Свято до Дня Українського козацтва

Вступне слово вчителя: 14 жовтня щорічно відзначається День українського

козацтва (згідно Указу Президента України від 7 серпня 1999р.). Козацтву належить
особливе місце в історії України та в історичній пам'яті українського народу. Саме
козацтво було тією силою, яка активно впливала на історію України XVII – XVIII
ст. День Покрова, 14 жовтня, святкується в усіх козацьких громадах світу дуже
урочисто, з молебнями про живих, з панахидами про тих ,хто відійшов в інший світ,
з урочистими загальними зборами козаків.

Учень .У всьому світі – кожен зна :

Є Батьківщина лиш одна.
І в нас вона єдина –
Це наша славна Україна
Не забувай Шевченка слів
Про горду славу козаків.
Не забувай, що ти дитина
Землі, що зветься Україна.

Учень . Улюблена Богом перлина

Для всіх українців одна
Козацька моя Україна.
Хлібів золотих сторона
Негодами лютими бита
Віками ти йшла до мети.
Тобі в небі зорею світити
І волю і долю знайти.

Учень : «У глибину століть сягає історія нашого народу, і чим більше минає
часу, тим яскравіше ми її уявляємо. Пізнати історію рідної сторони нам
допомагають книги і самобуття. Нехай сьогоднішнє свято відкриє перед вами
ще одну сторінку історичного минулого українського народу. Мабуть немає
жодної людини в нашій багатостраждальній Україні, яка б не знала про
славну Запорозьку Січ, про січове лицарство – козацтво, про їхні походи і
подвиги».
Учень .
За шляхами, за дорогами,
За Дніпровськими порогами,
За лісами за високими
Наші прадіди жили.
Мали Січ козацьку сильную,
Цінували волю вільную.
І Вкраїну свою рідную,
Як зіницю, берегли.
Пісня про козаків
Учень : Сьогодні ми з вами помандруємо козацькими стежками. Славна і багата
історія нашого народу. Героїчну сторінку в неї вписали славні запорожці, степові
рицарі, оборонці української землі. Тож згадаймо про козаків, які колись
безкрайніми степами вітром літали, шаблями ворогів змітали, на чайках по Дніпру
гуляли, Крим руйнували. В Стамбул завертали.
Пройшло все: одна слава зосталась і слава та не вмре, не поляже, про
лицарство козацьке вам сьогодні розкаже.

Учень: Наша мандрівка – в історію давню і близьку, хотілося б поєднати розповідь

про славну Січ Запорозьку з тими піснями і думами, що їх складав народ про своїх
героїв, своїх богатирів, а почнемо з легенди ...

Учень: Колись дуже-дуже давно Бог запросив до себе дітей різних народів, щоб
обдарувати їх до свята. Зібралося тут багато люду та всім знайшовся подарунок.
Аж тільки тоді помітив Господь, що в обшарпаній одежині стоїть ще одна
дитина і гірко плаче. Це була українська дитина, яка, соромлячись свого вигляду,
боялася підійти ближче. Зажурився Господь – усе ж всім роздав. Захмарилося його
чоло та згодом проясніло, і подарував він українській дитині найцінніший скарб –
пісню, ту пісню, що ніхто її ще так не співав, ту пісню, що й досі береже в душі
український народ.

Пісня про Україну «Ой у лузі червона калина»

Учень .
Славна пісня завжди просить
Кожну душу щиру,
Хто по світу кобзу носить,
Щоб співати миру
 Про козацтво незабутнє,
Вірне, стародавнє,
Про життя козацьке смутне,
Смутне, але славне

Учень: Козаки повинні мати і почуття гумору, вміти розповісти цікаву історію,
розсмішити, розважити товаришів, щоб піднести бойовий дух. Наші козаки
підготували гумореску.
Гумореска
- А куди ти, синку, йдеш?
- На війну, татусю.
- Нащо ж ти дрючок береш?
- Бо гусей боюся.
- Нащо ж хліба стільки взяв?
- То для пса чужого, щоб мене
він не займав, як піду повз нього.
- А мотузку нащо взяв?
- Прив’язать гармату,
щоб, бува, де не згубив,
як почнуть стріляти.
Учень. Козаки були дуже дотепними та мудрими. А ще вони любили загадувати
загадки. Давайте ж і ми сьогодні проведемо серед всіх бажаючих конкурс загадок.
Отже,
1. Що сходить без насіння? (Сонце)
2. Солоне, а не сіль, блискуче, а не золото, біжить, а не річка. Дай боже вгадати,
але менш її знати. (сльоза)
3. Низькорослий,довговухий, а упертий, просто жах, якщо «с» на «р» змінити,
вийде дуже гордий птах. (осел-орел)
4. Лежить верба посеред села. Розпустила гілля у кожне подвір’я. (дорога)
5. На горищі, у куточку висить сито на кілочку. (павутина)
6. До яких пір можна йти в ліс? (до середини лісу, бо далі буде не в ліс а з лісу)
7. Що є в океані, морі, болоті, але ніколи не зустрінеш в річці? (букву «о»)
Учень: Козаки були віддані своєму товариству, любили влучне слово, дотепні
жарти, а які прекрасні звичаї та обряди були на Україні в часи козацтва, і
найславетнішим святим звичаєм було сватання та весілля.

Сценка «Весілля – значить весело»

Учень.
І пам’ятайте:
«Воля – найкраща цінність в житті.
Вільний не може збитись в путі.
Всі ви цінуйте братерство і згоду,
Ми – не раби, ми – козацького роду.»

Учень:
Я вірю в твоє майбуття, Україно!
У луки, степи, золотаві поля.
У долю людську, в українську родину!
Хай славиться щастям козацька земля!
Заключна пісня
1.Покохала козака дівчина,, покохала козака дівчина,
Покохала, цілувала, та й до серця пригортала…
2. Гарна пісня. Ось такі пісні колись співали на весіллі.
3. А весілля якісь колись були.
4. Уже забулось, бо в книжках про весілля не пишуть, і в школах ще поки не
вивчають. Можна, правда спитати у старих людей. О! Ось, наприклад іде дід
Грицько. Він про весілля точно знає.
-Діду! Діду! Розкажіть нам будь ласка, які колись були весілля?
5. Е-е-е. О-хох-хо. Що?
6. Розкажіть нам, які колись були весілля?
7. Ого! Отаке з отаким, і Буддьоний на мопеді з барданкою!
8. Діду! Яка барданка? Весілля які колись були?
9.Весілля? Так би й казав. А то велосипед, велосипед…Щитай по-теперішньому, це
була опера в трьох дєйствіях з масовим буфетом.
10. І дійсно, це була опера головним режисером якої була любов. Тому й грали
щиро і без фальшу.
Вечір, хата, в хаті вона… Галя. Очі, намисто, коса. І все остальноє… Пісня
11. Заміж хоче
12. Дуже хоче.
13. Так хоче, що не може вже й говорити, тільки співає.
14. Той же вечір, Верба, ставок. В ставку вода.
15. Холодная
16. Він …Василь. Шапка.
17. Во!
18. Вуса.
19. Во!
20.Отакі шаровари.
21. Модні. Пісня.
22. Женитись хоче.
23. Дуже хоче.
24. А ще вчора не хотів. А оце прокинувся та й каже.
25. Тату, оженіть швидше, бо вже припекло.
26. О а он і старости йдуть. Двоє.
27. Що то жарко, куме.
28. Ага, холодно.
29. О, куме, а що це баба Галя сіпається, як ненормальна?
30. А позавчора на городі бумеранга знашла.
31. Та й що?
32. Третій день викидає. А нашо ж ви його, бабо, чіпали?
33. Ну й розумні ви бабо.
34. Куме, так я продолжаю продовжать. Може зайдем у корчму та погріємось у
холодочку?
35. А нє,нє,нє, я не можу. Ви ж мою жінку знаєте?
36. А хто ж її не знає… А моя жінка чистий янгол.
37. Повезло вам, куме, а моя ще живе.
38. Куме, а у мене ідея вознікла. А давайте засватаємо Галю за Василя.
39. А давайте.
40. В той же вечір. Хата. В хаті батько, який ні про що не здогадується. Уже років
три не здогадується. Тільки кахикає. Аж ось.
41.Здрастувайте вам у вашій хаті Дай Боже щастя, здоров’я і цибуля.
42. Дорогії Наталій Григорович і Микола Іванівна… Дорогії батьки. Как говоріться
в старінному обряді летів орел, летів, летів…
43. І от-так вони літають добрий час. Батько жде, мати жде, Галя жде, кішка жде…
Аж ось.
43. Отдайте вашу голубку,бо ноги вже не тримають.
44. Да воно у нас ще молоде … та й дурне…
45. Шо? Сильно дурне?
46. Та ні, то я так, фігурально…
47. Що він каже, куме?
48. Каже,шо вона у них ну дуже сильно фігуральна, понімаєш.
49. Так це ж те, що треба.
50. А що ж у вас там за орел?
51. Та у нас орел во, вуса во, булава во. Ой та наче ваша Галя його не знає?
52. Знає та звичай такий. А далі пішло: коли, як, гості, столи. А Значить
домовились, значить буде весілля – гарний чарівний обряд.