Professional Documents
Culture Documents
Маруся Чурай
Маруся Чурай
Ліна Костенко.
Філософські роздуми в поемі
“Маруся Чурай”
над історичним минулим
українського народу,
звеличення вірності в коханні
та осудження зради.
Епіграф:
Красива ж я була, правда?
Схожа на свою матір.
Смілива я була, правда?
Схожа на свого батька.
Співуча я була, правда?
Схожа на свій народ.
«Маруся Чурай» Л. Костенко
«Маруся Чурай» Ліни Костенко, —
зауважував Михайло
Слабошпицький,—
не просто наша обікрадена й
поганьблена історія,
не тільки художня енциклопедія
життя українського народу
середини XVII ст. Це — історія, яка
осмислює саму себе, мисляча
історія.
Легенда
Маруся Чурай народилася в 1625 році в
родині козацького сотника Гордія Чурая.
Після смерті батька вона залишилася жити з
матір'ю в Полтаві. В юності у дівчини
було багато шанувальників, до яких
належав і молодий козак Іван Іскра, але
своє серце вона віддала Грицю
Бобренку. У 1649 році Гриць вирушив на
війну, обіцяючи повернутися. Дівчина
чекала його 4 роки. Але, повернувшись
до Полтави, Гриць вже не звертав уваги
на Марусю, так як полюбив іншу – Галю
із заможної полтавської родини.
Зраджена дівчина не витримала втрати і
вирішила отруїти себе зіллям, яке
випадково випив Гриць. Влітку 1652
року Полтавський суд засудив Марусю
до страти, але вона була амністована
універсалом Богдана Хмельницького,
який привіз Іскра. Для покаяння дівчина
ходила на прощу до Києва, але
повернулася в 1653 році в Полтаву.
Померла у віці 28 років, не перенісши смерті
коханого.
Жанр твору:
Історичний роман у віршах — великий
ліро-епічний твір, в якому ліризовану
розповідь викладено у віршовій
формі.
Його особливості:
●великий обсяг;
●велика кількість персонажів;
●щонайменше дві сюжетні лінії;
●органічна єдність ліричного,
епічного й драматичного.
Тематика твору:
●багатостраждальна українська історія з її
трагічною героїкою;
●характеристика колоритних народних типів,
взятих з різних соціальних прошарків
українського життя XVII ст.;
●кохання дівчини-козачки, яке відкривається
безміром душевних граней та переживань —
поетичних і трагічних;
●сповнений пристрасті роздум про місію
митця та його слова, поезії в людському
житті загалом, і в українській долі — зокрема.
Головна ідея:
Утвердження незламності, сили духу
українського народу у визвольній
боротьбі проти поляків; засудження
зради у коханні
Головна думка твору.
Незнищенність українського народу,
глибока віра в його духовну силу й
могутність, оспівування особистості з
багатим духовним світом.
Проблематика твору:
*вірність і зрада;
*митець і суспільство;
*пісня і народ;
*батьки і діти;
*проблему історичного
минулого України.
Я, може, божевільним тут
здаюся.
Ми з вами люди різного
коша.
Ця дівчина не просто так,
Маруся.
Це — голос наш. Це — пісня.
Це — душа.
Коли в похід виходила
батава,-
її піснями плакала Полтава.
Що нам було потрібно на
війні?
Шаблі, знамена і її пісні.
Звитяги наші, муки і руїни
безсмертні будуть у її
словах.
Вона ж була як голос України,
що клекотів у наших
корогвах!
Грицько ж, він міряв не
тією міркою.
В житті шукав дорогу не
пряму.
Він народився під такою
зіркою, що щось в душі
двоїлося йому.
Від того кидавсь берега
до того.
Любив достаток і любив
пісні.
Це як, скажімо, вірувати
в Бога
і продавати душу сатані.
Наш батько - з тих,
що умирали перші.
А Гриць Бобренко- з
тих, що хочуть жить.
Гукав мене, а я вже не озвалась.
Заплутався,— сказала: вибирай.
А в нього ж серце навпіл розривалось.
А він Бобренко. Він же не Чурай.
Чурай, той так: побачив свою долю,-
ось ти, ось я, тепер нас буде двоє.
А що у мене стіни голі,- повісимо
пістолі та килим з діркою.
І у курені з тобою буде солодко мені.
А Гриць не так. То розум десь не татків:
— З'єднаєм що, нестатки до нестатків?
Багатому і діти чорт колише,
а бідному і янгол не рідня.
А як землі нам мати не одпише?
А ще ж стягтися треба й на коня.
Подбати мушу про якусь копійку.
Весілля мушу справити, а я.
То ж був один, тепер нас буде двійко.
Аж мати раз не втерпіла моя:
— Що ти все:
мушу, мушу, мушу, мушу?!
Земля, земля... А небо твоє де?
Як будеш так розношувати душу,
вона, гляди, із совісті спаде.
*“Моя любов чолом
сягала неба, а Гриць
ходив ногами по землі”.
*“Нерівня душ – це
гірше, ніж майна”.
Я — навіжена. Я — дитя
любові.
Мені без неї білий світ
глевкий.
А ти — це ти. Вона й мені казала:
Ти і в стражданні гарна.
— Як не буде,
Ти можеш навіть пожаліть мене.
Або сказати: що хотів, те й маєш.
не скигли, доню, то
Мене вже, віриш, кидає вві сні. великий брид.
Тобі то добре, ти цього не знаєш. Здушили сльози — не
У тебе й мука піде у пісні. виходь на люди.
Тобі дано і вірити, й кохати. Болить душа — не
А що мені? Які такі куші?! виявляй на вид.
Нелегко, кажуть, жити на дві хати.
А ще нелегше — жить на дві душі!
« Коли своїм коханням
поступився
заради грошей і
багацьких нив,
чи ти тоді од мене
одступився,
чи сам себе навіки
обманив?»
«Іди до неї. Будеш між
панами.
А я за тебе, Грицю, не
піду.
Це ж цілий вік стоятиме
між нами.
А з чого ж, Грицю,
пісню я складу?!»
Ця дівчина... Обличчя, як з ікон. Ну, є ж про зраду там які статті?
І ви її збираєтесь карати?! Не всяка ж кара має буть незбожна.
А що, як інший вибрати закон, -Що ж це виходить? Зрадити в житті
не з боку вбивства, Державу - злочин, а людину - можна?!
а із боку зради?
Але ж, мабуть, ми
правди не зурочим,
що світ вже так
замішаний на злі,
що як платити
злочином за злочин,
то як же й жити, люди,
на землі?
Історичні події, зображені у романі:
Часи були непевні, лиховісні.
Як хмари в небі, купчилась війна.
*Зародження козацтва на теренах України;