Порівняльно-історичний

метод
Порівняльно-історичний метод
• Порівняльно-історичний метод – це науковий
прийом відтворення (реконструкції) тих
мовних явищ минулого, які не дійшли до нас
зафіксованими в писемних пам’ятках.
• Основним завданням порівняльно-
історичного дослідження групи споріднених
мов є розкриття внутрішніх закономірностей
(тенденцій) розвитку, що виявляються в
історично зумовлених подібностях та
відмінностях між цими мовами.
Причини виникнення подібностей
• 1) Подібність як результат універсальних факторів. Наприклад,
такі явища, як фонеми, морфеми, слова, речення, конструкції,
типи субституцій та ін. зустрічаються у всіх мовах, оскільки вони
є властивістю людського мовлення взагалі. Вони пов’язані з
універсальними особливостями людського роду.
• 2) Подібність певних слів може бути випадковою.
• 3) Збіги пояснюються запозиченнями мовних форм (напр.,
фінське: abstraktinen – абстрактний, almanakka – альманах і т. д.
– запозичення з європейських мов останніх століть і не свідчить
про спорідненість мов).
• 4) Подібність між мовами пояснюється їх спорідненістю, тобто
вони є більш пізніми формами мови, що існувала раніше.
 Реконструйована форма
• Реконструйована форма – це
формула, яка розповідає нам про те, які
збіги або регулярні відповідності фонем
виявляються у ряді споріднених форм.
Більше того, оскільки ці збіги і
співвідношення відображають явища,
які вже існували у прамові,
реконструйована форма є також
фонематичною схемою вихідної давньої
праформи.
Етапи застосування порівняльно-
історичного методу
• Зіставлення звуків і морфем у споріднених
мовах і припущення про їх спільне
походження.
• Визначення закономірних відповідностей
між зіставленими елементами.
• Визначення приблизних хронологічних
співвідношень між порівнюваними явищами.
• Реконструкція первісної форми, або
«архетипу».
 Основним засобом порівняльно-
історичного методу є
порівняння, яке передбачає:
• Генетичну спільність порівнюваних
одиниць.
• Значущість порівнюваних одиниць
(порівняння не ізольованих звуків, а
слів або морфем).
• Регулярність відповідностей.
• Фонетичну закономірність.
• Семантичну закономірність.
 Прийоми порівняльно-
історичного аналізу
• Доведення матеріальної спорідненості
мовних явищ через регулярність та
системність співвідношень.
• Реконструкція – зовнішня (або порівняльна
– порівняння споріднених мов) та внутрішня
(порівняння різноетапних фактів однієї
мови).
• Визначення відносної хронології, тобто
послідовності або одночасності мовних
фактів.
• Визначення географічного ареалу
розповсюдження мовних явищ.
 Теорії ПІМ
• Порівняльно-історичний метод було
створено у ХІХ ст. (1816). Його
засновниками були німецький лінгвіст
Франц Бопп (порівняв систему
відмінювання санскриту з іншими
мовами) та датчанин Расмус Раск
(довів спорідненість германських мов у
своїй роботі «Дослідження походження
давньопівнічної, або ісландської мови»).
 Теорія “Родового дерева”
• У 1861 р. Август Шлейхер висунув
теорію «дерева роду». Згідно з цією
теорією усі мови походять із прамови,
яка була однорідною і раптово
розпадалась на дочірні спільноти. В
історії окремої мови передбачається
кілька таких послідовних розпадів.
 Теорія “Родового дерева” (2)
• 1) виокремлення протогерманської мови з
індоєвропейської прамови.
• 2) другий етап – виокремлення
західногерманських мов від скандинавської і
готської.
• 3) настання протоангло-фризького періоду
(про що свідчать своєрідні риси, спільні для
англійської і фризької мов, наприклад [ɛ, е]
замість західногерманського [a]).
• 4) Четвертий етап – протоанглійський період.
 Теорія хвиль
• запропонована Іоганном Шмідтом у1872
р. Мовні зміни розповсюджуються у
мовному ареалі подібно до хвиль. Із
збільшенням відстані
збільшуватимуться відмінності.
 Теорія хвиль (2)
• АBCDEFGHIJKL
• кожній букві відповідає певний діалект
(F - мова; B, L теж уже нові мови: через
політичні, економічні та інші переваги
сусіди відмовляються від своїх
особливостей
 Теорія хвиль (3)
• У результаті такого руху виникне сітка
ізоглосів. Методика ізоглосів встановлює межі
спільних фонетичних, граматичних і
лексичних ознак, або їх ареал.
• Методика ізоглосів, котра лежить в основі
висновків лінгвістичної географії, виходить не
із системи діалекту (фонетичної та
граматичної), а з окремого ізольованого
явища, межі якого зображаються на карті.
Плюсом цієї методики є те, що вона показує,
що окремі елементи можуть розвиватися
самостійно.
 Недоліки порівняльно-
історичного методу
• Неможливість точного датування явища.
• Неповне охоплення досліджуваної мови.
• Аналіз лише спільних, але не відмінних
явищ.
• Дослідження лише наслідків розходження
мов, але не сходження.
• Непридатність методу для вивчення мов
аморфної будови та ізольованих мов.
• Недостатнє використання даних інших наук.
 Заслуги методу
• Чітка і послідовна диференціація
окремих гілок.
• Пояснення лінгвістичних фактів, а
також деяких нелінгвістичних фактів.