Сценарій вечора

«Цей одвічний біль – Афганістан»

( Для учнів 9-11 класів )

Мета заходу: розширити знання учнів про історичні події

афганської війни; виховувати повагу і шану до воїнів-
інтернаціоналістів, до трагічної сторінки нашої історії; розповісти
про односельчан, що служили в Афганістані, віддати данину
пам’яті полеглим воїнам-афганцям.

Оформлення: на сцені напис: «Цей одвічний біль – Афганістан»,

політична карта світу; запалена свічка.

Музичне оформлення: відеоролики на пісні про афганську війну.

Обладнання: ноутбук, екран, мікрофони.

Цей одвічний біль – Афганістан

1
 ( Звучать позивні)
Читець 1 Будь-яка війна - це катастрофа для людства. Вона нехтує
найбільшою цінністю на землі - людським життям.

(Відеоролик №1 «Війна в Афганістані»)

Читець 2 В народну пам’ять глибоко врізалася неоголошена афганська

війна, відгомін якої ми відчуваємо й досі. Вона чорним смерчем пронеслася
над просторами України, зачепила переважно прості родини робітників і
селян, які віддали своїх, часто єдиних, синів до армії, не відаючи, через яке
пекло їм доведеться пройти.

Читець 3 На цвинтарях України з’явилося понад три тисячі свіжих могил з

юними обличчями на фотографіях.

Читець 4 А на могильних плитах ще довго забороняли писати справжню

причину загибелі, байдуже посилаючись на інтернаціональний обов’язок, від
чого, вмить посивілим батькам, було вдвічі важче.

Читець 5 Багато наших воїнів,які виконували свій інтернаціональний

обов’язок, були нагороджені орденами і медалями. Але найвищою
нагородою для тих, хто уцілів, є життя, а для загиблих – пам’ять.

Читець 6 Сьогодні виповнюється 23 роки з дня виводу радянських військ з

Афганістану. І ми всі зібралися в цій залі, щоб вшанувати тих, хто поліг у
афганських ущелинах і пошанувати тих наших односельців, яким пощастило
повернутися до рідного дому.

Читець 1 Тому що  допоки на Землі існують гарячі точки, допоки

порушується біблійна заповідь «Не убий», ми не повинні заспокоюватися.
Там, де пролилася кров, виростає ненависть. Де виростає ненависть – сіється
смерть.

Читкць 2 Вечір-реквієм,присвячений 23-ім роковинам виводу радянських

військ з Афганістану оголошується відкритим.

( Звучить «Гімн України» )

Читець 3 67 років назад закінчилася Велика Вітчизняна війна. Прадіди

наші думали, що та війна  - остання. Вони не  знали, що їхніх онуків також
називатимуть ветеранами. То ж вітаймо сьогодні ветеранів афганської війни.
Це скромні люди, які не люблять розповідати про свої подвиги:
………………………………………………………………………………………

2
Читець 4 Афганська війна тривала майже 10 років. І щоб зараз не говорили
про ту війну, наші солдати вчинили так, як велів їм обов'язок, як підказувала
совість, а значить правильно, тому що іншого шляху у них не було.
Генерал-полковник Борис Громов, який командував в Афганістані 40-ю
армією, стверджує: "Афганська війна - це страхітливий військово-політичний
прорахунок колишніх господарів "Кремля". Проте, ніщо не применшує
героїзму наших воїнів там, в афганському пеклі".

( Відеоролик №2 «Бойовим нагороджений орденом»)

Директор (Вітає всіх присутніх, представляє гостей, звертається до воїнів-

афганців…… і надає слово для привітання і вручення «Почесних нагрудних
знаків» села Софіївська Борщагівка в.о.голови сільської ради Перегінцю
Василю Миколайовичу.

(Вручення нагород і вітальні виступи запрошених гостей)

Читець 5 27 грудня 1979 року за рішенням Політбюро ЦК КПРС,

очолюваного Леонідом  Брежнєвим, війська СРСР увійшли до Афганістану
для підтримки прокомуністичного режиму Народно-демократичної
партії  Афганістану. Спочатку радянські війська розташовувалися
гарнізонами у великих містах країни, а згодом поступово втягнулися в бойові
дії по всій території Афганістану.

Читець 6
Вся вулиця на службу проводжала
Улюбленця свойого – Василя,
А парубчак потрапив до Афгану.
А там уже не служба. Там війна !
А там стріляють, звісно ж, із-за рогу.
А там - ані фронтів, ані тилів.
А там уже покладено, їй-богу,
Багато наших  Василів !
В країні досить виплавлено цинку –
Всім Василям убитим по труні.
Хто зможе дати правильну оцінку
Отій такій неправильній війні?
Чи той, хто із найближчої трибуни
Одягнутий в кольчугу орденів
Послав на смерть довірливих і юних
В патріотизмі зрощених синів?
Чи той, хто у районнім виконкомі
Від імені народу засіда
І відмовляє батькові в прийомі,
А в серці ж в батька цинкова біда?
3
І не прикрити рани орденами ,
А квітами жахливої труни,
Гріхом найтяжчим нависа над нами
Свинцева тайна «хитрої» війни.

Читець 1 Нове керівництво СРСР на чолі з Михайлом Горбачовим визнало

помилковим рішення попередників, і з кінця 1986 року пішло на поетапне
виведення військ з Афганістану. Однак воєнні дії не припинялися.
Восени1988 року за наказом з Москви розпочалася операція «Тайфун».
Радянська авіація завдала нищівного удару по кишлаках уздовж траси Кабул
– Саланг, якою мали виводити війська. 15 лютого 1989 року
останній  радянський солдат залишив афганську землю.

(Відеоролик №3 «Вивід радянських військ з Афганістану)

Читець 2
На гори смутком тінь лягає.
Заходить сонце в далині.
Сльозами землю дощ вмиває,
В чужій, далекій стороні.
Не лише дощ, афганські траси,
Политі кров'ю і свинцем.
Розбиті, зранені фугасом,
Немов покарані Творцем.
Обіч доріг металу груди.
Помічені страшним вогнем.
До неба скалять чорні зуби: -
"Ми не помремо, не помрем!"
Події звискують, мов кулі.
У снах приходять, мов кіно.
Тривожні дні, давно минулі,
Я вас згадаю все одно!
Як захлинався бій останній
І ущухав вогонь атак,
Упав юнак в Афганістані –
Двадцятирічний мій земляк.
Упав, з очей спадали зорі,
Темніла неба пелена…
О, Боже мій, що тільки творить
Людьми придумана війна!
Війна в наш дім проникла тихо,
Згасивши тисячі життів
І залишили біль і лихо
Печалі вдів і матерів.
Хто ж відповість за юні долі
4
У крові викупаний стяг?
Коли і як приспати болі
В людських зневірених серцях…
А, може, скажуть кладовища
Устами жадібних троянд,
Чом дев’ять літ там юність нищив
Для нас чужий Афганістан.

Читець 3 Скільки безглуздих смертей, скільки горя ... У декого з воїнів-

афганців жінки-вдови посивіли молодими, діти повиростали сиротами, а
вони навічно залишилися 20-річними.

Читець 4
Посміхнувся поштар винувато,
Що сказати мені – він не знає.
Не приніс знов листа від солдата,
Адже знає, що я так чекаю.
Ти пиши мені, синку, частіше,
Хай дорослий – мені ти дитина,
Повертайся додому скоріше,
Дорогенький, хороший мій сину.
Мені часто ти снишся ночами,
А прокинусь – тебе вже не бачу.
Подивлюсь на портрет твій і часто,
Щоб ніхто не помітив, я плачу.
Знаєш сину, мені 38,
Я бадьора, зовсім не хворію,
Все гаразд у нас дома, та тільки
Я чомусь, мій хороший, сивію.
Я думками, синочку, з тобою,
Ти  пиши, щоб душа не боліла.
Щоб діждалась тебе молодою
І чорнява була, а не біла…

Читець 5
Очі туманить ядуча сльоза,
Руки скувала утома.
Палить їй душу афганська гроза -
Син не вернувся додому.
В неї він був ясночолий, як світ,
Сонячно так усміхався,
Ще й 20 не було йому літ ...
Юним на вік і зостався.
Ясеночки! Синочки! Сини!
Колосочки вкраїнського поля,
5
Скільки ж вас не вернулось з війни?
Скільки гибіє ще у неволі?
Ховали інтернаціоналіста,
Блищала глухо цинкова труна,
Нестерпно пахло тополиним листом,
І плач дівочий танув, як струна.
Руда земля розверзлась чорнорото.
Чекає хижо мовчки на своє,
А мати на колінах у болоті
Обмацує труну: "Чи ж там він є ?!!"
Стоять, відводять очі вбік солдати
І шепотить сержантик, ледве чуть:
"Не велено ... Не можна відкривати ...
Не велено ..."
Уже струмки течуть,
Уже весна така глибока, рання.
Учора вже летіли журавлі.
Таке врочисте вийшло поховання:
Школярики стоять, учителі.
А голосок дівочий квилить, квилить,
Соромиться кричати на весь світ ...
Кого клясти, кого назвати винним?
І що той світ? Хіба він дасть одвіт?
На хрест сусідній похилився тато,
Похнюпилися братики малі -
В селі ховали воїна-солдата,
У мирному вкраїнському селі.

Читець 6  Через безглузду афганську війну пройшли 700 тисяч чоловік. І

серед них 30% були українці. Звання Героя Радянського Союзу було
присвоєно 72 військовослужбовцям, з них – 12 українцям. 15 тисяч воїнів
загинуло у радянсько-афганській війні.

Читець 1  Вона лишила страшні наслідки для України. Не повернулися

додому з війни 3360 воїнів; з них 3280 загинуло, а 80 пропало безвісти чи
потрапило в полон.

Читець 2 Поставте скибку хліба на стакан

І голову схиліть в скорботі вічній
За тих, кого убив Афганістан,
Чиї він душі зранив і скалічив.
Читець 3 На знак вшанування світлою пам'яттю тих, хто віддав своє життя,
увійшовши в безсмертя, схилімо голови і вшануймо їх хвилиною мовчання.

( Хвилина мовчання)
6
 Читець 1
Минають дні, ідуть роки.
Життя  листки перегортає.
А  біль Афгану – навіки,
В душі чомусь не замовкає.
Я повернувся з тих завій,
Але тривожать сни, як рани,
Що ми ведемо смертний бій,
І що товариш все ще з нами.
Гірський суворий перевал,
Розщелина…Важке каміння…
Товариш мій від кулі впав,
І смерть нагадує про тління.
Живу. Валерія - нема.
Немає сина, брата, друга.
І тиша скрикує німа,
І не стихає в серці туга.
Я там, ще й досі на війні,
Обличчя вгадую знайомі
І з другом бачуся у сні.
І кличу все його додому…
Вони пізнали вогнедишний плин,
На вражі дула в гори йшли свідомо,
Один за всіх – всі, як один!..
Не всі вернулися додому…
Тривожна юність лине в їхні сни,
Прорвуться з болю невигойні рани,
І пам’ять заболить: вони всі ветерани
Неоголошеної війни…

( Відеоролик № 4 « Живим і загиблим» )

Читьець 4 Нині в Україні живе 150 тис. колишніх воїнів-афганців. Те

покоління знає ціну життя, дружби, єдності, воно зберегло військову
відданість і братерство. Ще досі тим, хто пройшов крізь афганське пекло,
сниться, як горіли небо і земля. Нестача води і гарячий пісок навкруги, або
гори, в яких не пройти. Ковток води цінувався, як золото. Але краще про це
вам розкажуть очевидці.

Запрошуємо до слова………………………………………………………………

(Спогади очевидців)

7
Читець 5 Афганська війна потребує глибокого осмислення. Немає
такого комп’ютера, щоб водночас здобути всі її уроки, політичні й військові,
які необхідно для долі суспільства. Тому нехай пам’ять пророкує: що було?
як було? і чи правильно було? А для тих, хто воював в Афганістані, вона
назавжди залишиться обпаленою юністю і спогадом про справжню чоловічу
дружбу.

(Відеоролик № 5 «Наш Афган» )

Читець 6 А зараз ми даруємо всім присутнім святковий концерт.

( Концерт )
Читець 1 Нашим гостям і всім присутнім у цьому залі бажаємо здоров’я,
щастя, миру, душевного спокою, злагоди, добробуту у великому домі, який
зветься – Україною.

( Пісня «Україна» )

( Пісня «А ми бажаєм вам добра» )

Сценарій склала
заступник директора
з виховної роботи
Шупик Т.О.
(використано інтернет ресурс)