Козак – це

вільна,
озброєна
людина
Запорожці – козаки, які
це жили за
Дніпровими
порогами, на
Запорозькій
Запорожці
Запорізька січ
Виникнення запорозького
козацтва
Козак — вільний лицар,
шляхетний оборонець
рідної землі, одвічний
вартовий свободи і
незалежності українського
народу.
Спочатку козаки були вільними хліборобами. Періодично
вони відривалися від своїх основних занять і
займалися відхідництвом (рибальством,
полюванням у степу) і набігами
на татарські улуси.

Ще за часів Київської Русі літописи згадують

про існування на кордоні руських земель і
кочового Степу бродників і берладників —
вільних людей, котрі не підкорялися
князівській владі і жили, зокрема, за рахунок
здобичі від набігів наполовців і візантійські
володіння
Наприкінці XV — у першій половині XVI століття на
українсько-татарському прикордонні знаходилися й
українські бояри-лицарі, які очолювали загони, що
боролися з татарськими наїздами.

До другої половини XVI століття

існувала також аморфна
прикордонна військово-
промислова спільнота бояр-
козаків і бояр-шляхтичів. До
початку XVII століття усі ті
спільноти ввійшли до козацького
стану.
У тюркському світі слово
козак здавна означало
легкоозброєного вояка.
У словнику половецької
мови початку XIV століття,
що вийшов в Італії, слово
«козак» вживається щодо
воїна передової варти.

Козацтво, яке швидко

перетворилося на значну
військову силу, уже до
початку XVII століття стало
найважливішим чинником
захисту України від татаро-
турецької і польсько-
католицької загрози.
 Організація козацтва
Важливу роль в
організації козацтва, його
консолідації та перетворенні на
організовану військову силу
відігравали старости порубіжних
міст, таких як Канів, Черкаси,
Хмельник, Бар, Брацлав та інші.

На старост цих міст,

власне, й покладалися
обов'язки щодо захисту
південних кордонів
держави.
Дашкевич 1513 року організував за
допомогою козаків оборону Черкас
від татарського нападу, очолюваного
кримським ханом Саадат-Гіреєм.
Через два роки у литовському сеймі
він подав проект захисту
кордонів Великого князівства
Литовського від татарських
вторгнень, у якому зазначав
необхідність будівництва на одному з
малодоступних дніпровських
островів фортеці, гарнізон якої
складався б з 2 тисяч козаків, які
мали на човнах патрулювати Дніпро,
перешкоджаючи татарам
переправлятися через нього.
 Козацькі винаходи
Українські козаки ще в XVI столітті
подарували Європі вміння копати
окопи ("шанці") і воювати в них.
Крім того, козаки використовували
при обороні окопів прототип
пізніших загороджень із колючого
дроту: вони обкладали їх "драчами",
себто гіллям колючих кущів, і,
ховаючись за ними, спокійно
відстрілювались від ворога.
Ще раніше запорозькі козаки винайшли
внутрішній дашок на шапці, котрий при
потребі вивертався назовні і захищав очі
розвідника від дощу, снігу та яскравого
сонця. Щоб переправитися вбрід через
стрімкі гірські ріки з сильною течією,
вони переходили річки групами,
тримаючись за руки. Так козаки
умудрялися переходити гірські ріки
навіть вночі. Вважається, що козацький
танець "повзунець" (наприсядки) є
витвором пластунів. Адже в козаків
існувала ще інша назва пластунів —
повзуни.
 Звичаї та
традиції
козаків
У великій шані в козаків перебувало
побратимство. Кожен козак віддавав своє
життя за волю родичів і побратимів. На знак
побратимства вони мінялися хрестами з тіла, а
все інше було спільне. Вони дарували один
одному коней, зброю. В боях билися поруч й
рятували один одного або захищали своїм
тілом.
Юнаки змагалися в їзді на
конях, стрільбі, кидалися
один на одного та
боролися.

Виганяючи ворога з
рідного краю, козаки
брали чимало хлопців
із собою на Січ і
віддавали в науку до
куренів.
 Найвідоміші козаки
Іван Брюховецький

Петро Дорошенко
ІВАН МАЗЕПА
Юрій Хмельницький

Іван Виговський
Д’якуємо за увагу!