Проблеми археології Подніпров'я 2009

Міністерство освіти і науки України
Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара
ПРОБЛЕМИ АРХЕОЛОГІЇ
ПОДНІПРОВ’Я
Науковий міжвузівський збірник з проблем археології,
давньої історії та етнографії
Дніпропетровськ
Видавництво ДНУ
2009
ББК 63.4/237Укр/
УДК 902/904(477)
П 78
Друкується за рішенням вченої ради

Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара
згідно з планом видань на 2009 р.
Вміщено статті з проблем археології та давньої історії від первісності по

козацькі часи, публікації нових матеріалів і результатів досліджень, історіо-
графічні, біографічні та етнографічні розвідки.
Для археологів, істориків, етнографів, учителів історії, студентів істо-
ричних факультетів, краєзнавців.
П 78 Проблеми археології Подніпров’я : наук. міжвуз. зб. з проблем архео-

логії, давньої історії та етнографії / відп. ред. І. Ф. Ковальова. – Д. : Вид-во
ДНУ, 2009. – 160 с.
Помещены статьи по проблемам археологии и древней истории
от первобытности по казацкое время, публикации новых материалов
и результаты исследований, историографические, биографические и
этнографические изыскания.
Для археологов, историков, этнографов, учителей истории, студентов
исторических факультетов, краеведов.
The collection contains articles on archaeology and ancient history problems
from the primitive state up to cossack times, publications of new materials and
results of researches, historiographic, biographic and ethnographic researches.
For archaeologists, historians, ethnographers, teachers of history, students of
historical faculties, students of local lore.
Засновник та видавець Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара
Редакційна колегія:
д-р іст. наук, проф. І. Ф. Ковальова (відп. ред.); канд. іст. наук, доц. З. П. Маріна
(заст. відп. ред.); д-р іст. наук В. В. Отрощенко; д-р іст. наук, проф. С. А. Скорий;
д-р іст. наук, проф. Г. І. Шаповалов; д-р іст. наук, проф. Р. В. Терпіловський;
ст. наук. співроб. В. М. Шалобудов (відп. секр.).
Рецензенти:
канд. іст. наук, доц. Г. М. Тощев
© Дніпропетровський національний університет

імені Олеся Гончара, 2009
© Видавництво ДНУ, оформлення, 2009
Проблеми археології подніпров’я. Науковий міжвузівський збірник
Археологія
УДК 902/904
И. В. Морковина, А. В. Андросов
отчет о Раскопках островного поселения
Стрильча Скеля на Днепре 1989 г.
Опубліковано матеріали археологічних досліджень острівного поселення Стрільча
Скеля на Дніпрі новобудовною експедицією Дніпропетровського державного (зараз – на-
ціонального) університету у 1989 р.
Опубликованы материалы археологических исследований островного поселения
Стрильча Скеля на Днепре новостроечной экспедицией Днепропетровского государ-
ственного (ныне – национального) университета в 1989 г.
Materials of archaeological investigations of the island settlement Strilcha Skelya on the
Dnieper river by the new-building expedition of Dnipropetrovs’k state (at present – national)
university in 1989 are published.
От редакции: В 1988–1989 гг. Скелянским отрядом новостроечной экспедиции
Днепропетровского государственного (ныне – национального) университета, ве-
дущей раскопки курганов по трассе Солоняно-Томаковского водовода, осущест-
влено исследование сохранившейся части культурного слоя эпонимного ост-
ровного поселения Стрильча Скеля. Соруководителями работ являлись научные
сотрудники экспедиции И. В. Морковина и А. В. Андросов, научное руководство
осуществлялось ее начальником, д. и. н. И. Ф. Ковалевой.
В ходе работ были сделаны важные для понимания процесса образования куль-
турных слоев давно и широко известного памятника наблюдения, получены мно-
гочисленные и разнообразные материалы, заставляющие в очередной раз пере-
смотреть ранее сложившееся представление о месте Стрильчей Скели в системе
нео-энеолитических памятников Поднепровья и всего азово-черноморского юга.
Однако так сложились обстоятельства на рубеже 1990-х кризисных лет, что мате-
риалы последних раскопок Стрильчей Скели остались не введенными в научный
оборот, а их главные персонажи – супружеская пара И. В. Морковина–А. В. Ан-
дросов – вынуждены были расстаться с археологией, посвятив себя бизнесу. Все
последующие годы перед научным руководителем исследований 1988–1989 гг. и
их участниками, поддерживающими дружественные отношения с пришедшей на
смену экспедиции Лабораторией археологии Приднепровья ДНУ, вставал вопрос
о публикации полевых материалов, откладывавшийся в силу многих причин, в
числе которых – материальные трудности, с которыми связана пауза в издании
научного сборника «Проблемы археологии Поднепровья», переориентация науч-
ных приоритетов и отход работающих сотрудников от нео-энеолитической про-
блематики, естественная, учитывая перерыв в 20 лет, боязнь утраты профессио-
© И. В. Морковина, А. В. Андросов, 2009
3
нализма бывшими исследователями памятника. Однако память о неисполненном

научном долге диктовала необходимость введения полученных в ходе исследова-
ний материалов в научный оборот путем их публикации. Тем более что «Отчет»,
хранящийся в архиве Института археологии НАНУ, мало доступен большинству
исследователей, а каждое новое упоминание Стрильчей Скели на страницах на-
учных изданий (а ныне – уже и «скелянской» культуры) делает очевидной необхо-
димость полной публикации материалов раскопок 1989 г. Было принято решение
– издать отчет «Раскопки островного поселения Стрильча Скеля на Днепре» в его
первозданном виде, снабдив «Комментарием», обобщающим историографию, по-
священную этому воистину уникальному памятнику.
Иллюстративные материалы включают фотографии, чертежи и планы раскопа,
а также фотографии керамики из «Отчета» 1989 г., частью дополненные рисун-
ками, выполненными старш. науч. сотр. Лаборатории археологии Приднепровья
В. Н. Шалобудовым. В публикации сохранен язык оригинала.
1.1. Сведения об объекте исследования
Остров Стрильча Скеля на р. Днепр расположен в 1,5 км ниже с. Волосское
Днепропетровского района, у правого, крутого и скалистого, берега реки, и пред-
ставляет собой гранитный останец размерами 74 × 42 м, перекрытый тонким сло-
ем аллювиальных и эоловых отложений [5, с. 100–107]. От коренного берега он в
настоящее время отделен глубоким проливом шириной 30 м. На противополож-
ном, левом, берегу Днепра расположен действующий гранитодобывающий Пер-
вомайский карьер (рис. 1).
Рис. 1. Вид с запада о. Стрильча Скеля.

Стрелкой обозначено место раскопа 1989 г.
До строительства Днепрогэса выше Стрильчей Скели находился Лоханский
порог. На карте Днепра 1768 г. остров обозначен как Лоханская Стрелица. В XVII в.
французский инженер Боплан так описывал его: «На протяжении от первого по-
рога до последнего я заметил только два острова, которые никогда не затопляет
вода. Первый стоит между третьим и четвертым порогами и называется Стриль-
чим; это целая скала около 30 футов высоты с отвесными склонами; он имеет око-
ло 500 шагов в длину и 70-80 ширины. Я не знаю, есть ли на нем вода, т. к. его
никто не посещал, кроме птиц; а кроме того, он весь порос диким виноградом»
[10, с. 39].
4
Первые археологические исследования на острове были проведены в 1888 г.,

когда Е. Н. Мельник-Антонович обнаружила здесь «стоянку и мастерскую камен-
ного века» [7, с. 193]. Позже остров эпизодически обследовался Т. Р. Романенко.
В 1907 г. Н. Е. Макаренко произвел закладку шурфов на острове [6, с. 106–108].
Пристальное внимание археологов к острову Стрильча Скеля обозначилось в ходе
работ I Днепрогэсовской экспедиции 1927–1932 гг. Раскопки культурного слоя
предполагались в 1928 и 1931 гг. [11, с. 1–3]. Однако категорические возражения
ВУАК против исследования незатопляемых высоких берегов и островов, а также
сложное положение с рабочей силой и финансами в Днепрогэсовской экспедиции
не позволили провести масштабные работы [8, с. 134].
После разрушения в ходе Великой Отечественной войны плотины Днепрогэса,
когда обнажились ранее затопленные участки, А. В. Бодянский, обследуя сни-
женную южную часть острова («охвостье»), обнаружил остатки жилища-
полуземлянки предположительно неолитического времени. Разведка А. В. Добро-
вольского не подтвердила этих сведений, однако был обнаружен культурный слой
бронзового века [4, с. 2]. В 1946 г. в ходе работ II Днепрогэсовской экспедиции
А. В. Добровольским и В. Н. Даниленко заложен раскоп в северной части ост-
рова площадью 45 м2. В результате исследований получена следующая страти-
графическая колонка: нижний слой поселения составляют материалы сурской и
азово-днепровской культур, сосредоточенные, в основном, в юго-западной части
раскопа. Их перекрывает слой, содержавший энеолитические среднестоговские
материалы, выше залегал слой эпохи бронзы, относящийся к катакомбной куль-
туре [2, с. 3–4]. К сожалению, раскоп в нарушение методики не был закрыт, в ре-
зультате оплывания отвалов пострадала и часть культурного слоя, не затронутая
раскопками, к тому же план раскопа не был четко привязан к топографии остро-
ва. Материалы раскопок 1946 г. частично введены в научный оборот и широко
известны по специальной археологической литературе [1; 3], находки в настоящее
время хранятся в фондах ИА АН УССР.
В 1988 г. Д. Я. Телегиным был заложен разведочный шурф, примыкавший к
оплывшему раскопу 1946 г., с целью изучения сохранности культурного слоя и от-
бора раковины Unio для проб на 14С [9]. В том же году авторы настоящего отче-
та продолжили исследования, заложив еще один шурф площадью 1,5 × 1 м, в ко-
тором выявлены остатки большого очага, часть которого исследована в раскопе
1946 г., что позволило связать шурф с сеткой квадратов предыдущих раскопов
(рис. 2, 3).
Рис. 2. Профили шурфа экспедиции ДГУ 1988 г. о. Стрильча Скеля
5
В ходе зачисток береговой линии в 1988 г. проявилась удручающая карти-

на постепенного уничтожения остатков культурного слоя поселения в результа-
те вызванных сбросом воды плотиной Днепрогэса колебаний уровня Днепра и,
особенно, мощной волны от движения речного транспорта, проходящего по фар-
ватеру всего в 15-25 м от острова, что приводит к быстрому размыванию слоя.
От окончательного разрушения раньше сохраняли мощная корневая система де-
ревьев, сосредоточенных на береговом участке 8 × 4 м, и перекрывавшие непо-
тревоженную часть слоя отвалы раскопок 1946 г. В настоящее время остров стал
излюбленным местом отдыха дачников близлежащего садово-огородного товари-
щества и рыболовов, что также не способствует сохранности культурного слоя.
1.2. Сведения об организации работ 1989 г.
Днепропетровское отделение Общества охраны памятников истории и культуры
в ответ на обращение археологической экспедиции ДГУ выделило 600 руб. на
спасательные раскопки разрушающейся части культурного слоя Стрильчей Скели.
В Полевом комитете ИА АН УССР на 1989 г. был получен Открытый лист № 49/121
на право проведения исследований. Базовый лагерь новостроечной экспедиции
ДГУ располагался в 4 км ниже по течению Днепра между с. Звонецким и Звонец-
кой балкой. Доставка рабочих на остров осуществлялась на моторной лодке. Рас-
копки проводились в июле-августе 1989 г. Руководитель – м. н. с. И. В. Морко-
вина. В работах в разное время принимали участие сотрудники археологической
экспедиции: А. В. Андросов, В. Н. Шалобудов, А. П. Безверхий, С. Н. Губриенко.
Научное руководство осуществлялось д. и. н. проф. И. Ф. Ковалевой.
Рис. 3. Соотношение раскопов и шурфов 1946–1989 гг. о. Стрильча Скеля
6
1.3. Методика исследований. Стратиграфия

В процессе небольших по объему работ 1988 г. была установлена чрезвычайная
насыщенность слоя артефактами и остеологическими материалами, что и опре
делило методику работ.
Перед началом раскопок 1989 г. произведена инструментальная съемка плана
острова, сетка квадратов привязана к постоянному ориентиру – бакену на восточ-
ной оконечности острова (рис. 4). Репер раскопа 1989 г. по горизонтали на 0,68 м
ниже основания бакена.
Площадь раскопа составляла 9 м2 в наиболее разрушаемой части слоя, с севе-
ра ограниченной вертикальным скальным выступом. Квадраты со сторонами 1 м
разбиты относительно сторон света. Отвал 1946 г., перекрывавший культурный
слой, был снят.
Рис. 4. План о. Стрильча Скеля с обозначением шурфов и раскопов

Разборка ненарушенного слоя производилась ножами, без применения лопат,
слоями по 0,15 м («штыками»); так же шифровались находки. Отвал откантовывался
в небольшой залив, расположенный к востоку от раскопа. Из слоя извлекались все
находки, включая мелкие фрагменты костей животных, рыб и керамики.
Основные стратиграфические разрезы по линии А–А' и Б–Б' (рис. 5) вычер
чивались в масштабе 1:20, как и план раскопа, через каждые 15 см. Фотографи-
рование разрезов не представлялось целесообразным, т. к. вертикальные стенки
были пронизаны корнями деревьев, а попытка их извлечь неизбежно приводила к
обрушению части разреза.
Дневная поверхность раскопа неровная, имела общий уклон к юго-востоку.
Стратиграфические слои в пределах раскопа имели разную мощность, сильно ва-
рьировавшую даже на соседних разрезах. Описание стратиграфии приводится по
разрезу А–А' и дополнено информацией, полученной по разрезу Б–Б' и бортам
раскопа.
Стратиграфия поселения Стрильча Скеля. Раскоп 1989 г., разрез А–А'
I. Отвалы раскопа 1946 г. От 0 до 0,5 м под репером залегал переотложенный
грунт отвалов раскопа 1946 г. Насыщен обломками раковин, мелкими камнями. В
нем встречены отдельные фрагменты керамики, кремень, сверлины от топоров,
кости животных. В пределах раскопа мощность отвала варьирует от 0,1 до 0,65 м.
Дневная поверхность на глубине 0,5 м.
7
II. Первый культурный слой. От 0,5 до 0,82 м залегал темно-серый силь-

но гумусированный песок с отдельными включениями белоглазки. Граница с
переотложенным верхним слоем отвала фиксируется четко по дерновой прослой-
ке, соответствующей линии дневной поверхности 1946 г. Слой насыщен мате-
риалами эпохи бронзы. В пределах раскопа мощность варьирует от 0,1 до 0,7 м
(рис. 5.1).
1 2
Рис. 5. 1. Разрез А–А' (между 1 и 2 линией квадратов);
2 – разрез Б–Б' (между 2 и 3 линией квадратов)
III. Второй культурный слой. На глубине от 0,82 до 1,52 м залегал светло-серый,
переходящий в нижнем отделе в серо-коричневый гумусированный песок. От
вышележащего слоя отличается более легким механическим составом; границы
строго не выражены. В слое присутствуют обильные находки эпохи энеолита.
IV. 1,52–1,62 м. Слой раковины Unio. В западной части раскопа (разрез Б–Б')
мощность достигала 0,25 м. Определяется как пол жилища, с которого началась
аккумуляция слоя (рис. 5.2).
V. Третий культурный слой. 1,62–1,75 м. Серый песок с обломками грани-
та и раковинами Paludinae, в раскопе 1946 г. образующими площадку. Содержал
немногочисленные находки эпохи неолита, сурской и азово-днепровской культур.
В верхнем отделе энеолитическая «скелянская» керамика.
VI. 1,75–2,25 м. Выходы на поверхность скал, западины между которыми
заполнены бурым супесчаным материалом. В раскопе 1989 г. с глубины 2,25 м под
репером залегает скальное основание острова.
2.1. Описание нижнего культурного слоя III1
Культурный слой сформировался на начальном этапе функционирования по-
селения на острове. Каких либо жилых конструкций не обнаружено. Непосред-
ственно на скальном основании были зафиксированы три очажных пятна.
Очаг № 1 неправильно-овальной формы, площадью 1��
��
×��
��
0,6��
��
м находился на глу-
бине 1,9 м от репера в квадрате В2. Зафиксирован в разрезе Б–Б'. Мощность золь-
ной прослойки достигала 6 см (рис. 6).
Очаг № 2 находился на глубине 1,9 м от репера в квадрате В3. Зафиксирован
в северо-восточной стенке квадрата А1–А2 (рис. 6). Мощность очажного пятна –
8 см. Серый песок под ним прокален.
1
Изменение в нумерации слоев объясняется выведением из стратиграфической колонки
отвалов раскопа 1946 (I) и включением слоя раковины (IV), являющегося полом жилища, в
слой II (по старой нумерации – III).
8
Очаг № 3 находился на глубине 1,7 м от репера, зафиксирован в разрезе А–А'.

Площадь 1 × 0,9 м. Мощность зольного пятна, насыщенного углями, достигала 10
см. При разборке выяснилось, что очаг № 3 перекрывал юго-восточную часть оча-
га № 1 (рис. 6).
Рис.6. Нижний ІІІ культурный слой (гл. 1,62–1,75 м) о. Стрильча Скеля

Находки из слоя III неоднородны по своему составу, хотя и не разделяются
стратиграфически. Малочисленную группу образует керамика с примесью гра-
фита к глине – всего 7 фрагментов слабопрофилированных сосудов, украшенных
прочерченно-накольчатым орнаментом (рис. 7.1). Может быть соотнесена с сурско-
днепровской культурой.
1 2
Рис. 7. Слой ІІІ: 1 – керамика сурско-днепровской культуры;

2 – керамика азово-днепровской культуры
Более многочисленная – 45 фрагментов – группа содержит керамику с приме-
сью дресвы, измельченной растительности, реже – раковины. Найдены три плос-
ких дна, придонные части и воротничковые венчики. Орнамент покрывал всю по-
верхность сосудов. Техника нанесения – отступающий скорописный накол или
9
его сочетание с прочерченным «елочным» орнаментом (рис. 7.2). Эта группа со-
поставляется с азово-днепровской культурой (по В. Н. Даниленко).
Основная часть материалов СДК и АДК с поселения Стрильча Скеля полу-
чена на раскопе 1946 г., причем по мере приближения к восточным квадратам
насыщенность слоев падала. Вероятнее всего, раскоп 1989 г. заложен в том месте,
где слой СДК и АДК истончается, тем более что площадка с раковиной Paludinae
(с ней В. Н. Даниленко связывал материалы указанных культур) в нашем раскопе
не зафиксирована.
Рис. 8. Слой ІІІ. Изделия из кремня

Стратиграфически не разделены с неолитическими материалы среднестогов-
ского времени. Среди них 9 кремневых и 3 каменных орудия, 4 орудия из кос-
ти, 106 фрагментов керамики и глиняный фрагментированный алтарь (?). Так как
типологически энеолитические материалы из слоя III аналогичны найденным в
слое II, залегавшем выше по уровню, их описание проводится суммарно.
2.2. Описание слоя раковины Unio1
В 1946 г. в «эпипалеометаллическом», по В. Н. Даниленко, слое зафиксирована
площадка – толщиной до 0,3 м из раковины Unio, –занимающая северную часть
раскопа (рис. 3). Работы 1989 г. позволили уточнить ее конфигурацию и предпо-
ложить происхождение.
Слой раковины Unio в раскопе 1989 г. был уложен непосредственно на очаж-
ное пятно № 3 слоя III, перекрывая местами скальное основание острова. Толщи-
на слоя в разрезе раскопа колебалась от 8 до 12 см, нижняя граница неровная, по-
вторяющая конфигурацию поверхности, верхняя – выровнена. В нижней части
раковины Unio лежат бессистемно, с включением отдельных раковин Paludinae,
в верхнем же отделе слоя створки обращены выпуклой частью вверх, образуя
плотный слой, с трудом поддававшийся разборке. Зафиксированные в раскопе
размеры площадки составляли 2,7 × 2,6 м (рис. 9).
Структура слоя и тот факт, что непосредственно на нем находились оча-
ги и основная часть находок, позволяют интерпретировать площадку Unio как
вымостку пола жилища II-го, энеолитического, горизонта. В северной части пло-
щадка из раковин вплотную примыкала к скальной осыпи (рис. 5.2, разрез Б–Б’),
в восточной – прослежены остатки наружной обкладки предполагаемых стен кам-
нями, определяя, тем самым, площадь жилища (рис. 9). Очажные пятна, разделя-
ющие слой раковины на горизонты, может свидетельствовать о сезонном заселе-
нии жилища на протяжении длительного времени.
1
По старой нумерации – слой IV.
10
Рис. 9. Границы площадки из раковины Unio о. Стрильча Скеля.

Культурный слой ІІ («штык» 8, гл. 1,5–1,65 м)
В квадрате Б–З на глубине 1,65 м от репера слой ракушки был разобран. В об-
разовавшейся овальной ямке глубиной 0,3 м находился «клад» из 5 кремневых
орудий (рис. 10). Ямка была засыпана раковиной, над ней находился очаг № 6
(рис. 9). Найденные орудия (инв. № 3053–3057) лежали компактно на площади
10 × 8 см.
Рис. 10. Орудия из состава «клада»

1. Нож – остроконечный на пластине с подработанными приостряющей рету-
шью гранями. Размеры 10,5 × 2,4 см (рис. 10.1).
2. Нож – остроконечный на пластине с двусторонней подработкой концов.
Размеры 7,5 × 2,1 см (рис. 10.2).
3. Нож – остроконечный на пластине с крутой притупляющей ретушью и зало-
мами на гранях. Размеры 8,5 × 2,0 см (рис. 10.3).
4. Скребок – концебоковой на отщепе с приостряющей ретушью и заломами на
гранях. Размеры 6,8 × 3,5 см (рис. 10.4).
5. Скребок – подокруглый с приостряющей ретушью по краю. Размеры
3,5 × 3 см (рис. 10.5).
11
2.3. Описание слоя II

В силу того, что слой насыщен культурными остатками, целесообразно дать их
описание по «штыкам», соответствующим 15 см, которыми производилась раз-
борка слоя и фиксация находок снизу вверх. Неординарные находки выделены,
суммарное описание инвентаря будет дано ниже.
«Штык» 8 (глубина соответствует раковинному полу жилища). На границе ква-
дратов Б1–В1 обнаружено зольное пятно очага № 4 площадью 0,5 × 0,4 м и мощ-
ностью 2–3 см. В квадрате В-3 в 1,4 м к северо-западу от очага № 4 находился
долговременный очаг № 5, имевший овальную форму и размеры 0,85 × 0,65 м.
По краю был обложен сформованными из глины с примесью раковины валька-
ми, которые спеклись между собой в кирпичной плотности и цвета массу (рис. 9).
Высота ограждения очага – 8–14 см, толщина – до 15 см. Поскольку глины на
скальном острове нет, а «охвостье», до затопления Днепрогэсом, состояло из
песчаных наносов, материал для очага был доставлен с берега. В очаге обнаружен
развал сосуда № 1 (рис. 9).
В квадрате Б-3 и разрезе Б–Б' выше по уровню на границе 8 и 7 «штыков»
(глубина 1,5 м) зафиксировано основание очага № 6 – зольное пятно площадью
1,2 × 0,6 м. Рядом с ним обнаружен развал сосуда № 2 (рис. 9).
В квадрате Б-2 зафиксировано очажное пятно размерами 1,13 × 0,86 м и толщи-
ной 2–4 см (без номера), в котором найдены обломки двух костяных поворотных
гарпунов, миниатюрное зеленокаменное тесло и пришлифованное по лезвию
кремневое тесло. Предметы не подверглись действию огня (рис. 9).
В шурфе 1988 г., примыкавшем к раскопу 1989 г. с юго-запада, на слое раковины
Unio, являющемся частью (продолжением) пола вышеупоминавшегося жилища,
была расчищена северная часть большого долговременного очага, которому при-
своен № 10 (рис. 2). Южная часть этого же очага была открыта в раскопе 1946 г.
Конструкция последнего аналогична очагу № 5. Восстанавливаемая общая пло-
щадь очага составляла 1,9 × 1,3 м, высота обкладки из глиняных вальков – 20 см
при ширине от 15 до 18 см; внутри находился слой пепла и мелких углей. Уровень
залегания очага № 10, фиксируемый в профиле ЮЗ стенки шурфа 1988 г., выше
уровня очага № 5 на 8 см; между ним и слоем раковин вклинивается тонкая сте-
рильная песчаная прослойка (рис. 2).
На верхнем уровне раковинной площадки, соответствующем дну жилища, в
разных местах найдены: роговое тесло, орудие из лопатки животного, каменный
отбойник, кремневый и керамический материал.
Штык 7/5. В квадрате В-3 зафиксирована верхняя часть очага № 5, в кв. В-3/Б-2 –
верхняя часть очага № 6, основание которого зафиксировано на глубине 1,55 м от ре-
пера. Кроме них в квадрате В-2 на глубине 1,5 м обнаружено основание (прокаленный
слой песка мощностью до 7 см) очага № 7 площадью 0,7 × 0,5 м.
В квадрате В-1 открыт небольшой очаг № 8, от которого сохранилось золь-
ное пятно площадью 0,3 × 0,2 м, обложенное 10-ю небольшими камнями (рис. 11).
Еще одно пятно обнаружено к востоку от квадрата Б-1, на краю берегового обрыва
(рис. 11).
В квадрате Б-3 были найдены развал сосуда № 3 и песчаниковый абразив-
выпрямитель. В квадрате А-3 – обломки обработанного рога и развал сосуда № 4.
В слое найдены также костяные стрела и мотыжка, кремневые наконечники стрел
(2) и дротика, 16 кремневых орудий, 5 каменных орудий – отбойников и абрази-
вов. Керамику представляют 252 фрагмента стенок, 32 венчика, 6 придонных час-
тей от сосудов.
«Штык» 6 соответствует глубинам от 1,2 до 1,35 м. В квадрате В-2 отмечена
верхняя часть очага № 7. В квадрате Б-1 – тонкое зольное пятно, соответствующее
12
кратковременному очагу № 9 площадью 0,9 × 0,4 м. В квадрате А-2 найден развал

сосуда № 5 (рис. 12). В слое обнаружены костяные проколки (3), каменные орудия
– отбойники и абразив, кремневые ору-
дия (12), в том числе обломок кремне-
вого пришлифованного тесла, 81 фраг-
мент стенок, 18 венчиков и 3 фрагмента
придонных частей сосудов.
В верхнем отделе выделяемого
энеолитического слоя II количество на-
ходок заметно падало. Зафиксированы
изменения в характере керамики, в част-
ности, появление в орнаментации пере-
витого шнура – «гусенички». Наблю-
дается хронологический разрыв между
среднестоговским («скелянской» и «сто-
говской» фаз) и следующим за ним
раннекатакомбным слоем, за время ко-
Рис. 11. Расположение очагов и отно- торого успела образоваться стерильная
сящихся к ним находок о. Стрильча Ске- прослойка эоловых отложений.
ля. Слой ІІ («штык» 7, гл. 1,35–1,5 м) Таким образом, стратиграфия оча-
гов и распределение находок по штыкам
позволяют сделать предварительный вывод о характере заселенности жилища на
о-ве Стрильча Скеля.
Эпизодические посещения остро-
ва в неолите (очаги №№ 1–3) сменяют-
ся строительством стационарного жили-
ща с полом из раковины Unio. Северной
стенкой жилища служила вертикаль-
ная скала, в восточной и южной час-
тях оно, скорее всего, было каркасным,
укрепленным по краю каменной наброс-
кой, зафиксированной в раскопе 1946 г. в
кв. 1, 2, 13, 14 и 19; в раскопе 1989 г. в кв.
В-1, Б-1 и вплоть до обрыва (рис. 11).
В пределах этого жилища функциониро-
вали долговременные очаги № 5 (кв. В-3
1989 г.), № 10 (шурф 1988 г. и раскоп
1946 г. кв. «Е»), а также серия сменяю-
щих друг друга очагов: № 4, 6–9 (раскоп-
Рис. 12. Слой ІІ («штык» 6, гл. 1,2– ки 1989 г.) и очаг в кв. 7 раскопа 1946 г.
1,35 м) о. Стрильча Скеля Четко выраженных стратиграфических
слоев, соответствующих уровням зале-
гания очагов, не удалось зафиксировать. Подобная ситуация возможна при регу-
лярном сезонном заселении острова «среднестоговцами».
2.4. Описание находок из слоя II
Находки в энеолитическом слое II раскопа 1989 г. составляют 1172 ед., в том
числе – керамика – 1063 ед., орудия из кремня – 67 ед., изделия из кости и рога –
25 ед., глины – 1 ед., камня – 17 ед. Ниже приводится их описание.
Развал сосуда № 1 (кв. В-3/8, инв. № 2898) – горшок с высоким, сла-
бо отведенным наружу венчиком, обработанным вертикальными расчесами и
расчлененным по срезу подтреугольными наколами. Линия плавного перехода
13
в яйцевидное тулово подчеркнута пояском подтреугольных наколов, от которых

отходят спаренные тонко прорезанные линии, формирующие заштрихованные
треугольники, обращенные вершинами вниз. Диаметр венчика – 30 см, тулова –
34 см, высота не восстанавливается. В глине примесь раковины (рис. 13–14).
Рис. 13–14. Развал сосуда № 1

Развал сосуда № 2 (кв. В-3/8, инв. № 2897) – горшок с высоким, слабо
отведенным наружу и закругленным по срезу венчиком, плавно переходящим в
яйцевидное тулово, не орнаментирован. Внешняя поверхность перекалена, т. к.
сосуд найден в очаге № 5. Диаметр венчика – 13 см, тулова – 15 см, высота не вос-
станавливается. В глине примесь раковины (рис. 15–16).

Развал сосуда № 3 (кв. В-1/8, инв. № 2771) – с высоким желобчатым,
рассеченным насечками по срезу и под ним плоским венчиком. Переход к
округлому тулову плавный, и в основании венчика – горизонтальные пояс-
ки мелких подтреугольных наколов. Верхняя треть тулова орнаментирована
6-ю прочерченными горизонтальными полосами, между которыми заключены
обращенные вершинами вниз такие же по технике нанесения заштрихованные
треугольники, окруженные наколами. Диаметр венчика – 15 см, тулова – 20 см,
высота не восстанавливается (рис. 17–18).
14
Развал сосуда № 4 (кв. Б-3/7, инв. № 2409) – с высоким, почти прямым венчиком,
рассеченным по срезу наколами, яйцевидным туловом и острым дном. В основа-
нии венчика и на линии плеча орнаментирован прочерченными горизонтальными
линиями, ограниченными сверху и снизу поясками мелких подпрямоугольных на-
колов. Нижний служит основанием для заштрихованных фигур в форме парал-
лелограмма, окаймленных наколами. Диаметр венчика – 25 см, тулова – 31 см,
высота – 34 см (рис. 19–20).

Развал сосуда № 5 (кв. А-3/7, инв. № 2143-2145) – горшок со средневысоким,
отведенным наружу венчиком со слабо выраженной желобчатостью. Тулово яйце-
видное. Округлый срез венчика рассечен мелкими насечками. В основании нахо-
дится желобчатый поясок, от которого вниз спускаются прочерченные, состоящие
из вписанных друг в друга, овоидные фигуры. Диаметр венчика – 32 см, тулова –
35 см, высота не восстанавливается (рис. 21–22).

Развал сосуда № 6 (кв. А-3/7, инв. № 2130) – с высоким, отведенным нару-
жу венчиком и яйцевидным туловом. Срез венчика орнаментирован оттиска-
ми мелкозубчатого гребенчатого штампа. Полоса таких же оттисков подчерки-
вает линию перехода к тулову. Верхняя треть сосуда орнаментирована полосой
аналогичных оттисков, заключенной между двух горизонтальных волнистых ли-
ний, нанесенных тем же гребенчатым штампом. Диаметр венчика – 24 см, тулова
– 29 см, высота не восстанавливается (рис. 23–24).
15
Развал сосуда № 7 (кв. А-2/6, инв. № 1935) – с высоким воронковидным вен-

чиком, округлым плечом и яйцевидным туловом. Срез и внешний край венчика
орнаментирован косыми оттисками мелкозубчатого гребенчатого штампа. Орна-
мент на линии плеча и в верхней трети тулова состоит из горизонтальных поясков
оттисков гребенчатого штампа, подчеркнутых снизу двойным зигзагом. Диаметр
венчика – 11 см, тулова – 13,5 см, высота 14,5 см (рис. 25).
Рис. 25. Развал сосуда № 7

Остальные сосуды представлены фрагментами венчиков (134 ед.), днищ (19 ед.)
и стенок (рис. 26, 27). Полная форма и размеры не восстанавливаются, однако
профилировка верхней части позволяет предположить предварительную класси-
фикацию форм по трем типам:
Рис. 26. Керамика слоя ІІ

Тип I. Слабопрофилированные горшки. Короткий венчик в ряде случаев гоф-
рирован. Обязательна орнаментация среза венчика вертикальными полосами рас-
чесами, насечками или гребенчатым штампом. Орнамент, характерный для этого
типа сосудов – геометрический или рядный, выполнен в прочерченно-накольчатой
технике, в одном случае отмечены отпечатки мелкой «личинки» (рис. 26–27). До-
нья острые. Примесью к глине служит мелкотертая раковина.
Тип II. Сосуды S-овидного профиля, которые подразделяются на три подтипа:
а) с коротким, слегка отведенным наружу венчиком, сочетающимся со
слабопрофилированным туловом. Орнамент строчечно-пунктирный (рис. 26–27);
б) сосуды с невысоким, слегка отведенным наружу венчиком и плавным перехо-
дом в тулово. Орнамент накольчато-прочерченный, геометрический. В отдельных
случаях шейка обработана вертикальными расчесами. Орнаментация среза вен-
чика обязательна и включает наколы (пример – сосуд № 1, рис. 26–27);
16
в) сосуды с высоким, отведенным наружу венчиком и плавным переходом к яй-

цевидному тулову, круглодонные. Преобладает гребенчатая орнаментация, в т. ч.
пунктирно-строчечная. Срез венчика почти всегда орнаментирован. К этому типу
относятся развалы сосудов № 2 и № 7 (рис. 26–27).
Тип III. Сосуды характеризуются высоким венчиком с желобчатым переломом
профиля в основании (на внутренней стороне присутствует четко выраженное ре-
бро). Яйцевидные, реже – укороченно-округлые, кругло- или остродонные. Срез
венчика во всех случаях орнаментирован. По форме венчика подразделяются на
три подтипа:
Рис. 27. Керамика слоя ІІ
17
а) с высокими прямыми венчиками, орнаментированными по срезу. Поле вен-

чика орнаментировано поясками оттисков гребенчатого штампа; реже – не орна-
ментировано (рис. 26–27).
б) с высокими, отведенными наружу венчиками. Орнаментация накольча-
тая, прочерченно-накольчатая, гребенчатая или пунктирно-строчечная. Наи-
более распространены геометрические композиции: углы, зигзаг, шевроны,
параллелограммы, овы. К этому типу относятся развалы сосудов №№ 4, 5, 6.
в) с высокими желобчатыми венчиками. По форме аналогичны сосудам типа
IIIб. Особенностью является орнаментация прочерченной волной (развал сосуда
№ 3).
Сосуды подтипов IIIб и IIIв количественно преобладают в общей массе керами-
ки энеолитического слоя поселения и являются основными распространенными
здесь формами.
Кремневый инвентарь энеолитического слоя (рис. 28)
Тесла кремневые (2), двусторонне-ретушированные, с пришлифовкой лезвия,
одно из них (инв. № 2633) со следами грубых заломов на лезвии, фрагментирова-
но; второе (инв. № 1705) – с сильной залощенностью граней. Размеры последне-
го 7,6 × 4,1 см (рис. 28а).
Наконечники дротиков (2): подтреугольный, с ровным основанием. Острие
сломано, вторично использовался как скребок. Размеры – 2,8 × 2,5 см (рис. 28в);
вытянутых пропорций, двусторонне ретушированный, с прямым основанием и
оттянутыми концами. Размеры 3,5 × 2,0 см (рис. 28б).
Наконечники стрел (3) кремневые двусторонне ретушированные: 1-й –
подтреугольный, с ровным основанием. Острие сломано. Размеры – 2,5 × 1,5 см
(рис. 28г); 2-й – подтреугольный, основание слегка вогнуто. Размеры 1,6 × 1,2
см (рис. 28д); 3-й – асимметричный, двусторонне ретушированный. Размеры
2,7 × 1,5 см (рис. 28е).
Пластины ножевидные без ретуши (2), с ретушью на гранях – 5, с боковыми
выемками – 1 (рис. 28ж).
Резцы угловые на пластине – 4.
Резцы боковые и срединные на отщепах – 6.
Скобель на отщепе, на одной из граней – резцовый скол – 1.
Ножи на пластинах с приостряющей ретушью на гранях, всего – 8.
Сверла-развертки – 4.
Скребки на пластинах боковые со следами заломов на гранях – 4.
Скребки концебоковые на пластинах – 4 (рис. 28з).
Скребки округлые высокие – 3.
Скребки концебоковые со скошенным концом – 3.
Скребки веероподобные – 2 (рис. 28з).
Остроконечники со скошенным концом, с крутой ретушью на гранях – 3.
Скребок боковой на отщепе, с крутой ретушью на гранях, с сильными залома-
ми.
Отщепы с частично ретушированными гранями – 2.
Наконечник копья с двусторонне ретушированными поверхностями, острие
обломано, вторично использовался как ретушер.
20 отщепов и сколов без следов подработки.
Раковины Unio с просверленными или пробитыми отверстиями – 23 экз.
(рис. 30м).
Каменный инвентарь (рис. 29)
Отбойники каменные – со следами звездчатой забитости на гранях (рис. 29а).
Абразивы песчаниковые со следами проточек. Один из них имеет
разнонаправленные проточки на гранях (рис. 29б).
18
Рис. 28. Слой II. Изделия из кремня

Обломок гранитного изделия, выполненного в пикетажной технике. Возмож-
но, относится к эпохе бронзы.
Тесло (инв. № 3241) из зеленого камня (змеевик, дестен) – с асимметрично
заточенным лезвием и плоским обушком. Поверхности слабо обожжены. Размеры
6,5 × 4,3 см (рис. 29в).
Тесло из зеленого камня (инв. № 2795) – аналогичное предыдущему, с более
узким обушком. Размеры 3,7 × 3 см (рис. 29г).
Рис. 29. Слой II.

Изделия из камня (отбойни-
ки, абразивы, тесла)
19
Костяные орудия (рис. 30)
Рис. 30. Слой II. Изделия из кости, раковины, керамики

Лощила костяные на ребрах животных – 5 (рис. 30а).
Проколки костяные из трубчатых костей и их сколов – 16 (рис. 30б).
Мотыги костяные и роговые с выделенным обушком и залощенной рабочей
частью – 5 (рис. 30в).
Серп (?) костяной, изготовлен из лопатки крупного рогатого скота, рукоять со
следами сильной заполированности (рис. 30е).
Разминатели швов с заполированным рабочим концом – 2 (рис. 30д).
Остроконечник из рога.
Орудия на лопатках мелкого рогатого скота; гребень сбит, боковые грани
скошены и подрезаны – 4 (рис. 30е).
Рыболовные орудия: фрагмент поворотного гарпуна (рис. 30ж), обломки крюч-
ков стрельчанского типа (рис. 30з), фрагмент кочедыка для изготовления сетей
(рис. 30и).
Орнаментир зубчатый на ребре животного для нанесения двузубого штампа
(рис. 30к).
Фигурка костяная (инв. № 2643) – антропоморфная с выделенной головкой и
уплощенным основанием. Расщеплена вдоль. Размеры 4,0 × 1,9 см (рис. 30л).
Обломки обработанных рогов.
Керамический инвентарь.
Лощила, изготовленные из стенок сосуда, края заполированы – 2 (рис. 30 н).
Алтарь (?) керамический фрагментированный с отверстием в центре и
скошенным краем, ранее имевшим бортик.
20
2.5. Описание слоя I. Глубины 0,5–0,82 м под репером.

Катакомбная культура
В пределах раскопа 1989 г. была обнаружена хозяйственная яма, впущенная с
уровня слоя I, прорезавшая нижние слои и доходившая до скального основания.
Яма почти круглой формы, диаметром 1–1,2 м и глубиной 2,0 м от репера (рис. 31).
На дне находилось скопление костей животных и фрагментов сосудов. При ее
сооружении часть материалов нижележащих слоев была извлечена из ямы и рас-
сеяна вокруг на глубине 0,7–0,8 м от репера. В квадрате А-3 на глубине 0,75–0,8 м
от репера установлена производственная площадка 1,6 × 1,2 м, на которой сосре-
доточено основное количество сколов кремня, отбойников и пр. (рис. 31).
Рис. 31. о. Стрильча Скеля. План слоя І («штыки» 4–5, гл. 0,50–0,82 м)
В квадрате В-2 на глубине 0,65 м от репера зафиксирована верхняя часть ка-
менной обкладки столбовой ямы диаметром 24 см (рис. 31). На глубине 0,7–0,8 м
от репера в слое отмечена максимальная насыщенность находками, что позволя-
ет предположить присутствие на указанной глубине пола жилища-полуземлянки
катакомбного времени, с которой, по-видимому, связан опорный столб. Очаги не
зафиксированы. В слое встречено много костей животных и рыб. Особо следует
отметить находку 2-х плечевых костей человека в кв. Б-2 и В-3. Отсюда же проис-
ходит развал сосуда.
2.6. Описание инвентаря І культурного слоя

Кремневый инвентарь (рис. 32)
Коллекция кремня из слоя I насчитывает 67 ед. Сырье неоднородное по цвету –
от молочно-белого до темно-коричневого. Среди них выделены:
Обломок нуклеуса со следами вторичного использования Длина – 3 см
(рис. 32а).
Ножи на пластинах с приостряющей ретушью по краю – 4. Фрагментированы
(рис. 32б).
Резец на микропластине (рис. 32в).
Вышеописанные шесть предметов, скорее всего, были перемещены из нижеле-
жащего слоя II, т. к. для эпохи бронзы не характерна пластинчатая техника. Часть
из них носит следы пребывания в огне.
К выделяемому слою имеют прямое отношение следующие находки:
21
Отщепы, сколы и чешуйки без следов обработки – 24.

Отщепы со следами оживления и использования – 16.
Сверла-развертки с выделенным ретушью жальцем – 3.
Скребки аморфные на отщепах со следами ретуши – 5.
Скобели на отщепах с вогнутым рабочем краем – 4.
Наконечники дротиков, вторично использованные как ретушеры; длина – 6 см,
ширина – 3 см.
Скребки концевые на отщепах – 2.
Скребки концебоковые на отщепах, из них один – высокий, с крутой ретушью,
второй – на плоском широком отщепе.
Нож на отщепе с полукруглым выпуклым лезвием. Размеры 6,2 × 2,7 × 0,7 см.
Наконечник стрелы на высоком отщепе, двустороннеобработанный, со сводча-
той головкой и выемкой в основании. Размеры 2,2 × 2 × 0,7 см.
Рис. 32. Слой I. Изделия из кремня и камня

Каменный инвентарь (рис. 32)
Абразивы (5), из них 2 – из мелкозернистого красного песчаника; 3 – из круп-
нозернистого светлого со следами сработанности.
22
Абразивы – из темно-серого и красного железистого песчаника (3). На од-

ном из них две параллельные неглубокие, овальные в сечении, бороздки; второй
аморфный, третий – представляет обломок выпрямителя с двумя канавками на
гранях (рис. 32г).
Пест – усеченно-конической формы, овальный в разрезе, гранитный. Размеры
8,5 × 7,5 × 4,5 см.
Высверлины конические гранитные – 22 шт., диаметром от 2,3 до 1,0 см,
высотой от 2,7 до 0,8 см (рис. 32д).
Заготовки топоров (3) гранитные, треснувшие при сверлении отверстий и по-
следующей обработке: 1 – темно-серого цвета, длина в сохранившейся части (до
отверстия) – 8, 5 см, ширина – 4,7 см, высота – 4, 6 см. Отверстие углублено с од-
ной стороны на 3 см, с другой сверление было начато, но заготовка при этом лоп-
нула; 2 – заготовка со сквозным отверстием, пришлифовкой оформлено лезвие и
узкая спинка. Длина – 9,2 см, ширина спинки – 2 см, высота – 4,5 см. Часть, приле-
гающая к отверстию, пришлифована, возможно вторичное использование в каче-
стве долота (?); 3 – заготовка представляет собой грубо оббитую округлую обуш-
ковую часть. Диаметр – 4,2 см, сохранившаяся длина – 2,2 см (рис. 32е).
Гальки-ретушеры размерами 3,7; 3,0 и 2,8 см. На концах следы звездчатой за-
битости.
Костяной инвентарь
Проколки на расщепленных вдоль трубчатых костях животных (15). Острия
пришлифованы, в сечении круглые. Длина от 10,5 до 4,5 см (рис. 33а). Часть сло-
мана в древности.
Разминальник швов на обломке крупной трубчатой кости, пришлифованной
абразивом; сильно залощен в рабочей части. Размеры: 11 × 3 × 1 см (рис. 33б).
Костяные орудия на обломках трубчатых костей с оформленными пришли-
фовкой узкими – 0,7 см – лезвиями (2). Второе расколото при работе. Возможно,
миниатюрные долотца (рис. 33в).
Рис. 33. Слой I. Изделия из кости и керамики

Орудия (4) из лопаток овцы-козы. Гребень сбит, у сустава следы залощенности,
широкий конец сломан и сработан (рис. 33г).
Землеройное орудие, из трубчатой кости, сломанное в древности. Рабочий
край оформлен пришлифовкой скола. Длина – 22 см, ширина лезвия – до 3 см
(рис. 33д).
23
Трубчатые кости животных с отверстиями в дистальных частях (5). Диаметр

сверлин 0,6–1 см. Возможно, использовались в качестве направляющих при свер-
лении топоров либо при добыче огня (рис. 33е).
Бусы (6) из обточенных по кругу позвонков рыб с отверстиями по центру. Ди-
аметр от 1 до 1,4 см (рис. 33ж).
Прясла и их заготовки (6) из стенок сосудов. Отверстия в центре двусторонне-
го сверления. Диаметр от 6 до 3,2 см (рис. 33з).
Керамические лощила из фрагментов стенок сосудов. Рабочая часть сильно за-
терта. Возможно, использовались при обработке шкур (рис. 33и).
Подвеска из переднего зуба животного. В корневой части насечками оформле-
на «головка» для подвешивания.
Керамический материал
Фрагменты сосудов (рис. 34) из слоя I раскопа 1989 г. объединены с находками
этого же слоя из шурфа 1988 г. (всего 1800 экз.). Полные профили сосудов не вос-
станавливаются, однако по информативным фрагментам возможно провести пер-
вичную классификацию по отделам. Функционально сосуды можно разделить на
чаши, горшки нескольких типов, кубки и группу миниатюрных сосудов столово-
го или ритуального назначения.
Рис. 34. Керамика слоя І
24
Отдел I. Миски (13)

Выделяются открытые и закрытые миски полусферической формы с малень-
ким плоским дном, всего 11 со скругленным срезом венчика и плавным профи-
лем, 6 из них орнаментированы в привенчиковой части: 1 – насечками по венчи-
ку и с внешней стороны дна; 2 – горизонтальными приглаженными линиями; 3
– косыми оттисками зубчатого штампа и насечками по венчику. 4 – «елочкой», на-
несенной зубчатым штампом, оттиском или шнуром, насечками (рис. 35а, 36).
Рис. 35. Профили сосудов из І (катакомбного) слоя

Отдел II. Горшки
По соотношению высоты венчика к его диаметру выделяются бесшейные, ко-
ротко-, средне- и высокошейные горшки. Первая группа отделяется визуально,
остальные не имеют четких разграничений, и для их выделения необходимы ста-
тистические методы.
IIа. Бесшейные сосуды (3)
Горшки закрытых форм со скругленным краем венчика. Орнаментированы рас-
чесами по тулову, косыми оттисками шнура, короткими насечками (рис. 35б, 36).
IIб. Коротко- и среднешейные сосуды (87)
Горшки с плоским или скругленным срезом венчика и плавным переходом
шейки в тулово. 45 сосудов не орнаментированы, остальные украшены в основа-
нии шейки и на линии плеча оттисками зубчатого штампа, шнуром или ногтевыми
вдавлениями. Выделяются т. н. «реповидные» сосуды (рис. 35в, д; 36).
IIв. Высокошейные сосуды (32)
Венчики этих сосудов воротничковые, утолщенные наплывом либо желобчатые
(рис. 35г, 36). Они богаче орнаментированы, чем сосуды группы IIб. Присутству-
ют все виды орнамента.
25
Отдел III. Кубки (7)

У этих сосудов скругленный, отогнутый наружу венчик завершает короткую
шейку, через уступ переходящую в округлое тулово. Орнаментация кубков разно-
образна и в целом богаче, чем у сосудов I и II отделов.
Орнаментированы вертикальными насечками на шейке, двойным горизонталь
ным оттиском шнура по плечу, от которого на тулово опускаются двойные шевроны,
заполненные ногтевыми вдавлениями, «улиткой» (рис. 35е, 36).
Рис. 36. Орнаменты на посуде из катакомбного слоя

Отдел IV. «Миниатюрные» сосуды (9)
Отдел выделен условно, форма сосудов неустойчивая, но все они небольших
размеров. В их числе:
- с цилиндрической шейкой и округлым туловом, неорнаментированные;
- с тонким приостренным по срезу венчиком и округлым туловом; орнаменти
рованы шнуром, зубчатым штампом, наколами (рис. 35ж, 36).
Кроме этих сосудов в коллекции 66 фрагментов венчиков, которые затрудни-
тельно отнести к определенному отделу, чаще всего – неорнаментированные, и 11
фрагментов придонных частей сосудов, в том числе 3 – орнаментированных.
В коллекции слоя I помимо профилированных частей сосудов найдено 137
фрагментов с орнаментом: 43 – с зубчатым штампом; 37 – шнуром, в том числе
двойным; 19 – перевитым шнуром («гусеничка»); 14 – прочерченными линиями;
2 – наколами; 11 – насечками; 3 – ногтевыми вдавлениями; 8 – рассеченным вали-
ком (рис. 36).
26
Орнаменты образуют пояса под венчиком, на шейке и тулове, иногда спускаясь

в виде шевронов до дна сосуда.
В отвале раскопа 1946 г. и в полосе прибоя, размывающего культурный слой,
также обнаружены материалы катакомбного времени.
Таким образом, общее число сосудов, выделяемое только по профилирован-
ной верхней части (венчик), – 189 шт., что, при учете размеров раскопа и мощнос-
ти слоя, невозможно объяснить естественной аккумуляцией материалов, как на
обычных поселениях на открытой местности.
В комплексе с находками отходов камне- и кремнеобработки следует оцени-
вать слой I поселения катакомбной культуры о-ва Стрильча Скеля как остатки
крупной мастерской бронзового века.
Библиографические ссылки
1. Даниленко В. Н. Неолит Украины / В. Н. Даниленко. – К., 1974.
2. Даниленко В. Н. Стрильча Скеля (раскопки 1946 г.) / В. Н. Даниленко // НА ИА
НАНУ. – Ф. э. 2155, д. 1946/6а.
3. Даниленко В. Н. Энеолит Украины / В. Н. Даниленко. – К., 1974.
4. Добровольський А. В. Неолітична стоянка на Стрільчій Скелі / А. В. Доброволь-
ський // НА ИА НАНУ. – Ф. э. 488, д. 1946/6б.
5. Лепикаш Л. А. Геоморфологія і четвертинні поклади пониззя р. Самари і долини
Дніпра від Дніпропетровська до Запоріжжя / Л. А. Лепикаш // Матеріали комплексної екс-
педиції в районі Дніпрельстану. – К., 1934.
6. Макаренко Н. Е. Археологические исследования 1907–1909 гг. Екатеринославская
губерния / Н. Е. Макаренко // ИАК. – 1911. –Вип. 43.
7. Мельник Е. Н. Стоянка каменного века у Днепровских порогов / Е. Н. Мельник //
Тр. VIII АС. – 1897. – Т. 2.
8. НА ИА НАНУ. – Ф. ВУАК, д. 127А, л. 134.
9. Телегин Д. Я. Многослойное поселение на Стрильчей Скеле эпохи неолита–энеолита
в Днепровском Надпорожье / Д. Я. Телегин, А. Ф. Константинеску // СА. – 1992. – №1.
10. Яворницький Д. І. Дніпрові пороги / Д. І. Яворницький. – Д., 1989.
11. Яворницький Д. І. Коротке звідомлення за археологічні праці в 1931 р. / Д. І. Явор-
ницький // НА ИА НАНУ. – Ф. 18, д. 127.
Надійшла до редколегії 20.05.09.
УДК 902/904
И. Ф. Ковалева
Днепропетровский национальный университет имени Олеся Гончара
Комментарий к «Отчету»: Историография проблемы
Розглянуто історіографію, зокрема питання стратиграфії та культурної приналежнос-
ті багатошарового поселення Стрільча Скеля.
Рассмотрена историография, в частности вопросы стратиграфии и культурной при-
надлежности многослойного поселения Стрильча Скеля.
The author analyses historiography, in particular problems of stratigraphy and cultural be-
longing of the long-lived settlement site Strilcha Skelya.
Первоначальной и основной целью «Комментария» предполагалось уточнение
отдельных мест в «Отчете», допускающих двоякое толкование. Однако, посколь-
ку со времени проведенных в 1989 г. исследований произошли существенные,
если не сказать – кардинальные, изменения в представлениях как о содержании
понятия «степной энеолит», так и относящихся к нему археологических культу-
© И. Ф. Ковалева, 2009
27
рах и так называемых «опорных памятниках», возникла необходимость обратить-

ся к историографии и, в первую очередь, имеющимся определениям стратиграфии
и культурной принадлежности многослойного поселения Стрильча Скеля.
По материалам раскопок 1989 г. авторами «Отчета» было выделено три
культурных горизонта: нижний (гл. 1,75–1,5 м) – с материалами сурской и азово-
днепровской культур, не разделенными по вертикали, но предполагающими, с
учетом наблюдений, сделанных в процессе раскопок 1946 г., временной разрыв
в аккумуляции культурных остатков. В верхней части горизонта было отмечено
присутствие керамики, относимой В. Н. Даниленко к «скелянской фазе» среднес-
тоговского периода [2, с. 69].
Средний горизонт (гл. 1,5–0,82 м) содержит основную часть энеолитических
материалов, демонстрирующих последовательность развития керамики от «ске-
лянской» к «стоговской» фазе, в определении того же автора. Основанием для
стратиграфического разделения насыщенного находками горизонта послужи-
ла разница в уровнях залегания многочисленных очагов, с которыми связаны
развалы сосудов, позволяющие проследить изменения в культурной принадлеж-
ности керамики.
Верхний горизонт раскопа 1989 г. (гл. 0,82–0,5 м) соответствует культурному
слою поселения с остатками камнеобрабатывающей мастерской раннекатакомб-
ной культурной принадлежности.
Ниже проводится сопоставление полученных в ходе работ 1989 г. стратиграфи-
ческих наблюдений с имеющими место в публикациях.
В. Н. Даниленко, с именем которого, как и А. В. Добровольского, связаны
первые значительные работы на Стрильчей Скеле [3; 5], отмечал, что после раско-
пок 1946 г. стратиграфия Стрильчей Скели предстала в следующем виде: в ниж-
нем слое залегали материалы сурско-днепровской и азово-днепровской культур; к
среднему был отнесен «ранний слой культуры Средний Стог II», датируемый по
трипольским импортам временем Кукутени А – Сабатиновка I [2, с. 47]; заверша-
ет развитие верхний слой с материалами раннекатакомбного времени [2].
Однако дальнейшее изучение материалов позволило В. Н. Даниленко пересмо-
треть стратиграфию памятника. Слой сурско-днепровской культуры был разделен им
на два, между которыми «вклинивался» слой с «воротничковой» керамикой азово-
днепровской культуры, чем устанавливалась их «частичная синхронность» [2, с. 47].
В периодизации сурско-днепровской культуры Надпорожья материалы
Стрильчей Скели были отнесены В. Н. Даниленко ко второму – скелянско-
му – этапу ее шестой – вовнигской – фазы [4, с. 187], на которую приходит-
ся ее восстановление «после времени безраздельного господства на Порогах
азово-днепровской культуры». Позднейшая сурско-днепровская культура рас-
сматривается им как начало «процесса сложения древнеямной культуры»,
обусловленного возобновлением ранее прерванных связей в «обширной степ-
ной территории, на востоке ограниченной волго-донским междуречьем, а на за-
паде – Северо-западным Причерноморьем (в первую очередь бассейнами Ингу-
ла и Ингульца» [4, с. 27].
Приводимым в работах В. Н. Даниленко [2; 4] описаниям керамики в матери-
алах 1989 г. соответствуют находки, происходящие из нижнего отдела III-го куль-
турного слоя, сформировавшегося на «начальном этапе функционирования по-
селения» [8, с. 6]. Авторами отчета также отмечается присутствие двух групп
неолитической керамики: поздней сурской и азово-днепровской культур, концен-
трация последней наблюдалась преимущественно в раскопе 1946 г., где была свя-
зана со слоем раковины Paludinae (предполагаемым полом жилища). В раскопе
1989 г. последняя немногочисленна, поскольку имело место «выклинивание нео-
литических слоев» в восточном направлении.
28
В верхнем отделе – на границе со ІІ-м (энеолитическим) слоем раскопа 1989 г. –

присутствовали немногочисленные фрагменты керамики, характерной чертой ко-
торой является обильная раковинная примесь в глине, преобладание остродонных
сосудов S-овидного профиля, крупные ямки-наколы по краю венчика. По этим
признакам она была объединена авторами «Отчета» со «среднестоговской» кера-
микой из вышележащего ІІ-го слоя [8, с. 5].
В стратиграфических построениях В. Н. Даниленко описываемая керамика пред-
ставляет «следующий слой, дающий основание говорить об особом типе памятни-
ков» [2, с. 47]. Керамика последнего, в определении цитируемого автора, «может срав-
ниться с посудой позднего сурско-днепровского слоя», но отличается от нее обилием
ракушки в глине. Преобладающей формой служат остродонные горшки S-овидного
профиля с разнообразным оформлением венчика, украшенного крупными наколами
с «линейным проглаженным орнаментом по тулову». В орнаментации представлены
«линейно-шевроновые и зигзаговые композиции, выполненные лопаточкой или
острием с двумя зубьями» [2, с. 48]. К характерным признакам выделяемого слоя
В. Н. Даниленко отнесено присутствие в нем изготовленных из кости и рога удильно-
го крючка, гарпуна-багра и поворотного гарпуна, выделяемых в особый – стрельчан-
ский – тип. «Для уточнения хронологического положения памятников описываемого
типа необходимо отметить, что гарпуны названного типа встречаются и в комп-
лексах некоторых раннетрипольских поселений, например, Луки-Врублевецкой
и Голеркан», – пишет В. Н. Даниленко [2, с. 48]. Основываясь на находке гарпу-
на стрельчанского типа в погребении у с. Волошское, в 1,5 км от Стрильчей Ске-
ли, В. Н. Даниленко синхронизирует с выделяемым раннеэнеолитическим слоем па-
мятника ряд надпорожских захоронений, произведенных в восточной ориентации на
спине с согнутыми в коленях ногами [2, с. 48]. «Это группа погребений под заклада-
ми, одно из которых сопровождалось крючком и поворотным гарпуном (остров Ло-
ханского порога), и группа сходных по ритуалу захоронений, расположенных против
центральной части села Волошского» [2, с. 63].
В поиске аналогий сосудам из нижнего энеолитического слоя Стрильчей Ске-
ли В. Н. Даниленко привлекает содержащую мелкотолченую раковину в глине
керамику раннеэнеолитического – II – слоя известного поселения Александрия.
Он пишет: «Необходимо отметить очевидное сходство… с раннеэнеолитической
посудой Стрильчей Скели, что следует рассматривать как указание на то, что
описываемый слой Александрии фиксирует один из географических пунктов вто-
ричного проникновения с востока в Поднепровье посуды с примесью толченой
ракушки, а вместе с ней и тех форм этнокультурного развития, которые в опреде
ленной мере были равнозначны сложению древнеямной культуры» [2, с. 52].
В числе синхронных памятников, в керамическом комплексе которых присутству-
ет сходная керамика, названы Вовчок (верхний слой), Изюм (поселение), Свобод-
ная в Прикубанье, где «в это время протекал ранний процесс развития майкоп-
ской культуры» [2, с. 51], стратифицированные поселения Северного Прикаспия
[2, с. 56–58]. Исходя из материалов нижнего отдела энеолитического слоя Стриль-
чей Скели, В. Н. Даниленко пишет «об особой роли северо-прикаспийского им-
пульса», что послужило основанием для его включения в каспийско-днепровскую
фазу квитянского периода развития древнеямной культуры [2, с. 62–63].
Собственно «скелянская» фаза отнесена им во второй, «среднестоговский
период развития древнеямной культуры» [2, с. 66, 69–71], которому в материа-
лах Стрильчей Скели соответствует основная толща энеолитического (IV – по
В. Н. Даниленко) слоя. На основании трипольских импортов его датировка опред-
еляется началом развитого Триполья (ВI – ВII), подтверждением чему служат на-
ходки сосудов «среднестоговской формы» в материалах ряда трипольских посе-
лений [2, с. 71–72].
29
Основная часть II-го (среднего) культурного слоя (горизонта) раскопа 1989 г.

или «эпиэнеолитического слоя», в определении В. Н. Даниленко, тяготеет к пло-
щадке из раковин Unio, занимавшей северную часть раскопа 1946 г. Работами
1989 г. была уточнена ее конфигурация и подтверждено предположение о принад-
лежности к наземному жилищу, функционировавшему в течение длительного вре-
мени, на что указывает разница в уровнях залегания очагов в пределах площад-
ки и изменения в характере происходящей из них керамики. «Подобная ситуация
возможна была при регулярном сезонном заселении острова», – отмечают авторы
«Отчета» [8, с. 11].
В работе «Энеолит Украины» В. Н. Даниленко, рассматривая среднестоговские
памятники «как промежуточное звено между неолитом и поздней древнеямной
культурой», обращается к материалам Стрильчей Скели: «В результате исследо-
ваний, – пишет он, – удалось выделить архаическое звено этой же культуры и про-
датировать его на основании находок фрагментов импортных трипольских сосу-
дов типа Кукутени А и Сабатиновки I» [2, с. 31, 32]. «Реальным доказательством
существования скелянской фазы развития древнеямной культуры, – по мнению
В. Н. Даниленко, – … является средний слой поселения Стрильчей Скели» [2,
с. 69]. О длительном периоде его образования свидетельствует археологический
материал, включающий керамику, кремневые и каменные орудия.
В архаическую группу были выделены сосуды, орнаментированные «накола-
ми и насечками по венчику и округлыми углублениями под ним». Орнамент вклю-
чает композиции из прямых или волнистых линий и скорописно-накольчатых зон.
Основную же массу составляют «плечистые, с относительно невысоким венчиком»
горшки, орнаментированные по венчику и плечикам зональными гребенчатыми или
накольчатыми композициями. В. Н. Даниленко отмечает: «Значительно реже встре-
чаются горшки со средним по высоте венчиком, относящиеся… к началу второй
половины среднестоговского периода» [2, с. 70]. Трипольские импорты, в определе-
нии В. Н. Даниленко происходящие из среднего слоя (сегодня часть из них переме-
щена в нижний, неолитический горизонт), дают ему основание для синхронизации
«с началом развитого Триполья (названы: Греновка, Лука-Врублевецкая, Борисовка,
Сабатиновка I) – В2 по Т. С. Пассек; Кукутени В1 по В. Думитреску» [2, с. 71]. При
этом В. Н. Даниленко отмечается: «На основании приведенных данных можно за-
ключить, что связи населения Стрильчей Скели с Трипольем отличались особой ин-
тенсивностью в период расцвета, т. е. в первой половине периода аккумуляции слоя»
и далее: «О том, что племена скелянской фазы развития древнеямной культуры пред-
ставляли собой силу, способную оказывать значительное влияние на этнокультурное
развитие соседних племен, свидетельствует ряд факторов» [2, с. 71]. В подтвержде-
ние сказанному приведен перечень трипольских поселений, в керамическом комп-
лексе которых присутствуют сосуды «скелянского» облика, изготовленные из глины
с добавлением толченой раковины и «украшенные типичным для степного энеолита
зональным скорописно-накольчатым орнаментом» [2, с. 71–72].
В верхнем отделе II-го слоя раскопа 1989 г. появляется посуда, сохраняющая ра-
ковинную примесь в тесте, преобладающей формой которой служили плечистые
горшки, орнаментированные гребенчатыми композициями, скорописным нако-
лом, волнистыми или прямыми проглаженными линиями. В. Н. Даниленко сопо-
ставляет данную группу с керамикой из среднего слоя поселения Средний Стог,
отмечая, одновременно, имеющиеся между ними существенные различия. Если
кремневый инвентарь среднего слоя Среднего Стога «специфически близок с
описанным выше комплексом кремня из нижнего слоя о. Похилого и из средне-
го слоя Стрильчей Скели», то в характеристике керамики В. Н. Даниленко отме-
чаются различия в форме скелянских и среднестоговских сосудов, в частности,
«увеличение размеров венчиков и довольно широкое распространение их так
30
называемого желобчатого профиля», унификация орнаментальных композиций,

исчезновение наколов по венчику как «переживаний глубокой древности». Глав-
ное же – появление на посуде стоговской фазы «раннего типа шнурового орнамен-
та» («гусеничного», являющегося имитацией гребенчатого орнамента) [2, с. 73].
По мнению названного автора, на Стрильчей Скеле существовало «лишь незна-
чительное поселение стоговской фазы» [2, с. 74]. Трипольский импорт позволяет
ему датировать эти находки временем Триполья ВII [2, с. 75].
Безусловный интерес представляют наблюдения В. Н. Даниленко за геогра-
фией скелянских и стоговских памятников в границах Днепровского Надпорож-
дья. Как отмечалось выше, поселение стоговской фазы на Стрильчей Скеле име-
ло временный характер. «Далее к северу (от о. Среднего Стога и балки Гадючьей
– И. К.), почти до района Днепропетровска, не считая незначительного поселения
этого времени на Стрильчей Скеле, памятники поздней поры среднестоговского
периода почти неизвестны… Комплекс памятников этого времени, включающий
два поселения и могильник, отмечается в северной части порогов Днепра… Со-
здается впечатление, что игреньско-кодакская группа памятников граничит с Дне-
провским Надпорожьем с севера, в то время как Средний Стог… граничит с ним
на юге, что… четко обрисовывает территориальные границы локальной среднес-
тоговской культуры» [2, с. 74].
Отличное от рассмотренного описание стратиграфии и культурной атрибу-
ции энеолитических материалов Стрильчей Скели находим в статье Д. Я. Те-
легина и А. Ф. Константинеску «Многослойное поселение на Стрильчей Скеле
эпохи неолита – меди в Днепровском Надпорожье» [10]. С целью отбора матери-
ала – раковин – для анализа на 14С в 1986 г. Д. Я. Телегиным был заложен шурф,
примыкавший к раскопу, и произведены две зачистки северного борта раскопа
1946 г., призванные «восполнить недостаток» данных о стратифицированных па-
мятниках нео-энеолита нижнего Днепра. «Стратиграфия наслоений характеризу-
ется следующими данными: на гранитном ложе залегает тонкая (до 0,2 м) про-
слойка бурого песка, которая почти по всей площади раскопа перекрывалась
мощным (местами до 0,7 м) слоем ракушек. Последний… перекрыт слоем темно-
го песка с коричневым оттенком разной толщины – от 0,5 до 1,0 м» [10]. Автора-
ми отмечается присутствие раковин двух видов – ��
Unio��
и ��
Paludina��
е, которые «час-
тично перекрывают друг друга».
«На основании проведенного анализа и условий залегания материалов, – го-
ворится в статье, – на поселении Стрильча Скеля выделяется четыре культурных
слоя: I – сурской, II – надпорожский (азово-днепровской АК, по В. Н. Даниленко),
III – среднестоговский и IV – ямный» [10]. Первый и второй слои отнесены к ниж-
нему горизонту, содержащему скопление раковин Paludina��
��
е, третий – «со среднес-
тоговской керамикой» – залегал в сером песке на глубине от 0,5 до 0,7 м и в слое
раковин Unio. По мнению Д. Я. Телегина и его соавтора, «керамика третьего слоя
Стрильчей Скели по всем признакам аналогична находкам этого рода на поселе-
нии Средний Стог II, Игреньском могильнике и др. местонахождениях Нижнего
Поднепровья. Она относится к заключительному этапу (III В) дошнурового (во-
лошского) периода среднестоговской культуры» [10].
Выделение IV – ямного – слоя, отсутствующего в стратиграфических описани-
ях других авторов, требует уточнения. Д. Я. Телегин отмечает: «керамика ямного
времени Стрильчей Скели типологически во многом повторяет находки среднего
и верхнего слоя Михайловского поселения, ранне- и позднеямного времени; она
известна во многих погребениях степного междуречья Днепра и Волги» [10]. Воз-
можно предположить, что:
– часть находок «ямного» времени происходит из верхнего отдела III-го, энео
литического, слоя;
31
– по какой-то причине (возможно, раскопом Е. Н. Мельник 1889 г.) слой с мате-

риалами катакомбной культуры, зафиксированный в раскопе 1946 г., шурфе 1988 г.
и раскопе 1989 г. на месте шурфа 1986 г. был уничтожен.
В коллективной монографии Д. Я. Телегина, А. Л. Нечитайло, И. Д. Потехи-
ной и Ю. В. Панченко «Среднестоговская и новоданиловская культуры энеолита
Азово-Черноморского региона» [9] также находим важные для понимания
современных оценок культурных напластований Стрильчей Скели сведения. Так,
в тексте названной работы, а именно в «Каталоге» памятников ССК приводится
описание поселения на о-ве Стрильча Скеля. Отошлем к авторам: «Во время рас-
копок зафиксирована довольно сложная стратиграфия залегания разновременных
материалов. Внизу, на поверхности гранитной скалы, обнаружен слой бурого пес-
ка. Выше расчищены две большие кучи ракушек Paludinae и Unio, из которых
первая частично перекрывала вторую. Еще выше залегал гумусированный слой
толщиной 35 см, перекрывавшийся эоловым песком. Материалы среднестогов-
ского типа встречаются чаще с ракушками Unio, хотя отмечены и выше. В слое
обнаружены следы открытого очага и собрано несколько сот находок ССК» [9,
с. 19]. Если опустить неточность в описании соотношения раковинных отложе-
ний – в действительности, во всех раскопах Paludinae перекрываются Unio, – при-
водимое описание условий залегания энеолитического слоя Стрильчей Скели со-
ответствует вышерассмотренным и прослеженным в раскопе 1989 г. В описание
находок включены сосуды как раннего («скелянского»), так и развитого и поздне-
го этапов, имеющие аналогии в посуде Среднего Стога II [9, с. 47, рис. 17]. По
линии синхронизации с Трипольем авторами среднестоговский «дошнуровой»
слой Стрильчей Скели продатирован этапом ВI [9, с. 7] и включен в днепровский
локальный вариант среднестоговской культуры.
Что касается погребальных памятников, соотносимых с энеолитическим по-
селением Стрильчей Скели, позиция Д. Я. Телегина претерпела изменения во
времени. В монографии, посвященной выделению среднестоговской культуры
[11], выделение последних произведено на основании погребальной обряднос-
ти, что привело к объединению в одном ряду безынвентарных грунтовых мо-
гил, погребений в каменных ящиках или «оградках», наконец, коллективных
могильников, таких как Александрийский, Дереивский, Чаплинский, Петро-
Свистуновский, Ямский, в современном понимании принадлежащих к разным
культурам [11, с. 102–105]. Общим для них являлось положение погребенных на
спине с подогнутыми в коленях ногами. Ориентация относительно сторон све-
та, степень окрашенности скелетов охрой, тем более, сопутствующий инвентарь
отличаются многовариабельностью, требующей дифференцированного подхода.
Объединение в рамках одной культуры столь разных памятников соответствова-
ло взглядам автора монографии на принадлежность «новоданиловских» погребе-
ний скелянской культуре.
Сегодня же в упоминавшейся выше коллективной монографии «Среднесто-
говская и новоданиловская культуры энеолита Азово-Черноморского региона»
авторы резко выступают против объединения новоданиловских погребений с по-
селенческими материалами и погребениями ССК, для которых характерна ранняя
(стрельчанская, по В. Н. Даниленко) керамика. В подтверждение этого ими приво-
дится внушительный перечень различий между ними: 1 – присутствие в новода-
ниловских погребениях кромлехов, набросок, ящиков, обкладки стен камнем, от-
сутствующих в массовых погребениях среднестоговской культуры; 2 – обильное
применение охры, в отличие от погребений ССК, где охра представлена не всегда
или в заметно меньших количествах; 3 – стабильно восточная ориентация вмес-
то неустойчивой в погребениях ССК; 4 – различия в обилии и составе сопутству-
ющего инвентаря. «В новоданиловских погребениях присутствуют целые наборы
32
перламутровых шайбовидных кружков из раковин, которые совсем не встречают-

ся в среднестоговских. В ряде … погребений фиксируется обилие медных укра-
шений в виде многовитковых браслетов, подвесок наподобие ракушки, пронизей,
бус (сюда должны быть также отнесены изделия из золота). В ССК практичес-
ки нет скипетров» [9, с. 61], известных в количестве четырех в новоданиловских
погребениях «вождей»; 5 – в качестве боевого оружия в новоданиловских погре-
бениях представлены булавы мариупольского типа; 6 – главное, «керамика в по-
гребениях новоданиловского типа встречается крайне редко... во всех известных
нам случаях она принадлежит иным культурам, в т. ч. трипольской (Кайнары), гу-
мельницкой (Джурджулешти), типа Свободное на Северном Кавказе (Новодани-
ловка) и аналогичная материалам Тиса–Полгар в Подунавье – Дечия Морешулуй»
[9, с. 62]. Все вышеперечисленное «ставит культуру этих памятников в особое по-
ложение среди синхронных общностей региона», свидетельствуя о необычайно
высоком, для того времени, экономическом и социальном уровне последней; от-
сюда попытки связать памятники новоданиловского типа с существованием
особых подвижных групп населения, состоящих из торговцев-менял и бродячих
мастеров, известных этнографии. Однако с последним утверждением плохо со-
гласуются находки почти в каждой могиле боевого оружия, овладение искусством
верховой езды, подтверждаемое изображениями голов взнузданных коней на ски-
петрах, наконец, засвидетельствованное находками инсигний власти в виде жез-
лов. «Мирные» торговцы-мастера предстают в ином, явно милитарном виде, в
связи с чем остро необходимым становится не только поиск объяснений этому
феномену культуры, но и его полноценное изучение. В «Приложении» [9, с. 142–
144], включающем тезисы доклада Д. Я. Телегина «К вопросу о скелянской, кви-
тянской и др. культурах медного века Азово-Черноморского региона Украины»,
прочитанного на Международной конференции «Взаимодействие и развитие
древних культур южного пограничья Европы и Азии» в мае 2000 г., сосредоточе-
на критика проводимого Ю. Я. Рассамакиным пересмотра.
Констатируя, со ссылками на источники, что состав энеолитических культур
юга Украины «прочно вошел в науку», докладчик отмечает их жесткую реви-
зию Ю. Я. Рассамакиным, в силу которой «исчезли среднестоговская и постма-
риупольская культуры, а также памятники новоданиловского типа». Вместо них
появились три новые «культуры» – скелянская, квитянская и дереивская. В силу
почти полного прекращения полевых работ в течение последних 10–15 лет со-
зданная Ю. Я. Рассамакиным новая модель «является результатом членения уже
давно известных общностей на части и формального объединения последних в
«новые» культуры» [9, с. 142]. При этом выделяемые субкультуры оказались явно
недостаточно обеспечены фактическими материалами, что, по мнению Д. Я. Те-
легина, заставило Ю. Я. Рассамакина «предпринять такой неординарный шаг, как
объединение последних с материалами давно известных в регионе культурных
образований», т. е. «явное насилие над материалами с целью объединения их в
рамках новых культур».
Оставляя за границами дискуссии вопрос о соотношении постмариупольской
и квитянской АК, как не имеющий прямого отношения к проблеме, вернемся к ар-
гументации, приводимой Д. Я. Телегиным против объединения «скелянских посе-
ленческих материалов с погребениями новоданиловского типа». Нами разделяется
утверждение Д. Я. Телегина относительно отсутствия в первых «многочисленных
медных находок, престижных изделий из камня, наборов поясов из шайбовидных
раковинных пронизок и пр. Керамика из новоданиловских могильников совер-
шенно иная, чем на поселениях ССК». Показательно, что носители этих культур
принадлежали, по определению И. Д. Потехиной, к разным антропологическим
типам. Приведем целиком заключительную фразу доклада: «Приходим к выводу,
33
что для пересмотра состава культур медного века Азово-Черноморского регио-

на, отрыва Дереивки от ССК, искусственного объединения материалов стрельчан-
ских с новоданиловскими, квитянских – с постмариупольскими и последующе-
го присвоения этим гибридным образованьям названий фаз ССК нет оснований»
[9, с. 144].
Обзором работ В. Н. Даниленко и Д. Я. Телегина практически исчерпан список
авторов, имевших прямое отношение к полевым исследованиям Стрильчей Ске-
ли. Из вышеприведенного текста следует, что и этим мэтрам отечественной архе-
ологии было дано ошибаться в оценках сложнейшего, по условиям стратиграфии,
памятника и общей неразработанности на то время энеолитической проблемати-
ки, редкости синхронных Стрильчей Скеле исследованных памятников.
К этой же генерации ученых принадлежит и Т. Г. Мовша, изучение историогра-
фического наследия которой позволяет проследить изменения, вызванные появле-
нием новых подходов в определении места Стрильчей Скели в степном энеолите
(так называемая «новая модель» Ю. Я. Рассамакина).
В течение всей своей плодотворной научной деятельности Т. Г. Мовшей уде-
лялось повышенное внимание связям племен Триполья–Кукутени с носителя-
ми энеолитических культур Степи и, прежде всего, среднестоговской. В работе
1998 г. [6], как более полно отразившей изменения во взглядах автора, она пи-
шет: «Особлива роль у переоформленні і долях давньоземлеробських культур
Південно-Східної Європи початку індоєвропеїзації її населення належала серед-
ньостогівській культурі у загальноприйнятому значенні» [6, с. 111]. Ссылаясь на
Т. С. Пассек и собственные исследования поселения Солончены, автор констати-
рует, что находки на нем среднестоговской посуды и подобной ей стали основой
для разработки «фактично нового напрямку в трипіллєзнавстві, а саме зв’язків
давньоземлеробської культури зі скотарськими культурами євразійських степів»
[6, с. 112]. Об обратном направлении связей свидетельствуют находки триполь-
ского импорта в культурных слоях степных памятников [7].
Согласно новой концепции, Т. Г. Мовшей предлагается объединение Стриль-
чей Скели со Средним Стогом в единую «генетично-еволюційну лінію» [6, с. 118],
что подтверждается, по ее мнению, технологией изготовления и близостью форм
керамики. Наряду с этим существует другая генетически-эволюционная линия,
в которой объединены квитянская (постмариупольская) и дереивская культуры.
На этапе позднего Триполья обе линии, по мнению автора, «сливаются», воз-
можно, квитянско-дереивская, как более жизнестойкая, ассимилирует скелянско-
стоговскую [6, с. 120]. При этом Т. Г. Мовша пишет о выделяемых линиях как
о родственных культурах внутри среднестоговской культурно-исторической об-
щности. «Така наша нова позиція у розумінні середньостогівської культури як іс-
торичної спільності». Главную причину, вызвавшую «активне просування степо-
виків» в среду древнеземледельческих культур, Т. Г. Мовша, как и большинство
исследователей, видит в существовании Балкано-Карпатской металлургической
провинции. Со ссылкой на Е. К. Черныш [7, с. 204], она пишет о населении са-
батиновской локальной группы Побужья как о посредниках в отношениях меж-
ду степным раннесреднестоговским («скелянским») населением и Трипольем.
«Першочергова роль належала общинам, зосередженим у Надбужжі, де фізико-
географічні умови були подібні до умов Дніпровського Надпоріжжя» (имеется в
виду урочище Гард – И. К.).
Значительный интерес представляет анализ трипольских импортов, проис-
ходящих из нео-энеолитических слоев Стрильчей Скели [6, с. 124–125]. О них
Т. Г. Мовша пишет: «Наведені дані свідчать про значний час існування Стріль-
чої Скелі та сталість взаємин її носіїв з трипільським середовищем та про удав-
нення початку освоєння середнього шару Стрільчої Скелі, яке можна віднести
34
навіть до Трипілля А3, Прекукутені 3». Этот вывод относительно хронологии

нижнего отдела энеолитического слоя Стрильчей Скели находит подтверждение
в посуде раннетрипольских поселений, таких как Лука-Врублевецкая, Ленковцы,
Новые Русешты I [6, с. 127]. Вместе с тем Т. Г. Мовшей приводится мнение
румынской исследовательницы А. Доод-Опритеску относительно происхождения
диагональных композиций, фестонов, вертикальных полос, не свойственных орна-
ментации ранней среднестоговской («скелянской») керамики. Они, по ее мнению,
демонстрирует обратное влияние «периферийного раннего Триполья». Формы и
мотивы орнаментации керамики типа Кукутени С, по А. Доод-Опритеску, «явля-
ются рефлексом традиций Триполья А». Т. Г. Мовша придерживается противопо-
ложного мнения, обосновывая днепро-донецкую природу «скелянской» керами-
ки [6, с. 125–126].
Рассматривая керамику трипольского поселения Солончены 2, Т. Г. Мовша раз-
деляет столовую посуду на три группы, из которых две содержат ракушку в тесте,
третья – массу с растительными примесями. Форма сосудов, мотивы орнаментов
и техника их нанесения в первой группе находят аналогии в нижнеднепровских
островных поселениях – Стрильчей Скеле и Среднем Стоге 2 (нижний горизонт)
[6, с. 131]. Отдельные экземпляры представлены в керамике Александрии 3, степ-
ном Поволжье и Подонье. Для второй группы проводится сопоставление с по-
судой 5-го и 4-го слоев Раздорского I. Сосуды с паркетным орнаментом рассма-
триваются Т. Г. Мовшей как импорты из Подонья и Предкавказья в Солончены 2.
«В орбіту взаємовпливів скелянсько-стогівської лінії розвитку було втягнуто на-
селення старого Орхея, Флорешт-Загошзерна, які Н. Виноградова [1, с. 60, 62]
відносить до Солонченської групи» [6, с. 132]. В них Т. Г. Мовша видит свиде-
тельство торгово-обменных операций. При этом роль посредников отводится на-
селению, оставившему памятники новоданиловского типа, о которых Т. Г. Мовша
пишет, что, за исключением Новоданиловки и Кайнар, они «позбавлені культуро-
визначальних матеріалів». «Останні (памятники новоданиловского типа – И. К.)
слід розглядати як соціальний організм, що виконував функції транзитної посе-
редницької обмінної торгівлі товарами інших культурних суспільств» [6, с. 140].
В этой связи интересны авторские наблюдения за топографией «скелянских» и
новоданиловских памятников, привязанных к островным убежищам, пересечени-
ям сухопутных путей или переправам [6, с. 141]. Долговременные связи приво-
дят к биологическому слиянию протоевропейского (среднестоговского) и среди-
земноморского (трипольского) типов – Т. Г. Мовшей привлекается материал из
Выхватинского могильника и пещеры Вертеба в Бильча-Золотом. Всего Т. Г. Мов-
шей выделяется три последовательные фазы в развитии отношений степного и
трипольского населения, из которых в первой приоритетное место отведено на-
селению «скелянской» фазы среднестоговской культуры, корреспондентами ко-
торого выступали трипольские общины Луки-Врублевецкой, Ленковцов, Новых
Русешт I. Отношения между ними изменялись во времени – от эпизодических
экспедиций первой фазы до постоянных контактов второй (Сабатиновка I, Бере-
зовская ГЭС). В этих связях были задействованы энеолитические племена Дона,
Прикубанья и Предкавказья домайкопского времени [6, с. 149]. Т. Г. Мовшей отме-
чается стабильное расширение ареала трипольских памятников, вовлеченных в
эти контакты – степные влияния достигают Румынии, свидетельством чему – ра-
спространение посуды, типичной для скелянско-среднестоговской генетической
линии. Даты, приводимые Т. Г. Мовшей, для скоплений раковин ��
Unio��
на грани-
це I и II слоев Стрильчей Скели 3415±100; Среднего Стога 2 (второй культурный
слой) 3405±100; Молюхова Бугра – 2800 г. до н. э.; Дереивки (верхний горизонт)
2380±120 [6, с. 151]. Автором сделан вывод, что Стрильча Скеля (3415±100)
позднее первой волны миграций на запад в среду Триполья «етапу А (Ленків-
35
ці, Жванець, ур. Лиса Гора), яке датується 3700 р. до н. е., що співпадає із раді-
окарбонними датами для шару Кукутені А та для Подур Гіндару – 3730; 3740.
Звідси напрошується висновок, що пам’ятки новоданилівської групи – окремий
від Стрільчої Скелі соціальний організм, давніший від нижнього горизонту її се-
реднього шару. Разом з тим варто припускати, що Стрільчій Скелі передує якась
більш рання пам’ятка» [6, с. 152].
Появление статьи в 1998 г. весьма симптоматично и отражает ту историогра-
фическую ситуацию, которая возникла в украинском энеолитоведении в связи с
заявленным киевским исследователем Ю. Я. Рассамакиным выделением самосто-
ятельной скелянской культуры. Со ссылкой на «слушний підхід В. М. Даниленка,
який не використовував у своїх роботах поняття «середньостогівська культура»,
Ю. Я. Рассамакиным было предложено выделение четырех новых «культурних
груп або культур, що відповідають окремим етнічним угрупованням первісних
скотарів: скелянську, стогівську, квітянську та дереївську» [1].
Т. Г. Мовшей было предложено свое видение проблемы. В отличие от выше-
рассмотренных работ, в которых материалы из нижнего отдела энеолитического
слоя Стрильчей Скели отнесены к «скелянской» фазе «среднестоговской линии
развития» (по В. Н. Даниленко) или выделены в «дошнуровой этап» ССК, соглас-
но Д. Я. Телегину, автор статьи пытается взглянуть на них с «новых позиций», что
приводит к неизбежному эклектизму.
Продолжение следует
1. Давня історія України. – К., 1997. – Т. 1. – Розділ «Світ скотарів». – С. 273–374.
3. Даниленко В. М. Стрільча Скеля. Звіт Дніпровської експедиції 1946 р. /
В. М. Даниленко // НА ІА НАНУ. – ф. експ. 2155, 2156.
4. Даниленко В. Н. Неолит Украины / В. Н. Даниленко. – К., 1971.
5. Добровольський А. В. Неолітична стоянка на Стрільчій Скелі. Звіт Дніпровської
експедиції 1946 р. / А. В. Добровольський // НА ІА НАНУ. – ф. експ. 488.
6. Мовша Т. Г. Зв’язки Трипілля-Кукутені зі степовими енеолітичними культурами
(до проблеми індоєвропеїзації Європи) / Т. Г. Мовша // Записки наук. товариства
ім. Т. Г. Шевченка. – ССХХХV. – Л., 1998. – С. 111–153.
7. Мовша Т. Г. К проблеме взаимодействия древних земледельцев Трипольско-
Кукутенской общности с носителями культур Понтийских степей / Т. Г. Мовша // ПАП. –
Д., 2000. – С. 29–53.
8. Морковина И. В. Отчет о раскопках островного поселения Стрильча Скеля в 1989 г.
/ И. В. Морковина, А. В. Андросов // НА ІА НАНУ. – ф. експ. 518.
9. Среднестоговская и новоданиловская культуры энеолита Азово-Черноморского
региона / Д. Я. Телегин, А. Л. Нечитайло, И. Д. Потехина, Ю. В. Панченко. – Луганск,
2001.
10. Телегин Д. Я. Многослойное поселение на Стрильчей Скеле эпохи неолита – меди
в Днепровском Надпорожье / Д. Я. Телегин, А. Ф. Константинеску // СА. – 1992. – № 1.
11. Телегін Д. Я. Середньостогівська культура епохи міді / Д. Я. Телегін. – К., 1973.
36
УДК 902/904
С. В. Полин, Л. А. Черных
Институт археологии НАН Украины
КОНСТРУКТИВНЫЕ ОСОБЕННОСТИ ПЕРВИЧНЫХ НАСЫПЕЙ
ЯМНЫХ КУРГАНОВ У с. ВЛАДИМИРОВКИ И У г. ОРДЖОНИКИДЗЕ
Розглянуто особливості планіграфічного оформлення підкурганного простору,
пов’язані із давньоямними похованнями в курганах поблизу с. Володимирівка та м. Ор-
джонікідзе.
Рассмотрено особенности планиграфического оформления подкурганного простран-
ства, связанные с древнеямными погребениями в курганах у с. Владимировка и г. Ор-
джоникидзе.
The article deals with the features of planigraphic mounting of underbarrow space, bound
up with Old Pit-grave burials in the barrows near the village Volodimirivka and the town Or-
dzhonikidze.
В археологической литературе неоднократно констатировалась сложность
разработки вопросов, связанных с реконструкцией мировоззрения древних об-
ществ дописьменного исторического периода, что объясняется не только спе-
цификой предмета исследования – абстрактными представлениями, – но и не-
полнотой археологических источников. При обращении к изучению идеологии
древних обществ подчеркивается особо важная роль данных погребального обря-
да. Погребальные памятники являются практическим воплощением представле-
ний, связанных с моделью мира и с переходом в иной мир, в силу чего их изучение
дает возможность с наибольшей полнотой восстанавливать элементы духовной
культуры [5, с. 25; 6, с. 35 – 37].
На территории Украины с утверждением подвижного скотоводства господ-
ствующим становится курганный обряд погребения. По мере изучения курганных
могильников складывается представление о кургане не только как о сложном
архитектурном сооружении, но и как о полифункциональном объекте. Предпола-
гается, что кроме основной функции – погребальной, – курганы являлись святи-
лищами – местами для отправления поминальных и других общественных ритуа-
лов, а также были своеобразными вехами, обозначавшими территории отдельных
групп населения. Сакральное значение курганов подтверждается наблюдениями
за их топографией, формой и структурой насыпей. Накопленные данные свиде-
тельствуют о сложной технологии возведения курганов, о ритуальных действиях,
связанных с оформлением и освящением будущего подкурганного пространства,
с сооружением монументальных рельефных изображений на тех или иных этапах
строительства насыпей [3; 4, с. 500–502, 511–513; 6, с. 37; 8, с. 198–218; 13; 16].
Стилизованный характер рельефных изображений в курганах, а также способы их
фиксации в настоящее время определяют разночтения их символики. В ряде слу-
чаев реконструкция и интерпретация форм курганных насыпей или их элементов
носят остро дискуссионный характер [17]. Но подход к изучению курганов как к
сложным памятникам сакрального значения несомненно правомерен, поскольку
стимулирует внимание исследователей в процессе археологических изысканий.
Среди уникальных курганных конструкций, выявленных на протяжении по-
следнего тридцатилетия, все более заметное место занимают факты наблюдения
антропоморфных изображений, выраженных сочетанием различных элементов
в структуре насыпей или в подкурганном пространстве. Подобные конструк-
ции, связанные с захоронениями позднего энеолита, средней и поздней бронзы
выявлены в курганах Присамарья [5, с. 9, 13–25; 7, с. 45–47]. К эпохе средней
© С. В. Полин, Л. А. Черных, 2009
37
бронзы С. И. Берестнев относит курган-святилище, исследованный в бассей-

не р. Ворсклы. Курган не содержал погребений, в его сложной структуре четко
выделялась антропоморфная насыпь, сооруженная из привозного грунта [2]. На
Правобережье Днепра исследован курган с основным погребением ямной КИО, где
антропоморфную форму имеет участок древнего горизонта, оконтуренный рвом
[1, с. 45–46. Рис. 1]. По данным А. В. Андросова, археологической экспедицией
ДГУ на Правобережье Днепра открыто уже девять подобных конструкций [1,
с. 49]. Связь антропоморфного образа и курганных сооружений прослеживается
в широком хронологическом диапазоне – от эпохи энеолита-бронзы до славян-
ской культуры. Предполагается, что так или иначе выраженная «антропоморф-
ная» символика курганов отражает общую основу космогонических представле-
ний, связанную с мифом о возникновении мира из тела принесенного в жертву
первочеловека-великана [2, с. 206–207; 11].
Перспективы изучения мировоззренческих представлений, связанных с ор-
ганизацией сакрального пространства в погребальном обряде степных культур
эпохи бронзы, выделение их общей и индивидуальной специфики, а также вери-
фикация имеющихся данных определяется накоплением материала. В настоящей
статье публикуются наблюдения, сделанные при раскопках еще двух курганов,
начало возведения которых относится к ямной КИО. Один из них – курган № 5 –
был исследован С. В. Полиным в составе Херсонской экспедиции Института ар-
хеологии в 1980 году в Северо-западном Приазовье [10, с. 159–160]. Второй – кур-
ган № 22 «Малая Лаурка» – был раскопан Орджоникидзевской экспедицией ИА
НАНУ под руководством С. В. Полина в 2000 г. на территории Днепровского Пра-
вобережья [9].
Курган № 5 входил в состав курганной группы из 5 насыпей, располагавших-
ся на плато правого берега р. Малый Утлюк у с. Владимировка Акимовского ра-
йона Запорожской области. Курган являлся древнейшим в группе, поскольку
4 остальных были сооружены в скифский период [10, с. 139–162]. Насыпь курга-
на подвергалась многолетней распашке, к моменту раскопок ее высота составля-
ла 1,2 м, диаметр около 40 м. Вокруг кургана наблюдалась кольцевидная впади-
на шириной около 20 м, глубиной 0,5–0,8 м, образовавшаяся при выборке грунта
для строительства насыпи. В кургане исследовано 10 погребений: 6 ямной КИО
(№№ 2, 4, 6, 8), 3 катакомбной КИО (№№ 1, 5, 9), 1 – неопределенное (№ 3).
В восточной поле в 15 м к ВСВ от условного центра с уровня материка выявлены
7 жертвенных ям, заполненных плотным темным грунтом. Диаметры ям 1,2–1,5 м,
глубина 2,7–2,9 м от 0. В заполнении одной из них находились мелкие обломки
костей животных.
Структура насыпи прослеживалась по профилям шести бровок, отбитых в на-
правлении С – Ю (рис.1.1, 2). В насыпи прослеживались три строительных гори-
зонта. 1-я насыпь диаметром около 25 м возведена над погребением ямной КИО
№ 2, ее высота не определена из-за распашки большей части поверхности курга-
на. По той же причине не установлена связь двух последующих досыпок кургана
с конкретными погребениями.
Первая насыпь перекрывала ритуальную площадку, оформление которой пред-
шествовало совершению основного погребения. На поверхности древнего горизон-
та слоем светло-желтой материковой глины толщиной до 0,2 м была выложена ан-
тропоморфная фигура с округлой «нижней» частью тулова, выделенными плечами
и выступом-головкой, ориентированной на З (рис. 1.1). Ее размеры по линии В – З –
20,4 м, по линии С – Ю («ширина плеч») – 18,4 м. Поверхность древнего горизонта
в восточной части была срезана по контуру округлого «тулова» фигуры, а в запад-
ной части – в районе «плеч» и «головы» участок древней поверхности выступал за
пределы фигуры, форма его среза здесь осталась непрослеженной (рис. 1.2). В цен-
38
тральной части фигуры с уровня материковой выкладки была опущена яма осно-
вного погребения № 2 – прямоугольная в плане, размерами 2 × 1 м, глубиной 1,2 м,
ориентированная по линии ВСВ – ЗСЗ. Выкид из ямы был уложен на материковую
выкладку к северу от погребения. На дне ямы сохранился тлен от травяной под-
стилки, на котором лежал скелет взрослого человека – на спине, головой на ВСВ
(рис. 1.3). Руки вытянуты вдоль корпуса, ноги, согнутые в коленях, уложены впра-
во, в ногах находился овечий астрагал. У скелета отсутствовали череп и кисти рук.
В стенках ямы наблюдались многочисленные норы грызунов, в одной из которых
был обнаружен бронзовый нож с треугольным клинком (рис. 1.4). Возможно, что
череп погребенного был вынесен грызунами, но, учитывая необычность ритуала,
нельзя исключать, что погребенный был захоронен с отчлененной головой. Сверху
на уровне поверхности материковой выкладки яма была перекрыта жердями или
плахами, уложенными вдоль ее длинной оси. Нельзя не отметить, что ориентация
погребенного в противоположную сторону от «головы» антропоморфной фигуры,
направлена к расположению жертвенных ям – бофров. Данное обстоятельство, а
также характер заполнения ям – плотным слежавшимся грунтом, позволяет пред-
положить их принадлежность к ритуальному комплексу первого захоронения в
кургане. Характер погребального обряда позволяет относить погребение 2 к ран-
нему этапу ямной КИО в Северном Причерноморье, в частности, по А. В. Николо-
вой – к ее второму хронологическому периоду [12, с. 16–17]. Пять последующих
впускных погребений ямной КИО совершенны к СВ, В и к ЗЮЗ от центра кургана.
Поза погребенных (на правом боку, скорченно), ориентировки (в 4 случаях на С, в
одном – на В), а также плоскодонный сосуд из п. 4 – позволяют относить эти по-
гребения к позднему (4-му по А. В. Николовой) хронологическому периоду ямной
КИО. Возможно, что между основным и впускными погребениями ямной КИО су-
ществовал значительный хронологический разрыв.
Рис. 1. Курган № 5 у с. Вла-

димировка: 1 – общий план; 2 –
разрезы кургана; 3 – план погре-
бения № 2; 4 – бронзовый нож из
погребения № 2
39
Более сложная конфигурация подкурганной площадки была выявлена при ис-

следовании кургана № 22 «Малая Лаурка» (рис. 2.1). Курган находился в зоне гор-
ных работ Чкаловского карьера № 2 ОГОКа у г. Орджоникидзе Днепропетровской
области. Его насыпь высотой 5 м от уровня древнего горизонта являлась господ-
ствующей в курганной группе, располагавшейся в центре водораздельного пла-
то рек Соленая и Чертомлык [9, с. 5–8]. По данным аэрофотосъемки 1974 года на
поле вокруг кургана «Малая Лаурка» существовало не менее 15 распаханных на-
сыпей. Четыре кургана эпохи поздней бронзы и скифского времени были иссле-
дованы Чертомлыцкой экспедицией в 1984 г., еще два кургана, возведенные над
погребениями бережновско-маевской срубной культуры, были выявлены Орджо-
никидзевской экспедицией в 1999 г. при окончательном исследовании поля, для
чего были вскрыты все мало-мальски «подозрительные» пятна общим числом 14
[15, с. 4–17].
Рис. 2. Курган № 22 (Малая Лаурка) у г. Орджоникидзе: 1 – общий план; 2 – план
погребения № 7; 3 – план погребения № 19
Таким образом, курган «Малая Лаурка» являлся не только самым крупным,
но и древнейшим в группе. Курган сохранял задернованную насыпь. Как и все
крупные курганы Евразийских степей, он имел крутой короткий северный склон
и более удлиненный пологий южный. Диаметр кургана по основанию насыпи –
около 50 м, но его полы были значительно подрезаны распашкой. Вокруг насыпи
прослеживалась кольцевая впадина шириной до 30 м, глубиной до 0,5 м от уровня
окружающего поля, на фоне которого выделялась черным цветом затечного чер-
нозема. Под насыпью выявлено 20 погребений (рис. 2.1). Три из них – №№ 7, 8
(основное) и 19 относятся к ямной КИО, 12 погребений катакомбной КИО, 2 – ба-
бинской культуры. Культурная принадлежность трех погребений не определена.
Строительные горизонты кургана прослежены в 16 профилях 8 бровок (рис. 3;
4). Стратиграфические наблюдения верхних слоев насыпи затруднялись наруше-
ниями ее первоначальной структуры, как ввиду естественных причин – оплывания
грунта с поверхности, так и в результате человеческой деятельности, не связанной
с функционированием кургана как погребального памятника. На вершине курга-
на была устроена геодезическая траншея с бетонным репером в центре. В северо-
западной поле у подошвы насыпи находились 5 ям скотомогильника, северо-
восточный склон нарушали две ямы неизвестного назначения. Наиболее сильным
нарушениям подверглись южный и юго-западный склоны, где растянутые полы
40
были подрезаны распашкой на высоту до 0,8 м, а верхние слои насыпи были, оче-
видно, не только размыты, но и срезаны при строительстве жилищ полуземляноч-
ного типа, от которых сохранились три ямы с глиняной и меловой обмазкой. Здесь
же сосредотачивались многочисленные норы грызунов. Отмеченные разрушения
позволяют лишь с известной степенью вероятности судить о характере досыпок
в южной поле кургана и их границах. Вместе с тем, проведенные наблюдения по-
зволили установить, что курганная насыпь возводилась не менее, чем в 5 приемов,
причем, основные габариты кургана были сформированы в период ямной КИО.
Рис.3. Курган №22 (Малая Лаурка) у г. Орджоникидзе. Разрезы кургана №№1–6.

Первый этап строительства связан с основным в кургане погребением № 8,
яма которого была практически полностью уничтожена более поздним ямным по-
гребением № 19. От основного погребения сохранился выкид, лежавший на по-
верхности древнего горизонта с двух сторон от севшей на него ямы погребения
19, а также часть перекрытия могильной ямы. Выкид мощностью до 0,6 м, состо-
явший из черноземного слоя и перекрывшего его слоя материковой глины, сохра-
нился на ширину около 2 м с южной и около 0,8 м с северной стороны от п. 19.
Перекрытие, частично сохранившееся с южной стороны ямы состояло из бревен
длиной до 2 м, уложенных по оси В – З. Возможно, и яма основного погребения
была ориентирована в том же направлении, т.е. перекрытие было уложено вдоль
длинной оси ямы. Дерево подстилала циновка, выраженная отпечатками белого
тлена, местами с четкими следами переплетения, которая в свою очередь лежала
на тонком слое плотного черного грунта (илистой промазки). И циновка и грунт
промазки перекрывали края внутреннего склона материкового выкида (обращен-
ного к яме).
Устройству погребения предшествовали действия по подготовке ритуальной
площади, на что указывают контуры срезанной древней поверхности, фиксация
которых производилась как в разрезах насыпи, так и, частично, в плане в транше-
ях. Ритуальная площадь, находившаяся в основе первичного кургана, состояла из
трех вписанных друг в друга фигур, образованных контурами останцов древней
поверхности и ровика между ними (рис. 5).
41
Рис. 4. Курган №22 (Малая Лаурка) у г. Орджоникидзе.

Разрезы кургана №№ 7–16.
Центральную часть фигуры составляла овальная или «яйцевидная» площад-
ка, вытянутая по оси С – Ю, со спрямленной северной стороной, в центре которой
была устроена яма основного погребения (рис. 5.I). Площадка была образована
останцом древней поверхности, оконтуренной неглубоким, но довольно широким
фигурным рвом. Степень выпуклости длинных сторон площадки определена ори-
ентировочно, поскольку западная ее сторона находилась под центральной бров-
кой, а восточная выходила во вторую восточную траншею и была срезана при ее
прокладке.
42
Рис. 5. Курган №22 (Малая Лаурка) у г. Орджоникидзе.

Общий план подкурганной поверхности первичной насыпи кургана
Ров, окружавший площадку, имел замысловатую 8-видную форму: широким
полуовалом с востока окружал большую часть останца древнего горизонта, су-
жаясь к юго-западной и северо-западной части останца, расширяясь к западу
в виде фигуры с тремя выступами – южным, западным и северным (рис. 5.II).
Можно сказать, что внешние контуры рва напоминают антропоморфную фигу-
ру с головкой (западный выступ), плечами (южный и северный выступы), пере-
тянутую в поясе (наиболее узкие места по линии С – Ю), в чреве которой нахо-
дился яйцевидный останец древнего горизонта с погребением в его центральной
части. Стенки рва пологие. При его сооружении грунт был срезан до поверхнос-
ти материковой глины, на глубину 0,4–0,5 м, кроме наиболее узких его участков
с юго-запада и северо-запада от останца. Здесь, судя по профилям центральной
бровки, с древней поверхности был срезан слой дерна на глубину до 0,1–0,15 м.
Заполнение рва состояло из плотного черного слоистого грунта (ила – ?), переме
жавшегося тонкими прослойками глины, что могло образоваться как в процессе
дальнейшего сооружения насыпи, так и в результате специальных действий, пред-
шествовавших ее возведению – для выделения образовавшейся фигуры.
Ров был окружен широким кольцом древней поверхности, внешние контуры
которой имели вид округлой фигуры с тремя выступами в северо-восточной час-
ти. Центральный выступ был ориентирован на СВ, два боковые, соответственно
на С и на В (рис. 5.III). Семантика этой фигуры, на наш взгляд, не поддается од-
43
нозначной трактовке, в ней можно усматривать и стилизованную антропоморф-

ную фигуру и мотив букрания. Между северо-восточным и восточным выступами
фигуры на поверхности древнего горизонта находились остатки ритуального ко-
стрища – овальное зольное пятно размерами 2,4 × 2 м. В центре пятна слой золы
имел толщину до 0,25 м. В слое золы находились мелкие фрагменты обожженных
костей и глины. На фоне светло-серого цвета зольника в его юго-западной части
выделялось пятно золы синеватого оттенка диаметром около 0,1 м.
Все описанные объекты были перекрыты первичной насыпью, сложенной из
кусков дерна и глины, выбранных на месте, вероятно, как при сооружении рови-
ка, так и при формировании внешней фигуры – вокруг кольца древней поверх-
ности. Эта выборка грунта положила начало формированию околокурганной
впадины. В профилях бровок отражены последовательные этапы наращивания
насыпи в виде перекрывающих друг друга холмов с крутыми склонами (крутиз-
на склонов обусловлена сооружением насыпей из кусков дерна), которые обма-
зывались слоями ила или грязи. Обмазка в вертикальных срезах выражена в виде
полос темно-серого цвета с синеватым отливом, толщиной 8–15 см, обрамляв-
ших склоны конструктивных слоев снизу доверху. В профилях центральной и 1-й
восточной бровок отражены не менее 5 основных конструктивных слоев первич-
ной насыпи, основания которых частично восстанавливаются в плане как концен-
трические окружности последовательно увеличивающегося диаметра. Наиболее
четко по всей окружности основания восстанавливается первый конструктивный
холм диаметром 13,7 м, перекрывавший центральный оваловидный останец древ-
него горизонта с основным погребением. Он имел крутые склоны (45–47°) и вы-
соту, видимо, не менее 4 м – вершина его была уничтожена при сооружении по-
гребения № 19.
В процессе сооружения внешнего конструктивного слоя насыпи с северо-
востока при укладывании нижних слоев ее грунта была устроена небольшая яма
грушевидной или «стелообразной» в плане формы, глубиной 0,85 м – дно ямы
достигало поверхности материка (рис. 4.11; рис. 5). Яма имела пологие стенки,
была ориентирована в направлении В – З, ее размеры по дну составляли 1,3 × 0,9–
0,6 м. Находок в яме не обнаружено, но ее расположение – напротив централь-
ного выступа, у «головки» внешней фигуры, образованной кольцом древней по-
верхности, позволяет предположить, что она имела определенную смысловую
нагрузку в общем комплексе ритуальной конструкции.
Высота первичного кургана не установлена, поскольку его вершина была сре-
зана при сооружении п. 19. Судя по сохранившейся высоте насыпи в централь-
ной части кургана (до 3,9–4 м над уровнем древнего горизонта), а также по на-
клону конструктивных слоев, он возвышался, вероятно, не менее чем на 5 м над
древней поверхностью. Внешний диаметр первичной насыпи 38–37,5 м, веро-
ятно, отражает уже оплывшие склоны – ее полы по окружности были опущены
ниже уровня древнего горизонта на 0,3–0,4 м в околокурганную выемку, южные
склоны были более пологими и растянутыми, чем северные. Не исключено, что
первоначальные диаметр ее основания был близок диаметру внешнего контура
подкурганного кольца древней поверхности, т.е. около 32–36 м. Ко времени сле-
дующего погребения поверхность насыпи была хорошо задернована.
В северный склон первичного кургана было впущено погребение № 7. При его
устройстве северный склон был подрезан в виде горизонтальной площадки, про-
слеженной в восточном профиле центральной бровки у северной стороны ямы
на ширину около 1 м (рис. 4.8). С этого уровня была опущена прямоугольная в
плане яма шириной 2,4 м, ориентированная по длинной оси В – З, с уступами
по периметру, устроенными на уровне древнего горизонта. Погребальная каме-
ра размерами 1,96 × 1,08 м была опущена на 1,2 м ниже уступов – глубина по-
44
гребения от уровня впуска (по северной стороне ямы) составляла 1,9 м. На усту-
пах прослежены 9 раздавленных бревен поперечного перекрытия, под которыми
сохранились отпечатки циновки. Центральная часть перекрытия провалилась в
камеру. На дне камеры лежал скелет взрослого человека на спине, головой на З
с поднятыми в коленях ногами, сохранившими первоначальное положение (рис.
2.2). Все кости скелета были окрашены охрой. Погребенный лежал на трехслой-
ной подстилке, состоявшей из циновки, перекрытой слоем охры, на которой ле-
жал слой коричневого тлена от коры или кожи. На дне в западной половине ямы
прослежены 4 круглые ямки диаметром 4–5 см, глубиной до 4 см. Над погребе-
нием была совершена досыпка, перекрывшая северную полу первичной насыпи,
возможно, и ее вершину. Выкид из ямы, производившейся в северную сторону по
склону первичной насыпи, был смешан с грунтом досыпки, нижние слои которой,
уложенные по поверхности первичной насыпи были насыщены большой приме-
сью комков материковой глины.
Третий этап строительства был связан с ямным погребением 19, впущенным
в центр курганной насыпи. Видимо, погребения 7 и 19 разделял небольшой про-
межуток времени, недостаточный для образования дернового слоя на поверхности
второй досыпки. Грунт 2-й и 3-й досыпок различался главным образом по оттен-
ку и структуре. Для впуска погребения 19 была предварительно срыта вершина
существовавшего кургана, в результате чего курган приобрел форму срезанного
конуса с платформой в виде горизонтальной площадки диаметром около 15–16 м
на высоте 4 м от уровня древнего горизонта. Грунт, снятый с вершины, был уло-
жен на северную полу насыпи. С уровня горизонтальной площадки была опуще-
на яма погребения 19, точно севшая на яму основного погребения (рис. 2.1; рис.
4.9). Яма слегка сужалась книзу, на глубине 5 м от уровня впуска, в материке были
устроены широкие уступы по ее периметру – здесь яма имела трапециевидную
форму, размеры 3,44 × 2,44–1,4 м и была ориентирована по длинной оси в направ-
лении ЮВ – СЗ (рис. 2.3). На уступах лежали остатки перекрытия камеры, состо-
явшего не менее чем из 11 бревен, уложенных по длинной оси ямы. Судя по про-
валившимся в камеру фрагментам центральной части перекрытия, бревна имели
диаметр до 20–25 см. Дерево лежало на травянистой подстилке, от которой сохра-
нились отпечатки «снопов», уложенных под углом друг к другу – «паркетным»
способом. На уступе у середины северо-восточной стенки на белом тлене просле-
жено округлое пятно фиолетовой краски размерами 0,16 × 0,2 м, в северном углу
лежала створка раковины Unio. Под подстилкой на всей площади уступов про-
слеживался черный налет сажи, а под юго-западной стенкой остатки небольшо-
го кострища диаметром 0,24 × 0,3 м с кусками обожженной до оранжевого цве-
та глины, угольками. На некоторых бревнах перекрытия с южной стороны ямы
также наблюдались локальные обугленные участки. Вдоль северо-западной стен-
ки и в северном углу уступа прослежены круглые ямки, диаметром 3–4 см, глу-
биной 1,5–2 см. Прямоугольная погребальная камера, опущенная ниже уступов
на 1,1 м, имела три четко выраженных угла и один (южный) в виде сильно за-
кругленного выступа. По периметру придонной части северо-западной и северо-
восточной стенок наблюдалась «ниша» высотой до 0,2 м, образованная, судя по
тлену, оттиском стоявших на ребре досок толщиной до 4 см. Скелет погребенно-
го лежал на спине, головой на СЗ, ноги, судя по положению стоп, первоначаль-
но были согнуты коленями вверх, впоследствии упали коленями вправо. Скелет
и дно камеры были залиты раствором темно-красной охры, которой пропитались
все кости скелета. Особенно толстый слой краски наблюдался под скелетом, а так-
же между правым бедром погребенного и юго-западной стенкой камеры, где нахо-
дилось пятно в виде сгустка застывшей жидкости.
После совершения погребения вершина кургана над площадкой была восста-
45
новлена светлым грунтом, насыщенным толстыми слоями материковой глины, а

также была укреплена однослойной вымосткой из небольших уплощенных кам-
ней. Кроме того, светлым грунтом, насыщенным материковыми включениями,
были досыпаны северный, восточный и западный склоны кургана. Таким об-
разом, обе досыпки ямного времени перекрывали северную половину кургана.
По южному склону первичного кургана, видимо, постепенно оплывала матери-
ковая достройка вершины насыпи. Этот оплывший грунт был перекрыт четвер-
той досыпкой, располагавшейся по южной половине склонов кургана, связанной с
кругом катакомбных погребений. Пятая досыпка, связанная, видимо, с бабински-
ми погребениями, перекрывала южную и западную полы кургана.
Комплекс обрядовых признаков погребений 7 и 19 кургана 22 позволяет отно-
сить их к раннему хронологическому периоду ямной КИО [12, с. 16; 15, с. 10–13],
что, соответственно, говорит о более раннем возрасте основного погребения 8.
Многие элементы погребального обряда, описанные выше, характерны
для широкого круга памятников ямной КИО: собственно наличие ровиков,
следы культовых кострищ, сооружение насыпей из кусков дерна и глины с
промежуточными обмазками; встречаются также жертвенные ямы. Вместе с
тем, оформление подкурганных площадок в виде антропоморфных фигур, види-
мо, являлось относительно редким явлением, даже учитывая тот факт, что дале-
ко не всегда подобные конструкции фиксируются при раскопках. Поэтому вполне
правомерным является предположение о социальной неординарности лиц, погре-
бения которых сопровождались подобными изображениями [5, с. 25]. Данное по-
ложение, видимо, справедливо и для впускных ямных погребений в кургане 22
«Малая Лаурка». Особенно четко признаки социальной значимости выражены для
погребения 19, совершение которого было связано с обновлением и укреплением
кургана. Судя по хронологическому соотношению в составе курганных групп, оба
описанных кургана являлись первыми насыпями в пределах определенной мест-
ности, т.е., возможно, являлись знаками сакрального пространства, которые мар-
кировали занятую для обитания территорию.
1. Андросов А. В. Курган с антропоморфной конструкцией из района с. Кисличеватая /
А. В. Андросов // ПАП. – Д., 1989. – С. 45–50.
2. Берестнев С. И. Курган-святилище эпохи бронзы в верхнем течении р. Ворсклы /
С. И. Берестнев // Матеріали та дослідження з археології України. – Луганськ, 2007. –
С. 203–209.
3. Грязнов М. П. Курган как архитектурный памятник / М. П. Грязнов // Тезисы докла-
дов на заседаниях, посвященных итогам полевых исследований в 1960 г. – М., 1961.
4. Давня історія України. Том 1. Первісне суспільство. – К., 1997.
5. Исследование курганов группы «Долгой Могилы» у с. Терны в Приорелье / И. Ф. Ко-
валева, А. В. Андросов, В. Н. Шалобудов, Г. И. Шахров // Памятники бронзового и ранне-
го железного веков Поднепровья. – Д., 1987. – С. 5–27.
6. Ковалева И. Ф. Социальная и духовная культура племен бронзового века (по мате-
риалам Левобережной Украины) / И. Ф. Ковалева. – Д., 1989.
7. Ковалева И. Ф. Курган у с. Вербки и другие энеолитические памятники Присама-
рья / И. Ф. Ковалева // ПАП. – Д., 1985. – С. 40–54.
8. Мозолевский Б. Н. Курганы скифского Герроса IV в. до н. э. / Б. Н. Мозолевский,
С. В. Полин. – К., 2005.
9. Николова А. В. Хронологическая классификация памятников ямной культуры степ-
ной зоны Украины : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. ист. наук : 07.00.06
«Археология» / А. В. Николова. – К., 1992.
10. Отчет о работе Орджоникидзевской археологической экспедиции в 2000 г. Рас-
копки курганов у г. Орджоникидзе Днепропетровской обл. в зоне горных работ ОАО «Ор-
джоникидзевский горно-обогатительный комбинат» на Чкаловском № 2 карьере и с. Ба-
46
завлук Никопольского р-на / С. В. Полин, Л. А. Черных, С. А. Куприй, М. Н. Дараган // НА

ИА НАНУ. – 2000/70, ф. э. 26866.
11. Писаренко Ю. Г. К вопросу о символике кургана в славянской культуре / Ю. Г. Пи-
саренко // Духовная культура древнего населения Украины : тез. докл. науч.-практ. конф. –
К., 1989. – С. 10–11.
12. Полин С. В. Отчет о работе Орджоникидзевской археологической экспедиции в
1999 г. Раскопки курганов у г. Орджоникидзе Днепропетровской обл. в зоне горных работ
ОАО «Орджоникидзевский горно-обогатительный комбинат» на Чкаловском № 2 и По-
кровском карьерах / С. В. Полин, Л. А. Черных, С. А. Куприй // НА ИА НАНУ. – 1999/46.
13. Пустовалов С. Ж. О реконструкции религиозных представлений в эпоху средней
бронзы в Северном Причерноморье / С. Ж. Пустовалов, Ю. Я. Рассамакин // Проблемы
изучения катакомбной культурно-исторической общности. – Запорожье, 1990. – С. 81–84.
14. Раскопки Херсонской археологической экспедиции в 1980 году. Отчет о рабо-
тах ХАЭ ИА АН УССР у сс. Волчанск, Владимировка, Красное Акимовского района За-
порожской и у сс. Громовка, Сивашовка Новотроицкого района Херсонской областей /
А. И. Кубышев, В. В. Дорофеев, Ю. А. Шилов и др. // НА ИА НАНУ. – 1980/15, ф. э. 9883.
15. Тесленко Д. Л. Ямна культура Дніпровського Надпоріжжя та Правобережного Пе-
редстепу (аналіз поховального обряду) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст.
наук : 07.00.04 «Археологія» / Д. Л. Тесленко. – К., 1999.
16. Шилов Ю. А. Памятники старосельского типа / Ю. А. Шилов // Археологические
исследования на Украине : тез. докл. XVIII конф. ИА АН УССР. – Д., 1980. – С. 55–56.
17. Шилов Ю. А. Космические тайны курганов / Ю. А. Шилов. – М., 1990.
УДК 902/904
Н. Л. Моргунова
Оренбургский государственный педагогический университет, Россия
КОМПЛЕКСНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ КУРГАННЫХ НЕКРОПОЛЕЙ
ЯМНОЙ КУЛЬТУРЫ В ПРИУРАЛЬЕ 1
Опубліковано результати комплексних досліджень курганів ямної культури в Приу-
раллі з використанням палеоґрунтознавства, антропології, радіовуглецевого датування у
вирішенні питання періодизації, культурної приналежності та хронології пам’яток.
Опубликовано результаты комплексных исследований курганов ямной культуры в
Приуралье с использованием палеопочвоведения, антропологии, радиоуглеродного дати-
рования в решении вопроса периодизации, культурной принадлежности и хронологии
памятников.
The article deals with the results of complex studies of Pit-grave culture burial mounds in
Ural region, using paleosoil science, anthropology, and radiocarbon dating for division into pe-
riods and cultural attribution of the monuments.
Классическая схема развития ямной КИО, созданная Н. Я. Мерпертом, сохраня-
ет свое значение и широко используется, в том числе исследователями в волжско-
уральском междуречье [22]. Однако трудности в разработках периодизаций, как
отдельных вариантов, так и всей ямной КИО определяются безынвентарностью
подавляющего большинства погребальных комплексов. В последние годы в связи
с этим все большую актуальность приобретают комплексные методы исследова-
ния курганов с использованием палеопочвоведения, антропологии, радиоуглерод-
ного датирования в изучении тех или иных памятников, в решении вопроса их пе-
риодизации, культурной принадлежности и хронологии.
1
Работа выполнена при поддержке РФФИ (проект №07-06-00148).
© Н. Л. Моргунова, 2009
47
На территории Оренбуржья (рис. 1) в течение последнего десятилетия с приме-

нением комплексной методики изучены курганные могильники Шумаевские I и II,
одиночный Шумаевский курган (далее – КМ Шумаево I или II, ОК Шумаево II);
Рис. 1. Район исследований

КМ Мустаево V, КМ Скворцовка (всего 17 ямных курганов) 1. Для установ-
ления очередности сооружения курганов помимо радиоуглеродного датирования
каждого погребения по всем возможным материалам (кость, дерево, гумус) про-
водились палеопочвенные исследования, антропологический, палеозоологичес-
кий и биоморфный анализы, а также изучение технологии металла и керамики
[25; 39; 40].
Полученные к настоящему времени результаты позволяют из числа
продатированных комплексов выделить три группы (хронологических горизонта)
погребальных комплексов.
Первый горизонт представляют три кургана КМ Шумаево I (к. 2, 3, 4), все
безынвентарные, но отличающиеся размерами и формами могильных ям, а также
положением скелетов. Установлено, что все три кургана были сооружены в корот-
ком интервале времени – в течение 50–60 лет (палеопочвенные данные О. С. Хох-
ловой и А. А. Гольевой). Кроме того, установлено, что один из них (к. 3) был
возведен на ненарушенной почве, а два других следовали за ним, так как сооружа-
лись на подрезанной в ходе создания кургана 3 поверхности площадки.
В кургане 3 яма имела сложную конструкцию со ступеньками и с подбоем, в ко-
тором в позе скорченно на спине с наклоном ног влево находился скелет мужчины
(рис. 2,1). Хотя калиброванный возраст погребения достаточно широк (ЛЕ-6091;
4300 лет ВР; 3300–2600 ВС) 2, особенности погребенных почв всех трех курга-
нов позволили выделить их в более раннюю группу в сравнении с остальными
ямными курганами в Шумаевских могильниках, которые были сооружены соглас-
но палеопочвенным данным примерно на 300 лет позже.
1
Курганы у с. Шумаево исследовались под руководством автора в 2000-2002 гг., у с. Му-
стаево – в 2003-2005 гг., у с. Скворцовка – в 2006-2008 гг. Помимо автора в раскопках уча-
ствовали археологи М. А. Турецкий (Самара), Л. А. Краева, Д. В. Мещеряков, И. В. Матюшко,
А. А. Евгеньев, Л. В. Купцова (Оренбург); почвоведы – А. А. Гольева, О. С. Хохлова (Москва,
Пущино). Материалы первых двух памятников опубликованы [25; 39], материалы КМ Сквор-
цовка готовятся к печати.
2
Здесь и по всему тексту используются калиброванные значения 14С дат.
48
К данной хронологической группе по палеопочвенным данным оказались близ-

ки и два кургана КМ Мустаево V (8/2, 9/2) (рис. 2, 2–3). Оба они были возведены
почти одновременно в интервале от 3400 до 3000 лет ВС [27, с. 96–97].
В первой публикации Шумаевских курганов нами был сделан вывод о том,
что курганы данной группы, судя по полученным 14С датам, следует соотнес-
ти с репинским этапом ямной культуры [39, с. 241]. Продолжение исследований
в КМ Мустаево заставили усомниться в данном заключении, так как здесь были
получены аналогичные даты, но для погребений, где наряду с классическим обря-
дом находился инвентарь, характерный для развитого этапа (сосуд круглодонный,
медный нож, костяные «булавки»-амулеты). Поэтому вполне вероятно, что
данный горизонт ямных погребений Приуралья отражает начальную стадию раз-
витого этапа. В Самарском Поволжье по данным П. Ф. Кузнецова с этим време-
нем возможно соотнесение комплексов КМ Кутулук I 4/1 и КМ Ниж.Орлянка I
1/5, 4/2, возраст которых от 3350 до 2900 лет ВС [18, с. 43–51]. Погребальный об-
ряд этих курганов характеризуется классическим набором ямных признаков, а в
одном из погребений обнаружен уникальный по своей форме и металлоемкости
меч-скипетр.
На необходимость выделения ранней стадии развитого этапа и ее датировку в
пределах от 3400 до 3200 лет ВС указывают и данные радиоуглеродного датиро-
вания в других вариантах Ямной КИО. В достаточно подробной базе данных по
радиоуглеродному датированию различных культур бронзового века, составленной
Е. Н. Черныхом и Л. Б. Орловской, наряду с преобладающим количеством ямных
комплексов, датированных в интервале 2900–2200 лет ВС, имеется и ряд дат в
пределах 3400–2900 лет ВС [32; 33]. В Буго-Днестровье С. В. Иванова выделяет
группу из 10 наиболее ранних, по ее мнению – репинского времени, погребений,
радиоуглеродный возраст которых находится в пределах 3600–3000 ВС [12, с. 124].
На территории Калмыкии также имеются более ранние радиоуглеродные даты
для погребений с ямным погребальным обрядом [37]. Например, к.1 п.15 КМ
Зунда-Толга (калиброванный возраст 3494–3137 лет ВС) по таким признакам, как
форма ямы, положение и ориентировка скелета, охра, кремневые отщепы, впол-
не сопоставим со стандартным набором ямных признаков. Причем по керамике
Н. И. Шишлина синхронизирует древнейшие погребения этого кургана с ново-
свободненскими памятниками [35, с. 81-90]. Кроме того, ранняя радиоуглерод-
ная дата (3655–3375 ВС) получена для классического ямного погребения КМ Му-
Шарет IV 1/4, которое являлось впускным по отношению к ямному комплексу с
молоточковидной булавкой. Аналогичный интервал установлен для погребения 1
в кургане 12 [37].
Таким образом, по данным радиоуглеродного датирования намечается
выделение первого горизонта развитого этапа ямной культуры. Погребальный
обряд по данным продатированных комплексов характеризуется значительным
разнообразием признаков и различными его вариациями в оформлении тех или
иных подкурганных сооружений. При определенном стандарте обряда (кур-
ган, одиночные могилы, охра, восточная ориентировка, плетеные циновки и
покрывала) наблюдаются отличия комплексов: разные размеры курганов и могил,
могилы простые и сложные, положение скелетов скорченно на спине и на правом
боку, одиночные и парные (коллективные) погребения, захоронения отдельных
черепов. Важно также подчеркнуть, что с данным горизонтом благодаря мустаев-
ским находкам соотносятся такие предметы как круглодонная керамика закрытой
формы, медный нож, костяные «булавки»-амулеты с короткими рожками.
Изучение свойств почвы курганов ранней группы показало разнообразие фито-
литного комплекса, типичного для степного ландшафта. Микробиоморфный ана-
лиз органических материалов из погребений этих курганов выявил преобладаю-
49
щее участие луговых трав и меньшей доли водолюбивых растений (камыша, рогоза
и тростника) для изготовления циновок, подушек и покрывал, использованных в
убранстве могил [8, с. 28]. В целом, палеоклимат времени создания курганов этой
группы охарактеризован, как гумидный и несколько более влажный по сравнению
с современностью и с предшествующим временем [31, с. 115; 25, с. 200].
Рис. 2. Материалы I горизонта развитого этапа ямной культуры Приуралья:

1 – КМ Шумаево 3/6; 2, 3 – КМ Мустаево V 8/2; 4-6 – КМ Мустаево V 9/2
50
Ко второму горизонту в Шумаевских и Мустаевских могильниках отнесено

шесть курганов (рис. 3). Все они отличаются разнообразием погребальных призна-
ков при несомненном общем для всех ритуальном единстве (ОК Шумаево II, п. 2;
КМ Шумаево II��
��
6/6, 3/7, 4/2, 5/3; КМ Мустаево V��
��
1/1). Радиоуглеродное датирова-
ние данной группы погребений определяет его хронологические рамки в преде-
лах 2900–2500 лет ВС. Данные курганы близки и по характеристике погребенных
почв. По калиброванному возрасту к этому горизонту относятся также ямные по-
гребения КМ Першин 1/4 [33] и КМ Курманаевка 3/1 [2].
Рис. 3. Материалы II горизонта ямной культуры Приуралья: 1-2 – ОК Шумаево

п. 2; 3 – КМ Герасимовка I 7/1; 4 – КМ Шумаево II 6/6
51
Таким образом, продатированы комплексы, сопоставимые по признакам по-

гребального обряда с развитым этапом ямной культуры. В них находились такие
артефакты, как деревянные колеса от повозок, костяная булавка-амулет с круг-
лой головкой, литейная форма для изготовления топоров утевского типа (рис. 3).
По аналогиям топорам и колесу с данным горизонтом можно соотнести курганы
Тамар-Уткульских могильников [24, с. 9–32], погребение с колесом из КМ Гераси-
мовка I��
��
7/1 (рис. 4) и курган 1 ��
I��
Утевского могильника [4, с. 32–58], в которых по-
мимо топоров находились глиняные сосуды и комплекты деревообрабатывающих
орудий, а также костяная булавка с короткими рожками вместе с медной бляхой,
украшенной пуансонным орнаментом.
Рис. 4. Материалы II горизонта ямной культуры Приуралья: 1-3 – КМ Тамар-

Уткуль VIII 4/1; 4-9 – КМ Тамар-Уткуль VII 8/4; 10-13 - КМ Тамар-Уткуль VII 1/1
52
В Среднем Поволжье помимо Утевского кургана с данным горизонтом по 14С

датам соотносятся погребения КМ Ниж. Орлянка I 1/4, КМ Лопатино I 33/1, КМ
Красносамарское IV��
��
1/1,3 [16; 18]. Аналогичные хронологические рамки памят-
ников развитого этапа ямной культуры определены для территории Калмыкии
[36], Северного Причерноморья и Поднепровья, в том числе для погребений с по-
возками и молоточковидными булавками [12; 26].
Таким образом, повсеместно пока еще далеко недостаточно проводившееся ра-
диоуглеродное датирование ямных комплексов, тем не менее, позволяет наметить
хронологические рамки 2-ого горизонта классического развитого этапа развития
всей ямной общности – в период ее наиболее стабильного существования. Это
интервал от 2900 до 2500 лет ВС1. А время всего развитого этапа определяется в
пределах 3200–2500 лет ВС.
Хронология выделенных горизонтов развитого этапа подтвердилась
палепочвенными исследованиями, в ходе которых выяснилось, что курганы вто-
рой группы были возведены примерно на 300 лет позднее первой и в сравне-
нии с ней отличались как морфологическими, так и аналитическими свойствами
погребенных почв. В целом, свойства палеопочв 2-ой группы демонстрировали
усиление гумидности, что свидетельствует об еще более влажных условиях по
сравнению с предшествующим временем. Уровень увлажнения относительно со-
временного состояния был выше на 50 мм, т.е. природно-климатические условия
ямного времени были более мягкими и менее контрастными по температурному
режиму [31, с. 113–114]. Данный вывод, сделанный по признакам палеопочв, под-
твердился микробиоморфным анализом фитолитных комплексов из погребений [8,
с. 28]. В отличие от I группы в оформлении могильных ям помимо стеблей луговых
трав в большей степени применялись водолюбивые растения и кора деревьев. В
ОК Шумаево ��
II��
(погр. 2) подстилки для покрытия дна, стен и ступенек изготавли-
вались из рогоза способом простого полотняного плетения. Помимо растительных
волокон зафиксировано использование шерсти или кожи, из которой, видимо, была
сшита одежда погребенных. В данном кургане были обнаружены трехсоставные
колеса от повозок, для изготовления которых использован тополь.
В то же время, по свойствам почв во 2-ой группе выделяются две подгруппы,
между которыми, возможно, существовал короткий интервал более аридных усло-
вий. Это, в свою очередь, могло вызвать повышение антропогенного воздействия
на окружающую природную среду, следы которого зафиксированы по поверх-
ности погребенных почв и на некоторых других курганах этой группы. В целом,
весь развитой этап характеризуется достаточно благоприятными природно-
климатическими условиями, что, вероятно, и определяло стабильность развития
ямной культуры в Волго-Уралье.
1
Памятники данного периода в Приуралье С. В. Богдановым предложено называть памят-
никами «тамар-уткульского типа» [3, с. 11–14]. Вводить новые понятия без оглядки на методи-
ческие правила данной процедуры, разработанной еще в советской археологии, стало модной
тенденцией у современных исследователей [19]. Как правило, понятие «тип» должно исполь-
зоваться для объединения каких-либо категорий артефактов, близких по типологическим при-
знакам. В применении к Тамар-уткульским курганам это совершенно невозможно. Это типич-
ные памятники развитого периода ямной культуры с характерными признаками погребального
обряда и инвентаря (курган, поза скелета, восточная ориентировка, круглодонная керамика и
др.). Памятник среди других могильников Приуралья выделяется богатым набором металли-
ческих изделий, среди них есть оригинальные вещи, но все они типичны для ЦМП. В целом,
тамар-уткульские комплексы не могут претендовать на особый тип в сравнении с Утевкой,
Шумаево и другими памятниками всей Ямной КИО. На мой взгляд, за названиями этапов ям-
ной культуры как в Волго-уральском регионе, так и в рамках всей КИО следует сохранить ши-
роко употребляемые и всем понятные обозначения этапов – ранний, развитой (городцовский)
и поздний (ямно-катакомбный или полтавкинский).
53
Наступление следующего этапа (позднеямного, катакомбного), по мнению

многих исследователей, совпадает с постепенным ухудшением климата и насту-
плением аридного периода [10]. Данное заключение подтвердилось при изучении
погребенной почвы кургана 7 КМ Шумаево II, сооруженного примерно на 300–
400 лет позднее курганов 2-ой группы – в интервале 2600–2000 лет ВС (3610 ± 190
ВР). Курган насыпался на хорошо развитую почву со степной растительностью
без каких-либо признаков угнетения и эродированности. В верхнем ее горизон-
те наряду с лугово-степной флорой отмечены некоторые ксероморфные виды, а
ниже исключительно лугово-степная растительность. Такая динамика, по мнению
А. А. Гольевой, свидетельствует об эволюции растительного покрова от лугово-
степных к степным и, непосредственно перед погребением, к сухостепным усло-
виям [39]. Однако в данный момент процессы аридизации только начинались.
Интересно отметить, что изменения климата отразились и на использовании рас-
тительности во внутримогильном оформлении. Циновки для их убранства изго-
тавливались из степных злаковых растений и ковыля.
Вопрос о заключительном этапе развития ямной культуры в волго-уральском
регионе достаточно дискуссионен. Разные исследователи здесь по-разному по-
нимают культурное содержание хроносреза, который согласно радиоуглеродно-
му датированию определяется в рамках 2500–2000 лет ВС. По нашему мнению,
несмотря на некоторые новации, в частности господство плоскодонной керами-
ки, в это время, в целом, сохраняется ямный стандарт погребального обряда,
что позволяет определять культурный статус памятников как позднеямный [39,
с. 35–50]. Данный вывод подтверждается многочисленными фактами сосуще-
ствования раннекатакомбных и позднеямных памятников в западных областях
от правобережного Поволжья до Поднестровья [30; 29; 40]. С. В. Иванова отме-
чает, что катакомбное влияние не прослеживается западнее Буга, где сохраняет-
ся ямное население [12, с. 131]. Аналогичная ситуация постепенного угасания
катакомбного влияния наблюдается с запада на северо-восток в волго-уральском
междуречье.
На территории Нижнего Заволжья катакомбные погребения встречают-
ся не часто наряду с полтавкинскими (или точнее – позднеямными). В Сред-
нем Поволжье они неизвестны. Здесь безраздельно господствует позднеямная
традиция с плоскодонной посудой полтавкинского типа. Аналогичная карти-
на наблюдается в Приуралье. Типичным в этом плане оказался Скворцовский
курганный могильник, в котором было изучено пять курганов позднеямной
культуры (рис. 5). Погребальные комплексы характеризовались следующи-
ми признаками: курганная земляная насыпь, неглубокие ровики, обширные и
глубокие ямы простой конструкции, положение скелетов скорченно на правом
боку с ориентировкой черепа на восток, посыпка охрой, сложно составные ци-
новки и покрывала из трав. Сопровождающих вещей немного, но они также
не выходят за рамки ямных традиций – это медные четырехгранные шилья,
нож, отбойник из гальки и керамика. Полученные радиоуглеродные даты под-
тверждают соотношение могильника с катакомбным временем – в пределах
2600–2200 лет ВС. В тоже время, в материалах памятника, как и в ряде других
погребений этого времени в Приуралье ощущается постепенное угасание и
разрушение ямных традиций, и нарастание новых элементов культуры. В част-
ности, это проявляется в появлении наряду с правобочным положением скеле-
тов левобочной позиции, в малом количестве охры, в изменении формы рвов,
в технологии гончарства.
54
Рис. 5. Материалы КМ Скворцовка
55
Столь же сложным, как и проблема заключительного этапа, представляется во-

прос о происхождении и формировании ямной культуры в волжско-уральском ре-
гионе, в том числе в Приуралье. Н. Я. Мерперт полагает, что волго-уральский вари-
ант являлся одним из древнейших в пределах ямной КИО, включая и приуральскую
группу. Данная точка зрения получила развитие в работах И. Б. Васильева, который
на основании изучения энеолитических памятников пришел к выводу, что основу
формирования ямной культуры составили культуры хвалынско-среднестоговской
общности [5; 6; 7, с. 63]. В работах А. И. Юдина показано возникновение ямного
подкурганного обряда во время функционирования Хвалынских могильников [11;
35]. Однако в свете радиоуглеродных определений для хвалынской и ямной куль-
тур в последнее десятилетие отмечался значительный хронологический разрыв
между основными датами той и другой и тем самым ставилось под сомнение, ка-
залось бы, устоявшиеся взгляды исследователей на решение проблемы происхож-
дения ямной культуры [30]. Но при этом авторы данных заключений опирались на
радиоуглеродные даты, полученные в основном для памятников развитого этапа,
а ямные погребения репинского этапа радиоуглеродным методом практически не
датировались. А между тем по археологическим данным они сопоставляются, с
одной стороны, с погребальным обрядом хвалынских могильников и курганов бе-
режновского круга, с другой, – с материалами майкопской культуры, хронология
которой в последнее время значительно удревнена – в пределах IV тыс. до н.э.
[14]. Открытие целого ряда ямных комплексов репинского этапа в Поволжье и
в Приуралье, в том числе с артефактами майкопского типа, во-первых, позволя-
ют утверждать их синхронность, во-вторых, указывают на участие майкопских
групп в генезисе ямной культуры волго-уральского варианта. Этот процесс осо-
бенно заметен в Приуралье, где уже на раннем этапе получает распространение
правобочный обряд погребения, а также распространяются некоторые типы май-
копского металла.
К сожалению, радиоуглеродных определений для ранних подкурганных па-
мятников собственно ямной культуры известно немного. Подкурганные погре-
бения в могильниках Вертолетное поле и Перегрузное дали разные даты [38,
с. 380]. Одна из них синхронна датам хвалынской культуры, т.е. подтверждает
мнение исследователей о возникновении подкурганного обряда в степной зоне в
энеолите [5; 34]. Самая поздняя дата приходится на рубеж V и IV тыс. до н.э., что
допускает, как И. Б. Васильев и предполагал, развитие бережновско-хвалынской
традиции и в позднем энеолите. В интервале от 4000 до 3000 лет ВС датиру-
ется ряд безынвентарных подкурганных погребений ямной культуры в Придне-
стровье, а также известны отдельные 14С даты в диапазоне 4500–4000 ВС для
энеолитических подкурганных погребений [12, с. 96–97 и сл.]. Поэтому вполне
возможно, что и на территории степного Поволжья в рамках заключительного
этапа энеолита (4500–4000 лет ВС), судя по датам в Перегрузном, Вертолетном
поле и по датам для предмайкопских памятников Предкавказья [15, с. 84–86], про-
должалась линия развития хвалынской культуры, представленная подкурганными
погребениями.
Таким образом, процесс формирования ямной культуры в волго-уральском ва-
рианте представляется весьма сложным и неоднозначным, что еще в 70-е годы
XX��
в. подчеркивалось Н. Я. Мерпертом [22]. Помимо ряда культурных образова-
ний позднего энеолита, включая как степные, так и лесостепные группы населе-
ния, представленные материалами алтатинского, токского и турганикского типов,
в данном процессе свою роль также сыграли связи и разнообразное взаимодей-
ствие местного населения с культурами Предкавказья и Северного Причерномо-
рья, в которых, в свою очередь, исследователи отмечают многочисленные степные
заимствования.
56
Активизация интеграционных процессов на рубеже энеолита и раннего брон-

зового века, вероятно, стимулировалась, прежде всего, перестройкой хозяйства
степного населения. Во-первых, в этот период в степи вырабатывается, причем
раньше других в волжско-уральском междуречье, специфическая форма ведения
производящего хозяйства – подвижное скотоводство, что еще более способство-
вало росту контактов с земледельческими культурами. Во-вторых, развитие кон-
тактов степного населения с земледельцами привело к распространению первона-
чально готового металла, а затем и технологий металлообработки в степной зоне.
В эпоху энеолита, судя по материалам Хвалынских могильников, большую роль в
этом процессе сыграли связи с балкано-карпатским центром при посредничестве
среднестоговской и трипольской культур, что подтверждается и данными метал-
лографии ямного металла Приуралья [9]. В репинское время и на раннем этапе
развитого периода усилилось кавказское влияние, вероятно, повлиявшее на от-
крытие каргалинского месторождения медной руды в Приуралье. Радиоуглерод-
ный возраст одного из нижних слоев древней поисковой шахты на Каргалинских
рудниках составил 4955±165 лет ВР [13, с. 295–296]. Видимо, эта дата является не
самой ранней для определения времени начала функционирования приуральско-
го металлургического центра.
В археологии ямной культуры Волго-Уралья в настоящее время особенно ак-
туален вопрос о времени начала раннего этапа ямной культуры, который многими
связывается с формированием репинской культуры. В Поволжье и в Приуралье
репинские памятники представлены рядом курганных и поселенческих памятни-
ков (КМ Быково II, Екатериновка, Покровка II, Петровка, Герасимовка II, поселе-
ния Кзыл-Хак I и II).
В последнее время удалось получить несколько 14С дат для комплексов это-
го типа. Например, показательны даты по керамике репинского типа со стоянки
Кзыл-хак II в Северном Прикаспии [20]. Их значения достаточно близки и дати-
руют памятник от 3700 до 3200 лет ВС. С учетом полученной ранее даты 4900±40
по стоянке Кзыл-Хак I нижняя дата существования репинских комплексов может
быть удревнена [1]. Кроме того, известна еще одна ранняя дата (5050± 45) со сто-
янки Кзыл-хак II [21, с. 58].
По керамике репинского типа, взятой из слоя бронзового века на Турганикском
поселении, нами получены три 14С даты, одна из которых дает примерный интер-
вал от 3600 до 3400 лет ВС, две другие – от 4200 до 3800 лет ВС. Обращают на
себя внимание три даты, полученные по костям человека (поза вытянуто на спи-
не) и по керамике репинского типа из погребения №1 кургана 31 КМ Лопатино
[20]: 4750 ± 70; 4800 ± 80; 4432 ± 66.
Еще одна аналогичная дата получена по фрагменту сосуда репинского типа
из кургана у с. Петровка в Приуралье (рис. 6). Ее значение 4730±90 ВР (3640–
3490 ВС).
Итак, комплексное исследование курганов ямной культуры в Приуралье позво-
лило получить целый ряд новых данных по хронологии различных этапов ее разви-
тия, проследить преемственность ямной традиции от хвалынского-бережновской
стадии до ее угасания в катакомбное время. В тоже время данные палеопочво-
ведения, палеоантропологии, технико-технологического анализа керамики и ме-
таллографии не только уточняют и дополняют характеристику каждого из этапов
развития, но и отчетливо указывают на многообразие связей и этническую много-
компонентность формирования ямного комплекса в Волго-Уралье.
57
Рис. 6. КМ Петровка 1/1
1. Барынкин П. Н. Энеолит и ранняя бронза Северного Прикаспия : автореф. дис. на
соискание учен. степени канд. ист. наук : 07.00.06 «Археология» / П. Н. Барынкин. – М.,
1992.
2. Богданов С. В. Курганы начала бронзового века в окрестностях с. Курманаевка /
С. В. Богданов // Археологические памятники Оренбуржья. – Оренбург, 1999. – С. 12–19.
3. Богданов С. В. Вопросы культурной детерминации древнеямных памятников волго-
уральского степного субрегиона / С. В. Богданов // Проблемы изучения ямной культурно-
исторической области. – Оренбург, 2006. – С. 9–15.
4. Васильев И. Б. Могильник ямно-полтавкинского времени у с. Утевка / И. Б. Васи-
льев // Археология восточно-европейской лесостепи. – Воронеж, 1980. – С. 32–58.
5. Васильев И. Б. Энеолит Поволжья. Степь и лесостепь / И. Б. Васильев. – Куйбы-
шев, 1981.
6. Васильев И. Б. Энеолит Восточно-Европейской лесостепи / И. Б. Васильев, А. Т. Си-
нюк. – Куйбышев, 1985.
7. Васильев И. Б. Хвалынская энеолитическая культура волго-уральской степи и ле-
состепи (некоторые итоги исследования) / И. Б. Васильев // Вопросы археологии Повол-
жья. – Самара, 2003. – Вып. 3. – С. 61–99.
8. Гольева А. А. Особенности использования органического материала в ямных погре-
бениях юга Оренбургской области / А. А. Гольева // Проблемы изучения ямной культурно-
исторической области. – Оренбург, 2006. – С. 28–30.
58
9. Дегтярева А. Д. Металлические изделия ямной культуры Южного Приуралья /

А. Д. Дегтярева // Шумаевские курганы / Н. Л. Моргунова, А. А. Гольева, Л. А. Краева и
др. – Оренбург, 2003. – С. 359–377.
10. Демкин В. А. Палеоэкология восточноевропейской степи в эпохи энеолита и брон-
зы / В. А. Демкин, У. И. Соловьева, Т. С. Демкина // Проблемы изучения ямной культурно-
исторической области. – Оренбург, 2006. – С.37–41.
11. Дремов И. И. Древнейшие подкурганные захоронения степного Поволжья /
И. И. Дремов, А. И. Юдин // РА. – 1992. – № 4. – С. 18–30.
12. Иванова С. В. Курганы древних скотоводов междуречья Южного Буга и Днестра /
С. В. Иванова, В. Г. Петренко, Н. Е. Ветчинникова. – Одесса, 2005.
13. Каргалы. Т. III. М., 2004.
14. Кореневский С. Н. Древнейшие земледельцы и скотоводы Предкавказья / С. Н. Ко-
реневский. – М., 2004.
15. Кореневский С. Н. Современные проблемы изучения майкопской культуры /
С. Н. Кореневский // Археология Кавказа и Ближнего Востока. – М., 2008. – С. 71–122.
16. Кузнецов П. Ф. Кавказский очаг и культуры бронзового века Волго-Уралья /
П. Ф. Кузнецов // Между Азией и Европой. – СПб, 1996. – С. 64–66.
17. Кузнецов П. Ф. О хронологической позиции погребений с заплечиками Южно-
го Урала / П. Ф. Кузнецов // Археологические памятники Оренбуржья. – Оренбург, 2000. –
Вып. 4. – С. 98–99.
18. Кузнецов П. Ф. Особенности курганных обрядов населения Самарской долины
в первой половине бронзового века / П. Ф. Кузнецов // Материальная культура населения
реки Самары в бронзовом веке. – Самара, 2003. – С. 43–51.
19. Кузнецов П. Ф. Ямная культура Волго-Уралья: периодизация, хронология, меж-
региональный контекст / П. Ф. Кузнецов // Труды II (XVIII) ВАС в Суздале. – М., 2008. –
С. 317–319.
20. Кузнецов П. Ф. Датирование керамики ямно-репинского облика в Поволжье /
П. Ф. Кузнецов, Н. Н. Ковалюх // Археология восточно-европейской степи. – Саратов,
2008. – С. 194–199.
21. Лаврушин Ю. А. Геолого-палеологические события севера аридной зоны в по-
следние 10 тысяч лет / Ю. А. Лаврушин, Е. А. Спиридонова, Л. Д. Сулержицкий // Пробле-
мы древней истории Северного Прикаспия. – Самара, 1998. – С. 40–65.
22. Мерперт Н. Я. Древнейшие скотоводы Волжско-Уральского междуречья /
Н. Я. Мерперт. – М., 1974.
23. Моргунова Н. Л. К вопросу о полтавкинской культуре Приуралья / Н. Л. Моргуно-
ва // СА. – 1991. – №4. – С. 35–50.
24. Моргунова Н. Л. Древнеямная культура на Илеке / Н. Л. Моргунова, А. Ю. Крав-
цов. – Екатеринбург, 1994.
25. Моргунова Н. Л. Курганный могильник Мустаево V / Н. Л. Моргунова, Л. А.
Краева, И. В. Матюшко // Археологические памятники Оренбуржья. – Оренбург, 2005. –
Вып.7. – С. 5–49.
26. Николова А. В. Хронология ямной и катакомбной культур степной Украины: неко-
торые вопросы датировки методом 14С / А. В. Николова // Бронзовый век Восточной Евро-
пы: характеристика культур, хронология и периодизация. – Самара, 2001. – С. 104–107.
27. Пустовалов С. Ж. Анализ радиокарбонных дат из погребений ямной и катакомб-
ной общностей / С. Ж. Пустовалов // Vita Antiqua. – К., 2003. – № 5–6. – С. 45–59.
28. Результаты радиоуглеродного датирования курганного могильника Мустаево V /
Н. Л. Моргунова, О. С. Хохлова, А. А. Гольева, Г. И. Зайцева // Археологические памятни-
ки Оренбуржья. – Оренбург, 2005. – Вып.7. – С. 96–104.
29. Синюк А. Т. Бронзовый век бассейна Дона / А. Т. Синюк. – Воронеж, 1996.
30. Турецкий М. А. Некоторые проблемы изучения ямной культуры Волго-Уральского
региона / М. А. Турецкий // Проблемы изучения ямной культурно-исторической области. –
Оренбург, 2006. – С. 94–100.
31. Хохлова О. С. Палеоклиматические реконструкции для III тыс. до н. э. по дан-
ным палеопочвенного изучения курганов ямной культуры в Оренбургском Приуралье /
О. С. Хохлова // Вестник ОГУ. – Оренбург, 2007. – № 10. – С. 110–117.
59
32. Черных Е. Н. Металлургические провинции и радиоуглеродная хронология /

Е. Н. Черных, Л. И. Авилова, Л. Б. Орловская. – М., 2000.
33. Черных Е. Н. Радиоуглеродная хронология древнеямной общности и истоки кур-
ганных культур / Е. Н. Черных, Л. Б. Орловская // РА. – 2004. – №1. – С. 84–99.
34. Юдин А. И. Культурно-исторические процессы в эпохи неолита и энеолита на тер-
ритории Нижнего Поволжья : автореф. дис. на соискание учен. степени доктора ист. наук:
07.00.06 «Археология» / А. И. Юдин. – Ижевск, 2006.
35. Шишлина Н. И. Стратиграфия, хронология и культурная принадлежность кургана
1 могильника Зунда-Толга / Н. И. Шишлина // Степь и Кавказ. – М., 1997. – Вып. 97.
36. Шишлина Н. И. Хронологическая позиция ямной культуры Северо-Западного
Прикаспия / Н. И. Шишлина, А. Л. Александровский, О. А. Чичагова, Й. Ван дер Плихт //
Бронзовый век Восточной Европы: характеристика культур, хронология и периодизация. –
Самара, 2001. – С. 117–123.
37. Шишлина Н. И. Археологические исследования могильников Му-Шарет /
Н. И. Шишлина, Е. В. Цуцкин, К. Б. Фирсов // Могильники Му-Шарет в Калмыкии: ком-
плексное исследование. – М., 2001. – С. 11–73.
38. Шишлина Н. И. Северо-Западный Прикаспий в эпоху бронзы (V – III тыс. до н. э.) /
Н. И. Шишлина. – М., 2007.
39. Шумаевские курганы / Н. Л. Моргунова, А. А. Гольева, Л. А. Краева и др. – Орен-
бург, 2003.
40. Morgunova N. L. Kurgans and nomads: new investigations of mound burials in the
southern Ural / N. L. Morgunova, O. S. Khokhlova // Antiquity. – Vol. 80, № 308. – June 2006. –
P. 303–317.
УДК 902/904
Є. Л. Фещенко
Типологія поховальних споруд ранньокатакомбного
горизонту Орільсько-Самарського межиріччя
Розглянуто поховальні споруди ранньокатакомбного горизонту Орільсько-
Самарського межиріччя, які поєднують елементи обрядовості ямної та катакомбної
культур.
Рассматриваются погребальные сооружения раннекатакомбного горизонта Орельско-
Самарского междуречья, сочетающие элементы ямной и катакомбной культур.
The author considers funeral constructions of the early catacomb horizon of Оrel’-Samara
valley that combine elements of the Pit-grave and catacomb cultures.
Результатом тривалої дискусії з проблеми генезису катакомбної культурно-
історичної області стала відмова від спрощеного прямолінійного розгляду похо-
дження катакомбних пам’яток (автохтонне або міграційне) і визнання багатоком-
понентності їхньої генетичної основи [2, с. 73; 10, с. 6].
Розповсюдження у Північному Причорномор’ї носіїв катакомбної культури
не призвело до повного витіснення ямного населення. Так, на думку С. Н. Сан-
жарова, на території Північно-східного Приазов’я спостерігається майже
200-річне співіснування пізньоямного і ранньокатакомбного населення [20, с. 135,
138]. Тривала взаємодія носіїв ямної та катакомбної культур спостерігається
і в Орільсько-Самарському межиріччі [15, с. 48; 12, с. 39]. На тривалий пері-
од співіснування в Північному Причорномор’ї ямного і катакомбного населен-
ня вказує С. Ж. Пустовалов [19, с. 54]. Для Північно-західного Причорномор’я
© Є. Л. Фещенко, 2009
60
Г. М. Тощев наголошує не тільки на черезсмужному співіснуванні пізньоямно-

го та катакомбного населення, але й на їхньому інтенсивному культурному вза-
ємовпливові [22, с. 37].
У ході подальшого розвитку населення ямної культури, що збереглося на да-
ній території, не було повністю асимільоване і взяло участь у генезисі катакомбної
культури. Наявність стійких ямних традицій в катакомбних пам’ятках Подніпров’я
підкреслювали С. С. Березанська та О. Г. Шапошнікова [1]. За спостереженнями
В. М. Даниленка, населення, яке продовжувало давньоямну традицію етнокуль-
турного розвитку, не покидало територію Дніпровського басейну в катакомбний
період [6, с. 138]. Ю. О. Шилов відзначає, що в Нижньому Подніпров’ї населен-
ня пізньоямної культури продовжувало існувати до кінця пізньокатакомбного пе-
ріоду [30, с. 15].
Розглядаючи періодизацію культур катакомбної спільності степової зони між
Доном і Дунаєм, В. В. Отрощенко дійшов висновку, що пам’ятки ранньокатакомб-
ного періоду стратиграфічно змінюють пізньоямну культуру, але при цьому «пе-
рехід до обряду поховання у катакомбах відбувався зі збереженням певного комп-
лексу матеріальної культури пізньоямного взірця» [18, с. 36].
Ці висновки знаходять підтвердження і в палеоантропологічних дослідженнях.
За даними С. І. Жиляєвої-Круц, населення ямної культури продовжувало жити на
території Степового Подніпров’я та Приазов’я і в катакомбний час, співіснуючи з
власне катакомбним населенням [9, с. 87]. На певну близькість між краніологічни-
ми серіями ямної і катакомбної культур з Орільсько-Самарського межиріччя ука-
зує і Л. А. Мельник [17, с. 81].
Таким чином, на думку більшості дослідників, сприйняття частково асимільо-
ваним ямним населенням нових культурних традицій не супроводжувалося по-
вним витісненням колишніх. Окремі елементи ямної культури (скорчене на спині
положення похованого, поховальна споруда у формі ями, круглодонна кераміка і т.
ін.) зберігаються впродовж тривалого періоду розвитку катакомбної культури.
У дослідженнях, присвячених вивченню проблеми взаємодії ямних і катакомб-
них культурних традицій, основна увага надається аналізу поховального інвента-
рю (кераміки, кістяних прикрас, металевих знарядь і т. ін.). Значно менше уваги
автори звертають на аналіз поховальних конструкцій [5; 29]. Особливо актуаль-
ним є вивчення традицій ямних могильних споруд в периферійних районах ККІС,
де, на думку ряду дослідників, у ранньокатакомбний період місцеве ямне населен-
ня сприйняло лише ідею катакомби при збереженні обрядових традицій попере-
днього часу [21, с. 36; 13, с. 22].
Складність та багатогранність теми обумовлює необхідність розширення дже-
рельної бази. Нові матеріали з Орільсько-Самарського межиріччя, залучені нами,
дозволяють на основі аналізу поховальних споруд уточнити генезис катакомбно-
го обряду та виявити деякі особливості адаптації ямного поховального обряду до
культурних новацій.
За матеріалами Орільсько-Самарського межиріччя поховальні пам’ятки ран-
ньокатакомбного горизонту представлені трьома типами споруд.
Перший, найчисленніший, включає катакомби, для яких характерне стійке по-
єднання ознак:
1. Шахта та камера прямокутної форми з підкресленими кутами. Лише в окре-
мих випадках фіксується їхня закругленість.
2. Значні розміри поховальної споруди. Внутрішній простір камери значно пе-
ревищує необхідну для здійснення поховання площу (довжина 2,1–3,5 м, шири-
на 1,7–2,7 м).
3. Незалежно від абсолютних розмірів, у всіх камер відзначається стійке спів-
відношення довжини до ширини (1,3–1,5 : 1).
61
4. Шахти у формі квадрата або короткого прямокутника, форма сполучення ка-

мери та шахти нестійка (Т- або Н-подібна).
5. Складне внутрішнє архітектурне оформлення: наявність в шахті сходинок,
залишених під однією або декількома стінками; пандус; з’єднання шахти з каме-
рою за допомогою довгого дромосу, що закінчується прямовисною високою схо-
динкою.
У двох випадках на стінках поховальної конструкції зафіксований узор з пере-
січних ліній, що імітують плетену конструкцію, нанесених землерийними знаряд-
дями.
Складність оформлення катакомб і стійка повторюваність ознак дозволяють
розглядати цей тип поховальних споруд як привнесений в Орільсько-Самарське
межиріччя вже у готовому вигляді.
Найраніше стратиграфічне положення цього типу серед катакомбних конструк-
цій відзначається В. Я. Кияшко в Приазов'ї [11, с. 49], Ю. О. Шиловим [30, с. 9]
та Ю. А. Шаталіним [29, с. 47] для Нижнього Подніпров’я. За спостереженнями
Г. Л. Євдокимова, на ранньому етапі цей тип катакомб з’являється на всій терито-
рії Північного Причорномор’я [8].
Проте, незабаром починається зміна конструкції цього типу катакомб, пов’язана
із спрощенням внутрішнього устрою та втратою геометризма форм. І. Ф. Кова-
льова, відзначаючи короткочасність існування в Орільсько-Самарському межиріч-
чі катакомб з квадратними колодязями і достатньо ранню появу катакомб з оваль-
ними та круглими шахтами, припускає зміну в даному районі населення.
Близькі процеси в ранньокатакомбний період спостерігаються й на інших тери-
торіях. Розглядаючи розповсюдження катакомб на Сіверському Донці, С. Н. Брат-
ченко зазначає: «її раптова поява і у досить розвинутому вигляді, як от «Т»-подібні
споруди (додамо – надто складному у порівнянні до простіших типів середнього
і пізнього періодів) справді дивовижна» [2, с. 53]. Але вже достатньо швидко по-
чинаються еволюційні зміни конструкцій катакомб. І на Сіверському Донці, і в
Північно-східному Приазов’ї в рамках раннього періоду набувають поширення
катакомби з овальними і круглими колодязями, а провідною формою камер стає
овальна, рідше – бобоподібна [2, с. 20, 21; 20, с. 47–51]. Формування катакомбної
культури, на думку С. Н. Братченко, відбувалося на місцевій основі (ямних куль-
турних комплексів і новотиторівської АК), під впливом кавказьких культур (до ін-
фільтрації кавказьких груп населення включно) [2, с. 64]. При цьому дослідник не
виключає можливість «відродження старих пізньоенеолітичних традицій (частко-
во широчанських чи постмаріупольських), хоча вони згодом відмирають у доне-
цькій КК» [2, с. 61].
С. Н. Санжаров розглядає формування катакомбної культури в Північно-
східному Приазов'ї як результат взаємодії прийшлого катакомбного та місцево-
го ямного населення. При цьому асиміляційний процес носив двосторонній ха-
рактер, і повного поглинання одного населення іншим не відбулося. На думку
С. Н. Санжарова, частина катакомб Т-подібної форми залишена прийшлим насе-
ленням, а формування Н-подібних катакомб пов’язано з місцевими племенами
[20, с. 135–141].
Слід зазначити, що спроби В. М. Фоменка [25] виділити в Буго-Інгулецькому
межиріччі т. зв. передінгульську групу, представлену невеликими катакомбами
з круглими колодязями й овальними камерами зі скорченими кістяками, і синх-
ронізувати її з пам’ятками ранньокатакомбного горизонту суперечать даним кур-
ганної стратиграфії. Особливо невдалими є посилання на матеріали Орільсько-
Самарського межиріччя.
Другий тип поховальних споруд ранньокатакомбного горизонту представлений
нечисленними простими ямами. Вони характеризуються:
62
1. Прямокутною формою із заокругленими або підкресленими вертикальними

жолобками кутами; розміри та пропорції відповідають поховальним спорудам піз-
ньоямного часу.
2. Наявністю горизонтальних дерев’яних перекриттів, які заходять за краї ями.
3. Відсутністю сходинок, підбоїв.
Типологічно вони ідентичні поховальним спорудам ямної культури, і їх наяв-
ність маркірує збереження ямних традицій в катакомбному середовищі. Віднесен-
ня даного типу поховальних споруд до катакомбного етапу визначається за наяв-
ністю інвентаря катакомбного вигляду.
Поява цього типу поховань оцінюється З. П. Маріною як початок культурної
дії на ямників катакомбних племен, що просунулися у Подніпров’я [15, с. 48].
Як результат контактів двох культурних областей розглядає їх і І. Ф. Ковальова
[12, с. 36].
Рідкість спорудження в катакомбний період в Орільсько-Самарському межи-
річчі в курганах досипок утрудняє використання стратиграфічних даних для ви-
значення хронологічного положення ям в системі катакомбних старожитностей.
Тому заслуговує на увагу пошуки З. П. Маріною аналогій кераміки з поховань
в прямокутних ямах в інвентарі поховань донецького та інгульського типів [15,
с. 47]. Це дозволяє названому автору припустити достатньо тривалий хронологіч-
ний період використовування в Орільсько-Самарському межиріччі прямокутних
ям разом з катакомбами.
Здійснення катакомбних поховань в простих ямах зафіксовано і в інших райо-
нах Північного Причорномор’я. Розглядаючи проблему розмежування ранньока-
такомбних і пізньоямних пам’яток, С. Н. Братченко відзначав, що не слід абсолю-
тизувати відмінності між ними за типами поховальних споруд – ям або катакомб.
«Цілком імовірно і побутування в ранньокатакомбний період якоїсь частини похо-
вань в ямах (свого роду старообрядництво у нову добу), тим більше, що вони на-
певне мають місце в середній і пізній періоди і не тільки у периферійних групах
(Середня Донщина, Поволжя, Східний Манич, Південний Буг), а й у централь-
них, зокрема і в донецьких, і в наддніпрянських» [2, с. 38]. Наявність овальних
або прямокутних ям з кам’яним перекриттям в поховальному обряді відзначаєть-
ся і Г. М. Тощевим протягом всього існування катакомбної культури в Північно-
західному Причорномор’ї [23, с. 7].
Слід підкреслити, що віднесення поховань до групи ранньокатакомбних в про-
стих ямах вимагає у кожному конкретному випадку детального обґрунтування.
Як вже відзначалось в літературі, до цієї групи пам’яток «через не досить ретель-
ний, некритичний підхід до джерел були залучені нерідко і різночасові пам’ятки»
[2, с. 50]. Так, тільки недостатньою вивченістю в 1970-х рр. території Приорілля
можна пояснити висновок С. А. Васильченко про існування «в этом районе в на-
чале бронзового века развитой оригинальной культуры ямно-катакомбного типа»
[5, с. 13]. Дослідженнями І. Ф. Ковальової, З. П. Маріної, Д. Л. Тесленка перекон-
ливо доведено, що більшість поховань, віднесених С. А. Васильченко до змішано-
го ямно-катакомбного типу, насправді є пізньоямними або катакомбними.
Як результат залучення різночасних пам’яток може розглядатися тверджен-
ня І. І. Дрьомова про те, «что значительная часть ямных погребений относится к
средней бронзе, так как они одновременны с катакомбными погребениями» і побу-
дова на цій основі єдиної соціальної структури для ямної та катакомбної культур,
в рамках якої «впускные катакомбные могилы нередко принадлежат служителям
культа, являющимся сородичами «хозяина» центральной ямной могилы – патри-
арха рода» [7, с. 57, 58].
Додаткового аргументування потребує й припущення Ю. А. Шаталіна про ви-
ділення в самостійний тип поховальних споруд (друга культурно-хронологічна
63
група) поховань у ямах овальної форми з простягнутими на спині небіжчиками

[29]. У більшості випадків вони виявляються камерами непростежених катакомб.
У третій тип об’єднані поховальні споруди, які можуть розглядатися як наслі-
дування катакомбним конструкціям. Їхніми творцями виступало, ймовірно, ямне
населення, що намагалося пристосувати новий тип поховальних споруд до своїх
традицій. Досягалося це різними способами: імітацією катакомби шляхом дода-
вання до простої ями уступів, підбоїв; устрій в шахті горизонтального перекриття
ямного типу; збереження в катакомбній конструкції ямних традицій вертикально-
го сполучення шахти з камерою.
Прикладом такого типу споруд є впускне поховання 17 в кургані 3 групи 2 біля
с. Соколове (Рис. 1.1), яке знаходилося в 15,5 м від умовного центру в східній полі
кургану. Поховальна споруда була підпрямокутною ямою розмірами 1,3 × 0,85 м,
орієнтованою по осі північ – південь. Під північною стінкою був оформлений не-
великий підбій. До східної довгої стінки могили, із зміщенням до північного кута,
примикала прямокутна яма розмірами 0,5 × 0,8 м., що імітувала вхідну шахту та
надавала поховальній споруді Г-подібної форми.
На дні могили лежав скорчений на спині скелет підлітка, орієнтований чере-
пом в південному напрямку. Права рука простягнута уздовж тіла, ліва – зігнута,
кисть на зап’ястку правої руки. Ноги, укладені колінами управо, частково розта-
шовані у виступу-«шахті».
Зліва від черепа лежав овальний шматок червоної вохри. У 0,13 м від лівої пле-
чової кістки знайдені кістяні прикраси: пронизки з гвинтовою та круговою наріз-
кою, подвійні діжкоподібної форми намиста й молоточкоподібна шпилька з голко-
видним стрижнем, головка котрої оформлена у вигляді округлої лопатки з двома
виступами.
Розташування поховання в полі кургану, виведення «камери» до центру курга-
ну, наявність «шахти» та підбою характерні для катакомбної поховальної традиції.
Проте спорудження поховальної камери у вигляді ями, виритої з поверхні курга-
ну, поза покійника та поховальний інвентар властиві для ямного поховального об-
ряду. Таким чином, у цьому похованні спостерігається поєднання катакомбної та
ямної поховальних традицій, при домінуванні останньої. Конструктивні особли-
вості поховальної споруди дозволяють розглядати поховання 17 як спробу носіїв
ямної культури створити наслідування катакомбі.
Як наслідування катакомбі може розглядатися й поховання 4 кургану 2 групи
23 біля с. Бузівка, яке здійснене у підквадратній ямі з широкою сходинкою уздовж
однієї стінки.
1 2
Рис. 1. 1 – поховання 17 курган 3 курганна група 2 біля с. Соколове; 2 – поховання 26
курган 3 курганна група 2 біля с. Соколове
64
Типологічно близькі поховальні споруди знайдені і в інших районах ККІС. До-

сліджена в басейні Сіверського Донця поховальна споруда № 7 кургану 2 біля
с. Благівка [3, с. 10] типологічно сходить до ямних могил із заплечиками. Вона
складалася з вхідної шахти, з трьох боків якої були залишені сходинки-заплечики, а
в четвертій стінці вирита камера-підбій. Горизонтальне перекриття, що складаєть-
ся з дерев’яних плах і кам’яних плит, закривало шахту та значну частину камери.
Інгульською експедицією Інституту археології АН УРСР біля с. Софіївка в кур-
гані 1 розкопано поховання 16 [26, с. 143] в ямі, орієнтованій по осі північний
схід – південний захід. З південного заходу та з південного сходу в могилі були за-
лишені сходинки. Південно-західна сходинка знаходилася на рівні 0,4 м від дна,
південно-східна – 0,3 м. Скелет похованого лежав скорчений на правому боці. Біля
голови знаходилася посудина з остеокерамічної маси. Над похованням стояв вер-
тикально встановлений камінь. Культурна атрибуція подібних поховань викликає
складнощі. Так, при публікації поховання 16 біля с. Софіївка воно спочатку інтер-
претоване як катакомбне, а потім – як ямне [26, с. 135; 28, с. 10].
Як релікти ямної поховальної традиції слід розглядати і горизонтальні пере-
криття в ранньокатакомбних похованнях. На відміну від вертикальних катакомб-
них закладів, які закривали вхід до камери і знаходилися під стінкою, горизон-
тальні перекриття встановлювалися упоперек шахти, спираючись на сходинки або
спеціально вирізані в стінах шахти ніші-пази. Мабуть, залишки горизонтального
перекриття були зафіксовані в колодязі поховання 2 кургану 6 в околицях м. Біло-
водськ на Сіверському Донці [4, с. 19]. У нижній частині вхідної шахти зафіксо-
вані залишки колод і плах, що провалилися, шириною 10–30 см і завтовшки до 20
см; а на висоті 1,10 м від дна в стінках шахти залишилися ніші-пази глибиною 20–
30 см, шириною 40–50 см, заввишки 50–54 см.
Пережиточний характер ямних типів перекриттів наочно виявляється в ранньо-
катакомбних похованнях з двома видами закладів: горизонтальним та вертикаль-
ним. Так, функцію закладу входу до камери поховання 6 кургану 6 біля с. Красна
Зоря на Сіверському Донці [3, с. 33] виконувала вертикально встановлена плита з
пісковику. Наявність другого закладу, з горизонтально укладених на уступах плит,
можна пояснити тільки збереженням ямних обрядових традицій.
Як перехід від горизонтальних до вертикальних закладів може розглядатися
поховання 26 в кургані 3 групи 2 біля с. Соколове (Рис. 1.2). Останнє знаходилося
в 10 м на північ від умовного центру. З ним пов’язане спорудження локальної до-
сипки в північній полі кургану.
Підовальна вхідна шахта частково нависала над поховальною камерою під-
квадратної форми, розмірами 2,35 × 1,8 м. Посередині шахти був встановле-
ний дерев’яний заклад. Для його закріплення в стінках вирізані вертикальні
поглиблення-пази шириною 0,2 м і глибиною 0,2 м, що надали шахті хрестопо-
дібної форми.
Дно поховальної камери закривала обпалена рослинна підстилка з розсіяними
на ній вуглинками та попелом. Скелет дорослого лежав скорчений на спині з по-
воротом на правий бік. Права рука протягнута у напрямку до колін, ліва зігнута в
лікті, кисть лежала біля тазу. Зігнуті ноги укладені колінами вправо. Біля право-
го колінного суглоба лежала ножеподібна кремінна пластина, краї якої оброблені
віджимною ретушшю.
Звертає увагу функціональна необґрунтованість устрою дерев’яного закладу в
шахті. На фотографіях і кресленнях звіту виразно видно, що залишки вертикаль-
ного дерев’яного закладу зафіксовані на відстані (до 0,15 м) від входу в камеру,
тому заклад не перешкоджав попаданню землі в камеру.
Крім того, виходячи з різниці в рівнях дна колодязя та камери (1 м) і зафіксова-
ної висоти склепіння камери (1,4 м), можна припустити, що частина вхідного ко-
65
лодязя безпосередньо переходила в поховальну камеру, і земля з колодязя вільно

просипалася в неї. Тому припущення авторів розкопок про те, що заклад щільно
закривав вхід до камери, виглядає непереконливо.
У зв’язку з тим, що у цьому похованні заклад не виконував свого функціональ-
ного призначення, і на нього не чинила тиск земля, необґрунтованою є наявність
глибоких і широких пазів для його кріплення. Крім того, ширина пазів значно пе-
ревищує товщину знайдених в колодязі тоненьких плах закладу.
Створюється враження, що будівельники були погано знайомі з катакомб-
ною технікою встановлення вертикальних закладів, але добре знали ямну техні-
ку устрою горизонтальних перекриттів. Саме для останньої характерне встанов-
лення перекриття усередині вхідної шахти на заплечиках, а не в кутку під стінкою
як в катакомбах, а також використання уступів-заплечиків для закріплення дощок
перекриття.
До синкретичних поховальних споруд відносяться й катакомби, в яких їхні
творці намагалися відтворити ямну традицію вертикальної конструкції, при якій
вхідна шахта розташовується безпосередньо над камерою.
Така конструкція досліджена в кургані 3 шахти «Степная» біля с. Миколаїв
ка Петропавлівського р-ну Дніпропетровської обл. Катакомбне поховання 3 було
впущено в західний сектор насипу ямного кургану. При здійсненні поховання з
рівня насипу була вирита підпрямокутна в плані яма розмірами 4,5 × 3,35 м, орієн
тована по осі північ-північ-захід – південь-південь-схід, глибина якої відпові-
дала рівню давнього горизонту (0,3 м). З цього рівня в її західній частині була
вирита шахта підпрямокутної в плані форми, розмірами 1,6 × 1,2 м, (біля дна –
1,1 × 0,65 м), орієнтована по осі північний схід – південний захід. Камера впри-
тул примикала до шахти зі сходу-південного сходу; вхід арочної форми розмірами
1 × 0,55 м закривала похила вапнякова плита розмірами 1,1 × 1 м. Камера наближе-
ної до сегментовидної форми розмірами 2,55 × 1,6 м, орієнтована по осі північний
схід – південний захід; різниця в рівнях дна шахти і камери складала 1,4 м (Рис. 2).
У камері на органічній підстилці коричневого кольору знаходились скелети
трьох похованих – дорослого та двох дітей. На тазових кістках дорослого, між
пальцями лівої руки, знайдено крем’яний відщеп.
Унаслідок створення такої незвичайної конструкції, поховальна камера у плані
виявилася безпосередньо під вхідною шахтою.
Подібні катакомбні конструкції зафіксовані і на інших територіях ареалу ката-
комбної культурно-історичної спільності, де спостерігається тривале збережен-
ня ямних традицій. Так, типологічно близьке поховання зафіксовано в кургані 3
курганної групи Ольховатка-2 Воронезької області [16]. Катакомбне впускне по-
ховання № 2 складалося з прямокутної шахти розмірами 4,3 × 3,25 м, в північно-
східному кутку котрої була вирита додаткова шахта менших розмірів (2,3 × 1,4 м),
поглиблена, у порівнянні з основною, на 1,45 м. Під її південною стінкою знаходи-
лася камера овальної форми 2,8 × 1,3 м, в якій поховані дорослий і підліток.
Ямна традиція вертикального розташування поховальної конструкції зберіга-
ється до пізньокатакомбного періоду, коли набувають поширення катакомби, вхід-
на шахта яких, за рахунок розширення нижньої частини, безпосередньо переходить
в розташовану під нею камеру. Показове в цьому плані поховання 29 кургану 4 біля
с. Привільне в Поінгуллі [27, с. 64]. Вхід у камеру вирито у дні круглої шахти, займа
ючи більшу його частину, сама ж камера знаходилася безпосередньо під нею. Похо
ваний покладений по центру камери, залишаючи підбійну частину вільною. Фактич-
но поховання є ямною конструкцією, якій додали вигляд катакомби. Материковий
прошарок, що розділяє дно шахти та склепіння камери, грає символічну роль, тому
що, при товщині в 0,15–0,20 м, він не витримав би вагу людини. Типологічно близь-
ка поховальна конструкція зафіксована в похованні 17 кургану 1 біля м. Василівки
66
Запорізької області [14]. Поховання супроводжувалося круглодонною посудиною.

Автори розкопок визначили культурну атрибуцію цього поховання як ямну.
Окремий випадок прямої стратиграфії, що дозволяє визначити хронологіч-
не положення цих катакомб-наслідувань, зафіксований археологічною експеди-
цією ЗДУ в кургані 3, розташованому на лівому березі р. Конки біля с. Григорів-
ка Запорізької обл. [24]. Поховання 11, здійснене в «нестандартной погребальной
конструкции» [24, с. 69], стратиграфічно слідувало за ямними похованнями й пе-
редувало раннім катакомбам. Таким чином, появу катакомб-наслідувань можна
віднести до самого початку ранньокатакомбного періоду.
Рис. 2. Поховання 3 курган 3 шахта «Степная»
67
Картографування поховань в ямах з катакомбним інвентарем і поховальних спо-

руд, в яких зберігаються ямні традиції, дозволило встановити їх концентрацію в по-
низзі басейну р. Самари. Аналізуючи розповсюдження в Орільсько-Самарському
межиріччі катакомбних поховань, І. Ф. Ковальова наголошує на присутності в
Присамар’ї значного числа поховань першої обрядово-хронологічної групи з ін-
вентарем ямного вигляду [12, с. 39]. Таким чином, тривале збереження у ката-
комбних похованнях Нижнього Присамар’я пізньоямних поховальних традицій
(скорчене на спині положення похованих; інвентар ямного вигляду; поховальні
споруди, типологічно близькі ямним конструкціям) підтверджує мешкання в цьо-
му районі частково асимільованого «катакомбниками» ямного населення.
Існування окремих етнічних груп ямного населення в ранньокатакомбний час
фіксується дослідниками і для інших територій. Так С. Н. Братченко допускає збе-
реження в донському Лівобережжі та в Бахмуто-Берекському районі, «як і на більш
північніших і східних теренах, ямних культурних комплексів» в ранньокатакомбний
період [2, с. 42]. Збереження на ранньому етапі (другий період) на Лівобережжі Дону
ямного обряду разом з появою катакомб простежується і А. В. Кияшко [10, с. 20].
Бібліографічні посилання
1. Березанская С. С. Т. Б. Попова. Племена катакомбной культуры / С. С. Березанская,
О. Г. Шапошникова // СА. – 1957. – № 2.
2. Братченко С. Н. Донецька катакомбна культура раннього етапу / С. Н. Братченко. –
Луганськ, 2001. – Ч. I.
3. Братченко С. Н. Донецька катакомбна культура раннього етапу / С. Н. Братченко. –
Луганськ, 2001. – Ч. II.
4. Братченко С. Н. Рідкісні бронзові знаряддя з катакомб Сіверськодонеччини та Дон-
щини III тис. до н. е. / С. Н. Братченко, С. М. Санжаров. – Луганськ, 2001.
5. Васильченко С. А. К вопросу о взаимоотношении ямной и катакомбной культуры
в Поорелье / С. А. Васильченко // Некоторые вопросы археологии Украины. – К., 1977. –
С. 3–14.
7. Дремов И. И. Эпохи и века: культуры и этапы (противоречивые аспекты историогра-
фии степной бронзы) / И. И. Дремов // Бронзовый век Восточной Европы: Характеристика
культур, хронология и периодизация��
: материалы междунар. науч. конф. «К ��
столетию пе-
риодизации В. А. Городцова бронзового века южной половины Восточной Европы». – Са-
мара, 2001. – С. 54–58.
8. Евдокимов Г. Л. О раннем этапе катакомбной культуры в Северном Причерномо-
рье / Г. Л. Евдокимов // Проблемы эпохи бронзы юга Восточной Европы : тез. докл. конф. –
Донецк, 1979. – С. 45–46.
9. Жиляева-Круц С. И. Об антропологическом составе населения, представленного
погребениями смешанного (ямно-катакомбного) типа / С. И. Жиляева-Круц // Новейшие
открытия Советских археологов : тез. докл. конф. – К., 1975. – Ч. 1. – С. 86–87.
10. Кияшко А. В. Ранний этап катакомбной культуры на Нижнем Дону : автореф. дис.
на соискание учен. степени канд. ист. наук : 07.00.06 «Археология» / А. В. Кияшко. – Л.,
1990.
11. Кияшко В. Я. Параллели развития погребальных обрядов эпохи ранней бронзы в
Приазовье и на Западном Кавказе / В. Я. Кияшко // Проблемы эпохи бронзы юга Восточ-
ной Европы : тез. докл. конф. – Донецк, 1979. – С. 49–50.
12. Ковалева И. Ф. Катакомбные погребения Орельско-Самарского междуречья / И. Ф. Ко-
валева // Древности Степного Поднепровья (ІІІ – І тыс. до н. э). – Д., 1982. – С. 35–45.
13. Ковалева И. Ф. Предстепье Левобережной Украины в катакомбное время / И. Ф. Ко-
валева // Проблемы изучения катакомбной культурно-исторической общности : тез. докл.
всесоюз. семинара. – Запорожье, 1990. – С. 21–23.
14. Кравченко С. Н. Исследование кургана на Лысой горе Васильевского района Запо-
рожской области в 1985 г. / С. Н. Кравченко, О. В. Тубольцев // Древности Степного При-
черноморья и Крыма. – Запорожье, 1990. – С. 101–106.
68
15. Марина З. П. О погребениях так называемого ямно-катакомбного типа / З. П. Ма-

рина // Древности Степного Поднепровья (ІІІ – І тыс. до н. э). – Д., 1982. – С. 46–50.
16. Матвеев Ю. П. Позднекатакомбные погребения в кургане у пос. Ольховатка / Ю. П. Мат-
веев // Археология восточно-европейской лесостепи. – Воронеж, 1979. – С. 98–103.
17. Мельник Л. А. Антропологическая характеристика населения Орельско-
Самарского междуречья в эпоху бронзы / Л. А. Мельник // Древности степного Поднепро-
вья (III – I тыс. до н. э.). – Д., 1982. – С. 76–88.
18. Отрощенко В. В. Проблеми періодизації культур середньої та пізньої бронзи півдня
Східної Європи (культурно-стратиграфічні зіставлення) / В. В. Отрощенко. – К., 2001.
19. Пустовалов С. Ж. Соціальний лад катакомбного суспільства Північного
Причорномор’я / С. Ж. Пустовалов. – К., 2005.
20. Санжаров С. Н. Катакомбные культуры Северо-Восточного Приазовья / С. Н. Сан-
жаров. – Луганск, 2001.
21. Смирнов А. М. Еще раз о происхождении раннекатакомбных памятников /
А. М. Смирнов // Актуальные проблемы археологических исследований в Украинской
ССР. ТДНК. – К., 1981. – С. 36.
22. Тощев Г. Н. О культурно-хронологическом соотношении ямных и катакомбных по-
гребений в Северо-Западном Причерноморье / Г. Н. Тощев // Проблемы эпохи бронзы юга
Восточной Европы : тез. докл. конф. – Донецк, 1979. – С. 36–37.
23. Тощев Г. Н. Средний период бронзового века Северо-Западного Причерноморья :
автореф. дис. на соискание учен. степени канд. ист. наук : 07.00.06 «Археология» / Г. Н. То-
щев. – К., 1982.
24. Тощев Г. Н. Раскопки курганной группы у с. Григорьевка Запорожской области /
Г. Н. Тощев, Г. И. Шахров // Древности Степного Причерноморья и Крыма. – Запорожье,
1992. – С. 49–69.
25. Фоменко В. М. Передінгульська група пам’яток ранньокатакомбного часу (на ма-
теріалах Буго-Інгулецького межиріччя) / В. М. Фоменко. – Магістеріум. – К., 2003. – Вип.
12. – С. 79–86.
26. Шапошникова О. Г. Курган у с. Софиевка / О. Г. Шапошникова // Археологические
памятники Поингулья. – К., 1980. – С. 132–146.
27. Шапошникова О. Г. Курганная группа у с. Привольное / О. Г. Шапошникова,
В. С. Бочкарев, В. Н. Корпусова // Археологические памятники Поингулья. – К., 1980. –
С. 17–70.
28. Шапошникова О. Г. Некоторые итоги изучения погребальных памятников эпохи
меди – бронзы на р. Ингул / О. Г. Шапошникова, И. Н. Шарафутдинова, В. Н. Фоменко,
Н. Д. Довженко // Археологические памятники Поингулья. – К., 1980. – С. 5–17.
29. Шаталин Ю. А. К вопросу классификации погребений катакомбной культуры Ниж-
него Поднепровья / Ю. А. Шаталин // Проблемы эпохи бронзы юга Восточной Европы: тез.
докл. конф.. – Донецк, 1979. – С. 46–47.
30. Шилов Ю. А. Нижнее Поднепровье в середине III – середине II тыс. до н. э. (ис-
следование культурно-исторического процесса) : автореф. дис. на соискание учен. степени
канд. ист. наук : 07.00.06 «Археология» / Ю. А. Шилов. – К., 1982.
69
УДК 902/904
В. В. Отрощенко
Інститут археології Національної академії наук України
ДО ІСТОРІОГРАФІЇ ВИДІЛЕННЯ БЕРЕЖНІВСЬКО-МАЇВСЬКОЇ
ЗРУБНОЇ КУЛЬТУРИ
Розглянуто обставини виділення бережнівсько-маївської зрубної культури та роль
І. Ф. Ковальової в цьому науковому процесі.
Рассмотрены обстоятельства выделения бережновско-маевской срубной культуры и
роль И. Ф. Ковалевой в этом научном процессе.
The article deals with the circumstances of discovery of berezhnivs’ko-maivs’ka Timber-
grave culture and the role of I. F. Koval’ova in this scientific process.
Серед багатогранного творчого доробку Ірини Федорівни Ковальової особли-
ве місце займають Маївські Могили, досліджені ювіляром та її командою ще на
початку 70-х рр. минулого століття [9, с. 75–78; 12, с. 3–22; 13, с. 32–45]. «Маїв-
ський локальний варіант зрубної культури» буквально увірвалася струменем сві-
жого повітря в застійну ситуацію з вивчення щойно позначеної зрубної культурно-
історичної спільноти. Дозволю собі процитувати останній абзац цієї класичної
для української археології статті: «Локальний маївський тип (культура) виник
на основі консолідації двох компонентів – місцевої культури середньо-бронзової
доби, що характеризується багатоваликовою керамікою, та андронівсько-зрубного
інфільтрату. У цьому розумінні поняття «ранньозрубна культура» набуває цілком
конкретного змісту» [12, с. 21]. Фактично в наведених п’яти рядках окреслено кар-
кас нової концепції походження своєрідної культури в західному ареалі «зрубно-
го» світу. Слово «культура» проскочило ніби ненароком (у дужках), але саме воно
визначило напрям пошуків упродовж наступних десятиліть. Саме яскраві комп-
лекси Маївських Могил, з легкої руки І. Ф. Ковальової, стали каталізатором нових
підходів до оцінки «зрубних» старожитностей.
Між тим, умови для якісних змін в розумінні походження та історії так зва-
ної зрубної культури накопичувались, примушуючи дослідників з різних наукових
центрів підступати до вирішення такого складного завдання.
Бачення степових культур бронзової доби як культурно-історичних спільнот
(КІС) утвердилось наприкінці 60-х рр. ХХ ст. [8, с. 165–179; 18, с. 40–48]. До
кола окремої КІС було включено й «зрубні» старожитності [31, с. 7]. За віділен-
ням зрубної КІС розпочався перманентний процес сегментації її дослідниками на
типи пам’яток, локальні варіанти та окремі археологічні культури.
Поряд з працями І. Ф. Ковальової та С. С. Волкобоя визначальну роль у неквап-
ному поступі до виділення бережнівсько-маївської зрубної культури (БМЗК) віді-
грав цикл статей Н. К. Качалової щодо характеристики пам’яток бережнівського
типу на Нижній Волзі [5, с. 58–60; 6, с. 69–79; 7, с. 28–38]. Дослідниця настійли-
во акцентувала увагу на ранній хронологічній позиції бережнівських поховань у
системі пам’яток зрубної КІС, хоча вагомішим, на наш погляд, стало визначення
культурних особливостей цієї групи поховань.
Не можна обійти увагою й істотний внесок І. М. Шарафутдінової в розв’язання
поставленої проблеми. Дослідниця на матеріалах розкопок в зоні Дніпрогесу ви-
ділила вовнизький тип поселень та поставила його в один горизонт з поховаль-
ними пам’ятками маївського варіанту [32, с. 9, 12–13, 24; 33, с. 17, 86–89, 142–
145, рис. 58, 19–33, 84–102]. Проте з визначенням культурного статусу поселень
вовнизького типу ясності попервах не було. І. М. Шарафутдінова розглядала їх
© В. В. Отрощенко, 2009
70
то як результат вливання зі сходу «зрубного компоненту» до середовища носі-

їв культури багатоваликової кераміки [32, 24], то відносила їх до заключного ета-
пу названої культури [33, с. 17]. Але ж означене «вливання» й привело до стрімкої
культурної трансформації, що й засвідчували як поховання маївського типу, так і
поселення Скеля Діденка біля Вовнизького порогу.
У доповіді «Поховання з кутовими ямками», зачитаній на засіданні XVIII науко-
вої конференції ІА АН УРСР у Дніпропетровську в 1980 р., автор звернув увагу на
високий ступінь подібності поховань із кутовими ямками з Нижнього Подніпров'я
і поховань бережнівського типу в Нижньому Поволжі, вказавши вісім елементів
подібності в обряді поховання і супровідному інвентарю елітних поховань із цих
територіально віддалених регіонів. Проведене зівставлення змусило нас з часом
переглянути відносну хронологію поховань зрубної культури Нижнього Поволжя,
поставити під сумнів тезу Н. К. Качалової щодо хронологічного пріоритету еліт-
них бережнівських поховань перед покровськими [22, с. 107–112].
Поза тим, поховання з кутовими ямками були відкриті в Дніпропетровській об-
ласті [1, с. 31–35; 17, с. 5–20], у Донбасі [14, с. 30–32] на Дону [28, с. 75–77, рис. І–І]
та в Нижньому Поволжі [26, с. 122, 152, табл. 22, 27]. Нерідко кутові ямки допо-
внювалися парою бічних ямок уздовж довгих стін могильної ями. Такі споруди
дозволяють зблизити бережнівські й маївські типи поховань, тому що частина з
гробниць зі стовповими (кутовими) ямками відкриті на проміжних теренах поміж
Орільсько-Самарським межиріччям і степовим Заволжям.
Розвиваючи осмислення позначеної проблематики І. Ф. Ковальова зосереджує
увагу на хронології та періодизації комплексів маївського типу та визначальній
ролі носіїв культури багатоваликової кераміки (КБК) у формуванні Дніпровського
лівобережного лісостепового варіанту зрубної культури [10, с. 20–25]. Зрештою,
вона доходить переконливого висновку щодо наявності «певної етнічної безпере-
вності» між КБК та зрубною культурою Дніпровського Передстепу [11, с. 10].
На початку 90-х рр. ХХ ст. проблема культурного районування масиву пам’яток
зрубної спільноти ставиться з усе більшою гостротою. Дослідники з Башкортос-
тану позначили два типи зрубної культури – степовий та лісостеповий в контек-
сті перспектив виділення «зрубних культур в межах єдиної спільноти» [21, с. 159].
Паралельно Е. С. Шарафутдінова визначає ареальні особливості «зрубних» по-
ховань, виходячи з домінуючої орієнтації небіжчиків та техніки нанесення візе-
рунку на ребристі горщики. До північно-східного ареалу з північною орієнтацією
небіжчиків та використанням у якості орнаментиру гребінця дослідниця включи-
ла Приуралля, Середнє Поволжя та Середню Донщину, а до південно-західного
ареалу зі східною орієнтацією небіжчиків та шнуровим орнаментиром – Нижню
Донщину, Нижню Сіверськодонеччину, Східне Надазов’я та Степову Наддніпрян-
щину. Позірні відмінності Е. С. Шарафутдінова пояснила обставинами хроноло-
гічного порядку, виходячи з концепції еволюційного розвитку зрубної культури,
сформульованої ще О. О. Кривцовою-Граковою [34, с. 37–39]. При цьому непомі-
ченою лишилася та обставина, що відмінні ареальні риси сформувалися на різних
субстратах – доно-волзької абашевської культури в Лісостепу та дніпро-донської
бабинської культури (східні локальні варіанти КБК) в Степу. Отже, ландшафтні та
культурні відмінності базових ареалів зрубної спільноти лягали чи, точніше, по-
ходили з різних субстратних культур.
Виділення культур зрубної спільності відбулося в березні 1993 р. на міжнародній
науковій конференції «Нові відкриття та методологічні основи археологічної хроно-
логії». У Санкт-Петербурзі самарські археологи виділили дві лінії розвитку зрубної
культури: потапівсько-покровську для Лісостепу та полтавкинсько-бережнівську в
Степу [4, с. 68]. Є. П. Миськов репрезентував поділ пам’яток ранньозрубного часу
на Нижній Волзі комплексами двох типів – бережнівського з полтавкинським під-
71
ґрунтям та покровського з абашевським [20, с. 78–80]. На тлі наведених висновків,

відмінних поміж собою хіба що в деталях, було озвучено концепцію культур зруб-
ної спільноти (покровської та БМЗК) автором цих рядків. Роком пізніше видано тези
тієї доповіді в матеріалах Других Граковських читань у Запоріжжі [23, с. 150–153].
Подальше обгрунтування БМЗК вилилося в низку робіт, виданих на початку ново-
го століття [24, с. 113–162; 25, с. 80–87, рис. 3]. Рівнобіжно Ю. М. Бровендер зосе-
редив увагу на вивченнні поселень БМЗК на сході України та виділив степанівський
тип пам’яток БМЗК на Донецькому кряжі [2, с. 123–134].
Дослідження 2001–2008 рр. засвідчили, що розробка мідних родовищ Бах-
мутської улоговини пов’язані з гірничою діяльністю саме носіїв БМЗК [3, с. 11–
23]. На базі видобутих мідних руд Донбасу функціонував Донецький гірничо-
металургійний центр (ГМЦ) [3, с. 11–23; 29, с. 3–150; 30, с. 3–130]. З Донецьким
ГМЦ та виробничою діяльністю носіїв БМЗК пов’язується нині Лобойківський
осередок металообробки доби пізньої бронзи [35, с. 72]. Розкопки Лобойківського
поселення на місці знахідки скарбу дніпропетровськими дослідниками та відне-
сення його до БМЗК логічно доповнюють наведені висновки, розвиваючи цей на-
прям пошуку [27, с. 209–216, рис. 1–6].
На завершення цих нотаток хочеться торкнутися питання щодо назви виділе-
ної культури. Винесення в назву культури яскравих могильників – Бережнівського
на Нижній Волзі у Волгоградській області та Маївських Могил у Дніпропетров-
ській області – викликає певні застереження І. Ф. Ковальової, викладені авторо-
ві у приватному спілкуванні. Чи не варто обмежитися терміном «маївська зрубна
культура»? Так, бережнівська група пам’яток наділена певною специфікою, по-
рівняно з маївською, але аналізувати помічені відмінності доцільніше в системі
локальних варіантів БМЗК. Дослідження, проведені впродовж останнього деся-
тиліття, продемонстрували істотні уточнення щодо субстрату, на якому виросли
комплекси бережнівського типу. Р. О. Мимоход аргументував виділення пам’яток
криволуцького типу, лолінської культури та прикубанської групи, які заповнили
хронологічну лакуну поміж полтавкинською, катакомбними культурами з одного
боку та БМЗК – з другого [19, с. 70–74, рис. 1]. Ці утворення складають південно-
східну периферію бабинської КІС, маючи з останньою низку істотних рис схо-
жості [15, с. 75–78, рис. 1; 16, с. 16–20]. Отже, складові формування БМЗК, маючи
певну строкатість, все-таки пов’язані з бабинським культурним простором. Саме
вони додали своєрідності локальним варіантам БМЗК на степових обширах від
Волги до Інгульця. При цьому культура зберегла досить високий ступінь внутріш-
ньої єдності, принаймні на рівні поховального ритуалу та особливостей ведення
скотарського господарства з присутністю землеробства.
Закінчуючи свій історіографічний нарис маємо повернутися до часів виділен-
ня зрубної культури. Нині зрозуміло, що В. О. Городцов, розкопавши кургани на
Сіверськодонеччині, відніс до виділеної ним культури поховання як бабинської
спільноти, так і БМЗК. Саме названі культурні утворення позначають лінію роз-
витку степової (класичної) зрубної культури. Пам’ятки покровсько-мосоловської
зрубної культури демонструють другу лінію розвитку – покровську, що зросла на
іншому субстраті (Синташта – Потапівка – доно-волзька абашевська культура).
Активність покровського населення на ранньому етапі розвитку спричинила пе-
реплетення двох ліній розвитку в зоні жвавих контактів, що вилилося в утворен-
ня грандіозної зрубної спільноти.
1. Антоненко Б. А. О результатах работ Ивановской археологической экспедиции /
Б. А. Антоненко, С. А. Васильченко, И. С. Пиоро // Некоторые вопросы археологии
Украины. – К., 1977.
72
2. Бровендер Ю. М. Степановский тип памятников бережновско-маевской срубной

культуры / Ю. М. Бровендер // ПАП. – Д., 2000. – Вип. 3.
3. Бровендер Ю. М. Картамышский производственный комплекс Донецкого горно-
металлургического центра эпохи бронзы / Ю. М. Бровендер // Проблеми гірничої археоло-
гії : матеріали ІІ міжнар. Картамиського польового археолог. семінару). – Алчевськ, 2005.
4. Васильев И. Б. Периодизация культур бронзового века Волго-Уральского региона /
И. Б. Васильев, П. Ф. Кузнецов, А. П. Семенова // Новые открытия и методологические
основы археологической хронологии. – СПб., 1993.
5. Качалова Н. К. Бережновский горизонт срубных погребений Нижнего Поволжья /
Н. К. Качалова // Проблемы археологии Поволжья и Приуралья. – Куйбышев, 1976.
6. Качалова Н. К. Ранний горизонт срубных погребений Нижнего Поволжья / Н. К. Ка-
чалова // СА. – 1978. – № 3.
7. Качалова Н. К. Стратиграфические горизонты бережновских курганных могильни-
ков / Н. К. Качалова // АСГЭ. – Ленинград. – Вып. 20.
8. Клейн Л. С. Катакомбная культура или катакомбные культуры / Л. С. Клейн //
Статистико-комбинаторные методы в археологии. – М., 1970.
9. Ковалева И. Ф. Север степного Поднепровья в среднем бронзовом веке (по данным
погребального обряда) / И. Ф. Ковалева. – Д., 1981.
10. Ковалева И. Ф. История населения пограничья Лесостепи и Степи Левобережного
Поднепровья в позднем энеолите – бронзовом веке / И. Ф. Ковалева. – К., 1987.
11. Ковалева И. Ф. Соотношение культур многоваликовой керамики и срубной в Дне-
провском Предстепье / И. Ф. Ковалева // Сабатиновская и срубная культуры: проблемы вза-
имодействия Востока и Запада в эпоху поздней бронзы. – К.; Николаев; Южноукраинск,
1997.
12. Ковалева И. Ф. Срубные курганные могильники Нижнего Приорелья / И. Ф. Кова-
лева, С. С. Волкобой // Курганные древности Степного Поднепровья ІІІ – І тыс. до н. э. –
Д., 1978. – Вып. 2.
13. Ковальова І. Ф. Маївський локальний варіант зрубної культури / І. Ф. Ковальова,
С. С. Волкобой // Археологія. – 1976. – Вип. 20.
14. Литвиненко Р. А. Погребальные сооружения срубной культуры Подонцовья и
Северо-Восточного Приазовья / Р. А. Литвиненко // Донецкий археологический сборник. –
Донецк, 1992. – Вып. 1.
15. Литвиненко Р. О. Культури бабинська і лолінська: до проблеми контактів / Р. О. Лит-
виненко // Проблеми дослідження пам’яток археології Східної України. – Луганськ, 2005.
16. Литвиненко Р. О. Культурне коло Бабине (за матеріалами поховальних пам’яток) :
автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора іст. наук : 07.00.04 «Археологія» / Р. О. Лит-
виненко. – К., 2009.
17. Марина З. П. Курганы эпохи бронзы у села Павловки / З. П. Марина, В. А. Ромаш-
ко, Е. Л. Фещенко // Археологические памятники Поднепровья в системе древностей Вос-
точной Европы. – Д., 1988.
18. Мерперт Н. Я. Древнейшая история населения степной полосы Восточной Европы
(ІІІ – начало ІІ до н. э.) : автореф. дис. на соискание учен. степени доктора ист. наук :
07.00.06 «Археология» / Н. Я. Мерперт. – М., 1968.
19. Мимоход Р. А. Блок посткатакомбных культурных образований (постановка
проблемы) / Р. А. Мимоход // Проблеми дослідження пам’яток археології Східної Украї-
ни. – Луганськ, 2005.
20. Мыськов Е. П. Сложение степной срубной культуры и полтавкинская проблема /
Е. П. Мыськов // Новые открытия и методологические основы археологической хроноло-
гии. – СПб., 1993.
21. Обыденнов М. Ф. Северо-восточная периферия срубной культурно-исторической
общности / М. Ф. Обыденнов, Г. Т. Обыденнова. – Уфа, 1993.
22. Отрощенко В. В. О возможности участия полтавкинских и катакомбних племен в
сложении срубной культуры / В. В. Отрощенко // СА. – 1990. – № 1.
23. Отрощенко В. В. О двух линиях развития культур племен срубной общности /
В. В. Отрощенко // Проблемы скифо-сарматской археологии Северного Причерноморья :
тезисы. – Запорожье, 1994. – II.
73
24. Отрощенко В. В. Проблеми періодизації культур середньої та пізньої бронзи півдня
Східної Європи (культурно-стратиграфічні зіставлення) / В. В. Отрощенко. – К., 2001.
25. Отрощенко В. В. К истории племен срубной общности /��
В. В. Отрощенко // Архео-
логия восточноевропейской лесостепи. – Воронеж, 2003. – Вып. 17.
26. Памятники срубной культуры. Свод археологических источников. – Саратов,
1993. – Вып. В 1–10 / под ред. Н. К. Качаловой.
27. Ромашко В. А. Результаты исследования поселения позднего бронзового века в
окрестностях местонахождения Лобойковского клада / В. А. Ромашко // Матеріали та дослі-
дження з археології Східної України: від неоліту до кіммерійців. – Луганськ, 2007. – № 7.
28. Старцева Т. С. Исследование кургана срубного времени в могильнике Сады /
Т. С. Старцева // Археология восточноевропейской Лесостепи. – Воронеж, 1980. – Вып. 2.
29. Татаринов С. И. Древний металл Восточной Украины / С. И. Татаринов. – Арте-
мовск, 1993.
30. Татаринов С. И. Древние горняки-металлурги Донбасса / С. И. Татаринов. – Ар-
темовск, 2003.
31. Черных Е. Н. Древнейшая металлургия Урала и Поволжья / Е. Н. Черных // МИА
СССР. – М., 1970. – № 172.
32. Шарафутдинова И. Н. Племена Степного Поднепровья в эпоху поздней бронзы :
автореф. дис. на соискание учен. степени канд. ист. наук : 07.00.06 «Археология» / И. Н.
Шарафутдинова. – К., 1975.
33. Шарафутдинова И. Н. Степное Поднепровье в эпоху поздней бронзы / И. Н. Ша-
рафутдинова. – К., 1982.
34. Шарафутдинова Э. С. Локально-хронологические особенности срубной культуры
Нижнего Подонья (по материалам погребений) / Э. С. Шарафутдинова // Северо-Западное
Причерноморье. Ритмы культурогенеза : тезисы. – Одесса, 1992.
35. Klochko V. I. The
��
issue of the eastern border of the Eastern Trzcieniec culture (Loboikiv-
ka metallurgy) / V. I. Klochko // Baltic-Pontic Studies. – Poznan, 1998. – Vol. 6.
УДК 902/904
Ю. М. Бровендер, О. А. Коваленко
Донбасский государственный технический университет
МЕТАЛЛ ПОСЕЛЕНИЯ СРУБНОЙ ОБЩНОСТИ ЧЕРВОНЭ ОЗЕРО-3
В ЦЕНТРАЛЬНОМ ДОНБАССЕ
Проаналізовано взаємозв’язок між хімічним складом, властивостями та структурою
бронзових виробів, знайдених на поселенні Червоне Озеро-3 Картамишського комплексу
гірничо-металургійних пам’яток Центрального Донбасу.
Проанализирована взаимосвязь между химическим составом, свойствами и струк-
турой бронзовых изделий, найденных на поселении Червонэ Озеро-3 Картамышского
комплекса горно-металлургических памятников Центрального Донбасса.
The author analyses correlation between chemical composition, characteristics and struc-
ture of the bronze wares found on the settlement Chervone Ozero-3 of the Kartamishsk com-
plex of mining-metallurgic monuments of Central Donbas.
Вопрос об источниках сырья для металлопроизводства населения эпохи
бронзы степи и лесостепи Левобережной Украины всегда были в центре внима-
ния И. Ф. Ковалевой. Исследователь признает существование на базе медных руд
Бахмутской котловины Левобережного (Донецкого) МЦ, в значительной мере
определивший экономический потенциал срубной культуры в ее западном лесос-
тепном варианте [8, с. 8; 9].
© Ю. М. Бровендер, О. А. Коваленко, 2009
74
Одним из наиболее выразительных среди специализированных бытовых па-

мятников Донецкого горно-металлургического центра эпохи бронзы (ДГМЦ), дав-
шим многочисленные свидетельства производственной деятельности населения
срубной культурно-исторической общности (СКИО) является поселение Червонэ
Озеро-3. Данное поселение входит в состав комплекса горно-металлургических
памятников Картамышского археологического микрорайона, расположенно-
го в зоне эпонимного рудопроявления, в северо-восточной части Бахмутской
котловины – обширной синклинальной структуры на территории Центрального
Донбасса [3; 4; 10].
Анализ результатов многолетних исследований памятников Картамышского
микрорайона дает основание предполагать, что его обитатели специализирова-
лись, прежде всего на добыче и обогащении медной руды. Медный концентрат
транспортировался на территории богатые лесом (например, Северский Донец),
где функционировали специализированные поселения металлургов типа Усово
Озера [2], являющиеся основными потребителями меднорудного сырья. Плав-
ка медной руды и изготовление металлических изделий на Картамыше также
имели место, однако они, как представляется, носили вспомогательный харак-
тер, удовлетворяя лишь внутренние потребности древних горняков-металлургов
Картамышского производственного микрорайона [5].
Материалы поселения Червонэ Озеро-3 дают уникальную возможность для
комплексного изучения металлопроизводства специализированных групп населе-
ния СКИО на меднорудной территории Донбасса.
Предметом анализа уже стали каменные, керамические и костяные орудия тру-
да этого поселения [6]. Однако, представление о металлопроизводстве будет не
полным без изучения самих металлических изделий.
Следует отметить, что находки металлических изделий на Картамыше –
исключительно редкое явление. На исследованной раскопками площади поселе-
ния Червонэ Озеро-3, соответствующей 376 м2, при мощности культурного слоя
до 1 м, найдены шило и игла. Шило (образец № 1) происходит со дна постройки 1,
а игла из постройки 2 (образец № 8). По мнению Ю. М. Бровендера данные по-
стройки являются составляющими одного жилищно-хозяйственного комплекса,
функционирование которого связано с населением бережновско-маевской сруб-
ной культуры (БМСК) [4, с. 141].
В данной работе авторами предпринята попытка проанализировать взаимос-
вязь между химическим составом, свойствами и структурой бронзовых изделий,
найденных на поселении Червонэ Озеро-3. Такой анализ, в итоге, позволяет гово-
рить о способе изготовления изделий.
В процессе исследования был определен химический состав бронзовых изде-
лий, осуществлено измерение микротвердости указанных изделий на различных
участках и в поперечном сечении, а также изучена микроструктура указанных
изделий.
Химический анализ был выполнен в лаборатории металлургического заво-
да «Дунафер» (г. Дунауйварош, Венгрия) при помощи рентгеновского люминес-
центного спектрометрического метода (РЛС). Полученные данные представлены
в табл. 1.
При проведении исследований принимались во внимание, в большей мере, хи-
мический состав полированной поверхности, т.к. именно он соответствует хими-
ческому составу изучаемого металла. Химический состав неполированной по-
верхности представляет собой результат многолетней коррозии.
75
Таблица 1
Химический состав бронзовых изделий, %
образца
Состояние
Номер
поверх C O Mg Al Si K Ca Fe Cu As Sn S P Cl
ности
Неполиро-
ваная по- 8,73 44,59 1,83 5,50 17,79 1,05 0,78 1,83 17,90
1 верхность
Полиро-
ванная по- 6,13 90,32 3,55
верхность
Неполиро-
ваная по- 12,45 45,49 1,92 1,96 6,01 2,91 1,33 13,86 9,24 3,46 0,83
8 верхность
Полиро-
ванная по- 3,36 91,36 2,13 3,13
верхность
Основным элементом изучаемых изделий является Cu, содержание которо-
го 90,32–91,36 %. Примеси присутствуют в двух изделиях С (3,36–6,13 %), As
(2,13–3,55 %). В образце 8 содержится Sn (3,13 %). Химический состав изде-
лий отличается друг от друга, но по количеству присутствующей меди и при-
месей анализируемые изделия представляют однофазную бронзу, состоящую из
α-фазы. Бронзами являются сплавы меди со всеми другими элементами, кроме
цинка. В зависимости от наиболее важного элемента в сплаве их разделяют на
оловянистые, мышьяковистые, сурьмяные и т. д. По наличию и количеству при-
месей, образец № 8 (игла) можно считать оловянистой, а образец № 1 (шило)
мышьяковистой бронзой. Такие бронзы отличаются повышенной пластичнос-
тью, хорошей обрабатываемостью давлением. Однофазная бронза как в литом,
так и деформированном состоянии состоит из α-фазы. α-фаза представляет собой
твердый раствор присутствующих в ней элементов (Sn, C, As) в кристаллической
решетке С��
u��
Отличие заключается в том, что после литья структура α-фазы нео-
днородна и имеет дендритное строение. После деформации и отжига структура
α-фазы однородна и представляет собой крупные равноосные зерна. При изуче-
нии микроструктуры бронзовых изделий были выявлены такие равноосные зерна,
как указано выше. Это говорит о том, что изделия после литья подвергали ковке
и отжигу, а вероятнее всего деформировали в горячем состоянии (рис. 2). Содер-
жание примесей в изделиях незначительно отличается как по количеству, так и
по наличию тех или иных элементов. Так бронзовое шило (образец № 1) в своем
составе в качестве примесей имеет углерод в большем количестве, чем в игле –
6,13 % и мышьяк – 3,55 %. Олово в данном изделии не обнаружено. В бронзовой
игле (образец № 8) содержится меньшее количество углерода (3,36 %) и мышьяка
(2,13 %), но присутствует олово (3,13 %). Указанные примеси образуют с медью
твердые растворы, входя в состав α-фазы.
Одним из методов определения возможной пластической деформации после
литья может быть определение механических свойств изделия – в частности твер-
дости. Известно, что после проведения пластической деформации, особенно в хо-
лодном состоянии металл наклепывается (упрочняется), что приводит к увеличе-
нию твердости [7]. В данной работе были проведены измерения микротвердости
прибором ПМТ-3 алмазной пирамидкой при нагрузке 20 г на различных участках
отполированных изделий. Так определялась микротвердость в средней части изде-
лия, которая составила 41 Hµ. На кончике изделия твердость в среднем составила
45 ��
H��
µ. Кроме того была измерена микротвердость по поперечному сечению отпо-
лированного изделия, которая изменялась от края изделия к его центру (рис. 1).
76
Из графика видно, что в централь-

ной части изделия твердость имеет
меньшие значения, чем на кончике
изделия. Это говорит о том, что по-
сле изготовления изделия литьем,
проводилась некоторая пластическая
деформация (например, проковка) в
холодном или подогретом состоянии
в результате которой твердость на
поверхности изделий увеличилась,
т. е. металл упрочнился.
Рис. 1. Изменение твердости образца № 1
Для оценки степени пластичес-
по поперечному сечению кой деформации проводились ме-
таллографические исследования
на отполированных и протравленных образцах. Травление проводили раствором
FeCl3(5г)+HCl(30мл)+H2O(100мл). Структура изделий представлена на рис. 2 и
представляет собой крупные равноосные зерна α-фазы со следами пластической
деформации. Так в структуре бронзового шила, изученной на различных участках
(рис. 2.1; 2.2), в различном количестве наблюдаются в слабодеформированных
зернах следы пластической деформации – линии Чернова-Людерса, представляю-
щие мелкие параллельные штрихи на теле зерна. Как известно деформация про-
исходит за счет перемещения дислокаций в кристалле (зерне) [1]. При травлении
на микрошлифе цветных металлов наблюдаются следы выхода на поверхность
дислокаций. При небольших степенях деформации эти линии называются лини-
ями скольжения Чернова-Людерса. При больших степенях образуется ячеистая
структура, которой на исследуемых образцах обнаружено не было. Это говорит о
том, что деформация при изготовлении изделий присутствовала, но с небольши-
ми степенями.
В средней части образца 1 (рис. 2.2) линий скольжения существенно меньше,
что говорит о том, что деформация проходила неравномерно и в большей мере
проковывались поверхностные слои металла.
1 2
Рис. 2. Микроструктура бронзового шила (образец № 1) на кончике изделия (1) и
в центре изделия (2)
Структура бронзовой иглы (образец № 8) представляет собой мелкозернистые
равноосные зерна α-фазы (рис. 3). Мелкозернистое строение можно объяснить
тем, что в процессе изготовления изделия нагрев проводился до температуры, не-
обходимой для прохождения процесса разупрочнения – в частности первичной
рекристаллизации.
77
Таким образом, из сказанного выше

можно сделать выводы:
– образец № 8 (игла) представ-
лен оловянистой бронзой, образец №1
(шило) – мышьяковистой бронзой;
– исследованные изделия изготовле
ны из однофазной бронзы, состоящей
из α-фазы;
– процесс изготовления изделий по
всей вероятности заключался в литье
жидкого металла (меди), ее дальнейшей
Рис. 3. Мелкозернистая структура кристаллизации и последующей плас-
бронзовой иглы (образец № 8) тической деформации в теплом или го-
рячем состоянии.
1. Бельченко Г. И. Основы металлографии и пластической деформации / Г. И. Бель-
ченко, С. И. Губенко. – М., 1987.
2. Березанская С. С. Усово озеро. Поселение срубной культуры на Северском Донце /
С. С. Березанская. – К., 1990.
3. Бровендер Ю. М. Производственный комплекс поселения Червонэ озеро-3 Доне-
цкого горно-металлургического центра эпохи бронзы / Ю. М. Бровендер // Историчес-
кие и футурологические аспекты развития горного дела : сб. научн. тр. – Алчевск, 2005. –
С. 125–162.
4. Бровендер Ю. М. Производственная постройка 2 поселения эпохи бронзы Червонэ
озеро-3 / Ю. М. Бровендер // Археология восточноевропейской лесостепи. – Воронеж,
2006. – Вып. 20: Эпоха металла Восточной Европы (история исследований, публика-
ции). – С. 128–145.
5. Бровендер Ю. М. О характере и масштабах производственной деятельности на
Картамышском горно-металлургическом комплексе эпохи бронзы / Ю. М. Бровендер //
Проблемы истории и археологии Украины��
��
: материалы ��
VI��
междунар. научн. конф. – Харь-
ков, 2008. – С. 13.
6. Бровендер Ю. М. Формально-типологический анализ орудий металлопроизводства
бережновско-маевской срубной культуры (по материалам памятников Картамышского ар-
хеологического микрорайона) / Ю. М. Бровендер, О. Н. Загородняя // Проблеми гірничої
археології : матеріали VI міжнар. Картамиського польового археолог. семінару. – Алчевськ,
2007. – С. 52–68.
7. Гуляев А. П. Металловедение / А. П. Гуляев. – М., 1986.
8. Ковалева И. Ф. Север Степного Поднепровья в среднем бронзовом веке (по данным
погребального обряда) / И. Ф. Ковалева. – Д., 1981.
9. Ковалева И. Ф. История населения пограничья Лесостепи и Степи Левобережного
Поднепровья в позднем энеолите – бронзовом веке��
��
: автореф. дис. на соискание учен. сте-
пени доктора ист. наук : 07.00.06 «Археология» / И. Ф. Ковалева. – К., 1987.
10. Татаринов С. И. Древний металл Восточной Украины. Очерки реконструкции гор-
ного дела, металлургии и металлообработки в эпоху бронзы / С. И. Татаринов. – Арте-
мовск, 1993.
78
УДК 902/904
О. В. Харитонова
Скляні вироби з території Самарі-Богородицької фортеці
в контексті гутної справи України ХVІІ – ХVІІІ ст.
Розглянуто асортимент гутного скла ХVІІ – XVIII ст., знайденого на території Богоро-
дицької фортеці. Зроблено висновки про торгові зв’язки Присамар’я із іншими регіо-
нами України, Росією та західноєвропейськими державами.
Рассмотрен ассортимент гутного стекла ХVІІ – XVIII вв., найденного на территории
Богородицкой крепости. Сделаны выводы о торговых связях Присамарья с другими ре-
гионами Украины, Россией и западноевропейскими государствами.
The article deals with the assortment of gut glass of the ХVІІ – XVIII c., found on the terri-
tory of Bogorodits’ka fortress. The author also makes the conclusions about trading relations of
Samar’ region with other regions of Ukraine, Russia and West-European countries.
Скляний посуд був широко розповсюдженим на українських землях, зокре-
ма займав значне місце в побуті запорожців, про що свідчать матеріали з дослі-
джених археологічних пам’яток ХVІ – ХІХ ст. На місці поселень на територіях
козацтва знайдено багато фрагментів типового скляного посуду – штофів, фляг і
дзбанків, барилець.
З історіографічного огляду випливає, що гутна скляна продукція, яка побуту-
вала в Україні, ще недостатньо вивчена, хоча найдавніші відомості про гути (май-
стерні з виробництва скла) на Україні, зокрема на Волині, зустрічаються в доку-
ментах середини XVI ст. Проте, дослідницьких робіт, присвячених їй, дуже мало.
Можна виділити праці В. Модзалевського «Гути на Чернігівщині» [9] і В. Гаген-
мейстера «Гутне скло Поділля» [2], в яких автори розглядають лише окремо взяті
регіони України. У роботі Н. Онацького «Українське гутне скло» (1931 р.) аналізу-
ється технологія виготовлення художніх скляних виробів, розглядається російське
скло ХІ – ХІІІ ст. [10] У праці В. Ф. Рожанківського «Українське художнє скло»
розглядається скляна продукція з часів Київської Русі і до радянського періоду
[13]. У 1975 р. вийшла монографія львівської дослідниці Ф. С. Петрякової «Укра-
їнське гутне скло», яка на основі репрезентативних історичних та історіографіч-
них джерел аналізує гутне виробництво XVI – XVIII ст. на загал тих українських
земель, що на той час знаходилися під владою Польщі [12]. Також існує декіль-
ка публікацій у збірках «Матеріали з етнографії та художнього промислу» (напри-
клад, стаття В. Ф. Рожанківського «Художнє скло в збірках музею етнографії та
художнього промислу» за 1954 р., в якій автор вводить до наукового обігу окремі
скляні предмети, які чітко датуються XVIII – XIX ст. [14, с. 88–103]). З отриман-
ням Україною незалежності помітно зростає попит на дослідження з історії ко-
зацтва, що спонукає й до розгляду проблем розвитку ремесел та торговельної ді-
яльності XVII – XVIII ст. У збірці наукових статей «Нові дослідження пам’яток
козацької доби в Україні» вміщено декілька статей харківського колекціонера
В.С. Коваля, зокрема «Слово о бутылке» (2002 р.) [4, с. 74–81] та «Вместо пред-
исловия (попытка классификации бутылок)» (2005 р.) [3, с. 288–309], в яких ав-
тор розглядає питання, що стосуються виробництва та використання скляної тари
на українських землях ХVII – XVIII ст.). У збірці «Археологічний літопис Лівобе-
режної України» надруковано статтю полтавського дослідника О. В. Ханко «Гутне
скло ХVII – XVIII століть з Полтави» [15, с. 125–127], в якій на основі археологіч-
ного матеріалу зроблена спроба типологізації гутного скляного посуду). Питання-
ми гутного склоробства займається також київський фахівець Л. І. Виногродська,
© О. В. Харитонова, 2009
79
якій належить найкраща на даний час класифікація форм пізньосередньовічних

скляних виробів в Україні [1, с. 129–140].
Автором на загал розглядається скло з матеріалів розкопок Богородицької (Но-
вобогородицької) фортеці та її посаду, дослідження якої проводить експедиція
Лабораторії археології Придніпров’я Дніпропетровського національного універ-
ситету під керівництвом професора І. Ф. Ковальової. Пам’ятка розташовувала-
ся на території, де раніше існувало «містечко старовинне козацьке Самарь з пе-
ревозом», що підтверджується наявністю тут культурного шару XVI – XVII ст.
насиченого великою кількістю артефактів, які свідчать про стратегічне та торго-
ве значення цього населеного пункту [8, с. 187–190]. Сучасна історіографія, при-
свячена цій видатній пам’ятці, нараховує більш ніж п’ятдесят робіт, переважно
дніпропетровських дослідників, зокрема, в першу чергу, дослідження І. Ф. Кова-
льової та її колег В. М. Шалобудова, В. О. Векленка, в яких були розглянуті різ-
номанітні питання відносно місцеположення та відповідності топонімам XVII ст.,
житлової забудови, характеру укріплень тощо [6, с. 21–35]. Окремо проаналізова-
но питання щодо пам’яток матеріальної культури [7], до якої належать гутні ви-
роби. Їх опрацювання проводилося із застосуванням типолого-статистичного та
порівняльно-історичного, а також методів природничих наук та надало можли-
вість автору класифікувати та типологізувати гутні скляні вироби, що побу-
тували в XVI – XVIII ст. Результати цих досліджень були надруковані у статтях
«Стеклянная винная и аптечная посуда (по материалам раскопок Новобогородиц-
кой крепости)» (2005 р.) [16, с. 173–175], «Гутне скло ХVII – XVIII ст. з посаду
Богородицької фортеці» (2007 р.) [18, с. 168–172], «Гутне скло ХVIII ст. з Богоро-
дицької фортеці» (2007 р.) [17, с. 260–268]. Результатом досліджень новобогоро-
дицького та старосамарського матеріалу став висновок про наявність трьох
основних функціонально-типологічних груп гутних скляних предметів: посудин
для зберігання рідин та сипких речовин (рис. 1), столового та посуду для індиві-
дуального вжитку, дрібних скляних виробів.
До першої категорії належало кілька основних видів: кварти, штофи, пляшки,
плесканки, барильця, глечики, карафки тощо. Із них для Самарі (посаду Богоро-
дицьком фортеці) XVI – XVII ст. характерними були такі види [18, с. 168–172]:
Кулеподібні пляшки (22 екземпляри; кількість виробів визначено за найбільш
виразними та придатними для датування фрагментами: шийками, ручками та ден-
цями) всіляких розмірів – від дрібних до дволітрових з довгою шийкою (рис. 1.1,
2). Стійкість цих посудин забезпечена в одних випадках конусоподібним дном, в
інших – додатковим конструюванням підставки. Для денець скляного посуду до-
сліджуваного періоду, характерні сліди від понтії (скляної трубки, на якій трима-
ли предмет при виготовленні шийки).
Циліндричні пляшки (9) для зберігання рідини були близькими за формами
до сучасної пляшки (рис. 1.3). У практиці вільного видування циліндр утворю-
ється з кулі шляхом витягування її в одному напрямі; для цього склодув вико-
ристовував відцентрову силу, розмахуючи, як маятником, направленою донизу
склодувною трубкою. Далі він формував дно «в пришльопку» або вдавленням
всередину [13, с. 168]. Сліди цих прийомів формування спостерігаємо на ряді
фрагментів.
Чотиригранні пляшки (11). М’яко закруглені кути цих посудин свідчать про
додаткову обробку кулі сплющуванням з чотирьох боків (рис. 1.4).
З посудин індивідуального вжитку виділяються:
Циліндричні склянки (6) найчастіше з ручками, прикрашеними фігурними
виступами-защипами. Вони видувалися вільним способом без шаблонів. Перехід
від дна до стінки закруглений і завжди з навареною хвилястою ліпною прикрасою
(рис. 2.1, 10).
80
Рис. 1. Гутне скло XVII – XVIII ст. Посудини для зберігання рідини
Стопки (2) невеликі розширені вгорі, на денцях яких помітні сліди від понтії
(рис. 2.3).
Кухлі (2) зі скла «зеленої води», з трьохстрічковими ручками, на розеткоподіб-
ній підставці.
Келихи (2). Відомо декілька варіантів посуду такого типу, але з досліджува-
ної території походить лише один – фрагмент ніжки-підставки келиха з масив-
ним пласким дном, що забезпечувало стійкість посудини. Навколо вдавленого до
середини дна хвилясто накладені одним або кількома шарами наліпи, які збіль-
шують поверхню дна, тобто в більшості випадків такий декор має практичний
характер. Серед українського скляного начиння XVIII – XIX ст. вироби з подіб
81
ним оздобленням денця також зустрічаються не часто [9, с. 63]. Ця форма є типо-
вою для XVI – XVII ст. і може слугувати одним з критеріїв датування українських
скляних виробів.
Конічні чарки (2). Найчастіше зустрічаються на території посаду Богородиць-
кої фортеці чарки, орнаментовані горизонтально розташованими рядами дрібних,
вертикально прокреслених ліній (рис. 2.9). Скло прозоре із зелено-блакитним від-
тінком, висота ніжки 15 см, діаметр основи – 5 см. Зразки аналогічних чарок зу-
стрічаються серед виробничого асортименту Київських [1, с. 129–140] і Полтав-
ських гут [15, с. 125–127] та датуються XVII ст.
До столового посуду відносяться фрагменти тарілки із фігурним краєм з
яскраво-блакитного скла.
До третьої категорії – дрібних скляних виробів – належать аптечні вироби (рис.
3.6), до яких відносяться різноманітні пляшечки, флакони, ампули (2), слоїчки для
мазей, малі для видачі ліків і великі для їх зберігання, та колби [5, с. 66–72].
Технологічне скло представлене привінцевими частинами яскраво-зеленої та
синьої чорнильниць-каламарів, прикрашених ліпними деталями. Сюди ж відно-
сяться віконниці – вироби круглі за формою, з бортиком (рис. 3.9).
Перелічені вище типи скляного посуду, що побутували в Україні в XVI–XVII ст.,
а саме: кулевидні, циліндричні та гранчасті пляшки, келишки, бокали і склян-
ки відомі в склоробстві за всіх часів і майже на всьому європейському просторі.
На скляних виробах з українських гут XVI – XVII ст. помітне загальне прагнен-
ня склоробів до підсилення та ускладнення декоративної обробки перерахованих
основних форм. Як і за часів Київської Русі, головну роль при цьому відіграють
певні прийоми ліплення гарячої, ще в’язкої скломаси [14, с. 88–103]. Спосіб оздо-
блення посуду ліпним склом позначений багатством варіантів, але в основі його
лежать традиційні навички витягування скла.
Розгляд форм гутного скла XVIII ст. слід почати з кулеподібних пляшок. При
зіставленні різних видів, простежується процес розвитку від кулевидної до фор-
ми сучасної пляшки. При цьому верхня частина посудини залишилась округлою,
а низ зазнавав поступових змін. Перехідним типом між кулевидною і сучасною
слід вважати пляшку, нижня частина якої немовби зрізана в процесі формування
дна, що надає їй приземистого вигляду (10). Наступним кроком у розвитку фор-
ми пляшок є видовження нижньої частини [3, с. 288–308]. Так поступово виникла
пляшка, яка подібна вже до циліндричних форм, але ще в значній мірі ґрунтуєть-
ся на сферичних елементах (15).
Пляшки – наймасовіші вироби у ХVIII ст. Серед них переважають вироби
темно-зеленого кольору, хоча є й «зеленої води» (рис. 1.3). Вони, зазвичай, тов-
стостінні, асиметричні, дно мають кругле або багатогранне, ввігнуте до серед-
ини та зі слідами понтії. Місткості для рiдин (пляшки, слоїки тощо) походили
від видутої або циліндричної порожнини з більш-менш витягнутою і доліпле-
ною шийкою.
Бутиль (сулія) XVIII ст. відзначається особливими пропорціями – її вертикаль-
ні розміри лише незначно перевищують горизонтальні, що наближує його до по-
передніх типів. Але в сулії майже всі криволінійні елементи силуету замінено
прямими лініями. Перед нами циліндрична пляшка, відома раніше в дещо прості-
шому виконанні.
«Рейнські» пляшки (рис. 1.5) так звані, «флейти» (2) – товстостінні бутлі для
вина з великим поглибленням по центру дна (аналогічні голландським скляним
посудинам XVIII ст.).
Кварти (2) – вироби чотиригранної форми об'ємом близько 1 л. [11, с. 97], з
плечима, що плавно переходять у шийку, дно у кварт було сильно ввігнуте до се-
редини. Кварти мали, зазвичай, темно-зелений або брунатний колір.
82
Рис. 2. Гутне скло XVII – XVIII ст. Посуд для індивідуального вжитку
83
Рис. 3. Гутне скло XVII – XVIII ст. Фляги, столове та технологічне скло
84
IIIтофи (16), напівштофи (15) – найпоширеніший тип скляного посуду, за фор-

мою дуже подібні до кварт, але менших розмірів і з більш пласким дном (рис. 1.7).
Деякі, найбільш ранні, мають сліди від дерев’яних форм. Існують як прямокутні (рис.
1.6) (10 – штофів; 9 – напівштофів) так і хрестоподібні у перетині (рис. 1.8) (6 – што-
фів; 6 – напівштофів). Вони, як правило, бувають усіх відтінків зеленого кольору.
Що стосується відмінностей у формах пляшок та штофів в залежності від тих
напоїв, які в них реалізувалися, то як у Західній Європі, так і в Росії майже до
1820-х рр. вся тара для харчових рідин – рослинних масел, оцту, різноманітних
спиртних напоїв, лікарських мікстур – носила універсальний характер. Тобто,
якщо з самого початку пляшку або штоф наповнили яким-небудь алкогольним на-
поєм, то потім посудина слугувала для найрізноманітніших рідин. Деякий виня-
ток існував для пляшок, призначених для так званих штучних мінеральних вод,
виробництво яких почалося в Швейцарії та Німеччині в 1782 р, а в Росії (вперше
в Одесі) – в 1829 р. [3, с. 288–308].
Глеки (3) – посудини із злегка відігнутим вінцем, широке горло при переході в
тулово прикрашене накладним розчленованим валиком. Денце виробу є круглою
розеткоподібною підставкою.
До скляних виробів XVIII ст. відносяться й посудини для походів:
Баклаги (4) – посудини пласкої форми, із злегка відігнутим назовні вінцем. На
плічках цих посудин є маленькі ручки. Денця їх овальної форми з поглибленням
по центру і зі слідом від понтії.
Фляги (3) – посудини з відігнутим назовні вінцем (рис. 3.1–3). Овальні денця
для стійкості обплетені скляним джгутом, що утворювало своєрідний піддон. Да-
туються XVII – XVIII ст.
Посуд для індивідуального вжитку налічував кілька видів: склянки, кухлі, чар-
ки, кубки, келихи, бокали, стопки тощо.
Склянки були у дуже широкому вжитку, виготовлялися зі світлого чи скла «зе-
леної води» i мали переважно пласке дно (починаючи з середини ХVIII ст.). Ві-
домі звичайні (рис. 2.4–7) (6) та грановані у верхній частині (рис. 2.2) (3) склян-
ки, які зазвичай, прикрашались наліпками у вигляді вузьких смуг із защипами по
стінках і широких смуг по краю денець або скляними наліпами-розетками.
Кухлi (9) були подiбними до склянок, але завжди мали ручку, просту
однострiчкову або профiльовану (2-, 3-стрiчкову). Також стінки та денця кухлiв
прикрашалися наліпками (вузькими чи широкими смугами) із защипами.
Чарки, стопки, широко застосовуються у ХVIII ст. (рис. 2.12, 13) Трапляються
чарки i стопки з однiєю чи навiть «о двух ручках» [13, с. 85].
Келихи (3). Відомі за знахідками ніжок (рис. 2.11). Темно-зеленого скла на роз-
еткоподібному піддоні, що декоровані наліпними горизонтальними смугами або
вертикально розташованими канелюрами.
Кубки (3). З досліджуваної пам’ятки походять дві придонні частини та фраг-
мент стінки. Один − на розеткоподібному піддоні з поглибленням по центру і слі-
дом від понтії, інший − на круглому піддоні з поглибленням по центру і слідом
від понтії. Виділяється фрагмент стінки товстостінного яскраво-зеленого кубка, у
верхній частині декорованого ромбами.
Циліндрична склянка і кухоль з часу свого виникнення зазнали невеликих змін.
Змінилося лише ліплення підставки і ручки, у бік спрощення [9]: раніше хвилясті
обриси стають гладенькими. Інші кухлі відзначаються плавним переходом стінок
у дно і вдало знайденими пропорціями підставки, на якій посудина легко і вільно
утримує рівновагу.
До столового посуду, що походить з території пам’ятки, відносяться:
Ваза-кошик для цукру, яка представлена придонною частиною (рис. 3.4). Виріб
«зеленої води» у нижній частині декорований наліпками.
85
Сільничка овальна, з дрібногофрованими стінками, скла «зеленої води»

(рис. 3.5).
До категорії аптечні вироби відноситься посуд, серед якого домінують вироби
з темно-зеленого скла (рис. 3.7, 8).
Технологічне скло представлене дрібногофрованою привінцевою частиною
чорнильниці синього кольору та двома фрагментами дзеркала. Окрему групу гут-
них виробів з Богородицької фортеці складають скляні вставки в адміністратив-
них та особистих печатках, прикрасах та хрестах.
Асортимент гутних виробів, представлений знахідками Богородицької форте-
ці та її посаду, мав поширення по всій території України і за кордоном. Подібні
їм вироби із скла зберігаються у музейних і приватних колекціях України та Ро-
сії. У XVIII ст. в Україні у зв’язку з розвитком внутрішньої та зовнішньої торгів-
лі напоями значно збільшився попит на скляний посуд. Потрібно згадати, що ще у
XVII ст. Богдан Хмельницький, переходячи під «високу руку» царя Московії, ви-
магав для українських земель вільного права винокуріння (на той час то було мо-
нопольним правом держави), яке надав Олексій Михайлович [9]. Значно зросла й
кількість гут. Виробництво скла зосереджувалося на Чернігівщині, Волині, Поді-
ллі та Київщині.
Після возз’єднання з Росією вся лісова частина України, крім Правобережжя,
яке ще залишалося в руках польської шляхти, вкривається сіткою гут. Багато з них
належало монастирям та старшині, але працювали на них майстри, які вкладали у
свої твори народне почуття прекрасного. Вироби їх входили в побут найширших
верств населення. [13, с. 45]. Скляні вироби XVII ст. були ще скромні за оздоблен-
ням, але у XVIII ст. збільшується їхня декоративність, з’являються нові типи посу-
ду (круглі пляшки, карафки з пластичними оздобами, фігурний посуд тощо).
Під кінець XVII ст. на Лівобережжі працювало близько 25 гут. Їх будували зде-
більшого промисловці-гутники і майстри-орендарі на землях магнатів і шляхти,
монастирів і (на Лівобережжі) козацької старшини. Маючи підтримку з боку цих
землевласників (чимало з них мали свої власні гути), а також з боку гетьманської
адміністрації (особливо за гетьманування І. Мазепи), скляна промисловість деда-
лі більше поширювала мережу своїх підприємств. На гутах вироблялося віконне
скло, різноманітний посуд (зокрема аптечний), пляшки тощо, а також кришталеве
та оптичне скло. Ці вироби вивозилися до Московщини, Білорусі, Польщі та При-
балтики. Скляна промисловість, у формі гут, найбільше поширюється у ХVІІІ ст.,
зокрема на Чернігівщині [9, с. 57]; загалом на Лівобережній Україні у ХVІІІ ст.,
в різні часи, працювало близько 100 гут (майже всі на території Стародубсько-
го й Ніжинського полків). Найрізноманітніші вироби (зокрема кришталеве скло
й скляні вироби мистецтва) мали широкий попит на внутрішньому й закордонно-
му ринках.
У ХVІІІ ст. гути виробляли переважно просте зелене скло на 40 крб. у рік
(Угринська гута Києво-Печерської лаври – Любецька сотня) [1, с. 139], хоча на гу-
тах з чотирма дойницями виробляли біле, зелене і кришталеве скло на 1500 крб.
у рік.
Протягом ХVІІІ ст. у виробництві скла відбулися суттєві якісні зміни. Вони
торкалися складу скломаси, технології виготовлення листового і видувного скла,
технік декорування виробів. Винайдений чеським склярем Іржі Вандером у серед-
ині ХVІ ст. так званий «халявний» спосіб виготовлення віконних шиб поступово
став домінуючим. Освоюється технологія відливання дзеркального скла на плиті з
наступним прокатуванням і поліруванням. Основним матеріалом для гутних ви-
робів аж до середини XVIII ст. було зелене скло різних відтінків. Виробництво
безбарвного скла в другій половині XVIII ст. зростає. Розквіт різнокольорового
гутного скла припадає на середину ХVIII та початок XIX ст. [13, с. 139].
86
Серед прийомів орнаментації скла поширеними були розпис емаллю, олійни-

ми фарбами, гравіювання та навіть позолочення (цікавим прикладом є орнамента-
ція позолотою гранованої склянки, що походить з Богородицької фортеці) гутних
виробів, переважно штофів, баклаг та інших предметів з плескатою поверхнею.
За фарбувальний матеріал для розписів, що відзначалися великою майстерністю,
правили легкоплавкі білі чи кольорові емалі – жовті, цеглясто-червоні, рожеві, бла-
китні, оливково-зелені. За цей час формується українська барокова орнаментика,
характерна багатством рослинних мотивів, виробляється техніка мазкового роз-
пису, притаманна українському народному мистецтву. Всі розписи гутних виро-
бів XVIII ст. за їхніми художніми особливостями можна поділити на три групи, які
відповідають трьом обласним типам українських декоративних розписів. Розпи-
си першої групи характерні для Чернігівщини [9, с. 13]. Вони відзначаються тон-
кою графічністю і лаконізмом, великими площинами вільного тла. До другої гру-
пи належить розпис штофів з пишними і яскравими рослинними композиціями,
які густо заповнюють тло. В них відчувається щедра декоративність Полтавщини
[15, с. 126]. Третя група представлена розписом сплощеної карафки з Сумського
художнього музею та штофа кінця ХVIII ст. Своєрідна декоративність, вагомість
зображених мотивів, соковитий колорит нагадують декор кахлів Київщини кінця
XVIII – початку ХІХ ст. Переважають тваринні та рослинні декоративні компози-
ції, форми яких притаманні народному мистецтву. До речі, прийоми декору, зокре-
ма гравіювання, використовувалися не лише в якості прикрас, але застосовували-
ся й в більш утилітарно-практичних цілях. Цікавими, наприклад, у цьому сенсі є
фрагмент стінки штофу з вигравіюваною могилою з хрестом (ймовірно, це була
аптекарська склянка в якій зберігали отруту) та фрагменти стінок пляшок оздо-
блені вигрануваними літерами «К» та «S» що походять з Богородицької фортеці
(фонди Лабораторії археології Придніпров’я). У XVIII ст. не втрачають свого зна-
чення й пластичні оздоби гутних виробів. Овальні баклаги та круглі карафи, які
чим далі ширше входять у побут старшинсько-дворянських кіл та заможної час-
тини міського населення XVIII ст., оздоблюють наліпами та гофрованими стрічка-
ми [1, с. 139]. Але особливої майстерності та художньої виразності у використанні
пластичності гарячого скла українські гутники досягають у фігурному посуді.
Протягом XVII – XVIII ст. відбуваються трансформації в моді, процес розвитку
та зміни технології виготовлення, декору, форм пляшок (від кулястої, циліндрич-
ної до хрестоподібної, прямокутної); склянок від циліндричних до конусоподіб-
них; появи нових функціональних видів скляних предметів (сільничок, дзеркал
тощо), що надає можливість датування гутних виробів з Самарі-Богородицької
фортеці.
Отже, за результатами дослідження, можемо стверджувати, що переважна біль-
шість скляних виробів XVII ст. походить з південної території даної пам’ятки, що,
напевне, пов’язується з функціонуванням у той час шинка, розташованого біля
перевозу через р. Самару. Для території самої Богородицької фортеці скляний по-
суд на загал датується першою половиною XVIII ст. Зазначимо також, що інший
датуючий матеріал не суперечить цим висновкам.
Представлений в статті матеріал свідчить про широке розповсюдження скляних
виробів на території пам’ятника в XVI – XVIII ст. Різноманітність гутного скла
говорить про торговельні зв’язки регіону Нижнього Присамар’я і засвідчує
досить високий рівень добробуту його мешканців.
87
1. Виногродська Л. І. До історії керамічного та скляного виробництва на Україні у
XIV – XVIII ст. / Л. І. Виногродська // Археологія. – К., 1997. – № 2. – С. 129–140.
2. Гагенмейстер В. Гутне шкло Поділля / В. Гагенмейстер. – Кам’янець-Подільський,
1931.
3. Коваль В. Вместо предисловия (попытка классификации бутылок) / В. Коваль // Нові
дослідження пам’яток козацької доби в Україні : зб. наук. ст. – Вип. 14. – К.: ХІК, Часи ко-
зацькі, 2005. – С. 288–309.
4. Коваль В. Слово о бутылке / В. Коваль // Нові дослідження пам’яток козацької
доби. – Вип. 11. – К., 2002. – С. 74–81.
5. Ковальова І. Ф. Джерела про існування лазарету та аптеки у Богородицькій форте-
ці / І. Ф. Ковальова, В. М. Шалобудов // Гуманітарний журн. – зима - весна. – № 1–2. – Д.,
2004. – С. 66–72.
6. Ковальова І. Ф. Нові дослідження посаду Богородицьком фортеці / І. Ф. Ковальо-
ва, В. М. Шалобудов, В. О. Векленко // Січеславський альманах : зб. наук. пр. з історії укр.
козацтва. – Вип. 1. – Д., 2005. – С. 21–35.
7. Ковальова І. Ф. Каталог старожитностей доби пізнього середньовіччя містечка Са-
марь та Богородицької фортеці / І. Ф. Ковальова, В. М. Шалобудов, В. О. Векленко. – Д.,
2007.
8. Ковальова І. Ф. Свідчення міжнародної торгівлі козацької доби з Присамар’я /
І. Ф. Ковальова // Археологічний літопис Лівобережної України. – Полтава. – 2/2002–
1/2003. – С. 187–190.
9. Модзалевський В. Гути на Чернігівщині / В. Модзалевський. – К., 1926.
10. Онацький Н. Х. Українське гутницьке скло / Н. Х. Онацький. – Суми, 1931.
11. Пашковський О. Пізньосередньовічне скло поселення Леськи-Мис: спроба сис-
тематизації / О. Пашковський, М. Сиволап // Нові дослідження пам’яток козацької доби в
Україні : зб. наук. ст. – Вип. 14. – К.: ХІК, Часи козацькі, 2005. – С. 97.
12. Петрякова Ф. Українське гутне скло / Ф. Петрякова. – К., 1975.
13. Рожанківський В. Ф. Українське гутне художнє скло / В. Ф. Рожанківський. – К.,
1959.
14. Рожанківський В. Ф. Художнє скло в збірках музею етнографії та художнього про-
мислу / В. Ф. Рожанківський // Матеріали з етнографії та художнього промислу. – Вип. 1. –
К., 1954. – С. 88–103.
15. Ханко О. В. Гутне скло ХVII – ХVІІІ століть з Полтави / О. В. Ханко // Археологіч-
ний літопис Лівобережної України. – № 2. – 2001. – С. 125–127.
16. Харитонова Е. В. Стеклянная винная и аптечная посуда (по материалам раскопок
Новобогородицкой крепости) / Е. В. Харитонова // Середньовічні старожитності Південної
Русі-України : матеріали IV міжнар. студ. наук. археол. конф. – Чернігів, 2005. – С. 173–175.
17. Харитонова О. В. Гутне скло ХVIII ст. з Богородицької фортеці / О. В. Харитоно-
ва // Придніпров’я: історико-краєзнавчі дослідження : зб. наук. пр. – Вип. 4. – Д., 2007. –
С. 260–268.
18. Харитонова О. В. Гутне скло ХVII – XVIII ст. з посаду Богородицької фортеці /
О. В. Харитонова // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні : зб. наук. ст. –
Вип. 16. – К.: ХІК, Часи козацькі, 2007. – С. 168–172.
88
УДК 902/904
І. Ф. Ковальова, В. М. Шалобудов
Кладовище ХVІІ ст. в межах посаду Богородицької фортеці
Розглянуто поховання некрополя, відкритого працями експедиції Лабораторії архео-
логії Придніпров’я Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гонча-
ра.
Рассматриваются погребения некрополя, открытого экспедицией Лаборатории архео-
логии Приднепровья Днепропетровского национального университета имени Олеся Гон-
чара.
The authors consider burials of the necropolis found by the expedition of Laboratory
of archaeology of Pridneprovya of Dnepropetrovsk national university named after Oles’
Gonchar.
Під час шурфування північної частини території у межах зовнішніх укріплень
Богородицької фортеці 1736 р. неочікувано виявилися поховання, здійснені за ре-
гулярною системою, що надало підстави віднести їх до кладовища. Місцеполо-
ження останнього визначається значною за розмірами (100 × 60 м) піщаною задер-
нованою та засадженою деревами дюною заввишки 1,0 м (63,6 м за Балтійською
системою). За спостереженнями, раніше дюна була значно вищою, на що вказує
зменшення глибин могил по мірі наближення до її центру. Скоріш за все, части-
ну ґрунту було знято ще під час будівництва північного валу фортеці, до якого від
підошви дюни менше 10 м на північ.
Перші поховання було виявлено у шурфах №№ 5 та 6, які закладено на північ-
ному схилі та в центрі дюни (рис. 1.1). Поховання за №№ 1 та 2 здійснено в моги-
лах широтної орієнтації розмірами 2,05 × 0,6 м та 2,2 × 0,7 × 0,6 м і глибиною 1,0 та
0,85 м. Вони різняться за оформленням кутів. Могила поховання № 1 видовжено-
овальна, могила поховання № 2 – наближена за формою до труни. Могили було
простежено безпосередньо під сучасним дерновим шаром з глибини 0,3 м. До за-
повнення входив мішаний з материковим піском ґрунт. В обох випадках сліди тру-
ни або якихось інших поховальних споруд були відсутні. Покійники – обидва чо-
ловіки у віці 35–40 років – лежали простягнуто на спині у західній орієнтації
(рис. 2.1–3). Верхні кінцівки схрещено в нижній частині грудей, ноги прямі по
всій довжині, зближені, що передбачає навмисне зв’язування. Стан кісток задо-
вільний, руйнація окремих викликана проростанням через них коріння дерев.
У засипному ґрунті зустрічалися окремі гранітні кам’янці, які, як було встанов-
лено в ході досліджень, навмисно покладалися до могил і інколи позначали рівень
їхнього впуску.
У засипці могили № 1 під час розчистки було зустрінуто 5 крем’яних відщепів
і ножеподібну платівку, яка лежала на дні (рис. 2.2). Присутність відщепів та ви-
робів з кременю у південній частині дюни (траншея № 1) є свідченням існування
поселення чи могильника кам’яної доби, скоріш за все зруйнованих під час знят-
тя верхнього шару дюни в 30-х рр. ХVІІІ ст. та подальшого розорювання в ХІХ –
ХХ ст.
Відкриття двох поховань, розташованих за лінією південь – північ на відстані
25 м засвідчувало існування тут кладовища часів життєдіяльності фортеці. З ме-
тою встановлення площі та планування кладовища було прийнято рішення про за-
кладання траншеї завширшки 2 м, яка б прорізувала дюну у напрямку південь –
північ. Крім неї, з метою встановлення наявності поховань за межами дюни, було
© І. Ф. Ковальова, В. М. Шалобудов, 2009
89
закладено траншею № 2 в східному напрямку довжиною 20 м і шість шурфів у

західному – північно-західному (300°) напрямку вздовж краю дюни на відстані
2–3 м один від одного. Закладанню траншеї в останньому випадку перешкоджа-
ли дерева (рис. 1.2).
Рис. 1. Кладовище поблизу Богородицької фортеці: 1 – місце розташування дюни з

похованнями ХVІІ ст.; 2 – поховання в траншеях та шурфах
90
Усього під час робіт було відкрито 30 поховань, зосереджених переважно у

траншеї № 1. У траншеї № 2 відмічено лише два поховання, розташованих побли-
зу підніжжя дюни. У шурфах західної частини простежено п’ять поховань на від-
тинку 15 метрів; судячи з орієнтації могил, відкриті поховання розпочинали ряди,
паралельні ряду поховань траншеї № 1.
Переходячи до опису могил, треба відзначити їхню стандартизацію. Переваж-
на більшість з них має витягнуто-підпрямокутну форму із більш-менш округлени-
ми кутами або наближену до гробовища. Розміри могил коливаються від 2,1 × 0,75
до 1,85 × 0,6 м. Глибина, як вже зазначалося, залежить від місця розташування на
дюні і коливається у межах від 1,3 до 0,35 м у верхній частині дюни. Характер за-
повнення ям не змінюється відносно раніше описаних поховань у шурфах №№ 5 і
6. У переважній більшості могил у заповненні та на дні присутнє гранітне камін-
ня; у двох випадках спостерігалося прорізання однієї могили другою (№№ 4а – 4б
та 7–7а). Зафіксовано поховання трьох небіжчиків в одній могильній ямі №№ 17–
19 (рис. 4.1). Також відмічена руйнація поховань №№ 15 та 27: в першому випад-
ку – електричним кабелем, в другому – поселенням ХVІІІ ст.
На загальну кількість – 30 поховань – нараховано 10 решток гробів. Остан-
ні дуже поганої збереженості через піщаний ґрунт. За формою усі гроби прямо-
кутні, без розширення у головах, з’єднання у кутах здійснювалося за допомогою
дерев’яних шипів. Лише в трьох випадках (поховання №№ 4, 5 та 21) зафіксовано
залізні скоби, якими кріпилися кришки до гробів. Переважна більшість поховань
здійснена без слідів гробовищ. Виходячи зі стиснутого положення більшості кіс-
тяків, можливо, поховання здійснювалося у савані чи якомусь рядні. Переходячи
до опису поховань, констатуємо виключно простягнуте на спині положення у за-
хідній, з календарними відхиленнями, орієнтації. Нижні кінцівки прямі, зближені
у колінах та стопах. На відміну від них, у положенні верхніх кінцівок стабільність
відсутня. Зафіксовано положення рук, складених одна до одної на грудях; схреще-
них; відведених у плечових кістках у сторони від тулуба і покладених кистями до
підборіддя; з однією зігнутою, покладеною до грудей рукою та простягнутою до
тазу другою (рис. 2–4).
За антропологічними визначеннями В. М. Шалобудова, двадцять п’ять похо-
вань належали чоловікам переважно змужнілого віку, лише одне – людині до 20
років, три поховання віднесено до жіночих, віком від 30 до 50 років. Відсутність,
через обмаль часу з моменту розкопок, більш точних визначень робить неможли-
вим виділення наявних антропологічних типів. Останнє має неабиякий інтерес у
зв’язку з формуванням гарнізону Богородицької (Новобогородицької) фортеці із
представників північно- та центрально-російських районів та місцевого населен-
ня Лівобережної України. Треба сподіватися, що в майбутньому саме антрополо-
гічному матеріалу належатиме головне місце у визначенні етнічного складу насе-
лення часів будівництва фортеці.
На жаль, нечисленність речових знахідок та їхня невиразність не дають під-
став для таких спостережень. Майже 80 % поховань не містили інвентарю; в ін-
ших знайдені такі речі: залізна закаблука – 1 (поховання № 4а); литі бронзові ґу-
дзики (поховання №№ 4б, 20, 25); натільний бронзовий хрест (поховання № 20)
та маленька намистина блакитного скла (поховання № 10) (рис. 2.10, 11; 3.10; 4.3,
4, 10). Перелічені речі мають широке хронологічне датування від кінця ХVІ по
ХVІІІ ст. За матеріалами розкопок козацької Самарі та посаду Богородицької фор-
теці, аналогічні знахідки представлені у культурному шарі, віднесеному до ХVІІ
ст. [3, с. 30, № 98; с. 47, № 188].
На користь датування кладовища саме цим часом свідчить також відсутність у
заповненні могил кераміки та інших речей першої половини – середини ХVІІІ ст.,
коли на прилеглій території вже існувало поселення [4, с. 64, 65].
91
Рис. 2. Поховання №№ 1–6а та інвентар з них
92
Рис. 3. Поховання №№ 7–16 та намистина з поховання № 10
93
Рис. 4. Поховання №№ 17–27 та інвентар з них
94
Під час роботи у дерновому шарі зустрічалися саме ці знахідки, що побічно під-
тверджує різночасність поселення і кладовища. Звертаючись до писемних джерел з
історії фортеці, дізнаємось, що її будівництво тривало протягом 1688 р. за безпосе-
редньої участі у ньому гетьмана І. Мазепи та військових представників російсько-
го уряду [1, с. 360; 5, с. 49]. У 1711 р. за умовами Прутського договору укріплення
фортеці підлягали руйнації і були відновлені лише у 30-х рр. ХVІІІ ст. [4, с. 64–66].
Розташування кладовища на незначній відстані від північних укріплень (бастіон)
фортеці і відсутність в похованнях речей ХVІІІ ст. дає підстави пов’язати виник-
нення некрополя із першим етапом будівництва фортеці. Саме до нього належать
свідчення про гарнізон та, головним чином, будівельників, примусово відправлених
до фортеці. Опис будівництва Богородицької фортеці поблизу містечка Самарь зна-
ходимо в анонімній «Історії Русів»: «Як вступив Мазепа в Правління Гетманське,
найпершою його справою було провести надійне приготування до походу на Крим.
І для того через увесь 1688 рік декілька тисяч Малоросійських лопатників будували
місто Самар у гірлі Самари, назване опісля Богородичною кріпостю» [2, с. 282].
Серед останніх були селяни з території Гетьманщини, козаки Гадяцького та
Полтавського полків [4, с. 59], донські козаки, «черкаси» сумського, харківського
та острогозького полків та заслані після придушення повстання московські стріль-
ці [6, с. 122]. Як відомо, смертність внаслідок важкої праці, хвороб та пошестей в
перші роки існування фортеці була досить високою, що засвідчують розміри кла-
довища. Відсутність на ньому багатих поховань слугує підтвердженням низького
соціального стану тих, хто знайшов вічний спокій у Самарській землі.
1. Величко Самійло. Літопис / Самійло Величко. – К., 1991. – Т. 2.
2. Історія Русів. – К., 1991.
3. Ковальова І. Ф. Каталог старожитностей доби пізнього середньовіччя містечка Самарь
та Богородицької фортеці / І. Ф. Ковальова, В. М. Шалобудов, В. О. Векленко. – Д., 2007.
4. Репан О. Палімпсест / О. Репан, В. Старостін, О. Харлан. – К., 2008.
5. Яворницький Д. І. Історія запорозьких козаків / Д. І. Яворницький. – К., 1991. – Т. 3.
6. Яворницький Дмитро. Твори у 20 томах / Дмитро Яворницький. – Том. 3. – Книга
1. – Серія Історія, краєзнавство, археологія. – К.; Запоріжжя, 2008.
УДК 902/904
В. О. Векленко, М. В. Несправа
Придніпровська академія будівництва й архітектури
НАТІЛЬНІ ХРЕСТИ XVII – XVIII ст. З ТЕРИТОРІЇ ІГРЕНСЬКОГО
ПІВОСТРОВУ (ЗІБРАННЯ В. В. ТА Є. В. БІНКЕВИЧІВ)
Проаналізовано та уведено до наукового обігу зібрання натільних хрестів XVII – XVIII ст.
з колекції В. В. та Є. В. Бінкевичів.
Анализируется и вводится в научный оборот собрание нательных крестов XVII –
XVIII в. из коллекции В. В. и Е. В. Бинкевичей.
Collection of pectoral crosses of the XVII-XVIII c. from the collection of V. V. and E. V. Binke
vich is analyzed and entered into the scientific turn.
Територія Самарського лівобережжя в місці впадіння Самари до Дніпра з давніх
давен була залюдненою. Археологічні матеріали підтверджують постійну тяглість
людини до освоєння природних багатств і вигідного транзитного розташування Ниж-
© В. О. Векленко, М. В. Несправа, 2009
95
нього Присамар’я [13]. Впродовж тисячоліть, до утворення києворуської держави та

в часи її розквіту, на Ігренському півострові існувало значне слов’янське поселен-
ня міського типу, яке навіть під час татаро-монгольської навали продовжувало свою
життєдіяльність, що доводиться численними нумізматичними знахідками [16].
У другій половині XVII ст. жвава життєдіяльність на лівобережжі самарського
пониззя відновлюється через певну стабілізацію зовнішньополітичної ситуації та
посилення зацікавленості Московської держави у боротьбі за вихід до Чорного
моря, що особливо відбилося у проведенні І та ІІ Кримських походів та заснуванні
тимчасової російської бази на Кодацькому острові. Проте ще масштабніші
розміри залюднення території Ігренського півострову набуло з 30-х рр. XVIII ст.,
коли запорозьке козацтво повернулося з еміграції і почало знову обживати свої
прадавні вольності. Саме у ці часи будується на розі Ігренського півострова Усть-
Самарська фортеця [14].
Усі ці зміни відбилися не тільки у нумізматичному матеріалі, а й у колекції на-
тільних хрестів, зібраних братами В. В. та Є. В. Бінкевичами у 60–70-х рр. ХХ ст.
на Ігренському півострові 1. Остання нараховує 28 одиниць, з яких 4 репрезенту-
ють добу Київської – Литовської Русі, 16 – пізньосередньовічних період, з котрих
майже половина відноситься виключно до XVIII ст. (рис. 1). За винятком одно-
го, вирізаного із бронзової платівки, натільні хрести XVII – XVIII ст. з Ігренсько-
го півострову виконані у техніці лиття, матеріалом слугують бронза (15 одиниць),
срібло (2) та свинець (1). Переважна більшість з них мають повну або значну ана-
логію у знахідках, що походять з території Самарі – Богородицької фортеці, виро-
бах зібрання Б. І. й В. І. Ханенками чи експонатах державних та приватних зібрань
Російської Федерації [9; 11; 12].
Систематизація хрестів здійснюється за схемою, розробленою для знайдених
в Самарі – Богородицькій фортеці, з деякими винятками. Усі натільні хрести роз-
ділені на групи і мають аналогії у ІІ, ІІІ, IV, V та VI групах знахідок з Самарі – Бо-
городицької фортеці.
Перша група натільних хрестів в кількості трьох одиниць, що мають ознаки на-
лежності до XVII ст., представлені виробами російського походження, тому відне-
сені нами до різних розділів другої групи.
Хрест № 1, свинцевий, прямий латинський за формою із характерними під-
квадратними розширеннями на кінцях балок (рис. 1.8). Кути середохрестя роз-
ділені кульками діаметром 2 мм, котрі кріпляться до напівбалок за допомогою
волют. Розміри: 50 (з вушком) × 32 мм. Лицевий бік тричасний за композицією.
Внутрішній восьмикінцевий хрест 24 × 15 мм, із списом і тростиною стоїть на
Голгофі. По кінцях горизонтальної балки – написи – іс. хс. (Ісус Христос) під тит-
лами, а над верхівкою – црь. свы (цар слави), також під титлами. Напис під до-
лом Голгофи не читається.
Зворотний бік основного хреста розділений на 11 медальйонів: 5 – «х»- поді-
бних декоративного характеру та 6 – з рештками написів з текстом молитви.
Близькою аналогією є натільні хрести № 19, 47 та 102 Богородицької фортеці [7;
8; 10] та тільник № 164 із зібрання Б. І. та В. І. Ханенків [15, табл. XV]. Датується
XVII ст., але виготовлення із свинцю свідчить про можливість виготовлення у
XVIІI ст.
Хрест № 2 бронзовий, прямий латинський за формою, з лінійно розширеними
кінцями балок та з чітко фіксованими підквадратними розширеннями рамен зовніш-
нього хреста і горішньої напівбалки (рис. 1.7). Кути середохрестя розділені проме-
нями, які кріпляться до напівбалок за допомогою волют. Розміри: 55 × 33 мм.
Автори висловлюють вдячність В. В. Бінкевичу за можливість опрацювання та публікації

1
матеріалів.
96
Рис. 1. Натільні хрести XVII – XVIII ст. з Ігренського півострову
97
Лицевий бік тричасний за композицією: внутрішній восьмикінцевий хрест зі

списом і тростиною на Голгофі із схематично позначеною головою Адама, вписа-
ний в латинський хрест із розширеною нижньою частиною, та написами на ньо-
му. Внутрішній хрест під раменами несе напис: ни. к. т. ка. (НИ.КА. – перемо-
жець, к. – копіє, т. – тростина). По кінцях горизонтальної балки – напис іс. хс. під
титлом, над верхівкою – црь. свы, також під скороченням. Під долом Голгофи –
абревіатура МЛРБ (місце лобне розп’ятий бисть).
Зворотний бік основного хреста розділений на рядки, в яких розміщувався
текст молитви.
Датується XVII в. і має повну аналогію у хресті №35 колекції хрестів з Бого-
родицької фортеці [7; 8; 10] та досить близьку аналогію – в № 164 з зібрання Ха-
ненків [15, табл. XV].
Хрест № 3 срібний, прямий латинський за формою (рис. 1.1). Кути середохрес-
тя розділені чотирма променями 7 мм завдовжки. Розміри: 42 × 22 мм. Внутріш-
ній восьмикінцевий хрест 15 × 12 мм стоїть на Голгофі, спис і тростина відсутні.
Форма Голгофи і наявність голови Адама не чіткі, можна припустити зображення
язиків полум’я. По кінцях балок у медальйонах – написи: у горішньому – цс (цар
слави), у горизонтальних – ис. хс. під титлами, у нижньому – лігатура МЛРБ. Роз-
міри основного хреста – 35 × 22 мм, ширина балок – 5 мм.
Зворотний бік розділений на 15 прямокутних медальйонів повністю стерти-
ми написами.
Датується XVII в.; має близькі аналогії серед натільних хрестів з Богородиць-
кої фортеці № 10, 30, 38 [7; 8; 10].
Друга група представлена досить розповсюдженим в межах Російської імпе-
рії з XVII по XIX ст. типом хрестів, які за аналогіями з середнього і нижнього
Присамар’я вважаємо протобарочними [3].
Хрест № 4 (рис. 1.9), бронзовий, прямий латинський за формою, складається із
зовнішнього і внутрішнього хрестів. Внутрішній восьмикінцевий хрест стоїть на
скелеподібній Голгофі, обабіч його – спис і тростина. По кінцях рамен в два ряд-
ки молитва Хресту, вгорі вертикальної напівбалки – скорочений під титлами на-
пис у три рядки ц. с. іс. хс. с. б. (цар слави Ісус Христос Син Божий). Основний
хрест по периметру окантовано тонкою смугою. Вушко фігурне. Загальні розмі-
ри: 40 × 18 мм.
Основний хрест на зворотному боці також окантовано тонкою смугою. Запо-
внений текстом варіанту Ісусової молитви: «Гди Іис/ Хрте/ сыне/ бжій/ благосло-
ви/ …». Датується XVII – XVIII ст.
Третя група, тотожна знахідкам ІІІ групи з Богородицької фортеці, представле-
на двома виробами, віднесених нами до так званих барочних хрестів.
Хрест № 5 (рис. 1.6), бронзовий, прямий латинський за формою, складається
з трьох компонентів – зовнішнього і внутрішнього хрестів та декоративного ото-
чення. Розміри основного хреста на лицевому боці – 22 × 10 мм, ширина балок –
4,5–5 мм.
Внутрішній восьмикінцевий хрест 14 × 9 мм стоїть на скелеподібній Голгофі
з головою Адама. По бокам здіймаються спис і тростина. По кінцях рамен в два
рядки – написи під титлами: верхній рядок – іс. хс., нижній – снь. бжіи. (син бо-
жий), в горішній частині вертикальної балки – скорочений під титлами напис црь
слвы. Основний хрест був вкритий білою емаллю, від котрої збереглися незначні
фрагменти, по периметру окантований тонкою смугою. Декоративне обрамлен-
ня чітко прокреслене, заповнене рослинним орнаментом. Вушко фігурне. Загаль-
ні розміри: 35 × 18 мм.
Хрест на зворотному боці окантований тонкою смугою і заповнений текстом
молитви: «Кре/ сту/ тво/ ему покланяе/ мся Владыко/ и св/ ято/ е во/ скр/ есе/ ние/
98
твое/» з незначними слідами білої емалі. Декоративне обрамлення складається з

рослинного орнаменту, краї чітко визначені, зовнішні контури, в цілому, повторю-
ють обриси хреста, але зберігають плавно-округлі лінії, властиві витворам україн-
ського бароко. Датується межею XVII – XVIII ст.
Хрест № 6 (рис. 1.12), бронзовий, прямий латинський за формою, складається
з трьох компонентів – зовнішнього й внутрішнього хрестів то декоративного ото-
чення. Розміри основного хреста на лицевому боці – 25 × 11 мм, ширина горизон-
тальної балки – 6 мм, вертикальної – 5,5 мм. Внутрішній восьмикінцевий хрест
стоїть на скелеподібній Голгофі без голови Адама; по його боках – спис і трости-
на. На кінцях рамен в два рядки скорочення під титлами: верхній рядок – іс. хс.,
нижній – снь. бжіи.; у горішній частині вертикальної балки – скорочений під тит-
лами напис црь слвы. Основний хрест вкритий блакитною емаллю, по периметру
окантований тонкою смугою. Декоративне обрамлення чітко прорисоване, запо-
внене рослинним орнаментом. Вушко фігурне, з прикріпленим до нього ланцюж-
ком з гнутого мідного дроту 12,5 см завдовжки.
Основний хрест на зворотному боці заповнений текстом молитви: «Да во-
скреснет Бог» і вкритий блакитною емаллю. Декоративне обрамлення складаєть-
ся з рослинного орнаменту, краї чітко окреслені, зовнішні контури повторюють
обриси хреста, але зберігають плавно-округлі лінії.
Загальні розміри: 40 × 20 мм. Датується межею XVII – XVIII вв.
Аналогії цим хрестам знаходимо, передусім у тільниках Богородицької форте-
ці [3; 10], а також у численних знахідках з території сучасної Російської Федера-
ції [11; 12].
Четверта група хрестів представлена знахідками, котрі побутували як на по-
чатку XVII, так і впродовж XVIII ст., проте, через відсутність повних аналогій або
датуючих матеріалів, на сьогодні ми не можемо чітко визначити їхню хронологіч-
ну належність.
Хрест № 7 (рис. 1.4), бронзовий, за формою – прямий латинський з лінійно
розширеними балками, складається з двох компонентів – зовнішнього і внутріш-
нього хрестів. Кінці балок підтрикутної форми.
Внутрішній восьмикінцевий хрест стоїть на закругленій Голгофі без голови
Адама. На кінцях балок трикутні медальйони без написів, на вертикальній – ме-
дальйони відокремлено незначним проміжком від верхівки й долу Голгофи. Спис
і тростина, а також надписи відсутні. Основний хрест по периметру окантова-
ний тонкою смугою. Вушко пряме сплощене. Загальні розміри: 26 (з вушком) х
14 мм.
На зворотному боці у середохресті розміщено георгіївський хрест, крім нього
зафіксовано рештки написів, непрочитаних через сильну потертість знахідки. Да-
тується XVII – XVIII ст.
Часткова аналогія – № 101 з зібрання натільних хрестів Богородицької форте-
ці [6].
Хрест № 8 (рис. 1.5), бронзовий литий з лінійно розширеними балками, скла-
дається із зовнішнього і внутрішнього хрестів.
Внутрішній восьмикінцевий хрест 12 × 7 мм стоїть на закругленій Голгофі
з головою Адама всередині, під нею – схрещені кістки. По боках від Голгофи
знаходяться спис і тростина. По кінцях рамен – скорочення під титлами – іс. хс., у
горішній частині вертикальної балки – під титлами напис црь. Основний хрест по
периметру окантований тонкою смугою. Вушко пряме сплощене.
Основний хрест на зворотному боці також окантований смужкою. Заповнений
відмінним від канонічного зразку варіантом псалма «Да воскреснет Бог».
Загальні розміри: 27 × 14 мм. Датується XVII – XVIII ст. Аналогії знаходимо
серед знахідок XVIII ст. з Вологодчини [11, с. 282, рис. 31].
99
Хрест № 9 (рис. 1.3), бронзовий литий, прямий латинський за формою, з част-

ково втраченим вушком. Складається з двох компонентів – зовнішнього і внутріш-
нього хрестів.
Основний хрест – з криноподібними закінченнями балок, його розміри –
24 × 18 мм, ширина балок – 5 мм. Внутрішній хрест – прямий латинський, в цен-
трі – круглий медальйон із вписаним зображенням голуба (святого Духа). Зовніш-
ні кути середохрестя розділені чотирма промінцями, що йдуть від центрального
медальйона.
На зворотному боці у центральному медальйоні вміщено зображення двох па-
лаючих сердець, в іншому – тотожний лицевій стороні.
Загальні розміри: 30 × 25 мм. Датується XVII – XVIII ст. Повну аналогії йому
маємо у знахідці з с. Сокілки Полтавської обл., часткову – серед хрестів з терито-
рії Богородицької фортеці [10] та Вологодчини [11, с. 294, рис. 66]. Проте якщо у
Присамар’ї подібні речі фігурують серед достатньо пізніх матеріалів, то на тери-
торії європейської частини Російської Федерації – в шарі з півтораками Сигізмун-
да ІІІ (1587–1632).
Наступна, п’ята група, представлена натільними хрестами XVIII ст., для яких
ми припускаємо російське походження і належність до часів існування Усть-
Самарського ретраншементу.
Хрест № 10 (рис. 1.11) бронзовий, прямий латинський з тричасними розширен-
нями на обох кінцях горизонтальної й нижньому кінці вертикальної балок. Скла-
дається із зовнішнього і внутрішнього хрестів.
На лицевому боці по кінцях написи: вгорі – црь. свы. під титлами, на краях
рамен – іс. хс., унизу під Голгофою – МЛРБ. Внутрішній восьмикінцевий хрест
15 × 12 мм стоїть на Голгофі разом із списом і тростиною, біля верхівок котрих –
літери к. і т. Зворотний бік – з текстом непрочитаної молитви.
Загальні розміри: 40 × 29 мм. Датується XVIII ст. і має повну аналогію у хресті
№ 14 з території Богородицької фортеці [10].
Хрест № 11 (рис. 1.13), бронзовий, прямий латинський, з лінійно розширеною
нижньою балкою, складається із зовнішнього і внутрішнього хрестів.
Восьмикінцевий внутрішній хрест на лицевому боці має розміри 20 × 15 мм і
стоїть на еліпсоподібній, з головою Адама, Голгофі разом із списом і тростиною;
нижче Голгофи напис МЛРБ, біля плеч – іс. хс. під титлами, під ними – ни.к.т.ка.,
над верхівкою – црь. свы. під титлами. По периметру зовнішнього хреста про-
ходить відокремлена борозенкою смуга з текстом молитви, непрочитаним через
стертість.
Зворотний бік складається із зовнішнього хреста, повністю аналогічного лицево-
му, та внутрішнього прямого латинського. Внутрішній хрест, 36 × 24 мм, розділений
горизонтальними рисками, з непрочитаним через корозію текстом. Поле зовнішньо-
го хреста було також заповнене молитвою, не прочитаною з тих же причин.
Загальні розміри: 46 × 28 мм. Датується XVIII ст. і має повну аналогію у хресті
№ 53 з території Богородицької фортеці [10].
Хрест № 12 (рис. 1.10), бронзовий литий, прямий латинський за формою, з ліній-
но розширеними балками, двопланний за композицією. Вушко пряме сплощене.
Восьмикінцевий внутрішній хрест на лицевому боці має розміри 24 × 17 мм і
стоїть на закругленій, з головою Адама, Голгофі 4 × 6 мм. Спис і тростина підніма-
ються від Голгофи під скісною балкою; нижче Голгофи напис МЛРБ, біля плеч –
іс. хс. під титлами, під ними – ни.к.т.ка., над верхівкою – црь. свы. під титлами.
По периметру зовнішнього хреста проходить відокремлена борозенкою смуга з
карбуванням, що імітує текст молитви. Напівбалки лінійно розширюються.
Зворотний бік складається із зовнішнього хреста, повністю аналогічного ли-
цевому, а також внутрішнього прямого латинського. Внутрішній хрест 40 × 28 мм,
100
відокремлений від зовнішнього тонкою лінією, вертикальна балка розділена гори-

зонтальними рисками; текст молитви на внутрішньому хресті не прочитаний.
Загальні розміри: 50 × 32 мм. Датується XVIII ст. і має неповну аналогію у хрес-
тах № 28 та 53 з території Богородицької фортеці [10].
Хрест № 13 (рис. 1.16), бронзовий, прямий латинський за формою, з лінійно
розширеними балками, двопланний за композицією. Вушко пряме сплощене.
На лицевому боці в зовнішньому хресті розміщено восьмикінцевий внутріш-
ній хрест, який стоїть на закругленій, з головою Адама, Голгофі. Спис і трости-
на, як і в попередніх тільниках, піднімаються від Голгофи під скошеною балкою;
нижче Голгофи напис МЛРБ, біля плеч – іс. хс. під титлами, під ними – ни.к.т.ка.,
над верхівкою – црь. свы. також під титлами. Усі напівбалки лінійно розширю-
ються. По периметру зовнішнього хреста проходить відокремлена борозенкою
смуга з текстом молитви, непрочитаним через стертість та корозію.
Зворотний бік повністю тотожний лицевому. Внутрішній хрест, 36 × 25 мм, від-
окремлений від зовнішнього тонкою лінією, розділеною горизонтальними риска-
ми; текст молитви нанесено на внутрішньому хресті. Поле зовнішнього хреста за-
повнене зигзагоподібним візерунком, що імітує текст молитви.
Загальні розміри: 44 × 28 мм. Датується XVIII ст. і має аналогію у хресті № 53
з території Богородицької фортеці [10].
Хрест № 14 (рис. 1.17), бронзовий, прямий латинський за формою, з лінійно
розширеними балками, двопланний за композицією. Вушко пряме сплощене.
На лицевому боці в зовнішній хрест 40 мм заввишки вписано восьмикінцевий
внутрішній хрест, який стоїть на закругленій, з головою Адама, Голгофі. Спис і
тростина здіймаються від Голгофи під скошеною балкою; нижче Голгофи напис
МЛРБ, біля плеч – іс. хс. під титлами, під ними – ни.к.т.ка., над верхівкою – црь.
свы. під титлами. По периметру зовнішнього хреста – відокремлена смуга з тек-
стом молитви. Усі напівбалки лінійно розширюються.
Зворотний бік складається із зовнішнього хреста, цілком аналогічного лицево-
му, і внутрішнього прямого латинського. Внутрішній хрест відокремлений від зо-
внішнього тонкою смугою і заповнений стертим текстом молитви.
Хрест № 15 (рис. 1.14), бронзовий, прямий латинський за формою, двопланний
за композицією, вушко пряме сплощене.
На лицевому боці хреста розміщено восьмикінцевий внутрішній хрест, який
стоїть на закругленій, з головою Адама, Голгофі. Спис і тростина починаються від
Голгофи і проходять під скошеною балкою, написи повністю аналогічні вищеопи-
саній знахідці. Збереглося емалювання білого і блакитного кольору.
На зворотному боці – стертий текст псалма «Да воскреснет Бог» вкритий бі-
лою емаллю.
Хрест № 16 срібний, прямий латинський за формою, двоплановий за компози-
цією (рис. 1.15). Вушко пласке.
У зовнішній хрест вписано восьмикінцевий внутрішній хрест, який стоїть на
схематично позначеній Голгофі із списом і тростиною, які починаються від Голго-
фи і проходять під скошеною балкою; написи повністю аналогічні вищеописаним
знахідкам цього періоду. Навколо рамен внутрішнього хреста розташовані слова
початку Похвали хресту: «Крест хранитель всея вселенныя…». По кінцях гори-
зонтальних і горішньої напівбалок розташовані медальйони с написами під тит-
лами: на вертикальній – црь. свы., на горизонтальних – іс.хс. Через значну стер-
тість написи й зображення нижньої напівбалки не читаються.
101
Поле зворотного боку заповнене текстом молитви, не прочитаним через стер-

тість.
Загальні розміри: 37 × 22 мм. Датується XVIII ст. і має аналогію у знахідці,
атрибутований другою половиною XVII – XVIII ст. з території Нижнього Новго-
роду [12, foto/5-9].
Наступна, шоста, група представлена натільним хрестом, для якого ми припус-
каємо українське (запорозьке) походження і належність до часів після ліквідації
Усть-Самарського ретраншементу, тобто другій половині XVIII ст.
Хрест № 17 (рис. 1.2), вирізаний з бронзової платівки, латинський за формою
із лінійно розширеними балками. Складається з двох компонентів – зовнішнього
і внутрішнього хрестів. У зовнішнього хреста напівбалки лінійно розширюються,
а краї зрізані під прямим кутом. Вушко втрачене.
Внутрішній прямий латинський хрест стоїть на стилізованій Голгофі з голо-
вою Адама під нею, нижче – схрещенні кістки. Обабіч нього, від Голгофи, зно-
сяться спис і тростина. По кінцях рамен – скорочення під титлами – іс. хс. Верхня
й горизонтальні напівбалки закінчуються насічками. Горішній кінець вертикаль-
ної напівбалки основного хреста прикрашений стилізованим зображенням сонця
або Всевидячого ока. Внутрішні кути середохрестя розділені промінцями. Всі зо-
браження на лицевому боці вирізьблені або вибиті зубильцем.
Зворотний бік без зображень і написів.
Загальні розміри: 45 × 40 мм. Датується XVIII ст. і має аналогію в знахідках з
Богородицької фортеці (№ 75) [4; 5], хресті з зібрання Д. І. Яворницького «З запо-
розьких поховань» (фонди ДІМ ім. Д. І. Яворницького) а також у знахідках з с. Ка-
рабінівка Дніпропетровської обл.
Представлена частина зібрання В. В. та Є. В. Бінкевичів з території Ігренського
півострову репрезентує ранньомодерну добу, підтверджує залюдненість терито-
рії в XVII – XVIII ст., а також наявність російського та українського компонентів
серед місцевого населення.
1. Библия. – М., 1991.
2. Бінкевич В. В. «…Град ім’ям Пресічень». Краєзнавчі нариси про пам��
’ятки Надпо-
рожжя / В. В. Бінкевич, В. Ф. Камеко. – Д., 2008.
3. Векленко В. О. До питання про походження барочних хрестів кінця XVII – XVIII ст. /
В. О. Векленко // Наддніпрянська Україна: історичні процеси, події, постаті : зб. наук. ст. –
Д., 2007. – С. 230–240.
4. Векленко В. О. Знахідки натільних хрестів з території Богородицької фортеці та її
посаду у 2007 р. / В. О. Векленко // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні:
зб. наук. ст. – К., 2008. – Вип. 17. – С. 45–51.
5. Векленко В. О. Знахідки українських натільних хрестів у Середньому і Нижньому
Присамар’ї. / В. О. Векленко // Січеславський альманах : зб. наук. пр. – Д., 2008. – Вип.
3. – С. 87–94.
6. Векленко В. О. Натільні хрести 2006 р. з Богородицької фортеці. / В. О. Векленко //
Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні : зб. наук. ст. – К., 2007. – Вип. 16. –
С. 111–116.
7. Векленко В. О. Православні натільні хрести XVII ст. з території Богородицької
фортеці у Присамар’ї / В. О. Векленко // Вісник Дніпропетр. ун-ту. – Вип. 12. – Д., 2004. –
С. 135–140.
8. Векленко В. О. Православні старожитності з території Богородицької фортеці /
В. О. Векленко // ПАП. – Д., 2003. – С. 51–68.
9. Винокурова Э. П. Металлические литые кресты-тельники XVII в. / Э. П. Винокуро-
ва // Культура средневековой Москвы: XVII век. – М ., 1999. – С. 326–360 .
10. Ковальова І. Ф. Каталог старожитностей доби пізнього середньовіччя містечка Са-
марь та Богородицької фортеці : науково-довідкове видання / І. Ф. Ковальова, В. М. Шало-
будов, В. О. Векленко. – Д., 2007.
102
11. Суров М. В. Вологодчина. Неизведанная давность / М. В. Суров. – Вологда, 2002.

12. Станюкович А. К. Тысячелетие креста. Произведения русской христианской
металлопластики X – XX веков из частных собраний / А. К. Станюкович, И. Н. Оси-
пов, Н. М. Соловьев. – М., 2003. – Каталог Старинных крестов. Сетевая версия книги
«Тысячелетие креста». – http://www.k1000k.narod.ru/
13. Телегін Д. Я. Русичі над Кодацьким порогом / Д. Я. Телегін // Нариси та замітки з
археології: вибрані статті за останні 60 років. – К., 2007. – С. 190–192.
14. Філімонов Д. До питання про місцезнаходження Усть-Самарського ретраншемен-
ту / Д. Філімонов // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні : зб. наук. ст. – К.,
2006. – Вип. 15. – С. 38–43.
15. Ханенко Б. И. Древности Русские. Кресты и образки / Б. И. Ханенко, В. И. Ханен-
ко. – Вып. I – ІІ. – К., 1899–1900.
16. Шалобудов В. М. Підсумки обробки нумізматичних знахідок з Нижнього
Присамар’я. / В. М. Шалобудов // Вісник Дніпропетр. ун-ту. серія Історія та археологія. –
Д., 2007. – № 6. – С. 214–226.
УДК 72.03(2Ук)
О. В. Харлан
Київський Національний університет будівництва та архітектури
Дослідження Покровської церкви села Рубанівське
на Дніпропетровщині
На основі архівних даних та археологічних досліджень розкрито архітектурно-
містобудівні властивості Покровської церкви села Рубанівське на Дніпропетровщині.
На основе архивных данных и археологических исследований раскрыты архитектурно-
градостроительные свойства Покровской церкви села Рубановское на Днепропетровщине.
The author considers architectural and town-planning properties of Pokrovs’ka church in
the village Rubanivs’ke of Dnipropetrovs’k region on the basis of archive data and archaeolog-
ical researches.
З великої кількості дореволюційних церков Катеринославщини до нашого часу
збереглося небагато. Ця обставина ускладнює вивчення пам’яток указаного періо-
ду в історії південноукраїнського зодчества, тим більше, що свідчення письмових
джерел та іконографічних матеріалів про православні храми єпархіального періо-
ду Півдня України вкрай жалюгідні.
Більшість церков не збереглися, тому перспектива їх вивчення пов’язана, перш
за все, з археологічними дослідженнями.
Невелика ж кількість церков, що вціліли, поки залишаються поза увагою до-
слідників. Більшість із них ще й досі не вивчено (належним чином) і не введено до
наукового обігу. За досить короткий час після повернення спотворених культових
споруд православним громадам пам’ятки відновлюються, іноді суттєво змінюючи
зовнішній вигляд. Дану працю присвячено вивченню та реконструкції містобудів-
них та композиційно-просторових особливостей православної церкви у селі Руба-
нівське, що на Дніпропетровщині.
За картографічними матеріалами середини ХІХ ст. поселення Григорівка (су-
часне село Рубанівське Васильківського району Дніпропетровської області) роз-
ташовувалося по обох схилах невеликої балки Скотуватої, яка тяглася з півдня на
північ і врізалася з південного сходу в давню балку Соломчину. Навпроти злиття
балок на протилежному боці балки Соломчини, на високому місці розташовував-
ся родовий маєток дворян Василенків (рис. 1).
© О. В. Харлан, 2009
103
Рис. 1. Поселення Григорівка за картографією середини ХІХ ст.

Головною спорудою комплексу садиби був панський будинок, навколо нього
розташовувались господарчі будівлі. Уздовж русла річечки Роставиця (протікала
по дну балки) на південний захід від маєтку, тягнувся великий регулярний сад. На
жаль, матеріалів, що проливали б світло на зовнішній вигляд маєтку, поки не ви-
явлено.
Сучасне ж село розташоване вздовж обох боків Соломчиної балки, на місці ко-
лишніх споруд давнього села, на схилах балки Скотуватої розкинулися пустирі з
пагорбами.
Після запруднення річки у другій половині ХХ ст. виник великий ставок. Неу-
кріплені береги ставка постійно підмиває водою, від панського маєтку та його ста-
ровинних споруд не лишилося нічого. Тепер лише церква, яку називають «черво-
на», нагадує мешканцям села та гостям про колишню красу місцевого краєвиду.
Храм, збудований наприкінці ХІХ ст., за своїм об’ємно-просторовим рішенням
орієнтований на традиції єпархіальної архітектури: за віссю захід-схід послідов-
но розташовані дзвіниця, храм та вівтарна частина (рис. 2). Незважаючи на те, що
пам’ятку збудовано за типовим проектом для сільських поселень Малоросії (схо-
жі церкви було збудовано у кінці ХІХ ст. у селах Вороній (на Дніпрі) та Чумаки
(на Саксагані)), її архітектура має низку своєрідних особливостей.
Рис. 2. Схема плану Покровської церкви у с. Рубанівське.

(Кресленик автора. 2008 рік).
104
Архітектурний декор виконано у псевдоросійському стилі. Стіни викладено з

цегли на вапняному розчині. Лицеву поверхню цегли пофарбовано спеціальним
(стійким) розчином червоного кольору. Фактура відкритої цегляної кладки і колір
посилюють художню оригінальність церкви. Безстовпний одноверхий храм має
високий квадратний за планом центральний об’єм, який пропорційно урівноваже-
но по головній осі західним об’ємом (нижнім ярусом дзвіниці) і гранчастою апси-
дою вівтарної частини зі сходу. Бічні двері до храму влаштовано не у центрально-
му об’ємі, а у паперті, яка з’єднує дзвіницю з церквою. Головний вхід влаштовано
із західної сторони. За рахунок значного перепаду висот західний вхід облаштова-
но зовнішніми сходами через напівциркульний портал (так само як і бічні входи).
Фасади підкреслені лопатками на кутах і завершені розвиненим цегляним карни-
зом. Високі віконні арочні прорізи окреслено цегляними пілястрами. Головний
об’єм у три осі прорізів прикрашений найвищими арочними прорізами з кілеви-
ми цегляними рустованими декоративними перемичками. Ззовні характер вікон
контрастує з системою декору, що походить від більш ранніх форм.
Інтер’єр церкви добре освітлений. Поверхня стін приміщень потинькована й
пофарбована. Настінних розписів немає. Іконостас та церковне начиння не збере-
глися.
Гранчастий вівтар та невеличкі південний та північний притвори занижено
для підкреслення вагомості основного об’єму (храму).
Прикрасою споруди слугує двоярусна дзвіниця, увінчана цегляним восьмисто-
роннім верхом з декоративним карнизом і металевою маківкою. Вівтар та цен-
тральний об’єм також мають верхи, увінчані декоративними маківками з мета-
левого листа. До того ж, над центральним об’ємом по кутах влаштовано чотири
невеличкі декоративні гранчасті маківки на металевих башточках (рис. 3).
Рис. 3. Покровський храм. Сучасний вигляд з південного сходу.

(Малюнок автора 2008 рік).
Територія навколишнього середовища, у якому зараз знаходиться церква, сфор-
мована одно- та двоповерховою розосередженою забудовою. Із західної сторо-
ни від пам’ятки територія обмежена береговою смугою ставка, поблизу якої вла-
штовано садибні ділянки. Зі східної сторони формується сучасна (нова) церковна
105
ділянка з різноманітними культовими та господарськими спорудами (каплиця,

трапезна, будинок недільної школи з домовою церквою), а також цвинтарем. Пів-
денніше церкви влаштована криниця зі свяченою водою та музей просто неба –
відтворена сільська садиба з будинком та господарськими спорудами (хата поета
І. Манжури). Уся територія навколо церкви має добрий благоустрій: багато зеле-
них насаджень, насипні, мощені та ґрунтові доріжки.
Відомо, що сучасне завершення церква отримала на початку 90-х рр. ХХ ст.,
після того, як дах та куполи вже знаходилися в аварійному стані. Робоча група
з міста Павлоград (Дніпропетровської області) під керівництвом майстра з міс-
та Чернівці – Бабика Дмитра Ілліча виконали покрівельні роботи і в 1991 р. храм
було відкрито. У 2001 р. на ХVІІІ сесії Васильківської районної ради було при-
йнято рішення створити на території Покровського храму (пам’ятка архітектури
та історії місцевого значення охор. № 194) заповідник. Якою ж раніше була ця ці-
кава пам’ятка?
За архівними матеріалами ХІХ ст. можливо уявити первинний зовнішній ви-
гляд культової споруди.
Будівництво церкви на честь Покрова Пресвятої Богородиці у селі Григорівка
Олександрівського повіту Катеринославської губернії завершено восени 1896 р.
(невдовзі споруду й освячено) на кошти Катерини Павлівни Василенко (потом-
ственої дворянки, вдови губернського і повітового гласного Івана Григоровича Ва-
силенка).
Однопрестольний, безстовпний одноверхий храм мав центральний четверик,
перекритий глухим зімкнутим склепінням. Ззовні чотирисхилий дах укритий лис-
товим залізом мав «слухові» вікна («слухи») по чотирьох сторонах.
Високу центральну частину храму було увінчано декоративною маківкою на
гранчастій шиї та чотирма кокошниками, що розташовувалися над широким кар-
низом зрізаних кутів. Гранчасту вівтарну частину прикрашала зовсім маленька
декоративна маківка цибулястої форми. Головним акцентом давньої споруди слу-
гувала дзвіниця, прикрашена кокошниками та високим каркасним шатровим за-
вершенням з листового металу (рис. 4).
Рис. 4. Покровський храм. Зовнішній вигляд з південного сходу

на початку ХХ ст. (Реконструкція автора 2008 рік).
106
Культову споруду було побудовано осторонь від села. Вона фактично розта-
шовувалася між поселенням та поміщицьким маєтком. Від церкви мальовнича
стежка вела до маєтку, перетинаючи невеличку річечку проходила по дерев’яному
містку (не зберігся).
Раніше неподалік від церковної споруди знаходилися споруда церковно-
приходської школи (на схід від храму, відкрилася у 1896 р.) та будинок священи-
ка (на північний захід від храму). На жаль, споруду школи перебудовано, а від бу-
динку священика зовсім нічого не лишилося.
Нещодавно під час реконструкції покриття долівки храму 1 будівельники,
розбираючи сміття, натрапили на давній грабіжницький хід до склепу, що як
з’ясувалося знаходиться під центральною частиною церкви (рис. 5). Під час візу-
ального обстеження склепу виявилося, що грабіжники знали точне місце розта-
шування склепу, оскільки отвір пробито у самісінькому центрі камери!
Склеп складено з керамічної цегли на вапняному розчині. Підземна камера
склепу являє собою заглиблену нижче рівня земної поверхні споруду, з розміром
стінок 2,4 × 1,0 м і висотою 1,5 м. Орієнтовано камеру вздовж осі захід-схід. Стіни
й склепіння цегляні. Склепіння потиньковане вапняним розчином майже білого
кольору спирається на повздовжні цегляні стіни. У східній стінці видно залишки
ніші, ймовірно для іконки чи лампадки, на жаль, внаслідок руйнувань та пробивок
ця частина дуже постраждала. Також пошкоджено північну стіну камери.
У середині склепу знаходилася дерев’яна труна, яка цілком спорохнявіла. Збе-
реглися фрагменти окантовочної тасьми труни жовто-зеленого кольору. У тру-
ні знаходилися залишки небіжчика похилого віку. Одяг повністю зітлів, лише на
кількох ґудзиках, що добре збереглися, вціліли фрагменти тканини, якою було
вкрито небіжчика.
Кістки було розкидано по долівці склепу, череп небіжчика розтрощено. Збере-
глися натільні іменні іконки-медальйони овальної форми в металевому обрамлен-
ні з зображеннями святих покровителів (рис. 6). На одному зображено Три святи-
теля, інший має зображення з двох сторін 1-а (святого не визначено) 2-а (зворотна,
Святий Микола), розміри медальйонів 6,5 × 3,3 × 0,3 см.
Рис. 5. Покровський храм. Грабіжницький хід до склепу під долівкою храму.

(Малюнок автора 2008 рік)
1
Автор висловлює щиру подяку священику Василю Пишному та причту Покровської
церкви за надану можливість проведення досліджень та порозуміння.
107
Рис. 6. Покровський храм. Натільні медальйони з храмової усипальниці.

(Малюнок автора 2008 рік)
Потривожені грабіжниками останки було вилучено з смітникових завалів,
омито й складено в дерев’яну раку.
Під час перепоховання потрібно повернути на місце особисті атрибути, відпо-
відних християнському обряду поховання померлих: ікони, хрестики, медальйо-
ни, ґудзики та ін.
Внаслідок огляду вдалося встановити послідовність зведення храму-
усипальниці над похованням у цьому склепі. Найімовірніше, у склепі знаходилися
залишки Івана Григоровича Василенка. Саме над його похованням вдова помер-
лого Катерина Павлівна Василенко спорудила церкву. Ймовірно, другу камеру-
склеп, яка влаштована під північно-східною стороною церкви й має вхід зі схід-
ної сторони на північ від вівтаря, колишня власниця збудувала для себе. Але, як
відомо з історичних подій, К. П. Василенко у 1916 р. було поховано в іншому міс-
ці. Тож, склеп залишався порожнім довгий час.
Відомо, що К. П. Василенко заснувала Знам’янський жіночий монастир в ім’я
ікони Божої Матері Знам’янської (знаходився у сусідньому селі). У 1904 р. Кате-
рина Василенко прийняла постриг у монахині, а в 1907 р. її зведено у сан ігумені.
Нею ж у монастирі збудовано два храми: В ім’я ікони Божої Матері Знам’янської
і Преображення Господня (не збереглися). Саме у Преображенському соборі і по-
ховали ігуменю.
У часи лихоліть рештки ігумені викинуто з храму, а монастир зруйновано.
Місцевими мешканцями їх перенесено до Покровської церкви у с. Рубанівське
(тут вони зберігаються і зараз).
Велика кількість білих плям в історичному минулому «червоної» церкви села
Рубанівське, а також її невтомної благодійниці К. П. Василенко засвідчує необхід-
ність вивчення життєвого шляху, встановлення нових фактів з життя цієї загадко-
вої постаті, що зробила вагомий внесок в історію, культурну і духовну спадщину
нашого краю.
Введення до наукового обігу невідомих раніше матеріалів, співставлення пи-
семних, топографічних та графічних даних допоможе провести археологічні роз-
відки для локалізації місцезнаходження залишків фундаментів маєтку Василенків,
культових та господарських будівель Знам’янського монастиря. Цілком можливим
є відтворення вказаних споруд за умови проведення належних наукових пошуків і
відродження зруйнованої об’ємно-просторової композиції історичних архітектур-
них ансамблів, які пов’язані з чудовою пам’яткою – Покровською церквою села
Рубанівське.
108
1. Патока О. М. Из истории храма. Игумения Єлизавета (историческая справ-
ка) / О. М. Патока // «Во веки». 14 октября Престольный праздник Покрова Пресвятой
Богородицы. – с. Рубановское, 2005.
2. Свято-Покровский храм // Днепропетровская епархия : информационно-справочное
издание. – Д., 2008. – С. 501–504.
3. Василенко Н. Він жив, як птах небесний / Н. Василенко // Зоря. 25 листоп., 2008. – С. 3.
4. Справочная книга Екатеринославской епархии за 1908 год. – Екатеринослав,
1909.
5. Справочная книга Екатеринославской епархии за 1913 год. – Екатеринослав,
1914.
6. Барановский Г. В. Архитектурная энциклопедия второй половины ХІХ века. Т. I.
Архитектура исповеданий / Г. В. Барановский. – СПб., 1902. – С. 29, 30.
УДК 39 (477)
З. П. Маріна
ДО ПИТАННЯ ПРО ЕТНІЧНІ ТА ЕТНОГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
НАСЕЛЕННЯ КАТЕРИНОСЛАВЩИНИ
Зроблено спробу узагальнення історичних та етнографічних джерел щодо формуван-
ня поліетнічного складу населення Катеринославської губернії. Розглядаються деякі
його етнографічні особливості, що обумовлені етнічними процесами та напрямами взає-
мовпливів поміж ними.
Сделана попытка обобщения исторических и этнографических источников по форми-
рованию полиэтнического состава населения Екатерииославской губернии. Рассмотрены
некоторые его этнографические особенности, обусловленные этническими процессами и
направлениями взаимовлияний между ними.
The author tries to generalize historical and ethnographical sources on forming of polyeth-
nic composition of population in Katerinoslav province. Some its ethnographic features condi-
tioned by ethnic processes and directions of interinfluences between them are also considered.
Формування етнічного складу населення на теренах майбутньої Катеринос-
лавської губернії було тривалим у часі та складним історико-культурним проце-
сом. Останній відбувався відповідно до етапів етнічної історії, які виділяються
А. Пономарьовим для території всієї України [21, с. 133]. Перший етап, що відпо-
відає побутуванню археологічних культур, свідчить про заселення цих земель ще
за доби палеоліту – 200–120 тис. років тому [12, с. 9].
Другий етап збігається у часі з Великим переселенням народів – IV – IX
ст. н. е. Саме готи, гунни, авари, угри-мадяри та інші кочовики, нормани-варяги
залишили помітний слід в етногенезі сучасних мешканців України, в тому числі й
території, що розглядається нами.
Ця тенденція зберігалася і в наступну історичну добу, коли етнічну історію
краю визначали два світи – землеробський, що уособлювала слов’янська Київсь
ка держава та кочовий, представлений тюркомовним населенням, яке займало не-
осяжні степові простори. Між цими етнічними та водночас і різними за конфе-
сійною належністю угрупованнями постійно точилася боротьба за пріоритет у
такому стратегічному районі, яким завжди було Середнє та Нижнє Подніпров’я.
Саме Дніпро та його лівобережні притоки – Оріль, Самара, Вовча виступали при-
родними кордонами з «Диким степом».
© З. П. Маріна, 2009
109
Третій етап, що став вирішальним у формуванні поліетнічного за складом на-

селення України, охоплює значний хронологічний період – від ХІІ по ХІХ ст. У
цей час відбуваються як колонізаційні процеси з боку сусідніх держав, так і мігра-
ційні рухи українського населення та іноземних колоністів.
Активізація етноутворюючих процесів на території Катеринославщини від-
носиться до 40-х рр. ХVІ ст. і пов’язана із діяльністю запорозького козацтва, цен-
тром якого стала Запорозька Січ. Саме в цей час на території старих козацьких по-
селень на р. Оріль починають будуватися перші укріплення проти татар [11, с. 14].
Дослідники припускають, що найбільш раннім серед козацьких населених пунк-
тів була Царичанка, заснована в 1604 р. На місцях козацьких поселень Російським
урядом будується ряд укріплень і фортець, які згодом, у 30–60 рр. ХVІІІ ст., уві-
йшли до складу Української укріпленої лінії.
Подальше заселення краю продовжило заснування у ХVІІ – на початку ХVІІІ ст.
козацьких зимівників, які входили до Самарської, Орільської, Кодацької, Протовчан-
ської та Інгульської паланок Війська Низового Запорозького. За даними В. М. Кабу-
зана найбільш заселеною та багатою була Самарська паланка, на території якої до-
зволялося мешкати і одруженим козакам [13, с. 79]. Зимівники цих паланок стали
базою для формування таких сучасних населених пунктів як Аули Верхньодніпров-
ського, Китайгород та Могилів Царичанського, Булахівка Павлоградського, Вільне
Новомосковського, Жовте П’ятихатського районів та багатьох інших.
Цікаві історичні відомості щодо виникнення у ХVІІІ ст., переважно на основі
козацьких поселень, населених пунктів нашого краю містить робота єпископа Фе-
одосія Макаревського «Материалы для историко-статистического описания Ека-
теринославской епархии» [14]. Зокрема, автор зазначає, що в 1656 р. у с. Старий
Кодак відповідно до розпорядження Коша офіційно була створена перша берего-
ва охорона із козаків-лоцманів, яка повинна була сприяти судноплавству на Дні-
прі [14, с. 179]. У 1750 р. до Лоцманської Кам’янки Кошем була переміщена час-
тина лоцманів із Ненаситицької берегової охорони та запорозької гребної флотилії
[14, с. 272], що сприяло концентрації тут усієї лоцманської служби. Про «особен-
ное сословие» дніпровських лоцманів згадується і в матеріалах зібраних та опу-
блікованих Центральним статистичним комітетом Міністерства внутрішніх справ
Російської імперії середини ХІХ ст. [22, с. ХІ]. Зазначається, що ще за часів Кате-
рини ІІ лоцмани були звільнені від усіх обов’язків, жили общиною, яку очолював
виборний отаман.
Поштовхом до заселення степових просторів Північного Причорномор’я і
формування етнокультурних спільностей, які без суттєвих змін проіснували май-
же до початку ХХ ст., став Маніфест Катерини ІІ 1763 р., яким дозволялося іно-
земцям обирати місце проживання за власним бажанням та гарантувалися їхні
права й пільги. Це сприяло потужній іноземній міграції перш за все у південні ре-
гіони. Поліетнічність населення призвела з часом до формування тут значної кіль-
кості колоністських округів. Останні були підпорядковані Опікунському комітету
іноземних колоністів південного краю Росії, який розміщався в м. Одесі (проіс-
нував до 1871 р.). Так, у першій половині ХІХ ст. у межах Катеринославської гу-
бернії, за даними архівних джерел, були створені Маріупольський менонітський
та Маріупольський колоністський округи, Бердянський та Мелітопольський бол-
гарський округи. У наступний період, у 20-х рр. ХХ ст., внаслідок проведення
в Україні реформи адміністративно-територіального поділу були утворені Моло-
чанський (Гальбштадський), Хортицький та Люксембурзький німецькі, Царево-
дарівський (Ботієвський) та Коларівський болгарські, Новозлатопільський єврей-
ський округи. Всі вони були ліквідовані у 1930 р.
До домінуючих етносів, що мешкають на теренах Нижньої Наддніпрянщини,
відносяться українці та росіяни. Українці (малороси) складали більше 80 % насе-
110
лення губернії і зосереджувалися переважно у Верхньодніпровському, Новомос-

ковському та Катеринославському повітах [22, с. ХХІІІ].
Постійне заселення українцями цього краю почалося з часів заснування Запо-
розької Січі. Хоча загальновідомо, що серед козаків зустрічалися і росіяни, молдо-
вани, поляки, євреї та представники інших етносів, яких приймали до товариства
за умови зміни ними релігійних уподобань.
У історії переселення росіян до степових регіонів України виділяють кіль-
ка етапів, які вирізняються відповідно до мети, яку ставив перед собою уряд Ро-
сії. Тому спочатку переважала т.зв. державна колонізація, в якій за складом домі-
нували військові. Саме вони та українці із Чернігівщини, Полтавщини й інших
районів заселили Приазов’я, Слобожанщину і заснували переважну більшість
населених пунктів, що входили до Української укріпленої лінії. В. М. Кабузан
підкреслює, що «на Українській лінії мешкало суто російське майже виключно
одновірне населення» [13, с. 96]. На території Дніпропетровської області в меж-
ах Лівобережжя ці російські поселення знаходилися на місці сучасних населе-
них пунктів Тернівка (334 двори), Богданівна (436 двори), Троїцьке (634 двори),
Миколаївка (626 дворів) загальною чисельністю біля 17 тис. душ обох статей
[22, с. ХХІІІ].
У подальшому цей процес характеризується примусовими формами пересе-
лення державних селян із різних губерній Росії (в етнічному відношенні не тіль-
ки росіян – З. М.), селян-втікачів та представників сект. Зокрема з 1802 р. почали
переселяти духоборів, які заснували низку сіл на р. Молочній та Молочному ли-
мані. Пізніше тут були поселені представники ще однієї секти – молокани. Тери-
торіально переселенці були вихідцями із Курської, Орловської, Воронезької гу-
берній [15, с. 10]. Наприкінці ХІХ ст. в Павлоградському та Слов’яносербському
повітах за офіційними даними мешкало 10200 поповців із Московської, Чернігів-
ської, Курської та Орловської губерній [16, с. 28]. В цей же час в Новомосковсько-
му, Павлоградському та Маріупольському повітах зафіксована присутність при-
хильників «шелапутства» (382 особи), які в 60-х рр. ХІХ ст. переселилися сюди із
Полтавської губернії, Кавказу та Дону [16, с. 29]. Прихильники секти «штунда» у
кількості 80 чоловіків та 120 жінок зафіксовані тільки в одному населеному пунк-
ті Верхньодніпровського повіту (с. Комісарівка) [18, с. 25].
Значними темпами зростає чисельність росіян у XIX ст. у зв’язку із потужним
розвитком промисловості у Подніпров’ї – селищі Кам’янському, містах Катерино
славі, Кривому Розі тощо. За даними Першого загальноросійського перепису «ве- ��
ликороси» складали у губернії 17,27 % від загальної чисельності населення
2 113674 [19, с. VІІ].
Помітне місце в етнічній палітрі України належить болгарам, які почали пе-
реселятися в південні, близькі територіально до своєї батьківщини, райони в дру-
гій половині ХVІІІ ст. За даними запорізьких дослідників, на південь Катеринос-
лавської губернії болгари мігрували одночасно, але вже тільки в середині ХІХ ст.
Саме в період з 1861 р. по 1863 р. ними було засновано тут 30 колоній [15,
с. 20]. До цього ж часу, а можливо й дещо раніше, відноситься, ймовірно, і по-
ява болгарських переселенців на Криворіжжі. Зокрема відомості про їх прожи-
вання тут та місце в господарській діяльності краю присутні в описі Інгульської
гілки Єкатеринінської залізниці. Упорядники зазначають, що «Вдоль Ингульца
усадьбы огородников-болгар, выращивают главным образом капусту – головную
и цветную, баклажаны и помидоры, лук, перец красный и сладкий, горох, огурцы,
дыни и прочее и сбывают не только на месте, но и отправляют в крупные города:
Херсон, Николаев, Екатеринослав, Киев, Харьков, Севастополь и Симферополь»
[20, с. 73]. Такий перелік місць постачання продуктів городини свідчить, на нашу
думку, про компактність та численність тут болгарського населення, його адапта-
111
цію до природних умов, що сприяло потужному розвитку традиційних для болгар

форм господарства.
На кінець ХІХ ст. в межах Катеринославської губернії офіційно зафіксовано
132 представника болгарського етносу [19, с. УІІ]. Зменшення їх чисельності зна-
ходить пояснення «у поступовій асиміляції колоністів руською народністю», що
було проголошено М. Державіним у його виступі на ХІІІ АЗ у Катеринославі [4,
с. 99].
Про ще одну хвилю переселення болгар на Криворіжжя у 1912–1914 рр. йде
мова у статті В. Ганенкова «Широківські болгари» [3]. Автор визначає їх значну
роль у розвитку місцевого овочівництва (села Мар’янівка, Широке, Миколаївка).
Компактні поселення волохів та молдаван загальною чисельністю близько 12
тисяч на теренах Нижньої Наддніпрянщини з’явилися у ХVІІІ ст. Так, за відомос-
тями Ф. Макаревського, слобода Волоська-Волоські хутори були заселені волоха-
ми «множественным числом». Останні були полонені під Очаковим і після 1770 р.
були поселені на родючих та багатих землях р. Сури [14, с. 193]. За даними Цен-
трального статистичного комітету у середині ХІХ ст. тут мешкало 667 душ [22,
с. ХХІУ]. Як і інші переселенці вони повинні були займатися землеробством та го-
родництвом, «сіяти жито та розводити овочі» [14, с. 193].
Щодо греків, то потужний потік переселенців відбувається в середині ХVІІІ ст.
і пов’язаний із активізацією зовнішньої політики Росії. Переселення греків із
Кримського п-ва було обумовлене тим, що Кримське ханство у 1775 р. підпало під
владу Османської імперії. Це призвело до того, що навесні 1778 р. почалося ма-
сове переселення християнського населення з Криму до Приазов’я в межі Азов-
ської губернії. Планом передбачалося заснування грецьких землеробських коло-
ній «по рр. Самаре и Соленой» [22, с. ХХ]. До нашого часу дійшли переважно у
вигляді спогадів відомості про поодинокі грецькі села (с. Завезене), що існували і
на території сучасного Новомосковського району (дякуємо Н. Явір за усну інфор-
мацію). Переселення греків тривало до 1783 р. і досягло на цей час більш ніж 30
тис. осіб [22, с. ХХ].
Як свідчать джерела, на півдні губернії греки заснували м. Маріуполь і при-
близно 20 сіл навколо нього. Серед грецьких общин України община маріу-
польських греків була найчисельнішою. Так, за даними на 1816 р. тут мешкало
11,5 тис. греків [6, с. 79].
Існують певні відомості щодо проживання єврейських переселенців ще у
грецьких колоніях Криму, зокрема Боспорському царстві з I ст. до н. е. Масова
ж міграція представників цього етносу на терени сучасної України відбулася
після Люблінської унії 1569 р. і, як наслідок, у першій половині ХІХ ст. Російська
імперія стала місцем проживання найчисельнішої єврейської громади світу [6,
с. 97]. Водночас, за існуючим з ХVІІІ ст. законодавством, євреї не мали права жити
за межами т.зв. смуги осілості, до якої входили дев’ять губерній у тому числі й
Катеринославська. На теренах останньої проживали євреї, які були вихідцями із
різних областей України та сусідньої Білорусії. Тут вони утворили сімнадцять
землеробських колоній, в яких мешкало 10890 душ обох статей [1, ��
с. 65]. На Кри-
воріжжі деякі з них існували ще в 20-30-х рр. минулого століття.
Остання колонізація євреями Катеринославської губернії відноситься до пер-
шої половини ХІХ ст. Поштовхом стало створення у 1817 р. організації «Обще-
ство Израильских христиан», яке ставило собі за мету християнізацію євреїв та як
наслідок прилучення їх до землеробської праці. Відгукнулося 50 єврейських сі-
мей із Одеси. Вони були поселені неподалік від Маріуполя на сільськогосподар-
ських землях, що належали грекам. У 40-х роках переселення продовжилося, але
вже зміна релігійних уподобань для євреїв була необов’язковою. Поселенці отри-
мували різноманітні пільги [22, с. ХХІІ].
112
Дуже цікавим є факт існування караїмської колонії у Катеринославі у ХІХ ст.

Відомості про це містить замітка в № 2 «Екатеринославского юбилейного лист-
ка» за 1887 р. [5, с. 15]. Зокрема мова йде про те, що у місті мешкають 40 ка-
раїмських сімей, що традиційно займаються торгівлею тютюном, бакалійними
товарами тощо. Існує також і місцеве караїмське кладовище із надмогильними
пам’ятниками-плитами чіткої квадратної форми, покладеними горизонтально.
Найбільш давній із них датується 1843 р., що поставлений на могилі Ромули, який
за надписом на пам’ятнику був засновником колонії та «приобрел от города кло-
чок земли для отдельного кладбища и первым обрел здесь покой» [5, с. 15]. Саме
ця дата дозволяє припустити формування тут колонії у першій половині ХІХ ст.
Про рівень адаптації караїмів у поліетнічному середовищі Катеринослава, спри-
ятливі умови їхнього культурного і громадського життя свідчить факт функціону-
вання суто національного навчального закладу – караїмського громадського чоло-
вічого училища, де навчалося 23 учня [17, табл. № 8].
Присутність на території України польського етнічного елементу вперше фіксу-
ється ще у ІХ ст., про що свідчать літописи цього часу. У ХVІІІ ст. поляки відповідно
до наказу Катерини ІІ брали участь у військово-землеробській колонізації півден-
них районів Російської імперії. Однак і в попередні часи, за свідченнями Г. Залю-
бовського, під час проведення ярмарків на Семена в районі сучасного с. Вищетара-
сівка влаштовували народні ігри, «турнири, скачки и пиры степные», в яких брали
участь і представники польської воєнної еліти (воєводи, полковники та ін.), що пе-
ребували на цих землях [8, с. 8] Ф. Макаревський також відзначає присутність тут
значного польського етнічного компоненту. Розваги під час ярмарок інтерпретують-
ся ним як своєрідні польські турніри, ристалища та загальні гуляння [14, с. 207].
Значну кількість польського етносу було переселено царським урядом у 1845 р.
в Катеринославську губернію, в центри формування промисловості. Зокрема, в
с. Кам’янському (сучасне м. Дніпродзержинськ – З. М.) польське населення скла-
дало значний прошарок і мало вплив на його культурне та релігійне життя. Про це
наочно свідчить зведення там у 1897 р. костьолу Святого Миколи на кошти робіт-
ників та службовців-католиків, що працювали на Дніпровському металургійному
заводі. На порубіжжі 60–70-х рр. ХІХ ст. зафіксована поява польських поселень і
у придніпровській частині Мелітопольського повіту [6, с. 22].
Деякий час на півдні України, в тому числі і на теренах Катеринославської гу-
бернії, мешкали ногайці. Протягом ХVІІІ – ХІХ ст. через історичні обставини їхня
кількість постійно змінювалась за рахунок еміграції до Туреччини.
Значне місце в етнічній та культурно-політичній історії краю посідають ме-
ноніти, які є самостійною етноконфесійною спільністю, генезис якої викликає
численні дискусії та потребує подальшого вивчення. Перші менонітські коло-
нії з’являються на теренах Катеринославщини у другій половині ХVІІІ ст., коли
в 1789 р. емігранти із Прусії заснували ряд поселень на правому березі Дніпра,
поблизу м. Олександрівська (сучасне м. Запоріжжя) [7, с. 24]. Друга хвиля пере-
селенського руху охоплює період 1793–1796 рр. Його наслідком було значне по-
повнення вже існуючих Хортицьких колоній та заснування нових. Тенденція до
переселення менонітів до Олександрійського повіту простежується і в ХІХ ст.,
що призвело до утворення тут в 1852 р. Маріупольського менонітського округу
[7, с. 19]. Чисельність німців-колоністів на середину ХІХ ст. досягала 23 тис. осіб
[22, с. ХХІУ], а за даними перепису 1897 р. склала 3,83 % від загального показни-
ка населення Катеринославської губернії [19, с. ІІІ, УІІ].
Наведені відомості щодо заселення території Катеринославщини не вичерпу-
ють всієї інформації з цього питання, але й вони наочно свідчать про значну стро-
катість етнічного складу її населення, яку представляють 45 «различных племен»
[19, с. УІІ]. Віддзеркаленням такої ситуації стало і етнографічне розмаїття краю.
113
Певні відомості з приводу цього ми знаходимо в рукописах Г. Залюбовського

[9; 10]. Зокрема мова йде про етнокультурні взаємовпливи між росіянами та мало-
росами, що мешкали в селах навколо Катеринослава. Автором зафіксований зна-
чний вплив з боку малоросів на етнічну культуру великоросів, що позначилося не
тільки в значній тотожності народного костюму, а і в термінології для визначення
його складових [9, с. 2]. Водночас, як підкреслює автор, тільки сорочка зберегла
«національні» (етнічні – З. М.) особливості, що фіксувалися у її крої та вишивці.
Слушним і з позицій сучасних етнологічних досліджень є висновок автора щодо
необхідності з’ясування причин такого взаємовпливу між двома слов’янськими
етносами, корені яких криються в історії «этнографического разрастания», тобто
часу заселення та етнічного складу населення цієї території.
Заслуговують на увагу і спостереження етнографа щодо населення погранич-
чя Воронезької губернії та Слобожанщини [10]. Г. Залюбовський доходить висно-
вку, що жінки більш значною мірою, ніж чоловіки, виступали носіями етнічних
ознак. Це фіксується ним у їхній мові, особливостях костюму та житлі [10, с. 2],
що і зараз виступають як визначальні складові кожної етнічної культури.
Є в записах Г. Залюбовського і відомості про значні культурні впливи з боку
малоросіян на представників неслов’янських народів. Зокрема, мова йде про на-
селення с. Волоського [9, с. 11]. Незважаючи на компактність та тривалий час
проживання (волохи-молдавани за Ф. Макаревським мешкали тут з ХVІІІ ст.) пе-
реселенці зазнали значного впливу на свою культуру з боку малоросіян, хоча,
як підкреслює науковець, деякі риси їхньої етнічної самобутності і залишилися.
Останнє знаходить вияв у весільній обрядовості, де, за висловом Г. Залюбовсько-
го, «самі плачки, а хліба нема». На середину ХІХ ст. серби також внаслідок асимі-
ляції злились із малоросами та сприйняли їхню мову і звичаї [22, с. ХХІІІ].
На початку ХХ ст. В. Бабенко, який напередодні ХІІІ Археологічного з’їзду
обстежив значну частину території губернії, писав, що «населення Катеринослав-
ського краю по національному складу поєднує в собі немало цікавих в науковому
відношенні етнографічних даних» [2, с. 5]. Саме таке розуміння важливості фікса-
ції особливостей культури та побуту поліетнічного за складом населення регіону
дозволило авторові зафіксувати деякі риси культурних взаємовпливів між різни-
ми етносами. Вони позначилися, перш за все, в матеріальній культурі. Наприклад,
В. Бабенко відзначає «вплив німецького типу дворів» [2, с. 13] на забудову мало-
російського подвір’я в Катеринославському та Олександрівському повітах. Сто-
совно народного костюму названий автор підкреслює домінування традиційних
елементів саме в жіночому одязі, що підтверджує думку Г. Залюбовського, про
значну роль жінки як носія етнічних традицій [2, с. 39].
У наступний період через брак польових досліджень та наукової літератури ми
практично не маємо свідчень про динаміку збереження та побутування етнокуль-
турних традицій в нашому краї. Це певною мірою знаходить пояснення в історич-
ній ситуації, яка обумовила досить раннє перетворення значної частини Катери-
нославської губернії у потужний промисловий регіон півдня Російської імперії.
Останнє значно вплинуло на всі прояви традиційної культури місцевого населен-
ня і сприяло формуванню тут т.зв. міської культури, що в значній мірі нівелювала
існуючу етнокультурну (етнографічну) строкатість. Однак, незважаючи на зазна-
чене, ми можемо констатувати таке.
Процеси міжетнічної інтеграції в краї відбувалися, перш за все, в галузях еко-
номічного співробітництва, в той час як розповсюдження культурно-побутових
особливостей в середовищі різноетнічних груп мало більш складний, завуальо-
ваний характер. Позитивним є той факт, що народам, які заселяли Катеринослав-
щину у ХVІІІ – ХІХ ст., було притаманне стійке етнічне самовизначення, чому,
в значній мірі, сприяло їхнє компактне проживання. Така ситуація обумовлюва-
114
ла поряд із інтеграційними активізацію внутрішніх консолідаційних процесів, що

і сприяли збереженню традиційно-побутової культури поліетнічним населенням
краю протягом тривалого часу. Деякі її складові, хоча і в трансформованому ви-
гляді, але збереглися і до сьогодення.
Найрельєфніше це спостерігаємо у різних галузях декоративно-ужиткового
мистецтва – ткацтві, вишивці, народній іграшці тощо, – коли роботи майстрів
ґрунтуються на регіональних традиціях при змінюванні під плином часу мате-
ріалу, що використовується (домоткане та фабричне полотно), фарб (природні та
анілінові), техніки (різновиди народних та сучасних швів) і т. п. при переважно-
му збереженні сюжетів та їхнього смислового навантаження. Наприклад, говоря-
чи про особливості вишивки на Катеринославщині у ХVІІІ – на початку ХХ ст.,
можемо відзначити існування тут певних мікрорегіонів із притаманними тільки
їм рисами. Так, аналіз вишивок на рушниках та предметах одягу, що походять із
населених пунктів сучасних Магдалинівського, Царичанського та Петриківсько-
го районів свідчить, з одного боку, про їх близькість до полтавського осередку
(«лиштва», «солов’їні вічка»), з іншого – домінування тут техніки т. зв. «обман-
ки» визначає їхню своєрідність. Такого ж регіонального звучання набула і техніка
«двосторонньої петриківської гладі». В той же час населення Петропавлівського
та Павлоградського районів зберігає елементи російської етнічної традиції.
На фоні вищеозначених процесів консолідації та міжетнічної інтеграції про-
тягом ХІХ – на початку ХХ ст. важливим фактором розвитку численних етносів
Катеринославщини були асиміляційні процеси. Ймовірно, доцільно виділити два
основні їхні вектори, які були обумовлені особливостями господарства та побуту
міського та сільського населення. У першому випадку представники різних етно-
сів при переселенні до промислових міст Катеринославщини селилися там дис-
персно, що сприяло збільшенню можливостей впливу на них з боку достатньо
консолідованого російськомовного населення. У другому – проживання в сіль-
ській місцевості, де традиційно домінували українці, призводило до активізації
культурних впливів з боку самих українців. Така ситуація призвела до значного
нівелювання культури переважної більшості представників поліетнічного насе-
лення Катеринославщини. Їхні колонії як етнічні анклави перестали існувати на-
прикінці ХІХ – початку ХХ ст., що суттєво змінило сучасну етнічну карту регіону
та позначилося на його етнографічній характеристиці.
1. Адрес-календарь Екатеринославской губернии на 1889 год. – Екатеринослав,
1889.
2. Бабенко В. А. Этнографический очерк народного быта Екатеринославского края /
В. А. Бабенко. – Екатеринослав, 1905.
3. Ганенков В. Широківські болгари / В. Ганенков // Прапор Леніна. – 1991. – 7 верес. –
№ 103.
4. Державин Н. В. Предварительный отчет об исследовании болгарских колоний в Но-
вороссийском крае / Н. В. Державин // Труды ХІІІ АС в Екатеринославе. 1905. – М., 1908. –
Т. ІІ. – С. 97–99.
5. Екатеринославский юбилейный листок. – 1887. – № 2. – С.15.
6. Етнонаціональна структура українського суспільства : довідник. – К., 2004.
7. Живи и помни… История менонитских колоний Екатеринославщины /
С. И. Бобылева, А. И. Безносов, О. В. Безносова и др.; под ред. С. И. Бобылевой. – Д.,
2006.
8. Залюбовский Г. Исторические заметки по заселению Екатеринославского узда /
Г. Залюбовский // НБУВ. Інститут рукопису. – Ф. І, спр. 4844. – С.1–13.
9. Залюбовский Г. Заметки о селениях / Г. Залюбовский // НБУВ. Інститут рукопису. –
Ф. І, спр. 12248. – С. 1–11.
115
10. Залюбовский Г. Этнографическая заметка / Г. Залюбовский // НБУВ. Інститут ру-

копису. – Ф. І, спр. 4834. – С.1–20.
11. История городов и сел Украинской ССР. Днепропетровская область. – К., 1977.
12. Історія міста Дніпропетровська / наук. ред. А. Г. Болебрух. – Д., 2006.
13. Кабузан В. М. Заселение Новороссии (Екатеринославской и Херсонской губерний)
в ХVІІІ – первой половине ХІХ века (1719–1858 гг.) / В. М. Кабузан. – М., 1976.
14. Макаревский Ф. Материалы для историко-статистического описания Екатеринос-
лавской епархии / Ф. Макаревский. – Д., 2000.
15. Народи Північного Приазов’я (етнічний склад та особливості побутової культу-
ри). – Запоріжжя, 1997.
16. Обзор Екатеринославской губернии за 1898 год. Приложение ко всеподданней-
шему отчету Екатеринославского губернатора. – Катеринослав, 1899.
19. Первая Всеобщая перепись населения Российской империи, 1897 г. Издание
Центрального статистического комитета Министерства внутренних дел. – СПб, 1904. –
Т. ХІІІ : Екатеринославская губерния.
20. По Екатерининской железной дороге. – Екатеринослав, 1903. – Вып. 1.
21. Пономарьов А. Етнічність та етнічна історія України: Курс лекцій / А. Понома-
рьов. – К., 1996.
22. Списки населенных мест Российской империи, составленные и изданные
Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел. – СПб,
1863. – Т. ХІІІ : Екатеринославская губерния с Таганрогским градоначальством.
116
Історіографія археології
УДК 821.161 (929) І. Є. Забєлін

С. М. Ляшко, Н. І. Любовець
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського
ЩОДЕННИКИ І ЗАПИСНИКИ І. Є. ЗАБЄЛІНА
ЯК ДЖЕРЕЛО ЙОГО НАУКОВОЇ БІОГРАФІЇ
Подано короткий огляд документів особового походження (щоденників, записників)
І. Є. Забєліна, визначено їхні особливості та інформаційні можливості для написання по-
вноцінної наукової біографії ученого, зокрема його внеску в практичну та теоретичну ар-
хеологію; залучено матеріали документів для дослідження деяких аспектів його духовних
пошуків та наукової творчості.
Приведен краткий обзор документов личного происхождения (дневников,
записных книжек) И. Е. Забелина, определены их особенности и информационные
возможности для написания полноценной научной биографии ученого, в частности
его вклада в практическую и теоретическую археологию; привлечены материалы
документов для исследования некоторых аспектов его духовных поисков и научно-
го творчества.
The article contains a brief review of personal documents (diaries, notebooks) of I. E. Zabe-
lin, their features and informative possibilities for writing a valuable scientific biography of the
scientist are estimated, in particular, his contribution into practical and theoretical archaeolo-
gy; the author draws in documental materials for investigation of some aspects of his spiritual
searches and scientific creation.
Сучасний етап розвитку історичної науки характеризується цивілізаційно-
культурологічним підходом до вивчення подій та явищ, посиленням уваги до про-
блем соціальної історії, інтересом до духовної сфери життя суспільства. У зв’язку
з цим спостерігається підвищення інтересу дослідників до джерел особового по-
ходження, зокрема мемуарної літератури (як носія історичної самосвідомості
окремої особи) як історичного джерела. У той же час зазначимо, що проблема
джерельної бази біографічних досліджень має свою специфіку, а саме, на відміну
від історичних джерел, тут на перший план виходять, як правило, не офіційні дже-
рела, що лише реєструють основні факти життя об’єкта дослідження (свідоцтва,
дипломи, протоколи тощо), а суб’єктивні джерела – мемуари, щоденники, епісто-
лярій, автобіографії, записки тощо. Тому з точки зору біографічних джерел, якраз
група джерел під загальною назвою «документи особового походження» виходить
на перший план. Для біографічних досліджень достовірність і вичерпність дже-
рельної бази були і залишаються неодмінною запорукою створення об’єктивного
портрету будь-якого діяча української історії, науки та культури. Документи осо-
бового походження – група історичних джерел, об’єднаних спільною ознакою по-
ходження, а саме – вони належать конкретному авторові та відображають безпо-
середнє сприйняття ним навколишнього світу, історичних подій і явищ. Вони, як
правило, створюються особою поза зоною її службової чи громадської діяльності
та є описом її життєвого досвіду.
© С. М. Ляшко, Н. І. Любовець, 2009
117
Іван Єгорович Забєлін (1820–1908) – відомий російський історик, археолог, ор-

ганізатор музейної справи, колекціонер і меценат, різнопланова наукова діяльність
якого охоплювала період від стародавніх часів до історії Москви ХІХ ст., торка-
ючись як вивчення матеріальної культури, домашнього та господарського побуту,
так і загальних і теоретичних питань історичної науки. Саме різноплановість на-
укової діяльності, своєрідність тематики досліджень і науково-методичних підхо-
дів до їхнього розв’язання, індивідуальність і оригінальність мислення, самостій-
ність суджень при розгляді проблем виокремлюють І. Є. Забєліна із середовища
істориків другої пол. ХІХ ст. І якщо його сучасник, Д. М. Анучин у некролозі на-
писав про І. Є. Забєліна як про ученого, котрий «… внес крупную лепту в дело
русского исторического самосознания» та залишив по собі «вечную память в ле-
тописях русской науки и просвещения» [2, с. 200], то сучасний дослідник життя
і творчості І. Є. Забєліна А. Н. Сахаров характеризує його насамперед як люди-
ну та ученого, що «… силой обстоятельств, силой своей натуры, природной сба-
лансированностью ума и страстей всю жизнь старался в труднейших жизненных
условиях реализовать те благородные качества, которые были ему отпущены при-
родой» [20, с. 5].
Нині ім’я І. Є. Забєліна широко знане в Росії: його життя та діяльність висвіт-
лено в численних історіографічних працях, в тому числі і в працях дніпропетров-
ських і запорізьких дослідників [16; 17; 24]; кращі дослідження ученого отримали
друге життя та перевидаються в наш час [13; 22], у школах Москви вивчаєть-
ся московознавство, основи якого були закладені історичними дослідженнями
й археологічними працями І. Є. Забєліна [6–9]. Музейній діяльності та внескові
І.��
��
Є.��
��
Забєліна у створення Московського історичного музею (нині – Російського іс-
торичного музею) присвячуються наукові конференції.
В українській історіографії з іменем І. Є. Забєліна слушно пов’язують цілу епо-
ху в дослідженнях курганів скіфської знаті у колишніх Катеринославській та Хер-
сонський губерніях (1859–1876 рр.). Його постать була, мабуть, найяскравішою
серед першого покоління археологів, які плідно працювали в середині ХІХ ст. на
теренах Придніпров’я. І. Є. Забєліну долею судилося не тільки зробити цінні зна-
хідки, що завжди будуть асоціюватися з його ім’ям, але й зробити суттєві кроки в
напрямі переведення археології з «антикварної» в наукову площину.
У 1857 р. І. Є. Забєлін, на той час відомий історик, член-змагач Товариства
Історії та старожитностей російських при Московському університеті, прийняв
запрошення від графа С.��
��
Г. Строганова і в 1859 р. перейшов працювати до Ім-
ператорської Археологічної комісії в Петербурзі. Йому було доручено здійснити
розкопки курганів в Катеринославській губернії, на місці стародавніх грецьких
міст Північного Причорномор’я та на Тамані. Сім років він проводив розкопки
курганів в Україні на території сучасних Запорізької, Дніпропетровської, Херсон-
ської областей (всього він займався практичною археологією близько 16 років).
Ним були розкопані Гермесів курган (висотою 6 м), Краснокутський курган (8,5
м), Гостра Томаківська могила (5 м), Близниця Слонівська (5 м), Кам’яна могила
(5,7 м), Близниця Томаківська (4 м), Козел (близько 14 м), Велика Цимбалка (15
м), Довга могила, дві Товстих могили та багато інших, які не мали або не зберегли
власного ім’я. Серед головних польових досягнень археолога – розкопки двадця-
тиметрового заввишки кургану Чортомлик поблизу Нікополя (тепер – райцентр
Дніпропетровської області). У багатому скіфському похованні була знайдена всес-
вітньо відома срібна ваза, прикрашена орнаментом і фризами із зображенням сцен
із життя та міфології скіфів.
Тому не випадково в російській [2–4; 13; 15; 19–21; 23] і українській [16–18; 24]
історіографії переважають праці, пов’язані з розкопками курганів, оцінкою його
внеску в польові дослідження археологічних пам’яток, вивченням та інтерпрету-
118
ванням матеріалу, отриманого під час розкопок, адже саме розкопки скіфських
курганів принесли ученому визнання як археолога. Поза увагою дослідників істо-
рії науки залишаються інші суттєві наукові та життєві досягнення І. Є. Забєліна,
зокрема, деякі теоретико-методологічні погляди І. Є. Забєліна на зміст і завдання
археології, історії та, що цікаво для історії такої сучасної галузі історичних дис-
циплін як біографістика1.
Джерельною базою для характеристики та розуміння археологічних здобутків
І. Є. Забєліна дослідникам слугували, переважно, щорічні «Отчет Императорской
археологической комиссии», «Труды Московского археологического общества»
та значні за обсягом праці «Древности Геродотовой скифии» (1866 та 1873) і «Ис-
тория русской жизни с древнейших времен», статті, зібрані у другому томі книги
«Опыты изучения русских древностей и истории» [8; 10] тощо.
У 2001 р. до кола джерел додалися «Дневники и записные книжки» (1831–
1908) [11]1, що є досить важливою подією для українських дослідників життя і
творчості І. Є. Забєліна. Довге замовчування в історичній літературі, зокрема, й
археологічній, радянських часів діяльності І. Є. Забєліна, пов’язане, на нашу дум-
ку, з його симпатіями до ідеології та діяльності тих громадських організацій у Ро-
сії, які радянською історіографією вважалися «реакційними».
Серед джерел особового походження особливий інтерес, з точки зору історич-
ного джерела, викликає щоденник, оскільки автор у хронологічній послідовнос-
ті (інколи – без певної періодичності ) змальовує певні події учасником і свід-
ком яких він був, що має для дослідника більшу історико-документальну цінність,
залишаючи позаду навіть мемуари з їхньою глибиною та філософічністю. Поді-
бно до інших творів мемуарного жанру, щоденники можуть охоплювати різні за
тривалістю проміжки часу. Для щоденників характерна ціла низка рис, які прита-
манні лише їм, а саме – щоденник є записом, який максимально наближений до
реальних подій; записи ведуться по свіжих слідах і відображають безпосереднє
враження і сприйняття тих чи інших фактів автором; помилок пам’яті, так харак-
терних для спогадів, тут майже не буває. І тому, з точки зору хронологічної точ-
ності, свідчення щоденників стоять значно вище спогадів. З іншого боку, якщо
для мемуарів характерна цілісність, то для щоденникам більш притаманна урив-
частість, дрібність картини, що виникає перед автором. Серед щоденників і що-
денникових записів можна виділити декілька типів по: обсягу (короткі чи розвер-
нуті записи); регулярності (досить часті, систематичні або записи, що робляться
час від часу, з великими перервами); датуванню (чітко і завжди датовані або дато-
вані недбало і навіть зовсім недатовані). Записники І.��
��
Є.��
��
Забєліна, за формою і ха-
рактером викладення матеріалу майже не відрізняються від щоденникових запи-
сів. Тому ми вважаємо за доцільне розглядати їх як суцільний документ.
Щодо особистих записів І.��
��
Є.��
��
Забеліна, то його щоденники (1837─1908) і за-
писники (50–60-ті рр. ХІХ ст.) велися нерегулярно, з пропусками за цілі роки, а
записи були не завжди датовані [11, с. 22]. Щоденникові записи велися зазвичай у
Москві, а записникові – під час від’їзду з неї на розкопки та з іншою метою. Зано-
товуючи для себе, І. Є. Забєлін не мав на увазі, що колись вони можуть стати пред-
метом інтересу дослідників. Щоденники (зошити, або книжечки невеликого фор-
мату) досить багатопланові за змістом. У них відсутній безперервний подієвий,
побутовий, повсякденний опис, притаманний класичним щоденникам. Але в них
є все, що дозволяє віднести документи до історичного джерела свого часу. У цих
записах кожен читач може знайти для себе більш цінне – уявлення про духовний
світ ученого, коло його інтересів і проблем, аналіз подій, відношення і сприйняття
1
Оригінали зберігаються в Москві у Відділі писемних джерел Державного історичного
музею (Фонд 440).
119
І. Є. Забєліним природного, професійного та суспільного оточення тощо.

Обираючи для повідомлення зазначене джерело, ми мали за мету показати різ-
номанітність, самостійність поглядів талановитої людини і ученого на науку, маю-
чи на увазі археологічний напрям, суспільне життя, природу, духовне життя.
Якщо у щорічних звітах І. Є. Забєлін приділяв увагу, переважно, опису проце-
су польових робіт, то за щоденниками і записниками є можливість прослідкува-
ти хід і еволюцію думок ученого щодо осмислення ходу історії (приділяв увагу
з’ясуванню співвідношення історії й археології як галузей знання), археологічно-
го матеріалу як джерела історії, визначення предмету археології, пам’яток архе-
ології, поняття «факт» стосовно археології тощо. Ці та інші думки ученого зна-
йшли розвиток й віддзеркалення у статтях [7; 8], на ІІІ Археологічному з’їзді в
Києві 1874 р. у виступі «В чем заключаются основные задачи археологии как са-
мостоятельной науки» [9], рецензіях [6] тощо.
Як свідчать невпинні дискусії, ці питання залишалися дискусійними впродовж
ХХ ст. та не вирішені ще дотепер [5; 12; 14]. Відтак, можемо твердити, що І. Є. За-
бєлін був одним із тих учених, у працях яких поставлені головні для кожної науки
теоретичні питання, зокрема щодо її предмету та об’єкту. Зрештою, пошуки від-
повідей на ці питання сприяли формуванню археології як науки.
Повертаючись до документів, а саме – записів у щоденниках і записниках, на-
ведемо деякі з них. Ці записи дозволяють, на наш погляд, краще зрозуміти осо-
бу ученого, деякі проблеми теорії та методології історичної науки, які його ціка-
вили.
Головною науковою темою на все життя для І. Є. Забєліна стало вивчення по-
буту російського народу. Але так склалося в житті, що у 1859 р. він докорінно змі-
нив своє життя, перейшовши працювати до Імператорської Археологічної комі-
сії. У щоденникових записах цей свій крок І. Є. Забєлін пояснює таким чином:
«Печально положение археолога неимущего и собственным трудом проложивше-
го себе дорогу. Общество избирает его членом, просят для общей пользы работы,
когда он затрудняется, некогда ему – они глядят косо, как на лень. Но никто не
спросит его – что он ест, как добывает насущный кусок хлеба. Помочь ему, дать
ему средства образовать себя – нельзя, денег нет. Я сделался чиновником для рас-
копок, в то время, как ваше сиятельство, при определении меня назначали, сло-
вом, быть членом для «русских древностей». Держите нас весьма умеренной сте-
пени вознаграждения за отличие» [11, с. 89].
З цього часу на довгі 16 років з приходом весни І.��
��
Є.��
��
Забєліна охоплювали по-
чуття, так знайомі кожному археологу, «когда голова … наполняется совершенно
иными идеями, мыслями, соображениями. Меня тянет к природе, я почти забываю
о труде для науки».
Втім, як свідчать записники, навіть у польових умовах учений наполегливо пра-
цював над теоретичними питаннями історичної науки. Міркуючи над простими,
на перший погляд, речами, він намагається зрозуміти їхню сутність. Так, розгля-
даючи питання про «исследование курганов в применении к человеку», І. Є. Забєлін
висловлює досить глибоку думку про сакральну сутність курганів. Курган, який
височіє серед степу, є частиною природи. у той же час, людина, коли опиняєть-
ся віч-на-віч перед курганом, схиляється перед ним. З цього він робить висновок:
«Это дело рук и потому в нем, в кургане есть уже что-то думающее, мыслящее».
Як курган являвся йому таємницею, так й могила, в якій похована людина, разом
з його почуттями, стражданнями, радощами відкривається археологу і залишаєть-
ся в його відчуттях.
Цікаве і зауваження І. Є. Забєліна щодо сприйняття курганів-могил українця-
ми, які відчували «... родственную связь своего сердца с могилою. Он (українець –
уточнення авторів) воспел ее в песнях. Он олицетворил ее. “Ой, у поли могила с
120
ветром говорила”» [11, 55–56]. Етнографічні матеріали, згодом зібрані Д. І. Явор-

ницьким у Томаківці (нині – населений пункт Дніпропетровської області), де пра-
цював у 60-х рр. ХІХ ст. І. Є. Забєлін, також засвідчили цей феномен.
Через матеріальні пам’ятки археологія пов’язана з людиною. Цю позицію уче-
ний сформулював таким чином: «Памятники интересны только потому, что в них
есть человек. Каждый камень – достаточная древность, но здесь нет человека, и
он теряет для нас всякий смысл. Тот же камень, обтесанный грубо … есть памят-
ник. Памятник человека, человеческой мысли, чувства … ? … Все же то, о чем мо-
гли свидетельствовать эти памятники, – нравы, обычаи – отлагались в сторону как
посторонняя, едва нужная вещь» [11, с. 55].
Про намагання глибоко проникнути у сутність історичного процесу та його ру-
шійні сили свідчить і така думка І. Є. Забєліна, яка датується 1861 р.: «История –
развитие человека соответственно данной местности, обстановки и всем мелким и
крупным обстоятельствам, в каких станет жить народ. Все равно как и отдельный
человек, народ подчинен в своем развитии природной среде, т. е. естественной, и
среде нравственной, которую он вырабатывает сам» [11, с. 256]. Зауважимо, що ці
думки більш як через століття потому знайшли свій розвиток у фундаментальних
працях Л. М. Гумільова «Этногенез и биосфера Земли» та інших.
У цьому ж контексті уважного дослідника не може не вразити наступна фраза
із записника 1865 р., записана поблизу Нікополя: «Гилья, гилка сук дерева, отрасль
дерева, а здесь – галевка – ветвь, сучок. Гилея Геродотова – лес» [11, с. 270].
Постійно міркуючи над філософією історії, 2 червня 1863 р. на Чортомлику
учений занотовує у записнику: «Историю надо писать, разбивая на главы, поколе-
ния. Группа поколений, развивавшихся в одних началах, составит период. Не года-
ми разделять, а результатами, т.е. событиями, всегда оканчивающими подземную
работу поколений. Год важен здесь как верстовой столб, веха… Событие – туча,
гроза, которая разражается над землею, когда соберет достаточно и накопит газов
умственных и особенно нравственных» [11, с. 261].
Слід зазначити, що тема моралі та знання як одних із важливих чинників істо-
ричного процесу є чи не домінуючою у щоденниках і записниках І. Є. Забєліна.
Наприклад, у липні 1861 р. він занотовує: «Оценку дел и лиц в истории, суд над
ними, слово о их достоинстве, что нравственно, а что безнравственно. Разве за-
конно, разумно произносить, держа в руках кодекс современных нам понятий и
положений о свободе, прогрессе, нравственности, добродетели и т.д. Нужно су-
дить по тем законам нравственности, свободы, добродетели, какие существовали
для тех лиц, в какие сами эти лица верили и почитали их святынею… А мы судим
обыкновенно и делаем строгие приговоры с точки зрения современных нам поня-
тий и нравственных положений. Оттого и путаница в науке» [11, с. 258]. На нашу
думку, ці міркування не втратили актуальності і їх варто взяти до уваги і сучас-
ним українським історикам, а також тим дослідникам, які працюють в галузі біо-
графічних досліджень.
Щоденники та записники містять багато цінної просопографічної інформації
щодо українського періоду діяльності ученого. Скажімо, під час розкопок уче-
ний жив в українських селах, тому на сторінках щоденника з’являються цікаві для
нього українські слова, прислів’я, легенди, які він запам’ятав, описи подій, вра-
ження від української природи тощо. Так, порівнюючи красу Італії і Томаківки,
І. Є. Забєлін констатує, що природа всюди є джерелом поезії, викликає однакові
естетичні почуття, тішить людину [11, с. 250].
Так само поетично пише учений у записнику про красу українського степу:
«Степь. Кругом горизонт, точно сидишь на поверхности огромнейшего муравей-
ника. Жаворонки поют без умолку. Много пород. Вот бежит с вострым хохолком
такая изящная благородная фигура, точно какой-нибудь камер-юнкер. Вот другой
121
несется величиною, как перепел. И все в одиночку или редко паркой. Там торже-
ственно махает крыльями ястреб-лунь, отыскивая молоденькую птичку или мо-
лоденького суслика. Вот другой поменьше давно уже сидит на шляху и терпели-
во дожидает тоже молодого жаворонка. Подле вас с разных сторон почувствовали
ваше присутствие ховрашки. Выскочит из норы, станет недвижимым столбиком,
сияет светлый глазок и как Будда отыскивает ваш глаз, свиснет раз-другой, а сам
скорей юркнет опять в нору».
Підсумовуючи викладене зазначимо, що працюючи «у полі», І. Є. Забєлін не
покидав наполегливу працю над загальними питаннями теорії і методології істо-
ричної науки, про що свідчать його особові документи ─ щоденники і записники.
Деякі його міркування з цього приводу знайшли свій подальший розвиток у пра-
цях наступних поколінь учених, інші ще чекають своїх послідовників.
Значення запропонованих документів особового походження, на наш погляд,
полягає, по-перше, у тому, що в них закладена своєрідна інформація соціально-
психологічного рівня (зокрема про його особисте та побутове життя під час пере-
бування в Україні та враження від цього, безперервний складний процес науково-
го пізнання...), відсутня в інших видах джерел. По-друге, його матеріали містять
відомості (про хід і еволюцію думок ученого щодо осмислення ходу історії, ви-
значенню предмету археології тощо), яких немає в інших джерелах. Введення цих
матеріалів до наукового обігу несе в собі великі можливості для реконструюван-
ня окремих подій життя, наукових та духовних пошуків І. Є. Забєліна, необхідних
для створення об’єктивної наукової біографії ученого. По-третє, вони дозволять
більше зрозуміти особливості розвитку археологічних досліджень на Півдні Укра-
їни в другій половині ХІХ ст.
1. Алексеев А. Ю. Исследователь Чертомлыка И. Е. Забелин / А. Ю. Алексеев // Алек-
сеев А. Ю. Чертомлык (Скифский курган IV в. до н. э.) / А. Ю. Алексеев, В. Ю. Мурзин,
Р. Ролле. – К., 1991. – С. 10–14.
2. Анучин Д. Н. И. Е. Забелин (1820–1908) / Д. Н. Анучин // Этнограф. обозр. – 1908. –
№ 4. – С. 197–201.
3. Анучин Д. Н. И. Е. Забелин как археолог в первую половину его научной деятель-
ности (1842–1876) / Д. Н. Анучин // Анучин Д. Н. О людях русской науки и культуры (ста-
тьи, некрологи и заметки) / Д. Н. Анучин. – М., 1952. – С. 189–212.
4. Арциховский А. В. Забелин – археолог / А. В. Арциховский // Историко-
археологическй сборник / под ред. А. П. Смирнова. – М., 1948. – С. 5–11.
5. Генинг В. Ф. Предмет и объект в археологии / В. Ф. Генинг. – К., 1983.
6. Забелин И. Е. Рецензия / И. Е. Забелин // Отечественные записки. – 1852. – Т. 83,
№ 8. – Отд. 5. – С. 31–52. – Рец. на кн. : Записки отделения русской и славянской ар-
хеологии Императорского Археологического Общества. – СПб, 1851. – Т. 1. – Отд. 1–4
(с прилож.).
7. Забелин И. Е. Размышления о современных задачах русской истории и древностей /
И. Е. Забелин // Отечественные записки. – 1860. – Т. 133, № 11. – Отд. 1. – С. 95–144.
8. Забелин И. Е. Опыты изучения русских древностей и истории: исследования, опи-
сания и критические статьи / И. Е. Забелин. – М., 1872–1873. – Ч. 1–2.
9. Забелин И. Е. В чем заключается основная задача археологии как самостоятельной
науки? / И. Е. Забелин // Тр. III Археологического съезда в России бывшего в Киеве в ав-
густе 1874 года. – К., 1878. – Т. 1. – С. XVIII – LXXXV.
10. Забелин И. Е. Материалы для истории, археологии и статистики города Москвы /
И. Е. Забелин. – М., 1884–1891. – Ч. 1–2.
11. Забелин И. Е. Дневники. Записные книжки / И. Е. Забелин; подготовка текста,
предисловие, комментарии Н. А. Каргаполова. – М., 2001.
12. Захарук Ю. Н. Спорные вопросы объекта и предмета археологии / Ю. Н. Захарук //
КСИА АН СССР. – М., 1978. – Вып. 152. – С. 7–17.
122
13. И. Е. Забелин : библиогр. указатель / сост. О. Ф. Бойкова; авт. вступ. ст. А. А. Фор-
мозов. – М., 1988.
14. Клейн Л. С. Введение в теоретическую археологию: учеб. пособ. / Л. С. Клейн. –
СПб., 2004. – Кн. 1 : Метаархеология.
15. Кузьминский К. С. Забелин и его печатные труды / К. С. Кузьминский. – М.,
1912.
16. Литовченко Л. А. К вопросу о мировоззрении И. Е. Забелина / Л. А. Литовчен-
ко // Историографические и источниковедческие проблемы отечественной истории: Исто-
риография освободительного движения и общественной мысли России и Украины. – Д.,
1984. – С. 145–150.
17. Литовченко Л. А. И. Е. Забелин – историк и археолог / Л. А. Литовченко // Алек-
сеев А. Ю. Чертомлык (Скифский курган IV в. до н. э.) / А. Ю. Алексеев, В. Ю. Мурзин,
Р. Ролле. – К., 1991. – С. 270–285.
18. Мозолевський Б. М. Товста могила / Б. М. Мозолевський. – К., 1979.
19. Рубинштейн Н. Л. И. Е. Забелин. Исторические воззрения и научная деятельность
(1820–1908) / Н. Л. Рубинштейн; предисл. С. С. Дмитриева // История СССР. – 1965. – №
1. – С. 54–74.
20. Сахаров А. Н. И. Е. Забелин: новая оценка творчества / А. Н. Сахаров // Вопросы
истории. – 1990. – № 7. – С. 3–17.
21. Сахаров А. Н. Иван Егорович Забелин / А. Н. Сахаров // Портреты историков: Вре-
мя и судьбы / отв. ред. Г. Н. Севастьянова, Л. Т. Мильская. – М.; Иерусалим, 2000. – Т. 1:
Отечественная история. – С. 65–77.
22. Список печатных трудов И. Е. Забелина с 1842 по 1908 год // Отчет Российского
Исторического музея за 1883–1908. – М., 1916.
23. Формозов А. А. Историк Москвы И. Е. Забелин / А. А. Формозов. – М., 1984.
24. Шевчук С. П. Археологические исследования в Приднепровье. И. Е. Забелин в
1958–1968 гг. (в пределах современной Запорожской области) / С. П. Шевчук. – Запо
рожье, 1993.
УДК 372.48
Г. Г. Руденко
Внесок К. М. Мельник-Антонович у археологічне
дослідження Катеринославщини
Висвітлено діяльність К. М. Мельник-Антонович як дослідниці археологічних
пам’яток Катеринославщини, зокрема – поселення на острові Стрільча Скеля.
Освещена деятельность Е. Н. Мельник-Антонович как исследовательницы археоло-
гических памятников Екатеринославщины, в частности – поселения на острове Стриль-
ча Скеля.
The article casts the light on K. M. Mel’nik-Antonovich’ activity as a researcher of archae-
ological monuments of Katerinoslav region, in particular – the settlement on the island Stril-
cha Skelya.
Катерина Миколаївна Мельник-Антонович – одна з визначних постатей
української науки кінця ХІХ – першої чверті ХХ ст. Учениця В. Б. Антоновича –
засновника вітчизняної Київської археологічної школи – у наступному його
дружина та редактор наукової спадщини вченого К. М. Мельник доклала багато
зусиль для вивчення археології України, в тому числі Катеринославщини (сучасної
Дніпропетровської області).
© Г. Г. Руденко, 2009
123
Оскільки сьогодні існує життєпис та наукова біографія К. М. Мельник-

Антонович [13–15], обмежимося загальними відомостями.
Народилася К. М. Мельник 19 листопада 1859 р. у м. Хоролі на Полтавщині в
дворянській родині. [1, арк. 5]. Її батько був відомим лікарем та громадським дія-
чем [8, арк. 149].
У 1877 р. скінчила гімназію у Полтаві. Здобула широку європейську освіту,
студіючи мови у Швейцарії. По закінченні у 1882 р. Вищих жіночих курсів при
історико-філологічному відділі Київського університету ім. Св. Володимира, про-
довжувала під керівництвом В. Б. Антоновича вивчати археологію та давню істо-
рію України [1, арк. 5].
Співробітниця, згодом керівник археологічними дослідженнями майже по всій
Україні, учасниця VI, XI, XII, XIII АЗ (Археологічних з’їздів – Г.Р.), що відбувалися
в Україні, автор понад 100 наукових праць з археології [1, арк. 5; 16, арк.1].
К. М. Мельник стала першою жінкою, прийнятою до товариства Нестора Літо-
писця [9, арк. 76], членом Одеського товариства історії та старожитностей, де до
неї єдиною жінкою була графиня Уварова [10, арк.182–183].
У 1903 р. К. М. Мельник була обрана членом Московського Археологічного
Товариства, [5, с. 225–226] залишаючись, також, членом НТШ у м. Львові, Україн-
ського наукового товариства у Києві, почесним членом Київського археологічно-
го інституту [1, арк. 5 ].
Протягом життя К. М. Мельник-Антонович приділяла увагу музейній справі,
працюючи «неоплатно» над впорядкуванням музейних колекцій [1, арк. 5]. Саме
це зацікавлення вченої сприяло її зв’язкам із Катеринославом, в який вона була
запрошена у зв’язку із необхідністю описання та видання однієї з найбільших на
Півдні України колекції, що належала місцевому промисловцю, громадському ді-
ячеві та аматору О. М. Полю [11, арк. 62 ].
За радянських часів К. М. Мельник працювала у Археологічній секції та біблі-
отеці ВУАН, з якої після «чистки апарату» була звільнена. У листі до академіка
Д. І. Багалія від 31.VIII. 1930 р. вона пише: «Невже я заробила 12-літньою працею
(всього – 51 рік – Г. Р.), чесною та самовідданою працею, щоб мені споганили
трудового списку такою ганебною постановою» [6, арк. 4]. З вигнанням з бібліотеки
перервалася багаторічна плідна робота К. М. Мельник в якості голови Комісії по
виданню наукової спадщини В. Б. Антоновича, якій вона присвятила своє життя
після смерті чоловіка [2, с. 45–46].
Останні роки життя К. М. Мельник-Антонович пройшли у нужді та злиднях.
Про це дізнаємося з листа відомого історика А. С. Синявського: «Перевернулися
в гробах Ваші батьки та Володимир Боніфатьєвич, коли б дізналися, що їх дочка
та дружина … стане доживати віку у вогкому підвалі» [12, арк. 64]. Померла
К. М. Мельник-Антонович 12 січня 1942 р.
Поштовхом до занять К. М. Мельник археологією Катеринославщини стало її
відкомандирування у 1888 р. Московським археологічним товариством з метою
проведення досліджень «Дніпровських порогів» [16, арк. 1]. У жовтні 1889 р. нею
було розпочато археологічні роботи на дніпровському острові Стрільча Скеля, по-
близу села Волоського Катеринославського повіту, між порогами Сурським та Ло-
ханським, на відстані 20 верств на південь від Катеринослава [ 7, арк. 273].
Про наслідки розкопок К. М. Мельник поселення Стрільча Скеля відомо з рефе-
рату за її ім’ям, прочитаного В. Б. Антоновичем на VIII��
��
(Московському ) археоло-
гічному з’їзді 1890 р. У рефераті під назвою «Стоянка та майстерня кам’яної доби у
Дніпрових порогів» йшла мова про руйнацію поселення мешканцями села Волось-
ке, які знаходили багато кам’яних знарядь. Не дивно, що тут з’являлися скарбошу-
качі, які «розрили землю в різних напрямках». К. М. Мельник було доручено про-
вести «правильні археологічні пошуки» [3, с. 473–474].
124
Повідомляється, що в культурному прошарку майданчика (в центральній висо-

кій частині острова – Г. Р.) було знайдено багато «залишків минулого життя», від-
крито чотири виробничі площадки, на яких виготовлялися кам’яні знаряддя, що
підтверджується знахідками «багатьох недороблених чи зіпсованих під час ви-
готовлення предметів». У цих майстернях виготовлялися кам’яні знаряддя, кіс-
тяні речі та глиняні вироби. До числа перших відносяться ножі, скребки, стріли,
точильні камені, пращі. Серед глиняного посуду особливу увагу звертає на себе
ліпний, прикрашений складним орнаментом. Доповідь супроводжувалася демон-
страцією знайдених К. М. Мельник речей. «Величезна колекція, зібрана під час
розкопок, перейшла до Університетського (Київського – Г. Р.) музею» [3, c. 473].
У «Київській старовині» за 1890 р. вміщено повідомлення Д. І. Багалія: «Серед
рефератів, прочитаних про роботу VIII Археологічного з’їзду, зокрема реферат
К. М. Мельник «Стоянка та майстерня кам’яного віку у Дніпровських порогів».
Місцевість знаходилася на березі Дніпра між Сурським та Лоханським порогами,
біля села Волоське. У культурному шарі була маса знахідок. Чотири скупчення
«гнізда» виявилися скарбами стародавніх знарядь. Доказом, що це стародавні
майстерні слугує багато недороблених чи зіпсованих предметів. [3, c. 473].
Сьогодні немає наукових праць, присвячених визначній пам’ятці первісності –
Стрільчій Скелі, у якій би не згадувалося про її першу дослідницю. Однак
лише в 2008 р. вдалося відшукати у державному історичному архіві м. Києва
чернетки статті К. М. Мельник «Следы мастерских каменного века на правой
стороне Днепра».
Рукопис не має власної нумерації, листи пронумеровано в складі архівної спра-
ви № 167 від арк. 262 по 276. Текст написаний від руки чорними чорнилами на па-
пері жовтуватого кольору. Мова російська, орфографія дореволюційна.
Рукопис починається з опису успіхів сучасної авторові археології у вивченні
стародавнього виробництва. «При современном состоянии археологической на-
уки, сделавший особенно быстрые успехи в течении последнего двадцатилетия,
на основании разработки и сравнительного изучения весьма многочисленных
бытовых остатков самой отдаленной первобытной древности так называемого ка-
менного периода». Досягнуті первісною археологією успіхи підтверджують «как
несомненный факт, что даже в самую отдаленную эпоху существовала уже до неко-
торой степени (если не полная) специализация труда в современном смысле» [7, арк.
262]. Із цим пов’язується існування спеціалізованих майстерень, зокрема з виготов-
лення кам’яних знарядь, які К. М. Мельник називає «фабриками». «Изготовлялись
они (орудия – Г. Р.) на специальных фабриках», яким були властиві «отличительные
черты в приемах обработки и характере выделки предметов; более или менее
обширный район распространения своих изделий, которые могут уже в настоящее
время с точностью констатированы и изучены научным путем» [7, арк. 263].
Саме такою виявилася «Стоянка каменного века и фабрика орудий у с. Волос-
ского Екатеринославского уезда», розкопки котрої було здійснено авторкою чер-
нетки.
Далі в тексті наводиться опис території, до якої належить урочище Стрільча Ске-
ля «Вообще вся территория между порогами чрезвычайно богата всевозможными
памятниками древности всех эпох и народов» [7, арк. 264], що приваблює скарбо-
шукачів. «Ежегодно в летнее время агенты главного купца Нафтаила Столярова из
Екатеринослава объезжают побережья Днепра, закупают у местных жителей без
разбора всевозможные предметы древности, затем все это свозится, сортируется и
распродается. Немало способствует обнаружению остатков старины мания кладо-
искательства, которая …распространяется во всех слоях общества» [7, арк. 264 зв].
К. М. Мельник наводить численні приклади цього, зокрема в зв’язку із існуванням
в околицях с. Волоського таємних «Змієвих печер».
125
Відносно вигляду острова Стрільча Скеля авторка пише: «Это высокая скала
над Днепром, расположенная к NE от села в расстоянии от 1,5 до 2 верст от первой
Змиевой норы. Возвышенный берег материка довольно круто спускается к Дне-
пру, оставляя только узкую береговую полосу. Стрильча обращена к берегу, от ко-
торого отрезана узким протоком, совершенно отвесным склоном; другие ее склоны
обращенные к Днепру, более пологие покрыты наносною почвою. В юго-восточной
части этого островка, вдоль по течению реки, протянулась низменная песчаная коса,
усеянная камнями и образующая вместе с берегом род залива» [7, арк. 264 зв].
Наведений опис має важливе значення, дозволяючи уявити природні особливос-
ті Стрільчої Скелі, що існували до підйому рівня води завдяки будівництву Дні-
прогесу. До речі, це перший за часом опис зовнішнього вигляду пам’ятки. «Самая
вершина образует (спочатку було «представляет» – Г. Р.) продолговатую площад-
ку слегка наклонную на NE к Днепру и окаймленную с трех сторон гранитными
скалами в несколько сажень вышины. Площадка имеет около 80 шагов в окруж-
ности». К. М. Мельник відзначає наявність на ній слідів розкопу скарбошукачів:
«Выброшенная оттуда земля переполнена огромным количеством речных раковин
unio pictorum u limex, звериных костей, обломков сосудов из плохо обработанной
глины, осколками кремня и т.д.» [7, арк. 265]. Звідси походять крем’яний ніж і ві-
стря дротика, а також «два каменных цилиндрика» – висверлини з сокир.
Спостереження за нашаруваннями раковин у профілі грабіжницького розко-
пу привели К. М. Мельник до висновку про штучне походження цих відкладень,
пов’язаних з діяльністю людини «Всего удобнее казалось начать раскопку с NE
конца на склоне, где почва не была разрыта кладоискателями и лучше можно было
наблюдать в разрезе напластования земли». Дослідницею приводяться дані стра-
тиграфії, які вона спостерігала: «Аршина на четыре ниже уровня площадки – гра-
ница камня (скальной подпочвы), затем следует мягкая наносная почва… из пере-
межающихся слоев чернозема, плотностью до полуаршина и более тонких пластов
речных раковин unio��
��
��
pictorum��
��
u��
��
limex��
толщиной от четырех до пяти вершков». Від-
значено, що шар раковин стає тоншим у напрямку від центру майданчика до її
країв. «То обстоятельство, что в пластах, состоящих из раковин, попадаются в об-
щей массе обломки глиняных сосудов, звериных костей наводит на мысль , что
раковины занесены человеком для известных целей…». За К. М. Мельник «Дей-
ствительное употребление, для которого они предназначались, вскоре обнаружи-
лось. Рассматривая уцелевшие в этих пластах обломки глиняных сосудов самого
примитивного изделия, мы видим, что в составе глины… довольно значительная
часть толченых раковин» [7, арк. 265]. Скоріш за все мова йде про посуд нижньо-
го неолітичного шару сурської культури та, в ще більшій мірі, кераміку з енеолі-
тичного шару поселення, культурна належність котрої зараз визначається в межах
окремих фаз (за В. М. Даниленком) середньостогівської культурної спільності, чи
скелянською культурою, за Ю. Я. Расамакіним. У цьому сенсі К. М. Мельник ви-
являється першим дослідником, який звернув увагу на цю особливість посуду з
давніх пам’яток Надпоріжжя та запропонувала на цій підставі його поділ на гру-
пи. [7, арк. 266]. Їй належить, також цікаве спостереження, яке наводимо: «Это
были сосуды больших размеров с очень толстыми стенками, слабо выраженные и
изготовленные без круга, для прочности в глиняную массу замешивались в боль-
шом количестве гранит и раковины». Другу групу складають: «Большие горшки
…с низкими горлами и с дырочками для привешивания вместо ушка», які у су-
часних уявленнях відносяться до верхнього шару часів ранньої бронзи. Слід від-
значити професіоналізм та спостережливість дослідниці посуду: «Исключение со-
ставляют находки обломков с высокими горлами орнаментированными у самого
края». Орнамент, що прикрашав їх, названо «состоящим большей частью из мел-
кого пунктира» (характерна ознака ранньостогівської кераміки – Г. Р.). Аналогії їм
126
К. М. Мельник вбачає в посуді з поховань «в каменных цистах и вообще гробни-

цах медного века» [7, арк. 266].
Нею наводиться опис орнаментів: «встречаются оттиск шнура, крестовидные
знаки, криволинейные композиции, рельефные валики» при переважанні відтис-
ків шнура. На зовнішній поверхні «заметны следы лощения». Це надає дослідниці
право стверджувати: «Стрильчанские сосуды были произведением одной фабрики.
Они тщательно отделаны не только снаружи, но и внутри почти все выглаживались
соломой или травой» [7, арк. 267].
У розкопі, який на кінець досліджень сягав 14 кв. саж (29,8704 м) глибиною
до 3 арш (2,13336 м) було представлено численні кістки тварин та вироби з них,
а також риб’ячі кістки та луска. К. М. Мельник пише: «Встречались позвонки
огромных рыб, значительно превосходящие величиною те экземпляры, какие во-
дятся в настоящее время в здешних водах». На різних глибинах у розкопі зустрі-
чалися також панцири річкових черепах із слідами їх обробки. У верхньому куль-
турному шарі знайдено значну кількість виробів з каменю, а також свідчення їх
виготовлення на місці – «цилиндрики»-висверлини з проушних молотів, незавер-
шені обробкою сокири тощо.
К. М. Мельник намагається надати опис знахідок в розкопі за окремими те-
риторіальними групами, які виокремлюються за концентрацією однотипових
речей: з каменю, кременю, кераміки, кістки. Цікавим є повідомлення про по-
значки на останніх, котрі передували виготовленню з них кістяних знарядь:
«Одни (кістки – Г. Р.) распилены поперек, на других заметны черточки, крес-
тики, различные пометки». На жаль, ці матеріали з розкопок Стрільчої Скелі
К. М. Мельник залишилися досі невиданими, як і знаряддя «из копыт какого-то
двухкопытного животного», яке вживалося, на думку дослідниці, в якості орна-
ментира [7, арк. 267 зв].
Серед знарядь «для війни» розглядаються численні знахідки пращних каме-
нів: «Найденные нами образцы могут быть разделены на 3 вида, последователь-
но переходящие друг в друга» – пише дослідниця. У цілому вони порівнюються із
«метательным диском древних греков». З приводу знайдених сокир К. М. Мель-
ник пише: «Все они имеют характерную форму боевого молота, длинного и тон-
кого, слегка заостренного на одном конце и с плоским обухом» [7, арк. 268].
Крім сокир знайдено також долота з «черного камня», ручний жорнов чи роз-
тиральник, абразиви, відбійники. Кремінне знаряддя чисельне, але переважають
відщепи, чим засвідчується місцеве виробництво знарядь. Дослідниця згадує се-
ред знарядь ножі, скребки, вістря стріл та дротиків. Під час розчистки виритої
скарбошукачами ями у центрі майданчика було відкрито велике скупчення ра-
ковин із черепками від посуду в ньому. «Количество черепков так значительно,
что именно в этом месте можно предположить главный склад гончарных изде-
лий» – відмічає К. М. Мельник. На схід від ями, пише дослідниця, було «встрече-
но местечко, едва ли не самое интересное и характерное в смысле находок». Мова
йде про скупчення кісток тварин, частково підданих обробці, та виробів з неї.
«На пространстве 2–3 кв. сажени найден в незначительном друг от другу расстоя-
нии целый ряд изделий из кости: острое шило, надпиленное и надломленное вни-
зу, что делает его похожим на обломок гарпуна (поворотный гарпун – Г. Р.)... За-
тем найдено еще несколько образчиков такого же круглого шила, два экземпляра
плоские, приближающиеся к форме стамески…небольшое костяное долото. Осо-
бого внимания заслуживает по своей отделке обломок большого крючка для удки»
[7, арк. 269 зв].
Сьогодні в науці існує поняття гарпунів та вудильних крючків «скелянсько-
го типу», запропоноване В. М. Даниленком за знахідками в розкопі 1946 р. Гар-
пуни цього типу зустрічаються на ранньотрипільських поселеннях, що надало
127
В. М. Даниленку можливості визначення хронології енеолітичного шару Стріль-

чої Скелі часом Трипілля А-В [4, с. 48]. З вищенаведеного першовідкривачем кіс-
тяної індустрії, пов’язаної із рибальством, виявляється К. М. Мельник.
Однак, «наступление морозов помещало закончить раскопку», яка на цей
час становила вже 16 саж (34,1376 м). «На основании добытых находок можно
утверждать, что мы имеем дело с довольно значительною фабрикою каменного
периода». Підводячи підсумки дослідниця виділяє чотири «разные производства:
1 – отбивные кремневые орудия и 2–3 полированных; 2 – орудия из полирован-
ного камня; 3 – изделия из кости; 4 – гончарные изделия и наконец в очень боль-
шом количестве заготовленный материал, отбросы и сами орудия производства»
[7, арк. 274 зв].
На цьому рукопис закінчується, але не закінчуються відносини К. М. Мельник
з археологією Катеринославщини.
1. Автобіографія / Історичний державний архів. – Ф. 832, оп. 198, спр. 254.
2. Антонович В. Б. Моя Сповідь. Вибрані історичні та публіцистичні твори / В. Б. Ан-
тонович. – К., 1995.
3. Багалій Д. І. VIII АЗ в Москві / Д. І. Багалій // Київська старовина. – Т. XXVIII. – К.,
1890. – С. 464–484.
4. Даниленко В. Н. Энеолит Украины // В. Н. Даниленко. – К., 1974.
5. Императорское Московское археологическое общество в первое десятилетие
его существования (1864–1914 гг.). – Т. II. – М., 1915. – С. 249.
6. Інститут рукописів бібліотеки ім. В. І. Вернадського. – Ф. І , спр. 45526.
7. Історичний державний архів. – Ф. 832, оп. 1, спр. 167.
8. Лист К. М. Мельник до Н. М. Мельник // ЦДАВОУ. – Ф. 3956, оп. 1, спр. 14.
9. Лист К. М. Мельник до батьків // ЦДАВОУ. – Ф. 3956, оп.1, спр. 15.
10. Лист К. М. Мельник до батьків // ЦДАВОУ. – Ф. 3956, оп.1, спр. 14.
11. Лист його Высокоблагородию Г. Герценвицу Г. Председателю опеки над иму-
ществом Поля передать К. Мельник от В. Б. Антоновича // ЦДАВОУ. – Ф. 3956, оп.1,
спр. 14.
12. Лист А. С. Синявського до К. М. Антонович // ЦДАВОУ. – Ф. 3956, оп. 1, спр.
14. – С. 64–65 об.
13. Матеріали до українського біографічного словника : короткі біограф. довідки. –
К., 2006. – Вип.1. – С. 167.
14. Постійна комісія УАН – ВУАН для складання словника діячів України 1918–
1933 рр. : Документи. Матеріали. Дослідження / авт.-упоряд. С. М. Ляшко. – К., 2003. –
С. 227–232.
15. Руденко Г. Г. Життєвий та творчий шлях К. М. Мельник-Антонович / Г. Г. Руден-
ко. – Знаходиться в редакції журналу Історія і культура Придніпров’я: Невідомі та малові-
домі сторінки: Науковий щорічник. – Д.: Національний гірничий університет.
16. Сведения об участии Антонович Е. Н. в археологических раскопках. Начато
1881–1925 г. / Історичний державний архів. – Ф. 832, оп. 1, од. зб. 173, спр. 161.
128
УДК 94 (477)
А. С. Струкуленко
дослідження новобудовних експедицій Інституту
археології НАНУ в Дніпропетровській області
(70–90-ті рр. ХХ ст.)
Розглянуто діяльність новобудовних експедицій Інституту археології НАНУ в
Дніпропетровській області та зроблено спробу систематизації джерельної бази з іс-
торії досліджень.
Рассмотрена деятельность новостроечных экспедиций Института археологии
НАНУ в Днепропетровской области и сделана попытка систематизации источнико-
вой базы по истории исследований.
The article deals with the activity of new-building expeditions of the Institute of archae-
ology of the National academy of science of Ukraine in Dnipropetrovsk region. The author
tries to systematize the source-base on the history of researches.
Мета дослідження полягала в оцінці внеску новобудовних експедицій Інсти-
туту археології НАНУ (далі – ІА НАНУ), що діяли в Дніпропетровській області в
70–90-ті рр. ХХ ст., до скарбниці знань про стародавню історію України, та систе-
матизації й упорядкуванні джерельної бази з історії їхньої діяльності, що склада-
ється зі звітів та публікацій за матеріалами робіт, а також колекцій здобутих зна-
хідок, які зберігаються в Наукових фондах Інституту археології. Автором було
проаналізовано каталог щорічних звітів про археологічні розкопки в Україні На-
укового архіву ІА НАНУ на предмет виявлення звітів про роботу новобудовних
експедицій в Дніпропетровській області; опрацьовано випуски «Археологичес-
ких открытий» за роки існування досліджуваних експедицій та каталог «Колекції
Наукових фондів Інституту археології НАН України» [4].
Наймасштабніші дослідження на Дніпропетровщині в період, що розгляда-
ється, проводилися трьома експедиціями ІА НАНУ: «Дніпро-Донбас», Верхньо-
Тарасівською та Орджонікідзевською.
Роботами археологічної експедиції «Дніпро-Донбас» (1970–1975 рр.), створе-
ної у зв’язку із спорудженням каналу з метою покращення водопостачання в про-
мислово розвиненому районі Донеччини, була охоплена вся долина р. Оріль на те-
риторії Дніпропетровської (Царичанський, Магдалинівський, Новомосковський
і Павлоградський райони), Полтавської (Нехворощанський район) і Харківської
(Зачепилівський та Сахновський райони) областей [2; 3; 17; 27; 37–38; 41; 44–
48; 53; 54; 78; 79; 83; 84; 86; 87; 89]. Уперше було здійснено повне археологіч-
не обстеження території, на якій зареєстровано, за свідченням керівника експе-
диції д. і. н. Д. Я. Телегіна, понад 100 археологічних пам’яток різних епох [82].
У Дніпропетровській області було досліджено 38 пам’яток; знахідки, серед яких
численні вироби з кременю, кістки, міді та бронзи, заліза, скла, ліпний та гончар-
ний посуд, зберігаються у Наукових фондах ІА НАНУ [4].
Приорілля в усі часи відігравало помітну роль в історії України, слугую-
чи кордоном між степовими кочівниками та осілими племенами Лісостепу. Зна-
чні археологічні дослідження в долині Орілі ще на межі ХIХ – ХХ ст. проводив
Д. І. Яворницький [90], але роботи експедиції «Дніпро-Донбас» за масштабами та
наслідками виявилися більш плідними і, головне, різноманітними як за типологі-
єю пам’яток, так і за їхньою хронологією.
У 1970–1971 рр. за участі загону Дніпропетровського державного університе-
ту експедицією «Дніпро-Донбас» було відкрито перші в Приоріллі стоянки піз-
© А. С. Струкуленко, 2009
129
ньопалеолітичного часу поблизу с. Шандрівка Павлоградського та с. Перещепи-

не Новомосковського р-нів, а також здійснено розкопки неолітичного поселення
та могильника на Молочному Лимані біля с. Йосипівка Магдалинівського р-ну
[80]. Матеріали неолітичного часу належали до двох культур – дніпро-донецької
та ямково-гребінчастої кераміки (із переважанням першої), що вводило Приоріл-
ля до кола культур з гребінцево-накольчастою керамікою. Пам’ятки мідної доби
представлені місцезнаходженнями з матеріалами середньостогівської культури та
типу Засуха (с. Ганнівка Новомосковського р-ну, Йосипівка та с. Чернетчина Маг-
далинівського р-ну). У курганах ямного часу поблизу сіл Могилів, Лисківка, Бу-
зівка, Чернетчина, Перещепине досліджено значну – більше 100 – групу поховань
ямної культури [85]. Важливим результатом робіт стало відкриття значної кількос-
ті ранньослов’янських поселень. Під час розкопок біля с. Йосипівка було дослі-
джено комплекс кераміки першої половини І тис. н. е. та вперше в долині Орілі за-
фіксована ранньослов’янська глинобитна піч [80].
У 1973 р. на площі Перещепинського пенькозаводу провадилися розкопки гру-
пи з 7 курганів, в яких відкрито 20 ямних та 35 зрубних поховань, а також похо-
вання сарматського часу і ранньослов’янське тілоспалення в урні. Останнє в до-
лині Орілі досліджене вперше. Одночасно на багатошаровому поселенні біля
с. Йосипівка було знайдено матеріали давньоруського часу, доби бронзи та неолі-
ту [84]. Три кургани, в яких знаходилось 33 поховання доби бронзи та пізніх ко-
чівників, були розкопані біля с. Чернетчина. Найдавнішими в них виявилися по-
ховання катакомбної культури, а найбільшу за чисельністю групу склали зрубні
поховання. У двох пізньокочівницьких курганах були знайдені залишки берестя-
ної обкладки сагайдака, пара залізних стремен, вудила, ніж та пряжка [78]. Біля
с. Минівка Магдалинівського р-ну було розкопано чотири кургани доби бронзи з
давньоямними, катакомбними та зрубними похованнями. У трьох давньоямних та
одному катакомбному похованнях спостерігався звичай порушення кісток ніг, що
свідчить, на думку авторів розкопок, про часткову спадковість поховального об-
ряду даних культур [53].
Важливе значення для вивчення давньої історії регіону мають проведені у 1973–
1975 рр. дослідження на неолітичному поселенні в ур. Засуха поблизу с. Переще-
пине, які дозволили Д. Я. Телегіну виділити ІІІ період у розвитку дніпро-донецької
культури в Лівобережжі (пам’ятки Засухського типу) [86]. Знахідки представлені
керамікою пізньосурської культури, пізнього (третього) етапу дніпро-донецької та
культури ямково-гребінчастої кераміки. Хоча чітка стратиграфія їхнього заляган-
ня не простежується, матеріали сурсько-дніпровської культури, в основному, на-
лежать до нижнього шару поселення та перекриваються матеріалами Засухського
типу. Крім них була присутня незначна кількість фрагментів середньостогівської
кераміки [44]. Дослідження в ур. Засуха дозволяють значно розширити територію
сурсько-дніпровської культури на північний схід, уточнити південні кордони роз-
повсюдження пам'яток із ямково-гребінчастою керамікою, а також положення піз-
ніших з дніпро-донецьких пам’яток в лісостеповому Лівобережжі, яким в басейні
Сіверського Донця хронологічно відповідають поселення нижнього шару Олек-
сандрії, Веревкінських хуторів-14, Ізюм-5 та ін.
У 1974–1975 рр. біля озера Пилипове в с. Гупалівка Магдалинівського р-ну
було проведено розкопки багатошарового поселення ранньослов’янського та пе-
редскіфського часу, культури багатопружкової кераміки. Присутність тонкостін-
ної лощеної кераміки чорноліської культури дозволяє говорити про розселення
її носіїв на лівобережжі Дніпра [44]. При розкопках поселення біля с. Чернетчи-
на (1974 р.) було виявлено 27 господарських ям і чотири житлові споруди, у тому
числі – три напівземлянки. В одній з них знайдено блюдцеподібної форми вогни-
ще з вуглисто-золистим заповненням, в якому зустрічались уламки чорнолоще-
130
них зарубинецьких посудин. Більшість знахідок відносилися до бронзової доби, в

невеликій кількості були присутні енеолітичні та ранньосередньовічні матеріали.
Останні представлені біконічними посудинами, фрагментами посудин з пальце-
вими вдавленнями по зрізу вінець та уламками амфор салтівського типу [89].
Таким чином, навіть побіжний огляд діяльності експедиції «Дніпро-Донбас»
переконує у значній вазі її наукових відкриттів для подальших розробок з давньої
історії регіону та України.
Верхньо-Тарасівська експедиція (керівники: к. і. н. Є. В. Черненко (1973 р.)
та М. М. Чередниченко (1974–1976 рр.)) була створена у зв’язку із споруджен-
ням Верхньо-Тарасівської зрошувальної системи на території Дніпропетров-
ської (сс. Тарасівка, Верхня Тарасівка, Стрюківка, Новопавлівка, Миролюбів-
ка, Володимирівка, Миколаївка, Михайлівка Томаківського р-ну) та Запорізької
(с. Мар’ївка) областей [18; 19; 29; 40; 50–52; 73; 77; 88].
У 1974 та 1976 рр. в дослідженнях експедиції брали участь два, а в 1975 р. – три
загони: Мар’ївський (керівник С. С. Бессонова), Володимирівський (К. П. Буня-
тян) та Стрюківський (Я. І. Болдін). Замовником робіт виступала Дирекція будів-
ництва зрошувальних систем Дніпропетровської області, яка забезпечувала їхнє
фінансування. Згідно з генеральною угодою [1], вартість робіт на 1973–1976 рр.
складала 327790 крб. (включаючи витрати на оренду механізмів) (табл. 1). За цей
період було розкопано 203 кургани.
Таблиця 1.
Рік Вартість робіт, крб. Кількість досліджених курганів
1973 30000 24
1974 53772 56
1975 127018 65
1976 117000 58
На відміну від території Приорілля, яка належить до Лівобережного Передсте-
пу, чим визначалася топографія та культурна різноманітність пам’яток, діяльність
Верхньо-Тарасівської експедиції пов’язана із степовою зоною, де основним ви-
дом досліджуваних пам’яток були кургани, розсіяні або зібрані у межах значних
за обсягом могильників. У 1973 р. біля сс. Верхня Тарасівка та Стрюківка було до-
сліджено 25 курганів, в яких відкрито 100 поховань від доби раннього металу і по
середньовіччя. У більшості курганів доби бронзи основними були ямні похован-
ня. Цікавою особливістю скіфських жіночих поховань була присутність майже в
кожному з них наконечників стріл [51].
У 1974 р. було досліджено два компактні могильники бронзової та ранньозаліз-
ної доби – Верхньотарасівський та Володимирівський. Перший складався з 70 на-
сипів, з яких експедицією було розкопано 7 курганів доби бронзи та 33 – скіфсько-
го часу [57]. Найдавнішими виявилися поховання ямної культури, що належали
до її фінального етапу. Автори відзначають досить незначний відсоток поховань
зрубної культури, кількість яких зменшується у міру віддалення від Дніпра углиб
Степу. Серед скіфських найраннішим було поховання 1 кургану 52, яке супрово-
джувалося залізним акинаком з брускоподібним навершям та прямокутним пере-
хрестям 1, що є першою знахідкою меча такого типу на території степової Скіфії,
зробленою у складі скіфського поховального комплексу V ст. до н. е. [73].
З 15 насипів Володимирівського могильника було розкопано 11 скіфських кур-
ганів, датованих ІV – поч. ІІІ ст. до н. е. [88]. Уже в процесі розкопок визначи-
лася відмінність між скіфськими похованнями Верхньотарасівського та Володи-
1
Акинаки такого ж типу відомі за знахідками в ур. Галущине (лісостепове Правобережжя),
на Більському городищі (лісостепове Лівобережжя) та в греко-варварських похованнях
Керченського півострова, датованих V ст. до н. е. Три подібні мечі знайдено також на Північному
Кавказі [73].
131
мирівського могильників. Поховання першого, розташованого в 7 км від Дніпра,

характеризувалися незначними розмірами могильних споруд і відсутністю пред-
метів кінської узди, озброєння та слідів тризни. Зате тут частіше зустрічалися різ-
ного роду прикраси й ліпний посуд. Поховання Володимирівського могильника,
розташованого в 30 км від Дніпра, відрізнялися великими і глибокими катакомба-
ми, присутністю зброї та предметів кінської узди. Тут також зафіксовані похован-
ня коней і залишки тризни. Таку відмінність дослідники пояснюють приналежніс-
тю могильників локальним групам скіфського населення розглядуваної території
[88].
У 1975 р. Стрюківським загоном експедиції в Томаківському р-ні були розко-
пані 18 скіфських курганів, що містили 33 поховання IV – III ст. до н. е. З них по-
ходить численний і різноманітний інвентар: посуд грецького й місцевого вироб-
ництва, зброя, прикраси, в числі котрих скляна гема із зображенням лева, золоті
сережки з підвісками у вигляді масок, срібна гривна з кінцями у вигляді лежачих
пантер, пастові намистини. Крім скіфських, був досліджений один кочівницький
курган і два кочівницькі поховання, впущені у насипи більш раннього часу. В од-
ному з них знайдені залишки воза, кольчуга, прикраси. Особливий інтерес станов-
лять половецькі статуарні зображення чоловіка і жінки, знайдені в насипу кургану
доби бронзи. Деталі одягу виконані низьким рельєфом та гравіюванням. На зво-
ротному боці чоловічої статуї вміщено зображення вершника [77].
На особливу увагу заслуговують багаторічні плідні дослідження однієї з пер-
ших за часом заснування Орджонікідзевської постійнодіючої експедиції. Нею з
1969 по 2007 рр. із нетривалими перервами в Нікопольському та Апостолівському
районах Дніпропетровської області на замовлення Орджонікідзевського гірничо-
збагачувального комбінату здійснювалися охоронні розкопки численних курганів
скіфських некрополів, яким загрожувало руйнування в процесі видобування мар-
ганцевих руд відкритим (кар’єрним) способом 1 [5–14; 20–26; 31–36; 42; 49; 55;
56; 58–72; 74–76]. Найбільш повно та докладно діяльність експедиції висвітле-
на в роботі «Курганы скифского Герроса ІV в. до н. е. (Бабина, Водяна и Соболе-
ва Могилы)» [59], підготовленій до друку її сучасним керівником С. В. Поліним22
за авторськими матеріалами та задумами багаторічного керівника експедиції
Б. М. Мозолевського.
У вступі до книги дана оцінка робіт експедиції, з якою не можна не погоди-
тися: «Раскопки курганов в районе г. Орджоникидзе на территории Орджоники-
дзевского ГОКа, ведущиеся…экспедицией Института археологии НАН Украины
почти 40 лет, вписали яркую страницу в историю развития украинской археоло-
гии… Практически полное исследование курганов низовьев междуречья Соле-
ной и Чертомлыка позволяют восстановить историю освоения и хозяйственной
эксплуатации этой территории… Раскопки ряда курганов в районе г. Орджоники-
дзе привели к подлинным научным открытиям… послужили основой для написа-
ния ряда разделов трехтомной «Давньої історії України» и «Етнічної історії дав-
ньої України» [59, с. 7].
Усього за період 1969–1992 рр. було досліджено 144 кургани, що містили 832
поховання, у тому числі: 34 – доби енеоліту, 326 – ямних, 180 – катакомбних, 46 –
культури багатопружкової кераміки, 53 – зрубних, 21 – кіммерійське, 119 – скіф-
ських, 12 – сарматських, 14 – пізньосередньовічних і 27 – невизначеної прина-
лежності [59]. У 1970 р. поблизу с. Нагірне експедиція досліджувала так звану
1
Початку постійних досліджень скіфських курганів в районі м. Орджонікідзе передували
розкопки Скіфської експедиції ІА АН УРСР під керівництвом О. І. Тереножкіна, в яких провідна
роль належала тоді ще археологу-початківцю Б. М. Мозолевському [59].
2
Очолює експедицію з 1994 р.
132
Хомину Могилу, в якій було відкрито три послідовні поховання в катакомбах. У

центральному у вхідній ямі в нішах знаходилися поховання двох коней у срібних
уздах фракійського стилю. У першій впускній гробниці було знайдено рештки по-
ховання та інвентар: пастові намиста, більше ста дрібних золотих виробів, сріб-
ні фіала та кілік. У камері другої впускної гробниці знаходилося поховання під-
літка, при якому знайдені набірний пояс із срібних платівок, сагайдак зі стрілами,
наконечники списів та дротиків і жертовна їжа, а в ніші – супроводжуюче похо-
вання коня з уздою із залізними прикрасами [59]. Однак справжньою науковою
сенсацією стали розкопки у 1971 р. скіфського царського кургану «Товста Моги-
ла» висотою 8,6 м та діаметром 60 м [66]. У дослідженнях кургану брали участь
співробітники ІА АН УРСР: Є. В. Черненко, С. І. Круц, Н. П. Зарайська, Г. С. Ков-
паненко, Г. Л. Євдокимов, А. Н. Загребельний; та інших наукових установ: В. І. Бі-
бікова (Інститут зоології АН УРСР), Р. Ролле (ФРН, Геттінгенський університет),
Г. А. Дерев’янко (Орджонікідзевський народний музей), а також шахтарі та бага-
то мешканців м. Орджонікідзе. Курган оточував глибокий рів, заповнення якого
насичували залишки тризни – уламки амфор та кістки тварин (коней, диких ка-
банів і оленя), що групувалися в одинадцяти скупченнях, кожне з яких, на дум-
ку Б. М. Мозолевського, залишив певний родоплемінний колектив, присутній на
тризні [69].
Унікальність відкриття потребує більш детального опису. Під насипом були
відкриті дві гробниці – центральна та бічна впускна. Перша з них супроводжу-
валася двома кінськими могилами та трьома похованнями «конюхів». У кожній з
кінських могил лежало по три скелета коней у золотих або срібних уздечних на-
борах. Поховання двох «конюхів» інвентарю не мали, третього ж супроводжува-
ли золота гривна, залізний браслет і сагайдачний набір наконечників стріл з дво-
ма ножами. Пограбована в давнину центральна гробниця складалася із вхідної
ями, двох господарських ніш і поховальної камери, біля входу в яку лежав скелет
слуги. У камері серед решток зруйнованого грабіжниками скелета небіжчика були
знайдені уламки бойових поясів, залізного панцира, залишки зброї та атрибути
влади, понад 600 золотих прикрас від одягу. У неторкнутому грабіжниками вході-
дромосі знаходилися дві бронзові посудини, трьохручна амфора, меч з золотим
руків’ям та піхвами, золоті прикраси нагая та унікальна золота пектораль, що на-
лежить до найвищих проявів античного мистецтва [67]. «Усе її поле було поділе-
не на три місяцеподібні яруси за допомогою витончених порожнистих трубок, що
становили каркас виробу. Нижній і верхній яруси заповнювали скульптурні ком-
позиції, середній оздоблювався насиченим рослинним орнаментом, закріпленим
на плоскій платівці. Увесь витвір до найменшої деталі виготовлено із золота 958
проби, що має чистий сонячний колір» [69, с. 161].
Згодом у монографії «Скіфський степ» Б. М. Мозолевський так напише про
свою знахідку: «Я знайшов її, розчищаючи долівку підземелля 21 червня 1971
року о 14 годині 30 хвилин. Моя фантазія виявилася надто убогою, щоб уявити
собі щось подібне до розкопок; я впевнений, що не тільки моя. Тепер, коли все по-
заду, легше повірити в містику, аніж у те, що грабіжники справді могли недогледі-
ти такий скарб: варто було їм простягнути руку ще на десять сантиметрів – і пек-
тораль для людства назавжди була б втрачена» [69, с. 158].
Непограбована бічна гробниця належала знатній скіф’янці та її малолітній
дитині. До катакомби глибиною 6,2 м вели дві вхідні ями, перекриті чотирма
дерев’яними колесами від поховального воза. Одежа небіжчиків була густо обши-
та золотими бляхами, серед особистих прикрас – золоті гривни, персні, браслети,
сережки, підвіски та ін. За головою жінки знаходилися глиняний, срібний і скля-
ний посуд, великий набір пастового намиста та різних туалетних речей. У неве-
ликій господарській ніші були знайдені бронзовий казан та кістки коня від жер-
133
товної їжі. Знатних померлих супроводжували четверо вбитих слуг, забезпечених

незначним інвентарем. На підставі античної кераміки та інших матеріалів Товста
Могила датується сер. ІV ст. до н. е., займаючи проміжне положення між курга-
нами Солоха та Чортомлик, в чому полягає її головне значення як джерела з істо-
рії Скіфії [67].
Серед найважливіших пам’яток, досліджених експедицією, слід відзначити та-
кож Чабанцеву Могилу (1972 р.) та аналогічний їй за конструкцією Малий Чор-
томлик (1979 р.). В останньому, уже двічі пограбованому, були знайдені численні
залишки супроводжуючого інвентарю багатого жіночого поховання, що датуєть-
ся часом не пізніше за першу половину IV ст. до н. е. [62]. У 1973 р. була дослі-
джена Перша Завадська Могила (с. Гірницьке), яка містила аристократичне вій-
ськове поховання V ст. до н. е. На думку Б. М. Мозолевського, її поховальний
обряд якнайповніше відповідав опису, наведеному Геродотом. На вході до під-
бою стояли п’ять дерев’яних чаш із золотими оббивками, на яких були зображе-
ні лежачі олені, орли, що терзають риб, композиції із закручених орлиних дзьобів.
У двох кінських могилах знайдені уздечні набори з литої бронзи, деякі – зі сліда-
ми сріблення [64]. Найбільший курган групи Завадських Могил – Соболева Мо-
гила – досліджувався у 1991–1992 рр. Там було виявлено непограбоване похован-
ня скіфського жерця, що принесло кургану заслужену славу. У ньому знаходилися
майстерно виконані срібні кубки, ритон, кіліки, золоті прикраси та обрамлення го-
рита [59].
У 1974–1975 рр. в кургані Драна Кохта (Жовтокам’янка) були розкопані похо-
вання в катакомбах «олександропольського» типу 1, а також унікальний для Скіфії
влаштований у катакомбі кам’яний склеп із тесаних вапнякових плит. У результаті
розкопок Драної Кохти були одержані найцінніші нові дані зі скіфської курганної
архітектури, конструкції підземної поховальної споруди і, в цілому, з поховально-
го обряду. Цікавою знахідкою стала культова яма скіфського часу із встромленим
мечем з кургану біля с. Ізобільне (1980 р.), пов’язана, на думку Б. М. Мозолев-
ського, з культом бога війни – скіфського Арея [59].
У 1981 р. за угодою ІА АН УРСР з Німецьким науково-дослідним товариством
(м. Бонн) для дослідження решток скіфського кургану Чортомлик було створено
спільну радянсько-західнонімецьку Орджонікідзевську експедицію під керівни-
цтвом Б. М. Мозолевського, якого згодом змінив В. Ю. Мурзін. З німецької сторо-
ни діяла група археологів Геттінгенського університету у складі керівника – про-
фесора Р. Ролле – та аспірантів Р. Герке, Г. Лауера і кресляра В. Херца. Наступного
року поряд з продовженням вивчення Чортомлика, експедиція також розпочала
дослідження курганного могильника, розташованого у безпосередній близькос-
ті від нього. З 19 розкопаних курганів один був споруджений в ямний час, один –
у зрубну добу, інші кургани – скіфські, датовані V – IV ст. до н. е. [72]. У 1985–
1986 рр. було розкопано 24 скіфські кургани біля с. Чкалове Нікопольського р-ну.
Найбільш цікавою є Тетянина Могила (ІV ст. до н. е.) з двома похованнями у вели-
ких за розміром і глибоких (до 8 м) катакомбах, з яких основне виявилося погра-
бованим, а у вхідній ямі впускного знайдено більше 160 великих бронзових блях
та кілька сотень дрібніших, що походять від захисного обладунку бойового коня.
У камері були знайдені золоті пластини від жіночого головного убору та 500 золо-
тих бляшок, що оздоблювали покривало та взуття небіжчиці [70; 71].
У 1986 р. Орджонікідзевська експедиція за угодою з головним виконавцем ро-
біт – Дніпропетровським державним університетом – здійснила розкопки двох ве-
ликих курганів скіфської знаті в зоні будівництва Куйбишевської зрошувальної
1
З підпохованням через довгий дромос.
134
системи біля с. Кам’янка Апостолівського р-ну – Бабиної та Водяної Могил [14].

Ці пам’ятки входили до великого курганного могильника доби бронзи та скіф-
ського часу, названого Б. М. Мозолевським Кам’янським курганним полем. До-
слідженнями Водяної Могили безпосередньо керувала А. В. Ніколова, Бабиної –
С. В. Полін. На вершині Бабиної Могили у половецький час існувало, ймовірно,
святилище, про що свідчить знахідка компактного скупчення фрагментів керамі-
ки цього періоду. Хоча курган був двічі пограбований, з нього походить велика
кількість золотих та срібних прикрас і речей, що відносяться до кращих зразків
грецької торевтики та проливають світло на ідеологічні уявлення давнього насе-
лення Північного Причорномор’я. Серед них – золоті вінця жіночого головного
убору, прикраси кінської узди – налобники з зображенням відпочиваючого Гера-
кла та крилатої богині Ніки, фалари та бляшки для оздоблення ременів узди із зо-
браженням змієногої богині, Медузи, двобою Геракла з Цербером та немейським
левом та багато інших [14].
Характеризуючи діяльність Орджонікідзевської експедиції, нерозривно
пов’язану із «добою» Мозолевського у вітчизняному скіфознавстві, за вдалим ви-
словом С. В. Поліна [59], слід відзначити такий важливий організаційний момент,
як постійну тісну співпрацю із замовником археологічних робіт – керівництвом
Орджонікідзевського ГЗКу. Саме цей бік діяльності новобудовних експедицій 70–
90-х рр. ХХ ст. яскраво простежується за матеріалами Орджонікідзевської експе-
диції. До речі, її було використано експедицією ДНУ в роки масового будівництва
зрошувальних систем під час досліджень Кам’янського курганного поля 1. Завдяки
Договору про фінансування робіт та допомозі з боку Дирекції будівництва зрошу-
вальних систем в Дніпропетровській області й особисто її директора В. А. Пасту-
хова стали можливими розкопки великих скіфських курганів Кам’янського поля –
Бабиної, Водяної, Калькової могил, Кам’янської Близниці.
Таким чином, навіть стислий опис діяльності новобудовних експедицій ІА НАН
України 70–90 рр. ХХ ст. на теренах Дніпропетровщини продемонстрував важли-
вість одержаних ними наукових результатів. Так, в процесі польових робіт експе-
диції «Дніпро-Донбас» було отримано нові свідчення стосовно характеру етноіс-
торичних процесів, які відбувалися у Передстепу з неоліту по ранньослов’янський
час. Різноманітний археологічний матеріал, здобутий під час розкопок, у поєднанні
з результатами подальших багаторічних досліджень новобудовної експедиції ДНУ
дозволив вивчити культурно-історичний розвиток Орільсько-Самарського регіону у
різні історичні епохи. Було встановлено факт наявності тут пам’яток трьох неолітич-
них культур – сурської, дніпро-донецької, ямково-гребінчастої кераміки, – раніше
відомих тільки на підставі археологічних розвідок, та вперше засвідчено існування
неолітичних могильників «маріупольського типу» біля с. Йосипівка [81]. За матері-
алами робіт експедиції в долині р. Оріль була виділена нова група нео-енеолітичних
пам’яток – типу Засухи. Поселення з керамікою цього типу, за Д. Я. Телегіним, ре-
презентують третій період дніпро-донецької культури в лісостеповому Лівобереж-
жі України, що свідчить про те, що носії цієї культури в ранньоенеолітичний час не
зникали, як гадали раніше, а жили на вказаній території одночасно із племенами се-
редньостогівської та інших культур і в другій половині ІV – на початку ІІІ тис. до
н. е. [86]. До принципово важливих належить відкриття підкурганних поховань із
рисами обрядовості або інвентарем середньодніпровської археологічної культури
(с. Перещепине, Пенькозавод, кург. 1, пох. 15 та кург. 4, пох. 13), відносимої до так
званої давньоєвропейської (oldeuropean) групи населення культур шнурової керамі-
ки. Крім того, було встановлено присутність в долині р. Оріль носіїв кіммерійсько-
чорноліської культури передскіфського часу [48], а також вперше відкриті численні
1
Очолює експедицію з 1994 р.
135
ранньослов’янські поселення, на підставі котрих виділена окрема Йосипівська гру-

па пам’яток ранніх слов’ян середини I тис. н. е. [87].
Дослідження Верхньо-Тарасівської експедиції збагатили уявлення про пам’ятки
південних степових районів Дніпропетровщини доби бронзи (поховання ямної,
катакомбної, зрубної культур) та ранньої залізної доби (кіммерійські та скіфські
поховання). Авторами розкопок виділено та введено до наукового обігу комплек-
си, які походять з курганних могильників, що займають проміжну територію між
Скіфським Герросом та Надпорізькою групою скіфських пам’яток. Одержаний
матеріал датується з кінця ІІІ тис. до н. е. по середину І тис. н. е. та становить зна-
чний інтерес для вивчення давньої історії Степової України.
На підставі досліджень Орджонікідзевської експедиції Б. М. Мозолевським та
С. В. Поліним доведено входження досліджуваного району до Скіфського Герро-
са, уточнено час будівництва курганів-гігантів скіфської знаті на тлі скіфської хро-
нології. «Материалы этих курганов (Водяна, Бабина, Соболева Могили – А. С.)
вносят много нового буквально по всем вопросам скифской археологии и исто-
рии. Материалы по структуре насыпей позволяют более реалистично подойти
к пониманию вопроса о продолжительности строительства таких курганов, ре-
конструкции внешнего вида курганов в целом. Особый интерес представляют
выдающиеся находки… раскрывающие различные стороны скифской идеологии
и быта» [59, с. 446].
Джерела
1. Генеральный договор на проведение археологических работ в зоне строительства
Верхне-Тарасовской оросительной системы на 1973–1976 гг. // НА ІА НАНУ. – б/н.
2. Клименко В. Ф. Раскопки курганов в селе Чернявщина Павлоградского района Дне-
пропетровской области (отчет за 1974 год) / В. Ф. Клименко // НА ІА НАНУ. – 1974/1а.
3. Клименко В. Ф. Раскопки курганов у с. Чернетчина Днепропетровской обл. (Роз-
копки курганів епохи бронзи в зоні спорудження каналу «Дніпро-Донбас») / В. Ф. Климен-
ко // НА ІА НАНУ. – 1972/1б.
4. Колекції Наукових фондів Інституту археології НАН України. Каталог. – К.,
2007.
5. Мозолевский Б. Н. Отчет о работе Орджоникидзевской экспедиции ИА АН УССР
за 1979 г. / Б. Н. Мозолевский // НА ІА НАНУ. – 1979/9.
6. Мозолевский Б. Н. Отчет за 1981 г. о доисследовании Чертомлыка / Б. Н. Мозолев-
ский // НА ІА НАНУ. – 1981/6.
7. Мозолевский Б. Н. Отчет о работе Орджоникидзевской хоздоговорной экспедиции
в 1990 г. / Б. Н. Мозолевский, А. В. Николова // НА ІА НАНУ. – 1990/9б.
8. Мозолевский Б. Н. Отчет о работе Орджоникидзевской экспедиции / Б. Н. Мозолев-
ский // НА ІА НАНУ. – 1972/19.
9. Мозолевский Б. Н. Отчет о работе Орджоникидзевской экспедиции 1980 г. / Б. Н. Мо-
золевский, А. В. Николова // НА ІА НАНУ. – 1980/11.
10. Мозолевский Б. Н. Отчет о работе Орджоникидзевской экспедиции в 1983 г. / Б. Н.
Мозолевский, А. В. Николова, О. П. Бунятян // НА ІА НАНУ. – 1983/20.
11. Мозолевский Б. Н. Отчет о работе Орджоникидзевской экспедиции ИА АН УССР в
1974–1975 гг. / Б. Н. Мозолевский, В. А. Рябова, Н. П. Шевченко // НА ІА НАНУ. – 1975/8.
12. Мозолевский Б. Н. Отчет о работе Чкаловского отряда Орджоникидзевской
экспедиции Института археологии АН УССР за 1981 г. / Б. Н. Мозолевский, А. В. Николо-
ва // НА ІА НАНУ. – 1981/6а.
13. Мозолевский Б. Н. Отчет о раскопках курганов у г. Орджоникидзе Днепропетров-
ской обл. / Б. Н. Мозолевский // НА ІА НАНУ. – 1970/35.
14. Мозолевский Б. Н. Отчет об охранных исследованиях курганов скифской знати
Водяна и Бабина Могилы на землях колхоза им. Куйбышева Апостоловского района Дне-
пропетровской области / Б. Н. Мозолевский, с. В. Полин, А. В. Николова // Архів археоло-
гічної експедиції ДНУ. – б/н.
136
15. Отчет о научно-исследовательской работе за 1988 год // НА ІА НАНУ. – б/н.

16. Отчет о научной и научно-организационной деятельности за 1978–1982 гг. // НА ІА
НАНУ. – б/н.
17. Отчет о работе археологической экспедиции «Днепр-Донбасс» в 1974 г. / Д. Я. Теле-
гин, А. С. Беляев, И. В. Кравец, И. А. Молодчикова // НА ІА НАНУ. – 1974/1.
18. Отчет о работе Верхне-Тарасовской экспедиции в 1975 г. (Исследование курганов) /
Н. Н. Чередниченко, С. С. Бессонова, Я. И. Болдин и др. // НА ІА НАНУ. – 1975/11.
19. Отчет о работе Верхне-Тарасовской экспедиции за 1974 год / Н. Н. Чередниченко,
Г. Л. Евдокимов, С. И. Болдин, В. Ю. Мурзин // НА ІА НАНУ. – 1974/2.
20. Отчет о работе Орджоникидзевской археологической экспедиции в 2000 г. Раскоп-
ки курганов у г. Орджоникидзе Днепропетровской области в зоне горных работ ОАО «Ор-
джоникидзевский горно-обогатительный комбинат» на Чкаловском карьере № 2 и с. Ба-
завлук Никопольского района / С. В. Полин, Л. А. Черных, С. А. Куприй, М. Н. Дараган //
НА ІА НАНУ. – 2000/70.
21. Отчет о работе Орджоникидзевской археологической экспедиции Института архе-
ологи НАНУ в 2003 г. Раскопки курганов у сел Шевченко (Шахтер) и Старая Катеринов-
ка Никопольского района Днепропетровской области в зоне горных работ Северного и
Шевченковского карьеров ОАО «Орджоникидзевский горно-обогатительный комбинат» /
С. В. Полин, Л. А. Черных, С. А. Куприй, М. Н. Дараган // НА ІА НАНУ. – 2003/135.
22. Отчет о работе Орджоникидзевской экспедиции в 1986 г. / Б. Н. Мозолевский,
с. В. Полин, А. В. Николова, В. Н. Левченко // НА ІА НАНУ. – 1986/15.
23. Отчет о работе Орджоникидзевской экспедиции за 1988 г. / Б. Н. Мозолевский,
А. В. Николова, С. В. Полин, В. П. Белозор / НА ІА НАНУ. – 1988/33.
24. Отчет о работе Чертомлыкской экспедиции в 1983 году / В. Ю. Мурзин, Р. Ролле,
С. С. Бессонова, В. А. Рябова // НА ІА НАНУ. – 1983/40.
25. Отчет о работе Чертомлыкской экспедиции в 1985 г. / В. Ю. Мурзин, Р. Ролле,
С. В. Полин и др. // НА ІА НАНУ. – 1985/24.
26. Отчет о работе Чертомлыкской экспедиции в 1986 году / Ю. В. Мурзин, Р. Ролле,
М. М. Иевлев и др. // НА ІА НАНУ. – 1986/3.
27. Отчет о работе экспедиции «Днепр-Донбасс» в 1973 г. / Д. Я. Телегин, А. С. Беляев,
И. В. Кравець и др. // НА ІА НАНУ. – 1973/6.
28. Отчет о разведках и раскопках в зоне канала Днепр-Донбасс / Д. Я. Телегин,
И. Ф. Ковалева, А.С. Беляев, О. В. Чаплинская // НА ІА НАНУ. – 1970/41.
29. Отчет о раскопках Верхне-Тарасовской экспедиции в 1973 г. (с. Тарасовка и Стрю-
ковка) / Е. В. Черненко, Г. Л. Евдокимов, В. Г. Збенович и др. // НА ІА НАНУ. – 1973/12.
30. Охранные археологические исследования на новостройках УССР (1 кв. 1986–
4 кв. 1988). Обоснование НИР // НА ІА НАНУ. – б/н.
1995 г. / С. В. Полин, Е. П. Бунятян, А. В. Николова // НА ІА НАНУ. – 1995/2.
1997 г. Раскопки курганов у г. Орджоникидзе Днепропетровской области в зоне горных ра-
бот ОАО «Орджоникидзевский горно-обогатительный комбинат» на Северном и Чкалов-
ских №№ 1 и 2 карьерах / С. В. Полин, А. В. Николова // НА ІА НАНУ. – 1997/40.
бот ОАО «Орджоникидзевский горно-обогатительный комбинат» на Чкаловских №№ 1 и
2 карьерах / С. В. Полин, А. В. Николова // НА ІА НАНУ. – 1998/46.
бот ОАО «Орджоникидзевский горно-обогатительный комбинат» на Чкаловском № 2 и По-
кровском карьерах / С. В. Полин, Л. А. Черных, С. А. Куприй // НА ІА НАНУ. – 1999/46.
35. Полин С. В. Отчет о работе Орджоникидзевской археологической экспедиции ИА
НАНУ / С. В. Полин, Л. А. Черных, С. А. Куприй // НА ІА НАНУ. – 2001/62.
36. Полин С. В. Отчет о работе Орджоникидзевской экспедиции в 1994 г. Раскопки
курганов у г. Орджоникидзе Днепропетровской области в зоне горных работ Орджони-
кидзевского горно-обогатительного комбината на Чкаловском 1-2 и Северном карьерах /
С. В. Полин, А. В. Николова, Е. П. Бунятян // НА ІА НАНУ. – 1994/2.
137
37. Телегин Д. Я. Отчет о работе археологической экспедиции «Днепр-Донбасс» в

1975 г. / Д. Я. Телегин // НА ІА НАНУ. – 1975/4.
38. Телегин Д. Я. Отчет о работе экспедиции Днепр-Донбас в 1971 г. / Д. Я. Телегин,
А. С. Беляев, С. А. Беляева // НА ІА НАНУ. – 1971/27.
39. Телегин Д. Я. Отчет о работе экспедиции Днепр-Донбасс в 1972 г. / Д. Я. Телегин,
А. С. Беляев, С. А. Беляева // НА ІА НАНУ. – 1972/1.
40. Чередниченко М. М. Отчет Верхне-Тарасовской экспедиции о раскопках курганов
в 1976 г. / М. М. Чередниченко // НА ІА НАНУ. – 1976/2.
41. Юренко С. П. Отчет о работе Полтавского отряда в составе экспедиции «Днепр-
Донбасс» в 1974 году / С. П. Юренко // НА ІА НАНУ. – 1974/1в.
Література
42. Алексеев А. Ю. Чертомлык (Скифский царский курган 4 в. до н. э.) / А. Ю. Алек-
сеев, В. Ю. Мурзин, Р. Ролле. – К., 1991.
43. Андросов А. В. Скифский аристократический курган «Каменская Близница» / А. В.
Андросов, С. Е. Мухопад // Памятники бронзового и раннего железного веков Поднепро-
вья. – Д., 1987. – С. 54–74.
44. Беляев А. С. Раскопки на р. Орели / А. С. Беляев, И. В. Кравец // АО 1975 года. –
М., 1976. – С. 304.
45. Бєляєв О. С. Могильник зрубної культури поблизу с. Йосипівка на Орелі / О. С. Бє-
ляєв // Археологія. – К., 1974. – Вип. 14. – С. 60–61.
46. Бєляєв О. С. Нові дані про бондарихинську культуру / О. С. Бєляєв // Археологія. –
К., 1984. – Вип. 46. – С. 73–79.
47. Бєляєв О. С. Розкопки поселення епохи бронзи поблизу с. Йосипівка / О. С. Бєля-
єв // Археологія. – К., 1977. – Вип. 22. – С. 40–48.
48. Бєляєв О. С. Поховання зрубної культури і раннього залізного віку Йосипівського
могильника / О. С. Бєляєв // Археологія. – К., 1981. – Вип. 36. – С. 67–70.
49. Болтрик Ю. Золотые ажурные аппликации у скифов (к интерпретации изображения
пластины из Соболевой Могилы) / Ю. Болтрик, Е. Фиалко // Ювелирное искусство и матери-
альная культура : тез. докл. III коллоквиума ювелирного семинара. – СПб., 1997. – С. 5–7.
50. Бунятян Е. П. Могильник у с. Верхнетарасовка / Е. П. Бунятян, Н. Н. Чередничен-
ко, В. Ю. Мурзин // Курганы юга Днепропетровщины. – К., 1977. – С. 59–124.
51. Евдокимов Г. Л. Раскопки в Томаковском районе Днепропетровской области / Г. Л.
Евдокимов, А. Н. Загребельный, Е. В. Черненко // АО 1973 года. – М., 1974. – С. 274.
52. Евдокимов Г. Л. Курганы эпохи бронзы Верхнетарасовского могильника / Г. Л. Ев-
докимов // Курганы юга Днепропетровщины. – К., 1977. – С. 5–55.
53. Исследования курганов у с. Миновка / М. В. Андреева, Н. А. Николаева, Л. А. Но-
викова, В. А. Сафронов // АО 1973 года. – М., 1974. – С. 238.
54. Клименко В. Ф. Работы Енакиевского отряда / В. Ф. Клименко, В. И. Цымбал // АО
1974 года. – М., 1975. – С. 289–291.
55. Клочко Л. С. Головний убір з кургану Тетянина Могила / Л. С. Клочко, В. Ю. Мур-
зін, Р. Ролле // Археологія. – 1991. – №3. – С. 58–62.
56. Курганы эпохи энеолита-бронзы у г. Орджоникидзе / С. В. Полин, С. А. Куприй,
Л. А. Черных, М. Н. Дараган // АВУ 2002–2003 рр. – К., 2004. – С. 257–263.
57. Курганы юга Днепропетровщины. – К., 1977.
58. Мозолевский Б. Н. Исследование Чертомлыка / Б. Н. Мозолевский, Р. А. Ролле //
АО 1981 года. – М., 1982. – С. 293.
59. Мозолевский Б. Н. Курганы скифского Герроса ІV в. до н. э. (Бабина, Водяна и Со-
болева Могилы) / Б. Н. Мозолевский, С. В. Полин. – К., 2005.
60. Мозолевский Б. Н. Работа Орджоникидзевской экспедиции / Б. Н. Мозолевский,
А. В. Николова // АО 1981 года. – М., 1982. – С. 292–293.
61. Мозолевский Б. Н. Работа Орджоникидзевской экспедиции / Б. Н. Мозолевский,
А. В. Николова, В. А. Василенко // АДУ 1990 р. – К., 1991. – С. 41–43.
62. Мозолевский Б. Н. Раскопки в курганной группе Чертомлыка / Б. Н. Мозолевский //
АО 1979 года. – М., 1980. – С. 308.
63. Мозолевский Б. Н. Раскопки курганов скифского времени у г. Орджоникидзе /
Б. Н. Мозолевский // АО 1980 года. – М., 1981. – С. 284.
138
64. Мозолевский Б. Н. Раскопки на Днепропетровщине / Б. Н. Мозолевский, Т. С. Ми-

хольская, В. А. Рябова // АО 1973 года. – М., 1974. – С. 311–315.
65. Мозолевский Б. Н. Скифские курганы в окрестностях г. Орджоникидзе на Днепро-
петровщине (раскопки 1972–1975 гг.) / Б. Н. Мозолевский // Скифия и Кавказ. – К., 1980. –
С. 70–154.
66. Мозолевский Б. Н. Скифский царский курган Толстая Могила / Б. Н. Мозолевский,
Е. В. Черненко, Н. П. Зарайская // АО 1971 года. – М., 1972. – С. 338–341.
67. Мозолевський Б. М. Товста могила / Б. М. Мозолевський. – К., 1979.
68. Мозолевський Б. М. Курган «Довга Могила» з групи Чортомлика / Б. М. Мозолев-
ський, С. Ж. Пустовалов // Культурологічні студії. – К., 1999. – Вип. 2. – С. 118–140.
69. Мозолевський Б. М. Скіфський степ / Б. М. Мозолевський. – К., 1983.
70. Мурзин В. Ю. Исследование кургана Чертомлык и окружающего курганного поля /
В. Ю. Мурзин // АО 1985 года. – М., 1986. – С. 377–378.
71. Мурзин В. Ю. О работе Чертомлыкской экспедиции / В. Ю. Мурзин // АО 1986
года. – М., 1987. – С. 314.
72. Мурзин В. Ю. О работе Чертомлыкской экспедиции / В. Ю. Мурзин Р. Ролле, С. С.
Бессонова // АО 1983 года. – М., 1984. – С. 324.
73. Мурзин В. Ю. Раннескифское погребение у с. Верхнетарасовка / В. Ю. Мурзин,
Г. Л. Евдокимов // Курганы юга Днепропетровщины. – К., 1977. – С. 56–58.
74. Мурзін В. Ю. Основні підсумки сучасного дослідження кургану Чортомлик /
В. Ю. Мурзін, Р. Ролле // Археологія. – 1989. – № 1. – С. 91–102.
75. Полин С. В. Работа Орджоникидзевской экспедиции в 1999–2000 гг. / С. В. Полин,
С. А. Куприй, Л. А. Черных // АВУ 1999–2000 рр. – К., 2001. – С. 28–33.
76. Полин С. В. Работа Орджоникидзевской экспедиции в 2001 гг. / С. В. Полин,
С. А. Куприй, Л. А. Черных // АВУ 2001р. – К., 2002. – С. 219–224.
77. Работы Стрюковского отряда Верхнетарасовской экспедиции / Н. Н. Чередни-
ченко, с. С. Бессонова, Я. И. Болдин, Е. П. Бунятян, А. А. Козловский // АО 1975 года. –
М., 1976. – С. 404–405.
78. Раскопки у с. Чернетчина / В. И. Цымбал, И. И. Гусева, Ю. В. Деревянченко, В. Ф.
Клименко // АО 1973 года. – М., 1974. – С. 357.
79. Телегин Д. Я. Археологические памятники Поорелья (по материалам работ
экспедиции «Днепр-Донбасс» в 1970–1971 гг. / Д. Я. Телегин // ПАП. – Д., 2000. – С. 19–28.
80. Телегин Д. Я. Исследования в долине р. Орели / Д. Я. Телегин, А. С. Беляев // АО
1971 года. – М., 1972. – С. 318–319.
81. Телегин Д. Я. Неолитические могильники мариупольского типа / Д. Я. Телегин. –
К., 1991.
82. Телегин Д. Я. Памятники Поорелья в работах экспедиции «Днепр-Донбасс» / Д. Я.
Телегин // Археологічний літопис Лівобережної України. – Полтава, 2001.
83. Телегин Д. Я. Поселения днепро-донецкой этнокультурной общности эпохи нео-
лита / Д. Я. Телегин, Е. Н. Титова. – К., 1998.
84. Телегин Д. Я. Работы экспедиции «Днепр-Донбасс» / Д. Я. Телегин, А. С. Беляев //
АО 1973 года. – М., 1974. – С. 350–351.
85. Телегін Д. Я. Вивчення пам’яток ямної спільності в контексті індоєвропейської
проблематики / Д. Я. Телегін // Кам’яна доба в Україні. – Київ, 2005. – С. 11–19.
86. Телегін Д. Я. Кераміка раннього енеоліту типу Засуха в Лівобережному лісостепу /
Д. Я. Телегін // Археологія. – К., 1988. – Вип. 64. – С. 73–84.
87. Телегін Д. Я. Пам’ятки ранньослов’янського часу на Орелі / Д. Я. Телегін, С. О. Бє-
ляєва // Археологія. – К., 1975. – Вип. 18. – С. 95–107.
88. Чередниченко Н. Н. Скифские курганы у с. Владимировка / Н. Н. Чередниченко,
Я. И. Болдин // Курганы юга Днепропетровщины. – К., 1977. – С. 125–150.
89. Юренко С. П. Раскопки многослойного поселения в Днепропетровской области /
С. П. Юренко, О. В. Сухобоков // АО 1974 года. – М., 1975. – С. 376–377.
90. Яременко І. І. Археологія в житті і науковій спадщині академіка Д. І. Яворниць-
кого : дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : 07.00.04 «Археологія» / І. І. Яремен-
ко. – Д., 1994.
139
УДК 904/908
Д. Л. Тесленко, Ю. Ю. Фанигін
Дніпропетровський історичний музей імені Д. І. Яворницького
Розкопки голЛандського археолога Ф. К. Бурха
у Дніпровському правобережжі У 1943 р. 1
Проаналізовано матеріали розкопок голландського археолога Ф. К. Бурха поблизу
с. Солоне під час німецької окупації краю, проведених на замовлення науково-дослідної
організації СС «Ahnenerbe». Розглянуто політичний і гуманітарний аспекти проблеми.
Проанализированы материалы раскопок голландского археолога Ф. К. Бурха вбли-
зи с. Соленое во время немецкой оккупации края, проведенных по заказу научно-
исследовательской организации СС «Ahnenerbe». Рассмотрены политический и
гуманитарный аспекты проблемы.
The authors analyze materials of excavations provided by the ditch archaeologist S. C. Birsch
near the village Solone during the nazi occupation of the region, with the support of the scien-
tific-refearch organization SS «Ahnenerbe». Political and humanitarian aspects of the problem
are considered.
Друга світова війна виявилася найбільшою гуманітарною катастрофою ХХ ст.,
що супроводжувалася колосальними людськими жертвами, явищами геноциду, пе-
реселенням цілих народів, катастрофою, що уразила всі сфери культурного життя.
Найважче довелося населенню захоплених нацистами країн, яке було поставлене пе-
ред необхідністю фізичного виживання. На окупованій території України практично
повністю була знищена система освіти, науки і культури, архівна і музейна справа.
Настирливо рекламовані в сучасній літературі спроби окупаційних властей ре-
анімувати культурне життя виявилися безуспішними внаслідок низки об’єктивних
і суб’єктивних причин. До перших можуть бути віднесені руйнування об’єктів
культурно-просвітницького призначення, евакуація їхніх співробітників, устатку-
вання, архівних матеріалів і музейних експонатів. Але головне, крах «культурної»
політики нацистів на захоплених територіях був викликаний її відверто грабіж-
ницьким характером, спрямованістю на задоволення потреб окупантів і вирішен-
ня конкретних завдань, поставлених ідеологічними службами Рейху.
Усі названі складові повною мірою були представлені на території рейхскомі-
саріату «Україна» і, зокрема, в Дніпропетровську та області. Населення міста від-
чувало хронічну нестачу продуктів харчування і було поставлене на грань голо-
дної смерті [1, с. 102]. Будівлі, зруйновані під час бойових дій, не ремонтувалися.
На початку 1943 р. без даху залишалося, наприклад, приміщення на вул. Шевчен-
ка, 21, в якому зберігалися експонати двох музеїв: Історичного і Художнього.
Експонати дніпропетровських музеїв цікавили окупантів тільки як об’єкти по-
грабування. З приїздом співробітників Оперативного штабу «Рейхсляйтер Розен-
берг», до компетенції яких входили виявлення, облік, відбір і вивіз найцінніших
для рейху музейних і архівних матеріалів, бібліотек, банальний грабіж набув ор-
ганізованого характеру. «Наукова» діяльність цієї служби, відточена в Голландії,
Бельгії, Франції, була поставлена в пряму залежність від ідеологічних і пропаган-
дистських задач нацистів, в першу чергу, обґрунтування «історичної місії» гер-
манців на Сході [3, с. 26]. Так, відкрита 12 грудня 1942 р. археологічна виставка
призначалася виключно для німців. Її основною метою було «продемонстриро-
1
Автори висловлюють подяку співробітниці Дніпропетровського обласного центру охорони
історико-культурних цінностей О. В. Рутківській за допомогу в перекладі голландських
видань.
© Д. Л. Тесленко, Ю. Ю. Фанигін, 2009
140
вать военнослужащим вермахта срез ранней истории занятого восточного про-

странства». Необхідність організації археологічної експедиції Оперативного шта-
бу, в 1943 р. працюючої у Надпоріжжі майже винятково на «готских» пам’ятках
черняхівської археологічної культури, аргументувалася її «важностью с точки зре-
ния идеологической борьбы» [4, с. 396].
У цьому контексті розглянуто розкопки голландського археолога Ф. К. Бурха
біля с. Солоного (нині смт, районний центр Дніпропетровської області), проведе-
ні в 1943 р. під егідою науково-дослідної організації СС «Ahnenerbe» («Спадщи-
на предків»).
Д-р Франс Крістіан Бурх (1903–1981) почав наукову діяльність в Державно-
му музеї старожитностей у Лейдені як асистент директора Й. Х. Хольверда. Лей-
денський музей, на думку голландських дослідників, був у міжвоєнний період
визнаним центром «доісторичних» досліджень у Нідерландах [6, p. 74]. Згідно з
точкою зору Й. Х. Хольверда, висловленою в узагальнюючій праці «Стародавня
історія Нідерландів», пам’ятники західноєвропейської культури кубків за такими
показниками як спорудження курганів, наявність кубків і зброї в похованнях, що
супроводжувалися захороненням коней, подібні до культури скотарів-кочівників
південноросійських степів [6, p. 74]. Учень і послідовник Й. Х. Хольверда А. Е. Ре-
моушампс висловив припущення про походження культури кубків у результаті мі-
грації населення з Подніпров’я [6, p. 74].
Робота з Й. Х. Хольвердом скоро перестала влаштовувати Ф. К. Бурха. На почат-
ку 30-х рр. ХХ ст. він протягом двох семестрів продовжував освіту у м. Марбурзі
(Німеччина, земля Гессен) у відомого німецького фахівця Р. фон Мерхарта. Резуль-
татом перебування Ф. К. Бурха в Німеччині стала отримана ним в 1932 р. доктор-
ська ступінь, яка, втім, не змінила його становища у Нідерландах [6, p. 75; 8, p. 20].
Для вирішення питання про походження культури кубків Ф. К. Бурх в 1933 р.
запропонував систематичні дослідження поховального обряду доісторичних на-
родів Європи, що дозволило б визначити початковий пункт міграції носіїв куль-
тури кубків. Останні, згідно з Ф. К. Бурхом, розповсюдилися далеко по Європі і
досягли Південної Росії [6, p. 76]. Таким чином, думка Ф. К. Бурха істотно відріз-
нялася від поглядів його вчителя Й. Х. Хольверда.
Ще більш ускладнилися відносини Ф. К. Бурха з колегами на батьківщині піс-
ля окупації Нідерландів вермахтом. За даними М. Айкхоффа і Л. Хоофа, голланд-
ський вчений проникнувся ідеями націонал-соціалізму під час свого перебування
в Німеччині. Спроби Ф. К. Бурха об’єднати дослідження первісності з нацистськи-
ми ідеями відштовхнули від нього голландських учених. Уже з вересня 1940 р. він
опинився у науковій ізоляції і зосередився на комбінуванні археології з пропаган-
дою націонал-соціалізму [6, p. 76; 8, p. 20].
Не дивно, що саме до Ф. К. Бурха в лютому 1943 р. звернувся керівник науково-
дослідного відділу СС «Ahnenerbe», штурмбанфюрер СС проф. Р. Янкун з про-
позицією очолити один із загонів експедиції, покликаний розкопати три курга-
ни біля с. Солоне в Дніпровському правобережжі. До цього моменту пам’ятки
Подніпров’я опинилися в полі інтересів двох науково-дослідних установ Рейху –
власне «Ahnenerbe» і Оперативного штабу «Рейхсляйтер Розенберг» [3, с. 26].
Жорстка конкуренція між ними з використанням різноманітних засобів розгля-
дається сьогодні німецькими ученими в контексті протистояння Г. Гіммлера і
А. Розенберга [7, s. 261]. Для Г. Янкуна кандидатура іноземця Ф. К. Бурха, який
не перебував в СС, підходила ще й тому, що дозволяла позбавитися настирливих
звинувачень в ідеологічній обумовленості результатів досліджень.
Пропозиція Г. Янкуна з ентузіазмом була сприйнята Ф. К. Бурхом [5, с. 9],
оскільки дозволяла йому на практиці реалізувати власні ідеї. Проте перспективи
співпраці голландського ученого з науково-дослідною установою СС викликали
141
обурення з боку наукового товариства. Різко висловився проти німецький археолог

В. фон Стокар, який працював у Нідерландах. Негативна реакція була і з боку
генерального секретаря Департаменту виховання, науки і культурного розвитку
Я. ван Дамма. Директор Державного музею старожитностей В. Д. ван Війнгарден
відмовив Ф. К. Бурху у використанні музейної фотоапаратури і вимірювальних
приладів. Критика торкнулася не тільки Ф. К. Бурха, що звинувачувався у спів
праці з СС, але й керівництва Державного музею старожитностей, яке дозволило
своєму співробітнику дати згоду на участь в експедиції «Ahnenerbe» [6, p. 76].
З іншого боку, допомогу Ф. К. Бурху надала Нідерландська Східна Компанія.
Обладнання експедиції надав Нідерландський інститут східної культури. Обидві
ці організації узяли на себе фінансування робіт. Як випливає з поміщеної в публі-
кації Ф. К. Бурха подяки [5, с. 10], сприяння і допомогу експедиції надавали пред-
ставники голландських нацистських організацій, що зайняли високі пости в марі-
онетковому уряді. Зокрема, йдеться про Р. ван Тоннінгене, в 1940 р. – президента
Нідерландського банку, генерального секретаря фінансів, активного учасника гол-
ландських формувань СС.
Експедиція у складі Ф. К. Бурха, кресляра В. Я. де Боона, фотографа Ф. ван Меє-
ра, також виступаючого в ролі перекладача, і двох асистентів із Державного управ-
ління археології та геології з 1 червня по 18 вересня 1943 р. розкопувала курганний
могильник біля с. Солоне. Голландські фахівці користувалися повною підтрим-
кою генералкомісара округу «Дніпропетровськ» бригадефюрера СС К. Зельцнера
і уповноваженого «Ahnenerbe» унтерштурмфюрера СС д-ра К. Керстена. Остан-
ній супроводжував голландських археологів у c. Солоне, де для них було відведено
приміщення в обладнаному водопостачанням, електрикою і опалюванням будин-
ку Бергманів – колишніх німецьких колоністів, які після революції емігрували до
Канади. Для виконання земляних робіт Ф. К. Бурху були надані радянські військо-
вополонені, кількість яких змінювалася від двадцяти до дев’яти осіб [7, p. 76].
Вибрана для дослідження курганна група знаходилася на відстані 2–3 км на
північ від с. Солоне і складалася з трьох насипів. Опис пам’ятки подається нами
відповідно до сучасних вимог на підставі її першої публікації [6, p. 12–20].
Домінував у групі курган «Попова могила» заввишки 4,5 м і діаметром 70 м.
Розкопки проводилися за «методом ван Гіффена» [8, с. 27], який передбачав поділ
насипу двома перпендикулярними траншеями на чотири «квадранти» із подаль-
шим їх дослідженням. У профілях «квадрантів» зафіксовано шість будівельних
періодів у спорудженні насипу (рис. 1).
Первинний курган (Н І) був споруджений над основним похованням № 1, мате-
риковий викид з котрого зафіксований у східній частині профілю Зх – Сх, на по-
верхні похованого ґрунту в центрі кургану. У центральну частину Н І було впу-
щено поховання № 2. Над ним споруджено першу досипку (Н ІІ). Насип ІІІ, в
структурі якого зафіксовано декілька конструктивних шарів, дослідникам не вда-
лося пов’язати з жодним із відкритих поховань.
У північну частину Н ІІІ впущено поховання № 3. Вхідна яма із стінками, що
розширяються догори, зафіксована в північній частині профілю Пн – Пд. Матери-
ковий викид з поховальної камери розміщений на північному схилі вхідної ями. На
думку Ф. К. Бурха, з рівня Н ІІІ в центральну частину кургану впущено поховання
№ 4, але креслення профілю не виключає, що останнє здійснено з поверхні насипу.
Над похованням № 3 і, можливо, похованням № 4 зведений насип IV. На його
північному схилі, за даними північної частини профілю Пн – Пд, розташовував-
ся материковий викид з недослідженого поховання, з яким пов’язана остання до-
сипка кургану, що надала йому сучасного вигляду. Крім того, у східній та західній
частинах кургану зафіксовано локальну досипку (Н V), не пов’язану з жодним із
відкритих поховань. Можна припустити, що локальних досипок було дві (рис. 2).
142
Рис. 1. Стратиграфічні розрізи кургану «Попова могила» (по Bursch, 1944)

Поховання №№ 5, 6 були впущені з поверхні насипу без його конструктивних
змін (рис. 3). Всього експедицією Ф. К. Бурха в кургані досліджено вісім похо-
вань.
Поховання № 1. Яма правильної прямокутної форми орієнтована по осі ПнСх –
ПдЗх. Від перекриття збереглися в невеликій кількості залишки «дерева з березо-
вою корою». На стінах ями простежувався білястий наліт від випадання карбона-
тів, прийнятий авторами розкопок за вапняне білення.
Похований дорослий був покладений на органічну підстилку скорчено на спи-
ні із піднятими догори ногами, головою на ПдЗх. На ребрах і колінних суглобах
знайдені сліди вохри. Інвентар був відсутній (рис. 2).
Поховання № 2. Впущено у первинний курган, дно могили не досягало мате-
рика, що не дозволило прослідити контури ями. Похований дорослий був покла-
дений на плетену рогожу прямого плетіння скорчено на спині з піднятими в ко-
лінах ногами, що зберегли первинне положення, головою на ПнСх. Біля черепа і
ступнів відмічена інтенсивна посипка вохрою. Інвентар був відсутній (рис. 2).
143
Рис. 2. Поховання кургану «Попова могила» (по Bursch, 1944)

Поховання № 3. Здійснено у могилі з уступом. Дно вхідної ями трохи погли-
блено у похований ґрунт, знаходилося на 0,3 м вище за рівень материкового ґрунту.
На уступ спиралося дерев’яне перекриття, яке складалося з чотирьох подовжних
плах, що лежали поверх двох поперечних.
Нижче за уступ могила набула правильної прямокутної форми і розмірів
2 × 1 × 1 м. На стінах і дні ями зафіксований тонкий шар нальоту білястого кольо-
ру, визначеного як біла фарбувальна речовина. Дно накрито рогожею прямого пле-
тення (рис. 2).
Похований дорослий лежав на спині з піднятими в колінах ногами і злегка зі-
гнутими в ліктях руками, головою на Зх. На черепі зафіксовані сліди червоної вох-
ри. Інвентар був відсутній.
Поховання № 4. Здійснено в ґрунтовій ямі зі скошеними донизу стінками.
У могилі знайдена дерев’яна конструкція, характер якої, судячи з опису, автори
розкопок не змогли встановити. Похований дорослий лежав скорчено на правому
боці головою на ПдСх. Інвентар був відсутній (рис. 2).
144
Рис. 3. Стратиграфічні горизонти кургану «Попова могила» (по Bursch, 1944)

Поховання № 5. На глибині 1 м від сучасної поверхні кургану в південному
секторі насипу знайдено скелет дорослого, що лежав простягнуто на спині чере-
пом на ПнСх. За черепом був знайдений ліпний горщик з насічками уздовж віді-
гнутих вінець (рис. 2).
Поховання № 6. Знайдено на глибині 2,5 м від поверхні насипу. Скелет дорос-
лого погано зберігся. Відновлюється скорчене на лівому боці в позі адорації поло-
ження похованого та його східна орієнтація. Інвентар був відсутній (рис. 2).
Поховання № 7. Знаходилося на глибині 0,35 м від поверхні. Скелет виявився
практично повністю зруйнованим. Поза та орієнтація не відновлюються. Інвен-
тар був відсутній.
Поховання № 8. Скелет повністю зруйнований, поза та орієнтація не віднов-
люються. Поруч були знайдені уламки ліпного горщика.
Курган 2. У плані неправильно овальної форми, витягнутий уздовж осі ПнСх –
ПдЗх. Розкопувався двома траншеями, закладеними по осі Пн – Пд у західній час-
тині насипу. Залишена між траншеями контрольна бровка виявилася малоінфор-
мативною і не привернула уваги Ф. К. Бурха (рис. 4).
145
У центральній частині розкопу було

знайдено плиту перекриття поховання
№ 1, зміщену грабіжницьким ходом. На
камені виявилися пошкодження, нане-
сені сучасним знаряддям, над могилою
простежено перекоп.
Поховання № 1. Повністю пограбо-
ване, від скелета збереглися лише кіль-
ка фрагментованих кісток. Поза і поло-
ження похованого не відновлюються.
Інвентар був відсутній (рис. 5).
Поховання № 2. Розташоване на Пн
від грабіжницького розкопу. Похований
дорослий лежав простягнуто на спині
головою на ПдСх. За черепом, право-
руч від нього знайдено ліпний горщик
(рис. 5).
На ПдЗх від центральної могили Рис. 4. Курган 2 групи «Попова моги-
було досліджено рештки щонайменше ла» (по Bursch, 1944)
ще чотирьох поховань пізнього бронзо-
вого віку. Між ними знайдено 13 улам-
ків ліпних посудин.
Рис. 5. Поховання кургану 2 групи «Попова могила» (по Bursch, 1944)

Поховання № 3. Похований підліток лежав скорчений на лівому боці у позі
адорації, головою на ПнСх. Перед лицьовим відділом черепа знаходився ліпний
горщик баночної форми. У 0,5 м на ПдСх від поховання № 3 знаходилося похо-
вання № 4.
146
Поховання № 4. Здійснено в скорченому на лівому боці положенні. Верхня

частина скелета зруйнована. Судячи з розташування ніг, кістяк був орієнтований
на ПдСх. Біля колін померлого знайдено уламки ліпного горщика (рис. 5).
Поховання № 5. Здійснено у прямокутній ямі із заокругленими кутами, орієн-
тованій уздовж осі Сх – Зх. Похована дитина покладена скорчено на правому боці
в позі адорації, головою на Сх (рис. 5). Перед лицьовим відділом черепа знайде-
но ліпний горщик.
Поховання № 6. Знайдено в ямі майже круглої в плані форми. Скелет підлітка
лежав у скорченому положенні на правому боці в позі адорації черепом на Зх. Між
кістками тазу і кістками п’ят знаходився розвал ліпної посудини (рис. 5).
Курган 3. Насип круглої в плані форми розкопувався траншеєю, орієнтованою
у напрямку Сх – Зх. У профілі контрольної бровки зафіксований материковий ви-
кид з основного пограбованого поховання. Судячи з розрізу, могила мала підбійну
конструкцію і була пограбована в давнину.
У заповненні могили було знайдено ліпний горщик, бронзовий тригранний в
перерізі наконечник стріли, золота сережка, згорнута в один оборот, пастові на-
мистини, одна з яких була інкрустована «зелено-синіми очками».
Згідно з приведеним у публікації планом, на периферії кургану в його ПдЗх
полі (за межами розкопочних траншей) було знайдено скорчене на правому боці
поховання, здійснене у прямокутній ямі. Зв’язок цього поховання з основним
комплексом кургану не встановлено.
На думку Ф. К. Бурха, який оперував лише роботами М. Еберта і А. Талль-
грена, досліджені поховання бронзового віку свідчать про міграцію носіїв
«культури кубків» з Центральної Німеччини до Південної Росії. Представляю-
чи «дегенеративний тип» поховальної обрядовості, подібні поховання демон-
струють сприйняття корінним, примітивним місцевим населенням, що похо-
дить від монголоїдів, ідей високої культури народів нордичної раси. І якщо до
скіфської епохи правомірне вживання терміну «et Orient Lux», то в добу брон-
зи, згідно з Ф. К. Бурхом, може йтися тільки про «світло» із західного, герман-
ського світу [8, с. 25–26].
У зв’язку з цим, непереконливою виглядає спроба М. Айкхоффа позиціонувати
Ф. К. Бурха як вченого, незалежного від замовників з СС [6, p. 76–77]. Відсутність
контролю з боку функціонерів з «Ahnenerbe» говорить про їхню упевненість, що
голландський археолог-націонал-соціаліст сам дійде «потрібних» висновків, що,
власне, і відбулося.
З погляду сучасної археології, матеріали розглянутих вище курганів розширю-
ють наші уявлення про старожитності доби бронзи – раннього залізного віку Пра-
вобережжя Дніпра. Три найраніших поховання «Попової могили» можуть бути
віднесені до початкової фази освоєння регіону «ямними» племенами. Їхній об-
ряд підтверджує тезу про існування на даному етапі двох традицій в орієнтації
померлих – західної та східної [2, с. 12]. Цікавий принцип розвитку насипу – від
центру в північному напрямку, що добре простежено нами на прикладі Краснока-
менського кургану, розташованого у безпосередній близькості від дослідженого
Ф. К. Бурхом могильника [2, с. 9].
Зрубна культурна приналежність поховань №№ 6–8 кургану 1 і основного ма-
сиву поховань кургану 2, у принципі, правильно була визначена Л. Хоофом, до-
слідником археологічної спадщини Ф. К. Бурха [8, s. 35–37]. Як, втім, не викликає
заперечень і датування скіфського комплексу IV – III ст. до н. е. [8, s. 35–37].
Разом з тим, необхідно визнати, що всі три кургани, що були об’єктом розкопок
Ф. К. Бурха, вимагають додаткового польового вивчення, яке тільки дозволить по-
вноцінно ввести пам’ятки до наукового обігу.
147
1. Стецкевич В. В. Дніпропетровськ в добу окупації. 1941–1943 рр. (історіографічні та
фактологічні аспекти теми) / В. В. Стецкевич // Гуманітарний журн. – 2003. – № 4 (20). –
С. 97–106.
2. Тесленко Д. Л. Ямна культура Дніпровського Надпоріжжя та правобережного Пе-
редстепу : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : 07.00.04 «Археологія» /
Д. Л. Тесленко. – К., 1999.
3. Тесленко Д. Л. Археологія на службі пропаганди (діяльність науково-дослідних уста-
нов Третього райху на окупованій Дніпропетровщині) / Д. Л. Тесленко // Друга світова ві-
йна і доля народів України : тез. доповідей 3-ї Всеукр. наук. конф. – К., 2008. – С. 25–28.
4. ЦДАВОУ. – Ф. 3676, оп. 1., спр. 75.
5. Bursch F. C. Grafheuvelonderzoekingen bij Solonije, gebied Dnjepropetrowsk, Oekrajina /
F. C. Bursch // Oost Europa. Kultuur en Wetenschappelijk. – Tijdschrift, 1944. – № 1. – p. 9–33.
6. Eickhoff M. De Nederlanlandse prehistoricus F. C. Bursch en zijn SS-expeditie naar de
Oekraine; grafheuvelonderzoek achter het Oostfront / M. Eickhoff // . – Leiden, 1998.
7. Freitag G. Der deutsche Umgang mit sowjetischem Kulturgut während des Zweiten Welt-
krieges: Ein Aspekt nationalsozialistischer Besatzungspolitik / G. Freitag, A. Grenzer // Jahrbüch-
er für Geschichte Osteuropas. – 45. – Franz Steiner Vertag Wiesbaden GmbH. Sitz Stuttgart/Ger-
many, 1997. – S. 237–272.
8. Hoof L. Ostgoten in der Skythensteppe. De opraving van de Staraja Popova Mogila bin-
nen de archeologie beoefening in het Derde Rijk / L. Hoof. – Leiden, 1998.
Надійшла до редколегії 3.07.09
УДК 94(477)
Н. В. Несправа
Приднепровская академия строительства и архитектуры
ХРИСТИАНСКАЯ АРХЕОЛОГИЯ
НА СОВРЕМЕННОМ ЭТАПЕ РАЗВИТИЯ
Розглянуто етапи розвитку та сучасні особливості християнської археології.
Рассмотрены этапы развития и современные особенности христианской археологии.
The author considers the stages of development and modern features of Christian ar-
chaeology.
Церковная археология на Западе появилась в конце XVI в. в связи с иссле-
дованиями христианских погребений в римских катакомбах и была частью цер-
ковной истории и литургики. Кроме того, она сразу приобрела сильный апологе-
тический оттенок, поскольку служила для Римско-Католической Церкви важным
доказательным средством опровержения мнений протестантов о позднем, не из-
начальном появлении церковного богослужения, храмовой утвари, фресок, икон и
т. д. О заинтересованном внимании отечественных церковных деятелей к христи-
анским древностям нам известно по паломническим хождениям XII в. Более того,
наши первые паломники стремились привезти из центров Вселенского Правосла-
вия святые реликвии для сравнительно недавно обретшего христианскую веру на-
рода, чтобы он в ней смог более глубоко укрепиться. С именами древнерусских
паломников: игумена Даниила, 900-летие хождения которого в Святую Землю мы
отмечаем в этом году, преподобной Евфросинии Полоцкой и Добрыней Ядрей-
ковичем, будущим святителем Антонием, архиепископом Новгородским, и дру-
гими связаны с появлением на Древней Руси многочисленных христианских ре-
ликвий. Так, например, летописи [3] доносят до нас сведения о том, что в 1218 г.
© М. В. Несправа, 2009
148
неизвестный по имени Полоцкий епископ привез из Константинополя Влади-

мирскому великому князю Константину Всеволодовичу святые иконы, а также
честные мощи равноапостольной мироносицы Марии Магдалины и мученика со-
тника Лонгина Каппадокийского.
В XVII в. в южнорусских землях, захваченных Речью Посполитой, которая
навязывала украинцам католичество и униатство, православная археология стала
одним из важных идеологических оснований национального и религиозного са-
мосознания народа. Это прекрасно понимал и использовал знаменитый Киевский
и Галицкий митрополит Петр (Могила) в борьбе с униатами. Он доказывал древ-
ность Православия на украинской земле, пользуясь результатами археологических
исследований, проводимых в Киеве. В 1635 г. под его руководством были открыты
и очищены от многовековых напластований остатки знаменитого Десятинного
храма, под развалинами которого были обретены мощи святого равноапостольно-
го великого князя Владимира Святославича. После археологических обследований
были восстановлены древние и почитаемые храмы Спаса на Берестове и Трехсвя-
тительского, связанные с историей крещения Киевской Руси [4, с. 17].
В Московском царстве в середине XVII ст. церковная реформа, проводимая
царем Алексеем Михайловичем и патриархом Никоном, вызвала вспышку об-
щественного интереса к православной обрядности, христианским традициям
и богослужебным принадлежностям и у тех, кто ее поддерживал, и у тех, кто
выступал против изменений. Знаменитая книга «Скрижаль», принятая церковным
Собором в 1556 г., и изданная патриархом Никоном с его собственным предислови-
ем под названием «Слово отвещательное», стала одним из первых отечественных
изданий, имеющих отношение к церковной археологии. Работа по исправлению
богослужебных книг заставила инициаторов реформы отправить специальную
экспедицию во главе с иеромонахом Арсением (Сухановым) на Афон не только
для того, чтобы традиционно привезти реликвии и святыни, а затем, чтобы ото-
брать и составить специальную библиотеку древних книг. Собранная старцем Ар-
сением библиотека, которая состояла почти из пятисот старинных рукописных
книг, была привезена в Москву в 1658 г. Она стала не только основой патриаршей
библиотеки, но и первой крупной национальной коллекцией древностей.
В первой половине XIX в. в России шел процесс создания национальной школы
археологии, у основания которой стояли: Киевский и Галицкий митрополит Ев-
гений (Болховитинов), Н. М. Карамзин, А. Н. Оленин, Н. П. Румянцев и другие.
Особый интерес к церковным древностям уделял знаменитый русский историк
митрополит Евгений (Болховитинов), которым были начаты первые системные
раскопки Десятинного храма в Киеве. Он также является автором важных работ
по истории и древностям Великого Новгорода, Пскова, Вологды, Воронежа, Кие-
ва и ряда статей по специальным вопросам церковной археологии. В 1804 г. при
Московском университете было создано Общество истории и древностей россий-
ских, которое в те времена стало центром развития многих научных направле-
ний, в том числе и церковной археологии. В 20–40-е гг. XIX ст. уникальную роль
в изучении российских церковных древностей внесли «археологические путеше-
ствия» отечественных и зарубежных художников, археографов, краеведов, писа-
телей, этнографов.
Именно в этот период и появляется само понятие «церковная археология», ко-
торое как термин был впервые использован в 1829 г. иеромонахом Иродионом
(Ветринским). «В российской науке церковная археология является одной из дис-
циплин восточно-христианской исторической литургики, изучающей православ-
ное богослужение и символическое толкование Божественной литургии. Сюда
относят также область археологии, занимающуюся материальными памятниками
Церкви эпохи средневековья и Нового времени» [1, с. 527]. Церковная археология
149
стала также специальным учебным предметом, включающим в себя церковное

искусство, архитектуру, литературу и литургику. В 1844 г. церковная археология
была введена в программу всех духовных учебных заведений Русской Православ-
ной Церкви.
Бурное развитие церковной археологии как научной дисциплины, так и учеб-
ного предмета, происходило в середине и во второй половине XIX – начале XX в.
Именно в этот период русская церковная археология внесла бесценный вклад в
развитие библейской и византийской археологии. Созданная в 1847 г. Русская Ду-
ховная Миссия (РДМ) в Иерусалиме, стала оплотом и организатором этой заме-
чательной деятельности. Первым начальником РДМ был архимандрит Порфирий
(Успенский), впоследствии епископ Чигиринский, выдающийся деятель Церк-
ви и ученый, историк и археолог, востоковед и византинист, писатель и книго-
люб. Материалы коллекций, книги и рукописи, привезенные владыкой, стали цен-
нейшими материалами для складывающейся науки. Епископ Порфирий открыл
знаменитый «Синайский кодекс», датируемый IV в. Он написал множество цен-
нейших работ, в том числе по церковной археологии и литургике.
В последние годы Украинская Православная Церковь уделяет значительное
внимание состоянию и развитию церковной археологии, проходят конференции,
издается специальная и научно-познавательная литература. В настоящее время
курс церковной археологии преподается в Духовных академиях, семинариях и
ряде православных высших учебных заведений, основанных в последние годы.
Почти полтора столетия – такой путь прошла христианская археология как
отрасль исторической науки. В последние десятилетия сформировался новый об-
лик этой дисциплины, с которым она вошла в третье тысячелетие нашей эры.
Постоянное расширение поля своей деятельности – одна из характерных черт
христианской археологии наших дней. Она давно уже перестала быть только
«римской школой». Сейчас она охватывает весь раннехристианский мир, от Ира-
на до Ирландии, и сферы христианской археологии и византинистики трудно раз-
граничить, часто они переплетаются [6].
Несомненно, христианская археология становится все более открытой. Свою
роль в этом сыграли и политические перемены в Европе. Украинские специалисты
получили возможность свободно путешествовать и осматривать памятники и му-
зеи Италии, Франции, Турции, они стали принимать более активное участие в на-
учной жизни Европы, в том числе и в международных конгрессах по христиан-
ской археологии [5].
В Украине в ХIХ – начале ХХ в. церковная археология использовала достиже-
ния западной и восточной науки, ставя ей свои собственные задачи, связанные с
изучением нашей христианской культуры. Нужно принять во внимание, что сам
термин «церковная археология» на протяжении ХIХ в. включал в себя существен-
но разные понятия. Он возник как название предмета, который изучался в курсе
наук Духовных Академий. Богословско-литургическое направление, возникшее
на базе Духовных Академий в эпоху археологических съездов (1869–1911) соеди-
нилось с историко-художественным, рожденным общим развитием искусствове-
дения в стране, а также развитием византологии.
Одним из самых главных достижений данного направления стало рассмо-
трение памятников в связи с письменной церковной традицией и текстами Ли-
тургии, что являлось основным методологическим принципом. Слабым мес-
том стало отсутствие теоретических разработок, внимание исключительно к
высокохудожественным и архитектурным памятникам (традиция И. Винкельма-
на), невнимание к массовому археологическому материалу и полевой археоло-
гии, отсутствие исторических обобщений. Хронологические рамки дисциплины
охватывали всю христианскую эпоху, что позволяло предоставлять материалы для
150
церковной археологии существующим рядом с ней истории искусств, византоло-

гии и литургике.
От вышеуказанных направлений церковная археология отличалась рассмотре-
нием памятников в контексте церковной истории и быта, одалживая у совмещенных
дисциплин базу источников.
В конце ХIX – начале ХХ в. церковная археология была в основном историей
церковного искусства. Дальнейшее развитие ее было прервано событиями 1917 г.
Она осталась дисциплиной, которую преподавали только в Духовных Академиях,
и ее определение не изменилось со времен конца ХХ века.
В наше время церковная археология в основном остается историей церковно-
го искусства и изучения памятников, и только в последние годы были сделаны
первые шаги к ее возрождению и переосмыслению на новом уровне [2].
1. Беляев Л. А. Археология христианская в России / Л. А. Беляев // Православная
энциклопедия. – Т. III. – М., 2001.
2. Карсим І. А. Розробка проблем церковної археології на археологічних з’їздах другої
половини XІХ – початку ХХ ст. / І. А. Карсим // Vita Antiqua. – Вип. 2. – К., 1999. – С. 240–
246.
3. Копировский А. М. Церковная археология: современные возможности преподава-
ния / А. М. Копировский // Сайт Межвузовская ассоциация Покров: http://pokrov-forum.ru/
action/scien_pract_conf/pokrov_reading/sbornik_2001-2003.
4. Мовчан І. І. Звіт про археологічні дослідження Старокиївської експедиції ІА НАН
України у м. Києві в 1998 р. по вул. Володимирській / І. І. Мовчан, Я. Є. Боровський, с. І.
Климовський // НА ІА НАНУ. – Б/н. – К., 1999.
5. Хрушкова Л. Г. Археология христианская, византийская, церковная: термины, пред-
мет, современное состояние / Л. Г. Хрушкова // Точки (Puncta). – № 3–4 (2). – М., 2001. –
С. 192–212.
6. Хрушкова Л. Г. Грабар и христианская археология / Л. Г. Хрушкова // Искусство Ви-
зантии и Древней Руси. К 100-летию со дня рождения А. Н. Грабара : сб. тр. Междунар.
конф. – М., 1966.
УДК 902/904
А. В. Іванцов
До питання відносно кількості фортець Української лінії
Проаналізовано історіографію з вивчення історії розробок та сучасного стану пробле-
ми визначення кількості фортець, що входили до складу Української лінії.
Проанализирована историография по изучению истории разработок и современно-
го состояния проблемы определения количества крепостей, которые входили в состав
Украинской линии.
The author analyses historiography on study of history of investigations and contemporary
condition of the problem of estimation of number of the fortresses that made up the Ukraini-
an line.
Українська лінія, яка є одним із найважливіших фортифікаційних об’єктів Над-
дніпрянщини та Слобожанщини, Гетьманщини взагалі, який був створений і діяв
у середині XVIII ст., відіграла надзвичайно важливу роль у адміністративному,
© А. В. Іванцов, 2009
151
політичному, мілітарному, соціальному та демографічному розвитку земель Лі-

вобережної України. Тому не дивно, що ми знаходимо у історіографії, присвяче-
ній історії України третьої чверті – кінця XVIII ст., висвітлення окремих питань,
саме за цими напрямами. Починаючи з класичних досліджень в галузі історії
запорозького козацтва – А. О. Скальковського [18] та Д. І. Яворницького [25;
26] простяглася низка праць знаних дослідників ХІХ – поч. ХХ ст.: Д. І. Багалія,
О. К. Байова, П. І. Бодянського, О. М. Лазаревського, Ф. Ф. Ласковського [6, с. 11],
В. Л. Модзалевського, Н. Д. Полонської-Василенко [6, с. 11–13]. Ряд дослідників
радянської доби приділяв увагу соціально-економічній та військовій складовій
історії Української лінії: О. М. Апанович [1], Б. Г. Галкович, Л. З. Гісцова, В. О.
Голобуцький [6, с. 11–13], В. М. Кабузан [10; 11], В. О. Пірко, А. Г. Слюсарський
[19]. Новітня українська історіографія, що описує події, пов’язані із Українською
лінією представлена працями І. В. Голубєвої, Ю. А. Мицика [14], Р. Л. Молдавського
[15], О. А. Репана [16; 17], Г. К. Швидько [20–22], Г. Г. Шпитальова [23] та ін. У
той же час, за наявності доволі широкого історіографічного масиву, Українській
лінії присвячено лише монографію Г. П. Заїки «Українська лінія» [6].
На сьогодні залишається багато питань, пов’язаних із Українською лінією, які
є невирішеними і тому потребують подальших досліджень. До них можна відне-
сти наявні розходження відносно авторства проекту її будівництва, обрання саме
цього проекту будівництва, відхилення проектів модернізації або переносу Лінії,
кількості фортець, що входили до її складу і де саме вони знаходилися, якою була
кількість допоміжних укріплень лінії та де вони знаходилися, як відбувалися і яке
значення мали процеси заселення та колонізації прилеглих територій різноетніч-
ним населенням, зокрема ландміліцькими полками та однодворцями. Наведений
список далеко не вичерпний, перераховано лише найбільш актуальні та важливі
питання, які поки що не знайшли свого більш-менш остаточного вирішення.
Одним із найголовніших питань вивчення історії Української лінії є встанов-
лення кількості фортець, їхні назви та місця розташування. Це питання набуває
особливої ваги через те, що у історичних джерелах одні і ті ж фортеці фігурують
під різними назвами, що викликає плутанину у історичних дослідженнях. До цьо-
го, деякі фортеці Української лінії будувалися як поблизу вже існуючих населених
пунктів, що, у свою чергу, сприяло включенню останніх до складу Української лі-
нії. Тому встановлення кількості фортець Української лінії та їхніх назв залиша-
ється актуальним і його вирішення є необхідною складовою створення загальної
історичної картини щодо Української лінії.
У історіографії різними дослідниками запропоновано п’ять варіантів щодо
кількості фортець, які входили до складу Української лінії: від 13 до 18 [6, с. 11–
14]. Варто зазначити, що на різного роду картографічних джерелах XVIII ст. часто
позначені не всі фортеці, що входили до складу лінії, а іноді вони вказуються
під різними назвами. Те ж саме стосується і писемних джерел, так, наприклад,
згідно «Записок історичних, політичних та військових про Росію з 1727 по
1744 рік» Христофора Германа Манштейна – ад’ютанта фельдмаршала Мініха і
безпосереднього учасника процесів, пов’язаних із будівництвом Української лінії –
фортець нараховувалося 15 [13, част. 2, с. 37], «Щоденник Якова Марковича»
називає 18 фортець. Всього ж протягом 1731 р. (початок будівництва лінії) по
1739 р. Я. А. Маркович згадує Українську лінію 28 разів у різних контекстах [3–5;
7; 24]. Це у свою чергу ускладнює дослідницький процес.
Багато запитань пов’язано із назвами фортець, оскільки практично всі вони
у 1738 р. змінили свої назви, але у джерелах та історіографії фігурують як під
двома назвами одночасно, так і під однією із двох. Деякі проблеми виникають у
зв’язку із різним написанням назв тих чи інших фортець, що зустрічається як у
джерелах, так і у деяких авторів. Іноді наявними є свідомі перекручування назв
152
фортець, прізвищ і посад керівників їх будівництва. У цьому плані показовим

прикладом є твір А. Г. Слюсарського «Слобідська Україна». У останній роботі
із назв фортець викинуті всі натяки на релігійні витоки назв, прізвища осіб,
причетних до їх будівництва перекручені на російський лад, наприклад, фортеця
Св. Парасковії стала фортецею Параски, фортеця Св. Іоанна – Іванівською,
Царичанка перетворилася у Царицинськ, а генерал-майор від фортифікації Де
Бріньї, який командував побудовою Української лінії, став майором Дебреньовим
[19]. Вищенаведене засвідчує складність у визначенні дійсної кількості і назв
фортець Української лінії. Звернемося до історіографії.
Тезу про те, що до складу Української лінії входило 13 фортець дотримувалися
М. С. Грушевський та П. І. Бодянський. Останній перелічує такі фортеці із
заходу на схід: Орлик, Китайгород, Царичанка, Маячка, Нехворощанська,
Василевська, Рясська, Новозачата, Федорівська, Козловська, Білевська, Іванівська,
Парасковіївська [6, с. 12–13].
Думку про те, що фортець було 15, відстоював О. К. Байов. Ця теза
підкріплюється ним низкою історичних джерел, насамперед вже згадуваними
«Записками» Х. Г. Манштейна та картографічним матеріалом. Манштейн вказує:
«… Вдоль линіи в необходимыхъ местахъ построены крЂпостцы, числомъ оныхъ
15…» [13, част. 2, с. 37].
Найпоширенішим в історіографії є твердження про те, що на Українській лі-
нії існувало 16 фортець. Його поділяють О. М. Апанович [1, с. 164], Б. Г. Галкович
[6, с. 12], Ф. Ф. Ласковський [6, с. 11], Р. Л. Молдавський [15, с. 12], Г. К. Швидько
[22, с. 413] та деякі інші дослідники. Розбіжностей у назвах фортець, які наводять
зазначені дослідники, майже немає, деякі несуттєві відмінності полягають у пе-
реліку розташування фортець. Цей список (у дужках – перші назви) варто навес-
ти за О. М. Апанович, рухаючись у тому порядку, як відбувалося будівництво – зі
сходу на захід: Св. Петра, Тамбовська (Бузова), Св. Михайла (Кисіль), Слобідська
(Лузова), Св. Олексія (Берецька), Єфремівська (Троїцька), Св. Параскеви, Орлов-
ська (Дев’ята), Білевська (Десята), Св. Федора (Крутояцька), Козловська (Дриїць-
ка), Ряжська (Нехворощанська), Василівська (Маячківська), Борисоглібська, Лі-
венська (Шоста) [1, с. 164].
На відміну, Д. І. Багалій вважав, що до складу лінії входило 17 фортець. Пере-
лік співпадає із наведеним вище, в котрому враховано 16 фортець із тією відмін-
ністю, що до їхнього складу додано Царичанку [6, с. 13].
Наведено перелік з 18 фортець, які пропонується вважати фортецями, належ-
ними Українській лінії, у працях А. О. Скальковського, І. М. Мельникової. Цю
точку зору підтримували А. Г. Слюсарський, В. М. Кабузан [6; 11–13].
А. О. Скальковський подавав такий перелік фортець: Богородицька або Усть-
Самарська, Борисоглібська, Білевська, Лівенська, Рязька, Федорівська (Райська),
Козловська, Св. Анни, Св. Іоанна, Орловська, Св. Параскеви, Єфремівська,
Св. Олексія, Слобідська, Тамбовська, Св. Петра, Васильківська, Михайлівська
[6, с. 12].
І. М. Мельникова пропонує дещо відмінний перелік: Борисоглібська, Китай-
городська, Царичанська, Маячківська, Нехворощанська, Левенська, Раська,
Св. Федора, Козловська, Десята, Св. Іоанна, Дев’ята, Параскеви, Трійчата (Єфре-
мівська), Берека (Св. Олексія), Лозова, Бузова, Донецька [6, с. 12].
А. Г. Слюсарський стверджував, що до Української лінії входили такі фортеці:
Переволочна, Борисоглібська, Царицинськ, Ліпенська, Васильківська, Рязанська,
Козловська, Федорівська, Більовська, Іванівська, Орловська, Параски, Єфремівська,
Олексіївська, Слобідська, Михайлівська, Співаківська, Петрівська [19, с. 158].
Автор книги «Українська лінія» Г. П. Заїка впевнено говорить лише про ту час-
тину фортець Української лінії, яка проходила по межі Орелі, і наводить такий їх
153
перелік від її верхів’я і до гирла: Єфремівська, Св. Парасковії, Орловська, Св. Іо-
анна, Білевська, Козловська, Св. Федора, Ряжська, Васильківська, Лівенська, Бо-
рисоглібська фортеці. Він же вказує місцезнаходження зазначених фортець [6,
с. 14–16]. Єфремівська (Троїцька) фортеця – розташовувалася на південно-східній
околиці сучасного села Єфремівка Первомайського району Харківської області.
Фортеця Св. Парасковії – знаходилася за один кілометр на північ від сучасного
села Парасковія Кегичівського району Харківської області. Орловська (Дев’ята)
фортеця – стояла на правому березі р. Берестова. Фортеця Св. Іоанна – знаходить-
ся дещо південніше сучасного села Берестовенька Красноградського району Хар-
ківської області. Білевська (Десята) фортеця, адміністративний центр Української
лінії – сучасне місто Красноград. Козловська (Дрієцька, Нова) фортеця – знахо-
диться дещо на північний схід від сучасного села Залінійне Зачепилівського ра-
йону Харківської області. Фортеця Св. Федора (Федорівська, Новозачата) – знахо-
дилася дещо східніше від гирла р. Орчик. Ряжська (Рязька, Ряська, Крутоярська)
фортеця – в районі сучасного села Ряське Машівського району Полтавської облас-
ті. Васильківська (Нехворощанська) фортеця – близько трьох кілометрів на пів-
нічний схід від смт. Нехворощі Полтавської області на крутому і уривчастому бе-
резі Орелі. Лівенська (Маячківська) фортеця – посеред сучасного села Маячка
Новосанжарського району Полтавської області. Борисоглібська фортеця – знахо-
дилася у гирлі р. Очіп [6, с. 17].
Цей перелік, зробленний Г. П. Заїкою із уточненням місце розташування фор-
тець лінії, є доволі вірогідним, тому викликає жаль, що він стосується лише захід-
ної частини Української лінії.
Розглянувши наявні варіанти відносно кількості фортець та відношення тих чи
інших укріплень до складу Української лінії, можна стверджувати, що найбільш
неточними, на наш погляд, є ті, в які входило 13, або 18 фортець. Помилковим, на
наш погляд, є включення до складу лінії таких об’єктів, як Царичанка, Китайго-
род, Переволочна, Богородицька фортеця, фортеця Св. Анни.
Богородицька (Новобогородицька) фортеця, на наш погляд, ніколи не входила
до складу Української лінії, оскільки знаходилася не лише на значному віддален-
ні від неї, а й була окремим за метою будівництва фортифікаційним та в наступно-
му урбаністичним центром, який був збудований у 1688 р. за наказом російсько-
го уряду на землях Вольностей козацтва поруч з містечком старовинним Самарь
з перевозом. Зрита згідно Прутського миру у 1711 р. і відновлена напередодні
російсько-турецької війни 1735–1739 рр. вона стала дуже відомою завдяки архе-
ологічним дослідженням Богородицької фортеці, що провадяться працівниками
НДЛ археології Придніпров’я ДНУ імені Олеся Гончара під керівництвом профе-
сора І. Ф. Ковальової протягом 2001–2009 рр. [2, с. 190–193; 12].
Фортеця Св. Анни знаходилася на ще більшому віддаленні, ніж Богородицька –
вона пізніше перетворилася у місто Ростов-на-Дону. Обидві пойменовані фортеці
ніколи не підпорядковувалися адміністрації Української лінії. Загалом, те ж саме
стосується Переволочної, яка також знаходиться у віддаленні від лінії, до її скла-
ду не входила та її адміністрації не підпорядковувалася [6, с. 13, 17].
Ситуація із включенням до складу Української лінії Царичанки та Китайгоро-
да є дещо складнішою, хоча і тут можна з впевненістю стверджувати, що вони та-
кож не належать до складу фортець лінії. Справа полягає у тому, що ці два на-
селені пункти, по-перше, знаходилися у безпосередній близькості від Української
лінії, по-друге, мали потужні земляні укріплення, по-третє, у Царичанці деякий час
розташовувався штаб фельдмаршала Мініха, по-четверте, напередодні російсько-
турецької війни 1735–1739 рр. у Царичанці було модернізовано її укріплення, а Ки-
тайгород нарівні із фортецями Української лінії став пунктом збору військ, що мали
брати участь у бойових діях [14, с. 44]. Усі ці обставини дають підстави деяким до-
154
слідникам, зокрема Д. І. Багалію, П. І. Бодянському, І. М. Мельниковій, А. Г. Слю-

сарському, включити Царичанку та Китайгород до складу Української лінії.
У той же час, Українська лінія будувалася за проектом генерала І. Вейсбаха як
єдиний цілісний комплекс і тому сприймати її ми маємо саме як єдину фортифіка-
ційну споруду. Царичанка і Китайгород були засновані більше ніж за сто років до
побудови Української лінії, мали статус сотенних містечок і не підпорядковували-
ся її адміністрації, що знаходилася у Білевській фортеці. Безумовно, в Царичанці
та Китайгороді одночасно з побудовою Української лінії проводилася модерніза-
ція, що мала на меті підготовку до бойових дій очікуваної війни, але без їх вклю-
чення до складу єдиного комплексу [14, с. 38–40].
Дещо інші обставини супроводжували побудову Ряжської (Нехворощанської)
та Василівської (Маячківської) фортець. Ці фортеці були збудовані на базі вже іс-
нуючих населених пунктів, які не мали ні таких укріплень, ні такого статусу як
Царичанка і Китайгород і були безпосередньо включені в систему Української лі-
нії, тому ми можемо відносити ці фортеці до її складу.
Розглядаючи наявну історіографію, можемо стверджувати, що станом на да-
ний момент питання відносно кількості фортець, що входили до складу Україн-
ської лінії, та їхніх назв остаточно не вирішено. Відомий український дослідник
В. Г. Пірко відзначив: «досі в науковій літературі існують різні точки зору щодо
часу побудови Української лінії, її заселення ландміліцькими полками, протяж-
ності та кількості фортець на ній». Для розв’язання цієї проблеми необхідна ро-
бота з архівними джерелами, які висвітлюють безпосередньо процес будівництва
та функціонування Української лінії. Важливим для сучасної історіографії є при-
йняття єдиної узагальнюючої системи назв фортець, деякі із яких мають навіть по
три назви. Можливим варіантом такої системи є застосування по відношенню до
них останніх назв із можливим поданням в дужках попередніх, що спростило б
їх вивчення. Потрібним є проведення археологічних досліджень Української лінії,
що дозволило б локалізувати пункти із культурними шарами відповідного часу.
Так, у результаті розвідок, проведених у квітні – травні 2004 р. на ділянці Укра-
їнської лінії між селами Рудка та Ревушино та на Білевській і Св. Іоанна форте-
цях експедицією ДНУ за участю автора та харківською дослідницею І. Голубєвою
було встановлено наявність культурного шару середини – третьої чверті XVIII ст.,
знахідки з котрого належать до періоду будівництва та функціонування Україн-
ської лінії.
У той же час, володіючи наявним історіографічним та джерельним матеріалом,
що знаходиться у нашому розпорядженні, можна зробити припущення про
те, що все ж таки кількість фортець Української лінії складає 16 об’єктів за
рахунок виведення з їхнього переліку Царичанки, Китайгорода, Переволочної,
Богородицької фортеці, фортеці Св. Анни, які вказувалися у деяких дослідженнях.
Це питання потребує активного подальшого дослідження матеріальних решток
укріплень та поселень Української лінії.
1. Апанович О. М. Збройні сили України першої половини XVIII ст. / О. М. Апанович. –
Д., 2004.
2. Векленко В. О. Археологічне вирішення дискусії стосовно розташування містечка
Самарь та Богородицької фортеці / В. О. Векленко, І. Ф. Ковальова, В. М. Шалобудов //
Український археографічний щорічник. Нова серія. – К.; Нью-Йорк, 2004. – Вип. 8/9. –
С. 190–222.
3. Дневные записки малороссийского подскарбия генерального Якова Маркови-
ча. Часть І (1716-1735). Рукопис, копія // НБУВ. Інститут рукописів. – Ф. ХІІ. – № 2.
4. Дневные записки малороссийского подскарбия генерального Якова Маркови-
ча. Часть ІІ (1736-1767). Рукопис, оригінал // НБУВ. Інститут рукописів. – Ф. ХІІ. – № 3.
155
5. Дневныя записки малороссійскаго подскарбія генерального Якова Маркови-

ча. Часть 1. – М., 1859.
6. Заїка Г. П. Українська лінія / Г. П. Заїка. – К.; Полтава, 2001.
7. Из дневных записок малороссийского подскарбия генерального Якова Марко-
вича. (1724–1744). Рукопис, копія // НБУВ. Інститут рукописів. – Ф. ХІІ. – № 4.
8. Іванців А. В. Археологічні дослідження Української лінії у 2004 році / А. В. Іван-
ців // Наддніпрянська Україна: історичні процеси, події, постаті. – Д., 2005. – С. 308–319
9. Іванців А. В. Розвідка об’єктів Української лінії між селами Рудка та Ревушино /
А. В. Іванців // Вісник Дніпропетр. ун-ту. Серія Історія та Археологія. – № 5. – 2004. –
С. 142–148.
10. Кабузан В. М. Заселение Новороссии (Екатеринославской и Херсонской губерний)
в XVIII – первой половине XIX века / В. М. Кабузан. – М., 1976.
11. Кабузан В. М. Изменения в размещении населения России в XVIII – первой поло-
вине XIX в. / В. М. Кабузан. – М., 1971.
12. Камеко В. Ф. До часу виникнення та знаходження містечка Самарь / В. Ф. Камеко,
В. В. Бінкевич, В. М. Шалобудов // ПАП. – Д., 2003. – С. 36–44.
13. Манштейн Х. Г. Записки историческія, политическія и военныя о Россіи съ 1727
по 1744 годъ / Х. Г. Манштейн. – М., 1810.
14. Мицик Ю. А. Царичанка козацька / Ю. А. Мицик. – К, 2004.
15. Молдавський Р. Л. Нова Дніпровська лінія укріплень (1770–1791 рр.) / Р. Л. Мол-
давський. – Запоріжжя, 2007.
16. Репан О. А. Іржа на лезі: Лівобережне козацтво і російсько-турецька війна 1735–
1739 років / О. А. Репан. – К., 2009.
17. Репан О. А. Козацтво Лівобережної України і російсько-турецька війна 1735–1739
років : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : 07.00.01 «Історія України» /
О. А. Репан. – Д., 2003.
18. Скальковський А. О. Історія Нової Січі, або останнього коша запорозького /
А. О. Скальковський. – Д., 1994.
19. Слюсарський А. Г. Слобідська Україна / А. Г. Слюсарський. – Харків, 1954.
20. Швидько А. К. Анализ источников по социально-экономической истории Левобе-
режной Украины (вторая пол. XVІI – первая пол. XVIII в.) / А. К. Швидько. – Д., 1981.
21. Швидько А. К. Источники по истории городских поселений Левобережной
Украины в отечественных архивохранилищах (вторая половина ��
XVII��
– середина XVIII��
��
ве-
ков) / А. К. Швидько. – Д., 1986.
22. Швидько Г. К. Українська лінія / Г. К. Швидько // Довідник з історії України. – К.,
1999. – Т. 3. – С. 413.
23. Шпитальов Г. Г. Запорозьке військо в російсько-турецькій війні 1735–1739 років /
Г. Г. Шпитальов. – Запоріжжя, 2002.
24. Щоденник Якова Марковича. Том IV / Жерела до історії України-Руси. – К.;
Львів, 1913. – Т. 22.
25. Эварницкій Д. И. Запорожье въ остаткахъ старины и преданияхъ народа / Д. И. Эвар
ницкій. – СПб., 1892.
26. Эварницкій Д. И. Исторія запорожскихъ козаковъ. Том 1 / Д. И. Эварницкій. –
СПб., 1888.
156
Відомості про авторів
Андросов Андрій Вікторович (м. Дніпропетровськ) – на 1989 мол. наук. співроб. ла-
бораторії археології Дніпропетровського державного університету.
Бровендер Юрій Михайлович (м. Алчевськ Луганської обл.) – канд. іст. наук, доц.
кафедри соціально-гуманітарних дисциплін Донбаського державного технічного універ-
ситету.
Векленко Віктор Олексійович (м. Дніпропетровськ) – зав. навчальної лабораторії ар-
хеології Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара.
Іванців Артем Валентинович (м. Дніпропетровськ) – асп., мол. наук. співроб. кафе-
дри історіографії, джерелознавства та архівознавства Дніпропетровського національного
університету імені Олеся Гончара.
Ковальова Ірина Федорівна (м. Дніпропетровськ) – д-р іст. наук, проф. кафедри істо-
ріографії, джерелознавства та архівознавства Дніпропетровського національного універ-
ситету імені Олеся Гончара, науковий керівник науково-дослідної лабораторії археології
Придніпров’я.
Коваленко Ольга Олександрівна (м. Алчевськ Луганської обл.) – ст. викладач кафе-
дри обробки металу тиском та металознавства Донбаського державного технічного уні-
верситету.
Любовець Надія Іванівна (м. Київ) – канд. іст. наук, ст. наук. співроб. Інституту біо-
графічних досліджень Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського.
Ляшко Світлана Миколаївна (м. Київ) – канд. іст. наук, провідний наук. співроб. Ін-
ституту біографічних досліджень Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського.
Маріна Зоя Павлівна (м. Дніпропетровськ) – канд. іст. наук, доц. кафедри історіогра-
фії, джерелознавства та архівознавства Дніпропетровського національного університету
імені Олеся Гончара.
Моргунова Ніна Леонідівна (Оренбург) – д-р іст. наук, проф., зав. кафедрою історії
Росії Оренбурзького державного педагогічного університету.
Морковіна Ірина Василівна – на 1989 р. мол. наук. співроб. лабораторії археології
Дніпро-петровського державного університету.
Несправа Микола Вікторович (м. Дніпропетровськ) – д-р богослов. наук, доц. кафе-
дри філософії і соціології ПДАБА, митрофорний протоієрей УПЦ, настоятель храму на
честь ікони Божої Матері «Іверська».
Отрощенко Віталій Васильович (м. Київ) – д-р іст. наук, проф., зав. відділу археоло-
гії енеоліту – бронзової доби Інституту археології НАН України
Полін Сергій Васильович (м. Київ) – канд. іст. наук, ст. наук. співроб. відділу архео-
логії ранньої залізної доби Інституту археології НАН України .
Руденко Ганна Григорівна (м. Дніпропетровськ) – асп. кафедри історіографії, джере-
лознавства та архівознавства Дніпропетровського національного університету імені Оле-
ся Гончара.
Струкуленко Анастасія Степанівна (м. Дніпропетровськ) – асп. кафедри історіогра-
фії, джерелознавства та архівознавства Дніпропетровського національного університету
імені Олеся Гончара.
Тесленко Дмитро Леонідович (м. Дніпропетровськ) – канд. іст. наук, доц., зав. кафедри
всесвітньої історії Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара.
Фанигін Юрій Юрійович (м. Дніпропетровськ) – наук. співроб. Дніпропетровського
історичного музею імені Д. І. Яворницького.
Фещенко Євген Леонорович (м. Дніпропетровськ) – канд. іст. наук, доц. кафедри іс-
торіографії, джерелознавства та архівознавства Дніпропетровського національного уні-
верситету імені Олеся Гончара.
Харитонова Олена Вікторівна (м. Дніпропетровськ) – асп. кафедри історіографії,
джерелознавства та архівознавства Дніпропетровського національного університету іме-
ні Олеся Гончара.
Харлан Олександр Вікторович (м. Київ) – архітектор, асп. кафедри основ архітекту-
ри і архітектурного проектування Київського Національного університету будівництва та
архітектури.
Черних Лариса Андріївна (м. Київ) – канд. іст. наук, ст. наук. співроб. відділу енеолі-
ту – бронзової доби Інституту археології НАН України .
Шалобудов Володимир Миколайович (м. Дніпропетровськ) – ст. наук. співроб. ла-
бораторії археології Придніпров’я Дніпропетровського національного університету іме-
ні Олеся Гончара.
157
ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ
АВУ – Археологічні відкриття в Україні
АДУ – Археологічні дослідження в Україні
АО – Археологические открытия
АСГЭ – Археологический сборник Государственного Эрмитажа
ВУАК – Всеукраинский археологический комитет
ИА АН УССР – Институт археологии Академии наук УССР
ИАК – Известия археологической комиссии
КСИА – Краткие сообщения Института археологи Академии наук СССР
МИА – Материалы и исследования по археологии СССР
НА ИА НАНУ – Научный архив Института археологии НАНУ
НА ІА НАНУ – Науковий архів Інституту археології НАНУ
НБУВ – Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського
ПАП – Проблемы археологии Поднепровья (Проблеми археології Подніпров’я)
РА – Российская археология
СА – Советская археология
ТДНК – Тезисы докладов научной конференции
Тр. АС – Труды археологического съезда
ЦДАВОУ – Центральний державний архів вищих органів влади та управління
України
158
Зміст
Археологія
Морковина И. В., Андросов А. В. отчет о Раскопках островного
поселения Стрильча Скеля на Днепре 1989 г........................................................4
Ковалева И. Ф. Комментарий к «Отчету»: Историография проблемы....28
Полин С. В., Черных Л. А. КОНСТРУКТИВНЫЕ ОСОБЕННОСТИ ПЕРВИЧНЫХ
НАСЫПЕЙ ЯМНЫХ КУРГАНОВ У с. ВЛАДИМИРОВКИ И У г. ОРДЖОНИКИДЗЕ....37
Моргунова Н. Л. КОМПЛЕКСНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ КУРГАННЫХ НЕКРОПОЛЕЙ
ЯМНОЙ КУЛЬТУРЫ В ПРИУРАЛЬЕ . ..................................................................................48
Фещенко Є. Л. Типологія поховальних споруд ранньокатакомбного
горизонту Орільсько-Самарського межиріччя...............................................61
Отрощенко В. В. ДО ІСТОРІОГРАФІЇ ВИДІЛЕННЯ БЕРЕЖНІВСЬКО-МАЇВСЬКОЇ
ЗРУБНОЇ КУЛЬТУРИ...............................................................................................................71
Бровендер Ю. М., Коваленко О. А. МЕТАЛЛ ПОСЕЛЕНИЯ СРУБНОЙ ОБЩНОСТИ
ЧЕРВОНЭ ОЗЕРО-3 В ЦЕНТРАЛЬНОМ ДОНБАССЕ.........................................................74
Харитонова О. В. Скляні вироби з території Самарі-Богородицької
фортеці в контексті гутної справи України ХVІІ – ХVІІІ ст.......................80
Ковальова І. Ф., Шалобудов В. М. Кладовище ХVІІ ст. в межах посаду
Богородицької фортеці.................................................................................................90
Векленко В. О., Несправа М. В. НАТІЛЬНІ ХРЕСТИ XVII – XVIII ст. З ТЕРИТОРІЇ
ІГРЕНСЬКОГО ПІВОСТРОВУ (ЗІБРАННЯ В. В. ТА Є. В. БІНКЕВИЧІВ)........................96
Харлан О. В. Дослідження Покровської церкви села Рубанівське на
Дніпропетровщині.........................................................................................................104
Маріна З. П. ДО ПИТАННЯ ПРО ЕТНІЧНІ ТА ЕТНОГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
НАСЕЛЕННЯ КАТЕРИНОСЛАВЩИНИ.............................................................................110
Історіографія археології
Ляшко С. М., Любовець Н. І. ЩОДЕННИКИ І ЗАПИСНИКИ І. Є. ЗАБЄЛІНА
ЯК ДЖЕРЕЛО ЙОГО НАУКОВОЇ БІОГРАФІЇ....................................................................118
Руденко Г. Г. Внесок К. М. Мельник-Антонович у археологічне
дослідження Катеринославщини.......................................................................124
Струкуленко А. С. дослідження новобудовних експедицій Інституту
археології НАНУ в Дніпропетровській області (70–90-ті рр. ХХ ст.)..........130
Тесленко Д. Л., Фанигін Ю. Ю. Розкопки голЛандського археолога Ф. К.
Бурха у Дніпровському правобережжі У 1943 р...............................................141
Несправа Н. В. ХРИСТИАНСКАЯ АРХЕОЛОГИЯ
НА СОВРЕМЕННОМ ЭТАПЕ РАЗВИТИЯ ........................................................................149
Іванцов А. В. До питання відносно кількості фортець
Української лінії..............................................................................................................152
Відомості про авторів.................................................................................................158
ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ.........................................................................................................160
159
Наукове видання
ПРОБЛЕМИ АРХЕОЛОГІЇ ПОДНІПРОВ’Я
Науковий міжвузівський збірник з проблем археології,

давньої історії та етнографії
Українською, російською та англійською мовами
Редактор Т. А. Ягельська
Технічний редактор В. А. Усенко
Коректор Т. А. Ягельська
Оригінал-макет К. В. Усенка
Пiдписано до друку з оригiнал-макету. Формат 70×108 1/16.

Папiр друкарський. Друк плоский. Гарнiтура Times. Ум. друк. арк. 14,0.
Ум. фарбовiдб. 14,46. Обл.-вид. арк. 16,0. Тираж 200 пр. Вид. № . Зам. №
Свiдоцтво держреєстрацiї ДК № 289 вiд 21.12.2000 р.
Видавництво Днiпропетровського нацiонального унiверситету,
пр. Гагарiна, 72, м. Днiпропетровськ, 49010
Друкарня ДНУ, вул. Наукова, 5, м. Днiпропетровськ, 49050

Проблеми археології Подніпров&#39;я 2009

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Проблеми археології Подніпров&#39;я 2009

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Міністерство освіти і науки України

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Друкується за рішенням вченої ради

Вміщено статті з проблем археології та давньої історії від первісності по

П 78 Проблеми археології Подніпров’я : наук. міжвуз. зб. з проблем архео-

Засновник та видавець Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

© Дніпропетровський національний університет

© И. В. Морковина, А. В. Андросов, 2009

нализма бывшими исследователями памятника. Однако память о неисполненном

Рис. 1. Вид с запада о. Стрильча Скеля.

Первые археологические исследования на острове были проведены в 1888 г.,

Рис. 2. Профили шурфа экспедиции ДГУ 1988 г. о. Стрильча Скеля

В ходе зачисток береговой линии в 1988 г. проявилась удручающая карти-

Рис. 3. Соотношение раскопов и шурфов 1946–1989 гг. о. Стрильча Скеля

1.3. Методика исследований. Стратиграфия

Рис. 4. План о. Стрильча Скеля с обозначением шурфов и раскопов

II. Первый культурный слой. От 0,5 до 0,82 м залегал темно-серый силь-

Очаг № 3 находился на глубине 1,7 м от репера, зафиксирован в разрезе А–А'.

Рис.6. Нижний ІІІ культурный слой (гл. 1,62–1,75 м) о. Стрильча Скеля

Рис. 7. Слой ІІІ: 1 – керамика сурско-днепровской культуры;

Рис. 8. Слой ІІІ. Изделия из кремня

Рис. 9. Границы площадки из раковины Unio о. Стрильча Скеля.

Рис. 10. Орудия из состава «клада»

2.3. Описание слоя II

кратковременному очагу № 9 площадью 0,9 × 0,4 м. В квадрате А-2 найден развал

в яйцевидное тулово подчеркнута пояском подтреугольных наколов, от которых

Рис. 13–14. Развал сосуда № 1

Рис. 15–16. Развал сосуда № 2

Рис. 17–18. Развал сосуда № 3

Рис. 19–20. Развал сосуда № 4

Рис. 21–22. Развал сосуда № 5

Рис. 23–24. Развал сосуда № 6

Развал сосуда № 7 (кв. А-2/6, инв. № 1935) – с высоким воронковидным вен-

Рис. 25. Развал сосуда № 7

Рис. 26. Керамика слоя ІІ

в) сосуды с высоким, отведенным наружу венчиком и плавным переходом к яй-

Рис. 27. Керамика слоя ІІ

а) с высокими прямыми венчиками, орнаментированными по срезу. Поле вен-

Рис. 28. Слой II. Изделия из кремня

Рис. 29. Слой II.

Костяные орудия (рис. 30)

Рис. 30. Слой II. Изделия из кости, раковины, керамики

2.5. Описание слоя I. Глубины 0,5–0,82 м под репером.

2.6. Описание инвентаря І культурного слоя

Отщепы, сколы и чешуйки без следов обработки – 24.

Рис. 32. Слой I. Изделия из кремня и камня

Абразивы – из темно-серого и красного железистого песчаника (3). На од-

Рис. 33. Слой I. Изделия из кости и керамики

Трубчатые кости животных с отверстиями в дистальных частях (5). Диаметр

Рис. 34. Керамика слоя І

Отдел I. Миски (13)

Рис. 35. Профили сосудов из І (катакомбного) слоя

Отдел III. Кубки (7)

Рис. 36. Орнаменты на посуде из катакомбного слоя

Орнаменты образуют пояса под венчиком, на шейке и тулове, иногда спускаясь

© И. Ф. Ковалева, 2009

рах и так называемых «опорных памятниках», возникла необходимость обратить-

В верхнем отделе – на границе со ІІ-м (энеолитическим) слоем раскопа 1989 г. –

Основная часть II-го (среднего) культурного слоя (горизонта) раскопа 1989 г.

называемого желобчатого профиля», унификация орнаментальных композиций,

– по какой-то причине (возможно, раскопом Е. Н. Мельник 1889 г.) слой с мате-

перламутровых шайбовидных кружков из раковин, которые совсем не встречают-

что для пересмотра состава культур медного века Азово-Черноморского регио-

навіть до Трипілля А3, Прекукутені 3». Этот вывод относительно хронологии

Проблеми археології Подніпров'я 2009

Проблеми археології Подніпров'я 2009