“Щоденник” Олександра

Довженка – викривальний документ,

звинувачувальний акт тоталітарній
системі
1941-1945рр
 Особливості записної книги

“Щоденник “– це молитва-розпач, це надсадно-тяжкі

роздуми Майстра над мистецтвом, роздуми Патріота
над долею України, роздуми Громадянина над
майбутнім свого народу.
Митець поділяє себе на власне”Я” – суто Довженко і
на “Я”- ліричного героя.
Людині,що прискіпливо вдивлялася в себе, було не
60 і не 70, щоб підволити підсумки, а всього тільки 45
– вік зрілості, повноти сили й творчих планів.
 Історія опублікування
“Щоденника”
• “Щоденник”, як і весь архів
• О. Довженка, зберігається в
ЦГАЛИ (Москва). Право
розпоряжатися усією
спадщиною належало дружині
Ю. Солнцевій. Вона заповіла
дозвіл на публікування двом
літераторам – О. Підсусі та
• Ю. Левіну .
• В долі архіву є багато
загадкового. Частина
знаходиться у Києві, інша – у
Москві.
 Війна як вона є
• "Прокурорiв у нас вистачить на
всiх, не вистачить учителiв, бо
загинуть на вiйнi, не вистачить
технiкiв, трактористiв, iнженерiв,
агрономiв..."(12.07.1942,ст.296 i
7.11.1956,ст.542).
•
• "Вiйну називають мистецтвом.
Вона таке ж мистецтво, як
шизофренiя або чума. Вiйна -
дурна."(19.11.1945,ст.415
•
• "Якiсть вiйни - це якiсть
органiзацiї суспiльства,народу...
Антикультурний стиль життя
нашого народу - антикультурний
стиль вiйни"(6.07.1942,ст.290 i
7.07.1942,ст.291).
•
 Земляки ви ! Мої земляки!
• "Скромненька наша
Україна..."(29.10.1954,cт.527)
• ,
• "Україна поруйнована, як нi одна країна в
свiтi"(запис вiд 6.12.1943).
•
«Український чесний наш народ понiс
найтяжчi жертви в цiй
вiйнi"(12.07.1942,ст.295),
• "Пiд моїм українським дубом їдять жолудi...
свинi й шакали"(14.04.1942,ст.208).
• . земляки - "...квiти бур'яновi, бур'яном
забитi"- не хочуть вивчати своїє iсторiї -
"Боже, до чого ж вона сумна i безрадiсна.
До чого вона невдала і безпросвітна…»
(27.04.1942,ст.216) - а "народ, що не знає
своїє iсторiї, є народ "(25.05.1942,ст.241)
• . "Об'єдналися усi українськi землi. Буде
єдине стадо i пастир. Усi тепер будемо
однакi... Одягнемо прекрасну Буковину,
мальовничу слов'янку, в церебкопiвський
• бушлатземлянистий..."(запис вiд 2.07.1942 ).
• "Його весь час пасинкують. У нього
велике, дебеле листя, а цвiту де-не-
де"(23.04.1942,ст.215)
 …їх не учили історії
• Я глибоко переконаний,що німці
одружуються з нашими дівчатами
згідно таємного наказу: убити
ворожих солдатів і забрати в
подружжя ворожих жінок.
• А найстрашніше – дівчата не
знають, що, виходячи заміж за
німця, вони зраджують
Батьківщину.
• Їх не учили Батьківщині – їх учили
класовій ворожнечі і боротьбі. Їх
не учили історії.
• ..вона прощалася з людьми і
Батьківщиною, їдучи на
безнадійну загибель
 Знищення пам”яток історії та
•
мистецтва
“Я зневажаю уряд України за його
скотиняче ставлення до культурних
пам”ятників своєї старовини. У нього
немає любові до народу. Народ має
багато підстав ненавидіти всіх нас за
це”.
• “І хоч Україна з останніх сил зберігає
острівці своєї культури, на них ведеться
наступ, за їх знищення нікого не судять,
хіба що нагороджують”.
• “Одне слово, двадцятий вік помстився.
Погуляв по слідах і дев”ятнадцятого, і
сімнадцятого, і одинадцятого. Зоставив
биту цеглу, кам”яні коробочки, на які
противно дивитися, і покарбовану
землю.”
• “Яка шкода, що найпотворніші будинки
в Києві _ будинок ЦК. Раднаркому,
КВО, універмаг зосталися цілими.
Зостався і ідіотський будинок воєнвєда
проти”Арсеналу”, і найдурніший з усіх
залізничних вокзалів, які я абиколи
бачив.”
 Цитати античних мудреців

• Все життя скорботне (Евріпід)

• Ти будеш змінювати життя і

нічому не порадуєшся. Те, що
перед тобою, не подобається
тобі, і ти оддаватимеш
перевагу тому, чого немає.
(Евріпід)

• Людина міряється не з ніг до

голови, а від голови до неба
(Конфуцій)
 Доля тих, хто був на окупованій
території
• Мирне населення було кинуте
радянською армією напризволяще, але
після війни планувалося спитати за все
якраз у мирного населення.

• Генерали не дбали про те, щоб виграти

бій з меншими втратами, навпаки,
хизувалися один перед одним. Як і
командири нижчих рангів, коли багато
бійців гинуло.

• Боже, скільки нещасть народу принесли

наші тупоголові воєначальники і скільки
ще принесуть! Вони будуть карать ні в
чім не повинний народ за те, що не вміли
командувати і тікали з орденами під
хвостами у кобил. Каратимуть за те, що
народ просто був під німцями і мусить
якось жити, а не повісився увесь чи не
був розстріляний німцями.
 Масові знищення невинних
•
людей
“Україна втратила за час війни
тринадцять мільйонів людей. До
Сибіру вислали перед війною півтора
мільйона з Західної України, та й зараз
висилають чимало. Таким чином.
Велика Вдовиця втратила сорок
відсотків своїх убитими. Спаленими,
покатованими, засланими в заслання,
вигнаними в чужі землі на вічне
блукання…”
• “…ще шість мільйонів од голоду в
урожайний 1932 рік.”
• “за двадцять з чимось довоєнних років
в ній не прибавилось населення, хоч і
стояла вона майже на першому місці по
народженню в Європі, та вельми
жаждали боги…” (6 вересня 1945 року)
Про себе
• "Часто думаю собi, як марно пропало моє
життя..."(10.04.1942,ст.204).
• "Перед смертю попрошу поховати мене десь на
лаврських старовинних горах..."(4.05.1942,ст.222).
• "Менi сорок вiсiм рокiв. Моєму серцю -
шiстдесят. Воно зносилося вiд частого гнiву, i
обурення, i туги... Я ненавидiв другоряднiсть i
боровся з нею скрiзь... Почну працювати, як
слуга свого народу i його художник. Про нього я
мушу думати, йому вiддати всi рештки сил i серед
нього умерти тихо..."(6.06.1942,ст.258-259)
• . "Художнику треба, очевидно, мучитись все
життя"(29.11.1943,cт.325).
• "Менi хочеться вмерти. Менi здається, що я
прожив уже все своє життя, немов ангели
покинули мою душу"(16.12.1943,ст.342).
• "Мене засуджено до смертної кари через отруєння
чашою цикути нацiоналiзму..."(21.12.1943,ст.347).
• "У мене нещасливий дiм. У молодостi в ньому не
лунали дитячi крики, плач iсмiх, i зойк
"(11.01.1944,ст.355).
• "Єдине, що мене заспокоює, - моє чисте
сумлiння... Прощаю всiх, хто заподiяв менi зло. Не
хочу носити в душi зла "(21.02.1944,ст.360).
• "Сьогоднi роковини моєї
смертi..."(31.01.1945,ст.370).
Нещасна моя Україна
• Ми раби..."ст.252, бо нiколи
не був байдужим (ст.376).
•
• Що ж буде народом нашим

• Образ нещасної моєї

України, на полях, i на
костях, i на сльозах, i на
кровi якої буде здобута
перемога, заслонив в моїй
душi все. З ним я i закiнчу
своєжиття (6.06.1942,ст.260)

• Свiте мiй убогий ! Покажи

менi, де на тобi пролилося
ще стiльки кровi, як у нас на
Українi. Нема другої України.
Про Сталіна
• ". Чи, може, писати "Пiсню про Сталiна"?
Господи, знову заблудився мiж трьох
сосен". Знав, що багато письменникiв
рятували своє життя саме дифiрамбами в
адресу Сталiна.
• Вiн на це не пiшов, i тому вислухав грiзнi
дорiкання "друга Берiї", "холоднодухої i
злої людини" режисера М.Чiаурелi: "Ти
вождю пожалiв десять метрiв плiвочки. Ти
жодного епiзоду в картинах йому не
зробив. Пожалiв! Не хотiв зобразити
вождя! Гордiсть тебе заїла, от і загибай
тепер..." Що ж, вiн не просто пожалiв
вождевi "десять метрiв плiвочки", а
свiдомо не уславив "мудрiсть Сталiна", бо
вже тодi сумнiвався у правотi iдеологiчних
сталiнських постулатiв, концепцiй
класової боротьби, яка породила репресiї,
зневiру, страх, недовiру один до одного,
моральну деградацiю i бездуховнiсть,
знищенння нацiональної гордостi,
принесла мiльйонам людей концтабори,
голодомор, глибокi розчарування...
 Знищення родючих земель.
Будівництво Каховського моря
• “Помітив я ще одне у переселенців: ніде
не зустрів жодного веселого обличчя. Усі
невеселі, стурбовані. І багато облич
печальних. Важко живеться народу.
Немає пісень. Ніде не співають. Є
горілка. Як страшенно дорого обійшлося
народові нашому війна”
• .Інші греблі? Зокрема, Кременчуцька? Чи
потрібна вона? Для чого вона? Для
постачання запорізьких турбін? А
може,плюнути нам на ці турбіни, на сії
вісім тощих фараонових корів?
• Чи не дорого нам обійдуться сії їхні
кіловати?

• Нищення сіл, які ідуть під воду показано

як апокаліпсис, кінець українського
національного світу.