Вправа 1. Знайдіть у реченнях займенники, вкажіть у дужках розряд. В VI.

Десять літ він томився під вагою

російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій. Доля переслідувала
його в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі у ржу, ані його любов до людей в
ненависть і погорду, а віри в Бога у зневіру і песимізм. Доля не шкодувала йому страждань, але не пожаліла втіх,
що били із здорового джерела життя. Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті —
невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його
твори.Отакий був і є для нас, українців, Тарас Шевченко (І. Франко). В VII. Відомо, що мова кожного народу —
явище давнє, її коріння сягає у доісторичні часи. Вона є найгеніальнішим наслідком матеріальної і духовної
діяльності багатьох поколінь, а кожне створене слово — це символ сформованої ідеї, витвореної у великих
зусиллях людини проникнути в світ природи, у саму себе.Національна мова — це здобуток культури, духовної
діяльності певного народу, а одночасно здобуток культури всього людства, бо кожна мова доповнює іншу, а разом
— вони витвір світового колективного людського розуму (Г. Нудьга).В VIII. Хато моя, рідна батьківська хато!
Усім найкращим, що є в моїй душі, завдячую тобі. Ти навчила мене змалку поважати старих, шанувати батька й
матір, бути терплячим, чесним і роботящим. Рідна хато моя! Давно я пішов від твого батьківського порога. Та де б
я не був, під якими високими дахами не жив, ніколи не забуду твоєї стріхи, твоєї чистої стелі. Бо хіба може
порядний син забути свою матір, свій дім, у якому вперше глянув на світ? Будь благословенна, хато моя! (І.
Цюпа).В IX. Ти стежив за матір'ю, як вона ступає по підлозі, як осміхається, як тримає вже посічену сивиною
голову. Але найчастіше, мабуть, твій зір ловив її проворні руки. Навіть тоді, коли не мали ніякого діла, материні
руки не залишалися в абсолютному спокої, вони легенько ворушились, як ворушаться під водою стебла водяних
лілій від ледь чутної течії. І невсипно працювали. Жодної хвильки не відаючи відпочинку, материні руки
знаходили роботу. Вони владарювали на припічку, в печі, в комині, на миснику. Так багато в житті переробивши,
вони не зупинялись, не могли зупинитись, а постійно священнодіяли (Є. Гуцало). В X. Той, хто свідомо розпалює
ворожнечу серед нашого народу, в тому числі і на мовному ґрунті — він повинен би передбачати, що той, хто сіє
вітер, пожинає бурю. Що така катастрофа, як фактична загибель майже 60-мільйонної нації — таке навряд чи може
статися мирним шляхом. Бо щоб усі шістдесят мільйонів враз і навіки забули, що вони нормальний, себто окремий
народ, зі своєю власною мовою, достатньо багатою культурою, славетною історією і доброчесними звичаями —
таке собі уявити важко. Невже гіркий досвід Югославії нікого нічого не навчив? Хто досі ще цього не збагнув —
варто б замислитися.
Вправа 2. Вкажіть частини мови біля виділених курсивом слів.
VI. 1. Це був тільки сон, що ледь торкнувся пам'яті вустами. 2. Несу отут страшний свій іспит і знаю, що життя
мине. І мати, сидячи на призьбі, вже не вичікують мене. 3. І не збагнуть, чого від мене хоче ця провесінь останньої
пори? 4. Не зна Марко, чого вона так його цілує, — сама не з'їсть і не доп'є, його нагодує. 5. Лиш тим людина
дорожитиме все життя, що далося їй дорогою ціною. 6. Не треба ні паризьких бруків, ні Праги вулиць престарих:
все сняться матернії руки, стара солома рідних стріх. 7. Я вибрала Долю собі сама. 8. Стануть собі [закохані],
обіймуться, — співа соловейко; послухають, розійдуться, — обоє раденькі. 9. Мені відкрилась істина печальна:
життя зникає, як ріка Почайна. 10. Ох, ці мені хлопці! 11. Добре жить, коли нічого не болить. 12. Не руш мене. Я
сам самую. Собі у руки сам дивлюсь. А душу більше не лікую. Хай погиба. Я не боюсь. Переживу. Перечорнію.
Перекигичу. Пропаду. Зате — нічого. Все. Німію. Байдужість в голови кладу. VII. 1. I знов чекатимеш весни і
сподіватимешся грому, що втнеться в скелю тишини розкалиною перелому. 2. Не знаю, що і після чого старі
сумують. Може, вже оце збираються до Бога. 3. Так чого ж я шукаю і чим я жива? 4. Голос криниці, чого ти
замовк? Руки шовковиць, чого ж ви заклякли? 5. Так у мене складаються справи, що все чогось часу нема. 6.
Чогось в очах сієї людини не вистачало для своєї посади. 7. В морі я хотів печаль свою втопить — я до моря
вийшов рано — море спить. І мені його будити стало жаль — залишилася мені моя печаль. 8. Що його робити, ще
не знаю. Тяжко на душі і тоскно. 9. Хто одного разу знайшов самого себе, той вже нічого на цьому світі втратити
не може. І хто одного разу зрозумів людину в собі, той розуміє всіх людей. 10. Я думаю собі, прости Господи: чи
не поменшало на нашій землі за двадцять п'ять літ горя, злиднів, недолі? 11. Все йде, все минає — і краю немає.
Куди ж воно ділось? Відкіля взялось? І дурень, і мудрий нічого не знає. 12. Заслання, самота, солдатчина. Нічого.
Нічого — Оренбург. Нічого — Косарал. Не скаржився. Мовчав. Не плакав ні від чого. Нічого, якось жив і якось не
вмирав.VIII. 1. А що таке життя? Чи те, що переждалось? Чи все-таки життя — це те, що відбулось? 2. Мислив я,
що кожне серце має інший ритм одмінний, інший біль і іншу радість, інший стук і іншу кров. 3. Не плач, сину, моє
лихо! Що буде, то й буде. 4. Душе моя... Хіба ти не чуєш людського плачу? То глянь, подивися, а я полечу високо,
високо за синії хмари. 5. Мене водило в безвісті життя, та я нічого не везу додому, лиш горточок старого полотна і
вишите моє життя на ньому. 6. Москаль любить жартуючи, жартуючи кине; піде в свою Московщину, а дівчина
гине... Якби сама, ще б нічого, а то й стара мати. 7. Сила родиться й завзяття не ридать, а добувати, хоч синам, як
не собі, кращу долю в боротьбі. 8. Було щастя, були чвари, все те геть собі пішло, і як сонце із-за хмари рідне
слово ізійшло. 9. Це тихе сяйво над моєю долею! Воно лишилось на усе життя (Л. Костенко). 10. Мова — це доля
нашого народу. 11. Воно розвеселитися непросто. 12. Воно [серце] голодним вовком виє, йому пустеля — вся
земля... І марно далеч блакитніє і сяють луки і поля. IX. 1. І ті роки, що так промчали, і пароплав той, і гора... Це
вже невидимі причали в глибокій пам'яті Дніпра. 2. Мені так легко, що вже аж нудно. 3. Сон не доточить, вітер не
розкаже про те, що й не було, про те, чого й нема. 4. Я знаю, що за сотню-другу кроків мене поглине міста чортів
шум. Чого ж, чого ти, вітре кривобокий, чого ревеш, немов мені на глум? 5. Це нічого, що небо чуже і чужа
далечінь віє в очі. Дивись! Вже перейдена нами остання межа, перед нами засяяла вись. 6. Нічого такого не
сталось. Бо хто ти для мене? Сторонній. 7. Ще дивен дим, і хата ще казкова, і ще ніяк нічого ще не звуть. І хмари,
не прив'язані до слова, от просто так — пливуть собі й пливуть. 8. Де дістану тих сил, аби в собі любов збороти? 9.
Ні, трохи треба підождать. Воно б то так! Та от що, брате: Літа не ждуть! Літа летять. 10. Поле сховало стежки і
дороги. Воно лиш котить та й котить зелені хвилі і хлюпає ними аж в краї неба. 11. Написати б щось, як вірно
любили одне одного, та про що гарно думали, та що треба знати, аби краще на світі жити. 12. А я ледве додибала
до вашої хати,., так щось тяжко стало! X. 1. Мені завжди здавалося, що у Греції навіть статуї теплі. 2. Душа
належить людству і епохам. Чому ж її так раптом потрясли осінні яблука, що сумно пахнуть льохом, і руки матері,
що яблука внесли. 3. Звичайна собі мить. Звичайна хата з комином. На росах і дощах настояний бузок (. 4. У
пам'ять кроки твої влито, болять в ній, наче в горлі крик. Собі лишила ти навік моє скороминуще літо. 5. Я кличу
тебе безслівно. Ти чуєш, як я кричу? Благаю тебе безслізно. Чому не чуєш плачу?. 6. Те, в чому звинувачували цю
людину, виявилось справжнім наклепом. 7. Усе добро, якого ще бракує — це те, чого не встигли ви і я! 8. Не зна
Марко, чого вона так його цілує, — сама не з'їсть і не доп'є, його нагодує. 9. В ніч кам'яну, коли темно воді і дорозі,
коли темно траві і нічого не видно мені, в ніч кам'яну, коли темно надії й тривозі, будь при мені, будь навіки мені
при мені. 10. Заслання, самота, солдатчина. Нічого. Нічого — Оренбург. Нічого — Косарал. Не скаржився. Мовчав.
Не плакав ні від чого. Нічого, якось жив і якось не вмирав. 11. Де дістану тих сил, аби в собі любов збороти? 12.
Ой діброво — темний гаю! Тебе одягає тричі на рік... Багатого собі батька маєш.

Вправа 3. Вкажіть частину мови в реченнях біля слів САМА, САМЕ, САМО, САМИЙ та подібних.
Варіант IX. 1. Якби розказать про якого-небудь одного магната історію-правду, то перелякать саме б пекло можна
(Т. Шевченко). 2. Нестиму вінець, той, що сама положила на себе (Леся Українка). 3. І в цьому полі, синьому, як
льон, судилося тобі самому бути, аби спізнати долі, як покути (В. Стус). 4. Навколо ліс, а перед нами сам Дніпро
(П. Тичина). 5. Саме тут на князя Володимира чатував ворог, тут судйлось воям руським і самому князеві
Володимиру пролити кров (С. Скляренко). 6. Але що слова, коли саме небо, місяць, земля, здається, благослов-
ляють любов, а зовсім недалеко набігають на берег і щось шепочуть теплі морські хвилі?! (С. Скляренко). 7.
Воїну, який годину тому був на полі брані, важко розповісти, що саме він бачив і що пережив (С. Скляренко). 8.
Значить, він [Андрій Чумак] внутрішньо, підсвідомо визнає всю безвихідність і трагізм своєї ситуації, і саме тому
думка десь б'ється, як пташка, в сліпому метанні, надіючись на якесь там химерне щастя, на якусь дірку. Це
погано, і це не в його стилі (Іван Багряний). 9. Дні текли по-ярмарковому і, може, саме тому жваво (Іван
Багряний). 10. Монументальний, кремезний і могутній, як сама земля, коваль Чумак (Іван Багряний).Варіант X. 1.
Доборолась Україна до самого краю. Гірше ляха свої діти її розпинають (Т. Шевченко). 2. А там і ліс, і ліс, і поле, і
сині гори за Дніпром. Сам Бог витає над селом (Т. Шевченко). 3. Ходить сніг по забутій пітьмі. Ходить сніг по
промерзлому літі. Ви самі, ви самі, ви самі загубили мене в цьому світі (Р. Скиба). 4. Шлях проходив повз їхнє
село, повз самісіньку хату, бо саме хата край села стоїть (О. Іваненко). 5. Ти хотів би квіток на дорозі моїй? Нащо
сипати їх під ноги? Хай живуть вони в ніжній красі чарівній, — я сама їх знайду край дороги (Леся Українка). 6.
Коли на Дніпрі одшуміли каламутні весняні води і над голубим плесом окреслились темні, порізані жовтими,
червоними й зеленими прожилинами кручі, коли в безмежних лугах зацвіло множество пахучих квітів, саме тоді, у
маї-розмаї, від пониззя припливло і стало на Почайні чимало грецьких хеландій — справжніх чудес з
дивовижними різьбленими носами, обрізаними кермами, з високими насадами, оповитими зеленими морськими
водоростями (С. Скляренко). 7. Княгиня Ольга не сказала, якого саме щастя хоче вона шукати (С. Скляренко). 8.
Він [Андрій Чумак] відчував, що саме тут може бути нанесена йому найтяжча поразка, яка може зломити його
волю, — це замах на його віру в те, що найбільше цінив усе своє життя і за що тримався душею, як за рятівниче
коло (Іван Багряний). 9. Сашко мав п'ятнадцять років — вік, коли саме починають виростати крила в тих, хто має
душу, здібну ті крила мати (Іван Багряний). 10. Чому, чому я жить не можу та сам, без дум? (П. Тичина).
Вправа 4. Оформіть правильно написання займеників.

1) 1. Чого (небудь), хтозна (що), будь (який).

2. Де (хто), аби (який), що (сь).
3. Казна (хто), ні (що), аби (хто).
4. (Хтозна) що, ні (який), аби (що).
5. Ні (який), ні (чийого), аби (яким).
6. Казна (чим), хтозна (кому), кому (небудь).
7. Аби (хто), де (в) чому, казна (чим).
8. Де (що), ні (чого), хтозна (який).
9. Бозна (який), хтозна (хто), будь (що).
10. Хтозна (з) ким, будь (у) кого, аби (який).
2) 1. Де (в) чому, ні (з) ким, аби (що).
2. Казна (який), ні (що), будь (чого).
3.Ні (який), ні (скільки), бозна (з) ким.
4. Ні (чий), наді (мною), казна (чим).
5. Казна (чого), що (небудь), казна (кому).
6. Хтозна (чому), аби (який), де (хто).
7. Переді (мною), аби (когось), де (в) чому.
8. Хтозна (чому), казна (якому), будь (якого).
9. Аби (хто), де (кому), якого (небудь).
10. Хтозна (що), аби (чому), ні (який).
3)1. Який (небудь), що (небудь), казна (чого).)
2. Ні (якому), аби (когось), ні (чим).
3. Піді (мною), казна (чим), зі (мною).
4. Наді (мною), хтозна (чому), аби (якому).
5. Наді (мною), ні (на) кого, аби (якого).
6. Казна (чому), де (чому), будь (у) кого.
7. Казна (чого), який (небудь), будь (хто).
8. Казна (що), який (сь), аби (хто).
9. Ні (перед) ким, де (що), хтозна (хто).
10. Бозна (чому), хтозна (чий), чого (небудь).
4) 1. Де (хто), ні (з ким), чий (небудь).
2. Що (небудь), будь (що), ні (скільки).
3. Будь (якого), казна (чий), переді (мною).
4. Хтозна (що), аби (що), де (котрий).
5. Хтозна (кому), бозна (який), казна (що).
6. Аби (чому), аби (кому), що (небудь).
7. Аби (чий), ні (що), будь (кому), де (кого).
8. Казна (чим), чого (небудь), хтозна (чийому).
9. Ні (хто), ні (перед) ким, наді (мною).
10. Аби (що), казна (що), ні (який).
5) 1. Хтозна(чому), казна(якому), будь(якого).
2. Аби(хто), де(кому), якого(небудь).
3. Який(небудь), що(небудь), ні(чого).
4. Ні(якому), аби(когось), ні(чим).
5 Піді(мною), казна(чим), зі(мною).
6. Наді(мною), ні(на)кого, аби(якого).
7. Казна(чому), де(чому), будь(у)кого.
8. Казна(чого), який(небудь), будь(хто).
9 Ні(перед)ким, де(що), хтозна(кому).
10. Бозна(кому), хтозна(чий), чого(небудь).
6) 1. Де(хто), ні(з ким), чий(небудь).
2. Будь(якого), казна(чий), переді(мною).
3 Хтозна(що), аби(що), де(котрий).
4. Хтозна(кому), бозна(який), казна(що).
5. Аби(чий), ні(що), будь(кому), де(кого).
6. Ні(хто), ні(перед)ким, наді(мною).
7. Будь(хто), хтозна(який), який(небудь).
8. Де(чиїх), казна(хто), кимо(сь).
9. Казна(що), де(який), аби(хто).