ведення урочин з нагоди відкриття меморіальної дошки

Безверхньому Володимиру
2015-02-13

Сценарій проведення урочин з нагоди

відкриття меморіальної дошки
Безверхньому Володимиру
13 лютого 2015 року
початок - о 10 годині
оформлення – меморіальна дошка, прикрита білим
полотнищем, прикрашена гірляндою з квітів та калини
озвучення – підключені мікрофони, фото-, відео- зйомка
запрошені – представники сільської ради, відділу
освіти , рідні, учні .
Хід заходу
Фон 1 Звучить мелодія
Ведучий
- Шановні учні,колеги, гості, батьки ! Сьогодні ми
зібралися разом,щоб вшанувати пам’ять Безверхнього
Володимира – нашого земляка, випускника нашої
школи.
Ведучий
Урочиста лінійка з нагоди відкриття меморіальної
дошки оголошується відкритою.
Фон 2 (звучить гімн)
Ведучий
Запрошуємо до слова директора Красногірської ЗШ І-ІІ
ступенів Мельника Б. Б.
Вірш Володимира Сосюри «Любити Вітчизну, любити
завжди» читає Зівертс Максим_
Любити Вітчизну, любити завжди,
поля її росні, зелені сади
і їй не жаліти за дні молоді
ні крові у битві, ні поту в труді.
Любити Вітчизну, любити завжди,
і села її і її городи,
і їй всі бажання, пориви й думки
на світлій дорозі у світлі віки.
Ведучий Саме так і любив свою Україну Володимир
Олексійович . Він боровся за Україну. Він стояв на
сторожі Волі та Незалежності. Заради тебе, твого життя і
твоєї свободи він віддав своє життя.
Безверхній Володимир Олексійович народився 11
березня 1975 року в с. Красногірка. Будучи хорошим
спеціалістом у галузі сільського господарства,свого часу
Володимир навчався в Голованівському СПТУ №38,
займався вирощуванням сільгоспкультур. Однак,через
військові дії на Донбасі, 31 серпня був мобілізований до
в\ч-пп В5509-батальйону територіальної оборони міста
Кіровоград. Знадобився його досвід механіка-водія
бойової розвідувальної машини,який він набув під час
строкової служби в Збройних Силах України в 1993-1994
роках.
Помер 20 жовтня під час виконання службових
обов'язків, пов'язаних з військовою службою в ході
проведення АТО на території Донецької області.
У Безверхнього В.О. залишилось дві доньки . Пам'ять
про нашого земляка,який відав своє життя за мирне
небо над Україною,навіки житиме в серцях рідних,
близьких та знайомих йому людей.
Ведучий Таким він був, таким він є, таким він
залишиться навіки.
Ведучий Право відкрити меморіальну дошку надається:
двом донькам Володимира Анастасії та Вікторії
Фон знімають з дошки полотно. Звучить пісня «Лине
кача» , учні виходять з лампадками (Влад, Олег
виходять з прапором і гербом, стоять по боках)
Ведучий: П'ять бійців,які із Красногірки
Пішли в АТО спасать мирне життя
Один із них Володя це Безверхній
В однім з боїв пішов у небуття.
Відав життя за вільну Україну
Він захищав родину,та сім'ю.
Запрошуємо до слова сільського голову Мамонтова
Сергія Васильовича
Фон 4 Пісня «Прошу в неба» Олійник К., Костенко Я.
Ведучий
Вірш Мамо, не плач, я повернусь весною читає
_Олійник Ю.
Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.

Голубко, не плач.
Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.

Мені колискову ангел співає

I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.

Мамочко, вибач за чорну хустину

За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна
Запрошуємо до слова батька героя Безверхнього
Олексія Володимировича.
Фон 5. Звучить пісня «Над землею тумани»
Ведучий: Горить свіча у кожного у домі,
Тече сльоза гаряча та гірка,
Бурлить Дніпро: «Невже на світі цьому
Така за волю платиться ціна?»
Ведучий: Дорогі присутні!Схилімо голови перед світлою
пам’яттю загиблихв зоні АТО, зокрема випускника 19__
року нашої школи Безверхнього
Володимира,пошануймо героїв Небесної Сотні і всіх
українців, які віддали своє життя за самостійність і
незалежність України хвилиною мовчання.Вічна
пам’ять загиблим героям !
Фон 6. ЗВУЧИТЬ МЕТРОНОМ
В кінці пісні діти ставлять лампадки на стіл
Віршчитає Годлевська Я.
Герої! Герої! Герої!
І туга, і гордість без меж!
По серцю знов мчить борозною
Черговий солдатський кортеж.

«Не я, тоді хто? — кожен каже. —

Хто край від навали спасе?»
І цілому світу докаже:
«Вітчизна нам - понад усе!»

І молиться мати й дружина:

«Коли ж люте горе минеться?»
І тужить уся Україна,
І бореться, та не здається.
Герої! Герої! Герої!
Найкращі Вкраїни сини!
Цей світ лиш врятують герої,
Герої нової війни.
Фон 7 Звучить пісня «Білі лебеді»
Ведучий Урочиста лінійка з нагоди відкриття
меморіальної дошки оголошується закритою.
Фон 8 (звучить гімн)
Вірш читає Богуцька О., Стебловська С.
Моя Україно! Ти сильна й багата,
У тебе мільйони найкращих синів,
І мова твоя, солов'їна й крилата,
Ще світу покаже величний мотив.
Моя Україно, народ мій коханий,
Брати-українці, мої земляки!
Здоров'я і щастя вам, рідні краяни,
Добробуту, миру на довгі роки
Ведучий: Як хочеться, щоб тихо ніч пройшла! Як
хочеться, щоб світлий день настав! Щоб Україна в мирі
зажила! І щоб, ніхто нікого не вбивав!!!
Дякуємо за увагу!
Фон 9 «Дай, Боже, сили нашим солдатам»
Кiлькiсть переглядiв: 758

Коментарi
Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.

 План роботи школи

Сценарій
---

Сценарій - реквієм відкриття меморіальної дошки(Відео та танець зі свічками під мелодію

"Пливе кача...")Ведучий Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-
частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас,
хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій
пам’яті!(Дівчата передають свічку учням по колу з рук в руки )Ведучий : Вітаємо вас на
нашому заході присвяченому герою який поліг на сході України захищаючи нашу землю
та відкриття в стінах Дівнинської загальноосвітньої школи меморіальної дошки
пам'яті.Ведучий : У всіх людей своя святиня Куди не глянь і не спитай, Рідніша їм своя
пустиня, А ніж земний в пустелі рай. Нема без кореня рослини, А на людей без
батьківщини.Ведучий : Питання людської гідності — фундаментальне питання одвічної
боротьби між добром і злом, від результату якої залежить якість життя кожної
особистості.Ведучий : Герої не вмирають і не вмруть Героїв пам'ятатимуть віками Їм
славу віддають І голову схиляєм перед вами.Ведучий : Як голосно стогне від болю земля,
Біль у душі і печаль на очах. Сини України віддали життя Сумує країна, у сльозах
рідня.Ведучий : Не обійшла біда і наше село Дівнинське. 12 серпня 2014 року пішов з
життя ....Ведучий : А нині, в стінах Дівнинської загальноосвітньої школи, де півстоліття
тому Олександр разом зі своїми друзями вивчали, досліджували, сподівалися і мріяли, ми
відкриваємо меморіальну дошку на Його честь.(Звучить мелодія)Ведучий : Право
відкрити меморіальну дошку надається:
__________________________________________________________________Ведучий : На
могилі калина схилилась, По щоці покотилася в мами сльоза Кров людська за Вкраїну
пролилась Щоб цвіла українська земляВедучий : І лежать у могилах герої Батьківщини
своєї славетні борці Притулюсь я до землі святої Стисну біль в мозолистій руціВедучий :
Схилімо голови низько перед пам’яттю і подвигом славних синів України- героїв
антитерористчної операції вшановуючи пам'ять хвилиною мовчання(Метроном)Ведучий :
Дякуємо за подвиг і вірність Україні батькам нашого учня, котрий був і є учасником АТО:
Пальгуєвій Раїсі Вікторівні та Пальгуєву Сергію Ведучий : І тут ні сліз, ні відчаю не треба
І тут не треба страху і життя Живе лиш той,хто не живе для себе, Хто для других виборює
життя.Ведучий : За рідну домівку поклали життя вірні діти, Герої що завжди залишаться в
наших серцях, За землю, за матір зробили, що мали зробити, герої не гинуть, герої живуть
у піснях.(Пісня "Велична та могутня Україна")Ведучий : З нагоди цієї події до нас
завітали гості району.Ведучий : На відкритті меморіальної дошки Олександру Пальгуєву
присутній голова Дівнинської сільської ради Запорізької області Приазовського району
______________________________________________Ведучий : До слова запрошується
_____________________________________ Ведучий : Просимо до слова
_________________________________________ Ведучий : Слово надається
__________________________________________Ведучий : Дні за днями встають.
Виростають в літа незабутні Пам’ять серця горить. Пломеніє священним вогнем.Ведучий :
Я іду в майбуття. Я іду на шляхи велелюдні. Я засвічую даль, Щоб зустрітися з
завтрашнім днем.Ведучий : Голівки соняхи схилили, Та квіт гарячий той пече. Пелюстя
падає в могили І «Град» січе, січе, січе…Ведучий: Гвардійці в землю повкипали, А спрага
спалює вуста. Кого вже янголи забрали, Кому ж – відстрочили літа.Ведучий: Та що тих
літ? Всього за двадцять – І ті поранила війна. За ким росою квіти плачуть, Для кого ж –
сила рятівна.Ведучий: Щодня, у боротьбі з ворожими загарбниками, Україна втрачає своїх
синів. Кожен, з загиблих воїнів, залишиться у нашій пам'яті, вдячність за їхній подвиг
житиме у серцях українців.Ведучий: Першими покласти квіти до меморіальної дошки
надаєтьсяВедучий : Не розчаровуйсь в Україні, А розумій її печаль. Що робиш ти для неї
нині – У себе спершу запитай.Ведучий : Не розчаровуйсь в Україні, Вона свята, а грішні –
ми В її недолі часто винні Її ж бо дочки і сини.Ведучий : Не розчаровуйсь в Україні, Ідеї
волі певним будь, Бо тільки той є справжнім сином, Хто вміє неньку захистить.Ведучий :
Не розчаровуйсь в Україні, Вір, що мине важка пора, Розквітне пишний цвіт калини, В
садах достатку і добра. Хай живе Україна!Гімн УкраїниРазом : Слава Україні – Героям
слава!
Нравится
Шило Світлана 11 Февраль 2015, 11:43 0 комментариев







Ведучий 1. Народ мій є! Народ мій завжди буде! 

Ніхто не перекреслить мій народ! 
Пощезнуть всі перевертні й приблуди,
І орди завойовників-заброд!

Ведучий 2. Ви, байстрюки катів осатанілих,

Не забувайте, виродки, ніде:
Народ мій є! В його гарячих жилах
Козацька кров пульсує і гуде! -  так писав наш геніальний земляк  Василь
Симоненко понад 50 років тому, але слова його виявилися пророчими для
нашого сьогодення.

Ведучий 1. 23 роки українській державі, але це лише мить, незначна

частина нашого минулого. І знову життя поставило перед нами
випробування: події останніх місяців примусили кожного українця відчути
свою причетність до своєї країни, а також  зрозуміти, що ми - господарі на
власній землі.
Ведучий 2. Та не всім це до душі. Сепаратисти зазіхають на
територіальну цілісність нашої держави. На Сході точаться криваві бої. Там
вирішується доля і майбутнє України. Але ми знаємо, що ми – єдині, що
перемога буде за нами. Єдина Україна – іншого шляху у нас немає.
 Ведучий1. Саме за це зараз в АТО воюють наші герої. На полі битви –
захисники, воїни. Вони мужні, сміливі, хоробрі. Не шкодуючи власного
життя, захищають неньку-Україну. І сьогодні ми зібралися вшанувати
пам'ять випускника нашої школи, загиблого в боях на Сході, Безроди
Анатолія Миколайовича.
Ведучий 2. Мітинг, з нагоди відкриття пам'ятної дошки Безроді
Анатолію, оголошується відкритим.
Звучить Гімн України.
1 Читець

Мамо, не плач. Я повернусь весною.

У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач.
Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.

Прийду і попрошуся в сон твій тихенько

Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає,
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває,
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину,
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну -
Вона, як і ти, була в мене одна.

Ведучий1. Він обіцяв вернутися, бо не міг не піти.  І святкував би 1

квітня 48 день народження. Та доля розсудила інакше.

Ведучий2. Народився Анатолій Миколайович Безрода 1 квітня 1967 року  в

м. Лубни Полтавської області. З 1974 навчався  в  середній школі  № 2 м.
Лубен, яку закінчив у 1984 році.

Ведучий1. Після школи вступив до Полтавського вищого зенітно-ракетного

училища, яке успішно закінчив у 1989 році. З 1989 по 1991 проходив службу
в Чехословаччині командиром взводу,  пізніше  - в місті  Чебаркуль
Челябинської обл.

Ведучий2. Після звільнення у 1992 році з лав Збройних Сил  повернувся в

Лубни, працював учителем  допризивної підготовки в Михнівській школі,
пізніше охоронцем, слюсарем, останні роки – таксистом.
Ведучий1. Події, що відбулися в нашій країні в 2014р.,  не залишили
байдужим Анатолія Миколайовича. Як професійний військовий, він не міг
залишитися осторонь того, що відбувається на Сході нашої держави і з
серпня 2014 року  виконував військовий обов’язок   в зоні проведення АТО.
Ведучий 2. 12 січня під селом  Тоненьке  Ясинуватського району, Донецької
області Безрода Анатолій Миколайович отримав тяжке поранення  під час
мінометного обстрілу. А 13 січня 2015р. в госпіталі помер від поранень.

Рішенням 51-ї сесії Лубенської міської ради шостого скликання старшому

лейтенанту Анатолію Миколайовичу Безроді присвоєно відзнаку «За заслуги
перед містом» посмертно.

Ведучий 1:
Герої не вмирають і не вмруть,
Героїв пам'ятатимуть віками .
Їм славу віддають
І голову схиляєм перед вами.
Ведучий 2:
Як голосно стогне від болю земля,
Біль у душі і печаль на очах.
Сини України віддали життя
Сумує країна, у сльозах рідня
Ведучий 1: Сьогодні  в стінах  загальноосвітньої школи №2,  де 33 роки
тому   Анатолій разом зі своїми друзями вчилися, змагалися, бешкетували,
сподівалися і мріяли, ми відкриваємо меморіальну дошку на його честь.
(Звучить мелодія)
Ведучий 2 : Право відкрити меморіальну дошку надається голові
учнівського самоврядування Кириченко Ганні та учаснику бойових дій 
Ключнику Олександру.
2 Читець
Пішов на схід. Та повернутись обіцяв.
Я пам’ятаю, як гуртом ми проводжали
Тебе в АТО. А ти сміявся та не знав,
Що там, на небі, вже для тебе готували.

Ти був в боях, ти бачив ворога лице,

Хоче лицем його оскал навряд чи зветься,
Коли попав із побратимами в кільце,
Ти розумів, що битись насмерть доведеться.

А мати в ніч ніяк заснути не могла,

Чомусь молилась, довго-довго так молилась,
Неначе сердцем поруч весь цей час була,
Аж поки пташка у вікно її забилась.

І в цю хвилину зрозуміла: «Вже нема

Її соколика», - бо то в віконце билась
Його душа, мов птах, самотня та сумна,
І головою мати стомленно схилилась.

Мій друг — герой, загинув вчора на війні,

І ми продовжувати маєм його справу,
Стати на захист української землі,
Бо захищаєм Батьківщину та державу.

Всіх до одного ми повинні пам’ятати,

Хто нас в цей час тяжкий на сході захищав,
Щоб знала кожна вбита горем мати,
Що не даремно син життя своє віддав.

Ведучий 1: Схилімо голови низько перед пам’яттю і подвигом славних

синів України - героїв антитерористичної операції, наших земляків: Безроди
Анатолія, Бєлоруса Владислава, Кучеренка Владислава, Юрченка Віктора,
Крутька Романа, Розуменка Артема, які загинули на Сході,  вшановуючи
пам'ять хвилиною мовчання  (Метроном)
Ведучий 2: Дякуємо за подвиг сина матері  нашого випускника, котрий
був і є учасником АТО,  Безроді Лідії Андріївні.
Ведучий 1:
І тут ні сліз, ні відчаю не треба,
І тут не треба страху і життя.
Живе лиш той, хто не живе для себе,
Хто для других виборює життя.
Ведучий 2:
За рідну домівку поклали життя вірні діти,
Герої, що завжди залишаться в наших серцях,
За землю, за матір зробили, що мали зробити.
Герої не гинуть, герої живуть у піснях.
Ведучий 1: Трагедія родини Безроди – це трагедія нашого міста,
держави.  Саме тому  колектив школи, очолюваний  директором Дем’янцем
Володимиром  Миколайовичем,  звернувся до міської влади з ініціативою
про  встановлення пам’ятної дошки на приміщенні  школи, щоб увічнити
пам'ять про нашого  випускника
Ведучий 2: До слова запрошується директор школи Дем’янець
Володимир Миколайович  (виступ).
 Ведучий 1: Учасниками мітингу, окрім учнівського та  педагогічного
колективу школи,  сьогодні є рідні, друзі, військові побратими Анатолія
Безроди, представники органів міського самоврядування, громади міста. До
слова запрошується міський голова  Грицаєнко Олександр
Петрович(виступ).
Ведучий 2: До слова  запрошується учасник бойових дій Ключник
Олександр (виступ).
Ведучий 1: Слово надається від випускників 1984 року голові
громадської ради при Лубенській міській раді Савченко Валентині (виступ).
Ведучий 2.
Запалим свічку пам’яті про тих,
Кого війна забрала в домовину.
Бог забирає кращих, може і святих.
У когось батька, в когось - і дитину.

Ведучий 1.
Запалим свічку й тихо пом’янемо
Героїв тих, що бились за свободу.
А ворога назавжди проклянемо,
За те, що відібрав він цвіт народу.
Ведучий 2.
Сьогодні Україна вся в плачу,
По всіх усюдах б’ють церковні дзвони.
Запалим в кожнім домі ми свічу.
І всі разом підійдем до ікони.

Ведучий 1
Помолимось за тих, хто ради нас,
Йшов крізь вогонь і знищував гармати.
Когось забрала куля, когось убив фугас,
І не одна ридає зараз мати.

Ведучий 2.
Запалим на вікні вогонь скорботи
За тих Героїв, що не впали духом.
І не дали країну побороти.
Нехай же Вам земля всім буде пухом.

Ведучий 1. Просимо вшанувати пам'ять загиблого, запаливши свічки та 

поклавши квіти.
Звучить музика «Плине кача», учні ставлять свічки, кладуть квіти.
Ведучий 2:
Як шкода тих, кого забрали небеса,
Кого вiйна в безсмертнi списки записала,
Хай згасла свiчка, але пам'ять не згаса,
Бо нас життям вiд смертi захищали.

Ведучий 1:
Поклiн вам низький, любi, до землi,
За те, що нам дали можливiсть жити,
За те, що не здалися у вогнi,
Навчили Україну нас любити.

Ведучий 2:
Ви заплатили дорогу цiну,
I мати сина з бою не дiждалась,
За кожен крик i бiль, гiрку сльозу,
Що з вуст її тим розпачем зiрвались.

Ведучий 1:
Ви йшли вперед....у бiй...без вороття
За мирне небо, посмiшку дитини...
Це ви дали нам поштовх до життя,
За мир i за майбутнє України.

Ведучий 2:
Ми зможем все, усе переживем,
I знов розквiтне в Українi лiто
За мир, за щастя, кожен свiтлий день,
Життям сплатили вiрнi твої дiти...

Ведучий 2: Щодня, у жорстокій боротьбі Україна втрачає своїх синів.

Кожен із загиблих воїнів залишиться у нашій пам'яті, ніби лебідь у небесах,
вдячність за їхній подвиг житиме у серцях українців, у піснях, що їх співа
народ.
Виконується пісня

Білі лебеді у небесах з перебитими крильми,

запаливши тисячі сердець - ви свої не вберегли.

Білі лебеді у небесах з перебитими крильми,

запаливши тисячі сердець - ви свої не вберегли.

В пам'яті назавжди, горітимуть серця,

Героям слава вічна, разом і до кінця.

Не журися моя ненько, витри сльози, піднімись.

Холоне кров, а стукіт серця..мить -  уже мовчить.

А материнські сльози, о скільки пролито їх,

за невинні душі, що покинули цей світ.

За що ці муки, те страждання,

Господи, скажи?!

Ми - вільний народ, єдина країна,

моя Україна. моя Україна.

Білі лебеді у небесах з перебитими крильми,

запаливши тисячі сердець - ви свої не вберегли.

Білі лебеді у небесах з перебитими крильми,

запаливши тисячі сердець - ви свої не вберегли.

Змучені лебідки, від болю...від біди.

Втомлені в своєму полоні самоти.

Дітоньки питають, коли ж прийде татусь,

в пам'яті лишилось : "Чекай, я повернусь".

Білі лебеді у небесах з перебитими крильми,

запаливши тисячі сердець - ви свої не вберегли.

Білі лебеді у небесах з перебитими крильми,

запаливши тисячі сердець - ви свої не вберегли.

Ведучий 1.
Вони по-різному проходили свій шлях.
Хтось був вже батьком, хтось чекав дитину.
Лише війна міцний залізний цвях,
Так несподівано забила в домовину.
А скільки було в кожного ідей?
Зробити хату, виростити сина.
Щодня втрачаєм мужніх ми людей.
І у скорботі плаче Україна.
Скільки ще буде цих страшнючих днів?
Коли снаряди перестануть вже літати?
Так важко нам дивитися на вдів,
А ще болючіше – як плаче в хаті мати.
Страшенно важко, що настав той час,
Коли мою країну роздирають.
Та ми, Герої, не забудем, Вас
Тому, що в нас ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ

Слава Україні.   Усі: Героям слава!

Ведучий 2:

Тобі я дякую, герою , за майбутнє,

тобі вклоняюся я низько й до землі,
бо тільки твої незліченні муки
припинять війни. Дякую тобі!!
Ведучий 1:

За мирне небо і за безмежне поле,

за все оте, що бачу я щодня,
за смуток, радість і за пусті тривоги,
за щастя, безтурботні дні та от-таке життя.
Ведучий 2:

Не чую я війни страшної криків,

не знаю я, як кров'ю обливається душа,
коли десь там такий твій рідний, близький,
йде молодий юнак боротись за життя
Ведучий 1:
Він бореться за волю і свободу,
за те, щоб жили ми, не знаючи війни,
щоб в полі українскім було жито,
а не від куль поранені сини.
Ведучий 2:
Щоб небо було чисте - чисте,
і про війну лиху лиш спогади були,
щоб жити ми могли без краплі страху,
щоб матері без сліз жити могли!
Ведучий 1:
Бо досі вже стояти на колінах,
вже піднялися люди,
бо піднявся дух,
бо Україна - наша Батьківщина,
і більше вже не буде тут розрух.
Ведучий 2
Тобі я дякую, герою, за майбутнє,
за твою честь, відвагу та знання,
бо через тебе Україна знову стане вільна.
Тобі я дякую, герою, за життя!

Ведучий 1: Допоки ми живі - житиме пам’ять про наших героїв. Анатолій

Безрода  з меморіальної дошки щодня зустрічатиме і проводжатиме поглядом
учнів, нагадуватиме кожному з нас, що він поклав життя, аби ми жили в
мирній квітучій Україні.

Ведучий 1. На цьому мітинг, з нагоди відкриття пам’ятної дошки на честь

випускника школи, загиблого в антитерористичній операції Безроди
Анатолія, оголошується закритим.

Звучить Гімн України

Ведучий 1: Дякуємо, що були сьогодні з нами.

Сценарій підготувала Огарьова Л.М., заступник директора

Лубенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2.

Сценарій мітингу з нагоди відкриття меморіальної

дошки
Рубрики Патріотичне виховання

Сценарій мітингу

з нагоди відкриття меморіальної дошки Гладченку Юрію

Ведучий 1

Шановні  учні, колеги, гості, рідні!   Сьогодні  в День скорботи та вшанування пам’яті
жертв війни в Україні ми зібралися  разом,  щоб  вшанувати  пам’ять   Юрія Гладченка –
нашого  земляка,   випускника ліцею 1997 року, який загинув захищаючи суверенітет та
територіальну цілісність України.
Ведучий 2

Урочистий мітинг з нагоди відкриття меморіальної дошки оголошується відкритим

(звучить гімн)

Ведучий 1

Сьогодні на мітингу присутні:

_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
____________________

Ведучий 2

Воєн без смертей не буває. Проте кожна мати, відправляючи свого сина у “гарячі точки”,
все ж сподівається, що її дім омине лихо, що її дитина обов’язково повернеться в родину
живою та неушкодженою.

(Звучить пісня «Солдатські матері»)

Ведучий 1

15 липня страшна й безжальна звістка за лічені хвилини облетіла весь Кагарлицький

район: під час проведення АТО у с. Провальному Донецької області загинув уродженець
села Панікарча, 36-річний сержант Юрій Гладченко.

Ведучий 2

В одну мить яскраві кольори літнього дня стали тьмяними й невиразними — двері в дім
Кагарличчини навстіж розчинила непрохана смерть. Юрій загинув в автомобілі,
підірвавшись на фугасі.

Ведучий 1

Юрій Гладченко народився 15 жовтня 1979 року в селі Панікарча Кагарлицького району.

1994 р. закінчив Кузьминецьку школу.

З 1994 р. по 1997 р. навчався у Ржищівському ПТУ-28, де здобув професію тракториста-

машиніста та водія автотранспортних засобів (категорія «С»).

Працював водієм у Ржищівському професійному ліцеї, у ТОВ “Славутич” с. Кузьминці, а

до мобілізації-водієм мікроавтобуса ПП “Мережа-Авто-Плюс”. Завжди був спокійний,
врівноважений та доброзичливий. Таким він був, таким він є, таким він залишиться
навіки.

Ведучий 2

Юрій одним із перших в Кагарлицькому районі мобілізувався для участі в АТО. 15 липня
2014 року він пішов з життя ...
Указом Президента України від 14 листопада 2014 року посмертно нагороджений
орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Пам'ять про нашого земляка, який відав своє життя за
мирне небо над Україною, навіки житиме в серцях рідних, близьких та знайомих йому
людей.

Ведучий 1

Запрошуємо  до  слова

_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_

Ведучий 2

Єдине, усім нам під силу – це мовчки віддати честь Патріоту, що поклав найцінніше, –
власне життя, – за Україну, за мир для своїх дітей і зробити все можливе, аби пам’ять про
Героя жила вічно, щоб ця жертва не була даремною.

Ведучий 1

Сьогодні в стінах нашого ліцею ми відкриваємо меморіальну дошку на Його честь.

(Звучить  мелодія«Плине кача»)

Право  відкрити  меморіальну  дошку  надається другові загиблого героя Бондарю

Олександру та майстру виробничого навчання, учаснику АТО Шульзі Г.І.

Ведучий 2

Трагедія родини Гладченків – це трагедія нашого міста, держави.  Саме тому  колектив
ліцею, очолюваний  директором Гордієнком Віктором Олександровичем,  вирішив
встановити пам’ятну дошку на приміщенні  ліцею, щоб увічнити пам'ять про нашого 
випускника.

Ведучий 1

Запалим свічку пам’яті про тих,

Кого війна забрала в домовину.

Бог забирає кращих, може і святих.

У когось батька, в когось -  і дитину.

Помолимось за тих, хто ради нас,

Йшов крізь вогонь і знищував гармати.

Когось забрала куля, когось убив фугас,

І не одна ридає зараз мати.

Запалим на вікні вогонь скорботи

За тих Героїв, що не впали духом.

І не дали країну побороти.

Нехай же Вам земля всім буде пухом.

 Ведучий  2

Дорогі присутні! Схилімо голови перед світлою пам’яттю загиблих в зоні АТО, зокрема
випускника 1997 року Гладченка Юрія, вшануємо героїв Небесної Сотні  і всіх українців,
які віддали своє життя за самостійність  і незалежність України хвилиною мовчання.
(Звучить метроном)

Ведучий 1

Вони по-різному проходили свій шлях.

Хтось був вже батьком, хтось чекав дитину.

Лише війна міцний залізний цвях,

Так несподівано забила в домовину.

А скільки було в кожного ідей?

Зробити хату, виростити сина.

Щодня втрачаєм мужніх ми людей.

І у скорботі плаче Україна.

Скільки ще буде цих страшнючих днів?

Коли снаряди перестануть вже літати?

Так важко нам дивитися на вдів,

А ще болючіше – як плаче в хаті мати.

Страшенно важко, що настав той час,

Коли мою країну роздирають.

Та ми, Герої, не забудем, Вас

Тому, що в нас ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ

Слава Україні.   Героям слава!

Ведучий  2
Герої не вмирають! Вони тут з нами на Землі! Лише тихенько-тихенько сплять.  Ми
плачемо, вони ж не плачуть. Їхні душі горять героїчним жовто-блакитним полум’ям!

(пісня  «Прошу в неба і землі»)

Ведучий  1

Допоки ми живі — житиме пам’ять про наших героїв. Юрій Гладченко  з меморіальної
дошки щодня зустрічатиме і проводжатиме поглядом учнів, нагадуватиме кожному з нас,
що він поклав життя, аби ми жили в мирній квітучій Україні. Вшанування його пам’яті –
це не просто наш святий обов’язок, це наша шана і гордість за справжніх героїв.

Ведучий   2

Мітинг з нагоди відкриття меморіальної дошки оголошується закритим. (звучить гімн)

Ведучий 1

Моя Україно! Ти сильна й багата,

У тебе мільйони найкращих синів,

І мова твоя, солов'їна й крилата,

Ще світу покаже величний мотив.

Моя Україно, народ мій коханий,

Брати-українці, мої земляки!

Здоров'я і щастя вам, рідні краяни,

Добробуту, миру на довгі роки

Дякуємо, що були сьогодні з нами.

« Пам’яті Героя
На крилах прощального вальсу »
Залишати коментарі і посилання заборонено.