Гнидик Олександра

учениця 10-го класу

Івано-Франківського ЗЗСО імені І. Франка I-III ст.
смт. Івано-Франкове, Яворівського району, Львівської області
Ел. пошта: Oleksandra.gnidik@gmail.com
тел. 067 93 96 924

Творча боротьба проти царського гніту

Борітеся – поборете
Вам Бог помагає
За вас правда, за вас слава
І воля святая
Т. Шевченко
Для мене це не просто рядки з поеми «Кавказ»… Це справжній символ
боротьби українського народу проти ворогів - супостатів, що століттями
поневолювали та знущалися над нашою Батьківщиною. Ці слова стали
закликом до возз’єднання всієї України в одну непереможну стихію борців за
свободу. Саме такій темі присвятив свою творчість та життя Тарас Григорович
Шевченко, Великий Кобзар та Пророк. На мою думку, він є символом
непокори, бунтарства і безмежно глибокої любові до своєї неньки - України,
про яку писав з ненавистю до тих злих людей, що «присплять, лукаві, і в огні,
її, окраденую, збудять…» Навіть перебуваючи в казематі, на засланні після
страшних катувань він все одно думав про свою рідну землю:
Я так її, я так люблю
Мою Україну убогу,
Що проклену за неї Бога,
За неї душу погублю.
За довгі роки, проведені в тюрмах, Шевченко пережив багато горя, але не
міг зрозуміти, чому всі плачуть і мовчать. Він теж страждав від смутку та
розлуки з домом, проте не припиняв писати, «карався, мучився, але не каявся».
Та не було за що каятись, хіба за гірку правду, яку випалював на папері
гарячими словами, що мов мечем розрізали серце навпіл:

А сльоз, а крові? Напоїть

Всіх імператорів би стало
З дітьми і внуками, втопить
В сльозах удов’їх.
Таких прикладів з його творів можна навести ще сотні, що засвідчує
життєву мету творця – розказати, що діялось в світі, чия правда, чия кривда і
чиї ми діти. Подібну мету мали й козаки, які стали символом борців «за святую
правду - волю». Тарас Шевченко постійно нагадує про величні подвиги
запорожців, про їхню відплату панам за всі муки та досади, завдані землякам.
Українські козаки постають в його творах, неначе лицарі, орли, титани, що не
зупинялись перед жахіттями війни та лишали за собою лише кров та попіл. Я
вважаю, що воїни нашої армії і є нащадками козацтва: такі ж безстрашні та
волелюбні, ідуть на смерть заради своєї землі, держави, істини та
справедливості, заради спокою своїх дітей, прокладаючи шлях до перемоги
крізь колючі терни.
Неначе птахи чорні в гаї,
Козацтво сміливо літає,
Ніхто в світі не втече!
Огонь запеклих не пече.
Я зауважила, що Тарас Григорович звинувачує Богдана Хмельницького в
приєднанні «сироти Украйни» до Московщини, уклавши з нею в 1654р
«Березневі статті». Поет знаходить в цьому рішенні фатальну помилку
гетьмана, адже, підписавши договір, Хмельницький прирік наступні покоління
на московське рабство:
Ой Богдане!
Нерозумний сину!
Подивись тепер на матір,
 На свою Вкраїну…
Ой Богдане, Богданочку,
Якби була знала,
У колисці б задушила,
Під серцем приспала.

Отже, для української нації Шевченко є не лише прикладом патріотизму

та відданості державі, а й Пророком, який ще в той час передбачив сьогодення
нашого народу:
… Врага не буде супостата,

А буде син і буде мати…