СВЯТО ГЕРОЇВ 8-А

Ведучий 1. День Героїв або Свято Героїв — щорічне свято в Україні,

встановлене на честь українських вояків та воячок — борців за
самостійну соборну Українську державу, передусім лицарів Київської
Русі, козаків Гетьманської Доби, гайдамаків, опришків, січових стрільців,
вояків Армії УНР, УГА, ОУН, УПА, а також героїв Небесної Сотні та
сучасної національно-визвольної московсько-української війни.

Ведучий 2. Це день пам'яті усіх русинів-українців, що присвятили своє

життя боротьбі за свободу та незалежність Української держави, це свято
величі духу українських вояків та воячок — борців за самостійну соборну
Українську державу і є символом незборимості української нації.

Ведучий 3.Історія свята почалась ще 1941 року. Тоді на ІІ Великому зборі

ОУН було прийняте рішення про святкування Дня Героїв. Дата 23 травня
була обрана не просто так – цього дня 1938-го в Роттердамі було вбито
одного з ідеологів українського націоналізму – полковника Євгена
Коновальця.

Ведучий 1.День Героїв під час Другої світової війни та після її

завершення відзначали учасники визвольного руху. Свято набуло
особливого значення в діаспорі та було покликане відродити в українців
героїчний дух минулих поколінь, які дали українській історії яскраві
приклади героїзму. У радянській Україні свято відзначалося підпільно.

1.Моя земля моя держава

Моє поранене крило

Стікає кров’ю

Як же бути

Як же волю нам здобути

Як майбутнє сотворити
Як державу оновити

Як нам далі в світі жити

Немає відповідей тихо

Заснуло Лихо тільки вихор

І рій думок та варіантів

У сильних думкахом протестантів

Що йдуть на смерть повір

Що на шляху їх дикий звір

Котрий незна пощади

Вони спішать вони спішать

На барикади барикади

Ведучий 2. Історія України свідчить, що феномен добровольства у

боротьбі із загарбниками здавна був притаманний українцям. Одним із
перших яскравих прикладів є Запорізька Січ – воєнізована структура з
добровольчих  батальйонів, які  століттями боронили українську землю.

       Запорізька Січ, хоча і була знищена, залишається символом

боротьби за волю та незалежність.

2.Засвіт встали козаченьки

В похід з полуночі
Виплакала Марусенька
Свої ясні очі
Не плач, не плач, Марусенько
Не плач, не журися
Та за свого миленького
Богу помолися
Стоїть місяць над горою
А сонця немає
Мати сина в доріженьку
Слізно проводжає
Іди, іди, мій синочку
Та не забаряйся
За чотири неділечки
Назад повертайся
Ой рад би я, матусенько
Додому вернуться
Та щось кінь мій вороненький
В воротях спіткнувся
Ой не плачте ж, моя мамко
В тугу не вдавайтесь
Заграв кінь мій вороненький
Назад сподівайтесь

3.В сиву-сиву давнину

Козаки йшли на війну,

Бо на рідну Україну

Сунулися без упину

Ляхи, турки та татари,

Москалі та яничари.

Щоб палить сади і хати,

Щоб людей в неволю гнати.

Козаки скликають раду :

- Не буде ворогу пощади !

Вірні коні рвуться в битву,

Крешуть іскри з-під копита.

За чарівний спів дівочий,

За спокійні дні та ночі –

Шаблі весело дзвенять,

Вражі голови летять.

І на морі, і в степах

Наганяли вони страх,

Бо найкращі вояки –

Запорозькі козаки !

І не буде переводу

Українському народу

Доки із глибин сторіч

Долина козацький клич.

Ведучий 3. Новими героями стали Легіон Українськихьсічових стрільців,

учасниками якого ставали добровольці. Організовано у Києві у
листопаді 1917 з українців — галичан та буковинців — російських
військовополонених австро-угорської армії, які знаходились в
Наддніпрянській Україні та добровільно згодилися захищати Українську
Центральну Раду перед
наступом більшовиків (командир куреня — сотник Григорій Лисенко).
У грудні-січні курінь (батальйон) брав участь у боях під Бахмачем і
в Києві, далі захищав уряд УНР під час відступу до Житомира. Наприкінці
січня 1918 Галицько-Буковинський курінь Січових стрільців брав участь у
придушенні Січневого повстання в Києві.
Відтоді й аж до кінця існування формувань Січових Стрільців, їх
верховним головнокомандувачем вважався полковник армії УНР,
колишній фенріх австро-угорської армії, Євген Коновалець.
По звільненню 1 березня 1918 року Києва, 1-й курінь Січових стрільців
залишився в Києві для охорони порядку і розгорнувся в полк Січових
стрільців у складі двох піших і одного запасного куренів, кінної розвідки і
гарматної батерії; він нараховував 3 000 старшин і вояків (у тому ч. бл. ⅓
наддніпрянців). Згідно визначення Коновальця формація мала за
визначення мету:«...національний легіон на службі законного, народом
визнаного, національного уряду, без огляду на характер державного
устрою та соціально-політичного законодавства, що його провадив би
у життя той національний уряд.»

4.До збруї! До збруї стрільці!

Зірвіться, ламайте кайдани!
З’єднаються з вами покійні брати,
І згояться народні рани…

До збруї! До збруї стрільці!

Товаришів рідних згадайте,
Що мріють про волю в холодній землі
Всі сили до бою з’єднайте!

До збруї! До збруї стрільці!

Велика Вкраїна повстане
І в купелі крови воскреснуть мерці
І радість до краю загляне.

До збруї! До збруї стрільці!

І рідну країну спасайте!
Повстаньте як вірні козацькі сини,
Героями в хату вертайте!

5.Стрілецькі могили понищено вщент:

Лупали, копали, валили, палили…
Хоча б один хрест чи один монумент —
Немає — пропали стрілецькі могили.

А там українські стрільці січові —

Палкі «усусуси» — юнацтво безвусе…
Франкові онуки — його вартові…
Прости нам за них, милосердний Ісусе…
Бо хто ми, бо що ми без рідних могил?
Ставище безводе, пташище безкриле,
Румовище храму у хаосі брил…
Вернім Україні стрілецькі могили!

Без них наша пам’ять достоту, як мрець,

Як небо беззоре, як море безхвиле.
Таж он Симоненко, Тютюнник, Близнець —
Насипмо над ними стрілецькі могили.

Без них наша совість, як той боягуз,

Що страхом життя своє в’яже безсиле.
Таж он Івасюк, Миколайчук і Стус —
Насипмо над ними стрілецькі могили.

Щохвилі комусь уривається шлях.

Тож дай мені, Боже, — як з праху і пилу
Обернуся знов я на пил і на прах, —
Зведіть наді мною стрілецьку могилу.

Ведучий 1. Тема героїв дуже актуальна у наш воєнний час, хоча самі
герої не в захваті від того, як їх називають. Обгрунтовують це тим, що
герої у коміксах, серіалах і кіно, а вони саме справжеі воїни нашого
часу.Дев’ятий рік Україна знов веде свою боротьбу за свободу від
імперської росії, боротьбу, яка об’єднала всі українців в єдину націю, де
пам’ятають та шанують герої всіх часів, які вели боротьбу за нашу
незалежність.

Ведучий 2. Першими українськими воїнами ХХІ стала Небесна Сотня.

Саме так назвали Героїв Революції Гідності в Україні зими 2013-2014
років, котрі віддали свої життя заради кращого майбутнього для рідної
країни.107 українців без сумнівів віддали своє життя за наше майбутнє.

Хвилина мовчання. Запалимо свічки, тук тук тук, сказати імена героїв зі
школи.
6.На барикадах вдень, вночі

Палають шини, чорне небо.

Матусю, мамо, не мовчи -

Я теж хвилююся за тебе. Але, матусю, зрозумій:

Не можу я сидіти вдома,

Коли на вулиці йде бій. Ми переможем: вже відомо.

Бо правда, мужність, гідність, честь

На нашім боці, зрозуміла,

Ми всі гуртом, такі, як єсть,

І наша єдність - наша сила.

І зрозумій ти, що за нас

Навіть природа заступилась

Нам тепло у зимовий час,

Мов з неба благодать спустилась.

А люди, люди в нас які!

Пісні співають, варять кашу

І мріють мужні вояки

Про швидку перемогу нашу. Ти не соромся, підійди,

Знайомсь: ось це митець Микола.

Він кожен день сюди ходив, Дивись: он там ідуть дівчата,

Щоб змалювати все довкола.

З піснями, з квітами ідуть.

Вони ідуть за барикади

До тих, хто проти нас встають.

І ти, матусю, не хвилюйся:

Вони не цілитимуть в нас.

Повір, я їх вже не боюся:

Вони прозріють – прийде час.

Ходи зі мною, моя рідна мати,

Бо зараз ми усі потрібні там,

Де треба укріпити барикади,

Щоб відстояти Україну нам.

Ведучий 3.Упродовж восьми років, до 24 лютого 2022 року, тривала

«гібридна» фаза війни росії проти України, під час якої російське
військово-політичне керівництво офіційно заперечувало причетність
російської федерації до бойових дій на території України.Збройну агресію
проти України російська федерація почала 20 лютого 2014 року, коли
її війська без знаків розрізнення вторглись на територію Кримського
півострова.Починалася вона з проросійських сепаратистських мітингів у
Харкові, Одесі, Дніпропетровську, і, звичайно ж, у Донецьку, Луганську в
березні 2014 року. Сутички проукраїнських активістів із проросійськи
налаштованими громадянами протягом усієї весни 2014-го, що
супроводжувались кривавими зіткненнями (зокрема, із застосуванням
вогнепальної зброї), стали в той час для східних міст України регулярним
явищем. Попри зусилля тодішньої української влади, ситуація
розпалювалася щодня, мітинги поступово переростали у свавілля, до
якого закликали проросійські активісти. Представники місцевої влади в
окремих регіонах, як і місцеві правоохоронці, реагували на це з
філософською байдужістю. А подекуди навіть сприяли наростанню
напруженості.
Ведучий 1.7 квітня натовп у Донецьку настільки розпалився, що
проголосив так звану Донецьку народну республіку – ДНР і ухвалив
«Декларацію про суверенітет ДНР», одночасно звернувшись до
президента сусідньої Росії з проханням ввести війська на Донбас. Згодом
це повторив Луганськ – 28 квітня у такий самий спосіб була «створена»
ЛНР. За добу до подій у Донецьку «на арені цирку» з’явилася  «Армія
Південного Сходу», яка, власне, і стала «головною рушійною силою»
сепаратизму на сході України.

12 квітня озброєні бойовики захопили Слов’янськ. 13 квітня юрисдикцію

«ДНР» визнали Єнакієве, Макіївка і Маріуполь, 14 квітня – Горлівка,
Харцизьк, Жданівка, Кіровське, 16 квітня – Новоазовськ, 18 – Сіверськ, 19
– Комсомольське, Старобешеве, 1 травня – Красноармійськ, Родинське.
Хитке становище в Горлівці, втім, зберігалося до 13 травня, де добу
тривало двовладдя. Далі озброєний загін проросійських бойовиків
повністю підпорядкував собі все місто. Були захоплені державні
адміністрації в Харкові, Донецьку, Луганську, будівлі СБУ і МВС у двох
останніх містах.

7.НЕМОВ ДУШЕЮ П'Ю ТВОГО ЖИТТЯ ВЕСНУ Я

У РАДОСТІ СТЕПІВ, У ГОМОНІ ДІБРОВ,

І МУЗИКУ ГУДКІВ ТВОЇХ Я ЗНОВУ ЧУЮ,

ДОНЕЧЧИНО МОЯ, ЖИТТЯ МОГО ЛЮБОВ

Ведучий 2. Близько четвертої години за київським часом (UTC+2) 24

лютого президент Російської Федерації В. Путін оголосив про
«спеціальну воєнну операцію» з метою нібито «демілітаризації та
денацифікації України». Уже за кілька хвилин почалися ракетні удари по
всій території України, у тому числі неподалік від Києва. Російські війська
вдерлися до України поблизу Харкова, Херсона, Чернігова[29], Сум[30],
увійшовши з Росії, Білорусі й тимчасово окупованого Росією Криму[29].
Разом з Росією війну проти України фактично веде Білорусь: із
прикордонних районів завдають ракетних ударів по території України [31],
здійснюють вильоти бойової авіації для завдання ракетно-бомбових
ударів по території України, відбувається передислокація війська та його
забезпечення[32].
Завдяки спротиву української армії та сил самооборони вже в перші дні
агресії російська армія зазнала значних втрат у живій силі та техніці. У
своїй новітній історії, за оцінками українських та міжнародних експертів,
Росія в жодній війні ще не зазнавала навіть приблизно таких великих
втрат за такий короткий час.[33] За визнанням західної розвідки, Росія
зустріла сильніший, ніж очікувала, опір[34], що зумовило матеріально-
технічні проблеми для її військ, нестачу пального, боєприпасів і
продовольства, підрив бойового духу нападників. Швидке об'єднання
країн світу для допомоги Україні, як і запровадження потужних санкцій
проти Росії, стало несподіваним ударом для країни-агресора[35].

З першого дня вторгнення Росія порушує правила ведення війни і масово

чинить воєнні злочини. Крім того, російська влада веде
активну інформаційну війну та застосовує шовіністичну пропаганду.

8.Вчора обстріл, він мужньо стояв,

Відганяючи кулі злобні,

Нині тільки на мить задрімав,

Знову бій, знову бій холодний…

Затуляв від вогню бійця,

Огортав на морозі теплом,

Таки ранили… Біль… Швидка…

Ангел поруч з підбитим крилом…

Цілу ніч хірург у лікарні,

Над героєм старанно трудився,

Поруч тихо зморений ангел,

За героя невтомно молився…

«Все, закінчили, буде жити»,-

Тихо мовив хірург над ранок,

В очі ангелу подивився :

«Дай і твої зашию рани…»

Здивувався змучений ангел:

«Як ти знаєш? Я ж безтілесний?»

«Він не вижив би ,тому знаю

Що ти тут , мій друже небесний…

Щиро дякую я без тебе,

Не зумів би його підійняти,

Донеси подяку до неба,

Відпочинь, я буду пильнувати…»

Задрімав замучений ангел,

Відновив загублені сили,

Щоб над своїм бійцем вже зранку,

Підійняти зміцнені крила…