Мій улюблений період в історії України

Моїм одним із улюблених періодів в історії України є козацтво. Це

саме те чим пишаються, мабуть, всі українці. Період змін, коли зародилось
слово Україна. Сьогодні намагаються відродити козацтво, ретельно вивчають
життя козаків, їх звичаї, традиції, створюють сучасні козацькі загони.
Справді, часи козацтва — частина героїчного минулого українського народу.
Унікальність нашої історії та народу в тому, що козаки проявили
творчість і волелюбний дух наших предків. Про козаків в Україні чули всі.
Козаки, яких ми уявляємо, — це воїни-переможці, які ніколи не залишають
шаблі, цим і подобається цей період. Вони були Захисниками Батьківщини,
захисниками прав, вірувань, звичаїв і гідності кожного, хто живе під
українським небом. Про це писали багато наукових книг, цікавих романів і
фільмів. Урочиста пісня нашої країни, Гімн України, згадує наш козацький
рід та його вождів. Про молодого хлопця і дорослого юнака, що вміє
захищати свою честь і захищати слабких, стареньких, ми говоримо:
справжній козак. У це слово вкладено розуміння найбільших чеснот нашого
народу.
Українське козацтво з'явилося більше 500 років тому під час розпаду
Київської Русі після монголо-татарської навали. Українські міста повстають
із руїн, але колись могутньою країною керує литовський князь, хоча
переважна більшість населення Великого князівства Литовського є українці й
білоруси. З самого початку українці почувалися вільними за нової влади, а
литовців не пригнічували релігія, мова, права чи звичаї. Але вже в XV-XVI
ст. посилився польський вплив, розпочався процес позбавлення прав та
закріпачення селянства. Українці більше не відчувають себе господарями на
своїй землі. Шукають волелюбні українці виходу, в степ, через пороги
Дніпра – на Запоріжжя. Там, у вільному, але дуже небезпечному місці, в
Україні виникло різновид європейського лицарства, особливий вид воєнного
стану – козацтво, яке поширилося, доповнене енергійними, захопленими,
хоробрими та талановитими воїнами.
Козацтво стало панівною силою, що вела до формування сучасного
українського народу. Найдемократичніша на той час козацька демократія
утвердилася по всій Україні. Козаки й українці означають одне й те саме, а
українців у світі називають «козаками». Приєднатися до козацтва вважають
за честь не лише українці, а й багато іноземців, які захоплюються доблестю
та моральними чеснотами козаків. Козацькі поселення , їх називали Січі -
мали свій устрій, свої клейноди, свої правила і закони, за якими жили, а
головним законом вважали честь і справедливість. Негідникам і зрадникам
там не було місця, їх зразу же виганяли. Тому козаки були згуртовані, а це
робило їх єдиною, могутньою військовою силою.
Протягом століть українське козацтво охороняло кордони, воювало та
захищало не лише власні інтереси, а й інтереси інших країн: козацьке військо
було ідеальною підмогою польському та французькому військам. Воювали на
суші і на морі. Про славні битви та походи козаків, про їхню мужність,
хоробрість і винахідливість ходять легенди. Козаки були непересічними
військовими майстрами свого часу.
Козаків вшанували відважні, талановиті керівники: Остап Дашкевич,
Дмитро Вишневецький, Іван Свірговський, Богдан Ружинський, Іван
Підкова, Самійло Зборовський, Северин Наливайко, Максим Кривоніс, Петро
Конашевич-Сагайдачний, Іван Сулима та ін. Командир Богдан
Хмельницький поклав кінець так званому «золотому миру». Яскравий
полководець, хоробрий і рішучий воїн правди, який віддав життя за свободу
українського народу, але зрада татар і Москви не змусила Хмельницького
мріяти про українську свободу, вкоротила йому життя. Після смерті
Хмельницького в Україні спалахнув хаос — багатогранна й людожерська
війна. Цей страшний час отримав назву «Руїною». Останні полководці —
Іван Виховський, Петро Дорошенко, Іван Сірко, Іван Мазепа — шукали
підтримки у турків і шведів, намагаючись розірвати московські та польські
кайдани. Але українське козацтво ослаблене, а їхні союзники ненадійні. Тому
знову і знову виходить з ладу. Пилип Орлик, Іван Скоропадський та Павло
Полуботок також намагалися продовжити справу Івана Мазепи, але їх знову
зрадили. Виснажена й залякана Україна не прийшла на допомогу.
Катерина II завершила історію великого козацтва. Вона хоробрим
військом відвоювала Крим у Тертії і наказала знищити Сік. Але козаки не
підкорилися москалям, вони підступно покинули Січі, пішли грабувати,
приєдналися до турків. Вони радо приймали до свого війська хоробрих
воїнів. Але турецькі громадяни також зверталися до українських козаків, які
повернулися в Україну і деякі були найняті реєстровими козаками на службу
в Москві. У 1828 році останнє поселення українських козаків було на
узбережжі Азовського моря, але воно також було придушене царським
урядом, їх коштовності та фортеці були передані Кубанському козацькому
війську.
Слава волелюбних предків-українців, непохитна воля славного козацтва
існує й сьогодні. Багато хто з нас досі носить козацькі прізвища, не знаючи
цього. Через козаків ми всі творимо свою історію, і кожен із нас не лише бере
участь у ній, а й відповідає за неї. І сьогодні, коли триває становлення
незалежної України, слова нашого гімну звучать як ніколи актуально:
«Душу й тіло ми положим за нашу свободу
І покажем, що ми, браття, козацького роду»
Українське козацтво – феноменальне явище історії, яке не має аналогів у
інших народів. У минулому Україну називали «козацька земля», «козацька
нація». Останнє тисячоліття багато вчених, державних і політичних діячів
інших країн сприймали козацтво як дивовижний винахід українського
національного генія. Упродовж століть козаки були наймогутнішою
військово-оборонною і духовною силою, яка звитяжно боролася із
загарбницькою політикою сусідніх держав, їхніми мілітаристськими арміями.
Унікальність історії нашої держави, просто вражає, ніби маленька країна, але
настільки могутня і сильна. Цей період неймовірних подій дає нам зрозуміти
що скільки б часу не пройшло б козацький дух українців залишається не
зміним.
Я глибоко переконана, що козацтво відіграло велику роль в історії
України, справило вплив на формування специфічних рис культури,
самосвідомості та національного характеру. На мою думку, вже самим
фактом свого існування воно надихало українців на боротьбу проти
феодального гноблення, за національну незалежність.
Отже, козацтво є періодом волелюбного народу. Я пишаюся що я живу в
такій країні з такою мальовничою і насиченою на події історією. І що ми
невеликою частинкою наших предків – козаків. Ці події ілюструють силу і
могутність українського народу. Мені подобається цей період, за те що тоді
козаки-українці були дружніми, згуртованими, допомагали один одному,
вони були вільними.