1. 1. А й досі наш веселий край шанує щиро той 3. 1. Скільки голів стільки й умів. 5. 1.
ів. 5. 1. Лукаш хоче надрізати ножем березу щоб
звичай з котрим ще прадіди жили й нащадкам в рід
передали.
2. Десять літ минуло як пісні крилаті вирвалися з
серця на широкий світ.
3. І серце поминуть бажає туди де ще воля гуляє.
4. Чим більше кицьку гладиш тим вище вона горб
підіймає.
5. Хотіла б я піснею стати у цю хвилину ясну щоб
вільно по світі літати.
6. Поет не боїться від ворога смерті бо вільна пісня
не може умерти.
7. Є і руки і охота так що ладиться робота.
8. Якщо палко і щиро кохаєш ти убогий і рідний свій
люд то любов може горе звернуть.
9. Дарма що нічого не виходить а ти Марку грай!
10. Якщо людина щира й безкорислива ми часом не
цінуючи її за життя все ж пам’ятаємо довго.
11. Що таке ізотоп наука вже знала напередодні
великого відкриття.
12. Хоч під носом косовиця а в голові ще й на зяб не
зорано.
2. 1. Будь люб’язним якщо хочеш бути улюбленим.
2. Місяць озеро цілує хвилю променем лоскоче щоб
розбуркати від сну.
3. Благословенна та ясна година коли буквар бере до
рук дитина.
4. Покіль будуть бариші не стане в баби душі.
5. Буду ждати тебе там де вишня біла виглядає з саду
тихо і несміло.
6. Скільки зір у високому небі стільки співів у серці
моїм.
7. Над голубими вітряками плив журавлиний караван
неначе кликав у дорогу.
8. Не шукай правди в інших коли в тебе її нема.
9. У долині поміж горами де розсипались хатки на
городі під чинарами я угледів нагідки.
10. Хоч пироги пісні зате слова масні.
11. Коли зійшов місяць море простелило йому під
ноги золотий килим.
12. Щоб хвилювати глядача треба й авторові бути
схвильованим.
2. Оскільки землю своєчасно підживлюють то
рослини добре розвиваються.
3. Не дві ночі карі очі любо цілувала поки слава
на все село недобрая стала.
4. Вже не перший ранок печалиться зозуля що
от-от на сивому колосі жита загубить свій
голос.
5. Ти не чуєш як солов'ї весільним співом
дзвонять?
6. Де кров текла козацькая трава зеленіє.
7. Біда навчить кому подати руку.
8. Межи зеленими килимами біліє гречка наче
хто розіслав великі шматки полотна білити на
сонці.
9. Сніг блищав аж очі боліли глянути на нього.
10. Хто не жив посеред бурі той ціни не знає
силі.
11. Для кактуса досить двох крапель води щоб
існувати місяцями під спопеляючим сонцем.
12. Якби ви вчились так як треба то й мудрість
би була своя.
4. 1. Добре що маємо силу рідного отчого
краю.
2. І хороше і дивно і радісно стає мені малому в
цім світі де є зорі і добрі люди і тихі вогники і
щедрі вечори.
3. А неба тут було так багато що очі тонули в
нім як у морі.
4. Я в серці маю те, що не вмирає.
5. Я єсть народ якого правди сила ніким
звойована ще не була.
6. Не хотів би він ні чинів ні орденів ні слави аби
тільки встали ті далекі і прекрасні люди які
назавжди зосталися на шляхах великого походу.
7. Як парость виноградної лози плекайте мову!
8. Щасливий майстер що з тяжкої брили прекрасну
постать висікає вміло на радість людям.
9. Думкою за любими синами вона ішла куди ішли
вони.
10. Молодиця йде замашистою ходою аж стара ледве
поспіває за нею.
сточити сік.
2. Сонце пекло так що й уночі степ пашів.
3. На небі громадилися хмари так що можна було
сподіватися дощу.
4. Хоч на щастя життя багате але кожну людину
ждуть і печалі і сум і втрати.
5. Там наче сизі океани шумлять незаймані ліси.
6. Як погано орать то краще в полі не ходить.
7. Осінь одягалася поволі як весною квітка в полі.
8. Тим бандура моя мов заклята мовчить що на
серці моїм наче камінь лежить.
7. Калина так хизується красою що байдуже їй до
всього на світі.
8. Не гідна ти дочкою лісу зватись бо в тебе дух
не вільний лісовий а хатній рабський.
9. Якби-то далися орлинії крила за синім би
морем милого знайшла...
10. Хочеш знати чим справді було те що так
колись пишно цвіло, що на серце наводило
чари...
6. 1. Зробили спішно так що вийшло смішно.
2. Для того щоб любити власний народ не треба
нам ненавидіти інший народ.
3. Живемо так що доля одного переплітається з
долею іншого немов коріння дерев.
4. А принаднії мрії літали і неслися куди я сам
бажав.
5. Мальви цвіли від весни до пізньої осені доки
злий мороз підкрався у квітник.
6. Легенди про квітку папороті з’явилися через те
що люди не могли зрозуміти таємницю
розмноження рослини.
7. Душа бажає скинуть пута що в їх здавен вона
закута.
8. Хоч нічого їсти та весело жити.
9. Широкою чарівною музикою зашумів дощ
той цілющий травневий дощ про який кажуть що
це сиплеться з неба золото.
10. Я пам'ятаю місто за Дніпром де в небі місяць
плинув як пором де шелестіли в яворах сади де
восени кружляв кленовий лист де я пізнав
життя суворий зміст...
7. 1. Світ відповість посмішкою якщо ти
посміхнешся.
2. Так добре готує що й собаки не їдять.
3. Теплий туман слався по полю і наливав балку по
самі вінця так що дерева потопали в ньому.
4. Треба слову мужності додати щоб воно могло
багнетом стати.
5. Повій вітре на Вкраїну де покинув я дівчину.
6. Найпрекрасніші і в той же час найщасливіші ті
люди хто прожив своє життя дбаючи про інших.
7. Щасливий хто сни має милі.
8. Артем розважив що журитися нема чого.
9. Завітай навесні коли синя фіалка в чисте небо
погляне здивованим оком.
10. Дніпро лежав перед нами тихий широкий
посріблений першими відблисками зорі немов
велетенський одвічний шлях слався нам під ноги.
11. Де громи гриміли смертю огняною зливи
прошуміли сивою стіною.
12. Якби оті проміння золоті у струни чарами якими
обернути я б з них зробила золотую арфу.
9. 1. Здавалось мені що ворушаться скелі з очей
моїх сльози ллючи.
2. Ранні зорі серед неба мерехтіли як лебеді тиху 5. Бажаний гість прийшов мов місяць зійшов.
воду сколотили.
3. Хоч би була вона стара сумна змарніла бідна для
сина вірного вона єдина люба рідна.
4. Погода стояла тепла і сонячна так що шибки на
вікнах аж миготіли.
5. Коли пісні мойого краю пливуть у рідних голосах
мені здається що збираю цілющі трави я в лугах.
6. Тоді в мені спалахнула ненависть до тих що
нищили мою любов.
7. Є в житті кожного народу часи коли нікому ніщо не навчилися любить.
прощається коли всяке добро або зло зроблене
людиною падає на незримі чаші найтонших терезів
історії.
8. Розумні люди вчаться щоб знати.
9. Сердиться ніби йому пес ковбасу вкрав.
10. Поет не боїться від ворога смерті бо вільна пісня 12. Враз Харитя почула що сльози душать її.
не може умерти.
10. 1. Перед очима відкрилося озеро так що видно
було як купаються качки.
2. Їж Левку хоч і глевко.
3. Піду з тобою куди хочеш.
4. Чи пам’ятаєш дні ті гарні ясні коли сміялось сонце
грало море?
5. Малі дерева схожі на дорослих як діти на своїх
батьків.
6. Скільки голів стільки й умів.
7. Щоб урожаї добре мати треба землю глибше
орати.
8. Чайка сідає в воду так що чекай доброї погоди.
9. Хто любить творити красу той ніколи не буде
байдужим до праці.
10. Я хочу жити так щоб серце билось в такт.
8. 1. Погодився б жити в засніженій тучі щоб тільки
народові промінь світив.
2. Щоб жить я всі кайдани розірву!
3. Коли життя ти не учасник а тільки свідок віддаля
дарма чекатиме прекрасних від тебе подвигів
земля.
4. Як попрощався колосок із полем прощалася
Софія зі своєю землею.
6. Як дуб листочки пожовтілі ховає на своєму гіллі аж
до травневого розмаю отак і я своє кохання зимою
вбите спозарання у серці юному ховаю.
7. Ми прагнемо до того щоб юність була осяяна
благородною громадською мужністю.
8. Надзвичайно важливим я вважаю щоб почуття
обов'язку перед старшим поколінням утверджувалось
у душі дитини змалку.
9. Добре жити тому чия душа і дума добро
10. Межи зеленими килимами біліє гречка наче
хто розіслав великі шматки полотна білити на
сонці.
11. Щоб прийшло на землю сподіване щастя
треба великої праці.
11. 1. Є в житті кожного народу часи коли нікому
ніщо не прощається.
2. Хоч у вола язик довгий а говорити не вміє.
3. Треба нахилитися щоб із криниці води
напитися.
4. Трави пішли в ріст бо весняний дощ напоїв
спраглу землю.
5. На морі ставало темно тому що з берега
насувала важка чорна хмара.
6. Писав писака що не розбере й собака.
7. З того часу як женився я ніколи не журився.
8. Я не скажу щоб розумом я жив.
9. Повітря навкруг вигріто до тієї міри що вже
ніби пронизує наскрізь без перерви гонячи піт з
кожного хто рухається.
10. Грамотна, багата мова не тільки ефективний
засіб передачі й сприйняття думок та образів а й
вияв поваги до людей з якими спілкуєшся до
народу який створив цю мову.
12. 1. Хто волю хоче вбить загине.
2. Ось і його річка що має чотири броди.
3. Малишко був щасливою людиною від
народження бо мати стала його першим
людським ідеалом.
4. Поки сонце з неба сяє тебе не забудуть!
5. Дніпро лежав тихий широкий немов
велетенський шлях слався під ноги.
6. І той любов'ю повниться до світу хто рідну
землю має під собою.
7. Дивуюся як ваша ясновельможність не
вгнуться під отаким тягарем.
8. У цій журбі одплачу одісную аж поки час тих
днів не відпряже.
9. Пробрався сюди так що й жінка не чула ліг і
як умер у бур'яні.
10. А не клянусь тому що я не зраджу...
11. Влаштувалась в кутку на лаві щоб мене не
знайшли цікаві.
12. Живеться як на Етні.
13. 1. І я щасливий що тебе вже спекався.
2. І здавалось мені що кричать журавлі в блакиті...
3. Поєдинок цей продовжувався в затаєних намірах
що їх викохував про себе Гнат...
4. Похмурий член комісії з мішками під очима люто
ненавидів благообразного дідка в окулярах за те що
той недавно виступив в одному журналі й розбив його
теорію про походження скіфів.
5. Нам з тобою видно по дорозі бо ішли й нікуди не
прийшли.
6. Не жалійте мене, хоч і тяжко буде мені.
7. ...де хоче умре.
8. Усе життя готуйся до хвилини коли життям ти
зможеш довести що сильна духом народилась ти
що в грудях не шматок глевкої глини а людське
серце щире ти несеш гартоване на вогнищах руїни
любові повне й віддане без меж ясним суворим зорям
Батьківщини.
9. Йому аби за скелю зачепиться що аж за комір
сиплються зірки.
10. Пам'ять могла б убити нас якби не мала рятівної
властивості забувати.
16. 1. Так за те ж що ви їли плоди запретного древа
покараю вас і безсмертя вам не дам!
2. Хотіла б жити палахким до безтями життям коли
люди згорають від щастя.
3. Коли у дні жароти нестерпної на обрії він бачить
темну хмару то приязно усміхається до життя до
гречки й льону.
4. Потім сів поруч зятя і став стиха... розпитувати його
коли вернувся звідки та як добирався.
5. Вичікували коли я на день-два відлучусь.
6. Та не життя було б Ількові коли б співучої любові не
існувало на землі.
7. Де літо маки стеле килимами дитя в городі ходить
коло мами.
8. В провалля снів де плив я без весла знов ти прийшла...
9. Поза хатами тяглися виноградники на всі боки
скільки можна було окинути оком.
10. Ти в цій печалі душу спопелиш щоб знов мене із
неї воскресити.
11. У цій любові щось було священне таке чого не
можна осквернить.
15. 1. Не в'януть в твоїх долонях твої запізнілі квіти
тому що любов на світі буває лише одна.
2. Ти в цій печалі душу спопелиш щоб знов мене із неї
воскресити.
3. Замкові мури передавали собі голос їх сурм аж
шибки в Кочубеєвім дворі від того гомону дрижали.
4. Дожилась я мукою земною що нема й втопитися
куди.
5. Я солодко сплю наче сірий тюльпан у долонях
туману.
6. Поки геній стоїть витираючи сльози метушлива
бездарність отари свої пасе.
7. Україна моя починається там де туга моя кін-
чається.
8. Десь кажуть є гора де не співають птиці.
9. Давай попливемо у те що минулось.
10. Вишиває і співає і ніхто того не знає де узор вона
кінчає де ту пісню починає.
14. 1. Не було вже в очах того що перед цим
навіювала на себе...
2. На гострі брили кинули його і прикували Боговою
люттю за те що в муках праведних вогонь він передав
на добре діло людям.
3. Він [дощ] тихо плаче правду що я когось далекого
люблю.
4. Згадайте в поспіху вагона в невідворотності
зникань як рафаелівська Мадонна у вічі дивиться ві-
кам!
5. Нема на світі гіршої біди аніж вступить в драглис-
ту ніч обману.
6. При людові не стане ворог горло дерти бо тільки
добрий друг бува завжди відвертий.
7. Що більший самолюб і фарисей то більше прагне
шани від людей.
8. ...коли цим горам Київ ще й не снився тут люди
вже на мамонта ходили.
9. Хай вітер хвилю шарпає круту я гордих душ закону
не порушу.
10. Якби це було просто щастя то це було б просто
щастя.
11. Коли мене снігами занесе тоді вже часу матиму
доволі.
12. Він... мріяв про ту мить коли нарешті побачить
Київ.
17. 1. Аж два дні невтомні пташки носили туди
соломинки та пір'я чим немало радували в'язнів.
2. Може степові трави шепчуть про те як отут у
бур'янах лежав зарубаний татарин...
3. Хай покинуть гнізда журавлі тримайся серцем
рідної землі.
4. Але певен що жодного разу у вагання і сумнівів
час дріб'язкові хмарки образи не закрили б сонце
від нас.
5. А хто від правди ступить на півметра душа у
нього сіра й напівмертва.
6. Я з тих країв де над Дніпром цвітуть
шумлять гаї...
7. Дощ іде не там де ждуть а там де жнуть.
8. Іще вікно світилось у Довженка як ми тоді
верталися назад.
9. Так від людей Марусю відвернуло що вже
нікого й в хату не пускає.
10. Щоб мову свою рідну їх діти не забули їм
літери виводять вірменки на піску.
11. Незалежність залежить від того з ким її
здобуваєш і ділиш.
18. 1. Великі історичні міста великі не тому що
завжди були незмінними...
2. Хлопці вийшли до села з заходу так що тепер
їм не було чого боятись.
3. Може саме завдяки своїй делікатності голова
й домігся того що Ягор пом'якшав...
4. Дарма що стояло тихе сонячне безвітря листя
тріпотіло на деревах вздовж шляху.
5. Велике те слово що дружбою зветься.
6. Хлібом геній живився щоб розум його не погас.
7. А війни йшли не тільки ради слави бо іншій
все корилося меті...
8. Вже в березні розвезло шляхи так що ні
проїхати ні пройти.
9. І квітів визоріє так густо що земля знову стає
біла від рясного холодного цвіту.
10. Долина Храмів у душі залишиться хоч всі
склепіння храмам обвалились.
11. Все чим образили поета акумулюється в
слова.
12. Як будеш так розношувати душу вона гляди із
совісті спаде!