Мужності й геройства свято. І ми вклоняємося тим, Хто літ тому назад багато І тим, хто нині з автоматом Наш спокій береже і захищає, Всю нашу велику родину, Рідну землю свою- Україну.
Ведучий: Україну зі святом вітаємо нині
І хочемо, щоб вона мужніла і цвіла, Навіки слава, слава Україні, Її народу слава і хвала!
Ведучий: Для нас, українців, це свято християнське і національне, воно
символізує зв'язок поколінь, невмирущість героїчних традицій нашого народу. Козаки настільки вірили в силу Покрови Пресвятої Богородиці і настільки щиро й урочисто відзначали свято Покрови, що впродовж століть в Україні воно набуло ще й козацького змісту та отримало другу назву - Козацька Покрова. З недавніх пір свято Покрови в Україні відзначається ще й як день українського козацтва. Ведуча: Свідомість українців постійно змінюється. Майдан та Революція Гідності потрясли не тільки Україну, а й увесь світ. Зігріта палкими серцями мільйонами національно свідомих українців з усіх регіонів, незалежна демократична держава Україна у стані війни демонструє Європі і всьому світові, що українці – міцна духом волелюбна нація, яка вчить поважати себе і прагне відстояти свій демократичний вибір,свободу,незалежність.
Ведуча: На превеликий жаль гинуть наші патріоти - добровольці та воїни української
армії. Народжені жити, любити, творити ідуть із життя, для них війна закінчилася не салютом, а свинцем у серці. Вони заповіли нам берегти, пам’ятати і любити свою Батьківщину. Ведучий: Схилімо голови низько перед пам’яттю і подвигом славних синів України - козаків Запорізької Січі, героїв УПА, героїв небесної сотні , героїв АТО і всіх захисників і захисниць та промовмо молитву за душі загиблих.
Виходить Мати із свічкою в руках.
Читає учениця Я – мати, мати всіх дітей, Що на фронтах воєнних полягли. Сьогодні я звертаюсь до людей, Щоб мир у світі пильно берегли. Я – мати… Я крізь все пройшла: Крізь дим пожеж, утрат і сто смертей. Розтоптана і знищена була, Та через роки йду я до дітей. В душі моїй горить пекельний біль. За всіх, усіх, яких не повернуть. І крик душі лунає звідусіль. Вони до нас ніколи не прийдуть… Та я не вірю в похоронки ті! Живі вони, бо пам'ять ще жива! Мої сини, соколики ясні… А всюди квіти… квіти…і трава. Я – мати! Я до вас іду, Щоб захистити, відвернути зло. Та відвести від всіх людей біду, І щоб війни ніколи не було. Тож встаньте всі і голови схиліть, Згадайте тих, хто йшов через фронти. І вдячністю хвилину помовчіть, Щоб пам'ять в нашім серці зберегти.
Хвилина мовчання (звук метронома)
Вед: Боже, дякую Тобі за небо голубе.
Боже, дякую тобі за сонечко ясне. Боже, дякую за спокій у родині. Хай буде так у всій країні!
Вед: Просимо в Бога миру для країни,
Щоб повернулися живими усі ті , Хто захищає зараз Україну, Хто там на Сході ніби в іншому житті…
Вед: І віримо, що спиняться всі війни,
Що буде мир і спокій у серцях. Про це благають діти України Проханням щирим в душах і піснях.