«Щоденник» О.П.

Довженка - Це збірка розрізнених окремих записів письменника за

більш ніж десятирічний період. Логічно, що її важко назвати художнім чи
літературним твором. Це тому, що твір пронизаний гуманістичною філософією,
осяяною любов'ю автора до життя і людей. Водночас це гостре звинувачення
жорстоких тоталітарних режимів, які калічили людей фізично і морально та вели їх у
страшне рабство.
Неможливо спокійно читати нотатку Довженка про появу багатьох людей, які були
задоволені своїм життям на тлі зубожілих, виснажених і знедолених мас під час
війни. Ось що він пише: "В Наркоматі сто членів Наркомосу. Всі вони молоді і
середнього віку. У них короткі шиї, вони товсті і однаково одягнені. Вони їдять і
їдять добре. Після перемоги над ворогом ці народні комісари не поїхали в села, які
пережили окупацію, не втішили вдів і сиріт, не допомогли пораненим. Вони ловили
рибу в Дінці, смачно їли, жартували і годинами розмовляли з дружинами і коханками
державних агентів.
Якими б сумними, похмурими і вражаючими не були ці записи письменника, його
оптимізм і віра в людей все одно переважають. Довженко описує, як солдати і
командири орали і сіяли за кілометр від лінії фронту.
Повоєнний щоденник Довженка сповнений планів і проектів реформ у сфері освіти,
культури, виховання молодого покоління, архітектури та літератури. А також думкою
про те, що все це, на жаль, залишилося непочутим і нереалізованим. І тепер, через
десятиліття, потужний і самобутній талант геніального Довженка живе для нас з його
щоденника.
"Зачарована Десна" Олександра Довженка який захоплює і зачаровує чистотою
дитинства, ніжними і яскравими барвами, мінливою і прекрасною природою, а також
красою самого людського життя.
Історія майже автобіографічна. Автор описує власне дитинство. Як гарно, як яскраво,
як по-дитячому звучать слова маленького Сашка! Власне, дитячу чистоту і
відвертість О. Довженко зберіг у своїй душі протягом усього життя...
У "Зачарованій Десні" зображено все те, що характерне для українського життя і
дороге українцям: природа, польова праця, родина і, звичайно ж, народні вірування,
звичаї та народне мистецтво. У творі дуже реалістично зображено одвічне злиття
християнських вірувань і давніх, ще язичницьких вірувань у нечисту силу, духів
природи, мавок, русалок і домовиків, які живуть в душах українців". Домовик... . жив
у наших димарях і трубах. Він ніколи не був голосним і був схожий на чорний
хутряний плащ, вивернутий догори дригом", - розповідає Сашко в "Зачарованій
Десні".
Про його світогляд дуже мудро пише Олександр Довженко: "Теперішнє - це завжди
шлях з минулого в майбутнє. Чому ми повинні зневажати минуле? Хіба для того, щоб
навчити наших онуків ненавидіти колись улюблене і святе сьогодення?". Прекрасна
романтична повість О. Довженка "Зачарована Десна" цінна і доступна читачам тим,
що вбирає в себе весь зв'язок поколінь. Коріння українського народу сягає в глибину
віків, і покоління переходять одне до одного, зігріті сонцем, запахом трави і землі в
степу, брязкотом і плескотом чумацьких возів. ...... Розуміння цієї простої, здавалося
б, очевидної істини подібне до одкровення... Не пам'ятати минуле України, зв'язок
поколінь, свій родовід, а відчути все це!
Обидва тексти Олександра Довженка, "Щоденник" і "Зачарована Десна", хоч і
різняться за жанром, структурою та тоном, але обидва вони відображають авторський
погляд на життя та людей. "Щоденник" відображає реальні події і спогади
письменника, викликаючи роздуми про соціальні проблеми та глибоку гуманістичну
філософію. З іншого боку, "Зачарована Десна" пропонує читачеві романтичну та
ніжну картину дитинства і природи, сповнену вірою в мудрість минулих поколінь і
світле майбутнє. Хоча стилістика і тематика цих творів різняться, обидва вони
надихають на думки про важливість людських цінностей, турботу про інших та віру у
краще майбутнє.