ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ

« Ніхто не забутий, ніщо не забуте»

(Позакласний захід для учнів 3 – 4 класів)
Ведуча. Добрий день, дорогі друзі – учні, учителі й наші найдорожчі гості – ветерани війни. Нам
хочеться, щоб ця зустріч зігріла ваші серця, підняла настрій, надала сили і впевненості на подальше
долання наших спільних і нелегких буднів.
Обставини склалися так, що сьогодні вся наша історія переглядається. Але є такі віхи нашого
життя, яких ніхто не має права торкатися, так само, як і не має права забувати.
Йдеться про роки Великої Вітчизняної війни, священної, народної. За свою історію наша
Батьківщина пережила багато тяжких днів і років. Але такого суворого випробування, як ця війна, на
долю народу не випадало, мабуть, ніколи. В цьому році – 65 – а річниця Перемоги великого народу у
страшній, кривавій війні. А як же все починалось?...
( Звучить уривок з пісні «22 июня».
22 июня ровно в четыре часа
Киев бомбили, нам объявили,
Что началася война.
Ведуча. Смерть косила мільйони людей, вогонь, смертоносний вогонь пожирав міста і села, з лиця
землі стиралися цілі поселення. А солдати йшли і йшли, лишаючи позаду батьківський поріг,
коханих, матерів, втрачаючи бойових друзів. Йшли фронтовими дорогами, рідними дорогами, що й
привели до Перемоги.
(Звучить уривок з пісні «Эх, дороги».
Эх, дороги, пыль да туман
Холода, тревоги да степной бурьян.
Выстрел грянет, ворон кружит
Твой дружок в бурьяне не живой лежит.
Ведуча. На війну з ворогами піднявся весь народ. Вчорашні десятикласники, для яких тільки –но
відлунав прощальний вальс зі школою, одягли шинелі і взяли до рук зброю, а молодші школярі
допомагали Червоній Армії в тилу ворога.
Так піонер Степан Донець із хутора Голубів Бахмацького р – ну за мужність і відвагу, проявлену
під час переправи радянських військ через річку Сейм, нагороджений орденом Червоної Зірки.
Залишився у бійців, які визволяли рідне село. Став сином полку, пройшов через всю Україну,
визволяв Польшу, Чехословаччину, Угорщину.Учасник параду Перемоги 1945 році в Москві.
Активним учасником на Чернігівщині був і Вася Коробко. На час війни йому було 14 років. У
школі він був знаменосцем піонерської дружини, а в партизанському загоні, що діяв на території
Чернігівщини він був розвідником, зв’язковим, умілим підривником. Вася Коробко підірвав 18
ворожих ешелонів, 10 паравозів і знищив понад 400 гітлерівців. Загинув у 1943 році, коли йому було
всього 17 років.
Микола Молчанов піонер із села Баранівка Семенівського району.
Через його село проходив гітлерівський загін. Коля визвався провести їх
до міста. Але в його планах було нашкодити фашистам. Хлопець добре знав навколишні місця. Тому
він завів їх до урочища, де в трясовині і знайшли свій безславний кінець фашисти. Скориставшись
панікою серед німців, Микола Молчанов зумів втекти. Його нагороджено медаллю «За Відвагу». Це
тільки декілька прикладів із історії ВВв.
Звучить уривок з пісні «На безымянной высоте»
Дымилась роща под горою
А вместе с ней горел закат
Нас оставалось только трое
Из 18 ребят.
Как много их друзей хороших
Лежать осталось в темноте
У незнакомого поселка,
На безымянной высоте.
Ведуча. Минають роки, відлітають у вічність. Виповнюється 69 років із тієї останньої травневої ночі,
коли замовкли останні постріли гармат, розриви снарядів, настала тиша, прийшов мир,
довгоочікуваний, вистражданий, оплачений найвищою ціною, ціною крові і сліз.
Все далі відходять грізні і важкі роки ВВв, але не згасає пам’ять про тих, хто не шкодував своєї
крові, свого життя. Кожен з нас поділяє думку, втілену в словах « Ніхто не забутий, ніщо не забуте».
1 –й учень. Над хвилями Дніпра
В краю вогняному
Підводиться стовпчик
Й зірка на ньому.
Вербичка в жалобі
Стоїть мов спокута...
Ніхто не забутий,
Ніщо не забуте!
2 –й учень. І сниться ще вдовам,
Бо туга лишилась,
Для них і сьогодні
Війна не скінчилась.
Серця в них назавжди
Тривогою скуті –
Ніхто не забутий,
Ніщо не забуте!
( Звучить уривок з пісні «Журавлі»).
Мне кажется порою что солдаты
З кровавых не пришедшие полей.
Не в землю нашу полегли когда - то
А превратились в белых журавлей.
Они до сей поры со времен тех давних
Летят и подают нам голоса.
Не потому так часто и печально
Мы замолкаем, глядя в небеса.
Ведуча. Своєрідним символом нашої пам’яті став образ птаха – журавля. У пісні «Журавлі» є
хвилюючі слова, як полеглі у війну солдати перетворилися на журавлів. І уявляється той журавель
солдатом, який грудьми прикривши рідну землю від ворогів, гине. І поховали його товариші таємно
від ворогів, а потім і самі полягли. Під сивими небесами Росії, під вербами й тополями Вкраїни, під
зеленими берегами Білорусії сплять солдати.
1 –й учень. Вже весни не вперше травою прикрили
Відмітин війни навіть цятки малі...
Лиш братські могили, лиш братські могили
Болять, не стихаючи в рідній землі.
2 – й учень. Розкидані вони у чистім полі
Десь при дорозі, у розмай – траві...
Могил отих не обминай ніколи!
Поховані у них – для нас живі!
3- й учень. Когось не діждались, хто рідний і милий,
У пам’ять обпалену біль заповза.
Воєнні могили, високі могили
Завжди біля вас материнська сльоза.
4 –й учень. Ота сльоза ніколи не зітреться,
Що в правді нашій і чужій вині...
Лишила Батьківщина біля серця
Своїх синів, загиблих на війні.
5 –й учень. Сльоза зорі стоїть над обеліском,
Сховавши клопоти людські і сни.
Сьогодні треба поклонитись низько
Усім, усім, хто не прийшов з війни.
( Звучить пісня « Ми у тихий парк ходили»).
Ми у тихий парк ходили
До солдатської могили,
Вічно тут вогонь горить:
Тут солдат убитий спить.
Ми йому вклонились низько
Край підніжжя обеліска
І поклали свій вінок
З польових живих квіток.
Віддали життя солдати,
Щоб у мирі нам зростати.
Їх ми будем пам’ятать,
Світлу пам’ять шанувать!
Ведуча. Солдатські могили... Скільки їх було за чотири роки війни? Кажуть, що якби з них зробити
килим, то вистачило б накрити всю земну кулю. І більшість із цих листів починалися словами: « Моя
дорога мамо...», «Моя рідненька донечко...», «Моя рідна, кохана, єдина. Я повернусь, обов’язково
повернусь...».
( Звучить уривок з пісні «Землянка»).
Бьется в тесной печурке огонь,
На поленьях смола, как слеза.
И поет мне в землянке гармонь
Про улыбку твою и глаза.
Про тебя мне шептали кусты,
В белоснежных полях под Москвой
Я хочу, чтобы слышала ты,
Как тоскует мой голос живой.
1– ша учениця. Час, в якому живемо, корінням проростає туди – в дорогі могили, в 9 травня 1945
року.
Могили! Могили! Скільки їх ще безіменних по білому світу розкидано. «Безіменних? О, ні! Кожна
має своє ім’я. Обеліски в безсмертя підносить земля. А над ними вогонь вічним сяйвом горить. І його
не згасить, не згасить, не згасить!!! В ньому біль наш і пам’ять, і вічна любов, України коханої нашої
кров».
Ведуча. І немає жодного міста на просторах нашої України, де б не берегли все, що пов’язано з
подвигами людей, які захищали свою Батьківщину, де б не лежали в будь –яку пору року квіти біля
пам’ятників і обелісків. Їх червоні пелюстки, як відблиски Вічного вогню, вогню Пам’яті, як символ
всенародної вдячності і пам’яті про тих, хто віддав життя за Батьківщину. Вічний вогонь незгасно
пломенить дні і ночі на могилах воїнів. Це - вогонь пям’яті живих про загиблих, вогонь пам’яті
серця.
1 –й учень. В святому мовчанні над вічним вогнем
Схиляється Мати – Вітчизна.
2 - й учень. Нашу пам’ять обпалює Вічний вогонь,
Де граніти і зелені повінь...
До священного чистого світла його
В день весни ми приходим на сповідь.
3 – й учень. Уклонитися тим, хто поліг у бою,
Хто прикрив землю рідну собою...
Свято мужності й радість велику свою
Розмішало живою сльозою.
4 – й учень. Горіти вогню не згасати,
Трояндам довкола цвісти –
Тут сплять наші мужні солдати,
Вклонись їм зі мною і ти.
5 –й учень. Відвага і мужність стоять у строю,
Червоним відсвічують дати.
Усіх поіменно, хто впав у бою,
Любов наша просить назвати.
1 – й учень. Летять роки. Біжать вони як швидкокрилі ріки. І ні зупинити їх, ні наздогнати, ні
повернути. Мчать і мчать у вічність.
2 – учень. Роки, скільки б їх не минуло, не зітруться у народної пам’яті світлі імена тих, хто віддав
своє життя за Вітчизну!
3 – й учень. Материнські руки Вітчизни високо піднесли імена патріотів і поставили їх на постамент
вічності.
4 – й учень. Схилимо голови перед світлою пам’яттю тих, хто віддав своє життя, увійшовши в
безсмертя. Запалимо свічечки і вшануємо героїв хвилиною мовчання.
Вірш «Хвилина мовчання»
І знов біля братської тихо стою,
І спогад приходить, мов тихе зітхання.
Пливе, наче вічність, здобута в бою,
Хвилина мовчання.
Натягнуті нерви,немов тятива,
Пронизує пам’ять скорбота прощання,
І сумно згасає і тяжко сплива
Хвилина мовчання.
І подвиги мужні і дружнє плече...
І роки надій, перемог, сподівання...
І серце сльозою нараз опече
Хвилина мовчання.
Встають побратими, відважні бійці...
І знов закипає та битва остання...
Вона, як сивини, вона, як рубці,
Хвилина мовчання.
Ведуча. 1418 днів і ночей йшли воїни вогненними дорогами війни. Кожен день, як рік, кожен рік, як
століття. Все витримали і перемогли. День Перемоги, зітканий з мільйонів доль, з яких одним було
дано вижити, іншим – скотитися сльозою по щоці ближнього, постати обеліском, гранітним
солдатом.
( Звучить уривок з пісні «Алеша»).
Белеет ли в поле пороша 3р.
Белеет ли в поле пороша
И гулкие ливни шумят.
Стоит над горою Алеша 3р.
Стоит над горою Алеша
В Болгарии русский солдат.
1– й учень. Хоча вже давно гул пекельний затих,
Забути – не вистачить змоги...
Зі сплаву геройства мертвих і живих
Писалось ім’я Перемоги.
2 – й учень. Пройшли солдати не малі дороги
Через бої та хуртовини злі.
І засвітили сонце перемоги
Усій землі, всім людям на землі.
Бійці Вітчизну врятували,
Ішли за неї в смертний бій.
Щоб діти в щасті виростали
В країні зоряній своїй.
3-й учень. Нехай слова пісні милозвучні
Для вас лунають знов і знов,
Хай будуть в серці нерозлучні
Добро,надія, віра і любов!
( Звучить пісня – танець « Віночок»).
Ведуча. Чим далі відходить від нас в минуле, тим гостріший цей тягар спогадів, і тягар втрат. І тим
дорожчі є для нас сьогодніші ветерани – живе втілення подвигу, якому немає рівних у світі. Вони –
свята пам’ять, яка потрібна всім. Для вас, наші ветерани, запальний танок дарують учні 3 –Б класу
школи №5.
Танець «Крижачок».
Ведуча. Дорогі ветерани! На ваших грудях ордени і медалі. Ви пройшли суворі, неймовірно тяжкі
роки війни. Ви гідні великої поваги і всенародної любові. Сьогодні все менше серед нас тих, хто
пережив цю страшну війну. Низький уклін вам, сивочолі ветерани, ви відстояли наше життя..
( Звучить мелодія пісні «Где же вы теперь, друзья – однополчане»)
Вірш «Біля братських могил»
Я бачила не раз, як плакав ветеран –
Не від ран, не від ран, незагоєних ран.
Плакав тихо, без сліз – мов його в тім вина,
Що могил стільки братських лишила війна.
Може очі сльозить гірких спогадів дим?
Може в братській могилі його побратим?
Бо у день лихоліття піднявся на бій
І фашисту сказав: «Геть поганцю – не смій!».
Ким він був, цей солдат? Чий він син? Чий він брат?
Українець, грузин,білорус чи литвин?
Хто чекає його не втрачаючи сил?
Не від ран, що на тілі – від пам’яті ран
Біля братських могил втре сльозу ветеран.
Пісня – танок «Прадідусь».
Ведуча. Найвищих слів гідний подвиг і наших жінок, яких доля назвала гірки словом – солдатська
вдова. В пам’яті народній ніколи не згасне подвиг, здійснений у воєнні роки. Пам’ять ваша не згасає,
не старіє. Життя йде заведеним ладом, і вже дивись, повмирали матері, які до останнього подиху
чекали на своїх синів, яких забрала війна.
Вірш «Солдатські вдови»
Рано овдовіли молоді берізки
Повні зваб жіночих, ніжностей й краси.
Душею великі,як зоряний світ.
Та своїх коханих з безвісті чекали,
Виглядали втомлено з – під вологих вік.
Лагідність і врода зморшками снується
Шовковисті локони замітає сніг.
Та ключів від серця, вдовиного серця
Вкотре підібрати так ніхто й не зміг.
Солдатські вдови, худенькі й маленькі,
Душею великі,як зоряний світ.
Дорогі жінки, солдатські вдови. Неоціненний подвиг ваш у ВВв і безсмертний. Бо не було тоді бодай
найменшої ділянки фронту, тилу, де б не трудилися ви в ім’я перемоги. Уклін вам низький.
Танець «Морячок».
Ведуча. Відійшла, відгриміла війна. Погасли криваві блискавиці. А старенька мати ще й досі чекає
своїх синів.
Вірш «Живі обеліски»
Йдуть роки... Сивіє мати...
Не всі живі прийшли солдати...
Не повернулися з війни
Її три соколи – сини –
І донька спить у могилі
Десь аж у самому Берліні.
І посадила коло хати
Дубочки три старенька мати,
Перед порогом поливала,
Щоранку з ними розмовляла:
«Ростіть і розпускайте віти –
Хай згинуть війни всі на світі!»
І притулилась до берізки:
«Живі мої ви обеліски!».
Ведуча. Слухайте! Дивіться! Запам’ятовуйте! Уважні будьте! Поряд з вами ветерани ВВв, солдатські
вдови. Сивина лягла на їхні скроні. Зморшки, як дороги болю, на обличчях. Вдивляйтеся вних.
Вслухайтеся в їхні голоси. Дорожіть своїм мирним сьогодні. Думайте про майбутнє.
Вірш «Захистіть,люди»
Скільки років щасливої тиші,
Та вривається голос в ефір –
Захистіть, збережіть, люди, мир!
Кожен день, кожен час пам’ятайте!
Збережіть для нащадків життя.
Пісня « Молитва за Україну».
(Вставка у пісні). Без миру немає дитинства, немає майбутнього. За щастя дітей, за мирне небо, за
цвіт на землі борються чесні люди планети. Землі потрібні пісні і квіти. Щоб на нашій планеті жили
прекрасні люди, щоб до густих садів і білих будівель завжди повертались лелеки, при появі яких у
людей з’являється спокій і радість від миру на рідній землі.
Ведуча Слово надається гостям – учасникам і ветеранам Великої Вітчизняної війни.
( Діти вручають гостям квіти)