Археологія і давня історія України. Київ. 2020. Вип. 2

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ
2020
АРХЕОЛОГІЯ
І ДАВНЯ ІСТОРІЯ
У КРАіНИ
№NnВипуск 2 (35) КИІВ
науковий журнал — заснований у 2011 р. видається чотири рази на рік
РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ Члени редколегії

Головний редактор БИРКЕ В., доктор археології, Інститут археології та
СИМОНЕНКО О. В., доктор історичних наук, Інсти- історії мистецтв Академії наук Румунії
тут археології НАН України БОЛТРИК Ю. В., кандидат історичних наук, Інсти-
тут археології НАН України
Відповідальний секретар БРУЯКО І. В., доктор історичних наук, Одеський
ГОРБАНЕНКО С. А., кандидат історичних наук, Ін- археологічний музей НАН України
ститут археології НАН України БУЙСЬКИХ А. В., доктор історичних наук, Інститут
Відповідальні за випуск археології НАН України
Павленко С. В., Інститут археології НАН України ҐОЛДЕН П., професор, Університет Ратґер, США
Манігда О. В., кандидат історичних наук, Інсти- КУЛАКОВСЬКА Л. В., кандидат історичних наук,
тут археології НАН України Інститут археології НАН України
МОЦЯ О. П., член-кореспондент НАН України, Інс-
титут археології НАН України
ОТРОЩЕНКО В. В., доктор історичних наук, Інсти-
ПОЛІДОВИЧ Ю. Б., кандидат історичних наук, фі
ліал Національного музею історії України — Музей
історичних коштовностей України
ПОЛТОВИЧ-БОБАК М., професор, Жешувський уні
верситет, Польща
ПОТЄХІНА І. Д., кандидат історичних наук, Інсти-
СКОРИЙ С. А., доктор історичних наук, Інститут ар-
хеології НАН України
СОН Н. О., кандидат історичних наук, Інститут ар-
хеології НАН України
СТЕПАНЧУК В. М., доктор історичних наук, Інсти-
У випуску: ТЕРПИЛОВСЬКИЙ Р. В., доктор історичних наук,
НАШ ЮВІЛЕЙ Київський національний університет
ТОЛОЧКО П. П., академік НАН України, Інститут
РЕГІОНИ І СИСТЕМИ РОЗСЕЛЕННЯ археології НАН України
СЕРЕДНЬОВІЧНІ МІСТА Фіалко О. Є., кандидат історичних наук, Інститут
археології НАН України
НЕКРОПОЛІ ХАЗАНОВ А. М., професор, Університет Медісон —
МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА Вісконсін, США
ДОБИ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ ХОХОРОВСКІ Я., професор, Яґеллонський універ-
ситет, Польща
СЕРЕДНЬОВІЧНА ІСТОРІЯ ЧАБАЙ В. П., член-кореспондент НАН України, Ін-
ТА АРХЕОЛОГІЯ ститут археології НАН України
Археологія і давня історія України
Науковий журнал з проблем археології та давньої історії
У журналі публікуються результати досліджень з археології та давньої історії України. Ви-

світлюються питання соціально-економічного розвитку та культурних зв’язків населення
України у кам’яному та мідно-бронзовому віках, сторінки з історії кіммерійців, скіфів та
сарматів, матеріальна та духовна культура античних греків у Північному Причорномор’ї,
етногенез та рання історія слов’ян, розвиток давньоруських міст і сіл, матеріальної культу-
ри середньовіччя і нового часу. Видаються нові археологічні матеріали, розвідки з історії
археології та архівні джерела.
Для археологів, істориків, краєзнавців, учителів історії, студентів історичних факуль-
тетів, усіх, хто цікавиться давньою історією України.
The results of research on the archaeology and ancient history of Ukraine are published in the
journal. The issues of social and economic development and cultural relations of the population
of Ukraine in the Stone and Copper-Bronze Age, the pages of the history of the Cimmerians,
Scythians and Sarmatians, material and spiritual culture of the Greeks in the Northern Pontic
region, ethnogenesis and early history of the Slavs, development of the cities and villages of An-
cient Rus, material culture of the Medieval and Modern periods are observed. New archaeologi-
cal records, survey on history of archaeology and archival sources are being published.
This journal is intended for the archaeologists, historians, regional specialists, teachers of histo-
ry, students of historical departments and for all who is interested in the early history of Ukraine.
Засновник та видавець:
Інститут археології
Національної академії наук України
Свідоцтво про реєстрацію ЗМІ:

КВ № 17659-6509Р від 29.03.2011
Адреса редакції:
Україна, 04210, Київ 210, просп. Героїв Сталінграда, 12
Тел.: (+380-44) 418-61-02
Факс: (+380-44) 418-33-06
E-mail: secretaradiu@gmail.com
Офіційний сайт журналу:

https://adiu.com.ua/index.php/journal
Офіційна сторінка журналу:
Сайт «Спілка археологів України» [http://www.vgosau.kiev.ua] —
Бібліотека — Журнал «Археологія і давня історія України»
[http://www.vgosau.kiev.ua/index.php?option=com_content&view=category&layout=blog&id=111&Itemid=183]
Затверджено до друку Вченою радою Рисунки авторські

Інституту археології НАН України Надруковано в авторській редакції
17.03.2020, протокол № 3. Комп’ютерна верстка С. А. Горбаненка
Усі права застережено. Передрук можливий

зі згоди редакції та авторів статей
Видання здійснене за кошти

Лівобережної експедиції
ІА НАН України
Виходить за інформаційної підтримки
Всеукраїнської громадської організації
«Спілка археологів України»
ISSN 2227-4952 Усі матеріали рецензовано
© Інститут археології НАН України, 2020

Підписано до друку 25.05.2020. Формат 60 × 84/8. Гарн. Century Schoolbook. Папір офс.
Друк офс. Ум.-друк. арк. 50,2. Обл.-вид. арк. 56,7. Тираж 200 екз. зам.
Друк та палітурні роботи ФОП О. О. Євенок. 10014, м. Житомир, вул. М. Бердичівська, 17А;
тел.: (0412) 422-106, e-mail: book_druk@i.ua.
Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців,
виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції України серія ДК № 3544 від 05.08.2009 р.
ЗМ ІСТ Contents
Передмова (від редакції) 7 Introduction (from editors)
НАШ ЮВІЛЕЙ OUR JUBILEE
Біляєва, С. О. Здобутки ювіляра 8 Biliaieva, S. О. Achievements of the Scholar

Ясновська, Л. В. Дослідник давньоруських старо- 17 Yasnovska, L. V. The Researcher of Old Rus Antiqui-
житностей Подесення (до 70-річчя від дня народ- ties of Desna River Basin (to O. P. Motsya 70th An-
ження О. П. Моці) niversary)
Список наукових праць Олександра Петровича 26 List of O. P. Motsya publications (2009—2019)
Моці (2009—2019 рр.) (укладачі С. О. Біляєва, (by S. О. Biliaieva & S. V. Pavlenko)
С. В. Павленко)
РЕГІОНИ І СИСТЕМИ THE REGIONS

РОЗСЕЛЕННЯ AND SETTLEMENT
Манігда, О. В. Моделювання населених пунктів 33 Manigda, O. V. The Modelling of the Settlements of

ХI—ХІІІ ст. На прикладі археологічних пам’яток 11th—13th Centuries. Basing on the Archaeological
Теребовлянського князівства Sites Remains of Terebovlya Princedom
Томашевський, А. П. Агломерації літописної Ов- 58 Tomashevskyi, A. P. The Agglomerations of the An-
руцької волості nalistic Ovruch Volost
Борисов, А. В. Варіабельність поселенських струк- 76 Borysov, А. V. Variability of the Settlements of Old
тур давньоруського часу у літописному Пороссі Rus Period in the Ros River Basin (Porossya)
СЕРЕДНЬОВІЧНІ THE MEDIEVAL

МІСТА CITIES
Колода, В. В. Організація житлового простору сі- 85 Koloda, V. V. Organization of the Living Space on
верянського городища Водяне the Severian Vodyane Hill-fort
Скороход, В. М. Виповзів — військовий і торгово- 91 Skorokhod, V. M. Vypovziv — the Military, Trade
ремісничий центр у Нижньому Подесенні and Craft Center in Low Desna Region
Веремейчик, О. М. Історична топографія Любеча 105 Veremeychyk, O. M. Historical Topography of Lubech
Х—ХІ ст. in 10th—11th Centuries
Сытый, Ю. Н. Неукреплённые посады древнего 121 Sytyi, Yu. M. Unfortified Suburbs of Old Chernihiv
Чернигова
Рижий, В. В. Дослідження житлових будівель на 131 Ryzhiy, V. V. Research of the Dwellings on Chernihiv
Чернігівському «Третяку» у 2018 році «Tretyak» in 2018
Прядко, О. О. «Бусурменське» городище на р. Іква 137 Pryadko, O. O. «Busurmansky» Hill-fort on the Ikva
River
Павленко, С. В., Томашевський, А. П., Цвік, Г. В., Га 142 Pavlenko, S. V., Tomashevskyi, A. P., Tsvik, H. V., Ha
лицький, С. Ф. Дослідження літописного Мичеська lytskyi, S. F. The Research of the Analistic Mychesk
© ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ НАН УКРАЇНИ, 2020

Квитницкий, М. В. Каменные храмы летописного 160 Kvitnitskiy, M. V. Stone Temples of Yuryev: Plan-
Юрьева: этапы строительства и планирования ning and Stages of Construction
Петраускас, А. В., Панишко, С. Д., Лошик, Д. С., 182 Petrauskas, A. V., Panyshko, S. D., Loshyk, D. S.,
Чорний, І. О., Кукса, А. О. Дослідження укріплень Chornyi, I. O., Kuksa, A. O. The Research of the For-
городища Литовеж на Волині tifications of Lytovezh Hill-fort in Volyn Region
Прищепа, Б. А. Пізньосередньовічні волинські за- 194 Pryshchepa, B. A. Late Medieval Volhynian Castles
мки (за матеріалами досліджень пам’яток XIV— (Researh of 14th—16th Centuries Sites in the Horyn
XVI ст. басейну ріки Горині) River Basin)
СЕРЕДНЬОВІЧНІ THE MEDIEVAL

ПОСЕЛЕННЯ SETTLEMENTS
Плавінскі, М. А. Шматкультурнае паселішча 201 Plavinski, М. А. Multicultural Settlement Kastyki II

Кастыкі ІІ у вярхоўях Віліі: матэрыялы даследа- in the Vilija Upper Reaches: Research Materials of
ванняў 1973, 2016 і 2018 гг. 1973, 2016 and 2018
Ягодинська, М. О. Слов’янські пам’ятки на Тер- 222 Yahodynska, M. O. Sites of the Slavs in the Ternopil
нопільщині Region
Бардецький, А. Б. Слов’янські «кухні» з поселення234 Bardetskyi, A. B. Slavic «Cook Rooms» from the Set-
Рованці — Гнідавська Гірка на Волині tlement Rovantsi — Hnidavska Hirka in Volyn
Зоценко, І. В. Комплекс пам’яток «Феофанія» (за 251 Zotsenko, І. V. Old Rus Archaeological Complex «Fe-
матеріалами досліджень 2016—2017 рр.) ofaniia» (Basing on the Exploration in 2016—2017)
Петраускас, О. В., Петраускас, А. В. Дослідження 258 Petrauskas, O. V., Petrauskas, A. V. Exploration of
сільських промислових та поселенських пам’яток the Old Rus Craft and Living Settlements in Kiev
давньоруського часу Правобережної Київщини Region on the Right Bank of Dnieper
Додаток 1. Бітковська, Т. В. Визначення остео276 Appendix 1. Bitkovska, T. V. Determination of
логічних решток із поселення Наливайківка 1 Osteological Remains from the Settlement Naly-
vaykivka 1
Додаток 2. Горбаненко, С. А. Поселення На- 277 Appendix 2. Gorbanenko, S. A. Settlement Naly-
ливайківка 1: фільтрація ґрунту і палеоетнобо- vaykivka 1: Soil filtration and Palaeoethnobotani-
танічні визначення cal Determination
Чміль, Л. В., Козюба, В. К. Нові давньоруські 281 Chmil, L. V., Koziuba, V. K. The New-Found Old Rus
пам’ятки на Нижньому Тетереві Sites on the Lower Teteriv Basin
НЕКРОПОЛІ NECROPOLI
Рычка, В. М. Загадка «Олеговой могилы»: Киев 288 Rychka, V. M. The Mystery of «Oleh’s Tomb»: Kyiv
или Ладога? or Ladoga?
Бібіков, Д. В. Конструктивні особливості камерних 294 Bibikov, D. V. Structural Features of the Chamber
поховань доби вікінгів у Середньому Подніпров’ї Graves of the Viking Age in the Middle Dnieper Region
Баранов, В. І., Івакін В. Г. Поховальні комплекси 300 Baranov, V. I., Ivakin, V. H. The Graves with Weap-
зі зброєю могильника Острів (за матеріалами ар- ons at the Ostriv Burial Ground (Excavations of
хеологічних досліджень 2017—2019 рр.) 2017—2019)
Жигола, В. С. Цифрова фіксація поховання Х ст. 321 Zhyhola, V. S. Digital Fixation of the 10th Century
Burial
МАТЕРІАЛЬНА THE MEDIEVAL

КУЛЬТУРА ДОБИ MATERIAL
СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ CULTURE
Возний, І. П. Обробіток деревини на теренах Пів- 327 Vozny, I. P. Woodworking in the Northern Bukovyna
нічної Буковини в ХІІ — першій половині ХІІІ ст. During 12th — Early 13th Centuries
Крижановський, В. О. Залишки виробничої будів- 334 Kryzhanovskyi, V. O. Residues of the Production
лі по вул. Кудрявській, 24а в м. Києві Building on Kudryavs’ka str. 24a in Kyiv
Осипенко, М. С., Грицик, Ю. О. Шийні гривни 340 Osypenko, М. S., Hrytsyk, Yu. O. The Torques of
типу «Тотенкроне» у зібранні Національного му- «Tottenkrone» Type from the National Museum of
зею історії України History of Ukraine
Колибенко, О. В., Прядко, О. О., Тетеря, Д. А. 349 Kolybenko, O. V., Pryadko, O. O., Teteria, D. A. Old
Давньоруський скарб 2017 року з околиць Пере- Rus Hoard of 2017 from the Outskirts of Pereiaslav
яслава
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35)

Архипова, Є. І. Візантійська кам’яна іконка Бого- 361 Arkhypova, Ye. I. Byzantine Stone Icon of the Virgin
матері Агіосорітисси з давньоруського Вщижа Hagiosoritissa from Vshchizh
Готун, І. А., Гунь, М. О. Скляні прикраси з по- 368 Hotun, I. A., Hun’, M. O. Glass Adornments from
селення Ходосівка-Рославське (за матеріалами the Hodosivka-Roslavske Settlement (Discoveries of
2007—2011 рр.) 2007—2011)
Казимір, О. М., Готун, І. А. Булавка із Софіївсь- 386 Kazymir, O. M., Hotun, I. A. The Pin from Sofiivska
кої Борщагівки Borshchahivka
Тесленко, І. Б. Візантійський полив’яний посуд 395 Teslenko, I. B. Byzantine Glazed Ceramics of the 13th
XIII ст. в Криму (короткий огляд) Century in the Crimea (Short Review)
Козубовський, Г. А. Про монети з литовськими 405 Kozubovskyi, G. A. About the Coins with Lithuanian
контрамарками «колюмнами» Countermarks «Columns»
СЕРЕДНЬОВІЧНА THE MEDIEVAL

ІСТОРІЯ HISTORY
ТА АРХЕОЛОГІЯ AND ARCHAEOLOGY
Казаков, А. Л. Чернігівські сіверяни 412 Kazakov, A. L. Chernihiv Siverians

Рудич, Т. О. Балти на території України за доби 416 Rudych, T. O. The Balts on the Territory of Ukraine
Київської Русі. Антропологічний аспект in the Old Rus Period. Antropological aspect
Писаренко, Г. О. Біля витоків власності (iсторико- 424 Pysarenko, Yu. G. At the Sources of Ownership (His-
антропологічний начерк) torical and Anthropological Study)

Передмова
Цей випуск журналу «Археологія і давня іс- зу Академій Наук (MAI-IUA), Інститут археології
торія України» присвячено Олександру Петро- НАН України розпочав багаторічну розробку на-
вичу Моці — знаному фахівцю з давньоруської уково-дослідного проекту «Середньовічні Балтія
та середньовічної археології Східної Європи, та Чорномор’я: матеріальна реконструкція тор-
доктору історичних наук, професору, члену-ко- говельних зв’язків», у котрому взяли участь на-
респонденту НАН України, завідувачу Відді- уковці кількох європейських країн. На сьогодні
лом давньоруської та середньовічної археології видано друком колективну монографію «Серед-
Інституту археології НАН України, який цьо- ньовічне Подніпров’я в системі міжцивілізацій-
горіч святкує свій 70-річний ювілей. них контактів між Балтією та Чорномор’ям. На-
Випуск відкривають публікації, присвячені риси» (Київ, 2017). Нині підготовлено до друку й
ювіляру. В одній із них проаналізовано напрями другий випуск монографічного дослідження —
роботи та досягнення О. П. Моці впродовж ми- «Дніпро — Даугава — Німан: міжцивілізаційні
нувшої декади, а в іншій розглянута роль ювіля- контакти в середньовічні часи. Нариси», вико-
ра в дослідженні пам’яток Чернігівського Поде- наний українськими та білоруськими науковця-
сеня. Також цей розділ містить список наукових ми. Під час проведення ХVІ Міжнародного кон-
праць дослідника за останнє десятиріччя. гресу славістів в Бєлграді у 2018 р. та у зв’язку
Основну частину випуску складають статті із певними проблемами в галузі середньовічної
друзів, колег та учнів Олександра Петровича, слов’янської археології Президія Конгресу, за
які присвячені висвітленню різноманітних про- поданням Українського комітету славістів, при-
блем і результатів досліджень середньовічних йняла компромісне рішення про створення у
пам’яток України та Східної Європи. Публіка- цьому напрямі спеціальної комісії на чолі із про-
ції сформовані у своєрідні блоки, що стосують- фесором Олександром Моцею. Таким чином «ме-
ся широкого кола проблем, до яких звертався ридіональний» напрямок перетворився у «різно-
ювіляр за час своєї плідної наукової кар’єри. Це векторний» із вищевказаною назвою. Окрім того,
і дослідження регіонів та систем розселення, таке місце слов’ян півдня Східної Європи у різні
вивчення середньовічних міст та укріплених часи (переважно, землі сучасної України) лише
населених пунктів, дослідження неукріплених розширило дослідження їхньої ролі в тогочасно-
сільських поселень, дослідження некрополів та му середньовічному світі. Представлені тут нау-
матеріальної культури епохи середньовіччя. кові праці у цілому відповідають реалізації тако-
Підготовка цього випуску «Археологія і давня го нового завдання.
історія України», що має ще й власну назву — Випуск підготували
«Східні слов’яни та їх сусіди у середньовічні й упорядкували
часи» вимагає свого роз’яснення. Справа у тому, С. В. Павленко
що ще у 2015 р., із ініціативи Міжнародного Сою- та О. В. Манігда

НАШ ЮВІЛЕЙ
УДК [929:904]“2010-2020”
С. О. Біляєва
Здобутки ювіляра
ли спочатку побудову концепції, а потім підбір

під неї фактів, а іноді, коли того вимагала ко-
лишня ідеологічна платформа, — і підтасуван-
ня необхідних інформаційних джерел. Народ-
женню нового заважали, а інколи і заважають
досі, традиційні погляди на багато речей, ніби
то вже визначених і вирішених, які інколи від-
водили цілим народам те місце в історичному
русі, яке їм призначили адепти ідеології. Ос-
таннім часом знайомі сторінки історії фарбува-
лися у нові кольори, виправдовувалися доціль-
ністю або певними гаслами… Але за всім тим
стояли тенденції далекі від наукового пошуку,
від встановлення фактичного стану речей. У
цій ситуації потреба вага особистості, здатної
відповідати новим вимогам і протистояти пере-
крученню історичного контенту, далекого від
фактологічного наповнення, постала наріж-
ним викликом часу, об’єктивною необхідністю
Словаччина, біля замку Стречно сучасного етапу пізнання.
Десятиліття тому, підсумовуючи здобутки
понад сорокарічної наукової, педагогічної та
Розвиток археологічної науки останніх де-
науково-організаційної діяльності доктора істо-
сятиліть засвідчив визрівання нових тенден-
ричних наук, професора, члена-кореспондента
цій та напрямків досліджень сучасного рівня
НАН України Олександра Петровича Моці, виз-
пізнання. Потреба нового бачення та нових
началися його досягнення, надзвичайно цікаві
підходів вивчення історії країни, застосування
розробки багатьох значущих проблем серед-
фактів археології у її побудові постали харак-
ньовічної археології України, багатогранність
терними рисами цивілізаційного процесу Ук-
таланту, широке охоплення тематики, оригі-
раїни. Особливо сильними виклики сучасності
нальні ідеї. Нагадаємо лише деякі з розмаїття
обернулися до визначних періодів існування
проблематики та вирішення питань: вивчення
українського народу, а саме від доби формуван-
торгівельних шляхів як історичних комуніка-
ня держави — Давньої Русі до сьогодення. Це
цій минулого, етнокультурних досліджень за
вимагало нових підходів до багатьох концепту-
матеріалами поховальних пам’яток Південної
альних питань, що виходили з фактів археоло-
Русі, історії літописних центрів, сільських посе-
гії. Лише вони могли бути основою пізнання,
лень, середньовічних міст. При цьому, геогра-
на відміну від застарілих схем, які передбача-
фія польових досліджень автора охоплювала
© С. О. Біляєва, 2020 величезний ареал від Чернігівсько-Сіверсько-

Біляєва, С. О. Здобутки ювіляра
Перший Всеукраїнський археологічний з’їзд. Разом із директором ІА НАН України В. П. Ча-

баєм та ректором Ніжинського університету О. Г. Самойленком, м. Ніжин, 2018 р.
го до Галицько-Волинського князівства, горо- шому випуску нового видання «Археологія і

дищ південного прикордоння Русі у Пороссі давня історія України» під назвою «Проблеми
(Томашевський 2010, с. 9—10). Ще у 1980-х рр. давньоруської та середньовічної археології»,
з’явилися праці вченого, присвячені взаємовід- спеціально присвяченому до 60-ліття видатно-
носинам кочівників та осілого населення Сте- го вченого.
пового Подніпров’я, проблематиці етнічного
складу населення на території України у дав-
ньоруський час. Значну увагу у працях дослід-
ника 1990-х рр. — початку ХХІ ст. привертала
тематика взаємодії людини і природного сере-
довища, як один з актуальних напрямків су-
часної археології світу. Крім того, у коло його
інтересів починає все більше входити козацька
Україна, становлення та розвиток державності,
розкриття та сутність процесу державотворен-
ня. Не випадково червоною ниткою багатьох
праць О. П. Моці стає проблема державності
Русі, її трансформації, цивілізаційної історії
України, що визначається у багатьох працях
першого десятиріччя ХХІ ст. Саме цьому була
присвячена монографія «Цивілізаційна історія
України» (2006 р.), у який у співавторстві із
М. Є. Гореловим та О. О. Рафальським прак-
тично вперше під таким кутом зору та цивілі-
заційному ракурсі розглянута історія України
з давніх часів, реально засвідчена можливість
чи не можливість формування цивілізацій на
ранніх етапах історичного розвитку, зокрема
за часів трипільської культури, розглянута
взаємозалежність природного та соціально-
економічного факторів у кліматичному поясі
України.
Усе це, разом із величезним списком публі-
кацій автора, який нараховував понад 330 най- Національна бібліотека України імені В. Вернадсь-
менувань знайшло своє відображення у пер- кого. Виступ на конференції

Наш ювілей
Разом з чернігівськими та англійськими науковцями. Виповзів, 2019 р.
Апофеозом, певним чином науковим перед- історії» (Моця 2009, с. 3). Робота надзвичайно
баченням та окресленням найближчих науко- цікава з декількох позицій. По-перше, вона дає
вих завдань давньоруської та середньовічної можливість відстежити поступальну ходу нау-
археології цього часу постала фундаментальна кової думки автора з приводу вкрай важливих
монографія Олександра Петровича, що поба- питань української історії. По-друге, зрозуміти,
чила світ у 2009 р. — «Русь», «Мала Русь», «Ук- яким чином він формує завдання на майбут-
раїна» в після монгольські та козацькі часи». У нє. Тема, зазначена дослідником призводить
ній він звернувся до розкриття складних, «не- його до проблеми, що була знаною для Украї-
достатньо розроблених питань місця і ролі ни у історичному сенсі і так чи інакше лунала
українського етносу» «у контексті тогочасної впродовж століть, але її сьогоденне значення
10 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35)

Робочий виїзд. Заповідник Чигирин
набуло й такої гостроти у практиці української

державності, її незалежності та існування як
країни в цілому. Здається, ніби то книга була
передбаченням подій майбутнього, що сталося
так незабаром. Справа у тому, що Олександр
Петрович звертає увагу на «ті наукові розроб-
ки, в котрих «русько-українська тяглість»
вимальовується найбільш рельєфно» (Моця
2009, с. 7). У першу чергу — до «Історії Украї-
ни-Русі» М. С. Грушевського, про те, що дове-
лося пережити українському народові: «Його
старе, історичне ім’я Русь, Русин, руський, в
часи політичного і культурного упадку було
привласнено великоросійським народом»
(Грушевський 1992, с. 1). За послідовним огля-
дом розвитку історіографії наступного століття,
він перекидає місток до незаперечного виснов-
ку наприкінці ХХ ст., який висловив П. П. То-
лочко: упродовж XIV—XVII ст. «Родова назва
«Русь» присутня в усьому: в означенні землі,
країни, держави, народу, мови і навіть віри.
Це незаперечний доказ безперервності істо-
ричного розвитку населення Південної Русі
від слов’яно-руських часів до періоду пізнього
середньовіччя» (Толочко 1993, с. 13).
На сьогодні, така постановка проблеми пос-
тала ідейною платформою у розкритті сутності
історичного процесу на теренах України та
Східної Європи в цілому, у боротьбі із його на-
рочитими викривленнями, що склали політич- XVI Міжнародний конгрес славістів Разом із ака-
ну позицію Росії, втілену у події п’ятиріччя вій- деміком О. С. Онищенко та членом-кореспондентом
ни. Запроваджена у широкий інформаційний О. О. Рафальським. Белград, 2018 р.
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) 11

Наш ювілей
імперському контексту відносно захоплених

територій Північного Причорномор’я. Тоді ж
у своїй книзі Олександр Петрович ще і ще раз
звертається до джерельного базису: наводить
карти із зображеннями України, Московії,
Причорномор’я, які засвідчують політичну
ситуацію та стан державотворення на тере-
нах Східної Європи середини XVI — початку
XIX ст.; звертається до письмових джерел, які
він групує за певними блоками: джерела пост
давньоруського періоду; джерела північно-за-
хідних та західних сусідів; джерела північно-
східних сусідів; українські джерела.
Водночас роздуми та аналітичне ставлення
до джерел української історії спрямовує його
до початку цілеспрямованих досліджень но-
вого тематичного напрямку, розробка якого
триває і досі. Цьому сприяв аналіз ступеню
відомості пізнього середньовіччя за матеріала-
Біблотека ІА НАН України. Разом з А. Л. Казако- ми Р. О. Юри, який першим почав картогра-
вим. Київ, 2010 р. фувати пам’ятки післямонгольського часу та
козаччини у сімдесяті роки минулого століт-
загал не лише російського, а й світового просто- тя, проводив дослідження родинного маєтку
ру вона розповсюджувала та відстоювала хибні Хмельницьких у Суботові. У той час матеріали,
думки про першість північних центрів і нав- що відносились до XIV ст. та наступного часу,
паки, меншовартість півдня і Києва в цілому, вважалися за межами археології. Звичайно,
у противагу літописного відзначення Руської до початку ХХІ ст. ситуація змінилась, але
землі на теренах Київщини, Переяславщини та була потрібна подальша фіксація та вивчення
Чернігівщини як центра руської державності. пам’яток пізнього середньовіччя та раннього
Фактично це зазначало і другорядність або не- модерну. У цій ситуації Олександр Петрович
визнання української культури, приниження приймає рішення продовжити справу карто-
української історії, української ментальності. графування, що в свою чергу призвело до необ-
Це давало ніби то можливість виправдання хідності початку визначення і реалізації вели-
анексії та окупації українських земель під пра- кого джерелознавчого та пам’яткоохоронного
пором так званого захисту «Руського світу». Але проекту у планових темах Відділу давньорусь-
ж «Руській світ» у його історичний ретроспек- кої та середньовічної археології: «Матеріальна
тиві дорівнюється саме тому світу Русі, центром основа давньоруської цивілізації: історико-ар-
якого був давній Київ, і зовсім не відповідав хеологічна карта» (2012—2016) та «Матеріаль-
Разом з членом-кореспон-
дентом О. О. Рафальсь-
ким. Белград, 2018 р.

Белград, 2018 р.
на основа ранньоукраїнської цивілізації: архео суворими викликами: з’явилися наполегливі

логічна карта другої половини ХІІІ — початку спроби нав’язати нам іншу історію, висвітлен-
ХVIII ст.» (2017—2021). ня найкарколомніших подій, як у внутрішнь-
Саме тоді, відповідаючи на виклик часу, по ому просторі держави, ліворуч та праворуч. Та
суті розпочався новий етап наукової діяльності найбільша загроза постала з боку іншої дер
О. П. Моці, яскраво відзначилась патріотич- жави. Це й інший погляд на формування та
на громадянська позиція вченого, здібності до розвиток Київської Русі, і навіть риторичне пи-
яскравих полемічних дискусій. Багатогранна тання, а була вона насправді та Київська Русь,
діяльність Олександра Петровича, поповни- і знак запитання щодо утворення та існування
лась новими напрямками та новими розроб- української державності, штучних концепцій
ками, реалізувалася у монографіях та статтях, щодо існування так званої Новоросії, цивіліза-
які по-суті постали ґрунтовними відповідями
на ситуацію, що склалась навколо українсь-
кої історії, навколо України в цілому. Загалом
перелік праць зараз нараховує вже понад 500
публікацій, засвідчуючи масштабність та вели-
чезну працездатність талановитого вченого.
Тоді ж, у 2010 р. на ювілейному святкуван-
ні ще не було думки про можливість не лише
ідейних, наукових, світоглядних розбіжностей,
і таких різних думок та оцінок минулого, а й
війни, руйнацій, переселенців, біженців, оку-
пації козацьких земель Лівобережної України,
які у сучасному поділі є частиною Донецькій та
Луганській областей, анексії Криму… Зараз,
коли все це стало реальністю, певним пророц-
твом, деяким сумним рефреном було звернен-
ня до геніальних рядків вірша Тараса Шевчен-
ко «За байраком байрак…». Так, на прохання
Олександра Петровича лунала його улюблена
пісня, така ж широка, як безмежна Україна, її
неосяжний простір…
Саме останнє десятиліття історії Батьків-
щини, особливо п’ятиріччя після революції
гідності відзначилось новими надзвичайно Переяслав, 2004 р.

Наш ювілей
Морівськ, 2017 р.
торської місії Росії на території України, й від- 2012 р. О. П. Моця починає словами академіка
повідно необхідності захисту так званого «русь- В. А. Смолія: «ХХІ століття відкриває перед
кого світу» у сучасних умовах. історичною наукою нові горизонти. Зокрема,
Шлях від старого радянського минуло- світовий досвід наочно засвідчує: історія як
го у світ європейства, інших цивілізаційних наука надалі не може результативно розвива-
вимірів вимагав постановки нових інновацій- тися лише в межах подієвого вивчення цивілі-
них проблем, потужних міжнародних проектів. заційного процесу, послідовної реконструкції
Така ситуація потребувала не лише відповіді його причиново-наслідкових виявів в різних
на болючі питання, але й стимулювала рух хронологічних періодах. Охопити цей процес
до наукової інтеграції у європейську та світо- у всій його багатомірності та багатогран-
ву науку. Не випадково, наступну узагаль- ності можна лише через паралельне дослід-
нюючу працю «Анти» — «Руси» — «Українці». ження його як історичної об’єктивності, так і
Формування ідентичності у слов’ян півдня суб’єктивної реальності у комплексному спри-
Східної Європи V—XIX ст.», яка вийшла у йнятті певних суспільних страт і цілих со-
ціумів» (Смолій 2001, с. 5; Моця 2012, с. 3). По-
годжуючись із думкою В. А. Смолія, Олександр
Петрович приєднується і до іншої його думки
про те, що на відміну від більшості європейсь-
ких країн, українські історики нині фактично
роблять перші кроки на шляху опанування
ментально-свідомісного зрізу свого національ-
ного історичного процесу, освоєння напрацьо-
ваного за попередній час інтелектуального
багажу. Як далі відмітив автор, «…це повною
мірою стосується і проблеми вивчення історії
формування ідентичності сучасних українців
(Хто ми? Звідки ми? Куди рухаємося?), навко-
ло якої нині існує багато спекуляцій, міфів і
навіть невігластва» (Моця 2012, с. 3). Праця
О. П. Моці репрезентує спробу європейського
підходу у питанні етногенезу та постання нації,
Чернігів, 2008 р. як етнокультурної спільноти. Але, такий підхід

Разом з Ю. М. Ситим та
В. М. Скороходом. Шесто-
виця, середина 2000-х рр.
лише започаткував рух у визначеному напрям- тва: ставлення до минулого, що перебуває під
ку. І як відмітив сам автор «у цьому відношенні важким політичним тягарем; нестримна мі-
в Україні роботи ще непочатий край» (Моця фологізація історії, самозакоханість, етноцен-
2012, с. 213).Треба відзначити, що формуван- тризм та ін. Із іншого боку, автори приходять
ня ідентичності української нації відбувало- до висновку, що «українська державність є
ся у просторі, який відповідав потребам осілої своєрідним феноменом світової історії» (Горє-
землеробської культури, характерній для світу лов та ін. 2017, с. 7). Крок за кроком вони пере-
Київської Русі, який у значній мірі протистояла конливо доводять об’єктивні обставини цивілі-
інша кочівницька система, між якими був Ве- заційного краху Переяславського проекту,
ликий Степовий кордон. Дослідженню співіс- неможливість об’єднати дві різні цивілізації:
нування осілого і кочового населення за часів українську та російську. Публікація подібній
Київської Русі, їх контактам цього і наступного книги, ще раз підкреслюють масштабність до-
періоду присвячена спеціальна робота «Земле- сліджень О. П. Моці, постійні пошуки нового
роби та кочівники на Великому кордоні Схід-
ної Європи за часів Київської Русі» (2015). Слід
відзначити, що автором відмічена тенденція,
яка набула великого значення у подальшій іс-
торії українській цивілізації. А саме — поши-
рення зони європейської землеробської цивілі-
зації у південному напрямку — із Лісостепу у
Степ (Моця 2015, с. 223).
Надзвичайно актуальною працею видат-
ного вченого (у співавторстві із вже відомими
колегами у співавторстві із М. Є. Гореловим
та О. О. Рафальським з питань цивілізаційної
історії України) постало монографічне дослід-
ження «Цивілізаційний крах Переяславського
проекту (Україна і Московія: історія співісну-
вання та ворожнечі)» (2017). У теоретико-мето-
дологічному плані воно репрезентує ключові
підходи до проблеми, обґрунтування основних
чинників та наслідків цивілізаційного кра-
ху Переяславського проекту, які отримали
найяскравіші риси у сьогоденні, імперській
політиці Російської влади по відношенню до
України. З іншого боку, надзвичайно своєчас-
ним постав об’єктивний аналіз ситуації та тих Разом з Ф. О. Андрощуком та колегами. Шестовиця,
вад, які характерні для українського суспільс- 2005 р.

Наш ювілей
підходу до розуміння історичного процесу, все ста у спілкуванні, і користується взаємною пова-
більше зближення із європейськими науковими гою, та шаною підлеглих, усіх археологів країни,
спільнотами, що знайшло свій прояв у зв’язках хто знає непересічну особистість та вченого.
із Європейським союзом Академій, виконання Співробітники відділу, колеги науковці,
колективом співробітників під керівництвом друзі, учні, широкий загал освітян та археоло-
О. П. Моці інноваційного проекту «Балтія та гів України вітають Олександра Петровича з
Причорномор’я, експериментальна реконс- ювілеєм та бажають йому міцного здоров’я, по-
трукція торгівельних шляхів». На виконання дальших наукових звершень.
проекту підготовлена та побачила світ колек-
тивна монографія «Середньовічне Подніпров’я
в системі міжцивілізаційних контактів між ЛІТЕРАТУРА
Балтією та Чорномор’ям» (2018), друга — зна- Горєлов, М., Моця, О., Рафальський, О. 2017.
ходиться у видавництві. Цивілізаційний крах Переяславського проекту (Ук-
Слід відзначити, й активну експедиційну раїна і Московія: історія співіснування та ворож-
діяльність вченого в українських та великих нечі). Київ: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України.
Грушевський, М. С. 1992. Історія України-Руси.
міжнародних проектах. Так, у 2010—2012 рр.
1: До початку ІХ віка. Київ: Наукова думка.
він продовжує бути керівником міжнародної Моця, О. П. 2009. «Русь», «Мала Русь», «Україна»
Шестовицької експедиції; у 2013—2019 рр. — в після монгольські та козацькі часи. Київ: Наукова
він керівник Лівобережної археологічної екс- думка.
педиції ІА НАН України та Чернігівського пе- Моця, О. П. 2012. «Анти» — «Руси» — «Українці».
дагогічного університету ім. Т. Г. Шевченка. Формування ідентичності у слов’ян півдня Східної
Багато сил та енергії Олександр Петрович Європи V—XIX ст. Київ: Наукова думка.
віддає педагогічній роботі у Вищих освітянсь- Моця, О. 2015. Землероби та кочівники на Вели-
кому Кордоні Східної Європи в часи Київської Русі.
ких закладах України, підготовці наукових Київ: Інститут історії Україні.
кадрів в галузі археології, постійно підтримує Смолій, В. А. 2001. Передмова. В: Смолій, В. А.
їх зростання, здійснює керівництво аспіранта- (ред.). Українське суспільство на зламі середньовіч-
ми та здобувачами у Відділі давньоруської та чя і нового часу: нариси з історії ментальності та
середньовічної археології. У 2015 р. отримує національної свідомості. Київ: Інститут історії Ук-
заслужену нагороду — Відзнаку АН України раїни НАН України.
«За підготовку наукової зміни». Він є членом Толочко, П. 1993. Русь — Мала Русь — руський
Спеціалізованої Ради по захисту докторських народ у другій половині XIII—XVII ст. Київська
старовина, 3, с. 3-14.
дисертацій при Інституті археології НАН Ук- Томашевський, А. П. 2010. До ювілею Олександ-
раїни, частий опонент на захистах кандидатсь- ра Петровича Моці. Археологія і давня історія Ук-
ких та докторських дисертацій. раїни, 1: Проблеми давньоруської та середньовічної
Він є членом багатьох наукових організацій археології, с. 9-10.
та товариств, зокрема Українського історично-
го товариства (київський осередок); Наукової БІЛЯЄВА Світлана Олександрівна, доктор істо-
ради з визначення національної й культурної ричних наук, старший науковий співробітник, Інс-
спадщини та розвитку суспільств при Міжна- титут археології НАН України, Героїв Сталінграда,
12, Київ, 04210, Україна.
родній асоціації академій наук; Спілки архео-
BILIAIEVA Svitlana, Doctor of Historical Sciences,
логів України. Senior Research Officer, the Institute of Archaeology
При своїй зайнятості, він залишається над- NAS of Ukraine, Geroiv Stalingrada ave., 12, Kyiv,
звичайно людяним та доброзичливим, щиро 04210, Ukraine.
піклується про учнів та колег, людина дуже про- ORCID: 0000-0002-9437-3259, e-mail: svitbil@ukr.net.

УДК [929:904](477.51)
Л. В. Ясновська
Дослідник давньоруських
старожитностей Подесення
(до 70-річчя від дня народження О. П. Моці)
Чернігово-Сіверська земля відіграла визнач- спадщину регіону і своєю працею безпосеред-

ну роль в історії Давньоруської держави, що ньо допомагає вирішувати поставленні завдан-
зумовило стійкий інтерес фахівців до археоло- ня — Олександр Петрович Моця.
гічних старожитностей краю. В історії археоло- Можливо це не випадково. О. П. Моця урод-
гічних досліджень Чернігівського Подесення женець села Літки, що розташовується на лі-
виділяють п’ять етапів (Ясновська 1996, с. 115— вому берез Десни і відоме з часів давньорусь-
117). Початок систематичних досліджень старо- кої держави. Ці придеснянські землі були у
житностей Чернігівського Подесення пов’язано володінні то київських, то чернігівських князів
з іменем Д. Я. Самоквасова (1870-ті рр.), а на- між якими йшла міжусобна війна. А в ХІХ ст.
прикінці ХІХ — на початку ХХ ст. роботи про- загалом входили до складу Чернігівської гу-
довжили В. Б. Антонович, М. Ю. Бранденбург, бернії. Саме ця історична спадщина і надихала
С. А. Гатцук, П. М. Добровольський, М. О. Ма- О. П. Моцю на вибір наукових інтересів.
каренко, П. І. Смолічев. Новий, етап охоплює Саме на початку 1980-х рр. розпочалось пог-
другу половину 1940—50-ті рр., коли численні либлене вивчення мікрорегіонів давньоруської
експедиції Інститутів археології АН СРСР та доби, що дозволяло простежити закономір-
УРСР проводили суцільні археологічні обсте- ності для всього механізму існування молодої
ження і стаціонарні розкопки на теренах Чер- східнослов’янської держави. Особливу увагу
нігівщини під керівництвом В. А. Богусевича, привертали території де відбувалися процеси
Д. І. Бліфельда, В. К. Гончарова, І. І. Єдомахи, формування і розвиток нових відносин в кла-
Ф. Б. Копилова, О. О. Попка, Б. О. Рибакова, совому суспільстві. На думку О. П. Моці, для
М. В. Холостенка, С. С. Ширинського та інших. розкриття цього процесу, найперспективніши-
П’ятий, найбільш плідний, етап характери- ми серед археологічних старожитностей були
зується виконанням наукових тем «Слов’яни, поховальні пам’ятки (Моця 1988c, с. 11—15).
Русь та населення пізнього середньовіччя на Продовжуючи працювати над докторською
території України» та програм по вивченню дисертацією «Південноруські землі в ІХ—
південноруського села Х—ХІІІ ст., шляхів фе- XIII ст. (за даними поховальних пам’яток)» він
одалізації Чернігівської округи в ІХ—Х ст., з 1980 р. звернувся до вивчення давньорусь-
визначенням етнічного складу населення в ких старожитностей Північного Лівобережжя.
окремих пунктах, особливо в дружинних та- Одночасно виконував функцію спостерігача та
борах (Шестовиця, Табаївка, Гущин, Клонів, порадника для представників новонароджува-
Виповзів), шляхів сполучень, ступеню соціаль- ної чернігівської археологічної школи на чолі з
ного розшарування та специфіки ідеологічних В. П. Коваленком та О. В. Шекуном.
уявлень на території Чернігово-Сіверської зем- Як науковий співробітник сектору давнь-
лі. І серед значної плеяди дослідників Черні- оруської та середньовічної археології Інсти-
гово-Сіверщини потрібно виділити постать туту археології АН УРСР О. П. Моця очолив
людини, яка вже 40 років вивчає археологічну курганний загін, який працював у складі
Новгород-Сіверської археологічної експедиції
© Л. В. Ясновська, 2020 організованої Інститутами археології СРСР

Наш ювілей
та УРСР спільно з Чернігівським історичним Десни та Дніпра, звернувшись до вивчення

музеєм. Цим загоном були проведені розкопки курганних могильників біля сс. Шестовиці, Гу-
чотирьох некрополів біля сс. Комань, Пуш- щина, Рогощі та нововідкритого некрополя у
карі, Форостовичі та Ушивка. Також, зроблена с. Клонів.
спроба пошуку могильника на території самого Так, у 1983 р. курганний загін під керів-
Новгорода-Сіверського. Крім того, курганний ництвом О. П. Моці у складі експедиції ІА АН
загін провів розвідки на території Корюківсь- УРСР і ЧІМ, що проводила рятівні охоронні ро-
кого р-ну, де біля сс. Жукля, Рибинськ, Кам- боти з досліджень давньоруських пам’яток біля
ка виявлено могильники ХІ—ХІІІ ст. на яких с. Шестовиця, провів розкопки в урочищі Ко-
розкопано сім курганів за обрядом трупопок- лодливо (закладені траншеї на місці зораних
ладення (Куза та ін. 1984). На всі обстежені та курганів), де було виявлено пограбоване ще в
досліджені поховальні старожитності були під- давнину багате жіноче поховання Х ст. В ногах
готовлені охоронні паспорти, а отриману нову небіжчиці збереглися залишки дерев’яних із
інформацію О. П. Моця ввів у зведені таблиці залізним окуттям скриньки та цеберка, срібні
поховальних пам’яток ІХ—ХІІІ ст. на території підвіски, скляні та пастові буси.
Середнього Подніпров’я (Моця 1987, с. 140— Крім того, у відомому за розкопками Д. Я. Са-
143, № 125, 128—130; Моця 1990c, с. 126—127, моквасова Гущинському курганному некрополі
№ 213, 215—217, 219, 221—223). було досліджено п’ять насипів. У двох курганах
Слід зауважити, що повернення традицій північної групи зафіксовано трупопокладення
міжнародної співпраці археологів на теренах в підкурганних ямах із поховальним інвента-
Чернігівщини пов’язано з діяльністю Олексан- рем (наконечник стріли, бронзова підвіска та
дра Петровича. Так, у 1982 р. він очолив ук- залізні цвяхи). Під трьома насипами виявились
раїнсько-сербський археологічний загін, який залишки трупоспалення на стороні з практич-
був створений за ініціативи молодіжних органі- но відсутнім інвентарем, крім фрагментів ке-
зацій Сербії та України, і працював у складі раміки (Коваленко, Моця, Шекун 1983; 1985,
Новгород-Сіверської археологічної експедиції с. 288). Здобута інформація з цих двох некро-
(Ясновська 2017, с. 181). Молоді дослідники полів, дозволила О. П. Моці стверджувати, що
взяли участь у розкопках на території дитинця адміністрація, яка направлялася в Чернігівсь-
та посаду Новгорода-Сіверського (Коваленко, ку округу великим київським князем, оселя-
Куза, Моця 1984) та ознайомились з археоло- лася не на пустому місці, а вже існуючих насе-
гічними та природними пам’ятками Новгород- лених пунктах, які переходили в їх власність
Сіверського Полісся. (Моця 1988c, с. 13).
Упродовж 1981—1984 рр. курганний загін Подовжуючи дослідження на теренах По-
археологічної експедиції ІА АН УРСР та Чер- десення О. П. Моця визнав, що процес одер-
нігівського історичного музею під керівництвом жавлення території західних сіверян можна
О. П. Моці звернувся до вивчення некрополя пов’язати з появою на початку Х ст. на шляху
біля с. Липове Талалаївського району (Моця, від Чернігова до Любеча літописного Оргоща
Ильяшенко, Покас 1984). Могильник став відо- (сучасне с. Рогоща), який разом із Любечем та
мим на початку ХХ ст. завдяки дослідженням Лиственом забезпечував контроль за важливою
М. О. Макаренка. Дослідник вважав даний транспортною артерією по р. Білоус до Черніго-
курганний некрополь одним із найбільших збе- ва. Це підтвердили археологічні дослідження
режених середньовічних могильників усієї Єв- відповідного синхронного некрополя, розташо-
ропи. Експедицією з’ясовано, що з 5000 насипів ваного на околиці с. Табаївка в 1 км від горо-
збереглися 1238, з яких було розкопано 68 кур- дища.
ганів. Встановлено, що могильник був кладо- У 1985 р. курганний загін Чернігово-Сі-
вищем жителів своєрідного караван-сараю на верської археологічної експедиції під керівниц-
сухопутному транзитному шляху Київ—Волзь твом уже старшого наукового співробітника ІА
ка Булгарія. Його активне функціонування АН УРСР О. П. Моці на некрополі літописного
почалось на зламі Х—ХІ ст., а поступове зга- Оргоща розкопав 12 насипів. Крім могил за об-
сання — в середині ХІІ ст. О. П. Моця зробив рядом кремації, вперше були виявлені похован-
беззаперечний висновок, що курганний мо- ня за обрядом інгумації у підкурганних ямах,
гильник у с. Липове — унікальний для кінця в тому числі і дружинні (серед інвентарю двох
ХХ ст. археологічний комплекс середньовічної чоловічих поховань зафіксовані бойові сокири
доби, який потребував би постійної охорони Х ст.), а також кенотафи. Досліднику вдалося
та вивчення, і на його думку, створення на з’ясувати певну закономірність у поховально-
його основі археологічного заповідника (Моця му обряді. Так, під насипами висотою 2—3 м
1988b, с. 22). містилися тільки трупоспалення на місці, що
Розглядаючи питання процесу феодаліза- характерно для літописних сіверян. Під неве-
ції Чернігівської округи в перші століття існу- ликими насипами були виявлені поховання за
вання Давньоруської держави та визначення обрядом трупопокладення (4 насипи), що на
етнічного складу населення О. П. Моця зосе- думку О. П. Моці можуть належати вихідцям
редив свої дослідження на території міжріччя із Скандинавії. Про це свідчили знайдені речі в

Ясновська, Л. В. Дослідник давньоруських старожитностей Подесення
курганах: срібний браслет-наруч та фрагменти контролю за територією між Черніговом та Лю-

кераміки із зображенням хреста в крузі (Моця бечем (Моця 1988a, с. 118).
1986, с. 55; Коваленко, Моця 1987, с. 341; 1993, Картографування археологічних матеріалів
с. 17). Наявність зброї в поховальних пам’ятках на території сучасної Чернігівщини дозволи-
дозволило археологу віднести некрополь Орго- ло визначити О. П. Моці не тільки напрямки
ща до дружинних центрів міжріччя Десни та феодалізації на території західних сіверян, а
Дніпра, а Табаївсько-Рогощинський комплекс й окреслити перші етапи християнізації на цій
трактувати як опорний пункт київської вла- території. На його думку, підтвердженням цьо-
ди. Відкриті поховання, ще раз підтвердили, го є дослідженні трупопокладення в підкурган-
припущення А. М. Сахарова про використання них ямах на могильниках у комплексах Х ст.
скандинавів правлячою верхівкою давньорусь- міжріччя Дніпра та Десни (Клонів, Табаївка,
кої держави, починаючи з ІХ ст. (Сахаров 1980, Гущино, Шестовиця), а також Х—ХІ ст. (Клонів,
с. 44). Товстоліс, Форостовичі) (Моця 1990a, с. 121).
У тому ж таки році курганним загоном під Наприкінці 1980-х рр. Інститут археології
керівництвом О. П. Моці були проведені до- АН УРСР розпочав програму широкого вивчен-
слідження на нововідкритому могильнику між ня південноруського села Х—ХІІІ ст. Для отри-
Черніговом та Любечем біля с. Клонів — 17 кур- мання максимального обсягу інформації було
ганів у двох групах некрополя, розташованого обрано пам’ятку, що складалася з поселення й
в урочищі Поруб на правому березі р. Лисиці могильника — комплекс біля с. Автуничі Го-
(Коваленко, Моця 1987, с. 342). Дослідження роднянського району Чернігівської області. Од-
носили охоронний характер, так як більшість ним із завдань Поліського загону Дніпровської
насипів мали сліди грабіжницьких розкопок, Давньоруської археологічної експедиції ІА АН
тому потрібно було встановити ступінь збере- УРСР, який очолив з 1987 р. вже завідувач сек-
женості пам’ятки. тору давньоруської та середньовічної археоло-
На думку дослідника, Клонівський комплекс гії ІА АН УРСР О. П. Моця, стало відтворення
пам’яток хронологічно пізнішій ніж аналогіч- аграрного потенціалу в даному регіоні. Для
ний йому за соціальними функціями комплекс цього обов’язково потрібно було мати приблиз-
біля с. Шестовиця (рубіж ІХ—Х ст.). О. П. Моця ну уяву про залюднення селища та можливу
визначив, що різночасність дружинних курган- кількість мешканців, що співіснували одно-
них могильників відображає різні етапи одер- часно. Потрібну інформацію міг лише надати
жавлення території міжріччя Десни та Дніпра, могильник, розташований в урочищі Космовка
а в даному випадку це пов’язано з посиленням поблизу с. Автуничі.
Дослідження поселення Автуничі, 1990 р.

Наш ювілей
бути поховано 90 небіжчиків. Ними ж обчис-

лено розмір колективу, що мешкав на поселен-
ні — приблизно 30 осіб (Моця, Томашевський
1997, с. 35). О. П. Моцею зроблено висновок, що
населення Автуницького поселення відмовило-
ся від обряду кремації (його не було зафіксова-
но в жодній групі некрополя), хоча елементи
тризни, предметів ритуального та культового
призначення, перепалене вугілля в переваж-
ній більшості досліджених комплексів засвід-
чувало стабільні пережитки старих традицій.
Появу ранніх трупопокладень у підкурганних
ямах археолог пов’язав з розповсюдженням
християнської віри вже на рубежі І—ІІ тис.
н. е. (Моця, 1990b).
Крім того, багаторічні дослідження поселен-
ня надали уявлення про спеціалізацію давнь-
оруського села. В. П. Коваленко та О. П. Моця
серед досліджених споруд виділили житло-
майстерню ХІ ст. (будівля 48) та майстерню
ХІІ ст. (будівля 74) автуницьких гончарів (Ко-
валенко, Моця 1997, с. 135—138). Дослідник
разом із колегами визначив різноманітний
асортимент глиняних виробів, вирахував сере-
дню вагу горщика та обрахував кількість кера-
мічних виробів (Моця та ін. 1997, с. 49; Моця,
Томашевський 1997, с. 37—38). Крім того, при-
О. П. Моця під час досліджень в Автуничах, 1990-ті рр. йшов до висновку, що один горн здатен вит-
римати до 50 випалювальних циклів, то всі
знайдені на селищі горщики (понад 2 тисяч),
Протягом 1988—1989 рр. курганним заго- на думку О. П. Моці та А. П. Томашевського,
ном експедиції повністю були розкопані всі могли бути випаленими під час 40 випалів-за-
три групи некрополя. На думку О. П. Моці та вантажень одного горна (Моця, Томашевський
А. П. Томашевського, на могильнику могло 1997, с. 35—36).
Під час одного із польових науково-методичних семінарів. О. П. Моця крайній праворуч. Лекція О. В. Пар-
хоменко, 1988 р.

О. П. Моця був одним із ініціаторів прове- ленко 2006; 2007; Моця та ін. 2007; Коваленко,
дення на базі Поліського загону Дніпровської Моця 2008; Коваленко, Моця, Ситий 2008). На
Давньоруської археологічної експедиції ІА сьогодні артефакти з поховання реставровано
НАН України у серпні 1992 р. польового архе- та передано до Чернігівського історичного му-
ологічного та історико-краєзнавчого семінару зею імені В. В. Тарновського, де представлені в
«Проблеми вивчення середньовічного села на його експозиції.
Поліссі». Проголошені доповіді представили Зазначимо, що на базі Міжнародної Шесто-
перші результати робіт на поселенні та мо- вицької археологічної експедиції в 2003, 2006,
гильнику (Проблеми… 1992). Аналіз здобуто- 2009 та 2012 рр. успішно відбулися Міжна-
го матеріалу за всі польові сезони досліджень родні польові археологічні семінари, які були
пам’ятки дозволив О. П. Моці разом із коле- присвячені дружинним старожитностям Цент-
гами систематизувати результати розкопок у рально-Східної Європи VIII—ХІ ст., міжнарод-
навчально-методичному посібнику «Півден- ним впливам на формування Давньоруської
норуське село ІХ—ХІІІ ст.: Нові пам’ятки ма- держави, матеріальній та духовній культурі
теріальної культури» (ред. Моця, Коваленко, Південної Русі.
Петрашенко 1997, с. 34—68) та колективній Із 2003 р. О. П. Моця є консультантом Чер-
монографії «Село Київської Русі» (ред. Моця нігівського загону Державного підприємства
2003). Загалом, можна вважати, що прове- «Науково-дослідний центр “Охоронна археоло-
дені розкопки сільського поселення Автуничі гічна служба України”» ІА НАН України. Спів-
не тільки окреслили його спеціалізацію, а й робітникам експедиції вдалося зробити важ-
надали можливість говорити про один із цен- ливі спостереження щодо історичного розвитку
трів гончарного виробництва на території Чер- стародавнього Чернігова, характеру міської
нігівського Полісся, який за своїми ознаками забудови та планіграфії у різні періоди життя
не відрізняється від аналогічних виробництв у міста. Крім того, вдалося зафіксувати північно-
Вишгороді, Бєлгороді та інших містах Русі (Яс- східну межу Чернігова домонгольського часу та
новська 2007, с. 31). отримати матеріали, які характеризують його
Протягом 1998—2012 рр., вже як завідувач економічний та господарський розвиток у різні
відділу давньоруської та середньовічної архео- його періоди (Моця та ін. 2004; 2006a; 2006b).
логії (1999 р.) та член-кореспондент НАН Украї- Із 2013 р. О. П. Моця очолив роботи Лівобереж-
ни (2003 р.) О. П. Моця очолював Шестовицьку ної археологічної експедиції ІА НАН України
міжнародну археологічну експедицію ІА НАН у Чернігові (Моця, Казаков 2018; 2019) та Сед-
України. Під його керівництвом за п’ятнадцять неві (Моця, Сита 2018; Моця, Капустін, Сита
польових сезонів на городищі в урочищі Коро- 2018).
вель було розкрито понад 3 тис. м2 в південно- Наукові інтереси О. П. Моці з 2009 р.
східній частині пам’ятки, що дозволило виді- пов’язані не тільки з дослідженнями літопис-
лити вісім будівельних горизонтів, визначити них міст Чернігівського князівства, але і з про-
конструктивні особливості та перебудови обо- довженням вивчення дружинних пунктів на
ронних укріплень (Коваленко, Моця, Ситий «шляху Мономаха». Із початком систематичних
1999; 2003, с. 51—67; 2004; 2005; 2006; 2008). археологічних досліджень на Виповзівському
Стільки ж було досліджено і на території по- комплексі він став співкерівником експедиції
саду, що дозволило виділити найінтенсивнішу Національного університету «Чернігівський
забудову смуги вздовж східного краю тераси та колегіум» імені Т. Г. Шевченка та Інституту ар-
виділити розташування «садиби коваля» (Ве- хеології НАН України (Моця, Скороход, Шид-
ремейчик, Коваленко, Моця 2007, с. 107). На ловський 2010). За перше десятиліття робіт на
території Шестовицького подолу були виявлені пам’ятці було досліджено оборонні споруди на
сліди ювелірного, залізоробного, деревооброб- городищі, частково досліджено ділянку дороги
ного виробництва. Проте, на думку О. П. Моці, та забудови посаду й виявлено синхронні куль-
основною галуззю діяльності мешканців Шес- турні нашарування на подолі, портову зону
товицького подолу було обслуговування річ- (Скороход, Моця, Ситий 2012; Cкороход, Моця,
кових суден, включаючи їх ремонт і будівниц- Жигола 2018; Cкороход та ін. 2019). О. П. Мо-
тво (Коваленко та ін. 2008, с. 183; Моця 2015, цею було зроблено висновок, що Виповзівський
с. 78). комплекс — воєнізований торгово-ремісничий
Серед досліджених поховальних комплексів табір, який використовувався для поступової
потрібно виділити розкопане у 2006 р. на краю експансії на землі Північного Лівобережжя
тераси на північний схід від посаду городища (Моця 2015, с. 68).
поховання вікінга в камерній гробниці. Як Отримані матеріали археологічними експе-
вважає О. П. Моця, досліджений курган міс- диціями під керівництвом О. П. Моці протягом
тив поховання одного з ватажків шестовицької останніх чотирьох десятиліть досліджень на
дружини, на що можуть вказувати спис із по- території Подесення, дозволяють розглядати
золоченою втулкою і повний набір зброї. Похо- та вирішувати цілий ряд актуальних проблем
вання вікінга, за типологією більшості речей, в історії Київської Русі. Як на думку О. П. Мо-
було датовано 70—80 рр. Х ст. (Моця, Кова- ці, це допомогло у вирішенні питань про фео-

Наш ювілей
О. П. Моця (в центрі) з ко-

легами під час експедиції
по вивченню середньовіч-
ного шляху Булгар—Київ,
1990 р.
далізацію чернігівської округи в ІХ—Х ст., ет- хали його лекції з історії Чернігово-Сіверщини
нічного складу населення в окремих пунктах, та її ролі в середньовічній історії Центрально-
особливо в дружинних таборах (Шестовиця, Східної Європи. Із гордістю вони згадують свої
Виповзів, Табаївка, Гущин, Клонів), визна- відповіді на питання поважного професора,
чення ступеню соціального розшарування та який дозволяв під час захисту кваліфікацій-
специфіку ідеологічних уявлень на території них робіт та держаних іспитів виказувати свої
Чернігово-Сіверської землі, більш конкретно думки, свою точку зору на історичні процеси на
уявляти історичну картину розвитку регіону, теренах Чернігово-Сіверщини та України. А
який являвся важливою складовою «Руської перша їх зустріч відбувалася в експедиціях, де
землі» у вузькому значенні цього терміну у до- під його керівництвом проходили археологічну
монгольські часи. Подальші дослідження ста- практику, роблячи перші кроки до наукового
рожитностей давньоруського часу на території пізнання свого краю. Особливо їм згадуються
Чернігівщини дозволить повніше і детальніше моменти спілкування з О. П. Моцею біля вог-
висвітлювати історію Північного Лівобережжя нища. Він завжди знаходить тему для розмови
доби Київської Русі. з ким би то не було. Крім того, його улюблені
пісні — «В небі канареєчка літає» та «Бангла-
деш» — завжди виконувалися біля вогнища і
Післямова передавалися новим практикантам, щоб знову
Чи можливі були б всі ті досягнення у вив- лунати на Подесенських просторах.
ченні Подесення, якщо б у дослідника не було Із 2015 р. О. П. Моця Почесний професор
харизми? Відповідь однозначна — ні. Тому Національного університету «Чернігівський
можна визнати що О. П. Моця має дар від Бога колегіум» імені Т. Г. Шевченка. У нього можна
об’єднувати навколо себе однодумців, надиха- повчитися самовіддачі до обраної професії, що
ти їх на виконання поставлених завдань, бути дозволила стати йому відомим науковцем не
рішучим при прийнятті рішень. Вміння стри- тільки на теренах України, але і за її межами.
мати свої емоції після страшної звістки (смерть Для представників Чернігівського археоло-
батька) і продовжувати розпочаті роботи ще з гічного осередку було завжди важливо мати
більшою енергією, бо це стосувалося виконання підтримку в усіх починаннях. Тому підтримка
планів сектору давньоруської та середньовічної О. П. Моці була дуже важливою для понов-
археології. лення розкопок у Шестовиці, Любечі, Седневі,
Його ораторські здібності яскраво проявля- Чернігові та започаткування систематичних
ються під час проголошення доповідей на круг- археологічних досліджень Батурина. Він виді-
лих столах, семінарах, конференціях будь якого ляється внутрішнім спокоєм, а одночасно може
рівня, і особливо читання лекцій в студентській бути емоційним, особливо у спілкуванні з моло-
аудиторії. Не одне покоління випускників На- дим поколінням археологів, залюбки відає свої
ціонального університету «Чернігівський коле- знання, відкриваючи для них цікаві сторінки
гіум» імені Т. Г. Шевченка із захопленням слу- археологічної спадщини.

О. П. Моця (другий ліворуч) — голова державної комісії. Чернігів, червень 1987 р.
Виступ на конференції «Чернігівська земля у давнину і середньовіччя». Чорнобильська

атомна станція (поруч Р. С. Орлов), жовтень1994 р.
На його думку, дуже важливо правильно захисту 1993 р.), О. М. Веремейчик (1994 р.),

обрати наукові уподобання. Тому, згадуєть- В. М. Скороход (2012), І. С. Кедун (2012).
ся і особиста розмова з О. П. Моцею з вибору Загалом О. П. Моці притаманні дар пере-
тематики дослідження, і та допомога яку ми конання, вміння мотивувати та правильно
(В. Я. Руденок, Ю. М. Ситий та авторка) мали робити вибір в усьому. Можна погодитися зі
на засіданні Вченої Ради ІА АН УРСР (1990 р.), словами О. Кабейн, що «харизма — це не дар,
коли затверджувалися наші наукові теми. Се- успадкований генетично, а мистецтво, яким
ред його учнів, які захистили кандидатські ди- можна оволодіти», які підтверджують життєве
сертації, є і представники чернігівської архео- кредо ювіляра.
логічної спільноти. Це відомі на сьогодні своїми Із роси і води Вам, шановний Олександре
професійними досягненнями А. Л. Казаков (рік Петровичу, на добру сотню літ!

Наш ювілей
ЛІТЕРАТУРА музейных фондов). В: Тезисы Черниговской област-

ной научно-методической конференции, посвящён-
Веремейчик, О., Коваленко, В., Моця, О., Си ной 90-летию Черниговского исторического музея
тий, Ю. 2007. Дослідження в Шестовиці у 2006 р. (декабрь, 1986 г.). Чернигов, с. 55-56.
Археологічні дослідження в Україні 2005—2007 рр., Моця, А. П. 1987. Население Среднего Поднепро-
с. 105-108. вья ІХ—ХІІІ вв. (по данным погребальных памятни-
Коваленко, В. П., Куза, А. В., Моця, А. П. 1984. ков). Киев: Наукова думка.
Исследования Новгород-Северска. Археологические Моця, А. П. 1988a. Курганный могильник Х в. у
открытия 1982, с. 272-273. с. Клонов. В: Толочко, П. П. (ред.). Чернигов и его
Коваленко, В. П., Моця, А. П. 1987. Работы Чер- округа в ІХ—ХІІІ вв. Киев: Наукова думка, с. 110-
нигово-Северской экспедиции. Археологические от- 118.
крытия 1985, с. 341-342. Моця, О. П. 1988b. Курганний могильник в с. Ли-
Коваленко, В. П., Моця, О. П. 1993. Літописний пове. Друга Чернігівська обласна наукова конферен-
Оргощ. В: Роль ранніх міських центрів в станов- ція з історичного краєзнавства (грудень 1988 р.).
ленні Київської Русі. Матеріали польового істори- Тези доповідей, 2, с. 22.
ко-археологічного семінару (серпень 1993, с. Зелений Моця, О. П. 1988c. Феодалізація Чернігівської ок-
Гай). Суми: ІА НАН України, СКМ, с. 16-18. руги в Х ст. (за даними поховальних пам’яток). Архе-
Коваленко, В., Моця, О. 1997. Жилища гончаров ологія, 61, с. 9—18.
ХІ—ХІІ вв. на селище Автуничи на Черниговщи- Моця, А. П. 1990a. Некоторые сведения о распро-
не. Гістарычна-археалагічны зборнік, 12, с. 135- странении христианства на юге Руси по данным пог-
138. ребального обряда. В: Зубарь, В. М. (ред.). Обряды и
Коваленко, В., Моця, О. 2008. Нові дослідження верования древнего населения Украины. Киев: Нау-
в Шестовиці. В: Российско-Белорусско-Украинс- кова думка, с. 116-121.
кое пограничье: проблемы формирования единого Моця, А. П. 1990b. Отчёт об исследованиях
социокультурного пространства — история и Древнерусской Днепровской экспедиции 1990 г. Ис-
перспективы. Материалы международной науч- следования могильника. НА ІА НАН України, ф. 64,
но-практической конференции. Брянск: Ладомир, 1990/28а.
с. 111-118. Моця, А. П. 1990c. Погребальные памятники
Коваленко, В., Моця, О., Ситий, Ю. 1999. Роботи Южнорусских земель ІХ—ХІІІ вв. Киев: Наукова
Шестовицької експедиції 1998 року. Археологічні думка.
відкриття в Україні 1998—1999 рр., с. 13-14. Моця, О. П. (ред.). 2003. Село Київської Русі
Коваленко, В. Моця, А., Сытый, Ю. 2003. Архео- (за матеріалами південноруських земель). Київ:
логические исследования Шестовицкого комплекса Шлях.
в 1998—2002 гг. В: Дружинні старожитності Цен- Моця, О. П. 2015. Середньовічні порти Східної
трально-Східної Європи VIII—XI ст.: матеріали Європи: деякі відмінності на річках і морях. Архео-
Міжнародного польового археологічного семінару логія, 2, с. 66-78.
(Чернігів—Шестовиця, 17—20 липня 2003 р.). Чер- Моця, А. П., Ильяшенко, Э. М., Покас, П. М. 1984.
нігів: Сіверянська думка, с. 51-83. Отчёт о работе в с. Липовое Черниговской обл. НА
Коваленко, В., Моця, О., Ситий, Ю. 2004. Дослід- ІА НАН України, ф. 64, 1984/106.
ження в Шестовиці в 2001—2002 рр. Археологічні Моця, О. П., Казаков, А. Л. 2018. Досліджен-
відкриття в Україні 2002—2003 рр., с. 18-20. ня Чернігова. Археологічні дослідження в Україні
Коваленко, В., Моця, О., Ситий, Ю. 2005. До- 2016 р., с. 318-319.
слідження в Шестовиці в 2003—2004 рр. Археоло- Моця О., Казаков, А. 2019. Роботи Лівобережної
гічні дослідження в Україні 2003—2004 рр., с. 233- експедиції. Археологічні дослідження в Україні
234. 2017 р., с. 333-334.
Коваленко, В., Моця, О., Ситий, Ю. 2006. Дослід- Моця, О. П., Капустін, К. М., Сита, Л. Ф. 2018. Ар-
ження в Шестовиці в 2005 р. Археологічні дослід- хеологічні дослідження в Україні 2016 р., с. 319-321.
ження в Україні 2004—2005 рр., с. 197-198. Моця, А., Коваленко, В. 2006. Викинг из Шестови-
Коваленко, В., Моця, О., Ситий, Ю. 2008. Дослід- цы. Родина, 10, с. 40-43.
ження в Шестовиці у 2007 р. Археологічні дослід- Моця О., Коваленко, В. 2007. «Етнічний казан»
ження в Україні 2006—2007 рр., с. 163-164. на Десні (до інтерпретації Шестовицького археоло-
Коваленко, В., Моця, О., Ситий, Ю., Скороход, В. гічного комплексу). Матеріали VI Міжнародного
2008. Дослідження Шестовицького подолу. В: Івакін, конгресу україністів, 3: Історія. Політологія, с. 170-
Г. Ю. (ред.). Стародавній Іскоростень і слов’янські 180.
гради. Коростень: Тріада С, 1, с. 178-191. Моця, О. П., Коваленко, В. П., Петрашенко, В. О.
Коваленко, В. П., Моця, А. П., Шекун, А. В. (ред. кол.). 1997. Південноруське село IX—XIII ст.
1983. Отчёт об охранных работах у с. Шесто- (нові пам’ятки матеріальної культури). Київ:
вица в 1983—1984 гг. НА ІА НАН України, ф. 64, ІЗМН.
1983/37. Моця, О., Коваленко, В., Осадчий, Є, Ситий, Ю.
Коваленко, В. П., Моця, А. П., Шекун, А. В. 1985. 2007. Нова камерна гробниця з Шестовиці. Археоло-
Работы Шестовицкой экспедиции. Археологические гічні дослідження в Україні 2005—2007 рр., с. 295-
открытия 1983, с. 287-288. 297.
Куза, А. В., Коваленко, В. П., Моця, А. П., Гри- Моця, О. П., Орлов, Р. С., Коваленко, В. П., Пар-
горьев, А. В. 1984. Отчёт о работах Новгород- хоменко, О. В., Потапов, О. В., Покас, П. М. 1997. По-
Северской экспедиции Институтов АН СССР и селення Х—ХІІ ст. біля с. Автуничі. В: Моця, О. П.,
АН УССР, а также Черниговского исторического Коваленко, В. П., Петрашенко, В. О. (ред. кол.). Пів-
музея в 1981—1984 гг. НА ІА НАН України, ф. 64, денноруське село IX—XIII ст. (нові пам’ятки ма-
1984/114. теріальної культури). Київ: ІЗМН, с. 34-68.
Моця, А. П. 1986. Табаевские курганы (по дан- Моця, О. П., Томашевський, А. П. 1997. Просто-
ным археологических исследований и материалам рові та еколого-господарські аспекти досліджень

давньоруського селища Автуничі. Археометрія та Cкороход, В. М., Моця, О. П., Жигола, В. М. 2018.
охорона історико-культурної спадщини, 1, с. 28- Роботи на Виповзівському городищі. Археологічні
42. дослідження в Україні 2016 р., с. 327-329.
Моця, О. П., Сита, Л. Ф. 2018. Дослідження в смт Cкороход, В., Моця, О., Сита, Л., Жигола, В. 2019.
Седнів у 2015 р. Археологічні дослідження в Україні Дослідження городища та посаду Виповзівського ар-
2016 р., с. 321-322. хеологічного комплексу. Археологічні дослідження в
Моця, О. П., Скороход, В. М., Шидловський, П. С. Україні 2017 р., с. 345-347.
2011. Розвідка по «Шляху Мономаха» територією Ясновська, Л. В. 1996. Основні етапи археологіч-
Нижнього Подесення. Археологічні дослідження в ного вивчення давньоруських старожитностей Чер-
Україні 2010 р., с. 246-247. нігівського Подесення. В: Тези доповідей української
Моця, О. П., Черненко, О. Є., Казаков, А. Л., Со- делегації на VІ Міжнародному конгресі слов’янської
рокін, С. О. 2004. Охоронні археологічні досліджен- археології (Новгород, Росія, 1996 р.). Київ, с. 115-117.
ня в Чернігові в 2003 р. Археологічні відкриття в Ясновська, Л. В. 2007. До історії дослідження ке-
Україні 2002—2003 рр., с. 233. рамічного виробництва Чернігівщини в давньорусь-
Моця, О. П., Черненко, О. Є., Казаков, А. Л., Со- ку епоху. Сіверянський літопис, 2, с. 23-33.
рокін, С. О. 2006a. Охоронні археологічні досліджен- Ясновська, Л. В. 2017. Міжнародні археологічні
ня в м. Чернігові у 2004 р. Археологічні дослідження експедиції на Чернігівщині як фактор інтеграції в
в Україні 2004—2005 рр., с. 32-33. Європейський науковий та освітній простір. Вісник
Моця, О. П., Черненко, О. Є., Казаков, А. Л., Со- Чернігівського національного педагогічного універ-
рокін, С. О. 2006b. Охоронні археологічні досліджен- ситету, 145: Серія: Історичні науки, 12, с. 180-184.
ня в м. Чернігові у 2005 р. Археологічні дослідження
в Україні 2004—2005 рр., с. 293-295. ЯСНОВСЬКА Людмила Василівна, кандидат іс-
Проблеми… 1992. Проблеми вивчення серед- торичних наук, доцент, Національний університет
ньовічного села на Поліссі. Тези першого польового «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка, вул.
історико-краєзнавчого семінару. Чернігів: Сіве- Гетьмана Полуботка, 53, Чернігів, 14013, Україна.
рянська думка. YASNOVSKA Liudmyla V., Candidate of His-
Сахаров, А. Н. 1980. Дипломатия древней Руси: torical Sciences, Associate Professor, the National
ІХ — первая половина Х в. Москва: Мысль. University «Collegium of Chernihiv» named after
Скороход, В. М., Моця, О. П., Ситий, Ю. М. 2012. T. G. Shevchenko, 53, Het’mana Polubotka Street,
Дослідження оборонних споруд Виповзівського горо- Chernihiv, 14013, Ukraine.
дища. Археологічні дослідження в Україні 2011 р., ORCID: 0000-0001-9590-8254;
с. 514-515. e-mail: Lusiajasnovskaja@ukr.net.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ О. П. МОЦІ
(2009—2019 рр.) *
2009 340. Липове // Енциклопедія історії Украї-

ни. — К.: Наук. думка, 2009. — Т. 6.
336. Держава і цивілізація в історії Ук- 341. Начало христианства на Руси: «маке-
раїни. — К.: Еко-Продакшн, 2009 / Співавт.: донский след» // Українсько-македонський на-
М. Є. Горєлов, О. О. Рафальський. уковий збірник. — Вип. 4. — К., 2009.
337. Дослідження в Шестовиці у 2007 р. // 342. «Русь», «Мала Русь», «Україна» в після
Археологічні дослідження в Україні. 2006— монгольські та козацькі часи. — К.: Наук. дум-
2007. — К., 2009 / Співавт.: В. П. Коваленко, ка, 2009.
Ю. М. Ситий. 343. «Руська» термінологія в Київському та
338. Київська Русь в системі взаємовідносин Галицько-Волинському літописних зводах //
середньовічних європейських держав // Украї- Археологія. — 2009. — № 1.
на в Європі: пошуки спільного майбутнього. — 344. Регион Днестра и Дуная в конце І —
К.: Фенікс, 2009. начале ІІ тысячелетий нашей эры: взгляд со
339. Київська Русь: православ’я і народ- стороны Киевской Руси // Studia Antiqua et
ність // Наукові записки. Історичні науки. — Medievalia. — Jasi, 2009.
Кіровоград, 2009. — Вип. 12. 345. Україна: хронологія розвитку. — К.:
. Список праць оформлено як продовження від- Кріон, 2009, Т. 2 / Співавт.: П. П. Толочко,
повідного списку (Археологія і давня історія Ук- Г. Ю. Івакін та ін.
раїни, 2010, 1, с. 11—21). 346. Шеф-редактор «Діалогу» // Історична і

Список наукових праць Олександра Петровича Моці (2009—2019 рр.)
політична наука та суспільна практика в Ук- 363. «Русь» на півдні східнослов’янського

раїні. — К., 2009 / Співавт.: М. Є. Горєлов. світу // Русское наследие в странах Восточной
347. Археологічна розвідка по «Шляху Мо- и Центральной Европы. Материалы межгосу-
номаха» // Археологічні дослідження в Україні дарственной научной конференции, приуро-
2008. — К.: Академперіодика, 2009 / Співавт.: ченной к 600-летию битвы при Грюнвальде
В. П. Коваленко, В. М. Скороход. (5—8 июля 2010 г., Брянск). — Брянск: РИО
348. Дослідження в Шестовиці у 2008 р. // БГУ, 2010.
Археологічні дослідження в Україні 2008. — 364. «Українське» та «малоросійське» в «За-
К.: Академперіодика, 2009 / Співавт.: В. П. Ко- писках о Южной Руси» Пантелеймона Кулі-
валенко, Р. М. Луценко. ша // Слов’янські обрії. — 2010. — Вип. 3.
365. Шестовица — южная «сестра» Рюри-
кового городища // Диалог культур и народов
2010 средневековой Европы. — СПб, 2010 / Співавт.:
349. Волга — Днепр — Дунай: средневе- В. П. Коваленко.
ковый путь Булгар — Киев — Регенсбург // 366. Шляхи часів Київської Русі: темпи руху
Краеугольный камень. Археология, история, «на путехъ» // Археологія. — 2010. — № 2.
искусство. Культура России и сопредельных 367. Рец.: Сегеда С. П. Антропологія: підруч-
стран. — М., 2010. — Т. 1. ник для студ. гуманіт. спец. вищ. навч. закл. —
350. Две стороны предательства // Северная К.: Либідь, 2009 — 424 с. // Університет. —
война и Приднестровье: история и современ- 2010. — № 1 / Співавт.: П. С. Шидловський.
ность. — Тирасполь, 2010.
351. До вивчення джерельної бази «Повісті
2011
временних літ» // УІЖ. — 2010. — № 6.
352. До ювілею відділу давньоруської та се- 368. Анты за Дунаем // Stratum plus. — СПб;
редньовічної археології // Археологія і давня Кишинев; Одесса; Бухарест, 2011. — № 5: Древ-
історія України. — К., 2010. — Вип. 1: Пробле- ности антов.
ми давньоруської та середньовічної археології / 369. Археологічні пам’ятки середньовічної
Співавт.: А. П. Томашевський, С. В. Павленко. України: результати, проблеми та перспективи
353. Дослідження в Шестовиці 2009 р. // досліджень // Переяславіка: Наукові записки
Археологічні дослідження в Україні 2009. — Національного історико-етнографічного за-
К.; Луцьк, 2010 / Співавт.: В. П. Коваленко, повідника «Переяслав». — Переяслав-Хмель-
Ю. М. Ситий. ницький, 2011. — Вип. 5 (7).
354. Дослідження посаду городища Коровель 370. Давньоруський Чернігів. — К.: Старо-
біля с. Шестовиця у 2009 р. // Археологічні до- давній світ, 2011 / Співавт.: А. Л. Казаков.
слідження в Україні 2009. — К.; Луцьк, 2010 / 371. Дослідження в Шестовиці // Археологіч-
Співавт.: В. П. Коваленко, В. М. Скороход. ні дослідження в Україні 2010. — К.; Полтава,
355. Етнічні процеси в автохтонному середо- 2011 / Співавт.: В. П. Коваленко, Ю. М. Ситий.
вищі на етапі ранньомодерної та модерної іс- 372. Дослідження посаду городища Коровель
торії України // УІЖ. — 2010. — № 1. біля с. Шестовиця // Археологічні дослідження
356. Збруцький ідол // Енциклопедія сучас- в Україні 2010. — К.; Полтава, 2011 / Співавт.:
ної України. — К., 2010. — Т. 10: З—Зор. В. П. Коваленко, О. В. Терещенко.
357. Звенигород Галицький // Енциклопедія 373. Духовний опір суцільному негативу —
сучасної України. — К., 2010. — Т. 10: З—Зор. це справжня місія справжніх філософів // Філо-
358. Зелений Гай // Енциклопедія сучасної софська думка. — 2011. — № 2.
України. — К., 2010. — Т. 10: З—Зор. 374. Запорозько-гетьманське листування за
359. Материалы некрополей Х—ХІІІ вв. Літописом Самійла Величка // Гілея: Науковий
Днестро-Прутского региона в контексте изу- вісник. — 2011. — Вип. 52.
чения хорватской проблематики // Rossica 375. Мандрівка угрів за Карпати: інформація
antiqua. — 2010 — Т. 1. писемних джерел та археологічні реалії // Ар-
360. Могильники епохи Київської Русі // Ен- хеологія і давня історія України. — К., 2011. —
циклопедія історії України. — К.: Наук. думка, Вип. 7: Мадяри в Середньому Подніпров’ї.
2010. — Т. 7: Мл—О. 376. Міжнародна наукова конференція «Мадя-
361. Наукові дослідження відділу і проблеми ри в Середньому Подніпров’ї» у Комсомольську //
та перспективи давньоруської та середньовіч- Археологія і давня історія України. — К., 2011. —
ної археології в Україні // Археологія і давня Вип. 7: Мадяри в Середньому Подніпров’ї / Спі-
історія України. — К., 2010. — Вип. 1: Пробле- вавт.: С. Г. Боталов, О. Б. Супруненко.
ми давньоруської та середньовічної археології / 377. Міжнародна наукова конференція у
Співавт.: А. П. Томашевський. Комсомольську «Мадяри в Середньому По
362. Регион Днестра и Дуная в конце І — на- дніпров’ї» // Археологія. — 2011. — № 4 / Спі-
чале ІІ тысячелетия нашей эры: взгляд со сто- вавт.: С. Г. Боталов, О. Б. Супруненко.
роны Киевской Руси // Археологічні студії. — 378. Місто та його сільськогосподарська ок-
Чернівці: Зелена Буковина, 2010. — Вип. 4. руга в середньовічному Поліссі // Середньовіч-

Наш ювілей
ні міста Полісся: Тези доп. міжнародної наук. следования в еврорегионе «Днепр» в 2011 г. —
арх. конф. (м. Олевськ, Україна, 30 вересня — Чернигов, 2012 / Співавт.: В. П. Коваленко,
3 жовтня 2011 р.). — К.; Олевськ, 2011. В. М. Скороход.
379. Поховальні пам’ятки середньовічних 394. Дослідження північно-східної околиці
часів західноруського прикордоння — особли- Шестовицького посаду // Археологические ис-
вості обряду та сліди міжетнічних контактів // следования в еврорегионе «Днепр» в 2011 г. —
«In silvis, lampis… et urbe». Sredniowieczny Чернигов, 2012 / Співавт.: В. П. Коваленко,
obrzadek pogrzebowy na pograniezu polsko-rus І. Л. Давидко.
kim. — Rzeszów; Sanok: Mitel, 2011. 395. Зрада і донос в контексті дослідження
380. Поширення християнства на Русі: мож- діяльності І. Мазепи // УІЖ. — 2012. — № 5.
ливі шляхи проникнення // Церква — наука — 396. И так разошёлся славянский народ… //
суспільство: питання взаємодії. Матеріали Древняя Русь. Книга первая. — М., 2012 / Спі-
IX Міжнародної наукової конференції (м. Київ, вавт.: Л. Иванченко.
25—27 травня 2011 р.). — К.: НКНІКЗ, 2011. 397. Исследования памятников археологии
381. Розвідка по «Шляху Мономаха» тери- Нижнего Подесенья // Археологические иссле-
торією Нижнього Подесення // Археологічні до- дования в еврорегионе «Днепр» в 2011 г. —
слідження в Україні 2010. — К.; Полтава, 2011 / Чернигов, 2012 / Співавт.: П. С. Шидловський.
Співавт.: В. М. Скороход, П. С. Шидловський. 398. Назва «Україна» в історичній пам’яті
382. Русь-Україна в системі зав’язків євразій- землеробів-автохтонів півдня Східної Євро-
ського простору // Україна в Європі: контекст пи // Національна та історична пам’ять. — К.,
міжнародних відносин. — К., 2011. 2012. — Вип. 2.
383. «Українська тема» в працях Володими- 399. Начало российской государственнос-
ра Антоновича // Археологія. — 2011. — № 3 / ти — конец древнерусской народности // На-
Співавт.: О. В. Колибенко. чало Русской государственности в IX веке и
384. Українці: народ і його земля (етапи ста- её возрождение в первой четверти XVII века:
новлення). — К.: Стародавній світ, 2011. Материалы международной научной конфе-
ренции 25—27 ноября 2012 года. — Брянск:
Курсив, 2012.
2012 400. Новейшие скандинавские находки в
385. «Анти» — «Руси» — «Українці». Форму- погребениях Шестовицы. Приложение І // Ан-
вання ідентичності у слов’ян півдня Східної дрощук Ф., Зоценко В. Скандинавские древ-
Європи V—XIX ст. — К.: Наук. думка, 2012. ности Южной Руси. Каталог. — Париж, 2012 /
386. «Горожане» в «Ипатьевской летописи» // Співавт.: В. П. Коваленко.
Восточноевропейский средневековый город в 401. Новий курган у Шестовиці // Археологи-
контексте этнокультурных, политических и по- ческие исследования в еврорегионе «Днепр» в
селенческих структур. — Рязань: РИАМЗ, 2012. 2011 г. — Чернигов, 2012 / Співавт.: В. П. Ко-
387. Давньоруське оборонне будівництво у валенко, Є. М. Осадчий.
працях М. П. Кучери // Наукові записки з ук- 402. Оборонні споруди Виповзівського горо-
раїнської історії. — Переяслав-Хмельницький, дища // Археологические исследования в евро-
2012. — Вип. 32 / Співавт.: Л. І. Іванченко. регионе «Днепр» в 2011 г. — Чернигов, 2012 /
388. До 75-річчя Олега Васильовича Сухо- Співавт.: В. М. Скороход, Ю. М. Ситий.
бокова (1937—2008) // Археологія. — 2012. — 403. Откуда есть пошла земля Русская? // Ро-
№ 3 / Співавт.: О. В. Колибенко. дина. — 2012. — Вып. 9.
389. Дослідження в Шестовиці // Археологи- 404. Проблема етнополітичної моделі розвит-
ческие исследования в еврорегионе «Днепр» в ку держави в наукових доробках М. І. Панчука //
2011 г. — Чернигов, 2012 / Співавт.: В. П. Ко- Життя в координатах пізнання. — К., 2012.
валенко, Ю. М. Ситий. 405. Самоназви автохтонів півдня Східної
390. Дослідження в Шестовиці // Археологіч- Європи середньовічних та модерних часів у
ні дослідження в Україні 2011. — К: Волинські працях М. І. Костомарова // Слов’янські об-
старожитності, 2012 / Співавт.: В. П. Ковален- рії. — 2012. — Вип. 4.
ко, Ю. М. Ситий. 406. Синьоводська битва та її наслідки в кон-
391. Дослідження на посаді Виповзівсько- тексті історії середньовічної Європи // УІЖ. —
го городища // Археологічні дослідження в 2012. — № 2.
Україні 2011. — К: Волинські старожитності, 407. Сіверянщина на зламі І—ІІ тис. н. е. //
2012 / Співавт.: В. М. Скороход, Ю. М. Ситий. Матеріальна та духовна культура Південної
392. Дослідження на посаді городища в уроч. Русі. — К.; Чернігів, 2012.
Коровель у Шестовиці // Археологічні дослід- 408. Становлення і розвиток Київської Русі
ження в Україні 2011. — К: Волинські старо- в контексті етногеографічних досліджень // Ар-
житності, 2012 / Співавт.: В. П. Коваленко, хеологія. — 2012. — № 3.
В. М. Скороход. 409. Українська етнічна нація. — К., Еко-
393. Дослідження на розкопі № 1 на посаді Прдакшн, 2012 / Співавт.: М. Горєлов, О. Ра-
Шестовицького городища // Археологические ис фальський.

2013 ренції. — К., 2013 / Співавт.: М. Є. Горєлов,

О. О. Рафальський.
410. Відображення хозарсько-слов’янських 424. Формування ранніх Київської та Лю-
контактів в матеріальній культурі кінця І тис. бецької округ за матеріалами некрополів // Цер-
н. е. // Сучасна славістика: ключові проблеми ква — наука — суспільство: питання взаємодії.
та тенденції розвитку. Тези міжнародної нау- Матеріали Міжнародної наукової конференції
кової конференції. — К., 2013. (29—31 травня 2013 р.) — К.: НКПІКЗ, 2013.
411. Гончарне виробництво на поселенні Ав- 425. Чернігівська ділянка «Шляху Монома-
туничі // Матеріальна культура південнорусь- ха» // Сіверянський літопис. — 2013. — № 2 /
кого села ІХ—ХІІІ ст. — К.: Стародавній світ, Співавт.: В. П. Коваленко, В. М. Скороход.
2013 / Співавт.: В. П. Коваленко. 426. Чорна Могила // Енциклопедія історії
412. Дніпровська Русь. — К.: Стародавній України. — К.: Наук. думка, 2013. — Т. 10:
світ, 2013. Т—Я.
413. Дослідження Виповзівського городи- 427. Шестовиця // Енциклопедія історії Ук-
ща // Археологічні дослідження в Україні раїни. — К.: Наук. думка, 2013. — Т. 10: Т—Я /
2012. — К.; Луцьк, 2013 / Співавт.: В. М. Ско- Співавт.: В. П. Коваленко.
роход, Ю. М. Ситий, О. В. Терещенко.
414. Дослідження городища Коровель в
с. Шестовиця // Археологічні дослідження в 2014
Україні 2012. — К.; Луцьк, 2013 / Співавт.: 428. Автуничи // Древняя Русь в средневеко-
Л. Ф. Сита, Ю. М. Ситий, В. С. Жигола. вом мире: энциклопедия. — М.: Ладомир, 2014.
415. Дослідження забудови майданчика 429. Битва на Синіх Водах і її місце в серед-
Виповзівського городища // Археологичес- ньовічній історії Європи // Синьоводська бит-
кие исследования в еврорегионе «Днепр» в ва 1362 року в контексті середньовічної історії
2012 г. — Гомель, 2013 / Співавт.: В. М. Скоро- Східної Європи. — Кіровоград: РВВ КДПУ ім.
ход, Ю. М. Ситий. В. Винниченка, 2014 (Наукові записки. Серія:
416. Дослідження на посаді Шестовицько- Історичні науки, Вип. 20, тематичний) / Спі-
го городища // Археологические исследования вавт.: О. О. Рафальський.
в еврорегионе «Днепр» в 2012 г. — Гомель, 430. Булгар — Киев, путь // Древняя Русь в
2013 / Співавт.: В. М. Скороход, Ю. М. Ситий, средневековом мире: энциклопедия. — М.: Ла-
О. В. Терещенко. домир, 2014.
417. Дослідження на посаді Шестовицького 431. Виповзівський археологічний комплекс
городища // Археологічні дослідження в Україні у світлі нових досліджень 2009—2013 рр. // Міс-
2012. — К.; Луцьк, 2013 / Співавт.: В. М. Скоро- та Давньої Русі. Збірка наукових праць пам’яті
ход, Ю. М. Ситий, О. В. Терещенко. А. В. Кузи. — К.: Стародавній світ, 2014 / Спі-
418. Дослідження печер біля с. Преображен- вавт.: В. М. Скороход, Ю. М. Ситий.
не на Луганщині // Археологічні дослідження 432. Відображення номадсько-слов’янських
в Україні 2012. — К.; Луцьк, 2013 / Співавт.: взаємовпливів у матеріальній культурі кінця
А. Л. Казаков, П. О. Нечитайло. І тис. н. е. «Керамічний аспект» // Археологічні
419. Дослідження Шестовицького городи- студії. — К.; Чернівці: Черемош, 2014. — Вип. 5.
ща // Археологические исследования в евроре- 433. Етнічний поступ українців у працях
гионе «Днепр» в 2012 г. — Гомель, 2013 / Спі- М. П. Драгоманова // Слов’янські обрії. —
вавт.: Л. Ф. Сита, Ю. М. Ситий. 2013. — Вип. 5.
420. Європейська парадигма України: від 434. Желди, Желни, Жовнино // Древняя
Київської Русі до початку ХХ століття // Світові Русь в средневековом мире: энциклопедия. —
інтеграційні процеси в умовах трансформації М.: Ладомир, 2014.
міжнародних систем. — К., 2013 / Співавт.: 435. Журавное // Древняя Русь в средневеко-
М. Є. Горєлов, І. Ю. Гузенко. вом мире: энциклопедия. — М.: Ладомир, 2014.
421. Ранньослов’янські об’єкти Шестовиці і 436. Західний шлях поширення православ’я
проблема поляно-сіверянського розмежуван- на Русь // Владимир Святой и крещение
ня // Слов’яни і Русь: археологія та історія. Руси. — К.: АДЕФ-Украина, 2014.
Збірка праць на пошану дійсного члена На- 437. Зеленый Гай // Древняя Русь в средневеко-
ціональної академії наук України Петра Пет- вом мире: энциклопедия. — М.: Ладомир, 2014.
ровича Толочка з нагоди його 75-річчя. — К.: 438. Круглий стіл «Проблеми давньоруської
Стародавній світ, 2013. урбаністики» // Археологія. — 2014. — № 2 /
422. Регіон Карпат за часів Київської та Гали- Співавт.: С. В. Павленко.
цько-Волинської Русі // Transkarpackie kontakty 439. Лесковое // Древняя Русь в средневеко-
Kulturowe w okresie Latenskim, rzymskim i вом мире: энциклопедия. — М.: Ладомир, 2014.
wczesnym sredniowieczy. — Krosno, 2013. 440. Липовое // Древняя Русь в средневековом
423. Українська етнічна нація // Сучасна мире: энциклопедия. — М.: Ладомир, 2014.
славістика: ключові проблеми та тенденції 441. Літописний «Шлях Мономаха»: архео-
розвитку. Тези міжнародної наукової конфе- логічні реалії // Археологія. — 2014. — № 1 /

Наш ювілей
Співавт.: А. Л. Казаков, В. П. Коваленко, 459. Дослідження Виповзівського городи-

А. В. Петраускас, В. М. Скороход, Ю. М. Си- ща // Археологічні дослідження в Україні
тий. 2014. — К.: Стародавній світ, 2015 / Співавт.:
442. Літописний Оргощ // Міста Давньої В. М. Скороход, Ю. М. Ситий, В. С. Жигола.
Русі. Збірка наукових праць пам’яті А. В. Ку- 460. Дослідження городища в ур. Городок
зи. — К.: Стародавній світ, 2014 / Співавт.: біля с. Петрівка Щорського району Чернігівсь-
В. П. Коваленко. кої області у 2013 р. // Археологические иссле-
443. Міста Південної Русі: деякі теоретичні про- дования в Еврорегионе «Днепр» в 2013 году. —
блеми досліджень // Археологія. — 2014. — № 3. Брянск, 2015 / Співавт.: Д. М. Козубова,
444. Оргощ // Древняя Русь в средневековом В. М. Скороход.
мире: энциклопедия. — М.: Ладомир, 2014. 461. Землероби та кочівники на Велико-
445. Роботи на Виповзівському городищі // му Кордоні Східної Європи за часів Київської
Археологічні дослідження в Україні 2013. — Русі. — К.: Інститут історії України, 2015.
К., 2014 / Співавт.: В. М. Скороход, Ю. М. Си- 462. Некоторые археологические факты вре-
тий, В. С. Жигола. мени нашествия Батыя // Российская археоло-
446. Розвідки правого берега р. Снов // Ар- гия. — 2015. — № 4 / Співавт.: Л. І. Іванченко.
хеологічні дослідження в Україні 2013. — К., 463. Новые исследования курганов на не-
2014 / Співавт.: О. М. Бондар, В. М. Скороход, крополе Шестовицкого археологического комп-
Ю. М. Ситий. лекса // Грани гуманитарного знания: Сборник
447. Судовая Вишня // Древняя Русь в сред- статей к 60-летию профессора Сергея Павлови-
невековом мире: энциклопедия. — М.: Ладо- ча Щавелёва. — Курск: КГМУ, 2015 / Співавт.:
мир, 2014. В. П. Коваленко.
448. ХІХ століття: переломний момент у фор- 464. Особливості формування чернігівського
муванні української модерної нації // Українсь- давньоруського ґрунтового некрополя // Церк-
ко-македонський науковий збірник. — К., ва — наука — суспільство: питання взаємодії.
2014. — Вип. 6. Матеріали Тринадцятої Міжнародної науко-
449. Шестовица // Древняя Русь в средневеко- вої конференції (27—29 травня 2015 р.). — К.:
вом мире: энциклопедия. — М.: Ладомир, 2014. НКПІКЗ, 2015 / Співавт.: А. Л. Казаков.
450. Яблоновка // Древняя Русь в средневеко- 465. Розкопки Виповзівського городища //
вом мире: энциклопедия. — М.: Ладомир, 2014. Археологические исследования в Еврорегионе
«Днепр» в 2013 году. — Брянск, 2015 / Співавт.:
В. М. Скороход, Ю. М. Ситий, В. С. Жигола.
2015 466. Самоідентифікація східних слов’ян в
451. Антична і давньоруська цивілізації: до часи Русі // УІЖ. — 2015. — № 1.
причин змін релігійних систем // Релігія та со- 467. Седнів. Курганний могильник // Звід
ціум. — 2015. — № 3 (19). пам’яток історії та культури України. Чер-
452. Бліфельд Давид Ісакович // Інститут ар- нігівська область. — Чернігів: Десна Поліграф,
хеології Національної академії наук України 2015. — Вип. 1: Чернігівський район.
1918—2014. — К.: АДЕФ-Україна, 2015. 468. Середньовічні порти Східної Європи:
453. Відділ давньоруської та середньовічної деякі відмінності на ріках і морях // Археоло-
археології // Інститут археології Національ- гія. — 2015. — № 2.
ної академії наук України 1918—2014. — К.: 469. Табаївка. Курганний могильник // Звід
АДЕФ-Україна, 2015 / Співавт.: І. А. Готун, пам’яток історії та культури України. Чер-
С. O. Беляєва, О. В. Колибенко, С. В. Павлен- нігівська область. — Чернігів: Десна Поліграф,
ко, А. П. Томашевський. 2015. — Вип. 1: Чернігівський район.
454. «Внутрішня» Русь у контексті уточнен- 470. Угода 1654 р.: деякі передумови і на-
ня меж // Археологія. — 2015. — № 1. слідки // Наукові записки Інституту політичних
455. Гущин. Курганний могильник // Звід і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кура-
пам’яток історії та культури України. Чер- са. — 2015. — № 1 (75).
нігівська область. — Чернігів: Десна Поліграф,
2015. — Вип. 1: Чернігівський район.
2016
456. Дві столиці Чернігово-Сіверської землі
за доби «Слова о полку Ігоревім» // Поликан- 471. Деякі начальні проблеми археологіч-
ня — археологія. — Чернігів, 2015 / Співавт.: них досліджень пам’яток післямонгольских та
Л. І. Іванченко. козацьких часів // Археологія. — 2016. — № 3.
457. До історії оруг Києва та Любеча (за ма- 472. До сумнівної тези українсько-росій-
теріалами могильників давньоруських часів) // ської етнічної єдності в середньовічні часи //
Болховітіновський щорічник 2013/2014. — К.: Od Bachórza do Światowida ze Zbrucza:
НКПІКЗ, 2015. tworzenie się słowiańskiej Europy w ujęciu
458. Довженок Василь Йосипович // Інститут źródłoznawczym: księga jubileuszowa Profesora
археології Національної академії наук Украї- Michała Parczewskiego. — Kraków — Rzeszów:
ни 1918—2014. — К.: АДЕФ-Україна, 2015. Uniwersytet Rzeszówski, 2016.

473. «Ембріонний» етап формування давньо- 488. Городець Остерський і його «божниця» //

руських міст // Археологія і давня історія Украї- Болховітіновський щорічник 2015/2016. — К.;
ни. — К., 2016. — Вип. 4 (21): Південноруське Познань, 2017 / Співавт.: А. Казаков.
місто у системі міжцивілізаційних контактів. 489. Давньоруське оборонне будівництво у пра-
474. Етнічні процеси та самоназви в регіоні цях М. П. Кучери // Археологія. — 2017. — № 4.
Південної Русі // Тіні згаданих предків. Від 490. Деякі нагальні проблеми археологічних
склавинів до русинів. Прадавня Україна, Русь досліджень пам’яток після монгольських та
і походження українців. — Харків: Клуб сімей- козацьких часів // Нові дослідження пам’яток
ного дозвілля, 2016. археології козацької доби в Україні. — К.,
475. Із приводу однієї майже забутої версії 2017. — Вип. 26.
християнізації Русі // Владимир Великий и 491. До питання становлення української
его место в отечественной истории. Материалы ідеї в ХІХ столітті // VІІІ Міжнародний конгрес
международной конференции. — К., 2016. україністів. Українознавство. Освіта. — К.,
476. Історично-археологічні дослідження піс- 2017. — Ч. 1.
лямонгольських та козацьких часів в Україні // 492. Дослідження курганів древлянської
Археологія. — 2016. — № 3. землі у другій половині ХІХ ст. — на початку
477. Пам’яті Володимира Петровича Кова- ХХ ст. // Археологія і давня історія України. —
ленка // Археологія. — 2016. — № 4 / Співавт.: К., 2017. — Вип. 4 (25): Дослідження археоло-
В. М. Скороход. гічної спадщини Східної Волині (до 120-річчя з
478. Передмова // Археологія і давня історія дня народження Ф. А. Козубовського).
України. — К., 2016. — Вип. 3 (20): Досліджен- 493. Золотоординські темні віки на землях
ня Київського Полісся. південної Русі: історично-археологічний кон-
479. Роботи на Виповзівському городищі // текст // Археологія. — 2017. — № 2.
Археологічні дослідження в Україні 2015. — 494. Литовсько-польська доба в археології
К.: Стародавній світ, 2016 / Співавт.: В. М. Ско- України // Археологія. — 2017. — № 1.
роход, В. С. Жигола. 495. «Лінії» Володимира в системі оборони
480. Роль Кирило-Мефодіївського братства Південної Русі // Україна в Центрально-Схід-
в контексті Українського Ренесансу ХІХ ст. // ній Європі. — К., 2017. — Вип. 17.
Глобалізація/європеїзація і розвиток націо- 496. Літописні гради Буковини: результати
нальних слов’янських культур. — К., 2016 / та перспективи досліджень // Археологія Бу-
Співавт.: О. О. Рафальський. ковини: здобутки та перспективи. Тези допові-
481. Торговельні відносини східнослов’янських дей наукового семінару (м. Чернівці, 15 грудня
міст середини Х ст. // Hendel w sredniowieczu. — 2017 р.). — Чернівці: Технодрук, 2017.
Krosno, 2016 / Співавт.: А. В. Петраускас. 497. Ранні міські центри в зоні Степового
482. Ancient Rus cities: certain theoretic кордону Європи // Культурний шар. Статті на
problems of the study (Археологія № 3, пошану Гліба Юрійовича Івакіна. — К.: Лау-
2014, с. 53—57) // Археологія (Спецвипуск рус, 2017 / Співавт.: Л. І. Іванченко.
2014/2015). — 2016. 498. Ріки в історії русів. — К.: Стародавній
483. Medieval ports in Eastern Europe: certain світ, 2017.
differences at rivers and seas (Археологія № 2, 499. Світлої пам’яті Володимира Петровича
2015, с. 66—79) // Археологія (Спецвипуск Коваленка (10 квітня 1954 — 24 жовтня 2016) //
2014/2015). — 2016. Середньовічні та ранньомодерні старожит-
ності Центрально-Східної Європи. Матеріали
XVI Міжнародної студентської наукової архе-
2017 ологічної конференції (Чернігів, 7—9 квітня
484. Археологія козацької доби в Україні // 2017 р.). — Чернігів: ЧНПУ ім. Т. Г. Шевченка,
Археологія. — 2017. — № 3. 2017 / Співавт.: О. Б. Коваленко, В. М. Скороход.
485. База даних археологічних пам’яток Ук- 500. Середнє Подніпров’я за середньовічних
раїни 2-ї половини ХІІІ — початку XVІІІ ст.: за- часів // Середньовічне Подніпров’я в системі
вдання та методика // Нові дослідження пам’яток міжцивілізаційних контактів між Балтією та
археології козацької доби в Україні. — К., 2017. — Чорномор’ям. Нариси. — К.: Олег Філюк, 2017.
Вип. 26 / Співавт.: А. В. Борисов, В. М. Мисак, 501. Торгівельні зв’язки на землях Середньо-
С. В. Павленко, А. П. Томашевський. го Подніпров’я в контексті балто-чорноморських
486. Возвягль — Новоград-Волинський: «ман контактів // Середньовічне Подніпров’я в сис-
дрівка» міста в просторі й часі // Возвягль-Звя- темі міжцивілізаційних контактів між Балтією
гель — Новоград-Волинський у часовому зрізі та Чорномор’ям. Нариси. — К.: Олег Філюк,
тисячоліть. — Харків: Майдан; К.: Стародавній 2017.
світ, 2017. 502. Цивілізаційний крах Переяславського
487. Вступ // Середньовічне Подніпров’я проекту (Україна і Московія: історія співісну-
в системі міжцивілізаційних контактів між вання та ворожнечі). — К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Ку-
Балтією та Чорномор’ям. Нариси. — К.: Олег раса НАН України, 2017 / Співавт.: М. Є. Горє-
Філюк, 2017. лов, О. О. Рафальський.

Наш ювілей
2018 516. Робота П. П. Толочка «Від Русі до Ук-

раїни» й археологічні реалії // Археологія. —
503. Аналіз Петром Толочком історичного 2018. — № 1.
поступу предків сучасних українців у серед- 517. Роботи на Виповзівському городищі //
ньовічні часи і тогочасні археологічні реалії // Археологічні дослідження в Україні 2016. —
Нові дослідження пам’яток археології козаць- К.: ІА НАН України, 2018 / Співавт.: В. М. Ско-
кої доби в Україні. — К., 2018. — Вип. 27. роход, В. С. Жигола.
504. Богдан Звіздецький — дослідник се-
редньовічних городищ на території древлян //
Б. А. Звіздецький дослідник древлянських 2019
старожитностей. — Коростень, 2018 / Співавт.:
В. П. Чабай. 518. Актуальні проблеми археологічних до-
505. Виповзів на Десні // Подесення в кон- сліджень давньоруської Буковини // Per aspera
тексті європейської історичної і природної спад- ad astra: до 100-літнього ювілею відомого архе-
щини. — Чернігів, 2018. — Вип. 1 / Співавт.: олога Бориса Тимощука: Тези доповідей Між-
В. Скороход. народної наукової конференції (м. Чернівці,
506. Виповзів: 10 років досліджень // І Все- 8 квітня 2019 р.). — Чернівці, 2019.
український археологічний з’їзд: Програма ро- 519. Давньоруське городище в Гребенях за
боти та анотації доповідей (Ніжин, 23—25 лис- результатами нових робіт // Археологічні до-
топада 2018 р.). — К.: ІА НАН України, 2018 / слідження в Україні 2017 р. — К.: ІА НАН Ук-
Співавт.: В. М. Скороход. раїни, 2019 / Співавт.: І. Готун, А. Петраускас,
507. «Всі дороги ведуть на Балкани»: перші Д. Шахрай, Р. Бабенко, Д. Чероновол.
кроки християнства на Русі // Церква — на- 520. Дослідження городища та посаду Ви-
ука — суспільство: питання взаємодії. Матеріа- повзівського археологічного комплексу // Архе-
ли XV Міжнародної наукової конференції. — ологічні дослідження в Україні 2017 р. — К.: ІА
К.: НКПІКЗ, 2018. НАН України, 2019 / Співавт.: В. М. Скороход,
508. Вступ // Подесення в контексті європей- Л. Ф. Сита, В. С. Жигола.
ської історичної і природної спадщини. — Чер- 521. Історичний вчинок Івана Мазепи в кон-
нігів, 2018. — Вип. 1 / Співавт.: О. Коваленко. тексті сприймання понять «зрада» і «героїзм» //
509. Давньоруський курганний могильник Іван Мазепа та його епоха. — К., 2019.
біля с. Автуничі // Старожитності Лівобережжя 522. Литовська доба в деяких деталях писем-
Дніпра. — К.; Котельва, ЦП НАНУ України і ної та матеріальної культур України // Архео-
УТОПІК, 2018. логія. — 2019. — № 3.
510. Дослідження в смт. Седнів // Архео- 523. Нагальні питання досліджень етнічної
логічні дослідження в Україні 2016. — К.: ІА історії східних слов’ян середньовічних часів //
НАН України, 2018 / Співавт.: К. М. Капустін, Археологія. — 2019. — № 1.
Л. Ф. Сита. 524. Проблеми створення загальнодержав-
511. Дослідження в смт. Седнів у 2015 р. // ної бази даних археологічних пам’яток Украї-
Археологічні дослідження в Україні 2016. — К.: ни // Нові дослідження пам’яток козацької доби
ІА НАН України, 2018 / Співавт.: Л. Ф. Сита. в Україні. — К., 2019. — Вип. 28.
512. Дослідження Чернігова // Археологічні 525. Результати досліджень чернігівського
дослідження в Україні 2016. — К.: ІА НАН Ук- передгороддя у 2018 р. // Археологія. — 2019. —
раїни, 2018 / Співавт.: А. Л. Казаков. № 2 / Співавт.: В. М. Скороход, В. С. Жигола.
513. Маловідоме давньоруське городище 526. Роботи лівобережної експедиції // Архео-
на Середньому Дніпрі // Археологічні дослід- логічні дослідження в Україні 2017 р. — К.: ІА
ження в Україні 2016. — К.: ІА НАН України, НАН України, 2019 / Співавт.: А. Л. Казаков.
2018 / Співавт.: А. В. Петраускас, І. А. Готун, 527. Сакральне і світське в діяльності Воло-
Д. О. Шахрай. димира Святославича // Церква — наука — сус-
514. Микола Костомаров і Кирило-Мефо пільство: питання взаємодії. Матеріали Між-
дієвське братство // XVI Международни конгрес народної наукової конференції. — К., 2019.
славісти. Теза и резтмеи у два тома. — Београд, 528. Ще раз про елітарний поховальний обряд
2018. — Т. 2 / Співавт.: О. О. Рафальський. язичницької Русі // Археологія. — 2019. — № 2.
515. Микола Костомаров і Кирило-Ме- Укладачі
фодієвське братство // Слов’янські обрії. — С. О. Біляєва,
2018. — Вип. 9 / Співавт.: О. О. Рафальський. С. В. Павленко

РЕГІОНИ
і СИСТЕМИ РОЗСЕЛЕННЯ
УДК 904.4(477.84)“10/12”.004.68 DOI: 10.37445/adiu.2020.02.01
О. В. Манігда
Моделювання населених пунктів ХI—ХІІІ ст.

На прикладі археологічних пам’яток
Теребовлянського князівства
У статті послідовно розглянуто методику виді- і здійснюється моделювання давніх населених

лення населених пунктів (НП) із залишків архео- пунктів.
логічних пам’яток часів середньовіччя. Проаналі- Історія досліджень останніх десятиліть.
зовано склад, значення НП у системі розселення,
Одним з напрямків формування археологічної
визначено ступінь найближчого сусідства на двох
етапах функціонування в межах князівства. Гос- карти є аналіз неопублікованих джерел, біль-
подарський аспект системи розселення розглянуто шість з яких зберігається у Науковому архіві
через реконструкцію давніх ландшафтів на основі Інституту археології НАН України (НА ІА НАН
ґрунтових покривів. України). Цей аспект вивчення поселенських
Ключові слова: населені пункти давнини, індекс та поховальних пам’яток давньоруського часу
найближчого сусідства, реконструкція ландшафтів, найкраще проявляється у результаті аналізу
система розселення, Теребовлянське князівство. діяльності польових експедицій. У НА ІА НАН
України зберігаються звіти таких експедицій,
Вступ. Постановка проблеми. Метою стат- серед яких автором було оброблено ті, що стосу-
ті є побудова моделі, яка реконструює населені ються території нашого дослідження з 1945 по
пункти у межах давнього історично-соціального 2005 рр. Також, відібрано для аналізу ті звіти,
організму — Теребовлянського князівства. Для що містили навіть незначну інформацію про
досягнення цієї мети автором поставлено кіль- фіксацію давньоруських поселень та городищ.
ка завдань. Зокрема, проаналізувати кількість Дослідження цього кола джерел дозволило не
та динаміку розвитку археологічних пам’яток лише отримати інформацію про параметри
у межах князівства на різних хронологічних пам’яток, які нас цікавлять, але й поставити
етапах від Х до ХІІІ ст. Ці пам’ятки є залишка- низку інших важливих питань щодо необхід-
ми давніх населених пунктів (НП) і становлять них параметрів дослідження пам’яток, прове-
джерельну базу для аналізу системи розселен- дення діяльності з охорони пам’яток тощо.
ня регіону. Наступне завдання — вийти на рі- Інформацію про датування, площу, харак-
вень реконструкції давніх населених пунктів. тер знахідок на території поселень, городищ
Це — один з аспектів функціонування системи та могильників переважно маємо завдяки до-
розселення регіону. Показати природні умови у слідженням з часу 1940-х рр. У різний час цьо-
яких існували давні населені пункти. Зокрема, му регіону приділили свою увагу М. П. Кучера,
проаналізувати ґрунтові покриви та реконстру- П. О. Раппопорт, О. О. Ратич, М. Ю. Брайчевсь-
ювати типи ландшафтів на їх основі і розгляну- кий, В. В. Ауліх, І. С. Винокур, Ю. М. Малєєв,
ти, таким чином, господарський аспект системи О. М. Приходнюк, І. П. Русанова, Б. О. Тимо-
розселення. Ці завдання здійснюються шляхом щук, І. П. Герета, В. П. Савич, М. А. Філіпчук,
наповнення ГІС «Населені пункти давнини Те- Б. С. Строцень, В. М. Войнаровський, О. М. Гав-
ребовлянського князівства». Треба зауважити, рилюк, О.І. Корчинський, М. А. Пелещишин,
що ця робота є продовженням дисертаційного М. О. Ягодинська, Р. Г. Миська, Р. М. Чайка,
дослідження (Манігда 2016) і являє собою ком- В. О. Артюх, О. М. Дерех, І. П. Возний, Б. П. То-
плексну археологічну карту, через аналіз якої менчук, Л. П. Михайлина, С. В. Пивоваров,
© О. В. Манігда, 2020 С. П. Маярчак та багато інших дослідників.

Р е г і о н и і системи розселення
Роботу археологічних експедицій у 1940—2000- Загалом, варто зауважити, що все більше

х рр. за аналізом архівних матеріалів детально дослідників орієнтовані на комплексне вив-
висвітлено у публікації (Манігда 2010). чення мікрорегіонів із залученням усіх можли-
Ще одним важливим аспектом історії дослід- вих факторів. У цьому напрямку також здійс-
ження поставленої проблеми є формування нюється низка проектів (Афанасьев, Савенко,
давніх НП та систем розселення, комплексні Коробов 2004; Средневековое... 2004; Davies et
дослідження археологічних пам’яток у природ- al. 2014). Із використанням екологічного підхо-
ному оточенні. ду розроблена система розселення Прут-Дніс-
Зокрема, застосування комплексних підходів тровського регіону для черняхівського ареалу
у дослідженнях пам’яток, які поєднують мето- пам’яток (Стеблій 2007). Створення карт-мо-
ди археології, географії, екології, економіки. делей функціонування окремих поселень, їх
Інноваційні засоби аналізу та представлення сукупностей, давніх суспільств, розрахунки
результатів досліджень втілені у багатьох ро- населення, еколого-геоморфологічні характе-
ботах, серед яких найближчими до періоду та ристики населених пунктів, що розглядають-
регіону дослідження є розробки С. П. Романчу- ся в рамках моделей з популяційної екології
ка, А. П. Томашевського та ін. (Романчук 1981; на території Східної Європи розробляються
Томашевський 2003; Макаров, Захаров, Бужи- багатьма науковцями (Шевченко 1988; Тома-
лова 2001; Коробов 2011, с. 111—124; Рожко шевський, Павленко 2014; Czopek et al. 2018,
2012). Усвідомлення необхідності вивчення с. 107—230; Борисов 2019; Harper et al. 2019).
розвитку давнього суспільства через дослід- Конкретно, дослідження систем розселен-
ження систем розселення у мікрорегіонах — ня середньовічного часу із застосуванням ГІС
один із сучасних підходів до дослідження близькі за методикою до нашого дослідження
археологічних пам’яток. За результатами ком- здійснені у розробках світових та українських
плексних досліджень мікрорегіонів з’являється фахівців (García-Contreras Ruiz 2012; Malina,
можливість виходу на рівень реконструкції те- Šilhavý 2012; Tamaškovič, Hladík 2015; Козак,
риторіального та соціального устрою. У давнь- Козак 2016; Борисов 2020).
оруський час для території нашого досліджен- Історична характеристика регіону, у
ня, така робота була проведена у мікрорегіоні якому утворилося Теребовлянське кня
Західного Побужжя, а саме, розглянуто форму- зівство. У період раннього середньовіччя,
вання територіальної структури мікрорегіону у території від витоків Прута та Дністра до їх
складі Белзької землі (Ляска 2012), для Пере- середніх течій були населені кількома хор-
мишлянської землі (Рудий 2002a; 2002b). ватськими племенами, які після VI ст. уже не
Із огляду на дослідження конкретного давньо- перебували у складі Великої Хорватії. Сучас-
го державного утворення — князівства, важли- ні історики вважають слушним не використо-
вим є розгляд адміністративно-територіаль- вувати термін «білі хорвати» для позначення
ного устрою (питання термінології) для часу закарпатських, присянських та дністровських
Х—ХІ ст. (Мателешко 2013). Подібні праці є для хорватів. Натомість, пропонують називати ці
означення регіонів більш раннього часу у ме- племена «карпатськими хорватами» (Войтович
жах Карпатського регіону у пізньоримський час 2010, с. 37). Водночас, у ІХ—Х ст. у басейні Се-
(Туня 2012), для регіонів Північно-Західної Ук- реднього Дністра, на його лівому березі, істо-
раїни у ІІІ—VII ст. н. е. (Стеблій 2007), для Ов- рики локалізують спільність, яку ототожнюють
руцької волості (Томашевский 2008; Томашевсь- з племенем «требов’ян», у Х ст. — «тиверців»
кий, Павленко 2014). На сусідніх теренах — у (Войтович 2010, с. 34, 49).
межиріччі Березини та Дніпра у давньоруський Із кінця Х ст. територія Прикарпаття була
час (Кошман 2007, с. 51—70; Тимофеенко 2014), приєднана до Київської Русі князем Володи-
у північній частині Полаб’я (Wehner 2010). миром. Із цього часу на процес розселення у
Завдання, подібні до пропонованого дослід- регіоні почала впливати князівська адмініст-
ження (реєстри пам’яток, картування тощо) у рація. Формування Теребовльської волості, як
різні роки ставилися у кількох дисертаційних ядра майбутньої Галицької землі, припадає
роботах (Панишко 1997; Кучинко 1999; Вере- на кінець ХІ ст., коли князь Василько отримав
мейчик 1994; Стеблій 2007; Ягодинська 2015). Теребовльський стіл після смерті Рюрика Рос-
Одне із завдань, яке реалізоване у пропоно- тиславича (1092 р.). (Котляр 1998, с. 115). На
ваній роботі — утворення у результаті комп- думку істориків, дослідників Давньої Русі, саме
лексних досліджень мікрорегіонів багатопро- Теребовль стратегічно мислився як форпост, з
фільних баз гео- та матеріальних даних, що якого здійснювалась колонізація Дністровсь-
сприяють здійсненню пам’яткоохоронної діяль- кого Пониззя (Котляр 1998, с. 115—116). По-
ності. Спеціальних праць у цьому напрямку на низзя також увійшло до складу Теребовлянсь-
теренах, які ми досліджуємо, не проводилося. кого князівства у кінці ХІ — на початку ХІІ ст.
Однак, один з вузьких аспектів, орієнтованих Із середини ХІІ ст. Теребовлянське князівство
на створення та функціонування заповідни- як і Пониззя увійшло до складу Галицького
ка Тустань, було розглянуто О. Дишликом та князівства, а з 1199 р. до складу Галицько-Во-
С. Марковим (Дишлик, Марков 2012). линської держави.

Манігда, О. В. Моделювання населених пунктів ХI—ХІІІ ст.
Окреслені історичні умови у яких відбував- ріплення прикордонних рубежів, формування

ся процес розселення у давньоруський час спо- адміністративних кордонів Теребовлянського
нукають нас залучити до аналізу археологічні князівства. Та ХІІ, ХІІІ ст. — періоди існування
пам’ятки, датовані дослідниками часом не рані- князівства у рамках Галицької землі.
ше Х ст. (ІХ—Х ст.) та не пізніше ХІІІ ст. Заува- Картина розселення визначає місце ок-
жимо, що пам’ятки ХІІ ст. (ХІІ—ХІІІ ст.) розта- ремих давніх населених пунктів (передусім,
шовані на території Пониззя також залучені до сільських) та їх агломерацій в системі інших
аналізу системи розселення, оскільки Пониззя старожитностей — укріплених поселень та мо-
адміністративно виділилося в окрему одиницю гильників і дозволяє встановити певну ієрар-
лише у середині ХІІ ст. (Миська 2011, с. 204). хію та стосунок до пам’яток попереднього та
Відповідно, розвиток давньоруських старожит- наступного періодів. Основоположним для
ностей Пониззя у другій половині ХІІ—ХІІІ ст. такого роду досліджень є питання хронології.
відбувався у безпосередньому контакті з Тере- Хронологія усіх пам’яток, що аналізуються у
бовлянським князівством, яке тривалий час цій роботі, розглядається на основі датувань
здійснювало вплив на освоєння цих земель. дослідників, які визначили хронологічні межі
Методика дослідження. Методика за- існування пам’яток. За можливістю, були де-
пропонованого дослідження поділяється на талізовані періоди існування пам’яток в межах
кілька етапів. Перший — аналіз джерельної початку, середини, першої, другої половини
бази дослідження. Другий — методика ство- століття, а також уточнене датування на основі
рення археологічної ГІС регіону дослідження. керамічних комплексів, які є характерними
Третій — просторовий аналіз давніх НП та ре- для різних регіонів Галицької землі. Детально
конструкція природніх умов господарювання. про залучені для уточнення хронології закриті
Перший етап. Джерельну базу дослідження комплекси (Манігда 2018).
складають археологічні пам’ятки, які є залиш- Інформацію за необхідними для класифікації
ками давніх населених пунктів та могильники, параметрами проаналізовано у створеній нами
залишені населенням регіону. Загалом, після базі даних пам’яток (детально про структуру
уточнення локалізації та хронології, до дослід- бази даних для давньоруських пам’яток: Бори-
ження залучено 710 археологічних пам’яток, сов, Манігда 2016). Як зазначалося вище, у на-
серед яких 90 укріплених пам’яток, 542 неук- шому дослідженні залучено 710 археологічних
ріплених пам’ятки, 78 поховальних пам’яток . пам’яток, для яких визначено часові рамки побу-
Розвиток системи розселення здійснено через тування у межах Х—ХІІІ ст. Серед цих пам’яток
такі ланки аналізу: картографування пам’яток, визначені також ті, що містять раніші (VIII,
занесення пам’яток у реєстр згідно їхнього IX ст.) й пізніші нашарування (XIV—XV ст.).
розташування за басейнами річок, виділення Другий етап — методика створення архе-
районів традиційного розселення та малоза- ологічної геоінформаційної системи поселень
селених ділянок. Простежено тривалість існу- X—XIII ст. (далі ГІС). У результаті проведення
вання пам’яток (неукріплених поселень та ук- попередніх етапів роботи створено археологічну
ріплених пунктів) на різних етапах Х—ХІІІ ст. ГІС «Населені пункти давнини Теребовлянсько-
Хронологія існування поселень має таку пос- го князівства» яка містить багатофункціональ-
лідовність: первинний етап розселення визна- ні компоненти, через які здійснюється низка
чено у межах ІХ—Х ст. Зазначимо, що більшість аналізів, пов’язаних з динамікою розвитку по-
пам’яток, датованих дослідниками ІХ ст. та ІХ— селенських структур на кожному з етапів — Х,
Х ст. на теренах регіону становлять пам’ятки ХІ, ХІІ, ХІІІ ст. Нами також зауважені давньо-
людності райковецької культури (Михайлина руські пам’ятки, що пережили ХІІІ ст. та про-
2007; Філіпчук 2012), які передували раннім довжили існування у подальші періоди. Засто-
давньоруським пам’яткам. При цьому, однак, сування ГІС моделювання дозволяє ефективно
вони були складовими іншого слов’янського проаналізувати місце різних типів пам’яток у
соціального утворення. Тому, основна увага структурі археологічної карти Теребовлянсько-
приділена поселенським пам’яткам, що почали го князівства. Зокрема, застосування сучасних
свій розвиток з часу Х ст. Пам’ятки з ранішім інструментів до конкретного археологічного
датуванням — VIII—X ст., ІХ—Х ст. залучені до завдання — аналізу пам’ятки, дозволяє: вести
розгляду та аналізу з метою простежити мож- реєстр пам’яток, створити пошарові карти, візу-
ливу безперервність розвитку у окремих мікро- алізувати рельєф, оцінити площу, експозицію
регіонах. Наступний етап, ХІ ст. — період ук- пам’ятки, місце селища у структурі синхронних
пам’яток (городищ, могильників), окреслити
. Усі вихідні дані щодо характеристики залучених найближчу сільську округу городищ, виявити
археологічних джерел, включно з даними про тенденції у найближчих відстанях між посе-
типи пам’яток, хронологію, локалізацію, площу, ленськими пам’ятками, групами синхронних
матеріальну культуру, джерела та характер до-
слідження містяться у рукописі дисертаційного поселень, виділення давнього населеного пун-
дослідження «Село Галицької та Волинської зе- кту та включення його до системи сусідніх НП
мель (археологічна карта Х—ХІІІ ст.)», доступно- тощо. Застосування ГІС інструментів дозволяє
му в НА ІА НАН України (Манігда 2016). також провести необхідні експерименти для

з’ясування системи функціонування НП (нап- земель (Лоза 2010, с. 206). Наступним етапом
риклад, близькість до джерел води, можливі су- у рамках роботи зі створеною ГІС було моде-
хопутні шляхи тощо). У межах створення нашої лювання поверхонь, пов’язаних із завданнями
ГІС ці етапи роботи були проведені на базі про- реконструкції давніх населених пунктів. Серед
грамного забезпечення ArcMap . них — аналіз площ поселенських пам’яток,
У цій роботі основна увага приділена місце сільського поселення у структурі синх-
пам’яткам Х—ХІІІ ст., однак, як передумови для ронних укріплених пам’яток, виділення сільсь-
виникнення поселень давньоруського часу роз- когосподарської округи тощо.
глянуто пам’ятки ранішого часу — VIII—IX ст. Методика виділення давніх населених
Для картування кожної категорії пам’яток — пунктів, як результат аналізу археологічних
городищ, поселень, могильників автором було пам’яток, передбачає низку кроків (Manigda
обрано топографічну карту масштабу 1 : 100000 2018). Перший крок — створення буферних зон
та 1 : 50000. Ці основи є доступними для тери- навколо картованих археологічних пам’яток
торії нашого дослідження, а також достатніми кожного періоду існування — Х, ХІ, ХІІ, ХІІІ ст.
для роботи з пам’ятками на рівні князівства з відстанями 0,5—1—3—5 км. Другий крок —
давньоруського часу. Карти вказаних масш- у НП об’єднані поселенські та поховальні
табів було відцифровано, прив’язано у геогра- пам’ятки, розташовані на відстані 500 м або
фічних координатах та створено на їх основі ближче. У НП не об’єднувались пам’ятки, для
кілька тематичних векторних шарів: пам’ятки яких є очевидними природні перешкоди (яри,
Х, ХІ, ХІІ, ХІІІ ст. Пам’ятки широкого датуван- інші особливості рельєфу). Для надання ін-
ня визначені дослідниками як «давньоруські» дексу ваги виділених населених пунктів було
виділені в окремі шари для кожної категорії вирішено використати показник площі. Він
пам’яток — городищ, поселень, могильників. розрахований таким чином: для кожного НП
Окрім векторних шарів пам’яток топографічні підраховано площу, яка є сукупністю відомих
карти послужили основою для створення гідро- площ пам’яток, які об’єднуються у один НП. У
системи регіону дослідження, що включила до випадку, коли площа пам’ятки викликала сум-
свого складу басейн Дністра. Для аналізу гос- ніви, їй присвоювалося мінімальне значення,
подарської діяльності залучено карту ґрунтів достатнє, для включення її до аналізу дина-
масштабу 1 : 2500000. Застосування векторної міки НП. Для археологічних пам’яток ХІ ст.
моделі рельєфу SRTM 1 sec (NASA The Shuttle це значення вирахуване за таким принципом:
Radar Topography Mission) надало можливість пам’яток ХІ ст. для яких відома площа нара-
виділити топографічні умови у яких виникали ховуємо 54 одиниці. Це становить 51,4 % від
давні поселення, означити межі басейнів за загальної кількості картованих пам’яток, що
особливостями рельєфу. У нашому досліджен- існували в ХІ ст. Із цих пам’яток 18 мають пло-
ні такий метод є ефективним на противагу, щу менше 1 га (що становить 33,3 % пам’яток
наприклад, аерофотознімкам. Адже, в умовах для яких відома площа). Середнє арифметичне
дослідження поселень, які не мають ознак ук- значення площ цих 18 пам’яток дало значен-
ріплених конструкцій, використання аеро- ня 0,3 га = 3300 м2 ≈ 58 × 58 м. Таким чином,
фотозйомки зовсім не ефективне. Інші дані пам’яткам ХІ ст., площа яких була визначена
дистанційного зондування землі наприклад, дослідниками не точно присвоєно мінімальне
технологія LIDAR та проведення геомагнітних значення площі 0,3 га (58 × 58 м). За аналогіч-
досліджень, вимагають значних додаткових зу- ною схемою була розрахована мінімальна пло-
силь та не завжди доступні у сучасних умовах ща для пам’яток ХІІ—ХІІІ ст. Для цього періоду
проведення археологічних досліджень. Окрім відома площа для 324 одиниць, що становить
вказаних картографічних матеріалів були за- 54,8 % пам’яток, що існували у ХІІ ст. Із них,
лучені також шари історичної географії, що ві- 124 пам’ятки мають площу менше 1 га. Середнє
дображають межі волостей, князівств, земель. арифметичне значення площ цих 124 пам’яток
Основою для них послужили карти, створені дало значення 0,4 га = 4000 м2 ≈ 63 × 63 м. Та-
професійним картографом Ю. І. Лозою, який ким чином, пам’яткам ХІІ—ХІІІ ст., площа
працює у напрямку створення історичних карт яких була визначена дослідниками не точно
України різних періодів (Лоза 2010; 2012). У присвоєно мінімальне значення площі 0,4 га
цій роботі використана картографічна осно- (63 × 63 м). Для поховальних пам’яток регіону,
ва, створена Ю. І. Лозою, яка позначає межі які входили до складу НП площа не врахову-
окремих князівств Галицької та Волинської валась. Для городищ, переважно, враховува-
лася площа укріпленої частини та площа по-
. Усі обрахунки та аналітичні операції по утворенню саду, якщо відома. Давні населені пункти, для
населених пунктів, поділу на басейни, кластер- яких вирахувана площа, поділені на умовні
ний аналіз, реконструкції ландшафтів здійснені «ранги» за допомогою простої гістограми для
на базі використання програмного забезпечення
ArcMap Pro, розміщеного на сервері Національно- якої застосовано лінію тренду. На зламах цих
го університету «КПІ ім. Ігоря Сікорського» у рам- трендів і виявлені діапазони площ, за якими
ках навчання на курсі «Просторове моделювання населені пункти об’єднані у ранги. На основі
та ГІС аналіз», упродовж жовтня—грудня 2018 р. виділених населених пунктів з’являється мож-

ливість розрахунку вартісних

матриць складності пересування
між НП із врахуванням особли-
востей рельєфу, гідросистеми,
рангів поселень, що буде пред-
метом подальшого дослідження.
Такі дослідження дозволяють
об’єктивно оцінити адаптацію
соціальних зв’язків до реальних
археологічних даних (Davies et
al. 2014, p. 141—143).
Третій етап — просторовий
аналіз давніх НП та реконс-
трукція природніх умов госпо-
дарювання. Просторовий аналіз
давніх НП Теребовлянського
князівства передбачає підтверд-
ження або спростування алгорит-
му невипадкового розташування
НП та визначення середньої най-
ближчої відстані між ними (сусід
ства). Це дозволяє виявити силу
зв’язків у межах адміністративно-
го розподілу або вказати на слаб-
кі місця у випадку недостатньої
кількості даних. Для цього засто-
сований модуль аналізу «Просто-
рова статистика»® ArcMap. Алго- Рис. 1. Область басейну середнього Дністра: 1 — межі водозбірних
басейнів (ArcMap); 2 — межі Теребовлянського князівства за дослід-
ритм роботи модуля заснований никами; 3 — межі дослідження розселення
на припущенні, що точки, які
вимірюються можуть розташову-
ватися у будь-якому місці в межах області вив- У деяких місцях — по вододілу, у деяких — по
чення (наприклад, відсутні кордони і усі об’єкти межах басейнів. Це, певною мірою, утверджує
розташовані незалежно один від одного. Це — нашу впевненість в усталеному адміністратив-
нульова гіпотеза. Для визначення ймовірності ному поділі. Він видається цілком раціональ-
статистично значимої кластеризації / дисперс- ним, оскільки спирається на природні чинни-
ності пам’яток використовуємо інструмент «Се- ки. У середньому, площа князівства, у межах,
реднє найближче сусідство»®. Індекс середньої визначених дослідниками, становить 16767 км2.
найближчої відстані дозволить встановити ви- Область басейну середнього Дністра, за резуль-
падковість або закономірність розташування татами поділу на басейни відповідно до водо-
пам’яток у межах площі дослідження. Якщо зборів, за допомогою програмного алгоритму
індекс (співвідношення середньої найближчої становить 23791 км2 (рис. 1). Можемо прийняти
відстані) менше 1 — спостерігається кластери- ці природні межі за кордони Теребовлянського
зація, якщо індекс більше одиниці — тенден- князівства, від часу виникнення до другої поло-
ція до дисперсності. Цей інструмент дозволить вини ХІІІ ст. і саме в них розглядаємо систему
також розрахувати очікувану середню відстань розселення давньоруського часу.
між населеними пунктами ХІ й ХІІ—ХІІІ ст. у Для відтворення господарського аспекту
рамках площі дослідження. системи розселення застосовано методику ре-
У нашому випадку, площа вимірювання се- конструкції ландшафтів на основі ґрунтових
редньої найближчої відстані між населеними покривів, запропоновану С. П. Романчуком і
пунктами обмежена площею Теребовлянського використану Ю. І. Лозою (Лоза 2010, с. 244).
князівства. За площу прийняті межі басейнів Для відновлення умов існування у зонах лі-
сформовані завдяки застосуванню інструмен- сових масивів на широких територіях, вжито
ту «басейн»® модуля «Просторовий аналіз»® схему, запроповаджену Ю. І. Лозою (Лоза 210,
відповідно до природних областей (шляхом с. 202, 206). На основі методики С. П. Романчу-
визначення напрямку течій, водозборів згідно ка та за допомогою карти ґрунтів ми відтворили
рельєфу, вододілів) і які ділять басейн Дніст- типи ландшафтів для території Теребовлянсь-
ра на кілька природних ділянок. Поглянувши кого князівства. На реконструйовані ландшаф-
на створені межі басейнів можна побачити, що ти й ґрунти ми наклали полігони Тіссена (полі-
вони, переважно, збігаються з ареалом розселен- гони Вороного) які дуже умовно, при першому
ня та традиційними межами Теребовлянського наближенні, можуть відобразити ресурсні зони
князівства, запропонованими дослідниками. давніх населених пунктів. До інформації про ці

Як уже зазначалося, розселен-

ня, у першу чергу, було підпо-
рядковано природним умовам,
особливо, на ранніх етапах. Тому,
характеристику регіонів тради-
ційного розселення подаємо за
їхнім розташуванням у межах
фізико-географічних районів, де
вони виникли. Термін «мікроре-
гіон», який ми вживаємо, вико-
ристовуємо для позначення пев-
ної частини території регіону, що
характеризується територіаль-
ною цілісністю, відмінною від
сусідніх регіонів топографією та
особливостями розвитку посе-
ленських структур. Як правило,
мікрорегіони у нашому дослід-
женні співпадають з межами
фізико-географічних районів
як, наприклад, Товтровий кряж.
Вважаємо, що саме специфічні
природні умови на ранніх етапах
розвитку давньоруського суспіль-
ства зумовлювали напрямки та
Рис. 2. Археологічні пам’ятки Х ст., картовані на території Теребов- особливості розселення (рис. 2).
лянського князівства: 1 — укріплені; 2 — неукріплені; 3 — поховальні Для періоду Х ст. процес розсе-
лення розглянуто з урахуванням
зони включені дані гідрографії, рельєфу, ланд- етно-племінної ситуації, що склалася у ІХ—
шафтів, ґрунтів. Суть розподілу ресурсних зон Х ст. на території майбутнього Теребовлянсь-
за полігонами Тіссена полягає в тому, що у ме- кого князівства. Західно-Подільська область є
жах виділеної зони кожне місцезнаходження мікрорегіоном, де нами картовано найбільшу
перебуває ближче до точки регіону (у нашому кількість пам’яток Х ст., які стали основою для
випадку — до давнього НП), для якої розрахо- подальшого розселення. Тут відзначаємо три ос-
вується ресурсна зона, ніж до точки іншого ре- новних ареали розселення. Перший — у районі
гіону (до іншого НП) . Товтрового кряжу. Основні пам’ятки зосеред-
Природна характеристика регіону Те- жувалися у середній течії р. Збруч, навколо
ребовлянського князівства. Територія Тере- городищ Богіт та Крутилів І. Це пам’ятки, що
бовлянського князівства, що лежить у басейні виникли і розвивались як центри слов’янських
Дністра належить до області Подільської ви- общин мікрорегіону і у наступні періоди ХІ—
сочини, Товтрів, Прут-Дністровської області. ХІІІ ст. продовжували виконувати функції цен-
Межі басейнів, як зазначено вище, сформовані трів територіальних общин. Другий ареал —
завдяки застосуванню інструменту «басейн»® басейн р. Серет. Він, як і багато інших ареалів
модуля «Просторовий аналіз»® відповідно до раннього розселення, є екотоном, що поєднує
природних областей і ми розглядатимемо сис- каньйоноподібні долини Західно-Подільського
тему розселення саме у кордонах виділеної Придністров’я та, переважно, рівнинний рельєф
природної області яка, до певної міри, збігаєть- Тернопільської рівнини. Тут відзначаємо розсе-
ся з кордонами Теребовлянського князівства, лення на різних ділянках течії ріки, особливо
запропонованими дослідниками. інтенсивне у середній та нижній течії Серету.
Динаміка розвитку середньовічних па Основними укріпленими центрами навколо
м’яток. Розглянемо хронологічну класифі- яких формуються сільські поселення є городи-
кацію та динаміку розселення відповідно до ще давнього Теребовля та городище Долина IV.
визначених нами етапів розвитку — Х, ХІ, ХІІ Останнє припинило своє існування на рубежі
та ХІІІ ст. для окремих пам’яток. Після цього, Х—ХІ ст., проте у цьому районі продовжився
змоделюємо давні населені пункти. розвиток сільських неукріплених поселень аж
до другої половини ХІІІ ст. Нижче за течією від-
. Додаткові дані дослідження: перелік археоло- значимо три синхронних городища Біла І, ІІІ,
гічних джерел із зазначенням датування та ін., IV. Городище Біла ІІІ дослідники визначають
векторні шари гідрографії, рельєфу, вододілів,
результати кластерного аналізу, кількісні дані як ранню князівську фортецю, що виникали на
динаміки НП у репозитарії www.researchgate. цій території у Х ст., як свідчення її одержавлен-
net/profile/Olga_Manigda у розділі supplementary ня та, здогадно, ототожнюють її з літописним
resources в доступі за запитом автору. Моклековим (1211 р.) (Миська 2009). На захід

від цієї групи городищ, на відстані 12—17 км

нами картовано групу поселень Х ст., що мог-
ли становити дальню округу городища Біла ІІІ.
Третій ареал розселення — у районі Західно-
Подільського Придністров’я, а саме, у нижніх
течіях річок Серет та Джурин. Тут сільські по-
селення формувалися в окрузі укріплених цент-
рів Більче-Золоте І (р. Серет) та городищ Город-
ниця та Бабин VII (р. Джурин).
Четвертим мікрорегіоном басейну Дністра,
де картовано ранній ареал розселення, і який
включаємо до зони нашого дослідження, є Прут-
Дністровська область. У цьому регіоні розгля-
даємо зону межиріччя Прута та Дністра, а також
Подільські Товтри — район лівих приток Дніст-
ра, що у давньоруський час носив назву «Пониз-
зя». Тут картовано найбільшу кількість ранніх
поселень та городищ, що склали основу розсе-
лення мікрорегіону у подальші періоди. Основ-
ні пам’ятки сконцентровані у районі Хотинської
височини, басейні верхньої течії р. Прут, та у
басейні течії р. Дністер з притоками. У районі Рис. 3. Кількісне співвідношення пам’яток, що іс-
Подільських Товтр основне розселення на ран- нували на території Теребовлянського князівства у
Х ст.: внутрішнє коло — городища, середнє — посе-
ньому етапі відбувалося у басейні Дністра між лення, зовнішнє — могильники; І — із VIII—IX ст.;
притоками Жван та Каліус, у зоні впливу таких ІІ — нові пам’ятки
укріплених центрів як Подільське, Пижівка,
Тимків, Пилипи-Хребтіївські, Хребтіїв, Глибів-
ка. Відзначимо, що до рубежу Х—ХІ ст. усі горо- в ХІ ст. є два мікрорегіони, які в цілому, відпові-
дища окрім Глибівки припинили своє існуван- дають ареалам розселення попереднього періоду.
ня поступившись місцем новим, що, очевидно, Перший — район Товтрового кряжу та басейни
свідчить про зміну політичної ситуації у ХІ ст. малих річок, приток Дністра на захід від кряжу
Пам’ятки сконцентровані у районі «Пониззя» (рис. 4). Тут нами картовано 48 поселень, що іс-
та Хотинської височини, знаходяться у мікро- нували в ХІ ст. Із них, з попереднього часу (Х ст.)
регіоні, який є одним з найкраще досліджених продовжили існувати 28 поселень, припинилося
у плані кількості сільських по-
селень слов’янського та давньо-
руського часу, їхньої детальної
хронології, визначення площі,
характеру розміщення, знахі-
док (Тимощук 1982, с. 38—153;
Михайлина 2007, с. 45—56; Пи-
воваров 2006, с. 67—81; Возний
2009, с. 19—64; Маярчак 2006,
с. 40—52). Завдяки вивченню
різних аспектів поселенських та
поховальних пам’яток у цьому
регіоні ми маємо можливість з
високою долею вірогідності роз-
глядати ареали традиційного
розселення та динаміку розвит-
ку поселень з позицій археоло-
гічної карти. Загальна кількість
пам’яток Х ст. співвідношення
типів та часу виникнення відоб-
ражено на діаграмі (рис. 3).
Динаміку розселення у межах
Теребовлянського князівства з
часу його формування — ХІ ст.,
розглядаємо на основі ареалів тра-
диційного розселення Х ст. Най-
більш заселеними регіонами у ме- Рис. 4. Археологічні пам’ятки ХІ ст., картовані на території Теребов-
жах Теребовлянського князівства лянського князівства: 1 — укріплені; 2 — неукріплені; 3 — поховальні

Рис. 5. Округа центру князівства — Теребовля у ХІ ст. Рис. 6. Кількісне співвідношення пам’яток, що іс-
нували на території Теребовлянського князівства в
життя на 17 зафіксованих у мікрорегіоні поселен- ХІ ст.: внутрішнє коло — городища, середнє — по-
селення, зовнішнє — могильники;: І — із IX—Х ст.;
нях. Виникло 20 нових селищ. Також зафіксовано ІІ — нові пам’ятки
існування 12 городищ, з них шість продовжили іс-
нування з Х ст., на трьох припинилося життя, ви- і Прут-Дністровське межиріччя. У цьому регіоні
никло шість нових городищ. Особливо відзначимо князівства нами картовано 11 городищ, що існува-
комплекс пам’яток: три городища (Крутилів І, Бо- ли в ХІ ст. У цей час, на п’яти із семи городищ, які
гіт, Постолівка І), 15 поселень та курганний мо- існували з Х ст. припинилося життя. Це стосуєть-
гильник, у районі городища Крутилів І. Два з трь- ся компактної групи городищ на південному сході
ох городищ (Крутилів І та Богіт) існували з Х ст. князівства у басейні Дністра (Пижівка, Хребтіїв,
Городище Постолівка І виникло у ХІ ст. на лінії Пилипи-Хребтіївські, Подільське, Тимків). Непо-
між двома городищами. Протягом усього часу іс- далік від них, у цьому ж мікрорегіоні, виникло
нування до ХІІІ ст. цей комплекс, очевидно, являв чотири нових городища, які продовжили існувати
собою релігійний центр округи. Його географічне до середини ХІІІ ст. Таку ситуацію пов’язуємо із
розташування у найвищій ділянці Товтрів, бага- включенням територій Прут-Дністровського ме-
торічні дослідження городищ, прилеглих посе- жиріччя до складу Давньоруської держави. Оче-
лень та могильників дозволили авторам розкопок видно, поява нових укріплених центрів поряд з
зробити висновок про роль цього комплексу як ранніми городищами слов’янського часу, є тому
неординарного культового центру (Русанова, Ти- підтвердженням. Факт занепаду слов’янських го-
мощук 1993; Ягодинська 2018, с. 92). Решта сім родищ у ХІ ст. говорить також про утвердження
городищ ХІ ст. розташувались у басейні р. Серет нової системи управління та формування іншої
від її витоків до впадіння у Дністер. Сільські по- інфраструктури у регіоні. Що стосується ранніх
селення, картовані у окресленому мікрорегіоні, поселень на півдні князівства, то нами картовано
переважно розташовані відокремлено, по берегах дуже невелику кількість (9) і майже усі вони, окрім
малих річок. Особливої концентрації навколо пев- поселення Глибівка І* продовжили існувати у по-
них укріплених центрів не спостерігається, на від- дальші періоди. В ХІ ст. зафіксовано збільшення
міну від поселень ХІ ст. на території Галицького кількості поселень до 20. Із них 11 нових пам’яток,
князівства де вони часто тяжіють до городищ. які, здебільшого освоювали басейни лівих приток
Центром розселення було городище давньо- Дністра — Жванчик, Смотрич, Тернава, Ушиця.
го Теребовля, що існувало як укріплений центр Спостерігається певна зміна у топографії поселень
ще з Х ст. В ХІ ст. у його окрузі виникло ще одне мікрорегіону, коли окрім рівнинних прирічкових
городище — Зеленче, яке, скоріше за все, фун- долин (течія Дністра) населення переходить до ос-
кціонувало як пристань давнього Теребовля і воєння районів височинних розчленованих терас
розташовувалось на південь від міста у місці на північ від Дністра (рис. 4). Загальна кількість
впадіння р. Гнізни у Серет. Навколо нього уже пам’яток ХІ ст., співвідношення типів та часу ви-
з ХІ ст. формується сільська округа (рис. 5). никнення відображено на діаграмі (рис. 6).
Іншим регіоном активного розселення в ХІ ст. у
межах Теребовлянського князівства є його півден- . Назви пам’яток позначені (*), напр., Глибівка І* —
на частина, що охоплює басейн середнього Дніс- нумерація присвоєна О. В. Манігдою. У всіх інших
тра та його притоки від р. Жванчик до р. Каліус випадках назви подані за дослідниками пам’яток.

Період ХІІ ст. для території

Теребовлянського князівства поз-
начився стрімким зростанням
сільських поселень та городищ.
Це — період найбільш активного
освоєння регіону як і у сусідніх
князівствах Галицької землі. Так,
нами картовано 384 поселення
та 59 городищ, що діяли у ХІІ ст.
(рис. 7). Із них, переважна біль-
шість поселень виникли на нових
місцях. Щодо городищ, то біль-
шість пам’яток ХІ ст. продовжили
своє існування у подальші періо-
ди. Сільське населення дуже ак-
тивно освоювало височинні тера-
сові ділянки малих річок, лівих
приток Дністра, розташовуючись
ланцюжком або групами уздовж
річищ, біля витоків. Часто такі
групи становлять 5—6 поселень,
розташованих компактно, на від-
стані менш ніж 400—500 м, дале-
ко від найближчих укріплених
пунктів. Картовані могильники
біля багатьох груп таких посе- Рис. 7. Археологічні пам’ятки ХІІ—ХІІІ ст., картовані на території
лень, дозволяють припустити, Теребовлянського князівства: 1 — укріплені; 2 — неукріплені; 3 —
що кілька поселень разом з мо- поховальні
гильником, який знаходиться на
відстані не більше ніж 1—2 км становлять один часу Х—ХІІІ ст. (рис. 2, 4, 7). Загальна кількість
населений пункт. Такими, наприклад, можуть пам’яток ХІІІ ст., співвідношення типів та часу
бути групи поселень у районі пам’яток Хоми V, виникнення відображено на діаграмі (рис. 10).
Чернелів-Руський ІІІ, Застінка І, Скоморохи І, Частково, такий висновок ми робимо за ра-
що розташовані у басейні р. Гнізна на північ хунок слабшого дослідження цього регіону,
від давнього Теребовля (рис. 8), Великий Глибо- порівняно із західною частиною Теребовлянсь-
чок VIII (верхня течія Серету). У басейні Дніс- кого князівства. Там розселення у верхів’ях лі-
тра, на півдні князівства, такими населеними вих приток Дністра відбувалося у подібних то-
пунктами можуть бути групи Цвіклівці IV, Ата- пографічних та історичних умовах. Але, факт
ки ІІ. Серед укріплених центрів князівства, що слабкого розселення у означеному мікрорегіоні
сформували навколо себе велику сільську округу можна пояснити тим, що це були прикордонні
відзначимо міста Теребовль, Бакоту, Микулин, території не лише князівства, а і Галицької Зем-
городище Богіт (культовий центр, за визначен- лі загалом, яка межувала на цій ділянці із Бо-
ням дослідників пам’ятки), а також городища: лохівською землею. Окрім того, це зона близька
Городище VI, Городище XVIII*, Лисичники ІІ*, до водорозділу двох великих річок — Дністра
Устя ІІІ*, Дарабани (рис. 7). Загальна кількість та Південного Бугу, двох різних типів ланд-
пам’яток ХІІ ст., співвідношення типів та часу шафтів — лучностепових височинних (басейн
виникнення відображено на діаграмах (рис. 9, Дністра) та лісостепових височинних (басейн
10). Південного Бугу). Також, це кордон двох різних
У ХІІІ ст. нами зафіксовано незначне змен- історико-соціальних утворень у складі Галиць-
шення кількості сільських поселень (9), біль- кої та Київської землі. Усі ці фактори у сукуп-
шість з них розташовані безпосередньо у ба- ності, або кожен на різних етапах, очевидно,
сейні Дністра. Загалом, кількість городищ та вплинули на слабке розселення у мікрорегіоні.
поселень у ХІІІ ст. залишилася сталою. Зазна- Моделювання давніх населених пунк-
чимо, що 13 сільських поселень, переживають тів регіону. Розглянувши традиційні ареали
рубіж ХІІІ—XIV ст. Більшість із них розташо- розселення у межах князівства, від раннього
вана на півдні князівства у басейні Дністра. державного етапу Х ст. до ХІІІ ст. включно, ми
Така картина, у першу чергу, пов’язується із маємо можливість сформувати модель функ-
дуже високим ступенем дослідження регіону. ціонування давніх населених пунктів з архе-
Відзначимо окремо території на сході Тере- ологічних пам’яток, зафіксованих, інтерпрето-
бовлянського князівства, що охоплюють верхів’я ваних та картованих для цього дослідження.
річок Ушиці, Тростянця, Каліусу. Ця територія Загалом, ми сформували два етапи існування
залишалася малозаселеною протягом усього НП Теребовлянського князівства, з початку його

Рис. 8. Структура сільського розселення у період ХІІ—ХІІІ ст.; населені пункти, що

складаються з 5—6 окремих «кутків», розташованих на відстані 500 м і ближче: 1 —
укріплені; 2 — неукріплені; 3 — поховальні
Рис. 9. Кількісне співвідношення пам’яток, що іс- Рис. 10. Кількісне співвідношення пам’яток, що іс-
нували на території Теребовлянського князівства у нували на території Теребовлянського князівства у
ХІІ ст.: внутрішнє коло — городища, середнє — по- ХІІІ ст.: внутрішнє коло — городища, середнє — по-
селення, зовнішнє — могильники; І — із X—ХІ ст.; селення, зовнішнє — могильники; І — із X—ХІ—
ІІ — із ХІ ст.; ІІІ — з перервою (Х ст. / перерва / ХІІ ст.; ІІ — із ХІ—ХІІ ст.; ІІІ — із ХІІ ст.; IV — з пере-
ХІІ ст.); IV — нові пам’ятки рвою (Х ст. / перерва / ХІІ—ХІІІ ст.); V — з перервою
(Х—ХІ ст. / перерва / ХІІІ ст.); VI — нові пам’ятки

Рис. 11. Кількість і типи НП Теребовлянського Рис. 12. Кількість і типи НП Теребовлянського

князівства ХІ ст.: І — сільський; ІІ — городище; князівства ХІІ—ХІІІ ст.: І — сільський; ІІ — укріпле-
ІІІ — городище + могильник; ІV — городище + мо- ний; ІІІ — городище + могильник; ІV — городище +
гильник (?); V — городище + поселення; VI — посе- сільський; V — городище + сільський + могильник;
лення + могильник; VII — центр князівства Тере- VI — сільский + могильник; VII — центр князівства
бовль (городище + поселення); VIII — могильник Теребовль (городище + поселення + могильник)
утворення — ХІ ст., та ХІІ—ХІІІ ст. Методика і, можливо, поселення. Детальний розподіл

утворення населених пунктів детально описа- НП Теребовлянського князівства ХІІ—ХІІІ ст.
на вище. Застосувавши послідовно усі кроки ми за типами та їхня кількість відображені на
отримали такі результати. Зі 105 археологічних діаграмі (рис. 12).
пам’яток, датованих ХІ ст. утворено 76 населених Для того, щоб якимось чином відобразити
пунктів. Переважна більшість з них (57,8 %), це — вагу населених пунктів та їхнє місце у системі
сільські НП. Сформувались також інші типи, такі розселення, було вирішено використати площу,
як городище + поселення, поселення + могильник як індекс. Методика виділення площ для НП
тощо. Звертає на себе увагу частка НП які склада- детально описана вище. Населені пункти ХІ ст.
ються виключно з укріплених поселень (12 од.) та розподілилися на 5 рангів, найбільше, очікувано,
виключно з сільських поселень (44 од.), без участі виявилося НП з найменшою площею (0,1—2 га).
могильників. Це свідчить про те, що ці пам’ятки, Серед найбільших за площею НП (18—35 га) від-
у першу чергу, є перспективними для організації значимо центр князівства — Теребовль (орієнтов-
розвідувальних досліджень по пошуках могиль-
ників. Детальний розподіл НП Теребовлянського
князівства ХІ ст. за типами та їхня кількість відоб-
ражені на діаграмі (рис. 11).
Для періоду ХІІ та ХІІІ ст. створено єдину
модель, оскільки переважна більшість НП, які
існували у ХІІ ст. (нові та з попередніх часів)
продовжили своє існування і у ХІІІ ст. Із 590
картованих археологічних пам’яток, датованих
ХІІ—ХІІІ ст. утворено 376 НП. Очікувано, зрос-
ла частка сільських НП, які становлять 79,3 %
і являють собою переважно групи по 5—6 ок-
ремих «кутків» об’єднаних в один НП, оскільки
вони розташовані на відстані 500 м або ближ-
че. Разом з тим, серед типів НП цього періоду
відзначимо збільшення НП, сформованих з ук-
ріпленого та сільського поселення — шириться
сільська округа укріплених поселень. Частка
НП які є виключно укріпленими (6,4 %), оче- Рис. 13. Ранги НП ХІ ст. Теребовлянського князівс-
видно, свідчить про недостатнє вивчення окру- тва за площею. Тут і далі: над стовпчиками дано
ги цих пунктів та ще не виявлені могильники одиниці / відсотки

Рис. 14. Ранги НП ХІІ—ХІІІ ст. Теребовлянського князівства за площею.
Рис. 15. Розселення в межах Теребовлянського князівства в ХІ ст., НП за рангами

на площа на ХІ ст. — близько 36 га) Крутилів І сліджень пам’яток культурної спадщини. Серед
(близько 30 га), Богіт (18 га) (рис. 13). Населені найбільших НП регіону цього часу відзначимо
пункти ХІІ—ХІІІ ст. розподілилися умовно на переважання сільських НП (у поєднанні з горо-
8 рангів, серед яких, безумовно, переважає сто- дищами та могильниками) на противагу ХІ ст.,
лиця — Теребовль, площа якого у ХІІ—ХІІІ ст. де значну площу займали центри, які традицій-
зросла до 50 га або і більше (разом з пристанню, но, з ранніх часів, були центрами общини. Серед
городищем Зеленче). Точніше про площу давньо таких НП ХІІ—ХІІІ ст. площею 21—32 га відзна-
руського Теребовля можна буде говорити після чимо Зелений Гай V (32,4 га), знову, Крутилів І
уточнення паспорта на цю пам’ятку, наразі ця ро- (30,5 га), Вільховець ІІІ (25 га), Улашківці IV
бота активно проводиться фахівцями Тернопіль- (22 га) та Мшанець IV (21,2 га). До найменших
ського обласного центру охорони та наукових до- поселень цього періоду віднесено 286 поселень
Рис. 16. Розселення в межах Теребовлянського князівства у ХІІ—ХІІІ ст., НП за рангами

Рис. 17. Результати розрахунків

кластерного аналізу «середнє найб-
лижче сусідство» для НП ХІ ст.
площею 0,1—2,8 га (рис. 14). Просторово посе- (рис. 15). Найбільші НП площею 15—50 га у

лення різних площ розподілилися у середній ХІІ—ХІІІ ст. — не перевищували 1,6 % (рис. 16).
течії Збруча та Серета — ареалах традиційного Загальна кількість НП ХІІ—ХІІІ ст. переважала
розселення з ранніх періодів державності — Х ст. НП ХІ ст. у 5,5 разів.
і відображають концентрацію поселень навколо Отримавши сформовані населені пункти
городищ Крутилів І та Богіт — адміністративних для періодів ХІ, ХІІ—ХІІІ ст., визначивши їхні
центрів, роль яких ще належить уточнити, та площі, вагу у системі розселення ми отримали
навколо городища Зеленче (частини майбутньо- можливість змоделювати середні відстані між
го Теребовля). Відзначимо, що Теребовль силь- населеними пунктами для означених періодів.
но виділяється переважанням площі більш ніж Для цього ми використали інструмент кластер-
у десять разів із самого початку функціонуван- ного аналізу «середнє найближче сусідство»®,
ня, у порівнянні з більшістю населених пунктів алгоритм роботи якого детально описаний
князівства. Значною мірою, це переважання вар- вище. Результат аналізу населених пунктів
то віднести за рахунок детального дослідження ХІ ст. регіону (76 од.) встановив середню від-
археологічних пам’яток Теребовля, проте, навіть стань між ними 6,9 км (рис. 17). Для населених
враховуючи цей фактор і порівнюючи Теребовль пунктів ХІІ—ХІІІ ст. (376 од.) середня відстань
з населеними пунктами, які розвинулися у ХІІ— між найближчими сусідами становить 2,7 км
ХІІІ ст. можемо упевнено стверджувати про його (рис. 18). і вказує на значно щільніше розсе-
значне переважання у регіоні протягом усього лення, яке протягом 100—150 років зменшило
періоду існування Теребовлянського князівства. відстань між населеними пунктами у 2,5 рази.
Разом із тим, для періоду ХІІ—ХІІІ ст. виділя- Реконструкція давніх ландшафтів ре-
ються сільські поселення значних площ (8—10, гіону. Ґрунтові покриви для території Тере-
15—18, 19—22 га), які розміщені відносно рівно- бовлянського князівства були оцифровані та
мірно всією територією князівства, як у басейні перекласифіковані для аналізу з карти ґрунтів
Дністра, в районі Прут-Дністровської області так масштабу 1 : 25000000 (Карта ґрунтів… 1977)
і у басейнах його допливів — Студенець, Збруч, (рис. 19).
Серет, Джурин, Стрипа. Говорячи про вагу на- Основу давньоруського розселення Теребов-
селених пунктів, можемо стверджувати, що се- лянського князівства склало населення попе-
ред усіх виділених НП, найбільші за площею редніх періодів, починаючи з пізнього етапу
(16—35 га) не перевищували 5,8 % у період ХІ ст. існування райковецької культури. Людність,

Рис. 18. Результати розрахунків

кластерного аналізу «середнє найбли-
жче сусідство» для НП ХІІ—ХІІІ ст.
що населяла ці терени у ІХ—Х ст. переважно

використовувала комбінації сірих ґрунтів з
опідзоленими чорноземами, як і слов’янське
населення ранішіх часів. Невелика група по-
селень розташована на передкарпатських де-
рново-підзолистих ґрунтах. Усі означені типи
ґрунтів, які займали сільські поселення ха-
рактеризуються з одного боку меншим балом
родючості, порівняно з важкими чорноземами,
однак з іншого боку — є легшими в обробці,
а низинні торф’яні та лучно-болотні ґрунти,
які здебільшого займали невеликі поселення
площею до 2 га характеризуються надмірною
зволоженістю, проте є найбагатшими на міне-
ральні речовини.
Поглянувши на характер розміщення на-
селених пунктів ХІ ст., уже в межах функ-
ціонування Теребовлянського князівства,
відзначимо, що переважна більшість з них
зосереджена на темно-сірих та дерново-серед-
ньопідзолистих піщаних. Люди ХІ ст. переваж-
но використовували ті самі ґрунти, що і їхні
попередники 100—200 років тому. Більш того, Рис. 19. Співвідношення ґрунтів у межах Теребов-
кількість їх не сильно збільшилась у порівнян- лянського князівства
ні з пам’ятками IX—Х ст. — 105 картованих
археологічних пам’яток, що функціонували в поселення з площею до 2 га. Також, для сіль-
ХІ ст. проти 75 пам’яток попереднього періоду ських поселень ХІІ—ХІІІ ст., характерна біль-
(рис. 20). ша кількість з площею понад 10 га та більша
Серед поселень, які існували у ХІІ—ХІІІ ст., варіативність цих площ. Загалом, нами карто-
як і у попередні періоди, більшість становлять вано 6 поселень з площею від 10 до 30 га у ба-

Рис. 20. Розселення в межах Теребовлянського князівства в ХІ ст. на карті ґрунтів; тут і на рис. 21: 1 —
темно-сірі + чорноземи опідзолені деградовані; 2 — темно-сірі + чорноземи опідзолені; 3 — чорноземи ти-
пові + луково-чорноземні; 4 — дерново-середньопідзолисті піщані + чорноземи + карбонатні; 5 — заплавні;
6 — заплані + чорноземи; 7 — торф’яно-болотні
сейні Серета та Збруча (5) та у басейні Дністра на період ХІІ—ХІІІ ст., кількість великих за
(1) (рис. 21). площею поселень не перевищувала 7—8 %
Поселення, які виникли у ХІІ—ХІІІ ст. про- від їх загальної кількості (Петрашенко 2003,
довжили тенденцію попередніх періодів — від- с. 53) подібно до ситуації, що склалася у регіоні
ходу господарювання від низинних лучно-болот- Теребовлянського князівства — найбільших
них ґрунтів і активного освоювання просторів, населених пунктів площею 16—35 га було не
зайнятих під комбінаціями сірих ґрунтів та більше 5,8 % у період ХІ ст., та НП площею
опідзолених чорноземів. Такі поселення зафік- 15—50 га у ХІІ—ХІІІ ст. не більше 1,6 %. Най-
совані, до прикладу, у басейні Дністра та його більшу групу у Лісостеповій зоні Подніпров’я
приток — Жванчика, Смотрича (нижня течія), складали поселення площею до 2 га, а у Лі-
Збруча (верхня течія) (рис. 21). совій зоні правобережного Подніпров’я 2—5 га
Зазначимо деякі спільні риси у характері (Петрашенко 2003, с. 53; Томашевський 2003,
зміни площ, із сусіднім, добре дослідженим, ре- с. 26). У Теребовлянському князівстві переваж-
гіоном Середнього Подніпров’я. За визначен- ну більшість населених пунктів ХІ ст. (56 од.)
ням дослідників у Лісостеповому Придніпров’ї становили поселення площею 0,02—2 га. У

Рис. 21. Розселення в межах Теребовлянського князівства у ХІІ—ХІІІ ст. на карті ґрунтів
ХІІ ст. більшість (286 од.) становили поселення Оцифровані та перекласифіковані нами ґрун-

площею 0,1—2,8 га. В. О. Петрашенко також тові покриви послужили основою для реконс-
відзначала, що найбільші поселення лісосте- трукції давніх ландшафтів регіону. Ключем
пової зони сягають 10 га (Петрашенко 2003, є напрацювання професійного ґрунтознавця
с. 53). У результаті проведеного нами аналізу С. П. Романчука (Романчук 1981), та запропо-
розподілу за площами ми можемо сказати, що нована ним таблиця, яка демонструє типи лан-
для території Теребовлянського князівства це дшафтів, що існували на ґрунтах, які зберегли-
твердження також є справедливим. Проте, для ся до сьогоднішнього часу (Лоза 2010, с. 244).
території Галицької землі і Теребовлянського Застосувавши ці дані для нашого дослідження
князівства зокрема, ми фіксуємо збільшення ми можемо зауважити, що переважну біль-
кількості поселень з площею понад 10 га у ХІІ— шість ландшафтів Теребовлянського князівс-
ХІІІ ст. А. П. Томашевський також відзначив, тва складали три типи: широколистяні (52,4 %
що існування поселень з площею понад 10 га території), лучно-степові (24,6 %), комбіновані
датуються пізнім періодом — ХІІІ ст., та розта- ділянки — широколистяні та лучно-степові
шовані вони на півдні Київської землі у ареалі (21,3 %). Решта типів ландшафтів — заплав-
болохівського розселення (Томашевський 2003, ні та комбіновані ділянки з лучно-степовими,
с. 26). Це територія, що межує зі східним кордо- заплавними та широколистяними становили
ном Галицької землі. разом 1,78 % (рис. 22, 23). Поглянувши, як роз-

Рис. 22. Варіації реконструйованих ландшафтів на Рис. 23. Співвідношення реконструйованих лісових
основі ґрунтових покривів в межах Теребовлянсько- масивів на основі ґрунтових покривів
го князівства: I — широколистяні; II — лучно-степо-
ві; III — комбіновані ділянки широколистяні та луч-
но-степові; IV — заплавні; V — комбіновані ділянки Рис. 24. Розселення в межах Теребовлянського
лучно-степові та заплавні; VI — комбіновані ділян- князівства в ХІ ст. на карті реконструйованих ланд
ки лучно-степові та широколистяні шафтів
Рис. 25. Розселення в межах Теребовлянського князівства у ХІІ—ХІІІ ст. на карті реконструйова-

них ландшафтів
ташувалися населені пункти ХІ ст. на фоні лан- маркери конфліктів в економіці (Harper et al.
дшафтів, при першому наближенні, ми можемо 2019, p. 94).
зауважити, що переважна більшість з них роз- У нашому розпорядженні є лише вихідні
ташована в зоні комбінованих ділянок — ши- дані створені локально для потреб окремого
роколистяних та заплавних (рис. 24), тоді як у дослідження. У цьому випадку, ми самостійно
ХІІ—ХІІІ ст. збільшується кількість населених створили релятивну базу усіх археологічних
пунктів розміщених у широколистяних ланд- пам’яток регіону середньовічного часу, пере-
шафтах (рис. 25). Можливо, це, опосередкова- вірили хронологію та залишили для аналізу
но, свідчить про зміну типу господарювання, лише ті пам’ятки, що підходять за критеріями,
про перехід до іншої системи землеобробітку та створили археологічну карту з тематичними
більш важких ґрунтів. шарами пам’яток, провели аналіз рельєфу на
За умови достатньої кількості даних про предмет виділення водотоків та виділення ба-
давні населені пункти з’являється можливість сейнів для кореляції розселення в межах Те-
для реконструкції придатності середовища, а ребовлянського князівства, виділили населені
в подальшому — для визначення регіональ- пункти з археологічних пам’яток, здійснили
ної щільності населення. Такі моделі успішно кластерний аналіз, відцифрували та перек-
розробляються для енеолітичних суспільств з ласифікували ґрунти, спробували реконстру-
використанням європейських репозитаріїв да- ювати давні ландшафти. Тобто, виконали усю
них, які містять інформацію про національні підготовчу роботу для застосування аналізу
реєстри пам’яток, якість типів ґрунтів, дані про географічної регресії. Однак, така робота могла

Рис. 26. Співвідношення іс-

нування пам’яток по періодах:
1 — нові пам’ятки; 2 — про-
довжили існуваня з поперед-
ніх періодів
би бути значно спрощена, за умови наявності ня у регіоні дослідження зайняті першими, а

національного реєстру даних. подальші місця проживання зайняті в порядку
При першому наближенні, ми створили не- придатності (Harper et al. 2019, p. 93). Цей ас-
обхідні вихідні дані для реконструкції моделі пект розвитку середньовічного суспільства ми
ефективності господарювання, заснованої на залишимо для подальшого дослідження.
еколого-морфологічних характеристиках. Ця Декілька думок на останок. Археологія
модель названа «ідеальним вільним розпов- простору у сучасних умовах володіє величез-
сюдженням» і успішно використовується в архе- ним масивом інформації яка має бути застосо-
ології. Ідея полягає у припущенні, що придат- вана для реконструкції різних аспектів життя
ність середовища для розселення є функцією давніх суспільств. Зокрема, залучені у нашому
негативної доступності ресурсів, залежних від дослідженні 710 археологічних пам’яток, які
щільності, при цьому придатність зменшується є залишками давніх населених пунктів, міс-
з ростом щільності населення. Модель передба- тять достатньо характеристик для аналізу цих
чає, що найбільш ідеальні середовища існуван- процесів, завдяки більш ніж столітній історії
дослідження регіону середнього Дністра. У се-
редньовіччі цей регіон близько 150—200 років
існував та розвивався в межах функціонування
Теребовлянського князівства. У цій роботі ми
зіставили межі князівства, традиційно визна-
чені дослідниками із природніми межами водо-
збірних басейнів середнього Дністра. Значною
мірою, там, де дослідники проводили кордони
по природніх перешкодах — межі збіглися.
На півночі та сході ми розширили територію
дослідження розселення відповідно до меж
басейнів, що не заперечує усталені кордони, а
лише доповнює їх. Цілком зрозуміло, що чіткі
адміністративні межі середньовічних утворень
встановити важко, однак тенденції у розселен-
ні, певним чином, можуть їх уточнити.
Результат аналізу картованих археологіч-
них пам’яток виявив кілька аспектів у трива-
лості існування (рис. 26, 27). Перш за все треба
відзначити, що основою системи розселення
давньоруського часу у регіоні є пам’ятки, зали-
шені людністю райковецької культури. Поряд з
Рис. 27. Динаміка виникнення нових та існуван- цим, процес будівництва нових укріплених по-
ня пам’яток з попередніх періодів. Хронологія: селень сильно активізувався наприкінці Х ст.
Х ст. — перше (внутрішнє) коло; ХІ ст. — друге; Із 17 фортець, які існували у Х ст. 13 — нові,
ХІІ ст. — третє; ХІІІ ст. — четверте (зовнішнє) коло; які не містять ранішіх нашарувань (рис. 3).
І — городища, що продовжили існувати з поперед- Цей процес ми надійно можемо пов’язати з
ніх періодів; ІІ — нові городища; ІІІ — поселення, включенням регіону до зони впливу Давньо-
що продовжили існувати з попередніх періодів;
IV — нові поселення; V — могильники, що продов- руської держави. Зростання кількості фортець,
жили існувати з попередніх періодів; VI — нові мо- заснованих у ХІ ст. маркує утвердження Тере-
гильники бовлянського князівства, як адміністративної

Рис. 28. Тривалість існування пам’яток в межах Теребовлянського князівства: 1 — укріплені; 2 — неукріп-
лені; 3 — поховальні
одиниці Галицької землі. Відзначимо, що кіль- центрів, які традиційно, з ранніх етапів, були
кість нових неукріплених поселень збільшила- осередками соціального життя (Крутилів І, Бо-
ся вдвічі (рис. 6). Аналіз пам’яток, які існували гіт, Постолівка І). Хронологію існування та со-
протягом ХІІ—ХІІІ ст. засвідчив тенденцію, ціальну роль цих центрів ще належить деталь-
загальну для більшості регіонів Київської Русі но розібрати.
цього періоду — масове зростання укріплених Типи населених пунктів, які виділились у ре-
та, особливо, неукріплених сільських поселень. зультаті моделювання, дуже чітко відобража-
Так, серед усіх поселень, які існували у ХІІ— ють ступінь дослідження регіону на мікрорівні.
ХІІІ ст. пам’ятки, які містять нашарування Так, серед населених пунктів ХІ ст. таких, які
лише цих періодів становлять 89,1 % (рис. 26). складаються з укріпленої частини, поселенсь-
Кількість нових укріплених поселень зросла кої та місця поховання, або неукріплених сіль-
у 1,5 р., неукріплених сільських поселень — у ських та могильників — одиниці (рис. 11). Ціл-
7,4 р. (рис. 9). Разом з тим, серед пам’яток, які ком очевидно, що округа укріплених поселень
містять нашарування кількох періодів від ІХ регіону цього періоду сформована недостатньо,
до ХІІІ ст. проявилася перерва в існуванні. Пе- хоча ступінь вивчення території один з найви-
реважно, на таких пам’ятках відсутні нашару- щих серед усього басейну Дністра. Для періо-
вання ХІ ст. (рис. 9), що може бути археологіч- ду ХІІ—ХІІІ ст. ми, очікувано, спостерігаємо
ним підтвердженням завойовницьких походів значне збільшення населених пунктів. Зокре-
князя Володимира наприкінці Х ст. Таких ма, сільських, які складаються з 5—7 окремих
пам’яток нараховуємо 21 (5 укріплених і 16 не- «кутків», розташованих на відстані до 500 м
укріплених). один від одного. Разом з тим, співвідношення
Переважна більшість археологічних пам’яток великих, середніх та малих за площею НП в
регіону існували не більше 100—150 років. цілому зберігається протягом ХІ—ХІІІ ст. Кіль-
Серед них, найбільшу кількість становлять кість найбільших за площею НП (35—50 га) не
пам’ятки ХІІ—ХІІІ ст., розвиток яких був пере- перевищує 5 %. Переважну більшість станов-
рваний у середині ХІІІ ст. (рис. 28). Пам’яток, лять НП площею від 2 га та менше. Концентра-
що пережили ХІІІ ст. та продовжили існування ція значних за площею сільських НП площею
у подальші періоди XIV—XV ст. нараховуємо 5—10 га збільшується у басейні Дністра на
11. Відзначимо, що це лише ті, які виникли півдні князівства, де спостерігається достатня
переважно, у ХІІ ст., спеціально картування кількість ресурсів для розселення після певно-
пам’яток подальших століть не здійснювалось. го «запустіння» регіону протягом ХІ ст.
Реконструйовані з археологічних пам’яток Кластерний аналіз, проведений для давніх
давні населені пункти розглянуті на двох ета- населених пунктів князівства на двох етапах
пах: ХІ ст. — етап складання князівства як існування засвідчив такий індекс найближчого
окремого соціального утворення та на етапі сусідства: для населених пунктів ХІ ст. — 6,9 км,
ХІІ—ХІІІ ст. — часу функціонування князівс- для населених пунктів ХІІ—ХІІІ ст. — 2,7 км.
тва у складі Галицької землі. На ранньому ета- Реконструйовані, на основі ґрунтових пок-
пі функціонування спостерігається концентра- ривів, ландшафти демонструють переважання
ція НП у північній частині князівства, навколо широколистяних та лучно-степових ділянок

(рис. 22). А серед реконструйованих широко- Карта Украины топографическая 1 : 50000.

листяних ландшафтів, відсоток давніх лісів 1979—1990. Москва: Главное управление геодезии
часів середньовіччя сягав 65 % (рис. 23). Дав- и картографии.
Козак, І., Козак, Г. 2016. Аналіз поселень Ярославсь-
ні населені пункти, при першому наближенні,
кого повіту від II половини XVIII століття із застосу-
розташовувались на кордонах ландшафтних ванням GIS. Краєзнавство, 3—4 (96—97), с. 57-62.
ділянок, в екотонах, що опосередковано може Коробов, Д. С. 2011. Основы геоинформатики в
підтверджувати змішаний тип ведення госпо- археологии: Учебное пособие. Москва: МГУ.
дарства. Проте, детально способи господарю- Котляр, М. Ф. 1998. Галицько-Волинська Русь. В:
вання давнього населення ще належить встано- Смолій В. А. (ред.) Україна крізь віки. Київ: Альтер-
вити. Необхідні вихідні дані для реконструкції нативи, 5.
палеоекономіки на рівні князівства були підго- Кошман, В. І. 2007. Паселішчы міжрэчча Бярэзі-
ны і Дняпра ў Х—ХІІІ стст. Мінск: Беларусская
товлені в ході здійснення моделювання давніх
навука.
населених пунктів регіону та становитимуть Кучинко, М. М. 1999. Волинська земля в X — пер-
основу подальших досліджень. шій половині XIV ст. Автореферат дисертації д. і. н.
Подяки. Автор статті висловлює щиру подя- ІА НАН України.
ку м. н. с. відділу давньоруської та середньовіч- Лоза, Ю. 2010. Історичний атлас України. Най-
ної археології А. В. Борисову за використану давніше минуле. Русь (Київська держава, Галицько-
у цій роботі картографічну основу створену Волинська держава). Київ: Мапа.
Ю. І. Лозою, яка позначає межі князівств Га- Лоза, Ю. 2012. Територіяльний устрій Русі-Ук-
раїни (Х—ХІІІ ст.). Атлас. Київ: Мапа.
лицької та Волинської земель. Ця карта була Ляска, В. М. 2012. Підгорайська волость: спроба
відцифрована, ректифікована та надана нам історико-археологічної реконструкції територіаль-
для використання А. В. Борисовим, у рамках ної організації грядового Побужжя у Княжу добу.
виконання НДР відділу зі створення бази се- Археологічні дослідження Львівського університе-
редньовічних археологічних пам’яток («Ма- ту, 14—15, с. 107-151.
теріальна основа давньоруської цивілізації: іс- Макаров, Н. А., Захаров, С. Д., Бужилова, А. П.
торико-археологічна карта», № держреєстрації 2001. Средневековое расселение на Белом озере. Мос-
0112U004479). Автор цієї статті також є вико- ква: Языки русской культуры.
Манігда, О. В. 2010. Підсумки досліджень давнь-
навцем вказаної розробки. оруських поселень на території Західної України у
ІІ-й половині ХХ ст. (за матеріалами Наукового ар-
ЛІТЕРАТУРА хіву ІА НАН України). Археологія і давня історія
України, 1: Проблеми давньоруської та середньовіч-
Афанасьев, Г. Е., Савенко, С. Н., Коробов, Д. С. ної археології, с. 251-260.
2004. Древности Кисловодской котловины. Москва: Манігда, О. В. 2016. Село Галицької та Волинсь-
Научный мир. кої земель (археологічна карта Х—ХІІІ ст.). Авто-
Борисов, А. В. 2019. Печеніги у Пороссі (територія реферат дисертації к. і. н. ІА НАН України.
та кількість населення). Scientific Jornal Virtus, 38, Манігда, О. В. 2018. Комплекси Х—ХІІІ ст. з те-
p. 166-171. риторії Волинської та Галицької земель як приклад
Борисов, А. В., Манігда, О. В. 2016. Досвід розроб- синхронного побутування керамічних форм. Архео-
ки і реалізації бази даних археологічних пам’яток логія і давня історія України, 4 (29), с. 84-97.
для дослідження систем розселення. Археологія і Мателешко, Ю. П. 2013. Адміністративно-тери-
давня історія України, 3 (20), с. 24-31. торіальні одиниці Київської Русі Х—ХІ ст.: Пробле-
Борисов, А. В. 2020. Давньоруське Поросся. Сис- ми термінології (історіографія питання). Науковий
тема заселення. Автореферат дисертації к. і. н. ІА вісник Ужгородського університету. Серія: Історія,
НАН України. 1 (30), с. 152-159.
Веремейчик, О. М. 1994. Сільські поселення ІX — Маярчак, С. П. 2006. Археологічні пам’ятки ІХ—
першої половини XІІІ ст. в межиріччі нижньої ХІІІ ст. Лівобережжя Середнього Подністров’я.
течії Десни і Дніпра. Автореферат дисертації к. і. н. Кам’янець-Подільський: Мошак М. І.
ІА НАН України. Миська, Р. Г. 2009. До питання локалізації літо-
Возний, І. П. 2009. Історико-культурний роз- писного Моклекова. Матеріали і дослідження з ар-
виток населення межиріччя Верхнього Сірету та хеології Прикарпаття і Волині, 13, с. 255-262.
Середнього Дністра в X—XIV ст. 1: Поселення. Чер- Миська, Р. Г. 2011. Теребовельська земля в ХІ—
нівці: Золоті литаври. ХІІІ ст. (за археологічними джерелами). Матеріали
Войтович, Л. 2010. Прикарпаття в другій поло- і дослідження з археології Прикарпаття і Волині,
вині І тисячоліття н. е.: найдавніші князівства. Ар- 1, с. 186-209.
хеологічні дослідження Львівського університету, Михайлина, Л. П. 2007. Слов’яни VIII — X ст.
45, с. 13-54. між Дніпром і Карпатами. Київ: ІА НАН України.
Дишлик, О. Марков, С. 2012. Концепція геоінфор- Панишко, С. Д. 1997. Формування території Во-
маційної системи Державного історико-культурного линської землі у ХІІ — на початку ХIV століття.
заповідника «Тустань». Фортеця: збірник заповід- Автореферат дисертації к. і. н. ІА НАН України.
ника «Тустань», 2, с. 90-98. Петрашенко, В. О. 2003. Лісостепова зона. В:
Карта ґрунтів… 1977. Карта ґрунтів Української Моця, О. П. (ред.). Село Київської Русі (за матеріа-
РСР 1 : 25000000. Москва: Главное управление гео- лами південноруських земель). Київ: Шлях, с. 47-62.
дезии и картографии. Пивоваров, С. В. 2006. Середньовічне населення
Карта Украины топографическая 1 : 100000. межиріччя Верхнього Пруту та Середнього Дніст-
1979—1990. Москва: Главное управление геодезии ра (ХІ — перша половина ХІІІ ст.). Чернівці: Зеле-
и картографии. на Буковина.

Рожко, В. М. 2012. Теоретичні засади графічної wczesnej epoce żelaza / Культурно-поселенські зміни
реконструкції дерев’яної наскельної архітектури. в басейні річки Вишня в епоху бронзи і за доби
Фортеця: збірник заповідника «Тустань», 2, с. 8-20. раннього заліза в контексті змін доісторичної і
Романчук, С. П. 1981. Локализация, структура ранньосередньовічної ойкумени. Rzeszów: Uniwer-
и динамика антропогенных ландшафтов прошлого sytet Rzeszówski.
(методы исследования). В: Есакова, B. А, Истомина, Harper, T. K., Diachenko, A., Rassamakin, Yu, Ya,
Э. Г. (ред.). Взаимодействие общества и природы в Kennett, J. D. 2019. Ecological dimensions of popula-
процессе общественной эволюции. Москва: Наука, tion dynamics and subsistence in Neo-Eneolithic East-
с. 69-79. ern Europe. Journal of Anthropological Archaeology,
Рудий, В. 2002а. Господарство та торговельні 53, p. 92-101.
зв’язки населення Перемишльської землі в ІХ— Davies, T, Fry, H, Wilson, A, Palmisano, A, Al-
ХІІІ ст. Вісник Львівського університету. Серія іс- taweel, M, Radner, K. 2014 Application of an Entropy
торична, 37, 1, с. 71-85. Maximizing and Dynamics Model for Understanding
Рудий, В. 2002б. Соціальна структура населення Settlement Structure: The Khabur Triangle in the
Перемишльської землі в ІХ — середині XIV століть. Middle Bronze and Iron Ages. Journal of Archaeologi-
Записки наукового товариства імені Т. Г. Шевчен- cal Science, 43, p. 141-154.
ка, ССХLІV: Праці Археологічної комісії, с. 258-263. García-Contreras Ruiz, G. 2012. Hydrogeological
Русанова, И. П., Тимощук, Б. А. 1993. Языческие conditions in the medieval settlement pattern in the
святилища древних славян. Москва: Архэ. Northeast valleys of Guadalajara (Spain). In: Variabil-
Средневековое... 2004. Средневековое поселение ités environnementales, mutations sociales nature, in-
Настасьино. Москва: ИА РАН. Труды Подмосков- tensités, échelles et temporalités des changements. XXX-
ной экспедиции ИА РАН, 2. II rencontres internationales d’archéologie et d’histoire
Стеблій, Н. Я. 2007. Система заселення Верхнього d’Antibes Sous la direction de F. Bertoncello et F. Brae-
Подністров’я та Верхнього Попруття у III—VII ст. mer. Antibes: APDCA, s. 281-291.
н. е. (за даними археології). Автореферат дисертації Malina, O., Šilhavý, J. 2012. Srovnání s možnostmi
к. і. н. ІА НАН України. a výsledky aplikace prostorové statistiky v GIS. Sur-
Тимофеенко, А. Г. 2014. Эволюция процесса рас- face artefact survey and models of medieval settlement
селения на территории Юго-Восточной Беларуси с transformation (online). Available at: https://www.
VII века до нашей эры до середины XIII века нашей academia.edu/6481725 (Accessed 10 December 2019).
эры: природные и общественно-политические зако- Manigda, O. 2018. Using GIS methods for determi-
номерности. Вестник Полоцкого Государственного nation trends in the formation of habitation localities in
университета. Серия А. Гуманитарные науки, 1, a region of middle Dniester basin in the 10th—13th cent.
с. 2-14. AD. In: International scientific conference «Cultural
Тимощук, Б. О. 1982. Давньоруська Буковина heritage: research, valorization, promotion»: through
(X — перша половина XIV ст.). Київ: Наукова дум- science, to cognition of national heritage: program a.
ка. abstracts, Chisinau, May 30—31. Chişinau: Institutul
Томашевський, А. П. 2003. Правобережне Полісся. patrimoniului cultural, p. 56.
В: Моця, О. П. (ред.). Село Київської Русі (за матеріа- NASA The Shuttle Radar Topography Mission (on-
лами південноруських земель). Київ: Шлях, с. 4-26. line). Available at: https://www2.jpl.nasa.gov/srtm/
Томашевский, А. П. 2008. Изучение систем засе- cbanddataproducts.html (Accessed 17 October 2019).
ления Овручской волости в Овручском проекте. В: Tamaškovič, J., Hladík, M. 2015. The research of the
Макаров, Н. А., Чернов, С. З. (ред.). Сельская Русь в settlement structure in the Lower Morava river valley
ІХ—ХVI веках. Москва: Наука, с. 50-73. in the Early Medieval Age using GIS and statistical
Томашевський, А. П., Павленко, С. В. 2014. Го- methods (online). Available at: https://www.academia.
родища и укрепления средневековой Овручской во- edu/25890960 (Accessed 19 December 2019).
лости. В: Толочко, П. П. (ред.). Міста Давньої Русі. Wehner, D. 2010. Stodorania. Struktury osadnicze
Збірка наукових праць пам’яті А. В. Кузи. Київ: stodoran i ich przemiany we wczesnym sredniowieczu
Стародавній світ, с. 470-512. (VII — pol. XII w.). Наукові студії: Збірник наукових
Туня, К. 2012. Система заселення в Карпатах у праць, 3, s. 92-99.
пізньоримський час та на ранніх етапах Великого
переселення народів. Фортеця: збірник заповідни-
ка «Тустань», 2, с. 350-363. REFERENSCES
Філіпчук, М. А. 2012. Слов’янські поселення
VIII—X ст. в Українському Прикарпатті. Львів: Afanas’ev, G. E., Savenko, S. N., Korobov, D. S. 2004.
Астролябія. Drevnosti Kislovodskoj kotloviny. Moskva: Nauchny mir.
Шевченко, Ю. Ю. 1988. Еволюція антропогенних Borysov, A. V. 2019. Pechenihy u Porossi (terytoriia ta kil-
kist naselennia). Scientific Jornal Virtus, 38, p. 166-171.
ландшафтів в Низов’ях Десни в І тис. н. е. Друга
Borysov, A. V., Manihda, O. V. 2016. Dosvid rozrobky i
Чернігівська обласна наукова конференція з істо- realizatsii bazy danykh arkheolohichnykh pam’iatok dlia
ричного краєзнавства, 2, с. 8-9. doslidzhennia system rozselennia. Arkheolohiia i davnia is-
Ягодинська, М. О. 2015. Давньоруські пам’ятки toriia Ukrainy, 3 (20), s. 24-31.
Західного Поділля X—XIII ст. Автореферат дисер- Borysov, A. V. 2020. Davnoruske Porossia. Systema zase-
тації к. і. н. ІА НАН України. lennia. Avtoreferat dysertatsii k. i. n. IA NAN Ukrainy.
Ягодинська, М. О. 2018. Археологічні пам’ятки Veremeichyk, O. M. 1994. Silski poselennia IX — pershoi
Тернопільщини: Давньоруські пам’ятки Західного polovyny XIII st. v mezhyrichchi nyzhnoi techii Desny i Dni-
Поділля X—XIII ст. Тернопіль: Терно-граф. pra. Avtoreferat dysertatsii k. i. n. IA NAN Ukrainy.
Voznyi, I. P. 2009. Istoryko-kulturnyi rozvytok naselennia
Czopek, S., Trybała-Zawiślak, K., Wojceszczuk, N., mezhyrichchia Verkhnoho Siretu ta Serednoho Dnistra v X—
Osaulczuk, O., Bobak, D., Gębica, P., Jacyszyn, A., Pas- XIV st. 1: Poselennia. Chernivtsi: Zoloti lytavry.
terkiewicz, W., Pawliw, D., Petehyrycz, W., Połtowicz- Voitovych, L. 2010. Prykarpattia v druhii polovyni I ty-
Bobak, M., Wacnik, A. 2018. Przemiany kulturowo- siacholittia n. e.: naidavnishi kniazivstva. Arkheolohichni
osadnicze w dorzeczu rzeki Wiszni w epoce brązu i we doslidzhennia Lvivskoho universytetu, 45, s. 13-54.

Dyshlyk, O. Markov, S. 2012. Kontseptsiia heoinformat- Rudyi, V. 2002. Hospodarstvo ta torhovelni zv’iazky nase-
siinoi systemy Derzhavnoho istoryko-kulturnoho zapovidnyka lennia Peremyshlskoi zemli v IX—XIII st. Visnyk Lvivskoho
«Tustan». Fortetsia: zbirnyk zapovidnyka «Tustan», 2, s. 90-98. universytetu. Seriia istorychna, 37 (1), s. 71-85.
Karta gruntiv… 1977. Karta gruntiv Ukrainskoi RSR Rudyi, V. 2002. Sotsialna struktura naselennia Peremy-
1 : 25000000. Moskva: Glavnoe upravlenie geodezii i kar- shlskoi zemli v IX — seredyni XIV stolit. Zapysky naukovoho
tografii. tovarystva imeni T. H. Shevchenka, ССХLІV: Pratsi Arkhe-
Karta Ukrainy topograficheskaya 1 : 100000. 1979—1990. olohichnoi komisii, s. 258-263.
Moskva: Glavnoe upravlenie geodezii i kartografii. Rusanova, I. P., Timoshhuk, B. A. 1993. Yazycheskie svya-
Karta Ukrainy topograficheskaya 1 : 50000. 1979—1990. tilishha drevnikh slavyan. Moskva: Arkhe.
Moskva: Glavnoe upravlenie geodezii i kartografii. Srednevekovoe... 2004. Srednevekovoe poselenie Nastas’ino.
Kozak, I., Kozak, H. 2016. Analiz poselen Yaroslavskoho Moskva: IA RAN. Trudy Podmoskovnoj ekspediczii IA RAN,
povitu vid II polovyny XVIII stolittia iz zastosuvanniam GIS. 2.
Kraieznavstvo, 3—4 (96—97), s. 57-62. Steblii, N. Ya. 2007. Systema zaselennia Verkhnoho Podnis-
Korobov, D. S. 2011. Osnovy geoinformatiki v arxeologii: trovia ta Verkhnoho Popruttia u III—VII st. n. e. (za danymy
Uchebnoe posobie. Moskva: MGU. arkheolohii). Avtoreferat dysertatsii k. i. n. IA NAN Ukrainy.
Kotliar, M. F. 1998. Halytsko-Volynska Rus. In: Smolii, Timofeenko, A. G. 2014. Evolyucziya proczessa rasseleniya
V. A. (ed.) Ukraina kriz viky. Kyiv: Alternatyvy, 5. na territorii Yugo-Vostochnoj Belarusi s VII veka do nashej
Košman, V. I. 2007. Pasieliščy mižrečča Biareziny i Dni- ery do serediny XIII veka nashej ery: prirodnye i obshhest-
apra ŭ Х—ХІІІ stst. Minsk: Biełarusskaia navuka. venno-politicheskie zakonomernosti. Vestnik Poloczkogo Go-
Kuchynko, M. M. 1999. Volynska zemlia v X — pershii sudarstvennogo universiteta. Seriya A. Gumanitarnye nauki,
polovyni XIV st. Avtoreferat dysertatsii d. i. n. IA NAN 1, s. 2-14.
Ukrainy Tymoshchuk, B. O. 1982. Davnoruska Bukovyna (X — per-
Loza, Yu. 2010. Istorychnyi atlas Ukrainy. Naidavnishe sha polovyna XIV st.). Kyiv: Naukova dumka.
mynule. Rus (Kyivska derzhava, Halytsko-Volynska derzha- Tomashevskyi, A. P. 2003. Pravoberezhne Polissia. In:
va). Kyiv: Mapa. Motsia, O. P. (ed.). Selo Kyivskoi Rusi (za materialamy pivden-
Loza, Yu. 2012. Terytoriialnyi ustrii Rusi-Ukrainy (Х— noruskykh zemel). Kyiv: Shliakh, s. 4-26.
ХІІІ st.). Atlas. Kyiv: Mapa. Tomashevskij, A. P. 2008. Izuchenie sistem zaseleniya
Liaska, V. M. 2012. Pidhoraiska volost: sproba istoryko- Ovruchskoj volosti v Ovruchskom proekte. In: Makarov,
arkheolohichnoi rekonstruktsii terytorialnoi orhanizatsii N. A., Chernov, S. Z. (eds.). Sel’skaya Rus’ v ІX—XVI vekax.
hriadovoho Pobuzhzhia u Kniazhu dobu. Arkheolohichni Moskva: Nauka, s. 50-73.
doslidzhennia Lvivskoho universytetu, 14—15, s. 107-151. Tomashevskyi, A. P., Pavlenko, S. V. 2014. Horodyshcha
Makarov, N. A. Zakharov, S. D., Buzhilova, A. P. 2001. y ukreplenyia srednevekovoi Ovruchskoi volosty. In: Tolo-
Srednevekovoe rasselenie na Belom ozere. Moskva: Yazyki chko, P. P. (ed.). Mista Davnoi Rusi. Zbirka naukovykh prats
russkoj kul’tury. pam’iati A. V. Kuzy. Kyiv: Starodavnii svit, s. 470-512.
Manihda, O. V. 2010. Pidsumky doslidzhen davnoruskykh Tunia, K. 2012. Systema zaselennia v Karpatakh u piz-
poselen na terytorii Zakhidnoi Ukrainy u II-I polovyni XX st. norymskyi chas ta na rannikh etapakh Velykoho pereselennia
(za materialamy Naukovoho arkhivu IA NAN Ukrainy). narodiv. Fortetsia: zbirnyk zapovidnyka «Tustan», 2, s. 350-
Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 1: Рroblemy dav- 363.
noruskoi ta serednovichnoi arkheolohii, s. 251-260. Filipchuk, M. A. 2012. Slov’ianski poselennia VIII—X st. v
Manihda, O. V. 2016. Selo Halytskoi ta Volynskoi zemel Ukrainskomu Prykarpatti. Lviv: Astroliabiia.
(arkheolohichna karta X—XIII st.). Avtoreferat dysertatsii Shevchenko, Yu. Yu. 1988. Evoliutsiia antropohen-
k. i. n. IA NAN Ukrainy. nykh landshaftiv v Nyzov’iakh Desny v I tys. n. e. Druha
Manihda, O. V. 2018. Kompleksy X—XIII st. z terytorii Chernihivska oblasna naukova konferentsiia z istorychnoho
Volynskoi ta Halytskoi zemel yak pryklad synkhronnoho kraieznavstva, 2, s. 8-9.
pobutuvannia keramichnykh form. Arkheolohiia i davnia is- Yahodynska, M. O. 2015. Davnoruski pam’iatky Zakhidno-
toriia Ukrainy, 4 (29), s. 84-97. ho Podillia X—XIII st. Dysertatsiia k. i. n. IA NAN Ukrainy.
Mateleshko, Yu. P. 2013. Administratyvno-terytorialni Yahodynska, M. O. 2018. Arkheolohichni pam’iatky Ter-
odynytsi Kyivskoi Rusi Х—ХІ st.: Problemy terminolohii (is- nopilshchyny: Davnoruski pam’iatky Zakhidnoho Podillia
toriohrafiia pytannia). Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho uni- X—XIII st. Ternopil: Terno-hraf.
versytetu. Seriia: Istoriia, 1 (30), s. 152-159. Czopek, S., Trybała-Zawiślak, K., Wojceszczuk, N., Osaulc-
Maiarchak, S. P. 2006. Arkheolohichni pam’iatky IX—XIII st. zuk, O., Bobak, D., Gębica, P., Jacyszyn, A., Pasterkiewicz, W.,
Livoberezhzhia Serednoho Podnistrov’ia. Kam’ianets-Podil- Pawliw, D., Petehyrycz, W., Połtowicz-Bobak, M., Wacnik, A.
skyi: Moshak M. I. 2018. Przemiany kulturowo-osadnicze w dorzeczu rzeki Wiszni
Myska, R. H. 2009. Do pytannia lokalizatsii litopysnoho w epoce brązu i we wczesnej epoce żelaza / Kulturno-poselen-
Moklekova. Materialy i doslidzhennia z arkheolohii Prykar- ski zminy v baseini richky Vyshnia v epokhu bronzy i za doby
pattia i Volyni, 13, s. 255-262. rannoho zaliza v konteksti zmin doistorychnoi i rannosered-
Myska, R. H. 2011. Terebovelska zemlia v XI—XIII st. (za novichnoi oikumeny. Rzeszów: Uniwersytet Rzeszówski.
arkheolohichnymy dzherelamy). Materialy i doslidzhennia z Harper, T. K., Diachenko, A., Rassamakin, Yu, Ya, Ken-
arkheolohii Prykarpattia i Volyni, 1, s. 186-209. nett, J. D. 2019. Ecological dimensions of population dynam-
Mykhailyna, L. P. 2007. Slov’iany VIII—X st. mizh Dni- ics and subsistence in Neo-Eneolithic Eastern Europe. Jour-
prom i Karpatamy. Kyiv: IA NAN Ukrainy. nal of Anthropological Archaeology, 53, p. 92-101.
Panyshko, S. D. 1997. Formuvannia terytorii Volynskoi Davies, T, Fry, H, Wilson, A, Palmisano, A, Altaweel, M,
zemli u XII — na pochatku XIV stolittia. Avtoreferat dysertat- Radner, K. 2014 Application of an Entropy Maximizing and
sii k. i. n. IA NAN Ukrainy. Dynamics Model for Understanding Settlement Structure:
Petrashenko, V. O. 2003. Lisostepova zona. In: Mot- The Khabur Triangle in the Middle Bronze and Iron Ages.
sia, O. P. (ed.). Selo Kyivskoi Rusi (za materialamy pivden- Journal of Archaeological Science, 43, p. 141-154.
noruskykh zemel). Kyiv: Shliakh, s. 47-62. García-Contreras Ruiz, G. 2012. Hydrogeological conditions
Pyvovarov, S. V. 2006. Serednovichne naselennia mezhy- in the medieval settlement pattern in the Northeast valleys of
richchia Verkhnoho Prutu ta Serednoho Dnistra (XI — persha Guadalajara (Spain). In: Variabilités environnementales, mu-
polovyna XIII st.). Chernivtsi: Zelena Bukovyna. tations sociales nature, intensités, échelles et temporalités des
Rozhko, V. M. 2012. Teoretychni zasady hrafichnoi re- changements. XXXII rencontres internationales d’archéologie
konstruktsii derev’ianoi naskelnoi arkhitektury. Fortetsia: et d’histoire d’Antibes Sous la direction de F. Bertoncello et
zbirnyk zapovidnyka «Tustan», 2, s. 8-20. F. Braemer. Antibes: APDCA, s. 281-291.
Romanchuk, S. P. 1981. Lokalizatsiia, struktura i dinami- Malina, O., Šilhavý, J. 2012. Srovnání s možnostmi a
ka antropogennykh landshaftov proshlogo (metody issledova- výsledky aplikace prostorové statistiky v GIS. Surface arte-
niia). In: Esakova, B. A, Istomina, E. G. (eds.). Vzaimodeistvie fact survey and models of medieval settlement transformation
obshchestva i prirody v protsesse obshchestvennoi evoliutsii. (online). Available at: https://www.academia.edu/6481725
Moskva: Nauka, s. 69-79. (Accessed 10 December 2019).

Manigda, O. 2018. Using GIS methods for determination fortified settlements increased in 1.5 times, the number
trends in the formation of habitation localities in a region of of new rural settlements — in 7.4 times.
middle Dniester basin in the 10th—13th cent. AD. In: Inter- But what is particularly different is the lacuna in
national scientific conference «Cultural heritage: research, chronology of settlements dating by 10th—13th cent.
valorization, promotion»: through science, to cognition of na-
tional heritage: program a. abstracts, Chisinau, May 30—31.
Mostly, these sites do not contain layers of 11th centu-
Chişinau: Institutul patrimoniului cultural, p. 56. ry. This fact may be the archaeological proof of the con-
NASA The Shuttle Radar Topography Mission (online). quests of Prince Volodymyr at the end of the 10th cen-
Available at: https://www2.jpl.nasa.gov/srtm/cbanddataprod- tury in the region of Middle Dniester.
ucts.html (Accessed 17 October 2019). Two stages of existence of the settlements recon-
Tamaškovič, J., Hladík, M. 2015. The research of the settle- structed from archaeological sites are considered. At
ment structure in the Lower Morava river valley in the Early the early stage of functioning (11th cent.) there is a con-
Medieval Age using GIS and statistical methods (online). centration of settlements in the northern part of the
Available at: https://www.academia.edu/25890960 (Accessed princedom, around the centers of social life tradition-
19 December 2019).
Wehner, D. 2010. Stodorania. Struktury osadnicze stodor-
ally, from the early periods (Krutyliv I, Bohit, Postoliv-
an i ich przemiany we wczesnym sredniowieczu (VII — pol. ka I). The chronology and the social role of these cent-
XII w.) Naukovi studii: Zbirnyk naukovykh prats, 3, s. 92-99. ers is the question which should be detailed.
A two-stage cluster analysis, conducted for the an-
cient settlements revealed such degree of neighborhood:
O. V. Manigda for the settlements of 11th cent. the average nearest
neighbor index is about 6.9 km and for the settlements
of 12th—13th cent. this number is about 2.7 km.
The Modelling of the The economic aspect of the settlement structure is
Settlements of 11th— shown through using of soils and landscapes by ancient
13th Centuries. Basing on the society. The reconstructed landscapes based on the soil
Archaeological Sites Remains cover, shows us a dominance of deciduous (leaved) and
meadow-steppe areas on this territory. And among the
of Terebovlya Princedom reconstructed deciduous landscapes, the percentage of
ancient forests reached 65 % in the Middle Ages. At the
The purpose of the paper is to construct the model
first look the ancient settlements were located on the
reconstructing the settlement structure inside the bor-
borders of landscapes, in ecotones, which indirectly,
der of the Terebovlya princedom. The different types
can confirm the mixed type of management (farming).
of archaeological sites since 10th till 13th cent. have
The necessary baseline and supplementary data
been analyzed. These 710 sites are the source for re-
were prepared for the reconstruction of the paleo-econ-
searching the region’s settlement structure and the
omy during the process of modeling the settlements
reconstruction of the settlements is based on it. Soil
structure of the region and will form the basis for fur-
coverings are analyzed and landscape types are recon-
ther research.
structed based on soil types. These tasks were realized
by implementing the GIS «The Settlements of The Ter- Keywords: settlements, the index of the nearest
ebovlya Princedom». neighborhood, reconstruction of landscapes, settlement
The analysis of mapped archaeological sites has re- structure, Terebovlya princedom.
vealed the several aspects in the terms of existence. In
particular the process of construction of new fortified Одержано 24.12.2019
settlements was intensified at the end of the 10th cent.
We can reliably associate this process with the inclu- МАНІГДА Ольга Володимирівна, кандидат іс-
sion of the region in the area of influence of the Old торичних наук, науковий співробітник відділу ар-
Rus state. Increase of the number of fortresses in the хеології Києва, учений секретар, Інститут археоло-
11th cent. marks the establishment of the Terebovlya гії НАН України, пр. Героїв Сталінграду, 12, Київ,
Princedom as an administrative unit of the Galician 04210, Україна.
Land. MANIHDA Olha V., Candidate of Historical Sciences,
The analysis of the sites existed during the 12th— Research Officer, Scientific Secretary, the Institute of
13th cent. is testified to the tendency of the massive Archaeology NAS of Ukraine, Heroiv Stalingrada ave.,
growth of fortified and especially, non-fortified rural 12, Kyiv, 04210, Ukraine.
settlements. This tendency is common to most regions ORCID: 0000-0001-9819-8059;
of Old Rus state during that period. The number of new e-mail: manigda_olga@iananu.org.ua.

УДК [904.4:911.372.32](477.42)“653” DOI: 10.37445/adiu.2020.02.02
А. П. Томашевський
Агломерації літописної
Овруцької волості
У статті розглянуто унікальне явище — давнь- Одним з ключових завдань комплексного до-
оруські агломерації літописної Овруцької волості. слідження Овруцької волості є реконструкція
Проаналізовані їхні розташування, просторова системи заселення цього історико-соціального
структура, демографічний та виробничий по-
організму давнини (ІСО) в його основних про-
тенціал, особливості матеріальної культури.
Висвітлено значення виявлених агломерацій для екціях — просторовій, кількісно-якісній і ди-
оцінки рівня соціально-економічного розвитку Ов- намічній. Це надзавдання реалізується через
руцької волості та Київської Русі. застосування багаторівневої й кількакратної
системи послідовних дослідницьких операцій
Ключові слова: давньоруські агломерації, Овру- та реконструкцій. Основна схема цих опера-
цька волость, Овруцький кряж, населений пункт, цій передбачає обробку масиву всіх давньо-
система заселення, поселення, місто, ступінь архе-
ологічної дослідженості. руських археологічних пам’яток і комплексів
археологічних пам’яток та їх реконструктивне
Десять років тому вийшло перше число ви- об’єднання у синхронні давньоруські населені
дання «Археологія і давня історія України», що пункти. Обробка отриманих результатів цих
започаткувало існуючу нині серію і було при- етапів дослідження показала наявність на те-
свячене огляду проблем, перспектив і резуль- риторії Овруцької волості кількох, достатньо
татів дослідження давньоруської й середньовіч- очевидних і виразних скупчень населених
ної археології. Це об’ємне та змістовне видання пунктів, реконструйованих на основі концент-
стало непересічною історіографічною подією і рації різноманітних археологічних пам’яток. У
значущою науковою віхою в дослідженні Ук- порядку наукової гіпотези ми визначили їх як
раїни-Руси. Нинішні чергові ювілейні нагоди агломерації та агломераційні райони давньо-
створюють актуальну можливість сформулю- руської Овруцької волості.
вати, осмислити й оцінити найбільш цікаві та У стислому викладі ці дослідницькі послі-
важливі результати польових та аналітичних довності можна виразити у такий спосіб. Із
досліджень останнього десятиліття. зібраних нами 1507 давньоруських археоло-
Досягнутий в Овруцькому проекті високий гічних пам’яток сукупною площею 1157 га до
ступінь археологічної дослідженості (САД) доз- ранжування за правилом ранг—розмір були
волив сформувати, картографувати і проаналі- відібрані поселенські. Левова частка цих посе-
зувати базу даних (БД) про більш ніж півтори ленських пам’яток (городища, посади, селища,
тисячі давньоруських археологічних пам’яток місцезнаходження) мала площу від наймен-
літописної Овруцької волості. Нагадаємо, що ших 0,001 га до 2 га. Вагому, але значно мен-
за кількістю (і науковою якістю) ця база даних шу частку складають пам’ятки площею 2—4 га.
перевищувала вихідну стартову БД відомих Наступним помітним кроком (зламом графіку)
пам’яток волості до початку реалізації Овруць- є позначка поселень з площею біля 8 га. За нею
кого проекту 1996 р. більш ніж в 10 разів (на далі очевидний стрибок графіку розподілу по-
порядок; Томашевський 2017; 2019). селенських пам’яток від 8 до 12 га, і нарешті,
виділилося всього декілька пам’яток, що мають
© А. П. Томашевський, 2020 площу від 12 до 18 га (рис. 1). Схожа процеду-

Томашевський, А. П. Агломерації літописної Овруцької волості
Рис. 1. Графік розподілу площ всіх поселенських пам’яток Овруцької волості за правилом ранг—розмір
Рис. 2. Графік розподі-

лу площ 32 найбільших
поселенських населених
пунктів Овруцької волості
(з площею від 5 га)
Рис. 3. Графік розподілу площ 18 найбільших поселенських комплексів та населених пунктів Овруцької
волості (з площею більше 9 га)
ра стосувалася й реконструйованих на основі волості потребувала подальших ланок просто-

пам’яток 974 населених пунктів (НП), з яких рового аналізу.
після опрацювання було вилучено 525 НП, Нагадаємо, що апробовані нами раніше при-
реконструйованих на підставі поховальних нципи та прийоми територіального виділення
пам’яток, а для ранжування за площею зали- і розмежування окремих об’єктів базуються на
шено 450 поселенських НП сукупною площею параметрах просторової позиції пам’яток всере-
639 га. Після загального ранжування всієї дині НП і стандартних відстаней між сусідні-
маси поселенських НП окремо вивчався гра- ми НП в даному локальному сегменті загаль-
фік ранжування 32 НП з площею більше 5 га ної системи заселення волості. Для спрощення
(рис. 2). Наступним кроком було спеціальне, і унаочнення процедури виділення окремих
детерміноване картографічним аналізом про- імовірних агломераційних скупчень застосо-
сторове об’єднання комплексів синхронізова- вується інструментарій ГІС, базований на по-
них пам’яток і утворення переліку з 18 таких будові буферів із заданими радіусами. У нашо-
найкрупніших НП і комплексів НП з площею му випадку, використовувалися, відповідно,
більшою ніж 9 га (рис. 3). Отримана картина буфери з визначеними вимірюваннями радіу-
верхівки ієрархії давньоруських НП Овруцької сами 250 та 500 м від країв встановлених у полі

Рис. 4. Картосхема просторового розподілу на основі інструменту Heat найбільших концентрацій та агло-
мераційних скупчень населення давньоруської Овруцької волості: 1 — в цілому по волості; 2 — в основній
зоні заселення
меж розповсюдження синхронних залишків демографічних концентрацій давньоруського

культурного шару на поверхню. Відстані все- населення на тлі загальної карти заселення
редині між складовими НП візуально та пара- Овруцької волості (рис. 4). Отримана візуаль-
метрично мають бути відчутно меншими ніж на і параметрична картина дозволила виявити
простір, що відділяє скупчення від сусідніх НП сім (7) відносно щільних скупчень великих за
або скупчень. Побудовані буфери унаочнюють розмірами та площами поселень з наявними
типові відстані між суміжними пам’ятками все- ознаками урбанізації в їх демографічних і, віро-
редині населених пунктів, стандартні відстані гідно, — планіграфічних проявах, які ми ото-
між сусідніми НП та між групами НП в різних тожнили з агломераціями давньоруської доби.
природних та історико-культурних зонах від- У табл. 1 дано розгорнуту зведену парамет-
повідного ІСО давнини. ричну характеристику семи відібраних най-
Концентрації населення цілком наочно ви- крупніших поселенських агломераційних ком-
мальовувалися в результаті застосування від- плексів та унаочнено дані про склад цих семи
повідних процедур і опцій певного етапу про- утворень (з яких пам’яток яких типів вони
сторового ГІС аналізу загальної і локальних складаються) і яку кількість взаємопов’язаних
системи заселення Овруцької волості. Зокрема, населених пунктів вони утворюють. Для трьох
опція «Heat» виділяє й виразно демонструє межі найбільших агломерацій: Городець, Нагоряни-
й ступінь ультра-ординарних територіальних і Хлупляни та Фосня-Орлов наведені кількісні
Таблиця 1. Зведені параметри найбільших поселенських агломераційних комплексів Овруцької волості
Сели- Mісцезнахо Горо Могиль- Кількість Кіль-

№ Назва НП Посади Кургани Площа, га
ща дження дища ники пам’яток кість НП
1 Норинськ 1 — 1 2 4 1 9 2 12,526
2 Овруч — — 2 1 — 1 4 2 16,086
3 Речічі Речиця 2 — — — 1 — 3 1 18,82
4 Хотинівка комплекс 4 — — — 1 — 5 1 23,282
— Городець комплекс 2 — 3 1 4 — 10 1 32,016
5 Городець Антоновичі 4 1 3 1 7 2 18 3 43,894
— Нагоряни Хлупляни 5 2 — — 4 1 12 1 37,085
6 Нагоряни Хлупляни Покальов 27 9 — — 14 6 56 17 80,411
— Фосня Орлов 17 7 — — 5 3 32 9 75,701
7 Фосня Орлов Навгади Гошов 27 7 — — 11 5 50 23 112,87
— Агломерації всі — — — — — — 145 — 307,88
— Усі давньоруські пам’ятки і НП 32 83 27 12 375 580 1399 974 1156,9

параметри власне самих комплексів НП — Таблиця 2. Максимальні параметри семи

ядер (мінімальні кількості складових пам’яток, найбільших агломерацій Овруцької волості
НП та їх площі), а також їх максимальні зна-
Максималь- Максималь-
чення, що характеризують кількісні парамет- № Назва НП на кількість на кількість
Площа,
ри власне повних агломерацій у їх повному ре- га
пам’яток НП
конструйованому на сьогодні обсязі.
У табл. 2 дано максимальні параметри агло- 1 Норинськ 9 2 12,526
мерацій, необхідні для статистичного та гра- 2 Овруч 4 2 16,086
фічного аналізу. 3 Речічі 3 1 18,82
На основі цих даних було утворено графік, 4 Хотин-Хотинівка 5 1 23,282
який унаочнює розподіл агломерацій за при- 5 Городець 18 3 43,894
нципом збільшення сумарної площі цих ут- 6 Нагоряни-Хлупляни 56 17 80,411
ворень і співвідношення їх площ з кількістю
7 Орлов-Фосня 50 23 112,869
складових утворюючих пам’яток та відповід-
них НП (рис. 5). — Разом 145 49 307,888
На мапах волості в цілому і основної зони
заселення, побудованих для візуалізації згу-
щення і концентрації типу «Heat», виразно чиця (нині майже 19 га) в 3,5 км на схід від Ов-
помітно, що 6 із 7 агломерацій безпосередньо руча поки тривають і остаточне узагальнення їх
територіально пов’язані з Овруцьким кряжем результатів попереду.
(орографічно) і з Овруцьким лесовим островом У цій роботі ми хотіли б спеціально й більш
(ландшафтно). Агломерації Норинськ, Овруч, детально представити і проаналізувати три
Речичі, Городець, Нагоряни-Хлупляни та Ор- найбільші й найцікавіші агломерації, що рані-
лов-Фосня-Бедуни розташовані на південному, ше не були опубліковані в належному обсязі.
західному, північному східному та південно- Ідеться про Хотинську, Нагорянсько-Хлуп-
східному краях — екотонах однойменних кря- лянську та Орлов-Фоснянську агломерації.
жу та острова. Лише агломерація Хотин біля Почнемо з огляду другої за розмірами і по-
с. Хотинівка знаходиться в Заушші, в 10 км на тужністю Нагорянсько-Хлуплянської агло-
захід від Коростеня (рис. 4: 1—2). мерації в Овруцькому районі, розташованої в
Частину з цих найпотужніших поселенських середині північної частини Овруцького кряжу.
агломераційних комплексів ми вже презентува- Ці унікальні пам’ятки та їх ексклюзивні особ-
ли і аналізували в наших попередніх публіка- ливості завдяки нашим багатодесятирічним
ціях. Так, докладна характеристика комплексу дослідженням і численним публікаціям стали
городища, посадів селищ та могильників давнь- практично всеєвропейськи відомими в науко-
оруського Норинська на південному краю сере- вих колах. В даній роботі ми хочемо спеціально
динної частини Овруцького кряжу міститься в і окремо відзначити цей безпрецедентний фено-
сумісній з С. В. Павленком розлогій публікації мен давньоруської виробничої та демографічної
(Томашевський, Павленко 2014, с. 482—486). агломерації. Нагорянсько-Хлуплянська агломе-
Результатам дослідження столиці Овруцької во- рація нерозривно пов’язана з Овруцькою піро-
лості — літописного Вручого присвячена наша філітовою індустрією (ОПІ) та її інфраструкту-
стаття (Томашевський 2004, с. 264—278). Також рою. Давньоруські пам’ятки цього мікрорегіону
унікальному комплексу пам’яток біля с. Горо- відомі з середини ХІХ ст., оскільки їх унікаль-
дець Овруцького р-ну на західному краю Овру- ні матеріали приваблювали увагу вчених та
цького кряжа присвячено спеціальне детальне краєзнавців чи не найраніше на просторах Ов-
дослідження (Томашевський, Павленко 2008). руччини (Томашевський, 2017, с. 243—244, 251,
Вивчення потужного гнізда пам’яток Речичі-Ре- 259). Овруцькою експедицією місцеві пам’ятки
Рис. 5. Графік співвідно-

шення основних парамет-
рів агломерацій Овруцької
волості: площі, кількості
утворюючих пам’яток та
населених пунктів (НП)

Рис. 6. Схема просторової конфігурації Нагорянської агломерації
почали вивчатися з самого початку її робіт, — з демографічним та ексклюзивним сировинним

серпня 1996 р. Нагоряни — величезне спе- потенціалом.
ціалізоване виробниче селище площею 18 га. Просторове положення агломерації визна-
Є підстави вважати, що це поселення могло чається синергетичною дією комбінації кількох
виконувати також функцію опорного центру ве- природних чинників. Серед них — локальні
ликокнязівської влади, який накопичував, сор- рельєфно-топографічні особливості та розта-
тував, розподіляв, організовував обробку піро- шування поверхневих виходів лінз пірофіліто-
філітової сировини та виготовлення відповідних вого сланцю разом з супровідними масивами
виробів з пірофілітового сланцю. Разом з вироб- червоного овруцького кварциту. Значна части-
ничими майстернями, робочими площадками, на селищ, які включені нами до складу даної
складами сировини, напівфабрикатів і готових агломерації, знаходяться на верхній поверхні
виробів, ємностей для відходів тут знаходилися і початках схилу тераси північного борту (ус-
житлові і господарсько-побутові споруди, уп- тупу) Овруцького кряжу, витягнутій по лінії
равлінські, адміністративні і не виключено, — схід—захід. Висота тераси і поселень на ній
культові осередки. коливається в межах від 20 до 17 м над при-
Власне реконструйований об’єднаний Хлуп- леглою місцевою вологою і дренованою запла-
ляно-Нагорянський НП займає сумарну пло- вою (рис. 7, 8). Синхронні поселення, разом із
щу більше 37 га. Його основу складають На- приналежними курганними могильниками,
горянське і Хлуплянське поселення, їх більш із перервами, що не перевищують 1 км, утво-
дрібні прилеглі сателіти, низка місцезнаход- рюють фактично єдиний широтний селитебно-
жень — слідів колишніх шляхів, міжселитеб- виробничий ланцюжок, який тягнеться вздовж
них площадок, а також збережені залишки краю верхньої тераси згаданого північного ус-
кількох просторово сегментованих курганних тупу не менш ніж на 15 км (рис. 6, 7). Проте,
могильників. Сумарна ж максимальна площа просторовий малюнок Хлупляно-Нагорянської
всієї визначеної нами Нагорянскої агломера- агломерації значно складніший, він має перех-
ції, яку складають 17 НП, реконструйованих ресну структуру. Адже її ядро із найбільшими,
на основі 56 окремих пам’яток, складає біль- найпотужнішими демографічно- й промисло-
ше 80 га (див. табл. 1 і 2, рис. 6). Уся Хлуп- во-технологічно поселеннями знаходиться у
лянсько-Нагорянська агломерація являє собою основі великого півострівного виступу Овру-
справжній виробничий район з вражаючим цького кряжу на північ, утвореного двома річ-

Рис. 7. Орографія Нагорянської агломерації
ками — Звонкою на заході і Полохачівкою на

сході, які зливаються і течуть далі до водозбору
Прип’яті. Цей мисовий відрог, як вважається,
значно згладжений давнім льодовиком (рис. 7,
8). Межа лесових і водно-льодовикових лан-
дшафтів проходить прямо по площі найваж-
ливішого поселення агломерації — Нагоряни І
Крушники. Це поселення має не типову захід-
ну експозицію і витягнуте по лінії північ-пів-
день, його сукупна площа обчислюється нами
у 18 га. Це був ключовий пункт у транспорту-
ванні, сортуванні, розподілі пірофілітової сиро-
вини, його обробки і виготовленні відповідних
категорій продукції.
Місце розташування спеціалізованого по-
селення, його внутрішня планіграфія і мікро-
топографія, виробниче зонування нерозривно
пов’язані з розташуванням кар’єрів, де була
віднайдені та видобувалися ті чи інші різно-
види пірофілітової сировини. Найближчий
видобувний кар’єр знаходився в 1,5 км на пів-
ніч, інші — на відстані 3, 4,5 та 6 км від На-
горянського поселення на північних краях зга-
даного півострівного масиву при злитті Звонки
Рис. 8. Рельєфно-топографічна основа ядра Наго-
та Полохачівки. Поруч, паралельно і, очевид- рянської агломерації
но, — технологічно та технічно нерозривно
взаємопов’язано з видобутком та обробкою
каміння на поселенні активно діяло потужне від покладів сировини до місць їх переробки
виробництво металу та залізообробка. Імовір- сходилися в Нагорянському поселенні. Воно ж
но, що більшість давніх транспортних шляхів було й найпотужнішим виробничим центром

всієї Овруцької волості та Київської землі. Ін- тарію, який використовувався для різних опе-
тенсивно освоєний меридіональний виступ на рацій і прийомів видобутку, обробки сировини,
північ доповнювався численними поселення- підготовки заготовок і власне у виробництві
ми агломерації, які поширювалися по річковій кінцевих виробів з пірофілітового сланцю. Та-
і струмковій мережі вглиб Овруцького кряжу кож на всіх пірофілітообробних поселеннях за-
аж до його вододілу на серединному пасмі. Ос- фіксовані виразні і потужні залишки металур-
новні населені пункти тут заходили в глибину гії заліза та ковальства. Функціональне тісне
на південь за фронтальну лінію північного ус- співіснування обох цих виробництв безсумнів-
тупу в долинах рр. Звонки, Полохачівки, Коп- не та дуже виразне.
тьовки і їх допливів в районі сс. Стугівщина, На пам’ятках, які утворюють багатолюдні на-
Оленичі, Сироковщина, Комищщина (Куман- селені пункти цієї агломерації в ході тривалих
щина на дореволюційних мапах), Скребеличі, досліджень знайдені численні і різноманітні
Полохачів, Покальов. Таким чином, перехрес- побутові давньоруські речі, які вповні характе-
тя широтних та меридіональних осевих ліній, ризують основні категорії культури безпосеред-
орографічний, гідрографічний малюнки, місце нього життєзабезпечення (КБЖЗ). Мова йде про
розташування найважливіших сировинних різноманітні керамічні вироби різного функціо-
покладів визначили утворення і розвиток тут нального призначення. побутові інструменти,
найпотужнішого виробничого густозаселеного хатнє і господарське приладдя, елементи вбран-
і щільно освоєного господарськи промислового ня, прикраси та біжутерію, тощо. Для базових
агломераційного району. поселень цієї агломерації завдяки спеціальним
У ході численних мультисезонних розвідок, зусиллям і практично повній промивці багато-
шурфувань і проведених розкопок нами сфор- тонного вмісту розкопаних господарських спо-
мовано представницьку колекцію артефактів руд та ям сформовано представницькі палеобо-
з ключових поселень цієї агломерації. Левову танічні, палінологічні та остеологічні спектри.
частку цих знахідок становлять заготовки, на- На основі їх аналізу та вивчення екофактів та
півфабрикати та промислові відходи процесу артефактів отримана детальна картина та ви-
виготовлення різноманітних виробів Овруцької разна модель еколого-господарського існування
пірофілітової індустрії (ОПІ). Таких мінераль- поселень, сільськогосподарської діяльності їх
них за матеріалом артефактів нараховується мешканців, ступеню розвитку лісових промислів
десятки тисяч. Вони презентують всі стадії та і цілісна уява про ступінь і напрямки антропо-
етапи виробництва різних галузей ОПІ, фік- генного господарського перетворення місцевих
сують послідовності підготовчих та виробни- природних ландшафтів. Разом з вже розгля-
чих операцій, типові технологічні прийоми й нутою виробничо-промисловою спеціалізацією,
особливості застосування інструментарію та це утворює унікальний демографічно-госпо-
агрегатів. Власне артефакти супроводжують- дарський портрет Хлуплянсько-Нагорянської
ся велетенськими масивами самої пірофіліто- агломерації. Нарешті, дуже цікавим є комплекс
вої сировини, від найменшого пилу і струж- археологічних індикаторів цієї агломерації,
ки до крупних уламків пірофілітових пластів який репрезентує наявність тут відповідних ад-
та кварцитових глиб. На різних промислових міністративних управлінських осередків та кон-
поселеннях нами зафіксовані залишки вироб- тингентів населення, безпосередньо пов’язаних
ництва різних галузей ОПІ. Так наприклад, з великокнязівської і волосною владою. Мова йде
на частині ділянок комплексу селищ Хлуплян про знахідки, які підтверджують адміністратив-
здійснювалася обробка плит — панелей та ні економічні торгівельні зв’язки і наявність тут
жорен з твердих кварцитомістких різновидів певних цінностей і їх розпорядників. Так, з ви-
пірофілітового сланцю. На інших ділянках робничого селища Нагоряни походить печатка
Хлуплян існувало виробництво пряслиць та Ростислава-Михаїла Мстиславича-Феодоровича
інших дрібних виробів з м’яких та декоратив- і митна пломба другої половини ХІІ ст. з Новог-
них різновидів пірофілітового сланцю. Виго- рудка. Із поселення Покалів походить печатка,
товлення пряслиць було основною спеціалі- яка за визначенням могла належати Володими-
зацією Нагорянського поселення, проте на ру Мономаху в часи його київського княжіння.
різних ділянках його нетипово великої площі Із Нагорянського поселення походять дирхеми:
ми знаходимо свідчення пересортовування та Саманідський дирхем 904 р. по Р. Х. з отвором
відбору різновластивої сировини, не виключе- для підвішування та половинка дуже стертого
но — існування певної адміністративної зони. дирхема VIII—X ст., що використовувався дуже
На поселенні Полохачів серед інших виробів тривалий час після дати карбування .
вирізали також і ливарні форми. Різні ділянки
виробничих поселень містять залишки вироб-
ничих та господарських споруд різних давньо- . Визначення сфрагістичних матеріалів здійснив
О. А. Алферов, монет — Г. А. Козубовський. Ко-
руських періодів з Х по ХІІІ ст. У ході польових ристуючись нагодою, автор виражає глибоку вдяч-
досліджень складових часин цієї агломерації ність зазначеним фахівцям за здійснені ними ви-
нами були виявлені зразки, численні рештки сокопрофесійні визначення матеріалів з пам’яток
та уламки унікального залізного інструмен- Овруцької волості.

Агломерація Хотин на схід від с. Хотинівка

Коростенського р-ну, знаходилися на відстані
приблизно 10 км від Коростеня, складається
з кількох крупних поселень та могильників і
обіймає площу більшу 23 га. Просторове поло-
ження цієї агломерації в гідрографічному ас-
пекті визначається течією р. Синявки (імовір-
но — Липовки, згадуваної в Археологічній
карті В. Б. Антоновича).
Побудована цифрова модель місцевості по-
казує (рис. 9), що всі поселення цієї агломера-
ції розташовані на берегах річки Синявки в
межах масиву моренно-водольодовикових рів-
нини на кристалічній основі, складених піска-
ми з прошарками суглинків, що підстилаються
валунними суглинками з дерново-середньо- і
сильно-підзолистими глеюватими і глейовими Рис. 9. Просторова та рельєфно-топографічна осно-
супіщано-суглинистими ґрунтами, під свіжи- ва Хотинської агломерації
ми суборями, розорані. Одне з найбільших за
площею поселень — Хотинівка Південне, зна- інших індивідуальних знахідок. У стислому пе-
ходиться на терасі лівого, а три інших — на реліку можемо назвати різноманітні накладки,
схилах правого берега Синявки. Поселення бляшки, застібки, декоровані підковоподібні і
розташовані на прирічкових ділянках схилів кільцевидні фібули-застібки з балтійсько-скан-
прибережних терас, слабко похилих до річ- динавськими ознаками, хрести енколпіони,
ки. Максимальний перепад висот від нижніх, перстні, різновиди хрестиків, амулети сокирка
ближніх до сучасного дзеркала води країв се- (типу клевець?) та мікро копія навершя руків’я
лищ, до їх верхнього підвищеного краю скла- нагайки, ювелірні заготовки. Із території Хо-
дає 8 м. Далі від тальвегу Синявки в бік глибин тинської агломерації походить печатка Воло-
плато в усіх напрямках похилі схили продов- димира Мономаха і печатка із зображеннями
жують поступово підійматися до абсолютних царя Давида та Феодосія або Феодора, що, на
відміток близько 179—180 м. Таким чином ут- думку О. А. Алферова, повинна бути датована
ворюється своєрідна амфітеатрова орографічна в широких рамках кінцем ХІ — першою поло-
структура, в основі якої лежить меридіональ- виною ХІІ ст. і поки що не піддається вірогідній
но орієнтована, дещо вигнута центральна вісь атрибуції. Є не повністю перевірена інформа-
верхів’їв Синявки. Ближче до верхніх країв цієї ція, що приблизно в 4 км на північний захід від
амфітеатрової місцевості знаходилися, судя- хотинської агломерації, по дорозі на Коростень
чи з місцеположення збереженого курганного на давньоруських пам’ятках знаходили непоо-
могильника, сакральні поховальні зони. Узбе- динокі свинцеві пломби. Якщо ці фати вдасть-
режжя Синявки, дреноване і розчленоване до- ся науково підвередити, не виключено, що тут
пливами, утворює сегментовані ділянки слабко маємо справу з певним аналогом митного пун-
розчленованих терас, найбільш вигідні з яких кту на відтинку Хотин—Коростень регіональ-
(у топографічному і гідрографічному відношен- ного широтного шляху.
ні) були зайняті селищами доби Давньої Русі, Необхідно зауважити, що в зоні Хотинсь-
римської доби та пізнього середньовіччя. кої давньоруської агломерації знаходяться й
Наявний підтверджений комплекс арте- пам’ятки інших історико-археологічних епох.
фактів Хотинської агломерації демонструє Так, цікавими для цієї широти та природної
як численні широко розповсюджені категорії зони є факти неодноразових знахідок артефак-
предметів культури безпосереднього життє- тів римської доби, зокрема — денарію ІІ ст. н. е.
забезпечення, так і наявність індикаторів пе- та пряжки кінця ІV — початку V ст. Трапляли-
ребування та діяльності тут представників ся тут і наконечники стріл скіфської доби.
панівних адміністративних, соціальних і гос- Окремої уваги потребує проблема серед-
подарських верств давньоруського суспільства, ньовічних старожитностей Хотинського архео-
в тому числі, імовірно, й балто-скандинавсько- логічного комплексу і їх співвідношення з дав-
го походження. ньоруськими пам’ятками. В археологічній карті
Керамічний комплекс має широкі дати Х— В. Б. Антоновича, з посиланням на «Донесеніе
ХІІІ ст., деякі посудини мають зразки орнамен- Стрымгородской волости» подано такий запис
тації не зовсім типові для даної території, які, про місто Хотєнь біля с. Хотинівка: «На схід-
безумовно, потребують свого подальшого, більш ному боці села, над ручаєм Липівка чотири-
глибокого дослідження. Крім численних побу- кутне городище із заокругленими кутами до
тових речей та знарядь, зі складових поселень 4 верст в окружності. На площі його течуть
Хотинського комплексу походить чимала кіль- струмки — воно оточене валом і ровом. За пе-
кість елементів костюму, прикрас, амулетів та реказами, це колишній город Хотѣнь. Колись

в північній частині городища стояв кам’яний Нам видається цілком імовірним, що цей
стовп з людською головою, але голова була один з найбільших відомих нам на просторах
відбита, а камінь в 1848 р. один з селян пе- Овруцької волості давній, складний за струк-
реніс до своєї садиби. На городищі знаходили турою, агломераційний центр міг мати назву
людські кістки і дзвін, тепер вже переплавле- Хотин — Хотѣнь. Про таку потенційну мож-
ний» (Антонович 1895, с. 7—8). Нині зазна- ливість свідчить не тільки тривала стійка міс-
чені вали і рови, саме чотирикутне городище цева народна топонімічна традиція, але й по-
площею приблизно 100 га, не діагностуються. бутування такої назви в давньоруський період.
І це доволі рідкісний випадок, коли пам’ятка, Цікавим додатком до цих роздумів є нещодав-
описана в Археологічній карті В. Б. Антонови- ня знахідка пірофілітового пряслиця із давнь-
ча нині не знаходиться, або не зберіглася хоч в оруського міста Червеня (що нині в Польщі) з
якійсь мірі. Утім, імовірніше (багаторазово під- написом Хотѣнъ (Wołoszyn et al. 2016).
тверджується практикою наших спеціальних Агломерація Фосня-Орлов-Бідуни-Го-
розшуків і результативних перевірок подібних шов в Овруцькому р-ні. Пошуки тут давнь-
повідомлень про давній «город»), що в такій оруських пам’яток ми розпочали у перші ж
формі записаного волосними інформаторами і роки роботи Овруцької експедиції (ОЕ), проте
досі живого локального переказу, зберігалася перші результати були отримані лише в 2011—
пам’ять і відчуття місцевими мешканцями іс- 2014 рр. Одним з мотивів пошуку була відсут-
нування в цьому мікрорегіоні потужного цент- ність тут відомих до цього часу давньоруських
ру давньоруського часу. Місцеві народні пере- поселень, наявність залишків кількох курган-
кази про той самий «город Хотін» зафіксував і них могильників та місцеві перекази про ві-
краєзнавець, збирач регіональних легенд і то- домий десь в цьому регіоні давній «город Ор-
понімії М. І. Брицун (Брицун 2016, с. 20—27). лов», «Орловщину», зафіксовані краєзнавцем
На північ від давньоруського поселення М. І. Брицуном. В місцевих переказах йдеться
Хотинівка ІІ знаходиться величезне поселен- про те, що «город Орл(ь)ов» був древніший за
ня Хотинівка І, яке має ще не до кінця точно Овруч, що це поселення межувало з велики-
встановлені розміри 550 × 500 м і відповідно — ми давніми озерно-болотистими місцевостями,
площу 27—28 га. Імовірно, що це і є поселен- мало на них пристані та було оточене колись
ня, частину якого виявила тут І. П. Русанова багаточисельними курганними могильниками
під час розвідки 1958 р. Дослідниця зазначила (Брицун-Ходак 2008, с. 56—61). Наш пошук
наявність на пам’ятці гончарної тонкостінної тривалий час концентрувався на виявленні
добре обпаленої кераміки, яку вона датувала більш менш відносно виражених топографічно
ХIII—XIV ст. Східно-Волинська (Овруцька) ек- прирічкових ділянках локальних місцевостей.
спедиція в 2011 р. обстежувала цю ж пам’ятку, Утім, вишукувана виразна топомодель заселен-
точніше — її північну сторону. Складність роз- ня так і не знаходилася, мікрорельєфні умови
відки полягала в тому що в той сезон жодне з місцевих фацій, знівельованих льодовиком по-
полів на схід від с. Хотинівка не було розоране, хилих підніжь південно-східних відрогів плато
усі площі займали угіддя багатолітніх не об- Овруцького кряжу і дреновані спрямленими
роблених пасовиськ з дерниною та чагарником. меліоративними каналами, були настільки не-
Отже повноцінна розвідка з пошуком виораних звично невиразними, що не результативні екс-
на поверхню залишків культурного шару була педиційні розвідки фактично навіть зачіпали
неможлива і нами застосовувалося шурфуван- краями поселення, виявлені нами вже пізніше.
ня на місці поодиноких кротовин зі знахідками Більш ранньому виявленню місцевих давньо-
на суцільно задернованій поверхні пасовиськ. руських пам’яток явно не сприяла тогочасна
У шурфах були знайдені серед іншого й фраг- аграрна ситуація місцевих польових угідь в мо-
менти дійсно тонкостінних сосудів ХV—XVI ст., менти наших відвідувань. До цього слід додати
побутові відходи, біжутерія та керамічні фраг- ще й ту обставину, що в підйомному матеріалі
менти посуду пізнішіх часів. Давньоруських ар- розвідок першої половини 2010-х рр. домінува-
тефактів нами тоді на обстеженій території не ли ліпні матеріали доби бронзи, пізньосеред-
було виявлено. Пізньосередньовічні матеріа- ньовічні артефакти та невиразні фрагменти
ли розповсюджені на певних ділянках площі гончарного посуду, які могли належати як дав-
давньоруських поселень агломерації, а також ньоруській, так і середньовічній добі.
на кількох окремих пунктах на північних ок- Інформація, отримана в останні декілька
раїнах даного регіону. При чому на цих пунк- років кардинально змінила ситуацію. Значну
тах, і не виключено, — на вже описаному нами частку в цій якісній зміні грала інформація,
вище поселенні Хотинівка І зустрічаються та- здобута від місцевих джерел. Налагоджені
кож речі кінця ХІV ст. У будь-якому випадку, інформаційні канали в середовищі місцевих
ці старожитності, як і весь комплекс пам’яток любителів «приборного пошуку» дозволили от-
агломерації, потребують подальшого детально- римати орієнтовні уяви про місцезнаходження
го дослідження. і розміри місцевих давньоруських пам’яток та
сформувати відносно вірогідну картину комп-
. Тут і далі переклад наш — А. Т. лексу знайдених тут артефактів. Паралельно,

спілкування з місцевими мешканця-

ми та краєзнавцями дозволило більш
детально та конкретно локалізувати
відомі в переказах урочища, мікрото-
поніми та, власне, самі давні пам’ятки.
Уже на цьому попередньому етапі ста-
ли досить очевидними відносно вели-
кі розміри окремих поселень і факт їх
просторового скупчення в порівнянні
з іншими, обстеженими нами, регіо-
нами. Нагальною стала необхідність
проведення спеціального польового об-
стеження мікрорегіону в районі сс. Ве-
лика Фосня—Бідуни (Веселівка)—Не-
вгоди та суміжних з ними місцевостей
околиць сс. Гошів, Липлянщина та ін- Рис. 10. Схема просторової конфігурації агломерації Орлов-
ших. Складена попередньо програма Фосня-Бідуним
детального обстеження зазначеного
регіону включала завдання археологічного об- з водозбірними артеріями (теж меліоративно
стеження більш ніж трьох десятків різних міс- каналізованими) витоків р. Стручок, яка далі
цевостей, урочищ та фацій. Таке обстеження тече із заходу на південний схід, в напрямку
було здійснене, у результаті чого була сформо- на Народичі і річки Підгірки, яка з Невгадов
вана детальна археологічна карта регіону, виз- прямує через Ліплянщину і Слободу В’язівську
начено межі та площі археологічних пам’яток, до р. Жерева.
встановлена їх культурно-хронологічна прина- Топографія найпотужніших місцевих посе-
лежність, виявлені особливості матеріальної лень, які утворюють агломерацію Орлов, виз-
місцевої давньоруської культури та індикатори начається специфікою локального рельєфу
виробничої, промислової, господарсько-побуто- і різьбленням поверхні (рис. 11). Населений
вої, культової діяльності та активності. пункт Фосня І—IV складається з 4 селищ, що
Стало зрозумілим, що ми маємо справу з знаходяться на обох берегах Вільшанки і зай-
цілим агломераційним пасмом на південній мають не тільки терасові смуги обох берегів,
околиці Овруча, на шляхах до Овруча з пів- але й острівні останці в самій річковій заплаві.
дня (Коростеня) і південного сходу (Києва). В Поселення Фосня V витягнуте по правому бере-
основі цієї агломерації лежать чотири найбіль- гу окремого малого допливу Вільшанки більш
ших населених пункти, кожен з яких складе- ніж на 1,5 км по терасі і її похилих схилах. Далі
ний низкою суміжних синхронних пам’яток: на північ ця селитебна лінія продовжується
Фосня І—ІV і V, Фосня «Орлов» та комплексу низкою окремих заселених острівців та пів-
Бідуни. Всього ж ми нараховуємо в складі цієї островів в багнистій заплаві в районі Чанова
агломерації 23 населених пункти, складених кута. Найбільше поселення Орлов знаходиться
50 археологічними пам’ятками (табл. 1 і 2). Від на похилих слабко виражених схилах правого
північно-західних до південно-східних країв берега вже зазначеного нами раніше правого
ядро цієї агломерації витягнуте на 7 км, а вра- доплива Вільшанки, який починається в Не-
ховуючи практично суміжні по згаданим кра- вгадах і далі струмує через Бідуни до Вересов
ям НП Гошов та Невгади і Болотниця, загаль- Великої Фосні. На сьогодні фіксується, що се-
на довжина пасма поселень сягає більше ніж
10 км (рис. 10).
Просторове положення агломерації виз-
начається в гідрографічному аспекті течією
р. Вільшанки (з Гошова через Фосню до р. Но-
рині), точніше — її правим берегом та її правою
притокою, яка тече з Пд—Пд—Сх на Пн—Пн—
Зх і впадає у Вільшанку в районі Вересов. Ця
водна артерія зараз не має єдиного русла і тече
в напрямку до р. Вільшанки й теперішнього
с. Велика Фосня кількома каналізованими,
спрямленими штучними каналами. Тонкі лінії
цих меліоративних каналів (з назвами Річище
або Старе річище) утворюють мережу з пере-
тинами і водозбірними відгалуженнями, які в
кількох місцях оконтурюють виявлені нами тут
давньоруські поселення. Витоки цієї безімен- Рис. 11. Орографія агломерації Орлов-Фосня-Бі
ної річки — доплива Вільшанки стикаються дуни

лище Орлов витягнуте по лінії північний за- видів шлаків на поселеннях виявлені імовірні
хід-південний схід на 800 м при ширині вверх стінки горнів, об’ємні важкі донні відливки,
від водотоку по невиразному схилу до 300 м. фрагменти сопел. Найбільш виразно ця мета-
Перепад висот від рівня річкової поверхні до лургійна спеціалізація проявляється на парних
верхніх відміток розповсюдження культурно- поселеннях Бідуни, де залишки залізоробного
го шару складає максимум 5—6 м. Нарешті, виробництва розповсюджуються на дуже знач-
четверта з найкрупніших складових агломера- ній площі, яка, очевидно, була спеціальною
ції — пара поселень Бідуни І—ІІ знаходиться територією потужного промислового металур-
за 1 км на південний схід від Орлова в глибині гійного виробництва. На площі пам’яток, які
колишніх розгалужень вже згадуваної нами утворюють населені пункти агломерації знай-
притоки Вільшанки. Місцевість тут взагалі дені чисельні побутові і господарські предмети,
практично не значимих орографічних проявів знаряддя, хатнє начиння, пряслиця.
і практично не дренована природним чином. Зі складових НП агломерації походить
Максимальний перепад висот від води до пло- об’ємна та представницька колекція предметів
щини суміжних (через каналізований спрямле- християнського культу, оберегів, прикрас, бі-
ний меліоративний канал) давньоруських по- жутерії, металевих елементів костюму і вбран-
селень складає 1—1,5—2 м. Основна поверхня ня, артефакти — індикатори локальної реміс-
селищ практично рівна, подекуди зараз поміт- ничої діяльності.
ні вимочки (рис. 11). Практично вся поверхня Зокрема, на поселеннях НП Фосня І і V, Ор-
зазначених вище пам’яток розорюється і зай- лов, Бідуни знайдені хрест тільник раннього єв-
нята різноманітними сільськогосподарськими ропейського зразка, цілі екземпляри та уламки
угіддями. Без спеціальних комплексних стра- хрестів-енколпіонів, різновиди натільних хрес-
тиграфічних, історико-археологічних, палео- тиків. Також з цих пам’яток походять трефовид-
екологічних і палеогеографічних досліджень на підвіска, срібна скронева дротяна підвіска з
оцінювати в якій мірі сучасний видимий ланд- намистиною, хресто-включена підвіска, кругла
шафт відповідає ландшафту і природним умо- підвіска — медальйон із зображенням кінного
вам давньоруської доби не має сенсу. Антропо- святого воїна, різноманітні лунниці, підвіски,
генні перетворення і реконструкція вихідних пластинчасті браслети, кільця, перстні, аму-
умов є одним з ключових завдань в майбутнь- лети, численні скляні і пастові намистини,
ому дослідженні даного давнього агломерацій- уламки скляних браслетів. Важливими є фак-
ного регіону. ти знаходження тут фрагменту бронзової скан-
Детальне картографування пам’яток НП динавської пряжки, підковоподібних фібул-за-
цієї агломерації на ландшафтній основі засвід- стібок, зооморфної пряжки, типових і відносно
чує, що практично повністю все це скупчення широко поширених пряжок для одягу й взуття
вписане в масив ландшафтів понижених похи- різних типів та призначення, застібок, пояс-
ло-нахилених, складених пісками з прошарка- них накладок і фрагментів поясних гарнітур,
ми валунних суглинків моренно-водольодови- бляшок, численних різноманітних ворварок.
кових рівнин (МВР) на кристалічній основі, з Із поселення Бідуни походить група металіч-
дерново-середньо- і сильно-підзолистими сухи- них матриць-виколоток та уламки клепаних
ми і глеюватими супіщаними і суглинистими бронзових об’ємних предметів (можливо — шо-
ґрунтами, частково меліорованих і розораних. лому, обладунку або посудини — казана), які,
Закономірно, що найчисельнішою кате- імовірно, чекали ремонту або зберігалися в
горією знахідок комплексу артефактів на- якості сировини. Цікавим хронологічним та
селених пунктів агломерації Орлова-Фосні є військово-соціальним індикатором є знахідка
уламки давньоруського гончарного посуду, які наконечника арбалетної стріли. Зі згаданого
датуються в усьому давньоруському хроноло- вище поселення Бідуни походить фрагмент
гічному інтервалі. Х ст. представлене зразками англійського денарія Кнута 1023—1029 рр. Ці
вінчиків першої половини, середини та другої монети Кнута (не виключено — наслідування)
половини цього віку. Присутні на поселеннях являють собою, як вважає Г. А. Козубовський,
цієї агломерації зразки керамічного посуду одну з найбільш чисельних груп монет серед
першої та другої половини ХІ ст. Широко і най- давньоруських знахідок. Існує думка, що знач-
більш масово представлені вінчики і виливні на кількість таких англійських денаріїв надхо-
частини кераміки ХІІ—ХІІІ ст. На площі посе- дила до Східної Європи після того, як ці монети
лень зустрічаються уламки твердого пірофілі- побували в Данії.
тового сланцю, в тому числі, — з обробленими Сфрагістичний комплекс агломерації Ор-
поверхнями. лов-Фосня має виняткове значення і був, оче-
Найвиразнішою ознакою складових посе- видно, дуже потужним, але зник в результаті
лень агломерації Орлов-Фосня є надзвичайно мародерської діяльності. Більш чи менш дока-
виразні, багаточисельні й масові знахідки реш- зово і з наявними зразками можемо вести мову
ток, відходів, напівфабрикатів металургійного про п’ять печаток, які походять з поселень Фос-
виробництва і обробки заліза. Крім найрізно- ні, Бідуни, Гошов. Ці печатки і торгова пломба
манітніших за параметрами і якостями різно- належать князям Ізяславу Ярославичу, Рос-

тиславу Мстиславичу та Ростиславу Рюрико- і значимі питання потребують свого подальшо-

вичу. Дуже цікаво і показово, що два останніх го спеціального вивчення і осмислення.
є, перший — батьком, а другий — сином князя Закінчуючи коротку характеристику ма-
Рюрика Ростиславича, чий тісний пожиттєвий теріальної культури агломерації Орлов-Фос-
зв’язок з Овручем і Овруцької волостю є не- ня-Бідуни маємо поінформувати, що за не під-
заперечним. Також зібраний нами наявний твердженими остаточно даними, на площі НП
сфрагістичний матеріал підтверджує і поси- Бідуни були знайдені частини бронзового хоро-
лює твердження про особливі стосунки і міцні са. Якщо ця інформація реальна, то це означає,
тривалі традиційні зв’язки Овруча і Овруцької що імовірно, тут існувала давньоруська церк-
волості з представниками смоленської гілки ва. Таким чином, цей населений пункт в складі
Рюриковичів-Мономаховичів, послідовно: Ізяс- агломерації, крім дуже численної кількості на-
лава Ярославича, Мстислава Ізяславича, Рос- селення, наявності потужного залізоробного
тислава Мстиславича, Рюрика Ростиславича виробництва, концентрації тут представників
та його синів. заможних соціальних верхів і князівської ад-
Нарешті, дуже цікавою, рідкісною і значу- міністрації може бути інтерпретованим і як ре-
щою є знахідка на поселенні Бідуни уламка гіональний культовий релігійний центр.
срібного перстня з геральдичним знаком, який Відкриття Орлова і Хотина кардинально
на думку О. А. Алферова, належав князю Все- змінило попередньо сформовану уяву як про
володу Ольговичу, сину Олега Святославича і ступінь дослідженості Овруцької волості, так і
батьку Святослава Всеволодовича, майбутньо- про ієрархію та питому вагу окремих складових
го суперника, а згодом — дуумвіра Рюрика Рос- регіонів і населених пунктів в системі заселен-
тиславича. Дослідник зазначає, що такі перстні ня (СЗ) цієї волості.
не належали князю, а носилися представника- В обох зазначених випадках Овруцька експе-
ми безпосередньо близького кола князя і вико- диція проводила попередні ознайомлювальні
нували представницьку функцію. Не маючи обстеження в районі сс. Велика Фосня—Біду-
в межах даної роботи можливості розгорнути ни—Невгоди Овруцького й Хотинівка Корос-
більш широкий розгляд питань, пов’язаних зі тенського р-нів. Примітною є та обставина, що
знахідкою перстня чернігівського князя Всево- ці однократні відвідання обох мікрорегіонів в
лода Ольговича, зазначимо, що саме за цього 2011—2013 рр. не позначилися відкриттям і
князя рішуче активізувалося протистояння документуванням повноцінних давньоруських
представників Смоленської гілки Мономахо- пам’яток, тим більше — їх комплексів та скуп-
вичів та Чернігівських Ольговичів, особливо в чень. Тепер, після проведених результативних
боротьбі за Київ та Київську землю. Дослідник досліджень і на підставі отриманої нової роз-
чернігівської землі О. К. Зайцев слушно і аргу- логої інформації можна стверджувати, що крім
ментовано констатував, що в кінці XI — почат- власне занадто обмеженого в часі і ресурсах
ку XII ст. волості і міста, розташовані навколо характеру наших тогочасних пошуків, ключову
територіального ядра київської землі-князю- роль у не-виявленні тоді пам’яток Х—ХІІІ ст.
вання: Случеск, Клеческ, Берестій, Дорогичин, зіграв фактор недостатнього тоді вивчення і
Мозир, Корчеськ, Туров, Білгород, Божський, розуміння локальних та зональних топогра-
Межибож, Котельниця опинилися у володінні фічних моделей давньоруських пам’яток від-
чернігівських князів (Зайцев 2009, с. 109). повідних мікрорегіонів. Адже у 2011—2013 рр.
Для Овруцької волості та її господарів — експедиції в межах програм Овруцького проек-
князів смоленського дому, ця ситуація фак- ту продовжувалися фінальні щільні багаторіч-
тичного оточення по периметру чернігівсь- ні розвідки власне Овруцького кряжу і лише
кими князями та їх сателітами стала вкрай починалися пілотні обстеження різних регіонів
актуальною. Перелік наведених О. К. Зайце- та басейнових масивів великої історичної Ов-
вим міст-волостей означає, що з північного руцької волості поза межами власне самого
Прип’ятського і північно-західного боку Овру- Овруцького кряжу і лесового острова. Досві-
цьку волость оточувало суцільне пасмо підкон- ду виявлення та аналізу можливих варіантів
трольних чернігівським князям територій від місцезнаходження пам’яток давньоруської
Мозира, Турова, Пінська, Корчеська, й далі до доби в зонах поліських ландшафтів та значно
Берестя. Практично та сама ситуація утвори- менш виразних топографічно-геоморфологіч-
лася на південних кордонах Овруцької волості, них умов тоді ще відчутно бракувало. Шукати
де величезна лісостепова Болохівська земля давньоруські пам’ятки в місцях, які здавалися
сформувалася за найактивнішої участі пред- в той час абсолютно не типовими і несприятли-
ставників чернігівських Ольговичів. Знахідка вими для заселення (в порівнянні з Овруцьким
такого артефакту, пов’язаного з чернігівськи- кряжем) здавалося не продуктивним. Тим біль-
ми князями на території агломерації Орлов- ше, — на поверхні слабко дренованих багнис-
Фосня-Бідуни в безпосередній околиці Овру- тих рівнин з практично непомітними з місцевих
ча — столиці Овруцької волості дає підстави доріг хоч би якимись, невиразними підняттями
над роздумами про статус і функції зазначеної пагорбочків та схилів. Одним з самих вагомих
агломерації. Утім, зрозуміло, що ці дуже цікаві стимулів для пошуку цих регіональних центів

була специфічна локальна усна історія, пере- волень потреб, між тим як на селі спостері-
кази, легенди та мікротопонімія, зафіксовані в гається діаметрально протилежний факт —
краєзнавчих роботах М. І. Брицуна та відомих ізольованість і роз’єднаність» (Маркс, Энгельс
мешканцям цих територій. Окремого спеціаль- 1955, с. 50). Місто акумулює в собі не тільки
ного вивчення ще потребує проблема пошуку доданий продукт, а й засоби і способи його ре-
зав’язків агломерації Орлов-Фосні-Бідуни-Го- алізації та населення, чисельно достатнє, щоб
шів з овруцькою околичною шляхтою. виконати цю задачу. Саме ступінь концентра-
Підходи до вивчення, пояснення та оцін- ції перерахованих моментів відрізняє феодаль-
ки явища і фактів давньоруських агломе- не місто від інших типів поселень. А. В. Куза,
рацій Овруцької волості. Виявлені і описані доповнивши визначення міста О. Г. Больша-
нами вище агломераційні утворення літопис- кова і В. А. Якобсона постулював, що давнь-
ної Овруцької волості, крім всього іншого, знач- оруським містом можна вважати постійний
но актуалізували певні аспекти традиційних населений пункт, в якому з великої сільської
історіографічних проблем критеріїв визначен- округи-волості концентрувалася, переробляла-
ня та типології давньоруських міст. ся і перерозподілялася більша частина вироб-
Загальновизнано, що найбільш вагомий леного там додаткового продукту (Куза 1985,
вклад в розробку цієї проблематики за радянсь- с. 51—52; Большаков, Якобсон 1983).
кої доби вніс А. В. Куза. Він сформулював сім Видається, що в загальноприйнятих тоді
визначальних ознак, притаманних найбіль- радянською науковою традицією поглядах
шим стольним давньоруським містам, — сто- А. В. Кузи на ознаки міста і процеси містоутво-
лицям великих земель-князівств (Куза 1985, рення були закладені внутрішні методологічні
с. 46). і логічні протиріччя. Зокрема, наведені вище
1. Економіка: 1) ремесло (виробничі ком- сім суто археологічних деталізованих ознак,
плекси, знаряддя праці, напівфабрикати); м’яко кажучи, не дуже кореспондувалися з мар-
2) торгівля (довізні речі, деталі терезів, монети ксистськими дефініціями, де основний акцент
та грошові злитки); 3) промисли. робився на територіальну концентрацію насе-
2. Адміністративне управління (печатки і лення, виробництв і реалізацію різноманітних
пломби). функцій. Натомість на практиці, вирішальною
3. Військова справа: 1) зброя; 2) обладунки; ознакою у визначенні населеного пункту як
3) спорядження коня та вершника. міського, де-факто, вважалася наявність фор-
4. Монументальне зодчество: 1) кам’яні хра- тифікації. Мови про місто без фортеці — цита-
ми; 2) кам’яні палацові та оборонні споруди. делі — дитинця, при наявності практично всіх
5. Письменність: 1) пам’ятники епіграфіки; інших ознак, не могло й бути.
2) знаряддя письма; 3) книжкові застібки та Крім суто ідеологічних та історичних, па-
накладки. нуючих тоді схем та догм, чи не головним
6. Побут феодалів: 1) прикраси з дорогоцін- фактором, який забезпечував тривале стійке
них металів; 2) металічний і скляний посуд, існування системи таких уявлень про ідеаль-
інша коштовне начиння. не еталонне середньовічне місто та село був
7. Внутрішня топографія: 1) садибно-дворо- слабкий ступінь археологічної дослідженості
ва забудова; 2) диференціація жилих будівель давньоруських пам’яток всіх основних зон дав-
за місцем розташування, розмірам та облашту- ньоруського заселення. Це стосувалося обох
ванню. складових САД — археологічної розвіданості
Дослідник також констатував, що менші територій та рівня й характеру археологічних
пункти за археологічними характеристиками розкопок всіх відомих тоді типів та різновидів
по всіх показниках відповідають тим самим археологічних пам’яток Х—ХІІІ ст. В порівнян-
критеріям, відмінності полягають лише у кіль- ні з найпотужнішим стольним центрам вели-
кості матеріалів, а не у їх якості. ких князівств дослідження фортифікованих, а
Шукаючи філософського теоретичного особливо — неукріплених населених пунктів
підґрунтя для формулювання визначення дав- було і залишається більш слабким і недостат-
ньоруського міста, дослідник звертається до нім.
постулатів єдино визнаного тоді радянським Натомість, останні десятиліття позначили-
режимом марксизму-ленінізму. Утім, якраз ся успіхами у більш глибокому і ретельному
в цій політекономічній царині, у засновників дослідженнях окремих регіонів Русі, в рамках
економічного вчення марксизму знаходяться яких здійснено спеціальні прогарами розвідок
достатньо слушні положення, які не втратили і розкопок поселень різноманітних типів і па-
повністю своєї актуальності і увійшли складо- раметрів. Цей прогрес вже спричинив достат-
вими частинами до низки сучасних історико- ньо рішучі зміни у розумінні і моделюванні
економічних і філософських світових напрям- ключових положень історико-археологічного
ків. Зокрема, А. В. Куза зазначив, що на думку вивчення Київської Русі. У значній мірі це
К. Маркса і Ф. Енгельса: «місто вже пред- стосувалося поселенської археології, вивчення
ставляє собою факт концентрації населеного систем заселення і окремих різновидів насе-
пункту, засобів виробництва, капіталу, задо- лених пунктів. Під тиском численних масових

нових фактів і виявлених тенденцій розвитку складають близько третини всіх поселень,
заселення змінюються пануючі колись уяви розміри яких встановлені по матеріалах по-
про гіпертрофовані протилежності між містом льових робіт останніх десятиліть» (Макаров
і селом, про визначальні функціональні, де- 2017, с. 64).
мографічні і культурні характеристики різних Помітно, що новітні дослідження і осмис-
населених пунктів в різних адміністративно- лення їх безпосередніх результатів входять
територіальних, природно-географічних та ет- в певне протиріччя з пануючими до цього,
нокультурних умовах. внутрішньо суперечливими, поглядами на
Широкомасштабні спеціально сплановані давньоруське місто і базові критерії його виз-
реалізовані польові дослідження дозволили начення та виділення. Шляхи вирішення цієї
в останні роки сформулювати і оприлюднити проблемної ситуації лежать, на наш погляд, не
цікаві роботи про різноманітні населені пунк- тільки в руслі продовження і нарощування по-
ти, в яких значно оновлюється, доповнюється і дальших польових досліджень, але, головним
модернізується поселенська картина, візія якої чином, — у зміні методологічних підходів та
сформувалася в другій половині ХХ ст. методичного арсеналу досліджень та інтерпре-
Так наприклад, у нещодавній роботі, присвя- тацій їх результатів. Перш за все, ми маємо на
ченій постановці проблеми т. зв. великих посе- увазі необхідність впровадження у цю істори-
лень, публікації та інтерпретації їх матеріалів, ко-археологічну проблематику визначення різ-
М. О. Макаров та А. М. Федоріна формулюють номанітних давньоруських населених пунктів
характерні особливості великих селищ Північ- (міст, сіл, фортець, садиб тощо) географічних
но-Східної Русі, з’ясовані на сучасному етапі підходів. Потрібно нагадати, що сьогодні, як і
їх вивчення. Такими особливостями автори протягом вже кількох останніх століть, повсюд-
вважають: великі розміри (площа понад 4 га, но домінуючим показником у справі визначен-
у більшості випадків — 7—15 га); відсутність ня статусу того чи іншого населеного пункту є
оборонних споруд; насиченість культурного чисельність його населення.
шару речовими знахідками і різноманітними Географічні ознаки є найбільш очевидними
побутовими залишками, яка засвідчує високу (визначеними в просторі) та взаємопов’язаними
інтенсивність життя; присутність на майдан- і вивчаються низкою географічних субдіс-
чиках поселень залишків виробництв і пред- циплін. У вітчизняній номенклатурі спеціаль-
метів, пов’язаних з далекої торгівлею; багато- ностей мова йде про розділи соціально-еконо-
компонентний характер культури, що включає, мічної географії, географії населення і систем
як правило, елементи, пов’язані з різними заселення, географії виробництв і комунікацій.
етнічними традиціями; присутність в складі Інші сутнісні характеристики явищ агломера-
речових колекцій «престижних речей», що вка- цій вивчаються, визначаються і вимірюються
зують на особливі соціальні претензії частини за допомогою фізико-географічних дисциплін:
населення. Ці особливості не відповідають тра- геоморфології, топографії, гідрографії, ланд-
диційним уявленням про господарство і куль- шафтної географії, геоботаніки, антропогенної
туру середньовічного сільського суспільства і географії та іншими. Географічні джерела і
зближують «великі поселення» з відкритими відповідні методи вивчення розкривають про-
торгово-ремісничими поселеннями і ранньо- сторову картину — локацію, якісні характе-
міськими центрами. У той же час очевидно, ристики природного середовища різних рівнів,
що «великі поселення» утворюють досить чис- природну динаміку. Історико-археологічні до-
ленну групу пам’яток, що відображає один з слідження деталізують просторову конфігу-
магістральних шляхів організації розселення і рацію агломерації, її визначення в часі, зна-
господарства в IX—X ст. на території Північно- ходять та дають можливість розшифрувати
Східної Русі (Макаров, Федорина 2015, с. 119). культурну, соціально-економічну основу від-
В іншій роботі М. А. Макаров констатує: «доб- повідного соціуму давнини у визначених при-
ре відомо, що “міста” руських літописів — да- родних умовах.
леко не завжди поселення з особливою соціаль- Нагадаємо, що, згідно положень географії
но-економічною природою; цей термін широко населення і геоурбаністики, статус міста безпо-
застосовувався для позначення поселень різно- середньо пов’язаний з фактом і явищем концен-
го статусу, захищених оборонними спорудами трації населення, знарядь виробництва, капі-
(Куза 1989, с. 42). З іншого боку, поняття “міс- талу. Для села притаманні протилежні ознаки:
та” не використовувалося для позначення де- ізольованість і роз’єднаність (Кучерявий 1999,
яких великих поселень з розвиненим ремеслом, с. 9). Визначення статусу міста і його положен-
торгівлею і адміністративними функціями, ня в загальній ієрархії населених пунктів в
які не мали укріплень» (Макаров 2017, с. 58). різних країнах і в різні часи базувалося на об-
Дослідник робить важливі спостереження, сязі чисельності його населення (Перцик 1991,
що «слово “місто” використовувалося в дже- с. 10). Додамо, що стосовно давніх суспільних
релах для позначення поселень, за своїми роз- організмів чисельність населення перекваліфі-
мірами близьких великим селам Суздальсь- ковується і обчислюється на підставі археоло-
кого Опілля. Міста з площею не більше 15 га гічно дослідженої площі заселення, структури

та щільності забудови. Для одноповерхової та дослідницький інтерес до таких явищ, які

індивідуальної садибної забудови ці методики проявляються в кількох вимірах через певну
виявляються достатньо адекватними. Агломе- сукупність взаємопов’язаних ознак. Факти і
рування є по суті процесом концентрування або прояви явищ агломерування є одночасно і ре-
стягування населення, який супроводжується зультатом і індикатором взаємної синергетич-
територіальним розширенням ядра концент- ної дії низки складних та дуже значимих про-
рування (з можливим ускладненням структу- цесів, перш за все — суспільно-економічних.
ри) і призводить до появи агломерацій (Алаев Агломерації є свідченням певного векто-
1983, с. 90). Агломерація є підсистемою систе- ру спрямованості та рівня розвитку від-
ми заселення (СЗ) і характеризується найви- повідного історико-соціального організму
щим ступенем територіальної концентрації давнини.
виробництв та інфраструктури, найбільшою Розглянувши найпотужніші скупчення на-
щільністю населення, високим рівнем ком- селених пунктів Овруцької волості ми бачимо,
плексності господарства і перетворення дов- що вони розрізняються не тільки за площею і
кілля. Агломерування може виникати на базі кількістю складових населених пунктів, а й за
крупних центрів (частіше), але й розвиватися просторовими і планіграфічними особливостя-
навколо невеликих міст та значних сільських ми внутрішньої структури. Розробка аргумен-
поселень. Агломераційний ефект виражається тованої класифікації агломерацій з точки зору
у тому, що точково або контактно розташовані просторової структури — справа майбутніх до-
(потенційно сумісні) об’єкти завжди ефектив- сліджень, проте вже зараз цілком очевидною
ніші, ніж ті, що розміщені ізольовано, розсіяно є можливість розрізнення між комплексами
(Алаев 1983, с. 218, 219). Із агломерацією тісно крупних населених пунктів і власне агломера-
пов’язана урбанізація, яка виражається в рості ціями.
та розповсюдженні міських поселень, концен- Серед семи проаналізованих скупчень і аг-
трування в них населення і розповсюдженні ломерацій три впевнено можна зарахувати
міського способу життя (Алаев 1983, с. 205). до центричних: Норинськ, Овруч і Городець.
Наведені вище підстави дозволяють нам Вони утворилися навколо та на основі укріпле-
стверджувати, що провідною характеристикою них частин і в цьому розумінні є класичними
і ознакою статусу того чи іншого населеного та історіографічно традиційними для Давньої
пункту данини, як і сьогодні, є чисельність його Русі. Агломерації Речичі і Хотин являють со-
населення, а у випадку поселенських археоло- бою компактні і щільно зімкнені скупчення
гічних пам’яток — відповідна площа культур- поселень та залишків могильників. Обидва
ного шару. Коригуючими, підтверджуючими ці утворення, як ми вже зазначали раніше,
і розшифровуючими показниками виступає потребують продовження свого спеціального
наявність знахідок-індикаторів присутності / польового дослідження. Зокрема, у випадку
діяльності державних інституцій, управлінсь- Хотина ми продовжуємо перевіряти нашу гі-
ких та духовно-культурних закладів, мистець- потезу про наявність в центрі цієї агломерації
ких, спеціалізованих високорозвинених вироб- повністю знищеного зараз укріплення, нечіткі
ничих і торгівельних осередків. сліди якого, не виключено, проступають на де-
У такій теоретичній парадигмі, виходячи з яких аерокосмічних зображеннях. Подальшого
результатів наших досліджень, ми можемо при- вивчення потребує й питання пошуку та іден-
пускати існування агломераційного утворення тифікації археологічних пам’яток Хотинівки,
навколо міста без ознак наявності фортифіка- зазначених у археологічній карті В. Б. Анто-
ції: цитаделі, дитинця, городища. Ми не зна- новича. Найбільш виразними, потужними за
ходимо поки що аналогів такому винятковому площею і кількістю складових населених пун-
і дуже незвичному явищу — залишкам неліто- ктів є агломерації Орлов-Фосня-Бідуни і На-
писних давньоруських міст і міських агломе- горяни-Хлупляни. У порівнянні з центровими
рацій. Ці агломерації за своїм демографічним фортифікованими агломераціями ці дві мають
та промисловим потенціалом значно переви- дещо розосереджену структуру з неукріплених
щують літописні міста і фортифіковані центри населених пунктів, мережа яких в обох випад-
Овруцької волості. Існування такої нетипової ках утворює майже широтно орієнтовані пасма
моделі можливе саме в умовах глибинної час- заселення, які тягнуться на 7—15 км. Викорис-
тини великокнязівської Овруцької волості, товуючи понятійний апарат соціально-еконо-
відносно далеко віддаленої від зовнішніх меж мічної географії, ці утворення цілком можливо
волості, сусідніх (можливо — ворожих в певні вважати агломераційними районами. В обох
періоди) волостей та земель, а також — від сте- випадках, а особливо — у випадку Нагоряни-
пових кордонів Київської землі. Звісно, подібні Хлупляни, ці агломераційні райони мають ви-
феномени потребують свого інтенсивного вив- разний промисловий характер.
чення, осмислення і збереження. Тут варто навести результуючі основні па-
Висновки. Завершаючи огляд явища агло- раметри агломерацій Овруцької волості (див.
мерацій Овруцької волості ми маємо спробува- також табл. 1 і 2). Із більш ніж 1500 давньо-
ти сформулювати, в чому ж полягає значення руських пам’яток всієї волості 145 утворюють

сім визначених нами агломерацій, що стано- руцької волості ми спостерігаємо розміщення і

вить 1/10 від всього числа пам’яток. Відповід- концентрацію агломераційних утворень вздовж
но, з більш ніж 970 НП волості, у складі семи регіональних доріг та в загальному напрямку
агломерацій ми нарахували 50 НП. Натомість, шляху до Києва. Так, агломерація Орлов роз-
у підрахунку співвідношення площ спостері- міщена на похилому пасмі відрогу овруцького
гаємо іншу, набагато виразнішу й показовішу лесового плато в напрямку на південний схід
картину. У загальному розмірі сукупних площ від Овруча через Фосню — Невгади — Ліплян-
усіх зібраних даних про давньоруські пам’ятки щину до річок Жерев та Норинь. Цей вектор
Овруцької волості, який складає приблизно є одним з найбільш імовірних давніх шляхів
1000 га, частка пам’яток, що входять до семи на Київ, які актуальні й дотепер. Знову таки,
проаналізованих агломерацій складає 350 га. специфікою Овруцької волості може бути фун-
Тобто, сукупна площа всього лише 5 % населе- кціонування деяких потужних поселень та їх
них пунктів Овруцької волості, які входять до агломерацій, як пунктів контролю за сусідніми
складу 7 агломерацій (і 1/10 з числа пам’яток), центральним, або навіть столичними міськими
складає більше 1/3 площі всіх НП волості. центрами. Такі «контрміські» контрольні пун-
Якщо певним чином спростити і трансформу- кти мали мати відповідне просторове відно-
вати отримані вихідні дані, то виявляється, що шення неподалік давньоруських центрів, зок-
в цих агломераціях мешкало більше третини рема, — до літописних міст. Так, Хотинська та
всього давньоруського населення Овруцької Орлов-Фоснянська агломерації є, по суті, пар-
волості. У цій важливій пропорції міститься ним до сусідніх літописних міст Коростень та
раніше приховані показники агломерації, те- Овруч. Комплекс виявлених на них ознак доз-
риторіальної концентрації населення й відсо- воляє не приймати інтерпретаційну версію про
ток урбанізації. військовий табір чи торгівельно-промислове
Отже, агломерації — відносно щільні скуп- поселення (ТРП) ранньодержавної доби. Крім
чення великих за розмірами та площами по- численних нюансів у складі та особливостях
селень з наявними ознаками урбанізації в її функціональних індикаторів, особливо важли-
демографічних і, вірогідно, — планіграфічних ве значення тут мають хронологічні спостере-
проявах. Головними особливостями найбільш ження на різноманітними видами артефактів.
виразних агломерацій Овруцької волості є, по Сума наявних на даний момент матеріалів пе-
перше, великі площі базових поселень в порів- реконує, що свого максимального демографіч-
нянні з усіма іншими, і по друге, концентрація ного, адміністративного та господарського роз-
таких крупних поселень на відносно невеликій витку обидві агломерації, — Хотин та Орлов,
компактній території. Питання визначення досягли в ХІІ—ХІІІ ст.
можливого центрального поселення в агломе- Для глибшого розуміння суті виявлених аг-
рації Орлов-Фосня потребує додаткових поль- ломераційних утворень та їх статусу цікавим і
ових досліджень та застосування спеціальних важливим є дослідження історичної долі цих
пошукових та аналітичних методик. Додат- потужних давньоруських демографічних осе-
ковою ознакою агломерацій слід вважати на- редків у післямонгольську добу розвиненого
явність відповідної внутрішньої та оточуючої середньовіччя і нового часу. Вивчення просто-
інфраструктури на кшталт розгалуженої па- рового положення, потенціалу, матеріальної
вутинної мережі, що об’єднує як складові, так і культури, хронології і функціональних особли-
прилеглі населені пункти. востей середньовічних старожитностей на пло-
Вважаємо потрібним ще раз перерахувати щі, або неподалік від давньоруських пам’яток
ключові ознаки, індикатори функцій та со- триває і потребує свого поглиблення. Змістовні
ціальних статусів населених пунктів агломе- підказки в пошуковій роботі та осмисленні її ре-
рацій. Перш за все — це виразне скупчення, зультатів несе локальна інформація про народ-
концентрація, агломерація й урбанізація насе- ні легенди та перекази, мікротопонімію, тощо.
лення і населених пунктів, в яких воно меш- Нині більш чи менш зрозуміло, що крім Овруча
кало. Наявність високорозвиненого потужного та Норинська інші згадані нами давньоруські
промислового виробництва, функціонування агломераційні пункти практично припинили
промислових районів з відповідною інфра- своє повноцінне функціонування в післямо-
структурою, логістичними лініями, сировин- ногольский час, фактично зникли і сьогодні
ними розробками та виробничим осередками. на їх місці знаходяться сільськогосподарські
Комплексний характер господарства, функціо- угіддя. Мова йде про безпосередню територію
нування ефективних ремесл, промислів, сіль- давньоруських пам’яток, натомість відносно
ськогосподарських виробництв, внутрішньої та неподалік утворюються нові населені пункти,
зовнішньої торгівлі, митниці. Функціонування пряме генетичне відношення яких до давньо-
адміністративного, духовного та культурного руських поселень потребує свого спеціального
центрів. Свідчення імовірного перебування тут дослідження і доказових аргументів.
різно-етнічних представників кількох соціаль- Перспективи і завдання подальшого
них верств давньоруського суспільства, відомих вивчення і збереження. Ми вже торкалися
з писемних джерел. У випадку агломерацій Ов- деяких злободенних таких завдань, висвітлю-

ючи різні конкретні спостереження над особ- Кучерявий, В. П. 1999. Урбоекологія. Львів: Світ.
ливостями окремих агломерацій. Унікальність Макаров, Н. А. 2017. Урбанизация Северо-Вос-
цих неповторних об’єктів історико-археологіч- точной Руси в XI — первой половине XIII в.: разме-
ры городских территорий. Российская археология, 4,
ної та культурної спадщини власне визначена
с. 57-69.
самими їх параметрами і практичною відсутніс- Макаров, Н. А., Федорина, А. М. 2015. Феномен
тю виявлених та вивчених співставних анало- «больших поселений» Северо-восточной Руси Х—
гів в межах України-Руси. Кожній з описаних ХІ вв. Краткие сообщения Института археологии,
нами агломерацій притаманні свої унікальні 238, с. 115-128.
особливості і свій ступінь археологічної дослід- Маркс, К., Энгельс, Ф. 1955. Немецкая идеоло-
женості. Тому для кожного з цих комплексів гия. В: Турчинс, Я. Б. (ред.). К. Маркс и Ф. Энгельс.
агломерацій розроблена своя дослідницька і Сочинения. 2-е изд. Москва: Государственное изда-
тельство политической литературы, 3, с. 7-544.
охоронна програма. Окремого польового вив-
Перцик, Е. Н. 1991. Геоурбанистика (география
чення та осмислення ще чекає Лугинське уг- городов). Москва: Высшая школа.
руповання давньоруських населених пунктів, Томашевський, А. П., Павленко, С. В. 2008. Горо-
яке має значну кількість ознак розосередженої дець. Комплекс археологічних пам’яток біля с. Горо-
агломерації та агломераційного району. дець Овруцького району Житомирської області. В:
Подальший науковий дослідницький інтерес Івакін, Г. Ю. та ін. (ред.). Стародавній Іскоростень і
складають детальна планіграфія, матеріальна слов’янські гради. Коростень: Тріада С, 2, с. 156-196.
культура та її синхронізація, палеоекологія і Томашевский, А. П., Павленко, С. В. 2014. Горо-
дища и укрепления средневековой Овручской во-
палеодемографія агломерацій. лости. В: Толочко, П. П. (ред.). Міста Давньої Русі.
Для агломерацій Нагоряни, Орлова і Хотина Збірка наукових праць пам’яті А. В. Кузи. Київ:
необхідні спеціальні дослідження внутрішньої Стародавній світ, с. 470-512.
структури і характеру імовірної забудови вели- Томашевський, А. П. 2004. Археологічні досліджен-
кої площі шляхом застосування сучасних при- ня літописного Вручого в Овруцькому проекті. В: Моця,
йомів неінвазійної археології — геомагнітної та О. П. (ред.). Стародавній Іскоростень і слов’янські
ехолокаційної розвідок та LIDAR-сканування. гради VIII—X ст. Київ: Корвін-Пресс, с. 264-278.
Величезний світовий науковий інтерес, ви- Томашевський, А. П. 2017. Історія та ступінь ар-
хеологічної дослідженості літописної овруцької во-
нятковий — освітній, краєзнавчий і туристич- лості. Археологія і давня історія України, 4 (25): До-
ний потенціал цих унікальних агломерацій слідження археологічної спадщини Східної Волині
робить гостро актуальною необхідність збере- (до 120-річчя з дня народження Ф. А. Козубовсько-
ження цих ексклюзивних історико-археологіч- го), с. 240-285.
них об’єктів, їх повноцінне сучасне облікуван- Томашевський, А. П. 2019. Ступінь археологіч-
ня, припинення та недопущення подальшого ної дослідженості: методика, практика, результати
розграбовування і господарського нищення. та перспективи майбутнього. В: Чабай, В. П. (ред.).
І Всеукраїнський археологічний з’їзд: матеріали ро-
Одним з варіантів їх збереження є включення
боти. Київ: ІА НАН України, с. 77-90.
території всіх агломерацій Х—ХІІІ ст. до скла- Wołoszyn, M., Florkiewicz, I., Jusupović, A., Micha-
ду Овруцько-Словечанського Національного lik, M., Paszkowski, M., Kuligiewicz, A., Osiadacz, M.,
природного парку, активну боротьбу за органі- Pavlenko, S., Tomaševskij, А. 2016. Między skryp-
зацію якого ми ведемо з 1997 року. torium a laboratorium. Przęślik z czermna (badania
1952 r.) w świetle analiz archeologicznych, geologic-
znych i paleograficznych. In: Сhudzińska, В., Wojenka,
ЛІТЕРАТУРА M., Wołoszyn, М. (eds.). Od Bachórza do Światowida
ze Zbrucza: tworzenie się słowiańskiej Europy w ujęciu
Алаев, Э. Б. 1983. Социально-экономическая гео- źródłoznawczym. Кsięga jubileuszowa Profesora
графия. Понятийно-терминологический словарь. Michała Parczewskiego. Kraków; Rzeszów: Uniwer-
Москва: Мысль. sytet Rzeszówski, s. 597-612.
Антонович, В. Б. 1895. Археологическая карта
Киевской губернии. (Приложение к XV т. «Древнос-
ти»). Москва: М. Г. Волчанинов. REFERENCES
Большаков, О. Г., Якобсон, В. А. 1983. Об опреде-
лении понятия «город». В: История и культура на- Alaev, E. B. 1983. Sotsialno-ekonomicheskaia geografiia.
Poniatiino-terminologicheskii slovar. Moskva: Mysl.
родов Востока (древность и средневековье). Ленинг- Antonovich, V. B. 1895. Arkheologicheskaia karta Kievskoi
рад: Наука, с. 21-32. gubernii. (Prilozhenie k XV t. «Drevnosti»). Moskva: M. G. Vol-
Брицун-Ходак, М. 2008. Велика Деревія. Земля chaninov.
Древлянського Князівства. Книга 3. Коростень: На- Bolshakov, O. G., Iakobson, V. A. 1983. Ob opredele-
уменко. nii poniatiia «gorod». In: Istoriia i kultura narodov Vostoka
Брицун, М. І. 2016. Гради древлян. Земля славет- (drevnost i srednevekove). Leningrad: Nauka, s. 21-32.
них градов—оборон. Овруч; Коростень, 5. Brytsun-Khodak, M. 2008. Velyka Dereviia. Zemlia Drev-
Зайцев, А. К. 2009. Черниговское княжество Х— lianskoho Kniazivstva. Korosten: Naumenko, 3.
Brytsun, M. I. 2016. Hrady drevlian. Zemlia slavetnykh
ХІІІ вв. Избранные труды. Москва: Квадрига.
hradov-oboron. Ovruch; Korosten, 5.
Куза, А. В. 1985. Древнерусские поселения. В: Zaitsev, A. K. 2009. Chernigovskoe kniazhestvo Х—ХІІІ vv.
Колчин, Б. А. (ред.). Археология СССР. Древняя Izbrannye trudy. Moskva: Kvadriga.
Русь. Город, замок, село. Москва: Наука, с. 39-135. Kuza, A. V. 1985. Drevnerusskie poseleniia. In: Kolchin,
Куза, А. В. 1989. Малые города Древней Руси. B. A. (ed.). Arkheologiia SSSR. Drevniaia Rus. Gorod, zamok,
Москва: Наука. selo. Moskva: Nauka, s. 39-135.

Kuza, A. V. 1989. Malye goroda Drevnei Rusi. Moskva: complexes of sites (Ovruch, Norinsk, Gorodets) have
Nauka. already been specially analyzed in some papers. This
Kucheriavyi, V. P. 1999. Urboekolohiia. Lviv: Svit. work presents the results of study of three largest dis-
Makarov, N. A. 2017. Urbanizatsiia Severo-Vostochnoi tinguished agglomerations — Naogryany-Khluplyany-
Rusi v XI — pervoi polovine XIII v.: razmery gorodskikh ter-
ritorii. Rossiiskaia arkheologiia, 4, s. 57-69.
Pokalyov, Khotin and Orlov-Fosni-Biduny.
Makarov, N. A., Fedorina, A. M. 2015. Fenomen «bolshikh The last two ones were discovered and examined
poselenii» Severo-vostochnoi Rusi Х—ХІ vv. Kratkie soobsh- just recently and are one of the most important discov-
cheniia Instituta arkheologii, 238, s. 115-128. eries of the Ovruch project which changed the views
Marks, K., Engels, F. 1955. Nemetskaia ideologiia. In: on the main features of the settlement system of the
Turchins, Ia. B. (ed.). K. Marks i F. Engels. Sochineniia. 2-e Ovruch volost and its unique features. The descrip-
izd. Moskva: Gosudarstvennoe izdatelstvo politicheskoi liter- tion of these complexes, their spatial and geographical
atury, 3, s. 7-544. structure, and paleonatural background are proposed.
Pertsik, E. N. 1991. Geourbanistika (geografiia gorodov). The internal planigraphic structure, area and configu-
Moskva: Vysshaia shkola.
Tomashevskyi, A. P., Pavlenko, S. V. 2008. Horodets.
ration of the constituent parts of the agglomerations,
Kompleks arkheolohichnykh pamiatok bilia s. Horodets their position and importance in the general and lo-
Ovrutskoho raionu Zhytomyrskoi oblasti. In: Ivakin, H. Yu. cal settlement systems are analyzed. The features of
(ed.). Starodavnii Iskorosten i slov’ianski hrady. Korosten: material culture and the functional features of each of
Triada S, 2, s. 156-196. the studied agglomerations are determined separately.
Tomashevskii, A. P., Pavlenko, S. V. 2014. Gorodishcha Indicators of the presence of the most important social
i ukrepleniia srednevekovoi Ovruchskoi volosti. In: Tolo- and economic spheres of life of the agglomeration popu-
chko, P. P. (ed.). Mista Davnoi Rusi. Zbirka naukovykh prats lation are determined. Based on the synthetic analysis,
pam’iati A. V. Kuzy. Kyiv: Starodavnii svit, s. 470-512. the estimated sociopolitical and geo-strategic impor-
Tomashevskyi, A. P. 2004. Arkheolohichni doslidzhennia
litopysnoho Vruchoho v Ovrutskomu proekti. In: Motsia, O. P.
tance, economic and environmental specialization of
(ed.). Starodavnii Iskorosten i slov’ianski hrady VIII—X st. these points and their likely demographic potential are
Kyiv: Korvin-Press, s. 264-278. determined.
Tomashevskyi, A. P. 2017. Istoriia ta stupin arkheolohich- The totality of the ascertained characteristics of the
noi doslidzhenosti litopysnoi ovrutskoi volosti. Arkheolohiia i agglomerations determines their place and importance
davnia istoriia Ukrainy, 4 (25): Doslidzhennia arkheolohich- in the Ovruch volost, and wider — within the borders of
noi spadshchyny Skhidnoi Volyni (do 120-richchia z dnia nar- Rus. The brief discussion regarding the atypical nature
odzhennia F. A. Kozubovskoho), s. 240-285. of such a phenomenon in the Old Rus Middle Ages is
Tomashevskyi, A. P. 2019. Stupin arkheolohichnoi doslidzhe- presented, and effective approaches to its explanation
nosti: metodyka, praktyka, rezultaty ta perspektyvy maibut-
noho. In: Chabai, V. P. (ed.). I Vseukrainskyi arkheolohichnyi
are determined. The discovery of such agglomeration
z’izd: materialy roboty. Kyiv: IA NAN Ukrainy, s. 77-90. formations changes the existing views on the status and
Wołoszyn, M., Florkiewicz, I., Jusupović, A., Michalik, hierarchy of Old Rus settlements, the definition of Old
M., Paszkowski, M., Kuligiewicz, A., Osiadacz, M., Pavlenko, Rus cities and their typology. The important role and
S., Tomaševskij, А. 2016. Między skryptorium a laborato- importance of the application of geographical approach-
rium. Przęślik z czermna (badania 1952 r.) w świetle analiz es and methods for the study and comprehension of so-
archeologicznych, geologicznych i paleograficznych. In: cioeconomic and physical-geographical research of the
Сhudzińska, В., Wojenka, M., Wołoszyn, М. (eds.). Od Bachór- phenomenon of Old Rus agglomerations is postulated.
za do Światowida ze Zbrucza: tworzenie się słowiańskiej Eu- The urgent tasks of the special advanced study and
ropy w ujęciu źródłoznawczym. Кsięga jubileuszowa Profe-
sora Michała Parczewskiego. Kraków; Rzeszów: Uniwersytet
preservation of agglomeration complexes as unique ob-
Rzeszówski, s. 597-612. jects of historical and archaeological heritage are de-
termined.
A. P. Tomashevskyi Keywords: Old Rus’ agglomerations, Ovruch vo-

lost, Ovruch ridge, settlement system, settlement, city,
degree of archaeological research.
THE AGGLOMERATIONS OF THE
ANNALISTIC OVRUCH VOLOST Одержано 01.12.2019
The unique phenomenon of the chronicle Ovruch vo- ТОМАШЕВСЬКИЙ Андрій Петрович, кандидат
lost — agglomerations and agglomeration areas includ- історичних наук, старший науковий співробітник,
ing the largest in the region and not directly related to Інститут археології НАН України, вул. Володи-
fortified chronicle settlements is analyzed in the paper. мирська 3, Київ, 01001, Україна.
The high degree of archaeological exploration of the TOMASHEVSKYI Andrii P., Candidate of Historical
Ovruch volost made it possible to identify and deter- Sciences, Senior Research Officer, the Institute of Ar-
mine the seven largest and, correspondingly, the most chaeology NAS of Ukraine, Volodymyrska str., 3, Kyiv,
inhabited settlements which can be considered the ag- 01001, Ukraine.
glomerations in the course of studying and reconstruct- ORCID: 0000-0002-1709-6630; e-mail:
ing the settlement system. Some of these powerful andrii_tomashevskyi@iananu.org.ua.

УДК 904.4(477.46)“653” DOI: 10.37445/adiu.2020.02.03
А. В. Борисов
Варіабельність поселенських
структур давньоруського часу
у літописному Пороссі
У статті представлені попередні результа- описів пам’яток. Питання точності оцінки пло-
ти аналізу бази даних поселенських археологічних щі пам’ятки за її лінійними розмірами озгля-
пам’яток та реконструйованих населених пунктів далось у роботі О. В. Дяченко (Дяченко 2015),
давньоруського часу на території літописного По-
тому означений аспект проблеми винесено за
росся. Здійснено аналіз розмірів населених пунктів
давнини. рамки цієї статті.
Станом на 2020 р. давньоруські поселенсь-
Ключові слова: система заселення, поселенські кі археологічні пам’ятки території Поросся
археологічні пам’ятки, ранг-розмір, середньовіччя, представлені 263 об’єктами: 145 неукріплених
Поросся. пам’яток, 66 городищ, 36 неукріплених посе-
лень прилеглих до городищ, 16 пам’яток, що
Дослідження систем заселення середньовіч-
характеризуються як місця знаходження ар-
ного часу досі залишається актуальним за-
хеологічних матеріалів давньоруського часу.
вданням давньоруської археології, у тому числі
Така кількість археологічних пам’яток давньо
для Південноруських земель (Томашевський
руського часу накопичилась внаслідок більш
2010). Досвід таких досліджень вказує на важ-
ніж 150-річної історії польового дослідження
ливість параметризації окремих елементів сис-
території літописного Поросся. Найбільший
тем заселення, зокрема розмірів поселенських
внесок у її наповнення належить І. І. Фун-
структур (населених пунктів давнини) та їх за-
дуклєю, В. Б. Антоновичу, В. Й. Довженку,
лишків (поселенських археологічних пам’яток)
М. П. Кучері, Р. С. Орлову, Л. І. Іванченко,
(Манігда 2018; Борисов 2009; Томашевский
О. П. Моці, О. В. Стародубу. Із 2010 року систе-
2008). Розмір поселень впливає на статус та
матичні дослідження території Поросся здійс-
значення населеного пункту у структурі засе-
нює Пороська археологічна експедиція ІА НАН
лення території та оцінку його демографічного
України під керівництвом А. В. Борисова (Бо-
потенціалу.
рисов 2019).
Для території давньоруського Поросся така
Доступна на сьогодні інформація дозволяє
параметризація стала можливою у процесі ро-
здійснити певний огляд мінімального набору
боти над реалізацією Пороського археологічно-
ключових параметрів цих об’єктів: площу по-
го проекту (Борисов 2018), до складу якого вхо-
селенських пам’яток, розмір і конфігурацію ре-
дить програма збору бази даних археологічних
конструйованих на їх основі населених пунктів
пам’яток давньоруського часу та карти у межах
давнини.
геоінформаційної системи «Porossya-01». У цій
Археологічні пам’ятки. Для опису пара-
роботі основну увагу зосереджено на варіабель-
метрів площі ми розділили всі поселенські
ності площі поселенських структур на тери-
археологічні пам’ятки давньоруського часу
торії Поросся у давньоруський час. Автором ви-
на кілька категорій: неукріплені поселення,
користано інформацію про площу поширення
укріплені пам’ятки — городища, неукріплені
давньоруського культурного шару зафіксовану
пам’ятки прилеглі до городищ (посади, прилег-
дослідниками у вигляді текстових та графічних
лі селища). У кожній із цих груп ми здійснили
© А. В. Борисов, 2020 стандартну процедуру ранжування та виді-

Борисов, А. В. Варіабельність поселенських структур давньоруського часу у літописному Пороссі
Рис. 1. Графік-гістограма загального розподілу реконструйованих населених пунктів давньоруського По-

росся ХІІ — першої полони ХІІІ ст. на групи за розміром площі (великі, середні, малі) і розподіл за класами
за тим самим параметром
лення основних класів за критерієм близькості площею більше 2 га як міста. Городища давнь-
площ. оруського часу на території Поросся, зважаючи
Неукріплені поселення Поросся розподіли- на графік розподілу та умовний поділ М. П. Ку-
лись на графіку (рис. 1) на 145 рангів, утворив- чери, також розподіляються на великі, середні
ши 12 класів (табл. 1). Розміри поселень колива- та малі (табл. 4).
ються у значному діапазоні від 0,19 до 43,35 га. Населені пункти давнини. Реконструкція
Території пам’яток першого класу (Бушеве 2 та населених пунктів давнини (НПД) є початко-
Розкопанці) потребують подальшого польового вим кроком для аналізу системи заселення
дослідження. Загалом, пам’ятки цієї категорії регіону. Така дослідницька операція застосо-
можна розділити на три умовні групи: великі вується для з’ясування кількості окремих на-
(від 8,9 га), середні та малі (до 2 га). В останній селених пунктів території дослідження та їх
групі концентрується 59 % всіх пам’яток, але структури. Синхронні археологічні пам’ятки
лише 10 % сумарної площі (табл. 1). об’єднуються у НПД. Традиційно, під НПД
Неукріплені пам’ятки, прилеглі до городищ. розуміється територіально відокремлений осе-
Їхні основні параметри подано в табл. 2. При- редок тривалого заселення, археологізовани-
вертає увагу те, що поселення, розташовані ми залишками якого є археологічна пам’ятка
безпосередньо біля укріплень, мають значно або комплекс пам’яток (Томашевський 2003,
більші площі (табл. 3). с. 5).
Укріплені пам’ятки. За М. П. Кучерою дав- Зібрані археологічні пам’ятки за часом їх-
ньоруські городища Південної Русі можна роз- нього функціонування ми розподілили на два
ділити на три категорії за розміром площі (Ку- хронологічні періоди: ХІ ст. з під періодами (по-
чера 1999, с. 170). Дослідник вважав слушним чаток ХІ ст., ХІ ст., кінець ХІ ст.) та ХІІ — друга
розглядати укріплення давньоруського часу половина ХІІІ ст.
Таблиця 1. Параметри класів неукріплених поселень давньоруського часу Поросся
Інтервал Кількість Відносний Загальна Загальна кіль-

Клас Ранг
площ, га пам’яток розмір площа, га (%) кість, шт. (%)
1 144—145 34,96—43,35 2
2 142—143 17,47—18,12 2
3 134—141 12,72—15,52 8
4 130—133 8,97—10,55 4 Великі 266 (51) 16 (11)
5 126—129 7,61—8,06 4
6 122—125 6,61—7,12 4
7 103—121 4,00—6,09 19
8 98—102 3,33—3,50 5
9 86—97 2,21—2,96 12 Середні 203 (39) 44 (30)
10 57—85 0,59—2,00 29
11 39—56 0,25—0,53 18
12 1—38 0,19—0,20 38 Малі 54 (10) 85 (59)

Таблиця 2. Параметри класів поселенських пам’яток давньоруського часу Поросся прилеглих до городищ

Клас Ранг
площ, га пам’яток розмір площа, га (%) кість, шт. (%)
1 35—36 75,13—87,58 2
2 32—34 34,37—47,08 3 Великі 289,65 (58) 5 (14)
3 27—31 21,37—28,04 5 Середні 122,78 (25) 5 (14)
4 24—26 8,87—11,18 3
5 19—23 4,89—6,18 5
6 16—18 3,35—3,51 3
7 12—15 2,16—2,55 4
8 8—11 0,60—1,50 4
9 1—7 0,20 7 Малі 82,19 (17) 26 (72)
Таблиця 3. Порівняння інтервалів площ стань між окремими пам’ятками, що входять до

неукріплених пам’яток і прилеглих до городищ них, не перевищує 400 м. На території Поросся
поселень за групами більшість городищ є залишками укріплених
населених пунктів давнини. Реконструкція
Пам’ятки Великі Середні Малі
НПД здійснена у два етапи із синхронних ар-
Неукріплені 8,97—43,35 2,21—8,06 0,19—2,00 хеологічних пам’яток. Спочатку виділені ДНП,
Прилеглі 34,37—87,58 21,37—28,04 0,20—11,18
що містять укріплену частину, потім проведено
об’єднання пам’яток археології з урахуванням
територіальної близькості (0,4 км). Реконструк-
На початковому етапі здійснено аналіз дав- цію ДНП здійснена на основі пам’яток ХІІ —
ньоруських пам’яток Поросся, які розгляда- першої половини ХІІІ ст., оскільки цей хроно-
ються дослідниками як комплекси пам’яток — логічний період репрезентований найбільшою
залишки НПД. Для аналізу обрано групи кількістю синхронних пам’яток. У результаті
давньоруських пам’яток, які традиційно вва- здійснена реконструкція 160 населених пунк-
жають культурно-хронологічними археологіч- тів давньоруського часу (табл. 5).
ними комплексами: Миколаївка, Буки, Буше- Оцінка НП на основі розмірів площ культур-
ве та літописний Корсунь. Пам’ятки у середині ного шару надзвичайно важлива для розгляду
кожного комплексу датуються давньоруським системи заселення та ієрархічних зв’язків її
часом і можуть вважатись синхронними. Від- ланок. Такий вид аналізу відомий під назвою
Таблиця 4. Параметри класів укріплених пам’яток давньоруського часу Поросся

Клас Ранг
площ (га) пам’яток розмір площа, га (%) кість, шт. (%)
1 65—66 13,71—51,75 2
2 56—64 5,00—9,75 9 Великі 128,41 (66) 11 (17)
3 43—55 2,00—4,78 13
4 27—42 1,06—1,60 16 Середні 58,05 (30) 29 (44)
5 1—26 0,15—0,89 26 Малі 8,69 (4) 26 (39)
Таблиця 5. Співвідношення кількості населених пунктів давнини (НПД)

та археологічних пам’яток (АП) за хронологічними етапами
Хронологічний етап, ст.

Показник
ХІІ — перша
Початок ХІ Середина ХІ Кінець ХІ
половина ХІІІ
Кількість АП, од. 11 45 56 249

Кількість НПД 10 31 41 162
Співвідношення кількостей НПД до АП 10/9 10/6 10/7 10/6
Кількість АП на один НП, % 1,1 1,4 1,4 1,5
Кількість АП, % 4,2 17,1 21,3 94,7

Рис. 2. Ранжування населених пунктів ХІІ—ХІІІ ст. території давньоруського Поросся за класами площі у
кожній з груп за розміром площі. Додатково вказано ранг та площу крайніх НП у кожному класі
Рис. 3. Розподіл кількості населених пунктів давнь- Рис. 4. Розподіл сумарної площі населених пунк-
оруського Поросся ХІІ — першої половини ХІІІ ст. у тів давньоруського Поросся ХІІ — першої половини
групах за розмірами ХІІІ ст. у групах за розмірами
ранжування і передбачає поділ площі на ран- орієнтовну, іноді навіть приблизну, точність ін-
ги. На відміну від археологічних пам’яток, ран- формації про площу археологічних пам’яток у
жування для НПД має певні соціо-економічні цій роботі застосований найпростіший варіант
основи. Такий аналіз ґрунтується на окремому аналізу за принципом «ранг—розмір». Ранжу-
прояві закону Цимпфа у соціальній географії. вання здійснювалось за хронологічними періо-
За ним, населення n-го за розміром населено- дами, найпоказовішим з яких виявився період
го пункту складає 1/n числа мешканців най- ХІІ — перша половина ХІІІ ст. На побудовано-
більшого із них. Ця закономірність, відкрита му графіку у арифметичній системі координат
Ф. Ауербахом у 1913 р., обґрунтована та під- відкладені реальні значення площ НПД з точ-
тверджена багатьма дослідженнями (Афан- ністю до 0,5 га в порядку спадання. Утворений
сьев 1990, с. 54; Хаггет 1979, с. 410—416). В графік дозволив виділити 19 класів площ НПД
археологічних дослідженнях, за пропозицією (рис. 1), які візуально можна розділити на три
І. Ходдера, замість кількості населення вико- групи за площею: великі (8—139,3 га), середні
ристовується розмір площі НПД. Враховуючи (3,5—7,1 га) та малі (0,1—3,3 га) (рис. 2—4).

Таблиця 6. Співвідношення параметрів різних класів населених пунктів (НП)

у канівській територіальній групі (ТГ)
Площа, га Показники НП у ТГ
Клас Ранг ТГ
Мінімальна Максимальна N % Площа, га Площа, %
1 1 — 24,59 1 3,5 24,5876 20,3

2 2—4 8,97 15,42 3 10,4 39,6147 32,7
3 5—13 3,95 5,76 9 31 44,8508 37,0
4 14—18 1,29 2,42 5 17,2 9,2836 7,7
5 19—29 0,16 0,55 11 37,9 2,8398 2,3
Показник територіальної концентрації насе- Канівська територіальна група об’єднує

лення дозволив передбачити виділення тери- 29 НП, реконструйованих із 45 археологічних
торіальних груп населених пунктів. Для цьо- пам’яток, що складає 17,8 % від усіх синхрон-
го використаний метод кластерного аналізу. них НП (XII — перша половина XIII ст.) дав-
Вихідними даними для аналізу стала реконс- ньоруського Пороссся. Сумарна площа НП
труйована комунікаційна мережа регіону та канівської територіальної групи становить
кількість груп, визначених за кількістю потен- 150 га — 12,25 % від загальної площі населе-
ційних локальних центрів за даними літописів. них пунктів Поросся (табл. 6).
Із контексту літописного повідомлення 1195 р. За результатами ранжування НП, у сере-
випливає, що на кінець XII ст. на території дині територіальної групи виділено 29 рангів
Поросся фіксується принаймні п’ять міст, які (рис. 5). Різниця площ 1-го та 29-го рангу —
могли відігравали роль удільних центрів: Бо- 45,3 га. Середній розмір населеного пункту у
гуславль, Корсунь, Канів, Торчеськ та Юр’єв. ТГ — 4,03 га, найбільша — 45 га (літописний
Також на крайньому заході басейну р. Рось зна- Канів). За допомогою візуального аналізу роз-
ходились землі берендичів з шістьма городами поділу НП за площею, виділені ранги об’єднані
та Ростовцем. Виділені територіальні групи у шість класів (рис. 5).
(ТГ) можуть бути умовно ототожнені з певними Населені пункти зі складною селитебною
адміністративно-територіальними одиницями структурою (з двох і більше частин) станов-
давньоруського часу (волості, уділи). За цими лять 41,4 %. У групі переважають НП, утво-
територіальними групами й буде охарактери- рені укріпленими поселеннями (62,1 % усіх
зовано основні параметри населених пунктів НП — 18 випадків). Літописний Канів скла-
Поросся. Інструмент ієрархічної кластеризації дався з двох городищ та трьох селищ. Населені
враховує кількість центрів та використовує ме- пункти, утворені городищами та безпосеред-
тод середнього зв’язку для обрахунку ступеню ньо прилеглими до них селищами (посадами),
близькості між НП (Hclust... 2020). Для отри- складають 20,7 % (шість випадків). Вісім на-
мання об’єктивних результатів аналізу ми за- селених пунктів (27,6 %) складаються лише з
лучили всі НПД, які потрапляли в дослідниць- укріпленої частини, прилеглих селищ біля них
ку рамку. не виявлено. Описана різниця у структурі на-
селених пунктів може свідчити про їхні різні
функції.
У корсунській територіальній групі з 39
поселенських археологічних пам’яток XII—
XIII ст. реконструйовані 21 НП. Городища се-
ред археологічних пам’яток групи становлять
25,6 %. Населені пункти корсунської ТГ скла-
дають 13 % від загальної кількості пам’яток
давньоруського Поросся XII—XIII ст. Сумарна
площа — 209 га — складає 17 % від площі НП
давньоруського Поросся. За структурою пере-
важають НП, утворені неукріпленими сели-
щами (57,1 %, 12 випадків), з них — у двох до
складу одно НП входило більше одного селища
(два-три). Населені пункти, утворені городи-
щами та безпосередньо прилеглими до них се-
лищами (посадами), складають 42,9 % (дев’ять
випадків). Два населені пункти утворені лише
Рис. 5. Розподіл населених пунктів за розміром площі, з укріпленої частини, прилеглих селищ біля
рангами та класами у канівській територіальній групі них не виявлено.


у корсунській територіальній групі (ТГ)
1 1—3 37,46 57,44 3 14,3 143,2571 68,5

2 4—10 5,15 13,53 7 33,3 58,6741 28,0
3 11—12 1,74 2,50 2 9,5 4,2421 2,0
4 13—21 0,20 0,88 9 42,9 3,0899 1,5
Рис. 6. Розподіл населених пунктів за розміром пло-

щі, рангами та класами у корсунській територіаль-
ній групі
щі, рангами та класами у торчесько-богуславльській
За результатами ранжування НП всере- територіальній групі
дині територіальної групи виділили 21 ранг
(табл. 7). Різниця площ 1-го та 21-го рангів — За результатами ранжування НП всере-
57,5 га. За допомогою візуального аналізу гра- дині територіальної групи виділили 33 ранги
фіку розподілу НП за площами, виділені ранги (табл. 8). Різниця площ 1-го та 33-го рангів —
об’єднано у три класи (рис. 6). 139,1 га. За допомогою візуального аналізу
У торчесько-богуславльській територіаль- графіку розподілу НП за площами, виділені
ній групі з 43 поселенських археологічних ранги об’єднані у шість класів (рис. 7).
пам’яток XII—XIII ст. реконструйовано 33 НП. Юр’євська територіальна група складаєть-
Городища серед археологічних пам’яток гру- ся з 54 НП, реконструйованих з 76 поселенсь-
пи становлять лише 16,4 %. Населені пункти ких археологічних пам’яток. Серед археологіч-
торчесько-богуславльської територіальної гру- них пам’яток городища займають 22,4 %. НП
пи складають 20,5 % від загальної кількості юр’євської волості складають 33,5 % від загаль-
пам’яток давньоруського Поросся XII—XIII ст. ної кількості пам’яток давньоруського Порос-
Їхня сумарна площа — 426 га — складає ся XII—XIII ст. Їхня сумарна площа — 274 га
34,71 % від загальної площі НП давньорусько- (22,32 % від загальної площі НП давньорусько-
го Поросся. За структурою переважають НП, го Поросся). За структурою переважають НП,
утворені неукріпленими селищами (78,8 % всіх утворені неукріпленими селищами (68,5 % всіх
НП волості — 26 випадків), з них — у п’яти ви- НП волості — 37 випадків). У п’яти випадках
падках до складу НП входило більше одного до складу одного НП входило більше одного
селища (два—три). Населені пункти, утворені селища (від двох до семи). Населені пункти,
городищами та безпосередньо прилеглими до утворені городищами та безпосередньо прилег-
них селищами (посадами) складають 15,2 % лими до них селищами (посадами), складають
(п’ять випадків). Два населені пункти склада- 20,4 % (11 випадків). Шість населених пунктів
ються лише з укріпленої частини, прилеглих (11,1 %) мають лише укріплену частину, при-
селищ біля них не виявлено. леглих селищ біля них не виявлено.


у торчесько-богуславльській територіальній групі (ТГ)
1 1 ? 139,34 1 3,1 139,3352 32,7

2 2—5 24,89 49,07 4 12,5 151,0472 35,5
3 6—8 17,47 20,48 3 9,4 56,0635 13,2
4 9—10 10,55 13,12 2 6,3 23,6751 5,5
5 11—15 4,97 8,14 4 12,5 34,8755 8,2
6 16—23 1,33 4,00 8 25,0 17,8017 4,2
7 24—33 0,20 0,94 10 31,2 3,1538 0,7

у юр’євській територіальній групі (ТГ)
1 1—2 61,21 83,69 2 3,0 144,9086 33,7

2 3—5 25,28 28,86 3 4,5 81,5557 19,0
3 6—11 8,91 15,52 6 9,2 75,0901 17,5
4 12—21 5,17 7,56 10 15,2 65,0608 15,1
5 22—34 1,93 4,50 13 19,7 44,0108 10,2
6 35—43 1,06 1,34 9 13,6 11,1418 2,6
7 44—66 0,20 0,89 23 34,8 8,3116 1,9
Рис. 8. Розподіл населе-

них пунктів за розміром
площі, рангами та кла-
сами у юр’євській тери-
торіальній групі
За результатами ранжування НП всере- ща складають 34,6 % серед усіх археологічних

дині територіальної групи виділили 54 ранги пам’яток. Населені пункти неятинської тери-
(табл. 9). Різниця площ 1-го та 54-го рангу — торіальної групи — це 11,2 % від загальної
83,5 га. За допомогою візуального аналізу гра- кількості пам’яток давньоруського Поросся
фіку розподілу НП за площами, виділені ранги ХІІ—ХІІІ ст. Їхня сумарна площа — 161 га —
об’єднані у шість класів (рис. 8). 13,12 % від загальної селитебної площі давньо-
Неятинська територіальна група скла- руського Поросся. За структурою переважають
дається з 21 НП, що реконструйовані з 28 по- поселення, утворені неукріпленими селищами
селенських археологічних пам’яток. Городи- (57,1 % усіх НП волості — 12 випадків). Струк-


у неятинській територіальній групі (ТГ)
1 1 — 66,47 1 8,3 66,4684 88,3

2 2 — 6,35 1 8,3 6,3515 8,4
3 3—12 0,59 0,20 10 83,4 2,4850 3,3

щі, рангами та класами у неятинській територіаль-
ній групі
турно всі неукріплені поселення утворені

зімкнутою селитебною площею, тобто, скла- Рис. 10. Співвідношення кількості археологічних
даються з однієї поселенської археологічної пам’яток та реконструйованих населених пунктів
давнини на території Поросся за хронологічними
пам’ятки. Утворені городищами, та безпосеред-
періодами
ньо прилеглими до них селищами (посадами),
населені пункти складають 19 % (чотири ви-
падки). П’ять НП (23,81 %) складаються лише з Усі населені пункти при ранжуванні утворю-
укріпленої частини, прилеглих селищ біля них ють 19 класів, які можна розділити на три ос-
виявлено небуло. новних групи за розміром селитебної площі:
У результаті ранжування населені пункти великі (від 8 га), середні (3,5—7,1 га) та малі
територіальної групи розподілилися на 21 ранг (0,1—3,3 га). Співвідношення кількості НП у
(табл. 10). Різниця площ 1-го та 21-го рангу — кожній з цих груп до їхньої сумарної площі різ-
66,3 га. За допомогою візуального аналізу гра- не. Так, 20 % найбільших населених пунктів
фіку розподілу НП за площами, виділені ранги Поросся складають 80 % всієї селитебної площі
об’єднані у шість класів (рис. 9). регіону і, як правило, є центрами агломерацій
Упродовж XII — першої половини XIII ст. літописних волостей (?). У XII—XIII ст. у давнь-
найдинамічніше розвивалася юр’євська тери- оруському Пороссі переважають НП середніх
торіальна група. Порівняно з ХІ ст., кількість розмірів (62 %). Проте, у них сконцентровано
населених пунктів у ній зросла більш ніж у лише 13 % від усієї селитебної площі давньо-
п’ять разів. Зростання відбулося за рахунок ви- руського Поросся.
никнення населених пунктів з простою струк- Представлені у роботі дані дають базове уяв-
турою. У середньому на один НП XII — першої лення по варіабельність поселенських структур
половини XIII ст. припадає 1,3 археологічні давньоруського часу на території літописного
пам’ятки (у кінці XI ст. — 1,4). Нові НП XII — Поросся. У майбутньому це дасть можливість
першої половини XIII ст., як правило, були для порівняльного аналізу та виокремлення
простими неукріпленими селищами. Відсо- регіональних особливостей площі поселень на
ток селищ серед усіх археологічних пам’яток території Південної Русі. Використання даних
юр’євської ТГ — 59,3 % (у кінці XI ст. — 35,7 %). з території Поросся наблизить давньоруську
Подібні явища спостерігаються й в інших тери- археологію до розуміння характеристик та сут-
торіальних групах. ності населених пунктів давньоруського часу,
Таким чином, у системі заселення XII— закономірностей їх виникнення та функціону-
XIII ст. стрімко збільшилася кількість НП і вання у межах історико-соціальних організмів
зросла їхня структурна складність (табл. 5). давнини.

ЛІТЕРАТУРА Manihda, O. V. 2018. Rekonstruktsiia davnikh naselenykh

punktiv Х—ХIII st. na prykladi pam’iatok Terebovlianskoho
Афансьев, Г. Е. 1990. Иерархия салтовских дол- kniazivstva. In: Faktor prostoru v istorychnykh doslidzhenni-
говременных поселений лесостепного Приасколья. akh: Materialy kruhloho stolu. 31 travnia 2018 r. Pereiaslav-
Советская археология, 4, с. 51-67. Khmelnytskyi, s. 8-10.
Борисов, А. В. 2009. Дослідження систем заселен- Tomashevskii, A. P. 2008. Izuchenie sistem zaseleniia
ня давньоруського Поросся. В: Тези Міжнародної Ovruchskoi volosti v Ovruchskom proekte. In: Makarov,
наукової конференції «Східноєвропейські старо- N. A., Chernov, S. Z. (eds.). Selskaia Rus v IХ—ХVI vekakh.
житності в добу середньовіччя», присвяченої 90- Moskva: Nauka, s. 50-73.
річчю з дня народження видатного вітчизняного Tomashevskyi, A. P. 2003. Systema zaselennia. In: Mot-
sia, O. P. (ed.). Selo Kyivskoi Rusi (za materialamy pivden-
археолога Б. О. Тимощука. 10—11 квітня 2009 р. noruskykh zemel). Kyiv: Shliakh, s. 4-26.
Чернівці: Зелена Буковина, с. 11. Tomashevskyi, A. P. 2010. Prostorovi ta paleoekolohichni
Борисов, А. В. 2018. Проект дослідження давнь- doslidzhennia pivdennoruskykh zemel: rezultaty, novi pidkhody
оруського Поросся: завдання, структура, напрямки ta perspektyvy. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 1: Prob-
досліджень. В: І Всеукраїнський археологічний з’їзд: lemy davnoruskoi ta serednovichnoi arkheolohii, s. 174-206.
Програма роботи та анотації доповідей (Ніжин, 23— Khagget, P. 1979. Geografiia: sintez sovremennykh znanii.
25 листопада 2018 р.). Київ: ІА НАН України, с. 34. Moskva: Progress.
Борисов, А. В. 2019. Дослідження Пороської архео- Hclust... 2020. Hierarchical cluster analysis on a set of dis-
логічної експедиції ІА НАН України (1945—2016 рр.). similarities and methods for analyzing it. RDocumentation
Археологія і давня історія України, 1 (30), с. 62-66. (online). Available at: https://www.rdocumentation.org/pack-
ages/stats/versions/3.6.2/topics/hclust (Accessed 9 Jan. 2020).
Дяченко, О. В. 2015. Проблема розмірів Кукутень-
Трипільських поселень. Вісник рятівної археології
(Acta archaeologiae conservativae), 1, с. 12-25. A. V. Borysov
Кучера, М. П. 1999. Слов’яно-руські городища
VIII—XIII ст. між Саном і Сіверським Дінцем.
VARIABILITY OF THE SETTLEMENTS
Київ: ІА НАН України. OF OLD RUS PERIOD IN THE ROS
Манігда, О. В. 2018. Реконструкція давніх насе- RIVER BASIN (Porossya)
лених пунктів Х—ХІІІ ст. на прикладі пам’яток Те- The preliminary results of the analysis of present da-
ребовлянського князівства. В: Фактор простору в іс- tabase of settlement sites and reconstructed settlements
торичних дослідженнях: Матеріали круглого столу. in the territory of the Ros river basin (annalistic Po-
3 травня 2018 р. Переяслав-Хмельницький, с. 8-10. rossya) are considered in the paper. The size and struc-
Томашевский, А. П. 2008. Изучение систем засе- ture of the settlements are analyzed. This paper uses
ления Овручской волости в Овручском проекте. В: information on the area of distribution of the cultural
Макаров, Н. А., Чернов, С. З. (ред.). Сельская Русь в layer recorded by researchers in the form of literary and
ІХ—ХVI веках. Москва: Наука, с. 50-73. graphic descriptions of the sites. Data on the size of set-
Томашевський, А. П. 2003. Система заселення. В: tlements of Medieval Porossya region were collected in
Моця, О. П. (ред.). Село Київської Русі (за матеріа- the thematic geo-information system «Porossya-01».
лами південноруських земель). Київ: Шлях, с. 4-26. Up to 2020 the Old Rus archaeological sites in Porossya
Томашевський, А. П. 2010. Просторові та палеое- are represented by 263 ones: 145 non-fortified sites, 66
кологічні дослідження південноруських земель: ре- hill-forts, 36 non-fortified settlements adjacent to the hill-
зультати, нові підходи та перспективи. Археологія і forts, 16 finds of archaeological material. This database
давня історія України, 1: Проблеми давньоруської of archaeological sites has been collected from fieldwork
та середньовічної археології, с. 174-206. over the last 150 years. Settlements of the 12th — the first
Хаггет, П. 1979. География: синтез современных half of the 13th centuries can be divided into three main
знаний. Москва: Прогресс. groups by the size of residential area: large (8 ha), me-
Hclust... 2020. Hierarchical cluster analysis on dium (3.5—7.1 ha) and small (0.1—3.3 ha). 20 % of the
a set of dissimilarities and methods for analyzing it. largest settlements of Porossya make 80 % of the entire
RDocumentation (online). Available at: https://www. residential area of the region and, as a rule, are the cent-
rdocumentation.org/packages/stats/versions/3.6.2/top- ers of agglomerations. The number of medium-sized set-
ics/hclust (Accessed 9 Jan. 2020). tlements is 62 %. Their total area is 13 % of the total area
of all settlements in the Porossya region.
REFERENCES The data presented in this paper display the basic
Afansev, G. E. 1990. Ierarkhiia saltovskikh dolgovremen-
idea of the variability of Medieval settlement struc-
nykh poselenii lesostepnogo Priaskolia. Sovetskaia arkhe- tures in the territory of the annalistic Porossya. Fur-
ologiia, 4, s. 51-67. ther this will allow make the comparative analysis and
Borysov, A. V. 2009. Doslidzhennia system zaselennia distinguish the regional features of the settlement area
davnoruskoho Porossia. In: Tezy Mizhnarodnoi naukovoi in the territory of Southern Rus. The use of data from
konferentsii «Skhidnoievropeiski starozhytnosti v dobu sered- Porossya will close the archeology to understanding of
novichchia», prysviachenoi 90-richchiu z dnia narodzhennia the characteristics and nature of settlements, to the
vydatnoho vitchyznianoho arkheoloha B. O. Tymoshchuka. patterns of their origin and functioning within the lim-
10—11 kvitnia 2009 r. Chernivtsi: Zelena Bukovyna, s. 11. its Medieval social organisms.
Borysov, A. V. 2018. Proekt doslidzhennia davnoruskoho
Porossia: zavdannia, struktura, napriamky doslidzhen. In: Keywords: settlement system, archaeological sites,
I Vseukrainskyi arkheolohichnyi z’izd: Prohrama roboty ta Middle age, Porossya region.
anotatsii dopovidei (Nizhyn, 23—25 lystopada 2018 r.). Kyiv: Одержано 10.01.2020
IA NAN Ukrainy, s. 34. БОРИСОВ Артем Вадимович, молодший науко-
Borysov, A. V. 2019. Doslidzhennia Poroskoi arkheolohich-
noi ekspedytsii IA NAN Ukrainy (1945—2016 rr.). Arkheolo-
вий співробітник, Інститут археології НАН України,
hiia i davnia istoriia Ukrainy, 1 (30), s. 62-66. пр. Героїв Сталінграда 12, Київ, 04210, Україна.
Diachenko, O. V. 2015. Problema rozmiriv Kukuten-Tryp- BORYSOV Artem, Research Assistant, the Institute
ilskykh poselen. Visnyk riativnoi arkheolohii (Acta archaeolo- of Archaeology NAS of Ukraine, Heroiv Stalingrada
giae conservativae), 1, s. 12-25. ave., 12, Kyiv, 04210, Ukraine.
Kuchera, M. P. 1999. Slov’iano-ruski horodyshcha VIII—XIII st. ORCID: 0000-0002-2322-2277;
mizh Sanom i Siverskym Dintsem. Kyiv: IA NAN Ukrainy. e-mail: artem_borysov@iananu.org.ua.

СЕРЕДНЬОВІЧНІ
МІСТА
УДК 904.4(477.54)“653” DOI: 10.37445/adiu.2020.02.04
В. В. Колода
Організація житлового простору

сіверянського городища Водяне
У статті проаналовано планування роменської 251). Наймасштабніші розкопки тут проведені

частини городища Водяне, що в Харківській обл. у 2002—2003 рр. Середньовічною експедицією
(Україна), час існування якої визначається в ме- Харківського педагогічного університету під
жах Х — початку ХІ ст. Наголошується, що забу-
керівництвом автора саме в роменській час-
дова відбувалася за лінійним принципом організа-
ції житлового простору, в якій присутні елементи тині пам’ятки. Ці матеріали (Колода 2002; Ко-
садибної забудови. лода, Свистун 2003) і покладені в основу даної
роботи.
Ключові слова: роменська археологічна культу- Усього в роменській частині городища дослід-
ра, сіверяни, житловий простір, садиба, плануван- жено трохи більше 1600 м2, що складає майже
ня поселення. половину його внутрішньої площі. На наш час
Харківська область і Лісостепове Правобере- вже проаналізоване сільське господарство (Ко-
жжя Сіверського Донця є однією з ділянок пів- лода, Горбаненко 2004; 2012; Горбаненко, Ко-
денно-східного кордону східнослов’янського сві- лода 2013, с. 117—160), керамічне виробництво
ту. Наприкінці I тис н. е. цю територію займали (Колода, Колода 2005—2009), захисні споруди
племена літописних сіверян (роменська архео- (Гречко, Свистун 2004), палеокліматичні умо-
логічна культура), які межували тут з поліет- ви (Чендев, Колода 2013; Колода та ін. 2014) та
нічним населення Хозарського каганату, що питання домобудування (Колода 2015; 2016).
добре фіксується картографуванням городищ Дана стаття присвячена плануванню городи-
(рис. 1). Вони лишили по собі певну кількість ща в роменський час.
пам’яток, серед яких є й городище Водяне, що Попередньо відзначимо кілька обставин, що
розташоване в урочищі Холодний Яр між села- вирізняють дану пам’ятку від багатьох інших.
ми Водяне і Червона Поляна Зміївського райо- По-перше, північне (роменське) дворище горо-
ну Харківської області. Пам’ятка займає край дища характеризується наявністю западин на
плато та високий мис правого берега р. Уди, що денній поверхні, які (виходячи з досвіду поль-
є правою притокою Сіверського Дінця, та має ових досліджень пам’ятки) співвідносяться із
два періоди існування: рання залізна доба — заглибленими житлами (11 об’єктів) та гос-
середина V—IV ст. до н. е. (лісостепова культу- подарчими будівлями (2 об’єкти). Окрім них в
ра скіфського часу) та раннє середньовіччя — процесі розкопок були виявлені інші господарчі
роменська археологічна культура. В останній об’єкти: погріб (1), яма для збереження харчо-
період, датований тут Х — початком ХI ст. (Ко- вих запасів (1), відкриті опалювальні пристрої,
лода 2004, с. 170—171), заселеним був лише що слугували своєрідними «літніми кухнями»
мис, північна частина пам’ятки — трохи біль-
ша за 0,5 га (рис. 2). Історія дослідження горо- . Під час наших досліджень ми дотримувалися су-
дища неодноразово висвітлювалась в науковій цільного цифрового позначення комплексів. Од-
літературі (напр.: Колода, Горбаненко 2004, нак, у 1951 р. Б. А. Шрамко розкопав одне житло,
с. 68—69; Колода, Колода 2005—2009, с. 249— яке за тогочасною кириличною абеткою нумерації
западин на поверхні отримало літерне наймену-
© В. В. Колода, 2020 вання «Н».

С е редньовічні міста
Рис. 2. План городища Водяне
Чимало дослідників вказували на значну

складність його вирішення з причин неповноти
дослідження пам’яток та відсутності їх внутріш-
Рис. 1. Карта-схема розташування городищ кінця ньої хронології (Григорьев 2000, с. 76—79; Ену-
І тис. н. е. у верхній течії Сіверського Дінця; умов-
ков 2005, с. 119—120; Пуголовок 2016, с. 229).
ні позначки: І — слов’янські городища; ІІ — горо-
дища Хозарії (салтівська культура); пам’ятки: 1 — Хронологія роменської частини Водяного (Х —
Дмитрівське; 2 — Архангельське; 3 — Вовчанське; початок ХІ ст.) вкладається в межі пізнього
4 — Верхній Салтів; 5 — Старий Салтів; 6 — Хотім- етапу розвитку вказаної культури. Для нього
лянське; 7 — Мартова; 8 — Кочеток 2; 9 — Кочеток 1; характерна садибна забудова з елементами ву-
10 — Кицівка; 11 — Чугуївське; 12 — Кабанове; личного планування, що добре простежується
13 — Суха Гомільша; 14 — Мілова; 15 — Коропові на Полтавському поселенні (Пуголовок 2016,
Хутори; 16 — Мохнач; 17 — Водяне; 18 — Хорошівсь- с. 229, 235). Сама ж система вуличного плану-
ке; 19 — Донецьке; 20 — Харківське (?)
вання є подальшим логічним розвитком ліній-
(3), господарчі ями (5) — (рис. 3, таблиця). За- но-рядової системи розташування жител, що
значимо також і той факт, що, виходячи з кіль- є характерним для попереднього (середнього)
кості западин на денній поверхні пам’ятки, ще етапу розвитку сіверян-роменців. Доказом цьо-
6 з них можуть дати надію на виявлення нових го виступають матеріали Донецького городища
жител. І це, з певною засторогою, слід врахо- (Шрамко 1962, с. 300; Шрамко, Скирда 2004,
вувати при аналізі забудови роменського двору с. 15, рис. 2) та синхронного Титчихинського
городища. По-друге, незважаючи на потужний городища боршівської культури (Москаленко
культурний шар (0,4—0,6 м), він був практично 1965, с. 61—62). Тож, спираючись на напра-
порожнім від стародавніх артефактів, тим біль- цювання попередників, розглянемо матеріали
ше від індивідуальних знахідок, що в незнач- щодо забудови нашої пам’ятки.
ній кількості (як і розвали кухонних горщиків Говорити про садибну забудову, а тим біль-
різного ступеню збереженості) зустрічалися в ше з елементами вуличного планування в на-
нижній частині житлових комплексів. Усе це шому випадку слід лише гіпотетично з причин
наводить на думку, що поселення було покину- неповноти дослідження пам’ятки та загальної
то організовано і одночасно всіма мешканцями. невеликої площі поселення. До того ж, госпо-
Виходячи з хронології пам’ятки та місця її роз- дарські об’єкти виявлені по забудованій площі
ташування, причиною такої події могла бути, не рівномірно. Більшість їх скупчено розміще-
найімовірніше, загроза від степовиків. на у північно-східному секторі між двома пара-
Питання забудови і планування сіве- ми жител (13—14 і 16—17). На інших ділянках
рянських поселень неодноразово ставилося у дослідженої площі вони розміщені безсистемно.
східнослов’янській археології. Найдокладніше Цей факт, а також відсутність внутрішньої хро-
історія цього питання викладена в одній з робіт нології даної частини пам’ятки, ускладнює їх
Ю. О. Пуголовка (Пуголовок 2016, с. 225—237). віднесення до певного житлового помешкання.
Лінійну рядність забудови можна спробува-
. Одна з них (об’єкт 18) мала практично суцільне ти визначити лише припускаючи певну син-
сміттєве заповнення. хронність всіх житлових об’єктів. На користь

Колода, В. В. Організація житлового простору сіверянського городища Водяне
Інтерпретація комплексів городища Водяне
Господарська Яма для Господарська

Комплекс, № Житло Літня кухня Погрібець Інше
будівля запасів яма
1 — — + — — — —
2 + — — — — — —
3 + — — — — — —
4 — — — — — + —
5 + — — — — — —
6 — — + — — — —
7 + — — — — — —
8 + — — — — — —
9 — + — — — — Піч
10 + — — — — — —
11 — + — — — — Піч
12 — — — — + — —
13 + — — — — — —
14 + — — — — — —
15 — — — — — + —
16 + — — — — — —
17 + — — — — — —
18 — — — — — + Сміття
19 — — — — — + —
20 — + — — — — Вогнище
21 — — — — — + —
22 — — — + — — —
Н + — — — — — —
цього опосередковано свідчить доволі

вузька хронологія пам’ятки. Однак це
датування, що створене на підставі ре-
чового матеріалу, може видатися нам
значно широким за реальний час іс-
нування даної сіверянської пам’ятки,
якщо враховувати історико-політичні
реалії. Початок просування сіверян до
Сіверського Дінця стало сприятливим
лише з середини Х ст., коли Хозарія
(особливо після походів Святослава
у 960-ті рр.) представляється явно ос-
лабленою. Тобто, не виключено, що
роменське городище Водяне існувало
лише протягом 50—60 років. Такий
термін дає можливість визначити на-
явність лише двох-трьох поколінь меш-
канців (і то, якщо всі вони прийшли
одночасно), а дерев’яне домобудуван-
ня за умови господарського догляду
та ремонту цілком витримує вказаний
термін використання.
У забудові роменського двору горо-
дища можна умовно визначити кілька
рядів розташування жител. Їх можна
Рис. 3. План північного (роменського) дво-
ру городища Водяне: 1 — житла; 2 — опа-
лювальний пристрій житла, відкритий
опалювальний пристрій (літня кухня);
3 — господарчі комплекси; 4 — западини
на денній поверхні; 5 — розкопи

Другий напрямок визначення рядів

забудови враховує незначну, але види-
му похилість поверхні даного мису, яка
простежується з півдня на північ (його
можна позначити як умовно — «ши-
ротний»). І тут ми можемо гіпотетично
виділити 3 лінії. Найпівденнішу скла-
дають житла 2—8; пара западин, що в
10 м на схід від останнього, та житло
«Н» із сусідньою к півдню западиною.
Другу з півдня лінію складають жит-
ло 7 (з господарським приміщенням
(6), житло 5, пара западин поблизу
об’єкту 22 та пара жител 16—17. Тре-
тю лінію того ж напрямку складають:
житло 10 та пара жител 13—14. У та-
кому разі з рядності випадають жит-
ло 3 і комплекси, які на позначені
сучасними западинами поблизу валу.
Комплекс 1 перекриває комплекс 2,
що дає відносну хронологію порядку
їх створення і можливість припустити,
що південна лінія виникла раніше за
інші.
Для подальшого розгляду вважаємо
за необхідне зазначити наступне. По-
передньо проведений аналіз житлових
споруд свідчить, що тут представле-
но практично все розмаїття варіан-
тів домобудування та інтер’єру, які
Рис. 4. Організація житлового простору городища Водяне: притаманні сіверянським пам’яткам
1 — можливі межі садиб; 2 — внутрішні дороги
роменського періоду на Сіверському
Дінці. У цьому є одна з особливостей
виділити за двома напрямками: меридіональ- городища Водяне. Вона відрізняє його від ін-
ний та за висотою схилу. Кидається у вічі ряд ших роменських пам’яток на Дінці та Дніп-
з 4—5 жител, що простягається умовно «з пів- ровському Лівобережжі, домобудування яких
ночі на південь»: це об’єкти 10 (з відкритою піч- видається нам більш стандартизованим (напр.:
чю — 9), 5, 3 (з господарською ямою 4) та пара Донецьке, Монастирище, Новотроїцьке, Опіш-
жител 2—8 . Другий ряд того самого напрямку ня). Причини такого розмаїття криються, на
можна вбачати в трьох парах житлово-госпо- наш погляд, в тім, що городище Водяне роз-
дарських комплексів, які розміщуються на 10 м ташовувалося на південно-східних кордонах
східніше попереднього: житлові об’єкти 13—14 східнослов’янського світу в межах контактної
(з відкритою піччю (11) та ямою для збережен- зони з населенням Хозарії . Заселення цьо-
ня припасів (12), а далі на південь ми бачимо го краю було для слов’ян досить ризикованою
дві пари западин: південніше погрібця (22), справою. Тому в даному випадку навряд чи
який з ними ж і пов’язаний, та пара западин можна говорити про планомірне організоване
східніше найбільш південного з виявлених жи- переселення сюди якоїсь цільної родової об-
тел (8). Третій ряд даного напрямку складають щини. Скоріш за все, це були вихідці з різних
також парні об’єкти: житла 16—17, житло «Н» роменських общин, які згодом об’єдналися в
із комплексом, що в западині за 6 м південні- сусідську общину. А тому побутова адаптація до
ше нього, та, можливо, комплекс з трьох запа- місцевих природно-кліматичних умов кожної
дин біля самого валу . Звичайно, підтвердити родини відбувалася самостійно, з урахуванням
наше припущення чи спростувати його можуть власного досвіду і можливостей, що і зумовило
лише подальші польові дослідження. таке розмаїття домобудування на пам’ятці.
Окрім того, слід звернути увагу ще на одну
. Господарська будівля (1) перекриває житло (2), обставину: розміри котловану жител практич-
яке було піддано вогню (Колода 2015, с. 48—50; но ніколи не співпадають з розмірами корисно-
Koloda 2016, p. 58—60). го житлового простору. За площею житлового
. На сучасному плані тут позначено розрив у лінії
валу. Однак, це не вхід на городище, який за пер-
шими планами розташовувався біля західного . Найближче (велике) селища салтівської культу-
краю плато, а наслідок розрізу валу, який здійс- ри знаходиться за 1 км на схід від нього (Колода
нив Б. А. Шрамко на початку 1950-х рр. 2002, с. 12).

Колода, В. В. Організація житлового простору сіверянського городища Водяне
простору ці житла відповідали малій родині в Усе це свідчить на користь того, що організа-
4—6 осіб. Тому не дивно, що при розростанні ція житлового простору (планування) північно-
сім’ї (чи з економічних причин) вона потребу- го двору городища Водяне має лінійний харак-
вала нового житла (відокремлювалися бра- тер (рядами) з елементами садибної забудови.
ти або старші сини). Із цим, на наш погляд, і Це цілком відповідає пізньому етапу розвитку
пов’язана «парність» виявлених жител (13—14, сіверянського суспільства, коли родова община
16—17) та перспектива дослідження парних змінюється сусідською.
западин, бо саме так в обмеженому поселенсь- У цілому, забудова слов’янських пам’яток і
кому просторі можна було вирішити нагальну організація їхнього житлового простору викли-
житлову проблему . До того ж не зважаючи на кає перманентний інтерес дослідників, хоча
панування розбіжностей в домобудування ці й має значні складнощі у вирішенні, про що
«житлові пари» мають деякі збіжні риси. Для вище зазначено. Цей напрям дослідження
комплексів 13—14 — це наявність кубоподіб- вкрай важливий: він перетворює археологіч-
ної печі вирізаної з останцю та використання ні дані на історичні побудови, виводить наші
зрубної конструкції стін, а для пари 16—17 — дослідження на нові рівні: просторовий, соціо-
це використання широких полиць — лавок / культурний. Сподіваємося, що ця стаття спри-
лежанок вздовж двох спряжених стін. ятиме дослідженням в означеній царині.
Таким чином, скоріш за все, забудова горо-
дища Водяне проводилася рядами / лініями з
південного сходу на північний захід із ураху- ЛІТЕРАТУРА
ванням топографічного рівня кожного окре- Горбаненко, С. А., Колода, В. В. 2013. Сільське
мого ряду. Відсутність жител та, практично, і господарство на слов’яно-хозарському порубіжжі.
культурного шару у південно-західному куті Київ: ІА НАН України.
роменського дворища, а також вздовж знач- Гречко, Д. С., Свистун, Г. Є. 2004. Захисні споруди
ної частини західного краю мису дає нам мож- городища біля с. Водяне на Харківщині. Археологіч-
ливість запропонувати наступну планіграфію ні відкриття в Україні 2002—2003 рр., с. 112-114.
Григорьев, А. В. 2000. Северянская земля в VIII —
даного поселення. Від в’їзду в городище, який
начале ХI века по археологическим данным. Тула:
знаходився на західному краю захисної лінії , Гриф и Ко.
дорога йшла вздовж західного краю мису, а Енуков, В. В. 2005. Славяне до Рюриковичей.
вправо (на схід) від неї йшли проїзди між ряда- Курск: Учитель.
ми житлових будинків (рис. 4). Колода, В. В. 2002. Отчёт об археологических
Відносно наявності садиб на даному горо- исследованиях Средневековой археологической экс-
дищі слід говорити ще обережніше, особливо педиции Харьковского госпедуниверситета в 2002 г.
до повного вивчення площі пам’ятки. Можна НА ІА НАН України, ф. 64, 2002/38.
Колода, В. В. 2004. Ещё один сезон работ на го-
умовно пов’язати лише деякі житла із госпо-
родище у с. Водяное на Харьковщине. Археологічні
дарськими об’єктами. Одна з господарських відкриття в Україні 2002—2003 рр., с. 169-171.
будівель (6) відноситься до житла 7. Відкрита Колода, В. В. 2015. Житла роменського городища
піч / літня кухня (9) — до житла 10. Така ж піч Водяне. Археологія, 4, с. 46-61.
(11) та яма для запасів (12), а, можливо, і одна Колода, В. В., Горбаненко, С. А. 2004. Про земле-
господарська яма (21) — до жител 13 і 14, що робство жителів городища Водяне на Харківщині.
лише підтверджує проживання в них родичів. Археологія, 3, с. 68-77.
Теж можна сказати і про житла 16 та 17, до Колода, В. В., Горбаненко, С. А. 2012. Сельское
хозяйство населения славяно-хазарской контактной
яких тяжіють відкрите вогнище / літня кухня зоны (на примере городища Водяное). В: Винников,
(20) та ряд господарських ям (15, 18, 19). Погрі- А. З., Лылова, М. И. (ред.). Дивногорский сборник:
бець (22) складає, скоріш за все, єдиний житло- Труды музея-заповедника «Дивногорье», 3, с. 163-
во-господарський комплекс із двома сусідніми 176.
западинами. До одного з жител (3) відноситься Колода, В. В., Колода, Т. А. 2005—2009. Керами-
лише одна господарська яма (4). Ще одна са- ка раннеславянского времени городища Водяное на
диба може складатися з житла (8) та господар- Харьковщине. Stratum plus, 5, с. 249-264.
чої будівлі (1), яка побудована над котлованом Колода, В. В., Свистун, Г. Е. 2003. Отчёт о ра-
боте Средневековой экспедиции ХГПУ в Змиевском
початкового житла (2). Інші садиби можна ок- районе Харьковской области в 2003 году. НА ІА
реслити ще більш здогадно (рис. 4). Особливу НАН України, ф. 64, 2003/39.
увагу майбутнього дослідника пам’ятки з точ- Колода, В. В., Чендев, Ю. Г., Борбукова, Д. А., Ду-
ки зору планування життєвого простору горо- дин, Д. И. 2014. Эволюция почв и природной среды
дища слід приділити двом групам западин, які на южном участке восточноевропейской лесостепи
розміщені впритул до валу. (на примере исследования городищ Харьковской об-
ласти). Поволжская Археология, 1, с. 247-267.
. Зазначимо, що в окрузі цього городища не виявле- Москаленко, А. Н. 1965. Городище Титчиха. Из
но жодного відкритого роменського поселення. истории древнерусских поселений на Дону. Воро-
. До цього часу північним краєм плато з мисом неж: ВГУ.
городища проходить польова дорога, яка май- Пуголовок, Ю. О. 2016. Будівельна справа літо-
же впритул підходить до роменського валу горо писних сіверян. Опішне: Українське народознавс-
дища. тво.

Чендев, Ю. Г., Колода, В. В. 2013. Почвенно-ар- V. V. Koloda

хеологические исследования на городище Водяное:
реконструкция природной среды и хозяйственной
деятельности. Древности, 12, с. 225-236. ORGANIZATION OF THE LIVING
Шрамко, Б. А. 1962. Древности Северского Дон- SPACE ON THE SEVERIAN
ца. Харьков: ХГУ. VODYANE HILL-FORT
Шрамко, Б. А., Скирда, В. В. 2004. Рождение
Харькова. Харьков: Восточно-региональный центр The organization of the living space in the Romen-
гуманитарно-образовательных инициатив. ska culture part of Vodyane hill-fort in Zmiiv district
Koloda, V. V. 2016. Dwellings at Romny site — of Khakiv oblast is analyzed in the paper. The hill-fort
Vodiane. Ukrainian archaeology 2014—2015. Book of occupies the edge of plateau and a high cape of the
papers from Ukrainian journal Arkheolohiia, p. 56-69. right bank of Uda River; it existed during two periods:
the Early Iron Age — mid. 5th—4th cent. BC (the for-
est-steppe culture of Sсythian Age) and Early Middle
REFERENSCES Ages — the Romenska archaeological culture. In the
latter period only the northern part of the site was in-
Horbanenko, S. A., Koloda, V. V. 2013. Silske hospo-
habited (0,5 ha). The Severian neighboring community
darstvo na sloviano-khozarskomu porubizhzhi. Kyiv: IА NAN
Ukrainy. lived here for 50—60 years (within the 10th — begin-
Ghrechko, D. S., Svistun, Gh. E. 2004. Zakhysni sporudy ning of 11th centuries). A total of 11 dwellings, 2 house-
ghorodyshcha bilya s. Vodyane na Kharkivshchyni. Arkheolo- hold buildings, 3 open heating systems (cookhouses),
hichni vidkryttia v Ukraini 2002—2003 rr., s. 112-114. vault, 6 household pits (one of which was used for food
Grigorev, A. V. 2000. Severyanckaya zemlya v VIII — nach- storing) were discovered on the hill-fort.
ale ХI veka po arkheologicheskim dannym. Tula: Grif i Ko. In the Severian time the hill-fort was built by rows/
Enukov, V. V. 2005. Slavyane do Ryurikovichey. Kursk: lines of houses from the southern east to the northern
Uchitel. west with the consideration of the topographic level of
Koloda, V. V. 2002. Otchet ob arkheologicheskikh issle-
each separate row. Three building lines are watched
dovanieakh Srednevekovoy arkheologicheskoy ekspeditsii
Kharkovskogo gospeduniversiteta v 2002 g. NA IA NAN and the southern one was probably the earliest. First
Ukrainy, f. 64, 2002/38. researchers recorded the entrance to the hill-fort on the
Koloda, V. V. 2004. Eshche odin sezon rabot na ghorody- west edge of the cape with a rampart. The absence of
shche u s. Vodyanoe na Kharkovshchine. Arkheolohichni vid- objects and, practically, of cultural layer in the south-
kryttia v Ukraini 2002—2003 rr., s. 169-171. western corner of the yard and along the considerable
Koloda, V. V. 2015. Zhytla romenskogo ghorodyshcha part of the western edge of the cape provide an op-
Vodyane. Arkheolohiia, 4, s. 46-61. portunity to offer the organization of the living space
Koloda, V. V., Horbanenko, S. A. 2004. Pro zemlerobstvo of the settlement. From the entrance to the hill-fort,
zhyteliv ghorodyshcha Vodyane na Kharkivshchyni. Arkhe-
the road ran along the western edge of the cape, and
olohiia, 3, s. 68-77.
Koloda, V. V., Horbanenko, S. A. 2012. Selskoe khozyan- the passes between rows of houses were located to the
stvo naseleniya slavyano-khazarskoy zony (na primere ghoro- south from this road.
dyshcha Vodyane). Divnogoskiy sbornik: Trudy muzeya-zapo- At least 6 homesteads stand out on the hill-fort. 3
vednika «Divnogore», 3, s. 163-176. more homesteads can be defined based on the presence
Koloda, V. V., Koloda, Т. А. 2005—2009. Кеramira ran- of cavities on the site surface. It points to the fact that
neslavyanskogo vremeni ghorodyshcha Vodyanoe na Kharko- the organization of the living space on Vodyane hill-
vshchine. Stratum plus, 5, s. 249-264. fort in the end of the 1st millennium is defined by linear
Koloda, V. V., Svistun, Gh. E. 2003. Otchet o rabote Sred- character (by rows) with elements of homestead build-
nevekovoy ekspeditsii KhGPU v 2003 g. NA IA NAN Ukrainy,
ing. It corresponds to the late period of the Severians’
f. 64, 2003/39.
Koloda, V. V., Chendev, Yu. G., Borbukova, D. А., Dudin, development, when clan community was replaced by
D. I. 2014. Evolyutsiya pochv i prirodnoy sredy na yuzhnom neighboring one.
uchastke vostochnoevropeyskoy lesostepi (na primere issle-
dovaniya gorodishch Kharkovskoy oblasti). Povolzhskaya Keywords: Romenska archaeological culture,
Аrkheoloiya, 1, s. 247-267. the Severians, living space, homestead, settlement
Moskalenko, А. N. 1965. Gorodishcht Тitchiha. Iz istorii design.
drevnerusskih poseleniy на Donu. Voronezh: VGU.
Puholovok, Yu. О. 2016. Budivelna sprava litopysnykh siv- Одержано 30.08.2019
erian. Opishne: Ukrainske narodoznavstvo.
Chendev Yu. G., Koloda, V. V. 2013. Pochvenno-arkheo- КОЛОДА Володимир Васильович, кандидат
logicheskie issledovaniya na ghorodyshche Vodyanoe: rekon- історичних наук, завідувач лабораторією, доцент,
struktsiya prirodnoy sredy i hozyaystvennoy deyatelnocti. Харківський національний педагогічний універси-
Drevnosty, 12, s. 225-236. тет ім. Г. С. Сковороди, вул. Алчевських 29, Харків,
Shramko, B. А. 1962. Drevnosti Severskogo Dontsa. 61002, Україна.
Khаrkov: KhGU.
KOLODA Volodymyr V., Candidate of Historical Sci-
Shramko, B. А., Skirda, V. V. 2004. Rozhdeniye Kharkova.
Kharkov: Vostochno-regionalnyy tsentr gumanitarno-obrazo- ences, the Head of the Laboratory, Associate Professor,
vatelnyh initsiativ. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University,
Koloda, V. V. 2016. Dwellings at Romny site — Vodiane. Alchevskih st., 29, Kharkiv, 61002, Ukraine.
Ukrainian archaeology 2014—2015. Book of papers from ORCID: 0000-0002-8614-2039;
Ukrainian journal Arkheolohiia, p. 56-69. e-mail: koloda.v@gmail.com.

УДК 904.4(477.51)“653” DOI: 10.37445/adiu.2020.02.05
В. М. Скороход
Виповзів — військовий і торгово-ремісничий

центр у Нижньому Подесенні
У статті проаналізовано матеріали розкопок Ці ж автори разом з І. Дубовим 1978 р. зазна-

Виповзівського археологічного комплексу кінця чили, що найдавнішою формою передміських
ІХ—Х ст., що існував як один із військових та тор- поселень були племінні центри VІІІ—ІХ ст.,
гово-ремісничих пунктів Нижнього Подесення. Виз-
які в ІХ—ХІ ст. обростали торгівельно-реміс-
начається його хронологія та функції у регіоні.
ничими посадами. У ІХ ст. процвітали відкриті
Ключові слова: Виповзів, Київська Русь, Поде- торгівельно-ремісничі поселення (ВТРП), де
сення, ремесло, торгівля, городище, портова зона. концентрувалося багаточисельне населення,
пов’язане з далекою торгівельною діяльністю,
Тема торгово-ремісничих поселень Північ- військовими походами, розвитком ремесел.
ної та Східної Європи є досить популярною у Такі поселення набували надплемінного зна-
дослідженнях ранньоміських центрів ІХ — по- чення і міжродового вигляду, значну роль в них
чатку ХІ ст. Починаючи з 1970-х рр. терміни відігравав варязький військовий контингент
«торгово-ремісничі центри», або «протоміста» (Булкин, Дубов, Лебедев 1978, с. 138—140).
починають активно застосовуватися істори- Дещо інакше підходять до вивчення процесів
ками та археологами для інтерпретації посе- формування міст і поселень торгівельно-реміс-
ленських структур, що були носіями міської ничого типу В. Петрухін і Т. Пушкіна. Вони
культури, були включені у міжнародні військо- відмічали, що передміськими одиницями, ана-
во-торгівельні кампанії, але не мали функцій логічними Гньоздову, Сарському городищу,
«класичного» середньовічного міста. Шестовиці, були скандинавські віки — Бірка,
Початком такої інтерпретації поселень ІХ — Хедебю, Ширінгсаля, занепад яких до кінця
початку ХІ ст. була публікація «Гнездово и Бир- ХІ ст. привів до заміни їх іншими центрами:
ка» (Булкин, Лебедев 1974). У статті зазначено, місце Бірки посідає Сігтуна, Хедебю — Шлез-
що становлення міста являє собою один з про- віг, Павілена — Вісбю, Шерінгсаля — Тенсберг
явів процесу класоутворення, що, в свою чер- (Петрухин, Пушкина 1979).
гу, завершувався утворенням держави. Серед У 1980-х рр. до проблем становлення і роз-
зовнішніх факторів цього процесу у ІХ—ХІ ст. витку давньоруських міст звернувся А. Куза.
важливу роль відігравала міжнародна торгівля, На його думку, біля витоків процесу виник-
коли Русь і Скандинавія включаються в єдину нення міст стояли феодали, але завершити цей
систему міжнародної торгівлі. Дослідники пе- процес без купців і ремісників вони не могли
рераховують ряд особливостей, які відрізняли (Куза 1984; 1989, с. 142—162). Автор також за-
торгівельні центри від середньовічних міст: значав, що торгівельні і ремісничі поселення
нестабільний і поліетнічний склад населення, не відігравали значної ролі в становленні міст
тимчасові форми соціальних відносин, відсут- в ранній період (Куза 1989, с. 155—162).
ність укріплень (принаймні, на перших етапах), Враховуючи все різнобарв’я термінів і пог-
великі могильники біля поселень з різноманіт- лядів на зазначену проблематику, В. Коваленко
ними варіантами обрядовості, обмежений пе- запропонував нейтральну, на його думку, на-
ріод існування (ІХ — початок ХІ ст.). зву — «НПМТ» — населені пункти міського типу.
© В. М. Скороход, 2020 Запропонований термін протиставляє НПМТ

Рис. 1. Плани Виповзівського археологічного комп-

лексу 1889 р. за В. Беренштамом: І — місце розта-
шування Виповзівського археологічного комплексу,
ІІ — план Виповзівського городища
Археологічні дослідження Виповзова роз-

почалися ще у 1889 р. В. Беренштамом (Бе-
ренштам 1889, лл. 4—5). Пізніше пам’ятку
сільським поселенням і охоплює усі типи посе- оглядали й фрагментарно досліджували чле-
лень, які в літературі ототожнюють з містами, ни Чернігівської губернської архівної комісії
протомістами тощо. За В. Коваленком, основною В. Шугаєвський, Ф. Садовський і Є. Корноухов
археологічною ознакою НПМТ є наявність за- (1911—1912 рр.), А. Розанов (1924—1925 рр.),
лишків оборонних споруд. До НПМТ дослідник І. Ляпушкін (1947 р.), О. Попко (1947—
відносить усі городища періоду зародження де- 1948 рр.), С. Одинцова та О. Шапошнікова
ржавності на Русі (Коваленко 1983, с. 39). (1948 р.), М. Кучера та О. Сухобоков (1971 р.),
О. Моця розглядаючи пам’ятки такого типу у В. Коваленко (1983 р.), А. Казаков (1989—
Дніпровському Лівобережжі вказує, що всі вони 1990 рр.) (Коваленко, Скороход 2009, с. 67—69)
були орієнтовані на торгівлю (і в першу чергу (рис. 1).
зовнішню) й слабо пов’язані зі своїм сільським Стаціонарні роботи з вивчення Виповзова
оточенням. Характерною ознакою цих пунк- розпочалися з 2009 р. експедицією Національ-
тів, котрі в різних наукових виданнях назива- ного університету «Чернігівський колегіум»
ють віками, відкритими торгово-ремісничими імені Т. Г. Шевченка та Інститутом археології
поселеннями тощо, є наявність невеликого за НАН України під керівництвом В. Скорохода
площею і слабо заселеного городища-сховища, та О. Моці.
великого неукріпленого поселення, що розта- Виповзівський археологічний комплекс
шоване поряд і де окрім житлових будівель складається з городища округлої форми роз-
зафіксовані сліди ремісничого виробництва, а ташоване на кінцівці мису, що на 3,0—4,0 м
також досить значного за кількістю комплексів підвищується над рештою тераси. Воно має не-
(за масштабами середньовічної Європи) некро- великі розміри (75 × 95 м) по зовнішньому обрі-
поля (Моця 2002). зу валів і близько 30 × 40 м — по внутрішньому
У цій статті мова піде про один із таких пун- (власне майданчик). Рештки валів, котрі ко-
ктів — Виповзівський археологічний комплекс, лись оточували городище по всьому периметру,
що досить яскраво виділяється на фоні відомих нині практично повністю розвіяні (самі укріп-
памяток Х ст. у Дніпровському Лівобережжі. лення займають площу природної дюни, котра
Як і Шестовицький археологічний комплекс, цілком складається із сипучого піску) і лише
Виповзів розташований на вузькому довгому під підошвою радше вгадується, ніж фіксуєть-
мису, що на 700 м «виповзає» у заплаву р. Де- ся, рів (рис. 2).
сни неподалік сучасного с. Виповзів, Козелець- Рів городища, що досліджений з напільно-
кого району Чернігівської області. посередині го боку, мав ширину 5,5 м і глибину 1,7 м від
між Черніговом та Вишгородом — на маршруті рівня материка. Нижнє заповнення рову міс-
так званого «Шляху Мономаха», що зв’язував тило керамічний матеріал кінця ІХ — першої
столицю Русі м. Київ зі столицею найбільшо- половини Х ст., фрагменти ліпних сковорідок
го на той час удільного князівства на Десні — та нечисленні шматки металургійних шлаків
м. Черніговом (Казаков та ін. 2014, с. 66). (рис. 3). Напільний вал городища досліджу-

Скороход, В. М. Виповзів — військовий і торгово-ремісничий центр у Нижньому Подесенні
Рис. 2. План Виповзівського археологічного комплексу
вався розкопом 1 (10 × 10 м), 2011 р., в резуль-

таті чого було отримано його стратиграфічний
розріз і виявлено сліди від дерево земляних
конструкцій у плані. Розріз валу дав змогу виз-
начити етапи його зведення та перебудови не
менше двох разів.
На першому етапі, котрий слід датувати ру-
бежем ІХ—Х ст., оборонні споруди представ-
лені напільним ровом, бермою завширшки
0,7—2,2 м, залишками тіла валу, із внутріш-
нього боку котрого фіксується рівчак від верти-
кально поставленої дерев’яної конструкції. На
рівні посаду був викопаний зовнішній рів, а на
схилі розміщувалася берма та тіло насипаного
тоді валу. Рівчачок під частокіл був викопаний
на схилі городища за 12 м від його підошви. На
бермі були зафіксовані ямки діаметром 0,2 м,
розташовані на відстані 0,15 м одна від одної
від дерев’яної конструкції, встановленої із на-
хилом у бік площадки городища (так званий
косий острог). Матеріали із нижнього запов-
нення насипу вказують на його синхронну поя-
ву з ровом (рубіж ІХ—Х ст.).
Рис. 3. Керамічний матеріал з нижньої частини валу
На початку Х ст. укріплення Виповзівського
городища зазнають пожежі, сліди якої фіксу-
ються у напільному рові. Після якої відбулася укріплень доходила до верхівка розташованої
реконструкція укріплень — другий етап. За- на бермі дерев’яної конструкції. Орієнтація
лишки частоколу із внутрішнього боку валу основи нових городень зафіксована перпен-
були розібрані, а на його місце поставлено дикулярно до рову та схилу городища. Сліди
конструкції типу городень, що виходили на від колод фіксувалися на відстані 1,8 м одна
майданчик городища. Західна частина нових від одної (окрім допоміжних — підсилюючих).

Рис. 4. Зведений план розкопів на городищі
Близько середини Х ст. укріплення городища саді, що підтверджується залишками жител із

зазнають чергової пожежі і більше не відновлю- добре збереженими горілими конструкціями
ються. Залишки насипаного на схил ґрунту ще стін, підлоги, посуду та елементами інтер’єру.
певний час утворюють по краю городища вал, До третього етапу належать господарські спо-
із внутрішнього боку якого фіксується велика руди 7, 11 із покладами конкрецій болотяної
кількість болотної руди та металевих шлаків. руди для подальшої виплавки заліза у мета-
Таким чином, на першому етапі оборонні лургійних горнах, що були виявлені 2011 р.
споруди Виповзівського городища були пред- у західній частині майданчика городища та
ставлені ровом, бермою зі встановленою на представлено досить потужним шаром мета-
ній дерев’яною конструкцією (скоріше за все лургійних шлаків (від 0,2 до 0,4 м). Ці споруди
пов’язаною із частоколом), між якими було за- та шари металургійних шлаків перекривають
сипано взятий із рову ґрунт. На другому етапі прошарки другої пожежі на городищі, що дає
існували рів, берма зі встановленою на ній по- підстави говорити про існування тут виробни-
хилою дерев’яною стіною (острогом) та городня- чого майданчику у другій половині Х ст. після
ми, поставленими на основу валу попередніх локальної пожежі (Скороход, Жигола 2017;
часів (Скороход, Моця, Ситий 2013; Скороход, Моця, Скороход, Ситий 2012, с. 185).
Моця, Ситий, Жигола 2014). Роботами 2017—2018 рр. у східній частині
Забудова майданчика досліджена розкопа- майданчика городища досліджено велику
ми 2011—2018 рр. Із 2012 по 2018 рр. тут ви- споруду округлої форми, бл. 6 м діаметром на
явлено залишки семи жител, господарські та рівні материку, що являє собою залишки ниж-
ремісничі споруди, які можна розділити на три ньої частини вежі донжону (так званий поруб).
будівельні горизонти. Важливо зазначити, що В котловані споруди зафіксовано конструкції
заглиблені котловани досліджених житлових стін із вертикально поставлених колод та плах,
споруд перекривали один одного, а інколи нові що звужувалися донизу і скупчення горілої
будівлі розміщувалися у межах старого котло- деревини та деревного тліну з великою кіль-
вани із незначним його розширенням чи змі- кість кованих залізних цвяхів та керамічним
шенням (рис. 4). матеріалом першої половини Х ст. (рис. 5: І).
Розміри жител досліджених на майданчику Серед горілих конструкцій було виявлено два
городища становлять від 3,5 × 3,5 до 4,6 × 4,8 м срібних арабських дирхама кінця ІХ — середи-
із заглибленими котлованами до 1,0 м. ни Х ст. Один з дирхамів 1/2 монети — насліду-
До ранньої забудови кінця ІХ — початку вання раннім Аббасидам 890-ті — початок 900-
Х ст. належать три житла (споруди 3, 9 і 10), х рр. (рис. 5: ІІ, 1), другий — Саманіди, Наср
які, у свою чергу, були прорізані ще двома ібн Ахмад 925—940 рр. (рис. 5: ІІ, 2). Конструк-
житлами (спорудами 7, 8 та 11). У житлових ції порубу вдалося дослідити до глибини 4,5 м
спорудах раннього періоду присутні сліди по- від рівня материка.
жежі, синхронні слідам першої пожежі оборон- Після пожежі майданчик городища був об-
них укріплень городища. Важливо зазначити, лаштований під ремісничу зону для видобут-
що споруди 7, 11 мали два періоди існування: ку та переплавки заліза. Тут досліджено дві
перший — в якості жител середини Х ст., дру- передгорнові ями із залишками конструкцій
гий — господарської будівлі для зберігання від зруйнованих горнів, що стратиграфічно
запасів болотяної руди. Другий етап забудови перекривають усі попередні горизонти. Мож-
(споруди 7, 8, 11) теж закінчується локальною на стверджувати, що після загибелі пам’ятки,
пожежею не тільки на городищі, але й на по- близько середини — на початку другої полови-

Рис. 5. Стратиграфія і план порубу зі

знахідками дирхамів
вель і дозволяє виділити одночасову забудову

цього часу (ІІІ будівельний горизонт). До цього
часу належать вісім жител і три господарські
споруди. Одне таке житло виявлено ще 1989 р.
А. Казаковим, 6 — на ділянці розкопів 3—17
(2011—2018 рр.) і частину ще одного дослідже-
но у східній частині посаду, при зачистці си-
ни Х ст. на городищі продовжував функціону- лосної ями від ферми ХХ ст. Унаслідок пожежі
вати виробничий майданчик по видобутку за- у будівлях законсервувалися обгорілі стіни з
ліза з невеликою кількістю поселенців. напівколод (подекуди на висоту 6 рядів), за-
На захід від городища розміщувався відкри- лишки дерев’яної підлог, меблів, дерев’яного
тий посад, займав всю площу мису на довжину посуду, знарядь праці (рис. 7). Котловани були
близько 700 м аж до корінної тераси р. Десна. заглиблені в материк від 0,4 до 1,2 м, мали під-
Територія мала ширину обмежену його схила- квадратну форму розмірами від 4 × 4 до 4,5 ×
ми від 110 до 350 м. Із 2009 по 2018 рр. на різ- 5 м по внутрішньому простору. У більшості ви-
них ділянках посаду досліджено 1024 м2. падків котловани орієнтовані кутами за сторо-
Найобширнsiа ділянка розташована на нами світу, подекуди з відхиленням до заходу
південній половині мису за 120—160 м на за- та сходу. Опалювальні пристрої представлені
хід від оборонних укріплень городища (розко- печами з болотного глею діаметром від 0,9 до
пи 3—17, 2011—2018 рр.). Тут досліджено єди- 1,2 м, що розміщені в одному з кутів будівлі,
ною площею 864 м2 де виявлено 14 житлових майже впритул до дерев’яних стін. Зі споруд
та близько 15 господарських споруд та ям Х ст. цього часу походять знахідки побутових речей
Завдяки роботам єдиною площею отримані ма- знарядь праці у вигляді кістяних проколок,
теріали планової структури поселення та ета- пірофілітових і керамічних пряслиць, ножів,
пи його забудови. В результаті аналізу закри- залізних голок, бабок для гри, кам’яних осел-
тих комплексів та здобутих матеріалів вдалося ків, кресал тощо. Прикраси представлені сер-
виділити будівельні періоди рубежу ІХ—Х ст., доліковим і скляним намистом, бронзовими
до початку другої половини Х ст. (рис. 6). напівсферичними ґудзиками, уламком срібної
Особливістю забудови посаду Виповзівського підвіски типу «Borre», бронзовими ґудзиками
городища є висока концентрація споруд. Жит- від каптану тощо.
ла виявлені на ділянці розкопів 3—17 побудо- У житловій споруді 6 (2012 р.) виявлено пер-
вані одне над одним, інколи в одних і тих же стень зі вставкою з білого каменю чи скла (?) та
котлованах. Фіналом масової забудови посаду шипоподібними виступами з чотирьох сторін.
стала локальна пожежа синхронна у часі з руй- Такий перстень відомий і з ранішого житла
нацією укріплень городища, що за матеріалами на цій ділянці, ще дві знайдені в культурно-
з посаду датується близько середини Х ст. Вона му шарі. За аналогіями вони наближені до ти-
добре простежується залишками згорілих буді- пу 12а (за класифікацією Т. Сарачевої), відомі

Рис. 6. Зведений план розкопів

на посаді 2011—2018 рр.
прорізані згорілими спорудами (ІІІ горизонту).

До першої половини Х ст. належать 10 жит-
лових споруд посаду, 8 з яких досліджені єди-
ною площею на розкопах 3—17. Житла мали
заглиблені котловани підпрямокутної форми
розмірами від 3,5 × 3,5 до 4,5 × 4,5 м, заглибле-
ними в материк на 0,8—1,2 м, що були орієнто-
вані стінами, а подекуди і кутами по сторонам
світу. Глинобитні печі розміщувалися в одному
з кутів котловану без будь-яких закономірнос-
тей. У житлі 6А (розкоп 4, 2012 р.) виявлено
на салтовських пам’ятках кінця ІХ — першою дві печі, що стояли одна на одній із незначним
половиною Х ст. (Сарачева 1994, с. 90—93; ред. змішенням до сходу. Вони сформовані із сірого
Егоров 1996, с. 410). У цій споруді був знай- болотяного глею, розмірами від 1 до 1,2 м. Були
дений ніж з волютоподібними закінченнями, розміщені в північно-західному куті споруди і
що за типологією Л. Королькової належить до обернені устям до сходу. Склепіння нижньої
типу ІІ, варіанту 3, датований у межах VIII— печі було зруйновано до рівня черені і на її міс-
Х ст. ці була побудована нова, зі змішенням на 0,3 м
Із шару пожежі у споруді 3Б походить дир- на схід. Така ситуація простежується і в спору-
хем Насра ІІ Ахмада (914—943 рр.), та ще один дах 3 і 3А (розкоп 1, 2011 р.) та споруді 7Б (роз-
виявлений в культурному шарі, що являє собою коп 4, 2013 р.) (Скороход, Капустін, Миронен-
Східноєвропейське наслідування саманідсько- ко 2013). У деяких випадках помітно підсипку
му дирхему Х ст. (Тизенгаузен 1855, с. 148). старої підлоги материковим піском та форму-
Керамічний матеріал зі споруд фінального вання нової.
горизонту (ІІІ будівельний період) представле- У котловані житла 6А знайдено два дирха-
ний круговими посудинами з доманжетними ми. Один цілий, з двома отворами трикутної
та манжетними вінцями різних форм, орна- форми, що належить до Східноєвропейського
ментованих лінійним та хвилястим орнамен- наслідування Самманідам, Ізмаїлу ібн Ахма-
том, нігтьовими вдавленнями тощо. Посудини ду і датується першою чвертю Х ст. Другий —
цього горизонту мають гарний випал та досить 1/4 монети належить до династії Самманідів,
добре вимішане тісто. Серед кухонного посуду Ахмаду ібн Ізмаїлу і датується 908—912 рр. Із
зустрічаються ліпні та кружальні сковорідки жител походить побутовий та господарський
(рис. 8). інвентар, прикраси, деталі ремінної гарнітури
До ранішого періоду забудови Виповзівсько- та кругова кераміка (Моця, Ситий, Скороход
го посаду (будівельний горизонт ІІ) належать 2014) (рис. 9).
об’єкти, що вміщують матеріали першої поло- Посуд з цього горизонту представлений
вини Х ст., що інколи перекриті, чи частково уламками ранньокругових форм зі слабо за-

Рис. 7. Залишки горі-
лих жител ІІІ буді-
вельного горизонту та
дерев’яні речі з них:
І — плани горілих
конструкцій з жи-
тел, ІІ — фрагменти

дерев’яних лопатки
та посудини зі спору-
ди 11, 2014 р.
97
Рис. 8. Кераміка та знахідки з ІІІ будівельного горизонту

Рис. 9. Керамічний матеріал з нижніх будівельних горизонтів на посаді
гладженою поверхнею. У тісті присутня знач- Складна схема періодів перебудов житлових
на кількість шамоту та дресви, горщики слабо споруд на посаді Виповзівського археологіч-
обпалені, вінця мають доманжетні та ранньо- ного комплексу не дозволяє виділити чітких
манжетні форми з вертикальними та середньо етапів забудови у межах І та ІІ будівельних го-
відігнутими назовні вінцями. В окремих ви- ризонтів, оскільки в кожному з періодів фіксу-
падках присутній плавний перехід від шийки ються перебудови опалювальних пристроїв по
до невираженого плічка. Орнаментація посуду 1 чи 2 рази. Часта зміна печей може засвідчу-
досить багата і присутня по всій поверхні з пе- вати швидку зміну населення посаду протягом
ревагою ліній та повільної хвилі. Порівняно з недовгого проміжку часу. Не виключено, що
керамічним матеріалом будівельного горизон- зміна печі залежала не від довгого часу її вико-
ту ІІІ, вона має певні відмінності у виготовлен- ристання, а від зміни господарів будівлі, коли
ні та формах. основні конструкції житла були ще придатни-
Найранішій давньоруський період забудо- ми для проживання. На користь цього вказує і
ви (будівельний горизонт І) можна простежи- перенесення печі у протилежний кут будівлі.
ти на прикладі розкопу 4 (2012—2013 рр.), де При довгому використанні житла, як правило,
котловани житлових споруд 8 і 7А перекриті піч піддавалася ремонту на своєму місці (під-
житлами більш пізнього горизонту. Житла мазка склепіння, формування нового череня
мали опалювальні пристрої у вигляді печей з поверх старого). Такі ремонти можна просте-
сірого глею зі слідами повних перебудов. Забу- жити на Шестовицькому городищі та посаді
дова цього давньоруського горизонту майже не (Скороход 2010).
відрізняється від попереднього за матеріалами Випадки використання старих котлованів
та особливостями облаштування жител. жител по 2—3 рази на укріплених поселеннях
Керамічний матеріал не має особливих від- такого типу є нетрадиційними. Це може бути
мінностей від будівельного горизонту більш спричинено лише браком місця для нової за-
пізнього часу (ІІ). Серед індивідуальних знахі- будови та досить швидкою зміною населення
док слід відмітити керамічні пряслиця, кістяні протягом кінця ІХ — середини Х ст. Міграція,
проколки, ножі, рибальські гачки та інші речі чи переселення населення підтверджується
побутового призначення. індивідуальними знахідками та керамічними

Рис. 10. Елементи озброєння з Виповзівського археологічного комплексу
формами, не характерними для території По- бронзового наконечника скандинавських піхов

десення (срібна сережка «екімауцького» типу, меча, вістря стріл, бойовий ніж, уламки лез
ніж з волютоподібними закінченнями). від бойових сокир, кольчужні кільця, бляшки
Населення Виповзівського посаду в кінці та пряжки від ремінної гарнітури, фрагменти
ІХ — першій половині Х ст. майже не займало- бронзових та кістяних псаліїв (Скороход, Тере-
ся землеробством, про що засвідчують лише 2 щенко 2013) (рис. 10).
знахідки орних знарядь, відсутність предметів Біля підніжжя Виповзівського посаду з пів-
для збору врожаю та мізерна кількість госпо- нічного та південного боків розташовувалася
дарських споруд. У результаті природничих до- портова зона. Із північного боку знаходиться
сліджень на городищі та посаді виявлено над- відкритий поділ, площею 450 × 30—100 м, що
звичайно бідний різновид зернових культур і займає підвищення, розташоване вздовж мису
повну відсутність ознак вирощування озимої із заходу на схід. У давнину основне русло
пшениці. Дослідники припускають можливість р. Десни (нині р. Кримка) протікало впритул
використання мешканцями памятки немісцевої до південного схилу мису і огинало його неве-
традиції землеробства (Горбаненко, Сергєєва, ликою притокою із півночі, де на іншому березі
Яніш 2018). У веденні господарства переважа- цієї притоки на дюнному підвищенні власне і
ють ремесла та промисли (токарні різці, залізні зафіксовано культурний шар подолу Х ст.
та кістяні шила, залишки браку та напівфабри- Археологічні дослідження у портовій зоні
катів від косторізної справи, уламки тиглів, лля- Виповзова розпочалися у 2013 р. із закладен-
чок, матриць, металургійні шлаки, рибальські ня стратиграфічної траншеї, в якій виявлено
гачки та остроги, кістяне вістря стріли тощо). канаву, що призначалася для витягування
Предмети озброєння з Виповзова виявлені у річкового транспорту на берег для стоянок та
різних частинах пам’ятки, серед них: фрагмент ремонту, а також залишки дерев’яних конс-
Рис. 11. План канав для витя-

гування човнів на подолі Ви-
повзівського городища
трукцій — навісу; у 2014 р. перпендикулярно

до траншеї 2013 р. закладено ще одну тран-
шею, в якій вдалося зафіксувати чотири кана-
ви, аналогічні до попередньої, а також частину
наземної споруди Х ст. 2017 р. з метою повно-
цінного вивчення цієї ділянки розбито розкоп
площею 36 м2, що дозволило остаточно зрозумі-
ти етапи забудови та планіграфію ділянки. Ро-
ботами 2018 р. на протилежному, південному,
схилі мису теж зафіксовано забудову берегової слуговування та зберігання човнів і мають
лінії, та виявлено залишки канави для стоян- численні аналогії за матеріалами розкопок
ки суден. середньовічних європейських портів Бірки,
У 2017 р. вивчено ще три канави (№ 1—3). Хедебю, Дорестаду, Гластонбері, Гньоздова та
У плані — це витягнуті довгою віссю за лінією Шестовиці (Мурашева 2007, с. 110; Ambrosiani
північний захід-південний схід заглиблення 1991, p. 103, fig. 4: 7; Kalmring 2010, p. 364,
конічної форми (довжиною від 4,5 до 5,25 м, abb. 278). На думку дослідників, Виповзівські
шириною 0,5—1,3 м), опущені у культурний канави належать до примітивних причальних
шар на 0,20—0,22 м. Ці об’єкти частково були конструкцій, які використовували для ремонту
досліджені у траншеї 2, 2014 р., стратиграфіч- та зберігання суден у зимовий час.
но вони перекривають одна одну і входять у Найраніші об’єкти подолу репрезентовані
русло притоки р. Кримки у північному напрям- стовповими ямами діаметром від 0,35 до 0,6 м,
ку з незначним відхиленням до заходу. Самою заглибленими у материк на 0,13—0,75 м, що
ранньою можна вважати канаву 1, що проріза- зафіксовані у центральній та східній части-
на канавою 2, які у свою чергу, були прорізані нах розкопу 1 і становлять єдину групу об’єктів
канавою 3. Споруди мали незначні відхилення за лінією урізу води. Цілком вірогідно, що це
одна від одної і будувалися в одному місці де- залишки перших дерев’яних конструкцій по-
кілька разів. Така ситуація засвідчує сезонне долу — причалів або пірсів, збудованих по-
їх використання із потребою перебудов чи ре- селенцями наприкінці ІХ — на початку Х ст.
конструкцій майже кожного року. На користь (Скороход, Капустін 2018).
цього вказує і руйнація берегової лінії у місцях Функціонування портової зони Виповзов-
виходу канав до русла в процесі їх експлуатації зівського археологічного комплексу — законо-
(рис. 11). мірний процес у розвитку торгово-ремісничих
Цікавою є і планіграфія об’єктів, орієнтова- поселень середньовічної Європи, що використо-
них перпендикулярно берегу річки, проте із вували річки не лише для отримання харчових
незначним відхиленням на захід, що, вірогід- ресурсів, але і перевезення вантажів, торгівлі
но, свідчить про напрям течії річки зі сходу на тощо. Про включення мешканців Виповзова у
захід, від основного русла, що дозволяло витя- міжнародну торгівлю свідчать знахідки імпор-
гувати човен на берег за течією, із найменши- тних товарів, як з території городища, посаду,
ми трудовитратами (Скороход 2015, с. 292). так і подолу (арабські дирхами, важок арабсько-
Досліджені об’єкти вказують на досить ак- го зразку та різноманітні прикраси): так напри-
тивну експлуатацію ділянки берегу для об- клад, у 2010 р. на незначному підвищені запла-
Рис. 12. Знахідки прикрас з Виповзівського археологічного комплексу
ви лівого берега р. Кримки, виявлено залізний топодібними закінченнями, срібні ґудзики та

обтягнутий бронзою важок діжкоподібної фор- поясні накладки тощо. Знахідки наконечників
ми — неодмінний атрибут купця Х—ХІІІ ст.; стріл, кольчужні кільця, фрагменти ремінної
на городищі та посаді знайдено сім арабських гарнітури, гачки від обмоток, ґудзики від кап-
дирхамів, датованих від 890-х до 940-х рр. Важ- тану, уламок бронзового псалія, тощо (рис. 12).
ливо зазначити, що дирхами були виявлені як Більшість цих речей має яскраво виражений
у культурному шарі пам’ятки так і в об’єктах, скандинавський характер. Знахідки військо-
що належать до різних будівельних горизонтів вого реманенту з Виповзова належать до кола
і являють собою закриті комплекси. Така ситу- старожитностей так званої дружинної культу-
ація зазначає, що їх поява не була в наслідок ри, носіями якої була військово-торгівельна
одного походу, а навпаки, населення було вклю- еліта ранньої русі. На користь цього можна
чено в активні торгівельні кампанії на Схід. згадати знахідку частини наконечника піхов
Серед знайдених монет три були являли собою меча. За типологією С. Каінова знахідка на-
наслідування на Абасидський та Самманідські лежить до групи IV — наконечники з мотивом
дирхами. Три дирхами представлені не повніс- «людської фігури». Він має аналогії в Швеції,
тю і були порізані ще в давнину. Окрім того, по Англії, Ісландії. На території Східної Європи
обидва боки від мису, у портових зона, виявлено такі наконечники знайдено в Гньоздові, Воло-
поодинокі фрагменти роменської кераміки при- димирських курганах, Іскоростені, Херсонесі
крашеної мотузковим орнаментом. Така сама (Каинов 2007, с. 202—204).
ситуація простежена і на подолі Шестовицького Таким чином, Виповзівський археологічний
городища, що засвідчує торгівельні контакти з комплекс формувалася відповідно до загально-
літописними сіверянами. руських тенденцій розвитку міст та поселень
Серед імпортних речей згадаємо фіно- раннього етапу становлення держави: вони
угорську і фрагмент скандинавської підвіски у виникли наприкінці ІХ — на початку Х ст.
стилі «Borre», хазарські каблучки, ножі із волю- внаслідок активної військово-політичної та
торгівельної діяльності «русів». Непоодинокі Моця, О. П. 2002. Протоміста Київської Русі (на
знахідки посуду, прикрас, предметів побуту у прикладі Дніпровського Лівобережжя). Наукові за-
культурному шарі пам’ятки та об’єктах Х ст. писки НаУКМА. Історичні науки, 20, 2, с. 8-11.
Моця, О. П., Скороход, В. М., Ситий, Ю. М. 2012.
свідчать про вірогідність переміщення невели-
Дослідження забудови майданчика Виповзівського
ких груп населення з території Правобережжя городища. Археологические исследования в Евроре-
Дніпра до Нижнього Подесення. Не виключе- гионе «Днепр» в 2012 году, с. 185-186.
но, що в кінці ІХ — на початку Х ст. частину Моця, О. П., Ситий, Ю. В., Скороход, В. М. 2014.
населення, представників лука-райковецької Виповзівський археологічний омплекс у світлі но-
культури, було використано для заселення вих досліджень 2009—2013 рр. В: Толочко, П. П.
подібних пунктів, а можливо і у якості рабів (ред.). Міста Древньої Русі: Збірка наукових праць
для подальшого продажу на ринках Сходу. пам’яті А. В. Кузи. Київ: Стародавній світ, с. 26-78.
Мурашева, В. В. 2007. В поисках Гнездовского
Важливо зазначити, що на території Нижньо-
порта. Российская археология, 1, с. 106-114.
го Подесення відсутні поселення роменської Петрухин, В. Я., Пушкина, Т. А. 1979. К предыс-
культури, що могли би складати підоснову дав- тории древнерусского города. История СССР, 4,
ньоруським пам’яткам регіону. Скоріш за все, с. 100-112.
з першої половини ІХ ст., після зникнення во- Сарачева, Т. Г. 1994. Металические перстни
линцівської культури, ця територія знаходила- Днепровского Левобережья (конец ІХ — первая по-
ся у запустінні і слугувала лише транзитним ловина ХІІІ вв.). В: Щапова, Ю. А. (ред.). История и
шляхом по р. Десні та її притокам. эволюция древних вещей. Москва: МГУ, с. 85—100.
Скороход, В. 2010. Садибна забудова північної
Значна кількість дирхамів у об’єктах та частини посаду городища Коровель у Х — на почат-
культурному шарі свідчить про систематич- ку ХІ ст. Сіверянський літопис, 6, с. 11-19.
ні торгівельні контакти зі Сходом і, можливо, Скороход, В. М. 2015. Дослідження на Випов-
виключний статус Виповзова — воєнізований зівському подолі 2014 р. Археологічні дослідження в
торгово-ремісничий табір, який використову- Україні 2014 р., с. 291-292.
вався для поступової експансії території Пів- Скороход, В. М., Капустін, К. М., Мироненко,
нічного Лівобережжя. Л. В. 2013. Нові дослідження на посаді Виповзівсь-
кого городища. Археологические исследования в Ев-
рорегионе «Днепр» в 2012 году., с. 181-185.
ЛІТЕРАТУРА Скороход, В. М., Моця, О. П., Ситий, Ю. М. 2013.
Дослідження забудови майданчика Виповзівсько-
Беренштам, В. Л. 1889. Отчёт о раскопках в Ос- го городища. Археологічні дослідження в Україні
терском уезде Черниговской губ. НА ИИМК РАН, 2012 р., с. 393.
РА, ф. 1, оп. 1889, д. 48. Скороход, В. М., Терещенко, О. В. 2013. Архео-
Булкин, В. А., Лебедев, Г. С. 1974. Гнездово и логічні роботи на північно-західній околиці посаду
Бирка (к проблеме становления городов). В: Кир- Виповзівського городища. Археологические исследо-
пичников, А. Н., Раппопорт, П. А. (ред.). Культура вания в Еврорегионе «Днепр» в 2012 году, с. 186-188.
средневековой Руси. Ленинград: Наука, с. 11-17. Скороход, В. М., Моця, О. П., Ситий, Ю. М., Жи-
Булкин, В. А., Дубов, И. В., Лебедев, Г. С. 1978. гола, В. С. 2014. Розкопки Виповзівського городи-
Археологические памятники Древней Руси ІХ— ща. Археологические исследования в Еврорегионе
ХІ вв. Ленинград: ЛГУ. «Днепр» в 2013 году, с. 217-218.
Горбаненко, С., Сергєєва, М., Яніш, Є. 2018. При- Скороход, В. М., Жигола, В. С. 2017. Давньорусь-
родничі дослідження Виповзівського археологічно- ка забудова Виповзівського городища. Археологія, 1,
го комплексу. Подесення в контексті історичної і с. 88-99.
природної спадщини, 1, с. 20-29. Скороход, В. М., Капустін, К. М. 2018. Досліджен-
Егоров, В. Л. (ред.). 1996. Путь из Варяг в Греки ня на подолі Виповзівського археологічного комп-
и из Грек... Каталог выставки. Москва: ГИМ. лексу. Археологія, 4, с. 127-138.
Казаков, А. Л., Коваленко, В. П., Моця, О. П., Тизенгаузен, В. Г. 1855. О саманидских монетах.
Петраускас, А. В., Ситий, Ю. М., Скороход, В. М. Записки Императорского Археологического обще-
2014. Літописний «Шлях Мономаха»: археологічні ства, VI, 1, с. 3-238.
реалії. Археологія, 1, с. 61-72. Ambrosiani, B. 1991. Birka: Its waterways and hin-
Каинов, С. Ю. 2007. Наконечники ножен мечей terland. In: Crumlin-Pedersen, O. (ed.). Aspects of Mar-
из Гнездова В: Мурашова, В. В. (ред.). Гнездово. Ре- itime Scandinavia AD 200—1200. Roskilde, p. 99-104.
зультаты комплексных исследований памятника. Kalmring, S. 2010. Der Hafen von Haithabu. Kiel:
Москва: Альфарет, с. 189-210. Wachholtz Verlag Neumünster.
Коваленко, В., Скороход, В. 2009. Поліетнічний
дружинний табір у Нижньому Подесенні кінця ІХ —
початку Х ст. Вісник ЧДПУ. Серія історичні науки, REFERENSCES
73, 6, с. 66-82. Berenshtam, V. L. 1889. Otchet o raskopkakh v Osterskom
Коваленко, В. П. 1983. Происхождение лето- uezde Chernigovskoi gub. NA IIMK RAN, RA, f. 1, op. 1889,
писных городов Чернигово-Северской земли (ІХ— d. 48.
ХІІI вв.). Дисертація к. і. н. ІА НАН України. Bulkin, V. A., Lebedev, G. S. 1974. Gnezdovo i Birka (k
Куза, А. В. 1984. Города в социально-экономичес- probleme stanovleniia gorodov). In: Kirpichnikov, A. N., Rap-
poport, P. A. (edі.). Kultura srednevekovoi Rusi. Leningrad:
кой системе древнерусского феодального государс- Nauka, s. 11-17.
тва Х—ХIII вв. Краткие сообщения Института Bulkin, V. A., Dubov, I. V., Lebedev, G. S. 1978. Arkheolog-
археологии, 179, с. 61-65. icheskie pamiatniki Drevnei Rusi ІХ—ХІ vv. Leningrad: LGU.
Куза, А. В. 1989. Малые города Древней Руси. Horbanenko, S., Serhieieva, M., Yanish, Ye. 2018. Pryrod-
Москва: Наука. nychi doslidzhennia Vypovzivskoho arkheolohichnoho kom-
pleksu. Podesennia v konteksti istorychnoi i pryrodnoi spad- V. M. Skorokhod

shchyny, 1, s. 20-29.
Egorov, V. L. (ed.). 1996. Put iz Variag v Greki i iz Grek...
Katalog vystavki. Moskva: GIM.
Kazakov, A. L., Kovalenko, V. P., Motsia, O. P., Petraus-
VYPOVZIV — THE MILITARY,
kas, A. V., Sytyi, Yu. M., Skorokhod, V. M. 2014. Litopysnyi TRADE AND CRAFT centER
«Shliakh Monomakha»: arkheolohichni realii. Arkheolohiia, IN LOW DESNA REGION
1, s. 61-72.
Kainov, S. Iu. 2007. Nakonechniki nozhen mechei iz Gnez-
The materials of the excavations of Vypovziv Ar-
dova In: Murashova, V. V. (ed.). Gnezdovo. Rezultaty komple-
ksnykh issledovanii pamiatnika. Moskva: Alfaret, s. 189-210. chaeological Complex of the late 9th—10th centuries
Kovalenko, V., Skorokhod, V. 2009. Polietnichnyi druzhyn- which existed as one of the military, trade and handi-
nyi tabir u Nyzhnomu Podesenni kintsia IХ — pochatku Х st. craft points of the Low Desna region are analyzed in
Visnyk ChDPU. Seriia istorychni nauky, 73, 6, s. 66-82. the paper. Also the chronology and functions in the re-
Kovalenko, V. P. 1983. Proiskhozhdenie letopisnykh goro- gion are determinated here.
dov Chernigovo-Severskoi zemli (ІХ—ХІІI vv.). Dysertatsiia Vypovziv is located on a narrow long cape that
k. i. n. IA NAN Ukrainy. «creeps out» for 700 m into the flood plains of the De-
Kuza, A. V. Goroda v sotsialno-ekonomicheskoi sisteme sna river near the village of Vypovziv, Kozelets district,
drevnerusskogo feodalnogo gosudarstva Х—ХIII vv. Kratkie
soobshcheniia Instituta arkheologii, 179, s. 61-65.
Chernihiv region. It is placed between Chernihiv and
Kuza, A. V. 1989. Malye goroda Drevnei Rusi. Moskva: Vyshgorod — on the route of the so-called «Monomakh
Nauka. Road» which connected the capital of Rus — Kyiv with
Motsia, O. P. 2002. Protomista Kyivskoi Rusi (na prykladi the center of the largest principality on Desna river —
Dniprovskoho Livoberezhzhia). Naukovi zapysky NaUKMA. Chernihiv. The site consists of a settlement, suburb
Istorychni nauky, 20, 2, s. 8-11. and hem. The remains of wood and earth fortifications,
Motsia, O. P., Skorokhod, V. M., Sytyi, Yu. V. 2012. twice burned during the 10th century, were explored
Doslidzhennia zabudovy maidanchyka Vypovzivskoho horo- on the site. Foundation pit of pithouse and remains of
dyshcha. Arkheologicheskie issledovaniia v Evroregione «Dne-
pr» v 2012 godu, s. 185-186.
donjon of the 10th century have been discovered on the
Motsia, O. P., Sytyi, Yu. V., Skorokhod, V. M. 2014. Vy- site.
povzivskyi arkheolohichnyi ompleks u svitli novykh doslidzhen Open settlement was located to the west of the site.
2009—2013 rr. In: Tolochko, P. P. (ed.). Mista Drevnoi Rusi: The building of the same period was situated there.
Zbirka naukovykh prats pam’iati A. V. Kuzy. Kyiv: Starodav- The peculiarity of building of Vypovziv settlement is
nii svit, s. 26-78. the high concentration of constructions. Dwellings
Murasheva, V. V. 2007. V poiskakh Gnezdovskogo porta. were built one above the other, sometimes in the same
Rossiiskaia arkheologiia, 1, s. 106-114. foundation pits. The end of the mass building of the
Petrukhin, V. Ia., Pushkina, T. A. 1979. K predystorii
drevnerusskogo goroda. Istoriia SSSR, 4, s. 100-112.
site was reasoned by local fire synchronous with the
Saracheva, T. G. 1994. Metalicheskie perstni Dneprovsko- destruction of the fortifications of the settlement which
go Levoberezhia (konets ІХ — pervaia polovina ХІІІ vv.). In: dates back to the middle of the 10th century. It is well
Shchapova, Iu. A. (ed.). Istoriia i evoliutsiia drevnikh vesh- traced by remains of burned-out buildings and allows
chei. Moskva: MGU, s. 85-100. to highlight the simultaneous constructions.
Skorokhod, V. 2010. Sadybna zabudova pivnichnoi chasty- Vypovziv archaeological complex was formed in ac-
ny posadu horodyshcha Korovel u Х — na pochatku ХI st. Siv- cordance with all Rus tendencies of development of
erianskyi litopys, 6, s. 11-19. the cities and settlements in the early phase of state
Skorokhod, V. M. 2015. Doslidzhennia na Vypovzivskomu
formation. They arose at the end of the 9th — begin-
podoli 2014 r. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2014 r.,
s. 291-292. ning of the 10th centuries as a result of active military,
Skorokhod, V. M., Kapustin, K. M., Myronenko, L. V. political and trade activity of the Rus people. Frequent
2013. Novi doslidzhennia na posadi Vypovzivskoho horody- finds of dishes, decorations, objects of everyday life in
sha. Arkheologicheskie issledovaniia v Evroregione «Dnepr» v the cultural layer of the site and in the objects of the
2012 godu, s. 181-185. 10th century indicate the probability of the movement
Skorokhod, V. M., Motsia, O. P., Sytyi, Yu. M. 2013. of small populations from the right bank of the Dnieper
Doslidzhennia zabudovy maidanchyka Vypovzivskoho horo- to the Low Desna region. It is possible that part of the
dyshcha. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2012 r.,
population (representatives of the Luka-Raykovetsky
s. 393.
Skorokhod, V. M., Tereshchenko, O. V. 2013. Arkheolo- culture) was used to settle in such points, possibly as
hichni roboty na pivnichno-zakhidnii okolytsi posadu Vy- slaves for sale in the markets of the East at the end of
povzivskoho horodyshcha. Arkheologicheskie issledovaniia v 9th — the beginning of 10th century.
Evroregione «Dnepr» v 2012 godu, s. 186-188.
Skorokhod, V. M., Motsia, O. P., Sytyi, Yu. M., Zhyhola, Keywords: Vypovziv, Kyiv Rus, Podesenya, craft,
V. S. 2014. Rozkopky Vypovzivskoho horodyshcha. Arkheo- trade, fortified settlement, port area.
logicheskie issledovaniia v Evroregione «Dnepr» v 2013 godu,
s. 217-218. Одержано 06.11.2019
Skorokhod, V. M., Zhyhola, V. S. 2017. Davnoruska zabu-
dova Vypovzivskoho horodyshcha. Arkheolohiia, 1, s. 88-
99. СКОРОХОД В’ячеслав Миколайович, кандидат
Skorokhod, V. M., Kapustin, K. M. 2018. Doslidzhennia na історичних наук, доцент, Національний універси-
podoli Vypovzivskoho arkheolohichnoho kompleksu. Arkhe- тет «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка,
olohiia, 4, s. 127-138. вул. Гетьмана Полуботка, 53, Чернігів, 14013, Україна.
Tizengauzen, V. G. 1855. O samanidskikh monetakh. Za- SKOROKHOD V’iacheslav M., Candidate of His-
piski Imperatorskogo Arkheologicheskogo obshchestva, VI, 1, torical Sciences, Associate Professor, the National
s. 3-238.
Ambrosiani, B. 1991. Birka: Its waterways and hinterland.
University «Collegium of Chernihiv» named af-
In: Crumlin-Pedersen, O. (ed.). Aspects of Maritime Scandina- ter T. G. Shevchenko, Het’mana Polubotka str., 53,
via AD 200—1200. Roskilde, p. 99-104. Chernihiv, 14013, Ukraine.
Kalmring, S. 2010. Der Hafen von Haithabu. Kiel: Wach- ORCID: 0000-0001-5317-0896;
holtz Verlag Neumünster. e-mail: skorohod-sv@ukr.net.
УДК 904.4/8(477.54)“9/10” DOI: 10.37445/adiu.2020.02.06
О. М. Веремейчик
Історична топографія
Любеча Х—ХІ ст.
Стаття присвячена старожитностям комп- Горі. У 1947 р. О. О. Попко обстежив Любеч та

лексу археологічних пам’яток Любеча Х — початку його округу, склав перші окомірні плани го-
ХІ ст., які представлені культурним шаром, похо- родищ та могильників (Попко 1947, с. 1—12).
вальними комплексами і об’єктами (житловими,
В. К. Гончаров у 1948 р. провів обстеження та
господарськими, оборонними) цього часу, а також
знахідками скарбів та окремих монет. невеликі розкопки в різних частинах Любе-
ча — на Замковій Горі і посаді (Гончаров 1952,
Ключові слова: Любеч, історична топографія, с. 134—138). І. І. Єдомаха та М. А. Попудренко
Х—ХІ ст. у 1954 р. дослідили курган в ур. Високе Поле
(Ясновская 1997, с. 172).
Вивчення початкових етапів існування кож- Упродовж 1957—1960 рр. у Любечі розгорну-
ного давнього міста пов’язано з рядом усклад- лися масштабні археологічні дослідження ек-
нень. Із одного боку, культурні шари раннього спедиції АН СРСР під керівництвом Б. О. Ри-
періоду не завжди насичені артефактами, що бакова, в результаті яких було майже повністю
мають вузьку дату побутування, з іншого — ці досліджене городище Замкова Гора (Рыбаков
шари найбільше пошкоджені пізніми пере- 1964, с. 21). Увага приділялась і вивченню ін-
копами, якщо життя міста не переривалося з ших частин давнього міста, а також обстеженню
часу його заснування. У повній мірі це відно- околиць Любеча. У складі експедиції працю-
ситься до давнього Любеча, згадки про який вав загін під керівництвом С. С. Ширинського,
рано потрапили на сторінки літописів (882 р.) який вивчав курганні старожитності Любеча у
(Лаврентьевская… 1962, стб. 23) та закордон- 1958 і 1960 рр. Уже 1962 р. він самостійно про-
них джерел (Константин Багрянородный 1991, довжив археологічні розкопки курганів в ур.
с. 45). Розташування його вище Києва за течією Високе Поле та інших курганних груп в окрузі
р. Дніпро дозволяло контролювати один з най- Любеча (Рыбаков 1958, с. 52—53; 1960, с. 86—
важливіших водних шляхів Давньої Русі. 94; Ширинский 1962, с. 1—6).
Старожитності Любеча та його округи при- Надалі вивчення Любеча пов’язано з імена-
вертали увагу збирачів колекцій та археологів ми чернігівських археологів. У 1989 р. О. В. Ше-
ще з кінця ХІХ ст. Саме у той період у Любечі кун обстежив Любеч (Шекун 1989, с. 23—25), а
відбулись археологічні дослідження курганних А. Л. Казаков протягом 1989—1990 рр. провів
могильників під керівництвом В. Б. Антоно- масштабні археологічні роботи на посаді (Ка-
вича у 1881 р. і М. Ю. Бранденбурга у 1888 р. заков, Марченко 1993, с. 30—37; Казаков, По-
(Антонович 1906, с. 28—31; Бранденбург 1908, тапов 1991, с. 5—6).
с. 194—197). На початку ХХ ст. дослідження Із 2009 р. у Любечі працює археологічна
курганів Любеча продовжив М. К. Якимович експедиція Національного університету «Чер-
(1907, л. 96—100). нігівський колегіум» ім. Т. Г. Шевченка під
Однак, тільки в середині ХХ ст. дослідники керівництвом автора статті. У результаті за 10
приділили увагу топографії Любеча та провели років роботи експедиції досліджені значні ді-
там незначні археологічні роботи на Замковій лянки культурного шару Любеча на території
© О. М. Веремейчик, 2020 Замкової Гори, посаду та городища Монасти-
рище а також обстежена територія комплексу ній час з’ясувати неможливо, бо будівництво
пам’яток (Веремейчик 2018). XVІІ ст. приводило до знищення попередніх
Практично під час всіх археологічних до- оборонних споруд. Експедицією Б. О. Рибакова
сліджень знайдені культурні шари Х — почат- був закладений розкоп на городищі, в якому
ку ХІ ст. Старожитності Любеча цього періоду знайдені фрагменти кераміки Х—ХІІ ст., безін-
представлені скарбами дирхемів, поховаль- вентарні християнські поховання та ліпна ке-
ними комплексами та спорудами. Окрім того, раміка раннього залізного віку (милоградської
важливе значення має розповсюдження на те- культури) (Рыбаков 1960, с. 86). У 1989 р. на
риторії давнього населеного пункту фрагмен- південний захід від городища О. В. Шекун ви-
тів кераміки Х ст., що дозволяє з певною долею явив поселення (Лисиця) Х—ХІІІ ст. розміра-
імовірності говорити про розміри Любеча в цей ми 60—130 × 340 м. Культурний шар Х—ХІ ст.
період. прилягав до східного боку городища (Шекун
Любеч не припиняв свого існування протя- 1989, с. 25).
гом всієї своєї історії, і найдавніша його час- Південно-західніше Лисої Гори, на проти-
тина постійно перебудовувалась, що призвело лежному березі р. Гончарівки розташоване го-
до значних пошкоджень, а інколи і до повного родище в ур. Замкова або Мазепина Гора (за
знищення давніших культурних нашарувань. Б. О. Рибаковим — Замок), яке знаходиться в
Для реконструкції історичної топографії центральній частині сучасного селища, на ос-
Любеча Х — початку ХІ ст. важливе значення танці лівого високого берега Дніпра. Останець
мають географічні особливості місцевості та ха- розмірами 110 × 30—42 м орієнтований довгою
рактеристика пам’яток, які містили матеріали віссю у напрямку північний схід—південний
Х ст. захід.
Любеч виник на високому (35—40 м над Висота сучасної площадки городища над рів-
рівнем заплави) плато лівобережної тераси нем заплави складає 35—36 м. В’їзд на городи-
р. Дніпра, на відміну від більш низовинних ще шириною приблизно 20 м та довжиною 40 м
ділянок, північніше та південніше населеного розташований на південно-західному, похило-
пункту. Любеч розташований на ландшафтах му схилі останця. У 1958 р. та 2011—2012 рр.
припіднятих хвилясто-балкових нахилених на городищі були досліджені три житлові спо-
міжрічкових рівнин, складених лесовидними руди роменської культури Х ст. (Рыбаков 1964,
суглинками, а місцями — шаристими супіско- с. 21; Веремейчик 2014, с. 213).
во-суглинковими відкладеннями, які заляга- На південний захід від Замкової Гори розта-
ють на морені (Атлас… 1991, с. 9). шовані середньовічні міські укріплення, розді-
Плато тераси на території Любеча проріза- лені улоговиною, що перетворюється у яр, який
но ярами та промоїнами, які утворили велику пролягає у напрямку р. Гончарівки. Цей яр
кількість мисів та останців. Це, в свою чергу, оточує зі сходу останець, на якому знаходиться
робило цю ділянку найбільш придатною для Замкова Гора. По дну яру з давнього часу про-
спорудження оборонних споруд у середньовіч- ходила дорога, що вела на Поділ.
ний період. Із західного боку плато відрізано Південно-західніше Замкової Гори розта-
від основної частини глибоким та широким шовані укріплення давньоруського часу (за
яром в ур. Духівщина, який представляє собою Б. О. Рибаковим — посад 1) (Рыбаков 1957,
русло р. Гончарівки. Таким чином, укріплення с. 24—34; 1958, с. 47—51). О. О. Попко, який
поселення необхідно було споруджувати тільки обстежив Любеч і склав перші окомірні пла-
з південного боку. ни, назвав цю територію Городищем 1 (Попко
Комплекс археологічних пам’яток Любеча 1947, с. 4). Він провів і шурфування, яке вия-
Х ст. складається з городищ, посадів та курган- вило значну насиченість культурного шару цієї
них могильників. Городища розташовуються ділянки артефактами, в тому числі Х—ХІ ст. За
ланцюжком уздовж краю корінної тераси ліво- О. О. Попком, це городище мало підтрикутну
го берега р. Дніпра (рис. 1). форму з двома валами та ровами (внутрішній та
Найпівнічніше городище з цього ланцюжка зовнішній). Дослідник відзначав, що внутріш-
знаходиться в ур. Лисиця (Лиса Гора), у північ- ній вал та рів проходили посередині городища,
но-східній частині селища. Лиса Гора представ- але через багаторічну оранку зберігся погано.
ляє собою підтрикутної форми мис, утворений При обстеженні цієї території у 2010—2011 рр.
лівим корінним берегом р. Дніпра і правим фіксувалися вже тільки рештки рову у вигляді
берегом р. Гончарівки, своїм гострим кутом неглибокої улоговини. Вал зовнішнього горо-
направлений у південний бік. Гора має круті дища досліджувався впродовж 1957—1958 рр.,
схили. Із напільного боку городище відрізане коли були простежені два етапи будівництва
від плато ровом, за яким розташований вал. цих укріплень. Нижній вал датований фраг-
Рів городища Лисиця (ширина 12 м, глибина ментами гончарної кераміки Х ст. У підошви
до 4 м) має трикутний профіль. За аналогією валу Х ст. простежено культурний шар та за-
з укріпленнями Батурина, рови подібної фор- лишки житла з пічкою Х ст. (Рыбаков 1957,
ми робили у XVІІ ст. (Коваленко, Сытый 2008, с. 24—34; 1958, с. 49). О. В. Шекун, обстежую-
с. 126). Чи існували укріплення у поперед- чи це городище у 1989 р., виявив поряд з роз-
Рис. 1. План Любеча (зйомка Любецької археологічної експеди-
ції 2010—2018 рр., топографи О. М. Бондар та Є. М. Осадчий).
Городища Любеча: 1 — Замкова Гора; 2 — Лиса Гора; 3 — Го-
родище-1; 4 — Монастирище. Курганні могильники Любеча:
І — ур. Високе Поле; ІІ — ур. Мокриївщина; ІІІ — ур. Чаботок;
IV — ур. Духівщина; V — ур. Дубрет; VІ — ур. Кургани; VІІ —
поблизу кам’яниці П. Полуботка. Умовні позначення: а — тери-
торія розповсюдження культурного шару Х—ХІ ст.; б — курганні
могильники; в — райони, де досліджені житлова та господарська
забудови Х—ХІ ст.

Веремейчик, О. М. Історична топографія Любеча Х—ХІ ст.
107
копаною ділянкою валу фрагменти кераміки мису лівого високого (понад 30 м) корінного бе-
роменської культури та ранньогончарної Х ст. рега р. Дніпра. Із напільного, північно-східно-
(Шекун 1989, с. 24). го боку, воно відрізане від мису валом та ровом.
Південні укріплення (за Б. О. Рибаковим — Під час досліджень 2013—2015 рр. на городи-
посад 2) були обстежені Любецькою експе- щі знайдені господарські об’єкти Х ст. та була
дицією протягом 2011—2012 рр. Укріплення випадково виявлена ціла гончарна посудина
розташовувалися південно-східніше від доро- цього ж часу.
ги, яка вела на Поділ, та представляли собою Північно-західніше городища Замкова Гора,
полігональну фортецю неправильної форми, під терасою, знаходився Поділ (ур. Подольни-
яка мала площу приблизно 4,2 га (350 × 200 м), ця). Скоріш за все, ця частина давнього міста
відокремлену від плато з південного боку на- ніколи не мала укріплень. Поділ підходив до
пільним ровом (ширина 18—20 м, глибина, що давнього русла р. Дніпра (нині ур. Затон) де,
збереглась до 1,5 м) та валом (ширина 16—20 м, вірогідно, розташовувалась гавань.
висота, що збереглась до 2 м). При спорудженні У 1958 р. в цій частині Любеча була знайдена
середньовічної фортеці були вдало використані візантійська монета. У звіті Б. О. Рибакова за-
особливості рельєфу місцевості. Чи були під значено, що саме знахідка монети, фрагментів
укріпленнями XVI—XVII ст. давньоруські скляних браслетів, намиста, пряслиць із піро-
фортифікаційні споруди, відповісти важко, філітового сланцю, речей з металу та кістки, а
оскільки ця частина Любеча мала щільну су- також кераміки у підйомному матеріалі послу-
часну забудову та вивчалась тільки шляхом гували приводом для закладання ряду шурфів
шурфування та візуально. Не виключено, що з метою визначення характеру культурних на-
ця територія використовувалась у давньорусь- шарувань у цій частині Любеча (Рыбаков, 1958,
кий час як відкритий посад, оскільки розташо- с. 64). У ряді шурфів була виявлена кераміка
вувалась на відокремленій підвищеній ділянці Х—ХІ ст., а також відзначено знахідки керамі-
мису лівого берега р. Гончарівки. Із підйомного ки VIII—IX ст. (Рыбаков, 1958, с. 68). Однак, в
матеріалу в цій частині Любеча походила знач- ілюстративній частині звіту малюнки кераміки
на кількість фрагментів гончарних посудин відсутні, що ускладнює її інтерпретацію. Точні
Х — початку ХІ ст. (Веремейчик, Бондар 2012, розміри площі цієї частини давнього Любеча
с. 15—16, 64). не визначені.
Подібна кераміка була виявлена у резуль- Окремо слід розглянути топографію кур-
таті шурфування південно-західної частини ганних могильників Любеча. До теперішньо-
посаду 2 у 2015 р. (Веремейчик, Бондар 2015, го часу збереглась лише незначна частина
с. 25, 173). Територія розповсюдження куль- відомих з ХІХ ст. курганів. Не дивлячись на
турного шару Х ст. не обмежувалась руслом те, що кургани досліджувались ще наприкін-
р. Гончарівки. І з протилежного, правого боку ці ХІХ — початку ХХ ст. В. Б. Антоновичем,
глибокого русла, також виявлені фрагменти М. Ю. Бранденбургом та М. К. Якимовичем,
кераміки Х ст. вперше обстеження курганних могильників
Південно-західніше і південніше фортифі- Любеча та складання планів деяких з них зро-
каційних укріплень півколом розташовувався бив О. О. Попко у 1947 р.
великий неукріплений посад, площа якого у Він виділив 6 курганних груп, які були розта-
Х — на початку ХІ ст. складала понад 20 га. шовані у центральній частині селища (ур. Дуб-
У західній його частині А. Л. Казаков провів рет), на Лисій Горі (ур. Мокриївщина), на пів-
охоронні археологічні дослідження у 1989— нічний захід від селища, у заплаві р. Дніпра
1990 рр. на площі понад 2300 м2, в результаті (ур. Чаботок), у північній частині Любеча, на
яких була виявлена щільна забудова цієї час- Високому Полі (ур. Коловороти), на схід від
тини Любеча протягом Х—XVIII ст., у тому Любеча (ур. Духівщина) та в південній частині
числі два житла з роменською та ранньогон- селища, поблизу Подольницької Гори (горо-
чарною керамікою (Казаков, Марченко 1993, дище Монастирище), в ур. Кургани. У кожній
с. 31—33). з цих груп на середину ХХ ст. збереглось від
Південно-західніше цієї ділянки, на території трьох до шести курганів, окрім курганної гру-
посаду давнього Любеча поблизу кам’яниці пи в ур. Коловороти на Високому Полі (53 кур-
П. Полуботка, проводила археологічні роботи гани), хоча дослідник відзначав, що раніше всі
Любецька експедиція. У цій частині були вияв- курганні групи були великими і складалися
лені залишки поховань Х — початку ХІ ст., здій- зі значної кількості курганів різних розмірів
снені за обрядом кремації на стороні та інгумації (Попко 1947, с. 9). За відомостями М. Ю. Бран-
(?) в зрубній камері (Веремейчик, Бондар 2017, денбурга (1908, с. 195), в урочищі Високе Поле
с. 7—8; Веремейчик, Бондар 2018b, с. 7—9). нараховувалось понад 100 курганів.
Ланцюжок городищ на території сучасно- Вірогідно, в давнину кургани напівкільцем,
го Любеча завершує городище Монастирище, з невеликими розривами, оточували Любеч з
яке знаходиться за 1,1 км на південний—захід півночі, сходу та півдня.
від городища Замкова Гора. Воно має оваль- Нині збереглися кургани на Високому Полі,
ну форму, розміри 80 × 65 м і розташоване на на сучасному цвинтарі та поодинокі поза його
Таблиця 1. Кількість досліджених поховань Х — початку ХІ ст. в Любечі
Ур. Високе Ур. Мокріїв- Біля кам’яниці

Дослідник, рік розкопок Ур. Чаботок Разом
Поле щина П. Полуботка
В. Б. Антонович, 1881 9 4 2 — 15
М. Ю. Бранденбург, 1888 2 3 1 — 6
М. К. Якимович, 1907 2 — — — 2
І. І. Єдомаха і М. А. Попудренко, 1954 1 — — — 1
С. С. Ширинський, 1958, 1960, 1962 13 — — — 13
О. М. Веремейчик, 2015, 2018—2019 — — — 2 2
Разом 27 7 3 2 39
Таблиця 2. Обряд поховання у курганних групах Любеча
Кремація Кремація Камерні Поховання

Курганна група Інгумація Разом
на стороні на місці поховання не виявлені
Ур. Високе Поле 4 15 — 3 5 27
Ур. Мокріївщина — 3 — 1 3 7
Ур. Чаботок — 1 — — 2 3
Біля кам’яниці П. Полуботка 1 — 1 — — 2
Разом 5 19 1 4 10 39
межами, а також у центрі селища. Окрім того, ганах поховань не виявлено. І в ур. Чаботок з
розкопками 2017—2019 рр. були виявлені два трьох розкопаних курганів у одному випадку,
поховання Х — початку ХІ ст. в центральній вірогідно, було спалення на місці, а в інших
частині Любеча, неподалік від кам’яниці П. По- двох поховань не виявлено.
луботка. Вірогідно, це є залишки могильника, Загалом, інвентар, зустрінутий у похован-
знищеного забудовою ХVII—ХVIII ст., але відо- нях, нечисленний. Усі дослідники відзначали
мості про нього відсутні. наявність гончарної або ранньогончарної ке-
Наприкінці ХІХ — на початку ХХІ ст. в різ- раміки. У жодному випадку не згадано ліпну.
них курганних групах Любеча було досліджено Серед речей зафіксовані ножиці для стриж-
39 поховань Х — початку ХІ ст. 37 із них вияв- ки овець, намистини з гірського кришталю
лені в результаті розкопок курганних груп у та скла, пряслице, ґудзики з мідного сплаву,
північній частині Любеча, проведених В. Б. Ан- ромбовидні накладки клапана сумочки, фраг-
тоновичем, М. Ю. Бранденбургом, М. К. Яки- мент сережки «волинського типу», вудила з
мовичем, І. І. Єдомахою і М. А. Попудренко та кістяними псаліями (тип Ів, за А. М. Кірпіч-
С. С. Ширинським, а два — завдяки досліджен- ніковим: Кирпичников 1973, с. 15) (рис. 2; 3).
ням автора. (табл. 1). Найбільша кількість кур- На думку О. В. Комара (2012, с. 357), похован-
ганів розкопано в ур. Високе Поле (27). В інших ня, здійснені за обрядом спалення на стороні
групах досліджено від двох до семи поховань. з вміщенням урни у верхній частині насипу,
У 10 випадках в курганах не виявлено похо- що зафіксовані в ур. Високе Поле, свідчать про
вань. У попередніх публікаціях висловлювало- наявність сіверянських традицій в середовищі
ся припущення, що це могли бути кенотафи (Яс- давньоруського населення Любеча Х ст.
новська 1997, с. 172). Дослідники цих курганів У курганній групі, розташованій поблизу
в окремих випадках зазначали, що поховання кам’яниці П. Полуботка, були досліджені за-
могли бути знищені попередніми розкопками лишки двох поховань Х — початку ХІ ст. Наси-
(Антонович 1906, с. 30). Крім того, підвищення пи не збереглись. У пізнішій час, у ХІІ—ХІІІ ст.,
у заплаві р. Дніпра (ур. Чаботок) могли явля- на цій території існував ґрунтовий могильник з
ти собою дюні підвищення, тому відносити всі християнськими безінвентарними поховання-
кургани, які не містили поховань, до цього об- ми (Веремейчик 2015, с. 280—281).
ряду навряд чи правомірно. Одне з ранніх поховань представлене за-
У курганній групі в ур. Високе Поле з роз- лишками кремації на місці, і виявлене на мису
копаних 27 курганів у 5 випадках поховання лівого корінного берега р. Дніпра. Воно було
відсутні (табл. 2). Переважав обряд кремації на сильно пошкоджене пізніми перекопами. У
місці (15), але мала місце і кремація на стороні розкопі на рівні материка зафіксована пляма
(4), а також інгумація (3). В ур. Мокріївщина сіро-жовтого супіску, яка у північній частині
переважав обряд кремації на місці (3). В одно- містила пляму світло-сірого супіску (0,37 ×
му кургані з кремацією на місці зафіксовано 0,4 м), що представляв собою залишки негли-
впускне, більш пізнє поховання. В трьох кур- бокої ями (до 0,1 м). У цій ямі були виявлені
вуглики, кальциновані кістки та дрібні уламки

гончарних посудин. Крім того, у ямі знайдені
перепалені невизначені речі з мідного спла-
ву, серед яких цілий бубонець з хрестовидним
прорізом (рис. 4: 1). У південній частині плями
знайдені залишки другої неглибокої ями (до
0,1 м), заповнення якої (сірий плямистий супі-
сок) містило розвали двох посудин Х ст. та дріб-
ні кальциновані кістки. Одна з посудин була
реконструйована з понад 40 фрагментів (рис. 4:
3). Вона досить товстостінна 0,8—0,9 см. Діа-
метр вінця складає 18 см, діаметр дна — 11 см,
висота — 21 см. Горщик жовто-помаранчевого
кольору, обпалений та прикрашений у верх-
ній частині лінійним орнаментом, зробленим
гребінцем. Друга посудина — мініатюрна, рес-
таврована з 13 фрагментів (рис. 4: 2). У її тісті
помітні крупні мінеральні домішки. Діаметр
вінця складає 10 см, діаметр денця — 6 см,
висота 10,5 см. Посудина не орнаментована.
Подібні горщики зустрінуті у похованнях дру-
гої половини Х ст.
Залишки ще одного зафіксованого в цій
частині Любеча поховання представлені ка-
мерним похованням кінця Х — початку ХІ ст.,
дослідженим у 2018—2019 рр. Розміри каме-
ри становили 3,40—3,60 × 2,50—3 м, по її дну
простежені залишки від зрубних конструкцій
у вигляді неглибоких канавок. На дні каме-
Рис. 2. Речі з курганів могильника в ур. Високе ри знайдені два скроневі кільця, перстень та
Поле: 1 — курган 13; 2 — курган 11; 3—4 — кур- хрестик так званого «скандинавського типу»,
ган 10, розкопки С. С. Ширинського 1962 р. (Ши- виготовлені зі срібла (рис. 5). Подібні хрестики
ринский 1962) виявлені у поховальних комплексах Х—ХІ ст.,
Рис. 3. Вудила з кургану в

ур. Високе Поле, розкопки
М. К. Якимовича 1907 р.
(Кирпичников 1973)
Рис. 4. Речі з поховання Х ст. поблизу кам’яниці П. Полуботка
Рис. 6. Решма Х ст.
вою (2017, с. 160—161), попри те, що він має

менші розміри у порівнянні з хрестами цієї
групи. Крім того, у неглибокій ямці знайдені
рештки відра у вигляді двох залізних окуть
та дужки, що лежали одне на одному. В іншій
Рис. 5. Речі з камерного поховання кінця Х — по- ямці виявлено два залізних предмета (один із
чатку ХІ ст. поблизу кам’яниці П. Полуботка них — ключ від замка з «жолудями») а також
фрагменти кераміки кінця Х — початку ХІ ст.
Таким чином, уперше в цій частині Любеча
у тому числі в камерних похованнях (Михай- були досліджені поховання Х — початку ХІ ст.
лов 2016, с. 135), у культурному шарі міст та у За останні роки під час археологічних дослід-
складі скарбів (Фехнер 1968, с. 212—214). Ли- жень у культурному шарі та споруді середини
тий срібний хрестик з Любеча (рис. 5: 4) роз- XVII ст., розташованій північніше кам’яниці,
мірами з вушком 3,6 × 3,0 см має у середхресті були виявлені речі Х ст., які зустрічаються у
візерунок, що складається з концентричних кіл похованнях — решма, частина лунниці, золо-
та за стилістичними особливостями віднесений тоскляна намистина, бубонець та булавка з
нами до першої групи, виділеної А. В. Чурако- мідного сплаву та інші речі (рис. 6; 7).
Рис. 7. Речі зі зруйнованого могильника поблизу кам’яниці П. Полуботка
Найбільший інтерес викликає міндалевид- ний та ранньомодерний часи саме у півден-

ної форми решма, відлита з мідного сплаву, з ному напрямку призвело до ранньої руйнації
позолотою на лицьовому боці розмірами 4,3 × курганного могильника Х — початку ХІ ст.
3,7 см (рис. 6). На решмі — рельєфне зобра- До курганних старожитностей, вірогідно,
ження чоловічого обличчя в обрамленні рос- слід зарахувати й випадкову знахідку неве-
линного орнаменту. У верхній її частині — два ликої цілої посудини Х ст., виявленої на схилі
наскрізних отвори, в яких були зафіксовані городища Монастирище (Веремейчик, Бондар
фрагменти металевого дроту (Веремейчик, 2012, с. 11). Подібні посудини, як правило,
Бондар 2018a, с. 311). зустрічаються у похованнях Х ст. Горщик бе-
На території Давньої Русі це є третя подіб- жево-сірого кольору з діаметром вінця 8,5 см,
на знахідка. Дві попередні були виявлені у діаметром денця 6 см, висотою 10,3 см, який
Гньоздові (курган 23) та у культурному шарі має плавно відігнуте назовні вінце та клеймо
середини Х ст. в Новгороді, яким присвяче- у вигляді опуклого кола (рис. 8). Дві третини
на окрема публікація К. О. Михайлова (1997, поверхні посудини прикрашено лінійним ор-
с. 251—260). Автор вважає, що ці престижні наментом. За повідомленнями О. О. Попка, в
ремінні прикраси пов’язані з проникненням в цій частині Любеча були зафіксовані кургани
середині — третій чверті Х ст. з Центральної в ур. Кургани.
Азії на Русь носіїв тюхтятської та сросткинської Таким чином, різноманіття поховальних об-
культур. Необхідно також відзначити знахідку рядів у курганних групах Любеча беззаперечно
зі споруди середини XVII ст. окуття спису з мід- свідчать про строкатість населення Любеча на
ного сплаву (рис. 7: 6). Подібна знахідка зі сріб- початковому етапі його існування. У матеріа-
ла була виявлена у багатому камерному похо- лах кінця ХІХ — початку ХХІ ст. зафіксовані
ванні в Шестовиці 2006 р. (Коваленко, Моця, великі за кількістю курганів групи, що оточу-
Сытый 2012, с. 330—331). Можна припустити, вали місто з півночі, сходу та півдня. Розбудова
що розростання Любеча у пізньосередньовіч- Любеча та активна господарська діяльність на-
Рис. 8. Кругова посудина Х ст. з городи-

ща в ур. Монастирище
селення протягом XVII—ХХ ст. майже повністю ми червоної глини, печини та супіску різних
знищили колись великі курганні могильники. відтінків, вірогідно, це є залишки зруйновано-
Археологічними дослідженнями в різних го зводу печі. Під піччю досліджені три стов-
частинах Любеча зафіксовані об’єкти Х ст. — пові ями, дві з яких були розташовані в районі
це житлові, господарські споруди та ями. Особ- челюстей печі.
ливо слід відзначити об’єкти, які містили ліп- По дну котловану споруди зафіксована знач-
ну роменську та ранньогончарну кераміку. До на кількість стовпових ям, розташованих без-
них ми можемо віднести ряд житлових споруд, системно. Виключення складають одинадцять
досліджених на Замковій Горі (3) і на посаді невеликих ямок (діаметр 4—6, глибина 10—
Любеча (2). 15 см), що знаходились на одній лінії вздовж
Житлові споруди з роменською керамікою південно-західної стінки споруди.
були розташовані на Замковій Горі в один ряд, У заповненні споруди зафіксовані фрагмен-
уздовж довгої осі городища на відстані приблиз- ти роменських ліпних посудин, крім того, зус-
но 10—12 м від південно-східного його краю. трінуті поодинокі фрагменти бортиків ліпних
Найбільш північною була споруда 18, до- сковорідок та ранньогончарних посудин. Із од-
сліджена у 2011 р. (розкоп 5) (Веремейчик, Те- нієї стовпової ями під піччю походив фрагмент
рещенко 2011, с. 18—21). Котлован її підквад- вінця гончарної посудини, зробленого з тіста,
ратної форми розмірами 4 × 4 м, орієнтований подібного до ліпних посудин. На ньому є ман-
кутами за сторонами світу, та заглиблений у жет, характерний для посудин середини Х ст.
материк на 0,3—0,5 м. Споруда була пошкод- Серед індивідуальних знахідок, необхідно від-
жена пізніми перекопами, тому визначити значити металеву пластину.
розташування входу не вдалось. По підлозі За 5 м південно-західніше від попередньої
простежений тонкий (до 5 см) шар глею — під- споруди знаходилась наступна житлова спо-
мазки, якою було вкрите дно котловану. У ба- руда, досліджена експедицією Б. О. Рибакова
гатьох місцях на поверхні глею зберігся шар у 1958 р. (розкоп ХІІ, споруда 1). Її залишки
щільного темно-сірого супіску потужністю до представлені котлованом підпрямокутної фор-
4—5 см — натоптаний шар періоду функціону- ми розмірами 3,5 × 3,2 м, заглибленим у мате-
вання споруди. рик на 0,6 м. Споруда орієнтована кутами за
У південному куті, на відстані 0,4 м від пів- сторонами світу. По підлозі зафіксована знач-
денно-західної стінки споруди виявлена піч на кількість стовпових ям, розташованих без-
валькової конструкції розмірами 1 × 1,7—1,8 м. системно, за виключенням ряду ямок уздовж
Піч збереглась на висоту 0,3 м від рівня мате- північно-східної стінки, можливо, від плота.
рикової підлоги житла. Челюсті, викладені Вхід, зруйнований пізньою ямою, розташову-
вальками з глини, повернуті до північно-схід- вався з північного боку. У південно-західному,
ного боку. Будівельний матеріал конструкції протилежному від входу кутку, знаходилась
печі неоднорідний, у стратиграфічному розрізі прямокутна піч гарної збереженості, повер-
зафіксовані шари сірого та темно-сірого супіс- нута челюстями до північного-заходу. У звіті
ку, печини та згорілої деревини. Внутрішній відзначено, що у центрі печі був зафіксований
простір печі заповнений перемішаними шара- отвір діаметром 0,4 м, черінь була забита попе-
лом та вугликами, а на ній лежали фрагменти 0,75 м, із заповнення яких походили фрагмен-
роздавленого ліпного горщика (Рыбаков 1958, ти ліпних роменських та ранньогончарних по-
с. 43—44). У 2011 р. залишки печі довивчені та судин.
отримані додаткові відомості про її конструк- Таким чином, на городищі Замкова Гора ви-
цію (Веремейчик 2011, с. 10—11). Розміри печі явлена житлова забудова Х ст., яка складалась
складали 1,35 × 1,20, черінь — 0,7 × 0,45 м. з одного ряду споруд. Всі три житла орієнтовані
Глиняні стінки печі були достатньо потуж- однаково (кутами за сторонами світу) та мали
ними, товщиною 0,45—0,60, з внутрішнього глиняні печі, розташовані у південному куті.
боку обпалені на 0,05—0,07 м і побудовані на Печі побудовані або за допомогою глиняних
підсипці з чорного супіску, з великою кількіс- вальків, або каменя. У всіх спорудах в кераміч-
тю вугликів та забутовки з каменю. Шматки ному матеріалі переважали ліпні фрагменти
каменю розмірами від 5 × 5 до 18 × 9 см були кераміки роменської культури, але трапляли-
обпалені. У цілому, у забутовці під глиняними ся і фрагменти ранньогончарної кераміки.
стінками печі знайдено понад 250 камінців, а Ще дві житлові споруди (№ 5 і 6) із роменсь-
під черінню ще 90. У чорному супіску зустрі- кою керамікою були виявлені А. Л. Казаковим
нуті дрібні кістки тварин і фрагменти ліпних и на посаді Любеча під час досліджень 1989 р.
посудин, в тому числі й декілька характерних (Казаков, Гребень 1991, с. 86—87).
для роменської культури вінців. Черінь була Споруда № 5 з котлованом підквадратної
побудована на місці підквадратної ями 0,85 × форми розмірами 4,6 × 4,0 × 1,2 м, орієнтована
0,85 м, глибиною 0,15 м, заповненою шарами сторонами за сторонами світу. Залишки печі
вугликів, попелу, чорного супіску, обпаленої зафіксовані у північно-східному куті. Знайде-
глини, у верхній частині якої знаходилась об- на у печі кераміка — в основному ранньогон-
палена черінь. У заповненні споруди знайдені чарна, але були і фрагменти ліпної. Споруда
фрагменти ліпної та ранньогончарної керамі- зі стовповою конструкцією стін (по кутах та
ки, в тому числі й фрагменти сковорідок з бор- посередині стін знаходились стовпові ями). В
тиками, біконічне глиняне пряслице, кістяна її заповненні виявлені пірофілітові пряслиця,
проколка та циліндричний кістяний предмет. оселки, кістяні проколки, ніж, фрагмент скля-
Залишки наступної житлової споруди з ро- ного перстня. Автори досліджень датували спо-
менською керамікою зафіксовані за 9 м на руду Х ст. Поява пірофілітових пряслиць на
південний захід від попередньої (споруда 23, пам’ятках Чернігівщини датується не раніше
розкоп 7, 2012 р.; Веремейчик 2012, с. 17—18). середини — другої половини Х ст., що дозволяє
Споруда пошкоджена пізнішіми об’єктами. Її уточнити датування і звузити його до другої
котлован розмірами 4 × 4 м орієнтований ку- половини Х ст. (Веремейчик 2008, с. 374).
тами за сторонами світу, з невеликим зміщен- Друга споруда (№ 6) розмірами 4,3 × 3,8 м,
ням. Поблизу південного кута були досліджені орієнтована також стінами за сторонами світу
залишки глинобитної печі, черінь та зводи якої та заглиблена у материк на 1,2 м. Піч розташо-
побудовані з використанням каменю. вувалась у північно-східному куті споруди. Тут
Розміри печі становили 0,9 × 0,65 м, звід на знайдена ліпна роменська та ранньогончар-
окремих ділянках зберігся на висоту 0,35 м. на кераміка. Із заповнення споруди походили
Ступінь збереженості печі дозволяє припустити, ліпні горщики, миски, сковорідки з бортика-
що челюсті розташовувались з північно-західної ми та фрагменти ранньогончарного посуду.
сторони. Черінь та внутрішня частина її були Крім цього, знайдені фрагмент ножа, бойова
складені з каменю та обмазані глиною. Шмат- сокира, молоточок, дужка від відра, брусок,
ки каменю розмірами в середньому 6 × 10 см кістяна проколка та браслет з розширеними
були обпалені. У добре збережену черінь були кінцями, виготовлений з мідного сплаву. Ав-
вмазані фрагменти ліпної роменської керамі- тори публікації датують житло другою полови-
ки. Під черенем знаходився шар темно-сірого ною ІХ — початком Х ст. (Казаков, Марченко
супіску (0,1 м), в якому у верхній частині лежа- 1993, с. 31—33), хоча у попередній публікації
ли камені, а нижня була насичена печиною та ця споруда датована кінцем ІХ — початком
вугликами. Тут знайдені фрагменти кераміки Х ст. (Казаков, Гребень 1991, с. 86). Серед да-
роменської культури, в тому числі фрагменти туючих предметів цього комплексу можна на-
бортиків ліпних сковорідок та мініатюрної ліп- звати сокиру та браслет. Сокира відноситься
ної посудини з лискуванням. Крім того, з печі до IV типу, за А. М. Кірпічніковим (Кирпич-
походять фрагменти ранньогончарних посудин, ников 1966, с. 35) аналогічні сокири датуються
виготовлених з грубого тіста, подібного до тіста Х—ХІ ст. Подібні браслети з мідного сплаву у
ліпних посудин роменської культури. Нижній більшості своїй, як і знайдений у Любечі, при-
шар ями під піччю представлений шаром об- крашені по краю розширених кінців бордюром
паленої глини. Основа печі була побудована трикутників несправжньої зерні (штамп «вов-
в овальній ямі (0,9 × 0,7 м) 0,2 м завглибшки. чий зуб»). Основна маса врахованих В. П. Лева-
Поблизу зафіксовані дві стовпові ями. шовою (1967, с. 237) таких браслетів знайдена
Уздовж південної стінки споруди виявлені у володимирських курганах, а також в райо-
три овальні ями діаметром приблизно 0,5— нах Тверського, Углицького та Ярославського
Поволжя в ХІ—ХІІ ст. Схожий браслет, вияв- До вище викладеного, слід додати інформа-
лений у Шестовиці, датується Х ст. (Скороход цію про скарби та окремі знахідки арабських
2012, с. 360). Таким чином, датування цього і візантійських монет, виявлених на території
комплексу можливе пізнішім часом, ніж від- Любеча.
значали автори публікації, принаймні, Х ст. Перший відомий скарб арабських монет
У 1989—1990 рр. на посаді Любеча А. Л. Ка- знайшли у 1845 р. на території Мазепиної Гори
заков досліджував і інші об’єкти Х ст., котрі у Любечі (Замкова — О. В.). О. К. Марков у своїй
містили виключно гончарну кераміку. Серед публікації позначив його під № 289. Із 50 відо-
них — дві житлові споруди Х ст., горн для об- мих дирхемів із цього скарбу, вісім належали
палу кераміки та приблизно 40 господарських графу Г. О. Милорадовичу, які В. Г. Тизенгау-
споруд (Казаков, Потапов 1991, с. 5—6; Каза- зен визначив наступним чином: Аббасіди — 1;
ков, Марченко 1993, с. 35—37). Таким чином, Саманіди — 7. Молодша монета з визначених
на дослідженій ділянці були виявлені житлові датована 933 р. (Марков 1910, с. 50).
споруди Х ст. як з роменською ліпною керамі- Другий відомий скарб куфічних монет та-
кою, так і без неї. Окрім жител, розташованих кож походив із Замкової Гори (за публікацією
ближче до краю тераси, на цій ділянці зафік- В. В. Кропоткіна — гора Мазепка). Він був
сована і велика господарська забудова Х — по- виявлений у 1936 р., а декілька монет з його
чатку ХІ ст. У наступний період інтенсивність складу потрапили до Національного музею
забудови в цій частині Любеча значно зни- історії України. У зведенні В. В. Кропоткіна
жується (Казаков, Потапов 1991, с. 6). він позначений під № 154. Зі скарбу, вага яко-
Важливе значення має час спорудження пер- го становила 683 г, вдалось визначити тільки
вісних оборонних укріплень Любеча. Їх дослід- дев’ять монет: Аббасіди — 2, Саманіди — 5;
женням займалася експедиція під керівниц- Зіяріди — 1; Візантія — 1. Молодша монета —
твом Б. О. Рибакова у 1957—1958 рр. (розкопом дирхем Мансура ібн Нуха, аш-Шаш, датована
керував Л. П. Гусаковський), в результаті чого 975/976 р. (Кропоткин 1971, с. 90).
частково були досліджені південно-західні ук- Окрім скарбів монет, випадково були знай-
ріплення городища 1 на площі 70 м2. Роботи дені окремі монети Х—ХІ ст., частина яких по-
в основному зосереджувалися на ділянці 1, ходила з матеріалів археологічних досліджень
де були знайдені залишки древо-земляних Любеча.
конструкцій валу і залишки згорілих споруд Так, під час вивчення Замкової Гори експеди-
у його підніжжі. Від першої споруди, вірогід- ція під керівництвом Б. О. Рибакова у 1958 р.,
но житлової, знайдено розвал печі розмірами у східній частині городища знайшла дирхем
1,4 × 1,10 м, а під її черенем — овальна яма, Мікаіла ібн Джафара, карбований у Волзькій
заповнена шаром попелу. Піч та яма містили Болгарії, вірогідно, у 20-х рр. Х ст. Місце та рік
фрагменти кераміки кінця Х — початку ХІ ст. карбування були скопійовані з саманідского
Від іншої споруди дослідили тільки кут, інша дирхема. Він мав вушко та отвір для підвішу-
частина виходила за межі розкопу. Споруда вання, а вага становила 2,32 г. У звіті відзначе-
була заповнена залишками горілих дерев’яних но, що у розкопі, з якого походив дирхем, син-
конструкцій. Тут були знайдені численні фраг- хронного йому культурного шару не виявлено,
менти кераміки Х ст. і частина срібної крутого- однак неподалік була досліджена житлова спо-
рої лунниці (Рыбаков 1957, с. 33—34). руда роменської культури і, вірогідно, дирхем
Вивчення цієї ж ділянки були продовжені у був пов’язаний з цим періодом функціонуван-
1958 р. Не дивлячись на те, що у багатьох квад- ня городища (Рыбаков 1958, с. 42). У публіка-
ратах у розкопі дослідження не були доведені ції В. В. Кропоткіна ця монета позначена під
до материка, вдалось з’ясувати, що первісний № 155 (Кропоткин 1971, с. 90—91).
вал був побудований у Х ст., а у ХІ ст. його було Ще одна монета з мідного сплаву, виявлена
реконструйовано. Біля підніжжя валу зафік- у 2009 р. Любецькою археологічною експеди-
совано залишки ще одного житла з розвалом цією в зоні реконструкції кам’яниці П. Полубот-
печі, яке автор розкопок датував ІХ—Х ст. (Ры- ка, зберігається у Чернігівському історичному
баков 1958, с. 49). О. В. Шекун, який обстежив музеї ім. В. В. Тарновського. За визначенням
це городище у 1989 р., виявив поряд з розко- Е. Олів’є, монета належала Мухаммаду аль Дав-
паною ділянкою валу фрагменти кераміки ла Саїду Майяфарікіну (1000—1011 рр.) з ди-
роменської культури та ранньогончарної Х ст. настії Марванідов. Судячи за місцем знахідки,
(Шекун 1989, с. 24). вона могла походити з могильника Х — початку
Аналізуючи об’єкти Х ст., виявлені у різних ХІ ст., зафіксованого в цій частині Любеча.
частинах Любеча, складається враження не Окрім вище перерахованих дирхемів, є дані
зміни роменських комплексів давньоруськими, про випадкові знахідки візантійських монет.
а їх співіснування на певному етапі. На користь Так, у книзі Г. О. Милорадовича (1905, с. 4)
цього свідчать факти присутності ранньогон- згадується про мідну візантійську монету з те-
чарної кераміки у всіх виявлених комплексах риторії Любеча у 1889 р., яка належала Кос-
з роменською керамікою та датування речей, тянтину ІХ та його дружині Зої, і датується по-
виявлених в них. чатком ХІ ст.
Ще одна візантійська монета (вірогідно, редній близькості до Любеча (Козарки, Клонов,

випадково) була виявлена 1958 р. у Любечі в Ліскове та інші) (Веремейчик 2010, с. 211). На
ур. Пристанище (Затон). На жаль, докладні- ряді поселень (Ліскове, Шумлай) знайдені
ших відомостей про цю монету у звіті Б. О. Ри- об’єкти рубежу ІХ—Х ст., але ні в культурному
бакова не наведено. шарі, ні в цих об’єктах не зустрінуто ліпної ро-
Таким чином, старожитності Любеча Х — по- менської кераміки (Шекун, Веремейчик 1999,
чатку ХІ ст. представлені культурним шаром, с. 10—11).
зафіксованим на великій території, похован- Згадка Любеча в літопису наприкінці ІХ ст.
нями і об’єктами (житловими, господарськими, дозволяє гіпотетично припустити створення
оборонними) цього часу, а також знахідками міста до цієї дати. Однак сама дата (882 р.), як
скарбів та окремих монет. і інші літописні дати та події ІХ—Х ст., у сучас-
У науковій літературі існують різні погляди ній історичній науці викликали ряд дискусій,
щодо комплексів з роменською ліпною і ран- заснованих на текстологічних дослідженнях,
ньогончарною керамікою у Любечі. Один з них які привели в цілому до нового витка реконс-
відстоює А. Л. Казаков (2010, с. 113), суть якого трукції схеми історії початкового літописання
полягає у тому, що Любеч є сіверянськми ро- (Гиппиус 2012, с. 61; Стефанович 2012, с. 572—
доплемінним центром і саме його захопив Олег 574). Усі учасники дискусії відзначали, що пер-
під 882 р. Посилаючись на результати розкопок вісний текст не розділявся на дати, які були
Б. О. Рибакова, автор статті робить висновок, вставлені літописцями пізніше (Гиппиус 2012,
що перші укріплення у Любечі з’являються ще с. 51).
у сіверянський час, і формування давньорусь- У цьому зв’язку викликає інтерес думка про
кого Любеча відбулось на основі роменського більш пізню та умовну дату літописної згадки,
центру ІХ ст. (Казаков, Марченко 1993, с. 37). в якій оповідаються події 882 р., пов’язані з за-
О. В. Григорьєв, користуючись публікація- хопленням Києва Олегом, ніж це відображено
ми А. Л. Казакова (Казаков, Марченко 1993, на сторінках літопису (Гиппиус 2012, с. 62; Сте-
с. 30—37), висловив більш помірковану точку фанович 2012, с. 537).
зору, відзначивши, що Любеч, який не мав син- Враховуючи певні обмеження археологічних
хронної сільської округи, слід розглядати як джерел в реконструкції історичних подій і на-
«опорний пункт слов’янської колонізації» (Гри- магаючись не повторити спроби ілюструвати
горьев 2000, с. 197). У той же час, у подальших археологічними матеріалами повідомлення лі-
публікаціях автор не вніс територію округи тописів, дозволимо собі зробити деякі висновки
Любеча, розташовану на лівому березі р. Дніп- з вище викладеного.
ра, у зону заселення слов’янами і підкорену Ха- Розповсюдження археологічного і нуміз-
зарським каганатом (Григорьев 2009, с. 216). матичного матеріалу на території Любеча да-
О. В. Комар звернув увагу, що у Любечі, як і тується першою половиною — серединою Х ст.
в інших пунктах (Чернігові, Києві, Вишгороді), Враховуючи те, що археологія фіксує зазвичай
комплекси, де присутня одночасно роменська масові, а не поодинокі явища, можна припусти-
ліпна та гончарна кераміка, можуть відноси- ти, що початок виникнення Любеча був дещо
тися тільки до кінця ІХ ст. та інтерпретуватися раніше визначеного періоду.
«як відображення переселення невеликих груп У початковий період свого існування, у Лю-
сіверян в ці міста Олегом. Вірогідно, участь бечі спостерігається присутність різних груп
сіверян у засвоєнні давньоруських міст Чер- населення, у тому числі і представників ро-
нігова та Любеча пов’язане з тією ж пересе- менської культури, які деякий час зберігали
ленською князівською політикою після підко- свою самобутність. Які події викликали їхню
рення сіверян у 884 р.» (2012, с. 357). появу на лівому березі Дніпра, на значній
Найближчі комплекси з давньоруською та відстані від їхньої основної території, вірогід-
роменською керамікою відомі на значній від- но, назавжди залишаться в зоні припущень,
стані від Любеча, на пам’ятках Подесення — в оскільки у письмових джерелах про це немає
Чернігові (Казаков, Черненко 2007, с. 120), свідчень.
Седневі (Коваленко 1984, с. 271—272) та далі Це можуть бути, з одного боку, спроби колоні-
на схід, а також північніше — у Гомельскому зації ключової території на Дніпрі, яка стала
Подніпров’ї (Макушников 2009, с. 22—23). важливою з початком функціонування шляху
Однак, на території межиріччя нижньої «Із варяг у греки», причому, виникає питання,
течії Десни та Дніпра, яка добре досліджена звідкіля ця група населення прийшла, зі сходу,
в археологічному плані, не виявлено жодної з боку Чернігова, чи з півночі, з боку Гомель-
пам’ятки, на якій були знайдені комплекси з ського Подніпров’я. Із іншого боку, це можуть
роменською ліпною керамікою. Тут виявлена бути переселенці, добровільно або примусово
густа мережа сільських поселень, городищ та розміщені у вузловому пункті на Дніпрі.
курганних могильників Х ст., розташованих Таким чином, на підставі виявленого архе-
поміж Черніговом та Любечем (Шекун, Вере- ологічного матеріалу, Любеч виник, вірогідно,
мейчик 1988). В цьому регіоні розкопано 18 по- на рубежі ІХ—Х ст., а в середині Х ст. уже пред-
селень, у тому числі й розташованих у безпосе- ставляв собою значний центр Східної Європи.
ЛІТЕРАТУРА Веремейчик, О. М., Бондар, О. М. 2015. Науко-

вий звіт про археологічні дослідження на городищі
Антонович, В. Б. 1906. Дневник раскопок, произ- в ур. Монастирище, Фортеці та посаді Любеча на
ведённых в Черниговской губ. в 1881 г. В: Трутовс- території обласного комунального підприємства
кий, В. К. (ред.). Труды Московского предварительно- «Історико-археологічний комплекс «Древній Лю-
го комитета по устройству ХIV Археологического беч» у смт Любеч Ріпкинського району Чернігівсь-
съезда. Москва: Типография В. Н. Воронова, 1, с. 28- кої області у 2015 р. НА ІА НАН України, ф. 64.
35. Веремейчик, О. М., Бондар, О. М. 2017. Науко-
Атлас… 1991. Атлас Черниговской области. Мос- вий звіт про археологічні дослідження на посаді
ква: Главное управление геодезии и картографии Любеча на території обласного комунального
при Совете Министров СССР. підприємства «Історико-археологічний комплекс
Бранденбург, Н. Е. 1908. Журнал раскопок «Древній Любеч» у смт Любеч Ріпкинського району
Н. Е. Бранденбурга 1888—1902 гг. Работы в губер- Чернігівської області у 2017 р. НА ІА НАН України,
ниях Киевской, Полтавской, Харьковской, Каменец- ф. 64.
Подольской, Екатеринославской, Таврической, Чер- Веремейчик, О. М., Бондар, О. М. 2018a. Дослід-
ниговской, Могилевской, Новгородской, Смоленской ження Любецької експедиції. Археологічні дослід-
и в Области Войска Донского. Санкт-Петербург: ження в Україні 2016 р., с. 311-312.
Товарищество Р. Голике и А. Вильборг. Веремейчик, О. М., Бондар, О. М. 2018b. Науко-
Веремейчик, Е. М. 2008. Пирофиллитовые пряс- вий звіт про археологічні дослідження на посаді
лица из сельских поселений Черниговского По- Любеча на території обласного комунального
лесья. Наукові записки з української історії, 20, підприємства «Історико-археологічний комплекс
с. 339-375. «Древній Любеч» у смт Любеч Ріпкинського району
Веремейчик, О. М. 2010. Результати та перспек- Чернігівської області у 2018 р. НА ІА НАН України,
тиви археологічних досліджень сільських поселень ф. 64.
Чернігівського Полісся. Археологія і давня історія Гиппиус, А. А. 2012. До и после Начального свода:
України, 1: Проблеми давньоруської та середньовіч- ранняя летописная история Руси как объект тексто-
ної археології, с. 209-215. логической реконструкции. В: Макаров, Н. А. (ред.).
Веремейчик, О. М. 2011. Науковий звіт про ар- Русь в ІХ—Х веках. Археологическая панорама. Мос-
хеологічні дослідження на городищі в ур. Замкова ква; Вологда: Древности Севера, с. 37-62.
Гора на території обласного комунального підпри- Гончаров, В. К. 1952. Розкопки древнього Любе-
ємства «Історико-археологічний комплекс «Древ- ча. Археологічні пам’ятки УРСР, 3, с. 132-138.
ній Любеч» у смт. Любеч Ріпкинського району Чер- Григорьев, А. В. 2000. Северская земля в VIIІ —
нігівської області у 2011 р. Т. 4. Розкоп 6. НА ІА начале ХІ века по археологическим данным. Тула:
НАН України, ф. 64, 2011/41. Гриф и К°.
Веремейчик, О. М. 2012. Науковий звіт про ар- Григорьев, А. В. 2009. О славянских землях Ха-
хеологічні дослідження на городищі в ур. Замкова зарского каганата. Труды Государственного Эрми-
Гора на території обласного комунального під- тажа, XLIX: Сложение русской государственности
приємства «Історико-археологічний комплекс в контексте раннесредневековой истории Старого
«Древній Любеч» у смт Любеч Ріпкинського району Света, с. 214-221.
Чернігівської області у 2012 р. Т. 1. НА ІА НАН Ук- Казаков, А. Л., Гребень, П. Н. 1991. Роменские
раїни, ф. 64, 2012/14. комплексы Любеча (по материалам исследований
Веремейчик, Е. М. 2014. Итоги и перспективы ар- 1989 г. В: Гомельщина: археология, история па-
хеологического изучения Любеча. В: Толочко, П. П. мятники. Тезисы ІІ Гомельской областной науч-
(ред.). Міста Давньої Русі. Київ: Стародавній світ, ной конференции по историческому краеведению,
с. 208-216. 1991 г. Секция археологии и нумизматики. Гомель,
Веремейчик, О. М. 2015. Дослідження у смт Лю- с. 86-87.
беч Чернігівської області у 2013 р. Археологічні до- Казаков, А. Л., Потапов, І. О. 1991. Розкопки в Лю-
слідження в Україні 2014 р., с 280-282. бечі в 1990 р. В: Питання вітчизняної та зарубіж-
Веремейчик, Е. М. 2018. Археологічні досліджен- ної історії. Чернігів: Чернігівський державний пе-
ня Любецької експедиції Національного університе- дагогічний інститут ім. Т. Г. Шевченка, с. 5-6.
ту «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка. Казаков, А. Л., Марченко, В. М. 1993. Південно-
В: Метлицкая, В. М. (ред.). Днепровский паром. західна частина Любецького посаду в ІХ—ХІІІ ст.
Природное единство и историко-культурное вза- В: Толочко, П. П. (ред.). Старожитності Південної
имодействие белорусско-украинского пограничья. Русі. Чернігів: Сіверянська думка, с. 30-37.
Минск: Четыре четверти, с. 36-44. Казаков, А., Черненко, Е. 2007. Черниговский дети-
Веремейчик, О. М., Терещенко, О. В. 2011. Науко- нец ІХ—ХІІІ вв. в свете новых археологических мате-
вий звіт про археологічні дослідження на городищі риалов. В: Васюта, О. П. (ред.). Чернігів у середньовіч-
в ур. Замкова Гора на території обласного кому- ній та ранньомодерній історії Центрально-Східної
нального підприємства «Історико-археологічний Європи. Чернігів: Деснянська правда, с. 119-125.
комплекс «Древній Любеч» у смт. Любеч Ріпкинсь- Казаков, А. Л. 2010. Літописна «сівера» і літопис-
кого району Чернігівської області у 2011 р. Т. 3. Роз- ні міста Чернігово-Сіверщини. Археологія і давня
коп 5. НА ІА НАН України, ф. 64, 2011/41. історія України, 1: Проблеми давньоруської та се-
Веремейчик, О. М., Бондар, О. М. 2012. Науко- редньовічної археології, с. 109-115.
вий звіт про археологічні дослідження на городищі Кирпичников, А. Н. 1966. Древнерусское оружие.
Монастирище, печері Прп. Антонія та посаді лі- Т. 2. Копья, сулицы, боевые топоры, булавы, кис-
тописного Любеча на території обласного кому- тени ІХ—ХІІІ вв. Москва; Ленинград: Наука. Ар-
нального підприємства «Історико-археологічний хеология СССР. Свод археологических источников,
комплекс «Древній Любеч» у смт Любеч Ріпкинсь- Е 1-36.
кого району Чернігівської області у 2012 р. Т. 2. НА Кирпичников, А. Н. 1973. Снаряжение всадника
ІА НАН України, ф. 64, 2012/14. и верхового коня на Руси в ІХ—ХІІІ вв. Ленинград:
Наука. Археология СССР. Свод археологических ис- Шекун, А. В., Веремейчик, Е. М. 1988. Селища
точников, Е 1-36. ІХ—ХІV вв. в междуречье низовий Десны и Днеп-
Коваленко, В. П. 1984. Исследования летописного ра. В: Толочко, П. П. (ред.). Чернигов и его округа в
Сновска. Археологические открытия 1982, с. 271-272. ІХ—ХІІІ вв. Киев: Наукова думка, с. 93-110.
Коваленко, В., Ситий, Ю. 2008. Батурин, відкри- Шекун, А. В. 1989. Отчёт об охранных археоло-
тий археологами (частина І) В: Когут, З. (ред.). Бат- гических исследованиях на поселении ХІ—ХІІІ вв.
рунська старовина. Збірник наукових праць, при- Лесковое-2 у с. М. Листвен Репкинского р-на и архе-
свячених 300-літтю Батуринської трагедії. Київ: ологические разведки в Черниговском и Репкинском
Видавництво Олени Теліги, с. 97-145. р-нах Черниговской обл. НА ІА НАН України, ф. 64,
Коваленко, В., Моця, А., Сытый, Ю. 2012. Новей- 1989/200.
шие скандинавские находки в погребениях Шесто- Шекун, О. В., Веремейчик, О. М. 1999. Давнь-
вицы. В: Андрощук, Ф., Зоценко, В. Скандинавские оруське поселення Ліскове. Чернігів: Деснянська
древности Южной Руси. Paris: ACHCByz, с. 322-350. правда.
Occasional Monographs, 3. Ширинский, С. С. 1962. Отчёт о раскопках, про-
Константин Багрянородный. 1991. Об управле- изведённых в 1962 году Черниговским отрядом При-
нии империей. Москва: Наука. днепровской экспедиции Института археологии
Комар, А. В. 2012. Чернигов и нижнее Подесенье. АН СССР. НА ІА НАН України, ф. 64, 1962/56.
В: Макаров, Н. А. (ред.). Русь в ІХ—Х веках. Архео- Чуракова, А. Ю. 2017. Подвески — кресты «скан-
логическая панорама. Москва; Вологда: Древности динавского типа» в контексте погребальной куль-
Севера, с. 334-365. туры Древней Руси Х—ХІ вв. В: Платонова, Н. И.
Кропоткин, В. В. 1971. Новые находки сасанид- (ред.). Elite ou Egalite… Северная Русь и культурные
ских и куфических монет в Восточной Европе. Ну- трансформации в Европе VII—XII вв. Санкт-Петер-
мизматика и эпиграфика, ІХ, с. 76-97. бург: Бранко, с. 159-177.
Лаврентьевская летопись. 1962. Полное собрание Якимович, М. К. 1907. Отчёт о раскопках и
русских летописей. Москва: Издательство восточной разведках, произведённых в 1907 году у м. Любеча
литературы, 1. Городнянского уезда Черниговской губернии. НА
Левашова, В. П. 1967. Браслеты. В: Рыбаков, ИИМК РАН РА, ф. 1, № 69.
Б. А. (ред.). Очерки по истории русской деревни Х— Ясновська, Л. В. 1997. Із історії археологічно-
ХІІІ вв. Москва: Советская Россия, с. 207-252. Труды го вивчення Любеча. В: Толочко, П. П. (ред.). Лю-
ГИМ, 43. бецький з’їзд князів 1097 року в історичній долі
Макушников, О. А. 2009. Гомельское Поднепровье Київської Русі. Матеріали Міжнародної наукової
в V — середине ХІІІ вв. Социально-экономическое и конференції, присвяченої 900-літтю з’їзду князів
этнокультурное развитие. Гомель: ГГУ им. Ф. Ско- Київської Русі у Любечі. Чернігів: Сіверянська дум-
рины. ка, с. 171-174.
Марков, А. 1910. Топография кладов восточных
монет (сасанидских и куфических). Санкт-Петер-
бург: ИАН. REFERENCES
Милорадович, Г. А. 1905. Любеч и его святыни.
Antonovich, V. B. 1906. Dnevnik raskopok, proizveden-
Санкт-Петербург: Тип. Алтьшулера.
nykh v Chernigovskoy gub. v 1881 g. In: Trutovskiy, V. K.
Михайлов, К. А. 1997. Центральноазиатские ре- (red.) Trudy Moskovskogo predvaritelnogo komiteta po us-
менные украшения в материалах древнерусских troystvu ХIV Arkheologicheskogo syezda. Moskva: Tipografiya
памятников Х в. Новгород и Новгородская земля. V. N. Voronova, 1, s. 28-35.
История и археология, 11, с. 251-260. Atlas… 1991. Atlas Chernigovskoy oblasti. Moskva:
Михайлов, К. А. 2016. Элитарный погребальный Glavnoye upravleniye geodezii i kartografii pri Sovete Min-
обряд Древней Руси. Санкт-Петербург: Бранко. istrov SSSR.
Попко, А. А. 1947. Археологические памятники Brandenburg, N. E. 1908. Zhurnal raskopok
по Днепру в р-не Любеча. НА ІА НАН України, ф. 64, N. E. Brandenburga 1888—1902 gg. Raboty v guberniyakh
Kievskoy, Poltavskoy, Kharkovskoy, Kamenets-Podolskoy,
1947/20. Ekaterinoslavskoy, Tavricheskoy, Chernigovskoy, Mogilev-
Рыбаков, Б. А. 1957. Отчёт о раскопках в Любече skoy, Novgorodskoy, Smolenskoy i v Oblasti Voyska Donskogo.
в 1957 г. НА ІА НАН України, ф. 64, 1957/17а. Sankt-Peterburg: Tovarishchestvo R. Golike i A. Vilborg.
Рыбаков, Б. А. 1958. Отчёт о работе Южно-Рус- Veremeychyk, E. M. 2008. Pirofillitovyye pryaslitsa iz
ской экспедиции за 1958 г. в г. Любече. НА ІА НАН selskikh poseleniy Chernigovskogo Polesia. Naukovi zapysky
України, ф. 64, 1958/25. z ukrainskoi istorii, 20, s. 339-375.
Рыбаков, Б. А. 1960. Отчёт Черниговской экспе- Veremeychyk, O. M. 2010. Rezultaty ta perspektyvy arkhe-
диции ИА АН СССР за 1960 г. (раскопки в Любече). olohichnykh doslidzhen silskykh poselen Chernihivskoho
Polissia. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 1: Problemy
НА ІА НАН України, ф. 64, 1960/37.
davnoruskoi ta serednovichnoi arkheolohii, s. 209-215.
Рыбаков, Б. А. 1964. Любеч — феодальный двор Veremeychyk, O. M. 2011. Naukovyi zvit pro arkheolo-
Мономаха и Ольговичей. Краткие сообщения Инс- hichni doslidzhennia na horodyshchi v ur. Zamkova Hora na
титута археологии, 99, с. 21-23. terytorii oblasnoho komunalnoho pidpryiemstva «Istoryko-
Скороход, В. 2012. Находки скандинавского про- arkheolohichnyi kompleks «Drevnii Liubech» u smt. Liubech
исхождения из раскопок Шестовицкого поселения Ripkynskoho raionu Chernihivskoi oblasti u 2011 r. T. 4. Roz-
1983—2009 гг. В: Андрощук, Ф., Зоценко, В. Сканди- kop 6. NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 2011/41.
навские древности Южной Руси. Paris: ACHCByz, Veremeychyk, O. M. 2012. Naukovyi zvit pro arkheolo-
с. 322-350. Occasional Monographs, 3. hichni doslidzhennia na horodyshchi v ur. Zamkova Hora na
terytorii oblasnoho komunalnoho pidpryiemstva «Istoryko-
Стефанович, П. С. 2012. «Сказание о призвании
arkheolohichnyi kompleks «Drevnii Liubech» u smt Liubech
варягов» или Origo gentis russorum? Древнейшие го- Ripkynskoho raionu Chernihivskoi oblasti u 2012 r. T. 1. NA
сударства Восточной Европы 2010, с. 514-583. IA NAN Ukrainy, f. 64, 2012/14.
Фехнер, М. В. 1968. Крестовидные привески Veremeychyk, E. M. 2014. Itogi i perspektivy arkheolog-
«скандинавского» типа. В: Крупнов, Е. И. (ред.). icheskogo izucheniya Lyubecha. In: Tolochko, P. P. (ed.). Mis-
Славяне и Русь. Москва: Наука, с. 210-214. ta Davnoi Rusi. Kyiv: Starodavnii svit, s. 208-216.
Veremeychyk, O. M. 2015. Doslidzhennia u smt Liubech Ukrainy, 1: Problemy davnoruskoi ta serednovichnoi arkhe-
Chernihivskoi oblasti u 2013 r. Arkheolohichni doslidzhennia olohii, s. 109-115.
v Ukraini 2014 r., s 280-282. Kirpichnikov, A. N. 1966. Drevnerusskoye oruzhiye. T. 2.
Veremeychyk, E. M. 2018. Arkheolohichni doslidzhennia Kopia. sulitsy. boyevyye topory. bulavy. kisteni ІХ—ХІІІ vv.
Liubetskoi ekspedytsii Natsionalnoho universytetu «Cherni- Moskva; Leningrad: Nauka. Arkheologiya SSSR. Svod arkhe-
hivskyi kolehium» imeni T. H. Shevchenka. In: Metlitskaya, ologicheskikh istochnikov, E 1-36.
V. M. (ed.). Dneprovskiy parom. Prirodnoye edinstvo i istoriko- Kirpichnikov, A. N. 1973. Snaryazheniye vsadnika i
kulturnoye vzaimodeystviye belorussko-ukrainskogo pogran- verkhovogo konya na Rusi v ІХ—ХІІІ vv. Leningrad: Nauka.
ichia. Minsk: Chetyre chetverti, s. 36-44. Arkheologiya SSSR. Svod arkheologicheskikh istochnikov,
Veremeychyk, O. M., Bondar, O. M. 2012. Naukovyi zvit E 1-36.
pro arkheolohichni doslidzhennia na horodyshchi Monastyry- Kovalenko, V. P. 1984. Issledovaniya letopisnogo Snovska.
shche, pecheri Prp. Antoniia ta posadi litopysnoho Liubecha Arkheologicheskiye otkrytiya 1982, s. 271-272.
na terytorii oblasnoho komunalnoho pidpryiemstva «Istoryko- Kovalenko, V., Sytyi, Yu. 2008. Baturyn, vidkrytyi arkhe-
arkheolohichnyi kompleks «Drevnii Liubech» u smt Liubech olohamy (chastyna I) In: Kohut, Z. (ed.). Batrunska starovyna.
Ripkynskoho raionu Chernihivskoi oblasti u 2012 r. T. 2. NA Zbirnyk naukovykh prats, prysviachenykh 300-littiu Baturyn-
IA NAN Ukrainy, f. 64, 2012/14. skoi trahedii. Kyiv: Vydavnytstvo Oleny Telihy, s. 97-145.
Veremeychyk, O. M., Tereshchenko, O. V. 2011. Nau- Kovalenko, V., Motsya, A., Sytyy, Yu. 2012. Noveyshiye
kovyi zvit pro arkheolohichni doslidzhennia na horodyshchi skandinavskiye nakhodki v pogrebeniyakh Shestovitsy. In:
v ur. Zamkova Hora na terytorii oblasnoho komunalnoho Androshchuk, F., Zotsenko, V. Skandinavskiye drevnosti
pidpryiemstva «Istoryko-arkheolohichnyi kompleks «Drevnii Yuzhnoy Rusi. Paris: ACHCByz, s. 322-350. Occasional Mono-
Liubech» u smt. Liubech Ripkynskoho raionu Chernihivskoi graphs, 3.
oblasti u 2011 r. T. 3. Rozkop 5. NA IA NAN Ukrainy, f. 64, Konstantin Bagryanorodnyy. 1991. Ob upravlenii imperi-
2011/41. yey. Moskva: Nauka.
Veremeychyk, O. M., Bondar, O. M. 2015. Naukovyi zvit Komar, A. V. 2012. Chernigov i nizhneye Podesenye. In:
pro arkheolohichni doslidzhennia na horodyshchi v ur. Monas- Makarov, N. A. (ed.). Rus v ІХ—Х vekakh. Arkheologicheskaya
tyryshche, Fortetsi ta posadi Liubecha na terytorii oblasnoho panorama. Moskva; Vologda: Drevnosti Severa, s. 334-365.
komunalnoho pidpryiemstva «Istoryko-arkheolohichnyi kom- Kropotkin, V. V. 1971. Novyye nakhodki sasanidskikh i
pleks «Drevnii Liubech» u smt Liubech Ripkynskoho raionu kuficheskikh monet v Vostochnoy Evrope. Numizmatika i epi-
Chernihivskoi oblasti u 2015 r. NA IA NAN Ukrainy, f. 64. grafika, ІХ, s. 76-97.
Veremeychyk, O. M., Bondar, O. M. 2017. Naukovyi zvit Lavrentyevskaya letopis. 1962. Polnoye sobraniye russkikh
pro arkheolohichni doslidzhennia na posadi Liubecha na letopisey. Moskva: Izdatelstvo vostochnoy literatury, 1.
terytorii oblasnoho komunalnoho pidpryiemstva «Istoryko- Levashova, V. P. 1967. Braslety. In: Rybakov, B. A. (ed.).
arkheolohichnyi kompleks «Drevnii Liubech» u smt Liubech Ocherki po istorii russkoy derevni Х—ХІІІ vv. Moskva: Sovet-
Ripkynskoho raionu Chernihivskoi oblasti u 2017 r. NA IA skaya Rossiya, s. 207-252. Trudy GIM, 43.
NAN Ukrainy, f. 64. Makushnikov, O. A. 2009. Gomelskoye Podneprovye v V —
Veremeychyk, O. M., Bondar, O. M. 2018a. Doslidzhen- seredine ХІІІ vv. Sotsialno-ekonomicheskoye i etnokulturnoye
nia Liubetskoi ekspedytsii. Arkheolohichni doslidzhennia v razvitiye. Gomel: GGU im. F. Skoriny.
Ukraini 2016 r., s. 311-312. Markov, A. 1910. Topografiya kladov vostochnykh monet
Veremeychyk, O. M., Bondar, O. M. 2018b. Naukovyi zvit (sasanidskikh i kuficheskikh). Sankt-Peterburg: IAN.
pro arkheolohichni doslidzhennia na posadi Liubecha na tery- Miloradovich, G. A. 1905. Lyubech i ego svyatyni. Sankt-
torii oblasnoho komunalnoho pidpryiemstva «Istoryko-arkhe- Peterburg: Tip. Altshulera.
olohichnyi kompleks «Drevnii Liubech» u smt Liubech Rip- Mikhaylov, K. A. 1997. Tsentralnoaziatskiye remennyye
kynskoho raionu Chernihivskoi oblasti u 2018 r. NA IA NAN ukrasheniya v materialakh drevnerusskikh pamyatnikov Х v.
Ukrainy, f. 64. Novgorod i Novgorodskaya zemlya. Istoriya i arkheologiya, 11,
Gippius, A. A. 2012. Do i posle Nachalnogo svoda: ran- s. 251-260.
nyaya letopisnaya istoriya Rusi kak obyekt tekstologicheskoy Mikhaylov, K. A. 2016. Elitarnyy pogrebalnyy obryad
rekonstruktsii. In: Makarov, N. A. (ed.). Rus v ІХ—Х vekakh. Drevney Rusi. Sankt-Peterburg: Branko.
Arkheologicheskaya panorama. Moskva; Vologda: Drevnosti Popko, A. A. 1947. Arkheologicheskiye pamyatniki po Dne-
Severa, s. 37-62. pru v r-ne Lyubecha. NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 1947/20.
Honcharov, V. K. 1952. Rozkopky drevnoho Liubecha. Rybakov, B. A. 1957. Otchet o raskopkakh v Lyubeche v
Arkheolohichni pam’iatky URSR, 3, s. 132-138. 1957 g. NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 1957/17a.
Grigoryev, A. V. 2000. Severskaya zemlya v VIIІ — nachale Rybakov, B. A. 1958. Otchet o rabote Yuzhno-Russkoy eks-
ХІ veka po arkheologicheskim dannym. Tula: Grif i K°. peditsii za 1958 g. v g. Lyubeche. NA IA NAN Ukrainy, f. 64,
Grigoryev, A. V. 2009. O slavyanskikh zemlyakh Khazar- 1958/25.
skogo kaganata. Trudy Gosudarstvennogo Ermitazha, XLIX: Rybakov, B. A. 1960. Otchet Chernigovskoy ekspeditsii
Slozheniye russkoy gosudarstvennosti v kontekste rannesred- IA AN SSSR za 1960 g. (raskopki v Lyubeche). NA IA NAN
nevekovoy istorii Starogo Sveta, s. 214-221. Ukrainy, f. 64, 1960/37.
Kazakov, A. L., Greben, P. N. 1991. Romenskiye kom- Rybakov, B. A. 1964. Lyubech — feodalnyy dvor Mono-
pleksy Lyubecha (po materialam issledovaniy 1989 g. In: makha i Olgovichey. Kratkiye soobshcheniya Instituta arkhe-
Gomelshchina: arkheologiya. istoriya pamyatniki. Tezisy ІІ ologii, 99, s. 21-23.
Gomelskoy oblastnoy nauchnoy konferentsii po istoricheskomu Skorokhod, V. 2012. Nakhodki skandinavskogo proiskhozh-
krayevedeniyu, 1991 g. Sektsiya arkheologii i numizmatiki. deniya iz raskopok Shestovitskogo poseleniya 1983—2009 gg.
Gomel, s. 86-87. In: Androshchuk, F., Zotsenko, V. Skandinavskiye drevnosti
Kazakov, A. L., Potapov, I. O. 1991. Rozkopky v Liubechi Yuzhnoy Rusi. Paris: ACHCByz, s. 322-350. Occasional Mono-
v 1990 r. In: Pytannia vitchyznianoi ta zarubizhnoi istorii. graphs, 3.
Chernihiv: Chernihivskyi derzhavnyi pedahohichnyi instytut Stefanovich, P. S. 2012. «Skazaniye o prizvanii varyagov»
im. T. H. Shevchenka, s. 5-6. ili Origo gentis russorum? In: Drevneyshiye gosudarstva Vos-
Kazakov, A. L., Marchenko, V. M. 1993. Pivdenno-zakhid- tochnoy Evropy 2010, s. 514-583.
na chastyna Liubetskoho posadu v IХ—ХIII st. In: Tolochko, Fekhner, M. V. 1968. Krestovidnyye priveski «skandi-
P. P. (ed.). Starozhytnosti Pivdennoi Rusi. Chernihiv: Siveri- navskogo» tipa. In: Krupnov, E. I. (ed.). Slavyane i Rus. Mosk-
anska dumka, s. 30-37. va: Nauka, s. 210-214.
Kazakov, A., Chernenko, E. 2007. Chernigovskiy detinets Shekun, A. V., Veremeychyk, E. M. 1988. Selishcha ІХ—
ІХ—ХІІІ vv. v svete novykh arkheologicheskikh materialov. ХІV vv. v mezhdurechye nizoviy Desny i Dnepra. In: Tolo-
In: Vasiuta, O. P. (ed.). Chernihiv u serednovichnii ta ran- chko, P. P. (ed.). Chernigov i ego okruga v ІХ—ХІІІ vv. Kiev:
nomodernii istorii Tsentralno-Skhidnoi Evropy. Chernihiv: Naukova dumka, s. 93-110.
Desnianska pravda, s. 119-125. Shekun, A. V. 1989. Otchet ob okhrannykh arkheolog-
Kazakov, A. L. 2010. Litopysna «sivera» i litopysni mista icheskikh issledovaniyakh na poselenii ХІ—ХІІІ vv. Lesko-
Chernihovo-Sivershchyny. Arkheolohiia i davnia istoriia voye-2 u s. M. Listven Repkinskogo r-na i arkheologicheskiye
razvedki v Chernigovskom i Repkinskom r-nakh Chernigov- nitsky Gora (settlement Monastyrische), in Kurgan
skoy obl. NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 1989/200. site. In 2017—19, the remains of mounds near house of
Shekun, O. V., Veremeychyk, O. M. 1999. Davnoruske P. Polubotok were also archaeologically recorded.
poselennia Liskove. Chernihiv: Desnianska pravda. During the end of 19th — beginning 21st centuries
Shirinskiy, S. S. 1962. Otchet o raskopkakh, proizveden-
nykh v 1962 godu Chernigovskim otryadom Pridneprovskoy
in different mound groups of Lubech 39 burials 10th —
ekspeditsii Instituta arkheologii AN SSSR. NA IA NAN early 11th centuries have been excavated. The diversity
Ukrainy, f. 64, 1962/56. of burial rites in the mound groups of Lubech testifies
Churakova, A. Yu. 2017. Podveski — kresty «skandi- of the variegated nature of the Lubech population at
navskogo tipa» v kontekste pogrebalnoy kultury Drevney Rusi the initial stage of its existence.
Х—ХІ vv. In: Platonova, N. I. (ed.). Elite ou Egalite… Sever- Residential and household buildings of this time are
naya Rus i kulturnyye transformatsii v Evrope VII—XII vv. recorded at Zamkova Gora, Horodysche 1 and Lubech-
Sankt-Peterburg: Branko, s. 159-177. posad. Some of them contained the hand-made and
Yakimovich, M. K. 1907. Otchet o raskopkakh i razved- wheel-made pottery of Romenska culture. At the set-
kakh, proizvedennykh v 1907 godu u m. Lyubecha Gorodn-
yanskogo uyezda Chernigovskoy gubernii. NA IIMK RAN RA,
tlement Zamkova Gora the residential buildings of the
f. 64, f. 1, N 69. 10th century which consisted of one row of structure
Yasnovska, L. V. 1997. Z istorii arkheolohichnoho vy- were found. Three dwellings with clay ovens located in
vchennia Liubecha. In: Tolochko, P. P. (ed.). Liubetskyi z’izd the southern corners of the structures were discovered.
kniaziv 1097 roku v istorychnii doli Kyivskoi Rusi. Materialy Ovens were built either using clay rollers or stone. In
Mizhnarodnoi naukovoi konferentsii, prysviachenoi 900-littiu all constructions the hand-made pottery of Romenska
z’izdu kniaziv Kyivskoi Rusi u Liubechi. Chernihiv: Siverian- culture was dominated but some fragments of early
ska dumka, s. 171-174. whel-made pottery were also occurred.
Two more residential buildings with Romenska cul-
O. M. Veremeychyk ture hand-made ceramics were found at the posad of
Lubech. The residential and utility buildings of the
10th century with the wheel-made pottery were also
HISTORICAL TOPOGRAPHY OF discovered. Some sites with the hand-made pottery
LUBECH IN 10th—11th centURIES of Romenska culture were partially excavated at the
Horodysche 1.
The antiquities of Lubech of the 10th — the begin- Hoards and individual finds of Arab coins and single
ning 11th century are represented by cultural layer, finds of Byzantine coins of 10th — beginning of 11th cen-
fixed on large territory, burial assemblages and struc- tury come from Lubech.
tures (residential, household, defensive) of this time, as Analyzing the archaeological material it can be con-
well as finds of hoards and single coins. cluded that Lubech probably originated at the turn of
The complex of archaeological sites of Lubech the 9th—10th centuries, and in the mid-10th century it
10th century consists of settlements, suburbs (posads) was already the significant center of Eastern Europe.
and burial mounds. Settlements are located along
the edge of the indigenous terrace of the left bank of Keywords: Lubech, Historical Topography, 10th—
the Dnieper River (Lysa Gora, Zamkova Gora, Goro- 11th centuries.
dische—1, settlement Monastyrische). Posads adjoin- Одержано 06.10.2019
ing them from the east and south. Podil (down town) is
located under the settlements, in the floodplain of the ВЕРЕМЕЙЧИК Олена Михайлівна, кандидат істо-
Dnieper river. ричних наук, доцент, Національний університет «Чер-
From the north, east and south, the territory of нігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка, вул. Гетьма-
the city was surrounded by burial mounds. In 1947 на Полуботка, 53, Чернігів, 14013, Україна.
O. O. Popko recorded 6 mound groups which were VEREMEYCHYK Olena, Candidate of Historical Sci-
located in the central part of the settlement (Dubret ences, Associate Professor, the National University «Col-
site), on Lysa Gora (Mokriivshchina site), northwest of legium of Chernihiv» named after T. G. Shevchenko,
the settlement, near the Dnieper floodplain (Chabotok Het’mana Polubotka str., 53, Chernihiv, 14013,
site), in the northern part of Lubech, on Visokomy Poli Ukraine.
(Kolovoroty site), east of Lubech (Duhivschina site) and ORCID: 0000-0002-3020-8342;
in the southern part of the settlement, near the Podol- e-mail: weremeichyk@ukr.net.
УДК 904.4(477.54)“653” DOI: 10.37445/adiu.2020.02.07
Ю. Н. Сытый
Неукреплённые посады
древнего Чернигова
В статье проанализированы материалы архео- и археологов (Рыбаков 1949; Карнабед 1980,

логических исследований в окрестностях древнерус- с. 6—7; Коваленко 1988; Моця, Казаков 2011,
ского Чернигова. Укрепления, сформировавшиеся с. 22, Ситий 2012). По мнению В. П. Коваленко
в начале XIII в., охватывали 350 га территории.
внешней линией обороны в 1239 г. на террасе
Культурный слой древнерусского времени зафикси-
рован за пределами укреплений Чернигова. В пойме р. Десны являлась линия летописного Пред-
р. Десны имеется несколько участков культурного градья, возведённая в конце ХІІ — начале
слоя, которые следует считать следами застройки ХІІІ вв. (Коваленко 1995, с. 40—45). Застройка
Подола, а не отдельными сельскими поселениями. До у внешних границ Предградья рассмотрена в
появления укреплений Предградья открытые посады ряде работ автора (Сытый 2014; Ситий 2014),
на террасе р. Десны формировались с севера, восто- указана площадь Предградья (285 га) и всей
ка и запада от укреплений Окольного града. На тер- укреплённой городской территории (350 га).
ритории с внешней стороны от Предградья обнару-
жены отдельные вещи, участки культурного слоя Вариантам расположения границ Предградья
и многочисленные поселения. В статье сделана по- на современной карте города посвящена статья
пытка проанализировать выявленные материалы И. М. Игнатенко (Ігнатенко 2018). О наличии
и определить границы открытых посадов города. участков городской застройки вне укреплений
изредка упоминается в литературе.
Ключевые слова: Чернигов, открытые посады, Впервые черниговский Подол упомянут в
археологические исследования.
летописи под 1112 г.: «погоре подолия в Киеве и
Основное внимание исследователи столицы в Чернигове» (ПСРЛ, IX, 1965, стб. 143), поэто-
Чернигово-Северского княжества — Черниго- му наличие жилых и хозяйственных объектов
ва, уделяют описанию его наиболее ярких ма- в пойме р. Десны в древнерусское время в Чер-
териалов, происходящих с территории Детин- нигове не вызывает у исследователей сомне-
ца, Окольного града и Предградья, и открытые ний. Однако плотная современная застройка
посады (в том числе и Подол) упоминаются в их усложняет проведение археологических работ
контексте. Застроенные частными усадьбами в пойме.
окраины города исследованы фрагментарно, Первые упоминания древнерусских объек-
прежде всего в ходе охранных исследований, тов на Подоле принадлежат М. Е. Маркову и
описанных в научных отчётах. В результате о Н. А. Маркевичу, которые в XVIII—ХІХ вв. соста-
неукреплённых посадах Чернигова известно вили описания укреплений в пойме реки. Было
лишь некоторым черниговским археологам и указано, что вал проходил: «…мимо монастыря,
местным жителям, на участках которых древ- под гору на Подол, на юг 135 сажень, потом на
нерусский культурный слой был выявлен. От- восток 530 саж., потом к югу на 90 и, наконец,
метим при этом, посадам и околицам Киева на восток на 40 сажень…» (Марков 1816, с. 20,
посвящён ряд статей и монографий. Маркевич 1852, с. 6).
Укрепления и территория древнерусского Разведки в пойме в районе Чернигова были
Чернигова рассмотрены в работах историков предприняты сотрудником Черниговского ис-
торического музея А. А. Попко. После Второй
© Ю. Н. Сытый, 2020 мировой войны А. А. Попко работал в Институ-
те археологии АН УССР и принимал участие жилищно-хозяйственных комплексов древне-

в экспедициях на территории Чернигова, веро- русского и предшествующего времени (Богусе-
ятно, и в выборе участков для исследований на вич 1955, с. 10). Во втором раскопе зафиксиро-
территории Лесковицы. вана нижняя часть большой печи для обжига
Сотрудник ИА УССР В. А. Богусевич, пони- плинфы. Круглая в плане печь находилась на
мая значение пойменной части застройки горо- склоне террасы и датирована концом XI в.
да, в отчёте за 1949 г. кратко охарактеризовал В 1982—1983 гг. Г. А. Кузнецов во время
местность и отметил особенности культурного обследования поймы выявил несколько участ-
слоя и расположения объектов на территории ков культурного слоя древнерусского времени,
Подола. Например, было указано на выявле- остатки Святовского дворца ХVІІ—ХVІІІ вв. и
ние места находки плинфы ХІІ в. и сделано большой развал плинфы (Кузнецов 1996, с. 15).
предположение, что на этом месте могла нахо- В результате разведки Г. А. Кузнецова на воз-
диться древнерусская церковь. вышенности рядом с комплексом по производс-
В 1950 г. В. А. Богусевич произвёл раскопки тву плинфы выделено поселение Церковище,
на территории Подола в Киеве и получил инте- а работами по землеотводам археологами пло-
ресные результаты. Это способствовало изуче- щадь культурного слоя этого поселения была
нию черниговского Подола, что, в свою очередь, значительно увеличена. Среди материалов с
открывало возможности для сравнения двух этого участка поймы имеется и керамика ХІ—
памятников, выявления их характерных черт и ХІІІ вв. (рис. 1).
отличий. В 1951 г. В. А. Богусевич осуществил В южном направлении от поселения Церко-
раскопки на территории черниговского Подола вище выявлено многослойное поселение Святое
у озера Млыновище. Два раскопа были зало- (Пролетарский Гай). Оно расположено на боль-
жены у южного конца ул. Пивденной. Средняя шой заросшей сосновым лесом дюне с озером,
мощность культурного слоя составила до 1,0 м. в котором, согласно легенде, впервые крестили
В одном из раскопов были обнаружены остатки черниговцев. Площадь памятника составляет
Рис. 1. Территория древнерусского Чернигова и поселения, расположенные рядом с городом (по А. В. Ше-
куну): 1 — Детинец Чернигова; 2 — Окольный град; 3 — открытый посад (до появления укреплений Пред-
градья); 4 — Церковище; 5 — Кораблище; 6 — Святое; 7 — Микулино; 8 — на ул. Северянской; 9 — Нефте-
база; 10 — Болдины горы; 11 — «Кладбище в Березках»; 12 — на ул. Шевченко; 13 — Горсад; 14 — Гюричев;
15 — посад Гюричева; 16 — Яловщина; 17 — посады гор. Яловщина; 18 — Стрижень 2; 19 — Стрижень 1;
20 — Бобровица 2; 21 — Юрков хутор; 22 — Кленовое; 23 — Кукашаны; 24 — Яцева гора; 25 — Александ-
ровка 2; 26 — Еньков хутор; 27 — Подгорное; 28 — Татарская горка; 29 — монастырь в Ильинском овраге;
30 — Анисов; 31 — посад Анисов; 32 — с. Анисов. Условные обозначения: I — городище; II — курганы;
III — посад; IV — поселения ХІІ—ХІІІ вв.; V — поселения Х—ХІІІ вв.; VI — поселения ХІ—ХІІІ вв.; VII —
территория современного Чернигова; VIII — территория древнерусского Чернигова
Сытый, Ю. Н. Неукреплённые посады древнего Чернигова
10 га. Древнерусские материалы датируются В результате многолетних исследований

XII—XIII вв. границы культурного слоя многих выявлен-
На юго-восток от него выявлено многослой- ных участков расширились, а расстояния меж-
ное поселение Кораблище, расположенное в ду ними сократились. Это позволяет на наш
одноименном урочище в правобережной пойме взгляд, говорить о наличии в пойме р. Десны
р. Десны, на возвышенных берегах старицы. Подола значительных размеров, а не отде-
Площадь памятника составляет 4 га. Среди льных сельских поселений, которые находи-
материалов — керамика Х—ХIIІ вв. лись рядом с городом.
Многослойное поселение Пролетарский На Подоле существовал отрезок городских
Гай 2 расположено в урочище Святое (быв. укреплений. Однако кроме участка Подола, за-
Пролетарский Гай) на дачном массиве, в 0,2 км щищённого рвом и валом, на территории поймы
к западу от шоссе Чернигов — Киев, напротив р. Десны выявлен культурный слой с внешней
Черниговского завода силикатного кирпича. стороны этих оборонительных конструкций.
Занимает возвышенный участок большого пес- В пределы укреплений попадают лишь 5 га
чаного останца в правобережной пойме р. Де- культурного слоя Подола (Ситий 2012), 45 га,
сна, поросшего сосновым лесом и окружённого отнесённых А. Л. Казаковым к Подолу, не были
старицами и протоками. В 0,3 км к юго-западу укреплены. Возникает вопрос, почему указан-
расположен детский лагерь им. Титова и посе- ные 45 га были отнесены к Подолу, а участки
ление Святое, а в 0,13 км на юго-восток — озеро культурного слоя к югу от него были названы
Монастырское. На поселении найдены фраг- отдельными сельскими поселениями.
менты круговой керамики XII—XIII вв. Занято Подол находится в южной части города, у
застройкой и огородами. подножия правобережной террасы р. Десны,
В районе железнодорожного моста, на берегу в урочищах Лесковица и Кавказ, на возвыше-
старицы Ятченкова затока открыто поселение ниях первой надпойменной террасы р. Десна.
в ур. Микулино. Площадь памятника 6 га. Ке- До появления в XVIII в. дороги на Киев пойма
рамика датируется XII—XIII и XVII—XVIII вв. реки не была разделена на два участка насы-
Открытые участки культурного слоя, сде- пью дороги. Выделенный в 1987 г. культурный
ланные Г. А. Кузнецовым в пойме р. Десны, слой расположен с юга от края террасы р. Де-
предшествовали работам по выделению основ- сна, западная его граница проходит по вос-
ной площади Подола и поэтому в отчётах они точному краю застройки на ул. Успенской (с
прошли как отдельные поселения. Поэтому и севера от пер. Гаевого), южная — по краю ни-
А. В. Шекун и Е. М. Веремейчик считают их зины в сторону ул. Варзара и от южного конца
отдельными сельскими поселениями, которые ул. Варзара поворачивает на север, в направ-
находились недалеко от границ города (Ше- лении бывшего Ильинского монастыря.
кун, Веремейчик 1988). Выявленную в 1987 г. основную часть Подо-
В 1982 г. А. В. Шекун на Подоле под терра- ла А. Л. Казаков не делит на составные части
сой, на которой расположен Верхний Замок, по разделяющим его руслам стариц. Тем не ме-
зафиксировал участок укреплений в виде вала нее, такие русла (сейчас застроенные и не за-
шириной 13 м (сохранился на высоту до 1 м), метные в современном рельефе) имеются. Для
проходившего перпендикулярно подножию примера следует упомянуть русло старицы, об-
террасы. По найденным материалам вал дати- наруженное во время исследований А. Л. Каза-
рован Х в. (Веремейчик, Шекун 2008, с. 60). кова и И. А. Готуна на месте строительства из-
В 1983 г. шурфовку участка на юг от Не- дательства «Зірка» на ул. Толстого, 30 в 2000 г.
фтебазы, отведённого под застройку города, (Казаков, Готун, Дудко 2001).
провёл В. П. Коваленко. В 1984 г. А. В. Шекун Для правильного понимания микротопог-
раскопал остатки пяти плинфообжигательных рафии территории, расположенной в пойме
печей, плинфу от которых выявил Г. А. Кузне- р. Десны, следует рассмотреть ее природные
цов. Возле школы № 4 в 1984 г. А. В. Шекун условия. В литературе укрепилось мнение, что
исследовал застройку по линии теплотрассы вода р. Стрижень в древности не сразу выте-
и на месте строительства тира (Шекун, Сытая кала с террасы (как это происходит сегодня),
2013). В результате шурфовки, осуществлённой вливаясь в р. Десну. По мнению краеведов,
в 1987 г., А. Л. Казаков отнёс к территории По- воды р. Стрижень на Подоле попадали в одну
дола площадь в 50 га (Казаков 2008). На терри- из стариц и впадали в реку только в районе
тории возле Ильинской церкви В. Я. Руденок в современного железнодорожного моста. Появ-
1990-х гг. фиксировал древнерусский слой и ление этой гипотезы обусловлено существова-
исследовал еще один плинфообжигательный нием ул. Старостриженской к югу от Третьяка.
комплекс. В 2000 г. А. Л. Казаков раскопал Нельзя утверждать, появился этот топоним в
участок на ул. Толстого, в 2004 г. Е. Е. Чернен- древнерусское время или в ХVІІ в., но, безу-
ко проводила работы по направлению траншей словно, пойма р. Десны в районе Подола изо-
на ул. Бланка и Подвальной. В последнее вре- биловала старицами, сформировавшимися в
мя производится шурфовка в рамках землеот- древности. Если водоток р. Стрижень проходил
вода. по описанному краеведами руслу, то участки
Рис. 2. Охранные зоны культурного

слоя в южной части Чернигова и в пой-
ме р. Десна (на 1993 г.): 1 — участок
Подола на юг от Третьяка (под краем
террасы р. Десна); 2 — участок Подола
(пос. Церковище); 3 — участок Подола
(пос. Пролетарский Гай 2); 4 — учас-
ток Подола (пос. Святое); 5 — участок
Подола (пос. Кораблище); 6 — пос. Ми-
кулино; 7 — курганы на Болдиных го-
рах и монастырь в Ильинском овраге;
8 — культурный слой на ул. Варзара;
9 — загородный княжий двор в районе
храма на ул. Северянской; 10 — учас-
ток Подола в районе Речного вокзала
древнерусского культурного слоя находились бения ХVІІІ в., которые датируют слои наноса.
на обоих его берегах (рис. 2). Описание линии укреплений на Подоле, со-
Согласно наблюдениям А. В. Шекуна ставленное в ХVІІІ—ХІХ вв., и нанесение её на
(1982 г.) и шурфовке А. Л. Казакова (1987 г.), план местности указывает на непрерывность
участок древнерусского культурного слоя, рас- культурного слоя укреплённой части Подола.
положенный под Цитаделью, отделен от основ- Расположение ул. Старостриженской фикси-
ной части Подола. Следует отметить, что тер- рует водоток, существовавший на месте стари-
раса р. Десны в районе Третьяка, Окольного цы р. Десны — с юга от подольского рва и вала.
града и Детинца имеет неровную поверхность. Начало укреплений Подола выявлено в тран-
Воды с террасы стекают по трём склонам: ос- шее 1982 г. у подножия террасы, соответствен-
новная часть сточных вод с террасы попадает но русло старицы, по которому могли протекать
в р. Стрижень, небольшая часть — в Холод- воды р. Стрижень, находилось довольно близко
ные яры и ещё меньшая протекает в южном к подошве этой террасы. Таким образом, в древ-
направлении и попадает на территорию Подо- нерусское время водоток р. Стрижень проходил
ла. Водоток в южном направлении несколько вдоль нижнего края выступающего в пойму
усилился с появлением оборонительных рвов, мыса (территория между подножьем террасы и
которые собирали воду в окрестностях Детин- современным Речным вокзалом), шёл на запад
ца и Третьяка и выносили её в южном направ- и попадал в озеро, расположенное к западу от
лении. Вышеупомянутый разрыв в культур- насыпи современного шоссе Чернигов—Киев.
ном слое обозначен на планах исследователей Вернёмся к участку культурного слоя у под-
именно на участке выхода рвов в пойму. В ножья Цитадели. На месте здания Речного
действительности вынос грунта из рва Детин- вокзала в 1982 г. был зафиксирован древнерус-
ца (на месте въезда в город) и рва Третьяка ский культурный слой, погребённый под слоем
(на месте выезда из города) похоронил древне- песка и культурным слоем ХVІІІ в. По мнению
русский слой на этом участке на значительной ряда исследователей, из разрушенного при
глубине. В верхней части слоя имеются погре- строительстве вокзала культурного слоя проис-
ходит значительная коллекция археологичес- возникло как отдельное поселение, а позже с

ких материалов Х—ХVІІІ вв., собранная на бе- расширением застройки Подола вошло в его
регу р. Десны после 1982 г. При строительстве состав. Возможно, часть жителей Подола зани-
набережной от Речного вокзала к Пешеходному малась рыбной ловлей, работала грузчиками в
мосту проводились археологические исследова- порту, строила и ремонтировала суда.
ния, в процессе которых выявлены котлованы Если сравнивать застройку Киева в пой-
объектов ХІІ—ХІІІ вв. Эти работы окончатель- ме р. Днепр и Чернигова в пойме р. Десна, то
но доказали наличие культурного слоя к югу от площадь киевского Подола достигала 200 га,
старицы, по которой воды р. Стрижень могли а черниговского могла составлять около 75 га
протекать в западном направлении. В резуль- (без учёта площади поселения Микулино).
тате работ 1987 г. в районе набережной уста- Черниговский Подол не замывался песком во
новлено наличие культурного слоя Подола на время половодий, и культурный слой здесь
обоих берегах водотока р. Стрижень. формировался менее интенсивно, чем в Киеве.
Культурный слой древнерусского времени Эта особенность не способствовала быстрому
поселений Церковище, Святое, Пролетарский увеличению поселения в пойме, что компенси-
Гай 2, Кораблище расположен через широкую ровалось быстрым ростом площади посада на
старицу (оз. Млыновище) от зафиксированной относительно невысокой террасе р. Стрижень.
площади Подола и отделен друг от друга учас- Наиболее ранние артефакты, выявленные в
тками низкой поймы, не пригодной для заселе- пойме р. Десны, найдены под краем её террасы.
ния. Поселение Микулино несколько удалено Застройка Подола в ХІ в. достигает оз. Млыно-
от Подола и скопления вышеупомянутых посе- вище, а в ХІІ в. переходит на его южный берег.
лений (рис. 3). Дальнейший рост территории Подола приво-
Возникают вопросы, действительно мы имеем дит к слиянию ранее возникших в пойме по-
дело с рядом поселений, расположенных с юга от селений (поселение Кораблище) с застройкой
старицы? Или это часть Подола? Чем занимались Подола. Проблема выделения Подола на этих
жители, оставившие этот культурный слой? Если южных участках связана с отсутствием сплош-
жители поселений занимались земледелием, то ной древнерусской застройки — культурный
где находились обрабатываемые земли и как они слой зафиксирован лишь на возвышенных
соотносились с землями города? участках поймы. Если в Киеве в результате
Анализ выявленных отдалённых от городов замывов Подола песчаными наносами его тер-
сельских поселений позволяет проследить оп- ритория поднималась, нивелируя неровности
ределённые закономерности — хозяйственная рельефа, то в Чернигове значительных отло-
зона, относившаяся к селу ХІ в., составляла жений песка не происходило и рельеф поймы
приблизительно 10 км2 (освоенная террито- изменялся довольно медленно.
рия села имела диаметр 3 км). С усовершенс- Ещё одним отличием между Киевом и Чер-
твованием орудий обработки почвы плотность ниговом является высота террас рек, на кото-
заселения сельских территорий на плодород- рых расположены эти города. В районе Чер-
ных землях увеличилась — на одно поселение нигова терраса р. Десны ниже, чем терраса
ХІІ—ХІІІ вв. уже приходилось 7 км2 (округа р. Днепр в Киеве, а на участке, где терраса раз-
диаметром 2,5 км) (Ситий 1998). Расположение резана р. Стрижень её уровень плавно дости-
поселений между оз. Млыновищем и руслом гает поймы. Наличие низкого берега р. Стри-
р. Десны не позволяет говорить об их земле- жень в значительной степени определило
дельческих территориях — они находились в направление развития посада Чернигова. До
пойме близко друг к другу. появления укреплений Окольного города, поз-
В расположении черниговского Подола иг- днее и Предградья, открытый посад в первую
рала роль увлажнённость этого участка пой- очередь формировался вдоль правого берега
мы и её затопление во время паводков. Города р. Стрижень. Эта тенденция роста городской
имели свою ресурсную зону, но все потребности территории была выявлена В. П. Коваленко
жителей города не могли быть обеспечены за в результате анализа полученных археологи-
счёт использования прилегавших земель. По- ческих материалов (Коваленко 1988). С уве-
лучение природных ресурсов и продовольствия личением площади посада и удалением его от
в пользу городского центра происходило со укреплений занимаются участки менее обес-
значительно больших по размеру территорий. печенные водой — застройка поднимается по
В случае Чернигова — в определённом смысле склону террасы вдоль существовавших ручьёв.
за счёт всего княжества в целом. Отдельные участки террасы, слабо обеспечен-
Выявление в 1951 г. на северном берегу ные водой и занятые курганным полем и грун-
оз. Млыновище горна для обжига плинфы, а в товым могильником, так и не были заняты
1984 г. — на южном, остатков комплекса печей застройкой посада, хотя в конце ХІІ — начале
по обжигу плинфы, может косвенно указывать ХІІІ вв. были обнесены укреплениями Пред-
на это занятие жителей Подола. градья (Ситий 2007). При этом масштабные
Датировка поселения Кораблище (Х— работы по возведению укреплений могли быть
ХІІІ вв.) позволяет предположить, что оно проведены только по прямому указанию адми-
Рис. 3. Территория древнерусского Чернигова и поселения расположенные рядом с городом: 1 — Детинец
Чернигова; 2 — Окольный град; 3 — открытые посады (а — на правом берегу р. Стрижень; б — на левом
берегу р. Стрижень до появления укреплений Предградья; в — участок Подола на юг от Третьяка под кра-
ем террасы р. Десна; г — участок Подола в районе Речного вокзала); 4 — участок Подола (пос. Святое);
5 — участок Подола (пос. Церковище); 6 — участок Подола (пос. Пролетарский Гай—2); 7 — пос. Микулино;
8 — загородный княжий двор в районе храма на ул. Северянской; 9 — пос. Нефтебаза; 10 — курганы на
Болдиных горах; 11 — курганы на «Кладбище в Березках»; 12 — курганы на ул. Шевченко; 13 — пос. Гор-
сад; 14 — гор. Гюричев; 15 — открытый посад Гюричева; 16 — гор. Яловщина; 17 — посады гор. Яловщина;
18 — пос. Стрижень 2; 19 — пос. Стрижень 1; 20 — пос. Бобровица 1; 21 — пос. Юрков хутор; 22 — пос. Кле-
новое; 23 — пос. Кукашаны; 24 — пос. Яцева гора; 25 — участок Подола (пос. Кораблище); 26 — пос. Глу-
шец; 27 — монастырь в Ильинском овраге
нистрации города и княжества. На участках, резки (район Пяти углов) и курганов в ур. Кур-
приближенных к западной, северной и восточ- ганки (к северу от ур. Березки вдоль дороги на
ной границам Предградья, на 1239 г. так и не Халявин) маркирует дорогу Х в. Она начина-
успела появиться регулярная застройка. Воз- лась от Детинца, в районе Красного моста пе-
никает вопрос, для чего были построены укреп- ресекала р. Стрижень и по краю её террасы
ления такого размера? Каким образом должна выходила в район Пяти углов. Застройка на
была осуществляться их оборона? Для кого левобережной террасе возникает до появления
или для чего в пределах города существовали укреплений Предградья. Исследования отде-
свободные участки? На один из ответов указы- льных участков культурного слоя позволяют
вают описанные выше материалы разведок в датировать появление первой застройки кон-
пойме р. Десны. Не все горожане проживали в цом ХІ в.
пределах укреплений. В случае военной угро- Во время шурфовки территорий вокруг ук-
зы население покидало свои строения и с дви- реплений Предградья были выявлены фраг-
жимым скарбом укрывалось за крепостными менты предметов древнерусского времени при
стенами. отсутствии культурного слоя (просп. Победы,
Выезды из города в северном направлении 147 — на расстоянии 370 м от городской чер-
осуществлялись по двум берегам р. Стрижень. ты). Эти находки указывают на активное ис-
Расположение курганного могильника в ур. Бе- пользование местности вокруг города.
На правом берегу р. Стрижень выявлено по- на существование в этом районе древнерусской

селение Стрижень 1 (на ул. курсанта Еськова), церкви (Коваленко, Ясновська 2006). В 1980 г.
расположенное на мысу правобережной тер- во время исследований А. А. Карнабеда на тер-
расы р. Стрижень, напротив ур. Яловщина и ритории Троицкого монастыря в траншеях вок-
одноименного городища, на ул. курсанта Есь- руг Троицкого собора в культурном слое были
кова. Площадь поселения составляет 3,4 га. выявлены фрагменты овручского шифера, об-
Многослойный культурный слой содержит кру- ломки стеклянных древнерусских браслетов
говую керамику XI—XIII ст. и лепная керамика. При этом исследователь
Поселение Стрижень 2 расположено напро- особо отметил отсутствие древнерусского посе-
тив ур. Яловщина, в 240 м на север от южной ления (Карнабед 1981). Траншеи находились
дамбы на р. Стрижень, в районе ул. Доброволь- на расстоянии не менее 70 м от края террасы,
цев. Выявлены фрагменты круговой керамики что не позволяет окончательно снять вопрос
ХІ—ХІІІ вв. о существовании участка культурного слоя
На левобережной высокой (до 25 м) террасе древнерусского времени ближе к её краю. Эта
р. Стрижень находится комплекс памятников территория обследована недостаточно полно,
в ур. Яловщина, включающий городище (пло- но можно говорить о существовании дороги на
щадь 1,9 га) и три посада: поселение Яловщина Киев, которая начиналась на Подоле и шла под
(ХІ—ХІІІ вв.) примыкает к городищу с востока, террасой, а во время паводков поднималась на
поселение Яловщина 1 (ХІ—ХІІІ вв.) — с севе- террасу р. Десны.
ра и поселение Яловщина 4 (ХІІ—ХІІІ вв.) — с Находки стеклянных браслетов — традици-
юга. онного украшения горожанок в XII — середи-
Комплекс памятников в районе ур. Ялов- не XIII вв. — на территории вокруг городской
щина прикрывал подходы к городу с севера. черты указывают на приближённость участков
Расстояние между краем Предградья и распо- к застройке города. Между тем наличие облом-
ложенными в северном направлении поселе- ков браслетов без фиксации культурного слоя
ниями составляет 1600 м, что не позволяет от- может отражать другую сторону жизни насе-
нести их к открытым городским посадам. ления. Горожане имели излюбленные места
Отдельные фрагменты керамики и наход- отдыха и проведения празднеств, во время ко-
ки происходят с берегов Черторыйского оврага торых браслеты ломались и попадали в грунт.
(ул. Белинского, 53). Они выявлены на рассто- Отрог Болдиной горы, занятый курганным
янии не менее 550 м от укреплений Предгра- могильником, как нельзя лучше подходил для
дья и могут указывать на расположение рядом проведения различных обрядов, имеющих дли-
поселения или на использование жителями тельную историческую традицию.
Чернигова территории в сельскохозяйствен- Далее на запад на расстоянии 850 м на краю
ных целях. террасы существовало поселение в районе Не-
Вокруг городских стен на террасе р. Десна фтебазы.
существовали участки застройки, не охвачен- Участок края террасы р. Десны в восточном
ные на середину ХІІІ в. укреплениями. Одним направлении от Детинца и Окольного града
из таких участков является отрог террасы, рас- расположен на левом берегу р. Стрижень. В
положенный к западу от Холодных яров. На восточной части укреплений Окольного горо-
ул. Северянской в 1982 г. Г. А. Кузнецов вы- да ворота зафиксированы в районе территории
явил остатки храма. В 1984—1985 гг. храм был фабрики «Берегиня». В раскопе 1993 г. выяв-
исследован В. П. Коваленко и Л. М. Большако- лена дорога, проходившая перпендикулярно
вым. Археологическая экспертиза земельных укреплениям (Сохацкий 1995). Дорога пересе-
участков в районе исследованного храма вы- кала пойму р. Стрижень и шла вдоль террасы
явила участок культурного слоя ХІІ—ХІІІ вв. р. Десны. На участке, который позже вошёл в
По нашему мнению, на мысу располагался за- состав Предградья, по краю террасы вероятно,
городный княжеский двор, неотъемлемым эле- существовало более раннее поселение, позднее
ментом которого могла быть дворовая церковь. слившееся с увеличившимся в размерах ук-
Далее на юго-запад культурный слой ХІ— реплённым посадом. В 1979 г. В. П. Коваленко
ХІІІ вв. выявлен на склонах Ильинского ов- фиксировал застройку ХІІ—ХІІІ вв. за Домом
рага. Здесь в конце ХІ в. поселились монахи и культуры УТОГ, а А. Л. Казаков в 1987 г. — на
были выкопаны первые пещеры. С развитием ул. Лермонтова, 17 (Сытый 2018). Датировка
монастыря строится Ильинский храм и возни- исследованных объектов может указывать на
кает его наземная монастырская застройка. появление застройки вдоль дороги на Новго-
Ю. С. Виноградский, описывая археологи- род-Северский раннее возведения укреплений
ческие находки из окрестностей Чернигова, Предградья.
отмечал, что за территорией Троицкого мо- Особо отметим, что процесс застройки этой
настыря на краю террасы, идущей в сторону территории, вероятно, начался от края терра-
с. Жавинка, в 1917 г. или в 1918 г. были выяв- сы р. Десны и продолжался длительный пери-
лены шиферные плиты, серебряный перстень од. За пределами Предградья на краю террасы
и крест, что, по его мнению, могло указывать р. Десны вдоль старицы Кордовка в XI в. воз-
никает поселение Горсад. Оно занимает край ний позволяет говорить о значительной плот-
правобережной террасы р. Десны, возвышаю- ности населения в центре княжества. Город с
щийся над уровнем озера — бывшим руслом общей заселённой площадью около 400 га имел
пойменной старицы, южнее ул. Шевченко, на большое число жителей. Значительная часть
территории городского парка культуры и от- городского населения занималась выращива-
дыха. Западнее поселения проходит ул. Мо- нием и сбором сельскохозяйственной продук-
лодчего, к востоку от него находится стадион ции, о чём свидетельствуют археологические
им. Ю. Гагарина. В результате шурфовки, про- находки сельскохозяйственных орудий труда
изведённой в 2010 г. Г. В. Жаровым, Т. Н. Жа- в раскопах. Непосредственно прилегавших к
ровой, определены размеры поселения 100 × городским стенам земель явно недоставало (по
550 м. В древнерусский период западная часть периметру города находились села, которые
поселения Горсад (территория Военно-истори- также занимались земледелием для произ-
ческого музея, Дома офицеров и бывшего кафе водства необходимого объёма продукции). При
«Гусар») отошла к Предградью Чернигова. В этом на территории многих городских усадеб
восточной части поселения (в районе Летней найден сельскохозяйственный инвентарь. Ве-
сцены) в XVII—XVIII вв. существовала усадь- роятно, жители города часть продуктов пита-
ба Архиерейского загородного дома. Согласно ния получали в обмен на изделия городского
версии П. В. Голубовского, усадьба располага- ремесла, а часть выращивали сами на приго-
лась на церковной земле, упомянутой в летопи- родных участках и в удалённых селах. Вер-
си как «сельцо Св. Спаса» (Голубовский 1908, хушка феодального общества, проживавшая в
с. 37). Учитывая факт беспрерывного функци- городе, владела землями и получала продукты
онирования Спасского собора с ХІ в. до наших питания со своих доменов. Часть сельскохо-
дней, можно предположить принадлежность зяйственной продукции городские власти по-
этой территории храму на протяжении столе- лучали в виде налогов, а в неурожайные годы
тий. В древнерусское время именно Спасский продукты закупались и привозились из других
собор являлся резиденцией архиепископа. Ле- регионов.
тописное упоминание местности, как отдельно-
го села, связано с его древней историей и осо-
бым подчинением Черниговской епархии. ЛИТЕРАТУРА
На краю террасы р. Десны, на восток от по- Богусевич, В. А. 1955. Археологічні розкопки в
селения Горсад, на территории воинской части Чернігові в 1949 та 1951 рр. Археологічні пам’ятки
выявлено многослойное поселение, где в ХVІІ в. УРСР, V, с. 5-11.
существовала загородная усадьба В. К. Дуни- Веремейчик, Е. М., Шекун, А. В. 2008. К вопросу
на-Борковского. По мнению В. П. Коваленко, о черниговском Остроге. В: Івакін, Г. Ю. (ред.). Ста-
родавній Іскоростень і слов’янські гради. Київ: Ста-
усадьба ХVІІ в. была обустроена на месте лето-
родавній світ, 1, с. 55-64.
писного городища Гюричев. Работами 2017— Голубовский, П. В. 1908. Историческая карта
2018 гг. открыт и исследован его посад. Разрыв Черниговской губ. до 1300 г. Труды ХІІІ Археологи-
между поселением Горсад и посадом Гюричева ческого съезда, ІІ, с. 1-50.
составляет 1100 м. Ігнатенко, І. М. 2018. Зовнішня лінія укріплень
В восточном направлении вдоль дороги вы- чернігівської фортеці. Спроба локалізації та атрибу-
явлены многочисленные поселения. За горо- ції. Чернігівські старожитності, 5, с. 240-251.
дищем Гюричев восточнее найдено поселение Казаков, А. Л. 2008. Чернігів ІХ—ХІІІ ст. в кон-
тексті археологічних джерел. Сумська старовина,
Бобровица 2, древнерусские материалы кото- ХVІІІ—ХІХ, с. 26-29.
рого датируются ХІ—ХІІІ вв. Площадь посе- Казаков, А. Л., Готун, І. А., Дудко, О. С. 2001.
ления составляет 250 × 50—150 м. Далее на Підсумки рятівних робіт на Чернігівському Подолі.
мысообразном выступе правобережной тер- Археологічні відкриття в Україні 1999—2000 рр.,
расы р. Десны в районе восточной границы с. 124.
современного города расположено поселение Карнабед, А. А. 1980. Чернігів. Архітектурно-іс-
Кукашаны. Площадь распространения куль- торичний нарис. Київ: Будівельник.
турного слоя — 150 × 150 м. На поселении Карнабед, А. А. 1981. Архитектурно-археологи-
ческие исследования в Чернигове. Археологические
найдена керамика Х—ХІІІ вв. В пойме выяв- открытия 1980, с. 253.
лено поселение Новоселовская пойма 2 (Юр- Коваленко, В. П. 1988. Основные этапы развития
ков Хутор), древнерусский слой которого да- древнего Чернигова. В: Толочко, П. П. (ред.). Черни-
тирован ХІ—ХІІІ вв. Площадь памятника гов и его округа в ІХ—ХІІІ вв. Киев: Наукова думка,
200 × 40 м. с. 22-33.
Таким образом, в восточном направлении Коваленко, В. П. 1995. До вивчення чернігівсь-
по краю террасы р. Десна за открытыми поса- кого Передгороддя. В: Моця, О. П. (ред.). Слов’яно-
Руські старожитності Північного Лівобережжя.
дами древнерусского Чернигова находились
Чернігів: Сіверянська думка, с. 40-45.
населённые пункты, среди них — летописные Коваленко, О., Ясновська, Л. 2006. Неопубліко-
сельцо Святого Спаса и Гюричев. вана студія Юрія Виноградського про давньоруські
Расположение участков культурного слоя старожитності Чернігова. Скарбниця української
Чернигова и выявленных вокруг него поселе- культури, 7, с. 170.
Кузнецов, Г. А. 1996. К изучению Лесковицкой Golubovskiy, P. V. 1908. Istoricheskaya karta Chernigov-
поймы. В: Моця, О. П. (ред.). Археологічні старо- skoy gub. do 1300 g. Trudy ХІІІ Arkheologicheskogo syezda,
житності Подесення. Чернігів, Сіверянська думка, ІІ, s. 1-50.
с. 15. Ihnatenko, I. M. 2018. Zovnishnia liniia ukriplen cherni-
hivskoi fortetsi. Sproba lokalizatsii ta atrybutsii. Chernihivski
Маркевич, Н. А. 1852. Чернигов: Историческое starozhytnosti, 5, s. 240-251.
и статистическое описание Чернигова. Чернигов: Kazakov, A. L. 2008. Chernihiv IХ—ХIII st. v konteksti
Губ. тип. arkheolohichnykh dzherel. Sumska starovyna, ХVIII—ХІХ,
Марков, М. О. 1816. О достопамятностях Черни- s. 26-29.
гова. Периодическое сочинение о успехах народного Kazakov, A. L., Hotun, I. A., Dudko, O. S. 2001. Pidsumky
просвещения, ХLІ, с. 1-60. riativnykh robit na Chernihivskomu Podoli. Arkheolohichni
Моця, О, Казаков, А. 2011. Давньоруський Чер- vidkryttia v Ukraini 1999—2000 rr., s. 124.
нігів. Київ: Стародавній світ. Karnabed, A. A. 1980. Chernihiv. Arkhitekturno-istorych-
nyi narys. Kyiv: Budivelnyk.
ПСРЛ. 1965. Полное собрание русских летописей.
Karnabed, A. A. 1981. Arkhitekturno-arkheologicheskiye
IX: Летописный сборник, именуемый Патриаршею issledovaniya v Chernigove. Arkheologicheskiye otkrytiya
или Никоновскою летописью (859—1176 гг.). Моск- 1980, s. 253.
ва. Kovalenko, V. P. 1988. Osnovnyye etapy razvitiya drevne-
Рыбаков, Б. А. 1949. Древности Чернигова. Ма- go Chernigova. In: Tolochko, P. P. (ed.). Chernigov i ego okru-
териалы и исследования по археологии СССР, 11, ga v ІХ—ХІІІ vv. Kyiv: Naukova dumka, s. 22-33.
с. 7-99. Kovalenko, V. P. 1995. Do vyvchennia chernihivskoho
Ситий, Ю. М. 1998. Етапи заселення Чернігівсь- Peredhoroddia. In: Motsia, O. P. (ed.). Slov’iano-Ruski staro-
кого Задесення (спроба реконструкції процесу внут- zhytnosti Pivnichnoho Livoberezhzhia. Chernihiv: Siverian-
ska dumka, s. 40-45.
рішньої колонізації). В: Коваленко, О. Б. (ред.). Ук- Kovalenko, O., Yasnovska, L. 2006. Neopublikovana stu-
раїна і Росія в панорамі століть. Збірник наукових diia Yuriia Vynohradskoho pro davnoruski starozhytnosti
праць на пошану проф. К. М. Ячменіхіна. Чернігів: Chernihova. Skarbnytsia ukrainskoi kultury, 7, s. 170.
Сіверянська думка, с. 38-50. Kuznetsov, G. A. 1996. K izucheniyu Leskovitskoy poymy.
Ситий, Ю. 2007. До питання про взаємозв’язок во- In: Motsia, O. P. (ed.). Arkheolohichni starozhytnosti Podesen-
допостачання і росту території давньоруського Чер- nia. Chernihiv: Siverianska dumka, s. 15.
нігова. В: Васюта, О. П. (ред.) Чернігів у середньовіч- Markevich, N. A. 1852. Chernigov: Istoricheskoe i statis-
ній та ранньомодерній історії Центрально-Східної ticheskoe opisanie Chernigova. Chernigov: Gub. tip.
Markov, M. O. 1816. O dostopamyatnostyakh Chernigova.
Європи: Збірник наукових праць, присвячений 1100-
Periodicheskoe sochinenie o uspekhakh narodnogo prosvesh-
літтю першої літописної згадки про Чернігів. Чер- cheniia, ХLІ, s. 1-60.
нігів: Деснянська правда, с. 199-210. Motsia, O., Kazakov, A. 2011. Davnoruskyi Chernihiv.
Ситий, Ю. М. 2012. Топографія та структура ук- Kyiv: Starodavnii svit.
ріплень давньоруського Чернігова. Сіверянський лі- PSRL. 1965. Polnoe sobranie russkikh letopisei. IX: Letopis-
топис, 1—2, с. 35-42. nyi sbornik, imenuemyi Patriarsheiu ili Nikonovskoiu letopi-
Ситий, Ю. М. 2014. Передгороддя Чернігова. В: siu. (859—1176 gg.). Moskva.
Толочко, П. П. (ред.). Міста Древньої Русі: Збірка Rybakov, B. A. 1949. Drevnosti Chernigova. Materialy i
наукових праць пам’яті А. В. Кузи. Київ: Стародав- issledovaniia po arkheologii SSSR, 11, s. 7-99.
Sytyi, Yu. M. 1998. Etapy zaselennia Chernihivskoho Za-
ній світ, с. 438-446. desennia (sproba rekonstruktsii protsesu vnutrishnoi koloni-
Сытый, Ю. Н. 2014. Укрепления древнерусско- zatsii). In: Kovalenko, O. B. (ed.). Ukraina i Rosiia v panorami
го Чернигова. В: Макаров, Н. А. (ред.). Русь в ІХ— stolit. Zbirnyk naukovykh prats na poshanu prof. K. M. Iach-
ХІІ веках. Общество, государство, культура. Моск- menikhina. Chernihiv: Siverianska dumka, s. 38-50.
ва; Вологда: Древности Севера, с. 193-201. Sytyi, Yu. 2007. Do pytannia pro vzaiemozv’iazok vodo-
Сытый, Ю. Н. 2018. Исследования В. П. Кова- postachannia i rostu terytorii davnoruskoho Chernihova. In:
ленка 1979 г. в районе Красного моста. Чернігівські Vasiuta, O. P. (ed.). Chernihiv u serednovichnii ta rannomod-
старожитності, 5, с. 270-276. ernii istorii Tsentralno-Skhidnoi Yevropy: Zbirnyk naukovykh
prats, prysviachenyi 1100-littiu pershoi litopysnoi zghadky
Сохацкий, В. В. 1995. Раскопки на территории
pro Chernihiv. Chernihiv: Desnianska pravda, s. 199-210.
«Окольного града» древнего Чернигова в 1993 г. В: Sytyi, Yu. M. 2012. Topohrafiia ta struktura ukriplen dav-
Моця, О. П. (ред.). Археологічні старожитності noruskoho Chernihova. Siverianskyi litopys, 1—2, s. 35-42.
Подесення. Чернігів: Сіверянська думка, с. 137-140. Sytyi, Yu. M. 2014. Peredhoroddia Chernihova. In: Tolo-
Шекун, А. В., Веремейчик, Е. М. 1988. Селища chko, P. P. (ed.). Mista Drevnoi Rusi: Zbirka naukovykh prats
ІХ—ХIV вв. в междуречье низовий Десны и Днеп- pamiati A. V. Kuzy. Kyiv: Starodavnii svit, s. 438-446.
ра. В: Толочко, П. П. (ред.). Чернигов и его округа в Sytyy, Yu. N. 2014. Ukrepleniya drevnerusskogo Chernig-
ІХ—ХІІІ вв. Киев: Наукова думка, с. 93-110. ova. In: Makarov, N. A. (ed.). Rus v ІХ—ХІІ vekakh. Obsh-
Шекун, А. В., Сытая, Л. Ф. 2013. К вопросу о чер- chestvo. Gosudarstvo. Kultura. Moskva; Vologda: Drevnosti
Severa, s. 193—201.
ниговском Подоле. В: Коцур, В. П. (ред.). Слов’яни і
Sytyy, Yu. N. 2018. Issledovaniya V. P. Kovalenka 1979 g.
Русь: археологія та історії: Збірка праць на пошану v rayone Krasnogo mosta. Chernihivski starozhytnosti, 5,
дійсного члена Національної академії наук України s. 270-276.
Петра Петровича Толочка з нагоди його 75-річчя. Sokhatskiy, V. V. 1995. Raskopki na territorii «Okolnogo
Київ: Стародавній світ, с. 343-352. grada» drevnego Chernigova v 1993 g. In: Motsia, O. P. (ed.).
Arkheolohichni starozhytnosti Podesennia. Chernihiv: Siveri-
anska dumka, s. 137-140.
Shekun, A. V., Veremeychik, E. M. 1988. Selishcha ІХ—
REFERENSCES ХIV vv. v mezhdurechye nizoviy Desny i Dnepra. In: Tolo-
Bohusevych, V. A. 1955. Arkheolohichni rozkopky v chko, P. P. (ed.). Chernigov i ego okruga v ІХ—ХІІІ vv. Kiev:
Chernihovi v 1949 ta 1951 rr. Arkheolohichni pam’iatky Naukova dumka, s. 93-110.
URSR, V, s. 5-11. Shekun, A. V., Sytaya, L. F. 2013. K voprosu o chernigov-
Veremeychik, E. M., Shekun, A. V. 2008. K voprosu o skom Podole. In: Kotsur, V. P. (ed.). Slov’iany i Rus: arkheolo-
chernigovskom Ostroge. In: Ivakin, H. Yu. (ed.). Starodavnii hiia ta istorii: Zbirka prats na poshanu diisnoho chlena Nat-
Iskorosten i slov’ianski hrady. Kyiv: Starodavnii svit, 1, s. 55- sionalnoi akademii nauk Ukrainy Petra Petrovycha Tolochka
64. z nahody yoho 75-richchia. Kyiv: Starodavnii svit, s. 343-352.
Ю. М. Ситий Yu. M. Sytyi
Неукріплені посади UNFORTIFIED SUBURBS

древнього Чернігова OF OLD CHERNIHIV
Стаття присвячена відкритим посадам столиці During its development Chernihiv underwent the se
Чернігово-Сіверської землі — місту Чернігову. У veral stages of formation: first the fortified parts was
процесі свого розвитку місто пройшло кілька етапів emerged, then the unfortified suburbs around them
свого формування — виникали укріпленні частини have appeared, which gradually grew in size and new
навколо них з’являлися відкриті поселення — поса- defence lines were built. The process of urban growth
ди, згодом вони збільшуються у розмірах і будуються has certain peculiarities and periods of its develop-
нові оборонні лінії. Процес зростання території міста ment. The events of 1239 became the boundary for the
має певні закономірності і періоди свого розвитку. processes of city development.
Певною межею для процесів розвитку міста стали In this paper we will have a look at the directions of
події 1239 р. city growth on the territory of suburbs and beyond the
Забудові території Передгороддя була присвяче- fortifications of the city at the beginning of the 13th cen-
на попередня стаття автора. У цій статті ми розгля- tury. To a large extent, the understanding of Chernihiv
немо напрямки росту міста на території Передгород- suburbs depended on the time of revealing the sections
дя та за межами укріплень міста початку ХІІІ ст. У of the cultural layer, their dating and location relative
значній мірі уявлення про відкриті посади Черніго- to the previously revealed sections of the suburb.
ва залежали від часу виявлення ділянок культур- The materials of archaeological research on the out-
ного шару, їх датування та розташування, відносно skirts of Chernihiv are analyzed in the paper. The fortifi-
взаємного розташування з раніше знайденими ді- cations formed at the beginning of the 13th century covered
лянками посаду. 350 hectares of territory. According to the results of exca-
У статті проаналізовано матеріали археологічних vations the cultural layer of Kyiv Rus time was revealed
досліджень на околицях давньоруського Чернігова. outside the fortifications of Chernihiv. There are several
Укріплення, що сформувалися на початку ХІІІ ст., sections of the cultural layer in the Desna River floodplain
охоплювали 350 га території. За результатами архе- which should be considered as the traces of lower city de-
ологічних розвідок та досліджень культурний шар velopment but not as separate rural settlements. Prior to
давньоруського часу зафіксовано за межами укріп- the appearance of the fortifications, suburbs on the terrace
лень Чернігова. У заплаві р. Десни наявні кілька of Desna were formed to the north, east and west of the
ділянок культурного шару, які слід вважати слі- fortifications of the surrounding city. Outside the suburbs,
дами забудови Подолу, а не окремими сільськими some items, cultural layer areas and numerous settlements
поселеннями. До появи укріплень Передгороддя were discovered. The paper makes an attempt to analyze
відкриті посади на терасі р. Десни формувалися з the identified materials and to determine the boundaries
півночі, сходу та заходу від укріплень Окольного of unfortified suburbs of Chernihiv.
граду. На території із зовнішнього боку від Перед- New research of the lower city of Chernihiv increased
городдя виявлені окремі речі, ділянки культурного its area from 50 hectares (in 1984) to over 100 hectares
шару і чисельні поселення. У статті проаналізовано (in 2019). In the middle of the 13th century Chernihiv
виявлені матеріали та визначити кордони відкри- occupied the area of more than 450 ha in total.
тих посадів міста.
Нові дослідження теріторії подолу Чернігова на Keywords: Chernihiv, unfortified suburb, archaeo-
сьогодні збільшили його площу з 50 га (на 1984 р.) logical research.
до понад 100 га (на 2019 р.). Загалом Чернігів на се-
редину ХІІІ ст. мав площу понад 450 га. Одержано 19.08.2019
Ключові слова: Чернігів, відкриті посади, архео- СИТИЙ Юрій Миколайович, старший науковий
логічні дослідження. співробітник, Національний університет «Чернігівсь-
кий колегіум» ім. Т. Г. Шевченка, вул. Гетьмана По-
луботка, 53, Чернігів, 14013, Україна.
SYTYI Yuriy, Senior Research Officer, the Nation-
al University «Collegium of Chernihiv» named af-
ter T. G. Shevchenko, Het’mana Polubotka str., 53,
Chernihiv, 14013, Ukraine.
ORCID: 0000-0002-6117-3875; e-mail: yurisytyi@gmail.com.
УДК 904.3(477.54)“653” DOI: 10.37445/adiu.2020.02.08
В. В. Рижий
Дослідження житлових
будівель на Чернігівському
«Третяку» у 2018 році
У 2018 р. на території м. Чернігова проведено

науково-рятівні дослідження по вул. Єлецькій «Тре-
тяк», що дали змогу детальніше зрозуміти дина-
міку розвитку районів Давньоруського Чернігова, а
також прослідити еволюцію житлового будівниц-
тва з розвитком міста.
Ключові слова: Чернігів, «Третяк», житло,

землянка, підкліт.
У 2018 р. на території м. Чернігова про-

водились науково-рятівні дослідження по
вул. Єлецькій в історичній місцевості «Третяк».
Дослідження проводила Лівобережна експе-
диція Інституту археології НАН України під
керівництвом О. П. Моці.
«Третяк», за матеріалами писемних та карто-
графічних джерел ХVІІІ—ХІХ ст., являє собою
окремий укріплений міський район на півден-
ний захід від Чернігівської фортеці (Шафонс-
кий 1891, с. 276—277; Богусевич 1952, с. 59—
61; Коваленко 1988, с. 26—27; Моця, Казаков
2011, с. 98). Рис. 1. Місце знаходження ділянки досліджень
Дослідження на Чернігівскому «Третяку» по
вулиці Бєлінського (сучасна назва Єлецька)
проводились у 2009—2010 рр. під керівниц-
твом О. Є. Черненко Під час досліджень вияв-
лено міську житлову та господарську забудову
ІХ—ХІІІ та ХVII—XVIII ст. (Черненко, Каза-
ков, Рижий 2010, с. 462; 2011, с. 364).
Досліджена ділянка, на якій проведені дослід-
ження 2018 р., загальною площею 1100 м2, знахо-
дилась на відстані 10 м від розкопу 2010 р. — па-
ралельно в напрямку на південний схід, на краю
високої тераси правого берега р. Десна (рис. 1; 2).
Територія досліджень була розбита на чотири
розкопи. На цій площі виявлено міську забудову
Х — першої половини ХІІІ ст.
© В. В. Рижий, 2020 Рис. 2. Ділянка досліджень (вигляд зі сходу)
Найбільш цікаві три землянки

з глинобитними печами Х ст. Ці
житла орієнтовані стінами по сто-
ронах світу, мають заглиблення в
материк від 0,9 до 1,5 м, та досить
суттєві розміри.
Перше житло досліджено частко-
во, оскільки третина його виходила
за межі розкопу. Це класична зем-
лянка, заглиблена в материк на
1,3 м, розмірами 4,2 × 4,1 м, орієн-
тована стінами по сторонах світу.
У східному куті розташовувалася
глиняна піч овальної форми, по
кутах будівлі, а також посередині
біля кожної стінки виявлені ями
від стовпів, які підтримували дах
та стіни. На підлозі зафіксовані
стовпові ями різних розмірів та
різної глибини (рис. 3; 4). Скоріш
за все, ці ями від різних побутових
конструкцій, які були всередині
будівлі. В заповненні будівлі знай-
дені фрагменти кругового посуду,
кістяні проколки та ніж. При до-
слідженні печі на черені знайдено
розвали трьох гончарних горщиків,
один з горщиків мав отвори в дні.
На відстані 1,2 м в напрямку
півночі, від першої будівлі, знахо-
дилась друга землянка, яка теж
частково входила до котловану роз-
копа. Будівля заглиблена в мате-
рик на 0,9 м, її приблизні розміри
3,8 × 4 м. Так як і попередня будів-
ля вона орієнтована стінами по сто-
ронах світу і мала глинобитну піч
у східному куті. По центру будівлю
частково прорізав котлован горілої
споруди другої половини ХІІ ст., з
північно-східної сторони будівля
була частково пошкоджена сучасни-
ми перекопами. На підлозі зафіксо-
вані стовпові ями різних розмірів
та глибини, але по кутах та посе-
редині біля стін стовпові ями були
відсутні. Скоріш за все, ця будівля
мала зрубну конструкцію (рис. 3).
Рис. 3. Розкоп 1, план будівель 1 і 3 (вгорі)
При розборі заповнення котловану
знайдено фрагменти кругового по-
суду Х ст. та фрагмент ножа.
Досліджені об’єкти мають широкий спектр: Котлован третьої будівлі, датованої Х ст.,
житла, господарські споруди та ями, огорожі, заглиблений в материк на 1,4 м. Її розміри
оборонні башти, поховання. Насамперед біль- становили 4,25 × 5 м. По кутах та посередині
шу увагу привертають житла. Так як усі сади- біля стін, так як і в першій будівлі, знаходи-
би починаються з побудови жител, і по житлу лись стовпові ями, залишки від конструкцій
можна зрозуміти конструктивні особливості стін будівлі. На дні будівлі зафіксовані стов-
кожної будівлі та соціальний стан господаря. пові ями різних розмірів від внутрішніх конс-
Досліджені житла представлені двома типа- трукцій інтер’єру. Розташування печі відріз-
ми — землянки та наземні з холодним підклі- нялась від двох попередніх: вона знаходилась
том. Вони мають широкий хронологічний діа- в північному куті. Також з південної сторони,
пазон — від Х до першої половини ХІІІ ст. ближче до східного кута, до будівлі примикав
Рижий, В. В. Дослідження житлових будівель на Чернігівському «Третяку» у 2018 році
котлован входу, розмірами 1,25 × 1 м (рис. 5; 6).

Індивідуальні знахідки повністю повторювали
знахідки, знайдені в двох попередніх землян-
ках, це кістяні проколки та фрагменти ножів.
Оскільки житла знаходяться поблизу один
від одного, два з досліджених жител (в роз-
копі 1) збудовані в одну лінію, третє (в розко-
пі 3) — знаходиться паралельно, що дає нам
змогу припустити думку про чітке вуличне пла-
нування частини міста в Х ст. Скоріш за все,
між житлами простягалась одна із багатьох ву-
лиць давнього міста, і ці землянки, можливо,
відносились до окремих садиб, але сліди вули-
ці та господарської забудови були знищені спо-
рудами та ямами пізніх історичних періодів.
Таким чином, під час досліджень трьох буді-
вель Х ст. (землянок) чітко зафіксовані конс-
труктивні особливості кожної з них, також по
місцю їх знаходження простежились початкові Рис. 4. Розкоп 1, фото котловану будівлі 1
зародки міського планування.
На об’єкті були досліджені також дві зем-
лянки ХІІ ст. Вони знаходились в розкопах 3 і підклітом. Перша будівля мала досить суттєві
4. Землянки мали певну схожість з будівлями розміри — 5 × 3 м, заглиблена в материк до
Х ст., орієнтовані стінами по сторонах світу та 1 м. Будівля орієнтована стінами по сторонах
мали глинобитні овальні печі в східних кутах. світу, по кутах котловану знаходились стовпові
Землянка в розкопі 3 мала розміри 3,3 × ями від масивних стовпів (рис. 7). В заповнен-
3,3 м, котлован цієї будівлі сів на котлован ні були знайдені тиглі та багато оплавів ко-
меншої за розмірами споруди ХІ ст. Стовпові льорових металів, що дає змогу виокремити
ями по кутах будівлі не фіксувалися, можливо, цю будівлю як ювелірну майстерню. На жаль,
землянка мала зрубну конструкцію. ювелірні інструменти знайдені не були, скоріш
Землянку в розкопі 4 майже повністю зни- за все майстер покинув цю будівлю і інструмен-
щена спорудою та господарською ямою другої ти забрав з собою.
половини ХІІ ст. Індивідуальні
знахідки характерні для цього
періоду: фрагменти скляних брас-
летів, пряслиця з пірофілітового
сланцю, ножі тощо.
Інша група будівель — наземні
з холодним підклітом, мали тра-
диційну техніку будівництва, але
з деякими конструктивними особ-
ливостями.
Котлован будівлі 2 в розкопі 1
заглиблений в материк на 1,2 м,
розмірами 4 × 3,2 м, частково
будівля заходила на розкоп 3.
Будівля орієнтована стінами по
сторонах світу, в кутах котловану
зафіксовані стовпові ями глиби-
ною до 0,4 м. На підлозі котло-
вану також зафіксовані стовпові
ями різних розмірів та глибини.
У заповненні котловану знай-
дені фрагменти кругового посуду
другої половини ХІІ — першої
половини ХІІІ ст., з індивідуаль-
них знахідок: фрагменти скляних
браслетів, пряслиця з пірофілі-
тового сланцю, точильні бруски,
ножі тощо.
У розкопі 2 були досліджені
дві наземні будівлі з холодним Рис. 5. Розкоп 3, план будівлі 3
Рис. 6. Розкоп 3, фото котловану будівлі 3
За 12 м на північний захід від попередньої ки дають змогу припустити, що ця будівля,

будівлі знаходилась ще одна будівля з холод- можливо, належала дружиннику. За фрагмен-
ним підклітом. Вона мала скромніші розміри тами кругового посуду, знайденого в котловані,
3,2 × 3,4 м, заглиблена у материк на 1,4 м, будівля датована ХІІ ст.
орієнтована стінами по сторонах світу. По ку- Також на цій ділянці були досліджені залиш-
тах та посередині біля стін будівлі, зафіксовані ки масивної огорожі з баштою. Така огорожа,
стовпові ями. У заповненні будівлі фіксувалася ймовірно, огороджувала феодальну садибу.
велика кількість вугілля та попелу з печиною. Таким чином, продовження дослідження
Ймовірно будівля загинула під час пожежі. Чернігівського «Третяка» дало науці досить
Індивідуальні знахідки відрізнялись від усіх цікавий матеріал, який показав, що масове за-
попередніх. У будівлі були знайдені кістяна селення цієї території як міської, почалось на-
орнаментована накладка на лук та залізна прикінці ІХ — початку Х ст. і продовжувалося
псалія зі слідами срібної інкрустації. Ці знахід- аж до початку монгольської навали. Звісно, що
сама територія, на якій проводи-
лись дослідження, досить спри-
ятлива для заселення. Значна
кількість досліджених будівель
знаходилась на відносно невели-
кій території, хоча вони були різ-
них часових періодів, але щіль-
ність житлових і господарських
споруд говорить про, те що ця те-
риторія була досить престижною
для заселення. Характер знайде-
них індивідуальних знахідок свід-
чить про те, що мешканцями, які
жили на цій території, були люди
з високим соціальним статусом.
Звісно, що в майбутньому дослід-
ження «Третяка», будуть продов-
жені, і вони дадуть ще більший
матеріал й розуміння забудови
цього району, і яке значення він
Рис. 7. Розкоп 2, план будівлі 2 мав в житті давнього Чернігова.
Рижий, В. В. Дослідження житлових будівель на Чернігівському «Третяку» у 2018 році
ЛІТЕРАТУРА tailes the dynamic of development of Chernihiv region

as well as to trace back the step-by-step evolution of
Богусевич, В. А. 1952. Древній Чернігів за архео- dwelling building in conjunction with the general city
логічними даними. Вісник АН УРСР, 1, с. 63-72. development.
Коваленко, В. П. 1988. Основные этапы развития The objects of research are vary: the dwellings, eco-
древнего Чернигова. В: Толочко, П. П. (ред.). Черни- nomical buildings and domestic pits, fences, defense
гов и его округа в ІХ—ХІІІ вв. Киев: Наукова думка, towers, up to the burial places. Dwellings, particularly,
с. 22-32. are in focus. They are represented empirically by the
Моця, О., Казаков, А. 2011. Давньоруський Чер- two common types, that is, dugouts and above-ground
нігів. Київ: Стародавній світ. houses with cellars. They are widespread diachroni-
Черненко, О. Є., Казаков, А. Л., Рижий, В. В. 2010. cally — since 10th till the mid-13th centuries.
Дослідження на території Чернігова у 2009 р. Архео- The most interesting dugouts are the ones with ado-
логічні дослідження в Україні 2009 р., с. 461-462. be stoves of 10th century. These dwellings used to be
Черненко, О. Є., Казаков, А. Л., Рижий, В. В. 2011. the urban part of Chernihiv. In buildings ditches per-
Дослідження на території м. Чернігів. Археологічні sonal artifacts accompanied by the whill-made ceram-
дослідження в Україні 2010 р., с. 364-365. ics were found. The group of above-ground buildings
Шафонский, А. 1851. Черниговского наместни- with cellars has been built using common technique of
чества топографическое описание с кратким гео- building for their time, however, with additional con-
графическим и историческим описанием Малой structional features.
России, из частей коей оное наместничество со- The most interesting buildings on the excavation
ставлено. Киев: Университетская Типография. were the buildings of the 10th century, as they belong
to the beginning of the urban planning of the Tretyak
of Chernihiv.
REFERENSCES During the excavation of structures the fragments
Bohusevych, V. A. 1952. Drevnii Chernihiv za arkheolo- of circular utensils and household items were found
hichnymy danymy. Visnyk AN URSR, 1, s. 63-52. that reveal the material culture of the population who
Kovalenko, V. P. 1988. Osnovnye etapy razvitiia drevnego lived in the area.
Chernigova. In: Tolochko, P. P. (ed.). Chernigov i ego okruga v With its strategic location and protected by natu-
ІХ—ХІІІ vv. Kiev: Naukova dumka, s. 22-32. ral obstacles both from the east and from the west,
Motsia, O., Kazakov, A. 2011. Davnoruskyi Chernihiv. the Tretyaka territory has been attracting people for
Kyiv: Starodavnii svit.
Chernenko, O. Ye., Kazakov, A. L., Ryzhyi, V. V. 2010.
many centuries.
Doslidzhennia na terytorii Chernihova u 2009 r. Arkheolo- To summarize, the continuation of research of
hichni doslidzhennia v Ukraini 2009 r., s. 461-462. Chernihiv’s «Tretyak» location provided the science
Chernenko, O. Ye., Kazakov, A. L., Ryzhyi, V. V. 2011. with rather fruitful material depicting that mass set-
Doslidzhennia na terytorii m. Chernihiv. Arkheolohichni tlement of this territory (as an urban one) has begun
doslidzhennia v Ukraini 2010 r., s. 364-365. at the late 9th — the early 10th centuries, lasting up to
Shafonskii, A. 1851. Chernigovskogo namestnichestva Mongol invasion of Kyiv Rus.
topograficheskoe opisanie s kratkim geograficheskim i is-
toricheskim opisaniem Maloi Rossii, iz chastei koei onoe Keywords: Chernihiv, «Tretyak», building, dwell-
namestnichestvo sostavleno. Kiev: Universitetskaia Tipogra- ing, cold sub-cell, ditch, dugout.
fia.
Одержано 03.10.2019
V. V. Ryzhiy
РИЖИЙ Віталій Васильович, молодший науко-
вий співробітник, Інститут археології НАН України,
RESEARCH OF THE DWELLINGS ON пр. Героїв Сталінграда, 12, Київ, 04210, Україна.
CHERNIHIV «TRETYAK» IN 2018 RYZHIY Vitaliy, Research Assistant, the Institute of
Archaeology NAS of Ukraine, Heroiv Stalingrada ave.,
The archaeological research in 2018 on Yeletska 12, Kyiv, 04210, Ukraine.
St., in Chernihiv made possible to understand in de- ORCID: 0000-0002-8576-5947; e-mail: rudu2017@ukr.net.
УДК 904.4(477.41)“653” DOI: 10.37445/adiu.2020.02.09
О. О. Прядко
«Бусурменське»
городище на р. Іква
Стаття присвячена результатам досліджень Ця публікація присвячена результатам до-

та локалізації городища «Бусурменське», яке знахо- сліджень та локалізації городища «Бусурменсь-
диться на лівому березі р. Іква, між сс. Вороньків ке» на р. Іква (басейн р. Дніпро).
та Затишне Бориспільського р-ну Київської обл.
Історія локалізації пам’ятки. Напри-
Городище мало округлу форму діаметром 73 × 75 м
(0,5 га). Поширення підйомного матеріалу у вигляді кінці ХІХ ст. А. М. Лазаревський придбав ос-
фрагментів кружального посуду фіксується навко- новну частину архіву польського державного
ло дитинця у межах 310 × 280 м (площа — близько діяча і колонізатора Сіверщини Олександра
8,68 га). Розглянуто історію досліджень та охарак- Пісочинського (1604—1646 рр.). Частина до-
теризовано археологічні знахідки з пам’ятки. За кументів була опублікована в 1843—44 рр. у
датуючими знахідками пам’ятку слід датувати виданні «Źródla do dziejów Polski» (Jabłonowski
ХІІ — першою половиною ХІІІ ст. Локалізоване го- 1894, s. 25). На початку ХХ ст. А. В. Сторожен-
родище доповнює археологічну карту пам’яток Дав-
ньої Русі Переяславського Лівобережжя. Пам’ятка ко, опрацювавши й проаналізувавши більшу
потребує подальших досліджень та заходів щодо частину документів із цього архіву, опубліку-
його охорони. вав роботу «Старые владельцы Переяславского
побережья» (Стороженко 1900, с. 72—125). Цін-
Ключові слова: городище «Бусурменське», ло- ність цих актів на землеволодіння по обох сто-
калізація, поселення, кераміка, топографія, знахід- ронах Дніпра полягає в тому, що в них зазнача-
ки, p. Іква.
ються назви городищ та селищ, які до нашого
Головною ознакою городищ є наявність ук- часу не збереглись. Зокрема, перераховано на
ріплень: ця особливість часто власне й дозво- Лівобережжі вісім городищ, серед них: Ярос-
ляє зафіксувати пам’ятки цього типу. Але рови лавське, Бусурменське, Сальково з озерцем,
і вали часто бувають зруйновані оранкою, жит- Старе, Глібовське, Рогози, Княгинін, Калаурів
ловою, господарчою чи промисловою забудовою. (Стороженко 1900, с. 79—80, 82, 84, 88—91).
Така доля спіткала значну частину городищ, Локалізація їх на місцевості серед дослідників
що зафіксовані на різноманітних картографіч- наступних поколінь була проблематичною і в
них та писемних джерелах. Але польовий до- більшості мала характер гіпотетичності. Серед
свід показує, що сліди укріплень, як правило, зазначеної вище групи «Бусурменське» городи-
чітко визначаються на аерофотознімках. А в ще залишалось найбільш дискусійним та про-
останні роки неоціненну допомогу може нада- блематичним, оскільки назва і до цього часу не
ти й вивчення матеріалів космічних зйомок. зафіксована серед урочищ чи топонімів регіо-
Дослідження та пошук городищ нерозривно ну. П. Г. Клепатський в своїй праці по історії
пов’язані з проведенням польових археологіч- Київської землі литовського періоду локалізує
них розвідок. Одним із перспективних мікроре- «Бусурменське» городище під знаком питання
гіонів майбутніх розвідок була територія поб- на р. Супій в районі сучасного с. Ташань Пе-
лизу сс. Вороньків та Затишне (кол. Ленінівка) реяслав-Хмельницького р-ну Київської обл.
Бориспільського р-ну Київської обл. (рис. 1; 2). (Клепатський 2007, с. 267). Ю. Ю. Моргунов
без переконливих аргументів «Бусурменське»
© О. О. Прядко, 2020 городище пов’язує із залишками укріплень в
Прядко, О. О. «Бусурменське» городище на р. Іква
Рис. 1. Карта місця розташування «Бусурменського» городища (основи: http//bestmaps.org, М-36-62-В)
Рис. 2. Космознімки «Бусурменського» городища

ресурс Google Earth у різні пори року: 1, 3 — весна;
2 — зима; 4 — осінь; 5 — літо; 6 — приклад накопи-
чення вологи і проростання густої трави над засипа-
ним ровом укріплення (cpat.org.uk)
с. Старе Бориспільського р-ну Київської обл. (басейн р. Дніпро) за 2,2 км на південь від с. За-
(Моргунов 2019, с. 282). Питання локаліза- тишне та за 4,1 км на північний захід від с. Во-
ції «Бусурменського» городища вдало вирі- роньків Бориспільського району (рис. 1—3).
шив В. К. Козюба в своїй праці: «До питання Городище розташовувалось за 118 м на схід від
про «своїх поганих» у Київському Задніпров’ї р. Іква у місці S-подібного вигину русла (рис. 3).
у ХІІ ст.». Дослідник за допомогою карти дру- Автор здійснив розвідки у цій місцевості й ус-
гої половини ХVІІ ст., локалізує його на ліво- тановив, що візуально укріплення майже не
му р. Ікви в районі сучасного с. Затишного простежуються — помітно лише пониження від
(кол. Ленінівка) (Козюба 2018, с. 35—36). рову. Точна прив’язка, локалізація і уведення
Городище «Бусурменське». Залишки ук- до наукового обігу фактично стала можливою
ріплень знаходились на лівому березі р. Іква лише за результатами дешифровки космознім-
Рис. 3. «Бусурменське» городище: 1 — прорис по космознімку, 2 — космознімок Google Earth від 10 квітня
2018 р.
Рис. 4. Знахідки з пам’ятки: 1—32 — фрагменти вінчиків кружальної кераміки (ХІІ — перша половина
ХІІІ ст.)
ків зроблених за різних погодних умов (рис. 2: 310 × 280 м (площа — близько 8,68 га; рис. 3).
1—5). Очевидно, що площа поширення знахідок на по-
Городище мало круглу форму діаметром 73 × верхні співпадає з приблизними межами посаду.
75 м. Його площа становить близько 0,5 га. Ши- Не виключено, що навколо дитинця знаходився
рина рову 4—5 м (рис. 3). Наявність укріпленого укріплений посад, характерний для подібного
посаду встановити на даний час не можливо за типу укріплень мікрорегіону. Таку систему обо-
відсутності відповідної якості знімків. Хоча по- рони мали городища давньоруського часу поб-
ширення підйомного матеріалу у вигляді фраг- лизу сс. Любарці (розміри цитаделі — 86 × 87,
ментів кружального посуду ХІІ — першої полови- посаду — 140 × 187 м), Головурів (65 × 67 і 172 ×
ни ХІІІ ст. навколо дитинця фіксується у межах 175 м, відповідно), Іванків (91 × 92 і 390 × 400 м).
Знахідки. Підйомний матеріал з пам’ятки подібним вигином датовані ХІІ — першою по-
представлений виключно давньоруським ча- ловиною ХІІІ ст. (рис. 4: 1—32; 5: 1). Датування
сом (рис. 4—6). Найбільша кількість знахідок керамічних матеріалів здійснено на основі за-
належить фрагментам кружального посуду. критих комплексів Києва, Переяслава, Черні-
Серед них 33 вінця, які за формою профіля з S- гова, Воїня, Сніпорода, Пересопниці, Григорів-
Рис. 5. Знахідки з пам’ятки, кераміка: 1 — фрагмент вінчика; 2—11 — фрагменти стінок; 12, 13 — фрагмен-
ти ручок з відбитками тканини; 12а — реконструкція полотняного переплетіння тканини; 14—20 — профілі
денець
Рис. 6. Знахідки з пам’ятки: 1—15 — метал, 16 — камінь, 17 — кераміка
ки, Самсонієва острова (Мовчан, Козловський, форма городищ розташованих переважно на

Івлев 2005, с. 226—227, рис. 2: 1—6; Товкай- рівній місцевості, іноді в її дещо підвищеній
ло, Тетеря 2003, с. 46—48, рис. 1: 3—7; Ситий, частині (Любарці, Васелинівка, Проців, Голо-
Потапов 2019, с. 208—209, рис. 7: 1—67; Дов- вурів, Княгинін / Городище, Іванків). У степо-
женок, Гончаров, Юра 1966, с. 124, табл. VІІ: вих рівнинних територіях за відсутності при-
1—3; Моргунов 2003, рис. 22: 2—13; 2012, родних захистів (мисів та останців), доводилось
с. 110—112, рис. 78: 5—10; 79: 3—9, Прищепа будувати укріплення правильної геометричної
2004, с. 267—268, рис. 3: 1—17; Петрашенко форми. М. П. Кучера пов’язував поширення
2004, с. 211, рис. 31: 2—25). Кераміка цього пе- округлих укріплень на території Західної Пе-
ріоду щільна, тонкостінна, у тісті домішка піс- реяславщини з розвитком суспільних відно-
ку. Колір поверхні сірий, коричневий, жовтий, син, коли з освоєнням нових територій виник-
теракотовий з різними похідними відтінками. ла необхідність засновувати оборонні пункти,
Серед зібраної колекції виділяється лише один зокрема і в місцевостях з рівним ландшафтом.
вінчик, який можливо представляє інший різ- А присутність значної кількості городищ для
новид посуду, але цього ж періоду (рис. 4: 32). невеликого мікрорегіону вбачав у зручності ут-
Крім цього, виявлено також фрагменти від де- римування військових резервів та зосереджен-
нець кружальних посудин характерної форми ня необхідних матеріальних ресурсів поряд з
(рис. 5: 14—20), а також стінки із врізним орна- центром князівства (Кучера 1978, с. 28—30).
ментом у вигляді горизонтальних ліній (рис. 5: В. К. Козюба не розглядав причин та особли-
1—11). Виявлено також три фрагменти від востей оборонного будівництва городищ мікро-
ручок посудин (рис. 5: 12—13; 6: 17). Цікавою регіону, але детально реконструював можливі
особливістю яких є присутність із внутрішньої варіанти земельних володінь у ХІІ—ХІІІ ст.
сторони відбитку від полотняного переплетін- (Козюба 2018, с. 36—38).
ня тканини (рис. 5: 12, 12а, 13). Ймовірно при- Розглянуті варіанти особливостей будівниц-
сутність цієї деталі із внутрішньої сторони руч- тва укріплень підтверджують думку дослідни-
ки була характерною виробничою необхідністю ків про перевагу кола над іншою геометрич-
для місцевого гончарного осередку. Колекцію ною фігурою. Але реконструювати поселенську
знахідок доповнюють металеві речі та фраг- структуру та адміністративну приналежність
мент точильного бруска світло-сірого кольору території між Трубежем та Дніпром можливо
розмірами 3,5 × 2,2 см (рис. 6: 1—16). До групи на нашу думку, тільки після комплексного вив-
залізних речей входять сім цвяхів, п’ять ножів, чення та дослідження всіх наявних джерел.
наконечник списа, відерна петля, а також Таким чином локалізоване городище допов-
фрагмент платівки з хвильовидним вигином нює археологічну карту давньоруських пам’яток
(рис. 6: 1—15). Дніпровського Лівобережжя. Пам’ятка потребує
За датуючими вище зазначеними знахідка- подальших досліджень та заходів по її охороні.
ми раніше не відому пам’ятку «Бусурменське»
городище слід датувати ХІІ — першою полови-
ною ХІІІ ст.
ЛІТЕРАТУРА
Причину будівництва укріплення саме в цьо Довженок, В. Й., Гончаров, В. К., Юра, Р. О. 1966.
му місці розкриває вище згадана рукописна Древньоруське місто Воїнь. Київ: Наукова думка.
карта (Ченакал, Батенко 2016, с. 141, № 3). У Козюба, В. 2018. До питання про «своїх поганих»
у Київському Задніпров’ї у ХІІ ст. Переяславіка: На-
верхній частині якої зображено хвилясте рус-
укові записки Національного історико-етнографіч-
ло р. Іква, з хутором Мартусів, Бусурменським ного заповідника «Переяслав», 14 (16), с. 31-41.
городищем («Бьс рменское городище») та зем- Клепатский, П. Г. 2007. Очерки Киевской земли:
ляною греблею. Вище городища позначений Литовский период. Біла Церква: О. Пшонівський,
шлях, який проходив зі сходу на захід від су- 1.
часного с. Глибоке на Вишневе та Проців. Ло- Кучера, М. П. 1978. Давньоруські городища в за-
гістичну ситуацію доповнює також дорога від хідній частині Переяславщини. Археологія, 25, с. 21-
Воронькова до Борисполя вздовж лівого берега 31.
Моргунов, Ю. Ю. 2003. Самсониев Остров: Пог-
р. Іква, яка відображена на трьохверстовій кар- раничная крепость на посульской окраине Южной
ті кінця ХІХ ст. (Лист 9, Ряд ХХІІІ). Зафіксо- Руси в ХІ—ХІІІ вв. Москва: Наука.
вані дороги у місці їхнього перетину фактично Моргунов, Ю. Ю. 2012. Летописный город Снепо-
маркують місцезнаходження пам’ятки. Укріп- род и его округа. Санкт-Петербург: СПбГУ.
лення збудоване навпроти броду через р. Ікву Моргунов, Ю. Ю. 2019. Историческая география
при суходільному шляху вказує на важливість Переяславской земли (Святослав Игоревич — Яро-
цього напрямку. полк Владимирович). Вологда: Древности Севера.
У мікрорегіоні на захід від Переяслава виді- Мовчан, І. І., Козловський, А. О., Івлев, М. М.
2005. Розкопки на «Копиревому кінці» давнього
ляється цікава ситуація із значною концентра- Києва. Археологічні дослідження в Україні 2003—
цією городищ побудованих переважно у ХІІ ст. 2004 рр., с. 226-227.
(Кучера 1978, с. 21—31; Козюба 2018, с. 31—41). Петрашенко, В. А. 2004. Древнерусское село (по
Окрім синхронного хронологічного будівництва материалам поселений у с. Григоровка). Київ: Ака-
можливо виділити і спільну ознаку — округла демперіодика.
Прищепа, Б. А. 2004. Дослідження посаду літо- Jabłonowski, A. 1894. Polska XVI wieku pod względem
писної Пересопниці у 2002—2003 рр. Археологічні geograficzno-statystycznym, Х. Ziemie ruskie. Ukraina (Ki-
дослідження в Україні 2002—2003 рр., с. 267-268. jów — Bracław). Dział 2-gi. Warszawa: Księgarnia Gebethn-
Cытый, Ю., Потапов, А. 2019. Археологические era I Wolffa, ІІ. Źródła dziejowe, XXII.
исследования на пересечении улиц Щорса и Лени-
на в Чернигове в 1989 г. Карнабідівські читання, 4, O. O. Pryadko
с. 198-212.
Стороженко, А. В. 1900. Очерки переяславской
старины: исследования, документы и заметки. «BUSURMENSKE» HILL-FORT ON
Киев: Г. Л. Фронцкевич. THE IKVA RIVER
Товкайло, М. Т., Тетеря, Д. А. 2003. Матеріали з
охоронних досліджень на території посаду Переяс- The results of research and localization of the «Bu-
лавля Руського в 2001 р. Археологічні дослідження surmenskoe» settlement, located on the left bank of
в Україні 2001—2002 рр., с. 46-48. the river Ikva between the village Voronkiv and Zaty-
Ченакал, Н., Батенко, Н. 2016. Київ та Києво- shne of Boryspil district, Kiev region are presented
Печерська лавра у планах XVIII—XIX століть у in the paper. The main feature of the settlements is
зібранні Національного Києво-Печерського істори- the presence of fortifications: this feature often helps
ко-культурного заповідника. Каталог: 90-річчю На- to find them. But ditches and ramparts are have been
ціонального Києво-Печерського історико-культур- often destroyed by plowing, residential, commercial or
ного заповідника присвячується. Київ: НКПІКЗ. industrial activity. The history of research from the
Jabłonowski, A. 1894. Polska XVI wieku pod względem late 19th century is connected with such researchers as
geograficzno-statystycznym, Х. Ziemie ruskie. Ukraina A. V. Storozhenko, P. G. Klepatsky, Y. Y. Morgunov,
(Kijów — Bracław). Dział 2-gi. Warszawa: Księgarnia V. K. Kozyba. The remains of the fortifications were lo-
Gebethnera I Wolffa, ІІ. Źródła dziejowe, XXII. cated on the left bank of the river Ikva (the Dnieper ba-
sin). The author carried out the survey of the area and
has found that nowadays the visual fortifications are
REFERENCES hardly traced — only the depression of the moat could
Dovzhenok, V. Y., Honcharov, V. K., Yura, R. O. 1966.
be watched. The settlement had a rounded shape with
Drevnoruske misto Voin. Kyiv: Naukova dumka. diameter of 73 × 75 (0.5 ha). The width of the moat is
Koziuba, V. 2018. Do pytannia pro «svoikh pohanykh» u 4—5 m. The spread of the surface finds such as the
Kyivskomu Zadniprov’i u ХII st. Pereiаslavika: Naukovi za- fragments of wheel-made pottery is watching around
pysky Natsionalnoho istoryko-etnohrafichnoho zapovidnyka the acropolis within 310 × 280 m (ca. 8.68 ha). Obvi-
«Pereiaslav», 14 (16), s. 31-41. ously, the area of spread coincides with the approxi-
Klepatskyi, P. H. 2007. Ocherky Kyevskoi zemly: Lytovskyi mate boundaries of the suburb (posad). Probably there
peryod. Bila Tserkva: O. Pshonivskyi, 1. was the fortified suburb around the acropolis charac-
Kuchera, M. P. 1978. Davnoruski horodyshcha v zakhidnii teristic of this type of fortification of the micro-region.
chastyni Pereiaslavshchyny. Arkheolohiia, 25, s. 21-31.
Morgunov, Iu. Iu. 2003. Samsoniev Ostrov: Pogranichnaia
The surface finds from the site is dated only to the
krepost na posulskoi okraine Iuzhnoi Rusi v ХІ—ХІІІ vv. Old Rus time. The largest number of finds is the frag-
Moskva: Nauka. ments of the wheel-made pottery. Among them are 33
Morgunov, Iu. Iu. 2012. Letopisnyi gorod Sneporod i ego rims dated to the 12th — the first half of 13th century,
okruga. Sankt-Peterburg: SPbGU. fragments of bases, walls with incised decoration, and
Morgunov, Iu. Iu. 2019. Istoricheskaia geografiia handles of vessels. The collection of finds is added by
Pereiaslavskoi zemli (Sviatoslav Igorevich — Iaropolk metallic items and the fragment of grinder. According
Vladimirovich). Vologda: Drevnosti Severa. to dating finds the site «Busurmenske» should be dated
Movchan, I. I., Kozlovskyi, A. O., Ivlev, M. M. 2005. Rozko- to 12th — the first half of the 13th century. The localized
pky na «Kopyrevomu kintsi» davnoho Kyieva. Arkheolohichni
doslidzhennia v Ukraini 2003—2004 rr., s. 226-227.
hill-fort complements the archaeological map of Old
Petrashenko, V. A. 2004. Drevnerusskoe selo (po matery- Rus sites of Pereyaslav region. The site needs further
alam poselenyi u s. Hryhorovka). Kyiv: Akademperiodyka. research and protecting measures.
Pryshchepa, B. A. 2004. Doslidzhennia posadu litopysnoi
Peresopnytsi u 2002—2003 rr. Arkheolohichni doslidzhennia Keywords: «Busurmenske» hill-fort, localization,
v Ukraini 2002—2003 rr., s. 267-268. settlements, ceramics, topography, finds, Ikva river.
Sytyi, Iu., Potapov, A. 2019. Arkheologicheskie issledova-
niia na peresechenii ulits Shchorsa i Lenina v Chernigove v Одержано 24.09.2019
1989 g. Karnabidivski chytannia, 4, s. 198-212.
Storozhenko, A. V. 1900. Ocherki pereiaslavskoi stariny: ПРЯДКО Олександр Олегович, завідувач нау-
issledovaniia, dokumenty i zametki. Kiev: G. L. Frontskevich. ково-дослідного сектора, Національний історико-ет-
Tovkailo, M. T., Teteria, D. A. 2003. Materialy z okhoron- нографічний заповідник «Переяслав», вул. Шевчен-
nykh doslidzhen na terytorii posadu Pereiaslavlia Ruskoho ка, 8, Переяслав, 08400, Україна.
v 2001 r. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2001—
PRYADKO Oleksandr O., Researcher Section,
2002 rr., s. 46-48.
Chenakal, N., Batenko, N. 2016. Kyiv ta Kyievo-Pecherska Pereyaslav National Historical and ethnographic
lavra u planakh XVIII—XIX stolit u zibranni Natsionalnoho reserve «Perejaslav», Shevchenko str., 8, Pereyaslav,
Kyievo-Pecherskoho istoryko-kulturnoho zapovidnyka. Kata- 08400, Ukraine.
loh: 90-richchiu Natsionalnoho Kyievo-Pecherskoho istoryko- ORCID: 0000-0002-2630-9853;
kulturnoho zapovidnyka prysviachuietsia. Kyiv: NKPIKZ. e-mail: oleksandr.pryadko555@gmail.com.
УДК 904.4(477.42)“653” DOI: 10.37445/adiu.2020.02.10
C. В. Павленко, А. П. Томашевський,
Г. В. Цвік, С. Ф. Галицький
ДОСЛІДЖЕННЯ
ЛІТОПИСНОГО МИЧЕСЬКА
У статті введено до наукового обігу результа- переселилися на більш зручне для проживання
ти пошукових та науково-рятівних археологічних місце на підвищеній терасі лівого берега р. Ми-
досліджень 2009, 2011 та 2019 рр. на території ки (Тетерева) через постійні повені, від яких
міста Радомишль Житомирської області (літо-
потерпало первісне поселення на Микгороді
писний Мичеськ). Обґрунтовується теза, що укріп-
лений населений пункт давньоруського часу розта- (відомі варіанти, за якими причиною пересе-
шовувався в центральній частині сучасного міста, лення називають постійні ординські / татарські
на високому корінному лівому березі р. Мики, нав- напади чи знищення населеного пункту поже-
проти місця її впадіння у р. Тетерів, де зафіксо- жею) (Меньков 1848, с. 209, Похилевич 1864,
вані досить потужні й добре збережені культурні с. 108, Rulikowski 1888, s. 428, 429).
горизонти Х—ХІІІ ст. На площі півострова в місці Залишками давньоруського міста вважали
злиття рр. Мики й Тетерева, на території сучас- рештки укріплення (вали та рів), розташова-
ного району Микгород, матеріали давньоруського
часу не знайдені. Укріплення в північній частині ного на півострові в місці впадіння р. Мики у
мису, які більшість дослідників вважали городи- р. Тетерів (рис. 1: 1). Їх уперше оглянув влітку
щем літописного Мичеська, вірогідно є залишками 1887 р. та описав В. Б. Антонович (Антонович
церковної садиби доби пізнього середньовіччя. 1889, с. 13; 1895, с. 9).
Ключові слова: Мичеськ, Радомишль, Микгород,
Практично всі дослідники, а саме, —
городище, замок, літописне місто, давньоруський М. С. Грушевський (1891, с. 40), П. Г. Клепат-
час, плінфа. ський (1912, с. 223), А. М. Насонов (1951, мапа
між сс. 64 і 65), укладачі «Короткого списку
Давньоруський Мичеськ (Мичськ) згаданий пам’яток УРСР» (ред. Телегін 1966, с. 111),
у статті 1150 (6658) р. Київського літописного А. В. Куза (1996, с. 169, № 944) та інші, прий-
зводу кінця ХІІ ст., в епізоді з переслідуванням няли саме цю версію локалізації Мичеська .
галицьким князем Володимирком Володаро- Остаточно «легалізував» (утвердив) цю гіпоте-
вичем претендента на великокнязівський стіл зу директор Житомирського музею В. О. Міся-
Ізяслава Мстиславича, під час походу остан- ць, який у 1960-х рр. обстежив «укріплення»
нього на Київ (датований весною 1151 р.), зай- на Микгороді, а в 1979 р. створив охоронний
нятий Юрієм Долгоруким (ПСРЛ, 2, стб. 413, паспорт на пам’ятку (№ 1.1.1088—2.6.18 від
416—417; Літопис… 1989, с. 236, 239). Опису 17.03.1979 р.) та встановив охоронний знак
міста чи будь-яких топографічних орієнтирів (рис. 2: 1).
літописний текст не містить. У 1940 р. дослідження узбережжя р. Тетерів
У середині ХІХ ст. Е. Руліковський та проводила Слов’янська (Дніпровська) архео-
Л. І. Похилевич, спираючись на місцеву ле- логічна експедиція ІІМК АН СРСР під керів-
генду, що побутує й нині, локалізували давній
Мичеськ на території Микгорода — передмістя
Радомишля (нині — район сучасного міста). . Єдина, наскільки нам відомо, альтернативна
версія локалізації Мичеська належить К. І. Тере-
Відповідно до переказу, жителі давнього міста щуку (1981, с. 84), який припустив, що літописне
© C. В. Павленко, А. П. Томашевський, місто розміщувалося поблизу с. Мірча Бородянсь-
Г. В. Цвік, С. Ф. Галицький, 2020 кого р-ну Київської обл.
Павленко, С. В., Томашевський, А. П., Цвік, Г. В., Галицький, С. Ф. Дослідження літописного Мичеська
Рис. 1. План Радомишля: 1 — Микгород, місце локалізації городища літописного Мичеська; 2 — площа роз-
відкових обстежень Східно-Волинської експедиції ІА НАН України 2009 та 2011 рр. на території Микгорода;
3 — площа поширення культурного шару давньоруського часу, фіксована розвідками 2011 р.; 4 — орієн-
товне місце знахідки свинцевої печатки; 5 — сучасні квартали міської забудови; 6 — Свято-Миколаївський
собор; 7 — будівля школи № 3
ництвом П. М. Третьякова. У статті 1946 р. жень експедиції, дослідник про Радомишль не

автор досліджень згадує Радомишль у перелі- згадує (Третьяков 1952).
ку обстежених городищ, що містили культур- Упродовж 50—60-х рр. ХХ ст. дослідження
ні нашарування VIII—ІX та IX—X ст. Точна Радомишльської палеолітичної стоянки (пун-
локалізація пам’ятки не вказана (Третьяков кти Радомишль I—IV) на північно-західній
1946, с. 41). Але, у польовій звітній документа- околиці міста проводив І. Г. Шовкопляс (1964;
ції експедиції, що зберігається в Рукописному 1965). В одній із попередніх публікацій ми зро-
відділі Наукового архіву ІІМК РАН (Третьяков били обережне припущення, що тоді ж дослід-
1940), інформація про обстежені археологічні ник провів роботи на території історичної цент-
пам’ятки на території Радомишля чи Микго- ральної частини міста і відкрив давньоруський
рода відсутня. Цілком можливо, що «городище населений пункт, імовірність існування якого,
Радомишля» потрапило до згаданого списку підтверджувала гончарна кераміка відповід-
помилково або безпідставно. Тим паче, що в ного періоду в складі колекції цієї експедиції
пізнішій своїй роботі за результатами дослід- (Томашевский, Павленко 2014, с. 494). Наявні
Рис. 2. Микгород, «городище літописного Мичеська», сучасний стан: 1 — фото з північного заходу; 2 — із
південного заходу; 3 — стела на честь заснування міста
звіти та щоденники І. Г. Шовкопляса інформа- Двічі, в 1973 та 1985 рр. дослідник провів об-
цію про дослідження пам’ятки давньоруського стеження в ур. Церковище («Микгородське го-
часу, на жаль, не містять. родище») та прилеглих територій на півострові
Матеріали цих досліджень зберігаються у в місці злиття Мики й Тетерева, зняв план та
фондах Археологічного музею НАН України. здійснив шурфування площі пам’ятки (Куче-
Колекція дійсно містить фрагменти вінець, ра 1973, с. 4—5; 1985, с. 2—4, рис. 1, кресл. 1).
орнаментованих і неорнаментованих стінок та На південь від майданчика, на якому чітко
денець гончарної кераміки Х—ХІІІ ст., фраг- вирізнялися надмогильні насипи без хрестів,
менти обмазки, шлаки , але, відповідно до були простежені залишки валу , заввиш-
польового шифру, ці матеріали походять із ки 0,5—0,8 м і завширшки 5—6 м, та рову, до
розкопок 1960 р. на пункті Радомишль IV . У 1,5 м завглибшки, з крутими стінками, що, на
цій же колекції зберігаються матеріали розвід- думку М. П. Кучери свідчило про його пізнє
ки 1959—60 рр. в околицях міста. Серед них походження. В обох шурфах, на глибині 0,8 та
присутні і знахідки із Микгороду — крем’яні 0,9 м, зафіксовані верхні частини домовини.
знаряддя, фрагменти кераміки доби бронзи та У засипці шурфів знайдені матеріали ХХ ст.,
раннього залізного віку. Показовим є те, що ар- уламок скляного кубка, фрагменти ліпного по-
тефакти давньоруського часу серед микгород- суду та кілька уламків кераміки доби пізнього
ських матеріалів експедиції І. Г. Шовкопляса середньовіччя. Окрім того, дослідником були
відсутні.
Не погодився із загальноприйнятою локалі- . Вдруге — на запрошення райкому партії та
зацією літописного Мичеська М. П. Кучера. міськвиконкому Радомишля, для встановлення
історичної дати міста. У листі на ім’я директора
ІА АН УРСР містилося прохання підтвердити
. Дякуємо О. М. Кононенко, яка допомогла нам 1300-річчя від часу заснування Радомишля (Ку-
знайти колекцію й ознайомитись із матеріалами. чера 1985, с. 1).
. Пам’ятки давньоруського часу поблизу Радо- . За розповідями старожилів, зафіксованими до-
мишльської стоянки, зокрема в долині р. Лу- слідником, цей вал продовжувався й далі на
тівочки, відомі за розвідками О. М. Кононенко захід — до протилежного краю плато й долини
2007 р. (2007, с. 15, 16—17, 39) та експедиції НДЦ р. Мики (Кучера 1973, с. 4—5). Такий же висновок
«Рятівна археологічна служба» ІА НАН України можна зробити і з опису В. Б. Антоновича (1895,
2009—2011 рр. (Петраускас та ін. 2010, с. 142— с. 9). Тож не виключено, що рів і вал на Микгороді
144, 149—151, 154—156; Милян 2015, с. 168, 171, відокремлювали всю стрілку мису, а не лише ого-
173—174, 178). роджували церковну садибу.
обстежені городи садиб на північ та схід від ук- ширина в його основі складає 3 км, і поступово
ріплення та будівельні котловани з боку р. Ми- звужуючись до гирла р. Мики, на краю півос-
ки. Лише в одному місті, на захід від пам’ятки трова доходить до 300 м (рис. 1). Місце, де по-
та на північ від банно-прального комбінату, міщали гіпотетичні залишки давньоруського
на терасі над заплавою р. Мики, М. П. Куче- городища, розташовується за 190 м на південь
рою виявлено селище з ліпною керамікою доби від північного підвищеного краю мисової тера-
бронзи — раннього заліза та середини І тис. си. На сьогодні це майже прямокутний у плані
н. е., численними фрагментами пізньосеред- майданчик, розміром біля 90 × 70 м (рис. 1: 1;
ньовічної та поодинокими уламками ранньо- 2: 1—2), обмежений із півночі та півдня сади-
гончарної кераміки. Причому, сам дослідник бами приватної забудови, із заходу — сучасною
сумнівався у визначенні виявлених зразків вулицею Микгород (ділянка підвищується над
ранньогончарного посуду, і припускав, що рівнем вулиці на 1 м), зі сходу — обривом те-
вони можуть бути датовані як Х ст. так і після- раси до р. Тетерів (у цьому місці плато тераси
монгольським часом (Кучера 1985, рис. 1). Ма- підвищується над рівнем заплави на 3—4 м, з
теріали, чітко датовані Х—ХІІІ ст., на території протилежного боку — усього на 1—2 м від рів-
Микгорода під час обстежень 1973 та 1985 рр. ня р. Мики, що пояснюється більшим рівнем
виявлені не були. води у водосховищі). У північно-західній час-
М. П. Кучера вважав укріплення Микгорода тині ділянки, імовірно на місці кам’яної цвин-
залишками пізньосередньовічної церковної са- тарної церкви св. Миколи, збудованої напри-
диби, зміцненої з найбільш вразливого півден- кінці ХVIIІ ст. (Цвік 2015, с. 129), розміщується
ного напрямку валом та ровом. До того ж, виз- садиба Радомишльського лісництва (Товарис-
наний спеціаліст і дослідник фортифікованих тва мисливців і рибалок). Південніше розта-
населених пунктів давньоруського часу був шовані монумент радянським воїнам, учасни-
категоричний у своїх висновках: «Походження кам Другої світової війни, пам’яткоохоронний
укріплення пояснити важко, але воно ніколи знак із написом «Городище» та кам’яна стела
не було “городищем”». Він пропонував шукати на честь заснування міста. Поверхня ділянки
залишки літописного Мичеська в іншій частині задернована, на ній помітні залишки старих
сучасного Радомишля (Кучера 1985, с. 2, 4). До- надмогильних насипів, збереглися кілька ого-
слідник закономірно не включив Радомишль роджених могил із хрестами (кладовище діяло
(«укріплення Микгорода») до своїх узагальню- ще на початку XX ст.) (рис. 2: 1—3). Відомі з
ючих зведень давньоруських городищ (Кучера кінця ХІХ ст. укріплення не збереглися. Рів і
и др. 1984; Кучера 1999). вал, які фіксував ще М. П. Кучера на південь
Л. Є. Махновець, який, правдоподібно, знав від майданчика, нині знівельовані.
про результати досліджень М. П. Кучери, Нами проведені кількаразові обстеження до-
розміщував літописне місто на лівому березі ступних ділянок та схилів тераси над р. Тетерів
р. Мики, між лівим берегом безіменного струм- на північ та південь від території кладовища,
ка та правим берегом ручаю Руленкового (Лі- а також городів садиб вздовж р. Мики — від
топис… 1989, с. 558). стрілки мису й до території Радомишльського
Дослідження 2009 і 2011 рр. здійснені пивзаводу (рис. 1: 2). Детально обстежене міс-
Східно-Волинською експедицією ІА НАН Ук- це селища, виявленого М. П. Кучерою у 1985 р.
раїни , що працювала за програмою «Зводу Під час розвідок не вдалося одержати жодного
пам’яток історії та культури Житомирської уламку кераміки давньоруського часу. Нато-
області». Роботи на території Радомишля про- мість, у різних частинах півострова виявлено
ведені з метою встановлення вірогідного міс- кілька місцезнаходжень доби каменю — епохи
церозташування літописного Мичеська. Насам- бронзи, раннього залізного віку та пізнього се-
перед, розвідкові обстеження були зосереджені редньовіччя.
на території Микгорода, де за вже історично Отже, спеціально організовані пошуки на те-
сформованою традицією локалізовували дав- риторії Микгороду, проведені впродовж двох се-
ньоруське місто. зонів Східно-Волинською експедицією ІА НАН
Сучасний мікрорайон Микгород займає пів- України в різні пори року та за несхожих станів
нічну частину видовженого півострова, утворе- природно-господарських угідь, як і досліджен-
ного порівняно паралельною течією й подаль- ня Г. І. Шовкопляса та М. П. Кучери, не вия-
шим злиттям річок Мики та Тетерева. Довжина вили тут жодних давньоруських матеріалів .
цього півострова становить приблизно 8 км, Охоронний паспорт, складений В. О. Місяцем,
. Перший протікав і впадав у Мику між сучасними . Цікаво, що місцевий переказ про пошуки скарбів
вулицями Петрівською та Старокиївською, дру- на території Микгорода, також переповідає про
гий — між сучасними вулицями Русанівська й невдачу шукачів: «Ще у позаминулому столітті
Лутовецька. спеціальна експедиція, до складу якої входили і
. У дослідженнях 2009 р. приймав участь В. А. То- солдати царської армії, перекопала весь Микго-
машевський, 2011 рр. — А. В. Борисов, І. М. Хоп- род. Солдати скололи багнетами землю, де ко-
тинець та школярі — члени краєзнавчого гуртка лись стояв княжий терем, але так нічого і не
місцевої гімназії. знайшли» (Пирогов, 2017).
Рис. 3. Радомишль, дослідження 2011 р.: 1—12 — шкільний сад та городи на південний захід, підйомний
матеріал; 13, 14 — ділянка на північний схід від школи, через яр, підйомний матеріал; 15—20 — шурф
що фіксує городище на території старого кладо- пошуки закономірно були перенесені на підви-
вища Микгорода, не відповідає дійсній архео- щену терасу лівого берегу р. Мики, навпроти
логічній ситуації й потребує заміни. Існування місця її впадіння в р. Тетерев, у центральній
давньоруського літописного міста в цій частині історичній частині міста Радомишля. Практич-
сучасного Радомишля маловірогідне. Топогра- но весь цей простір зайнятий сучасною міською
фічні умови місцевості, відсутні відповідні фор- забудовою та вуличною мережею. Але, незва-
тифікаційні споруди, характерні для часу згад- жаючи на це, майже відразу ми одержали ба-
ки міста, відсутні культурний шар і матеріали жаний результат.
ХІ—ХІІІ ст., не дозволяють локалізувати літо- На території середньої школи № 3, на ді-
писний Мичеськ на території сучасного мікро- лянці шкільного саду та схилах, а також на
району Микгород, на півострові в місці впадін- городах прилеглих із південного заходу садиб
ня р. Мики у р. Тетерів. (рис. 1: 3; 4: IV), знайдений численний різно-
З огляду на такі обставини та типову топог- часовий підйомний матеріал середньовічного
рафію давньоруських літописних міст, наші часу. Найбільш визначними виявилися знахід-
Рис. 4. Радомишль, садиба школи № 3: I — водопровідно-каналізаційна траншея 2019 р.; II — археологіч-
ні об’єкти та зачистки (1 — об’єкт 1; 2 — об’єкт 2; 3 — зачистка 1; 4 — зачистка 2; 5 — об’єкт 3); III — місце
розташування розвідкового шурфу 2011 р.; IV — площа поширення культурного шару давньоруського часу,
фіксована розвідками 2011 р.; V — огорожа садиби школи та шкільного саду
ки фрагментів давньоруського посуду середи- Шкільна садиба займає центральне поло-

ни — другої половини ХІ ст. та ХІІ—ХІІІ ст. ження на території виокремленого мисового
(рис. 3: 1—12). Окрім вінець давньоруського відрогу плато, який із південного заходу об-
часу також знайдені фрагменти гончарних межувався балкою безіменного струмка, над
стінок і денець, пізньосередньовічних кахель, якою нині прокладена вулиця Старокиївська,
уламок скляної віконниці, точильний брусок, а з північного сходу — коротким необводненим
фрагменти обмазки, металургійні шлаки. На яром. Обидві форми давнього рельєфу нині
південний захід від шкільного саду, на площі сплановані та практично забудовані, але чіт-
присадибного городу, виявлені чотири уламки ко помітні на плані міста 1848 р. Зважаючи на
давньоруської плінфи (див. далі: рис. 8: 1—4). топографічні умови, наявність на цій території
На місці концентрації знахідок на території досить потужного шару та артефактів давньо
саду, за 62 м на південний схід від північно- руського часу, у попередніх публікаціях ми
східного кута будівлі школи та за 58 м на схід зробили висновок, що саме в цьому місці міг
від східного кута майстерні, закладено пробний розташовуватися дитинець (городище) літопис-
невеликий шурф, розміром 1 × 1 м (рис. 4: 6), ного Мичеська (Павленко, Томашевський 2012;
доведений до глибини 1,2 м. Стратиграфія пів- Томашевский, Павленко 2014, с. 495—496).
денно-західної стінки така: зверху — мішаний Керамічні матеріали давньоруського та се-
шар сірого кольору, потужністю до 80 см, що редньовічного часу знайдені нами також і на
містив матеріали XVII—XVIII ст.; нижче заля- окремих ділянках сусідніх мисових відрогів
гав потужний, до 40 см, темно-сірий сильногу- підвищеного плато центральної частини сучас-
мусований культурний шар, у якому знайдені ного міста північніше від садиби школи (рис. 1:
давньоруські профільовані вінця горщиків сере- 3), що вказує на складну багатокомпонентну
дини — другої половини ХІ ст. (рис. 3: 15—20). структуру давнього Мичеська. Зокрема, такі
Рис. 5. Радомишль, 2019 р., садиба школи № 3, вид із півночі на центральну частину траншеї: 1 — об’єкт 1;
2 — об’єкт 2; 3 — зачистка 1; 4 — місце шурфу 2011 р.
Рис. 6. Радомишль, 2019 р., садиба школи № 3, вид зі сходу на південно-західну частину траншеї: 1 — за-
чистка 2; 2 — об’єкт 3
знахідки зроблені на одному із городів за 70 м Траншея, складної конфігурації (рис. 4: І),
північніше шкільного саду (через спланований розпочиналася від північного кута шкільно-
яр, біля напівзруйнованої будівлі старої лазні) го двору, від вхідних воріт, і пролягала в пів-
та поблизу Свято-Троїцької каплички (тут же денному напрямку. Приблизно через 11 м цей
знайдені виразні матеріали епохи бронзи). відрізок закінчувався і траса траншеї повер-
Дослідження 2019 р. Науково охоронно- тала на південній схід, а ще через 30 м знову
рятівні роботи, проведені в середині жовтня змінювала напрямок на південний захід і про-
минулого року співробітниками ДП «НДЦ довжувалася на відстань 40 м уздовж внутріш-
“Охоронна археологічна служба України”» нього дерев’яного паркану, що відділяв спор-
разом із місцевими краєзнавцями , були зу- тивний майданчик від шкільного саду (рис. 5).
мовлені переобладнанням та облаштуванням Далі траншея знову повертала на захід і при-
водопровідно-каналізаційної системи школи. близно через 10—12 м з’єднувалася з іншим
Під час осінніх канікул на території шкільно- сегментом, довжиною біля 28 м, що пролягав із
го спортивного майданчика та частково саду північного заходу на південний схід паралель-
робітники проклали траншею для водопровід- но до стіни господарчої будівлі (майстерні). З
них труб та обладнали кілька колекторів . південного краю цього відрізку, уже на тери-
торії саду, розміщувався колектор. На віддалі
. Про земляні роботи на території садиби серед- 10 м на південний захід у західному кутку саду
ньої школи № 3 повідомили місцеві краєзнавці розмістили ще 2 колектори, поєднані з попе-
Г. В. Цвік та С. Ф. Галицький, які до приїзду нау- реднім ще одним відрізком (рис. 6). Загальна
ковців здійснили нагляд за земляними роботами,
обстежили траншею та зібрали археологічні ма- використання історичних ареалів Радомишля
теріали з відвалів. так і не були розроблені. Історико-археологічний
. Місто Радомишль належить до історичних насе- нагляд за земляними чи будівельними роботами
лених місць України (Про затвердження… 2001). в центральній історичній частині міста не здійс-
Статус історичного місто одержало ще 1976 р. нюється. Це кричуще суперечить статусу і значен-
(Про затвердження… 1976). Але, наскільки нам ню давньоруського літописного міста з тисячоліт-
відомо, охоронні зони пам’яток, межі та режими ньою історією.
довжина траншеї становила бл. 150 м, її шири- вану, над об’єктом 3 (рис. 4: 4, 5), зафіксовані
на на всьому проміжку не перевищувала 0,6 м, (зверху до низу): дерновий поверхневий шар,
а глибина — 1,6—1,7 м. Котловани під колек- товщиною до 15 см; під ним — мішаний шар
тори мали розміри бл. 3,5 × 3 м і були заглиб- сірого кольору, потужністю до 80 см, з тонкими
лені приблизно на 3 м. смугами з дрібних уламків цегли на глибині
На момент початку досліджень південно-за- 0,3 та 0,5 м від сучасної поверхні, та з матеріа-
хідні сегменти траншеї, окрім подвійного кот- лами XVII—XVIII ст.; нижче — блідо-жовтий
ловану в західній частині саду, у якому вже суглинистий прошарок завтовшки 20 см; далі
встановили бетонні кільця колекторів, були вниз — темно-сірий гумусований шар, потуж-
майже повністю засипані землею і виявилися ністю до 40 см, з матеріалами давньоруського
недоступними для обстеження. У північному та часу; і нарешті, з глибини 1,55 м — білий су
центральному сегментах траншеї для встанов- глинистий материк, простежений більш ніж на
лення потужності та стану збереженості куль- 40 см нижче. Стратиграфія зачистки 2 подібна
турних нашарувань нами зроблено декілька до стратиграфії нашого шурфу 2011 р., що роз-
зачисток. На місці концентрації артефактів у ташовувався орієнтовно за 50—55 м східніше.
відвалах стінки траншеї були зачищені особли- Під час обстеження траншеї зафіксовано за-
во ретельно. лишки трьох об’єктів (рис. 4: ІІ. 1, 2, 5). Подає-
Стратиграфія нашарувань у цій частині мо їх описи.
ділянки виявилася практично ідентичною. Об’єкт 1. Викид гумусованого ґрунту, у яко-
Проілюструємо її на прикладі зачистки 1, що му зібрані керамічні матеріали давньоруського
знаходилася приблизно за 26 м на південь від часу (рубежу ХІ—ХІІ (рис. 7: 1) і ХІІ—ХІІІ ст.
південно-східного кута будівлі школи (рис. 4: (рис. 7: 2, 4, 5—15)), уламки плінфи (рис. 8: 5—
3; 5: 3). Під дерновим шаром, товщиною до 6) та кістяний ковзан (?) (рис. 8: 17), зафіксова-
10 см, містився шар сірого ґрунту потужністю ний на поверхні за 25 м на південний схід від
20 см, насичений корінням дерев, щебнем та північно-східного кута будівлі школи, у місці
матеріальними рештками ХХ ст. Нижче, до повороту траншеї на південний захід, навпро-
відмітки 0,6 м, залягав світло-сірий, рихлий, ти шкільної вуличної вбиральні (рис. 4: 1; 5: 1).
однорідний шар, у верхній частині якого за- Тут, під час зачистки стінок траншеї зафіксо-
фіксовані уламки битої цегли (вірогідно, часів вані залишки котловану споруди давньорусь-
спорудження школи). Під ним перебував тон- кого часу.
кий, до 5 см, прошарок жовтого піску. Ще ни- Південна частина об’єкту, довжиною біля
жче простежений темний, гумусований, досить 1,2 м, майже не заглиблена в материк, відріз-
щільний шар, що світлішав у нижніх горизон- нялася від культурного шару більш насиченим
тах, завтовшки до 30—35 см, з якого й походили кольором ґрунту. За нашими спостереженнями,
знахідки давньоруського часу. Нижче, з глиби- у цій частині в обох стінках траншеї фіксува-
ни 1,05—1,1 м і до долівки траншеї на позначці лися залишки печі у вигляді плями завалу пе-
1,6 м, залягав жовтий суглинистий материк. чини, горілого вугілля, залишків перепалених
Цікаво, що по всій простеженій довжині дресвованих каменів, уламків плінфи (рис. 8:
траншеї у її стінках нами не зафіксовані сліди 7—8), фрагментів гончарної кераміки. Завал
жодного перекопу ХІХ—ХХ ст. Сучасна будівля містився на материковому суглинку, його ши-
школи зведена у 1890—1893 рр. для міського рина — 70 см, висота — 25—30 см. Саме з цьо-
двокласного училища на ділянці, яку подару- го сегменту об’єкту походять знайдені під час
вала місту вдова полковника Рузі (Цвік 2015, зачистки верхні профільовані частини горщи-
с. 116). За планом Радомишля 1848 р. ця ді- ків ХІІ—ХІІІ ст., у тому числі й орнаментовані
лянка була частиною великого саду, що простя- (рис. 7: 3, 5), фрагменти гончарних стінок, де-
гався над р. Микою від Старокиївської вулиці нце з клеймом у вигляді хреста в колі (рис. 7:
до сучасного Базарного провулку. Імовірно, 16), кістки тварин. Матеріали, зібрані у відва-
що під час будівництва частина площі, на якій лах на поверхні також концентрувалися над
планували спорудження приміщення учили- цією частиною дослідженої споруди. Північніше
ща, була спланована і вирівняна. Свідченням котлован об’єкту заглиблювався в материк на
цього, на нашу думку, є зафіксований у тран- 60 см, сягаючи дна траншеї. Ширина цього сег-
шеї прошарок супіщаної підсипки. Оскільки ця менту споруди становила 2,6 м. Зазначимо, що
територія прилягає безпосередньо до заднього ця частина котловану менш насичена знахід-
фасаду будівлі із виходом до саду, на ній, при- ками — під час зачистки знайдені лише пооди-
наймні впродовж століття, не проводилися нокі фрагменти стінок гончарного посуду.
будь-які значні земляні роботи. Що і сприяло Стратиграфія нашарувань у місці виявлення
збереженню культурного шару. об’єкту, відрізнялася від загальної стратигра-
Послідовність нашарувань у траншеї на ді- фії траншеї, описаної вище. Від сучасної повер-
лянці шкільного саду дещо відрізнялась. За- хні й до глибини 25 см фіксувався однорідний
чисткою (№ 2) західної стінки в південному шар сірого ґрунту. Під ним простежений пласт
куті котловану середнього колектору та пів- біло-сіро-коричневого суглинку, завтовшки
денної стінки в східному куті сусіднього котло- 14—16 см. Нижче залягав шар темно-сірого
Рис. 7. Радомишль, 2019 р., садиба школи № 3, об’єкт 1: 1—16 — кераміка, 17 — кістка
гумусованого ґрунту, потужністю 8—10 см. На лений у материк на 25 см порівняно з нижньою

глибині 0,56 м від денної поверхні об’єкт пере- межею культурного шару. Довжина котловану
кривав мішаний прошарок світло-сіро-корич- 2 м. Стінки об’єкту прямовисні, майже рівні.
невого кольору, насичений грудками перепа- Заповнення гумусоване, темнішого кольору,
леної глини (що в деяких місцях утворювали ніж культурний шар. Під час зачистки стінок
щільну суцільну смугу яскраво оранжевого ко- траншеї в місці об’єкту виявлені орнаментовані
льору), дрібної жорстви та вугликів. Товщина стінки та денця посуду давньоруського часу,
прошарку становила біля 3 см над південною численні фрагменти кісток тварин, дресвоване
та 5—6 см над північною частинами виявленої каміння. У викиді траншеї над об’єктом також
споруди. Нижче залягав культурний шар із знайдені фрагменти давньоруської кераміки,
впущеним із нього об’єктом. Його потужність, шляпка залізного цвяха діаметром 21 мм та
разом із заповненням котловану в північній кілька керамічних стінок ХVII—XVIII ст. На
частині об’єкту, становила 1,14 м, у півден- одному із денець містилося клеймо у вигляді
ній — 0,54 м. хреста з п’яти крапок у крузі (рис. 9: 4). Про-
Об’єкт 2. Зафіксований на відстані 9,5 м на фільовані датуючі верхні частини горщиків не
південний захід від об’єкту 1 та за 20 м на пів- знайдені. На нашу думку, об’єкт датується дав-
денний схід від північно-східного кута ризаліту ньоруським часом.
шкільної будівлі (рис. 4: 2; 5: 2). Об’єкт фіксу- Об’єкт 3 виявлений у південно-східній стін-
вався в обох стінках траншеї. Котлован заглиб- ці котловану крайнього колектору в західному
Рис. 8. Радомишль, фрагменти плінфи: 1—4 — збори 2011 р на городах садиб на південний схід від шкіль-
ного саду; 5—8 — роботи 2019 р., об’єкт 1, заповнення та викид
кутку саду (рис. 4: 5; 6: 2). На глибині 1,35— чатку XІV (рис. 10: 14—16) та XVII—XVIII ст.
1,55 м стінка була пошкоджена ямою, зробле- (рис. 10: 17—20), фрагменти гончарних стінок,
ною підбоєм, а довкола лежали фрагменти ві- у тому числі й із лінійним, хвилястим та ніг-
нець гончарного посуду середини Х (рис. 10: 2), тьовим орнаментом (рис. 10: 11—13), та денець
X—XI (рис. 10: 4—6), XI—XII (рис. 10: 7), XII— (рис. 10: 21), кістки тварин, кородований, до-
XIII (рис. 10: 8—9), другої половини XІII — по- сить важкий, залізний виріб (колун?) (рис. 10:
тованих і неорнаментованих стінок та

нижніх частин посуду давньоруського
часу (рис. 9: 3). Під час зачистки сті-
нок траншеї контури об’єкту не вияв-
лені. Цілком імовірно, що в цьому міс-
ці знаходилась невелика за розміром
господарча яма, що повністю потрапи-
ла в створ траншеї і, відповідно, була
зруйнована.
Отже, у результаті проведених ря-
тувальних робіт, ми отримали незапе-
речні підтвердження наявності в істо-
ричній частині Радомишля на терасі
високого лівого берегу р. Мики досить
потужного, непогано збереженого куль-
турного шару та об’єктів давньорусь-
кого часу. Також вдалося сформувати
колекцію артефактів та керамічних
виробів Х—XVIІI ст., яку передано до
місцевого народного краєзнавчого му-
зею для створення першої невеличкої
Рис. 9. Радомишль, 2019 р., садиба школи № 3: 1—3 — зачист експозиції з оригінальними матеріа-
ка 1, 4 — об’єкт 2 лами, що репрезентують матеріальну
культуру літописного Мичеська.
23). Звідси, зі слів Г. В. Цвіка та С. Ф. Галиць Фрагменти плінфи давньоруського часу
кого, що зібрали матеріали з пошкодженого знайдені нами й під час розвідкових обстежень
об’єкта, походить і залізний ніж із кородова- 2011 р. на поверхні розораного городу на пів-
ним лезом та кістяним держаком (рис. 10: 24). денний захід від шкільного саду (рис. 8: 1—4), і
Руків’я видовжено-овальної в перетині форми в процесі рятувальних робіт 2019 р. — у викиді
розміром 33 × 24 мм, 11,5 см завдовжки, з трі- ґрунту (рис. 8: 5—6) та під час зачистки печі
щиною в нижній частині біля леза. Довжина об’єкту 1 в стінці траншеї (рис. 8: 7—8). Знахід-
леза — 7,5 см. ки 2011 р. невеликі, найбільший фрагмент
Контурів заповнення споруди на площі до- має розмір 11 × 8,4 см, інші — не перевищують
ступній для зачистки, завдовжки біля 90 см, 6 × 5 см, товщиною до 4 см. Фрагменти 2019 р.
виявити не вдалося. У нижній частині гуму- більші за розміром, але, на жаль, за цими
сованого культурного шару (стратиграфію на- уламками неможливо встановити абсолютні
шарувань див. вище) зафіксована яма завшир- розміри плінфи (реальні довжину й ширину
шки 75 см і заввишки 22—26 см, заглиблена виробу). Фрагменти мають розміри: 22 × 12,4 ×
в стінку котловану на 25 см. На цьому рівні 4,4 (рис. 8: 6), 16,5 × 16 × 4,4 (рис. 8: 8), 12,5 ×
чітко фіксувався суглинистий материк, у вер- 4,4—6 × 4,2 (рис. 8: 5), 10,3 × 4,7 × 4,9 см (рис. 8:
хній частині — яскраво-оранжевого кольору, 7). Тісто досить щільне, але пористе, з великим
що, вірогідно, набув такого забарвлення під вмістом дрібної жорстви та досить великих за
дією високих температур. На ньому залягав розміром шматків кварцу та інших мінералів.
біло-сірий попелястий шар, насичений чорни- Уламки не містять залишків розчину, але по-
ми вугликами, потужністю до 10 см. У цьому мітні сліди вогню чи органіки. За складом тіста
шарі знайдені численні уламки дрібних пере- радомишльська плінфа має аналогії з будівель-
палених каменів (пісковик), фрагменти вінець ним матеріалами київських храмів — церкви
X ст. (рис. 10: 1, 3), гончарних стінок та денець на садибі Художнього інституту, Михайлівсь-
(рис. 10: 22), кістки великої худоби й особливо кого Золотоверхого собору, Спаса на Берестові,
багато дрібних кісток птахів. Керамічні ма- ремонту Десятинної церкви початку ХІІ ст., і,
теріали більш пізнього часу під час зачистки за попереднім визначенням Д. Д. Йолшина,
не виявлені. Вірогідно, що в цьому місці нами може бути датована кінцем ХІ — початком
зафіксовані залишки вогнища чи печі. ХІІ ст.
Зачистка 1 (яма?) поставлена на відстані Знахідки фрагментів плінфи в різних части-
33 м на південний захід від об’єкту 1 та при- нах майданчика, як на поверхні так і в об’єктах,
близно за 26 м на південь від південно-східно- на нашу думку, не є випадковістю. Вони мо-
го кута будівлі школи (рис. 4: 3; 5: 3). Зачистка жуть свідчити про існування на території цієї
здійснена на місці фіксації у відвалі викиду частини літописного Мичеська мурованої дав-
попелу, у якому були знайдені вінце ліпного ньоруської церкви. Якщо прийняти до уваги
горщика із нігтьовими (?) защипами по краю та літописне повідомлення, що під Мичеськом
плечику (рис. 9: 1), вінце гончарного горщика Ізяслава Мстиславича зустріла «…дружина
ХІІ—ХІІІ ст. (рис. 9: 2) та фрагменти орнамен- многое множество . иже сѣдѧхуть по Тете-
Рис. 10. Радомишль, 2019 р., садиба школи № 3, об’єкт 3: 1—22 — кераміка; 23 — виріб із заліза; 24 — ніж
із кістяною ручкою
Рис. 11. Радомишль, 2019 р. Свинцева печатка з написом «Дніслово». Випадкова знахідка під час реконс-
трукції Соборного майдану (фото С. Ф. Галицького)
реви…» (ПСРЛ, 2, стб. 413), то таке припущен- ництва собору у 1883 р., чи, принаймні, на по-
ня не виглядає дивним. У літописному місті, чатку ХХ ст. (Цвік 2015, с. 105, 106)). На від-
до якого тяжіли земельні володіння князівсь- критій площі місцеві «любителі давньої історії»
ких дружинників, яке, вірогідно, було центром знаходили кераміку доби пізнього середньовіч-
відповідної волості в середній течії р. Тетерів, чя, мідні монети XVII—XVIII ст. («боратинки»),
був побудований кам’яний храм, на кошти і залізні речі . На відстані орієнтовно 10 м у
для потреб представників військової еліти. На напрямку на південній захід від центральних
площі шкільної садиби нашими роботами поки вхідних воріт на подвір’я Свято-Миколаївсько-
що не зафіксований шар руйнування кам’яної го храму (рис. 1: 4), на цьому ж рівні, виявлена
споруди. Залишки храму (фундаменти, фунда- висла свинцева печатка з написом «Дніслово»
ментні рови, блоки кладки) можуть знаходити- (рис. 11). Разом із печаткою знайдені: фраг-
ся і на прилеглих ділянках тераси (вірогідно їх мент гладкого патинованого скляного браслету
потрібно шукати північніше ділянки шкільно- салатового кольору; ліроподібна лита пряжка з
го саду) . рифленням по рамці, прямокутною основою та
Факт виявлення непоодиноких фрагментів розширеним напівкруглим приймачем без пе-
давньоруської плінфи є неординарним для цієї ремички для кріплення голки; D-подібна про-
території Київської землі (відома тільки одна ста пряжка; округле, злегка погнуте, поясне
мурована церква давньоруського часу на Жи- кільце. Речі лежали на місці траси старої тран-
томирщині — храм св. Василія в Овручі) та шеї теплопостачання, що пролягала від церкви
спонукає до проведення спеціального комплек- до готелю. Вірогідно, що під час минулого обла-
сного архітектурно-археологічного досліджен- штування міських комунікацій були порушені
ня для виявлення та вивчення досі невідомої культурні горизонти давньоруського часу, що
давньоруської церкви рубежу ХІ—ХІІ ст. залягають глибше, і в такий спосіб названі речі
Випадкова знахідка свинцевої печатки. потрапили у горішні шари засипки траншеї.
За кілька днів після завершення наших ряту- Свинцева печатка округлої форми, діаметром
вальних робіт на садибі школи № 3 у місті роз- 25—27 мм. Канал для шнура розташовано вер-
почалися роботи з реконструкції центральної тикально. На лицевій стороні напис «Дніслово»,
площі — Соборного майдану. На ділянці між розміщений у три рядки: Дѣ / (N)ЬСЛ / ОВО
Свято-Миколаївським храмом та готелем Кар- (поверхня печатки пошкоджена, рубець прохо-
патія послідовно було знято асфальт, давнішу дить через літеру N). Навколо напису точковий
бруківку, що містилася нижче, та шар піску, що обідок. На зворотній стороні зображення свято-
підстилав бруківку. У результаті, на глибині го в повний зріст. Риси обличчя та борода від-
приблизно 30 см від поверхні сучасної проїж- сутні або затерті. Права рука постаті зігнута в
джої частини, виявилися доступні законсер- лікті і тримає спис, ліва — оперта на щит оваль-
вовані з кінця ХІХ ст. шари ґрунту (бруківка, ної форми. Праворуч від фігури міститься на-
вірогідно, укладена після завершення будів- пис із трьох літер у стовпчик, з якого більш чи
менш можна розібрати тільки горішню літеру
. Між іншим, у Радомишлі, і, зокрема, у середови- Θ (св. Федір?). Ліворуч — напис А / Г(І) / О / С
щі місцевих священників, побутує легенда про (’άγιος — святий), також розміщений у стовпчик
будівництво в місті в Х ст. «однієї з перших цер- (літера І меншого розміру, затерта, ледь по-
ков Київської Русі» на честь св. Миколи. Цю гіпо- мітна). Навколо зображення точковий обідок
тетичну церкву традиція пов’язує із Микгородом
(У Радомишлі… 2014). . Інформація С. Ф. Галицького.
(рис. 11). Сучасне місцезнаходження печатки ktorym horodyszczem rzeka nazwiskiem Mуka w

не відоме. rzeke Teterew ustiem wpada…» (Руська… 2002,
Такий сфрагістичний тип, а саме поєднання с. 290). Замок також згадується 1593 р. у пере-
напису «Дніслово» та зображення св. Федора, ліку володінь Печерського монастиря та 1595 р.
атрибутований В. Л. Яніним як печатки князя у документі про напад на радомишльський
Мстислава-Федора Володимировича. Загалом, маєток, а опис замку 1774 р., який на той час
відповідно до гіпотези дослідника, печатки належав уніатським митрополитам, опубліку-
з написом «Дніслово» датовані рубежем ХІ— вали О. С. Пілько та Л. В. Тимошенко (1997,
ХІІ ст. і побутують виключно за часів київсь- с. 24, 25).
кого княжіння Святополка Ізяславича (1093— Найвагомішим серед цього переліку є запис
1113 рр.) (Янин 1970, с. 82, 184, 84—85). Руської метрики 1579 р., у якому згадується
На території Житомирщини відома принай- про облаштування замку на пустому городищі.
мні ще одна аналогічна висла свинцева печат- На нашу думку, згадане городище, і є залиш-
ка. Походить вона із с. Стара Котельня (давньо ками давньоруського Мичеська. Вірогідно, під-
руський Котельнич) і була знайдена у 1980 р. новлені укріплення дитинця стали складовою
(Янин, Гайдуков 1998, с. 124, рис. 83). Можли- новітнього замку, його цитаделлю, і в такому
во, обидві печатки відтиснуті з однієї, або дуже вигляді збереглися до початку ХІХ ст. Зовнішні
близької, матриці. На печатці з Котельні чітко вали «окольного міста» могли бути побудовані
промальовані риси обличчя святого, а також як за давньоруських часів (укріплення під-
помітне «гроно» з чотирьох точок між літерами квадратної форми відомі в давньоруській фор-
В і О. Вірогідно, що такі ж точки були присутні тифікації), так і вже у XVI ст. Зазначимо лише,
й на радомишльській печатці (дуже схоже, що що місця знахідок фрагментів давньоруської
вони були затерті), але за наявним фото ствер- кераміки поблизу Свято-Троїцької каплички
джувати це важко. Усі інші характерні особли- 2011 р. та свинцевої печатки й металевих арте-
вості, як то форма літер, розміщення окремих фактів у південно-західній частині Соборного
точок між ними, обриси фігури святого, вкрай майдану у 2019 р. знаходяться в межах внут-
подібні на обох знахідках. рішньої території цих укріплень.
Зазначимо, що в нашому випадку важливий, Причини ж виникнення легенди про пере-
власне, не сам факт знахідки вислої свинцевої несення міста, на нашу думку, варто шукати в
печатки та її сфрагістичні особливості, а місце прагненні Києво-Печерського монастиря збе-
виявлення давньоруських артефактів на ділян- регти власні земельні володіння на Правобе-
ці, віддаленій від краю тераси вглиб плато на режжі після Андрусівського мирного договору
250—270 м (і орієнтовно за 300 м на північ від 1667 р. і, можливо, потрібно розглядати в кон-
шкільної садиби), що може вказувати на наяв- тексті виникнення та побутування відомого
ність на цій території культурних нашарувань фальсифікату — «грамоти Андрія Боголюбсь-
давньоруського часу. кого», її Повної редакції. Розгляд аргументації
Радомишльський замок. Результати про- такого припущення потребує окремої розлогої
ведених нами польових досліджень підтверд- публікації.
жуються аналізом картографічних матеріалів Поєднання плану Радомишля 1800 р. із су-
та актових джерел. На плані Радомишля часним планом міста, показало територіаль-
1800 р. (План… 1800) на лівому березі р. Мики ний збіг розташування укріплень на плані з
(сучасне русло р. Тетерів) показані укріплен- місцем виявлення ділянок культурного шару
ня, залишки середньовічного замку, — кругла давньоруського часу, і дало змогу нам висло-
цитадель і прямокутне в плані окольне місто вити припущення, що дитинець Мичеська зай-
(рис. 12). Нині ці укріплення знівельовані. мав виокремлений мисовий останець, на якому
Повідомлення про замок у Радомишлі досить нині розміщується садиба школи № 3 (Тома-
рідкісні та довгий час не потрапляли до поля шевский, Павленко 2014, с. 496). Нове ретель-
зору дослідників середньовічної фортифікації. не суміщення плану 1800 р. із сучасною топо-
Причиною цього, на думку Л. В. Тимошенка є основою більш детального масштабу дає змогу
те, що місто впродовж XVI—XVIII ст. не мало уточнити і скорегувати це припущення. Більш
магдебургського права й належало до церков- вірогідно, що цитадель (і, відповідно, дитинець
них володінь, а актовий матеріал про розвиток давньоруського міста) розташовувалася північ-
міста майже не відкладався (Пілько, Тимошен- ніше — на сусідньому мисовому відрозі плато,
ко 1997, с. 24). Перші згадки про замок у Радо- що займає квартал, обмежений сучасними вули-
мишлі, за матеріалами зібраними О. Яблонов- цями Міськради, В. Житомирська, Купальська
ським, мають дату 1572 р. Уже тоді місто було та Троїцька. Вали «окольного града» проходи-
центром середньовічної Тетерівської волості, ли через квартал між сучасною вул. Міськради
що належала Києво-Печерському монастирю й Соборним майданом, повертали на північний
(Jabłonowski 1894, s. 79, 231, 553). 1579 р. да- схід у районі вул. М. Житомирська північніше
тується дозвіл Мелетію Хребтовичу, архіман- готелю Карпатія, тягнулися до вул. Русанівсь-
дриту Печерському, осадити замок і місто на кої, де, північніше перехрестя з вул. 9-го Січня,
церковних ґрунтах «… na horodyszczu (!), pod знову завертали в напрямку на південний схід
Рис. 12. Фрагмент плану Радомишля 1800 р. (План… 1800). Сектор картографічних видань НБУВ
і далі, імовірно поза територією сучасного місь- го міста. Такі роботи мають передбачати цілу
кого ринку, тягнулися до краю тераси й ниніш- низку заходів, які повинні реалізовуватися
нього русла р. Тетерів. На території садиби комплексно, серед них: а) проведення розвідки
школи № 3, вірогідно, містилося передгороддя та шурфування на території комунальних та
давньоруського міста (про що може свідчити й приватних садиб, розміщених на терасі лівого
досить низька щільність зафіксованих об’єктів берега р. Мики для встановлення контурів роз-
у дослідженій траншеї). Але, достеменно під- повсюдження та потужності культурного шару
твердити те чи інше припущення, можливо давньоруського часу; б) організація археоло-
тільки після проведення спеціальних подаль- гічного нагляду за земляними та будівельни-
ших археологічних досліджень. ми роботами в історичній частині міста, на те-
Отже, питання про локалізацію літописного риторії обмеженій хоча б сучасними вулицями
Мичеська можна вважати принципово виріше- Старокиївська, М. Житомирська та Русанівсь-
ним. Для формування повноцінного уявлення ка; в) проведення археологічних розкопок із
про давньоруський Мичеськ необхідне плану- метою встановлення планувальної структури,
вання та проведення подальших спеціальних стратиграфії та хронології міської забудови,
додаткових історико-археологічних досліджень вивчення особливостей матеріальної культури
із метою детального вивчення давньорусько- мешканців; г) спеціальний пошук залишків
та характеру фортифікаційних споруд давньо- відки) в зоні будівництва ПЛ 750 кВ Рівненська

руського міста та середньовічного замку; д) спе- АЕС — Київська та заходу ПЛ 750 кВ ЧАЕС-ХАЕС
ціальні архітектурно-археологічні дослідження на ПС 750 кВ Київська, 1. НА ІА НАН України,
ф. 64.
для пошуку залишків мурованої церкви рубежу
Пирогов, О. 2017. Скарби Радомишля та його око-
ХІ—ХІІ ст.; е) розроблення охоронних зон, меж лиць. Житомирщина: обласна офіційна громадсь-
та режимів використання історично-археоло- ко-політична газета, 47 (4 липня), с. 9.
гічних ареалів міста; є) проведення розвідок у Пілько, О. С., Тимошенко, Л. В. 1997. Описи Ра-
найближчій окрузі Радомишля для пошуку по- домисльського замку. В: Костриця, М. Ю. (ред.).
селень «дружины многое множество», виокрем- Житомирщина крізь призму століть. Матеріали
лення та вивчення давньоруської тетерівської Всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції,
волості; ж) створення новітньої спеціальної му- 17—19 вересня 1997 р. Житомир: Журфонд, с. 24-26.
План… 1800. План города Радомысля. 1 : [8400],
зейної експозиції, присвяченої давньоруському
100 саж. в дюйме. В: Масловский, А. и др. Атлас
та середньовічному Мичеську—Радомишлю. Киевской губернии, состоящей из Генеральной кар-
ты двенадцати городовых планов и двенадцати
ЛІТЕРАТУРА поветовых карт. Копировал Яков [Тюньков] и др.
1 : [840000]. Киев.
Антонович, В. Б. 1889. О городищах до-княжес- Похилевич, Л. 1864. Сказания о населённых мес-
кого и удельно-вечевого периода, находящихся в тностях Киевской губернии. Киев: Киевопечерская
западной части древней Киевской земли. Чтения в лавра.
Историческом обществе Нестора-летописца, ІІІ, Про затвердження… 1976. Про затвердження
с. 10-16. переліку старовинних малих і середніх міст та
Антонович, В. Б. 1895. Археологическая карта інших населених пунктів республіки, що мають
Киевской губернии. (Приложение к XV т. «Древнос- пам’ятники історії, археології, містобудівництва
ти»). Москва: М. Г. Волчанинов. і архітектури: постанова Ради Міністрів УРСР від
Грушевский, М. 1891. Очерк истории Киевской 24 листопада 1976 р. № 532 (online). Режим доступу:
земли от смерти Ярослава до конца XIV столетия. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/532-76-%D0%BF
Киев: Императорский Университет Св. Владимира. (Дата звернення 1 грудня 2019).
Клепатский, П. Г. 1912. Очерки Киевской земли: Про затвердження… 2001. Про затвердження
Литовский период. Одесса: Техник, 1. Списку історичних населених місць України: пос-
Кононенко, О. М. 2007. Звіт про археологічні танова Кабінету Міністрів України від 26 липня
розвідки в Радомишльському районі Житомирської 2001 р. № 878 (online). Режим доступу: https://zakon.
області в 2007 р. НА ІА НАН України, ф. 64, rada.gov.ua/laws/show/878-2001-%D0%BF (Дата звер-
2007/245. нення 01 грудня 2019).
Куза, А. В. 1996. Древнерусские городища X— ПСРЛ 2001. Полное собрание русских летописей,
XIII веков. Свод археологических памятников. Мос- 2: Ипатьевская летопись, 2-е изд. Москва: Языки
ква: Христианское издательство. славянской культуры.
Кучера, М. П. 1973. Звіт про обстеження горо- Руська… 2002. Руська (Волинська) метрика:
дищ на Волині й Поділлі у 1973 р. НА ІА НАН Ук- Регести документів Коронної канцелярії для ук-
раїни, ф. 64, 1973/18. раїнських земель (Волинське, Київське, Брацлавсь-
Кучера, М. П. 1985. Отчёт о работе экспеди- ке, Чернігівське воєводства) 1569—1673. Київ: Ін-
ции по исследованию Змиевых валов на Левобе- тертехнологія.
режье Днепра в 1985 г. НА ІА НАН України, ф. 64, Телегін, Д. Я. (ред.). 1966. Археологічні пам’ятки
1985/30. Української РСР (Короткий список). Київ: Наукова
Кучера, М. П. 1999. Слов’яно-руські городища думка.
VIII—XIII cт. між Саном і Сіверським Дінцем. Терещук, К. І. 1981. Середньовічні торговельні
Київ: ІА НАН України. шляхи Східної Волині. Археологія, 36, с. 74-85.
Кучера, М. П., Сухобоков, О. В., Беляева, С. А., Бла Томашевский, А. П., Павленко, С. В. 2014. Горо-
жевич, Н. В., Горишний, П. А., Смиленко, А. Т., Ор дища и укрепления средневековой Овручской во-
лов, Р. С., Иченская, О. В. 1984. Древнерусские поселе- лости. В: Толочко, П. П. (ред.). Міста Давньої Русі.
ния Среднего Поднепровья. Киев: Наукова думка. Збірка наукових праць пам’яті А. В. Кузи. Київ:
Літопис… 1989. Літопис Руський за Іпатським Стародавній Світ, с. 470-512.
списком. Переклав Л. Махновець. Київ: Дніпро. Третьяков, П. Н. 1940. Днепровская (Славянская)
Меньков, П. К. 1848. Военно-статистическое экспедиция. НА ИИМК РАН. Рукописный отдел,
обозрение Российской Империи, 10, ч. 1: Киевская ф. 35, оп. 1940, д. 13—26.
губерния. Санкт-Петербург: Департамент Генераль- Третьяков, П. Н. 1946. Восточно-славянские пле-
ного Штаба. мена в свете археологических исследований послед-
Милян, Т. 2015. Дослідження пам’яток на Радо- них лет. Краткие сообщения ИИМК, ХІІІ, с. 39-44.
мишльщині у 2009—2011 рр. Вісник рятівної ар- Третьяков, П. Н. 1952. Древлянские «грады». В:
хеології (Аcta Archaeologiae Conservativae), 1, с. 160- Академику Борису Дмитриевичу Грекову ко дню се-
180. мидесятилетия. Москва: АН СССР, с. 64-68.
Насонов, А. Н. 1951. «Русская земля» и образова- У Радомишлі… 2014. У Радомишлі ремонтують
ние территории древнерусского государства. Моск- Свято-Миколаївський храм. Radomyshl.info. Ін-
ва: АН СССР. тернет-газета міста Радомишль (online). Режим
Павленко, С. В., Томашевський, А. П. 2012. Архео доступу: http://radomyshl.info/novyny-mista/2037-y-
логічні дослідження Радомишля. Археологічні до- radomishl-remontyut-sviato-mikolavskii-hram (Дата
слідження в Україні 2011 р., с. 224. звернення 29 листопада 2019).
Петраускас, А., Златогорський, О., Милян, Т., Цвік, Г. В. 2015. Історія Радомишля. 2-е вид.,
Осаульчук, О. 2010. Археологічні обстеження (роз- випр. і доп. Житомир: М. Косенко.
Шовкопляс, І. Г. 1964. Палеолітична стоянка Pyrohov, O. 2017. Skarby Radomyshlia ta yoho okolyts.
Радомишль (попереднє повідомлення). Археологія, Zhytomyrshchyna: oblasna ofitsiina hromads’ko-politychna
XVI, с. 89-102. hazeta, 47 (4 lypnia), s. 9.
Шовкопляс, І. Г. 1965. Радомышльская стоянка Pilko, O. S., Tymoshenko, L. V. 1997. Opysy Radomyslsko-
ho zamku. In: Kostrytsia, M. Yu. (ed.). Zhytomyrshchyna kriz
памятник начальной поры позднего палеолита В: pryzmu stolit. Materialy Vseukrainskoi naukovo-kraieznav-
Бадер, Н. О., Иванова, И. К., Величко, А. А. (ред.). choi konferentsii, 17—19 veresnia 1997 r. Zhytomyr: Zhur-
Стратиграфия и периодизация палеолита Вос- fond, s. 24-26.
точной и Центральной Европы: К VII Конгрессу Plan… 1800. Plan goroda Radomyslia. 1 : [8400], 100 sazh.
INQUA (США, 1965). Москва: Наука, с. 104-116. v diuime. In: Maslovskii, A. i dr. Atlas Kievskoi gubernii, sos-
Янин, В. Л. 1970. Актовые печати Древней Руси X— toiashchei iz Generalnoi karty dvenadtsati gorodovykh planov
XV вв., 1: Печати X — начала XIII в. Москва: Наука. i dvenadtsati povetovykh kart. Kopiroval Iakov [Tiunkov] i dr.
Янин, В. Л., Гайдуков, П. Г. 1998. Актовые печа- 1 : [840000]. Kiev.
Pokhilevich, L. 1864. Skazaniia o naselennykh mestnos-
ти Древней Руси X—XV вв., 3: Печати, зарегистри-
tiakh Kievskoi gubernii. Kiev: Kievopecherskaia lavra.
рованные в 1970—1996 гг. Москва: Интрада. Pro zatverdzhennia… 1976. Pro zatverdzhennia pereliku
Jabłonowski, A. 1894. Polska XVI wieku pod starovynnykh malykh i serednikh mist ta inshykh naselenykh
względem geograficzno-statystycznym, Х: Ziemie ruskie. punktiv respubliky, shcho maiut pam’iatnyky istorii, arkhe-
Ukraina (Kijów — Bracław), ІІ. Dział 2-gi. Warszawa: olohii, mistobudivnytstva i arkhitektury: postanova Rady
Księgarnia Gebethnera I Wolffa. Źródła dziejowe, XXII. Ministriv URSR vid 24 lystopada 1976 r. N 532 (online).
Rulikowski, E. 1888. Radomyśl. W: Sulimierski, F., Rezhym dostupu: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/532-
Chlebowski, B., Walewski, W. (red.). Słownik geografic- 76-%D0%BF (Data zvernennia 1 hrudnia 2019).
zny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Pro zatverdzhennia… 2001. Pro zatverdzhennia Spysku
istorychnykh naselenykh mists Ukrainy: postanova Kabi-
IX: Poźajście — Ruksze. Warszawa: Wieku, s. 428-431. netu Ministriv Ukrainy vid 26 lypnia 2001 r. N 878 (online).
Nowy-Świat, 61. Rezhym dostupu: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/878-
2001-%D0%BF (Data zvernennia 1 hrudnia 2019).
PSRL 2001. Polnoe sobranie russkikh letopisei, 2: Ipat-
evskaia letopis, 2-e izd. Moskva: Iazyki slavianskoi kultury.
REFERENSCES Ruska… 2002. Ruska (Volynska) metryka: Rehesty doku-
Antonovich, V. B. 1889. O gorodishchakh do-kniazheskogo mentiv Koronnoi kantseliarii dlia ukrainskykh zemel (Volyn-
i udelno-vechevogo perioda, nakhodiashchikhsia v zapadnoi ske, Kyivske, Bratslavske, Chernihivske voievodstva) 1569—
chasti drevnei Kievskoi zemli. Chteniia v Istoricheskom obsh- 1673. Kyiv: Intertekhnolohiia.
chestve Nestora-letopistsa, ІІІ, s. 10-16. Telehin, D. Ya. (ed.). 1966. Arkheolohichni pam’iatky
Antonovich, V. B. 1895. Arkheologicheskaia karta Kievskoi Ukrainskoi RSR (Korotkyi spysok). Kyiv: Naukova dumka.
gubernii. (Prilozhenie k XV t. «Drevnosti»). Moskva: M. G. Vol- Tereshchuk, K. I. 1981. Serednovichni torhovelni shliakhy
chaninov. Skhidnoi Volyni. Arkheolohiia, 36, s. 74-85.
Grushevskii, M. 1891. Ocherk istorii Kievskoi zemli ot Tomashevskii, A. P., Pavlenko, S. V. 2014. Gorodish-
smerti Iaroslava do kontsa XIV stoletiia. Kiev: Imperatorskij cha i ukrepleniia srednevekovoi Ovruchskoi volosti. In:
Universitet Sv. Vladimira. Tolochko, P. P. (ed.). Mista Davnoi Rusi. Zbirka naukovykh
Klepatskii, P. G. 1912. Ocherki Kievskoi zemli: Litovskii prats pam’iati A. V. Kuzy. Kyiv: Starodavnii svit, s. 470-512.
period. Odessa: Tekhnik, 1. Tretiakov, P. N. 1940. Dneprovskaia (Slavianskaia) ek-
Kononenko, O. M. 2007. Zvit pro arkheolohichni rozvidky speditsiia. NA IIMK RAN. Rukopisnyi otdel, f. 35, op. 1940,
v Radomyshlskomu raioni Zhytomyrskoi oblasti v 2007 r. NA d. 13—26.
IA NAN Ukrainy, f. 64, 2007/245. Tretiakov, P. N. 1946. Vostochno-slavianskie plemena v
Kuza, A. V. 1996. Drevnerusskie gorodishcha X—XIII vek- svete arkheologicheskikh issledovanii poslednikh let. Kratkie
ov. Svod arkheologicheskikh pamiatnikov. Moskva: Khristian- soobshchenia IIMK, XІІІ, s. 39-44.
skoe izdatelstvo. Tretiakov, P. N. 1952. Drevlianskie «grady». In: Akademiku
Kuchera, M. P. 1973. Zvit pro obstezhennia horodyshch na Borisu Dmitrievichu Grekovu ko dniu semidesiatiletiia. Mosk-
Volyni y Podilli u 1973 r. NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 1973/18. va: AN SSSR, s. 64-68.
Kuchera, M. P. 1985. Otchet o rabote ekspeditsii po issle- U Radomyshli… 2014. U Radomyshli remontuiut Svi-
dovaniiu Zmievykh valov na Levoberezhe Dnepra v 1985 g. ato-Mykolaivskyi khram. Radomyshl.info. Internet hazeta
NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 1985/30. mista Radomyshl (online). Rezhym dostupu: http://radomy-
Kuchera, M. P. 1999. Slov’iano-ruski horodyshcha VIII— shl.info/novyny-mista/2037-y-radomishl-remontyut-sviato-
XIII st. mizh Sanom i Siverskym Dintsem. Kyiv: NA IA NAN mikolavskii-hram (Data zvernennia 29 lystopada 2019).
Ukrainy. Tsvik, H. V. 2015. Istoriia Radomyshlia. 2-e vyd., vypr. i
Kuchera, M. P., Sukhobokov, O. V., Beliaeva, S. A., Bla dop. Zhytomyr: M. Kosenko.
zhevich, N. V., Gorishnii, P. A., Smilenko, A. T., Orlov, R. S., Shovkoplias, I. H. 1964. Paleolitychna stoianka Radomy-
Ichenskaia, O. V. 1984. Drevnerusskie poseleniia Srednego shl (poperednie povidomlennia). Arkheolohiia, XVI, s. 89-102.
Podneprovia. Kiev: Naukova dumka. Shovkoplias, І. G. 1965. Radomyshlskaia stoianka pa-
Litopys… 1989. Litopys Ruskyi za Ipatskym spyskom. miatnik nachalnoi pory pozdnego paleolita In: Bader, N, O.,
Pereklav L. Makhnovets. Kyiv: Dnipro. Ivanova, I. K., Velichko, A. A. (eds.). Stratigrafiia i periodi-
Menkov, P. K. 1848. Voenno-statisticheskoe obozrenie Ros- zatsiia paleolita Vostochnoi i Tsentralnoi Evropy: K VII Kon-
siiskoi Imperii, 10, ch. 1: Kievskaia guberniia. Sankt-Peter- gressu INQUA (SShA, 1965). Moskva: Nauka, s. 104-116.
burg: Departament Generalnogo Shtaba. Ianin, V. L. 1970. Aktovye pechati Drevnei Rusi X—XV vv.,
Mylian, T. 2015. Doslidzhennia pam’iatok na Radomy- 1: Pechati X — nachala XIII v. Moskva: Nauka.
shlshchyni u 2009—2011 rr. Visnyk riativnoi arkheolohii Ianin, V. L., Gaidukov, P. G. 1998. Aktovye pechati Drev-
(Acta Archaeologiae Conservativae), 1, s. 160-180. nei Rusi X—XV vv., 3: Pechati, zaregistrirovannye v 1970—
Nasonov, A. N. 1951. «Russkaia zemlia» i obrazovanie ter- 1996 gg. Moskva: Intrada.
ritorii drevnerusskogo gosudarstva. Moskva: AN SSSR. Jabłonowski, A. 1894. Polska XVI wieku pod względem ge-
Pavlenko, S. V., Tomashevskyi, A. P. 2012. Arkheolohich- ograficzno-statystycznym, Х: Ziemie ruskie. Ukraina (Kijów —
ni doslidzhennia Radomyshlia. Arkheolohichni doslidzhennia Bracław), ІІ. Dział 2-gi. Warszawa: Księgarnia Gebethnera I
v Ukraini 2011 r., s. 224. Wolffa. Źródła dziejowe, XXII.
Petrauskas, A., Zlatohorskyi, O., Mylian, T., Osaulchuk, O. Rulikowski, E. 1888. Radomyśl. W: Sulimierski, F.,
2010. Arkheolohichni obstezhennia (rozvidky) v zoni budivnyt- Chlebowski, B., Walewski, W. (red.). Słownik geografic-
stva PL 750 kV Rivnenska AES — Kyivska ta zakhodu PL zny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, IX:
750 kV ChAES-KhAES na PS 750 kV Kyivska, 1. NA IA NAN Poźajście — Ruksze. Warszawa: Wieku, s. 428-431. Nowy-
Ukrainy, f. 64. Świat, 61.
S. V. Pavlenko, A. P. Tomashevskyi, Rus period. The ceramics dated to the 10th—18th centu-

H. V. Tsvik, S. F. Halytskyi ries was collected.
It should be noticed that in 2011 and in 2019 the
fragments of plinth (a Greek brick) were found on the
The Research surface and during exploration. For the first view it
of the Annalistic Mychesk can be dated to the late 11th — the first third of the
12th cent. These findings ought to show the existence of
The city of Mychesk (Mychsk) is mentioned by the the stone church in Mychesk at the Middle Ages.
Hypatian Chronicle in the episode of the chase of Hal- Thus, the question of localization of the annalistic My-
ich Prince Volodymyr Volodarovych for Prince Iziaslav chesk consider to be fundamentally resolved. To form the
Mstyslavych during his raid in 1151 to Kyiv occupied complete scientific understanding of this Old Rus city we
at that time by Prince Yurii Dolhorukyi. need further special historical and archeological research.
In the middle of the 19th century E. Rulikovskyi and
Key words: Mychesk, Radomyshl, Mykgorod, hill-
L. Pokhilevych, having based on local legends, local-
fort, castle, annalistic city, Old Rus, plinth.
ized Mychesk on the territory of Mykgorod — a suburb
of Radomyshl (today the part of city). The remains of Одержано 07.12.2019
the fortifications (ramparts and ditches), located on the
peninsula at the influx of the Myka river into the Tete- ГАЛИЦЬКИЙ Сергій Францович, краєзнавець,
riv, were considered as the rests of Mychesk. For the екскурсовод, Радомишльський народний краєзнав-
first time, they were examined and described by V. An- чий музей, вул. Міськради, 3, Радомишль, 12201,
tonovych in the late 19th cent. Most of the researchers Україна.
such as M. Hrushevskyi, A. Kuza, V. Misiats agreed HALYTSKYI Serhii, Local Historian, Guide, Ra-
with this version of Mychesk localization. domyshl Public Museum of Local History, Miskrady
In 1973 and 1985 M. Kuchera has made the survey str., 3, Radomyshl, 12201, Ukraine.
on the territory of that peninsula and dug the prospect E-mail: sokil1952@ukr.net.
holes on the territory of Mykgorod fortifications. As a ПАВЛЕНКО Сергій Васильович, молодший нау-
result, no artifacts and cultural layers dated to Old Rus ковий співробітник, Інститут археології НАН Украї-
period were found on the site or adjoining territory. ни, вул. Володимирська, 3, Київ, 01001, Україна.
The researcher considered this site to be the remains PAVLENKO Serhii, Research Assistant, the Institute
of a fortified churchyard in the Late Middle Ages. of Archaeology NAS of Ukraine, Volodymyrska str. 3,
In 2009 and 2011 the additional researches of Kyiv, 01001, Ukraine.
Mykgorod were made by the authors of the paper. The ORCID: 0000-0002-3138-5746;
artifacts of Old Rus period have not been discovered. e-mail: pavlenko@iananu.org.ua.
Instead of that fact, in 2011, numerous fragments of
pottery dated to the middle — the second half of the ТОМАШЕВСЬКИЙ Андрій Петрович, кандидат
11th century and at the 12th—13th century were found історичних наук, старший науковий співробітник,
in the central historical part of the modern city. Arti- Інститут археології НАН України, вул. Володи-
facts were located on the high terrace of the left bank мирська 3, Київ, 01001, Україна.
of Myka river, in the garden of school # 3 and on the TOMASHEVSKYI Andrii, Candidate of Historical
neighboring backyards. Huge cultural layer was obser- Sciences, Senior Research Officer, the Institute of Ar-
eved in the prospect hole, the lower horizons of this chaeology NAS of Ukraine, Volodymyrska str., 3, Kyiv,
layer are well preserved and provide the findings of 01001, Ukraine.
ceramics dated to the middle — the second half of the ORCID: 0000-0002-1709-6630;
11th century. e-mail: andrii_tomashevskyi@iananu.org.ua.
In the autumn of 2019, the authors carried out the ЦВІК Генадій Валерійович, краєзнавець, учи-
rescue exploration on the school territory caused by тель, Радомишльська гімназія, вул. Петрівська 32,
construction of the school water and sewer system. In Радомишль, 12201, Україна.
the communication trench the cultural layers, its ca- TSVIK Henadii, Local Historian, Teacher, Radomyshl
pacity and current state of preservation were traced. Gymnasium, Petrivska St., 32, Radomyshl, 12201,
The remains of three objects destroyed by modern ma- Ukraine.
chines were also recognized, they are dated to the Old E-mail: genzwik@meta.ua.
УДК 904.7(477.41)“653” DOI: 10.37445/adiu.2020.02.11
М. В. Квитницкий
Каменные храмы летописного Юрьева:

этапы строительства и планирования
Долгое время локализация летописного Юрье- кий 2007, с. 18, 20—23). Юрьев стал наиболее
ва была предметом научной дискуссии, основной значительным экономическим, политическим
проблемой которой было отсутствие каменно- и религиозным центром на южной границе. В
го храма в предполагаемых пунктах. Раскопками
письменных источниках древнерусского време-
1980-х гг. под руководством Р. С. Орлова в г. Белая
Церковь были открыты фундаменты храма древ- ни намного чаще, чем о самом городе, встреча-
нерусского времени. Храм был интерпретирован ются сообщения о местной епархии (под 1072,
как трёхапсидное четырёхстолпное сооружение и 1089, 1091, 1113, 1115, 1122, 1147, 1183, 1197,
датирован концом ХІІ — первой половиной ХІІІ вв. 1231 годами). Её основание было связано с не-
Последующее осмысление материалов заставило обходимостью обращения в христианство «сво-
авторов исследований поставить под сомнение эту их поганых» — кочевников, переходивших на
интерпретацию. В 2011 и 2014 гг., в связи с идеей службу к киевским князьям (Іванченко, Орлов
музеефикации фундаментов и архитектурного
воссоздания храма, были проведены новые исследо- 1986, с. 1).
вания и повторно раскрыты фундаментные клад- Локализация городища летописного города
ки. Новые материалы позволяют утверждать, долгое время была предметом дискуссий. Воз-
что последовательно существовали две каменные можными местами расположения Юрьева назы-
постройки. Первый храм, возведённый во второй вались городище Райгородок, г. Белая Церковь
половине ХІ в., был полностью разобран в первой или городище Палиева гора на окраине Белой
трети ХІІІ в. Здание второго храма построено из Церкви (Орлов, Моця, Покас 1985, с. 30, 31;
материалов первого, с участием зодчих киевской
школы и западноевропейских строителей. Послед-
Іванченко, Орлов 1986, с. 2). Основная пробле-
ние привнесли новую технику кладки и новые мате- ма при проведении локализации была связана
риалы — брусковый кирпич и известково-песчаный с необходимостью выявления сооружения древ-
раствор. Фундаменты второго храма полностью него храма, который должен был быть главным
не исследованы, но есть основания предполагать, культовым сооружением Юрьевской епархии.
что новый храм был пятиапсидным. Первую убедительную археологическую лока-
Ключевые слова: Белая Церковь, Юрьев, За- лизацию летописного Юрьева осуществили в
мковая гора, церковь святого Георгия, брусковый 1961 г. М. Ю. Брайчевский и П. А. Трохимец
кирпич, пальчатка, литовский кирпич, поварня, (Брайчевский, Трохимец 1961). Окончательно
Древняя Русь. выводы М. Ю. Брайчевского и П. А. Трохимца
были подтверждены научными исследовани-
Одним из важных городов, игравшим замет- ями 1978, 1980—1983 гг., проведёнными Бе-
ную роль в развитии земель Южной Руси, был лоцерковской экспедицией ИА АН УССР под
летописный Юрьев — современная Белая Цер- руководством Р. С. Орлова. В 1980-х гг. возле
ковь. Основание и развитие Юрьева связано северного бастиона Белоцерковской крепости
с этапами создания и укрепления Поросской на площади 280 м2 был исследован (соглас-
защитной порубежной линии, проведёнными но Р. С. Орлову, А. П. Моце и П. М. Покасу)
в период княжения Ярослава Мудрого (1019— «епископский храм города» (рис. 1). От храма
1054) и его потомков Ярославовичей (Квітниць- частично сохранился фундамент. Наиболее
© М. В. Квитницкий, 2020 полно были изучены фундаментные кладки
Квитницкий, М. В. Каменные храмы летописного Юрьева: этапы строительства и планирования
северной и центральной апсид, а также север- ки северной стены состоял из валунов гранита,
ной стены. Здесь сохранилось от одного до трёх которые достигали в сечении 0,5—0,7 м. Из та-
рядов кладки фундамента. Первый ряд клад- кого же камня был сложен выступ под лопат-
Рис. 1. Общий план вскрытой площади с фундаментами храма по результатам исследований 1980-х гг.: 1 —
постройка XI в.; 2 — постройка XVII—XVIII вв.; 3 — перекопы ХХ в.; 4 — линзы раствора XIX—XX вв.; 5 —
линза со строительным мусором и раствором XII—XIII вв.; 6 — коммуникации (по Орлов, Моця, Покас 1985)
ку. Внутренняя забутовка слагалась из более месте Замковой горы. Датировка храма была
мелких камней. Фундамент апсид также был определена в пределах второй половины XII —
выложен из камней меньшего размера. Стены первой половины XIII вв., на основании нахо-
и верх фундаментной кладки не сохранились; док плинфы и брускового кирпича. Повторно
прослежено несколько участков в месте состы- подчёркивалось, что исследованный храм был
ковки фундамента северной стены и апсид, где трёхапсидным четырёхстолпным сооружением
зафиксированы участки выравнивающей клад- (Іванченко, Орлов 1986, с. 10, 11).
ки. Ширина кладки — 1,4—1,5 м, в апсидах — Открытие фундаментов храма сразу было
до 1 м. Отмечено, что в качестве раствора в признано специалистами и дополнило пере-
кладке фундамента использована глина, часть чень известных каменных сооружений древ-
кладки сложена насухо. Крупных скоплений нерусского времени (Раппопорт 1982, с. 31).
строительных завалов стен не зафиксировано, Относительно датировки фундаментных кла-
однако большое количество строительных ма- док храма П. А. Раппопорт предположил, что
териалов найдено в котловане севернее апсид сооружение было построено в первой половине
храма. Длина храма определена по отдельным 80-х годов XII в. Касательно брускового кирпи-
находкам камней кладки западной стены. В ча, исследователь выразил сомнение в его да-
месте вероятного северо-западного угла храма тировке XIII в., и заметил, что исходя из толщи-
располагался водораспределительный коло- ны юрьевского кирпича (6,5 × 7,5 см) он может
дец. Около него, с внутренней стороны северной относиться ко времени XV—XVI вв. (Раппопорт
стены был исследован саркофаг, сложенный из 1989, с. 208) .
брускового кирпича и плинфы. Было отмечено Стоит отметить, что ещё в процессе полевого
отсутствие следов повторного использования исследования в 1983 г. В. А. Булкин, анали-
строительных материалов (использованных зируя разноформатную плинфу, высказывал
при возведении саркофага — М. К.), что дало соображение о возможном отображении в ней
основание высказаться о серьёзном аргументе следов ремонта либо существовании храма-
в пользу мнения об одновременном сооружении предшественника. Исследователь отметил, что
храма и саркофага. Сделан вывод, что храм было сделано более 100 промеров плинфы, и
относится к трёхапсидным четырёхстолпным по формату белоцерковский кирпич ближе все-
строениям. Его предполагаемый размер — око- го к плинфе храма в Нестеровском переулке,
ло 18 м в длину и 12 м в ширину. Храм датиро- церкви Гнилецкого монастыря, малого храма
ван по плинфе в пределах конца XII — первой в Белогородке, ротонды. В. А. Булкин дати-
половины XIII вв. Кроме этого, был исследован ровал храм концом XII — первой половиной
древнерусский христианский могильник в ко- XIII в. Вместе с этим отметил, что такая дати-
личестве 36 захоронений. Из них 25 комплек- ровка условна и говорить в этом случае можно
сов имели отличающуюся от храма ориентиров- только о зачислении белоцерковского храма к
ку, часть находилась под фундаментом апсид. этой группе сооружений (Булкин 1984, с. 6, 9,
Погребениям XI в. предшествовала постройка 11). Уже в 1991 г., касаясь вопроса рассмотре-
с керамикой XI в. (Орлов, Моця, Покас 1985, ния результатов исследований, В. А. Булкин
с. 43—45). подчеркнул, что от храма частично сохрани-
На этапе завершения исследований фунда- лись фундаменты алтарной части и северной
мента храма Р. С. Орлов отметил, что есть все стены. Исследователь считал, что оснований
основания считать, что первоначальный храм для полной реконструкции плана храма как
был построен из плинфы, а затем основательно трёхапсидного строения недостаточно, пос-
перестроен с применением брускового кирпи- кольку не сохранилось никаких следов южной
ча. Либо, что наиболее вероятно, был возведён и западной стен. Кроме этого, он отметил, что
второй храм неподалёку от первого, и этот вто- ширина смежных нефов на уровне фундамен-
рой храм был обнаружен и исследован экспеди- тов оказывается почти одинаковой, что проти-
цией. Исследователь отметил также и мнение воречит традиционному соотношению боковых
В. А. Булкина, который считал, что древний и центрального нефов и может быть принятым
храм из плинфы был перестроен на старой ос- лишь при условии значительной корректи-
нове, или серьёзно отремонтирован с примене-
нием «литовского» кирпича и плинфы, повтор- . Необходимо заметить, что П. А. Раппопорт в при-
но использованной для строительства (Орлов нципе долгое время не воспринимал датировку
1984, с. 20). брускового кирпича «пальчатки» условным «домо-
Несколько позже исследователь скоррек- нгольским» временем. Исследователь был убеж-
тировал свои выводы и уже в 1986 г. Р. С. Ор- дён, что она появилась уже после монгольского
лов и Л. И. Иванченко высказали мнение, что нашествия. Позже он допустил появление такого
первая Юрьевская церковь, скорее всего, была кирпича на Руси, но не ранее времени преодо-
ления последствий землетрясения 1230 г., когда
деревянной, отстроена в камне во второй поло- часть храмов Киева была сильно повреждена, что
вине ХIІ ст. и отремонтирована в конце ХIІ — обусловило срочную необходимость их восстанов-
начале XIII в. или предполагалось, что церковь ления и появление польских строительных арте-
более раннего времени размещалась в другом лей (Раппопорт 1989).
ровки плана при возведении стен

(рис. 2). Дополнительно отмечено,
что кладка сложена без раствора из
крупных колотых камней, подошва
фундамента лежит на материке,
глубина его заложения 0,7—0,8 м,
ширина 1,4—1,5 м. В работе автор
приводит и характеристики строи-
тельных материалов. Так, размер
плинф, найденных в развале кла-
док, составлял 26—28 × 19—21 ×
3,5—4,5 см. Размеры брускового
кирпича прослежены в пределах
24,5—26,5 × 10,7—11,5 × 5,2—7 см,
поливных плиток — 10,7 × 10,5 ×
1,2—1,5 см. Указано, что встре-
чались плитки меньшего разме-
ра со стороной 5,2 см и толщиной
2—2,5 см. Исследователем также
отмечено, что известны факты при-
сутствия в кладке древнерусских
построек наряду с плинфой брус-
кового («литовского») кирпича. А в
случае с храмом Юрьева проблема
заключена в том, что неизвестно,
велась ли первоначальная кладка
сразу из кирпичей того либо иного
типов, или «литовский» кирпич по-
явился при ремонтах и перестрой-
ках более позднего времени (Бул-
кин 1991, с. 24, 25).
Значительно позже тезисы
В. А. Булкина с точностью пов-
торили Р. С. Орлов и А. В. Ста-
родуб, признав сомнительной
интерпретацию исследованного
фундамента, как остатков трёхап-
сидного четырёхстопного соору-
жения. Опираясь на письменный
источник — Кодиновую роспись
епархий, бывших в составе Киев- Рис. 2. Абрис фундамента по результатам исследований 1980—
ский митрополии, исследователи 1983 гг. (калька автора)
сделали вывод, что первый постро-
енный на Замковой горе храм был, вероятно, кирпич. По мнению исследователей, использо-
соборным (епархиальным) в честь св. Георгия, вание различных по технике кирпичей свиде-
о чём говорит греческое название летописно- тельствует о вторичном употреблении плинфы
го Гюргева (Юрьева) — «город Церкви св. Ге- или о значительных ремонтных работах, мало
оргия на реке Рось». Авторы предположили, отличавшихся от нового строительства (Орлов,
что первое сооружение было деревянным или Стародуб 2008, с. 54, 55).
каменным и размещалось в стороне от более Открытие и изучение в 1980-х гг. остатков
поздней, как минимум третьей по времени пос- каменного фундамента культового сооружения
тройки церкви, остатки фундаментов которой древнерусского времени позволило окончатель-
были обнаружены на северном участке Замко- но поставить точку в сомнениях и полностью
вой горы во время археологических раскопок подтвердить локализацию летописного Юрь-
1981—1983 гг. Они повторили предположения ева в пределах Замковой горы современного
относительно даты сооружения исследованно- г. Белая Церковь. Вместе с тем нельзя считать
го храма, которую, по аналогиям с плинфой с решёнными вопросы о времени постройки это-
ротонды, храма в Нестеровском переулке в Ки- го сооружения и датировки начального исполь-
еве, церкви Гнилецкого монастыря и малого зования такого строительного материала, как
храма в Белгороде, определили концом XII — брусковый кирпич-пальчатка (известный ещё
первой половиной XIII в. Отмечено, что вместе как «литовский» кирпич). Проблема локализа-
с такой плинфой использовался и брусковый ции месторасположения здания первого храма
Рис. 3. Раскопки 1983 г., кладки: 1 — северной апсиды; 2 — северной стенки (1 — по Орлов, Моця, Покас
1985; 2 — фото личного архива Р. С. Орлова)
(рядом с которым возник могильник XI в.) не реконструкции Юрьевского храма как трёхап-
решена. Нет окончательного понимания отно- сидного сооружения. Зафиксированное про-
сительно материалов, из которого он был воз- порциональное соотношение в апсидах очень
ведён. Неизвестен план первого храма XI в., а близки планам таких памятников как собор
также не совсем ясен план второго храма, да- Троицкого монастыря на Кловке, относимый к
тированного концом XII — первой половиной концу XII в. и Борисоглебского собора Смядын-
XIII в. ского монастыря середины XII в. в Смоленске
Рассмотрение полевых чертежей 1980-х гг. (Раппопорт 1982, с. 81, 82, 128, 129). Также они
фундаментов апсид, в том числе опубликован- повторяют план северных апсид Успенского
ных, и общего абриса кладок отчётливо пока- собора Московского кремля постройки 1326—
зывают искажённую, как для трёхапсидного 27 гг. (Федоров 1985, с. 57) и близки планам
храма, геометрию фундаментов (рис. 1, 2). северного участка апсид Георгиевского собора
Фундамент «центральной» апсиды, в отличие Юрьева-Польского с пристроенным не позже
от серии классических трёхапсидных храмов 1252 г. Троицким приделом с апсидой (Раппо-
не доминирует, а наоборот является несколько порт 1982, с. 64). Здесь следует учитывать, что
утопленным. Он отнюдь не выглядит как клас- вышеуказанные памятники относятся к пост-
сический центральный элемент композиции ройкам с пристроенными галереями либо при-
трёхапсидного сооружения. Привлекает вни- творами, что в археологическом плане выра-
мание и очевидный, по сравнению с боковой жено фиксацией четких следов двойного ряда
апсидой, чрезмерно малый размер «централь- фундаментов от основной и достроенной стен.
ной» апсиды — это все невозможно объяснить Последняя особенность не прослеживалась при
ошибками чертежа при полевой фиксации или исследованиях фундаментов в Белой Церкви.
ошибками строителей храма. Зафиксирован- Между тем, такие пропорции планов боковых
ная очевидная диспропорция фундаментов ап- апсид характерны и для каменных сооруже-
сид в целом не позволяет считать убедительной ний, сразу сооружаемых с пятью апсидами. К
реконструкцию этого храма как трёхапсидного. примеру, обратимся к плану Софиевского со-
Прямое сравнение размеров апсид Юрьевско- бора в Киеве (рис. 5: 1). Совмещение в едином
го храма с такими памятниками каменной ар- масштабе, реальных абрисов сохранившейся
хитектуры, как церковь Успения на Подоле, части северной стенки и двух апсид храма из
Кирилловская церковь в Киеве, малый храм Белой Церкви на план пятиапсидного Софи-
в Зарубинцах, церковь Георгия в Каневе, цер- евского собора показывает их практически
ковь Двенадцати Апостолов в Белогородке и полную идентичность (рис. 5: 2). Последнее
многих других (рис. 4), резко противоречит позволяет предварительно трактовать остатки
Рис. 4. Планы фундаментов традиционных построек с тремя апсидами: 1 — Киев, Кирриловская церковь;
2 — Киев, церковь Успения на Подоле; 3 — Канев, церковь Георгия; 4 — Зарубинцы, малый храм; 5 — Бе-
логородка, церковь 12 апостолов; 6 — Белая Церковь, церковь св. Георгия (1—5 — по Раппопорт 1982)
Рис. 5. План фундаментов постройки с пятью апсидами: 1 — собор Софии Киевской; 2 — с наложением
фундаментов храма Георгия в Белой Церкви (1 — по Раппопорт 1982)
исследованных фундаментов, как часть пяти- кладки не обнаружено. Прослеженные разме-

апсидной композиции. ры брускового кирпича из храма Юрьева по
Понятны сомнения П. А. Раппопорта отно- толщине действительно несколько отличаются
сительно датировки брускового кирпича. Фун- от таких кирпичей из других каменных соору-
даменты сохранились фрагментарно, массивов жений с датировкой концом XII — первой по-
ловины XIII в. (Раппопорт 1989, с. 209) . До- нижняя последняя и часть предпоследней —
бавлю также, что информация (объясняющая остальные срезаны котлованом сооружения
хронологию этого типа строительных материа- середины XVII — начала XVIII вв. (объект 22).
лов) о находках плинфы и брускового кирпича Посередине, напротив ступенек входа, находи-
в культурном слое, в заполнении объектов в лась столбовая яма диаметром 15 см и глуби-
раскопе и в южной части Замковой горы (Ор- ной 22 см. По углам сооружения также обна-
лов, Моця, Покас 1985, с. 44; Іванченко, Орлов ружены столбовые ямы диаметром 30—40 см
1986, с. 10) осталась раскрытой не полностью. и глубиной 40—60 см. Вплотную, к юг—юго-
Неизвестно, в каких именно объектах, с каким западной стенке примыкала вырезанная в ма-
набором инвентаря и на каких уровнях запол- териковом суглинке ступень — лавка высотой
нения были обнаружены находки плинфы, и 60 см и шириной 30—35 см.
особенно кирпича-пальчатки во время иссле- Посередине постройки располагались остат-
дований 1980—1983 гг. ки большой купольной печи, точный геометри-
В 2011 и 2014 гг. вернулись к археологичес- ческий абрис которой установить не удалось. В
кому изучению северной части площадки За- верхней части форма печи приближена к полу-
мковой горы и части каменных фундаментов круглой форме, на уровне пода — подквадрат-
храма, исследованного в 1980-х гг. Р. С. Ор- ная со скруглёнными углами, общий размер
ловым, благодаря меценатской деятельности конструкции в пределах 2 × 2 м. Печь устьем
К. А. Ефименко по музеефикации фундамен- развёрнута ко входу, расположенному со сторо-
тов и архитектурному воспроизведению храма ны северо-восточной стенки (рис. 6: 1). Купол
времён Киевской Руси. В 2011 г. экспедиция и верхняя часть стенок обвалились вовнутрь.
ИА НАН Украины в составе А. В. Петраус- Стенки были выведены из массива мешаного
каса, М. В. Квитницкого, В. Ю. Непомящего лессовидного суглинка и гранитных камней,
и при активном участии А. В. Стародуба и выложенных полукругом. Сохранились на вы-
С. Б. Ризныка провела исследования на пло- соту 80 см (в одном месте 90 см). Основу стен
щади в 500 м2 в северной части площадки. В печи составляли восемь крупных камней (пять
2014 г. были полностью раскрыты остатки час- с остатками известкового раствора) размерами
ти фундаментов храма в пределах площади ис- от 30 × 40 × 27 до 25 × 17 × 31 см. Они распола-
следований 1980-х гг. — 280 м2. гались полукругом диаметром 1,8 м. На высо-
В результате работ 2011 г. было исследова- те 0,7—0,8 м был выложен пояс из гранитных
но 47 разновременных объектов (Квітницький, камней, большинство из которых были с остат-
Непомящих, Петраускас 2013). Для реконс- ками известкового раствора (рис. 6: 2—4). В об-
трукции этапов каменного зодчества Юрьева и щем, при возведении стен печи использовано
датировки строительных материалов важными 26 камней размером от 18 × 17 × 13 до 25 × 34 ×
являются находки, полученные при исследова- 27 см. На восьми камнях с юго-восточной сторо-
нии двух объектов — углублённой постройки ны зафиксированы следы копоти, которая была
первой половины XII в. и наземного сооруже- скрыта в лёссовом массиве стенок и не являлась
ния середины XIII в. следствием функционирования печи. При вы-
Постройка первой половины XII в. (объ- бирании заполнения печи в верхнем горизонте
ект 25) зафиксирована на уровне 2,05 м от массива завала купола обнаружено скопление
современной поверхности (рис. 6: 1). Котлован из фрагментов плинфы толщиной 3,9—5,2 см.
размером 4,2 × 4,5 м, ориентирован по линии Также в завале купола и на части бортиков
север — северо-восток—юг — юго-запад. Стен- стенок печи найдены обломки глазурованных
ки отвесные с плавным переходом в дно. Глу- плиток с поливой жёлтого и зелёного цвета.
бина заполнения 1,55 м, дно находилось на Подовая часть печи не имела следов подмазки,
уровне 3,55—3,6 м от современной поверхнос- и располагалась на уровне пола — фактически
ти. В восточной-северо-восточной стенке, рас- являлась частью пола. Поверхность пода вол-
полагались вырезанные в материковом лёссо- нисто-сглаженная, слабо прокалённая.
вом основании входные ступеньки шириной Керамическая коллекция из заполнения
25—30 см и длинной около 90 см. Сохранились представлена более 250 фрагментами гончар-
ной керамики второй половины XI — первой
. В то же время назвать эти отличия такими уж и половины XII вв. В основном это фрагменты
существенными нельзя. Приведённая П. А. Рап- горшков, сосуд — амфорка с узким горлом
попортом таблица размеров показывает, что (рис. 7), фрагмент крышки, а также придонная
юрьевская пальчатка соотносится не менее чем часть и обломки средней части от двух амфор.
с четырьмя различными памятниками, где был Среди керамики насчитывается 41 венчик от
найден брусковый кирпич. Отличие от этих па- разных сосудов. Из них 21 экземпляр представ-
мятников в стройматериалах Юрьева выражено ляет тип венчика с выраженным небольшим
исключительно в стабильном показателе толщи-
ны кирпича в 6,5—7,5 см, в то время как толщина валиком по внутреннему краю. Такие венчики
брусчатого кирпича из других памятников более встречаются среди керамических наборов ком-
вариабельна и колеблется по находкам с одного плексов с датировками от последней четверти
памятника в значениях от 6,5 до 9,5 см. XI — до начала XIV вв., но в целом, наиболее
Рис. 6. Использование строительных материалов XI в. в постройке первой половины XII в.: 1 — постройка пер-
вой половины XII в.; 2—4 — камни с остатками известкового цемяночного раствора в теле печи (фото автора)
характерны для времени XII—XIII вв. Осталь- Таким образом, керамическая коллекция

ные 20 венчиков относятся к типу манжето- позволяет твёрдо датировать объект в преде-
видных с различными формами оформления лах первой половины XII в. Индивидуальные
манжета и к комбинированным, сочетающим находки такой датировке не противоречат.
слабовыраженный манжет и намеченный ва- Тип исследованной постройки сначала был
лик по внутреннему краю. определён как сооружение жилого назначения
Керамика с такими морфологическими осо- с необычным расположением теплотехничес-
бенностями конструкции венчика относится кого сооружения — посередине. Опираясь на
ко времени XI — первой половины XII вв. Ус- особенности расположения печи и специфику
тановлен факт сочетания находок венчиков с части фрагментов керамической посуды сде-
манжетами и венчиков с валиками по внут- лано предположение о том, что указанный
реннему краю в материалах объектов XII в. объект связан с представителями кочевников,
Эти особенности керамических наборов зафик- ассимилированных древнерусским обществом
сированы в древнерусских объектах XII в. па- (Квітницький, Непомящих, Петраускас 2013,
мятников на киевском Подоле, в Григоровке с. 97). Дальнейшее изучение вопроса позволи-
Черкасской области, а также в серии жилых и ло установить, что данная постройка имеет не
производственных (горны) объектов в Кощеев- жилое, а, скорее, хозяйственное назначение и
ке Киевской области (Калюк, Сагайдак 1988; относится к так называемым поварням. К при-
Козюба 1998; Лысенко и др. 2012). меру, исследования Н. Н. Фараджаевой на ма-
Рис. 7. Керамическая посуда из заполнения постройки первой половины XII в. (объект 25) (рисунок автора)
териалах Троицкого и Неревского раскопов в 74 × 65 мм, толщиной 14 мм и 53 × 57 мм, тол-
Новгороде позволили установить, что построй- щиной 25 мм. На двух фрагментах плитки с
ки с таким типом планировки немногочислен- жёлтой поливой прослежены пятна сильного
ны, по времени бытовали от X до XV в. Малые температурного воздействия. Полива здесь со
постройки (с площадью до 25 м2) с отопитель- следами «вскипания» и цветовых изменений с
ными устройствами по центру использовались жёлтого на серо-зелёный цвет. Глиняное тесто
в хозяйственных и ремесленных целях, то есть хорошо вымешано с примесью песка, цвет об-
в качестве дворовых печей и поварен (Фарад- жига фрагментов с «вскипевшей» поливой —
жаева 2017, с. 33, 46). тёмно-розовый и красный, цвет обжига треть-
В контексте изучения вопроса каменного его фрагмента бело-бежевый.
строительства в Юрьеве, безусловно, наибо- Камни с тела печи представлены окатанны-
лее интересными являются находки обломков ми валунами и бутом местного гранита серого
плинфы, гранитных камней и моренных валу- цвета. Следы известкового раствора на камнях
нов со следами известкового раствора, а также имеют вид плёнки и крупиц неразмешанной
поливных керамических плиток, использован- извести. На нескольких камнях в составе рас-
ных в конструкции печи. Плинфа представ- твора прослежены редкие включения 1—2 мм
лена крупными и мелкими обломками кир- фракций толчённой плинфы.
пичей толщиной 3,9 × 5,2 см, целых форм не Для определения датировок плинфы из
обнаружено. Глиняное тесто плотно вымешано объекта мы обратились за консультацией к
с включениями песка, зернистых конкреций Д. Д. Ёлшину. Непосредственно ознакомив-
чёрного цвета (0,1—1 см) и обломков кварцита шись с коллекцией плинфы из объекта и куль-
размерами 0,2—2 см в поперечнике. Цвет об- турного слоя памятника, исследователь сделал
жига варьировался от красно-коричневого до ряд заключений. Касательно плинфы из печи
жёлто-коричневого, с преобладанием желтова- постройки первой половины XII в. отмечено:
той цветовой гаммы. «…толщина 4—5 см, тесто светло-бежевого
Поливные плитки представлены фрагмента- цвета, с крупными включения кварца и чер-
ми, выявленными на уровне фиксации пятна ными выпалами от их пережога, со следами
заполнения, и 4 находками, связанными не- использования неразъемной рамки (верти-
посредственно из заполнением печи (см. далее: кальные следы на торцах и подтеки на тор-
рис. 17: 2, 3). Из этих четырёх находок один цах снизу, следы песчаной подсыпки на нижней
фрагмент плитки с поливой зелёного цвета, постели, следы снятия излишка на верхней
размером 36 × 45 мм и толщиной 14 мм. Гли- постели). Ближайшие аналогии — Успенский
няное тесто равномерно вымешано, с примесью собор Киево-Печерского монастыря, церковь
песка, обожжено до бело-розового цвета. Ос- Бориса и Глеба в Вышгороде. Скорее всего, пос-
тальные три фрагмента с поливой жёлтого цве- ледняя треть XI в. Кроме этого, одна плинфа
та, размерами 136 × 118 мм, толщиной 27 мм; размерами 19+ × 16+ × 3—3,5 см, на нижней
постели грубые вдавленные широкие глубокие Помимо поварни первой половины XII в., за-
непараллельные полосы в продольном направ- свидетельствовавшей существование в конце
лении, торцы ровные, со следами заглажива- XI в. каменной постройки, необходимо обра-
ния и ангоба. Скорее всего, середина XI в…». титься и к материалам исследований Р. С. Ор-
В отношении материалов, происходивших из лова. В отчёте за 1980 г. упоминается, что в
объектов и отложений слоёв XVII—XVIII вв., пределах раскопа 1, в хозяйственной яме 3,
Д. Д. Ёлшиным отмечено наличие, в основном, заполненной золой и кусками обожжённой
плинфы толщиной 4,5—6 см с обжигом светло- обмазки, были найдены фрагменты половых
жёлтого и розово-коричневого цвета. Глиняное плиток толщиной 1,9 см с поливой жёлтого
тесто таких экземпляров задресвовано, без вы- цвета. Керамический материал из объекта был
палов, встречаются вдавленные бортики. Бли- датирован XI в. (Орлов 1981, с. 14). В статье,
жайшими аналогиями названы материалы из вышедшей в 1986 г., указывается, что эта хо-
Михайловского Златоверхого собора и ремонта зяйственная яма связана с подземным «коридо-
Десятинной церкви. Один обломок плинфы ром» постройки XI в., которая погибла во время
размером 17+ × 21 × 5 см также имел задресво- большого пожара. Керамический материал из
ванное глиняное тесто, обжиг серо-белого цве- этого комплекса представлен горшками с ман-
та и включения редких выпалов. На верхней жетовидными венчиками. Зафиксированные
постели прослежены выпуклые продольные бо- факты дали возможность Л. И. Иванченко и
розды (возможно, нанесённые гребёнкой). Бли- Р. С. Орлову соотнести полученные материалы
жайшая аналогия такой плинфе в комплексе с данными летописей о пожаре в городе в конце
с керамическим тестом известна в материалах XI в. и бегстве жителей на Витачёвские холмы
Михайловского Златоверхого собора. Датиров- (Іванченко, Орлов 1986, с. 5, 10, рис. 7: 1—5).
ка таких находок была определена, как, скорее Таким образом, находки из ещё одного, более
всего, первая треть XII в. Также исследовате- раннего, археологического объекта второй по-
лем отмечены находки двух фрагментов плинф ловины XI в. указывают на существование в
толщиной 2,5 см со скошенными гладкими тор- Юрьеве постройки с материалом для вымостки
цами и гладкой нижней постелистой поверх- пола в виде керамических плиток с поливой
ностью. Ближайшие аналогии этим изделиям жёлтого цвета.
происходят из кладки Десятинной церкви кон- Находка половой плитки в объекте конца
ца X в. Д. Д. Ёлшин высказался что: «…Раз- XI в., находки плинфы, половой плитки и кам-
брос типов плинфы (включая плинфу типа ней в известковом растворе в объекте первой
Десятинной церкви конца X в. и плинфу типа половины XII в. в целом является достаточ-
Софии Киевской второй трети XI в.) говорит ным основанием и для определения времени
о том, что по крайней мере часть плинфы сооружения этой ранее не прослеженной и на
была привезена, очевидно, из Киева...» . сегодня не сохранившейся каменной построй-
Итак, в первой половине XII в., скорее всего, ки — вторая половина XI в. Такой датировке
в начале века, в летописном Юрьеве, недале- не противоречит и сделанное Д. Д. Ёлшиным
ко от зоны расположения могильника XI в. со- определение хронологии плинфы из печки, да-
оружается объект хозяйственного (кухонного) тированной временем середины и последней
назначения — поварня. В производственной трети XI в.
конструкции этого сооружения (печи) исполь- Второй объект, исследованный в 2011 г., от-
зуются камни со следами известкового цемя- носится к наземным хозяйственным сооруже-
ночного раствора. Также при обустройстве ку- ниям первой половины XIII в. и имеет ярко
пола и жаровни печи были использованы куски выраженные признаки мукомольного и кру-
плинфы и декоративная плитка со следами порушного производства. Сооружение кар-
«закипания» поливы. Характер строительных касно-столбовой конструкции (объект 23 а—в)
материалов, использованных при возведении полностью было оконтурено и зафиксировано
печи, однозначно указывает, что они были на уровне 1,7 м от современной поверхности.
взяты из существующей каменной постройки, Представлено остатками придонных заполне-
которая на момент обустройства поварни уже ний трёх отдельных ям — углублений и одной
имела следы разрушений. Общая хронология столбовой ямой. Уровень впуска, по яме 23а,
материалов, происходящих из заполнения объ- прослеживался с глубины 1,3 м от современ-
екта, позволяет утверждать, что это каменное ной поверхности. Детальную конфигурацию
сооружение уже существовало на момент раз- постройки установить не удалось вследствие
грома Юрьева половцами в 1096 г. А, учитывая сильного нарушения культурного слоя поз-
епископский статус города, данные материалы днейшими углублениями от построек и ям
можем определенно связывать с культовой пос- XVII—XVIII вв., плотных рядовых захоронений
тройкой. немецких солдат 1941—1943 гг., и особенно, ос-
татков бетонных и каменных фундаментов от
. Выражаю искреннюю благодарность Денису здания середины XX в. — ресторана «Рось».
Дмитриевичу Ёлшину за проведённые определе- Объект 23а — яма овальной формы с углис-
ния и высказанное мнение в этом вопросе. тым заполнением (рис. 8: 1). Ориентирована
Рис. 8. Сооружение первой половины XIII в., деталь: 1 — объект 23а; 2 — объект 23в (фото автора)
направлении юго-запада (рис. 9). Позвоноч-

ник изогнут, череп с нижней челюстью плотно
прижат к грудному отделу, левая рука согнута
в локте под острым углом, кисть расположена
под рёбрами правого бока в области живота.
Правая рука вытянута в направлении колен,
кисть выпрямлена, кончики пальцев согнуты.
Ноги согнуты в коленях под прямым углом,
подтянуты к животу. Часть позвонков в районе
таза нарушена норой землеройного животно-
го. Правый висок черепа раздроблен сильным
ударом, с внутренней стороны черепа на виске
и своде прослеживаются следы обширной гема-
томы. На левом виске обнаружено бронзовое
проволочное височное кольцо или серьга диа-
метром около 2,5 см. На правом виске черепа
зафиксированы следы окисла зелёного цве-
та от ещё одного кольца — серьги, которая не
сохранилась. Здесь же на черепе найдены не
обгоревшие зерновки проса. Возле костей таза
обнаружено лезвие железного ножа. В районе
живота и за спиной найдены спёкшиеся комки
пшеницы и проса.
Рис. 9. Скелет женщины, брусковый кирпич-паль- Напротив черепа, на дне ямы обнаружены
чатка, зерновки культурных растений и развал со- развал горшка первой половины XIII в., запол-
суда в объекте 23а (чертёж автора)
ненного обгоревшими зерновками пшеницы
или ячменя (рис. 10: 1). К тазу вплотную при-
по линии северо-восток — юго-запад, размером легал брусковый кирпич — пальчатка («литов-
1,4 × 1,3 м. Стенки ямы наклонные с плавным ский») размером 25,5 × 11,5 × 6 см. Поверхность
переходом ко дну. Дно ровное, зафиксировано кирпича очень заглажена, все грани стёртые.
на глубине 1,8 м. При исследовании заполне- Глиняное тесто этого кирпича с примесью
ния был обнаружен скелет человека, большое крупно фракционной дресвы, которая занима-
количество древесных угольков, обожжённой ет около половины объёма в формовочной мас-
глиняной обмазки, обгоревшие до состояния се изделия. Обжиг светло-бежевого цвета.
кальцинации кости животных, развал и облом- Объект 23б — часть ямы размером 1,1 ×
ки гончарных сосудов первой половины XIII в. 0,95 м. Заполнение сложено грунтом темно-се-
Скелет молодой женщины (25—35 лет), рост (по рого цвета, стенки прямые с резким переходом
промеру бедренной кости) около 1,62—1,68 м, в дно. Дно обнаружено на глубине 1,9 м. Севе-
лежал на правом боку, скорчено, черепом в ро-восточная часть ямы уничтожена могилой
Рис. 10. Керамическая посуда из заполнения постройки первой половины XIII в. (объект 23а, 23в) (рисунок
автора)
1941—43 гг. Находки представлены отдельны- чатки, шириной 11,5 см. Из заполнения про-

ми мелкими фрагментами стенок гончарной исходят развалы гончарных сосудов и кости
керамики. крупного рогатого скота. Здесь же среди углей
Объект 23в — яма округлой формы диамет- был найден обгорелый хлеб/тесто в виде куска
ром 1,46 м (рис. 8: 2). Верхняя часть ямы пол- лепёшки. Отдельные фрагменты керамики из
ностью уничтожена поздними перепланиров- заполнения этой ямы при реставрации соеди-
ками под бетонный фундамент здания ХХ в. нялись с керамикой из ямы 23а.
Стенки ямы прямые с резким переходом в дно. Дополнительно была зафиксирована одна
Дно с понижением посередине, зафиксировано столбовая яма от столба каркаса диаметром
на глубине 1,86 м. Заполнение сложено грун- 40 см и глубиной 30 см. Сильное нарушение
том темно-серого цвета с включением золы и культурного слоя позднейшими перекопами не
большого количества древесного угля. Вплот- позволило установить точные размеры и ориен-
ную к стенкам ямы по дну находилось восемь тировку сооружения. В общих чертах ориенти-
гранитных камней, шесть рваных (бут) и два ровочный размер реконструируется в пределах
окатанных. Сечение камней колебалось в пре- 4,2 × 3,7 м, ориентировка постройки определя-
делах 18—32 см. По центру лежало два рота- ется как восток—запад.
ционных жерновых камня и крупный обломок Керамическая коллекция с объекта пред-
ещё от одного жёрнова, который использовался ставлена 51 фрагментом гончарной посуды. Это
как зернотёрка. Также найдены небольшие об- развалы от горшков и крышка (рис. 10). Про-
ломки плинфы и два продолговатых обломка, филировка венчиков практически однотипна,
сильно затёртого брускового кирпича — паль- представлена формами с массивным валиком
Рис. 11. Месторасположение фундаментов храма: 1 — перед процессом раскрытия (фото автора); 2 — после
расчистки (аэрофотосъёмка И. В. Зоценка)
по внутреннему краю. Глиняное тесто плотное 1989, с. 207—209). Теперь такой кирпич выяв-
с примесью песка и включениями большого ко- лен и в постройке домонгольского времени ле-
личества слюдяных (гнейсовых) блёсток. Кера- тописного Юрьева. Интересным оказался факт
мика датируется XIII в. и полностью соотносит- использования кирпича-брусчатки в качестве
ся с керамической посудой из объектов XIII в., растиральников для зерна и приспособление
исследованных Белоцерковской экспедицией в обломка жёрнова как зернотёрки. Сочетание
1980-х гг. (Орлов, Моця, Покас 1985, с. 37—39; разных орудий для переработки зерна (жерно-
Іванченко, Орлов 1986, с. 7). В целом хроноло- ва и зернотёрки) было характерным для земле-
гия керамики и прослеженные следы крупной дельческих культур от эпохи раннего железно-
катастрофы, позволяют уверено связывать пре- го века до раннего средневековья (Литвинский
кращение функционирования объекта с собы- 1978, с. 31—37). Очевидно, что в Юрьевской
тиями монгольских завоеваний в 1240 г. поварне с помощью зернотёрки и растиральни-
По функциональному назначению иссле- ков из брускового кирпича натиралась крупа
дованный объект также можно соотнести с по- для каш и похлёбок .
варней. Здесь происходил комплекс подгото- Как уже упоминалось выше, в 2014 г. остат-
вительных работ перед приготовлением пищи, ки фундаментов храма вновь были раскрыты
а именно — велась разделка мяса, чистилась с целью музеефикации (Петраускас, Квітниць-
рыба, надирались крупы для каш и похлёбок, кий 2015). На момент проведения работ терри-
производился помол муки и замес теста для тория с месторасположением кладок уже была
выпечки хлеба. Подготовленные порции теста, свободна от деревьев и представляла собой сво-
мяса, рыбы и круп далее относились непосредс- бодную площадку, поросшую травой (рис. 11:
твенно к месту приготовления. Напомним так- 1). Это обстоятельство давало возможность
же, что в 3—4 м севернее от костяка женщины, в полного раскрытия фундаментов, в том числе
раскопе IV 1983 г. Р. С. Орлов выявил ещё один и неисследованных Р. С. Орловым и В. А. Бул-
сильно обгоревший костяк — ребёнка 10 лет киным зон в районе северной, «центральной»
(Орлов 1984, с. 21; Орлов, Моця, Покас 1985, и возможной южной апсид. Повторные обсле-
с. 35), возможно помощника — поварёнка. дования должны были разрешить вопросы о
Находка брускового кирпича в объекте конструктивных особенностях фундаментов
1240 г. позволяет однозначно определить вре- апсид и ещё раз зафиксировать реальный план
мя использования такого кирпича в Юрье- фундаментных кладок храма (рис. 11: 2). Пос-
ве в пределах первой трети XIII в. с верхней ле окончания полной расчистки кладок было
датой — не позже 1230-х гг. Исследованный установлено следующее.
объект определённо решает все ранее выска- С момента завершения раскопок 1980-х гг. и
зывавшиеся сомнения касательно времени по- вплоть до 2008 г. кладки фундамента храма до-
явления и использования брускового кирпича, полнительно подверглись очень значительным
в кладках каменного храма, исследованного разрушениям. В 1983—84 гг. в пределах зоны
экспедицией Р. С. Орлова. Брусковый кир- расположения жертвенника северной апсиды
пич-пальчатка известен в объектах, погибших была вырыта яма размером 2 × 3 м и глубиной
при монгольском завоевании, происходит из до 2,2 м для заземления здания краеведческого
жилищ киевлян на усадьбе Михайловского
монастыря и близ Десятинной церкви, извес- . Современные экспериментальные попытки пере-
работки зерна с помощью зернотёрок показывают
тен он и из гражданской каменной постройки невозможность получения чистой муки. При обра-
Переяслава (Каргер 1951, с. 169—177; Асеев, ботке зерна таким способом конечным продуктом
Сикорский, Юра 1967, с. 210, 211; Раппопорт выходит смесь грубомолотой муки и крупы.
Рис. 12. Фундаменты храма: 1 — с общим участком сплошных разрушений (заштриховано); 2 — с зоной
прокладки трубы газоснабжения (фото автора)
музея. Во второй половине 1980-х гг., при обус- выложена из окатанных (моренных) валунов
тройстве здесь парковой зоны в пределах про- большого размера от 0,6 до 1 м в сечении, вто-
стенков фундаментов первой и второй апсиды рой и третий ряд состоит из валунов и колотых
были прорыты две широкие траншеи. Кладки камней меньшего размера (рис. 13: 4). Камни
фундаментов простенков апсид (зона жертвен- уложены с перевязкой, швы частично либо пол-
ника и предполагаемого алтаря) были факти- ностью заполнены грунтом (смесь чернозёма и
чески полностью уничтожены. В 2008 г. транше- лёссовидного суглинка), что было сделано ещё
ей подвода газа к зданию музея были нанесены на этапе строительства. Часть камней кладки,
непоправимые разрушения. Была полностью в том числе и крупных валунов первого ряда,
уничтожена и искажена вся первоначальная содержит следы известкового раствора — до-
архитектура остатков апсид (рис. 12: 2). Унич- рожки затёков и пятна стыковки (рис. 13: 2, 3;
тоженными оказались не только апсиды, но и 15: 4). Расположение этих следов разнообраз-
два больших, неисследованных в 1983 г. (цен- ное, как на боковых сторонах камней, уложен-
тральный и юго-восточный) участка зон фун- ных непосредственно на грунт, так и на других
даментов апсид храма. К моменту повторного сторонах. Крошек, конкреций или каких-либо
изучения в 2014 г. от зафиксированных в 1980- массивов раствора при этом не выявлено. Ха-
х гг. фундаментов храма, уцелел лишь участок рактерно, что камни со следами известкового
север-северо-западной (северной по Р. С. Ор- раствора в кладке лежат хаотично и фиксиро-
лову) стены длиной около 10 м, опорная пятка вались в укладке на разных уровнях всех со-
под северо-западный столб и незначительные хранившихся рядов. Отдельные камни со сле-
скопления крайних камней от простенков пер- дами известкового раствора (плёнка и крупицы
вой и второй апсид (рис. 12: 1). извести), находились среди сохранившихся «in
Несмотря на такие серьёзные разрушения, situ» скоплений камней простенка первой ап-
повторное обследование сохранившихся «in situ» сиды (жертвенника) и в камнях опорной пятки
кладок и вскрытие с северной стороны ранее не- под северо-западный столб (рис. 13: 3).
исследованного узкого участка кладки размером Для забутовки швов и при закладках подло-
0,8 × 1,6 м, позволило прояснить и выявить ряд жек для фиксации крупных камней в кладке
существенных особенностей фундамента, кото- также использованы мелкие камни, декора-
рые позволяют значительно откорректировать тивная поливная плитка, разноформатные об-
и дополнить сведения об этом памятнике. ломки плинфы толщиной 3,5—5 см со следами
Фундаментная кладка северной стены вы- известкового раствора, четверти и половинки
полнена без использования глиняного или брускового кирпича — пальчатки и обломки
известкового раствора — насухо, с одномомен- прямоугольной плинфы большого размера.
тным заполнением пустот прилегания камней Находок последней среди уложенных камней
мешаным грунтом. В материковом основании, отмечено несколько, целых изделий не обнару-
сложенном жёлтым лёссом, местами прослеже- жено. Её ширина 20 см, толщина 6—6,3 см. Сле-
ны следы от траншеи под фундамент шириной дов известнякового раствора на этих плинфах
2—2,1 м (рис. 13: 1). Ширина кладки 1,6—1,8, не выявлено, последний отсутствует также и
сохранилась на высоту на 0,7—0,8 м. Просле- на фрагментах брускового кирпича из забутов-
жено от 1 до 4 рядов кладки. Четвёртый ряд за- ки (рис. 14: 3, 4). Формовочное тесто брускового
фиксирован фрагментарно и в общей конструк- кирпича и широкоформатных плинф толщиной
ции кладки фактически не выражен. Основа 6 см (из забутовки кладок) идентично и состоит
Рис. 13. Общее название: 1 — остатки фундаментных траншей; 2, 3 — камни первого ряда со следами извес-
ткового раствора; 4 — вид с северо-востока на фундамент северной стенки (фото автора)
Рис. 14. Забутовка кладок северной стенки: 1, 2, 4 — плинфа и поливная плитка XI в.; 3, 4 — половинки и
четверти брускового кирпича (фото автора)
из смешанной массы глины с крупно фракцион- ином случае половины этих камней не нахо-
ной дресвой, которая в количественном объёме дились бы рядом. Из них четыре камня с рас-
занимает половину, а иногда и более половины хождением частей по горизонтали в стороны
в формовочной массе изделий. Цветовая гамма на 2—3 см (рис. 15: 1—4). На пятом расколотом
обжига стабильная — тёмно-бежевый — крас- камне-основе, расположенном в месте поворо-
ный. Кирпич хрупкий, легко выкрошивается та стены в апсиду, прослежено существенное
пальцами. Кроме этого в забутовке обнаружены расхождение колотых частей — по горизонта-
обломки плинфы толщиной 3,5—5 см, шириной ли на 10—15 см в ширину и смещение, вместе
14,5 и 18—19 см. Формовочное тесто таких плинф с общим массивом других камней кладки, по
с включением крупнозернистого песка и фрак- вертикали на 25 см (рис. 15: 5а, 5б). Последнее
ций кварцита диаметром 0,5—1,5 см. Стороны является большой трещиной фундамента, поя-
покрыты остатками известнякового (цемяноч- вившейся уже после возведения стен и крыши
ного) раствора (рис. 14: 1, 2). При исследовании и, безусловно, очень заметно отображавшейся
места расположения разрушенных апсид собра- и на стене здания.
но более 80 обломков плинфы и брускового кир- В западной части стенки кладка нарушена
пича. Ширина брускового кирпича колебалась двумя позднейшими перекопами — остатками
в пределах 10,5—11,7 см, толщина 6,5—7,7 см. постройки первой половины XVIII в. и распре-
На поверхности верхней постели располагались делительного колодца водоснабжения второй
широкие бороздки от пальцев в количестве от половины XX в. На пятне верхнего заполнения
трёх до шести. Формовочная масса в большинс- постройки (заполнение объекта не выбира-
тве повторяет ранее отмеченный для этого типа лось) расчищено скопление переотложенных
кирпича состав — с большой примесью дресвы. камней, происходящих из кладки. Среди них
Встречены экземпляры с плотной структурой, выделяется блок из трёх гранитных камней,
где количество дресвы небольшое, в отдельных скреплённых цемяночным раствором (рис. 16:
экземплярах отмечаются одиночные включе- 1а, 1б). Примесь толчёной плинфы в растворе
ния кварцита 1—2 см. Цветовая гамма обжига незначительна, выражена крупицами разме-
менялась от светло-коричневого до бежевого. ром 1—3 мм красно-коричневого цвета.
На отдельных кирпичах — пальчатках сохра- Общее наблюдение за рядами кладки север-
нились остатки песчано-известкового раствора, ной стенки позволяет предположить, что глу-
других примесей в растворе не прослеживалось. бина фундамента в среднем достигала 0,8 м.
Вся плинфа — разноформатная, толщиной от 4 Выше этой отметки, более чем вероятно, начи-
до 6 см, состав формовочного теста также раз- налась выравнивающая и стеновая кладки с
личный с примесями дресвы (толщина плинф применением известкового раствора. В пользу
6—6,5 см), песка и включений кварцита от 0,5 такого предположения косвенно свидетельс-
до 3 см (толщиной от 4 до 5,5 см). Многие плин- твует находка среди камней четвёртого ряда
фы со следами известкового раствора. В связи с кладки заизвесткованных остатков от, пред-
полным разрушением апсид установить, откуда полагаемо, жидкой еды — похлёбки-юшки,
происходила плинфа и брусковый кирпич, не- состоявшей из мелкой рыбы и пшена (рис. 16:
возможно. 2, 3). Здесь при исследовании земляной забу-
В трёх случаях в забутовке кладки северной товки камней кладки северной стенки, в пре-
стенки, сохранившейся «in situ», найдена кера- делах неисследованной в 1983 г. зоны участка
мическая плитка для вымостки пола с зелёной кладки размером 0,8 × 1,6 м, выявлен участок
и жёлтой глазурью. Толщина плиток 2—2,5 см, размером 15 × 20 см с плотной концентрацией
часть поверхности с поливой со следами повтор- заизвесткованных зерновок проса, нескольких
ного сильного температурного воздействия. Веро- мелких рыбьих костей (рёбер) и двух рыбь-
ятность их случайного попадания в кладку абсо- их чешуек размером 5 × 7 мм. Известкование
лютно исключена, поскольку они фиксировались проса и консервация остатков еды в чернозёме
на границе первого и второго рядов, а одна из возможна была только после одномоментного
этих плиток была зажата камнями и специально перекрытия сверху массивом раствора с гаше-
нами из кладки не вынималась (рис. 14: 4). По- ной известью. Последние обстоятельства и поз-
казательно, что вместе с этой плиткой находился воляют предполагать наличие кладок с приме-
обломок брускового кирпича, толщиной 6 см без нением известкового раствора после выкладки
следов известкового раствора. четвёртого ряда камней фундамента. О сохра-
Поверхность верхних камней северной стен- нившихся остатках кладки из плинфы и брус-
ки в западной части была неравномерно и кового кирпича на стыке северной стенки и
густо покрыта застывшими каплями цемен- апсид упоминают Л. И. Иванченко и Р. С. Ор-
та — следы деятельности строителей 1983 г. лов (Іванченко, Орлов 1986, с. 10).
во время проведения раскопок Белоцерковс- В западной части выявлено 10 могил немец-
кой экспедицией. По всей длине кладки стен- ких военнослужащих периода II мировой вой-
ки зафиксировано пять расколотых камней.
Характер трещин на камнях свидетельствует . В публикации фундамент стены ошибочно назван
об их появлении уже после возведения стен. В южным.
Рис. 15. Северная стенка: 1—4 — треснувшие камни кладки; 5 — трещина кладки фундамента (фото автора)
ны. Здесь же находилось два массива песчано-

известкового раствора с включениями камней
и обломков плинф. Две могилы перерезали
массивы известкового раствора, размером 1 ×
1 м, расположенных в этой части.
После завершения проведения научно-ис-
следовательских работ была осуществлена ре-
конструкция одной из разрушенных апсид, для
последующей музеефикации и подготовки к эк-
спонированию (рис. 18).
Таким образом, повторное обследование
фундаментных кладок и вышеизложенные на-
блюдения позволили установить следующее.
Сооружение фундамента храма велось с исполь-
зованием большого количества материалов, ра-
нее бывших в употреблении. Сюда относятся
гранитные крупные и мелкие камни со следами
известкового раствора, обломки плинфы со сле-
дами цемяночного раствора и поливные плитки
пола с зелёной и жёлтой поливой и со следами
пребывания в огне. Объёмный массив такого
материала в кладках фундаментов предельно
чётко указывает на существование в Юрьеве
большой каменной постройки, материалы из
Рис. 16. Забутовка верхнего ряда кладки: 1 — блок
камней, скреплённых цемяночным раствором; 2 — которой и были использованы в новом строи-
остатки заизвесткованного проса; 3 — рыбья чешуй- тельстве. Этот материал не завозился с других
ка (фото автора) мест. Если доставка небольшого количества
Рис. 17. Исследования 2011 г.: 1 — фрагмент фрески с росписью; поливные плитки второй половины XI в.:
2 — с жёлтой глазурью; 3 — с зелёной глазурью; исследования 1983 г.: 4 — брусковый кирпич-пальчатка
(1—3 — фото автора; 4 — по Орлов 1984)
плинфы (неиспользованная
на других объектах и / или в
качестве образцов для изго-
товления) вполне возможна,
то гранитные камни не при-
возились, они добывались
непосредственно на месте.
Совершенно ясно, что и кера-
мическую поливную плитку,
брошенную в фундаментную
кладку, специально не при-
возили. Плитка (как и часть
плинфы в растворе) использо-
вана как обычный строитель-
ный мусор, а это безоговороч-
но указывает, что материал
специально не перемещался,
а брался по месту рядом с но-
вым строительством.
Датировка этого строитель- Рис. 18. Реконструкция северной апсиды для экспонирования, испол-
ного материала и здания, из нитель А. В. Петраускас (фото автора)
которого он был взят, определяется по плинфе XI в. было вторичным. Либо, другими словами,
и облицовочной плитке в пределах второй поло- говорить об возведении второго каменного храма
вины XI в. Поливная плитка с глазурью жёлтого летописного Юрьева в период, когда брусковый
и зелёного цвета, из забутовок кладок, имеет те кирпич (пальчатка или «литовский») уже был из-
же параметры и технические соответствия, что и вестен древнерусским зодчим.
плитка второй половины XI в., происходящая из Стены и перекрытия второго храма были вы-
объекта второй половины XI в. (яма 3, раскопки ведены полностью. Треснувшие камни в кладке
1983 г.) и постройки первой половины XII в. (объ- свидетельствуют о достаточно мощной нагрузке
ект 25, раскопки 2011 г.). Основная часть плинфы на фундамент, что является безусловным отра-
в известково-цемяночном растворе из фундамента жением существования полностью возведённых
полностью идентична плинфе из печи объекта 25. стен. Р. С. Орловым подчёркивалось, что храм не
Толщина плинфы в растворе колеблется в зна- был расписан, поскольку не было найдено ни од-
чениях 3,5—5 см, глиняное тесто с выпалами и ного фрагмента штукатурки с росписью (Орлов,
фракциями кварцита 0,5—3 см, цветовая палит- Стародуб 2008, с. 55). Раскопки 2011 г. позволяют
ра обжига от темно-бежевого до жёлто-коричнево- опровергнуть утверждение об отсутствии росписей
го. Следует напомнить и сведения Р. С. Орлова и стен. Во время разбора заполнения позднесредне-
В. А. Булкина, указывавших основные размеры вековой постройки второй половины XVII — пер-
плинф, собранных при исследовании в 1983 г. — вой половины XVIII вв. (объект 22) в придонном
26—28 × 19—21 × 3,5—4,5 см (Орлов, Моця, Покас заполнении, на полу, был найден фрагмент шту-
1985, с. 43; Булкин 1991, с. 24). катурки с фресковой росписью (рис. 17: 1а, 1б).
Фиксация большого количества материала Это фрагмент из плотной известково-песчаной
с повторным использованием полностью под- смеси, светло-жёлтого цвета, толщиной 3,2 см и
тверждает ранее высказывавшиеся предполо- размером 7,1 × 8,4 см. Поверхность покрыта тон-
жения и выводы о существовании в Юрьеве ещё ким слоем побелки. Сохранился рисунок, выпол-
одного, более раннего каменного храма (Орлов ненный красно-коричневой краской. Намеченное
1984, с. 20; Орлов, Моця, Покас 1985, с. 45; Ор- расслоение штукатурки на сломе образца хорошо
лов, Стародуб 2008, с. 55; Квітницький, Непомя- указывает на технический приём её нанесения —
щих, Петраускас 2013, с. 98, 99), вероятно, пост- в два этапа, с набрасыванием второго слоя по ещё
роенного во второй половине XI в. Локализация сырому, но уже сцепленному со стеной, слою пер-
этой постройки определяется там же, где и вто- вой штукатурной протяжки.
рой каменный храм. В пользу этого свидетельс- Зафиксированная трещина и просадка на
твует не только значительный массив повторно 25 см фундамента в месте перехода северной
использованных материалов, но и особенности стены в апсиду, также может быть следствием
стратиграфии и планирования расположенных чрезмерно большой нагрузки на фундамент в
здесь могильников XI и XII—XIII вв. Возможно, этом месте, либо, скорее всего, являться отобра-
более точным указанием на месторасположение жением явления природного характера — зем-
первого каменного храма может быть информа- летрясения (?).
ция о найденном «…большом количестве стро- Изложенные выше наблюдения и выводы
ительных материалов в котловане к северу от позволяют уточнить дату постройки второго
апсид храма…» (Орлов, Моця, Покас 1985, с. 44, каменного храма. Очевидно, что ответ здесь
45; Орлов, Стародуб 2008, с. 55). напрямую связан с определением времени на-
Фиксация в фундаментных кладках обломков чала использования брускового кирпича в ар-
брускового кирпича и плинфы толщиной 6 см хитектуре древнерусских зданий.
без следов известкового раствора указывает, что Результаты исследований фиксируют нали-
второй каменный храм изначально возводился чие этого типа материалов в 1240 г. Эта дата,
с применением этих строительных материалов. конечно, не является отправной точкой появ-
Кладка стен была смешанной с использованием ления такого типа кирпича на Руси. Условному
большого количества плинфы и камня от стен «выпадению» в культурный слой предшествовал
предыдущего здания. Это была постройка с выве- момент начального появления и использования
денными стенами из смешанного разноформатно- таких кирпичей. Последнее должно было про-
го строительного материала. Наличие брусково- изойти минимум за 5—10 лет до первой археоло-
го кирпича без следов раствора в фундаментных гизации брускового кирпича в объектах 1240 г.
кладках на уровне 1—2 рядов полностью решает Ныне установлено наиболее раннее присутствие
обозначенную В. А. Булкиным проблему каса- таких кирпичей в объектах древнерусского Ки-
тельно того, велась ли первоначальная кладка ева, Переяслава и Юрьева. Кроме этого И. Р. и
из брусчатых кирпичей, или они появились при Р. И. Могитычи указали на находки брусчатого
ремонтах и перестройках более позднего време- кирпича и в древнерусских материалах (с верх-
ни (Орлов 1984, с. 20; Булкин 1991, с. 25). Можно ней датой 1223 г.) исследований В. К. Гончаро-
уверенно утверждать, что кладки второго храма ва на городище Иван возле г. Ржищев Киевской
первоначально велись с применением кирпи- обл. (Могитич, Могитич 1990, с. 62).
ча — пальчатки, а использование плинфы из М. В. Малевская отметила, что всплеск кирпич-
разобранного здания храма второй половины ного строительства начался в Польше с 20-х гг.
XIII в., с приходом доминиканцев Ломбардии. Со полнительной аргументации. Связано это с на-

второй четверти XIII в. Польша стала краем кир- ходками плинфы, относящейся к Юрьевскому
пичного строительства, в то время как в других храму и имеющей аналоги в других построй-
странах Европы господствовала каменная архи- ках — церкви Гнилецкого монастыря и мало-
тектура (Малевская 1989, с. 214). И. Р. и Р. И. Мо- го храма в Белогородке, которые, по мнению
гитычи подчеркнули, что кирпичное строительс- П. А. Раппопорта, были возведены в первые де-
тво начало преобладать в конце XII в. в Северной сятилетия XIII в. (Раппопорт 1989, с. 210). Пос-
Германии и Дании. К середине XIII в. строитель- леднее требует определённого согласования с
ство из кирпича становиться распространённым фактом использования брусчатого кирпича.
в большинстве стран Западной Европы. На тер- Что могло послужить причиной кардиналь-
ритории Польши кирпичное строительство стало ного решения о полной перестройке храма? Воз-
преобладать даже в регионах богатых на природ- можно, вследствие неизвестных факторов, в том
ный камень. Проникновению на Русь техники числе и землетрясения 1230 г., здание второй
строительства с применением брусчатого кирпи- половины XI в. было разрушено до той степени,
ча, благоприятствовали широкие связи русских когда проще было возвести новую постройку,
княжеств со странами Европы (Могитич, Могитич чем восстановить предыдущую. Необходимость
1990, с. 61). П. А. Раппопорт появление брусково- в большом епархиальном храме также была
го кирпича связал с землетрясением 1230 г. Суть обусловлена христианизацией и переселением в
этого явления, произошедшего на территории от Поросье части половцев в 1222—1224 гг. Разбор
Владимира (Суздальское княжество) до Киева с остатков старой постройки и возведение нового
Переяславом, не ясна . Последствия выразились здания требовало больших усилий. Вероятно,
в летописных описаниях разрушений Успенского вместе с европейскими мастерами, в возведении
собора Печерского монастыря в Киеве, и Михай- храма участвовала какая-то часть строителей
ловского собора в Переяславе (Раппопорт 1989, киевской школы. Последние изготовляли и ис-
с. 210). Вероятно, что разрушения коснулись и пользовали в кладке плинфу, датирующуюся
прочих каменных зданий, как в Киеве, так и в исследователями концом XII — первой полови-
других городах. По мнению П. А. Раппопорта, ной XIII вв. а также перенимали новую технику
после 1212 г. строительство в Киеве прекрати- строительства. Так либо иначе, возведение вто-
лось, а киевская строительная артель перемес- рого Юрьевского храма, впервые исследованно-
тилась в Черниговское княжество, где работала го экспедицией Р. С. Орлова, мы можем отнес-
вплоть до монгольского вторжения. Ликвидация ти к 20-м — началу 30-х гг. XIII в. (Петраускас,
последствия землетрясения потребовала привле- Квітницький 2015, с. 100).
чение других строительных артелей. Появление Материалы археологических исследований и
мастеров, принёсших новую технику и тип стро- наблюдений позволяют утверждать, что первый
ительных материалов, по мнению исследовате- каменный храм в Юрьеве был сооружён во вто-
ля, может быть связано с деятельностью князя рой половине XI в. В его декоре использовалась
Даниила Галицкого, имевшего тесные связи с половая глазурованная плитка с однотонной
Польшей и в то же время фактически осущест- поливой жёлтого, зелёного и, возможно, красно-
влявшего суверенитет над Киевом. В результате коричневого цвета. В 1096 г. храм был разрушен
полностью была перестроена Киевская Ротонда, половцами при общем разгроме города. После
восстановлен Успенский собор Печерского монас- возвращения в 1103 г. юрьевцев, при обустройс-
тыря, произведены восстановительные работы в тве часть материалов с кладок разрушенных
Переяславе (Раппопорт 1989, с. 209, 210). Приме- стен использовалась для хозяйственных нужд.
нение брускового кирпича в каменном зодестве Планировка этого здания нам не известна, но в
Галицкой земли И. Р. и Р. И. Могитычи относят к целом можно предполагать традиционную для
концу XII — началу XIII вв. К наиболее ранним Руси трёхапсидную конструкцию.
постройкам отнесены храм Иоанна Крестителя В 1220-х — начале 1230-х гг. возводится вто-
во Львове, Васильевская церковь во Владимире- рой каменный храм. В постройке здания участ-
Волынском, башня в Столпье и другие (Могитич, вуют как западноевропейские мастера, исполь-
Могитич 1990, с. 61—64). зовавшие новый тип материалов — брусковый
Необходимость восстановительных работ в кирпич и песчано-известковый раствор, так и
Киеве и Переяславе является веским аргумен- часть зодчих киевской школы (работавших с
том в предполагаемом появлении польских традиционными материалами — плинфой).
мастеров в Киевском княжестве. Вместе с тем Храм изнутри был оштукатурен и расписан.
предполагаемое появление таких мастеров в После возведения храма в месте перехода се-
Юрьеве, на территории Поросья требует до- верной стены в апсиду здание треснуло. Точ-
ное время появления этой трещины не извес-
тно. Сохранившиеся остатки фундаментных
. Одним из возможных событий, вызвавших обшир-
ное землетрясение в геологически неактивных кладок от двух апсид, по общей конфигурации,
регионах Восточно-Европейской равнины и раз- позволяют предполагать пятиапсидное плани-
рушения каменных построек, могло быть падение рование храма. Оба каменных храма были со-
какого-то крупного космического тела (кометы). оружены в честь святого Георгия.
ЛИТЕРАТУРА Руси в IX—XIV вв. (история и археология). Киев:

Наукова думка, с. 30-61.
Асеев, Ю. С., Сикорский, М. И., Юра, Р. А. 1967. Орлов, Р. С., Стародуб, О. В. 2008. Культові спо-
Памятники гражданского зодчества XI в. в Пере- руди на Замковій горі м. Біла Церква у XI—XVIII ст.
яславле-Хмельницком. Советская археология, 1, В: Івакін, Г. Ю. (ред.). Стародавній Іскоростень і
с. 199-214. слов’янські гради. Коростень: Тріада С, II, с. 54-58.
Брайчевский, М. Ю., Трохимец, П. А. 1961. Новые Петраускас, А. В., Квітницький, М. В. 2015. Вив-
археологические материалы истории Белой Церкви. чення та реконструкція фундаменту давньоруського
Советская археология, 4, с. 218-226. храму на Замковій горі м. Біла Церква. Археологіч-
Булкин, В. А. 1984. Полевой дневник 1 июля — ні дослідження в Україні 2014 р., с. 95-100.
28 июля 1983 года. г. Белая Церковь, Киевской об- Раппопорт, П. А. 1982. Русская архитектура X—
ласти. 1984 г. Рукопись. Личный архив Р. С. Ор XIII вв. Ленинград: Наука. Археология СССР. Свод
лова. археологических источников, Е 1-47.
Булкин, В. А. 1991. Древнерусский храм в г. Юрь- Раппопорт, П. А. 1989. О времени появления
еве (Белая Церковь). В: Проблеми вивчення та брускового кирпича на Руси. Советская археология,
охорони пам’яток археології Київщини. Тези до- 4, с. 207-211.
повідей першої науково-практичної обласної кон- Фараджаева, Н. Н. 2017. Новгородские постройки
ференції, присвяченої 140-річчю з дня народження с печью в центре (по материалам Троицкого раско-
В. В. Хвойки, жовтень 1991 р., с. Білогородка. Київ, па). В: Чернецов, А. В. (ред.). Памятники средне-
с. 24-25. вековой археологии Восточной Европы. К юбилею
Іванченко, Л. І., Орлов, Р. С. 1986. Про локаліза- М. Д. Полубояриновой. Москва: ИА РАН, с. 33-47.
цію літописного Юр’єва. Археологія, 53, с. 1-14. Федоров, В. И. 1985. Успенский собор: Исследова-
Калюк, О. П., Сагайдак, М. А. 1988. Склад кера- ние и проблемы сохранения памятника. В: Смирно-
мічної продукції XII ст. з київського Подолу. Архео- ва, Э. С. (ред.). Успенский собор Московского Крем-
логія, 61, с. 36-47. ля. Материалы и исследования. Москва: Наука,
Каргер, М. К. 1951. Археологические исследова- с. 52-68.
ния древнего Киева. Киев: АН УССР.
Квітницький, М. В. 2007. Пороська захисна лінія:
етапи формування та розвитку (В світлі писемних REFERENCES
та археологічних джерел). В: Степенкін, С. Я. (ред.).
Aseyev, Yu. S., Sikorskiy, M. I., Yura, R. A. 1967. Pamyat-
Місце і значення Поросся в історії України (ІХ—
niki grazhdanskogo zodchestva XI v. v Pereyaslavle-Khmeln-
ХVІІ ст.). Матеріали науково-практичної конфе- itskom. Sovetskaya arkheologiya, 1, s. 199-214.
ренції, 28 листопада 2007 р. Корсунь-Шевченківсь- Braychevskiy, M. Yu., Trokhimets, P. A. 1961. Novyye
кий, с. 17-50. arkheologicheskiye materialy istorii Beloy Tserkvi. Sovet-
Квітницький, М. В., Непомящих, В. Ю., Петрау- skaya arkheologiya, 4, s. 218-226.
скас, А. В. 2013. Археологічні дослідження літопис- Bulkin, V. A. 1984. Polevoy dnevnik 1 iyulya — 28 iyulya
ного Юр’єва. В: Івакін, Г. Ю. (ред.). Слов’яни і Русь: 1983 goda. g. Belaya Tserkov. Kievskoy oblasti. 1984 g. Ruko-
археологія та історія. Збірка праць на пошану дій- pis. Lichnyy arkhiv R. S. Orlova.
сного члена Національної академії наук України Bulkin, V. A. 1991. Drevnerusskiy khram v g. Yuryeve (Be-
laya Tserkov). In: Problemy vyvchennia ta okhorony pam’iatok
Петра Петровича Толочка з нагоди його 75-річчя. arkheolohii Kyivshchyny. Tezy dopovidei pershoi naukovo-
Київ: Стародавній світ, с. 90-113. praktychnoi oblasnoi konferentsii, prysviachenoi 140-richchiu
Козюба, В. К. 1998. Південноруське сільське жит- z dnia narodzhennia V. V. Khvoiky, zhovten 1991 r., s. Bilo-
ло (матеріали до реконструкції заглибленого житла horodka. Kyiv, s. 24-25.
XI—XIII ст.). Археологія, 1, с. 28-45. Ivanchenko, L. I., Orlov, R. S. 1986. Pro lokalizatsiiu lito-
Литвинский, Б. А. 1978. Орудия труда и утварь pysnoho Yur’ieva. Arkheolohiia, 53, s. 1-14.
из могильников Западной Ферганы (археологичес- Kaliuk, O. P., Sahaidak, M. A. 1988. Sklad keramichnoi
кие и этнографические материалы по истории produktsii XII st. z kyivskoho Podolu. Arkheolohiia, 61, s. 36-
культуры и религии Средней Азии). Москва: Наука. 47.
Karger, M. K. 1951. Arkheologicheskiye issledovaniya
Лысенко, С. Д., Шкляревский, Е. И., Квитницкий, drevnego Kieva. Kiev: AN USSR.
М. В., Черновол, Д. К. 2012. Многослойное поселение Kvitnytskyi, M. V. 2007. Poroska zakhysna liniia: etapy
Кощеевка 8. Киев; Фастов. Материалы Фастовской formuvannia ta rozvytku (V svitli pysemnykh ta arkheolo-
археологической экспедиции, 1. hichnykh dzherel). In: Stepenkin, S. Ya. (ed.). Mistse i znach-
Малевская, М. В. 1989. Применение брускового ennia Porossia v istorii Ukrainy (IХ—ХVII st.). Materialy
кирпича в архитектуре Западной Руси второй поло- naukovo-praktychnoi konferentsii, 28 lystopada 2007 r. Kor-
вины XIII—XIV в. Советская археология, 4, с. 212- sun-Shevchenkivskyi, s. 17-50.
222. Kvitnytskyi, M. V., Nepomiashchykh, V. Yu., Petraus-
kas, A. V. 2013. Arkheolohichni doslidzhennia litopysnoho
Могитич, І. Р., Могитич, Р. І. 1990. Особливості
Yur’ieva. In: Ivakin, H. Yu. (ed.). Slov’iany i Rus: arkheolohiia
техніки мурування і архітектурних форм Галиць- ta istoriia. Zbirka prats na poshanu diisnoho chlena Natsion-
коВолинського зодчества (XXIV ст.). Археологія, 4, alnoi akademii nauk Ukrainy Petra Petrovycha Tolochka z
с. 56-68. nahody yoho 75-richchia. Kyiv: Starodavnii svit, s. 90-113.
Орлов, Р. С. 1981. Отчёт о работе Белоцерков- Koziuba, V. K. 1998. Pivdennoruske silske zhytlo (mate-
ской экспедиции в 1980 году. НА ІА НАН України, rialy do rekonstruktsii zahlyblenoho zhytla XI—XIII st.).
ф. 64, 1980/25. Arkheolohiia, 1, s. 28-45.
Орлов, Р. С. 1984. Отчёт о разведках в Жито- Litvinskiy, B. A. 1978. Orudiya truda i utvar iz mogilnikov
мирской области и раскопках в г. Белая Церковь Zapadnoy Fergany (arkheologicheskiye i etnograficheskiye
materialy po istorii kultury i religii Sredney Azii). Moskva:
Киевской области в 1983 году (текст и иллюстра- Nauka.
ции). Рукопись. Личный архив Р. С. Орлова. Lysenko, S. D., Shklyarevskiy, E. I., Kvitnitskiy, M. V.,
Орлов, Р. С., Моця, А. П., Покас, П. М. 1985. Ис- Chernovol, D. K. 2012. Mnogosloynoye poseleniye Koshcheyev-
следования летописного Юрьева на Роси и его ок- ka 8. Kiev; Fastov. Materialy Fastovskoy arkheologicheskoy
рестностей. В: Толочко, П. П. (ред.). Земли Южной ekspeditsii, 1.
Malevskaya, M. V. 1989. Primeneniye bruskovogo kirpicha школи та західної Європи. Останні принесли нову
v arkhitekture Zapadnoy Rusi vtoroy poloviny XIII—XIV v. техніку кладки та матеріали брускову цеглу і вап-
Sovetskaya arkheologiya, 4, s. 212-222. няково-піщаний розчин. Знахідки брускової цег-
Mohytych, I. R., Mohytych, R. I. 1990. Osoblyvosti tekhniky ли підтверджують данні про початок використан-
muruvannya i arkhitekturnykh form Halyts’ko Volyns’koho
zodchestva (X—XIV st.). Arkheolohiya, 4, s. 56-68.
ня цього матеріалу в давньоруському зодчестві з
Orlov, R. S. 1981. Otchet o rabote Belotserkovskoy ekspedit- кінця першої чверті 13 ст. Нова споруда всередині
sii v 1980 godu. NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 1980/25. була обштукатурена, стіни розписані. Після зведен-
Orlov, R. S. 1984. Otchet o razvedkakh v Zhitomirskoy ня стін, в місці переходу північної стінки в апсиду,
oblasti i raskopkakh v g. Belaya Tserkov Kievskoy oblasti v з’явилася тріщина і просадка фундаменту. Є ваго-
1983 godu (tekst i illyustratsii). Rukopis. Lichnyy arkhiv мі підстави вважати, що новий храм був п’ятиап-
R. S. Orlova. сидним.
Orlov, R. S., Motsya, A. P., Pokas, P. M. 1985. Issledovani-
ya letopisnogo Yuryeva na Rosi i ego okrestnostey. In: Tolo- Ключові слова: Біла Церква, Юрьев, Замкова
chko, P. P. (ed.). Zemli Yuzhnoy Rusi v IX—XIV vv. (Istoriya i гора, церква святого Георгія, брущата цегла, паль-
arkheologiya). Kiev: Naukova dumka, s. 30-61.
чатка, литовська цегла, поварня, Давня Русь.
Orlov, R. S., Starodub, O. V. 2008. Kultovi sporudy na
Zamkovii hori m. Bila Tserkva u XI—XVIII st. In: Ivakin,
H. Yu. (ed.). Starodavnii Iskorosten i slov’ianski hrady. Ko-
rosten: Triada S, II, s. 54-58. M. V. Kvitnitskiy
Petrauskas, A. V., Kvitnytskyi, M. V. 2015. Vyvchennia ta
rekonstruktsiia fundamentu davnoruskoho khramu na Zam-
kovii hori m. Bila Tserkva. Arkheolohichni doslidzhennia v
Ukraini 2014 r., s. 95-100.
STONE TEMPLES OF YURYEV:
Rappoport, P. A. 1982. Russkaya arkhitektura X—XIII vv. PLANNING AND STAGES
Leningrad: Nauka. Arkheologiya SSSR. Svod arkheolog- OF CONSTRUCTION
icheskikh istochnikov, E 1-47.
Rappoport, P. A. 1989. O vremeni poyavleniya bruskovogo
For a long time the localization of Yuriev (now Bila
kirpicha na Rusi. Sovetskaya arkheologiya, 4, s. 207-211.
Faradzhayeva, N. N. 2017. Novgorodskiye postroyki s Tserkva — the city in the Kyiv region of Ukraine) has
pechyu v tsentre (po materialam Troitskogo raskopa). In: been the subject of discussions connected to the at-
Chernetsov, A. V. (ed.). Pamyatniki srednevekovoy arkheologii tempts to find a stone temple. Excavations in 1980-s,
Vostochnoy Evropy. K yubileyu M. D. Poluboyarinovoy. Mosk- made by Ruslan Orlov, have discovered the remains of
va: IA RAN, s. 33-47. the temple and put the end to debate. The temple was
Fedorov, V. I. 1985. Uspenskiy sobor: Issledovaniye i prob- interpreted as a four-pillar three-apsed structure and
lemy sokhraneniya pamyatnika. In: Smirnova, E. S. (ed.). Us- dated to the late 12th — first half of the 13th century.
penskiy sobor Moskovskogo Kremlya. Materialy i issledovani- Further comprehension of the materials made the au-
ya. Moskva: Nauka, s. 52-68.
thors of the study to question this interpretation. In
2011 and 2014, in connection with the idea of a mu-
seum foundation and architectural reproduction the
М. В. Квітницький
foundations of temple were discovered. Two outbuild-
ings of the first half of the 12th century and the first
Кам’яні храми літописного half of the 13th century have been found. The outbuild-
ing of the 12th century contained the building materials
Юр’єва: етапи будівництва of the 2nd half of the 11th century. In the outbuilding of
та планування the first half of the 13th century bar bricks were found.
After the excavations it was cleared that the founda-
Локалізація літописного Юр’єва була історич- tions were significantly damaged and the apse was
ною проблемою, пов’язаною з намаганням знайти completely destroyed in 2008. New finds and materi-
головну кам’яну споруду Юр’ївського єпископства. als allow to suggest that here two stone buildings have
Дослідження 1980-х рр. під керівництвом Р. С. Ор- been existed. The first one was built in the second half
лова виявили неповні залишки фундаментів давнь- of the 11th century and completely dismantled in the
оруського храму і розв’язали цю наукову проблему. first third of the 13th century. From these materials the
Храм був інтерпретований як триапсидна чотирьох- second temple was built with the participation of the
стовпна споруда і датований кінцем 12 — першою builders of the Kyiv school and Western Europe. The
половиною 13 ст. Пізніше осмислення отриманих latter have brought new masonry techniques and ma-
матеріалів змусило перших авторів досліджень пос- terials (brick and limestone sand mortar). There are
тавити під сумнів інтерпретацію фундаментів як good reasons to suggest that the new temple was a five-
залишків триапсидної споруди. У 2011 та 2014 рр. apsed.
в зв’язку з ідеєю музеєфікації фундаментів та архі-
тектурного відтворення храму часів Київської Русі Keywords: Bila Tserkva, Yuriev, Castle Hill,
були проведені додаткові дослідження та повторно St. George’s Church, block bricks, palm, Lithuanian
розкриті кладки фундаментів. Нові результати до- brick, cookery, Old Rus.
сліджень та матеріали дозволяють стверджувати,
що кам’яних споруд було дві. Перша побудована у Одержано 12.11.2019
другій половині 11 ст. на цем’янковому розчині з ви-
користанням природного каменю — граніту, плін- КВІТНИЦЬКИЙ Максим Валерійович, науко-
фи, полив’яних плиток підлоги зеленого та жовтого вий співробітник, Придністровський державний уні-
кольору. У 1096 р. храм зазнав часткових руйну- верситет ім. Т. Г. Шевченка, вул. 25 Октября, 128,
вань під час погрому міста половцями. У 1220-х — г. Тирасполь, 3300-MD, Молдова.
1230-х рр. споруда 11 ст. була повністю розібрана а KVITNITSKIY Maksym, Research Officer, the
на її місці побудований другий храм. Споруджен- Shevchenko Transnistria State University, October 25
ня велося з використанням матеріалів зі стін попе- str., 128, Tiraspol, 3300-MD, Moldova.
редньої будівлі, за участі будівельників київської ORCID: 0000-0002-2701-4838; e-mail: kvitnitskiy@i.ua.
УДК [904.4:725.182](477.82)“653” DOI: 10.37445/adiu.2020.02.12
А. В. Петраускас, С. Д. Панишко,
Д. С. Лошик, І. О. Чорний, А. О. Кукса
Дослідження укріплень
городища Литовеж на Волині
У статті подаються результати археологічних нуванням. Дослідник вперше склав схематич-

досліджень городища у с. Литовеж Іваничівського ні плани городищ у с. Литовеж (городище I) та
району Волинської області. Встановлено, що на навпроти с. Старгороду (городище II).
дослідженій ділянці зовнішній вал укріплень горо-
Із приводу опису городища I зауважимо, що
дища був споруджений у пізньосередньовічний час,
вірогідно, у XVI ст., на ділянці, яка до цього була він суттєво розходиться з поданим схематич-
слабозаселеною. Однак, характер знахідок, близьке ним планом, де відображена тільки частина
розміщення до церкви Св. Параскеви П’ятниці, та, комплексу, причому, і вона не повно. У описі
вірогідно, міських воріт, свідчать про інтенсивне подано відомості про «старе місто» площею
використання цієї території у подальшому. 15—20 га, костел і церкву Параскеви П’ятниці,
Ключові слова: городище, місто, вал, церква, що знаходяться на його території, а також руй-
кераміка. нування «Замку» річкою з південного боку, де
у кручі було видно два мурованих фундамен-
Уперше городище у с. Литовеж згадав В. Ан- ти. О. Цинкаловський також увів до науково-
тонович (1900, с. 65). За даними анкети За- го обігу галицьку легенду про корону Данила
болотцівської волості, до якої у кінці XIX ст. Галицького вартістю у 7 мільйонів рублів, яка
входив Литовеж, у селі розташовувалось чо- ніби-то закопана на литовезькому замчиську.
тирикутне городище, яке називалось «Замок» Зауважимо, що ця легенда неабияк стимулює
й було обведене валами і ровами. Його довжи- руйнування пам’ятки «чорнокопами» у наш
на становила 80, а ширина 60 сажнів (близько час.
170 × 130 м). Також з посиланням на тодіш- Значний вклад в археологічне вивчення
нього володимирського краєзнавця О. Двер- городища біля с. Литовеж зробив місцевий
ницького в околицях села згадано іще кілька краєзнавець Л. Пучковський (2005, с. 10—18,
укріплених пам’яток, зокрема, два городища у 166). Він зафіксував руйнування ряду мону-
с. Жджари (нині — Заставне) та поблизу с. Жд- ментальних споруд на городищі. Так, у 1954 р.
жарки (нині — вулиця в с. Заставне), городи- у річку обвалився великий мурований об’єкт,
ще на правому березі р. Західний Буг навпроти який дослідник вважав фундаментом вежі, що
с. Старгороду. Останнє В. Антонович гіпоте- розміщувалась на першому майданчику горо-
тично пов’язував із літописним Волинем. У по- дища при вході з лівої сторони, у 1967 р. у кручі
дальшому ця пам’ятка сприймалась багатьма було зафіксовано піч з випаленими стінками
дослідниками як попередник досліджуваного товщиною до 1 м, у 1972 р. відбулося загортан-
нами городища. ня бульдозером рову зовнішніх укріплень се-
Важливий внесок у археологічне вивчення редньовічного Литовежа, який дослідник вва-
пам’яток Литовежа зробив О. Цинкаловський жав слідами обвідного каналу для повеневих
(1937, с. 234—237). Упродовж 1920—30-х рр., вод Західного Бугу.
він, як спеціаліст, зафіксував ряд суттєвих оз- Л. Пучковський точно зафіксував ряд то-
нак городища, а також спостерігав за його руй- понімів, що сприятимуть локалізації археоло-
© А. В. Петраускас, С. Д. Панишко, Д. С. Лошик, гічних об’єктів. Особливо цінними такі свідчен-
І. О. Чорний, А. О. Кукса, 2020 ня є для території городища, яка вже втрачена
Петраускас, А. В., Панишко, С. Д., Лошик, Д. С., Чорний, І. О., Кукса, А. О. Дослідження укріплень городища...
внаслідок розмиву Західним Бугом. Зокрема, ща. На початку XXI ст. пам’ятку двічі обстежи-
у південно-східній частині замку знаходилась ла Л. Виногродська: у 2007 р. разом з Ю. Мазу-
«Ведінщина», урочище, що вказує на існуван- риком, а у 2011 р. з С. Панишком. Дослідниця
ня там церкви у минулому (Пучковський 2005, вперше опублікувала загальний план укріп-
с. 15). лень, включивши у нього, окрім «Замку», і зов-
Краєзнавець також запропонував схему істо- нішню оборонну лінію (Виногродська 2013,
рико-топографічного розвитку середньовічно- с. 16, рис. 1). При цьому вона вказала, що її ос-
го Литовежа. На його думку, спочатку існував нову з півдня становив ескарп.
замок, що розміщувався на півострові (мису), а У кручі з південного боку «Замку» у 2007 р.
пізніше навколо нього сформувалось поселен- Л. Виногродська зафіксувала ділянку цегляної
ня, що переросло у місто площею близько 5 га кладки, яка на 2011 р. вже звалилась у річку.
(Пучковський 2005, с. 12—14). Показово, що серед зібраної дослідницею се-
Цікавим є його опис валу «Довга Гряда», редньовічної кераміки переважали знахідки
очевидно, природного походження, на південь XV ст. (Виногродська 2013, с. 16—17).
від села, а також опублікована у роботі карта Отримані археологами матеріали активно
Литовежа початку XX ст. з позначеними на ній використовуються для дослідження давньої іс-
оборонними та культовими спорудами (Пуч- торії Побужжя. Серед подібних праць слід вка-
ковський 2005, с. 11, 166). зати, насамперед на роботу В. Ляски (2013),
Відомий дослідник оборонних укріплень присвяченій Всеволожській волості. У цій ро-
П. Раппопорт у ході своїх обстежень городищ боті відчувається перо історика; так, сучасний
західної частини Волині у 1963 р., основну ува- вигляд городища він сприймає як первинний,
гу звернув на городище навпроти с. Старгород. вказуючи, що воно було «овальної форми» і роз-
Він подав план і фото цього городища, пов’язав міщувалось на мису (Ляска 2013, с. 15), не вра-
його з літописним Всеволожем і констатував, ховуючи очевидні зміни навколишнього ланд-
що після спалення у 1097 р., місто було віднов- шафту за останні століття. Дослідник спробував
лене за 2 км нижче по течії Західного Бугу поб- пояснити відсутність валів у двох напільних
лизу сучасного с. Литовеж в урочищі «Замок». ровів «Замку» тим, що ґрунт з ровів був вико-
Там, за інформацією, наданою П. Раппопорту ристаний для вирівнювання поверхні мису і
О. Цинкаловським під шаром XIV—XV ст. була подав величину загальної укріпленої площі го-
виявлена кераміка XII—XIII ст. (Раппопорт родища у 4,3 га (Ляска 2013, с. 15—16).
1967, с. 42—43). Складається враження, що У даному випадку ми не характеризуємо
городище в урочищі «Замок» П. Раппопорт не численні дослідження істориків, де згадують-
обстежував, принаймні, воно не згадане у пере- ся міста Всеволож (волинський), пізньосеред-
ліку досліджуваних пам’яток (Панишко 1991, ньовічний Літовіж та Літовізький замок. Певну
с. 25). історіографічну традицію має також проблема
На городищі «Замок» перші розкопки були походження назви середньовічного Літовіжа:
проведені Р. Чайкою у 1979 р. (1980, с. 349— від «літньої вежі» чи від «литовської вежі».
350). На той час пам’ятка активно руйнувалась І все ж одну групу писемних документів вар-
берегом Західного Бугу, у кручі було видно то згадати — це пізньосередньовічний актовий
кілька напівземлянкових жител з черенями матеріал. Причому, слід підкреслити, що деякі
на глибині до 2 м. На городищі було закладе- документи одночасно є і джерелами і працями
но кілька шурфів загальною площею 60 кв.м. (у тому числі і речознавчими) по історії Литове-
Окрім середньовічних та давньоруських знахі- жа. Наприклад, В. Кравченко нещодавно опуб-
док там траплялись матеріали лендельської та лікував скаргу Григорія Колмівського на кня-
пізньотрипільської культури, а також матеріа- зя Юрія Чорторийського та інших з приводу
ли ранньозалізного часу. наїзду на замок у містечку Литовежі у 1608 р.
Певні питання викликає подана автором до- (Кравченко 2018, с. 687—697). Цей документ не
сліджень інформація про планування оборон- тільки змальовує хід тих трагічних подій, але
них споруд. Якщо вказану ним відстань між і подає розлогу картину матеріальної культу-
двома напільними ровами на «Замку» у 7 м ри тогочасного Литовезького замку, тобто може
(Чайка 1980, с. 350) можна віднести до техніч- прямо допомогти під час археологічних дослід-
ної помилки (вірогідно 70 м), то знятий план женнях пам’ятки.
укріплень, пізніше опублікований В. Ляскою Говорячи про перспективи археологічного
(2013, с. 15, рис. 2), містить принципову неточ- дослідження городища у Литовежі не мож-
ність. На ньому у крайній західній оборонній на оминути увагою геомагнітного вивчення
лінії городища, що перерізує стрілку мису, рів його окремих ділянок, проведеного у 2015 р.
зображений на схід від валу, коли насправді з ініціативи завідуючого кафедрою геофізи-
він розміщений на захід від нього. Тобто, меш- ки Київського національного університету
канці городища на цій ділянці супротивника імені Т. Г. Шевченка та місцевого краєзнавця
очікували із заходу, а не зі сходу. А. Шведа. Науковим керівником археологіч-
Проведені у 1970-х рр. розкопки дали перші ної складової робіт був О. Златогорський (Бон-
надійні археологічні репери у вивчені городи- дар, Цюпа 2015). У ході досліджень на «Замку»
ерозійні процеси проявляються на північному

краю мису, на рівні заплави тут помітні про-
яви денудації. Власне стрілка мису на протязі
близько 60 м, очевидно, має новітнє денудацій-
не походження.
Чи не найбільшою проблемою при описі «За-
мку» є вигляд його укріплень. При цьому попе-
редні дослідники використовували два підходи:
1) візуально виділяючи укріплені майданчики
у їх сучасному вигляді; 2) послідовно описуючи
штучні укріплення. Другий підхід видається
об’єктивнішим, оскільки метою досліджень є
реконструкція складових частин комплексу у
минулому, що неможливо без проведення ста-
ціонарних археологічних досліджень окремих
ліній укріплень та виділення їх синхронних
планувальних комплексів, що оточували ок-
Рис. 1. Городище Литовеж, план: 1 — «Замок»; 2 — ремі майданчики.
оборонна лінія 1; 3 — оборонна лінія 2; 4 — оборон-
на лінія 3; 5 — зовнішні міські укріплення серед-
Отже, нині на «Замку» чітко прослідковуєть-
ньовічного Литовежа; 6 — пам’ятний Хрест на місці ся три окремі лінії укріплень, які за своїми
церкви Параскеви П’ятниці; 7 — траншея I зовнішніми морфологічними ознаками класи-
фікуються у дві групи. Із напільного боку це
два рови, підкреслимо, нині без слідів валів,
були локалізовані ділянки, перспективні для що без спеціального дослідження не дозволяє
виявлення мурованої монументальної споруди встановити їх орієнтацію щодо вірогідного суп-
(башти?), мурованої стіни, інших археологіч- ротивника, а, отже, і захищену ними площу.
них об’єктів. Зважаючи на перспективи подальших робіт та
Пам’ятка знаходиться на відстані 0,25 км на необхідність реконструкції всього укріпленого
південний захід від сучасного с. Литовеж Іва- комплексу городища, а також формалізації ін-
ничівського р-ну Волинської обл.. (рис. 1). Вона формації про його фортифікації, ці рови умовно
займає ділянку першої надзаплавної тераси названі оборонною лінією 1 (крайній з напіль-
правого берега р. Західний Буг. Геоморфологіч- ної сторони рів), та оборонною лінією 2 (наступ-
ні особливості місцевості дозволяють з великим ний рів у середній частині мису, за 70—80 м від
ступенем вірогідності стверджувати, що впро- попереднього.
довж останніх століть Західний Буг знищив Третя лінія укріплень (№ 3) кардинально
(розмив) північно-західний сектор пам’ятки, відрізняється від двох перших. Вона складаєть-
фактично розділивши її територію на дві час- ся з глибокого рову та високого валу, і, що над-
тини: південно-західну (найбільш вживаною звичайно важливо, чітко орієнована своїм фа-
назвою є «Замок», але вживається і «Городище») сом до стрілки мису. Відстань між оборонною
та східну, ближчу до села. На сьогодні внаслі- лінією 3 і 2 становить близько 130 м. У наш час
док ерозії берега річкою та виїмки піску вони через всі вказані оборонні лінії, прорізуючи їх,
практично ізольовані одна від одної. проходить польова дорога, однак, час її утво-
Така геоморфологічна ситуація добре ілюст- рення встановити важко.
рує процеси утворення останців у заплаві За- На момент досліджень всі три лінії укріп-
хідного Бугу, а з точки зору археології, мож- лень впирались своїми краями у берег Захід-
ливість оформлення типу останцевих городищ ного Бугу, тобто їх значні частини, очевидно,
внаслідок дії суто природніх чинників вже були зруйновані і зв’язок між ними був відсут-
після припинення функціонування цих укріп- ній. Оборонна лінія 3 (вал з ровом) має легкий
лень. вигин з орієнтацією дуги на захід, що у комп-
Найкраще вивченою частиною комплексу, лексі з розміщенням рову однозначно вказує на
що знаходиться під охороною держави, є «За- те, що супротивника тут чекали з боку стрілки
мок», який нині розміщений на мису першої мису, а не з його напільної сторони. Рови без
надзаплавної тераси довжиною близько 500 м валів є практично прямолінійними, так що по
і шириною до 100 м, утвореному меандровим їх вигину судити про розміщення захищеної
вигином річки. Стрілка мису звернена до за- ними території неможливо. Однак, така пря-
ходу, а напільна сторона до сходу. Південний молінійність добре пояснюється якщо взяти
берег мису активно руйнується берегом Захід- до уваги згадку В. Антоновича про прямокут-
ного Бугу, і саме тут у кручі спостерігається не городище, яка існувало у Литовежі у кінці
потужний культурний шар, що містить різ- XIX ст. Хоча, слід зауважити, що окремі старші
ночасові знахідки, та багато мурованих з цег- мешканці села, «Замком» називали саме про-
ли-пальчатки об’єктів, що увалились у річку стір між двома ровами, тобто між означеними
впродовж останнього століття. Меншою мірою нами оборонними лініями 1 і 2.
Рис 2. Городище Литовеж, руйнування схід-

ної (міської) частини городища Західним
Бугом
Менш детально описана східна частина ук-

ріпленого комплексу городища. Вона являє
собою ділянку, що простягається з півдня на
північ на 400 м, а із заходу на схід на 200 м, у
вигляді сектору кола (рис. 1). По зовнішньому
краю (з північного сходу) ця ділянка укріплена
валом та ровом різного ступеня збереженості; з
півдня — схилом першої надзаплавної тераси,
який у минулому міг бути додатково ескарпо-
ваним; а із заходу — берегом Західного Бугу,
який активно розмивається (рис. 2). В останні
роки, внаслідок загального посушення клі-
мату, водна ерозія тут значно сповільнилась,
однак і нині у кручі видно численні плями
від частково зруйнованих об’єктів звідки похо-
дять знахідки пізньосередньовічного, нового та
новітнього періоду.
Морфологічні ознаки цієї частини пам’ятки
прямо вказують на те, що у давнину вона яв-
ляла собою єдиний поселенський і оборонний
комплекс із «Замком», тобто, єдине городище.
При цьому, вона, очевидно, становила його зов-
нішню частину.
На сьогодні на північній окраїні цієї східної
частини городища встановлений пам’ятний
хрест на місці церкви Параскеви П’ятниці,
яка була зруйнована у період першої світової
війни та вапняковий надмогильний хрест. Із
писемних джерел відомо, що на цій території
розміщувався також католицький костел.
Оскільки на цій (східній) частині городища
розкопки не проводились, основним завданням
експедиції було встановлення часу її заселення
та укріплення.
Як вже говорилось вище, досліджувана ді-
лянка обіймає частину першої надзаплавної те- Рис. 3. Городище Литовеж, зачистка дна траншеї на
раси правого берега Західного Бугу. Поверхня рівні материка
ділянки відносно рівна. Грунт — гумусований охороняється державою, вона активно обсте-
супісок, сформований внаслідок господарської жується «чорнокопами», що спричинило виїмку
діяльності людини та внесення органіки. На з поверхні та верхніх горизонтів культурного
момент дослідження ділянка була зайнята шару більшості археологічного металу і взагалі
присадибними ділянками і розорювалась. У всіх атрактивних знахідок. Із метою оптиміза-
районі розміщення церкви Параскеви П’ятниці ції використання коштів і засобів вирішено
залишилась задернована частина розміром було зосередити увагу на вивченні закритого
50 × 50 м. комплексу, який не піддався руйнівній діяль-
У ході збирання підйомного матеріалу було ності пізніх садиб у новий час та «чорнокопів»
встановлено, що на поверхні ділянки трап- у новітній, а саме на дослідженні оборонного
ляються фрагменти кераміки пізнього серед- валу.
ньовіччя, нового та новітнього часу. Знахідки Вибір місця для розрізу валу визначався
давньоруського часу траплялись рідко і були міркуваннями його збереженості. Для якнай-
сконцентровані у південній частині ділянки. повнішого дослідження його внутрішньої конс-
Культурний шар пізньосередньовічного часу трукції вал на місці дослідження повинен був
і пізніших періодів поширювався і за межами бути добре виражений морфологічно. При цьо
укріплень. му, бажаним було пов’язування валу з добре
При виборі подальшої стратегії дослідження локалізованим пізньосередньовічним об’єктом,
було враховано, що ця територія іще у першій яким у цій частині городища була церква Па-
половині XX ст. була занята густою садибною раскеви П’ятниці. Окрім цього, вивчення то-
забудовою, включаючи православну церкву і пографічних карт XIX ст. дозволило припус-
католицький костел, що привело до наповнен- тити, що саме поблизу церкви розпочинались
ня культурного шару артефактами новітнього великі дороги (тракти), що вели з Литовежа до
часу. Із іншого боку, оскільки ця територія не Володимира та Іванич. Останнє могло вказува-
Рис. 4. Городище Литовеж, профіль східної стінки траншеї; тут і на рис. 3: 1 — дерновий шар, 2 — темний
ґрунт; 3 — сірий ґрунт; 4 — жовтий пісок; 5 — жовтий пісок з глиною; 6 — жовта глина; 7 — білий пісок; 8 — гу-
мусований пісок (похований ґрунт); 9 — вугілля; 10 — культурний шар; 11 — перекоп; 12 — людські кістки
ти на існування тут міських воріт та торгового мався над внутрішнім простором городища на
осередку у середньовіччі. 1,5 м (на ділянці кв. А/1 — на 1,2 м). Зовнішній
Наведені вище міркування обумовили місце фас валу переходив у схил рову без проміжної
розтину валу — за 50 м на північний захід від берми, так, що без розрізу встановити його ви-
Пам’ятного Хреста на місці розміщення церкви соту було неможливо. У подальшому ця вели-
Параскеви П’ятниці, і за 10 м на схід від розри- чина була встановлена розкопками — «валова»
ву у валу, який може вказувати на існування частина фасу укріплень на отриманому розрізі
тут міської брами у минулому (рис. 1). мала висоту 2,1 м; до такої глибини була дове-
Дослідження ділянки проводилось мето- дена траншея під репером. Було встановлено,
дом закладання траншеї поперек напрямку що давня похована поверхня під дослідженою
валу. При цьому враховувалась перспектива її ділянкою була дещо похилою, з нахилом у пів-
продовження для розрізу рову. Траншея була денному напрямку (на протязі досліджених
орієнтована майже точно по лінії південь— 15 м перепад рівня материка становив близько
північ. 0,4 м). Найбільша глибина траншеї від репера
За репер було обрано найвищу точку валу у сягала 2,7 м (на підлозі об’єкту 3, у кв. А/3).
межах траншеї. Траншея була розбита на квад- Про стратиграфічну послідовність нашару-
рати розміром 1 × 1 м. Квадрати мали цифрову вань на дослідженій ділянці дають уявлення
нумерацію від 1 по 15, яка розпочиналась з її стінки траншеї. Повнішу інформацію про на-
південного краю траншеї (рис. 3). Враховуючи сипання власне валу було отримано на схід-
потенційну можливість розширення траншеї ній стінці, а про використання простору, що
у розкоп розміченій лінії квадратів було при- до нього прилягав з внутрішньої сторони — на
своєно і літерну нумерацію А. західній стінці траншеї (рис. 4; 5). Отже, отри-
На момент дослідження вал на обраній ді- маний на протязі траншеї стратиграфічний
лянці являв собою насип, що плавно підні- розріз поділявся на дві просторові групи, що
Рис. 5. Городище Литовеж, профіль західної стінки траншеї
Рис. 8. Городище Литовеж, знахідки з культурного

шару: 1, 4, 5 — кераміка; 2 — кістка; 3 — залізо
Рис. 6. Городище Литовеж, знахідки з культурного У підсипці з жовтого піску добре прослідко-
шару, кераміка вувався перекоп, який у межах східної стінки
траншеї мав ширину 0,7 м, при глибині до 1,4 м.
У його нижній частині на глибині 1,8—2,0 м від
репера при фінальній зачистці східної стінки
траншеї виявлено дві кістки — можливо, чере-
пи від людських кістяків. Різниця між рівнями
їх залягання становила 0,2 м; вони лежали не
на дні перекопу, причому, саме дно було не рів-
не; слідів домовин при цих кістках не зафіксо-
вано. І все ж, найвірогіднішою інтерпретацією
зафіксованого перекопу буде поховальна яма.
Стратиграфічна ситуація на ділянці кв. А/8—
14, простежена на західній стінці траншеї
(рис. 5), була менш виразною. Тут не простежу-
вався згаданий вище перекоп, менш виразними
були межі між окремими підсипками, лінза бі-
лого піску була набагато меншою, ніж у східній
стінці траншеї. Однак, вона не суперечила ситу-
ації, простеженій на східній стінці. Тут так само
основна досипка була з жовтого піску.
Охарактеризовані вище підсипки об’єднує
одна спільна риса — усі вони містили мало
знахідок, що вказує на їх практично одночасну
насипку на місці, яке не було освоєне.
Серед датуючого матеріалу, знайденого у
цих підсипках, слід назвати вінчики від гор-
щиків XIV—XV ст. (рис. 6: 1—3, 5), і XV—XVI
Рис. 7. Городище Литовеж, знахідки з культурного (XVII?) ст. (рис. 6: 4, 7).
шару: 1, 2, 4—6 — кераміка; 3 — залізо На внутрішню межу валу може вказувати
знахідка у кв. А/8 прошарку жовтої глини та
добре видно на профілі східної стінки траншеї вугілля на глибині 1,4—1,6 м від репера. У вся-
(рис. 4). кому разі, далі на південь (до початку траншеї)
Перша, що становила, власне, насип валу, характер нашарувань кардинально змінювався.
простежена на ділянці кв. А/8—14. Тут на дав- Тут, на ділянці кв. 1—7 досліджений потуж-
ній похованій поверхні, яка являла собою гуму- ний культурний шар, що містив різночасові
сований пісок було здійснено три послідовних знахідки від XIV до XX ст. Серед датуючого ма-
підсипки. Перша — сірий ґрунт товщиною до теріалу, знайденого тут, слід назвати фрагмен-
0,2 м, друга — білий пісок потужністю до 0,8 м, ти вінчиків від горщиків та денця від кубка.
причому вона тяжіла до фасу валу. І третя, Індивідуальні знахідки, знайдені тут (лезо від
найпотужніша (до 1,4 м) — жовтий пісок, що бритви, кований залізний цвях та кістяний ви-
перекривала попередню з внутрішньої сторони ріб (застібка) також мають широке датування у
валу. вказаних межах (рис. 7—9).
Рис. 9. Городище Литовеж, знахідка з культурного

шару, залізний замок
Похований чорнозем (шар гумусованого

піску) на дослідженій ділянці відносно добре
виділявся стратиграфічно під насипом валу
у кв. А/8—14 і гірше під культурним шаром у
кв. А/1—7. У цьому шарі знайдено вінчики від
горщиків XII—XIII ст. (рис. 6: 6), XV—XVI ст.
(рис. 6: 8), та миски XV—XVI ст. (рис. 6: 4).
Особливо слід виділити знайдений у шарі по-
хованого гумусу замок XV—XVI ст. (рис. 9). Рис. 11. Городище Литовеж, знахідки з об’єкту 1,
Із внутрішньої сторони валу розміщувалось залізо
і більшість досліджених заглиблених об’єктів
(див. рис. 3).
Об’єкт 1 (рис. 10) був зафіксований у
кв. А/5—7 при зачистці дна траншеї на гли-
бині 1,4 м від репера. Пляма від заповнення
Рис. 12. Городище Литовеж, знахідки з об’єкту 1,

кераміка
цього об’єкту була зафіксована на фоні куль-

турного шару, тому за кольором виділялась
погано, однак, заповнення добре відчувалось
по щільності ґрунту, що свідчить про недавній
час його формування. У межах траншеї об’єкт 1
мав овальні обриси, і продовжувався у західній
стінці. Виїмка заповнення показала, що най-
більша глибина його від рівня фіксації стано-
вить 0,55 м.
У заповненні виявлено багато знахідок
(рис. 11—14). Насамперед, слід вказати на
розвал кераміки, з якої вдалося реконструюва-
ти верхню частину горщика. Індивідуальний
характер мають металеві знахідки: уламок
залізного ножа з черенком довжиною 17,5 см,
Рис. 10. Городище Литовеж, об’єкт 1: 1 — план; 2 — залізна проколка довжиною 11,5 см та метале-
профіль на західній стінці траншеї I. ва частина виделки з трьома зубами. Серед ке-
2,4 м від репера. У межах траншеї добре чита-

лась пляма від заповнення об’єкту прямокутної
форми з південно-західною стінкою довжиною
1,5 м. Після виїмки заповнення виявилось, що
об’єкт має майже рівне дно з легким понижен-
ням до центру. Його глибина від рівня вияв-
лення становила 0,27 м.
У заповненні об’єкту 3 знайдені досить не-
виразні матеріали. Це уламок кістки (рис. 15:
1), уламок кременю зі слідами ударів (рис. 15:
2), за визначенням Г. Охріменка, вірогідно, від
комплексу кресала, та фрагмент стінки горщи-
ка сірого кольору (рис. 15: 3). Така кераміка
датується у широких хронологічних межах, від
XV до XX ст.
Об’єкт 4 (див. рис. 3; 16) був зафіксований
у кв. А/5—7 при зачистці дна траншеї на гли-
бині 2,2—2,4 м від репера (тут рівень материка
суттєво понижувався). У межах траншеї добре
читалась пляма від заповнення об’єкту під-
прямокутної форми з північно-східною стінкою
довжиною 1,6 м. Після виїмки заповнення вия-
вилось, що об’єкт має майже рівне дно з легким
пониженням до півдня. Його глибина від рівня
виявлення становила 0,35 м.
Рис. 13. Городище Литовеж, знахідки з об’єкту 1, У заповненні об’єкту 4 знахідок було більше,
кераміка однак їх датуючі можливості також обмежені. Це
уламок вінчика від миски (рис. 17: 1), два фраг-
менти стінок світло цеглястого кольору, один з
яких на внутрішній стороні мав поливу (рис. 17:
2, 3), фрагмент потовщеного вертикального він-
чика від посудини червоного кольору (рис. 17:

верхня частина горщика, реконструйована з розва-
лу кераміки
рамічного матеріалу були знахідки фрагментів

сірого кольору, причому, переважно мисок. У
об’єкті також було виявлено уламки фарфо-
рової тарілки. Оскільки більшість зазначених
вище знахідок мають широкі хронологічні
межі, об’єкт 1 можна датувати по уламках цієї
фарфорової тарілки XIX ст.
Невелика частина об’єкту 2 була зафіксо-
вана у південно-західному куті кв. А/1. При
зачистці дна траншеї на глибині 2,4 м від ре-
пера тут було виявлено чітку темну пляму від
заповнення, яка добре читалась на фоні світло-
го материка. У межах траншеї прослідкована
одна стінка об’єкту 1 м завдовжки. Оскільки у
межах траншеї знаходився невеликий фраг-
мент цього об’єкту, виїмка його заповнення не
проводилась.
Об’єкт 3 (див. рис. 3) був зафіксований у Рис. 15. Городище Литовеж, знахідки з об’єкту 3:
кв. А/2—3 при зачистці дна траншеї на глибині 1 — кістка; 2 — кремінь; 3 — кераміка
4). Тут же знайдено ніжку від керамічної ско-

ворідки (рис. 17: 5). Такий комплекс може бути
датований часом не раніше XV—XVI ст.
Об’єкт 5 (див. рис. 3) був зафіксований у
кв. А/9—10 при зачистці дна траншеї на гли-
бині 2,2 м від репера. У межах траншеї знахо-
дилась невелика пляма від заповнення об’єкту
овальної форми розміром 0,5 × 0,45 м, що про-

кераміка
Рис. 16. Городище Литовеж, об’єкт 4, пляма від за-

повнення
Рис. 17. Городище Литовеж, знахідки з об’єкту 4, Рис. 19. Городище Литовеж, загальний вигляд
кераміка траншеї з півдня
довжувалась у західній стінці траншеї. Після Пучковський, Л. 2005. Нарис історії села Лі-
виїмки заповнення виявилось, що об’єкт має товіж. Нововолинськ: Мінотавр.
округле дно. Його глибина від рівня виявлення Раппопорт, П. А. 1967. Военное зодчество запад-
норусских земель Х—ХІV вв. Ленинград: Наука. Ма-
становила 0,3 м. У заповненні об’єкту 5 знахі-
териалы и исследования по археологии СССР, 140.
док не виявлено. Цинкаловський, О. 1937. Матеріали до археології
Об’єкт 6 (див. рис. 3) був зафіксований у Володимирського повіту. Записки НТШ, CLIV: Пра-
кв. А/12 при зачистці дна траншеї на глибині ці Історично-філософічної секції, с. 183-240.
2,2 м від репера. У межах траншеї знаходилась Чайка, Р. М. 1980. Работы у с. Литовеж на Буге.
пляма від заповнення майже цілого об’єкту Археологические открытия 1979, с. 349-350.
овальної форми розміром 0,75 × 0,45 м, який
невеликою частиною заходив під західну стінку REFERENSCES
траншеї. Після виїмки заповнення виявилось,
що об’єкт має горизонтальне дно. Його глибина Antonovich, V. B. 1900. Arkheologicheskaia karta Volyn-
skoi gubernii. Moskva: Tipografiia G. Lissnera i A. Geshelia.
від рівня виявлення становила 0,2 м. Bondar, K. M., Tsiupa, I. V. 2015. Zvit pro rezultaty mah-
У заповненні об’єкту 6 знайдено два фраг- nitometrychnykh doslidzhen na horodyshchi Lytovezh (Volyn-
менти вінчиків світло сірого кольору (рис. 18: 1, ska obl.) u zhovtni 2015 r. NA DP «Volynski starozhytnosti».
2), які можна віднести до періоду XV—XVII ст. Vynohrodska, L. I. 2013. Serednovichni horodyshcha na
Volyni ta Polissi. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 11:
Таким чином, проведені археологічні дослід- Serednovichni mista Polissia, s. 15-22.
ження (рис. 19) дозволяють зробити ряд попе- Kravchenko, V. 2018. Dokumenty kintsia XVI — pochatku
редніх висновків. XVII stolit do istorii volynskoho mistechka Lytovezha i yoho
zamku. Ukrainskyi arkheohrafichnyi shchorichnyk, 21—22
1. Насамперед, встановлено, що зовнішні (24—25), s. 653-697.
укріплення городища Литовеж являють собою Liaska, V. M. 2013. «…zemlia Bozhiia i tvoia i gorodi
вал, що має штучне походження і насипаний у tvoi…»: Vsevolozhskaia volost kniazia Vladimira Vasilkovicha
пізньосередньовічний період, швидше всього, у (istoriko-arkheologicheskoe issledovanie). Rossica antiqua, 1,
s. 3-54.
XVI—XVII ст. Panyshko, S. D. 1991. Doslidzhennia P. O. Rappoportom
2. Досліджена ділянка на місці майбутнього davnoruskykh horodyshch Volynskoi oblasti. In: Mynule i
валу була практично не заселена у давньорусь- suchasne Volyni. Istorychni postati kraiu. Tezy dopovidei ta
кий період і слабо використовувалась впродовж povidomlen II-i Volynskoi istoryko-kraieznavchoi konferentsii
11—13 zhovtnia 1991 r. Lutsk, s. 35.
XIV—XV ст. Puchkovskyi, L. 2005. Narys istorii sela Litovizh. Novo-
3. Знахідка навісного замка та бритви може volynsk: Minotavr.
вказувати на особливу громадську роль (віро- Rappoport, P. A. 1967. Voennoe zodchestvo zapad-
гідно, торгового осередку) території поблизу norusskikh zemel X—XІV vv. Leningrad: Nauka. Materialy i
issledovaniia po arkheologii SSSR, 140.
траншеї, що добре узгоджується з розміщенням Tsynkalovskyi, O. 1937. Materialy do arkheolohii Volody-
тут церкви Параскеви П’ятниці. myrskoho povitu. Zapysky NTSh, CLIV: Pratsi Istorychno-
4. Із церковним цвинтарем можуть бути filosofichnoi sektsii, s. 183-240.
пов’язані гіпотетичні людські поховання, озна- Chaika, R. M. 1980. Raboty u s. Litovezh na Buge. Arkheo-
logicheskie otkrytiia 1979, s. 349-350.
ки яких зафіксовані у східній стінці траншеї.
A. V. Petrauskas, S. D. Panyshko,
D. S. Loshyk, I. O. Chornyi, A. O. Kuksa
ЛІТЕРАТУРА
Антонович, В. Б. 1900. Археологическая карта
Волынской губернии. Москва: Типография Г. Лис- the Research of the
снера и А. Гешеля. Fortifications of Lytovezh
Бондар, К. М., Цюпа, І. В. 2015. Звіт про ре- Hill-fort in Volyn Region
зультати магнітометричних досліджень на горо-
дищі Литовеж (Волинська обл.) у жовтні 2015 р. Currently, the complex of the hill-fort by the mean-
НА ДП «Волинські старожитності». dering bend of the Bug River channel is divided into
Виногродська, Л. І. 2013. Середньовічні городища two parts: the western one where the castle is located,
на Волині та Поліссі. Археологія і давня історія Ук- and the eastern one where the city is obviously placed.
раїни, 11: Середньовічні міста Полісся, с. 15-22. During the exploration the rampart of the eastern part
Кравченко, В. 2018. Документи кінця ХVІ — по- of the fortified complex was cut by the trench.
чатку ХVІІ століть до історії волинського містечка The body of rampart is stand on the ancient origi-
Литовежа і його замку. Український археографіч- nal surface which looked like a humus substance. It
ний щорічник, 21—22 (24—25), с. 653-697. consisted of three consecutive fillings. The first is gray
Ляска, В. М. 2013. «…земля Божия и твоя и горо- soil up to 0.2 m thick, the second is white sand up to
ди твои…»: Всеволожская волость князя Владимира 0.8 m thick, and the third, most high (up to 1.4 m) is
Васильковича (историко-археологическое исследо- the yellow sand that covered the previous one from in-
вание). Rossica antiqua, 1, с. 3-54. side of the rampart. The yellow sand was cut through
Панишко, С. Д. 1991. Дослідження П. О. Раппо- by well visible pit at the bottom of which the bones,
портом давньоруських городищ Волинської облас- probably human skulls have been found. These filings
ті. В: Минуле і сучасне Волині. Історичні постаті contained several fragments of pots of the fourteenth
краю. Тези доповідей та повідомлень II-ї Волинської and fifteenth centuries.
історико-краєзнавчої конференції 11—13 жовтня From inside the rampart was covered by the pow-
1991 р. Луцьк, с. 35. erful cultural layer that contained various finds from
the fourteenth to the twentieth centuries. The origi- ЛОШИК Дмитро Сергійович, магістр, Схід-
nal layer of humus sand was well visible under the ноєвропейський національний університет ім. Лесі
body of rampart and worse under the cultural layer. Українки, проспект Соборності, 33, кв. 64, Луцьк,
In the original surface the materials of the 12th—13th 43024, Україна.
and 15th—16th centuries were found. Particularly the LOSHYK Dmytro, Master, Lesya Ukrainka Eastern
hinged lock of the 15th—16th centuries found in the European National University, Sobornosti ave., 33/64,
original layer of humus is noteworthy. Lutsk, 43024, Ukraine.
The majority of partially explored objects were lo- ORCID: 0000-0002-5800-0404; e-mail: Loschuk@ukr.net.
cated on the inside of the rampart. Latest of them, the ПАНИШКО Сергій Дмитрович, кандидат істо-
object 1 of the 19th century, was occurred in the cultur- ричних наук, доцент, Східноєвропейський націо-
al layer and the rest, objects 2—6, were found while нальний університет ім. Лесі Українки, вул. Молоді,
cleaning the virgin soil at the bottom of the trench. 8а, кв. 68, Луцьк, 43024, Україна.
Moreover, large objects 3—4 were located outside the PANYSHKO Serhii, Candidate of Historical Sciences,
rampart, under the powerful cultural layer, and small Associate Professor, Lesya Ukrainka Eastern European
objects 5—6 — under the body of the rampart. National University, Molodi str., 8a/68, Lutsk, 43024,
Thus, the explored site in the area of the future ram- Ukraine.
part was virtually uninhabited in the Old Rus period ORCID: 0000-0003-4188-1089;
and was poorly used during the 14th—15th centuries. It e-mail: panishko63@gmail.com.
is ascertained that the fortifications of Lytovezh hill-
fort consisted of the rampart up to 2.1 m high of ar- ПЕТРАУСКАС Андрій Вальдасович, кандидат
tificial origin built in the late medieval period, most історичних наук, старший науковий співробітник,
probably in the 16th—17th centuries. Інститут археології НАН України, пр. Героїв Сталін-
града, 12, Київ, 04210, Україна.
PETRAUSKAS Andrii, Candidate of Historical
Keywords: Lytovezh, settlement, city, rampart, Sciences, Senior Research Officer, the Institute of
church, pottery. Archaeology NAS of Ukraine, Heroiv Stalingrada ave.,
Одержано 28.12.2019 12, Kyiv, 04210, Ukraine.
ORCID: 0000-0002-9066-1376; e-mail: petrauskas@i.ua.
КУКСА Артем Олександрович, бакалавр, Схід- ЧОРНИЙ Іван Олександрович, магістр, Схід-
ноєвропейський національний університету ім. ноєвропейський національний університет ім. Лесі
Лесі Українки, вул. Незалежності, 14, смт Клевань, Українки, вул. Луцька, 103, кв. 41, Володимир-Во-
35312, Україна. линський, 44702, Україна.
KUKSA Artem, Bachelor, Lesya Ukrainka Eastern CHORNYI Ivan, Master, Lesya Ukrainka Eastern
European National University, Nezalezhnosti str., 14, European National University, Lutska str., 103/41,
Klevan, 35312, Ukraine. Volodymyr-Volynskyi, 44702, Ukraine.
ORCID: 0000-0001-9255-2619; e-mail: abryta223@ ORCID: 0000-0001-9218-5628;
gmail.com. e-mail: johnchorniy@gmail.com.
УДК [725.182:904.4](477.82)“13/15” DOI: 10.37445/adiu.2020.02.13
Б. А. Прищепа
Пізньосередньовічні волинські замки

(за матеріалами досліджень пам’яток
XIV—XVI ст. басейну ріки Горині)
У статті охарактеризовано пізньосередньовічні половині ХХ ст. архітектурно-археологічні ро-

замки басейну р. Горині, які входили до структури боти по вивченню об’єктів замкових комплексів
приватновласницьких міст Волині. На основі ар- провели О. М. Годованюк в Острозі (Годованюк
хеологічних, писемних та картографічних джерел
1972; 1995), Є. М. Пламеницька у Кременці
проведено аналіз їх топографії, планування, систе-
ми оборони та хронології. (Пламеницька 2010, с. 210), М. В. Малєвська у
Луцьку (Малевская 1999).
Ключові слова: замок, місто, пізнє середньовіч- У своїй роботі ми зосередили увагу на харак-
чя, Волинь. теристиці замків басейну р. Горині, де автор
тривалий час проводив археологічні дослід-
Важливою складовою пізньосередньовічних ження. Нами зібрано дані про 43 укріплення,
міст і містечок на українських землях були ук- що становить близько половини від загальної
ріплення-замки. За даними писемних джерел кількості відомих із писемних джерел волинсь-
ХVІ ст. на території Волинського воєводства ких замків ХVІ ст. (рис. 1). Більшість з них кон-
нараховувалося 86 замків, з них 81 у містах і центрується у верхній течії р. Горині, в межах
5 у селах. Замки відігравали суттєву роль у ло- Північно-Подільської височини (18) і в серед-
кації міст: новозасновані міста, що не мали за- ній течії Горині на Волинській височині (23).
мків, здебільшого (у 70 % випадків) були при- Три замки були розташовані на східному краю
речені на втрату міського статусу (Заяць 2003, Волинської височини в басейнах рік Корчика
с. 129—134), а наявність замочків у селах може і Ставів і два знаходились на Волинському
служити підставою для визначення урбаніза- Поліссі (Степань, Маренин).
ційних прагнень власника (Атаманенко 2004, Із 43 замків, внесених до каталогу, археоло-
с. 26). гічними методами вивчали 16. Розкопували
Вивчаючи замки пізнього середньовіччя та сім пам’яток: Білів, Ізяслав, Дорогобуж, Жор-
раннього модерного часу, історики використо- нів, Острог, Рівне, Степань (Ауліх 1971; Ники-
вували перш за все писемні джерела. Із дороб- тенко, Полегайлов, Сидоренко 1980; Прищепа
ку сучасних дослідників відзначимо публікації 2001; 2016a; 2018). На інших проведено шурфу-
В. Б. Атаманенка, І. О. Ворончук, В. Д. Собчу- вання чи лише поверхневі обстеження.
ка, І. В. Рибачок присвячені характеристиці во- У досліджуваному регіоні всі замки були
линських замків (Атаманенко 2006; Ворончук приватновласницькими. Одні з них були ре-
2006; Собчук 2006; Атаманенко, Рибачок 2009; зиденціями магнатів і центрами латифундій
Атаманенко, Рибачок 2012). У них висвітлено (Острог, Жаславль, Олика), інші — укріплени-
також історіографію питання та проаналізова- ми дворами феодалів і центрами адміністра-
но писемні джерела. тивного управління підлеглими територіями.
Хоча кількість волинських замків була знач- Найбільше замків (10) було збудовано у во-
ною і рештки багатьох з них збереглися до лодіннях князів Острозьких: Сураж, Ходаки,
нашого часу, однак стан їх археологічних до- Межиріч, Острог, Дорогобуж, Рівне, Жорнів,
сліджень залишається недостатнім. У другій Сатиїв, Степань, Берездів. Це цілком законо-
© Б. А. Прищепа, 2020 мірно, адже навколо м. Острога сформувалось
Прищепа, Б. А. Пізньосередньовічні волинські замки
ядро володінь цього князівського

роду — Острозька волость. До того
ж у басейні Горині князям Ост-
розьким належали й інші тери-
торіальні комплекси, зокрема такі
важливі волості, як Рівненська і
Степанська (рис. 1).
Науковці неодноразово відзна-
чали, що при спорудженні замків
литовсько-польської доби майстри
використовували традиції зведен-
ня дерево-земляних укріплень
попереднього часу і досить часто
їх будували на городищах періо-
ду Київської Русі (Кучера 1973,
с. 127; Сас 1989, с. 43—44; Виног-
родська 2010, с. 79). Використання
давніх укріплень з метою оборони
значною мірою впливало на фор-
тифікації: їх довжину, площу та
обумовлювало систему оборони
(Моця 2017, с. 46). Ці особливості
фортифікаційного будівництва
простежуються і в басейні р. Го-
рині. Археологічні дослідження
підтвердили, що земляні укріп-
лення літописних міст були ви-
користані для розбудови в кінці
ХІV—ХVІ ст. замків у Дорогобужі,
Ізяславлі, Корці, Острозі, Степані.
Дорогобузький замок збудували
на городищі давньоруського міста.
Зокрема, в описі Дорогобузького
замку в 1620 р. вказано, що замок Рис. 1. Пізньосередньовічні замки в басейні р. Горині: 1 — Ста-
«знаходиться на городищі висо- рий Олексинець (Андріїв); 2 — Старий Вишнівець; 3 — Передмір-
кому над рікою Горинню» (Інвен- ка; 4 — Вербовець; 5 — Вишгородок; 6 — Ланівці; 7 — Грибова
тар… 1620, с. 184). На слов’яно- (Дрибова); 8 — Матвіївці; 9 — Ямпіль (Янушпіль); 10 — Білогір’я
(Ляхівці); 11 — Білогородка; 12 — Ізяслав (Заслав); 13 — Малі За-
руських городищах постали замки гайці; 14 — Шумбар; 15 — Шумськ; 16 — Рохманів; 17 — Сураж;
в Гориньграді Першому, Верхові, 18 — Ходаки; 19 — Межиріч; 20 — Новомалин (Глухи); 21 — Ост-
Жорнові, Більові, Клевані. При- рог; 22 — Милятин; 23 — Тесів; 24 — Тайкури; 25 — Томахів; 26 —
стосування давніх городищ для Дорогобуж; 27 — Гориньград Перший (Крупа); 28 — Тучин; 29 —
облаштування замків простежено Верхів; 30 — Рівне; 31 — Шпанів; 32 — Варковичі; 33 — Жорнів;
на 10 пам’ятках із 16 обстежених. 34 — Сатиїв; 35 — Новожуків (Жуків); 36 — Білів; 37 — Клевань;
За топографічними умовами 38 — Олика; 39 — Степань; 40 — Берездів; 41 — Корець; 42 — Ма-
ренин; 43 — Великі Межирічі. Умовні позначення: а — замки,
розташування переважають за- згадані в писемних джерелах; б — замки, вивчені археологічними
мки, збудовані на мисах (13), ще методами; в — володіння князя К. І. Острозького у Погоринні в
два відносяться до прибережного першій третині XVI ст.
типу (Степань, Маренин) і для од-
ного (Рівне) використали природ-
не підвищення на заплаві річки. чики округлі у плані (Гориньоград Перший,
За плановою схемою замки поділяються на Верхів), або мають у плані неправильну фор-
дві групи: прості (мають один укріплений май- му, що повторює природні контури мису (Білів).
данчик) та складні (з двома укріпленими май- Планування Клеваньського замку також відоб-
данчиками). ражає традиції попереднього періоду: дві сто-
Замків з простою плановою схемою археоло- рони в нього прямі (західна і південна), а дві
гічно обстежено вісім (Новомалин, Гориньград інші дугоподібні в плані (рис. 2). Така планова
Перший, Верхів, Жуків, Білів, Клевань, Сте- схема характерна для городищ «волинського
пань, Маренин). В цю групу за даними писем- типу» (Раппопорт 1967, с. 51, 196, 198).
них джерел включаємо також замки в Суражі, У центрі Степані збереглося чотирикутне ук-
Межирічі поблизу Острога, Олиці. ріплення бастіонного типу з майданчиком роз-
Для побудови частини укріплень використа- мірами 80 × 60 м. Перша згадка про замок у пи-
ли слов’яно-руські городища, тому їх майдан- семних джерелах відноситься до 1507 р. (Заяць
літописі під 1292 р. (Літопис Руський 1989,

с. 452). У розкопі на замковому майданчику
було досліджено культурні нашарування тов-
щиною близько 3 м, найпотужніші з них відно-
сяться до ХV—ХVІІ ст., а нижче виявлено шар
ХІІ—ХІІІ ст. (Прищепа 2016b, с. 137—140). Ар-
хеологічні джерела свідчать, що Степанський
замок збудували на місці давньоруського горо-
дища.
Замчище в Жукові зі східної сторони частко-
во зруйноване кар’єром. Однак зберігся план
Новожуківського замчища, підготовлений в
кінці ХІХ ст. (Прищепа 2018, рис. 5). Воно було
чотирикутним у плані, з трьох сторін майдан-
чик розмірами 85 × 70 м оточений глибоким ро-
вом завширшки до 30 м, а східна сторона мала
стрімкий схил, звернений до річки. Як свідчить
документ 1516 р., великий князь Жигимонт І
надав «двор» Жуков своєму маршалку і писа-
реві Богушеві Боговитиновичу з правом буду-
вати там замок (Заяць 2003, с. 51).
Замків, що мали кілька укріплених площа-
док, археологічно обстежено 5 (Острог, Тай-
кури, Дорогобуж, Рівне, Корець). Ще три вне-
сені до цієї групи за даними писемних джерел
Рис. 2. План Клеванського замку: 1 — північна (Вишневець, Заслав, Берездів).
башта; 2 — західна башта; 3 — корпуси Науковцями раніше висловлювалась дум-
ка, що Острозький замок було збудовано на
слов’яно-руському городищі (Раппопорт 1967,
с. 42; Годованюк 1972, с. 318). Її підтверди-
ли матеріали, отримані під час археологіч-
них розкопок 2004 і 2008 рр. (Прищепа 2016b,
с. 93—105). Важливу інформацію для вивчен-
ня планової структури Острозького замку дру-
гої половини ХVІ ст. містить акт розподілу во-
лодінь між синами князя Василя-Костянтина
Острозького 1603 р. (Описи… 2004, с. 74—102).
Як свідчать писемні джерела, замок складався
із дитинця і пригородка. Дитинець (Замкова
гора) мав потужні укріплення, тут збереглися
вежа Мурована, башта Нова (рис. 4: 1, 2) і Бого-
явленська церква (рис. 4: А). Площа майданчи-
ка дитинця 0,5 га. Пригородок — друга укріп-
лена частина замку площею близько 2,7 га, із
князівськими будівлями, дворами шляхти, Ми-
колаївською, Успенською, Глібобориською цер-
квами та костелом Успіння Богородиці (рис. 4:
Б—Д). Лінія оборони пригородка включала три
брами (рис. 4: 6, 8, 10) і три башти (рис. 4: 5, 7,
9), простір між ними був захищений парканом
Рис. 3. Степанський замок. Реконструкція укріп- (Прищепа 2016a).
лень за описом 1614 р. На плані позначені: 1 — міст; Підвищення, на якому знаходився Рівненсь-
2 — брама; 3—6 — башти кий замок, в наш час в рельєфі простежуєть-
ся слабко. Ця територія була знівельована на
2003, с. 133). Як свідчить опис замку 1614 р., на початку 1950-х рр. Однак зберігся детальний
той час він був чотирикутною фортецею з вежа- опис Рівненського замку в інвентарі спадщини
ми (Атаманенко 2010, с. 193—194). Замковий князя О. Острозького 1620 р. (Інвентар… 1620,
двір з трьох сторін захищали земляний вал та с. 126—127). Із цього джерела дізнаємось, що
глибокий рів, на кутах стояли чотири башти, до замок був розташований на підвищенні, оточе-
брами вів міст (рис. 3). Замкові оборонні, жит- ному водами ставу і мав дві укріплені частини.
лові та господарські будівлі були дерев’яними. Планування замку та розміри його укріплених
Степань згадується в Галицько-Волинському майданчиків дозволяють уточнити картогра-
фічні та археологічні джерела. Кар-

тографічні джерела проаналізував
П. А. Ричков (Ричков 2008). Тери-
торія, де локалізовано Рівненський
замок, досліджувалась археологіч-
ними методами в 2016 і 2017 рр.
(Pryshchepa 2017). На фіксаційному
плані міста Рівного кінця ХVІІІ ст.
бачимо, що замковий острів знахо-
диться посеред великого ставу (Рич-
ков 2008, рис. 8). Розміри підвищення
близько 150 × 80—130 м. У розкопах
відкрито ділянки не позначеного на
старих планах міста оборонного рову
і досліджено його заповнення. Мак-
симальна глибина рову досягала
3,5 м від рівня сучасної денної повер-
хні, він зорієнтований паралельно
до оборонного рову, позначеного на
старих планах м. Рівного, приблизно
за 85 м на південний захід від нього.
Виходить, що перший (північний)
рів, позначений на планах м. Рівно-
го, входив до зовнішньої лінії оборо-
ни замку, а другий (південний) рів,
виявлений в розкопах — це оборон-
ний рів дитинця (рис. 5). Дитинець
мав у плані чотирикутну форму, його
розміри близько 55 × 85 м. Північно-
східний майданчик замку був значно
більшим 85 × 85—130 м. Рис. 4. Острозький замок. Реконструкція укріплень за актом
Наведені вище приклади вико- 1603 р. Умовні позначення: а — старе русло р. Грабарки; б —
ристання давньоруських городищ паркан; в — городні; г — кам’яна стіна; д — башта; е — брама
для побудови пізньосередньовічних
замків дозволяють стверджувати, що складне Розподіл за площею замків у басейні р. Горині
планування замків запозичене із практики
періоду Київської Русі, коли часто міські посе- Площа,
Замки
га
лення мали дві основні укріплені частини —
дитинець і окольний город. Наявність двох До 0,3 Гориньград Перший (Крупа), Верхів,
майданчиків — характерна особливість ранніх Маренин
замків другої половини ХІV—ХV ст., які були 0,3—0,5 Новомалин (Глухи), Жуків, Білів, Кле-
збудовані на місці давньоруських городищ (Лу- вань, Степань
цьк, Володимир, Ізяслав, Острог, Дорогобуж). 0,5—1,0 Тайкури, Олика, Корець
За розмірами укріплених майданчиків за- 1—2 Ізяслав (Заслав), Рівне
мки Погориння поділені на 5 груп: від наймен-
2—5,5 Острог, Дорогобуж
ших, площею до 0,3 га, до найбільших, площею
понад 2 га (таблиця).
Перші дві групи включають лише замки з
одним укріпленим майданчиком. У четверту Жукову, Дорогобужу, а замочки у Крупі (те-
і п’яту групи потрапили лише замки із двома пер Гориньград Перший), Верхові та Маренині
майданчиками. були адміністративно-господарськими центра-
Простежено взаємозв’язок між площею за- ми лише для невеликої сільської округи.
мків і їх адміністративно-господарським зна- Аналізуючи оборонні споруди ХV—ХVІ ст.
ченням, перш за все розмірами підпорядкова- Київської, Подільської та Волинської земель,
них земельних володінь, волостей чи ключів. історики відзначали значне поширення, а то
Найбільший у басейні р. Горині Острозький й домінування дерево-земляних конструкцій
замок був у ХVІ ст. адміністративним центром (Грушевський 2003; Сас 1989, с. 42—49). А у
латифундій князів Острозьких. Центрами ве- внутрішній забудові багатьох замків дерев’яні
ликих земельних володінь окремих князівсь- будівлі різного характеру та призначення пе-
ких родів були Заслав, Олика, Корець, а Рівне, реважали і в ХVІІ ст. (Інвентарі… 2007, с. 15—
Клевань і Степань відомі як центри значних 16). Значна частина замків Білорусі цього часу
волостей. Менші волості підпорядковувалися мала виключно дерев’яно-земляні укріплення
замків. Третій етап (друга третина ХVІ ст.,

до 1569 р.) відзначається помітним зростан-
ням кількості замків (нових укріплень зга-
дується п’ятнадцять), а на четвертому етапі
(остання третина ХVІ ст.) джерела повідом-
ляють ще про вісімнадцять замків.
Наведені дані свідчать про значне зрос-
тання чисельності замків у регіоні саме в
той час, коли спостерігається посилення вій-
ськової загрози з боку Кримського ханату та
Османської імперії. У цих умовах створення
мережі укріплень на Волині стало справою
приватних ініціатив власників міст, а не
державних структур. Саме існування міста
було неможливим без міцного укріплення,
а замок-фортеця був одним із найважливі-
ших його елементів. Ординці під час походів
розраховували перш за все на раптовість на-
паду, непідготовленість населення до оборо-
ни і як наслідок, паніку та досить слабкий
спротив. Але вони уникали штурмувати за-
мки, навіть з простими дерево-земляними
укріпленнями, зате з досвідченими у війсь-
ковій справі захисниками, забезпеченими
зброєю і військовим спорядженням.
Споруджуючи замки, майстри-будівель-
ники використовували як накопичений
уже досвід, так і нові конструктивні форми
й принципи, що сприяли вдосконаленню їх
оборони та захисту. Як і в давньоруський
період, для їх побудови найчастіше виби-
рали мисові ділянки. Археологічні дослід-
ження підтвердили, що серед ранніх замків
басейну р. Горині є такі, що були збудовані
на городищах давньоруських міст (Ізяслав,
Острог, Корець), тому вони відтворювали
планування укріплень попереднього часу і
складалися з двох частин — дитинця і при-
городка (в давньоруський час — дитинець
і окольне місто). Слід відзначити, що в Ос-
трозі така планова схема без суттєвих змін
проіснувала до ХVІІ ст. Про її стійкість свід-
Рис. 5. Рівненський замок. Реконструкція укріплень: чать приклади замків у Рівному і Костянти-
1 — брама з баштою при в’їзді до замку; 2 — паркан; нові, будівництво яких припадає відповідно
3 — башта з годинником; 4 — брама до поля; 5 — ворота на другу половину ХV ст. і другу половину
з баштою при в’їзді на дитинець
ХVІ ст. (Заяць 2003, с. 74; Атаманенко, Ри-
бачок 2009, с. 145—148).
(Заяц 2001, с. 71). В оборонному будівництві Із поширенням вогнепальної зброї плану-
ХV—ХVІ ст. у регіоні, що розглядається, ши- вання укріплень зазнає змін, майданчики за-
роко використовувались земляні вали і рови мків виокремлюються прямолінійними відріз-
перед ними, для посилення обороноздатності ками ровів та валів і набувають правильної
замків будували дерев’яні башти, між ними чотирикутної форми, окремі з них посилю-
ставили городні (зруби) або укріплення прості- ються кам’яними та цегляними оборонни-
ших конструкцій — паркан чи тин. ми об’єктами — баштами, брамами, мурами.
Замки Погориння віднесено до чотирьох хро- Однак, як і раніше, в Погоринні переважали
нологічних груп за першою згадкою в писем- дерево-земляні замки. Поряд з потужними
них джерелах (Прищепа 2018, с. 83—88). Ці комплексами, які були своєрідними «вузлами
групи дозволяють простежити динаміку будів- міцності» (Вишневець, Заслав, Острог, Кле-
ництва замків у регіоні. На першому етапі (кі- вань, Корець), існували десятки невеликих
нець ХІV—ХV ст.) джерела засвідчують існу- замків, всі вони більш чи менш ефективно за-
вання п’яти замків; на другому етапі, в кінці хищали місцеве населення під час ворожих на-
ХV — першій третині ХVІ ст., названі ще п’ять падів.
ЛІТЕРАТУРА Моця, О. П. 2017. Литовсько-польська доба в ар-

хеології України. Археологія, 1, с. 45-57.
Атаманенко, В. 2004. Інвентарі волинських замків Никитенко, М., Полегайлов, А., Сидоренко, И. 1980.
другої половини ХVІ — першої половини ХVІІ ст. Отчёт о раскопках 1980 г. Памятник архитекту-
В: Урбанський, А. (ред.). Пограничні фортеці Речі ры XVІІІ в. — замок князей Заславских в г. Изяславе
Посполиттої. Zamość: Zaklad Poligraficzny, с. 17-28. Хмельницкой обл. НА ІА НАН України, ф. 64, 1980/48.
Атаманенко, В. 2006. Описи замків князів Ост- Описи… 2004. Описи Острожчини другої полови-
розьких першої половини ХVІІ ст. В: Собчук, В. Д. ни ХVІ — першої половини ХVІІ століття. Винар,
(ред.). Середньовічні і ранньомодерні оборонні спору- Л (ред.). Київ; Острог; Нью Йорк.
ди Волині. Кременець; Тернопіль: Астон, с. 118-125. Пламеницька, О. 2010. До питання про розвиток
Атаманенко, В. 2010. Міста поліських володінь мурованих фортифікацій Західної України в ІХ—
князів Острозьких. В: Малевич, Л. Д. (ред.). Студії ХІІІ ст. Українська академія мистецтва. Дослідни-
з україністики: Збірник наукових праць на пошану цькі та науково-методичні праці, 17, с. 208-217.
дослідника українського козацтва Валерія Цибуль- Прищепа, Б. А. 2001. Матеріальна культура во-
ського з нагоди 60-річчя від дня народження. Рівне: линського замку XIV—XV ст. (за результатами до-
О. Зень, с. 191-208. сліджень Дорогобужа). В: Журко, О. І. (ред.). Остро-
Атаманенко, В., Рибачок, І. 2009. Обороноздатність гіана в Україні і Європі. Матеріали міжнародного
міст південно-східної Волині в кінці ХVІ — першій наукового симпозіуму. Старокостянтинів: Хмельни-
половині ХVІІ ст. Минуле і сучасне Волині та Поліс- цька міська друкарня, с. 223-232.
ся, 30: Сторінки воєнної історії краю, с. 141-152. Прищепа, Б. А. 2016а. Нові дослідження замку
Атаманенко, В. Б., Рибачок, І. В. 2012. Замки ХV—ХVІІ ст. в м. Острозі. В: Манько, М. (ред.). Ос-
у системі оборони Південно-Східної Волині кінця трозький науковий збірник. Ювілейне видання до
XVI — початку XVIІ ст. Минуле і сучасне Волині та 100-річчя відкриття музею в Острозі. Острог: Сви-
Полісся, 41: Україна та Волинь у наполеонівських нарчук Р. В., с. 136-147.
війнах, с. 250-257. Прищепа, Б. 2016b. Погоринські міста в Х—
Ауліх, В. В. 1971. До питання про місцезнаход- ХІІІ ст. Рівне: Дятлик М.
ження літописної Пересопниці. В: Шевченко, Ф. П. Прищепа, Б. 2018. Замки другої половини ХІV—
(ред.). Середні віки на Україні. Київ: Наукова думка, ХVІ ст. у басейні р. Горині В: Собчук, В. Д. (ред.).
1, с. 168-176. Студії і матеріали з історії Волині. Кременець:
Виногродська, Л. І. 2010. Вивчення укріплень Кременецько-Почаївський державний історико-ар-
Поділля ХІІІ—ХVІІ ст. (за археологічними даними). хітектурний заповідник, с. 63-88.
Археологія і давня історія України, 1: Проблеми Раппопорт, П. А. 1967. Военное зодчество запад-
давньоруської та середньовічної археології, с. 79-87. норусских земель Х—ХІV в. Ленинград: Наука. Ма-
Ворончук, І. 2006. Фортифікаційні споруди Ост- териалы и исследования по археологии СССР, 140.
рожчини (за інвентарем маєтків князів Острозьких Ричков, П. А. 2008. Давня картографія Рівного
1620 року). В: Собчук, В. Д. (ред.). Середньовічні і ХVIII—ХІХ ст. В: Ричков, П. А. (ред.). Архітектур-
ранньомодерні оборонні споруди Волині. Кременець; на спадщина Волині. Рівне: ДМ, с. 57-79.
Тернопіль: Астон, с. 126-136. Сас, П. М. 1989. Феодальные города Украины в
Годованюк, О. М. 1972. Найдавніші оборонні спо- конце ХV — 60-х годах ХVІ в. Киев: Наукова думка.
руди на Замковій горі в м. Острозі. Археологічні до- Собчук, В. 2006. Мережа оборонних споруд пів-
слідження на Україні в 1969 р., IV, с. 318-322. денної Волині (середина ХІV — першої половини
Годованок, О. 1995. Пам’ятки будівельної діяль- ХVІІ ст.). В: Собчук, В. Д. (ред.). Середньовічні і ран-
ності князів Острозьких в Острозі. Острозька давни- ньомодерні оборонні споруди Волині. Кременець;
на. Дослідження і матеріали, 1, с. 40-58. Тернопіль: Астон, с. 17-56.
Грушевський, М. 2003. Південноруські госпо- Pryszczepa, B. A. 2017. Badania zamku z XV—
дарські замки в половині ХVІ ст. В: Сохань П. (ред). XVII w. w Równem w 2016 r. Badania archeologiczne
Грушевський М. Твори у 50-ти томах. Т. 5. Серія w Polsce środkowowschodniej, zachodniej Białorusi i
«Історичні студії та розвідки» 1888—1896. Львів: Ukrainie w roku 2016. Streszczenia referatów XXXIII
Світ, с. 155-181. konferencji, s. 46.
Заяць, А. 2003. Урбанізаційний процес на Волині
в ХVІ — першій половині ХVІІ століття. Львів:
Добра справа. REFERENSCES
Інвентарі… 2007. Інвентарі Олицького замку
ХVІІ—ХVIII століть: Збірник документів. Упоряд. Atamanenko, V. 2004. Inventari volynskykh zamkiv
Александрович, В. Луцьк: Твердиня. druhoi polovyny 16 — pershoi polovyny XVII st. In: Urban-
Інвентар… 1620. Інвентар спадщини князя skyi, A. (ed.). Pohranychni fortetsi Rechi Pospolytoi. Zamość:
Zaklad Poligraficzny, s. 17-28.
Олександра Острозького 1620 р. Biblioteka Zakładu Atamanenko, V. 2006. Opysy zamkiv kniaziv Ostrozkykh
Narodowego im. Ossolińskich Polskiej Akademii Nauk, pershoi polovyny XVII st. In: Sobchuk, V. D. (ed.). Serednovi-
Dział Rękopisów, sygn. 3669/II. chni i rannomoderni oboronni sporudy Volyni. Kremenets’;
Кучера, М. П. 1973. До питання про традиції обо- Ternopil’: Aston, s. 118-125.
ронного будівництва Київської Русі в дерев’яній архі- Atamanenko, V. 2010. Mista poliskykh volodin kniaziv
тектурі ХV—ХVII ст. В: Шевченко, Ф. П. (ред.). Середні Ostrozkykh. In: Malevych, L. D. (ed.). Studii z ukraiinistyky:
віки на Україні. Київ: Наукова думка, 2, с. 127-131. Zbirnyk naukovykh prats na poshanu doslidnyka ukrayinsko-
Літопис Руський… 1989. Літопис Руський за ho kozatstva Valeriia Tsybulskoho z nahody 60-richchia vid
Іпатським списком. Переклав Махновець, Л. Київ: dnia narodzhennia. Rivne: O. Zen, s. 191-208.
Дніпро. Atamanenko, V., Rybachok, I. 2009. Oboronozdatnist mist
pivdenno-skhidnoi Volyni v kintsi XVI — pershii polovyni
Малевская, М. В. 1999. Дворец в Верхнем замке XVII st. Mynule i suchasne Volyni ta Polissia, 30: Storinky
Луцка ХІV в. (по материалам археологических ис- voiennoi istorii kraiu, s. 141-152.
следований). Средневековая архитектура и мону- Atamanenko, V. B., Rybachok, I. V. 2012. Zamky u syste-
ментальное искусство. Раппопортовские чтения. mi oborony Pivdenno-Skhidnoi Volyni kintsia XVI — pershii
Тезисы докладов. Санкт-Петербург: Государствен- polovyni XVII st. Mynule i suchasne Volyni ta Polissya, 41:
ный Эрмитаж, с. 87-91. Ukrayina ta Volyn u napoleonivskykh viinakh, s. 250-257.
Aulikh, V. V. 1971. Do pytannia pro mistseznakhodzhen- Sobchuk, V. D. (ed.). Serednovichni i rannomoderni oboronni
nia litopysnoi Peresopnytsi. In: Shevchenko, F. P. (ed.). Sered- sporudy Volyni. Kremenets; Ternopil: Aston, s. 17-56.
ni viky na Ukraini. Kyiv: Naukova dumka, 1, s. 168-176. Pryszczepa, B. A. 2017. Badania zamku z XV—XVII w.
Vynohrodska, L. I. 2010. Vyvchennia ukriplen Podillia w Równem w 2016 r. Badania archeologiczne w Polsce
XIII—XVII st. (za arkheolohichnymy danymy). Arkheolohiia środkowowschodniej, zachodniej Białorusi i Ukrainie w roku
i davnia istoriia Ukrainy, 1: Problemy davnoruskoi ta sered- 2016. Streszczenia referatów XXXIII konferencji, s. 46.
novichnoi arkheolohii, s. 79-87.
Voronchuk, I. 2006. Fortyfikatsiini sporudy Ostrozhchyny
(za inventarem maietkiv kniaziv Ostrozkykh 1620 roku). In: B. A. Pryshchepa
Sobchuk, V. D. (ed.). Serednovichni i rannomoderni oboronni
sporudy Volyni. Kremenets; Ternopil: Aston, s. 126-136.
Hodovaniuk, O. M. 1972. Naidavnishi oboronni sporudy na Late Medieval Volhynian
Zamkovii hori v m. Ostrozi. Arkheolohichni doslidzhennia na Castles (Researh of 14th—
Ukraini v 1969 r., IV, s. 318-322.
Hodovanok, O. 1995. Pamiatky budivelnoii diialnosti kni- 16th Centuries Sites in the
aziv Ostrozkykh v Ostrozi. Ostrozka davnyna. Doslidzhennia Horyn River Basin)
i materialy, 1, s. 40-58.
Hrushevskyi, M. 2003. Pivdennoruski hospodarski zamky The article analyzes the topography, planning and
v polovyni XVI st. In: Sokhan, P. (ed.). Hrushevskyi M. Tvory defense systems of late medieval castles of the Horyn
u 50-ty tomakh. T. 5. Seriia «Istorychni studii ta rozvidky»
1888—1896. Lviv: Svit, s. 155-181. River basin. Literary sources mention 43 castles which
Zayats, A. 2003. Urbanizatsiinyi protses na Volyni v XVI — is about half of the total number of Volhynian castles
pershii polovyni XVII stolittia. Lviv: Dobra sprava. of the sixteenth century. Most of them concentrate in
Inventari… 2017. Inventari Olytskoho zamku XVII—XVI- the upper reaches of the Horyn River, within the lim-
II stolit: Zbirnyk dokumentiv. Uporiad. Aleksandrovych, V. its of the North Podillia Upland (18) and in the middle
Lutsk: Tverdynia. reaches of the Horyn in the Volhynian Highland (23).
Inventar… 1620. Inventar spadshchyny kniazia Oleksan- Most of the castles (10) were in the estates of Ostrozki
dra Ostrozkoho 1620 r. Biblioteka Zakładu Narodowego princes. The remains of 16 fortifications were excavated.
im. Ossolińskich Polskiej Akademii Nauk, Dział Rękopisów,
All of them were the parts of privately owned cities. Ac-
sygn. 3669/II.
Kuchera, M. P. 1973. Do pytannia pro tradytsii oboronno- cording to the topographic conditions of the site most
ho budivnytstva Kyivskoi Rusi v derevianii arkhitekturi XV— of them had the fortifications built on the capes. As for
XVII st. In: Shevchenko, F. P. (ed.). Seredni viky na Ukraini. the planning scheme the castles are classified into two
Kyiv: Naukova dumka, 2, s. 127-131. groups: the simple (having one fortified site) and multi-
Litopys Ruskyi… 1989. Litopys Ruskyi za Ipatskym ple (with two fortified sites). Archeological excavations
spyskom. Pereklav Makhnovets, L. Kyiv: Dnipro. took place in the territory of 5 castles with two fortified
Malevskaya, M. V. 1999. Dvorets v Verkhnem zamke Lut- sites (Ostroh, Taikury, Dorohobuzh, Rivne, Korets). The
ska 14 v. (po materyalam arkheolohycheskykh issledovanyy). fact of the construction of castles in Slavic settlements
Srednevekovaya arkhytektura i monumentalnoye iskusstvo.
were studied at 10 sites. The examples of the use of
Rappoportovskiye chteniya: Tezisy dokladov. Sankt-Peter-
burg: Gosudarstvennji Ermitazh, s. 87-91. early settlements for the construction of late medieval
Motsia, O. P. 2017. Lytovsko-polska doba v arkheolohii castles allow conclude that their complex planning (for-
Ukrainy. Arkheolohiia, 1, s. 45-57. tified center and suburb) derived from the practice of the
Nikitenko, M., Polegaylov, A., Sidorenko, I. 1980. Otchet period of Kyiv Rus. Concerning the size of the fortified
o raskopkakh 1980 g. Pamyatnik arkhitektury XVIII v. — sites, the castles of Pohorynnia (Horyn River basin) are
zamok knyazey Zaslavskikh v g. Izyaslave Khmelnitskoy obl. quite diverse. The smallest ones had an area of 0.1—
NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 1980/48. 0.2 ha (Krupa, Verkhiv, Marenyn), the largest — 3.2 ha
Opysy… 2004. Opysy Ostrozhchyny druhoii polovyny 16 — (Ostroh). There is certain dependence between the area
pershoii polovyny 17 stolittia. Vynar, L. (ed.). Kyiv; Ostroh;
of the castles and their administrative and economic im-
New York.
Plamenytska, O. 2010. Do pytannia pro rozvytok murovan- portance, primarily the size of subordinated land hold-
ykh fortyfikatsii Zakhidnoi Ukrainy v IX—XIII st. Ukrainska ings, estates or parishes. The centers of large land hold-
akademiia mystetstva. Doslidnytski ta naukovo-metodychni ings of princely families were Ostroh, Zaslav, Olyka,
pratsi, 17, s. 208-217. Korets. Rivne, Klevan and Stepan also were the centers
Pryshchepa, B. A. 2001. Materialna kultura volynskoho of large territories while Zhukov and Dorohobuzh were
zamku XIV—XV st. (za rezultatamy doslidzhen Dorohobuzha). the centers of smaller estates. The number of castles in
In: Zhurko, O. I. (ed.). Ostrohiana v Ukrayini i Yevropi. Mate- the region significantly increased in the sixteenth cen-
rialy mizhnarodnoho naukovoho sympoziumu. Starokostian- tury, during the time when the military threat from the
tyniv: Khmelnytska miska drukarnia, s. 223-232.
Crimean Khanate and the Ottoman Empire increased.
Pryshchepa, B. A. 2016a. Novi doslidzhennia zamku XV—
XVII st. v m. Ostrozi. In: Manko, M. (ed.). Ostrozkyi naukovyi Most of the castles had wooden and earth fortifications
zbirnyk. Yuvileine vydannia do 100-richchia vidkryttia muz- and only some, in the sixteenth century, were rein-
eiu v Ostrozi. Ostroh: Svynarchuk R. V., s. 136-147. forced with stone and brick defense objects — towers,
Pryshchepa, B. 2016b. Pohorynski mista v X—XIII st. gates, walls.
Rivne: Diatlyk M.
Pryshchepa, B. 2018. Zamky druhoi polovyny XIV—XVI st. Keywords: castle, town, late Middle Ages, Vo
u baseini r. Horyni In: Sobchuk, V. D. (ed.). Studii i materi- lhynia.
aly z istorii Volyni. Kremenets: Kremenetsko-Pochaivskyyi
derzhavnyi istoryko-arkhitekturnyi zapovidnyk, s. 63-88. Одержано 26.08.2019
Rappoport, P. A. 1967. Voyennoye zodchestvo zapad-
norusskikh zemel X—XIV v. Leningrad: Nauka. Materialy i ПРИЩЕПА Богдан Анатолійович, доктор істо-
issledovaniya po arkheologii SSSR, 140. ричних наук, доцент, Рівненський державний гу-
Rychkov, P. A. 2008. Davnia kartohrafiia RivnohoXVIII— манітарний університет, вул. Степана Бандери, 12,
XIX st. In: Rychkov, P. A. (ed.). Arkhitekturna spadshchyna Рівне, 33000, Україна.
Volyni. Zbirnyk naukovykh prats. Rivne: DM, s. 57-79.
Sas, P. M. 1989. Feodalnyye goroda Ukrainy v kontse
PRYSHCHEPA Bohdan A., Doctor of Historical Scienc-
XV — 60-kh godakh XVI v. Kiev: Naukova dumka. es, Associate Professor, Rivne State Humanitarian Uni-
Sobchuk, V. 2006. Merezha oboronnykh sporud pivden- versity, Stepana Bandery іtr., 12, Rivne, 33000, Ukraine.
noi Volyni (seredyna XIV — pershoi polovyny XVII st.). In: ORCID: 0000-0003-0345-5994; e-mail: archeol57@ukr.net.
СЕРЕДНЬОВІЧНІ
ПОСЕЛЕННЯ
УДК 904.4(476.1)“634/653” DOI: 10.37445/adiu.2020.02.14
М. А. Плавінскі
ШМАТКУЛЬТУРНАЕ ПАСЕЛІШЧА
КАСТЫКІ ІІ У ВЯРХОЎЯХ ВІЛІІ:
МАТЭРЫЯЛЫ ДАСЛЕДАВАННЯЎ 1973, 2016 і 2018 гг.
Паселішча Кастыкі ІІ з’яўляецца часткай архе- Кастыкі на ўсход ад праваслаўнай царквы ў

алагічных помнікаў Кастыкі Вілейскага р-на Мін- імя Святых Сарака Севасційскіх пакутнікаў
скай вобл. Ён знаходзіцца ў вярхоўях ракі Віліі, на (збудаваная ў 1756 г.) і прылеглых да яе дзе-
яе правым беразе, за 2,5 км ад упадзення ў яе р. Сэ-
ючых могілак. Пры гэтым, сёння могілкі ўш-
рвач. На падставе аналізу матэрыялаў раскопак
1973, 2016 і 2018 гг., можна меркаваць, што шмат- чыльную набліжаюцца да курганоў.
культурнае паселішча Кастыкі ІІ існавала ўжо ў На сённяшні дзень курганны могільнік
эпоху позняга неаліту і пачатку эпохі бронзы. У займае дастаткова роўную пляцоўку памерам
культурным слаі паселішча выяўлены посуд позня- 110—120 м з захаду на ўсход на 25—30 м з поў-
га этапу культуры штрыхаванай керамікі і другой начы на поўдзень. Із захаду тэрыторыя могіль-
чвэрці І тыс. н. э., а таксама рэчавы і керамічны ніка абмежаваная дзеючымі могілкамі пры
наборы, характэрныя для банцараўскай культуры царкве, з усходу — неглыбокім зарослым дрэва-
трэцяй чвэрці І тыс. н. э.
мі ярам, з поўначы — грунтавой дарогай, якая
Ключавыя словы: шматкультурнае паселіш- адначасова з’яўляецца вуліцай вёскі Кастыкі, з
ча, позні этап культуры штрыхаванай керамікі, поўдня і паўднёвага ўсходу — карэнным бера-
банцараўская культура. гам ракі Вілія (мал. 2).
У 1973 г. раскопкі курганнага могільні-
Месцазнаходжанне і гісторыя вывучэн- ка Кастыкі былі праведзены Я. Г. Звяругам.
ня комплекса археалагічных помнікаў Даследаванні ажыццяўляліся ў межах выву-
Кастыкі. Шматкультурнае паселішча Касты- чэння археалагічных помнікаў зоны затаплен-
кі ІІ з’яўляецца часткай комплекса археалагіч- ня Вілейскага вадасховішча, хаця сам могіль-
ных помнікаў Кастыкі Людвіноўскага сельска- нік і не мусіў патрапіць пад ваду. Я. Г. Звяруга
га савета Вілейскага раёна Мінскай вобласці. зняў план могільніка і раскапаў 7 пахавальных
У склад гэтага комплекса археалагічных пом- нысыпаў (мал. 3) з 20 захаваных на той момант
нікаў уваходзіць таксама курганны могільнік (на знятым плане курганы атрымалі скразную
старажытнарускага часу. нумарацыю ад 1 да 20; Зверуго 1974, с. 2—7).
Пачатак вывучэння комплекса археалагіч- Я. Г. Звяруга неаднаразова звяртаўся да
ных помнікаў Кастыкі прыпадае на сярэдзіну публікацыі матэрыялаў раскопак у Кастыках.
ХІХ ст., калі тут адбыліся першыя раскопкі, Звесткі аб даследаваннях 1973 г. былі часткова
ажыццёўленыя К. П. Тышкевічам. У 1856 г. ён прыведзены ў яго манаграфіі 1989 г., прысве-
раскапаў тут адзін курган, часткова разбураны чанай старажытнасцям Верхняга Панямоння
ў выніку падмывання берага водамі Віліі, але (Зверуго 1989, рис. 57—59). У 2001 г. даслед-
не выявіў у ім ні рэштак пахавання, ні інвента- чык выдаў артыкул, прысвечаны курганным
ру (Tyszkiewicz 1871, s. 44—45). могільнікам вярхоўяў Віліі. У гэтай працы ён
Курганны могільнік знаходзіцца ў вярхоўях падрабязна апісвае будову пахавальных на-
ракі Віліі, на яе правым беразе, за 2,5 км ад сыпаў у Кастыках і выяўлены ў іх інвентар
упадзення ў яе ракі Сэрвач (мал. 1). Могіль- (Звяруга 2001, с. 173—175, мал. 1—4). Апошні
нік размяшчаецца ва ўсходняй частцы вёскі раз да публікацыі матэрыялаў раскопак не-
© М. А. Плавінскі, 2020 кропаля ў Кастыках Я. Г. Звяруга звярнуўся
С е р е дньовічні поселення
Мал. 1. Комплекс археа-

лагічных помнікаў Касты-
кі на мапе Беларусі
Мал. 2. Комплекс археа-

лагічных помнікаў Касты-
кі (здымак з Google)
ў манаграфіі 2005 г., прысвечанай старажыт- не аб хрысціянскай пахавальнай абраднасці

насцям Беларускага Павілля жалезнага веку (Плавінскі, Сцяпанава 2019, с. 127—129).
і эпохі ранняга Сярэднявечча (Звяруга 2005, Пытанне аб існаванні на беразе Віліі па-
с. 134—139, мал. 91—93). селішча, якое папярэднічала ўзнікненню ста-
На падставе аналізу пахавальнага інвента- ражытнарускага некропаля, паўстала ўжо
ра і абрада даследаваных у Кастыках насы- перад Я. Г. Звяругам. У працэсе раскопак кур-
паў, Я. Г. Звяруга датаваў час функцыянаван- гана 17 ён выявіў, што «у насыпе, пачынаючы
ня могільніка ў межах ХІ—ХІІ стст. (Звяруга з самай яго вяршыні, траплялася дастатко-
2001, с. 175). Паўторная апрацоўка матэры- ва шмат фрагментаў керамікі. Пераважалі
ялаў даследаванняў 1973 г., ажыццёўленая фрагменты ляпных пасудзін, але сустракалі-
аўтарам сумесна з М. І. Сцяпанавай, дазволі- ся і кругавыя, у тым ліку познія. Відаць, час-
ла звузіць датаванне некропаля да сярэдзіны тка керамікі аказалася ў насыпе пры ўзвяд-
ХІ—ХІІ стст. Можна меркаваць, што ён на- зенні кургана (верагодна, паблізу знаходзілася
лежаў групе жыхароў Полацкай зямлі, якая селішча). Другая частка была закінута ў сна-
ажыццяўляла пахаванні па абрадзе інгумацыі радную варонку ўжо ў нядаўні час» (Зверуго
на аснаванні насыпаў, скіраваныя галовамі на 1974, с. 8—9; Звяруга 2001, с. 175). Падрабяз-
захад. Гэта, у сваю чаргу, дазваляе думаць, што нае апісанне выяўленай керамікі Я. Г. Звяру-
члены старажытнага калектыву, якія пакінулі гам ажыццёўлена не было, гэтаксама як і яе
некропаль у Кастыках, мелі пэўнае ўяўлен- замалёўка. Выявіць месца захавання кераміч-
Плавінскі, М. А. Шматкультурнае паселішча Кастыкі ІІ у вярхоўях Віліі
Мал. 3. План курганнага могільніка Кастыкі з пазначэннем раскопаў і шурфоў 2016 г. (раско-
пы І і ІІ, шурфы І і ІІ) і 2018 г. (шурф ІІІ)
най калекцыі з раскопак кургана 17 не атры- межаў распаўсюджання культурнага слою па-
малася. селішча і яго датавання.
Акрамя таго, асобныя артэфакты, не звяза- Шматслойнае паселішча Кастыкі ІІ атры-
ныя з пахавальнымі комплексамі, былі выяў- мала свой парадкавы нумар з прычыны таго,
лены ў насыпах курганоў 1, 3 і 5 (Зверуго 1974, што каля вёскі Кастыкі маецца яшчэ адно па-
с. 2—5; Звяруга 2001, с. 173—174). Аднак, няг- селішча, вядомае ў археалагічнай літаратуры
ледзячы на гэтыя факты, да пэўнай высновы як «Кастыкі І». Паселішча Кастыкі І знаходзіц-
аб існаванні адкрытага паселішча на тэрыто- ца за 1 км на паўднёвы захад ад вёскі Касты-
рыі некропаля Я. Г. Звяруга так і не прыйшоў, кі, на правым беразе Віліі пры ўпадзенні ў яе
наколькі аб гэтым можна меркаваць з яго тэк- Сэрвачы. Яно было выяўлена ў 1972 г. падчас
стаў. абследавання тэрыторыі будаўніцтва Вілейс-
У 2016 г. раскопкі ў Кастыках былі адноўле- кага вадасховішча. У 1973 г. Міх. М. Чарняўскі
ныя археалагічнай экспедыцыяй пад кіраўніц- заклаў тут раскоп плошчай 160 м2. У выніку
твам аўтара. Асноўнымі мэтамі новага этапу праведзеных даследаванняў было выяўле-
даследаванняў былі: удакладненне тапаграфіі на, што дзюнападобнае ўзвышша каля берага
могільніка, характару будовы пахавальных Віліі было ўпершыню заселена ў сярэднім не-
насыпаў і выяўленне наяўнасці пад кургана- аліце носьбітамі ўсвяцкай археалагічнай куль-
мі культурнага слою. У выніку прац, правед- туры. У эпоху сярэдняй бронзы тут жыло на-
зеных у 2016 г., была даследавана агульная сельніцтва паўночнай перыферыі тшцінецкага
плошча 166 м2 (раскопы І і ІІ, шурфы І і ІІ; кола культур з уплывам (альбо рэшткамі) паў-
мал. 3) і вывучаны курган 4 (паводле нумара- ночнабеларускай культуры. Пазней, у канцы
цыі Я. Г. Звяругі), які змяшчаў пашкоджанае бронзавага і ў жалезным веку, на паселішчы
пахаванне па абрадзе інгумацыі. Із прычыны Кастыкі І пражывалі носьбіты культуры штры-
таго, што тэрыторыя некропаля даследавала- хаванай керамікі. Пэўная гаспадарчая актыў-
ся суцэльнай плошчай, было вызначана, што насць працягвалася тут і ў старажытнарускую
ён размяшчаецца на месцы шматслойнага па- эпоху, і ў Новы час (Чарняўскі 2006, с. 31—38).
селішча, з культуранага слоя якога і насыпалі- Шматкультурнае паселішча Кастыкі ІІ:
ся курганы (Плавінскі 2017а; Pławinski 2017). У матэрыялы раскопак 1973 г. Як ужо было
2018 г. у Кастыках быў дадаткова закладзены адзначана, у працэсе даследавання курганных
шурф ІІІ плошчай 12 м2 (мал. 3). Яго распра- насыпаў у 1973 г. Я. Г. Звяругам быў выяўлены
цоўка ажыццяўлялася з мэтай удакладнення шэраг артэфактаў, не звязаных з пахавальны-
Курганны могільнік Кастыкі, 1973 г. Артэфакты, не звязаныя з пахавальнымі комплексамі
№ кур-
Месца выяўлення ў насыпе Апісанне артэфакта Мал.
гана
1 У паўднёва-ўсходнім сектары Каменнае цясла —

3 У паўднёвай перамычцы Фрагмент глінянага праселка 4: 1
5 Непадалёк ад цэнтра кургана Глінянае праселка 4: 2
17 • «У насыпе, пачынаючы з «Дастаткова шмат фрагментаў керамікі… Пераважалі фрагмен- —
самай яго вяршыні» ты ляпных пасудзін, але сустракаліся і кругавыя, у тым ліку познія»
• у паўднёвай перамычцы • глінянае праселка 4: 3
• у паўднёвай перамычцы • жалезнае шыла 4: 4
• на аснаванні • фрагмент гінянага праселка —
• на аснаванні • жалезная ігла 4: 5
• на аснаванні • лязо нажа 4: 6
• непадалёк ад краю насыпу • фрагмент тачыльнага бруска 4: 7
• непадалёк ад краю насыпу • фрагмент тачыльнага бруска 4: 8
мі комплексамі (табліца). Не ўсе гэтыя знаход- ць выявы самога артэфакта, можна выказаць
кі былі замаляваныя альбо сфатаграфаваныя самыя агульныя меркаванні аб яго магчымым
падчас падрыхтоўкі справаздачнай дакумен- датаванні. Каменныя цяслы былі шырока рас-
тацыі, а пасля перададзеныя на пастаяннае паўсюджаны ў неаліце і ў эпоху бронзы, але іх
захаванне ў музейныя зборы . Нягледзячы на выкарыстанне працягвалася і ў раннім жалез-
гэта, можна меркаваць, што выяўленыя артэ- ным веку (Егорейченко 2006, с. 28—29).
факты належаць да розных храналагічных пе- Астатнія індывідуальныя знаходкі з насы-
рыядаў. паў курганоў належаць да больш позняга часу
Найбольш старажытным з выяўленых прад- (табліца). Найбольшую каштоўнасць для вы-
метаў, верагодна, з’яўляецца каменнае цясла, значэння храналогіі паселішча, якое папярэд-
знойдзенае ў паўднёва-заходнім сектары на- нічала функцыянаванню некропаля, маюць
сыпу кургана 1. Знаходка была перададзена знаходкі гліняных праселак. Два з іх — фраг-
Міх. М. Чарняўскаму, які пэўны час браў уд- мент з насыпа кургана 3 (мал. 4: 1) і цэлае пра-
зел у раскопках у Кастыках (Зверуго 1974, с. 3; селка са слядамі другаснага абпалу з курга-
Звяруга 2001, с. 173). Нягледзячы на адсутнас- на 17 (мал. 4: 3) належаць да тыпу біканічных.
Распаўсюджанне такіх праселак у побыце на-
. Асноўная частка археалагічнай калекцыі з рас- сельніцтва культур лясной зоны пачынаецца
копак 1973 г. у Кастыках захоўваецца ў Нацы-
з позназарубінецкага перыяда (Лопатин, Фу-
янальным гістарычным музеі Рэспублікі Бела-
русь (НГМ РБ, КП 31713), у той час як у Вілейскі расьев 2007, с. 55), хаця час іх найбольш шы-
краязнаўчы музей быў перададзены толькі круга- рокага распаўсюджання прыпадае на трэцюю
вы гаршчок з кургана 11 (ВКМ, КП 5982). чвэрць І тыс. н. э. (Митрофанов 1978, с. 114;
Мал. 4. Кастыкі 1973 г. Матэрыялы з культурнага слоя паселішча, выяўленыя ў насыпах курганоў: кур-
ган 3: 1 — фрагмент глінянага приселка; курган 5: 2 — глінянае праселка; курган 17: 3 — глінянае присел-
ка; 4 — жалезнае шыла; 5 — жалезная ігла; 6 — лязо жалезнага нажа; 7, 8 — каменныя тачыльныя брускі
(1—6, 8 — мал. М. І. Сцяпанавай, 7 — мал. Я. Г. Звяругі)
Михайлова 2014, с. 159; Шадыра 2006, с. 80). які ўтрымліваў розначасовыя матэрыялы. На-
Варта адзначыць, што ў паўночнай Беларусі, у яўнасць раўчукоў вакол чатырох з сямі даследа-
прыватнасці, у арэале культуры смаленска-по- ваных курганоў сведчыць аб тым, што яны цал-
лацкіх доўгіх курганоў, выкарыстанне біканіч- кам ці часткова насыпаліся з грунту, узятага на
ных гліняных праселак працягвалася да сама- месцы. Гэта, у сваю чаргу, дазваляе меркаваць,
га канца І тыс. н. э. (Енуков 1990, с. 72) і нават што на беразе Віліі, дзе ў сярэдзіне ХІ—ХІІ стст.
да пачатку ХІ ст. (Плавінскі 2017b, мал. 36: функцыянаваў курганны могільнік, да таго іс-
5). У рэгіёне Верхняга Павілля знаходкі бі- навала адкрытае паселішча Кастыкі ІІ.
канічных праселак могуць атаясамлівацца са Аб тым, што курганы могільніка Кастыкі
старажытнасцямі банцараўскай археалагіч- насыпаныя з культурнага слою, сведчыць і іх
най культуры, чыё датаванне вызначаецца ў стратыграфія. Усе даследаваныя насыпы скла-
межах V—VIII стст. (Митрофанов 1978, с. 114, даліся з праслоек пяску розных адценняў —
152—153; Шадыра 1999, с. 374—375). Трэцяе чыстага жоўтага пяску і гумусаванага пяску
праселка, знойдзенае ў насыпе кургана 5, мае шэрага ці цёмна-шэрага колераў (Зверуго 1974,
дыскападобную форму (мал. 4: 2) і можа быць с. 2—9; Звяруга 2001, с. 173—175).
датаванае ў шырокіх межах другой паловы Шматкультурнае паселішча Кастыкі ІІ:
І тыс. н. э. (Шадыра 1999, с. 374—375). матэрыялы раскопак 2016 і 2018 гг. На мо-
Вузкае датаванне астатніх знаходак, якія мант аднаўлення даследаванняў могільніка
былі выяўленыя падчас даследавання кур- Кастыкі ў 2016 г. у некропалі захаваліся ўсе
гана 17, — шыла, ігла, лязо нажа і два фраг- 20 насыпаў, улічваючы 7 курганоў, адноўле-
менты тачыльных брускоў (мал. 4: 4—8) — не ных Я. Г. Звяругам у 1973 г. Стан захаванасці
ўяўляецца магчымым. Разам з тым, цалкам ві- насыпаў можна прызнаць задавальняючым,
давочна, што яны належаць да часу не раней за хаця частка з іх, відавочна, дастаткова сур’ёзна
мяжу І тыс. да н. э. — І тыс. н. э. — эпохі, калі пашкоджана перакопамі. Варта таксама адзна-
ў побыце насельніцтва культуры штрыхава- чыць, што сёння паўночна-ўсходняя частка мо-
най керамікі Беларускага Панямоння шырока гільніка паступова зарастае дрэвамі, што, нату-
распаўсюджваюцца разнастайныя металічныя ральна, шкодзіць стану захаванасці насыпаў.
вырабы (Егорейченко 2006, с. 79; Митрофанов У працэсе даследаванняў у Кастыках у 2016 г.
1978, с. 42; Мядзведзеў 1996, с. 51). Такому намі быў узяты за аснову план могільніка, зня-
меркаванню не супярэчыць і наяўнасць у на- ты Я. Г. Звяругам у 1973 г. (мал. 3). Вывучэнне
сыпе кургана 17 фрагментаў ляпнога посуду. тэрыторыі комплекса археалагічных помнікаў
Выяўленне такой значнай колькасці розна- у 2016 г. ажыццяўлялася шляхам распрацоўкі
часовых артэфактаў у насыпах курганоў, на мой раскопаў і шурфоў, якія ўключалі не толькі на-
погляд, не пакідае сумненняў у тым, што яны сыпы курганоў і прылеглыя да іх раўчукі, але і
былі ўзведзены з культурнага слою паселішча, міжкурганную прастору (мал. 5).
Мал. 5. Кастыкі 2016 г., мадэль дзённай паверхні

курганоў 4 і 5 (раскопы І, ІІ, шурфы І, ІІ) і прылег-
лай да іх тэрыторыі ў гарызанталях, гарызанталі
праведзены праз 0,05 м (мал. Э. А. Астаповіча)
Мал. 6. Кастыкі 2016 г. Профілі кургана, ўмоўныя пазначэнні: 1 — пясок; 2 — культурны слой; 3 — ву-
голле; 4 — попел шэрага колеру; 5 — моцна пракалены пясок; 6 — перакоп; 7, 8 — дзірван; 9 — мацярык
(мал. М. А. Плавінскага)
Раскоп І быў закладзены з мэтай даследаван- турнага слою. У насыпе сустракаліся асобныя
ня кургана 4. Ён меў квадратную форму памерам камяні памерам да 0,1 м.
10 × 10 м і агульную плошчу 100 м2 (мал. 5). Аснаванне кургана пакрываў слаба насыча-
Курган 4 быў пакрыты густой лугавой травой ны попельны слой з асобнымі дробнымі вуголь-
і асобнымі папарацямі. Звонку ён выглядаў чыкамі (памерам не больш за 1 см) магутнасцю
блізкім да паўсферычнага. Даўжыня насыпу 0,06—0,12 см. Можна ўпэўнена меркаваць, што
па лініі поўнач—поўдзень — 9,2 м, захад—ус- гэты слой уяўляе сабой старажытны пахаваны
ход — 9,4 м, яго вышыня ў сённяшнім выгляд- дзірван.
зе — каля 0,7 м. На вяршыні насыпу прасоч- Цэнтральная і паўночна-заходняя часткі на-
валася аморфная западзіна памерам 2 × 2 м і сыпу былі пашкоджаны перакопам, дакладныя
глыбінёй да 0,1 м. памеры якога вызначыць цяжка з прычыны
Вакол кургана — з паўночна-ўсходняга, таго, што яго запаўненне практычна не адроз-
паўночна-заходняга і паўднёва-заходняга ба- нівалася па колеры ад пераадкладзенага куль-
коў прасочваліся раўчукі (мал. 5). Раўчук з турнага слоя, з якога складаўся насып (мал. 6).
паўночна-ўсходняга боку на ўзроўні сучаснай У раёне квадратаў 7 і 8 перакоп дайшоў да по-
дзённай паверхні меў даўжыню 4,8 м, шыры- пельнай праслойкі на аснаванні кургана і на-
ню 1,8 м і глыбіню да 0,4 м. Разам з тым, вар- ват пашкодзіў яе.
та адзначыць, што ўжо на ўзроўні сучаснай Курган змяшчаў пахаванне па абрадзе ін-
дзённай паверхні было заўважна, што ў межы гумацыі, якое было цалкам пашкоджана пе-
паўночна-ўсходняга раўчука патрапіла больш ракопам. Фактычна, ад пахавання захаваўся
позняя яміна, што было пацверджана ў далей- толькі пераадкладзены чэрап і ніжняя сківіца,
шым у працэсе раскопак. Межы паўночна-за- якія былі выяўлены ў квадраце 8 (мал. 7: 1).
ходняга раўчука прасочваліся адносна слаба. Чэрап быў знойдзены на ўзроўні попельнага
Верагодна, яго даўжыня дасягала не менш за слоя на аснаванні кургана і змяшчаўся тварам
3,6 м, шырыня — 1,1 м, глыбіня — каля 0,15 м. уніз. Відавочна, што ён мог патрапіць у такое
Паўднёва-ўсходні раўчук таксама прасочваўся становішча толькі ў выніку перакопа. Побач з
вельмі ўмоўна на даўжыню каля 5,2 м, шы- чэрапам, за 0,1 м на ўсход ад яго было выяўле-
рыню — 1,7 м і глыбіню каля 0,2 м. Із паўд- на бранзалетападобнае скроневае колца, завя-
нёва-ўсходняга боку раўчук на ўзроўні сучас- занае на адзін канец (мал. 7: 3). Выкарыстанне
най дзённай паверхні не прасочваўся, бо тут у падобных колцаў магло працягвацца да пачат-
межы раскопа І патрапіў берагавы схіл Віліі ку ХІІ ст. (Лесман 1984, с. 134; 1990, с. 69—70).
(мал. 5). Ніякіх іншых парэшткаў касцяка выяўлена
Насып кургана 4 быў пакрыты слоем дзірва- не было. Аднак, у квадраце 13 на ўзроўні по-
ну магутнасцю 0,12—0,18 м (мал. 6). Ён скла- пельнага слоя на аснаванні кургана быў знойд-
даўся з перамяшанага культурнага слою зены надзвычай моцна каразіраваны, захаваны
магутнасцю 0,5—0,65 м, які ўяўляў сабой свет- ў чатырох фрагментах пярсцёнак са свінцова-
ла-шэры пясок з асобнымі праслойкамі светла- алавяністага сплаву з авальнага ў сячэнні дро-
га пяску і пяску рознай ступені гумусаванасці. ту дыяметрам 0,65 × 0,55 см (мал. 7: 4).
Усе праслойкі мелі аморфныя межы і плаўна Із пахаваннем па абрадзе інгумацыі вар-
пераходзілі адна ў адну. Відавочна, што такая та таксама звязаць развал кругавога гаршка,
стратыграфія магла ўтварыцца толькі ў тым выяўлены ў насыпе кургана ў квадраце 13 на
выпадку, калі курган быў насыпаны з куль- глыбіні 0,2—0,3 м ніжэй за ўзровень сучаснай
Мал. 7. Кастыкі 2016 г., курган 4 (раскоп І): 1 — пераадкладзеныя рэшткі пахавання па абрадзе інгумацыі;
2 — кругавы гарячок; 3 — скроневае колца; 4 — пярсцёнак (мал. М. А. Плавінскага)
дзённай паверхні (мал. 7: 2). Нажаль, стан стра- На падставе захаванага інвентара, дата-
тыграфіі кургана не дазваляе ўпэўнена мерка- ванне пахавання можа быць вызначана толь-
ваць, ці быў гаршчок першапачаткова змешча- кі ў шырокіх межах, сярэдзіны ХІ — пачатку
ны менавіта ў гэтым месцы, ці патрапіў сюды ў ХІІ ст. Прычым, ніжняя храналагічная мяжа
выніку перакопа. Посуд з падобнай прафілёўкай з’яўляецца адносна ўмоўнай і адпавядае агуль-
венца ў Полацку датуецца ХІ ст. (Штыхов 1975, ным акрэсленым рамкам функцыянавання
с. 81). У сваю чаргу, у Навагрудку аналагічная некропаля, у той час як верхняя вызначаецца
кераміка была ў шырокім ужытку ў другой па- на падставе выяўлення бранзалетападобнага
лове Х ст., у меншай колькасці выкарыстоўва- скроневага колца.
лася ў ХІ ст. і ў адзінкавых экзэмплярах суст- Аснаванне кургана мела абрысы, блізкія да
ракаецца ў комплексах першай паловы ХІІ ст. акруглых (мал. 8: 1), хаця форма і стан заха-
(Малевская-Малевич 2005, с. 33). Улічваючы ванасці паўночнага раўчука не дазваляюць
высокую якасць апрацоўкі гаршка з кургана 4 вызначыць памеры аснавання з поўнай упэў-
на ганчарным крузе, яго варта аднесці да разві- ненасцю. Даўжыня аснавання па лініі поў-
тага ХІ ці першай паловы ХІІ ст. нач—поўдзень дасягала прыкладна 6 м, за-
Стан, у якім быў выяўлены чэрап і элемен- хад—усход — каля 6 м.
ты пахавальнага інвентару, не дазваляе вы- Аснаванне кургана 4 было абкружана раўчу-
казваць колькі-небудзь упэўненыя меркаванні камі з паўночнага, паўночна-заходняга, паўд-
аб арыентыроўцы пахавання па абрадзе інгу- нёва-заходняга і паўднёва-ўсходняга бакоў.
мацыі. Можна толькі з вялікай асцярожнасцю Паўночны раўчук меў даўжыню 6,7 м і глы-
лічыць, што яно было арыентаванае галавой біню да 0,6—0,7 м (мал. 8). Вызначыць даклад-
на захад ці паўночны захад (мал. 7: 1). ную шырыню паўночнага раўчука не ўяўляец-
Мал. 8. Кастыкі 2016 г., курган 4 (раскоп І): 1 — план мацерыку; 2 — профілі раскопа (мал. М. А. Плавінскага)
ца магчымым з прычыны таго, што ён увайшоў накірунках. У кв. 18 на паўночным краі паўд-
у межы раскопа І толькі часткова, але, відавоч- нёва-ўсходняга раўчука быў таксама выяўле-
на, што яна была большая за 2,2 м. У кв. 16 і ны размешчаны вертыкальна карбанізаваны
21 — ва ўсходняй частцы паўночнага раўчука слуп дыяметрам 0,2 м. Нарэшце, рэшткі яшчэ
быў выяўлены аб’ект — яміна, запоўненая су- адной карбанізаванай дошкі даўжынёй 0,3 м
часным будаўнічым смеццем (бітае шкло ад былі выяўлены ў квадраце 14.
слоікаў, фрагмент вазона для кветак). Дно ямі- Карбанізаваныя дошкі і слуп, размешча-
ны з сучасным смеццем было забутаванае не- ныя паралельна схілам насыпа, могуць быць
вялікімі камянямі памерам 0,1—0,2 м. інтэрпрэтаваныя як рэшткі пэўнай драўлянай
Паўночна-заходні раўчук увайшоў у межы канструкцыі, якая была зроблена для ўмаца-
раскопа І толькі часткова, што не дазваляе вы- вання схілаў кургана. Верагодна, гэтая канс-
казваць упэўненыя меркаванні аб яго памерах трукцыя складалася з дошак, якія змацоўвалі-
(мал. 8: 1). Глыбіня раўчука дасягала 0,5 м. ся вертыкальна ці пад нахілам пры дапамозе
Паўднёва-заходні раўчук увайшоў у межы вертыкальна ўкапаных слупоў. Размяшчэнне
раскопа І толькі часткова (мал. 8: 1), але быў карбанізаваных дошак пацвярджае, што асна-
цалкам даследаваны ў раскопе ІІ. Даўжыня ванне курагана мела памер каля 6 м.
раўчука, відавочна, была некалькі большай Рытуальныя дзеянні, ажыццёўленыя падчас
за 6,2 м, яго шырыня роўная 2,8—3 м, глыбіня узвядзення кургана 4, могуць быць рэканстру-
дасягала 0,7—0,85 м. У верхняй частцы запаў- яваныя наступным чынам. Пахаванне па аб-
нення раўчука меўся познасярэднявечны пе- радзе інгумацыі, верагодна, было змешчана на
ракоп, які не прасочваўся стратыграфічна, але старажытнай дзённай паверхні. Разам з тым,
яго наяўнасць фіксавалася на падставе выяў- стан захаванасці парэштак трупапакладання
лення развалу кругавога гаршка, пакрытага не дазваляе выказваць колькі-небудзь упэўне-
знутры карычневай палівай. Фрагменты гэ- ныя меркаванні аб асаблівасцях пахавальнага
тага ж гаршка былі таксама знойдзены ў кв. 8 абраду. Пасля змяшчэння цела нябожчыцы на
раскопа ІІ — у паўночна-заходняй частцы гэ- дзённую паверхню над ёй быў насыпаны кур-
тага раўчука. ган, грунт для якога браўся з раўчукоў. Із мэтай
Вызначыць дакладныя памеры паўднёва-ўс- умацавання схілаў насыпу кургана ад апаўзан-
ходняга раўчука немагчыма з прычыны таго, ня па перыметры яго аснавання была збудава-
што ён пашкоджаны іншым аб’ектам, магчыма, на канструкцыя з дошак ці плашак, якія ўтрым-
раўчуком іншага кургана (мал. 8: 1). Даўжыня ліваліся вертыкальна ўсталяванымі слупамі.
паўднёва-ўсходняга раўчука была не большай Пад насыпам кургана быў выяўлены куль-
за 4,8 м, яго шырыня дасягала 2,3 м, глыбі- турны слой магутнасцю да 0,27—0,35 м, які
ня — 0,35 м. Раўчук кургана 4 быў часткова ўяўляў сабой светла-шэры пясок, аналагічны
перакрыты іншым аб’ектам — іншым раўчу- насыпу кургана, які некалькі святлее бліжэй
ком (?), размешчаным у квадратах 19—20, 24. да мацерыку (мал. 6; 8: 2).Мацярык у раскопе І
Даўжыня гэтага раўчка (?) — 4,7 м, яго шыры- складаўся з жоўтага дробназярністага пяску
ня — 1,6—2,2 м, глыбіня — да 0,5 м. Цалкам (мал. 8: 1) і паніжаўся ў накірунку ад паўноч-
верагодна, што гэты раўчук (?) мог належаць на-заходняга да паўднёва-ўсходняга кута. Пе-
кургану, які быў калісці размешчаны на бера- рапад вышыняў у гэтым накірунку складаў
зе Віліі, а пасля змыты яе водамі. Разам з тым, каля 0,5 м, што адпавядае агульнаму паніжэн-
сцвярджаць, што прапанаваная інтэрпрэтацыя ню паверхні ў накірунку да берага Віліі.
з’яўляецца адзінай магчымай і вернай, нельга, У працэсе вывучэння пераадкладзенага
бо слядоў аснавання іншага кургана ў паўднё- культурнага слою, з якога быў насыпаны кур-
ва-ўсходнім куце раскопа І выяўлена не было. ган, і культурнага слою пад ім, была выяўлена
Запаўненне раўчукоў кургана 4 адрозніва- дастаткова прадстаўнічая калекцыя індывіду-
лася больш цёмным колерам, чым культурны альных і масавых знаходак.
слой пад насыпам і пераадкладзены слой, з Індывідуальныя знаходкі з насыпа кургана 4.
якога складаўся курган. Акрамя таго, у запаў- У насыпе кургана 4 было выяўлена 7 індывіду-
ненні раўчукоў сустракаліся дробныя вуголь- альных знаходак — лязо нажа, цэлае і два фраг-
чыкі. ментаваныя праселакі і тры фрагменты тыгляў.
З паўночна-заходняга боку ад кургана 4, у • Фрагмент ляза нажа знойдзены ў паўднё-
квадратах 2 і 7, былі выяўлены дзве вугаль- ва-заходнім сектары на ўзроўні пахаванай гле-
ныя плямы і рэшткі вертыкальна ўсталяваных бы на аснаванні кургана (мал. 9: 1). Яго даўжы-
паралельна схілу кургана карбанізаваных ня — 7,3 см, шырыня ляза — 2,5 см, таўшчыня
плашак ці дошак таўшчынёй 2—3 см, якія за- спінкі — 0,5 см.
хаваліся на даўжыню ад 0,16 да 0,4 м (мал. 8: • Цэлае глінянае біканічнае праселка выяў-
1). Аналагічныя дошкі знойдзены і з усходня- лена ў паўночна-ўсходнім сектары насыпа кур-
га боку кургана ў кв. 17—19. Яны захаваліся гана. Вышыня праселка — 1,4 см, дыяметр —
на даўжыню 0,15—0,65 м і былі арыентаваныя 2,3—2,4 см (мал. 9: 3).
пераважна паралельна паўднёваму схілу на- • Фрагмент глінянага біканічнага праселка
сыпа, хаця асобныя дошкі залягаюць у іншых знойдзены ў насыпе, у яго паўднёва-заходнім
Мал. 9. Кастыкі 2016 г., курган 4 (раскоп І), індывідуальныя знаходкі: 1, 3, 4, 7, 9 — з пераадкладзенага

культурнага слоя ў насыпе кургана; 2, 5, 6, 8 — з культурнага слоя пад насыпам (1 — лязо нажа; 2 — пад-
веска трапецападобная; 3—9 — праселкі біканічныя і іх фрагменты; мал. М. А. Плавінскага)
сектары. Праселка мела вышыню 1,25 см, шы-

рыня захаванага фрагмента — 2,2 см (мал. 9: 4).
• Другі фрагмент глінянага біканічнага
праселка выяўлены ў паўднёва-заходнім сек-
тары на ўзроўні пахаванай глебы на аснаванні
кургана. Вышыня праселка — 1,3 см, шырыня
захаванага фрагмента — 1,5 см (мал. 9: 9).
• Венца тыгля памерам 1,6 × 1,9 см знаход-
зілася ў паўночна-заходнім сектары насыпа
(мал. 10: 3).
• Другое венца тыгля памерам 2,5 × 2 см
выяўлена ў насыпе, у заходняй перамычцы
(мал. 10: 4).
• Нарэшце, сценка тыгля памерам 3,1 ×
3,6 см знаходзілася ў паўднёва-заходнім секта-
ры на ўзроўні пахаванай глебы на аснаванні
кургана (мал. 10: 5).
З пералічаных прадметаў адносна вузкае
датаванне маюць толькі гліняныя біканічныя
праселкі. Час найбольш шырокага распаўсюд-
жання праселак дадзенага тыпу прыпадае на
трэцюю чвэрць І тыс. н. э. (Митрофанов 1978,
с. 114; Михайлова 2014, с. 159; Шадыра 2006,
Мал. 10. Кастыкі 2016 г., курган 4 (раскоп І), інды- с. 80). У сваю чаргу, вузкае датаванне фраг-
відуальныя знаходкі: 1—2, 6 — з культурнага слоя ментаў тыгляў, гэтаксама як і фрагмента ляза
пад насипам; 3—5 — з пераадкладзенага культур-
нага слоя ў насыпе кургана (1 — абух каменнай
нажа, не падаецца магчымым. Разам з тым,
шліфаванай свідраванай сякеры; 2—5 — фрагмен- лязо, мяркуючы па яго абрысах, з’яўляецца
ты тыгляў; 6 — фрагмент глінянай ліцейнай фор- фрагментам масіўнага доўгага нажа, які мож-
мы; мал. М. А. Плавінскага) на лічыць прадметам узбраення.
Мал. 11. Кастыкі 2016 г., курган 4 (раскоп І): А, ляпная кераміка: 1—8 — позняга неаліту; 9—13 — пачатку
эпохі бронзы (1—4, 6—8 — з культурнага слоя пад насипам; 5, 7, 9—13 — пераадкладзенага культурнага
слоя ў насыпе кургана; мал. С. С. Юрэцкага); В, ляпная кераміка жалезнага веку з пераадкладзенага куль-
турнага слоя: 1—3, 5—8, 12 — ў насыпе кургана; 4, 9—12 — з культурнага слоя пад насипам (1—11 — штры-
хаваная кераміка; 12 — верхняя трэць чорнаглянцаванай пасудзіны; 1—4, 12 — мал. М. А. Плавінскага,
5—11 — мал. М. І. Сцяпанавай)
Масавыя знаходкі з насыпа кургана 4. Ма- • Кераміка позняга неаліту (мал. 11: A: 5, 7).
савыя знаходкі з насыпа кургана 4 прадстаў- • Кераміка пачатку эпохі бронзы (мал. 11: А:
леныя фрагментамі керамікі (пераважна дроб- 9—13), сярод якой варта адзначыць развал з
нымі фрагментамі памерам 2 × 2, 3 × 3, 5 × трох фрагментаў, які належыць да тшцінецка-
5 см), невялікай колькасцю крэмня са слядамі га культурнага кола (мал. 11: А: 9) .
апрацоўкі, асобнымі кавалкамі металургічнага • Штрыхаваная кераміка (мал. 11: B: 1—3,
жужалю і кальцынаванымі косткамі. Агульная 5—8), якая належыць да позняга этапу існаван-
колькасць масавых знаходак, якія былі зной-
дзены ў пераадкладзеным культурным слаі ў
. Вызначэнне матэрыялаў позняга неаліту і бронза-
нсыпе кургана, склала 287 адзінак. вага веку ажыццёўлена загадчыкам аддзела
Знойдзеныя фрагменты керамікі могуць археалогіі першабытнага грамадства Інстытута
быць падзеленыя на некалькі храналагічных гісторыі НАН Беларусі, к. г. н. С. С. Юрэцкім, за
перыядаў. што аўтар прыносіць яму шчырую падзяку.
ня культуры і можа быць сукупна датаваная • Сценка тыгля (у квадраце 8) вышынёй

сярэдзінай І ст. да н. э. — ІІІ ст. н. э. (Егорей- 4,8 см, шырынёй — 5,8 см і таўшчынёй 1,3—
ченко 2006, с. 111—112). Паводле меркавання 1,5 см (мал. 10: 2).
А. М. Мядзведзева, выказанага ў 1996 г., пера- • Глінянае біканічнае праселка (у квадра-
ход носьбітаў культуры штрыхаванай керамікі з це 14). Яго вышыня — 1 см, дыяметр — 2,4 см
гарадзішчаў на селішчы ў Беларускім Панямон- (мал. 9: 6).
ні адбыўся ў першай палове ІІІ ст. н. э. (на трэцяй • Глінянае біканічнае праселка (у квадра-
стадыі позняга этапу існавання культуры (Мед- це 15). Яго вышыня — 1,2—1,3 см, дыяметр —
ведев 1996, с. 46)). Пазней даследчык перадата- 2,8 см (мал. 9: 5).
ваў гэтую стадыю і акрэсліў яе храналагічныя Сярод індывідуальных знаходак, якія былі
межы 150—250 гг. н. э. (Медведев 2011, с. 79). выяўлены ў культурным слаі пад насыпам
• Адзінкавыя фрагменты глянцаванага по- кургана 4, самай ранняй з’яўляецца абух ка-
суду шэра-чорнага колеру (мал. 11: B: 12). Па- меннай шліфаванай свідраванай сякеры, які
добны посуд сустракаецца ў невялікай коль- можа быць аднесены да эпохі бронзы ці рання-
касці ў матэрыялах позняга этапу культуры га жалезнага веку (І тыс. да н. э.; Егарэйчанка
штрыхаванай керамікі (меў форму рабрыстых 1999, с. 131; Медведвев 1996, с. 24; 2011, с. 70).
гаршкоў і місаў; Медведев 1996, с. 41; Митро- Астатнія артэфакты належаць да больш позня-
фанов 1978, с. 38), але працягвае выкарыстоў- га часу. Разам з тым, вузкае датаванне сярод іх
вацца і ў ІІІ—V стст. н. э. (Лопатин, Фурасьев маюць толькі біканічныя праселкі трэцяй чвэр-
2007, с. 17, 27, 30). ці І тыс. н. э. Трапецападобныя падвескі выка-
• Фрагменты грубай ляпной керамікі з да- рыстоўваліся ў Беларускім Павіллі на працягу
мешкам буйной некалібраванай жарствы, якія вельмі доўгага храналагічнага перыяду — ад
датуюцца трэцяй чвэрцю І тыс. н. э. і могуць позняга этапу культуры штрыхаванай кера-
быць упэўнена аднесены да банцараўскай ар- мікі (Егорейченко 2006, с. 90; Медведвев 1996,
хеалагічнай культуры (мал. 12: 7—9, 11). с. 29) да ранняга Сярэднявечча (Звяруга 2005,
Варта адзначыць, што, нягледзячы на скла- мал. 83: 7—8). Разам з тым, па сваіх прапорцы-
данасць вызначэння і аднясення той ці іншай ях знойдзеная падвеска бліжэй да экзэмпляраў
групы дробных фрагментаў ляпной керамікі да позняга этапу культуры штрыхванай керамікі
пэўнага храналагічнага перыяду, можна ўпэў- (Егорейченко 2006, с. 90, табл. 65: 16, 25), чым
нена меркаваць, што большая частка выяўле- да ўзораў раннесярэднявечнага перыяду (Гав-
най у насыпе кургана 4 керамікі належыць да ритухин 1997, рис. 1; Енуков 1990, рис. 13: 4, 8,
банцараўскай культуры. 15: 21—29; Звяруга 2005, мал. 83: 7—8; 86: 9,
Індывідуальныя знаходкі з культурнага 12). Да жалезнага веку ці трэцяй чвэрці І тыс.
слою пад насыпам кургана 4. У культурным н. э. належыць і фрагмент ліцейнай формачкі.
слаі пад насыпам кургана было выяўлена 8 ін- Масавыя знаходкі з культурнага слою пад
дывідуальных знаходак. насыпам кургана 4. Масавыя знаходкі, знойд-
• Фрагмент глінянага біканічнага праселка зеныя ў культурным слаі пад насыпам курга-
(у паўночна-заходнім сектары). Праселка мела на 4, у цэлым аналагічныя тым, што былі вы-
вышыню 1,45 см, шырыня захаванага фраг- яўлены ў пераадкладзеным выглядзе ў насыпе.
мента — 1,75 см (мал. 9: 7). Тут таксама былі знойдзены крэмні са слядамі
• Фрагмент глінянага біканічнага праселка апрацоўкі, металургічны жужаль і кераміка
(у квадраце 1). Вышыня фрагмента — 2,3 см, ўсіх пералічаных вышэй храналагічных перы-
яго шырыня — 1,4 см (мал. 9: 8). ядаў. Агульная колькасць масавых знаходак
• Абух каменнай шліфаванай свідраванй ся- склала 303 адзінкі.
керы (у квадраце 7). Яго вышыня — 3,2—3,6 см, • Кераміка позняга неаліту (мал. 11: А: 1—4,
даўжыня фрагмента — 3 см, шырыня — 4,3 см 6, 8).
(мал. 10: 1). • Кераміка пачатку эпохі бронзы.
• Фрагмент глінянай ліцейнай формачкі • Штрыхаваная кераміка позняга этапу
(у квадраце 11) памерам 2,4 × 2 і таўшчынёй функцыянавання культуры штрыхаванай ке-
1,4 см. Формачка была зроблена з вельмі доб- рамікі (мал. 11: В: 4, 9—11).
ра адмучанай гліны з дамешкам жарствы. • Адзінкавыя фрагменты глянцаванага по-
Адзін яе бок зусім пляскаты, другі — некаль- суду чорна-шэрага колеру (мал. 11: В: 12)
кі выпуклы. Сляды літнікаў прасочваюцца на • Фрагменты грубай ляпной керамікі з да-
абодвух баках фрагмента, але яго памеры не мешкам буйной некалібраванай жарствы, якія
дазваляюць выказваць пэўныя меркаванні аб належаць да банцараўскай культуры і датуюцца
характары ўпрыгажэнняў, для вырабу якіх трэцяй чвэрцю І тыс. н. э. (мал. 12: 1—6, 10). Гэ-
яны прызначаліся (мал. 10: 6). таксама як і ў насыпе кургана, у слаі пад ім фраг-
• Медная трапецападобная падвеска з паш- менты банцараўскай культуры пераважаюць над
коджанымі ў выніку карозіі краямі (у квадра- экзэмплярамі іншых храналагічных груп.
це 8). Наяўная вышыня падвескі — 3 см, на- У квадраце 9 быў выяўлены развал бан-
яўная шырыня — 2,9 см, таўшчыня — 0,04 см цараўскай пасудзіны, на падставе якога ат-
(мал. 9: 2). рымалася рэканструяваць яе верхнюю трэць,
Мал. 12. Кастыкі 2016 г., курган 4 (раскоп І), ляпная кераміка трэцяй чвэрці І тыс. н. э.: 1—6, 10 — з куль-
турнага слоя пад насипам; 7—9, 11 — з пераадкладзенага культурнага слоя ў насыпе (мал. М. А. Пла
вінскага)
мяркуючы па якой, дыяметр венца быў роўны моцна знівеляваным насыпам кургана. У пра-
27 см (мал. 12: 1). Дадзены гаршок можа быць цэсе раскопак выявілася, што ўзвышэнне мела
аднесены да тыпу 4 паводле М. У. Лапаціна і натуральны, а не штучны характар.
А. Г. Фурасьева (Лопатин, Фурасьев 2007, с. 36, Стратыграфія дастаткова простая (мал. 13:
рис. 17). Акрамя таго, ёсць магчымасць вызна- 1). Пад слоем дзірвану магутнасцю да 0,08 м
чыць дыяметр яшчэ чатырох банцараўскіх па- выяўлены культурны слой — аднародны свет-
судзін. Дзве з іх мелі дыяметр па 10 см (мал. 12: ла-шэры пясок, аналагічны таму, што быў
3, 5), яшчэ дзве — па 14 см (мал. 12: 2, 4). даследаваны пад насыпам кургана 4. Магут-
Такім чынам, відавочна, што курган 4 быў насць культурнага слою дасягала 0,4—0,55 м.
насыпаны з культурнага слою паселішча, якое Ніякіх стратыграфічных праслоек ці аб’ектаў у
фунцыянавала ад эпохі позняга неаліту да слаі выяўлена не было.
трэцяй чвэрці І тыс. н. э. Мацярык у раскопе ІІ складаўся з жоўтага
Раскоп ІІ быў прырэзаны да раскопа І з дробназярністага пяску (мал. 13: 1). У ім былі
заходняга боку (мал. 3; 5). Ён меў квадрат- даследаваны два аб’екты — у квадратах 7 і 8
ную форму памерам 6 × 6 м і агульную плош- быў раскрыты паўночна-заходні край паўднё-
чу 36 кв.м. Першапачатковай мэтай закладкі ва-заходняга раўчука кургана 4. У паўднёвай
Раскопа ІІ было вывучэнне невысокага ўзвы- частцы раскопа — у квадратах 3, 6 і 9 было
шэння (вышынёй каля 0,2 м) у яго паўночнай і даследавана іншае паглыбленне, якое, віда-
цэнтральнай частках, якое магло быць вельмі вочна, уяўляе сабой два аб’екты — край усход-
Мал. 13. Кастыкі 2016 г., раскоп ІІ: 1 — план мацерыку і профілі раскопа (шэрым колерам пазначаны раз-
вал ляпнога гаршка трэцяй чвэрці І тыс. н. э.); 2, 3 — ляпная кераміка трэцяй чвэрці І тыс. н. э.; 4, 5 — ляп-
ная кераміка жалезнага веку (мал. М. А. Плавінскага)
няга раўчука кургана 5 і яшчэ адзін раўчук (?) толькі часткова. Разам з тым, сцвярджаць, што
змытага водамі Віліі кургана (?), арыентаваны ў паўднёвай частцы быў выяўлены менавіта
па лініі поўдзень — поўнач, глыбінёй 0,3— раўчук, нельга. Не выключана і іншая інтэр-
0,35 м. Шырыню гэтага раўчука вызначыць прэтацыя дадзенага аб’екта як перакрытага
немагчыма, бо ён увайшоў у межы раскопа ІІ культурным слоем берагавога схіла Віліі.
Масавыя знаходкі з культурнага слою рас- памерам да 1 см (мал. 13: 2), якая належыць
копа ІІ. Індывідуальных знаходак выяўлена да тыпу 4 паводле М. У. Лапаціна і А. Г. Фура-
не было. Масавыя знаходкі былі прадстаўле- сьева і можа быць аднесена да банцараўскай
ныя амаль аднымі фрагментамі керамікі (уся- культыры.
го знойдзена 248 экзэмпляраў). Прычым, фраг- Шурфы І і ІІ былі закладзеныя з мэтай паў-
менты посуду позняга неаліту і эпохі бронзы торнага вывучэння насыпу кургана 5 (мал. 3;
сустракаліся выключна рэдка, гэтаксама як і 5; 14). Галоўнай мэтай закладкі гэтых шурфоў
кавалкі крэменю са слядамі апрацоўкі, і фраг- стала, у першую чаргу, вывучэнне методыкі
менты металічнага жужалю. Апроч таго, адзін- раскопак Я. Г. Звяругі, выяўленне наяўнасці
кавымі фрагментамі быў прадстаўлены глян- культурнага слоя пад насыпам кургана і пер-
цаваны посуд чорнага колеру. спектыў яго даследавання. Перад пачаткам
Адпаведна, кераміка можа быць падзеленая раскопак 2016 г. курган 5 выглядаў паўсфе-
на дзве аноўныя храналагічныя групы. рычным (мал. 5, 14). Яго даўжыня па лініі
• Штрыхаваная кераміка, якая належыць поўнач — поўдзень дасягала 10 м, па лініі
да позняга этапу культуры штрыхаванай кера- захад—усход — 11 м (першапачатковы ды-
мікі (мал. 13: 4—5). яметр, паводле Я. Г. Звяругі — 10,2 м), вышы-
• Грубая ляпная кераміка з дамешкам буй- ня — 0,65—0,7 м (першапачатковая вышы-
ной некалібраванай жарствы, якая датуецца ня — 1,4 м).
трэцяй чвэрцю І тыс. н. э. і належыць да бан- Шурф І быў закладзены ў паўднёва-ўсход-
цараўскай культуры (мал. 13: 3). няй частцы насыпу кургана 5. Ён меў прамаву-
У квадратах 2 і 3 быў выяўлены развал вя- гольную форму, выцягнутую з захаду на ўсход,
лікай ляпной слабапрафіляванай нераўнамер- памерам 6 × 4 м (мал. 3; 5; 14).
на абпаленай пасудзіны, зробленай з цеста з У працэсе раскопак было выяўлена, што су-
дамешкам буйной некалібраванай жарствы часная будова насыпу ўтварылася ў выніку яго
Мал. 14. Кастыкі 2016 г., курган 5 (шурфы І і ІІ), план дзённай паверхні ў гарызанталях, гарызанталі пра-
ведзены праз 0,05 м (мал. В. А. Макоўскай)
аднаўлення па завяршэнні раскопак 1973 г. сок магутнасцю да 0,45 м, які не падвяргаўся

(мал. 15: 1, 2). Курган быў пакрыты слоем раскопкам у 1973 г. (мал. 15: 1—3).
дзірвану магутнасцю 0,1—0,18 м, насып пад Мацярык у шурфе І складаўся з жоўтага
якім дасягаў магутнасці да 0,5 м і складаўся дробназярністага пяску (мал. 15: 3). Ва ўсход-
з аморфных хаатычна размешчаных праслоек няй частцы шурфа — у квадратах 3, 4, 5 і 6 быў
перамяшанага культурнага слою светла-шэра- выяўлены паўднёвы край усходняга раўчука
га колеру і пяску рознай ступені перамяшанас- кургана 5. Шырыня раўчука дасягала 3,3 м
ці і розных адценняў шэрага. Такія праслойкі (яго ўсходні край выяўлены ў квадраце 3 рас-
маглі ўтварыцца толькі ў выніку аднаўлення копа ІІ).
насыпу з грунту, узятага з адвала. У пераадкладзеным слаі ў насыпе кургана
Пад адноўленым насыпам месцамі прасоч- былі выяўленыя асобныя фрагменты позна-
ваўся слаба насычаны попельны слой з асобны- сярэднявечнага кругавога посуду (мал. 15: 9) і
мі дробнымі вугольчыкамі памерам не больш дзве жалезныя скабы. У сваю чаргу, у культур-
за 1 см. Магутнасць гэтага слою — слою паха- ным слаі пад курганам знойдзеныя фрагменты
ванага дзірвану, які, верагодна, не быў цалкам керамікі позняга неаліту і пачатку эпохі брон-
даследаваны ў 1973 г., — дасягала 0,05—0,08 м. зы, фрагменты посуду позняга этапу культуры
Пад слоем пахаванага дзірвану быў выяўлены штрыхаванай керамікі (мал. 15: 4—6), фраг-
культурны слой — аднародны светла-шэры пя- менты глянцаванай керамікі чорна-шэрага
Мал. 15. Кастыкі 2016 г., курган 5 (шурф І):

1 — паўднёвы профіль кургана; 2 — усход-
ні профіль кургана; 3 — план мацерыку і
профілі шурфа; 4—6 — ляпная кераміка
жалезнага веку; 7, 8 — ляпная кераміка
трэцяй чвэрці І тыс. н. э.; 9 — частковая
графічная рэканструкцыя кругавога гар-
шка (мал. М. А. Плавінскага)
Мал. 16. Кастыкі 2016 г., курган 5 (шурф ІІ):

1 — паўночны профіль кургана; 2 — план
мацерыку і профілі шурфа; 3—6 — ляп-
ная кераміка жалезнага веку; 7, 9 — ляп-
ная кераміка трэцяй чвэрці І тыс. н. э.,
8 — венца кругавога гаршка (1—2, 9 — мал.
М. А. Плавінскага, 3—8 — мал. М. І. Сцяпа-
навай)
колеру, фрагменты посуду банцараўскай куль- ны ўчастак усходняга раўчука кургана 5, шы-
туры (мал. 15: 7—8). Асаблівасцю асартымента рыня якога дасягала 2 м.
керамікі ў шурфе І — у культурным слаі пад У культурным слаі пад насыпам знойдзены
насыпам кургана, у параўнанні з раскопамі І пераважна фрагменты банцараўскай керамікі
і ІІ, з’яўляецца вялікая колькасць фрагментаў (мал. 16: 7, 9). Сярод іх варта адзначыць развал
посуду позняга этапу культуры штрыхаванай слабапрафіляванага гаршка з цеста карычне-
керамікі (36 адзінак з 68). вага колеру з дамешкам буйной некалібрава-
Шурф ІІ быў закладзены ў паўночна-ўсход- най жарствы дыяметрам да 0,7 см (мал. 16: 9),
няй частцы кургана 5. Ён меў квадратную фор- які можна аднесці да тыпу 4 паведле М. У. Ла-
му памерам 4 × 4 м і агульную плошчу 16 м2 паціна і А. Г. Фурасьева. Дастаткова прыкмет-
(мал. 3; 5; 14). ную частку выяўленых фрагментаў складаюць
Стратыграфія насыпа кургана 5 у шурфе ІІ кавалкі посуду позняга этапу культуры штры-
не адрозніваецца ад стратыграфіі ў шурфе І. хаванай керамікі (мал. 16: 3—6). Акрамя таго,
Мацярык складаўся з жоўтага дробназярніста- знойдзеныя адзінкавыя фрагменты глянцава-
га пяску (мал. 16: 1—2). У шурфе быў выяўле- нага посуду чорна-шэрага колеру і кругавога
посуду (мал. 16: 8). Агульная колькасць выяў-

леных у шурфе ІІ фрагментаў керамікі склала
44 адзінкі.
Такім чынам, у працэсе раскопак 2016 г.
было вызначана, што пахавальныя насыпы
старажытнарускага курганнага могільніка
ўзводзіліся на месцы адкрытага паселішча
Кастыкі ІІ. У культурным слаі пад курганамі
і ў міжкурганнай прасторы, а таксама ў пера-
адкладзеным культурным слаі, з якога скла-
даюцца пахавальныя насыпы, былі выяўлены
матэрыялы позняга неаліту і пачатку эпохі
бронзы, посуд позняга этапу культуры штры-
хаванай керамікі і, верагодна, другой чвэрці
І тыс. н. э., а таксама рэчавы і керамічны на-
боры, характэрныя для банцараўскай культу-
ры трэцяй чвэрці І тыс. н. э. Пры гэтым, бан-
цараўскія матэрыялы цалкам пераважаюць у
складзе керамічнай калекцыі, сабранай пад-
час раскопак 2016 г. Адпаведна, можна мерка-
ваць, што гаспадарчая актыўнасць на ўчастку
адкрытага паселішча Кастыкі ІІ, на якім былі
закладзеныя раскопы і шурфы 2016 г., вера-
годна, найбольш актыўна ажыццяўлялася ме-
навіта ў трэцяй чвэрці І тыс. н. э.
Шурф ІІІ быў закладзены ў 2018 г. у заход-
няй частцы тэрыторыі некропаля на паўночны
ўсход ад кургана 9 і, адпаведна, на паўднёвы
захад ад кургана 8 (мал. 3). Шурф ІІІ быў за-
кладзены з мэтай вызначэння межаў распаў-
сюджання і стратыграфічных асаблівасцяў
культурнага слою адкрытага паселішча Касты-
кі ІІ. Ён меў прамавугольную форму, выцягну-
тую па лініі поўнач — поўдзень, памерам 6 ×
2 м і агульную плошчу 12 м2 (мал. 3).
Стратыграфія шурфа ІІІ дастаткова простая
(мал. 17). Пад слоем дзірвану магутнасцю да
0,04—0,06 м быў выяўлены слой шэрага гуму-
са таўшчынёй 0,14—0,35 м. У паўночнай, цэн-
тральнай і паўднёва-заходняй частках шурфа
пад гэтым слоем прасочваўся перадмацерыко-
Мал. 17. Кастыкі 2018 г., шурф ІІІ, план мацерыку і вы слой — светла-шэры пясок з уключэннем
профілі шурфа (мал. М. А. Плавінскага) пяску магутнасцю ад 0,22 да 0,04 м, які пасту-
Мал. 18. Кастыкі 2018 г., шурф ІІІ, ляпная кераміка: 1—8 — штрыхаваная; 9 — чорнаглянцаваная; 10 — з
расчосамі (мал. М. І. Сцяпанавай)
пова святлеў бліжэй да мацерыку. Мацярык ры ўяўляе відавочную навуковую цікавасць,

складаўся з жоўтага дробназярністага пяску. бо на тэрыторыі Беларусскага Павілля такія
У працэсе вывучэння культурнага слою ў селішчы, не прылеглыя да гарадзішчаў, дагэ-
шурфе ІІІ была сабраная калекцыя масавых туль практычна не раскопваліся.
знаходак, якая налічвае 45 адзінак і ўключае
крэмень са слядамі апрацоўкі, металургічны
жужаль, фрагменты ляпнога (мал. 18) і кру-
ЛІТАРАТУРА
гавога посуду. Выключную цікаваць уяўляе Гавритухин, И. О. 1997. Маленькие трапециевид-
знаходка сценкі ляпной пасудзіны з расчоса- ные подвески с полоской из прессованных точек по
мі (мал. 18: 10), якая датуецца ІІІ—V стст. і нижнему краю. Гістарычна-археалагічны зборнік,
12, с. 43-53.
належыць да старажытнасцяў кола Заазер’е-
Егарэйчанка, А. А. 1999. Культура штрыхаванай
Узмень, якія генетычна звязаныя з кіеўскай керамікі. У: Шадыра, В. І., Вяргей, В. С. (ред.). Ар-
культурай ці, нават, разглядаюцца, як свое- хеалогія Беларусі у 4 т. 2: Жалезны век і ранняе
асаблівы заходнедзвінскі варыянт кіеўскай сярэднявечча. Мінск: Беларуская навука, с. 113-
культурна-гістарычнай супольнасці (Лопатин, 173.
Фурасьев 2007, с. 90—91). Выяўленне дадзена- Егорейченко, А. А. 2006. Культуры штрихован-
га артэфакта з’яўляецца дадатковым сведчан- ной керамики. Минск: БГУ.
нем таго, што адкрытае паселішча Кастыкі ІІ Енуков, В. В. 1990. Ранние этапы формирования
смоленско-полоцких кривичей (по археологическим
працягвала функцыянаваць і ў другой чвэрці данным). Москва: КГПУ.
І тыс. н. э. Зверуго, Я. Г. 1974. Отчет о полевых исследова-
Нягледзячы на невялікую плошчу шур- ниях верхненеманского отряда Белорусской архео-
фа ІІІ, можна адзначыць, што ў складзе выяў- логической экспедиции в 1973 г. ФАНД ЦНА НАН
ленай у ім керамічнай калекцыі значнае мес- Беларусі, спр. 449.
ца складюць фрагменты ляпнога штрыхавага Зверуго, Я. Г. 1989. Верхнее Понеманье в IX—
посуду позняга этапу культуры штрыхаванай XIII вв. Минск: Наука и техника, 1989.
керамікі — не менш за 19 адзінак (мал. 18: 1— Звяруга, Я. Г. 2001. Даследаванні курганных мо-
гільнікаў у вярхоўях Віліі. Матэрыялы па археало-
8). Акрамя таго, знойдзена пяць фрагментаў гіі Беларусі, 3, с. 173-186.
ляпной чорнай глянцаванай керамікі (мал. 18: Звяруга, Я. Г. 2005. Беларускае Павілле ў жалез-
9). Дадзены факт дазваляе ўзняць пытанне аб ным веку і раннім сярэдневякоўі. Мінск: Інстытут
магчымасці вызначэня ў будучым асаблівас- гісторыі НАН Беларусі. Матэрыялы па археалогіі
цяў прасторавага развіцця адкрытага паселіш- Беларусі, 10.
ча Кастыкі ІІ. Маецца на ўвазе тое, што калі ў Лесман, Ю. М. 1984. Погребальные памятники
паўднёва-заходняй частцы сучаснай тэрыторыі Новгородской земли и Новгород (проблема синхро-
низации). В: Лебедев, Г. С. (ред.). Археологические
могільніка, у раскопах і шурфах 2016 г., боль-
исследования Новгородской земли. Ленинград: ЛГУ,
шая частка выяўленых матэрыялаў належыць с. 118-182.
да трэцяй чвэрці І тыс. н. э., дык у шурфе ІІІ Лесман, Ю. М. 1990. Хронология ювелирных из-
фіксуецца перавага керамікі першых стагод- делий Новгорода (X—XIV вв.). Материалы по архео
дзяў нашай эры. Разам з тым, адносна невя- логии Новгорода 1988, с. 29-98.
лікая плошча, даследаваная на працягу 2016 Лопатин, Н. В., Фурасьев, А. Г. 2007. Северные
і 2018 гг., дазваляе разглядаць дадзенае мер- рубежи раннеславянского мира в III—V вв. Москва:
каванне толькі ў якасці рабочай гіпотэзы, якая ИА РАН. Раннеславянский мир, 8.
Малевская-Малевич, М. В. 2005. Керамика за-
патрабуе верыфікацыі ў працэсе далейшых па- паднорусских городов Х—ХІІІ вв. Санкт-Петербург:
лявых даследаванняў. Нестор-История.
Высновы. На падставе аналізу матэрыялаў Медведвев, А. М. 1996. Белорусское Понеманье в
раскопак 1973, 2016 і 2018 гг., можна ўпэўне- раннем железном веке (І тысячелетие до н. э. — 5 в.
на меркаваць, што шматкультурнае паселішча н. э.). Минск: Институт истории НАН Беларуси.
Кастыкі ІІ у вярхоўях Віліі функцыянавала Медведвев, А. М. 2011. Верхнее Понеманье в же-
напрацягу доўгага часу. У культурным слаі лезном веке и раннем средневековье. Минск: Бела-
пад курганамі і ў міжкурганнай прасторы, а руская навука.
Митрофанов, А. Г. 1978. Железный век средней Бе-
таксама ў пераадкладзеным культурным слаі, лоруссии (VII—VI вв. до н. э. — VIII в. н. э.). Минск:
з якога складаюцца насыпы, знойдзены матэ- Наука и техника.
рыялы позняга неаліту і пачатку эпохі бронзы, Михайлова, Е. Р. 2014. Вещевой комплекс куль-
посуд позняга этапу культуры штрыхаванай туры псковских длинных курганов: типология и
керамікі і другой чвэрці І тыс. н. э., а таксама хронология. Saarbrücken.
рэчавы і керамічны наборы, характэрныя для Мядзведзеў, А. М. 1996. Аб храналогіі помнікаў
банцараўскай культуры трэцяй чвэрці І тыс. культуры штрыхаванй керамікі ў І—V стст. н. э. (па
н. э. матэрыялах Панямоння). Із глыбі вякоў: Наш край:
Гістарычна-культуралагічны зборнік, 1, с. 50-57.
Варта адзначыць, што, нягледзячы на ад- Плавінскі, М. А. 2017a. Асноўныя вынікі дасле-
носна невялікі аб’ём праведзеных даследаван- даванняў археалагічнай экспедыцыі Міжнароднага
няў, сам факт вывучэння адкрытага паселіш- дзяржаўнага экалагічнага інстытута імя А. Д. Са-
ча з напластаваннямі позняга этапу культуры харава Беларускага дзяржаўнага ўніверсітэта. В:
штрыхаванай керамікі і банцараўскай культу- Материалы 17-й международной научной кон-
ференции, 18—19 мая 2017 г.: Сахаровские чте- Mitrofanov, A. G. 1978. Zheleznyy vek sredney Belorussii
ния 2017 года: экологические проблемы XXI века. (VII—VI vv. do n. e. — VIII v. n. e.). Minsk: Nauka i tekhni-
Минск, 1, с. 28-29. ka.
Плавінскі, М. А. 2017b. Курганны могільнік Па- Mikhaylova, Е. R. 2014. Veshchevoy kompleks kul’tury
pskovskikh dlinnykh kurganov: tipologiya i khronologiya.
гошча ў кантэксце сінхронных старажытнасцяў Saarbrücken.
Браслаўскага Паазер’я. Мінск: А. М. Яушкевіч. Miadzviedzieŭ, A. M. 1996. Ab chranalohii pomnikaŭ
Плавінскі, М. А., Сцяпанава, М. І. 2019. Комп- kuĺtury štrychavanj kieramiki ŭ I—V stst. n. e. (pa matery-
лекс археалагічных помнікаў Кастыкі ў вярхоўях jalach Paniamonnia). Z hlybi viakoŭ: Naš kraj: Histaryčna-
Віліі. Мінск: Мінфіна. kuĺturalahičny zbornik, 1, s. 50-57.
Чарняўскі, М. М. 2006. Паселішча Кастыкі 1 на Plavіnskі, M. A. 2017a. Asnoўnyia vynіkі dasledavanniaў
Віліі. Гістарычна-археалагічны зборнік, 22, с. 31-38. arkhealagіchnai ekspedytsyі Mіzhnarodnaga dziarzhaўnaga
Шадыра, В. І. 1999. Банцараўская культура. У: ekalagіchnaga іnstytuta іmia A. D. Sakharava Belaruskaga
dziarzhaўnaga ўnіversіteta. In: Materialy 17-i mezhdunarod-
Шадыра, В. І., Вяргей, В. С. (ред.). Археалогія Бела-
noi nauchnoi konferentsii, 18—19 maia 2017 g.: Sakharovsk-
русі у 4 т. 2: Жалезны век і ранняе сярэднявечча. ie chteniia 2017 goda: ekologicheskie problemy XXI veka.
Мінск: Беларуская навука, с. 359-376. Minsk, 1, s. 28-29.
Шадыра, В. І. 2006. Беларускае Падзвінне (І ты- Plavinski, M. A. 2017b. Kurhanny mohiĺnik Pahošča ŭ
сячагоддзе н. э.). Мінск: Інстытут гісторыі НАН Бе- kantekscie sinchronnych staražytnasciaŭ Braslaŭskaha Paa-
ларусі. zierja. Minsk: A. M. Januškievič.
Штыхов, Г. В. 1975. Древний Полоцк (IX—XIII вв.). Plavinski, M. A., Sciapanava, M. I. 2019. Komplieks
Минск: Наука и техника. archiealahičnych pomnikaŭ Kastyki ŭ viarchoŭjach Vilii.
Pławinski, М. 2017. Badania cmentarzysk kur- Minsk: Minfina.
Čarniaŭski, M. M. 2006. Pasielišča Kastyki 1 na Vilii.
hanowych w Nawrach i Kostykach nad górną Wilią Histaryčna-archiealahičny zbornik, 22, s. 31-38.
w 2016 roku. Badania archeologiczne w Polsce Šadyra, V. I. 1999. Bancaraŭskaja kuĺtura. U: Šadyra,
środkowowschodniej, zachodniej Białorusi i Ukrainie V. I., Viarhiej, V. S. (eds.). Archiealohija Bielarusi: u 4 t. 2:
w roku 2016: streszczenia referatów XXXIII konferencji, Žaliezny viek i ranniaje siaredniaviečča. Minsk: Bielaruskaja
s. 40-41. navuka, s. 359-376.
Tyszkiewicz, K. 1871. Wilija i jej brzegi: pod Šadyra, V. I. 2006. Bielaruskaje Padzvinnie (I tysiačahoddzie
względem hydrograficznym, historycznym, archeologic- n. e.). Minsk: Instytut historyi NAN Bielarusi.
znym i etnograficznym. Drezno: Drukiem i nakladem Shtykhov, G. V. 1975. Drevniy Polotsk (IX—XIII vv.).
Minsk: Nauka i tekhnika.
J. I. Krazsewskiego.
Pławinski, М. 2017. Badania cmentarzysk kurhanowych
w Nawrach i Kostykach nad górną Wilią w 2016 roku. Bada-
nia archeologiczne w Polsce środkowowschodniej, zachodniej
REFERENCES Białorusi i Ukrainie w roku 2016: streszczenia referatów XXX-
Gavritukhin, I. O. 1997. Malen’kiye trapetsiyevidnyye pod- III konferencji, s. 40-41.
veski s poloskoy iz pressovannykh tochek po nizhnemu krayu. Tyszkiewicz, K. 1871. Wilija i jej brzegi: pod względem hy-
Histaryčna-archiealahičny zbornik, 12, s. 43-53. drograficznym, historycznym, archeologicznym i etnograficz-
Jeharejčanka, A. A. 1999. Kuĺtura štrychavanaj kieramiki. nym. Drezno: Drukiem i nakladem J. I. Krazsewskiego.
U: Šadyra, V. I., Viarhiej, V. S. (eds.). Archiealohija Bielarusi:
u 4 t. 2: Žaliezny viek i ranniaje siaredniaviečča. Minsk: Bie-
laruskaja navuka, s. 113-173. М. О. Плавінскі
Yegoreychenko, A. A. 2006. Kul’tury shtrikhovannoy
keramiki. Minsk: BGU.
Yenukov, V. V. 1990. Ranniye etapy formirovaniya smo- Багатокультурне поселення
lenskopolotskikh krivichey (po arkheologicheskim dannym).
Moskva: KGPU. Кастикі II в верхів’ях Вілії:
Zverugo, J. G. 1974. Otchet o polevykh issledovaniyakh матеріали досліджень
verkhnenemanskogo otryada Belorusskoy arkheologicheskoy
ekspeditsii v 1973 g. FAND CNA NAN Bielarusi, spr. 449.
1973 2016 і 2018 рр.
Zverugo, J. G. 1989. Verkhneye Poneman’ye v IX—XIII vv.
Minsk: Nauka i tekhnika, 1989. Поселення Кастикі ІІ є частиною комплексу ар-
Zviaruha, J. H. 2001. Dasliedavanni kurhannych хеологічних пам’яток Кастикі, розміщеного у схід-
mohiĺnikaŭ u viarchoŭjach Vilii. Materyjaly pa archiealohii ній частині с. Кастикі Людвіноускої сільської ради
Bielarusi, 3, s. 173-186. Вілейського р-ну Мінської обл., який також включає
Zviaruha, J. H. 2005. Bielaruskaje Pavillie ŭ žalieznym в себе курганний могильник середини 11—12 ст.
vieku i rannim siarednieviakoŭi. Minsk: Instytut historyi Комплекс археологічних пам’яток розміщується
NAN Bielarusi. Materyjaly pa archiealohii Bielarusi, 10. на правому березі Вілії за 2,5 км до впадіння в неї
Lesman, YU. M. 1984. Pogrebal’nyye pamyatniki р. Сервач.
Novgorodskoy zemli i Novgorod (problema sinkhronizatsii).
Перші розкопки в Кастиках провів К. Тишкевич.
In: Lebedev, G. S. (ed.). Arkheologicheskiye issledovaniya
Novgorodskoy zemli. Leningrad: LGU, s. 118-182. Він досліджував тут один пошкоджений курган,
Lesman, YU. M. 1990. Khronologiya yuvelirnykh izdeliy який не містив ні поховання, ні інвентарю. У 1973 р.
Novgoroda (X—XIV vv.). Materialy po arkheologii Novgoroda Я. Звяруга зняв план некрополя і досліджував сім
1988, s. 29-98. насипів. У 2016 р. М. О. Плавінскі відновив роз-
Lopatin, N. V., Furas’yev, A. G. 2007. Severnyye rubezhi копки в Кастиках. У результаті розкрито загальну
ranneslavyanskogo mira v III—V vv. Moskva: IA RAN. Ran- площу 166 м2, вивчено курган 4 і досліджено куль-
neslavyanskiy mir, 8. турний шар поселення. У 2018 р. з метою уточнення
Malevskaya-Malevich, M. V. 2005. Keramika zapad- меж поширення культурного шару і його датування
norusskikh gorodov Х—ХІІІ vv. Sankt-Peterburg: Nestor-Is-
був додатково закладено шурф площею 12 м2. Ма-
toriya.
Medvedvev, A. M. 1996. Belorusskoye Poneman’ye v ran- теріали розкопок курганів свідчать, що вони належа-
nem zheleznom veke (Í tysyacheletiye do n.e. — 5 v. n.e.). ли групі жителів Полоцької землі, які здійснювали
Minsk: Institut istorii NAN Belarusi. поховання за обрядом ингумации на основі насипів,
Medvedvev, A. M. 2011. Verkhneye Poneman’ye v zheleznom орієнтовані головами на захід. Це, в свою чергу, вка-
veke i rannem srednevekov’ye. Minsk: Belaruskaya navuka. зує на те, що давньоруський колектив, який зали-
шив некрополь в Кастиках, мав певне уявлення про covered 7 burial mounds in it. In 2016 M. A. Plavinski
християнському поховальному обряді. resumed excavations at Kastyki. As a result total area
Аналіз матеріалів розкопок 1973, 2016 і 2018 рр. of 166 m2 was excavated, mound 4 was excavated, and
дозволяє встановити, що багатокультурне поселен- the cultural layer of the settlement was explaned. In
ня Кастикі ІІ функціонувало протягом тривалого 2018 in order to clarify the limits of distribution of the
часу. У культурному шарі під курганами, в меж- cultural layer and its dating the pit of 12 m2 was ad-
курганном просторі, також як і в перевідкладеному ditionally excavated.
культурному шарі, з якого складаються кургани, Materials from the excavation of the burial mounds
були знайдені матеріали пізнього неоліту і почат- suggest that belonged to a group of residents of the
ку епохи бронзи, кераміка пізнього етапу культури Polotsk land who made burials according to the rite of
штрихованої кераміки і другої чверті І тис. н. е., а inhumation on the basis of burial mounds with their
також речовий і керамічний набори, характерні для heads directed to the west. This, in turn, suggests that
банцараускай культури третьої чверті І тис. н. е. the members of the Old Rus community, which left the
Не дивлячись на відносно невеликі обсяги прове- necropolis in Kastyki, had a certain understanding of
дених досліджень, сам факт виявлення відкритого the Christian burial rites.
поселення з нашаруваннями пізнього етапу культу- Analysis of materials excavated in 1973, 2016 and
ри штрихованої кераміки і банцараускай культури 2018 allows to determine that the multicultural set-
представляє очевидну наукову цінність, так як на tlement of Kastyki ІІ functioned for a long time. In the
території Білоруського Павілля такі селища, які не cultural layer under the mounds, in the intermound
прилягають до городищ, до цих пір практично не space, as well as in the reworked cultural layer which
розкопувалися. mounds consist of, the materials of the late Neolithic
period and the early Bronze Age, vessels of the late
Ключові слова: багатокультурне поселення, піз- hatched pottery culture and the second quarter of the
ній етап культури штрихованной кераміки, банца- 1st millennium AD, artifacts and pottery sets charac-
рауская культура. teristic for the third quarter 1st millennium AD have
been discovered.
Despite the relatively small area of the excavations
M. A. Plavinski the fact of discovery of the settlement with the late lay-
ers of Hatched pottery culture and Bantserovshchina
culture is of real scientific value, since such settle-
MULTICULTURAL SETTLEMENT ments, not adjacenting to the hill forts, have not been
KASTYKI II IN THE VILIJA UPPER unearthed on the territory of Belarusian Vilija Region.
REACHES: RESEARCHES OF 1973, Keywords: multicultural settlement, late Hatched
2016 AND 2018 pottery culture, Bantserovshchina culture.
Kastyki ІІ settlement is the part of the complex of Одержано 23.09.2019

archaeological monuments located in the eastern part
of the village Kastyki of Lyudvinova village council, ПЛАВІНСКІ Миколай Олександрович, кандидат
Vileika district, Minsk region. It also includes the історичних наук, доцент, завідувач кафедрою, Біло-
barrow cemetery of the mid-11th—12th centuries. The руський державний університет, вул. Далгабродсь-
complex of archaeological monuments is located on the ка 23, Мінск, 22070, Білорусь.
right bank of Vilija in 2.5 km from the confluence of PLAVINSKI Mikalai A., Candidate of Historical
Servač River. Sciences, Assistant Professor, Head of Department, the
The first excavations at Kastyki were made by K. Ty- Belarusian State University, Dalhabrodskaja str., 23,
shkevich who unearthed here one damaged mound Minsk, 220070, Belarus.
which did not contain any burial and equipment. In ORCID: 0000-0002-0660-7298;
1973 J. Zviaruha made a plan of the necropolis and dis- e-mail: plavinsky_arc@mail.ru.
УДК 904.4(477.84)“652” DOI: 10.37445/adiu.2020.02.15
М. О. Ягодинська
СЛОВ’ЯНСЬКІ ПАМ’ЯТКИ
НА ТЕРНОПІЛЬЩИНІ
Розглянуто пам’ятки празької та райковецької ня (33 і 76 відповідно до хронології), городи-

культури, відкриті на території міста Теребовля ща (2 і 8) і по одній належать поховальним
та в її околицях. Наведено характеристику дослід- пам’яткам відповідних культур. Лише 16 %
жених жител та господарських споруд, проаналізо-
пам’яток досліджені археологічно (Ягодинсь-
вано керамічний посуд, знайдений в закритих ком-
плексах поселень. Дана коротка характеристика ка 2010, с. 76—77). Майже 62 % пам’яток були
стану вивчення слов’янських пам’яток в межиріччі відкриті вже у ХХІ ст. Це пояснюється актив-
Дністра та Вілії. ною роботою пам’яткоохоронних установ облас-
ті — Тернопільської обласної інспекції охорони
Ключові слова: Теребовля, слов’яни, празька
культура, райковецька культура, поселення, жит- пам’яток історії та культури (сучасна назва —
ло, кераміка. Тернопільський обласний центр охорони та
наукових досліджень пам’яток культурної
Територія Тернопільської області поєднує спадщини), ДП ОАСУ «Подільська археологія»
в собі горбисті ландшафти Західного Поділля Інституту археології НАНУ та розвідок 2006 р.
та широкі річкові долини Південної Волині експедиції Інституту археології Львівського
(Малого Полісся), зручні для проживання та національного університету ім. І. Франка під
ведення сільського господарства. Лагідний керівництвом М. А. Філіпчука.
клімат, чорноземи в поєднанні з помірною во- На сьогодні відомо про 121 слов’янську
логістю обумовили появу тут значної кількості пам’ятку. Із них 36 належать празькій куль-
слов’янських поселенських пам’яток. Серед турі, 85 — райковецькій (рис. 1). Слов’янські
них переважають неукріплені поселення, хоча пам’ятки зосереджені нерівномірно по тери-
фіксуються і городища, і ґрунтові могильники торії Тернопільської області, що обумовлено не
з кремацією. лише природніми чинниками, а нерівномірніс-
Хронологічно слов’янські пам’ятки поділя- тю археологічних обстеження території дослід-
ються на ранні — друга половина V — VІІ ст., никами. Найбільше їх зосереджено в середній
час існування празької культури та пізні — течії Серету, по обох берегах Золотої Липи, в
VІІІ — перша половина Х ст., час існування околицях літописних міст Теребовля, Збараж,
райковецької культури, носії якої в подальшо- Шумськ, Моклеків. Зосередження слов’янських
му склали основу давньоруської держави — пам’яток біля або на території літописних міст
Київська Русь. свідчить про те, що вони були тими давніми
Вивченням слов’янських пам’яток на те- центрами, які об’єднували слов’янське насе-
риторії області в різні часи займалися В. Ба- лення у переддержавний період.
ран, М. Бандрівський, Л. Крушельниць- Значне збільшення слов’янських пам’яток
ка, Ю. Малєєв, Р. Миська, О. Приходнюк, на карті області та їх археологічне вивчення,
М. Смішко, І. Русанова, В. Савич, Б. Тимощук, зокрема, в околицях Теребовлі, дозволило гово-
М. Тиханова, М. Філіпчук, О. Цинкаловсь- рити не лише про слов’янське підґрунтя княжої
кий, М. Ягодинська. Переважну більшість Теребовлі, але й про общинний центр, що зо-
слов’янських пам’яток складають поселен- середив навколо себе слов’янські пам’ятки від
© М. О. Ягодинська, 2020 другої половини V ст. до початку Х ст. Доне-
Ягодинська, М. О. Слов’янські пам’ятки на Тернопільщині
давна слов’янські пам’ятки в Теребовлі та нав- стінок коливалася від 0,5 до 1,0 см. Гончарна
коло були відсутні на карті Тернопільщині. Із кераміка характеризувалася малочисельними
10 слов’янських пам’яток три належали носіям стінками сірого кольору, з тонким черепком,
празької та сім — райковецької культур. Дві для тіста використовувалася добре відмучена
пам’ятки досліджувалися більшими площами. глина, серед домішок спостерігалися дрібні
Це поселення Теребовля V, що датується ран- фракції піску та шамоту, інколи лише піску.
нім етапом празької культури та поселення Із огляду на те, що городище археологіч-
райковецької культури Теребовля Х. Обидві но не досліджувалося, керамічний матеріал
пам’ятки займали перші надзаплавні тераси зібраний з поверхні зруйнованого культурно-
на обох берегах р. Гнізна. го шару, датування можливе лише попереднє.
Окремо треба зупинитися на одній цікавій Якщо порівнювати профілі та вінця горщиків
пам’ятці, що до сьогодні археологічно не до- з городища Кровінка І з виділеними типами в
сліджена, але вже істотно потерпіла від гра- роботах І. П. Русанової (Русанова 1976, с. 19,
біжників з металодетекторами. Це слов’янське рис. 7: 1—6; 1984, с. 13, рис. 9) та І. О. Гаври-
городище Кровінка І, що знаходиться за 3 км тухіна (Гавритухин 1997, с. 40, рис. 1), то мож-
на північ від Теребовлянського дитинця, в на зробити висновок, що городище існувало
лісі, по правому березі річки Гнізни. Городище у ранній період празької культури. Цьому не
розташовується на високій горі з крутими схи- суперечать свідчення знахідок трьохлопатевих
лами, внутрішня площадка (площа — 0,07 га, стріл аварського типу.
діаметр — 30 м, потужність культурного Нижче за течією Гнізни, на території сучас-
шару — 0,4 м) обмежена по периметру високим ного м. Теребовля частково досліджене неук-
(до 10 м) валом. Із напільної сторони городище ріплене поселення Теребовля V. Там виявле-
захищалося ще двома оборонними лініями ви- но чотири типові напівземлянкові слов’янські
сотою 6 і 1,5 м відповідно (рис. 2: 1). На тери- житла площею відповідно 9,3, 9,9, 11,2, 17,1 м2
торії городища знайдені людські кремаційні і 0,6 м завглибшки від рівня денної поверхні,
та фрагментовані інгумаційні (фрагменти че- з печами-кам’янками в північно-східному і
репів, трубчасті кістки) останки, поздовж роз- північно-західному кутах (рис. 3: 1). По їх пе-
колоті трубчасті кістки тварин, вуглики, дрібні риметру розташовані стовпові ямки від кар-
шлаки або краплі кольорових металів, обмаз- касно-стовпової конструкції стін. У кожному
ка, фрагменти горщиків, точильних брусків. Є з жител знайдено певну кількість фрагментів
відомості, що тут знайдено різночасові ювелір- кераміки, але у житлі 4 (об’єкт 6) був великий
ні вироби (золота підвіска у вигляді відерця, розвал фрагментів ліпного глиняного посуду, з
срібні прикраси до поясу), фібули, біконічне якого виділено всі основні типи типи ліпної ке-
та округлобоке пряслиця, намистини тощо. раміки, притаманного для поселення. Відрес-
На валах і частково на внутрішній площадці тавровано чотири ліпні горщики (рис. 3: 3—6).
городища знайдено багато трьохлопатевих на- Вони характеризувалися відносно тонким че-
конечників стріл «аварського типу». Це може репком (як для ліпних виробів), неоднорідним
свідчити про те, що городище загинуло під час випалом, плямистістю, тістом з домішками се-
аварської навали і більше не відроджувалося. редньофракційного шамоту, жорстви і невели-
Територія городища обстежувалася автором, в кою кількістю крупнозернистого піску. Висота
результаті чого на поверхні культурного шару, горщиків коливалася від 16 до 23 см, діаметр
з грабіжницьких ям, були зібрані фрагмен- вінця — від 14,5 до 16,5 см, діаметр плечиків —
ти слов’янських ліпних горщиків (рис. 2: 2) та від 17,1 до 18,5 см. Горщики були переважно
декілька фрагментів сіроглиняних стінок гон- струнких пропорцій (крім одного приземкува-
чарних горщиків. Фрагменти вінець належа- того та банкоподібного (рис. 3: 3), з найбільшим
ли стабопрофільованим горщикам, з різним розширенням тулуба у верхній третині.
оформленням краю вінця: ледь відхиленими Попередньо виділено п’ять основних типів
загостреними (рис. 2: 2, ІІ), відхиленими, на посуду. До типу 1 відносяться горщики горизон-
короткій шийці (рис. 2: 2, ІІІ), з косозрізаним тально зрізаним та загнутим до середини він-
краєм (рис. 2: 2, V), майже непрофільованим цем та з різким перегином в зоні плічка (рис. 3:
плічком, хоча є один фрагмент з профілюван- 5). До типу 2 відносяться горщики струнких
ням, в одному випадку — з пальцевими вдав- пропорцій з горизонтально оформленим він-
леннями по краю (рис. 2: 2, VІ), горизонтально цем з невеликим потовщенням ззовні (рис. 3:
оформленим краєм слабовідхилених або пря- 4, 6; 4: І), без шийки, із згладженим ребром
мих вінець (рис. 2: 2, ІV). Сюди ж відносяться плічка. Горщик (рис. 3: 4) з житла 4 виділявся
вінця на прямій шийці з потовщеним краєм поміж інших типологічно подібних досконалим
(рис. 2: 2, VІ). Окремо виділяються вінця гор- ліпленням та орнаментацією горизонтальними
щиків з загнутим до середини вінцем (рис. 2: лініями у верхній половині тулубу, від вінця до
2, І). В тісті ліпних горщиків фіксувалися до- низу плічків. Тулуб старанно загладжений як із
мішки шамоту, часом в поєднанні з піском або зовні, так із середини (розміри: висота 22,2 см,
жорствою. Черепок мав коричневий, сіро- або діаметр вінця 16,5 см, діаметр дна 8,0 см, діа-
чорно-коричневий колір, плямистий. Товщина метр плечиків 18,8 см). Тісто мало домішки
Рис. 1. Слов’янські пам’ятки на території Тернопільської області, празька культура: Бережанський р-н:
5 — Двірці І; 7 — Потутори ІV; Борщівський р-н: 12 — Білівці І; 13 — Вільховець ІІІ; 14 — Горошова Х; 15 —
Кривче ІV; 16 — Мельниця-Подільська VІ; 17 — Слобідка-Мушкатівська І; 18 — Слобідка-Мушкатівська ІІ;
Гусятинський р-н: 29 — Крутилів І. Заліщицький район: 34 — Заліщики ІІІ; 35 — Зелений Гай ІІІ; 36 — Зе-
лений Гай VІІ; 37 — Касперівці Х; 38 — Колодрібка ІІ; 40 — Нагіряни ІІІ; 41 — Товсте І; Збаразький р-н:
42 — Великі Вікнини І; 44 — Кобилля VІ; 46 — Опрілівці ІІ; 50 — Чернихівці ІV; Кременецький р-н: 60 —
Івання V; Монастириський р-н: 70 — Яргорів VIІІ; Підволочиський р-н: 71 — Пеньківці ІІ; Підгаєцький р-н:
74 — Лиса ІІ; 76 — Лиса ІV; Теребовлянський р-н: 87 — Кровинка І; 90 — Підгайчики ІІІ; 94 — Теребов-
ля V; 95 — Теребовля VІІ; Тернопільський р-н: 98 — Горішній Івачів VIIІ; 103 — Товстолуг І; Чортківський
р-н: 109 — Звиняч І; 110 — Звиняч ІІ; 113 — Чортків ІІ; Шумський р-н: 115 — Кордишів І; райковецька
культура: Бережанський р-н: 1 — Біще І; 2 — Біще ІІ; 3 — Вільховець І; 4 — Жуків VІ; 6 — Підлісне І; 8 —
Рогачин І; 9 — Тростянець І; 10 — Тростянець ІІ; 11 — Урмань ІІІ; Борщівський р-н: 19 — Шершенівка ІІ.
Бучацький район: 20 — Бучач І; 21 — Порохова І; Гусятинський р-н: 22 — Жабинці І; 23 — Клювинці І;
24 — Клювинці ІІ; 25 — Котівка І; 26 — Котівка ІІ; 27 — Крогулець І; 28 — Крогулець ІІІ; 29 — Крутилів І;
30 — Крутилів ІV; 31 — Сидорів І; 32 — Сухостав І; 33 — Тудорів (Федорівка) І; Заліщицький р-н: 34 — За-
ліщики ІІІ; 39 — Нагіряни І; Збаразький р-н: 43 — Залужжя ІІІ; 44 — Кобилля VІ; 45 — Кобилля ІХ; 47,
48 — Старий Збараж І; 49 — Старий Збараж VІІ; Зборівський р-н: 51 — Гарбузів І; 52 — Малашівці ІІІ;
53 — Мильно І; Козівський р-н: 54 — Будилів ІІ; 55 — Городище І. Кременецький район: 56 — Горинка ІІІ;
57 — Горинка ІV; 58 — Горинка V; 59 — Івання ІV; 61 — Кушлин ІІІ; 62 — Малі Бережці ІІІ; Монастирись-
кий р-н: 63 — Доброводи ІІ; 64 — Доброводи VІ; 65 — Дубенка ІІІ; 66 — Задарів VІІІ; 67 — Ковалівка ІІ;
68 — Коржова VІІІ; 69 — Яргорів VI; 70 — Яргорів VIІІ; Підгаєцький р-н: 72 — Завалів ІІ; 73 — Завалів ІІІ;
75 — Лиса ІІІ; 76 — Лиса ІV; 77 — Рудники І; 78 — Рудники ІІ; 79 — Середнє ІV; 80 — Старий Литвинів І;
81 — Старий Литвинів ІІ; 82 — Шумляни ІV; Теребовлянський р-н: 83 — Долина V; 84 — Зарваниця І; 85 —
Кобиловолоки І; 86 — Кобиловолоки ІІ; 88 — Кровинка ІІ; 89 — Кровинка ІІІ; 91 — Теребовля І; 92 — Тере-
бовля ІІІ; 93 — Теребовля ІV; 96 — Теребовля ІХ; 97 — Теребовля Х; Тернопільський р-н: 99 — Дубівці ІІІ;
100 — Курники І; 101 — Мишковичі ІV; 102 — Скоморохи ІІІ; Чортківський р-н: 104 — Біла ІІІ; 105 — Бі-
ла ІХ; 106 — Великі Чорнокінці І; 107 — Джуринська-Слобідка ІІ; 108 — Джуринська Слобідка ІV; 110 —
Ридодуби ІІ; 112 — Ридодуби ІІІ; Шумський р-н: 114 — Антонівці ІІ; 116 — Кордишів ІІ; 117 — Кордишів Х;
118 — Кути ІІ; 119 — Матвіївці ІІ; 120 — Новостав ІV; 121 — Шумськ VІІІ
Рис. 2. Матеріали слов’янських пам’яток Тернопільщини: 1 — городище Кровінка І, окомірний план; 2 —
типи горщиків; 3 — городище Оприлівці ІІ, фрагмент ліпного горщика
Рис. 3. Поселення Теребовля V: 1 — план дослідженої частини

поселення; 2 — об’єкт 4, заповнення, ручка від ллячки; 3—6 —
об’єкт 4, дно, ліпні горщики; 7—9 — об’єкт 5а, піч, ліпна миска,
фрагмент ліпного горщика, глиняне пряслице
середньо фракційного шамоту. Горизонтальне До типу 3 відносяться слабопрофільовані

оформлене вінце прикрашене акуратними ко- горщики з майже прямим загострено — за-
сими насічками. Подібні горщики були зафік- округленими вінцями (рис. 4: ІІ).
совані під час дослідження поселення празької До типу 4 відносяться профільовані гор-
культури біля с. Розтоки в Чехії біля Праги щики струнких пропорцій з слабо виділеною
(Профантова, Куна 2011, с. 84). шийкою та скошеним назовні вінцем з неве-
Рис. 4. Поселення Теребовля V, об’єкт 4, дно, основні типи посуду: І — тип ІІ; ІІ — тип ІІІ; ІІІ — профіль
вінця конічної миски (тип ІІ)
ликим потовщенням ззовні (рис. 5: І). Окремо вень не знайдено. Миски були двох типів — з
виділяється тип 5 — горщики приземкуватих виділеним вінцем та конічні миски (рис. 4: ІІІ).
банкоподібних пропорцій з короткою шийкою, Миски першого типу мали горизонтально офор-
підкресленою ребром при переході від шийки млений верх вінця, трохи потовщений назовні,
до тулуба (рис. 3: 3). Вінце ледь відхилене на- невисоку шийку (рис. 3: 7). Дно посудини було
зовні, заокруглене. значно вужчим за горло. Діаметр вінця перева-
До ліпних керамічних комплексів входили жав діаметр плічків та висоту миски. Розміри
лише горщики та миски. Сковорідок та жаро- реставрованої миски — висота 14,7 см, діаметр
Рис. 5. Поселення Теребовля V: І — об’єкт 4, дно, основні типи

посуду, тип ІV; ІІ — матеріали першої половини І тис. н. е.
(1—4, 7, 8 — об’єкт 4, дно, фрагменти посуду черняхівської
культури; 5, 6 — об’єкт 5, кухлик вельбарської культури, ніж)
денця — 7,5 см, діаметр плічків — 19,3 см, діа- Згідно з типологією І. Гавритухіна, закритий
метр вінця — 20,0 см. Склад тіста миски був керамічний комплекс з житла 4 відноситься до
аналогічним до складу тіста горщиків. Конічні типів фази 0 та фази 1 і скоріш за все датується
миски презентуються лише одним фрагментом, серединою — ІІ пол. V ст. Таке датування під-
мають загострено — заокруглене закінчення силюють знайдені в складі керамічного комп-
вінця, тісто за складом аналогічне тісту мисок лексу фрагменти черняхівської кераміки.
першого типу. Скоріш за все вони мали різне Керамічні комплекси поселення Теребов-
функціональне призначення. ля V мають аналогії в комплексах вже відомих
До закритого керамічного комплексу житла 4 пам’яток Теремці та Зелений Гай (Баран 2008),
разом із ліпною слов’янською керамікою нале- Рогізна І та Гореча ІІ (Тимощук 1976), Кодин ІІ
жать фрагменти гончарного римського імпорту (Русанова, Тимощук 1984), Рашків ІІІ (Баран
(стінок сіроглиняного глека, сіроглиняних гон- 1988).
чарних лощених мисок, денця горщиків на під- Пам’ятки райковецької культури локалі-
доні (рис. 5: ІІ, 1—4, 7, 8), а також вельбарського зуються навколо городища Теребовля І. До-
ліпного посуду (фрагменти горщиків з «хропу- слідженнями останніх років виявлені об’єкти
ватістю», вінця горщиків та мисок (рис. 5: ІІ, пізнього етапу райковецької культури на ди-
5). Серед традиційних горщиків виділяється тинці в ур. Замкова гора. Це культова спору-
ліпна сіроглиняна втульчаста ручка від лляч- да — довгий дім, виявлена під підошвою обо-
ки з ошлакуванням у верхній частині (діаметр ронного валу Х—ХІ ст. (Ягодинська 2018, с. 35,
ручки 3,2 см, діаметр отвору 1,9 см). Аналізую- рис. 15: 2) та житло початку Х ст. (рис. 6: ІІ),
чи керамічні комплекси з долівок слов’янських залишки якого виявлено під час дослідження
жител, можна відмітити доволі великий відсо- замкового подвір’я. Тут також виявлено по-
ток фрагментів вельбарського посуду (35 %). тужний культурний шар райковецької куль-
Рис. 6. Матеріали пам’яток райковецької культури: І —

поселення Теребовля Х, план і розрізи житла, основні
типи кераміки райковецької культури (5, 6, 8 — тип 1;
2—4 — тип 2; 7, 9—11 — типи сковорідок); ІІ — горо-
дище Теребовля І (1 — житло райковецької культури;
229
2 — гребінь)
Рис. 7. Поселення райковецької культури Теребов-

ля Х: 1 — господарська будівля, план, розріз; 2—4,
6—11 — ліпні горщики, тип 2; 9, 10 — ліпні ско-
ворідки; 11 — фрагмент стінки ліпного горщика,
орнаментований гребінчастими наколами; 5 — то-
чильний брусок, камінь; 12 — ніж, залізо; 13 — бі-
конічне пряслице, глина; 14 — ключ, залізо
тури. На замковому подвір’ї протягом століть різного розміру каменю вапняку, камінь силь-
проводились постійні будівельні роботи, тому но перепалений, поганої збереженості. Між
неможливо визначити тип житла- землянка камінням печі знайдені фрагменти ліпних
або напівземлянка. Житло було орієнтова- сковорідок, пательні, миски-сирниці, ранньо-
не кутами за сторонами світу. Розміри 3,95 × гончарних горщиків з хвилястим орнаментом
3,6 м, стінки котловану мали висоту 0,5 м від на тулубі. Особливістю саме цього житла була
рівня материка. Дно рівне з білої материко- знахідка кістяного гребеня (рис. 6: ІІ, 2), що ле-
вої вапняної крихти, стінки трохи звужуються жав поверх кам’яної обкладки печі. Подібний
до дна. Уздовж південної, східної та північної гребінь був знайдений Н. Тельновим під час
стін зафіксовані стовпові ямки від каркасно- дослідження городища Скок і датований VІІІ—
стовпових конструкцій стін різного розміру ІХ ст. (Тельнов, Рабинович 1990, с. 201, 209,
та глибини: від 10 см глибини та діаметру до рис. 4).
50 см. У західному куті житла знаходилась Довгий будинок розміщувався перпенди-
типова пічка-кам’янка розмірами 1,75 × 1,8 м, кулярно до головного давньоруського валу
черінь 0,8 × 0,4 м. Піч була складена з рваного (вал 2), що його перекривав. Споруда вузькою
частиною орієнтована по осі північ-південь, східному куті та неглибоку господарську яму

мала розміри 10 × 3 м, глибиною 0,3 м від дав- (об’єкт 2, розміри 1,9 × 1,2 м, глибина 0,6 м).
ньої поверхні, каркасно-стовпової конструкції. У житлі знайдено численні фрагменти ліп-
На підлозі зафіксовані три відкритих вогни- них сковорідок (рис. 6: 7, 9—11) та горщиків з
ща, біля яких знайдено характерні фрагменти заокругленими (тип 1) (рис. 6: 5, 6, 8), косозрі-
ліпного горщика з пальцевими вдавленнями заними (тип 2) (рис. 6: 2—4) вінцями, прикра-
райковецької культури, точильний брусок, дві шеними пальцевими защипами, з короткими
глиняні округлі намистини, кістяну проколку, шийками та низькими плічками. Подібні гор-
кістки тварин. На одному з вогнищ крім тра- щики В. Петрашенкко відносить до типу І (Пет-
диційних вугликів, золи, фрагментів кераміки рашенко 1992, с. 44, рис. 3: 18, 13) та до типу VІІ
кінця ІХ — початку Х ст. зафіксовано кальци- відповідно (Петрашенко 1992, с. 49, рис. 7: 6).
новані кістки. Сковорідки мали бортики пологі, а також пря-
Синхронним з культурним шаром кінця мі, з загнутим до середини вінцем. В одному
ІХ — початку Х ст. городища є поселення Тере- випадку вінце бортика сковорідки прикрашене
бовля ІV в урочищі Замкова Гора (ліс) (Миська, пальцевими защипами. Дно сковорідок було
Погоральський 2006; рис. 3: 6). Поселення, що прямим, а в одному випадку вогнутим. Глиня-
складалося з 17 западин, відокремлювалося не тісто горщиків та сковорідок було схожим і
від городища дугоподібним валом з ровом дов- мало домішки переважно крупнофракційного
жиною 130 м. Згідно з планом Л. Чачковського шамоту, рідко — піску. На підлозі зафіксова-
він відділяв вузьку частину мису від вододілу. но залізні вудила та скобу від дверей і кістя-
Вал був побудований типовим для оборонних ну проколку. У північній частині житла мала
укріплень цього часу способом: на добре ут- місце кругла господарська яма діаметром 0,5 м
рамбованій материковій платформі будува- і глибиною 0,7 м, також заповнена фрагмента-
лася кам’яна крепіда висотою 0,4 м, шириною ми ліпної кераміки (рис. 6: І).
1,6 м. Крепіда складалася із необроблених ка- Господарська яма (об’єкт 2), що розташову-
менів, щільно покладених один на одного без валась поруч із житлом, мала підпрямокутну
зв’язуючого розчину. Між каменями крепіди форму з заокругленими кутами та нерівним
знайдено фрагменти ліпної і гончарної ке- дном. Вона також була заповнена фрагмента-
раміки та кістяну проколку (Миська, Пого- ми ліпних горщиків та сковорідок. Як керамі-
ральський 2006, с. 253, рис. 4). Край крепіди, ка з житла, вінця горщиків були косо зрізані з
що стикувався з порожнистими клітями, був пальцевими защипами, шийки короткі, плічка
викладений з великого каміння. Кліті кар- низькі, найбільше розширення тулуба — у вер-
касно -стовпової конструкції. Вони могли мати хній третині ближче до середини. Вінця ско-
господарське або житлове призначення, однак ворідок були невеликі похила та заокруглені.
опалювальних споруд на дослідженій ділянці Фіксуються сковорідки з вогнутим дном. До-
не знайдено. Конструкція перекривалася ша- мішками в тісті виступали середньо фракцій-
ром ґумусованої землі, товщиною 0,6 м, поверх ний шамот та жорства. Присутній незначний
якого фіксувався шар жовтої материкової гли- відсоток піску, що мав скоріш за все природній
ни, товщиною 0,4 м. Зверху вал був вкритий характер. Крім посуду тут знайдено два точиль-
темно-сірим лісовим ґрунтом. Загальна висота них бруска, залізний ніж, кістяну проколку та
валу від рівня материка становить 1,45, гли- глиняне біконічне пряслице, ключ (рис. 7).
бина рову — до 1,0 м. Конструкція валу була Відсутність фрагментів ранньогончарної ке-
подібна для оборонних споруд ІХ—Х ст. (Рев- раміки в керамічних комплексах обох дослід-
но ІБ; Тимощук, 1982, с. 41, рис. 23). жених споруд дозволяє датувати поселення
На поселенні досліджено заглиблене жит- ранньою фазою райковецької культури, VІІІ ст.
ло каркасно-стовпової конструкції з піччю- Аналогічні висновки дав аналіз кераміч-
кам’янкою та цілими формами ліпної (миски) них комплексів Буковини (Михайлина 2007,
та ранньогончарної (горщики) кераміки, да- с. 143), Середнього Подніпров’я (Петрашенко
тованої кінцем ІХ — першою половиною Х ст. 1992, с. 89).
(Миська, Погоральський 2006, с. 260—264). Отримані в ході досліджень результати доз-
Синхронним з цими пам’ятками виявилося воляють говорити про освоєння слов’янами
поселення по вул. Тернопільській, де зафік- мікрорегіону навколо Теребовлі по обох берегах
совано напівземлянкове житло з розваленою Гнізни протягом значного проміжку часу — по-
пічкою-кам’янкою в північно-східному куті, чинаючи з другої половини V ст. і закінчуючи
каркасно-стовпової конструкції і недалеко від початком Х ст. У найближчій околиці Тере-
нього господарську яму з цілим ліпним горщи- бовлі знайдено 10 пам’яток. Всі вони розташо-
ком райковецької культури. вані на мисах або на мисоподібних виступах.
Найдальше розташованим від дитинця Тере- Городища Кровінка І та Теребовля І розташо-
бовля, за 1,5 км на північ, було поселення Те- вувались на високих, пануючих висотах, були
ребовля Х. Тут досліджено два об’єкти — жит- захищені потужною оборонною системою. Посе-
ло (об’єкт 1, розміри 4,0 × 3,8 м, глибина 0,7 м, лення празької культури (Теребовля V, Підгай-
площа 15,2 м2) з пічкою-кам’янкою у північно- чики ІІІ) розташовувалися на пологих перших
надзаплавних терасах. Поселення райковець- Подільський, 23—25 вересня 2010 року). Тернопіль,

кої культури розміщалися на високих мисах с. 76-77.
і тяжіли до дитинця Теребовля І. Виключен- Ягодинська, М. 2018. Давньоруські пам’ятки За-
хідного Поділля у Х—ХІІІ століттях. Тернопіль:
ням були поселення Теребовля Х, Кровінка ІІ,
Терно-граф.
Кровінка ІІІ, що займали низький мисоподіб-
ний берег Гнізни.
Групу поселень теребовлянської округи мож- REFERENSCES
на розглядати як одне з слов’янських «гнізд Baran, V. D. 1988. Prazhskaia kultura Podnestrovia (po
поселень» в басейні р. Гнізна (рис. 1). Тут виді- materialam poselenii u s. Rashkov). Kiev: Naukova dumka.
ляються городище і два поселення празької Baran, V. 2008. Slov’ianske poselennia seredyny I tysia-
культури (городище Кровінка І, поселення Те- cholittia nashoi ery bilia sela Teremtsi na Dnistri. Kyiv: IA
NAN Ukrainy.
ребовля V та Підгайчики ІІІ). До VІІІ—ІХ ст. Gavritukhin, I. O. 1997. Khronologiia prazhskoi kultury.
належать два поселення Кровінка ІІІ та Тере- Trudy VІ Mezhdunarodnogo Kongressa slavianskoi arkhe-
бовля Х. В останній період існування райко- ologii, 3: Etnogenez i etnokulturnye kontakty slavian, s. 39-
53.
вецької культури (ІІ пол. ІХ — І пол. Х ст.) тут Myska, R., Pohoralskyi, Ya. 2006. Arkheolohichni
вже існував общинний центр, що складався з doslidzhennia u Terebovli. Arkheolohichni doslidzhennia
дитинця (Теребовля І, ур. Замкова Гора), посе- Lvivskoho universytetu, 9, s. 249-268.
лення-супутника (Теребовля ІІІ, ур. Замкова Mykhailyna, L. 2007. Slov’iany VIII—IХ st. mizh Dniprom
i Karpatamy. Kyiv: IA NAN Ukrainy.
Гора, городи), укріпленого поселення (Теребов- Petrashenko, V. O. 1992. Slov’ianska keramika VIII—
ля ІV, ур. Замкова Гора, ліс), двох відкритих IХ st. Pravoberezhzhia Serednoho Podniprov’ia. Kyiv: Nau-
поселень — східніше та нижче Замкової гори, kova dumka.
на мисоподібному правому березі р. Гнізна (Те- Profantova, N., Kuna, M. 2011. Slov’ianske selyshche Roz-
toky VI—VII st. bilia Prahy, Chekhiia. Arkheolohiia, 4, s. 81-
ребовля ІХ, вул. Тернопільська) та на межі су- 88.
часної Теребовлі і села Кровінка Теребовлянсь- Rusanova, I. P. 1976. Slavianskie drevnosti VІ—VІІ vv.
кого району (Теребовля Х). Moskva: Nauka.
Rusanova, I. P., Timoshchuk, B. A. 1984. Kodyn — slavi-
anskie poseleniia V—VІІІ vv. na r. Prut. Moskva: Nauka.
Telnov, N. P., Rabinovich, R. A. 1990. Rezultaty rabot na
ЛІТЕРАТУРА poselenii Skok. Arkheologicheskie issledovaniia v Moldavii v
Баран, В. Д. 1988. Пражская культура Поднест- 1985 g., s. 194-212.
ровья (по материалам поселений у с. Рашков). Киев: Tymoshchuk, B. O. 1976. Slov’iany Pivnichnoi Bukovyny
V—IХ st. Kyiv: Naukova dumka.
Наукова думка. Tymoshchuk, B. О. 1982. Davnoruska Bukovyna (Х — per-
Баран, В. 2008. Слов’янське поселення середи- sha polovyna ХIV st.). Kyiv: Naukova dumka.
ни І тисячоліття нашої ери біля села Теремці на Yahodynska, M. O. 2010. Nove rannoslov’ianske poselen-
Дністрі. Київ: ІА НАН України. nia na Zakhidnomu Podilli. In: Aktualni problemy arkheolo-
Гавритухин, И. О. 1997. Хронология пражской hii. Tezy mizhnarodnoi naukovoi konferentsii na poshanu
культуры. Труды VІ Международного Конгресса сла- I. S. Vynokura (m. Kamianets-Podilskyi, 23—25 veresnia
вянской археологии, 3: Этногенез и этнокультурные 2010 roku). Ternopil, s. 76-77.
контакты славян, с. 39-53. Yahodynska, M. 2018. Davnoruski pam’iatky Zakhidnoho
Podillia u Х—ХIII stolittiakh. Ternopil: Terno-hraf.
Миська, Р., Погоральський, Я. 2006. Археологічні
дослідження у Теребовлі. Археологічні дослідження
Львівського університету, 9, с. 249-268.
Михайлина, Л. 2007. Слов’яни VІІІ—ІХ ст. між M. O. Yahodynska
Дніпром і Карпатами. Київ: ІА НАН України.
Петрашенко, В. О. 1992. Слов’янська кераміка
VІІІ—ІХ ст. Правобережжя Середнього Подніпров’я. SITES OF THE SLAVS
Київ: Наукова думка. IN THE TERNOPIL REGION
Профантова, Н., Куна, М. 2011. Слов’янське сели-
ще Розтоки VІ—VІІ ст. біля Праги, Чехія. Археоло- The article deals with the situation of Slavic sites
гія, 4, с. 81-88. study in the Ternopil region. By chronology the Slavic
Русанова, И. П. 1976. Славянские древности VІ— sites divide into 2 periods: the early (second half of the
VІІ вв. Москва: Наука. 5th—7th centuries) connected with time of the exist-
Русанова, И. П., Тимощук, Б. А. 1984. Кодын — ence of the Prague culture, and the later (8th — first
славянские поселения V—VІІІ вв. на р. Прут. Мос- half of the 10th centuries) — the time of the existence
ква: Наука. of Raikovetska culture. Special attention is paid to the
Тельнов, Н. П., Рабинович, Р. А. 1990. Результа- hill-forts and settlements near Terebovlia. Author de-
ты работ на поселении Скок. Археологические иссле- scribes the excavated dwellings and household build-
дования в Молдавии в 1985 г., с. 194-212. ings and analyzes the hand-made pottery discovered
Тимощук, Б. О. 1976. Слов’яни Північної Букови- in the closed assemblages of settlements. The ceramic
ни V—ІХ ст. Київ: Наукова думка. assemblages typical for each chronological period are
Тимощук, Б. О. 1982. Давньоруська Буковина researched. So, the findings of the hand-made pottery
(Х — перша половина ХIV ст.). Київ: Наукова дум- of the Chernyakhiv and the Welbark cultures togeth-
ка. er with Slavic one are typical for the early period of
Ягодинська, М. О. 2010. Нове ранньослов’янське the Prague culture. The early period of the Raikovet-
поселення на Західному Поділлі. В: Актуальні про- ska culture is characterized by the absence of pottery
блеми археології. Тези міжнародної наукової кон- fragments. The assemblages of the late periods of the
ференції на пошану І. С. Винокура (м. Камянець- Raikovetska culture include about 15—20 % of early
pottery. Among the hand-made pottery of the second Krovinka I, Terebovlia V, Pidgaychyky III) and seven
half of the 5th—6th centuries only pots and bowls are sites of the Raikovetska culture (settlements Terebov-
present, and dripping pans are absent. The pottery lia I, Terebovlia III, Terebovlia IV, Terebovlia IX, Tere
has no ornament except the one case. Assemblages bovlia X, Krovinka II, Krovinka III) are placed near
of the 8th century include pots and pans ornamented Terebovlia city.
with finger nips. Set of pottery of the second half of the
9th — first half of the 10th centuries are characterized Keywords: Terebovlia, Slavs, Prague culture, Raik-
by hand-made pots, bowls, pans and dripping pans oc- ovetska culture, settlement, building.
curred together with early wheel-made pottery. This Одержано 30.09.2019
period is characterized by wide spread of hand-made
pottery decorated by finger nips and early wheel-made ЯГОДИНСЬКА Марина Олександрівна, кан-
pottery with line and wave ornament, sometimes to- дидат історичних наук, директор, Тернопільський
gether with recurrent fir-shaped ornament made by обласний центр охорони та наукових досліджень
comb-shaped punch. The results of the study indicate пам’яток культурної спадщини, вул. Бродівська, 44,
that the region around Terebovlia on both banks of Тернопіль, 46003, Україна.
the Gnizna river was settled by the Slavs for a long YAHODYNSKA Maryna O., Candidate of Historical
time since the second half of the 5th — first half of the Sciences, Director, the Ternopil Regional Center for
10th centuries. The group of settlements in Terebovlia the Protection and Research of Cultural Heritage Sites,
district can be considered as one of the Slavic «nests Brodivska str., 44, Ternopil, 46003, Ukraine.
of settlements» in the Gnizna river basin. The hill-fort ORCID: 0000-0003-1280-9045;
and two settlements of the Prague culture (settlements e-mail: tokiopik2@gmail.com.
УДК 904.3/4(477.82)“653” DOI: 10.37445/adiu.2020.02.16
А. Б. Бардецький
Слов’янські «кухні» з поселення

Рованці — Гнідавська Гірка на Волині
У статті опубліковано матеріали Х — першої по-

ловини ХІІІ ст. з рятівних розкопок багатошарово-
го поселення Рованці — Гнідавська Гірка, проведених
у 2010 р. Закцентовано увагу на спорудах з кількома
печами, їхній інтерпретації та розборі стратигра-
фічних ситуацій і мікрохронології досліджених ком-
плексів. Висуваються нові підтвердження існуючої
версії про зв’язок цих споруд із обробкою їжі.
Ключові слова: слов’яно-руський період, жит-
ло, нішоподібна піч, глинобитна піч, слов’янська
кухня, кераміка.
ВСТУП
У 2009 р. на багатошаровому поселенні Ро-
ванці — Гнідавська Гірка на південній околи-
ці Луцька (рис. 1) автором проводились чергові
рятівні археологічні дослідження на земельних
ділянках, відведених під індивідуальне житло-
ве будівництво, в рамках Луцької рятівної ар-
хеологічної експедиції Дочірнього підприємства
«Волинські старожитності» ДП «НДЦ “ОАСУ”»
ІА НАН України під керівництвом О. Є. Злато- Рис. 1. Карта м. Луцька з позначенням пам’ятки
горського. У складі експедиції, окрім наукових Рованці — Гнідавська Гірка, ГГЦ масштаб 1 : 25000
співробітників і найманих робітників, працюва-
ли студенти-практиканти І курсу Волинського дивідуальна житлова забудова і на сьогодніш-
національного університету ім. Лесі Українки. ній день нею зайнято більше половини її площі.
Урочище Гнідавська Гірка розташоване на Уся інша територія регулярно розорюється.
високій давній надзаплавній терасі р. Стиру в Розкопки проводились в центральній час-
середній її течії, в північній частині Горохівсь- тині пам’ятки поблизу краю тераси. Згідно з
кої височини — геоморфологічного району Во- наскрізною нумерацією розкопів даної експе-
линської височини. Із заходу воно обмежене диції попередніх років (2002—2008) розкопу
долиною струмка під назвою Рудка (Жидувка, присвоєно номер 10. Було розкрито ділянку
Гнідава) — лівобережним допливом р. Стир, з площею 636,5 м2. Нульовий репер знаходив-
півночі і з північного сходу — болотистою за- ся в північно-східному куті розкопу, де рівень
плавою Стиру (рис. 2). Відповідно до детально- денної поверхні був на 0,3 м нижче вершини
го планування житлового кварталу починаючи урочища. У межах розкопу рельєф плавно по-
з 1990-х рр. на території пам’ятки ведеться ін- нижується в південно-західному напрямку на
© А. Б. Бардецький, 2020 0,3 м нижче нуля в південно-західному його
Бардецький, А. Б. Слов’янські «кухні» з поселення Рованці — Гнідавська Гірка на Волині
Рис. 2. Гіпсометричний план поселення Рованці — Гнідавська Гірка з нанесеними розкопами: 1 — № 10
2009 р.; 2 — № 11 2010 р.; 3 — № 12 2010 р.; 4 — траншея 1 2010 р.; 5 — розкоп 1968 р. М. П. Кучери
куті. Глибина культурного шару становить жено 50 об’єктів. Їхню коротку характеристику
1 м. В його межах не виділено стратиграфіч- вже було висвітлено в загальній публікації
них розшарувань за літологічним складом, (Златогорський, Бардецький 2010).
окрім верхнього орного шару. Нижче залягає У межах слов’яно-руського часу всі об’єкти і
перехідний до материка ґрунт, який являє со- матеріали були розподілені за трьома горизон-
бою перемішаний сіро-жовтий суглинок. Ма- тами, які до того ж мали зафіксовані стратигра-
териковий світло-жовтий суглинок залягав на фічні ситуації перекривання. До культури типу
глибині 1,5 м. У північно-західній половині Луки-Райковецької (VII—VIII ст.) віднесено
ару 6 знаходилась невелика промоїна, запов- два напівземлянкових житла (об’єкти 14 і 17)
нена відкладами темного гумусованого ґрунту і одну піч з ямою від споруди, контури якої не
до глибини 1,5 м від денної поверхні. Розкопки простежувались в запливі згаданої вище про-
проводились з горизонтальним вирівнюванням моїни (об’єкт 37). Цей горизонт в даній статті
площі. На глибині 1 м фіксувались нечіткі пля- не розглядається. До Х ст. віднесено три напів-
ми об’єктів слов’яно-руського часу. На глибині землянкових житла (об’єкти 9, 16 і 18), одна на-
1,25 м при зачистці виділялись заповнення півземлянкова споруда з трьома нішоподібни-
об’єктів ранньослов’янського часу та ранньо- ми печами (об’єкт 3; рис. 3). Ще один горизонт,
залізного віку. На глибині 1,5 м в материково- датований ХІІ — першою половиною ХІІІ ст.,
му шарі були помітні контури об’єктів епохи включає споруду з двома печами (об’єкт 2),
бронзи і доби неоліту. Загалом стратиграфічну одну частково досліджену споруду з нішоподіб-
ситуацію можна оцінити як дуже складну: у ною піччю (об’єкт 26), одну яму (об’єкт 7), одну
зв’язку з великою концентрацією різночасових прямокутну споруду (об’єкт 11) і ровик з трьома
об’єктів більшість із них були зруйновані рані- вогнищами (об’єкт 4; див. далі: рис. 13).
шими і виявлені при дослідженні останніх. Ні в об’єктах, ні в культурному шарі не було
Місцями спостерігалось послідовне накладан- знайдено виразних зразків кераміки, яку б мож-
ня до п’яти об’єктів. Всього виявлено і дослід- на було датувати XI — початком ХІІ ст. Також
Рис. 3. Рованці — Гнідавська Гірка, 2009 р., розкоп 10, загальний

план об’єктів Х ст.
в розкопі не виявлено матеріалів післямонголь- втрамбованих долівок, верхня з яких перекри-

ського періоду, хоча на іншому краю пам’ятки вала зруйновану південну піч, а нижня зерно-
було відкрито багаті комплекси цього часу (Бар- ву яму. Над устям зернової ями обидві долівки
децький, Прищепа 2018; Bardetskiy 2012). були зміщені вглиб на 0,2 м з різким уступом,
що було викликане просіданням заповнення
ями. Ці долівки розділяли заповнення об’єкту
ОПИС ДЖЕРЕЛ на три горизонти. Третій, самий верхній, гори-
ОБ’ЄКТИ Х ст. зонт залягав від рівня виявлення до глибини
0,4—0,5 м. Він був заповнений пухким сірим
Об’єкт 3. Споруда з трьома печами (рис. 4). ґрунтом, дуже насиченим вкрапленнями вуг-
Рівень виявлення 1 м (тут і далі рівень вияв- ликів і перепаленої глини (рис. 6). У перерізі
лення вказано від нульового репера). Глибина по лінії А—Б над долівкою третього горизонту
котловану 0,7 м від рівня виявлення. Із північ- зафіксовано залягання сірого пухкого ґрунту
ного, південного і східного боку споруда мала без домішок товщиною 0,1—0,15 см. Другий го-
нішоподібні печі викопані в передматерико- ризонт (середній) залягав до глибини 0,7 м. До
вому шарі і материку, у яких були зруйновані нього належала яма в східному куті. У східній
куполи. В південній і західній печах зафіксо- частині споруди цей горизонт був заповнений
вано по дві черені, а в північній — три, товщи- темно-сірим ґрунтом з вкрапленнями пере-
ною по 2—3 см. Із південного боку знаходилось паленої глини і вугликів (рис. 7). До першого
прямокутне заглиблення розмірами 1 × 0,7 м, (нижнього) горизонту належала зернова яма.
глибиною 0,2 м від рівня виявлення (залишки Заповнена вона була пухким темно-сірим ґрун-
входу в споруду (?). На долівці в східному куті том, в якому трохи нижче середини глибини
знаходилась кругла яма діаметром 1 м і глиби- залягала лінза пухкого сірого ґрунту, перемі-
ною 0,4 м від рівня долівки, а по центру ближ- шаного з світло-жовтим материковим суглин-
че до західної печі — зернова яма параболічної ком, а у верхній частині перекрита шаром світ-
у профілі форми, діаметром 1,6 м, глибиною ло-сірого ґрунту, перемішаного з перепаленим
2,4 м від рівня виявлення споруди. Східний суглинком і вугіллям. У розрізі добре проявля-
край споруди був частково перекритий ровом лась конусоподібна шарувата текстура запов-
ХІІ — першої половини ХІІІ ст. (об’єкт 4). нення ями (рис. 8).
Дослідженням стратиграфії заповнен- У заповненні споруди виявлено наступні
ня об’єкту встановлено наявність двох добре знахідки (за горизонтами).
Рис. 4. Рованці — Гнідавська Гірка, 2009 р., розкоп 10, план і переріз об’єкту 3. Умовні позначення (тут
і далі): а — пухкий сірий ґрунт дуже насичений вкрапленнями вугликів і перепаленої глини; б — темно-
сірий ґрунт з вкрапленнями перепаленої глини і вугликів; в — пухкий сірий ґрунт перемішаний з світло-
жовтим материковим суглинком; г — пухкий темно-сірий ґрунт; д — сірий ґрунт перемішаний з перепале-
ним суглинком цеглястого кольору; е — сірий ґрунт перемішаний з материковим світло-жовтим суглинком;
є — черені печей; ж — щільний материковий світло-жовтий суглинок (в тому числі стінки печей); з — сірий
пухкий ґрунт без домішок; и — темно-сірий ґрунт без домішок; і — перехідний до материка світло-сірий сла-
богумусований ґрунт; й — материковий світло-жовтий суглинок; к — вугілля
Рис. 5. Рованці — Гнідавська Гірка, 2009 р., розкоп 10, перерізи об’єкту 3; лінії перерізів див. на рис. 4
Перший горизонт (зернова яма): крупний печі об’єкту 18; рис. 9: 2); фрагмент точильного
фрагмент верхньої частини горщика (черепок бруска з просвердленим отвором, виготовлено-
сіро-коричневого кольору з домішкою піску; го з сланцю сіро-зеленого кольору, розмірами
підклеївся до розвалу горщика із заповнення 4,4 × 1,8 × 0,8 см.
Рис. 6. Рованці — Гні-

давська Гірка, 2009 р.,
розкоп 10, об’єкт 3 після
розкриття верхнього го-
ризонту; фото з північного
сходу
Рис. 7. Рованці — Гні-

давська Гірка, 2009 р.,
розкоп 10, об’єкт 3 після
розкриття нижнього гори-
зонту; фото з північного
сходу
Другий горизонт: крупний фрагмент верх-

ньої частини горщика (черепок перепалений,
світло-цеглястого кольору, з домішкою піску;
рис. 9: 3); п’ять фрагментів вінець горщиків
(черепок сірого кольору, на зламі тришаро-
вий з темною серцевиною та з домішкою піску;
рис. 9: 6—11).
Третій горизонт: фрагмент верхньої части-
ни горщика (черепок сіро-коричневого коль-
ору з домішкою піску; підклеївся до розвалу
горщика із заповнення печі об’єкту 18; рис. 9:
1); фрагменти верхньої частини горщика, три
з яких склеїлись (черепок сіро-коричневого ко-
льору, з домішкою піску; рис. 9: 4).
Із заповнення без прив’язки до горизонтів
походять: фрагмент верхньої частини горщика Рис. 8. Рованці — Гнідавська Гірка, 2009 р., роз-
(черепок перепалений, коричневого кольору, коп 10, об’єкт 3, переріз ями
Рис. 9. Рованці — Гнідавська Гірка, 2009 р., розкоп 10, вибірка матеріалів з об’єкту 3: 1—11 — кераміка;
12 — залізо
з домішкою піску; рис. 9: 5); кістяна проколка кими фрагментами глинобитної печі (бруски
виготовлена з розколотої кістки, кінець якої ущільненого суглинку з випаленою поверхнею).
прямокутний в перетині, розмірами 12 × 1,7 × Заповнення об’єкту гомогенне, складалось з
0,3 см; фрагмент леза залізного ножа, розміра- сірого ґрунту, насиченого вкрапленнями пере-
ми 7,2 × 1 × 0,25 см (рис. 9: 12). паленої глини, вугликів, кісток тварин, фраг-
Об’єкт 9. Житло напівземлянкового типу ментів кераміки. На рівні виявлення в плямі
прямокутної форми, орієнтоване кутами за сто- об’єкту нечітко читалась менша пляма сірого
ронами світу з незначним відхиленням. Розмі- ґрунту насиченого більшою кількістю домішок
ри 3 × 3,42 м. Рівень виявлення –1 м. Пляма глини і вугликів, яка виходила за межі площи-
при зачистці читалась нечітко. Глибина кот- ни прямокутного котловану житла у південно-
ловану 0,7 м від рівня виявлення, дно рівне, східному напрямку і являла собою неглибоку
стінки вертикальні. У північному куті житла лінзу без чітких контурів, в якій було виявлено
знаходилась підковоподібна глинобитна піч компактне скупчення фрагментів трьох посу-
розмірами 1 × 1 м і товщиною стінок біля ос- дин (імпортної амфори і двох корчаг).
нови 0,23 м. Біля стінок котловану, по кутах і Знахідки із заповнення такі. А. Корчага час-
посередині ширини, знаходилось сім стовпових тково збережена, склеєна з фрагментів (рис. 10:
ямок діаметром 0,32—0,45 м і глибиною 0,35— 3). На плічках мала два плоских вушка, з пов-
0,4 м. У центрі також виявлено ямку діаметром здовжньою канавкою на зовнішньому краю.
0,22 м і глибиною 0,05 м. Житло було перекри- Вони були додатково прикріплені за допомо-
те ровом і вогнищем ХІІ — першої половини гою стержня, який пронизував стінку корчаги
ХІІІ ст. (об’єкт 4) і в свою чергу перекривало дві наскрізь. Сліди на поверхні свідчать про те, що
неолітичні споруди та яму лужицької культу- гончарний круг крутився проти часової стрілки.
ри. До центру південно-східної стінки прими- На денці випукле клеймо, у вигляді колеса, в
кає невелике ступінчате заглиблення розміром яке вписано знак у формі букви Х. Орнаменто-
0,9 × 0,7 м, а в південному куті знаходилась вана прокресленими горизонтальними лініями
округла яма діаметром 0,8 м, з пологими стін- на плічках. Поверхня черепка світла, на зламі
ками і глибиною 0,7 м від долівки, заповнена він тришаровий з серцевиною темно-сірого ко-
материковим суглинком, перемішаним з вели- льору. Домішка — пісок. Б. Корчага частково
Рис. 10. Рованці — Гнідавська Гірка, 2009 р., роз-

коп 10, вибірка матеріалів з об’єкту 9: 1—6 — кера-
міка; 7, 8 — залізо
збережена, склеєна з фрагментів (рис. 10: 1).

На плічках мала два плоских вушка і орнамен-
тацію з прокреслених горизонтальних ліній.
Поверхня черепка світла, на зламі тришаро-
вий із темно-сірою серцевиною. Домішка — пі-
сок. В. Амфора частково збережена, склеєна з
фрагментів (рис. 10: 2). Мала кулястий тулуб
діаметром 29 см, вузьке горло, оздоблена хви-
леподібним рифленням на плічках. Вушка
округлі в перетині, прикріплені на плічках.
Товщина стінок 0,9—1,1 см. Черепок світло-
цеглястого кольору з домішкою шамоту і піску.
Амфора є імпортною, скоріше за все трапезунд-
ською. Г. Верхня частина горщика склеєна з
шести фрагментів (рис. 10: 4); Черепок перепа-
лений з плямистою поверхнею: світлого, світ-
ло-цеглястого і сірого кольору. Домішка — пі-
сок. Д. Верхня частина горщика склеєна з двох
фрагментів (рис. 10: 5). Черепок мав плямисту
поверхню — світло-цеглясту і сіру та домішку
піску. Е. Фрагмент верхньої частини маленько-
го горщика (рис. 10: 6). Черепок мав чорну зов- Рис. 11. Рованці — Гнідавська Гірка, 2009 р., роз-
нішню і сіру внутрішню поверхню та домішку коп 10, вибірка матеріалів з об’єкту 16: 1—7 — кера-
піску. Є. Кістяна проколка малих розмірів (3 × міка; 8, 9 — залізо
Рис. 12. Рованці — Гнідавська Гірка, 2009 р., розкоп 10, об’єкт 18: 1 — план і перерізи; 2—9 — вибірка ма-
теріалів ; 10—12 — фото печі (2—5 — кераміка; 6 — мідь або мідновмісний сплав; 7—9 — залізо)
0,5 см). Ж. Цілий залізний ніж з чотирикутним біля основи 0,1—12 м. Піч мала сліди перебу-
в перетині черешком і фрагмент клинка ножа дови. До її задньої стінки була прикріплена
(рис. 10: 7, 8). збережена частина первинної конструкції печі
Об’єкт 16. Житло напівземлянкового типу (рис. 12: 10—12) Вона мала три черені, дві з
прямокутної форми, орієнтоване кутами за сто- яких пов’язані з первинною конструкцією. Біля
ронами світу з незначним відхиленням. Розмі- печі в північно-західній стінці знаходилась ні-
ри 3,2 × 3,2 м. Рівень виявлення –1 м. Пляма шоподібна піч, від якої збереглась черінь роз-
при зачистці читалась нечітко. Глибина кот- мірами 1 × 0,75 м. Вона була перекрита ша-
ловану 0,55 м від рівня виявлення, дно рівне, ром вугілля, а зверху — шаром перепаленого
стінки вертикальні. У північному куті житла суглинку. Під стінками котловану по кутах і
знаходилась підковоподібна глинобитна піч посередині ширини вісім стовпових ямок діа-
розмірами 0,9 × 0,13 м і товщиною стінок біля метром 0,1—0,12 м і глибиною 0,15—0,25 м. У
основи 0,25 м. Уздовж північно-східної стін- центрі також виявлено ямку діаметром 0,18 м і
ки, по кутах і по середині її ширини, знаходи- глибиною 0,1 м. Ще одна ямка діаметром 0,3 м
лись три стовпові ямки діаметром 0,17—0,2 м і глибиною 0,05 м знаходилась близько до схід-
і глибиною 0,35—0,4 м. Інші стовпові ями не ного кута. Житло було перекрите ровом ХІІ —
вдалось зафіксувати через слабкий контраст першої половини ХІІІ ст. (об’єкт 4). Заповнення
із фоном (заповненням житла культури типу об’єкту складалось з темно-сірого ґрунту, наси-
Луки-Райковецької). У західному куті житла ченого вкрапленнями перепаленого суглинку,
знаходилась велика яма розмірами 1,7 × 1,1 м вугликів, кісток тварин, фрагментів кераміки.
з похилими стінками, глибиною 0,75 см. Долів- У центрі житла посередині заповнення за-
ка була вимазана світло-жовтим втрамбова- лягав прошарок пухкого сірого ґрунту товщи-
ним суглинком товщиною 1—5 см. Заповнення ною 0,2 м. У південному куті біля дна залягав
об’єкту складалось із сірого ґрунту, насиченого прошарок сірого ґрунту перемішаного з мате-
вкрапленнями перепаленого суглинку, вугли- риковим жовтим суглинком, товщиною 0,2 м,
ків, кісток тварин, фрагментів кераміки. Посе- перекритого шаром чистого від вкраплень
редині висоти заповнення залягав прошарок темно-сірого ґрунту. Над ним тонким шаром
перепаленого коричневого суглинку товщиною залягав материковий світло-жовтий суглинок
10 см. товщиною 0,1 м. Ще одна лінза цього суглинку
Знахідки із заповнення: верхня частина товщиною 0,15—0,2 м знаходилась по центру
горщика склеєна з п’яти фрагментів (черепок житла на рівні виявлення.
з плямистою поверхнею чорного і сірого кольо- Знахідки із заповнення: верхня частина гор-
ру та домішкою піску і малої кількості шамоту; щика склеєна з трьох фрагментів (черепок тем-
рис. 11: 1); верхня частина горщика склеєна з но-сірого кольору, з домішкою піску; рис. 12:
двох фрагментів (черепок перепалений, з пля- 2); верхня частина горщика склеєна з десяти
мистою поверхнею рожевого і сірого кольору; фрагментів (черепок із світло-сірою поверхнею,
рис. 11: 2); верхня частина горщика склеєна на зламі тришаровий, із чорною серцевиною;
з двох фрагментів (черепок з плямистою по- домішка — пісок; деякі фрагменти перепалені;
верхнею сірого і чорного кольору та домішкою рис. 12: 5); фрагмент верхньої частини горщи-
піску; рис. 11: 3); фрагмент верхньої частини ка (черепок темно-сірого кольору, з домішкою
горщика (черепок мав чорну зовнішню і сіру піску; рис. 12: 3); фрагмент вінця миски, орна-
внутрішню поверхню та домішку піску; рис. 11: ментованої косою прокресленою лінією (чере-
4); фрагмент верхньої частини горщика (чере- пок перепалений, світло-рожевого кольору з
пок сіро-коричневого кольору з домішкою піс- домішкою піску; рис. 12: 4); три кістяні прокол-
ку; рис. 11: 5); фрагмент вінець горщика (чере- ки, дві з яких мали круглий в перетині коніч-
пок сірого кольору з домішкою піску; рис. 11: ний робочий кінець, а одна — прямокутний;
6); фрагмент стінки миски, оздобленої широ- фрагменти залізних ножів з чотирикутним в
кою канавкою на випуклості тулуба (черепок перетині черешком (рис. 12: 7—9); фрагмент
темно-сірого кольору з домішкою піску; рис. 11: ланцюжка (2 ланки) з міді або мідновмісного
7); залізний втульчастий наконечник дротика сплаву, покритого зеленою патиною (діаметр
(рис. 11: 9); залізне знаряддя із ножеподібним ланок — 0,8 см, дроту — 0,1 см; рис. 12: 6).
лезом і двома виступами на кінці (не ідентифі-
коване; рис. 11: 8). ОБ’ЄКТИ ХІІ —
Об’єкт 18. Житло напівземлянкового типу першої половини ХІІІ ст. (рис. 13)
прямокутної форми, орієнтоване кутами за сто-
ронами світу з незначним відхиленням (рис. 12: Об’єкт 2. Споруда з двома печами (рис. 14:
1). Розміри 3,2 × 3,2 м. Рівень виявлення –1 м. 1). Мала квадратну форму зі сторонами по
Пляма при зачистці читалась нечітко. Глиби- 2,6 м, орієнтована кутами за сторонами світу.
на котловану 0,9 м від рівня виявлення, дно Рівень виявлення –1 м. Глибина 0,2 м від рів-
рівне, стінки вертикальні. У північному куті ня виявлення. У східному і західному кутах на
житла знаходилась підковоподібна глинобит- рівні долівки знаходились черені печей. Стінки
на піч розмірами 0,8 × 0,8 м, і товщиною стінок печей майже не збереглися, лише в двох місцях
Рис. 13. Рованці — Гнідавська Гірка, 2009 р., розкоп 10, загальний

план об’єктів ХII — першої половини ХІІІ ст.
Рис. 14. Рованці — Гнідавська Гірка, 2009 р., роз-

коп 10, об’єкт 2: 1 — план і перерізи; 2—8 — вибір-
244 ка матеріалів
ISSN 2227-4952. Археологія (2—5 —
і давня кераміка;
історія 6—8 —
України, залізо)
2020, вип. 2 (35)
залишились їхні невеликі фрагменти in citu. У (рис. 13: 4е). Мав ширину в середньому 1 м, а
північному куті знаходилась кругла в плані глибина коливалась від 0,2 м до 0,35 м (рис. 16).
зернова яма діжкоподібної форми з плавним Рівень виявлення –1 м. Простягаючись по лінії
підбоєм. Діаметр її устя і дна співпадав — 1 м. північ-південь він повертав біля південно-схід-
Діаметр на середині глибини становив 1,2 м. ної стінки розкопу під гострим кутом після чого
Заповнення споруди складалось з темно-сірого завершувався овальною більш заглибленою
пухкого ґрунту з вкрапленнями перепаленого ямою (глибина 0,5 м від рівня виявлення).
суглинку і вугілля. Далі ровик виявлений за 8 м у східному на-
У заповненні виявлено наступні знахідки: прямку у вигляді такої ж заглибленої споруди
залізна коса, яка на черешку мала невели- (глибиною 0,4—0,5 м), від якої продовжувався
кий бічний виступ (рис. 14: 8); залізний цвях у західному напрямку, проте вже в межах ару 4
квадратний в перетині (рис. 14: 6); залізний повністю його зафіксувати не вдалось через за-
ніж із рештками мінералізованого дерев’яного плив темного гумусованого ґрунту, в якому він
руків’я на черешку (рис. 14: 7); фрагмент вер- не читався. Тут же частина рову була пройдена
хньої частини горщика (збереглись рештки разом із заповненням об’єкту 18 і зафіксована
прикріпленого до плічок вушка; черепок сіро- в бровках. Між двома найбільш заглиблени-
коричневого кольору з домішкою піску; рис. 14: ми ділянками, в одну лінію з ровиком, знахо-
2); фрагменти вінець горщиків (черепок мав по- дились два наземних вогнища діаметром 0,6 і
верхню світло-сірого, сірого і чорного кольорів, 0,9 м. Ще одне вогнище виявлено на дні ровика
у двох на зламі тришаровий; домішка — пісок; в межах ару 4. Загалом даний об’єкт дослідже-
рис. 14: 3—5). но на довжину 45 м. Заповнення ровика скла-
Об’єкт 4. Складався з ровика (рис. 13: 4а), далось з темно-сірого ґрунту. Знахідки з нього:
двох заглиблень на кінцях розриву ровика верхня частина горщика склеєна з п’яти фраг-
(рис. 13: 4б, 4д), двох наземних вогнищ (рис. 13: ментів (черепок сірого кольору, з домішкою
4в, 4г) і одного вогнища всередині ровика піску; рис. 15: 4); фрагмент верхньої частини
Рис. 15. Рованці — Гнідавська Гірка, 2009 р., розкоп 10, об’єкт 4: 1 — план і перерізи; 2—15 — вибірка ма-
теріалів (2—14 — кераміка; 15 — залізо)
горщика (черепок чорного кольору,

з домішкою піску; рис. 15: 3); фраг-
менти вінець горщиків, діаметром
16—22 см, деякі орнаментовані на
плічках горизонтальними прок-
ресленими лініями (черепок з по-
верхнею світло-сірого, сірого, сіро-
коричневого і чорного кольорів,
іноді тришаровий на зламі; доміш-
ка — пісок; рис. 15: 5—13); частина
миски склеєна з шести фрагментів
(черепок чорного кольору, з доміш-
кою піску; рис. 15: 2); фрагмент де-
нця з клеймом, яке складається з
трьох концентричних кіл (рис. 15:
14); кістяний виріб, виготовлений з
трубчастої кістки, робочий край за-
шліфований плоский; залізний ніж
з трикутним в перетині клинком і
прямокутним черешком (рис. 15:
15).
Об’єкт 7. Зернова яма округлої
в плані форми з підбоєм (рис. 17:
1). Діаметр згори 1,5 м, діаметр
дна 1,9 м. Рівень виявлення –1 м.
Глибина 1,3 м від рівня виявлення.
Дно лінзоподібне. Підбій починав-
ся на глибині 0,7 м. Заповнення
складалось з пухкого темно-сірого
ґрунту. Біля дна в ньому косо заля-
гав прошарок сірого ґрунту, перемі-
шаного з перепаленим суглинком
цеглястого кольору. На рівні вияв-
лення в заповнення була впущена
Рис. 16. Рованці — Гнідавська Гірка, 2009 р., розкоп 10, об’єкти 3 ямка діаметром 0,9 м параболічної
і 4 в процесі дослідження; фото з північного кута розкопу в перерізі форми, глибиною 0,5 м,
Рис. 17. Рованці — Гнідавська Гірка, 2009 р., розкоп 10, об’єкт 7: 1 — план і переріз; 2—12 — вибірка ма-
теріалів (2—3 — кераміка; 4 — залізо; 5 — мергель; 6 — 12 — скло)
заповнена пухким сірим ґрунтом з великою ший горизонт) об’єкту 3 (рис. 9: 2); в заповненні
домішкою кераміки, вугілля і перепалено- печі об’єкту 16 виявлено перепалені фрагмен-
го суглинку. У заповненні ями виявлено такі ти горщика, друга половина якого була знай-
знахідки: фрагменти восьмими скляних брас- дена в заповненні верхнього (третього) гори-
летів — гладких і кручених, зеленого і фіолето- зонту об’єкту 3, майже на рівні його виявлення
вого кольорів (рис. 17: 6—12); фрагмент крей- (рис. 9: 1).
дяного пряслиця кулястої форми (рис. 17: 5); Зернова яма, скоріше всього існувала на цьо
трубчаста кістка із заполірованою поверхнею му місці ще до облаштування споруди з піч-
і зламаним кінцем; залізний цвях квадратний чю. У житлі, яке синхронізується з цією ямою
в перетині з квадратною голівкою (рис. 17: 4); спільною керамікою (об’єкт 18), поруч з глино-
фрагменти верхніх частин горщиків (черепок битною була ще й нішоподібна піч, і, очевидно,
сірого кольору з домішку піску; рис. 17: 2, 3). вона виконувала ті ж самі функції, що пізніше
Об’єкт 11. Споруда прямокутної форми, ви- нішоподібна піч у споруді (об’єкт 3). Враховую-
тягнута по лінії схід—захід. Розміри 2,4 × 1,4 м. чи те, що глинобитна піч об’єкту 18 пережила
Рівень виявлення –1 м. Глибина 0,5 м від рівня капітальний ремонт, і двічі обновлення черені,
виявлення. Котлован мав вертикальні стінки і а згадана кераміка в цю піч потрапила на за-
рівне дно. У західному куті вона мала невели- вершальному етапі її існування, то момент за-
кий прямокутний уступ (сходинку?) висотою повнення зернової ями також відбувся не рані-
0,15 м від дна. Заповнення складалось з тем- ше. Засипати її повинні були швидко, про що
но сірого ґрунту. У ньому знайдено фрагменти свідчить конусоподібна і пухка текстура запов-
гончарної кераміки ХІІ — першої половини нення, і те, що пізніше в яму значно просіли
ХІІІ ст. новоутворені долівки споруди. Житло 18 на час
Об’єкт 26. Споруда з нішоподібною піччю. появи споруди з піччю могло вже перестати іс-
Досліджена частково в межах дорізки. Рівень нувати, або принаймні було на завершальному
виявлення –1 м. Котлован мав глибину 0,3 м. етапі існування.
Діаметр черені становив 1,4 м. Глибина заля- Інше житло (об’єкт 16) навпаки, завдяки
гання черені 0,25 м від рівня виявлення. За- компліментарності кераміки поміщається вже
повнення складалось з темно-сірого ґрунту з в час після повного засипання об’єкту 3, хоча
вкрапленнями вугликів і перепаленої глини. побудувати його могли ще під час існування
В ньому знайдено фрагменти невиразної кру- цієї споруди з піччю.
жальної кераміки, яку можна за технологією Що ж до третього житла (об’єкт 9) немає
датувати ХІІ — першою половиною ХІІІ ст. надійних зачіпок для з’ясування його мікро-
хронологічної позиції, хоча стилістично кера-
міка з нього найбільше схожа на кераміку з се-
АНАЛІЗ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ реднього горизонту об’єкта 3. Цілком можливо,
Споруду з нішоподібними печами (об’єкт 3) що саме це житло співіснувало весь час зі спо-
використовували тривалий час і перебудову- рудою з печами. Скупчення фрагментів імпор-
вали, що засвідчено наявністю утрамбованих тної амфори і корчаг залягало дещо осторонь
долівок, які розділяють окремі шари запов- від площини котловану житла і на невеликій
нення. При дуже нечіткій контрастності цих глибині, однак пов’язати їх з цим житлом доз-
шарів, долівки вдалося зафіксувати лише «на воляє, те що декілька фрагментів корчаг були
твердість» ретельним проходженням шпателя- знайдені на різних глибинах і в його заповнен-
ми. При використанні штикових лопат, можна ні. Таким чином є підстави датувати їх тим же
припустити, що було б отримано лише розша- часом, що і завершальний етап існування жит-
рованість заповнення в бровках, яку б навряд ла і незадовго після його завершення.
чи вдалось пов’язати з поетапним функціону- За 6 м на північний схід від житла 16 в
ванням споруди. Фіксація долівок убезпечила розкопі 12 (2010 р.) було частково досліджено
від неминучої підстави інтерпретувати об’єкт, споруду з крупною глинобитною піччю прямо-
як виробничу споруду з трьома печами. Спос- кутної форми з діаметром черені 1 м, а шири-
тереження за стратиграфією дозволило вста- ною корпусу 1,95 м (об’єкт 12/Р. 12; рис. 18: 12).
новити, що першою функціонувала південна Спочатку вона була інтерпретована як житло
піч, після неї північна, а останньою західна. У (Ткач, Баюк 2012, с. 478). Важливо те, що її
кожній з них, до того, як вона виходила з ладу, піч частково перекривала черінь нішоподобної
очевидно, внаслідок обвалу куполу, встигали печі попередньої в часі споруди (об’єкт 16/Р. 12;
провести ремонт, зробивши нову черінь поверх рис. 18: 16). Остання ж мала дві нішоподібні
старої, а в північній печі навіть двічі. Тобто ця печі, і була по суті аналогом об’єкту 3, та міс-
споруда існувала тривалий час. тила у вимостці череней кераміку, подібну до
Опрацювання кераміки з об’єктів виявило кераміки з об’єкту 3, зокрема з другого його го-
наступні факти: в заповненні печі об’єкту 18 ризонту (Ткач, Баюк 2012, рис. 6). Цілком оче-
знайдено перепалений розвал верхньої час- видним є зв’язок цієї споруди (об’єкт 16/Р. 12)
тини горщика, до якого підклеївся фрагмент, з житлом розташованим поруч за 5 м від неї
який походив із заповнення зернової ями (пер- (об’єкт 15/Р. 12; рис. 18: 15), на що окрім ло-
Рис. 18. План розкопів 10 і 12 та траншей 2008 і 2010 рр. з позначенням об’єктів X ст.; номери об’єктів від-
повідають польовій нумерації кожного розкопу
кації, вказує подібність кераміки. Крім того, По-друге, сама піч мала надто великі розмі-
кераміка з цього житла знаходить найбільше ри, не властиві для майже стандартизованих
відповідників в об’єкті 18, тобто в самому ран- підковоподібних печей в усіх житлах Х ст. Її
ньому житлі горизонту Х ст. Цікавим планігра- черінь за діаметром був аналогічний до нішо-
фічним моментом є також розташування ще подібних печей, а дуже товсті стінки мали б
одного житла, нажаль майже не вивченого, а забезпечувати окрім міцності конструкції ще й
лише зафіксованого стінках каналізаційної ефективне збереження тепла, подібно до зем-
траншеї — в одну лінію з житлами з розкопів ляних печей.
та на однаковій відстані (рис. 18: 27; Bardetskiy По-третє, про це свідчить саме розташуван-
2012, fig. 4). ня цієї споруди на місці попередньої і близької
Житло 16, яке виявляє пізню позицію, мож- у часі споруди з нішоподібними печами.
на пов’язувати зі згаданою спорудою з крупною По-четверте, можна залучити в якості ана-
глинобитною піччю (об’єкт 12/Р. 12), оскільки логії подібну піч цього ж часу з розкопок у
вона так само стратиграфічно пізніша за інші передмісті Луцька — Яровиця у 2010 р. (Зла-
об’єкти Х ст. з розкопу 12. Зараз, є підстави пе- тогорський, Вашета 2011). Вона знаходилась
реглянути її інтерпретацію. Ряд фактів свід- всередині споруди ще з трьома нішоподібними
чить, про те, що ця споруда (об’єкт 12/Р. 12) не печами і, судячи зі стратиграфії, була найпізні-
була житлом, а мала аналогічне призначення, шою. Її винятковістю було, те що вона містила
як і в споруд з нішоподібними печами. Очевид- аж сім послідовних череней, які мали спільну
но, вона відображає певний етап у розвитку товщину 0,6 м і кожна черінь співпадала з но-
таких споруд, а саме відмову від використання вим горизонтом долівки, що добре читалось у
земляних печей, які швидко руйнувались і не розрізі. Розміри її череней також співпадали з
піддавались ремонту та перехід до споруджен- розмірами нішоподібних печей. Завдяки своє-
ня крупних глинобитних печей. му контексту ця піч найбільш яскраво свідчить
По-перше, ця споруда не виявляла подібність про спільність призначення подібних їй ек-
до всіх інших жител Х ст. з поселення, оскільки земплярів з нішоподібними печами (не обігрів
не була достатньо заглиблена (рівень дна ста- житла, а господарське або виробниче), і про її
новив 0,8 м завглибшки від денної поверхні), не переваги у зручності, якими, як видно, дуже
мала відповідних розмірів (довжина повністю тривалий час користувалися. Тобто було наба-
дослідженої стінки 4,5 м) і конструкції (не було гато простіше відремонтувати армований ку-
зафіксовано стовпової ями в куті біля печі). пол глинобитної печі, аніж копати нову нішу.
Аналогічну споруду Х ст. з такою ж глинобит- Гнідавській Гірці і Яровиці, ще споруду аж із

ною піччю було розкопано на Гнідавській Гірці шістьма печами на поселенні Ратнів-Ріписько
у 2008 р. під час прокладання газогінної тран- неподалік Луцька, досліджену в 2014 р. Автори
шеї приблизно за 40 м на схід від об’єкту 12/ відкриття в попередньому повідомленні назвали
Р. 12 (рис. 18; житло 9 за: Златогорський, Баюк її «виробничим центром» і «пекарнею, яка обслу-
2009). Вона також мала нерегулярну округлу в говувала великий населений пункт, або госпо-
плані форму розмірами близько 3 × 3 м із нечіт- дарство заможного землевласника» (Теліженко
кими стінками котловану, глибиною лише 1 м та ін. 2016). Поки що, без повноцінної публікації,
від денної поверхні. При цьому розмір печі ся- коментувати такий висновок зарано.
гав 1,2 × 1,4 м, а розміри овальної черені 1,05 × Між іншим, саме Гнідавська Гірка стала
0,9 м. Такі невластиві житлам Х ст. з Гнідавсь- першою пам’яткою в історіографії проблеми,
кої Гірки пропорції, не дають відносити цю спо- після того, як на ній відкрив у 1968 р. і опуб-
руду до їх числа. лікував ряд споруд з нішоподібними печами
І на кінець, по-п’яте, в дану концепцію ук- М. П. Кучера (1975). Його розкоп знаходився на
ладається той факт, що на площі розкопу 10, віддаленому краю пам’ятки (рис. 2: 5). Новими
було також відкрито комплекс господарських комплексами з цього поселення ще раз підтвер-
споруд датованих XII — першою половиною джено те, що слов’яно-руські житла супровод-
ХІІІ ст., серед яких була споруда з двома глино- жувались розташованими близько спорудами
битними печами (об’єкт 2), в якій до того ж зна- з крупними нішоподібними, або глинобитними
ходилась невелика зернова яма. Поряд знахо- печами. А результати їх ретельного вивчення
дилась значно більша яма, яку теж можна було допомогли з’ясувати, що печі використовува-
б віднести до ям-погребів для зберігання зер- лись не одночасно. Це допомагає відкинути
на, або продуктів (об’єкт 7). В об’єкті 2 можна версії про виробничий характер подібних спо-
вбачати наступника у лінії розвитку описаних руд і не вважати їх «мінізаводами-пекарнями»,
вище споруд із печами, а знаходження в ньому а схиляє вбачати в них лише кухні з однією піч-
зернової ями вважати додатковим аргументом чю, які були в кожному окремому господарстві.
на користь інтерпретації подібних споруд, як
пов’язаних з приготуванням їжі.
Ровик (об’єкт 4), який оточує ці об’єкти за- ЛІТЕРАТУРА
микає їх в один комплекс, однак не має яко- Бардецький, А. Б., Прищепа, Б. А. 2018. Особли-
гось певного пояснення, для чого він слугував. вості волинських керамічних комплексів другої по-
Розрив в ньому міг маркувати прохід. Два на- ловини ХІІІ — першої половини XIV ст. за матеріа-
земні вогнища віднесені до цього об’єкту досить лами досліджень поселення в ур. Гнідавська Гірка
умовно, лише на підставі того, що вони уклада- поблизу Луцька. Археологія і давня історія Украї-
ни, 4 (29), с. 98-109.
лись строго в лінію з ровиком, о того ж із поміт-
Златогорський, О., Бардецький, А. 2010. Дослід-
ною симетрією, а одне вогнище містило матеріа- ження багатошарового поселення Гнідавська Гірка
ли того ж часу, що і він. Можна припустити, біля Луцька у 2009 році. Materiały i Sprawozdania
що цей ровик відображав загорожу з проходом Rzeszówskiego Ośrodka Archeologicznego, XXXI,
в ній, і міг ще супроводжуватись наземними, с. 101-114.
ґрунтовими і дерев’яними конструкціями. Златогорський, О. Є., Баюк, В. Г. 2009. Про ре-
Автор цілком погоджується з висловлюва- зультати рятувальних археологічних досліджень
ною неодноразово думкою — вважати споруди на багатошаровому поселенні в урочищі Гнідавська
Гірка 2008 року. Науковий вісник Волинського на-
з нішоподібними печами своєрідними кухнями. ціонального університету імені Лесі Українки. Іс-
Для приготування їжі, в тому числі випікання торичні науки, 13, с. 73-79.
хлібу, значно краще підходили великі печі, Златогорський, О. Є., Вашета, М. М. 2011. Дослід-
які довго зберігали необхідний температурний ження на Яровиці в м. Луцьк. Археологічні дослід-
режим. Для ефективного розігріву такої печі ження в Україні 2010 р., с. 129.
потрібно було велике вогнище і хороша тяга, а Кучера, М. П. 1975. Поселення волинян на околи-
для цього кращі умови можна було створити в ці м. Луцька. Археологія, 15, с. 98-104.
окремій споруді. Робота подібної печі в житлі Прищепа, Б. А., Горбаненко, С. А. 2016. Будівлі з
нішоподібними печами у господарстві давніх слов’ян
завдавала би незручностей через високу темпе- (за матеріалами Пересопниці, уроч. Пастівник). Ар-
ратуру, та й взагалі становила пожежну загро- хеологія, 3, с. 112-121.
зу для нього. Крім того доводилось би неодно- Теліженко, С. А., Манько, В. О., Весельський,
разово викопувати в стінках житла нові печі, А. П. 2016. Дослідження на Волині. Археологічні до-
оскільки вони швидко обвалювались. слідження в Україні 2015 р., с. 29-31.
Нещодавно на тему призначення таких спо- Ткач, В., Баюк, В. 2012. Поселення Рованці — Гні-
руд було опубліковане спеціальне дослідження, давська Гірка: Нашарування слов’яно-руського часу
за матеріалами розкопу 12. Старий Луцьк. Науко-
в якому автори подали історіографію проблеми
во-інформаційний збірник, VІІІ, с. 476-484.
і перелік аналогій, тож немає потреби їх повто- Bardetskiy, A. 2012. New materials from the
рювати (Прищепа, Горбаненко 2016). До цього excavations of a multi-period settlement of Rovantsi,
переліку можна додати, окрім згаданих в даній Hnidavska Hirka (Lutsk Raion, Volyn Oblast) in 2010.
статті нових споруд з передмість Лучеська — на Sprawozdania archeologiczne, 64, s. 343-396.
REFERENCES the same time. Three successive horizons are observed

in this structure. The first site was a grain pit which
Bardetskyi, A. B., Pryshchepa, B. A. 2018. Osoblyvosti was discovered at the bottom of the building. This pit
volynskykh keramichnykh kompleksiv druhoi polovyny
ХIII — pershoi polovyny XIV st. Za materialamy doslidzhen
was covered by two rammed floors, sagged into it. The
poselennia v ur. Hnidavska Hirka poblyzu Lutska. Arkheolo- analysis of ceramics made it possible to connect one
hiia i davnia istoriia Ukrainy, 4 (29), s. 98-109. house (object 18) with the first horizon of object 3 and
Zlatohorskyi, O., Bardetskyi, A. 2010. Doslidzhennia ba- the other house (object 16) with the third horizon of
hatosharovoho poselennia Hnidavska Hirka bilia Lutska u object 3. In the ovens of these houses there were frag-
2009 rotsi. Materiały i Sprawozdania Rzeszówskiego Ośrodka ments of pots, glued to the fragments of pots from the
Archeologicznego, XXXI, s. 101-114. corresponding horizons of object 3. This building is in-
Zlatohorskyi, O. Ye., Baiuk, V. H. 2009. Pro rezultaty ria- terpreted as the room for cooking. The horizon of the
tuvalnykh arkheolohichnykh doslidzhen na bahatosharovomu 12th — the first half of the 13th century includes the
poselenni v urochyshchi Hnidavska Hirka 2008 roku. Nauko-
vyi visnyk Volynskoho natsionalnoho universytetu imeni Lesi
structure with two clay ovens, pit-cellar, small rectan-
Ukrainky. Istorychni nauky, 13, s. 73-79. gular building and the ditch that surrounded these ob-
Zlatohorskyi, O. Ye., Vasheta, M. M. 2011. Doslidzhen- jects. This ditch was obviously the part of fence, and
nia na Yarovytsi v m. Lutsk. Arkheolohichni doslidzhennia v the gap in it was the pass. The complex of this ditch
Ukraini 2010 r., s. 129. also includes two ground fires, located in the pass in
Kuchera, M. P. 1975. Poselennia volynian na okolytsi one line with the ditch. It has been suggested that the
m. Lutska. Arkheolohiia, 15, s. 98-104. building with large clay oven which was discovered in
Pryshchepa, B. A., Horbanenko, S. A. 2016. Budivli z nish- 2010 in a nearby excavation 12 (object 12 / Ex. 12), is
opodibnymy pechamy u hospodarstvi davnikh slov’ian (za the same cook room. Obviously, it reflects certain stage
materialamy Peresopnytsi, uroch. Pastivnyk). Arkheolohiia,
3, s. 112-121.
in development of such buildings, namely the stop of
Telizhenko, S. A., Manko, V. O., Veselskyi, A. P. 2016. the use of fast-destroying earth ovens and the transi-
Doslidzhennia na Volyni. Arkheolohichni doslidzhennia v tion to the construction of large clay ovens. This is evi-
Ukraini 2015 r., s. 29-31. denced by the following facts: this building is different
Tkach, V., Baiuk, V. 2012. Poselennia Rovantsi — Hnida- in shape from all other houses of the 10th century; it is
vska Hirka: Nasharuvannia sloviano-ruskoho chasu za ma- located at the site of the previous building with earth
terialamy rozkopu 12. Staryi Lutsk. Naukovo-informatsiinyi oven; the oven in it had too large sizes relative to other
zbirnyk, VIII, s. 476-484. ovens from the houses of the 10th century. The results
Bardetskiy, A. 2012. New materials from the excavations of the excavations at Hnidavka Hirka help to reject the
of a multi-period settlement of Rovantsi, Hnidavska Hirka
(Lutsk Raion, Volyn Oblast) in 2010. Sprawozdania archeo-
version that such structures were the manufactories
logiczne, 64, s. 343-396. and to consider them not «mini-factories-bakeries»
but only the kitchens with one oven in each individual
farm.
A. B. Bardetskyi Keywords: Slavic period, house, earth oven, clay
oven, Slavic cook room, ceramics.
SLAVIC «COOK ROOMS» FROM Одержано 08.11.2019
THE SETTLEMENT ROVANTSI —
HNIDAVSKA HIRKA IN VOLYN БАРДЕЦЬКИЙ Андрій Богданович, голова Ради,
Міжрегіональна громадська наукова організація
In 2009 during the excavations at the multi-layered «Дубенський археологічний осередок», вул. Мирого-
settlement of Rovantsi — Hnidavska Hirka near Lutsk щанська, 67/42, Дубно, 35604, Україна.
in the excavation area 10 the dwellings and household BARDETSKYI Andrii B., Head of the Council,
buildings of the Slavic period have been discovered. Interregional Public Scientific Organization «Dubno
To the horizon of the tenth century three houses and Archaeological Center», Myrohoshchanska str., 67/42,
the building with three earth ovens were attributed. Dubno35604, Ukraine.
The stratigraphy of the filling of this building (object 3) ORCID: 0000-0002-1549-7545;
indicates that the earth ovens were not operating at e-mail: bardeckyj@gmail.com.
УДК 904.4(477.411)“653” DOI: 10.37445/adiu.2020.02.17
І. В. Зоценко
Комплекс пам’яток «Феофанія»

(за матеріалами досліджень 2016—2017 рр.)
У статті подані попередні результати науко-

во-рятівних досліджень Архітектурно-археологіч-
ної експедиції, на півдні Києва. У загальних рисах
розглядається структура, характер забудови та
матеріальна культура давньоруського поселення
Феофанія 2.
Ключові слова: Київ, Феофанія, давньоруський

час, поселення, споруда, забудова.
Упродовж 2016—2017 рр. Архітектурно-ар-

хеологічна експедиція Інституту археології
НАН України (далі — ААЕ ІА НАН України)
провела науково-рятівні археологічні дослі
дження ділянки, відведеної під спорудження
новобудов, розташованої по вул. Метрологіч-
ній у Голосіївському районі м. Київ (історична
місцевість Феофанія). Комплекс різночасових
археологічних пам’яток розташованийна пів-
денній околиці сучасного міста (рис. 1), прак-
тично на традиційній (із часів Київської Русі)
трасі через Васильків (Васильєв) на Білу Цер- Рис. 1. Схема розташування археологічного комп-
кву (Юр’єв) (Івакін та ін. 2017c, с. 141). Ця лексу «Феофанія»: 1—3 — поселення
місцевість неодноразово досліджувалася архе-
ологами, проте обстеження мало виключно роз- дища, результатом якої стало створення осно-
відковий характер. ви геоінформаційної схеми пам’ятки : моделі
Городище. Виявили й уперше дослідили рельєфу, експозиції схилів, нахилу поверхні,
співробітники експедиції ІА НАН України під стрімкості схилів (рис. 2).
керівництвом В. О. Петрашенко у 1991 р. в ре- Мис, на якому розміщується городище, ви-
зультаті проведених масштабних розвідок в ба- тягнутий із заходу на схід. Стрілка мису має
сейні р. Віта (Петрашенко, Козюба 1993, с. 29— довжину понад 200 м і ширину від 25 до 70 м.
30). Знаходиться в масиві між сс. Новосілки, Із заходу мис оточений глибокою долиною
Хотів і Феофанія (рис. 1). Площа пам’ятки не- струмка (Хотівський струмок), який бере по-
одноразово шурфувалася (дослідження 1991, чаток із сучасного ставка у с. Новосілки і тече
2004 і 2016 рр.), на ній зафіксовано культур- на південь до с. Хотів. Із півдня й півночі мис
ний шар з об’єктами, датований за керамічним оточують глибокі балки. Зараз пам’ятка майже
матеріалом давньоруським часом (ХІ—ХІІ ст.). повністю заросла мішаним лісом.
У 2016 р. проведено топографічну зйомку горо-
. Автори тахеометричної зйомки — к. і. н. О. В. Ма
© І. В. Зоценко, 2020 нігда і В. О. Крижановський (ІА НАН України).
Зі сходу, у місці максимального звуження лини безіменного потічка, притоки Хотівсько-

мису — до 25 м, проходить лінія укріплень — го струмка, і витягнуте по вісі північ-південь.
вал і рів (рис. 2). Вони мають гарний стан збе- Його розміри — 250 × 50 м. Нині територія по-
реженості. Висота валу з внутрішньої сторони селення знаходиться переважно під сучасною
дорівнює 1,8 м при ширині 6—7 м. Перед ва- міською забудовою. Непошкоджені культурні
лом з напільної сторони добре помітний рів, нашарування збереглися лише в його західній
глибиною від 1 до 1,7 м при ширині 4,0—5 м. частині (Петрашенко, Козюба 1993, с. 31). По-
В’їзд на городище влаштовано у південній час- селення 2 знаходиться за 450 м на північний
тині валу. Нині він має вигляд розриву в лінії схід від городища. Площа пам’ятки зі сходу
валів, що з’єднується з напільною стороною обмежена вершинами глибокої балки, що впа-
вузькою ґрунтовою перемичкою, яка пересікає дає в Хотівський струмок на схід від скіфського
рів. На сучасний момент ширина в’їзду стано- городища. Західна частина поселення раніше
вить 2,2—2,6 м, що відповідає розмірам в’їзних розорювалась, східна — знаходилась в межах
споруд на аналогічних пам’ятках (напр., горо- лісового масиву Феофанії (рис. 1: 2). У липні
дища Ізборськ, Любеч та ін.) (Моргунов 2009, 2004 р. під час археологічних досліджень ААЕ
с. 114). Фортифікаційний комплекс городища ІА НАН України під керівництвом Г. Ю. Івакі-
потребує додаткових досліджень для уточнен- на на території парку Феофанія виявлено
ня хронологічних рамок існування пам’ятки. нову пам’ятку давньоруського часу, яка отри-
Поселення. Городище було центром до яко- мала назву поселення 3. Воно знаходиться на
го тяжіли поселення-сателіти. Поселення 1, відстані 900 м на схід від городища й займає
датоване давньоруським часом, виявлене під південний схил тераси, що лежить біля під-
час досліджень В. О. Петрашенко (рис. 1: 1). ніжжя пагорба з церквою Св. вмч. Пантелей-
Воно прилягає до лісистих балкових схилів до- мона (рис. 1: 3). На площі пам’ятки знайдені й
Рис. 2. Археологічний комплекс «Феофанія»: 1 — топографічна зйомка городища (авт. О. Манігда, В. Кри-
жановський); 2 — сучасний вигляд валу й рову на пам’ятці
Зоценко, І. В. Комплекс пам’яток «Феофанія» (за матеріалами досліджень 2016—2017 рр.)
матеріали інших археологічних епох. Також, частинах пам’ятки, що зумовлено розташуван-

дослідженнями 2004 р. уточнені межі й розмі- ням будівельних котлованів майбутніх новобу-
ри поселень 1 і 2, на їх площі зібрані численні дов. Зафіксовано, що культурний шар майже
фрагменти гончарної кераміки XI—ХІІІ ст. на всій площі досліджень пошкоджений оран-
Новітні дослідження 2016—2017 рр. кою. Неперевідкладені горизонти зафіксовані
Науково-рятівні дослідження поселення 2 у секторах 3 і 6 розкопу 13. Глибина заляган-
розпочалися у 2016 р. у зв’язку із забудовою ня культурних нашарувань складає від 0,17 до
кварталами житлового комплексу «Кришта- 0,65 м. Усього нараховується чотири стратигра-
леві джерела». Спочатку археологічні роботи фічні горизонти: дерновий шар; гумусований
були зосереджені у східній частині ділянки, супісок темно-сірого кольору, з вкрапленнями
що безпосередньо примикає до території пар- печини та вугликів; супісок світло-сірого коль-
ку Феофанія. Тут закладені три розвідувальні ору; суглинок жовтого кольору (материк).
траншеї і 10 стаціонарних розкопів. У резуль- Дослідження були ускладнені великою кіль-
таті проведених 2016 р. робіт на площі 1150 м2 кістю об’єктів ХХ ст. (окопи, вогневі точки, ями
відкрито та досліджено сім житлових будівель, від снарядів, військове кладовище часів Другої
низку господарських споруд і ям. Усі зазна- світової війни, траншеї та ями саду, що розта-
чені об’єкти датовані ХІ—ХІІІ ст. На поселен- шовувався на пам’ятці в радянські часи (рис. 3).
ні окрім матеріалів, характерних для сільсь- Слід вказати, що німецьке військове кладовище
ких осель, було виявлено ряд статусних речей, зруйнувало велику частину поселення 2. Похо-
властивіших для міського аристократичного се- вання кладовища були ексгумовані у 1993—
редовища (Івакін та ін. 2017c, с. 143). Також на 1994 рр. співробітниками «Фольксбунда» та
ділянці було досліджено три поховання, дато- АсМПОУ «Обеліск», про що вказано у звіті про
ваних кінцем ХVIII ст. — початком ХІХ ст., які, ці роботи (Кравченко 2017). На жаль, при екс-
імовірно, стосуються діяльності монастиря. гумації кладовища не були задіяні археологи і
Упродовж 2017 р. дослідження на поселен- не здійснювався нагляд за роботами (оскільки
ні 2 були продовжені. Досліджена площаста- захоронення і відповідно ексгумація велися у
новить 1700 м2, розбито шість розкопів, 16 роз- траншеях, то стратиграфія стінок траншей кла-
відувальних шурфів та п’ять стратиграфічних довища суттєво доповнила б нашу уяву про пла-
зондажів. Розкопи закладені в трьох різних нувальну структуру поселення). Під час дослід-
Рис. 3. Загальний план археологічних досліджень 2016—2017 рр.
жень 2017 р. частина траншей кладовища були Споруди. Типологічні особливості та конс-
відкриті будівельним котлованом. труктивні характеристики жител та системи
Хід будівельних та археологічних робіт на забудови сільських поселень неодноразово роз-
поселенні фіксувався за допомогою квадрокоп- глядалися в літературі. Найбільш цілісна кар-
тера. На основі аерофотознімків та за допомо- тина для регіону висвітлена в колективній мо-
гою спеціалізованого програмного забезпечен- нографії «Село Київської Русі (за матеріалами
ня було створену низку 3D-моделей розкопів та південноруських земель)» (Готун 2003). Неве-
окремих досліджених об’єктів. Створено орто- лика кількість зафіксованих згорілих решток
фотоплан розкопів 13—17. споруд, велика кількість аналогій та стандарт-
У результаті досліджень виявлено та дослід- ні прийоми давньоруської будівельної традиції
жено 27 житлових споруд ХІ—ХІІІ ст., 19 гос- дозволяють скласти загальну уяву про споруди,
подарських ям, дев’ять виробничих об’єктів. досліджені на поселенні. Вони поділяються на
Встановлено, що цілу низку житлових та госпо- житлові, господарські та сільськогосподарські.
дарчих споруд було відбудовано після пожежі. Житлові споруди орієнтовані кутами за сто-
Слід вказати, що об’єкти другого будівельно- ронами світу з невеликим сезонним відхилен-
го горизонту, у свою чергу також гинуть у по- ням. Майже всі мали заглиблену частину, роз-
жежі. Спираючись на хронологію керамічного міри яких коливаються від 3 × 4 до 8,4 × 3,1 м,
матеріалу, можемо стверджувати, що перший глибина від 1,5 до 0,7 м. Окремо слід виділити
раз поселення загинуло від пожежі на рубежі лише житло першого будівельного горизон-
ХІ—ХІІ ст., вдруге — у ХІІІ ст. Логічно припус- ту — об’єкт 5 (дослідження 2016 р.), заглибле-
тити, що пожежа рубежу ХІ—ХІІ ст. пов’язана на частина якого сягає лише 0,15 м, що вказує
із набігами половців, а скоріше за все — саме з на наземну конструкцію житла. Будівлі на
набігом хана Боняка 1096 р., коли він знищив поселенні мали стовпову конструкцію, на що
ближню Київську околицю: «У сей же час при- вказують ями по периметру стін в їх долівці. У
йшов [хан] Боняк із половцями до Києва, у не- 10 житлах було простежено приміщення-вхід,
ділю звечора. І спустошили вони окіл Києва, і вони мають вигляд пологого пандусу, що при-
спалив він на [селі] Берестовім княжий двір» микає до заглибленої частини споруди (рис. 4).
(цит. за: Мишанич 1989, с. 140). Хоча також ло- У більшості споруд вхідне приміщення при-
гічною є версія і про знищення поселення під микає до південно-західної частини споруди,
час князівських міжусобних конфліктів. По- проте є і виключення (в об’єкті 1 — до північно-
жежа ХІІІ ст. пов’язана із монголо-татарським східної сторони). Більшість жител — однока-
нашестям. Матеріали, що датуються пізніше мерні, з невеликими прибудовами.
ХІІІ ст., представлені лише знахідкою полу- Печі традиційно розташовані в кутах споруд,
шки (1839 р.), яка, скоріше всього, відноситься челюстями до входу. Відсутність у заповненні
до вищезгаданого пізнього кладовища та пот- будівель залишків печей, що впали, вказує на
рапила до шару випадково, внаслідок сільсько- одноярусність споруд. Самі печі — глинобитні,
господарських робіт на території пам’ятки. вирізані на штучно збитому глиняному масиві,
Рис. 4. Житло ХІІ— ХІІІ ст. (об’єкт 104)
Рис. 5. Археологічний матеріал, виявлений під

час дослідження поселення 2
мають розміри від 1,15 × 0,8 до 2,1 × 2 м. Мають частині плато геологічні шари глини знахо-
округлу, іноді овальну, форму, споруджувалися дяться на значно вищих горизонтах, на відміну
на дерев’яному каркасі (було зафіксовано ямки від східної частини, що сприяло значно кращій
від забитих кілків останнього). Черені з гли- збереженості решток стін заглибленої частини
ни, в більшості випадків мають кілька шарів, житла. Окрім згорілих решток, також було за-
в деяких випадках — підмазка здійснювалася фіксовано декілька обвуглених, проте не згорі-
з метою ремонту. Доволі часто в черінь вмуро- лих, фрагментів дошок.
вано розвали кераміки, в тому числі — і візан- Значення отриманих даних полягає в роз-
тійських амфор. У деяких випадках в тіло печі ширенні існуючої бази даних з археологічного
були вмуровані фрагменти жорен, необробле- дерева. Загалом стадію вивчення середньовіч-
ного пірофілітового сланцю, каміння. ного викопного вугілля на території України
Долівка в житлах представлена трьома можна охарактеризувати як початкову, тобто
варіантами. Перший — вирівняна та утрамбова- стадію накопичення матеріалу. Отримання
на, другий — з глиняною підмазкою, третій — зі внаслідок дослідження матеріалів з різних по-
слідами підлоги із дошок, про що свідчать рівча- селень достатнього об’єму інформації дозволить
ки від лаг, та цвяхи забиті в долівку. перейти до її використання у контексті вивчен-
Окремо можна виділити житла (об’єкти 20, ня палеоекології й господарчої діяльності у цей
88, 109), в яких зафіксовані частини конструк- період (Зоценко 2017, с. 113).
цій споруд та сліди інтер’єру (стовпчики від Споруди сільськогосподарського призначен-
ніжок нерухомих меблів). Збереженість ор- ня представлені ямами для просушки зерна та
ганічних решток у досліджених об’єктах доволі традиційними для давньоруських селищ зер-
низька, що ускладнює реконструкцію їх буді- новими ямами. Високий рівень розвитку галузі
вельних особливостей, зовнішнього вигляду демонструють і знахідки знарядь серед яких
та інтер’єру. До цієї відносно невеликої групи коса-горбуша, чисельні знахідки як цілих так і
знахідок відносяться залишки згорілих конс- фрагментованих серпів, наральник, сапка, окут-
трукцій, що були простежені в трьох житлах тя лопат, жорна та інше. Аналогічний комплекс
(об’єкти 20, 86, 109) та залишки конструкцій за- було досліджено на Григорівському поселенні,
фіксовані в ряді господарчих об’єктів (об’єкти 9, на селищах відкритих поблизу сс. Казаровичі,
19, 78). Окремо слід виділити залишки дере- Дорогинка та інших (Готун 2003, с. 174).
вини в житлі, що розташовувалося в західній Як автори зазначали (Івакін та ін. 2017b,
частині ділянки будівництва (об’єкт 20). У цій с. 153; 2018, с. 23) матеріали робіт 2016 р. з
землеробства представлені всіма можливими що підкреслює майновий статус мешканців по-

фактичними даними, що спроможні надати ар- селення. Окрім цього було зафіксовано велику
хеологічні дослідження: артефакти, ботанічні кількість речей утилітарного використання,
матеріали, об’єкти. Аналіз цього комплексу не та повсякденного користування (голки, ножі,
залишає сумніву в існуванні місцевого земле- дужки та окуття відер, цвяхи, та інше).
робства, а не винятково споживання продуктів Найменшу категорію знахідок складають
землеробської праці. Дані також вказують на вироби з кістки, це зумовлено поганою збере-
найвищий рівень розвитку цієї галузі, доступ- женістю органіки на пам’ятці. До цієї невели-
ний для давньоруського часу. кої групи належать елементи костюму, частина
Палеоботанічний комплекс 2017 р. на цьому гольника та заготовка вістря стріли.
етапі знаходиться в обробці, проте артефакти Найчисельнішу категорію знахідок тради-
та об’єкти цілком підтверджують цю тезу. Ве- ційно складає керамічна колекція. Цій кате-
лику зацікавленість викликавоб’єкт, зафік- горії знахідок з поселення буде присвячено ок-
сований у стінці котловану 3 — об’єкт 66. Це рему роботу.
будівля з печами для просушки і випічки хліба Роботами 2016 р. досліджено споруду, що
та ямою-погребом. Подібні об’єкти були зафік- відноситься до лісохімічного виробництва —
совані Б. Тимощуком на поселені сателіті го- смолокурню. До матеріалів, що підтверджують
родища Ревно 1Б (Тимощук 1982, с. 46—50) та заняття смолокурінням на селищі належать
Чернігівському «передгородді» (Моця, Казаков знахідки двох денець із отворами. Серед інших
2011, с. 133). Об’єкти знайдені на вищезгада- занять — рибальство та мисливство. На ці про-
них пам’ятках були дослідженні e повнішому мисли вказують знахідки рибацьких гачків,
об’ємі, проте морфологія об’єктів абсолютно стріл, також слід відмітити знахідку заготовки
аналогічна. вістря кістяної стріли на дрібного звіря. Наяв-
Також на поселенні виявлено ряд об’єктів ність шлаків, металевих крапель та оплавків
функціональне використання яких залишаєть- вказує на металообробку. Слід виділити і гру-
ся невизначеним. пу артефактів, що вказує на ювелірне вироб-
Дослідженнями 2017 р. уточнена і структура ництво. До них відносяться чисельні оплавки
забудови поселення. Дослідники вважают, що кольорових металів, шлаки, фрагменти брас-
топографія селищ і визначає структуру посе- летів скручених для переплавки. Традиційним
лення (Готун 2003, с. 182), описуване поселен- промислом для давньоруського населення було
ня не є винятком. Селище розташовується на ткацтво, Феофанія не стала виключенням. Цей
водорозділі, займало площу приблизно 2,2 га, промисел відображений на пам’ятці чисельни-
із південної та східної частини обмежувалося ми знахідками пірофілітових пряслиць.
ярами (рис. 3). Простежено трьохрядну систему Підводячи попередні підсумки можна віднес-
забудови, споруди на поселенні розташовані за ти поселення 2 до типу поселень, що знаходи-
віссю південний захід—північний схід. Між лись у приватних володіннях представників кла-
лініями забудови в розкопах 1, 5 та 15 можна су феодалів. На це вказує «міська» номенклатура
виділити господарську зону. археологічного матеріалу, культурно-релігійний
Матеріальна культура жителів поселення характер багатьох знахідок, археологічні докази
відображена як достатньо стандартним речовим зв’язку населення з князівською владою. Гніздо
комплексом, характерним для сільських посе- поселень та городище утворювали фортпост, що
лень цього періоду, так і рядом статусних речей контролював підхід до Києва з півдня.
характерніших для міської культури (рис. 5).
Окрему увагу привертає комплекс предметів
особистого благочестя. Колекція складалася з ЛІТЕРАТУРА
36 натільних хрестиків, чотирьох підвісок та Готун, І. А. 2003. Типи будівель. В: Моця, О. П.
чотирьох хрестів-енколпіонів (рис. 5: 2, 4). В їх (ред.). Село Київської Русі (за матеріалами півден-
числі і втулка масивного, рельєфного із сліда- норуських земель). Київ: Шлях, p. VI, гл. 1.
ми черні хреста-енколпіона на якому зображе- Зоценко, І. В. 2017. Дослідження об’єкту 1 на давнь-
оруському поселені Феофанія. В: Інтерпретація архе-
ний Св. кн. Борис (Ивакин и др. 2017a). Доволі
ологічних джерел: здобутки та виклики. Матеріали
цікавою є й колекція прикрас. До неї входять наукової конференції молодих вчених, 16—17 листо-
чисельні знахідки браслетів (як скляних так і пада 2017 р. Київ: Стародавній світ, с. 109-113.
металевих), елементів поясної гарнітури, каб- Ивакин, Г. Ю., Ивакин, В. Г., Баранов, В. И., Зоцен-
лучок, щиткових перстнів, скроневих кілець, ко, И. В. 2017a. Крест-реликварий из раскопок 2016 г.
скляних намистин, фрагменту витого браслету, в Феофании (г. Киев). В Мусин, А. Е., Щеглова, О. А.
булавки з навершям у вигляді голови птаха, (ред.). В камне и в бронзе. Сборник статей в честь
ґудзиків тощо (рис. 5: 1, 3, 5). Анны Песковой. Санкт-Петербург: Невская Книжная
Типография, с. 201-205. Труды ИИМК РАН, XLVIII.
Елементи військового спорядження пред- Івакін, Г. Ю., Горбаненко, С. А., Баранов, В. І.,
ставленні чисельними знахідками стріл, шпо- Бібіков, Д. В, Зоценко, І. В., Івакін, В. Г. 2017b. Зем-
рами, знахідками кілець від кольчуги. леробство мешканців давньоруського поселення у
Слід згадати знахідки різноманітних ключів, Феофанії (м. Київ): попереднє повідомлення. Архео-
циліндричних замків, деталей врізних замків, логія і давня історія України, 3 (24): Матеріали та
дослідження Археологічного музею IА НАН Украї- voynu». Rezhim dostupu: http://stop-war.org.ua/view_kopar.

ни, с. 147-155. php?id=21 (Data zvernennya 19.08.2017).
Івакін, Г. Ю., Івакін, В. Г., Бібіков, Д. В., Бара- Myshanych, O. V. (ed.). 1989. Litopys ruskyi za Ipatskym
нов, В. І., Зоценко, І. В., Чміль, Л. В., Оленич, А. М. spyskom. Pereklad L. Ye. Makhnovtsia. Kyiv: Dnipro.
Morgunov, Yu. Yu. 2009. Drevo-zemlyanyye ukrepleniya
2017c. Матеріали науково-рятівних досліджень Ар- Yuzhnoy Rusi Х—ХІІІ vekov. Moskva: Nauka.
хітектурно-археологічної експедиції 2016 р. в експо- Motsia, O. P., Kazakov, A. L. 2011. Davnoruskyi Cherni-
зиції Археологічного музею ІА НАН України. Архе- hiv. Kyiv: Starodavnii svit.
ологія і давня історія України, 3 (24): Матеріали та Petrashenko, V. O., Koziuba, V. K. 1993. Arkheolohichni
дослідження Археологічного музею IА НАН Украї- pam’iatky baseinu r. Vity v Kyivskomu Podniprov’i. Kyiv.
ни, с. 133-146. Tymoshchuk, B. O. 1982. Davnoruska Bukovyna (Х — per-
Івакін, Г., Горбаненко, С., Івакін, В., Баранов, В., sha polovyna ХIV st.). Kyiv: Naukova dumka.
Зоценко, І., Бібіков, Д. 2018. Землеробство мешкан-
ців давньоруського поселення Феофанії (м. Київ) за
матеріалами археологічних досліджень 2016 р. В:
І. V. Zotsenko
Старожитності Вишгородщини: Матеріали XXIII
та XXIV науково-практичних конференцій, при- OLD RUS ARCHAEOLOGICAL
свячених 1030-річчю хрещення Русі-України. Виш-
город; Київ: Мистецтво, с. 14-24.
COMPLEX «FEOFANIIA» (basing
Кравченко, А. По немецким архивам «Феофания» on the exploration in 2016—2017)
(Назва з екрана). Електронний ресурс ВОО «Закон-
чим войну». Режим доступу: http://stop-war.org.ua/ The material and archaeological context of the re-
view_kopar.php?id=21 (Дата звернення 19.08.2017). search of Architectural and Archaeological Expedition
Мишанич, О. В. (ред.). 1989. Літопис руський of the IA NAS of Ukraine in 2016—2017 are considered
за Іпатським списком. Переклад Л. Є. Махновця. in the paper. The group of sites dating to the 11th—
Київ: Дніпро. 13th centuries is located in the southern part of Kyiv
Моргунов, Ю. Ю. 2009. Древо-земляные укрепле- named Feofania. This archaeological complex includes
ния Южной Руси Х—ХІІІ веков. Москва: Наука. the hill-fort and three settlements. The officers of the
Моця, О. П., Казаков, А. Л. 2011. Давньоруський Kyiv Archaeology Department Dr. O. Manigda and
Чернігів. Київ: Стародавній світ. V. Kryzhanovsky made the surveying of the site. The
Петрашенко, В. О., Козюба, В. К. 1993. Архео- exploration in 2016—2017 is connected with the con-
логічні пам’ятки басейну р. Віти в Київському struction of residential complex on the territory of set-
Подніпров’ї. Київ. tlement 2. Due to it the large area of the settlement —
Тимощук, Б. О. 1982. Давньоруська Буковина (Х — 2850 m2 — was discovered and explored. During the
перша половина ХІV ст.). Київ: Наукова думка. excavations 55 archaeological sites of Old Rus time
were discovered. Among them are the residential and
industrial buildings, outbuildings. The latter includes
the object with a complex of adobe kilns (such struc-
REFERENCES tures have a very few analogies). The large number
Hotun, I. A. 2003. Typy budivel. In: Motsia, O. P. (ed.). of archaeological material was collected among which
Selo Kyivskoi Rusi (za materialamy pivdennoruskykh zemel). are the items with the city nomenclature. Paleobotani-
Kyiv: Shliakh, r. VI, hl. 1. cal remains are distinguished in a separate numerous
Zotsenko, I. V. 2017. Doslidzhennia ob’iektu 1 na dav- category of material. The traces of two fires have been
noruskomu poseleni Feofaniia. In: Interpretatsiia arkheolo- occurred at the settlement. If the second fire is related
hichnykh dzherel: zdobutky ta vyklyky. Materialy naukovoi
konferentsii molodykh vchenykh, 16—17 lystopada 2017 r.
to the collapse of the settlement during the Tatar-Mon-
Kyiv: Starodavnii svit, s. 109-113. gol invasion (1240), the first one dates to the end of
Ivakin, G. Yu., Ivakin, V. G., Baranov, V. I., Zotsenko, 11th — beginning of the 12th century, and the reason of
I. V. 2017a. Krest-relikvariy iz raskopok 2016 g. v Feofanii it is unknown. Summing up the previous results, it is
(g. Kiev). V Musin, A. E., Shcheglova, O. A. (ed.). V kamne possible to refer the settlements No. 2 to the type of
i v bronze. Sbornik statey v chest Anny Peskovoy. Sankt-Pe- settlements privately owned by representatives of the
terburg: Nevskaya Knizhnaya Tipografiya, s. 201-205. Trudy feudal class. The group settlements and the hill-fort
IIMK RAN, XLVIII. formed the block-post controlling the way to Kyiv from
Ivakin, H. Yu., Horbanenko, S. A., Baranov, V. I., Bibik- the south.
ov, D. V, Zotsenko, I. V., Ivakin, V. H. 2017b. Zemlerobstvo
meshkantsiv davnoruskoho poselennia u Feofanii (m. Kyiv):
In addition to Medieval antiquities the number of
poperednie povidomlennia. Arkheolohiia i davnia istoriia finds and objects of the Late Bronze — Early Iron Ages,
Ukrainy, 3 (24): Materialy ta doslidzhennia Arkheolohich- as well as three burials of the late 18th—19th centuries,
noho muzeiu IA NAN Ukrainy, s. 147-155. which apparently related to the cemetery of Saint Pan-
Ivakin, H. Yu., Ivakin, V. H., Bibikov, D. V., Baranov, V. I., teleimon Monastery, were discovered.
Zotsenko, I. V., Chmil, L. V., Olenych, A. M. 2017c. Materialy
naukovo-riativnykh doslidzhen Arkhitekturno-arkheolohich- Keywords: Kiev, Feofania, Old Rus epoch, settle-
noi ekspedytsii 2016 r. v ekspozytsii Arkheolohichnoho muz- ment, construction, building.
eiu IA NAN Ukrainy. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy,
3 (24): Materialy ta doslidzhennia Arkheolohichnoho muzeiu Одержано 14.11.2019
IA NAN Ukrainy, s. 133-146.
Ivakin, H., Horbanenko, S., Ivakin, V., Baranov, V., Zot- ЗОЦЕНКО Іван Володимирович, молодший на-
senko, I., Bibikov, D. 2018. Zemlerobstvo meshkantsiv dav- уковий співробітник, Інститут археології НАНУ,
noruskoho poselennia Feofanii (m. Kyiv) za materialamy
пр. Героїв Сталінграда, 12, Київ, 04210, Україна.
arkheolohichnykh doslidzhen 2016 r. In: Starozhytnosti Vy-
shhorodshchyny: Materialy XXIII ta XXIV naukovo-praktych- ZOTSENKO Ivan, Research Assistant, the Institute
nykh konferentsii, prysviachenykh 1030-richchiu khreshchen- of Archaeology NAS of Ukraine, Heroiv Stalingrada
nia Rusi-Ukrainy. Vyshhorod; Kyiv: Mystetstvo, s. 14-24. ave., 12, Kyiv, 04210, Ukraine.
Kravchenko, A. Po nemetskim arkhivam «Feofaniya» ORCID: 0000-0001-8517-7101;
(Nazva z ekrana). Elektronniy resurs VOO «Zakonchim e-mail: zotsenko@nas.gov.ua.
УДК 904.4(477.41)“653” DOI: 10.37445/adiu.2020.02.18
О. В. Петраускас, А. В. Петраускас
ДОСЛІДЖЕННЯ СІЛЬСЬКИХ ПРОМИСЛОВИХ

ТА ПОСЕЛЕНСЬКИХ ПАМ’ЯТОК ДАВНЬОРУСЬКОГО
ЧАСУ ПРАВОБЕРЕЖНОЇ КИЇВЩИНИ
У статті подані результати рятівних археоло- лізного віку. Такі поселення характеризуються
гічних досліджень давньоруських поселень правобе- слабким культурним шаром, незначною кількіс-
режної Київщини. Отримані матеріали свідчать тю стаціонарних об’єктів, більшість з яких мала
про високий соціально-економічний розвиток сіль-
наземний характер. Спостереження за стратиг-
ської округи навколо Києва у давньоруський час і,
зокрема, про розвинену залізоробну справу. рафією на поселенні Ферма 2 дозволяє стверд-
жувати, що в давнину місцевість була сильно
Ключові слова: Київська Русь, сільські поселен- зволожена і, ймовірно, заболочена.
ня, металургійне виробництво. Дві інші пам’ятки «Наливайківка 1» і «Фер-
ма 3» є пам’ятками давньоруського часу; на
У 2017 р. на правобережній Київщині прове- них досліджено шість стаціонарних археоло-
дено охоронні археологічні дослідження в зоні гічних об’єктів. Серед них — наземна споруда
будівництва лінії електропередач, яка прохо- стовпової конструкції та дві виробничі спору-
дить в межах Макарівського р-ну Київської ди — глинище та смолокурня.
обл. Розкопки проведено на трьох пам’ятках — Поселення Наливайківка 1 розташова-
Наливайківка 1 (поселення давньоруського не на відстані близько 0,5 км у напрямку на
часу; друга половина Х—ХІ, ХІІ—ХІІІ ст.), північний захід від старих ферм на північно-
Ферма 2 (поселення доби бронзи та раннього західній околиці с. Наливайківка, за 0,7 км на
залізного віку; II—I тис. до н. е.) і Ферма 3 (по- північ від автодороги Макарів—Наливайків-
селення давньоруського часу; ХІ ст.). Загальна ка—Нижіловичі та 0,2 км на схід від підстанції
площа розкопок склала 165 м2. ЛЕП 750 кВ (рис. 1) .
На багатошаровому поселенні доби бронзи та Площа поселення становить приблизно 4 га;
раннього заліза Ферма 2 в межах розкопу ста- площа розкопок склала 69 м2 (рис. 2: 2). Куль-
ціонарних археологічних об’єктів не виявлено. В турний шар зафіксовано на незначному піща-
культурному шарі знайдено невелику кількість ному підвищенні лівого (південного) берега
уламків ліпного посуду. Площа поселення ста- невеликого струмка, який є лівим допливом
новить близько 2 га, і воно розташоване на водо- річки Здвиж (права притока Тетерева — права
ділі двох правих допливів Дніпра — рр. Здвиж притока Дніпра). На даний час струмок заве-
та Тетерів. Поверхня вододілу має слабо вира- дено в штучний канал, поруч з яким є великі
жений рельєф. Археологічна пам’ятка даного заболочені ділянки. Поверхня вододілу в місці
типу належить до короткочасних (сезонних) розташування поселення має слабо вираже-
поселень (стійбищ) доби бронзи — раннього за- ний рельєф (перепади висот на кількасот мет-
. Археологічні розвідки й розкопки виконали Від- . Технічна редакція креслень та фотографій зроб
діл археології ранніх слов’ян та Науково-дослід- лена редакцією видання. З оригіналами ілю
ний центр «Рятівна археологічна служба» ІА НАН стративного матеріалу можна ознайомитися:
України у 2017 р. (Петраускас, Сілаєв 2017; Пет- Петраускас, О., Авраменко, М. Звіт про пам’ятко
раускас, Авраменко 2017). охоронні роботи (розкопки) у зоні будівництва за-
ходів ПЛ 330 кВ Чорнобильська АЕС-Північна на
© О. В. Петраускас, А. В. Петраускас, 2020 ПС 750 кВ «Київська» у 2017 р.
Петраускас, О. В., Петраускас, А. В. Дослідження сільських промислових та поселенських пам’яток...
рів складає не більше 1—2 м). Висота рівнини

(176,2 м), де зафіксовані археологічні знахід-
ки, відносно русла давнього струмка (175,0 м)
складає близько 1 м. Первинний рельєф суттє-
во деформований за рахунок сучасних меліо-
ративних споруд (канали, водозбірники тощо).
Поверхня поселення на час досліджень підда-
валася щорічній оранці, частково задернована
та ближче до струмка поросла чагарником .
У межах розкопаної площі зафіксована така
стратиграфія:
• 0—0,05 м — дерновий шар;
• 0,05—0,4/0,5 м — шар сірого гумусовано-
го супіску, який містив археологічні знахідки
(культурний шар);
• 0,5—0,7/0,8 м — білий пісок без археоло-
гічних знахідок (материк);
• 0,8 м і нижче — шар глини жовтого кольо-
ру без археологічних знахідок (материк).
Опис досліджених об’єктів.
Об’єкт 1 (стовпова яма). Зафіксований під
час зачистки поверхні материка в межах сек-
тора 1 у вигляді темної плями округлої фор-
ми на глибині 0,3 м від рівня сучасної денної
поверхні . Після вибирання заповнення було
встановлено, що об’єкт є ямою округлої форми
розмірами 0,6 × 0,6 м і глибиною 0,3 м від рів-
ня материка. Стінки ями нахилені в середину,
дно рівне. Заповнення об’єкту — однорідний
сірий гумусований супісок (рис. 3: 1; 4: 1).
У заповненні об’єкту знахідок не виявлено.
Об’єкт 2 (стовпова яма). Зафіксований на
рівні материка в межах сектора 1 у вигляді тем-
ної плями округлої форми на глибині 0,3 м. Піс-
ля вибирання заповнення було встановлено, що
. Остеологічний матеріал з культурного шару

та об’єктів пам’яток визначила Т. В. Бітковсь-
ка (додаток 1). Флотацію заповнення об’єкта 5 Рис. 1. Карта давньоруських пам’яток в межиріччі
та аналізи палеоетноботанічних решток провів Ірпеня та Здвижу (за А. П. Томашевським і допов-
С. А. Горбаненко (додаток 2). Рештки металур- неннями авторів)
гійного виробництва визначили О. А. Коваль та
А. В. Петраускас.
. Тут і далі глибини подано від рівня сучасної по-
верхні.
Рис. 2. Вигляд на місця розкопок на поселеннях: 1 — Ферма 3; 2 — Наливайківка 1
Рис. 3. Наливайківка 1, плани й розрізи об’єктів 1—4, 6. Опис шарів розрізу об’єкта 6 по кв. В—Г/3: 1 —
сильногумусований супісок чорного кольору (орний шар); 2 — супісок сильногумусований чорного кольору
з включеннями печини та вугликів (культурний шар); 3 — пісок білого кольору (материк); 4 — супісок гу-
мусований темно-сірого кольору (верхній шар заповнення об’єкта); 5 — супісок гумусований світло-сірого
кольору (нижній шар заповнення об’єкта)
Рис. 4. Наливайківка 1, об’єкти 1—4
об’єкт є ямою округлої форми діаметром 0,5 м і

глибиною 0,2 м від рівня фіксації. Стінки ями
нахилені в середину, дно в перетині мало лінзо-
подібну форму. Заповнення об’єкту — однорід-
ний сірий гумусований супісок (рис. 3: 3; 4: 2).
У заповненні знахідок не виявлено.
Об’єкт 3 (стовпова яма). Зафіксована на
рівні материка в межах сектора 1 у вигляді
темної плями округлої форми на глибині 0,3 м.
Після вибирання заповнення було встановле-
но, що об’єкт є ямою овальної форми розмірами
Рис. 5. Наливайків-
ка 1, індивідуальні
знахідки і давньорусь-
кий гончарний посуд:
1—28, 30—39 — куль-
турний шар; 29 —
об’єкт 3 (1 — залізо;
2 — скло; 3 — кремінь;
4 —39 — глина)
ка 1, план розкопаної
площі та досліджених
об’єктів у секторах 1 і 2
0,4 × 0,6 м і глибиною 0,2 м від рівня фіксації на гл. 0,35—0,4 м. Пляма мала підпрямокутну
верхнього контуру. Стінки ями нахилені в се- форму, яка була орієнтована кутами за сторона-
редину, дно в перетині мало лінзоподібну фор- ми світу з невеликим відхиленням (рис. 14: 2).
му. Заповнення об’єкта — однорідний сірий гу- Після розчистки заповнення об’єкта вста-
мусований супісок (рис. 3: 2; 4: 3). новлено, що заглиблений в землю котлован
У заповненні об’єкта знайдено уламок вінця неправильної прямокутної форми з округлими
давньоруського горщика (рис. 5: 29). кутами орієнтований по лінії північ—південь .
Об’єкт 4 (стовпова яма). Зафіксована на Ширина котловану по верхньому контуру скла-
рівні материка в межах сектора 1 у вигляді ла 4,2 м, довжина дослідженої частини — 4,2 м.
темної плями округлої форми на глибині 0,3 м. Дно споруди в південній частині зафіксовано
Після вибирання заповнення встановлено, що на гл. 1,21 м, у північній частині — 1,09 м. Дно
об’єкт є ямою округлої форми діаметром 0,5 м і нерівне, із великою кількістю неглибоких лін-
глибиною 0,1 м від рівня материка. Стінки ями зоподібних заглиблень. Під західною стінкою
нахилені в середину, дно в перетині має лінзо- простежені дві неглибокі підпрямокутні ямки.
подібну форму. Заповнення об’єкта — однорід- Стінки котловану в північний та західній по-
ний сірий гумусований супісок (рис. 3: 4; 4: 4). ловині майже вертикальні, зі сходу стінка має
У заповненні знахідок не виявлено. плавний ухил до центру споруди. У централь-
За розташуванням в плані описанні вище ній частині простежено два материкові уступи,
об’єкти 1—4, могли бути стовповими ямами від які розташовані один проти одного і розділяли
споруди наземного типу (рис. 6). споруду навпіл (рис. 7; 15).
Об’єкт 5 (виробнича споруда — глинище)
(рис. 7—16). Верхній контур заповнення зафік- . Південна частина об’єкту залишилась не розкопа-
совано у вигляді темної плями на тлі сіро-жовто- ною згідно умов проведення рятівних робіт в ме-
го суглинку під час зачистки поверхні материка жах будівельних майданчиків.
Рис. 7. Наливайківка 1, план об’єкта 5
Рис. 8. Наливайківка 1, стратиграфічні розрізи об’єкта 5. Опис шарів: 1 — сильногумусований супісок чорно-
го кольору (орний шар); 2 — супісок сильногумусований чорного кольору з включеннями печини та вугликів
(культурний шар); 3 — пісок білого кольору (материк); 4 — супісок темно-сірого кольору (заповнення об’єкта);
5 — супісок світло-сірого кольору (заповнення об’єкта); 6 — пісок білого або світло-сірого кольору та прошарками
глини (заповнення об’єкта); 7 — глинистий прошарок коричневого кольору з домішками сірого піску (заповнен-
ня об’єкта); 8 — супісок світло-сірого кольору із золистими включеннями та вкрапленнями вугликів (заповнення
об’єкта); 9 — супісок сірого кольору (заповнення об’єкта); 10 — глина світло-коричневого кольору (материк)
Котлован виритий в шарі білого піску (до гл. 0,7/ нення також походять ошлаковані стінки ме-
0,8 м) та жовтої глини (до гл. 1,2 м). Первинні талургійних горнів із отворами.
контури стін чітко читалися тільки на рівні шару Враховуючи конструктивні особливості
глини. Заповнення котловану в цілому склада- об’єкта, характер його заповнення та знахідок
лося з трьох основних шарів (рис. 8; 15). Верхній можливо визначити його як давній кар’єр з ви-
шар — сильногумусований супісок чорного кольо- добутку піску та глини. Про це свідчить конфі-
ру, який містив більшість знахідок; середній шар гурація дна та стінок (хаотичні та нерегулярні
складався з гумусованого супіску сірого кольору, контури) споруди. Після завершення виби-
який містив окремі знахідки гончарного посуду та рання сировини котлован міг перетворитися
нижній шар із мішаного піску та жовтої глини, в у сміттєву яму, до якої потрапляли побутові та
якому знайдено кілька уламків давньоруського господарчі речі із прилеглих об’єктів (скоріш за
гончарного посуду. Перетини заповнення споруди все виробничого характеру).
зафіксували залягання різних шарів в лінзопо- Знахідки.
дібній конфігурації із найглибшим заляганням у 1. Пряслице зі стінки посудини (гл. 0,3—
центрі. У стратиграфічних бровках добре просте- 0,6 м) . Ціле. Стінка гончарної посудини з оброб-
жувалися процеси затікання котловану у вигляді леними краями та отвором посередині. Діаметр
линзоподібних та горизонтальних прошарків різ- ребра 2,4 см, отвору — 0,5 см (рис. 9: 6; 16: 5).
ного ґрунту (рис. 8; 15). Руйнація котловану відбу- 2. Виріб з рогу — трубочка з отворами
валася поступово, про що свідчать хаотичні наша- (гл. 0,57 м). Цілий. Порожниста частина рогу
рування із запливів та обвалів піщаних стінок. тварини, на середині якої впритул один до од-
Із верхніх шарів заповнення споруди похо- ного зроблено чотири напівкруглі отвори. Краї
дять численні уламки гончарного посуду, пряс- циліндру зрізані. Поверхня полірована. Дов-
лице, виріб з рогу / кістки, точильні бруски жина трубочки 4,3 см, діаметр — 2,5 см (рис. 9:
тощо. Надзвичайно велику кількість знахідок 5; 16: 4).
складають уламки залізних шлаків сферичної 3. Брусок точильний (гл. 0,59 м). Цілий.
форми (так звана криця) та болотної руди вже Зроблений з пісковику сірого кольору. Брусок
очищеної від природних домішок . Із запов- має призматичну форму, один край якого зву-
жений. Розміри бруска 1,5 × 1,5 × 4,5 см (рис. 9:
. За результатами промивання ґрунту із заповнен- 10; 16: 6).
ня виявлено дрібні залізні пластинки та кульки
4. Кільце (?) залізне (гл. 0,45 м). Фрагмент,
(див. додаток 2). Ці знахідки можна розглядати
як відходи відковування криці. Їх знаходження в вкритий шаром окислів. Довжина уламка 4 см,
об’єкті свідчить про те, що процес отримання залі- діаметр перетину 0,7 см (рис. 9: 7).
за відбувався безпосередньо на місці видобутку та
плавлення залізної руди. . Тут і далі глибину дано від рівня фіксації об’єктів.
Рис. 9. Наливайківка 1, об’єкт 5, індивідуальні знахідки і гончарний посуд із заповнення: 1 — кремінь; 2, 4,
6, 8, 9 — глина; 3, 7 — залізо; 5 — кістка; 10 — пісковик
5. Кремінь кресальний (гл. 0,35 м). Цілий. ні частини посудин прикрашені орнаментом у

Кремінь сірого кольору. Загальні розміри 1 × вигляді горизонтальних смуг, хвиль, надколів,
2 × 2,5 см (рис. 9: 1). відбитків пальців або мотузки (рис. 10: 1, 6, 8,
6. Брусок залізний (гл. 0,25 м). Цілий. Бру- 13—15, 17—22; 12: 19, 21) Частина денець мала
сок зі звуженим краєм. У перетині прямокут- клейма (рис. 13: 26—29). Поверхня посудин
ний. Загальні розміри 1,5/2,5 × 7 см. Розміри шорстка, сірих або коричневих відтінків (части-
перетину 0,7 × 2,2 см (рис. 9: 3; 16: 3). на має рожевий колір, що пов’язане із вторинним
7. Гончарний посуд давньоруського часу пред- обпалом). В глині можуть бути присутні домішки
ставлений великою кількістю фрагментів вінець, піску, дрібної жорстви. Інтерес становлять улам-
денець і стінок гончарної кераміки (рис. 9: 2, 4, ки стінок візантійських амфор (рис. 11: 27, 28).
8; 11: 7—10). Більшість з них належить горщи- Зовнішня поверхня біла (ангоб), вкрита дрібни-
кам, проте окремі уламки походять від сковорі- ми горизонтальними врізаними лініями. Глина
док (рис. 9: 4) та, можливо, глеків (рис. 11: 17). рожевого кольору з домішкою дрібного вапняку
Уламки горщиків мають різні форми вінець, в (?). Керамічний комплекс пам’ятки датується
тому числі і з манжетами, валиками та ін. Верх ХІ ст. Частина керамічного комплексу (декіль-
Рис. 10. Наливайківка 1, об’єкт 5, уламки верхніх частин гончарних горщиків із заповнення
ка фрагментів) за особливостями профілювання 11. Каміння із слідами обробки, деякі з них

верхнього краю (манжет-закраїна на зовнішній мають сточені площини, отвори тощо (рис. 16: 1).
поверхні вінця із сполученням округлого краю, 12. Уламки плінфи (рис. 16: 1).
який потоншується) мають аналогії серед старо- Об’єкт 6 (виробнича яма — смолокурня)
житностей городища 1 в м. Коростені, датовани- (рис. 3: 5, 6; 18). Верхній контур заповнення за-
ми серединою Х ст. фіксовано на гл. 0,35 м у вигляді темної плями
8. Так звана «залізна криця» представлена на тлі сіро-білого супіску під час зачистки по-
цілими або фрагментованими формами. Цілі верхні материка в межах сектора 1. Пляма мала
форми мають низьку напівсферичну форму овальну форму, яка була орієнтована по лінії
різних розмірів. Поверхня вкрита залізними північ—південь . Після розчистки заповнення
окислами, пориста і містить численні відбитки встановлено, що яма мала овальну форму, рівне
органічних речовин (рис. 17: 4—6). дно та сильно нахилені назовні стінки. Ширина
9. Уламки стінок металургійних горнів із ями 1 м, довжина дослідженої частини також
отворами для сопел. Один бік має силікатний біля 1 м. Дно знаходилося на гл. 0,71 м. На се-
шар, інший — окисли заліза. Товщина стінки редні глибини заповнення зафіксовано дно гон-
до 1,5 см, діаметр отвору 3 см (рис. 16: 2). чарної посудини із отворами, крупний уламок
10. Болотна руда представлена численними
конкреціями із великим вмістом заліза. Вихо- . Південна частина об’єкта залишилась не розкопа-
дячи із стану агломерацій, вони були очищені ною згідно умов проведення рятівних робіт в ме-
від природних домішок (рис. 16: 1—2). жах будівельних майданчиків.
Рис. 11. Наливайківка 1, об’єкт 5, уламки верхніх частин давньоруських гончарних посудин і візантійських
амфор (27, 28) із заповнення
залізної «криці» та стінку горна з отвором під амфори (рис. 19: 9). Зовнішня поверхня деко-
сопло (рис. 19: 2, 3). Заповнення об’єкта у виг- рована дрібними горизонтальними врізаними
ляді темно-сірого гумусованого супіску містило лініями. Глина рожевого кольору з домішкою
також уламки гончарного посуду. дрібного вапняку (?). Керамічний комплекс
Знахідки. об’єкту датується ХІ ст. (рис. 19: 5—7).
1. Дно гончарного горщика, в якому зробле- Знахідки з культурного шару.
но п’ять отворів. Отвори зроблені у готовому 1. Браслет скляний — фрагмент (гл. 0—
виробі. Внутрішні стінки посудини закопчені 0,4 м) . Поверхня вкрита шаром патини сіро-
(рис. 19: 4). го кольору, рифлена внаслідок скручування
2. Гончарний посуд давньоруського часу джгута. Скляний кручений джгут, який зігну-
представлений фрагментами вінець, денець тий в кільце. Довжина уламка 4 см, діаметр пе-
і стінок гончарних горщиків (рис. 19: 1, 5—7). ретину 0,5 см (рис. 5: 2).
Уламки горщиків мають різні форми вінчиків 2. Кресальний камінь з кременю (гл. 0,25—
з манжетами, валиками та ін. Верхні частина 0,5 м). Кремінь темно-сірого кольору, прямокут-
однієї посудини прикрашена горизонтальни- ної форми, краї оброблені дрібною ретушшю.
ми смугами. Поверхня посудин шорстка, сірих Загальні розміри 0,7 × 1,5 × 1,5 см (рис. 5: 3).
або коричневих відтінків. У глині можуть бути
присутні домішки піску, дрібної жорстви. Ін- . Тут і далі глибина для знахідок з культурного
терес представляє уламок стінки візантійської шару подана від рівня сучасної денної поверхні.
ка 1, об’єкт 5, уламки
верхніх частин гончар-
них горщиків із запов-
нення
Рис. 13. Наливайківка 1, об’єкт 5, уламки нижніх частин гончарних посудин із заповнення

Рис. 14. Наливайківка 1, об’єкт 5: 1 — стратиграфічна бровка; 2 — вигляд плями верхнього контуру об’єкта
Рис. 15. Наливайківка 1, об’єкт 5, різні ракурси об’єкта після повної розчистки
Рис. 16. Наливайківка 1, об’єкт 5: 1 — каміння зі слідами обробки; 2 — уламки стінок залізоплавильного
горна; 3—6 — індивідуальні знахідки
3. Кільце кольчужне (?) (гл. 0,6 м). Ціле. і представляє внутрішню поверхню тіла горна
Кільце з тонкої залізної проволоки з незамкне- в зоні дії високих температур, які призвели до
ним краєм. Діаметр кільця 1 см, перетину — ошлакування глини. Серед них особливо слід
0,2 см (рис. 5: 1). відзначити декілька уламків повітродувних
4. Глиняний посуд давньоруського часу каналів діаметром 2—3 см. Внутрішня повер-
представлений великою кількістю фрагмен- хня отвору та внутрішня поверхня стінки, яка
тів вінець, денець і стінок гончарної кераміки до них прилягає ошлаковані.
(рис. 5: 4—39; 20). Деякі днища мають клейма Із об’єктів та культурного шару поселення
та отвори (рис. 5: 39). Орнаментація представ- Наливайківка 2 походять відходи металургій-
лена врізаними прямими та хвилястими лінія- ного виробництва, представлені шлаками, які
ми та нігтьовими вдавленнями (рис. 5: 31, 34, також можуть розглядатися як доказ виробниц-
37). Керамічний комплекс утримує вінця гон- тва на місці. Їх можна розділити на три основ-
чарних посудин, які за профілюванням можуть ні групи. Перша група представлена легкими
бути датовані в межах ХІ ст. (9 фрагментів ), а силікатними шлаками середніх та дрібних роз-
також в межах ХІІ—ХІІІ ст. (3 фрагменти). мірів сірого та зеленкуватого кольорів. Їх поход-
Культурно-хронологічна характеристика ження пов’язано із ошлакуванням внутрішньої
поселення «Наливайківка 1». Характер виявле- поверхні горна в зоні дії високих температур.
них тут об’єктів та знахідок свідчить про те, що Частина шлаків такого походження мають поєд-
поселення має виробничий характер і, скоріш за нання обпаленого глиняного масиву та ошлако-
все, було сезонного використання. Особливості ваної поверхні. Інша частина, яка відділилась
досліджених об’єктів (наземна стовпова споруда, від стінки горна повністю складається із ошла-
смолокурна яма, «глинище») та знахідок (улам- кованої маси. Друга частина силікатних шлаків
ки стінок горна, шлаки, криця, вугілля, обпалені походить від ошлакування силікатної складової
кістки тварин) є прямим свідченням цього. металургійної шихти: безпосередньо залізної
Особливо слід зупинитися на знахідках, які руди, яка обов’язково включає до свого складу
засвідчують виготовлення сиродутного залі- силікати, або ж являє собою спеціальні додат-
за на місці. До них, в першу чергу, належать ки до шихти з метою зменшення температури
рештки металургійного горна. Вони представ- відтворення заліза. Друга група представлена
лені шматками обпаленої глини, яка могла металургійними шлаками із значним вмістом
являти собою частини тіла глинобитного гор- окислів заліза та включеннями відновленого за-
на, які спеклись внаслідок дії високих темпе- ліза. Вони мають темніший у порівнянні із силі-
ратур. Частина глиняної обмазки ошлакована катними колір із переважанням коричневих та
Рис. 17. Наливайківка 1, об’єкт 5, залишки залізовидобувного виробництва: руда, криця, залізна окалина
червоно-коричневих відтінків. Серед них можна них сопел. Подібні знахідки в більш цілому стані
виділити групу шлакових конгломератів, які ут- зафіксовані в процесі дослідження металургій-
ворилися і сформувались в процесі виготовлен- ного осередку давньоруського часу поблизу с. Ко-
ня заліза в середині горну. Цілі знахідки мають лонщина (Філюк 2012, с. 96, 97, 247, 248).
наближену до сферичної форми, яка відповідає На думку дослідника металургійного осе-
нижній частині горна, в якій вони збирались редку О. В. Філюка, подібні отвори могли бути
і застигали. Частина з них на нижній поверх- призначені для спостереження за процесом
ні мають відбитки і включення обпаленої гли- відновлення заліза: станом заповнення шла-
ни — глиняної обмазки дна шлакоприймача. ками, температурою всередині горну, а також
Третю групу складають металургійні шлаки із могли слугувати для подачі повітря всередину
специфічними ознаками розмірів, зовнішньої горна ямного типу через канал, виготовлений
та нижньої поверхні, які утворилися під час ви- в ґрунті, який з’єднував міхи та тіло горну.
пуску назовні рідких шлаків із горну. Висловлена думка, напевно, також може бути
Рештки повітродувних каналів мають отвір поясненням функціонального призначення
діаметром 2—3 см, що співвідноситься із відоми- круглих отворів із слідами взаємодії з високою
ми на сьогодні отворами металургійних глиня- температурою.
Рис. 18. Наливайківка 1, об’єкт 6, різні ракурси після повної розчистки
Проте, вказані отвори можуть бути інтер- металургійних комплексах, де представлені всі
претовані як повітронадувні канали горнів із елементи металургійного виробництва від за-
використанням безконтактної подачі повітря. пасів руди, спеціального об’єкту для облашту-
Обґрунтуванням цього припущення можуть вання виробництва, один чи значна кількість
бути два важливих спостереження за розподі- металургійних горнів та численні відходи ви-
лом археологічних решток металургійного ви- робництва, не зафіксовано жодної знахідки ме-
робництва та результати експериментальних талургійних сопел, які мали б становити масо-
досліджень сиродутного способу відтворення вий матеріал серед зафіксованих знахідок, за
заліза. Традиційно, в якості повітронадувних умови їх використання. Логічним припущен-
каналів до металургійних горнів переважна ням може бути можливість використання іншо-
більшість вітчизняних дослідників розгляда- го способу подачі повітря всередину горна.
ють глиняні сопла. Останні відомі на декількох Відсутність на металургійному поселенні
пам’ятках із рештками металургійних горнів Колонщина знахідок керамічних сопел О. В. Фі
та іншими виразними ознаками виготовлення люк пояснив використанням з’єднання горна і
заліза на місці. Серед них найпрезентативні- міхів за допомогою повітрянадувного каналу,
ше поселення Григорівка (Бідзіля, Паньков виготовленого в ґрунті. Простішим поясненням
2000, с. 98 — 112). На вказаній пам’ятці вияв- в даному випадку може бути використання
лено і досліджено значну кількість металургій- саме безконтактного способу подачі повітря.
них горнів та десятки цілих і фрагментованих Нарешті, про видобуток заліза на місці за-
сопел. Із урахуванням нетривкості матеріалу, свідчують результати фільтрації ґрунту запов-
із якого вони виготовлені, значні термічні на- нення об’єкта 5. Так, за даними С. А. Горба-
вантаження, цілком обґрунтованим виглядає ненка «нерозчинна фракція містила велику
припущення, що металургійні сопла не могли кількість дрібних відходів виробництва мета-
використовуватись протягом декількох плавок лу (заліза): окалину, ошлаковану глину, шла-
і мають за кількістю приблизно відповідати ки» (додаток 2). Наявність фракцій окалини є
кількості плавок. Проте, якщо металургійні наслідком відковування сирцевого заліза саме
шлакові конгломерати, які відповідають одно- на місці його виплавки.
му етапу виготовлення заліза, не є унікальними Слід також додати, що топографічні умови
серед археологічних знахідок, то металургійні пам’ятки «Наливайківка 2», яка розташована
сопла трапляються рідко. До того ж на деяких в вододільній рівнинний місцевості із сильною
Рис. 19. Наливайківка 1, об’єкт 6: 1, 4—8 — уламки давньоруського гончарного посуду; 2 — фрагмент стін-
ки горна з отвором; 3 — залізна криця; 9 — фрагмент візантійської амфори
заболоченістю та ймовірно поросла лісом в дав- ва притока Тетерева — права притока Дніпра).
нину, забезпечували необхідні умови для видо- На даний час струмок заведено в штучний ка-
бутку заліза, ведення лісових промислів — ви- нал, поруч з яким є великі заболочені ділянки.
добуток дьогтю, деревного вугілля, бортництво Поверхня вододілу в місці розташування посе-
та збиральництво. Слід зазначити, що пам’ятка лення має слабо виражений рельєф (перепади
Наливайківка 1 входить до найближчої про- висот на кількасот метрів складають не більше
мислової округи сільських поселень (Колонщи- 1—2 м). Первинний рельєф суттєво деформова-
на, Кременище), яка відома на правобережній ний за рахунок сучасних меліоративних споруд
Київщині в давньоруський час (Село… 2003, (канали, водозбірники тощо). Перепад висоти
с. 95—101). рівнини (176,2 м), де зафіксовані археологіч-
Пам’ятка Ферма 3 — поселення давньо- ні знахідки, відносно русла давнього струмка
руського часу (XI ст.) було відкрите у 2013 р. і (175,0 м) складає близько 1 м (рис. 2: 1). У дав-
додатково обстежене у 2017 р. Воно розташова- нину поселення могло займати південний сла-
не за 0,75 км на південний схід від садиб пів- бо виражений схил витоків струмка, що входив
денно-східної околиці с. Ферма та за 1,5 км на до лівих допливів р. Здвиж. Загальна площа
південь від автодороги Ферма—Королівка, на поширення знахідок становить приблизно 2 га.
схід від існуючої ЛЕП 750 кВ (рис. 1; 2: 1). Поверхня пам’ятки на час досліджень піддава-
Культурний шар зафіксований на підви- лася щорічній оранці, частково задернована, а
щенні лівого (південного) берега невеликого ближче до струмка поросла чагарником та зай-
струмка, який є лівим допливом р. Здвиж (пра- нята лісосмугою.
Рис. 20. Наливайківка 1, куль-

турний шар, уламки давньо-
руського гончарного посуду
У межах розкопу зафіксована така стратиг- форму з округлим ребром. Торці не оброблені
рафія (рис. 2: 1): (?) — помітні борозни від обробки та, можливо,
• 0—0,26/0,32 м — чорний гумусований супі- ділянки поверхні «дикого» каменю. На площинах
сок (орний шар); нанесено знак із чотирьох крапок, розташованих
• 0,26/0,32—0,46 м — сіро-чорний гумусова- в ромб-хрест, на одній площині три фігури, на
ний супісок, який містив археологічні знахідки другій — чотири. Висота пряслиця 1,3 см, діаметр
(культурний шар); ребра 2,2 см, отвору — 0,8 см (рис. 21: 15; 22: 10).
• 0,46/50 м і нижче — сіро-коричневий супі- 2. Ніж залізний — фрагмент черешка з ле-
сок з великою кількістю залізистих включень зом. Ніж невеликих розмірів з прямою спинкою,
(вкраплення, прошарки) без археологічних лезо відділене від черешка уступами. Довжина
знахідок (материк). уламка 3,8 см, максимальна товщина спинки
У межах розкопу стаціонарних археологічних 0,3 см (рис. 21: 17; 22: 3).
об’єктів виявлено не було. Із культурного шару 3. Ковадло (костиль?) залізне. Масивний
походять індивідуальні та масові знахідки дав- чотирикутній в перетині стрижень, який за-
ньоруського часу, опис яких подано нижче. вершується масивною «шляпкою» прямокутної
1. Пряслице з пірофілітового сланцю. Виготов- форми. Довжина виробу 3,5 см, розміри «шляп-
лене зі сланцю рожевого кольору. Має біконічну ки» 2,5 × 0,6 см (рис. 21: 19; 22: 1).
Рис. 21. Ферма 3, культурний шар: 1—8, 10, 11 — давньоруський гончарний посуд; 9 — стінка візантійсь-
кої амфори; 12—20 — індивідуальні знахідки (1—11 — глина; 12—14, 17—20 — залізо; 15 — пірофілітовий
сланець; 16 — бронза)
5. Ніж залізний, цілий. Ніж невеликих роз-

мірів з прямою спинкою, лезо відділене від че-
решка уступами. Довжина 7 см, максимальна
товщина спинки 0,3 см (рис. 21: 12; 22: 5).
6. Вудила залізні — збереглося одне гризло
з кільцем. Дріт, з якого воно зроблене, в пере-
тині круглий. Діаметр кільця 4,5 см, довжина
гризла 8 см. Максимальний перетин гризла
0,8 см (рис. 21: 18; 22: 9).
7. Посудина бронзова — фрагмент вінець,
деформований. Вінця потовщені (рис. 21: 16;
22: 2).
8. Криця залізна. Уламок криці сферичної фор-
ми. Загальні розміри 15 × 10 × 8 см (рис. 22: 6).
9. Напівфабрикат з рожевого сланцю. Ула-
мок сланцю рожевого кольору, який міг слугу-
вати сировиною для виробів дрібної пластики
(пряслиця, хрестика, тощо). Загальні розміри
уламка 2 × 5 × 6 см (рис. 22: 7).
10. Шило (наконечник стріли?) залізне. За-
лізний стрижень, чотирикутний в перетині.
Вістря і черешок в перетині чотирикутні. Дов-
жина 6 см, максимальний перетин 0,6 × 0,7 см
(рис. 21: 14).
11. Глиняний посуд давньоруського часу
представлений великою кількістю фрагментів
вінець, денець і стінок гончарної кераміки. Го-
ловним чином уламки могли належати горщи-
кам. Поверхня посудин шорстка, сірих або ко-
ричневих відтінків (частина має рожевий колір,
Рис. 22. Ферма 3, індивідуальні знахідки з культур-
ного шару поселення що пов’язане із вторинним випалом). У глині
можуть бути присутні домішки піску, дрібної
жорстви. Орнаментація представлена врізани-
4. Наконечник стріли залізний, вістря об- ми прямими та хвилястими лініями та нігтьо-
ламане. Наконечник черешкового способу вими вдавленнями. Інтерес становить уламок
кріплення, лезо має форму витягнутого ромба. стінки візантійської амфори (рис. 21: 1—7, 10,
Черешок в перетині чотиригранний, лезо в пе- 11). Зовнішня поверхня біла (ангоб), декоро-
ретині ромбоподібне. Загальна довжина улам- вана дрібними горизонтальними врізаними
ка 4,5 см, черешка 3 см, максимальний пере- лініями. На поверхні також простежуються два
тин вістря 0,9 × 0,4 см (рис. 21: 13). знаки графіті, нанесених врізаними лініями.
Глина рожевого кольору з домішкою дрібного Філюк, О. В. 2012. Добування заліза в південнорусь-
вапняку (?) (рис. 21: 9; 22: 8). Керамічний комп- ких землях Х—ХІІІ ст. (за матеріалами комплексу
лекс відноситься до ХІ ст. (рис. 21: 1—7). пам’яток біля с. Колонщина Макарівського району
Київської області). Київ: Центр учбової літератури.
Культурно-хронологічна характеристи-
ка. Пам’ятка «Ферма 3» є багатошаровим по-
селенням доби бронзи та давньоруського часу. REFERENCES
Основний культурний шар утворився саме в Bidzilia, V. I., Pankov, S. V. 2000. Zalizodobuvne vyrob-
давньоруський час ХІ—ХІІІ ст. Ділянка, яка nytstvo na terytorii Ukrainy ta Uhorshchyny na rubezhi I—
потрапила в зону рятівних розкопок, розташо- II tys. n. e. Arkheolohiia, 3, s. 98-112.
вана поблизу долини струмка, яка в давнину Petrauskas, O., Avramenko, M. 2017. Zvit pro pamiatk-
ookhoronni roboty (rozkopky) u zoni budivnytstva zakhodiv
була сильно заболочена. Відповідно, це могла PL 330 kV Chornobylska AES — Pivnichna na PS 750 kV
бути околиця давньоруського поселення, основ- «Kyivska» u 2017 r.). NA IA NAN Ukrainy, f. 64.
на частина якого розташовувалась у південному Petrauskas, O., Silaiev, O. 2017. Zvit pro arkheolohichni
напрямку (вглиб рівнини). Характер знахідок з rozvidky v zoni budivnytstva zakhodiv PL 330 kV Chornobyl-
ska AES — Pivnichna na PS 750 kV «Kyivska» u 2017 r. NA
культурного шару, отриманих під час розкопок IA NAN Ukrainy, f. 64.
та візуального обстеження поверхні, свідчить Selo… 2003. Selo Kyivskoi Rusi (za materialamy pivden-
про звичайний поселенський характер даної noruskykh zemel). Kyiv: Shliakh.
пам’ятки з постійним проживанням населення Filiuk, O. V. 2012. Dobuvannia zaliza v pivdennoruskykh
zemliakh Х—ХIII st. (za materialamy kompleksu pam’iatok
на його території. Про це може свідчити від- bilia s. Kolonshchyna Makarivskoho raionu Kyivskoi oblasti).
сутність виразних решток, пов’язаних з ремес- Kyiv: Tsentr uchbovoi literatury.
лами та промислами. Проте, знахідка «дикого»
уламка рожевого сланцю та пряслиця з цього
ж матеріалу, можливо, свідчить про наявність O. V. Petrauskas, A. V. Petrauskas
домашнього виробництва на даному поселен-
ні (пряслиця, хрестики тощо). Наявність стріл, EXPLORATION OF THE OLD
кінського спорядження вказує на заняття мис- RUS’ RURAL CRAFT AND LIVING
ливством. Уламки візантійських амфор та брон-
SETTLEMENTS IN KYIV REGION ON
зової посудини свідчить про торгівельні зв’язки
населення з міськими центрами Київської Русі. THE RIGHT BANK OF DNIEPER
Близькість пам’яток до зони покладів бо- In 2017 the archaeological exploration in the zone
лотної руди (залізодобувний центр в Колон- of construction of the transmission line in the Makariv
щині) та наближенням до потужного ринку district of Kyiv region took place. Three sites — Na-
збуту продукції (Київ) зумовило ремісничий lyvaikivka 1 (second half of the 10th — 11th, 12th—
характер поселення «Наливайківка 2». Цілком 13th centuries), Farm 2 (2nd—1st millennium BC) and
ймовірно, що воно входило до групи поселень, Farm 3 (11th century) were excavated. The total area of
excavation was 165 m2.
основною спеціалізаціє яких був видобуток та The settlement Nalyvaykivka 1 is located in the area
первинна обробка заліза. with high wetlands and had the necessary conditions
Матеріали поселення «Ферма 3» підтверд- for the extraction of iron and forestry — extraction of
жують положення про високий економічний tar, charcoal and harvesting. The site Nalivaykivka 1
рівень сільської округи Київщини в порівнянні was the Medieval industrial rural settlements.
з матеріальною культурою давньоруських міст. The site Nalyvaykivka 1 contains a lot of artifacts
Наявність візантійських амфор, скляних брас- related to iron production. They represent the different
stages of the metallurgical process. Fragments of fur-
летів, бронзових посудин, предметів військо-
nace for iron production have been found. The specific
вого або мисливського спорядження засвідчує design of the metallurgical furnace was ascertained.
торговельно-ремісничі стосунки сільського та The location near ore deposits (the iron-mining
міського населення Київської Русі. center in the Kolonshchyna region) and near the pow-
erful product market (Kyiv) led to the craft character
of the settlement. Probably it was part of the group of
ЛІТЕРАТУРА settlements pecialized in the production and primary
processing of iron.
Бідзіля, В. І., Паньков, С. В. 2000. Залізодобувне The materials of the Ferma 3 settlement confirm the
виробництво на території України та Угорщини на high economic level of the rural district of Kyiv region in
рубежі І—ІІ тис. н. е. Археологія, 3, с. 98-112. comparison with the material culture of the Old Rus cit-
Петраускас, О., Авраменко, М. 2017. Звіт про ies. There were no any archaeological objects excavated
пам’яткоохоронні роботи (розкопки) у зоні будів- at the settlement. But in the cultural layer the interest-
ництва заходів ПЛ 330 кВ Чорнобильська АЕС — ing finds were recorded: the bi-conical shape whorl made
Північна на ПС 750 кВ «Київська» у 2017 р.). НА ІА of pink shale; the small iron knife with a straight back,
НАН України, ф. 64. the blade separated from the shank ledge; the anvil (?)
Петраускас, О., Сілаєв, О. 2017. Звіт про археоло- will slip; the iron arrowhead with broken edge; iron bits;
гічні розвідки в зоні будівництва заходів ПЛ 330 кВ bronze vessel; metallurgical slag; shale fragment of pink;
Чорнобильська АЕС — Північна на ПС 750 кВ iron awl. The presence of Byzantine amphorae, glass
«Київська» у 2017 р. НА ІА НАН України, ф. 64. bracelets, bronze vessels, items of military or hunting
Село… 2003. Село Київської Русі (за матеріала- equipment testifies to the active trade and craft relations
ми південноруських земель). Київ: Шлях. of rural and urban population of Kyiv Rus.
Keywords: Kyiv Rus, settlement, marsh ore, iron, визначених фр-тів кісток великих свійських
metallurgical production. тварин. 11 невизначених фр-тів кісток дрібних
свійських тварин. 8 фр-тів кісток зі слідами
перебування у відкритому вогнищі, 6 чорного
ПЕТРАУСКАС Андрій Вальдасович, кандидат кольору і 2 — білого. Зуб М3 свині постійний,
історичних наук, старший науковий співробітник, довжина — 33,8, ширина — 18,9. Зуб Р4 вів-
Інститут археології НАН України, пр. Героїв Сталін- ці / кози з нижньої щелепи, молочний. Зуб РІІ
града, 12, Київ, 04210, Україна. бика свійського з верхньої щелепи, молочний,
PETRAUSKAS Andrii V., Candidate of Historical до 24 місяців. Зуб РІ бика свійського з нижньої
Sciences, Senior Research Officer, the Institute of Ar-
chaeology NAS of Ukraine, Heroiv Stalingrada ave., щелепи, молочний, до 24 місяців. Ікло свині з
12, Kyiv, 04210, Ukraine. нижньої щелепи, молочний. Зуб, зацеп, свині
ORCID: 0000-0002-9066-1376; з нижньої щелепи, молочний. Зуб Р2 бика свій-
e-mail: petrauskas@i.ua. ського з верхньої щелепи постійний. Фр-т ниж-
ПЕТРАУСКАС Олег Валдасович, кандидат істо- ньої щелепи свині з правого боку Р3—М2 — мо-
ричних наук, завідувач відділом, Інститут археоло- лочний, М3 — немає, вік 17—22 місяці. 2 фр-ти
гії НАН України, пр. Героїв Сталінграда, 12, Київ, хребців свині, доросла особина. Фр-т таранної
04210, Україна. бика свійського. Фр-т великогомілкової бика
PETRAUSKAS Oleh V., Candidate of Historical Sci- свійського. Фр-т променевої кота свійського.
ences, Head of Department, the Institute of Archaeol-
ogy NAS of Ukraine, Heroiv Stalingrada ave., 12, Kyiv,
Фр-т плечової кота свійського. Фр-т променевої
04210, Ukraine. свині. Фр-т таранної вівці / кози. Фр-т промене-
ORCID: 0000-0001-9117-4265; вої вівці / кози. Фр-т плечової дрібної свійської
e-mail: petrauskasoleg1963@gmail.com. тварини. 3 фр-ти невизначених кісток великих
свійських тварин, 1 з них зі слідами перебу-
Додаток 1 вання у відкритому вогнищі, чорного кольору.
16 невизначених кісток дрібних свійських тва-
Т. В. Бітковська рин, 6 із них зі слідами перебування у відкри-
тому вогнищі, чорного кольору.
ВИЗНАЧЕННЯ ОСТЕОЛОГІЧНИХ Об’єкт 6. Фр-т променевої вівці / кози.
РЕШТОК з ПОСЕЛЕННЯ Культурний шар. Фр-т великогомілкової
НАЛИВАЙКІВКА 1 бика свійського, доросла особина. Ікло свині з
нижньої щелепи. Зуб з нижньої щелепи бика
Попередня інформація про давньоруське по- свійського молочний, премоляр (вік до 24 міся-
селення Наливайківка 1 міститься у відповід- ців). Фр-т плечової дрібної свійської тварини.
ному щорічнику ІА НАН України (Петраускас, Фр-т нижньої щелепи свині, М3 молочний, мо-
Авраменко 2019). лода тварина (від 17 місяців). 7 фр-тів невиз-
Об’єкт 2. Фр-т невизначеної дрібної свійсб- начених кісток дрібних свійських тварин.
кої тварини.
Об’єкт 5. Фр-т п’ястної бика свійського (ши- * * *
рина діафізу — 25,0, поперечник діафізу —
18,8) . Фр-т плесневої бика свійського. Фр-т У культурному шарі було знайдено один зуб
плечової бика зі слідами зрізання м’яса. І фа- дорослої тварини і три зуби молодих (75 % на-
ланга вівці кози (повна довжина — 27,2, ши- лежить молодим тваринам).
рина діафізу — 7,4, поперечник діафізу — 9,1, В об’єкті 5 з 11 зубів три належать дорослим
ширина верхнього кінця —9,0, поперечник особинам 8 — молодим (72 % належить моло-
верхнього кінця — 11,9). Фр-т п’яткова вівці / дим тваринам).
кози, доросла особина. Фр-т плечової кота свій- Вікова ситуація об’єкта 5 і культурного шару
ського. Фр-т п’ястної свині. Фр-т таранної віці / співпадає. Така картина має свідчити про не-
кози (повна довжина — 33,9, ширина верхньо- достатню кормову базу для тварин на час іс-
го кінця — 20,0, довжина по середній лінії — нування поселення. І, можливо, про недостат-
27,3). Ікло свині нижня щелепа. Зуб Р1 свині ність їжі для людей.
молочний з нижньої щелепи, вік 12—16 міся- Мінімальна кількість особин:
ців. Зуб Р1 коня молочний з нижньої щелепи, кінь — 1 особина;
вік до 2,5 років. Фр-т тазової бика свійського. бик свійський — 2 особини;
Фр-т іншої суставної бика свійського зі сліда- свиня — 2 особини;
ми перебування у відкритому вогнищі. Фр-т вівця / коза — 2 особини;
ребра свині зі слідами розділування туші. Фр- кіт свійський — 1 особина.
т ІІІ фаланги бика свійського. Зуб моляр бика
свійського з верхньої щелепи, молочний, вік
від 18 місяців. Фр-т великогомілкової вівці / Література
кози. Виріб з рогу бика свійського (самка). 9 не- Петраускас, О., Авраменко, М. 2019. Охоронні до-
слідження на правобережній Київщині. Археологіч-
. Тут і далі, всі виміри подано в міліметрах. ні дослідження в Україні 2017 р., с. 107-108.
References 1 мм. Таким чином відсіяно близько 15—20 %

Petrauskas, O., Avramenko, M. 2019. Okhoronni dosli
загального обсягу проб. Надалі було проведено
dzhennia na pravoberezhnii Kyivshchyni. Arkheolohichni послідовні флотацію й промивання ґрунту. На
doslidzhennia v Ukraini 2017 r., s. 107-108. стадії флотації зібрано ботанічні рештки. На
стадії промивання (також з використанням ан-
БІТКОВСЬКА Тетяна Володимирівна, лаборант
тимоскітної сітки) відділено нерозчинну фрак-
І категорії, Інститут археології НАН України, пр. Ге-
роїв Сталінграда, 12, Київ, 04210, Україна. цію заповнення розмірами понад 1 мм (Горба-
BITKOVSKA Tetyana, Laboratory Assistant of the ненко 2016).
1st Category, the Institute of Archaeology NAS of Ukraine, Обидві фракції було перебрано вручну. Ре-
Heroiv Stalingrada ave., 12, Kyiv, 04210, Ukraine. зультатом перебирання легкої фракції стало
ORCID: 0000-0002-8609-1032; розділення матеріалів ботанічного походження
e-mail: allesligue@gmail.com. на палеоетноботанічні (див. нижче) та антра-
кологічні (передано на аналіз М. С. Сергєєвій)
Додаток 2 рештки.
Результатом перебирання нерозчинної фрак-
С. А. Горбаненко ції, що залишилась після промивання, стали
дрібні седименти антропогенного походження
ПОСЕЛЕННЯ НАЛИВАЙКІВКА 1: (переважно дрібні фрагменти гончарних виробів;
ФІЛЬТРАЦІЯ ҐРУНТУ І ПАЛЕО рештки зоологічного походження практично від-
ЕТНОБОТАНІЧНІ ВИЗНАЧЕННЯ сутні). Нерозчинна фракція містила велику кіль-
кість дрібних відходів виробництва металу (залі-
Фільтрація ґрунту. Для підвищення інфор- за): окалину, ошлаковану глину, шлаки.
мативності археологічних досліджень, керів- Усі три проби мали приблизно однакову на-
ництво експедиції прийняло рішення забрати сиченість названими категоріями.
на подальшу сепарацію з метою виявлення Зважаючи на однорідність заповнення,
дрібних решток біологічного походження пев- ймовірно, об’єкт існував упродовж короткого
ний обсяг ґрунту із заповнення археологічно- часу. За насиченістю ботанічними рештками
го об’єкту. На фільтрацію надано три проби (див. нижче), його не можна зарахувати до
ґрунту із різних шарів заповнення об’єкту 5 по об’єктів для зберігання продуктів харчування.
15—20 дм3 (близько п’яти стандартних відер). Наявність відходів залізоробного виробниц-
Об’єкт знаходився у секторах 1 і 2; ґрунт забра- тва однозначно свідчить про існування поряд
но з його східної половини, квадратів А, Д/3—4, об’єкту з виробництва заліза. Додамо, що подіб-
з шарів 1, 2, 6 (див. вище; попередню інформа- на обставина (виявлення значної кількості
цію див.: Петраускас, Авраменко 2019; Горба- дрібних часточок окалини), поряд із певними
ненко 2019, с. 370—371, рис. 10). Ґрунт доволі природничими даними, надала Ю. О. Пуго-
однорідний, дрібнозернистий (супіщаний, ловку додаткової аргументації у визначенні
піщаний?), на вигляд проби не відрізнялись об’єкту давньоруського часу з Глинського горо-
одна від одної. Завдячуючи таким механіч- дища (Полтавська обл.) як кузні (Пуголовок та
ним властивостям, його можна було частково ін. 2016; 2017; Пуголовок 2017).
просіяти. Із цією метою використано звичай- Палеоетноботанічні визначення. Зага-
ну антимоскітну сітку з коміркою близько 1 × лом профільтровано близько 50 дм3 ґрунту.
Таблиця 1. Результати визначення палеоетноботанічних матеріалів
Трав’янисті
Культурні Де-
Шар, № Бур’яни рева Ра-
Зерно- зом
Зернові бобові
P. m. T. a. S. c. H. v. A. sp. T. d? Cer. P. sp. A. f. Br. G. a. L. sp. R. sp. C. sp.
1 8 6 4 3 1 1 13 — 2 — 2 — 1 — 41
2 12 5 5 3 2 1 13 — 3 5 1 3 — — 53
6 7 9 4 2 1 — 8 1 0 3 2 — — 1 38
Разом 27 20 13 8 4 2 34 1 5 8 5 3 1 1 132
Примітки. Тут і в табл. 2, культурні: зернові: P. m. — Panicum miliaceum (просо); T. a. — Triticum aestivum
s. l. (пшениці м’які голозерні); S. c. — Secale cereale (жито); H. v. — Hordeum vulgare (ячмінь плівчастий);
A. sp. — Avena sp. (овес); T. d. — Triticum dicoccon? (пшениця двозернянка?); Cer. — Cerealia (зернові, не
визначено); зернобобові: P. sp. — Pisum sp. (горох); бур’яни: A. f. — Avena fatua (вівсюг); Br. — Brassicaceae
(капусстяні, або хрестоцвітні); G. a. — Galium aparine (підмаренник чіпкий); L. sp. — Lepidium sp. (хрінни-
ця); R. sp. — Rumex sp. (щавель); дерева: C. sp. — Corylus sp. (ліщина).
Рис. 1. Палеоетноботанічні матеріали зі зразків:

1 — шар 1; 2 — шар 2; 3 — шар 6
Зернівки і насіння культурних рослин виз-

начено завдяки його порівнянню з сучасною
порівняльною колекцією, раніше опрацьовани-
ми аналогічними зразками і широким колом
публікацій на цю тему. Бур’ян ідентифіковано
за атласом-визначником бур’янів України (Ве-
селовський, Лисенко, Манько 1988).
У зразках загалом виявлено 108 зернівок і
їхніх фрагментів злакових культурних рослин,
з яких 74 визначено до виду, 34 через погану
збереженість не визначено. Можливо, виявле-
но одну насінину зернобобових. Виявлено на-
сіння п’яти різних бур’янів загальною кількіс-
тю 22 од. Ще один фрагмент репрезентує дику
флору (рис. 1). Детальна інформація наведена
у табл. 1.
Із визначених матеріалів дві зернівки, подіб-
ні до пшениці двозернянки, мають погану збе-
реженість. Відсутність інших зернівок цього
виду, що краще збереглись, ставить під сумнів
правильність визначення. Викликає сумнів
також насінина гороху, що за розмірами при-
близно вдвічі менша за звичайний викопний
горох посівний з археологічних пам’яток. За
даними відомого палеоетноботаніка З. В. Яну-
За результатами флотування на ідентифіка- шевич, горох таких розмірів може належати до
цію отримано 132 од. палеоетноботанічних виду гороху польового, Pisum arvense (Януше-
матеріалів. Середня насиченість становить вич 1986, с. 29).
близько 26 од. / 10 дм3. Природна збереженість Зернівки вівса і вівсюга загалом подібні між
матеріалу за 5-бальною шкалою становить собою. Крім того, останній може давати гібридні
близько 2—3 балів (згідно з критеріями: Лебе- форми з вівсом посівним. Оскільки плівок вівса
дева 2019). посівного не знайдено, з упевненістю стверджу-
Рис. 2. Палеоетноботанічні спектри, за масою: І — окремо з шарів (1 — шар 1; 2 — шар 2; 3 — шар 6); ІІ —
узагальнений ПБСМ; скорочення: T. a. — Triticum aestivum s. l. (пшениці м’які голозерні); S. c. — Secale
cereale (жито); H. v. — Hordeum vulgare (ячмінь плівчастий); P. m. — Panicum miliaceum (просо); A. sp. —
Avena sp. (овес)
вати, що це саме культурна форма, неможливо. Таблиця 2. Розрахунки зернового господарства

За формами й пропорціями, в отриманих ма-
теріалах обидві форми подібні. Утім, чотири Шар, № T. a. S. c. H. v. P. m. A. sp.
зернівки відрізняються більшими розмірами,
через що вважаємо, що вони все-таки походять 1 42,1 23,6 20,3 9,8 4,2
з культурних посівів. Не виключено, що вза- 2 32,4 27,3 18,8 13,7 7,7
галі всі виявлені тут зернівки роду овес (4 + 5) 6 55,8 20,9 12 7,6 3,7
належать саме до гібридних форм. В середньому 43,7 23,9 16,9 10,3 5,2
До невизначених матеріалів належать силь-
но пошкоджені фрагменти зернівок культур-
них рослин, утім — більших за зернівки проса. казниками останньої чверті І тис. н. е. (добірку
Для відтворення зернового господарства інформації та джерел з палеоетноботаніки кін-
(співвідношення вирощуваних / вживаних у ця І — початку ІІ тис. див., напр.: Кравченко,
їжу зернових культур) використано індексацію Горбаненко 2017; Горбаненко 2018; Горбанен-
зернових культур: 1 зернівка … культури = ко, Сергєєва, Яніш 2018).
n зернівкам проса (пшениці м’які голозер- Овес і ячмінь могли використовувати як фу-
ні — 5,7, ячмінь плівчастий — 5,5, жито — 4,8, ражне зерно.
овес — 3,4, просо — 1; Горбаненко 2012). До Кількість бур’янів слід визнати доволі знач-
розрахунку не включено пшеницю двозер- ною (з урахуванням невизначених культурних
нянку, оскільки її визначення знаходиться зернових показник становить майже 1 : 5), що
під питанням. Розрахунки проведено окремо вказує на значну засміченість полів, а отже — і
для кожного зразка, хоча у кожному випадку їхнє тривале використання. З-поміж бур’янів
їх кількість менша за необхідний прийнятий цікавим є хрінниця. Вона зростає на солонча-
нами статистичний мінімум у 30 од. Складено ках і засолених ґрунтах лук, а також як бур’ян
також сукупний палеоетноботанічний спектр на полях біля доріг. Засмічувач озимих і яро-
зернових культур, заснований на індексації вих культур, особливо на солонцюватих ґрун-
загальної кількості (себто — за масою), а не на тах. Однак, не виявлено важливого «маркера»
виведенні середнього показника з відсоткових озимих посівів — стоколосу. Решта бур’янів не
співвідношень (табл. 2; рис. 2), який коректні- представляє значного інтересу для аналізу.
ше відображає зернове господарство. Додамо, Частину з них можна використовувати у госпо-
що такий ПБСМ характеризує період існування дарстві — у їжу або як лікарські рослини (див.
об’єкту (а не всієї пам’ятки). Рева, Рева 1976; Веселовський, Лисенко, Мань-
Загальний показник найпродуктивніших ко 1988).
зернових (пшениці м’які голозерні і жито) ма- Прикінцеві положення. Важливою є
ють абсолютну перевагу, що свідчить про висо- знахідка фрагмента шкаралупи горіха ліщи-
кий рівень обробітку ґрунту. Просо представле- ни. По-перше, це чіткий і рідкісний показник
не показниками подібними, або трохи вищими існування однієї з привласнювальних форм
за подібні дані останньої чверті І тис. н. е. Овес господарювання — збиральництва; нині такі
має стабільно низьку частку, порівнювану з по- знахідки досі залишаються одиничними. По-
друге, ліщина слугує маркером існування в Рева, М. Л., Рева, Н. Н. 1976. Дикі їстівні росли-
навколоселищній зоні поселення широколис- ни України. Київ: Наукова думка.
тих (або принаймні мішаних) лісів, у яких вона Янушевич, З. В. 1986. Культурные растения Се-
верного Причерноморья: палеоэтноботанические
є підліском. Такі ліси можуть і не становити
исследования. Кишинев: Штиинца.
основного масиву, а знаходитись по балкам,
ярам і берегам струмків і невеликих річок. У
цьому відношенні цікавими можуть виявитися References
антракологічні визначення, які також дають Veselovskyi, I. V., Lysenko, A. K., Manko, Yu. P. 1988. At-
опосередковане уявлення про флору навколо las-vyznachnyk bur’ianiv. Kyiv: Urozhai.
поселення. Gorbanenko, S. A. 2012. Selskoe khoziaistvo do obrazovaniia
Kievskoi Rusi. In: Slaviane Vostochnoi Evropy nakanune obra-
zovaniia Drevnerusskogo gosudarstva: Materialy mezhdunarodnoi
Література nauchnoi konferentsii, posviashchennoi 110-letiiu so dnia rozhde-
niia Ivana Ivanovicha Liapushkina (1902—1968) 3—5 dekabria
Веселовський, І. В., Лисенко, А. К., Манько, Ю. П. 2012 g., Sankt-Peterburg. Sankt-Peterburg, s. 106-109.
1988. Атлас-визначник бур’янів. Київ: Урожай. Horbanenko, S. A. 2016. Flotatsiia y promyvannia yak
Горбаненко, С. А. 2012. Сельское хозяйство до об- metody arkheolohichnykh doslidzhen: realii y perspektyvy.
разования Киевской Руси. В: Славяне Восточной Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 1 (18): Kolektsii Nau-
kovykh fondiv Instytutu arkheolohii NAN Ukrainy. Problemy
Европы накануне образования Древнерусского госу- ta vidkryttia, s. 137-144.
дарства: Материалы международной научной кон- Horbanenko, S. A. 2018. Porivnialnyi analiz silskoho hos-
ференции, посвященной 110-летию со дня рождения podarstva peredodnia utvorennia Davnoi Rusi. Arkheolohiia i
Ивана Ивановича Ляпушкина (1902—1968) 3—5 де- davnia istoriia Ukrainy, 1 (26), s. 301-320.
кабря 2012 г., Санкт-Петербург. Санкт-Петербург, Horbanenko, S. 2019. Paleoetnobotanichni vyznachen-
с. 106-109. nia 2017 r. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2017 r.,
Горбаненко, С. А. 2016. Флотація й промивання s. 362-371.
як методи археологічних досліджень: реалії й перс- Horbanenko, S., Serhieieva, M., Yanish, Ye. 2018. Pryrod-
nychi doslidzhennia Vypovzivskoho arkheolohichnoho kom-
пективи. Археологія і давня історія України, 1 (18):
pleksu. Podesennia v konteksti Yevropeiskoi istorychnoi ta
Колекції Наукових фондів Інституту археології НАН pryrodnoi spadshchyny, 1, s. 20-29.
України. Проблеми та відкриття, с. 137-144. Kravchenko, R. A., Horbanenko, S. A. 2017. Materialy do
Горбаненко, С. А. 2018. Порівняльний аналіз vyvchennia zemlerobstva meshkantsiv horodyshcha Rady-
сільського господарства передодня утворення Дав- chivske 3. In: Skyba, A. V., Horbanenko, S. A., (red.). Yevro-
ньої Русі. Археологія і давня історія України, 1 (26), peiska arkheolohiia I tysiacholittia n. e.: Zbirnyk naukovykh
с. 301-320. prats na chest Liany Vasylivny Vakulenko. Kyiv: IA NAN
Горбаненко, С. 2019. Палеоетноботанічні визна- Ukrainy, s. 267-274.
чення 2017 р. Археологічні дослідження в Україні Lebedeva, E. Iu. 2009. Rekomendatsii po sboru obraztsov
dlia arkheobotanicheskogo analiza. Analiticheskie issledova-
2017 р., с. 362-371. niia laboratorii estestvennonauchnykh metodov, 1, s. 258-267.
Горбаненко, С., Сергєєва, М., Яніш, Є. 2018. При- Petrauskas, O., Avramenko, M. 2019. Okhoronni dosli
родничі дослідження Виповзівського археологічного dzhennia na pravoberezhnii Kyivshchyni. Arkheolohichni
комплексу. Подесення в контексті Європейської іс- doslidzhennia v Ukraini 2017 r., s. 107-108.
торичної та природної спадщини, 1, с. 20-29. Puholovok, Yu. O. 2017. Kovalska maisternia XIII—XIV st.
Кравченко, Р. А., Горбаненко, С. А. 2017. Матеріа- v Povorskli. Arkheolohiia, 3, s. 128-136.
ли до вивчення землеробства мешканців городища Puholovok, Yu. O., Volodarets-Urbanovych, Ya. V., Hor-
Радичівське 3. В: Скиба, А. В., Горбаненко, С. А., banenko, S. A., Serhieieva, M. S., Yanish, Ye. Yu. 2016. Mizh-
dystsyplinarni doslidzhennia Hlynskoho arkheolohichnoho
(ред.). Європейська археологія І тисячоліття н. е.:
kompleksu v 2015 r. Arkheolohichni doslidzhennia Bilskoho
Збірник наукових праць на честь Ліани Василівни horodyshcha — 2015, s. 103-127.
Вакуленко. Київ: ІА НАН України, с. 267-274. Puholovok, Yu. O., Volodarets-Urbanovych, Ya. V., Hor-
Лебедева, Е. Ю. 2009. Рекомендации по сбору об- banenko, S. A., Serhieieva, M. S. 2017. Mizhdystsyplinarni
разцов для археоботанического анализа. Аналити- doslidzhennia Hlynskoho arkheolohichnoho kompleksu v
ческие исследования лаборатории естественнона- 2016 rotsi. Arkheolohichni doslidzhennia Bilsskoho horodysh-
учных методов, 1, с. 258-267. cha — 2016, s. 105-121.
Петраускас, О., Авраменко, М. 2019. Охоронні до- Reva, M. L., Reva, N. N. 1976. Dyki yistivni roslyny
слідження на правобережній Київщині. Археологіч- Ukrainy. Kyiv: Naukova dumka.
Yanushevych, Z. V. 1986. Kulturnye rastenyia Severnoho
ні дослідження в Україні 2017 р., с. 107-108. Prychernomo-ria: paleoetnobotanycheskye yssledovanyia. Ky-
Пуголовок, Ю. О. 2017. Ковальська майстерня shynev: Shtyyntsa.
XIII—XIV ст. в Поворсклі. Археологія, 3, с. 128-136.
Пуголовок, Ю. О., Володарець-Урбанович, Я. В., ГОРБАНЕНКО Сергій Анатолійович, кандидат
Горбаненко, С. А., Сергєєва, М. С., Яніш, Є. Ю. 2016. історичних наук, старший науковий співробітник,
Міждисциплінарні дослідження Глинського архео- Інститут археології НАН України, пр. Героїв Сталін-
логічного комплексу в 2015 р. Археологічні дослід- града, 12, Київ, 04210, Україна.
ження Більського городища — 2015, с. 103-127. GORBANENKO Serhiy, Candidate of Historical
Пуголовок, Ю. О., Володарець-Урбанович, Я. В., Sciences, Senior Research Officer, the Institute of
Горбаненко, С. А., Сергєєва, М. С. 2017. Міждис- Archaeology NAS of Ukraine, Heroiv Stalingrada ave.,
циплінарні дослідження Глинського археологічного 12, Kyiv, 04210, Ukraine.
комплексу в 2016 році. Археологічні дослідження ORCID: 0000-0003-4786-0369,
Більсьского городища — 2016, с. 105-121. e-mail: gorbanenko@gmail.com.
УДК 904.4(477.41)“653” DOI: 10.37445/adiu.2020.02.19
Л. В. Чміль, В. К. Козюба
Нові давньоруські пам’ятки

на Нижньому Тетереві
У статті подано коротку характеристику мочок» в Пироговичах (Похилевич 2007, с. 159),

давньоруських пам’яток, розташованих на берегах а В. Б. Антонович — укріплену пам’ятку в
нижньої течії р. Тетерев. За останнє десятиліття Медвині (Антонович 1895, с. 5). Городища в
автори й інші дослідники обстежили 15 поселень, з
Іванкові і Медвині неодноразово обстежува-
22 відомих на цій території. Більше половини по-
селень (12) розташовані на підвищеннях у заплавах лись, хоча деякі питання (час спорудження
Тетерева і Здвижа, що засвідчує перспективність укріплень, розмір супутніх селищ) ще залиша-
пошуку середньовічних пам’яток на інших ділянках ються (Козюба 2016, с. 47). Місце розташуван-
долин цих річок. ня і датування городищ в Пироговичах і біля
Фрузинівки досі не з’ясовані, і підтвердження
Ключові слова: поселення, середньовіччя, запла- їх існування потребує спеціальних досліджень.
ва, розвідка, нижній Тетерев.
Також у ХІХ ст. біля с. Фрузинівка (друга наз-
Заліснена територія Київського Полісся до- ва — Поділ) існували дві групи курганів (35 і
недавна залишалась майже суцільною білою 5 насипів), які, можливо, також відносились до
плямою на археологічній карті України. Ок- часів давньої Русі (Антонович 1895, с. 5).
ремі пам’ятки, виявлені у цьому регіоні, розта- Селище на захід від Фрузинівки ще 1940 р.
шовуються переважно на берегах найбільших обстежив П. М. Третьяков, який вважав його
річок — Дніпра, Прип’яті, Тетерева, Уші (Ужа). городищем, відомим з ХІХ ст., із зруйнова-
Серед усіх пам’ятки часів Київської Русі вив- ними укріпленнями (Третьяков 1941, с. 124;
чені тут щонайменше (Сєров 2016, с. 32). Від- Чміль 2016, с. 62). Під час роботи експедиції з
сутність інформації щодо пам’яток Х—ХІІІ ст. у вивчення берегів Дніпра на місці майбутнього
цій частині Подніпров’я не дозволяє об’єктивно Київського водосховища у 1962 р. була обсте-
оцінити характер і щільність заселення півночі жена ділянка нижньої течії р. Тетерів в районі
Київського Полісся, динаміку внутрішньої ко- сіл Ритні, Богдани, хут. Тетерівський (правий
лонізації останнього, топографічні особливості берег) і Грині, Лапутьки, Ротичі, Страхоліс-
розташування поселенських структур. Розвід- ся (лівий берег), завдяки чому давньоруські
ки, проведені в останні роки за участі авторів матеріали були виявлені в трьох пунктах. На
на берегах р. Тетерів (в межах Іванківського р- західному краю с. Богдани було розчищено
ну Київської обл.), дозволили уточнити місцез- вуглисту пляму розміром 3 × 2 м (залишки
находження кількох відомих раніше пам’яток споруди?), насичену перепаленими кістками,
зазначеного часу та відкрити нові. шматками печини і уламками посуду часів
Як і в інших частинах Південної Русі, перші Київської Русі (Телегин и др. 1962, с. 77—78;
свідчення про місцеві середньовічні пам’ятки, Кучера и др., 1984, с. 43—44). Вивчення ма-
ще ХІХ ст., відносяться до городищ. Два з теріалів експедиції 1962 р. з цієї пам’ятки вка-
них — в Іванкові та між Ораним і Фрузинів- зало на приналежність згаданої кераміки до
кою, згадує І. І. Фундуклей (Фундуклей 1848, післямонгольського часу (Капустін 2011, с. 121,
с. 40—41). Л. І. Похилевич додає до них ще «за- 122, рис. 2: 3—5), відтак наявність тут давнь-
оруського горизонту потребує підтверджен-
© Л. В. Чміль, В. К. Козюба, 2020 ня. Біля с. Лапутьки у східній частині дюни
(ур. Бдунь або Мосієва Нива) в кількох шурфах виключено, досліджений О. М. Кухарською

виявлено давньоруські матеріали, в тому числі 1980 р. У 1992 р., за повідомленням О. В. Сєро-
об’єкт з керамікою, кітками тварин, печиною і ва, А. П. Савчук на південно-західному краю
залізними шлаками, уламком бронзової пряж- райцентру в ур. Гулярний Яр на площі 2 га
ки (Телегин и др. 1962, с. 78). Навпроти захід- знайшов кераміку рубежу Х—ХІ ст. (Сєров
ного краю цього ж села (ур. Брід) в заплаві на 2016, с. 36). У 1993 р. О. В. Сєров разом із коле-
західному краю дюни у видуві і шурфах виявле- гами (П. М. Покас, О. Б. Солтис, Ю. Г. Колосов)
но кераміку і шлаки, в одному з шурфів — яму здійснив масштабні розвідки на нижньому Те-
з подібними знахідками (Телегин и др. 1962, тереві, під час яких були оглянуті відомі рані-
с. 79). На обох поселеннях П. П. Толочком було ше давньоруські пам’ятки (Заруддя, Підгайне,
проведено розвідкові розкопки, під час яких городище в Іванкові, Прибірськ) та відкриті
зафіксовано давньоруський культурний шар і нові поселення біля сс. Прибірськ (правий бе-
виявлено кілька господарських споруд і ям, в рег Тетерева), Хочева, Оране (Серов 1993, с. 2,
яких знайдено кераміку Х—ХІІ ст., пряслиця з 5, 7, 9—11).
пірофілітового сланцю, залізні речі (ножі, кре- Таким чином, до кінця ХХ ст. в нижніх
сала), точильні камені, залізні шлаки і уламки течіях р. Тетерів і її допливу р. Здвиж (в межах
ошлакованих стінок горнів. Обидві пам’ятки Іванківського р-ну) було виявлено 13 поселень
мали спеціалізований характер, пов’язаний із Х—ХІІІ ст. Практично всі вони потребували до-
виробництвом заліза (Телегин и др. 1962, с. 82; даткових обстежень для уточнення їх локації,
Толочко 1980, с. 163; Кучера и др., 1984, с. 33). топографічних умов розташування, хронології
У цей же час П. П. Толочко провів шурфу- і стану збереженості.
вання поселення («городища») на захід від Починаючи з 2010 р., було відновлено пошук
Фрузинівки, під час якого були знайдені чис- і вивчення археологічних пам’яток цього регіо-
ленні матеріали ХІІ—ХІІІ ст. (Толочко 1963, ну. Експедиція Державного наукового центру
с. 9). Під час розвідки 1967 р. біля Приборська захисту культурної спадщини від техногенних
І. П. Русанова виявила поселення з керамі- катастроф (ДНЦЗКСТК) під керівництвом
кою часів Київської Русі (Русанова 1967, с. 19). С. В. Переверзєва оглянула ділянку лівого бе-
Окремі знахідки цього ж часу (залізне вістря рега Тетерева від Зорина до Страхолісся. Тут
стріли, пірофілітове пряслице) були знайдені було відкрито нову пам’ятку біля Горностайпо-
мешканцями с. Оране в ур. Борок на правому ля (Горностайпіль 2 і 2А) і обстежено селище
березі Тетерева (Петровська 1971, с. 83, рис. 1, біля городища Медвин (Медвин 1 і 1А) (Пере-
2, 4, 85). У 1979 р. біля с. Заруддя на дюні за- верзєв, Сорокун, Хоптинець 2016, с. 81). Тоді
плави лівого берега р. Ірша Л. Л. Залізняком ж учасниками експедиції А. П. Томашевським
і В. І. Неприною зібрано кераміку ХІ—ХІІІ ст. і С. В. Павленком знайдено давньоруські ма-
і залізні шлаки (Зализняк, Неприна 1980, теріали на пам’ятці Зорин 2.
с. 272). У 2013 р. Л. В. Чміль і А. А. Чекановський
Отже, на рубежі 1970—80-х рр. у цьому ре- ретельно обстежили городище в Іванкові і
гіоні були відомі два давньоруських городища зібрали на ньому та прилеглій території ке-
із супутніми селищами, п’ять селищ (одне з раміку, переважно кінця Х—ХІ ст. (Чміль, Ко-
яких вважали городищем) і місцезнаходження, зюба, Чекановський 2016, с. 94, 95, рис. 2: 2)
яке вказувало на існування ще одного селища. (рис. 1). Також ними було оглянуто поселення
Більша частина цих пам’яток була описана в (Іванків 2), виявлене А. П. Савчуком, і знайде-
археологічній карті давньоруських пам’яток но там кераміку ХІ ст. (Чміль, Козюба, Чека-
Середнього Подніпров’я (Кучера и др., 1984, новський 2016, с. 94) (рис. 2: 1, 2). Наступного
с. 29, рис. 5). року нами було з’ясовано локацію поселення в
У 1980-х — на початку 1990-х рр. були про- Підгайному. Воно розташоване на високому бе-
ведені нові розвідки, які виявили ще декілька резі Тетерева і займає ділянку розміром близь-
поселень. У 1980 р. О. М. Кухарською знайдено ко 200 × 75 м. На пам’ятці виявлено кераміку
поселення на лівому березі р. Здвиж біля с. Со- ХІ—ХІІ ст. (рис. 2: 6—11). Тоді ж було відкрито
снівка (Кухарская 1980, с. 8, пункт 14). У цьо- багатошарову пам’ятку Іванків 3, на якій знай-
му ж році нею було обстежено два пункти біля дено нечисленну кераміку ХІ ст. (Чміль, Козю-
с. Заруддя (Заруддя ІІ і біля гирла Ірші), на ба, Чекановський 2016, с. 96) (рис. 2: 3—5).
яких зібрано кераміку як давньоруського, так У 2016 р. авторами разом із Н. В. Хамайко
і післямонгольського часу, але звіт робіт до На- було здійснено розвідку за маршрутом Фру-
укового архіву ІА не надійшов (Капустін 2011, зинівка—Оране—Хочева—Прибірськ. У ре-
с. 122, рис. 3: 1—15, с. 124). Ймовірно, один з зультаті було уточнено розташування двох
цих пунктів був відкритий Л. Л. Залізняком у давньоруських пам’яток і виявлено дві нові.
1979 р. Під час розвідки М. І. Фрідмана 1985 р. Поселення на західному краю Фрузинівки
було знайдено селища біля сіл Підгайне і За- (Фрузинівка 1) займає мис і частину плато ви-
руддя (на краю борової тераси лівого берега сокого (до 10 м) берега р. Тетерів. Орієнтовний
Тетерева), але звіт по цих роботах не зберігся розмір пам’ятки — 170 × 50 м. На ній знайде-
(Сєров 2016, с. 38). Другий із цих пунктів, не но уламки давньоруської кераміки, фрагменти
Чміль, Л. В., Козюба, В. К. Нові давньоруські пам’ятки на Нижньому Тетереві
Рис. 1. Вінця горщиків кінця Х—ХІ ст. з городища Іванків і селища біля нього (пам’ятка Іванків 1)
Рис. 2. Вінця горщиків ХІ—ХІІ ст. з поселень: 1, 2 — Рис. 3. Знахідки давньоруського часу з поселень:
Іванків 2; 3—5 — Іванків 3; 6—11 — Підгайне 2 1—8 — Оране 1; 9 — Оране 2; 10—13 — Оране 3; 14,
15 — Фрузинівка 1
шлаків і криці, уламок пірофілітового прясли- на південний захід від Ораного (Оране 3), відо-
ця (рис. 3: 14, 15). Огляд берегового урвища за- ме за розвідкою 1993 р., розташоване на краю
свідчив, що на пам’ятці відсутні сліди рову, і корінного берега Тетерева. На поверхні і при
вона не є городищем (Чміль, Козюба, Хамайко шурфуванні тут знайдено кераміку ХІ — пер-
2018, с. 101). Відоме з ХІХ ст. городище («Оран- шої половини ХІІІ ст. (Чміль, Козюба, Хамайко
город») між селами Оране і Фрузинівка, яке 2018, с. 102—103) (рис. 3: 10—13).
згадується в працях І. І. Фундуклея, Л. І. По- Нову пам’ятку було відкрито в самому с. Ора-
хилевича і В. Б. Антоновича і яке дослідники не (Оране 1). Вона займає мисовидне піщане
ХХ ст. пов’язували з цією пам’яткою, слід шу- підвищення, що на 2 м здіймається над запла-
кати в заплавній частині Тетерева. Поселення вою Тетерева. Розмір пам’ятки — 175 × 100 м.
М. І. Фрідман (Сєров 2016, с. 37). Поселення

займає терасу висотою до 2—3 м над заплавою
і старицею Тетерева, розташовану у підніжжя
високої дюнної гряди, вкритої лісом. Розмір
пам’ятки — 150 × 25 м. На задернованій по-
верхні і в піщаних видувах знайдено кераміку
ХІІ—ХІІІ ст., уламок жорна товщиною 3 см (по
бортику — понад 4 см), поодинокі фрагменти
шлаків (рис. 4: 5, 6; 5). При шурфуванні зафік-
совано культурний шар потужністю 0,6 м (вер-
хній коричневий — 0,3 м, під ним — чорний з
вугликами і дрібними шматочками печини —
0,3 м).
У цій же заплавній частині розташовані ще
два поселення. Оране 6 займає дещо видовже-
не по лінії північ—південь дюнне підвищення
на схід від однієї з стариць Тетерева. Висота
підвищення — до 4 м від рівня стариці. Роз-
мір пам’ятки — 70 × 50 м. На поверхні дюни,
частково розвіяній, знайдено кілька десятків
уламків кераміки ХІІ—ХІІІ ст. (рис. 4: 7). Куль-
Рис. 4. Знахідки давньоруського часу з поселень: турний шар має товщину 0,16—0,26 м. Посе-
1—4 — Прибірськ 2; 5, 6 — Оране 4; 7 — Оране 6,
8—10 — Оране 8; 11 — Зорин 3; 12 — Зорин 5
лення Оране-8 розташоване трохи ближче до
Тетерева. Воно займає західну частину підви-
щення, оточеного з трьох сторін старицями.
Розмір поселення — 100 × 50 м. На задерно-
ваній поверхні знайдено уламки кераміки пер-
шої половини ХІІІ ст. (рис. 4: 8—10). У шурфі
зафіксовано культурний шар товщиною 0,4 м
(зверху — 0,25 м світло-коричневого ґрунту,
під ним — 0,1—0,15 м темно-сірого).
Між селами Фрузинівка і Зорин було вияв-
лено 2 поселення. Зорин-3 займає пласке, ледь
помітне підвищення у заплаві, оточене з усіх
боків заболоченими низинними ділянками.
Воно видовжене із заходу на схід. Орієнтовний
Рис. 5. Уламок давньоруського жорна з поселення розмір пам’ятки — 270 × 75 м. На задернованій
Оране 4 поверхні зібрані нечисленні уламки кераміки
давньоруського часу, у тому числі вінце ХІ ст.
(рис. 4: 11). У шурфі, закладеному в східній,
На ній знайдено кераміку ХІ—ХІІ ст., уламок менш високій, частині поселення, товщина
пірофілітового сланцю (рис. 3: 1—8). Біля цьо- культурного шару становила 0,5 м (верхній ко-
го поселення на дюні виявлено інше (Оране 2), ричневий шар — 0,2 м, нижній темно-сірий —
де на площі 50 × 25 м зібрано десяток уламків 0,3 м).
давньоруської кераміки (Чміль, Козюба, Ха- Зорин 5 відкрито за кілька сотень метрів від
майко 2018, с. 101—102) (рис. 3: 9). попереднього. Селище займає невелику терасу
2019 р. в Іванківському р-ні було проведено висотою 1 м біля підніжжя дюнного підвищен-
нові обстеження. Л. В. Чміль і А. А. Чекановсь- ня. Розмір пам’ятки — 50 × 20 м. На поверхні
кий з’ясували місце розташування давньорусь- та в шурфі виявлено уламки давньоруської ке-
кого поселення біля Прибірська (Прибірськ 2), раміки. Також у шурфі трапився залізний ніж
відомого за розвідкою І. П. Русанової 1967 р. (рис. 4: 12). Товщина культурного шару — 0,3 м
На береговому підвищенні, що на кілька мет- (верхній коричневий — 0,15—0,2 м, нижній
рів здіймається над заплавою, на краю села чорний — 0,1—0,15 м).
знайдено кераміку Х—ХІ ст. (рис. 4: 1—4). Поселення Воропаївка 3 розташоване в за-
Цього ж року авторами було обстежено ще плаві р. Здвиж на північний схід від села. Воно
шість поселень, більшість з яких є новими. У займає невисоку дюну лівого берега річки,
заплаві правого берега Тетерева між селами частково задерноване. Розмір пам’ятки — 50 ×
Оране і Фрузинівка в ур. Борок локалізовано 25 м. На ній знайдено кілька уламків ліп-
поселення (Оране 4), з яким були пов’язані ної і гончарної кераміки, які, за визначенням
знахідки вістря стріли і пірофілітового прясли- Є. В. Синиці, можна віднести до ІХ—Х ст. Ліп-
ця кінця 1960-х рр. Це місце оглядали у 1972 р. ні вінця — відігнуті назовні, заокруглені або
М. П. Кучера (в пошуках городища) і в 1985 р. з косою зрізкою. Частина з них прикрашена
Рис. 7. Схема розташування пам’яток Х — першої

половини ХІІІ ст. на нижньому Тетереві: І — городи-
ща; ІІ — поселення; ІІІ — поселення, локація яких
потребує уточнення
Русі. На думку керівника Києво-Поліської ек-

спедиції А. І. Тереножкіна, ця ситуація була
пов’язана із слабкою заселеністю Поліського
регіону, який використовувався мешканцями
лісостепової смуги Середнього Подніпров’я як
місце своїх лісних промислів і, можливо, як
зона пригону на літо і випасу худоби на при-
дніпровських луках (Тереножкин 1962, с. 7).
Рис. 6. Ліпна та гончарна кераміка ІХ—Х (?) ст. з
Невеликі розкопки заплавних пам’яток біля
поселення Воропаївка 3 Лапутьків на Тетереві (П. П. Толочко) і Но-
восілок на Дніпрі (Д. Т. Березовець) вказали,
як відзначив керівник Київської експедиції
косими насічками або вдавленнями по верхнь- 1962—1964 рр. Д. Я. Телегін, на існування літ-
ому краю (рис. 6). Товщина культурного шару ніх тимчасових поселень Х—ХІ ст., які розта-
в шурфі — 0,5 м (верхній коричневий з тон- шовувались в місцях, багатих на болотну руду
кою лінзою піску — 0,2 м, нижній темно-сірий і вкритих дубовим лісом, що сприяло випалю-
мішаний з вугликами і керамікою — 0,3 м). ванню деревного вугілля і виплавці заліза.
Не виключено, що це поселення — обстежена Про це свідчать виявлені під час розкопок чис-
О. В. Сєровим у 1993 р. пам’ятка, прив’язана ленні вугільні ями і залишки залізоплавиль-
ним до с. Прибірськ, але її загальний лаконіч- них горнів (Телегін 1965, с. 98). П. П. Толочко
ний опис у звіті 1993 р. і подана в ньому схе- досліджені ним поселення біля Лапутьків та-
ма розташування пам’ятки не дають підстав кож вважав сезонними поселеннями рудників
стверджувати це напевне. (Толочко 1980, с. 163).
На сьогодні в пониззі Тетерева відомо понад Відомі в нижньому Потетерев’ї заплавні по-
два десятка пам’яток Х — першої половини селення попередньо можна віднести до трьох
ХІІІ ст. Серед них два городища з селищами і груп. До першої належать традиційні сели-
22 поселення (рис. 7). Із них місця розташуван- ща із стаціонарним населенням. Вони мають
ня 16 поселень відомі точно (Підгайне, Іван- найбільші, порівняно з іншими заплавними
ків 2, 3, Прибірськ 2, Оране 1—3, Фрузинів- пам’ятками, розміри. Серед знахідок присут-
ка 1, Зорин 1, 3, 5, Горностайпіль 2 на лівому ні такі маркери, як пряслиця з пірофілітового
березі Тетерева; Оране 4, 6, 8 на правому бе- сланцю і кам’яні жорна (Оране 4). Іншу групу
резі Тетерева; Воропаївка 3 — на лівому березі становлять пам’ятки, які прийнято назива-
р. Здвиж), локацію інших (Заруддя, Лапуть- ти сезонними, мешканці яких (чи їх частина)
ки — по два поселення, Хочева, Соснівка) не- заселяли місце після водопілля і проживали
обхідно з’ясувати або підтвердити. до осінніх холодів. В подальшій історії такий
Як видно з наведених матеріалів, більше по- тип поселень, дещо трансформувавшись, пе-
ловини виявлених поселень розташовувалась ретворився на хутір. Вірогідно, промисловий
на підвищеннях у заплавах Тетерева і Здви- характер могли мати обидві групи. Останню
жу. Наскільки така пропорція характерна для групу утворюють пам’ятки, які займають неве-
пам’яток всієї течії нижнього Тетерева, наразі лику площу (переважно до 1 тис. м2) і містять
сказати неможливо, адже обстеженою є лише незначну кількість кераміки. Вони, ймовір-
незначна частина регіону. Тим не менше, знай- но, пов’язані із господарською діяльністю в
дені в заплаві пам’ятки привертають увагу. Ще заплаві і маркують місця стоянок, де зупи-
після обстеження долини Дніпра на початку нялись і проживали в легких спорудах люди,
1960-х рр. вона була охарактеризована як «на- зайняті тимчасовими справами — пастухи літ-
вдивовижу слабо заселена» в епоху Київської ніх таборів худоби, рибалки. Прикладом такої
пам’ятки є поселення Іванків 3 і Зорин 5. Меш- Русанова, И. П. 1967. Отчёт о работе Древлян-
канців останніх двох типів поселень в пізнь- ского отряда за 1967 г. НА ІА НАН України, ф. 64,
осередньовічний час стали називати уход- 1967/28.
Серов, О. В., Покас, П. М., Солтис, О. Б., Коло-
никами.
сов, Ю. Г. 1993. Звіт про розвідки в Іванківському
Такий поділ заплавних давньоруських посе- районі Київської області у 1993 р. НА ІА НАН Ук-
лень є дещо умовним і спирається на ознаки і раїни, ф. 64.
характеристики, отримані під час розвідки — Сєров, О. В. 2016. Київське Полісся Х—ХІІІ ст. за
розмір, кількість підйомного керамічного ма- археологічними даними. Археологія і давня історія
теріалу і насиченість ним культурного шару, України, 3 (20): Дослідження Київського Полісся,
інші знахідки. Кераміка на цих пам’ятках с. 32-40.
відноситься як до Х—ХІ, так і до ХІІ—ХІІІ ст., Телегин, Д. Я., Березанская, С. С., Митрофанова,
В. И., Круц, В. А. 1962. Отчёт об археологических
що засвідчує процеси подальшого освоєння за-
исследованиях в зоне Киевского водохранилища в
плавних територій і появи нових поселень на- 1962 г. НА ІА НАН України, ф. 64, 1962/15.
віть у першій половині ХІІІ ст. (Оране 8). Телегін, Д. Я. Основні результати робіт Київсь-
Питання класифікації заплавних поселень кої експедиції 1962—1964 рр. 1965. Археологія, ХІХ,
середньовіччя досі залишається на початково- с. 86-99.
му етапі свого вирішення, оскільки вони вив- Тереножкин, А. И. 1962. Археологические иссле-
чені набагато менше, ніж інші давньоруські дования в зоне Киевской ГЭС в 1960 г. Краткие со-
пам’ятки. Розкопані на початку ХХІ ст. кілька общения Института археологии УССР, 12, с. 3-7.
Толочко, П. П. 1962—1963. Отчёт о раскоп-
таких дюнних селищ на південь від Києва (Го- ках древнерусских поселений на реке Тетерев за
тун та ін. 2009, с. 58) засвідчили, що заплавні 1962—1963 годы. НА ІА НАН України, ф. 64, 1962—
поселення потребують розробки окремої, ніж 1963/1г.
поселення в інших топографічних умовах, кла- Толочко, П. П. 1980. Киев и Киевская земля в
сифікації. эпоху феодальной раздробленности. Киев: Наукова
Майбутні обстеження відомих давньоруських думка.
пам’яток цього регіону і виявлення нових спри- Третьяков, П. Н. 1941. Славянская (Днепровская)
ятимуть вивченню історії Київського Полісся в экспедиция 1940 г. Краткие сообщения ИИМК, 10,
с. 120-124.
добу середньовіччя. Фундуклей, И. 1848. Обозрение могил, валов и го-
родищ Киевской губернии. Киев: Феофил Гликсберг.
ЛІТЕРАТУРА Чміль, Л. В. 2016. Історіографія та джерела іс-
торії Іванківщини Х—XVIII ст. Археологія і давня
Антонович, В. Б. 1895. Археологическая карта історія України, 3 (20): Дослідження Київського
Киевской губернии. (Приложение к XV т. «Древнос- Полісся, с. 58-69.
ти»). Москва: М. Г. Волчанинов. Чміль, Л. В., Козюба, В. К., Чекановський, А. А.
Готун, І. А., Петраускас, А. В., Квітницький, М. В., 2016. Археологічні розвідки в Іванківському районі
Коваль, О. А. 2009. Заплавні давньоруські пам’ятки у 2013—2014 рр. Археологія і давня історія України,
Київського Придніпров’я. Археологія, 2, с. 54-60. 3 (20): Дослідження Київського Полісся, с. 93-98.
Зализняк, Л. Л., Неприна, В. И. 1980. Исследова- Чміль, Л. В., Козюба, В. К., Оленич, А. М., Почи-
ния памятников в долинах рек Уж и Тетерев. Архео- нок, Е. Ю., Хамайко, Н. В. 2017. Звіт про археоло-
логические открытия 1979, с. 272. гічні розвідки в Іванківському районі Київської обл.
Капустін, К. М. 2011. Археологічні пам’ятки Серед- у 2016—2017 рр. НА ІА НАН України, ф. 64.
ньої Наддніпрянщини середини ХІІІ—ХVст. (за ма- Чміль, Л. В., Козюба, В. К., Хамайко, Н. В. 2018.
теріалами розвідок кінця 1940-х — початку 1980-х рр.). Археологічні розвідки на нижньому Тетереві. Архео-
Археологія, 4, с. 119-127. логічні дослідження в Україні 2016 р., с. 101-103.
Козюба, В. К. 2016. Давні укріплення півночі
Київського Полісся: стан і перспективи досліджен-
ня. Археологія і давня історія України, 3 (20): До- REFERENSCES
слідження Київського Полісся, с. 41-57.
Кухарская, Е. Н. 1980. Отчёт об археологических Antonovich, V. B. 1895. Arkheologicheskaia karta Kievskoi
разведках в Киевской области в 1980 г. НА ІА НАН gubernii. (Prilozhenie k XV t. «Drevnosti»). Moskva: M. G. Vol-
chaninov.
України, ф. 64, 1980/33а. Hotun, I. A., Petrauskas, A. V., Kvitnytskyi, M. V., Ko-
Кучера, М. П., Сухобоков, О. В., Беляева, С. А., val, O. A. 2009. Zaplavni davnoruski pam’iatky Kyivskoho
Блажевич, Н. В., Горишний, П. А., Смиленко, А. Т., Prydniprov’ia. Arkheolohiia, 2, s. 54-60.
Орлов, Р. С., Иченская, О. В. 1984. Древнерусские Zalizniak, L. L., Neprina, V. I. 1980. Issledovaniia pamiat-
поселения Среднего Поднепровья (Археологическая nikov v dolinakh rek Uzh i Teterev. Arkheologicheskie otkry-
карта). Киев: Наукова думка. tiia 1979, s. 272.
Переверзєв, С. В., Сорокун, А. А., Хоптинець, І. М. Kapustin, K. M. 2011. Arkheolohichni pam’iatky Serednoi
2016. Результати археологічних розвідок у зоні від- Naddniprianshchyny seredyny XIII—XV st. (za materialamy
чуження та на півночі Іванківського району Київсь- rozvidok kintsia 1940-kh — pochatku 1980-kh rr.). Arkheolo-
hiia, 4, s. 119-127.
кої області. Археологія і давня історія України, 3 Koziuba, V. K. 2016. Davni ukriplennia pivnochi Kyivsko-
(20): Дослідження Київського Полісся, с. 70-84. ho Polissia: stan i perspektyvy doslidzhennia. Arkheolohiia
Петровська, Є. О. 1971. Стародавні знахідки з i davnia istoriia Ukrainy, 3 (20): Doslidzhennia Kyivskoho
с. Ораного на Київщині. Археологія, 3, с. 83-85. Polissia, s. 41-57.
Похилевич, Л. 2007. Уезды Киевский и Радо- Kukharskaia, E. N. 1980. Otchet ob arkheologicheskikh
мысльский. В: Краєзнавчі праці. Біла Церква: razvedkakh v Kievskoi oblasti v 1980 g. NA IA NAN Ukrainy,
О. Пшонківський, с. 1-182. f. 64, 1980/33a.
Kuchera, M. P., Sukhobokov, O. V., Beliaeva, S. A., tlements of the 10th—13th centuries were found on the
Blazhevich, N. V., Gorishnii, P. A., Smilenko, A. T., Orlov, territory of Ivankiv region in the 20th century. Dur-
R. S., Ichenskaia, O. V. 1984. Drevnerusskie poseleniia Sred- ing the last decade the authors and other research-
nego Podneprovia (Arkheologicheskaia karta). Kiev: Naukova ers have inspected 15 of the 22 settlements known in
dumka.
Pereverziev, S. V., Sorokun, A. A., Khoptynets, I. M. 2016.
that area. The most of them were discovered first. The
Rezultaty arkheolohichnykh rozvidok u zoni vidchuzhennia ta ceramics of the 10th—13th centuries, iron slag, domes-
na pivnochi Ivankivskoho raionu Kyivskoi oblasti. Arkheolo- tic and production artifacts (iron knife, stone spindle
hiia i davnia istoriia Ukrainy, 3 (20): Doslidzhennia Kyivsko- whorl and millstone) were found on these settlements.
ho Polissia, s. 70-84. More than half of them (12 ones) have been found on
Petrovska, Ye. O. 1971. Starodavni znakhidky z s. Orano- the uplands of the Teteriv and Zdvizh floodplains that
ho na Kyivshchyni. Arkheolohiia, 3, s. 83-85. hold the promise of the medieval sites at other loca-
Pokhilevich, L. 2007. Uezdy Kievskii i Radomyslskii. In: tions of the river valleys. The researchers of the second
Kraieznavchi pratsi. Bila Tserkva: O. Pshonkivskyi, s. 1-182. half of 20th century considered that settlements on the
Rusanova, I. P. 1967. Otchet o rabote Drevlianskogo otria-
da za 1967 g. NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 1967/28.
river’s valleys were seasonal sites of the metallurgists
Serov, O. V., Pokas, P. M., Soltys, O. B., Kolosov, Yu. H. and herders. The square of the found floodplain settle-
1993. Zvit pro rozvidky v Ivankivskomu raioni Kyivskoi ob- ments and the number and characteristics of the finds
lasti u 1993 r. NA IA NAN Ukrainy, f. 64. indicate the different conditions of their functioning
Serov, O. V. 2016. Kyivske Polissia Х—ХIII st. za arkhe- and purposes. They can be preliminarily divided into
olohichnymy danymy. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 3 groups. The traditional settlements with permanent
3 (20): Doslidzhennia Kyivskoho Polissia, s. 32-40. inhabitants belong to the first group. They are of larg-
Telegin, D. Ia., Berezanskaia, S. S., Mitrofanova, V. I., est sizes compared to other floodplain settlements. An-
Kruts, V. A. 1962. Otchet ob arkheologicheskikh issledova- other group includes so-called seasonal settlements.
niiakh v zone Kievskogo vodokhranilishcha v 1962 g. NA IA
NAN Ukrainy, f. 64, 1962/15.
The population of these sites (or their part) occupied
Telehin, D. Ya. Osnovni rezultaty robit Kyivskoi ekspedyt- the site after high water and lived until autumnal cold
sii 1962—1964 rr. 1965. Arkheolohiia, ХIХ, s. 86-99. weather. The both groups probably could be of produc-
Terenozhkin, A. I. 1962. Arkheologicheskie issledovaniia v tion character. The sites occupying small areas (mainly
zone Kievskoi GES v 1960 g. Kratkie soobshcheniia Instituta about 1000 m2) with a little number of ceramics repre-
arkheologii USSR, 12, s. 3-7. sent the third group. Perhaps they were associated with
Tolochko, P. P. 1962—1963. Otchet o raskopkakh production activity on floodplains. People who were
drevnerusskikh poselenii na reke Teterev za 1962—1963 gody. given temporary employment of shepherds or fisher-
NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 1962—1963/1g. men could live there. The proposed classification of the
Tolochko, P. P. 1980. Kiev i Kievskaia zemlia v epokhu feo-
dalnoi razdroblennosti. Kiev: Naukova dumka.
Old Rus floodplain settlements is pretty conditional
Tretiakov, P. N. 1941. Slavianskaia (Dneprovskaia) eks- because it is based on such indications and character-
peditsiia 1940 g. Kratkie soobshheniya IIMK, 10, s. 120-124. istics as sizes, quantity of ceramics found etc., obtained
Funduklei, I. 1848. Obozrenie mogil, valov i gorodishch during archaeological survey. Ceramics of these sites
Kievskoi gubernii. Kiev: Feofil Gliksberg. dated both to the 10th—11th and the 12th—13th centuries
Chmil, L. V. 2016. Istoriohrafiia ta dzherela istorii that testifies to further floodplain development and ap-
Ivankivshchyny Х—XVIII st. Arkheolohiia i davnia istoriia pearance of the new settlements.
Ukrainy, 3 (20): Doslidzhennia Kyivskoho Polissia, s. 58-
69. Keywords: settlement, Middle Ages, floodplain, ar-
Chmil, L. V., Koziuba, V. K., Chekanovskyi, A. A. 2016. chaeological exploration, the Lower Teteriv River.
Arkheolohichni rozvidky v Ivankivskomu raioni u 2013—
2014 rr. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 3 (20): Одержано 12.11.2019
Doslidzhennia Kyivskoho Polissia, s. 93-98.
Chmil, L. V., Koziuba, V. K., Olenych, A. M., Pochynok,
КОЗЮБА Віталій Костянтинович, кандидат іс-
E. Yu., Khamaiko, N. V. 2017. Zvit pro arkheolohichni roz-
vidky v Ivankivskomu raioni Kyivskoi obl. u 2016—2017 rr. торичних наук, науковий співробітник Інституту ар-
NA IA NAN Ukrainy, f. 64. хеології НАН України, пр. Героїв Сталінграда, 12,
Chmil, L. V., Koziuba, V. K., Khamaiko, N. V. 2018. Arkhe- Київ, 04210, Україна.
olohichni rozvidky na nyzhnomu Teterevi. Arkheolohichni KOZIUBA Vitalii, Candidate of Historical Sciences,
doslidzhennia v Ukraini 2016 r., s. 101-103. Research Officer, the Institute of Archaeology NAS
of Ukraine, Heroiv Stalingrada ave., 12, Kyiv, 04210,
Ukraine.
L. V. Chmil, V. K. Koziuba ORCID: 0000-0001-9117-0993;
e-mail: koziuba_vitalii@iananu.org.ua.
ЧМІЛЬ Леся Володимирівна, кандидат історич-
THE NEW-FOUND OLD них наук, науковий співробітник Інституту археоло-
RUS SITES ON THE LOWER гії НАН України, пр. Героїв Сталінграда, 12, Київ,
TETERIV RIVER BASIN 04210, Україна.
CНMIL Lesia, Candidate of Historical Sciences,
The paper is the brief description of the Old Rus Research Officer, the Institute of Archaeology NAS
sites situated on the Lower Teteriv River banks. Still of Ukraine, Heroiv Stalingrada ave., 12, Kyiv, 04210,
recently that area was one of the poor studied regions Ukraine.
of the Kyiv Polissia area. According to the 19th century ORCID: 0000-0002-0672-8110;
sources there were 2 medieval hill-forts here. 13 set- e-mail: chmil_lesia@iananu.org.ua.
НЕКРОПОЛІ
УДК 904.5(477.411)“653” DOI: 10.37445/adiu.2020.02.20
В. М. Рычка
ЗАГАДКА «ОЛЕГОВОЙ МОГИЛЫ»:

КИЕВ ИЛИ ЛАДОГА?
Статья посвящена проблеме локализации мес- князя из цареградского похода. Предание о

та погребения князя Олега Вещего, правившего в смерти Олега в постулируемом им Древнейшем
Киеве при Игоре Рюриковиче в 882—912 гг. своде XI в. осталось, по его мнению, не разра-
Ключевые слова: «могила Олега», Киев, Щека- ботанным, оно было занесено из Новгородско-
вица, Ладога. го севера в киевский Начальный свод в конце
XI в. Приурочение его к Киеву принадлежит
Русь эпохи Игоря и Олега не знала письмен- составителю Повести временных лет: «новго-
ных источников. Древнейшая историографичес- родское предание о смерти Олега в Ладоге и
кая традиция о них дошла до нас в составе позд- о его могиле в Ладоге… вытеснено в Повести
нейших компиляций. Главным из них является временных лет другим киевским» (Шахматов
Повесть временных лет — грандиозный лето- 2001, с. 211). Уточняя и развивая построения
писный памятник начала XII в., текст которого А. А. Шахматова, Е. А. Мельникова пришла
с немногими вариациями отразился в несколь- к выводу, согласно которому, сюжет о смерти
ких сводах XIV—XV вв. Отличные, но сходные Олега присутствовал уже в реконструируемом
известия из ранней истории Руси представлены киевском Древнейшем своде, однако в исход-
также в Новгородской Первой летописи млад- ном варианте князь погибал не в Киеве, а где-
шего извода, сохранившейся в списках XV в. В то «за морем». К Киеву данное событие было
Повести временных лет содержится обстоя- приурочено значительно позже, при составле-
тельный рассказ о смерти Вещего Олега от свое- нии Повести временных лет. В предшество-
го коня и погребении его в Киеве, «на горѣ еже вавших ей переработках Древнейшего свода
глаголеться Щековица». Его могила, отмечает (воображаемые Новгородский и Начальный
летописец, «есть же… и до сего дни. словето своды, включившие ряд новгородских извес-
могыла Ольгова» (ПСРЛ, 1, стб. 38—39). Сокра- тий и преданий), место гибели Олега оказалось
щённая версия рассказа о смерти Олега пред- перенесённым в Ладогу, связанную с именем
ставлена в Новгородской Первой летописи. В Олега (Мельникова 2005, с. 104—105).
нем говорится о том, что после своего возвраще- Начавшийся между средневековыми лето-
ния из похода на Царьград к Игорю в Киев, «иде писцами спор о месте погребения Вещего Оле-
Олегъ к Новугороду, и оттуда в Ладогу. Друзии га продолжился среди историков нового и но-
же сказають, яко идущю ему за море, и уклюну вейшего времени. Во второй половине XIX в.
змиа в ногу, и с того умре; есть могыла его в киевские археологи-аматоры вдохновлялись
Ладозѣ» (НПЛ 1950, с. 109). идеей поиска могилы Вещего Олега. Профес-
Разбирая киевскую и новгородскую вер- сор и первый ректор Киевского императорского
сии летописного рассказа о смерти Олега, университета св. Владимира М. А. Максимо-
А. А. Шахматов усматривал в нём следы двух вич, вместе с профессором М. Д. Иванишевым
источников. В первоначальном виде предание, искали её на киевских кручах. Упоминание об
полагал учёный, не приурочивало смерть Оле- этих любительских исследованиях содержится
га к Киеву и не связывало её с возвращением в стихотворении Максимовича (1862 г.), посвя-
© В. М. Рычка, 2020 щённом его коллеге и другу:
Рычка, В. М. Загадка «Олеговой могилы»: Киев или Ладога?
Ой изгадай, друже мылый, «Вячьслав же Изяслав и Ростиславъ. поидо-

Як зо мною ты гуляв ша от Треполя Киеову. чересъ Борокъ. якоже
На Скавыци, да шукав идуща Вячеславъ. Изяслав. не ходяща. в городъ.
Вищого могылы. стаста товары перед Золотыми вороты. оу
Язины. а Изяславъ Давичъ ста межи Золоты-
Во время очередной археологической экс- ми вороты и межи Жидовьскими. противу Бо-
курсии в 1856 г., вспоминал позже учёный, «на риславлю двору. а Ростислав съ сыном своимъ
горе Щековице встретился нам среди несмет- Романомъ ста предъ Жидовьскими вороты. и
ного множества могил позднейшего времени много множество с ними. а Городеньскии. Бо-
презанимательный жилец соседнего удолья. рисъ оу Лядьскихъ ворот. Кияне же всими сво-
Он привёл нас к площадке на северо-восточ- ими силами и на конѣхъ и пѣши и тако сташа
ной стороне горы и сказал: “Тут была могила а промежи князи сѣмо сташа от Вячеслава.
Олега!”» (Максимович 1871, с. 21). Такая непо- от Изяслава по правоу. оли до Изяслава и до
колебимая уверенность этого, говоря словами Ростислава.а от Ростислава оли и до Олговы
М. А. Максимовича, «любопытного киянина», могилы а по лѣвоу Вячъслава и Изяслава. оли
хотя и вызвала удивление и справедливые до Лядьских воротъ и тако сташа около все-
сомнения учёного, все же представляет собой го города. многое множество. и ото чина же
весьма примечательное свидетельство народ- и Володимеръ приде. съ всимы Черными Кло-
ной памяти об Олеге Вещем. боукы… Вячьслав же Изяславъ и Ростиславъ.
Ещё в середине ХІХ в. киевляне называли эту повелеша Володимироу поити с Берендѣи с ве-
возвышающуюся над Подолом с западной его жами. и съ стады их. поити к Олговѣ. и ста-
стороны гору Скавикой, Щекавицей. Отождест- ша мьжи дьбрьми. от Олговы оли и въ огород
влению «Скавики» с летописной Щекавицей святого Ивана а сѣмо оли до Щковицѣ. а Кооу-
мы обязаны автору первого систематического еве и Торчи. и Печенѣзи. тоуда сташа от Золо-
труда по истории Киева — М. Ф. Берлинско- тых воротъ по тѣмъ огородомъ. до Лядьскихъ
му (1764—1806). Следуя летописному повест- ворот. а оттолѣ оли и до Клова. и до Берес-
вованию об основании города, он полагал, что товаго и до Оугорьскихъ ворот. и до Днѣпра»
Кий со своими легендарными братьями пост- (ПСРЛ, 2, стб. 427—428).
роили «замок или город на имя старшего бра- Из этого летописного описания явствует, за-
та, Киев на горе над Днепром, что ныне есть ключал П. Г. Лебединцев, что Олегова Могила
часть Старокиевской горы… Щек поселился «ясно различается от Щекавицы; представ-
немного далее на северо-запад, через буерак, на ляется отделенной от Щекавицы оврагами и
другом холме Щекавице, от него прозванном, полагается в недалёком расстоянии от Жи-
что ныне слывёт Скавика гора» (Берлинський довских ворот» (Лебединцев 1879, с. 24).
1991, с. 28). Эту версию поддержал известный Объяснение этого противоречия в показа-
историк, профессор Киевского императорского ниях летописных источниках было предложе-
университета св. Владимира В. Б. Антонович, но одним из лучших знатоков исторической
заявлявший: «Щекавица — это гора, извес- топографии древнего Киева Н. И. Петровым.
тная теперь под именем Скавики, но ещё в Им было высказано предположение, что под
XVII веке сохраняла древнее название Щекави- именем Щекавицы следует рассматривать не
цы» (Антонович 1897, с. 57). На этой возвышен- одну только Подольскую возвышенность, но и
ности учёные локализировали и безуспешно, всю совокупность окружающих её местностей:
как свидетельствует случай М. Максимовича, «древняя Щекавицкая гряда гор и возвышен-
искали Олегову могилу. ностей простиралась с востока на юго-запад
Это мнение было оспорено П. Г. Лебединце- от нынешней Щекавицы до астрономической
вым, предложившим искать Олегову могилу не обсерватории включительно . С другой сто-
на Щекавице, а на западном склоне Староки- роны, название Щекавицы прилагалось и к
евской возвышенности, называемом Кудрявец, другим топографическим пунктам, лежав-
напротив реки Лыбеди, вблизи «Жидовских» шим на север от Старого города». Щекави-
(Львовских) ворот средневекового Киева (Лебе- ца, — утверждал исследователь, — «обнимала
динцев 1879, с. 22—27). Для обоснования такой всю нынешнюю Щекавицкую возвышенность
локализации исследователь привлёк ряд извес- между Юрковицею и Глубочицею, захватывая
тий Киевской летописи о событиях середины и эту последнюю с прилегавшею к ней Кудряв-
XII в., в которых упоминается «Могыла Ольго- скою долиною, а с запада и северо-запада огра-
ва». Они содержатся в летописных статьях 1146, ничиваема была нынешнюю Львовскою и Доро-
1150, 1151 и 1169 гг. Наиболее ярким свидетельс- гожицкую улицами» (Петров 1897, с. 6, 26).
твом для понимания местонахождения Олеговой Не отрицая возможности такового объясне-
Могилы является летописный рассказ 1151 г. об ния, В. Б. Антонович полагал, что в ХII в. в
отражении наступавших на Киев рати суздаль-
ского князя Юрия Владимировича и союзных . В конце XIX в. университетская обсерватория рас-
ему черниговских князей войсками Вячеслава полагалась вблизи Львовской площади, где лока-
Владимировича и Изяслава Мстиславича. лизируются «Жидовские ворота».
Некрополі
Киеве было две Олеговы могилы, «скрывавшие кое уже время, над могилой Олега, основате-
останки двух Олегов, княживших в IX—X сто- ля Киевского государства и родоначальника
летиях и слившихся в одно коллективное лицо княжеской династии» (Комарович 1960, с. 97).
в народном предании ХII века» (Антонович Во время составления Повести временных
1897, с. 57). Однако, все летописные упомина- лет подобные языческие практики, которые,
ния Олеговой Могилы, как заметил А. П. То- по мнению В. Л. Комаровича, «мог наблюдать
лочко, указывают на то, что она была единс- Нестор» стали уже, как представляется, достоя-
твенным в Киеве топонимом с соответствующим нием далёкого прошлого.
названием (Толочко 1997, с. 154). Исследова- Вместе с тем, курганы оставались объектом
тель подверг сомнению, ставшею традицион- почитания в Древней Руси. Вокруг них форми-
ной в историографии идентификацию Щека- ровались кладбища, здесь совершались некие
вицы со Скавикой и определил по летописным обряды и инициации. Таковым был обычай
источникам более точные ориентиры для ло- «сидения на курганах». Выявив его сходство со
кализации как Олеговой Могилы, так и Ще- скандинавским обычаем «сидения» и «скатыва-
кавицы. Им установлено, что Олегова Могила ния» с кургана при смене социального статуса,
находилась на Кудрявце, непосредственно на Ф. А. Андрощук продемонстрировал близость
пути перед Жидовскими воротами летописного древнерусского обряда интронизации князей
«Копырева конца», ближе к его юго-западным со скандинавской традицией (Андрощук 2003,
склонам, обращённым к долине р. Лыбиди (То- с. 5—9). При этом надо заметить устрашающим
лочко 1997, с. 155, 157). Отмеченное территори- восклицательным знаком, что во всех случаях
альное совпадение Щекавицы с «Копыревым упоминания Олеговой Могилы в летописных
концом» свидетельствует о том, что это назва- источниках, она выступает исключительно в
ние изначально охватывало не только одну из значении топографического признака — при-
возвышавшихся над Подолом гор, но и другие метой урбанистического пейзажа средневеково-
ветви Старокиевской возвышенности, в част- го Киева. Столь же приметной оставалась она
ности, прилегавшего к городским стенам неук- и в более позднее время, о чём свидетельствует,
реплённой части нынешнего Кудрявца. Общее зафиксированный профессором Киевской ду-
для всей этой территории название Щекавица ховной академии П. А. Лашкаревым случай из
стало постепенно расчленяться в связи с раз- истории киевского кладоискательства.
вернувшемся в XVIII в. градостроительством В сентябре 1878 г. двое неких киевских ме-
и возникновением собственных названий для щан-кладоискателей испросили разрешение
наименования новых городских районов. городских властей произвести поиски на горе
Кончина Олега, очевидно, побудила его Кудрявец в усадьбе, принадлежащей «митро-
сподвижников задуматься над выбором по- политанскому дому», занятой в то время ого-
добающего для сооружения над его могилой родом. Их вожделенное внимание привлёк
величественного кургана места. В представ- «стоявший в конце огорода на самой окраине
лениях древних скандинавов могилы предков выдающийся к Подолу горы значительного
обеспечивают счастье и славу потомков. Им, объёма курган. …В пяти-шести саженях к за-
наверное, показались тесными склоны Лысой паду и северо-западу начинался крутой обрыв
горы (Юрковицы), где вблизи «города» Олега ущелья, по которому идёт так называемый
уже был заложен языческий некрополь. Этим Вознесенский (Иларионовский) спуск, дела-
обстоятельством, возможно, и был предопре- ющий в этом пункте поворот к Подолу; об-
делён выбор, возвышавшегося над Подолом, в рыв скрывает местность кургана от всяких
верховьях реки Глубочицы яркой по своей кра- перехожих и проезжих и придавал ей особый
соте местности, называемой Кудрявцем. Насы- характер уединения. Ближайшая обстановка
панный в Х в. могильный холм был, наверное, кургана, наводившая на мысль, что в нем есть
достаточно внушительных размеров, чем и что-то, привлекавшее к нему в былые време-
объясняется сравнительно долгая жизнь «Оле- на внимание, уединённое и вместе выдающееся
говой Могилы» в киевском топонимиконе. положение его на отроге горы, вдвигающемся
В. Л. Комарович полагал, что Олегова Моги- в промежуток, оставленный двумя другими,
ла ещё в XI—XII вв. сохраняла своё сакральное в преданиях знаменитыми киевскими гора-
значение и была хорошо известна киевлянам. ми — Щекавикою и Уздыхальницею (она же
Находившаяся в уединённом месте на окра- Киселевка, Замковая гора), в связи с какими-
ине города она, по его мнению, «продолжала то темными рассказами о киевских кладах,
оставаться средоточием культа Рода, с пери- и направили искателей последних именно на
одическими пирами-поминками, тризнами- курган» (Лашкарев 1898, с. 161).
боями и «плачами». Древнерусское языческое Когда слухи об этих аматорских раскопках
родопочитание представлялось исследователю дошли до членов Церковно-Археологического
значимым культурно-историческим явлением, общества Киевской духовной академии, кур-
которое не ограничивалось доисторическим ган уже был разрыт: «он оказался состоящим
родоначальником Кием: «в обновлённом виде из кирпичного и известкового щебня и мусора,
тот же культ возродился снова, в историчес- от времени только закрывшегося сверху нано-
сною пылью и обросшего дёрном, а вместо ожи- Мьстиславѣ». Далее следует, поразившее во-
даемого клада обнаружил внутри остатки стен ображение автора описание чудесных находок,
древнего здания». П. А. Лашкарев не был про- вымываемых Волховом из древнейшего куль-
фессиональным археологом, да и сама методи- турного слоя Ладоги: «пришедшю ми в Ладогу
ка раскопок оставалась несовершенной. Он не повѣдаша ми Ладожане. яко сдѣ есть егда бу-
сомневался в том, что снесённый курган был не деть туча велика находять дѣти наши глазкы
погребальным сооружением, а «могилой, пос- стекляныи. и малыи и великыи провертаны. а
лужившей для одной из древнейших церквей другыя подлѣ Волховъ беруть. еже выполаскы-
Киева». П. А. Лашкарев знал о том, что мест- ваеть вода от них же взяхъ боле ста. суть же
ность, где возвышался курган, местные жите- различь... сему же ми есть послухъ посадникъ
ли называют «Ольговою могилою». Однако, это Павелъ Ладожкыи и вси Ладожане» (ПСРЛ, 2,
не насторожило учёного, полагавшего, что это стб. 276—277).
название, «слышанное нами из уст простой «Олегова Могила», ставшая genius loci Ла-
женщины, могло произойти независимо от доги, была исследована археологами. В ос-
первоначального вида местности, где стояла новании курганной насыпи было выявлено
церковь» (Лашкарев 1898, с. 164). Теперь, ког- захоронение, совершенное по обряду крема-
да находки из раскопок этого кургана частично ции. Оно относится, как выяснилось, к более
утеряны трудно судить о его предназначении. раннему (IX в.) времени, чем предполагаемая
Но, засвидетельствованный документально дата смерти Олега. Поскольку «могилой», т. е.
сам факт его существования на киевском Куд- местом погребения киевского князя эта насыпь
рявце в конце XIX в. и сохранившееся в па- быть не могла, Г. С. Лебедевым было предло-
мяти киевлян название, прилегавшей к нему жено видеть в ней «Олегов Холм» — «ритуаль-
местности Ольговой / Олеговой могилой весьма ное седалище, на котором отправлялись некие
примечательно. общественные и культовые функции». Преда-
Эта страничка из истории киевской археоло- ние о смерти Олега в Ладоге от коня и змеи,
гии осталась не замеченной такому авторитет- Г. С. Лебедев предложил рассматривать как
ному знатоку киево-руских древностей, каким некую «фольклорную редакцию древнего риту-
был академик Б. А. Рыбаков. Олегова могила, ала, в свою очередь воспроизводящего какой-то
помещённая летописцем в Киеве на Щекавице, языческий миф. Воплощение мифа в ритуале
по его мнению, «является позднейшим осмыс- и соединение этой сакральной функции с поли-
лением каких-то киевских топонимических тической и было миссией, обеспечившей Олегу
примет, так как более ранний свод 1093 г., особый статус: “бе бо Олъг вещий”, это был
составленный тоже в Киеве, уводит Олега да- князь-жрец» (Лебедев 1985, с. 215).
леко на север, куда-то не то в Ладогу, не то в Несмотря на сопротивление исторических
Швецию и ни слова не говорит о погребении в источников призрак Олега Вещего обретает в
Киеве» (Рыбаков 1963, с. 179). Тем самым тог- Ладоге зримые черты. В конце прошлого века
дашний лидер отечественной исторической на упоминаемой выше насыпи у Старой Ладо-
науки допускал возможность обрести могилу ги был установлен камень с мемориальной таб-
Олега Вещего в Ладоге. личкой: «Уникальный памятник археологии
Версия Олеговой смерти в Ладоге привле- IX—X в. Могила древнерусского князя Вещего
кательна тем, что замыкает апокрифическим Олега». Далее надпись поясняет, что это был
сонетом круг жизни Вещего князя. Здесь на- «знатный варяжский правитель, сподвижник
чалось его княжеская служба и порванной Рюрика. Объединил во время военных походов
струной отозвалась весть о его кончине. Одна Новгородские земли с Киевским княжеством,
из ладожских сопок, — центральная и самая создав державу, которую стали называть
монументальная, — получила в незапамятные государством Русь. Создатель Киевского го-
времена название «Олегова Могила». В своё сударства, первой столицей которого была
время А. И. Лященко полагал, что это была не Старая Ладога». Похоже, что «Могила Олега»
могила в строгом смысле этого слова, а поми- у Ладоги, как и так называемая могила Труво-
нальный холм. Его насыпали, узнав о смерти ра близ Изборска, «весьма подозрительна, как
князя, горожане для совершения тризны (Ля- позднее изделие, не связанное ни с местным
щенко 1925, с. 272—273). Эта курганная на- фольклором, ни с какими бы то ни было дан-
сыпь, по мнению исследователя, и сохранила ными древней псковской письменности» (Рыд-
«до времён летописцев» название Олеговой мо- зевская 1978, с. 108). Их отсутствие восполне-
гилы. но арсеналом археологических артефактов. В
Последняя, однако, почему-то осталась неза- музее Старой Ладоги среди прочих археологи-
меченной, посетившим Ладогу около 1114 г. ки- ческих экспонатов хранится, по словам профес-
евским летописцем. В составленной им статье сора А. Н. Кирпичникова, погубивший Олега
6622 (1114) года сообщается о развернувшемся лошадиный череп, а также полозья от саней
тогда в Ладоге каменном строительстве: «В се княгини Ольги. Но я скорее разделяю взгляд
же лѣто заложена бысть Ладога. камениемъ. лорда Бэкона, который говорил, что воображе-
на приспи Павломъ посадником. при князѣ ние весьма родственно вере, творящей чудеса.
Некрополі
ЛИТЕРАТУРА (Chernihiv—Shestovytsia 17—20 lypnia 2003 r.). Chernihiv:

Siverianska dumka, s. 5-9.
Андрощук, Ф. А. 2003. К истории обряда интрони- Antonovich, V. B. 1897. Publichnye lektsii po geologii i is-
зации древнерусских князей («сидение на курганах»). torii Kieva. In: Publichnye lektsii po geologii i istorii Kieva,
В: Дружинні старожитності Центрально-Східної chitannye professorami P. Ia. Armashevskim i Vl. B. Antonov-
Європи VIII—ХІ ст. Матеріали Міжнародного по- ichem v Istoricheskom obshchestve Nestora letopistsa v marte
1896 goda. Kiev: K. N. Milevskij.
льового семінару (Чернігів—Шестовиця 17—20 лип-
Berlynskyi, M. F. 1991. Istoriia mista Kyieva. Kyiv: Nau-
ня 2003 р.). Чернігів: Сіверянська думка, с. 5-9. kova dumka.
Антонович, В. Б. 1897. Публичные лекции по гео- Komarovich, V. L. 1960. Kult roda i zemli v kniazheskoi
логии и истории Киева. В: Публичные лекции по srede XI—XIII vv. Trudy otdela drevnerusskoi literatury In-
геологии и истории Киева, читанные профессора- stituta russkoi literatury AN SSSR, XVI, s. 84-101.
ми П. Я. Армашевским и Вл. Б. Антоновичем в Ис- Lashkarev, P. 1898. Tserkovno-arkheologicheskie ocherki,
торическом обществе Нестора летописца в марте izsledovaniia i referaty. Kiev: I. I. Chokolov.
1896 года. Киев: К. Н. Милевский. Lebedev, G. S. 1985. Epokha vikingov v Severnoi Evrope.
Берлинський, М. Ф. 1991. Історія міста Києва. Istoriko-arkheologicheskie ocherki. Leningrad: LGU.
Lebedintsev, P. G. 1879. Kakaia mestnost v drevnosti
Київ: Наукова думка. nazyvalas Olegovoi Mogiloi? Chteniia v Istoricheskom obsh-
Комарович, В. Л. 1960. Культ рода и земли в кня- chestve Nestora letopistsa, І, s. 22-27.
жеской среде XI—XIII вв. Труды отдела древнерус- Liashchenko, A. I. 1925. Letopisnye skazaniia o smerti
ской литературы Института русской литерату- Olega Veshchego. Izvestiia Otdeleniia russkogo iazyka i
ры АН СССР, XVI, с. 84-101. slovesnosti RAN, XXIX, s. 254-288.
Лашкарев, П. 1898. Церковно-археологические очер- Maksimovich, M. 1871. Pisma o Kieve i vospominanie o Ta-
ки, изследования и рефераты. Киев: И. И. Чоколов. vride. Sankt-Peterburg: A. Transhel.
Лебедев, Г. С. 1985. Эпоха викингов в Северной Melnikova, E. A. 2005. Siuzhet smerti geroia «ot konia»
Европе. Историко-археологические очерки. Ленин- v drevnerusskoi i drevneskandinavskoi traditsiiakh. In: Sa-
kharov, A. N. (ed.). Ot Drevnei Rusi k novoi Rossii. Iubileinyi
град: ЛГУ. sbornik, posviashchennyi chlenu-korrespondentu RAN
Лебединцев, П. Г. 1879. Какая местность в древнос- Ia. N. Shchapovu. Moskva: Palomnicheskij tsentr Mosko-
ти называлась Олеговой Могилой? Чтения в Истори- vskogo Patriarkhata, s. 95-108.
ческом обществе Нестора летописца, І, с. 22-27. NPL. 1950. Novgorodskaia Pervaia letopis starshego i
Лященко, А. И. 1925. Летописные сказания о mladshego izvodov. Ed. and foreword Nasonov, A. N. Moskva;
смерти Олега Вещего. Известия Отделения русско- Leningrad: AN SSSR.
го языка и словесности РАН, XXIX, с. 254-288. Petrov, N. I. 1897. Istoriko-topograficheskie ocherki drevne-
Максимович, М. 1871. Письма о Киеве и воспоми- go Kieva. Kiev: Imperatorskij universitet sv. Vladimira.
PSRL. 1962. Polnoe sobranie russkikh letopisei. 1: Lavren-
нание о Тавриде. Санкт-Петербург: А. Траншел.
tevskaia letopis i Suzdalskaia letopis po Akademicheskomu
Мельникова, Е. А. 2005. Сюжет смерти героя «от spisku. Leningrad: Vostochnaia literatura.
коня» в древнерусской и древнескандинавской тради- PSRL. 2001. Polnoe sobranie russkikh letopisei. 2; Ipat-
циях. В: Сахаров, А. Н. (ред.). От Древней Руси к новой evskaia letopis. Moskva: Iazyki slavianskoi kultury.
России. Юбилейный сборник, посвящённый члену-кор- Rydzevskaia, E. A. 1978. Drevniaia Rus i Skandinaviia v
респонденту РАН Я. Н. Щапову. Москва: Паломни- IX—XIV vv. (Materialy i issledovaniia). Moskva: Nauka.
ческий центр Московского Патриархата, с. 95-108. Rybakov, B. A. 1963. Drevniaia Rus: Skazaniia. Byliny.
НПЛ. 1950. Новгородская Первая летопись стар- Letopisi. Moskva: Nauka.
шего и младшего изводов. Ред. и с предисловие Насо- Tolochko, O. 1997. Zamitky z istorychnoi topohrafii do
monholskoho Kyieva. Kyivska Starovyna, 5, s. 152-167.
нов, А. Н. Москва; Ленинград: АН СССР. Shakhmatov, A. A. 2001. Razyskaniia o russkikh letopisiakh.
Петров, Н. И. 1897. Историко-топографические Moskva: Akademicheskii Proekt; Zhukovskii: Kuchkovo pole.
очерки древнего Киева. Киев: Императорский уни-
верситет св. Владимира.
ПСРЛ. 1962. Полное собрание русских летописей. В. М. Ричка
1: Лаврентьевская летопись и Суздальская летопись
по Академическому списку. Ленинград: Восточная ЗАГАДКА «ОЛЕГОВОЇ МОГИЛИ»:
литература.
ПСРЛ. 2001. Полное собрание русских летописей.
КИЇВ ЧИ ЛАДОГА?
2: Ипатьевская летопись. Москва: Языки славянс- Викладена у Повісті временних літ під 912 р. іс-
кой культуры. торія про незвичайні обставини смерті київського кня-
Рыдзевская, Е. А. 1978. Древняя Русь и Сканди- зя-язичника Олега Віщого прив’язується до сучасних
навия в IX—XIV вв. (материалы и исследования). його автору київських топографічних реалій, зокрема,
Москва: Наука. топоніму «Олегова Могила», відомого також за даними
Рыбаков, Б. А. 1963. Древняя Русь: Сказания. Бы- інших джерел. За свідченням цього літопису Олегова
лины. Летописи. Москва: Наука. Могила знаходилася на горі Щековиця, але точної ло-
Толочко, О. 1997. Замітки з історичної топографії калізації останньої не подається. Ще в середині ХІХ ст.
до монгольського Києва. Київська Старовина, 5, Щековицею, Скавикою кияни називали узвишшя, що
с. 152-167. здіймалося над Подолом із західного його боку. У пра-
Шахматов, А. А. 2001. Разыскания о русских ле- цях тогочасних вчених-києвознавців ця височина од-
тописях. Москва: Академический Проект; Жуковс- нозначно ототожнювалася з літописною Щековицею,
кий: Кучково поле. де і локалізували могилу Віщого Олега.
Ця точка зору була оспорена П.Г. Лебединцевим,
який запропонував локалізувати Олегову Могилу не на
REFERENSCES Щековиці/Скавиці, а на західному схилі Старокиївсько-
Androshchuk, F. A. 2003. K ystoryy obriada yntronyzat- го плато, на Кудрявці, навпроти річки Либеді, поблизу
syy drevnerusskykh kniazei («sydenye na kurhanakh»). «Жидівських» (Львівських) воріт середньовічного Киє-
In: Druzhynni starozhytnosti Tsentralno-Skhidnoi Yevropy ва. На основі аналізу відомостей Київського літопису
VIII—ХI st. Materialy Mizhnarodnoho polovoho seminaru вчений дійшов висновку згідно якого, топонім «Олегова
Могила» відокремлюється у літописних джерелах від the west side. In the works of the later Kyiv scholars this
Щековиці. Пояснення цього протиріччя в показаннях hill was unequivocally identified with Chronicle Shcheko-
літописних джерел було запропоновано одним з кращих vytsya where they localized the grave of Oleh.
знавців історичної топографії стародавнього Києва М.І This view was challenged by P. G. Lebedyntsev who
Петровим. Ним було висловлено припущення, що під suggested localizate the Oleh Tomb not on Shchekovyt-
ім’ям Щековиці слід розглядати не одну тільки Поділь- sya / Skavitsya but on the western slope of the Star-
ську височину, але і всю сукупність оточуючих її ярів і okyivsky Plateau, on Kudryavka, opposite the Lybid’
високостей. Давня Щековицька гряда гір і височин про- River, near the Zhidovsky (Lviv) Gate of Medieval Kyiv.
стягалася зі сходу на південний захід від нинішньої Ще- Basing on the analysis of Kyiv Chronicle information
ковиці до околиць сучасної Львівської площі. Загальна the scientist concluded that the toponym «Oleh Tomb»
для всієї цієї території назва Щековиця стала поступово is separated from Shchekovytsya in the annals. The
розпадатися у зв’язку з масштабним будівництвом міс- explanation of this contradiction in the chronicle was
та, що розгорнулося у XVIII ст. і виникненням власних proposed by one of the best experts in the historical to-
назв для найменування нових міських районів. pography of Old Kyiv — M. I. Petrov. He suggested that
Популярною в історіографії, передусім російській, under the name of Shchekovytsya one should consider
залишається й версія смерті та поховання Віщого Оле- not only the Podil hill but also all surrounding ravines
га в Ладозі, де одна із центральних і найбільших со- and highlands. The Shchekovytsya ridge of mountains
пок дістала назву «Олегової Могили». Цей курганний and hills stretched from the east to the southwest from
насип було досліджено археологами. У підгрунті кур- the present Shchekovitsa hill to the edge of the present
ганного насипу було виявлено поховання, здійснене за Lviv Square. The common for whole this territory name
обрядом кремації. Воно відноситься, як з’ясувалося, до Shchekovytsya became gradually decay due to the large
ранішого (IX ст.) часу, ніж дата смерті Олега. Оскільки scale construction of the city in the 18th century and the
«могилою», тобто місцем поховання київського князя appearance of proper names of new urban areas.
цей насип бути не міг, Г.С. Лебедєвим було запропоно- The version of the death and burial of Oleh in Ladoga
вано добачати у ньому «Олегів Пагорб» — «ритуальне where one of the central and largest hills got the name
сідалище», на якому відправлялися якісь громадські «Oleh Tomb» is still popular in historiography, especial-
та культові функції. Незважаючи на гіпотетиність та- ly Russian. This mound was explored by archaeologists.
кого тлумачення привид Олега Віщого знаходить в The cremation burial was discovered under the barrow.
Ладозі зримі риси. В кінці минулого століття на згаду- It was dated to earlier (9th century) time than the date of
ваному вище насипі в Старій Ладозі було встановлено Oleh death. Because of the impossibility of this «grave»
камінь з меморіальною табличкою з написом, що про- to be burial place of the Prince of Kyiv, G. S. Lebedev
голошує цей пам’ятник археології IX—X ст. «Могилою» has proposed to consider it the «Oleh Hill» — a «ritual
князя Олега Віщого. seat» which had some public and religious functions.
Вміщена у Повісті временних літ під 912 р. літо- Despite the hypothetical nature of such interpretation
писна оповідь про смерть київського князя-язичника the ghost of Oleh finds the visible features in Ladoga.
Олега Віщого «від коня» була складена, як уявляється, At the end of the last century in Old Ladoga the stone
за мотивами якоїсь архаїчної міфологічної пісні або іс- was erected on that mound with a memorial plaque pro-
торичного анекдоту. Вона підкуповує своєю не факто- claiming this site of the 9th—10th centuries «The tomb of
логічною, а психологічною достовірністю. Проте, немає Prince Oleh the Prophetic».
підстав сумніватися в тому, що Олег помер у Києві. Кон- The story of the death of Kyiv pagan prince Oleh
чина увінчаного воїнською славою князя, спонукала the Prophetic «due to horse» contained in the Primary
його сподвижників задуматися над вибором гідного для Chronicle under 912 was compilled, apparently, on the
спорудження над його могилою величного кургану міс- base of some archaic mythological song or historical
ця. Їм, напевно, видалися затісними схили Лисої гори anecdote. It wins over not its factual authenticity but
(Юрковиці), де поблизу «двору-граду» Олега вже було psychological one. However, there is no reason to doubt
закладено язичницький некрополь. Цим, можливо, і that Oleh died in Kyiv. The death of the prince, who was
був зумовлений вибір серед високостей, що підносять- crowned with warrior glory, prompted his followers to
ся над Подолом, яскравої за своєю красою місцевості muse about the choice of a place for the building of the
на Кудрявці у верхів’ях річки Глибочиці. Насипаний great barrow over his grave. The slopes of the Lysa Gora
в Х ст. могильний пагорб був, напевно, досить знач- (Yurkovytsia), where the pagan necropolis had already
них розмірів, чим і пояснюється порівняно довге життя been laid near Oleh courtyard, probably seemed them to
«Олегової Могили» в київському топоніміконі. be cramped. This may have been the reason for choosing
among the highlands, which rise above the Podil, the
Ключові слова: «могила Олега», Київ, Щекави- beautiful terrain of Kudryavka in the upper reaches of
ця, Ладога. the Hlybochytsa river. The barrow built in the 10th cen-
tury was probably quite large which explains the rela-
V. M. Rychka tively long life of «Oleh Tomb» in the Kyiv toponimic.
Keywords: «Oleh Tomb», Kyiv, Shchekovytsya, Old
THE MYSTERY OF «OLEH TOMB»: Ladoga.
KYIV OR LADOGA? Одержано 31.07.2019
Described in Primary Chronicle under 912 the story РИЧКА Володимир Михайлович, доктор історич-
of the unusual circumstances of the death of Kyiv pagan них наук, професор, головний науковий співробіт-
prince Oleh the Prophetic is connected to Kyiv topographic ник, Інститут історії України НАН України, вул.
realities, contemporary for chronist, in particular, to the Грушевського, 4, Київ, 04001, Україна.
toponym «Oleh Tomb», also known from other sources. Ac- RYCHKA Volodymyr M., Doctor of Historical Scienc-
cording to this chronicle Oleh Tomb was placed on the hill es, Professor, Chief Researcher, the Institute of His-
Shchekovytsya but the exact localization of the latter is tory of Ukraine NAS of Ukraine, Hrushevskogo str., 4,
not provided. In the middle of the 19th century Kyiv people Kyiv, 04001, Ukraine.
called Shchekovytsya the high hill rising over the Podil on ORCID: 0000-0001-8037-4106; e-mail: wolr@ukr.net.
УДК 904.5(282.247.32-197.4)“653” DOI: 10.37445/adiu.2020.02.21
Д. В. Бібіков
Конструктивні особливості
камерних поховань доби вікінгів
у Середньому Подніпров’ї
У статті проаналізовано основні конструктив- Під камерними ми розуміємо інгумаційні по-

ні елементи камерних гробниць Х — початку ХІ ст. ховання, здійснені з застосуванням дерев’яних
з території Середнього Подніпров’я. Деякі специфіч- конструкцій, споруджених безпосередньо в
ні риси дозволяють простежити взаємозв’язки цих
могильних ямах (Lamm 1973, s. 84). Виключ-
пам’яток з поховальними традиціями інших ре-
гіонів Північної та Східної Європи. но для даного кола пам’яток характерні такі
обрядові риси, як супутні поховання (в основ-
Ключові слова: Давня Русь, камерні поховання, ному жіночі) зі слідами насильницької смерті,
конструктивні елементи. кістяки коней (як правило, зі спорядженням
вершника) та знахідки клинкової зброї (сто-
Камерні гробниці належать до числа найяс совно останніх двох пунктів не беремо до уваги
кравіших поховальних пам’яток Балтики та поховання кочовиків і представників деяких
Давньої Русі доби Раннього Середньовіччя. З- інших іноетнічних угрупувань). Метричні по-
поміж синхронних захоронень Східної Європи казники могильних ям можуть слугувати до-
вони вирізняються складністю обряду, пере- датковим, проте в жодному разі не основним
дусім — наявністю специфічних поховальних аргументом при вичленуванні камерних гроб-
споруд. Конструктивні особливості камерних ниць.
поховань басейну Середнього Дніпра аналізу- Загалом до нашої вибірки ввійшли 53 камер-
валися в працях Д. І. Бліфельда, О. П. Моці, них поховання: 26 — із Києва, 11 — з Шестови-
Ф. А. Андрощука, К. О. Михайлова, В. Г. Івакі- ці, 9 — із Чернігова, по два — з Левінок біля
на та інших (Блифельд 1954, с. 148—151; Моця Стародуба і Седнева, по одному — з Табаївки,
1990, с. 99—102; Михайлов 2016, с. 53—94; Ан- Гущина та Клонова. Крім Києва та Левінок, усі
дрощук, Осадчий 1994; Андрощук 1999, с. 40— перераховані комплекси розташовані на Чер-
43; Ивакин 2011, с. 11—12; Івакін 2012, с. 122— нігівщині. До цього числа свідомо не включено
126). Проте, на нашу думку, джерелознавчий так звані «земляні камери», що мають пере-
потенціал пам’яток цього кола при вивченні криття, проте позбавлені дерев’яних стін і на-
соціальних та етнокультурних процесів доби стилів підлоги (Жарнов 1998, с. 96; Михайлов
становлення Давньоруської держави далеко не 2016, с. 60—61). За нашим переконанням, вони
вичерпаний. У даній праці ми ще раз розгля- становлять осібну (хоча і споріднену з «класич-
немо основні конструктивні елементи камер ними» камерами) та хронологічно пізнішу гру-
Середнього Подніпров’я, спробуємо визначити пу поховальних пам’яток.
певні їх риси, характерні виключно для даної Перш за все, необхідно відзначити неоднако-
території чи конкретної пам’ятки, або ж, нав- вий рівень інформативності поховальних ком-
паки, — притаманні іншим регіонам Північної плексів. Дослідники ХІХ — початку ХХ ст. опи-
та Східної Європи. Вимоги до об’єму публікації сували конструкцію «зрубних» гробниць лише
дозволяють зупинитися лише на основних мо- побіжно, звертаючи основну увагу на їх багатий
ментах. речовий комплекс. В умовах щільної міської
забудови Києва і Чернігова значна кількість
© Д. В. Бібіков, 2020 поховань на момент розкопок виявились у тій
Бібіков, Д. В. Конструктивні особливості камерних поховань доби вікінгів у Середньому Подніпров’ї
чи іншій мірі пошкодженими. Різним є ступінь імовірно, що тенденція до зменшення парамет-

збереженості дерева. рів поховальних споруд стала одним із проявів
Основні конструктивні елементи камерних спрощення даного обряду на фінальному етапі
поховань пропонуємо аналізувати в порядку їх його існування. Крім того, розміри ям могли за-
спорудження. Поховальній церемонії переду- лежати від сезонних кліматичних умов. Таким
вала підготовка призначеного для неї майдан- чином, запропоновані А.-С. Греслунд критерії
чика. Так, стійкою обрядовою рисою камерних виділення камерних поховань за метричними
гробниць Гньоздівського некрополя є залишки показниками могильних ям (Gräslund 1980,
вогнищ, розведених на місці майбутньої мо- p. 7, 12) у східноєвропейських реаліях виявля-
гильної ями (Михайлов 2016, с. 84). На півден- ються не дієвими.
норуських землях сліди попередньої ритуаль- Першим етапом спорудження дерев’яної
ної підготовки майданчиків фіксуються дуже гробниці було облаштування підлоги (котра,
рідко. Під насипом шестовицького кургану 78 втім, не була обов’язковим елементом похо-
виявлено рівчак завширшки 0,1—0,15 м, такої вальних камер). Її залишки фіксуються у виг-
ж глибини, що окреслював навколо поховаль- ляді деревного тліну або решток горизонталь-
ної камери коло діаметром 4 м. Такі ж невели- них дощок. Так, долівка камери табаївського
кі рівчаки, центри яких збігалися з центрами кургану 10 була викладена поздовжніми до-
насипів, фіксувалися в курганах 88, 89 (кре- шками завширшки 0,15—0,2 м, а в київсько-
мація на стороні), 29 і 43 (кенотафи) того ж му похованні 30/1999 — поперечними, такої ж
могильника (Бліфельд, с. 126, 141, 160—161, ширини (Коваленко, Моця, Ильяшенко 1985,
166, 167). Вони могли утворитися внаслідок с. 7—8; Івакін, Козюба 2003, с. 40—41). У похо-
розмітки майданчика за допомогою мотузки і ванні 4 шестовицького кургану 61 підлога за-
кілочків. Не виключаємо, що подібні рівчаки кріплювалася на трьох поперечних лагах, від
відігравали і функцію «захисного кола», котре яких збереглися рівчаки шириною 0,1—0,15 м
під час церемонії поховання мало оберігати (Бліфельд 1977, с. 152). Подібні лаги фіксува-
світ живих. лися в камерах Гньоздова, Пскова, датського
Параметри могильної ями напряму залежа- Єллінге (Eisenschmidt 1994, Taf. 29; Михайлов
ли від параметрів майбутньої камери. Останні 2016, с. 60). Долівки обох камер з Левінок були
мали враховувати кількість похованих (вклю- вкриті берестою, а в київській камері 2/1988
чаючи супровідні захоронення коней), кількість підлогу підмазано глиною (Самоквасов 2016,
та габарити предметів поховального інвента- с. 85—86; Боровський, Калюк 1993, с. 8—9).
рю. Як правило, ями відзначаються досить ве- Обидві обрядові риси більш характерні для
ликими розмірами та сталим співвідношенням Північної Русі, зокрема — Гньоздівського не-
довжини та ширини. Такі знані дослідники, як крополя (Михайлов 2016, с. 60).
Д. І. Бліфельд, А. С. Грьослунд, Д. А. Авдусін і За одностайними висновками фахівців, се-
Т. А. Пушкіна, Ю. Е. Жарнов, Ф. О. Андрощук, мантично камера символізувала житло, в яко-
Є. О. Шинаков, В. М. Гур’янов тощо, вважали му померлий «оселявся» у потойбічному світі.
дані показники одними з визначальних при Не залишають сумнівів у справедливості таких
виділенні цієї категорії пам’яток, передусім — висновків і писемні згадки про камерний об-
в умовах, коли дерево не зберігається. Проте, ряд («Книга дорогоцінних скарбів» Ібн-Русте,
нерідко «звичайні» інгумаційні поховання Х— ісландські «Сага про Егіля Однорукого і Ас-
ХІ ст. здійснювалися в досить великих ґрун- мунда Вбивцю берсерків», «Сага про Греттіра»
тових ямах, однак ознак дерев’яних обкладок тощо). Як і синхронні житлові споруди, похо-
не простежується. Із іншого боку, показовим вальні камери мали або зрубну, або каркасно-
є київське поховання 123. За всіма ознаками стовпову конструкцію.
воно належить до категорії камерних, проте Камери зрубної конструкції на території
від їх основної маси дане захоронення відріз- Давньої Русі поширені більше, що і зумовило
няється значно меншими розмірами — 2,5 × тривале побутування терміну «зрубні гробни-
1 м (Каргер 1958, с. 216—217). Виділяється ці» для означення всієї групи пам’яток. За спо-
цей комплекс і технічними прийомами: це єди- собом кріплення кутів зруби можна поділити
на київська камера, рублена «в лапу» (Івакін на рублені «в обло» та «в лапу». Перший із них,
2012, с. 124). Надійно датуючись 970—980— що задля зберігання тепла передбачав висту-
ми рр. (нижня дата визначена за дирхемом паючі за межі зрубу кінці колод або дощок, був
саманідського еміра Мансура І 961—976 рр., традиційним для синхронних зрубних жител.
верхня відповідає початку будівництва Деся- Рубка «в лапу» здійснювалася без залишків
тинної церкви у 889 р. (Андрощук, Панченко, на кінцях і як правило використовувалась для
Ковалюх 1996, с. 43)), поховання 123 є однією будівництва господарських споруд. Така тех-
з найпізніших камер некрополю І. Хронологіч- ніка дозволяла не лише зекономити деревину,
но близьким, на наш погляд, є і захоронення в але й копати могильну яму менших розмірів.
камері розміром 3,65 × 0,9 м із труною з розко- Саме вона була домінуючою для камер зрубної
пок 1984 р. на Михайлівській площі (Мовчан, конструкції як на території Русі, так і в Скан-
Боровський, Гончар 2003, с. 114—115) Цілком динавії (Жарнов 1998, с. 95).
Некрополі
На цьому тлі виділяється київський некро- Зрідка фіксуються елементи внутрішньо-

поль І, де серед зрубних камер абсолютно пе- го членування поховальних камер. На плані
реважали зведені в техніці «в обло». Їх споруд- розкопок східної частини Десятинної церкви
жували або з колод діаметром 0,16—0,2 м, або з Д. В. Мілєєва, куди потрапило «поховання 109»
горизонтальних дощок чи брусів завширшки від за класифікацією М. К. Каргера, останній помі-
0,1—0,12 до 0,17—0,2 м. Другий варіант пред- тив колоду, що лежала паралельно південній
ставлений чотирма похованнями, всі з яких стінці зрубу і була ніби врубана в його західну
розташовані за межами «Міста Володимира» чи стінку (Каргер 1958, с. 172). Проте, з огляду на
на самій його периферії, що може свідчити про відсутність будь-яких решток померлого, на-
певну хронологічну закономірність. Дошки на віть сама атрибуція даного об’єкту як поховаль-
0,1—0,2 м, а іноді — на 0,3—0,35 м (поховання ного комплексу викликає сумніви. Квадратна
2002 р. по вул. Велика Житомирська, 2) висту- в плані камера 2/1988 по вул. Великій Жито-
пали за межі зрубів. Крім Києва, рубка «в обло» мирській, 2 у Києві була розділена навпіл дош-
переважала в камерах Пскова та його округи кою-перегородкою, що відділяла чоловіче захо-
(Удрай), на решті давньоруських могильниках ронення від решток коня (Боровський, Калюк
фіксуючись у поодиноких випадках (Михайлов 1993, с. 8—9). В шестовицьких курганах 36 і 98
2016, с. 56—57). скелети коней лежали на земляних приступках
Каркасно-стовпова конструкція є більш ха- висотою до 0,4 м, в ногах похованих (Бліфельд
рактерною для Скандинавії загалом і могиль- 1977, с. 128). Дана особливість є характерною
ника Бірки зокрема. На території Давньої Русі для камер Бірки. В інших давньоруських не-
найвищий відсоток споруджених у такій техніці крополях вона жодного разу не фіксується, що
камерних поховань демонструють некрополі свідчить про прямі зв’язки населення Шесто-
Шестовиці та Чернігова. Вона чітко ідентифі- виці з Упландом. Отже, в усіх випадках роз-
куються за наявністю стовпових ямок у кутах межування внутрішнього простору пов’язане з
камер. У Києві каркасно-стовпова конструкція супровідним захороненням коня, що добре уз-
траплялася лише двічі, включаючи камеру з годжується з ідеєю житлового будинку, в якому
гробовищем. «оселявся» небіжчик. У згаданому чернігівсь-
Розміри стовпових ямок варіюються. Най- кому похованні скелети коней взагалі знаходи-
частіше їх діаметр становив 0,1—0,2 м, звужу- лися за межами зрубу.
ючись донизу, глибина — 0,4—0,6 м. Очевидно, Унікальну конструктивну деталь зафіксу-
попередньо загострені стовпи вбивали в землю. вали при розкопках по вул. Великій Жито-
Ямки більшого розміру (до 0,3 × 0,55 м) могли мирській, 2 у 2002 р. На дні камери розміром
залишитись внаслідок вкопування стовпів, що 3,2 × 3 м виявили залишки нош, на які було
характерно, передусім, для Чернігова. покладено тіло померлого та частину інвента-
Як правило, дерев’яні стіни в таких похо- рю. Вони являли собою конструкцію розміром
ваннях простежуються, в кращому випадку, 2,15 × 1,3 м з двох поздовжніх і п’яти попе-
у вигляді смужок тліну. Можна припустити, речних брусів діаметром 8, 10—12 см і дощок,
що переважно вони були дощатими і кріпи- скріплених між собою (Мовчан та ін. 2002).
лися до стовпів за допомогою пазів, на кшталт Типологічно виділяється група камер, де
своїх скандинавських прототипів (Андрощук тіло небіжчика прокладено до «рухомого»
1999, с. 41). Не виключаємо, що іноді дошки дерев’яного гробовища. Можемо назвати при-
були просто затиснуті між опорами та мате- наймні п’ять таких комплексів, по одному із
риковими стінками ями, як у гньоздівському некрополів Шестовиці, Києва, Левінки, Сед-
похованні Ц-306 (Авдусин, Пушкина 1996, нева та Клонова. Ще в трьох випадках труну
с. 196). було вміщено у «земляну» камеру. Вочевидь,
Незалежно від конструкції гробниці, її сті- цей обряд також є хронологічно пізнішім і ви-
ни могли як досить щільно прилягати до сті- ник уже на території Середнього Подніпров’я:
нок могильної ями, так і знаходитись на від- як зауважив А.-С. Грьослунд, поєднання
стані 0,35—0,5 м від них. У другому випадку, дерев’яних обшивок могильних ям і гробо-
після спорудження камери проміжок між нею вищ не зустрічається серед поховань Бірки
та стінками могильної ями засипали, що доб- (Gräslund 1980, s. 40—41). Беручи до уваги
ре видно за різницею ґрунту в заповненні ос- твердження про семантичну тотожність каме-
танньої (напр., у шестовицькому кургані 21; ри з потойбічним житлом небіжчика, слід за-
Бліфельд 1977, с. 121—122). У чернігівському значити, що така ритуальна ознака, як труна
кургані 17 весь простір між східними стінками рішуче суперечить усій логіці поховального
великої (4,6—5 × 3,15—3,8 м) могильної ями та обряду. Сама по собі її наявність є індикато-
зрубу займали кістяки двох коней, під якими ром християнського поховального обряду (чи,
виявлено скелет людини (раба-конюха?) (Блі- принаймні, його впливу (Ивакин 2011, с. 13,
фельд 1965, с. 127—131). Супровідні похован- 16, 37—41; Сытый 2012, с. 100—101)). Камери з
ня, здійснені за межами камери, не відомі на гробовищами відзначаються значно біднішим
інших давньоруських могильниках, проте зус- за класичні камерні гробниці складом інвен-
трічаються в Скандинавії. тарю. У шестовицькому кургані 119 взагалі
знайдено лише залізний ніж (Бліфельд 1977, Крім того, дослідник вважає сталим елемен-
с. 179—180). том давньоруських поховань у камерах, прита-
Обов’язковим конструктивним елементом манним для більшості з них, сліди вогнища на
камерних гробниць, наш погляд, є верхнє пе- перекритті (Михайлов 2016, с. 84—85). Одначе,
рекриття, котре імітувало стелю житла і забез- серед матеріалів південноруських земель та-
печувало вільний, не засипаний, простір всере- кий висновок не знаходить вагомих підтверд-
дині. Воно фіксується на рівні давньої поверхні, жень. У Києві та Чернігові горілий дерев’яний
тобто висота камери відповідала глибині мо- накат фіксувався лише по одному разу. Пере-
гильної ями. Попри те, що саме перекриття криття шестовицьких камер виявилося обпа-
збереглося менш ніж у половині південнорусь- леним у трьох випадках із чотирьох (Бліфельд
ких камер, на його наявність можуть указувати 1977, с. 161, 179—180). Проте, в цих комплек-
опосередковані дані. У похованні 30/1999 біля сах збереженість перекриттів якраз і пов’язана
Михайлівського Золотоверхого собору вздовж з процесом піролізу, що не відображає реальної
західної та східної стін камери виявлено близь- статистики.
ко двох десятків цвяхів, що на думку авторів Останнім етапом поховальної церемонії було
розкопок свідчить про існування поперечних спорудження над камерою курганного насипу.
брусів, котрі тримали перекриття (Івакін, Ко- За наявності на перекритті камери вогнища,
зюба 2003, с. 40). Подібна ситуація зафіксова- насипку кургану починали до його повного
на при розкопках між вул. Рейтарською, 4 та прогорання. Розміри насипу залежали від со-
Великою Житомирською, 20 (17 цвяхів) та по ціального статусу небіжчика, що чітко просте-
вул. Комсомольській, 28 у Чернігові (22 цвя- жується на прикладі Шестовицького могильни-
хи по кутах і біля стін). На наявність пере- ка. Так, кургани, що містили жіночі поховання
криття можуть вказувати тлін у поховальній мали діаметр до 7 м і висоту 0,3—0,6 м. Діа-
камері, просадка ґрунту в центрі курганного метр курганів із «одиничними» захороненнями
насипу чи сидяча поза небіжчика (Михайлов воїнів становив 8—11 м при висоті 0,3—0,4 м.
2016, с. 58). Нарешті, парні поховання з конем і клинко-
У двох випадках (Київ, вул. Велика Жи- вою зброєю здійснено під насипами діаметром
томирська; Чернігів, вул. Мстиславська) для 12,5—15,8 м, заввишки 1,1—2 м.
більш надійного кріплення перекриттів слу- Аналіз конструктивних елементів камерних
гували вирізки в ґрунті по краях могильної поховань Середнього Подніпров’я переконли-
ями — «заплічки». во свідчить про їх спорідненість із подібними
Стосовно техніки спорудження перекриттів, пам’ятками Балтійського регіону. Як і на пів-
можемо простежити чіткі регіональні відмін- ночі Європи, тут співіснували камери зрубної
ності. Так, у Шестовиці для цього використо- та каркасно-стовпової конструкції, що імітува-
вували дошки або плахи, покладені за довгою ли житлові споруди відповідних типів. Разом із
віссю камери чи перпендикулярно їй. Подібне тим, у Києві камерний обряд поступово набув
виконання даху характерне для більшості дав- деяких специфічних рис, таких як рубка стін
ньоруських камер. У Києві, в усіх випадках, гробниць «в обло» та їх перекриття у вигляді
коли вдавалося визначити конструкцію пере- накату з колод. Ці риси споріднюють Київсь-
криття, воно являло собою накат із колод. Ця кий та Псковський некрополі, що дає підстави
специфічна риса виокремлює київські камерні припускати випадки цілеспрямованого пере-
гробниці серед подібних пам’яток Східної Євро- селення близько третьої чверті Х ст. частини
пи, знаходячи поодинокі аналогії в матеріалах київської еліти на північний захід Русі. На
того-таки Псковського некрополя. Колоди мали користь даної гіпотези свідчить і знахідка у
діаметр від 0,1 (поховання 123) до 0,2 м (похо- псковській камері 6 геральдичної підвіски зі
вання 2002 р. на Великій Житомирській, 2). У знаком Рюриковичів. Натомість, Шестовиця
похованнях 113 і 114 (а можливо — № 112) на- демонструє найбільш тісний зв’язок зі Скан-
кат складався з двох рядів взаємно перпенди- динавським півостровом і Біркою зокрема. Цей
кулярних колод (Каргер 1958, с. 178, 182, 187). зв’язок проявився, в тому числі, в наявності
Згідно реконструкції К. О. Михайлова, в у камерах ґрунтових приступок для супутніх
київських похованнях 112 і 30/1999 перекрит- кінських захоронень і високому відсотку камер
тя додатково підтримувалося за рахунок цен- каркасно-стовпової конструкції. Поява всере-
трального опорного стовпа. Така конструкція дині гробниць додаткового елементу — рухомо-
передбачає наявність однієї чи двох несучих го гробовища — свідчить про поширення хрис-
балок (Михайлов 2016, с. 58—59). тиянської ідеології.
Некрополі
ЛІТЕРАТУРА 17—20 липня 2003 р.). Чернігів: Сіверянська думка,

с. 114-121.
Авдусин, Д. А., Пушкина, Т. А. 1989. Три погре- Моця, А. П. 1990. Срубные гробницы Южной
бальные камеры из Гнёздова. В: Кобрин, В. Б. (ред.). Руси. В: Толочко, П. П. (ред.). Проблемы археологии
История и культура древнерусского города. Москва: Южной Руси. Киев: Наукова думка, с. 99-107.
МГУ, с. 190-205. Самоквасов, Д. Я. 2016. Могильные древности
Андрощук, Ф. А. 1999. Нормани i слов’яни у Поде- северянской Черниговщины. Москва: Синодальная
сеннi. Київ: КНУ імені Тараса Шевченка. типография.
Андрощук, Ф. А., Осадчий, Р. М. 1994. Про куль- Сытый, Ю. Н. 2011. Могилы христиан Чернигова
турний тип та конструктивно-ритуальні особливості Х века (к постановке проблемы) В: Толочко, П. П.
камерних поховань Південної Русі (за матеріалами (ред.). Християнізаційні впливи в Київській Русі за
Києва та Чернігова). Археологія, 3, с. 99-106. часів князя Оскольда: 1150 років. Матеріали між-
Андрощук, Ф., Панченко, М., Ковалюх, М. 1996. народної наукової конференції, 19—20 листопада
До предiсторiї спорудження Десятинної церкви 2010 р. Чернігів; Луцьк: Вера и жизнь-Терен, с. 98-
(Хронологічний аналіз поховальних комплексів). В: 110.
Толочко, П. (ред.). Церква Богородиці Десятинна в Eisenschmidt, S. 1994. Kammergräber der
Києві. До 1000-лiття освячення. Київ: АртЕк, с. 43- Wikingerzeit in Altdanemark. Bonn: R. Habelt. Uni-
46. versitatsforschungen zur Prähistorischen Archäologie,
Блифельд, Д. И. 1954. К исторической оценке 25.
дружинных погребений в срубных гробницах Сред- Gräslund, A.-S. 1980. Birka IV: The Burial Customs.
него Поднепровья IХ—Х вв. Советская археология, A study of the graves on Bjorko. Stockholm: Almqvist &
20, с. 148-162. Wiksell.
Бліфельд, Д. І. 1965. Давньоруський могильник у Lamm, J. P. 1973. En folkvandringstida kammar-
Чернігові. Археологія, XVIII, с. 105-138. grav vid Torsatra. Fornvännen, 68, s. 81-89.
Блiфельд, Д. I. 1977. Давньоруські пам’ятки
Шестовицi. Киев: Наукова думка. REFERENCES
Боровський, Я. Є., Калюк, О. П., 1993. Дослід-
ження київського дитинця. В: Толочко, П. П. (ред.). Avdusin, D. A., Pushkina, T. A. 1989. Tri pogrebalnye
Стародавній Київ. Археологічні дослідження 1984— kamery iz Gnezdova. In: Kobrin, V. B. (ed.). Istoriia i kultura
1989 рр. Київ: Наукова думка, с. 3-42. drevnerusskogo goroda. Moskva: MGU, s. 190-205.
Androshchuk, F. A. 1999. Normany i slov’iany u Podesenni.
Жарнов, Ю. Э. 1998. Гнёздовские курганы с остат-
Kyiv: KNU imeni Tarasa Shevchenka.
ками трупоположения. В: Янин, В. Л. (ред.). Исто- Androshchuk, F. A., Osadchyi, R. M. 1994. Pro kulturnyi
рическая археология. Традиции и перспективы (к typ ta konstruktyvno-rytualni osoblyvosti kamernykh
80-летию со дня рождения Даниила Антоновича pokhovan Pivdennoi Rusi (za materialamy Kyieva ta Cherni-
Авдусина). Москва: Памятники исторической мыс- hova). Arkheolohiia, 3, s. 99-106.
ли, с. 92-105. Androshchuk, F., Panchenko, M., Kovaliukh, M. 1996. Do
Ивакин, В. Г. 2011. Киевские погребения Х века. predistorii sporudzhennia Desiatynnoi tserkvy (Khronolo-
Stratum plus, 5, с. 1-44. hichnyi analiz pokhovalnykh kompleksiv). In: Tolochko, P.
Івакін, В. Г. 2012. Київські поховальні камери. (ed.). Tserkva Bohorodytsi Desiatynna v Kyievi. Do 1000-littia
osviachennia. Kyiv: ArtEk, s. 43-46.
В: Матеріальна та духовна культура Південної Blifeld, D. I. 1954. K istoricheskoi otsenke druzhinnykh
Русі. Матеріали Міжнародного польового археоло- pogrebenii v srubnykh grobnitsakh Srednego Podneprovia
гічного семінару, присвяченого 100-літтю від дня IХ—Х vv. Sovetskaia arkheologiia, 20, s. 148-162.
народження В. Й. Довженка (Чернігів-Шестовиця, Blifeld, D. I. 1965. Davnoruskyi mohylnyk u Chernihovi.
16—19 липня 2009 р.). Київ; Чернігів: ЧНПУ імені Arkheolohiia, XVIII, s. 105-138.
Т. Г. Шевченка, с. 122-130. Blifeld, D. I. 1977. Davnoruski pam’iatky Shestovytsi.
Івакін, Г., Козюба, В. 2003. Нові поховання Х— Kyev: Naukova dumka.
ХІ ст. Верхнього Києва (з розкопок Архітектурно-ар- Borovskyi, Ya. Ye., Kaliuk, O. P., 1993. Doslidzhennia
kyivskoho dytyntsia. In: Tolochko, P. P. (ed.). Starodavnii
хеологічної експедиції 1997—1999 рр.). В: Дружинні
Kyiv. Arkheolohichni doslidzhennia 1984—1989 rr. Kyiv:
старожитності Центрально-Східної Європи VIII— Naukova dumka, s. 3-42.
ХІ ст. Матеріали Міжнародного польового семіна- Zharnov, Iu. E. 1998. Gnezdovskie kurgany s ostatkami
ру (Чернігів—Шестовиця 17—20 липня 2003 р.). trupopolozheniia. In: Ianin, V. L. (ed.). Istoricheskaia arkhe-
Чернігів: Сіверянська думка, с. 38-50. ologiia. Traditsii i perspektivy (k 80-letiiu so dnia rozhde-
Каргер, М. К. 1958. Древний Киев. Очерки по ис- niia Daniila Antonovicha Avdusina). Moskva: Pamiatniki
тории материальной культуры древнерусского го- istoricheskoi mysli, s. 92-105.
рода. Москва; Ленинград: АН СССР, I. Ivakin, V. G. 2011. Kievskie pogrebeniia Х veka. Stratum
Коваленко, В. П., Моця, А. П., Илляшенко, Э. М. plus, 5, s. 1-44.
Ivakin, V. H. 2012. Kyivski pokhovalni kamery. In: Tolo-
1985. Отчёт о раскопках Чернигово-Северской chko, P. P. (ed.). Materialna ta dukhovna kultura Pivdennoi
экспедиции в 1985 г. НА ІА НАН України, ф. 64, Rusi. Materialy Mizhnarodnoho polovoho arkheolohichnoho
1985/19. seminaru, prysviachenoho 100-littiu vid dnia narodzhennia
Михайлов, К. А. 2016. Элитарный погребальный V. Y. Dovzhenka (Chernihiv—Shestovytsia, 16—19 lypnia
обряд Древней Руси. Санкт-Петербург: Бранко. 2009 r.). Kyiv; Chernihiv: ChNPU imeni T. H. Shevchenka,
Мовчан, І. І., Гончар, В. М., Ієвлев, М. М., Коз- s. 122-130.
ловський, А. О. 2002. Звіт про археологічні дослід- Ivakin, H., Koziuba, V. 2003. Novi pokhovannia Х—ХI st.
ження на вул. Велика Житомирська, т. 2. НА ІА Verkhnoho Kyieva (z rozkopok Arkhitekturno-arkheolohich-
НАН України, ф. 64, 2002/84. noi ekspedytsii 1997—1999 rr.). In: Druzhynni starozhytnosti
Tsentralno-Skhidnoi Yevropy VIII—ХI st. Materialy Mizhnar-
Мовчан, І., Боровський, Я., Гончар, В. 2003. Нові odnoho polovoho seminaru (Chernihiv—Shestovytsia 17—
знахідки з дружинного некрополя Верхнього Киє- 20 lypnia 2003 r.). Chernihiv: Siverianska dumka, s. 38-50.
ва. В: Дружинні старожитності Центрально- Karger, M. K. 1958. Drevnii Kiev. Ocherki po istorii ma-
Східної Європи VIII—ХІ ст. Матеріали Міжна- terialnoi kultury drevnerusskogo goroda. Moskva; Leningrad:
родного польового семінару (Чернігів—Шестовиця AN SSSR, I.
Kovalenko, V. P., Motsia, A. P., Illiashenko, E. M. 1985. of Northern and Eastern Europe. Literary sources con-
Otchet o raskopkakh Chernigovo-Severskoi ekspeditsii v fidently point that the burial chamber semantically
1985 g. NA ІA NANU, f. 64, 1985/19. symbolized the home in which the deceased «settled».
Mikhailov, K. A. 2016. Elitarnyi pogrebalnyi obriad Drev- Like the synchronous residential buildings, the burial
nei Rusi. Sankt-Peterburg: Branko.
Movchan, I. I., Honchar, V. M., Iievlev, M. M., Kozlovskyi,
chambers had either a log cabin or frame pillar struc-
A. O. 2002. Zvit pro arkheolohichni doslidzhennia na vul. Ve- ture. The first of them were more widespread in the
lyka Zhytomyrska, t. 2. NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 2002/84. territory of Rus, the second one — in Scandinavia. The
Movchan, I., Borovskyi, Ya., Honchar, V. 2003. Novi zna- upper cover was obligatory that mimicked the roof of
khidky z druzhynnoho nekropolia Verkhnoho Kyieva. In: Tolo- the house and provided free, empty space inside the
chko, P. P. (ed.). Druzhynni starozhytnosti Tsentralno-Skhid- chamber. In some cases, the board floor remnants were
noi Yevropy VIII—ХI st. Materialy Mizhnarodnoho polovoho occurred, sometimes the boards lied on the transverse
seminaru (Chernihiv—Shestovytsia 17—20 lypnia 2003 r.). logs. In addition, the internal partition of the chambers
Chernihiv: Siverianska dumka, s. 114-121. sometimes can be traced, usually related to the accom-
Motsia, A. P. 1990. Srubnye grobnitsy Iuzhnoi Rusi. In:
Tolochko, P. P. (ed.). Problemy arkheologii Iuzhnoi Rusi. Kiev:
panying burial of horse. Above the chamber the mound
Naukova dumka, s. 99-107. was built, the size of which depended on the social sta-
Samokvasov, D. Ia. 2016. Mogilnye drevnosti severianskoi tus of the deceased. In Kiev the chamber rite gradually
Chernigovshchiny. Moskva: Sinodalnaia tipografiia. acquired some specific features, such as the felling of
Sytyi, Iu. N. 2011. Mogily khristian Chernigova Х veka (k the walls of tombs «in the roundabout» and the cover of
postanovke problemy). In: Tolochko, P. P. (ed.). Khrystyiani- tombs by overhead logs. These features make the Kiev
zatsiini vplyvy v Kyivskii Rusi za chasiv kniazia Oskolda: and Pskov necropolises related and allow suggests that
1150 rokiv. Materialy mizhnarodnoi naukovoi konferentsii, there were cases of purposeful resettlement of the part
19—20 lystopada 2010 r. Chernihiv; Lutsk: Vera i zhizn-Ter- of Kyiv elite in northwestern Rus near the third quar-
en, s. 98-110.
Eisenschmidt, S. 1994. Kammergräber der Wikingerzeit in
ter of the tenth century. In return, Shestovitsa demon-
Altdanemark. Bonn: R. Habelt. Universitatsforschungen zur strates the closest connection to the Scandinavian Pe-
Prähistorischen Archäologie, 25. ninsula and Birka in particular. This relationship was
Gräslund, A.-S. 1980. Birka IV: The Burial Customs. A revealed itself by the presence of soil steps for the con-
study of the graves on Bjorko. Stockholm: Almqvist & Wik- comitant horse burials and a high percentage of frame
sell. pillars in the chambers. The appearance within the
Lamm, J. P. 1973. En folkvandringstida kammargrav vid tombs of additional element — the movable coffin — il-
Torsatra. Fornvännen, 68, s. 81-89. lustrates the spread of Christian ideology.
D. V. Bibikov Keywords: Old Rus, chamber graves, structural ele

ments, Scandinavia, Vikings.
Structural Features of the Одержано 26.10.2019

Chamber Graves of the Viking БІБІКОВ Дмитро Валентинович, кандидат істо-
Age in the Middle Dnieper ричних наук, молодший науковий співробітник, Ін-
Region ститут археології НАН України, пр. Героїв Сталінг-
рада, 12, Київ, 04210, Україна.
The basic structural elements of the chamber tombs BIBIKOV Dmytro V., Candidate of Historical
of the 10th — beginning of 11th century from the terri- Sciences, the Institute of Archaeology NAS of Ukraine,
tory of the Middle Dnieper are considered in the paper. Heroiv Stalingrada ave., 12, Kyiv, 04210, Ukraine.
The special features make possible to reconstruct their ORCID: 0000-0003-4288-2091;
connection with the funeral traditions of other regions e-mail: bibikov-@bigmir.net.
УДК 904.5(477.41)“653” DOI: 10.37445/adiu.2020.02.22
В. І. Баранов, В. Г. Івакін
Поховальні комплекси зі зброєю

могильника Острів (за матеріалами
археологічних досліджень 2017—2019 рр.)
Стаття присвячена похованням зі зброєю, ви- Ivakin 2019; Baranov, Ivakin, Shiroukhov 2019).
явленим на західно-балтському некрополі Острів у Помітний відсоток серед виявлених поховань
2017—2019 рр. Розглядаються типи озброєння та складають комплекси зі зброєю. Уведення до
їх тактичне застосування.
наукового обігу цих матеріалів і стало основ-
Ключові слова: Давня Русь, могильник, захід- ною метою даної роботи.
но-балтійські племена, зброя, Поросся, фортифі Могильник займає велику надзаплавну те-
кація. расу площею до 65 га, яка відокремлена від
іншої частини берега невеличким яром та пос-
Український лісостеп упродовж багатьох тупово знижується у напрямку р. Рось. На про-
тисячоліть відігравав роль природного кордо- тилежному березі в заплаві, на відстані 500 м
ну між осілим населенням Східної Європи та від могильника, розташоване давньоруське
кочовиками Великого Степу. Важливе місце в городище в урочищі Старі Сухоліси (рис. 1; 2).
цьому фронтирі займала р. Рось, що майже на Слід відзначити, що близькість могильника до
350 км протягнулася з заходу на схід, створив- річки або великої водойми взагалі притаманна
ши своєрідну межу між цими двома світами. За для балтських народів (Bertašius 2016, p. 234).
давньоруських часів Поросся набуває особливо Не можна сказати, що територія, де зна-
важливої, стратегічної, ролі, прикриваючи з ходиться некрополь, залишилася поза ува-
півдня головний політичний та економічний гою дослідників-археологів. У 1973 р. під час
центр Давньоруської держави, її столицю — проведення масштабних розвідок у Пороссі
Київ. О. Приходнюк відкрив тут черняхівські посе-
Масштабні археологічні роботи, які вела лення та невеликий курган висотою близь-
Архітектурно-археологічна експедиція Інсти- ко 0,7 м і діаметром 20—25 м зараз повністю
туту археології НАН України протягом 2017— зруйнований (Приходнюк 1979, с. 94). Мож-
2019 рр. поблизу с. Острів, дозволяють по-ново- ливо, що саме з цим курганом слід зв’язувати
му розглянути історичні процеси, що протікали амфору фасоського виробництва (IV ст. до н. е.)
у Пороссі та відкрити нові, раніше не відомі, та окремі предмети скіфського часу, що були
сторінки нашої історії. знайдені в 2018 р. Крім того, на ділянці нами
У жовтні 2017 р. в Рокитнянському р-ні були виявлені нашарування бронзового віку та
Київської обл. на правому березі р. Рось був ви- ранньослов’янської доби.
явлений середньовічний могильник ХІ—ХІІ ст. Загалом упродовж 2017—2019 рр. було до-
(рис. 1; 2). Знайдені археологічні матеріали є сліджено близько 1440 м2 могильника та ви-
унікальними для теренів України: вони поміт- явлено 67 поховальних комплексів, які за
но відрізняються від синхронних давньоруських знайденими в них артефактами попередньо
старожитностей регіону та пов’язані із населен- датовані ХІ ст. Стан збереження цієї унікаль-
ням південно-східного узбережжя Балтійсь- ної пам’ятки незадовільний і постійно погір-
кого моря (Івакін та ін. 2017; 2018; Баранов, шується. Невелика глибина залягання похо-
Ивакин 2018; Івакін, Баранов 2019; Baranov, вальних конструкцій (окремі поховання були
© В. І. Баранов, В. Г. Івакін, 2020 виявлені на глибині близько 0,15 м від рівня
Баранов, В. І., Івакін В. Г. Поховальні комплекси зі зброєю могильника Острів
Рис. 1. Могильник Острів: 1 — на мапі України; 2 — радянська топографічна карта 1989 р., масштаб 1 :
100000; 3 — топографічна зйомка к. і. н. О. Манігди.; 4 — супутникове фото google
Рис. 2. Могильник Острів

та городище в урочищі
Сухоліси, фото з квадро-
коптера к. і. н. В. Гнери
сучасної денної поверхні) в умовах щорічних звели до того, що значна кількість захоронень
робіт сільськогосподарської техніки (оранка) у тій чи іншій мірі пошкоджена, деякі майже
та систематичних пограбувань (здійснюються повністю зруйновані. Так, повністю були зни-
чорними копачами принаймні з 2011 р.) при- щені 15 поховальних комплексів (28,3 %), а ще
Некрополі
Рис. 3. Поховання зі зброєю

могильника Острів, ситуа-
ційний план
Рис. 4. Могильник Острів, плани поховань з указанням їхніх

номерів
у 14 (26,4 %) в анатомічному порядку залиши-

лися лише окремі кістки. Значно ускладнюють
дослідження поховальних споруд й характерні
особливості ґрунтів: потужні гумусовані шари
черняхівського поселення ускладнюють ві-
зуальне виявлення поховальних ям навіть у
результаті вертикальної стратиграфічної за-
чистки. Фактично контури поховальних ям
вдалося дослідити лише у двох випадках: у
похованні 19, впущеному не у шар чорнозему,
а в об’єкт черняхівського часу (Милашевський
2019, с. 118—120, рис. 5), та у похованні 67. ня знайдені в 18,8 % курганів (Каинов 2018,
Незважаючи на всі ці фактори, в резуль- с. 214). Нижче ми стисло оглянемо поховальні
таті досліджень були виявлені 16 поховаль- комплекси могильника, в яких були виявлені
них комплексів зі зброєю (рис. 3), що складає предмети озброєння.
майже 24 % від усіх зафіксованих поховань. Ці Поховання 4 зафіксоване на глибині близь-
показники перевищують статистику такої ета- ко 0,4 м (тут і далі — від сучасної денної повер-
лонної пам’ятки доби вікінгів як Гньоздово, де хні), сильно пошкоджене (рис. 4). Небіжчик був
за підрахунками С. Каїнова предмети озброєн- похований у домовині: поблизу черепа виявле-
Некрополі
Рис. 5. Могильник Острів, інвентар

поховань: 1—5 — № 4; 6—12 — № 5;
13, 14 — № 6
но залишки зотлілої дерев’яної плахи, а залізні виявлено видовжений залізний виріб (ніж?).
цвяхи, вочевидь — від домовини, траплялись Невеликий бронзовий предмет (накладка?)
як над скелетом, так і під ним. Кістяк моло- знаходився на правій стопі. У порушеному гра-
дого чоловіка 14—16 років лежав на спині, го- біжниками ґрунті знайдені численні уламки
ловою на північ з невеликим відхиленням на залізних виробів, у тому числі — вістря спису
захід. Руки витягнуті вздовж тіла. Під черепом (рис. 5: 6, 7) та баготовиткове кільце (рис. 5: 11,
знайдена бронзова прямокутна пряжка (рис. 5: 12). У кротовині біля поховання було знайдено
3—5), в районі відсутньої правої ключиці — підковоподібну фібулу зі спіралеподібними за-
складний залізний виріб, який розсипався під кінченнями (рис. 5: 8—10).
час розчистки. Під правим коліном виявлено Поховання 6 виявлене на глибині близько
залізну бойову сокиру з опущеним лезом, що 0,5 м (рис. 4; 6). На відстані 0,2 м на захід від
була розгорнута лезом від небіжчика та покла- кістяка досліджена кам’яна викладка непра-
дена руків’ям доверху (рис. 5: 1, 2). вильної овальної форми, витягнута по осі за-
Поховання 5 зафіксоване на глибині близь- хід-схід, розміром 1,5 × 1,25 м. Під викладкою
ко 0,5 м, верхня частина поховання майже виявлено уламки відерної оковки, яка підтвер-
повністю знищена сучасним грабіжницьким джує її датування давньоруським часом. Кістяк
перекопом (рис. 4). Небіжчик, вірогідно, був чоловіка 25—30 років лежав на спині, головою
похований у труні: в перекопі зустрічались на північ, з невеликим відхиленням на захід.
рештки дерева, а в районі черепа був зафіксо- Руки витягнуті вздовж тіла. Верхня частина
ваний дерев’яний тлін. Кістяк чоловіка 25— тіла похованого була навмисно дещо розгор-
30 років лежав на спині, головою на північ з не- нута вправо, ніби огинаючи кам’яну викладку.
великим відхиленням на захід. Руки витягнуті Біля правого коліна виявлено залізну бойову
вздовж тіла. Поруч із лівою ліктьовою кісткою сокиру з опущеним лезом (рис. 5: 13—14; 6: 2),
Рис. 6. Могильник Острів, поховання 6: 1 — фото з квадрокоптера; 2 — сокира
покладену руків’ям догори та дрібні курячі Під тазом знаходилася бронзова прямокутна
кістки — залишки поховальної їжі. Під лівим пряжка (рис. 7: 8, 13, 14), а на відстані 0,3 м
ліктем знайдено залізний ніж, а в ногах зафік- на схід від тазу (вочевидь — на місці зотлілої
совані залишки відра у вигляді двох фрагмен- кисті лівої руки) знайдена бронзова вита каб-
тованих залізних обручів. лучка (рис. 7: 22, 23). Поряд з правим коліном
Поховання 11 виявлене на глибині 0,4 м, виявлено залізну бойову залізну сокиру з опу-
теж частково пошкоджене грабіжницькою щеним лезом (рис. 7: 8: 3, 14). Також у похован-
ямою (рис. 4). Кістяк чоловіка 30—40 років ле- ні був зафіксований фрагмент тканини, який,
жав на спині, головою на північ, з невеликим можливо, залишився від поховального одягу.
відхиленням на захід. Руки витягнуті вздовж Поховання 26 виявлене на глибині 0,35 м,
тіла, стопи витягнуті та дещо розгорнуті, не- частково зруйноване грабіжниками (можливо
біжчик ніби обіймає ними відро. Трохи нижче у давнину) (рис. 4; 8: 2). Кістяк чоловіка 20—
правого коліна знайдено залізну бойову сокиру 25 років лежав на спині, головою на південний
з опущеним лезом (рис. 7: 1, 2), яка була пок- схід. Руки витягнуті вздовж тіла. На правому
ладена руків’ям догори, а поряд з нею зафіксо- плечі виявлена бойова залізна сокира з опуще-
вані залишки поховальної їжі (курячі кістки). ним лезом руків’ям донизу (рис. 8: 2; 9: 7—8).
У південній частині поховання зафіксовані за- Біля сокири лежав точильний брусок. Непо-
лізні оковки від відра діаметром близько 0,3 м. далік від лівої руки виявлений сильно пошкод-
Реконструкції навантажень та травм м’язів та жений корозією ніж (?) (рис. 9: 14). В районі
сухожиль у чоловіка, дозволяють припустити правої гомілкової кістки та під правим коліном
володіння дворучною сокирою . знайдені значно кородовані фрагменти заліз-
Поховання 13 виявлене на глибині 0,4 м, них вудил (рис. 9: 11—13, 15). Біля лівої стегно-
було пошкоджене грабіжницькою ямою (рис. 4). вої кістки, в районі коліна — навершя руків’я
Кістяк чоловіка 45—55 років лежав на спині, меча (рис. 9: 9—10).
головою на північ, з невеликим відхиленням Поховання 29 виявлене на глибині 0,75 м
до заходу. Руки витягнуті вздовж тіла. У районі (рис. 4). Кістяк чоловіка 20—25 років лежав на
правої ключиці знайдено підковоподібну фібу- спині, головою на північ. Руки витягнуті вдовж
лу з макоподібними завершеннями та довгою тіла. Із лівого боку в районі тазу виявлені кре-
голкою (рис. 7: 7, 19; 8: 1). Поруч, на грудях, — сало (рис. 9: 20, 21) та фрагмент залізного ножа
бронзове кільце (рис. 7: 15, 16). Ще одне брон- (?). Під лівим коліном — залишки бойової за-
зове кільце — зліва в районі тазових кісток лізної сокири з опущеним лезом (рис. 9: 16,
(рис. 7: 9, 10), два ідентичних кільця виявлені 17). На відстані 5 см від лівої гомілкові кістки
у грабіжницькому перекопі (рис. 7: 5, 6, 17, 18). знайдено кільцеву фібулу зі спіралеподібними
завершеннями (рис. 9: 18, 19).
. Визначення орнітологічних решток — к. б. н. Поховання 35 виявлене на глибині 0,3 м,
Л. Горобець. сильно пошкоджене оранкою та діяльністю
. Визначення палеоантропологічних матеріалів — гризунів (рис. 4). Кістяк чоловіка 30—40 років
к. і. н. О. Козак. лежав на спині, орієнтований головою на пів-
Некрополі
Рис. 7. Могильник Острів, інвентар поховань: 1, 2 — № 11; 3—24 — № 13
Рис. 8. Могильник Острів: 1 — поховання 13, підковоподібна фібула з макоподібними завершеннями; 2 —
поховання 26, сокира
Рис. 9. Могильник Острів, інвентар поховань: 1—15 — № 26; 16—22 — № 29
нічний захід. Руки витягнуті вздовж тіла. На повненні порожнистої частини якого вдалося
відстані 15 см від правої стегнової кістки, в виявити фрагмент чорного металу з рештками
районі коліна, виявлена залізна бойова сокира тканини. Поряд з релікварієм виявлено гоміл-
з опущеним лезом (повністю розсипалась під кову кістку птиці — залишки поховальної їжі,
час розчистки). У районі тазу, з лівої сторони, точильний брусок видовженої прямокутної фор-
під перевідкладеними кістками лівої руки, ми з рожевого пісковику (рис. 11: 5) та залиш-
знайдена підковоподібна фібула з широкими ки залізного калачеподібного кресала (рис. 11:
завершеннями (рис. 10: 1; 11: 1, 2). Біля право- 8—13). Можливо, що контейнер, точильне ка-
го коліна зафіксовано поховальну їжу (курячі? міння та кресало знаходилося у якійсь сумочці,
кістки). Також у засипці поховального комп- що кріпилася до поясу.
лексу виявлене бронзове кільце (рис. 11: 3—4). Поховання 41 виявлене на глибині 0,55—
Поховання 37 виявлене на глибині 0,35 м, 0,6 м, сильно пошкоджене ще у давнину, коли
частково пошкоджене оранкою та грабіжника- кістки були досить акуратно зміщені у бік під
ми (рис. 4). Кістяк чоловіка 20—25 років лежав час здійснення дитячого поховання 38 (рис. 4).
на спині, головою на північ з відхиленням на Особливості поховального обряду встановити не
схід. Руки витягнуті. Біля правої стегнової кіст- вдалося — залишилися тільки окремі кістки,
ки виявлено кілька фрагментів пошкодженого що збереглися в анатомічному порядку. Вони
грабіжниками залізного вістря сулиці (рис. 11: належали чоловіку 25—35 років та дозволяють
14). Між гомілковими кістками зафіксовано ро- припустити орієнтацію тіла небіжчика — голо-
говий контейнер (?) (рис. 10: 2; 11: 6, 7), у за- вою на північ з відхиленням на захід. На рівні
Некрополі
Рис. 10. Могильник Острів: 1 — поховання 35, підковоподібна фібула з широкими завершеннями; 2 — по-
ховання 37, кістяний контейнер
Рис. 11. Могильник Острів, ін-

вентар поховань: 1—4 — № 35;
6—14 — № 37
виявлення в районі лівої ноги небіжчика знай- наментований бронзовий браслет із зооморфни-
дена залізна бойова сокира з опущеним лезом ми кінцями (рис. 12: 6). Скоріше за все, браслет,
(рис. 12: 1, 2). Тут же вдалося зафіксувати два каблучка та пряслиця відносяться до іншого жі-
пряслиця, виготовлених з овруцького пірофілі- ночого поховання, яке було повністю знищено.
тового сланцю (рис. 12: 7—10) та бронзову ба- Поховання 45 виявлене на глибині 0,75 м
гатовиткову каблучку (рис. 12: 9, 10). В 0,2 м та майже повністю зруйноване гризунами
нижче кістяка, на глибині 0,8 м, виявлений ор- (рис. 4; 13: 1). Похований (хлопчик 4—7 років)
Рис. 12. Могильник Острів, ін-

вентар поховань: 1—12 — № 41;
13, 14 — № 45
лежав головою на північ з відхиленням на за- витягнуті вздовж тіла. Біля правої плечової кіс-
хід. Серед перемішаних кісток знаходилася тки виявлено фрагмент залізного вістря спису,
залізна сокира з широким симетричним лезом який лежав втулкою в сторону черепа небіжчи-
(рис. 12: 13, 14). ка (рис. 14: 8, 9). У районі крижової кістки було
Поховання 50 виявлене на глибині виявлено ліроподібну пряжку (рис. 14: 3—5), а
1,0—1,1 м, було запущене до об’єкту ранньо біля правої стопи, впритул до неї, — дужку від
слов’янського часу (житлової споруди з піччю- відра з двома вушками та декілька фрагментів
кам’янкою VI—VII ст. н. е.) (рис. 4; 13: 2). Кіс- металевої оковки (рис. 14: 12, 13). У кротовині
тяк дорослого чоловіка лежав простягнутим на під похованням знайдений фрагмент залізної
спині, головою на північний захід. Верхня його шпори (рис. 14: 1, 2), поряд із похованням — за-
частина була трохи розгорнута на північ. Руки лізна пряжка, можливо — від кінської упряжі
Некрополі
Рис. 13. Могильник Острів: 1 — поховання 45, сокира типу М in situ; 2 — поховання 50, відро
Рис. 14. Могильник Острів, поховання 50,

інвентар
(рис. 14: 10, 11), та бронзове кільце від портупеї Залізне вістря спису знаходилося впритул до
(рис. 14: 6, 7). гомілкових кісток правої ноги небіжчика втул-
Поховання 63 виявлене на глибині 0,3 м кою догори (рис. 15: 1, 2).
(рис. 4). Кістяк дорослого чоловіка лежав на Поховання 64 виявлене на глибині 0,7 м,
спині орієнтований головою на північний за- частково пошкоджене (рис. 4). Кістяк доросло-
хід. Права рука витягнута вздовж тіла. На го чоловіка лежав на спині, орієнтований голо-
лівому плечі виявлено підковоподібну фібулу вою на північний захід, права рука витягнута
зі спіралеподібними завершеннями (рис. 15: вздовж тіла. На правому плечі було зафіксова-
3, 4), а в районі тазу зафіксовані два бронзо- но залізну сокиру з опущеним лезом (рис. 15: 9,
вих портупейних литих кільця (рис. 15: 5—8). 10), покладену лезом до похованого та руків’ям
Рис. 15. Могильник Острів, інвентар поховань:

1—8 — № 63; 9—12 — № 64
донизу. На відстані 0,3 м від орієнтовного міс- лишила могильник Острів, так і на її немісце-
ця тазової частини, з лівого боку, виявлено під- вий етнічний склад.
ковоподібну фібулу зі спіралеподібними завер- При цьому слід зазначити, що виявлені
шеннями (рис. 15: 11, 12). предмети озброєння мають досить стандарти-
Поховання 65 виявлене на глибині 0,5 м зований характер. Основу комплексу озброєн-
від сучасної денної поверхні (рис. 4; 16: 1). Кіс- ня складають сокири — вони були знайдені у
тяк дорослого чоловіка лежав на спині, головою 12 похованнях, причому в одному (№ 5) крім
на північ — північний захід, руки витягнуті сокири була покладена ще й сулиця, а в іншо-
вдовж тіла. Залізне вістря спису було покла- му (№ 26) — навершя від руків’я меча.
дене втулкою догори поряд із правим коліном Положення сокир у похованнях теж досить
(рис. 17: 5, 6). уніфіковане. Більшість із них лежала біля пра-
Поховання 67 виявлене на глибині 0,5 м, вого коліна руків’ям догори (рис. 4; 6: 2) — з
вдалося зафіксувати ледь помітні контури по- дев’яти випадків, де положення сокири вда-
ховальної ями овальної форми (рис. 4; 16: 2). лося зафіксувати in situ — в п’яти вона знахо-
Кістяк дорослого чоловіка лежав на спині голо- дилися саме в такому положенні. Ще в одному
вою на північний захід, руки витягнуті вдовж похованні сокира лежала біля лівого коліна не-
тіла. Праворуч від тазу виявлена сокира з опу- біжчика, руків’ям догори (рис. 4). Це, на нашу
щеним лезом, покладена руків’ям донизу, ле- думку, свідчить не стільки про особливості похо-
зом у бік небіжчика (рис. 17: 1, 2). Поверх соки- вального обряду, скільки про факт ліворукості
ри зафіксовані кістки правої руки — вірогідно (sinistral) похованого. У двох випадках сокиру
руку було покладено на сокиру під час похо- поклали на праве плече покійного, руків’ям
вання. Можливо, сокира була прикріплена до донизу (рис. 4; 8: 2). У всіх цих комплексах
поясу. Поряд, дещо вище поясу, зафіксований руків’я, вірогідно, вкладалося до руки небіжчи-
залізний ніж, направлений лезом вниз, який, ка, що, наряду з покладенням поховальної їжі,
вірогідно, кріпився до поясу. може свідчити про потойбічні уявлення насе-
Наявність у поховальних комплексах пред- лення, що залишило могильник Острів. Лише
метів озброєння, так само, як і великої кіль- в одному випадку (№ 67) сокиру було покла-
кості інших категорій поховального інвентаря, дено праворуч від небіжчика біля тазу, а руку
не характерна для синхронних давньоруських покійного — поверх її леза (рис. 4; 16: 2). Нам
старожитностей Середнього Подніпров’я. Цей здається, що її руків’я могло розташовуватися у
факт, на думку авторів, може вказувати як на спеціальній петлі на поясі похованого, в якій її
високий ступень мілітаризації громади, яка за- зазвичай носили не в бойових умовах. Слід за-
Некрополі
Рис. 16. Могильник Острів, поховання: 1 — № 65; 2 — № 67
уважити, що вкладання руків’я сокири у руку чає, що вони складають більш, ніж половину
небіжчика зафіксоване і на інших східно-єв- знахідок зброї вказаного періоду з території
ропейських некрополях доби вікінгів (Каинов Білорусі, для ХІ ст. становлять абсолютну біль-
2018, с. 224). шість, а у ХІІ ст. поступово зникають (Плавінс-
Сокири переважно стандартні і добре відомі кі 2013, с. 29; Плавинский 2014а, с. 68, рис. 6).
на давньоруських пам’ятках Х—ХІ ст. Насам- Подібні сокири широко відомі на цілому ряді
перед, це сокири з опущеним лезом, двома бо- синхронних пам’яток: у Латвії, Литві, Естонії,
ковими щекавицями та подовженим вирізним Скандинавії, Північній Русі, Польщі, Волзькій
обухом (рис. 5: 1, 2, 13, 14; 7: 3, 4; 9: 7, 8, 16, Булгарії тощо (Возный 2014, с. 59, рис. 1: 8; 2:
17; 12: 1, 2; 15: 9, 10; 17: 1, 2), що були вияв- 10; Плавінскі 2013, с. 29; Тетеря, Юрченко 2016,
лені в 9 поховальних комплексах і належать с. 20, рис. 1: 2; 2017, с. 457, рис. 1: 2; Шекун,
до типу IV за А. Кірпічниковим (Кирпичников Веремійчик 1997, с. 80, рис. 33: 19; Пушкина,
1966b, с. 37—38, рис. 6). Усі виявлені сокири Мурашева, Ениосова 2012, рис. 16: 6; Бейлек-
цього типу мали невеликі розміри та отвір для чи 2017, с. 363, рис. 1; Спицын 1896, табл. ХІХ;
закріплення чохла, що свідчить про їх суто Макаров, Зайцева, Красникова 2013, с. 437—
бойову функцію. На думку А. Кірпічникова, 439, рис. 1; Frei et al. 2016, p. 34, fig. 3; Atgazis
знахідки сокир цього типу є найбільш масо- 1997, fig. 4: 27; Tvauri, 2012, p. 127, fig. 82: 2;
вими у Східній Європі в ХІ—ХІІІ ст. М. Алеш- Kotowicz 2011, p. 113, fig. 7: 1). У цілому соки-
ковський відносить такі сокири до типу Д, вва- ри IV типу можна пов’язувати зі зброярськими
жає їх найбільш розповсюдженим типом сокир традиціями Давньоруської держави. Із пев-
у давньоруських старожитностях та датує кін- ним ступенем обережності можна припускати
цем Х—ХІІ ст. (Алешковский 1960, с. 73, рис. 1: централізоване забезпечення ними гарнізонів
21—32). М. Плавинський датує виникнення прикордонних фортець з князівських майсте-
сокир IV типу другою половиною Х ст., відзна- рень, а їх широке розповсюдження пов’язувати,
насамперед, з високим ступенем коефіцієн-
. Ще одна, десята сокира цього типу, знайдена на ту корисної дії, який, на думку А. Кірпічни-
полі під час розвідок, вірогідно пов’язана зі зруй- кова, наближався до 1 (Кирпичников 1966b,
нованим похованням. с. 37).
Рис. 17. Могильник Острів, інвентар по-

ховань: 1—4 — поховання 67; 5, 6 — похо-
вання 65
У похованні 11 була зафіксована сокира ін- а витягнуту, з помітними гранями (рис. 12:

шого типу — з вузьким лезом, щекавицями 13). Знайдена сокира близька за своєю фор-
та продовженим вирізним обухом (рис. 7: 1, мою до типу М за Я. Петерсоном (Петерсон
2). Зазначена сокира належить до типу ІІІ за 2005, с. 78, рис. 44) та типу VII за А. Кірпічни-
класифікацією А. Кірпічникова, датований ковим (Кирпичников 1966b, с. 39, рис. 6: VII).
Х—ХІІ ст. та був розповсюджений, переваж- На думку А. Кірпічникова, подібні речі безпе-
но, на території Київської Русі, але також зус- речно мали північне — скандинавське — по-
трічається за її межами: в Пермській області ходження. Ю. Лесман вважає, що цей тип со-
Російської федерації, Фінляндії, на о. Готланд, кир на Русі розповсюджується лише у другій
у Польщі та Сербії (Кирпичников 1966b, с. 35— половині ХІІ ст., причому основним регіоном
36, рис. 6; Тетеря, Юрченко 2016, с. 21, рис. 1: розповсюдження була північно-західна части-
3; 2017, с. 458, рис. 1: 3; Bogucki 2016, fig. 32; на території Русі (Лесман 2014, с. 64). В цілому,
Спицын 1896, таб. ХІХ; Плавинский 2014b, такі сокири розповсюджені від Гренландії до
с. 74—75; Plavinski 2011, p. 91—103). М. Алеш- Русі і безперечно пов’язані зі скандинавським
ковський відносить такі сокири до типу Г та да- світом (Tvauri 2012, p. 127). Близька за фор-
тує Х—ХІ ст. (Алешковский 1960, с. 73, рис. 1: мою сокира відома з курганного могильника
19—20). М. Плавинський пов’язує виникнен- ХІ ст. «Прокляте поле» під давньоруським го-
ня вузьколезових сокир ІІІ типу з дружинним родищем Лукомль (Вітебська обл., Білорусь;
озброєнням епохи становлення Давньоруської Плавінскі 2012, с. 15, рис. 10; Дернович 2007,
держави Рюриковичів та визначає період їх по- с. 122, рис. 6). У Південній Русі такі сокири
бутування другою половиною Х — ХІІ ст. (Пла- майже не зустрічаються. Крім сокири з могиль-
винский 2014b, с. 74—75). ника Острів нам відомий ще один зразок, знай-
До ще одного типу належить предмет оз- дений у р. Десна між селами Рожни та Пухівка
броєння, знайдений у похованні 45 (рис. 15: Броварського району Київської області та дис-
7, 8; 17: 1) — сокира з широким симетричним кусійно датований ХІІ — початком ХІІІ ст. (Си-
тонким лезом, косо зрізаним біля ріжучого волап, Борисов, Марченко 2018, с. 64, рис. 2: 3;
краю. На відміну від сокир III і IV типу, вона 3: 3). Добре відомі знахідки сокир типу М на
мала дещо іншу форму втулки — не округлу, землях південно-східного узбережжя Балтії, на
Некрополі
території Польщі та Фінляндії (Atgazis 1997, них зонах, де фіксуються скандинавські, фінно-
s. 55—58, fig. 2—3; Tvauri 2012, p. 127, fig. 82: угорські та балтські компоненти (Лесман 2014,
4—5; Бельский 2018, с. 135, 149, рис. 4: 1; 18: 2; с. 66—67). На нашу думку, другий варіант слід
Kotowicz 2011, p. 109—111, fig. 4). Від класич- розглядати скоріше як місцевий, давньорусь-
них сокир типу М за Я. Петерсоном зразок з по- кий дериват І типу таких списів.
ховання 45 відрізняється, як своїми невелики- Вістря з поховання 5, здається, належало
ми розмірами, так і відсутністю щекавиць, але сулиці — воно має невеликий розмір та ма-
північне походження цієї сокири не викликає ленький діаметр втулки. Вістря, знайдене в
сумнівів. похованні 50, — значно більше та масивніше;
Другим за чисельністю видом зброї, знайде- вірогідно, кріпилося до списа.
ним в чоловічих похованнях некрополя Острів Два інших вістря (поховання 63 і 65; рис. 15:
були списи та сулиці, вістря яких були знай- 1, 2; 17: 5, 6) належать до ще одного добре ві-
дені у п’яти поховальних комплексах. Вістря домого типу списів за типологією А. Кірпіч-
клалися у поховання так само, як і сокири: в никова — ІІІ (Кирпичников 1966b, с. 10—11,
трьох випадках вони зафіксовані біля правої рис. 1: ІІІ). Лезо відносно широке, подовже-
гомілки втулкою догори і один раз — біля пра- нотрикутної форми, плечики — помітно вира-
вої руки, але так само втулкою догори. Вірогід- жені та розташовані в нижній частині леза.
но, що древко (ратище) вкладалося у руку по- Втулка — масивна та розширюється донизу.
хованого, але враховуючи місце розташування Здебільшого вістря мають помітну грань на
принаймні в двох випадках — у похованні 50 лезі. На думку А. Кірпічникова таки списи
та 65 — древко було зламано. Одне вістря су- пов’язані з загальнослов’янськими прототипа-
лиці було повністю зруйновано під час пограбу- ми, добре відомі на давньоруських пам’ятках і
вання. Фактично, від нього залишилась лише зустрічаються впродовж всього часу існування
втулка і його не можливо віднести до того чи Давньоруської держави — ІХ—ХІІІ ст. (Кир-
іншого типу (рис. 18: 14), але на те, що це була пичников 1966b, с. 11). Подібні списи корелю-
саме сулиця вказують як діаметр втулки, так і ють з типом М за типологією Я. Петерсона, що
місце її розташування. Контекст знахідки доз- датується, переважно, ХІ ст. (Петерсон 2005,
воляє реконструювати довжину древка в ме- с. 67, рис. 25). Вони широко відомі у Сканди-
жах 0,9—1,0 м, що дещо коротше, ніж довжи- навії, Фінляндії, Латвії та Північно-Західній
на древка сулиць з розкопок Л. Івановського Русі, Білорусі (Tvauri 2012, p. 196, fig. 163:
(1,2—1,5 м) (Спицин 1896, с. 34; Кирпичников 6—7; 173; Плавінскі 2013, с. 48—49; Atgazis
1966b, с. 22). 1997, att. 4; Возний, Федорук 2013, с. 54, рис. 1:
Чотири інших вістря, на нашу думку, від- 1—2; Петерсон 2005, с. 67, рис. 25). На думку
носяться до двох добре відомих типів давньо- А. Тваурі, такі вістря датуються першою по-
руських списів та сулиць. Два вістря, виявлені ловиною — серединою ХІ ст. М. Плавинський
у поховальних комплексах 5 і 50 могильника схильний датувати їх ширше — Х—ХІІІ ст., що,
Острів (рис. 15: 6—7; 20: 8—9), на нашу думку, в цілому, виглядає більш реалістично. Вістря з
відносяться до другого варіанту І типу за типо- поховання 63 — невелике за розмірами і могло
логією А. Кірпічникова (Кирпичников 1966b, належати як сулиці, так і невеликому спису.
с. 9, рис. 1: І). Такі вістря мають ланцетоподіб- Вістря з поховання 65 — безперечно пов’язане
ну форму (яка дещо звужується біля шийки та з досить масивним списом.
плавно переходить до втулки). На лезі помітна Клинкова зброя з могильника Острів на сьо-
грань, у розрізі форма вістря — ромбічна. Цей годні представлена лише єдиною знахідкою —
тип датується А. Кірпічниковим у межах Х — навершям руків’я меча з поховання 26 (рис. 9:
середини ХІ ст. та пов’язується з Центральною 9, 10). За зовнішньою формою навершя найб-
та Північною Європою. Він, як правило, коре- лижче до типу S за типологією Я. Петерсона
люється з типом Е за Я. Петерсоном (Петерсон (Петерсон 2005, с. 173—178, рис. 118; Кирпич-
2005, с. 59—61, рис. 12—13). М. Плавинський ников 1966a, с. 27, рис. 1; Kazakevicius 1996,
відносить аналогічні знахідки з території Бі- s. 42—44; fig. 40), але відрізняється від нього за
лорусі до 2 варіанту І типу, датує їх другою технологією виробництва. Можливо, в даному
половиною Х — першою половиною ХІ ст. та випадку, ми маємо справу з місцевим дерива-
вважає їх місцевими дериватами франкських том скандинавського типу S. На думку А. Кір-
та скандинавських прототипів (Плавінскі 2007, пічникова, вказаний тип був розповсюджений
с. 161; 2013, с. 45—48). У цілому, ланцетоподіб- по всій території Давньої Русі та датується Х —
ні вістря широко представлені у давньоруських першою половиною ХІ ст. Наявність в похован-
старожитностях, але переважно — у контакт- ні 26 навершя руків’я меча, разом з сокирою
та елементами кінського спорядження, безпе-
. Під час нашої публікації поховань зі зброєю ця речно більше свідчать про соціальний статус
знахідка була помилково атрибутовано як сули-
цю VII типу за типологією А. Кірпічникова (мис- похованого, ніж про тактичні особливості вико-
ливський гарпун; Baranov, Ivakin 2019, p. 121), ристання зброї.
але реставраційні роботи змінили наше уявлення У цілому, озброєння, виявлене на некрополі
про цей артефакт (рис. 14: 8, 9). Острів, вказує на переважання воїнів-піхотин-
Рис. 18. Могильник Острів, інвентар поховань: 1, 13 — № 53; 2, 11, 14 — № 2; 3 — № 23; 4 — № 13; 5 — № 35; 6 — № 41; 7 — № 51; 8, 9 — № 1; 12 — № 12
Некрополі
ців у громаді, яка залишила могильник Ост- Літопис містить розповідь про військовий
рів. Сокири, якими переважно були озброєні похід Володимира Святославича на Ятвягів
чоловіки, являли собою ударно-дроблячу зброю 983 р. (ПВЛ 1950, с. 58, 256). Під 1032 р. в літо-
ближнього бою пішого війська. Списи та сулиці писі повідомлено, що «Ярославъ поча ставити
відрізняються поміж собою не лише розміром, городы по Рси», тобто будувати нову оборонну
а, насамперед, — принципом дії: спис — це лінію вздовж лівого берега річки Рось (ПВЛ
ударна зброя ближнього бою, а сулиця — ме- 1950, с. 101; ПСРЛ, 2, с. 136). За рік до того,
тальна і, як влучно зазначив А. Кірпічников, великий князь київський Ярослав разом з чер-
становить щось середнє між стрілою та списом. нігівським князем Мстиславом здійснили похід
Тобто, зазвичай вона менше списа, але більше проти Ляхів (Польщі), повернули до київської
стріли. Фактично, це метальні списи — дроти- держави Червенські гради, а захоплених у по-
ки, які слід розглядати окремо від списів зви- лон полонених «ляхів» «и посади Ярослав своя
чайних (Кирпичников 1966b, с. 22). по Рси, и суть и до сего дни» (ПВЛ 1950, с. 101;
На думку А. Арциховського та А. Кірпічни- ПСРЛ, 2, с. 136). Одночасно літопис відзначає у
кова, використання дротиків-сулиць на Русі не 30—40-х рр. ХІ ст. значну військову активність
набуло широкого розповсюдження у Х—ХІІ ст. Ярослава Мудрого (колишній новгородський
і лише з ХІІ ст. їх роль поступово збільшуєть- князь добре знав цей регіон) у Прибалтійських
ся, що пов’язано зі змінами у тактиці веден- землях. У 1030 р., узявши у поляків Белз, «иде
ня бойових дій (Арциховський 1946, с. 11—13; Ярослав на Чудь; и победи я, и постави город
Кирпичников 1966b, с. 25) і також підтвер- Юрьев» (сучасне м. Тарту) (ПВЛ 1950, с. 101;
джується лінгвістичними даними (Одинцов ПСРЛ, 2, с. 136). Відомо про походи великого
1978, с. 110—111). Тактичні зміни у військовій князя на ятвягів (1038 р.), литву (1040 р.) ямь
справі прекрасно ілюструє літопис, у якому, (1042 р.) та Мазовію (1047 р.) (ПВЛ 1950, с. 103;
при описі тактики новгородських військ під ПСРЛ, 2, с. 136; НПЛ 1950, с. 181).
час Липецької битви 1216 р., вказано: «Пешци На думку П. Толочка, окремі укріплення
же ідоша по дебре ревуще і не ожідающе Иво- пороської оборонної лінії виникають ще на-
ра, и удариша на Ярославлих пешцев с топо- прикінці Х — початку ХІ ст. за Володимира Ве-
рики и с сулицами, а оні противу им такоже» ликого (Толочко 1975, с. 44—46). Ю. Моргунов
(ПСРЛ, 10, с. 74). На думку М. Плавинського, відносить час спорудження пороської ділянки
використання дротиків було однією з характер- Змієвого валу до 1008 р. (Моргунов 2005, с. 255).
них рис балтської військово-технічної традиції М. Кучера та Л. Іванченко пов’язують будів-
(Плавінскі 2013, с. 56). ництво пороської оборонної лінії з діяльністю
Різноманітні та яскраві археологічні матеріа- Ярослава Мудрого (Кучера 1987, с. 176—178;
ли, виявлені під час розкопок могильника Ост- Кучера, Іванченко 1987, с. 69—70). На сьогод-
рів (шийні гривні (рис. 17: 1): пластинчасті ар- ні, аналізуючи наявні археологічні та письмові
балетоподібні фібули типу Bliujiene V (рис. 17: джерела важко визначити, з яким з великих
9), підковоподібні фібули зі спіралеподібними київських князів слід пов’язувати будівництво
(рис. 17: 2), макоподібними (рис. 17: 4), димохо- нової оборонної лінії: точніше датування фор-
доподібними (рис. 17: 3), зірчастими (рис. 17: 6) тифікаційної системи на Пороссі буде можли-
та широкими завершеннями (рис. 17: 5), брас- вим лише в результаті масштабних археологіч-
лети із зооморфними завершеннями (рис. 17: них досліджень городищ та ділянок Змієвого
8, 10, 11, 13), різноманітні ланцюжки (рис. 17: валу в регіоні.
14), скроневі кільця та каблучки притаманні На протилежному лівому березі р. Рось (при-
для західно-балтських старожитностей (насам- близно на відстані 500 м від могильника Ост-
перед — прусів, куршів та скальвів) (Івакін та рів) знаходиться давньоруське городище в уро-
ін. 2017, с. 5—7; 2018, с. 196; Івакін, Баранов чищі Старі Сухоліси. Воно має овальну форму
2019, с. 54—55). та витягнуте з півночі на південь. Його площа
Із історичної точки зору археологічні знахід- разом з укріпленнями становить 1,75 га, май-
ки добре ілюструють (і водночас підтверджу- данчик всередині укріплень — 0,85 га . В’їзд
ють) повідомлення літопису про державну до городища був орієнтований на річку та
діяльність київських князів, насамперед — Во- розташовувався із заходу. У цьому місці доб-
лодимира Святославича та Ярослава Володи- ре простежено розрив у системі укріплень та
мировича, спрямовану на зміцнення півден- пониження топографії. На сьогоднішній день
них рубежів Київської Русі. Пороські землі відстань від в’їзду до урізу води становить в
історично являли собою порубіжні землі зі Сте- середньому 55 м. Городище відоме дослідни-
пом, а сама річка Рось грала роль зручного кам ще з першої половини ХІХ ст. Вперше воно
природнього оборонного фактора, своєрідно- було описано І. Фундуклеєм у 1848 р. (Фундук-
го фронтира між світом осілих землеробів та лей 1848, с. 145), згодом — Л. Похилевичем та
степових кочовиків. Київські князі традицій- В. Антоновичем (Похилевич 1864, с. 518; Анто-
но розміщували тут спеціальні контингенти, нович 1895, с. 54).
які захищали столицю Русі від нападів кочо-
виків. . Тахеометричні обміри — к. і. н. О. Манігди.
Перші археологічні розвідки провів тут Бейлекчи, Вал. В. 2017. Топоры муромы. Крат-
М. Брайчевський у 1947 р. Дослідник здійс- кие сообщения Института археологии, 247, с. 355-
нив візуальне обстеження та зібрав підйом- 371.
Бельский, С. В. 2018. Погребальные памятники
ний матеріал, визначив приблизні межі неук-
Карельского перешейка и северного Приладожья
ріпленого окольного граду, який примикав до ХI—XIII вв. Археологические исследования 2010—
городища з північного сходу (Брайчевський 2016 гг. В: Хлопачев, Г. А. (ред.). Опорные археологи-
1947, с. 16—17). М. Кучера у 1972 р. здійснив ческие памятники и региональные хронологические
нове обстеження Сухоліського городища, а у схемы Восточной Европы. Санкт-Петербург: МАЭ
1980 р. заклав два невеличких стратиграфіч- РАН, с. 131-262. Свод археологических источников
них шурфи (1,0 × 0,5 м та 0,5 × 0,5 м) (Куче- Кунсткамеры, 5.
ра 1972, с. 37—39; Кучера 1980, с. 39—40). У Брайчевський, М. Ю. 1947. Дневник разведки экс-
педиции «Большой Киев» Средне-Росский отряд. НА
1985 р. Р. Орлов і Б. Магомедов провели обмі-
ІА НАН України, ф. 64, 1947/27.
ри городища та поточнили межі неукріплено- Возный, И. П. 2014. Ударное вооружение Се-
го поселення (Орлов, Магомедов 1985, с. 6—7). верной Буковины ХІІ — первой половины ХІІІ вв.
М. Кучера та Л. Іванченко віднесли городище Stratum plus, 6, с. 55-64.
в Сухолісах до групи найранішіх городищ По- Возний, І. П., Федорук, А. В. 2013. Ударна зброя
росся, відмітивши наявність фрагментів ке- ХІІ — першої половини ХІІІ ст. з території Верх-
рамічного посуду Х — першої половини ХІ ст. нього Прута та Середнього Дністра. Вісник інсти-
(Кучера, Іванченко 1987, с. 69—70). туту археології Львівського університету, 8, с. 53-
64.
Вірогідно, саме з цим городищем слід Дернович, С. Д. 2007. Североевропейский им-
пов’язувати населення, яке залишило могиль- пульс в материальной культуре населения цент-
ник Острів. В цілому, незважаючи на постійний ральной Беларуси в эпоху викингов. Матэрыялы па
науковий інтерес до цієї ланки пороської обо- археалогіі Беларусі, 14, с. 118-135.
ронної лінії, воно і досі залишається фактично Івакін, В., Івакін, Г., Баранов, В., Бібіков, Д., Гне-
недослідженим; тому археологічні досліджен- ра, В. 2017. Нововиявлений балтський могильник
ня городища та неукріпленого поселення в уро- ХІ ст. на Пороссі. В: Міграції та інновації: у пошу-
чищі Старі Сухоліси ми відносимо до наукових ках первинності ідей, речей і людей. Тези допові-
дей учасників міжнародної наукової конференції
пріоритетів ААЕ ІА НАН України у найближчі (Львів—Винники, 8—11 листопада 2017 р.). Львів,
польові сезони. с. 5-7.
Підбиваючи підсумки, ще раз підкреслює- Івакін, В., Баранов, В., Бібіков, Д., Зоценко, І.,
мо: Поросся у ХІ—ХІІІ ст. набуває особливо Сорокун, А. 2018. Середньовічний балтський мо-
важливої стратегічної ролі, прикриваючи з гильник на Пороссі (за результатами археологічних
півдня головний політичний та економічний досліджень 2017—2018 рр.). В: І Всеукраїнський ар-
центр давньоруської держави, його столицю — хеологічний з’їзд: Програма роботи та анотації до-
повідей (Ніжин, 23—25 листопада 2018 р.). Київ: ІА
Київ. Регіон і нині залишається досить мало-
НАН України, с. 156.
вивченим археологічно, кожна нововиявлена Івакін, В., Баранов, В. 2019. Археологічні до-
пам’ятка фактично приносить нам більше за- слідження західно-балтського могильника Острів-
питань, ніж відповідей. Результати вивчення 1 у Пороссі. В: Per aspera ad astra: до 100-літнього
некрополя Острів у 2017—2019 рр. не лише ювілею відомого археолога Бориса Тимощука. Тези
значно розширили нашу інформаційну базу доповідей Міжнародної наукової конференції. Чер-
щодо характерних особливостей системи оборо- нівці: Технодрук, с. 54-55.
ни південних рубежів Давньоруської держави, Каинов, С. Ю. 2018. Погребения с предметами во-
оружения Гнездовского некрополя. В: Каинов, С. Ю.
але й відкрили нову сторінку зв’язків між дав- (ред.). Гнездовский археологический комплекс. Ма-
нім населенням України та країн Прибалтики териалы и исследования. Москва: ГИМ, 1, с. 212-
за доби середньовіччя. 241. Труды ГИМ, 210.
Кирпичников, А. Н. 1966a. Древнерусское ору-
ЛІТЕРАТУРА жие, 1: Мечи и сабли. Москва, Ленинград: Наука.
Археология СССР. Свод археологических источни-
Алешковский, М. Х. 1960. Курганы русских дру- ков, Е 1-36.
жинников ХІ—ХІІ вв. Советская археология, 1, Кирпичников, А. Н. 1966b. Древнерусское оружие,
с. 70-90. 2: Копья, сулицы, боевые топоры, булавы, кистени
Антонович, В. Б. 1895. Археологическая карта IX—XIII вв. Москва; Ленинград: Наука. Археология
Киевской губернии. (Приложение к XV т. «Древнос- СССР. Свод археологических источников, Е 1-36.
ти»). Москва: М. Г. Волчанинов. Кучера, М. П. 1972. Звіт про роботу розвідзагону
Арциховский, А. В. 1946. Русское оружие Х— по обстеженню городищ Київщини в 1972 р. НА ІА
ХІІІ вв. Доклады и сообщения исторического фа- НАН України, ф. 64, 1972/24а.
культета МГУ, 4, с. 3-17. Кучера, М. П. 1980. Отчёт о работе экспедиции
Баранов, В., Ивакин, В. 2018. Нововыявленный Змиевые валы в 1980 г. НА ІА НАН України, ф. 64,
балтский некрополь древнерусского времени в По- 1980/34.
росье. In: International scientific conference «Cultural Кучера, М. П. 1987. Змиевы валы Среднего Под-
heritage: research, valorization, promotion»: through непровья. Киев: Наукова думка.
science, to cognition of national heritage: program a. Кучера, М. П., Іванченко, Л. І. 1987. Давньорусь-
abstracts, Chisinau, May 30—31. Chişinau: Institutul ка оборонна лінія в Пороссі. Археологія, 59, с. 67-
patrimoniului cultural, с. 79. 79.
Некрополі
Лесман, Ю. М. 2014. Скандинавский компонент Макаров, Н. А. (ред.). Русь в IX—X веках. Археологи-
древнерусской культуры. Stratum plus, 5, с. 43-81. ческая панорама. Москва; Вологда: Древности Севе-
Макаров, Н. А., Зайцева, И. Е., Красникова, А. М. ра, с. 244-273.
2013. Парадный топорик с княжескими знаками из Сиволап, М., Борисов, А., Марченко, О. 2017.
Суздальского ополья. В: Молодин, В. И., Шуньков, Сокири давньоруського часу з фондів черкасько-
М. В. (ред.). Фундаментальные проблемы археоло- го міського археологічного музею Середньої Над-
гии, антропологии и этнографии Евразии. К 70- ніпрянщини. Переяславіка: Наукові записки НІЕІз
летию академика А. П. Деревянко. Новосибирск: «Переяслав», 14 (16), с. 64-67.
ИАиЭ СО РАН, с. 435-444. Спицын, А. 1896. Курганы С.-Петербургской гу-
Милашевський, О. С. 2019. Матеріали чер- бернии в раскопках Л. К. Ивановскаго. Санкт-Пе-
няхівської культури з розкопок 2017 р. багатоша- тербург: Главное Управление Уделов. Материалы
рової пам’ятки біля с. Острів на Київщині. Oium, 6: по археологии России, 20.
Старожитності варварських племен у першій поло- Тетеря, Д., Юрченко, О. 2016. Знахідки давньо-
вині I тис. н. е.: до 90-річчя В. Д. Барана, с. 118-132. руських сокир на території південно-західної Пере-
Моргунов, Ю. Ю. 2005. К проблематике изуче- яславщини. Наукові записки з української історії,
ния южнорусских змиевых валов. В: Макаров, Н. А., 39, с. 17-25.
Чернецов, А. В. (ред.). Русь в IX—XIV веках. Взаимо- Тетеря, Д., Юрченко, О. 2017. Зброя ближнього
действие Севера и Юга. Москва: Наука, с. 253-268. бою давньоруської доби з території південно-захід-
НПЛ. 1950. Новгородская Первая летопись стар- ної Переяславщини. Переяславіка: Наукові записки
шего и младшего изводов. Ред. и предисловие Насо- НІЕІз «Переяслав», 12 (14), с. 455-465.
нов, А. Н. Москва; Ленинград: АН СССР. Толочко, П. П. 1975. Киевская земля. В: Бескров-
Одинцов, Г. Ф. 1978. К истории древнерусских ный, Л. Г. (ред.). Древнерусские княжества Х—
названий метательного копья (луща и его вариан- ХIII вв. Москва: Наука, с. 5-56.
ты; сулица, совь, копийце). В: Этимология. Москва: Фундуклей, И. 1848. Обозрение могил, валов и го-
Наука, с. 101-111. родищ Киевской губернии. Киев: Ф. Гликсберг.
Орлов, Р. С., Магомедов, Б. В. 1985. Отчёт о раз- Шекун, О. В., Веремійчик, О. М. 1997. Поселення
ведках в Белоцерковском и Таращанском районах Ліскове у верхів’ях р. Білоус. В: Моця, О. П. (ред.).
Киевской области в 1985 году. НА ІА НАН України, Південно-руське село ІХ—ХІІІ ст. (нові пам’ятки
ф. 64, 1985/1а. матеріальної культури). Київ: ІЗМН, с. 69-
Петерсен, Я. 2005. Норвежские мечи эпохи викин- 98.
гов. Санкт-Петербург: Альфарат. Atgazis, M. 1997. Ava cirvji Latvija. Arheologija un
Плавінскі, М. 2007. Ланцэтападобныя наканеч- etnografija, XIX, p. 53-62.
нікі коп’яу на тэрыторыі Беларусі: храналогія і та- Baranov, V., Ivakin, V. 2019. Burials with weaponry
паграфія знаходак. Матэрыялы па археалогіі Бела- in the Ostriv Baltic graveyard in the Middle Dnieper
русі, 14, с. 156-175. area (excavated in 2017—2018). Acta Historica Univer-
Плавінскі, М. 2012. Элітнае узбраенне Х— sitatis Klaipedensis, XXXVII: Medieval warriors in the
ХІІІ стагоддзяу на терыторыі Беларусі. Беларускі Slavic and Baltic area, p. 99-127.
гістарычны часопіс, 4, с. 12-23. Baranov, V., Ivakin, V., Shiroukhov, R. 2019. The
Плавінскі, М. 2013. Узбраенне Беларускіх земляу Balts and Kievan Rus’. New Baltic Cemetery of the
Х—ХІІІ стагодзяу. Мінск: Галіяфи. 11th Century in Ukraine. Іn: 25th Annual Meeting of the
Плавинский, Н. А. 2014a. Вооружение западных European Association of Archaeologists Beyond para-
земель Руси Х — первой половины ХІ в.: становле- digms 2019. Abstract Book, p. 15.
ние древнерусской традиции и формирование ре- Bertašius, M. 2016. Central Lithuanian Cemeter-
гиональных особенностей (по материалам с терри- ies. In: Zabiela, G., Baubonis, Z., Marcinkevičiūtė, E.
тории Беларуси). В: Макаров, Н. А., Леонтьев, А. Е. (eds.). A Hundred Years of Archaeological Discoveries
(ред.). Русь в IX—XII веках. Общество, государство, in Lithuania. Vilnius, p. 226-235.
культура. Москва; Вологда: Древности Севера, Bogucki, M. 2016. Intercultural relations of the in-
с. 62-73. habitants of Polish territory in the 9th and 10th centu-
Плавинский, Н. А. 2014b. Узколезвийные топоры ries. In: Urbańczyk, P. (ed.). The past societies. Polish
с профиллированным обухом с территории Белару- lands from the first evidence of human presence to the
си: вопросы происхождения и хронологии типа. В: Early Middle ages, 5: 500—1000 A. D. Warsaw, p. 224-
Бурцев, И. Г. (ред.). Воинские традиции в археоло- 276.
гическом контексте: от позднего латена до поздне- Frei, K. M., Makarov, N., Nosch, M.-L., Skals, I.,
го средневековья. Тула: Куликово поле, с. 72-88. Berghe, I. V., Zaytseva, I. 2016. An 11th century 2/2
ПВЛ. 1950. Повесть временных лет. Москва; Ле- Twill from a Burial in Shekshovo in Russia. Archaeo-
нинград: АН СССР, 1. logical Textiles Review, 58, p. 34-42.
Похилевич, Л. И. 1864. Сказания о населённых Kazakevicius, V. 1996. IX—XIII Baltu kalavijai.
местностях Киевской губернии. Киев: Киевопечер- Vilnius: Alma littera.
ская лавра. Kotowicz, P. N. 2011. Early Medieval Ornamented
Приходнюк, О. М. 1979. Археологічні розвідки на Axes from the territory of Poland. Studia Universitas
Пороссі. Археологія, 31, с. 83-96. Cibiniensis. Series Historica, VIII: Supplementum, 1,
ПСРЛ. 1885. Полное собрание русских летописей. p. 105-132.
Т. 10, VIII: Летописный сборник, именуемый Патри- Plavinski, M. 2011. Axes with the Narrow Blade
аршею или Никоновскою летописью. Санкт-Петер- and Profiled Butt from the Territory of Belarus. In:
бург: Министерство внутренних дел. Kucypera, P., Pudło, P. (ed.). Cum Arma et Aeva. Uz-
ПСРЛ. 1923. Полное собрание русских летописей. brojenie individualne na przestrzeni dziejów. Toruń:
1: Ипатьевская летопись. Петроград: Первая Пет- A. Marszałek, p. 91-106.
роградская трудовая артель печатников. Tvauri, A. 2012. The Migration period, Pre-viking
Пушкина, Т. А., Мурашева, В. В., Ениосова, Н. В. age and Viking age in Estonia. Tartu: University of
2012. Гнездовский археологический комплекс. В: Tartu. Estonian Archaeology, 4.
REFERENSCES lia. In: Molodin, V. I., Shunkov, M. V. (eds.). Fundamental-

nye problemy arkheologii, antropologii i etnografii Evrazii. K
Aleshkovskii, M. Kh. 1960. Kurgany russkikh druzhin- 70-letiiu akademika A. P. Derevianko. Novosibirsk: IAiE SO
nikov ХІ—ХІІ vv. Sovetskaia arkheologiia, 1, s. 70-90. RAN, s. 435-444.
Antonovich, V. B. 1895. Arkheologicheskaia karta Kievskoi Mylashevskyi, O. S. 2019. Materialy cherniakhivskoi
gubernii. (Prilozhenie k XV t. «Drevnosti»). Moskva: Tipografi- kultury z rozkopok 2017 r. bahatosharovoi pam’iatky bilia
ia M. G. Volchaninova. s. Ostriv na Kyivshchyni. Oium, 6: Starozhytnosti varvar-
Artsikhovskii, A. V. 1946. Russkoe oruzhie Х—ХІІІ vv. skykh plemen u pershii polovyni I tys. n. e.: do 90-richchia
Doklady i soobshcheniia istoricheskogo fakulteta MGU, 4, V. D. Barana, s. 118-132.
s. 3-17. Morgunov, Iu. Iu. 2005. K problematike izucheniia iuzh-
Baranov, V., Ivakin, V. 2018. Novovyiavlennyi baltskii norusskikh zmievykh valov. In: Makarov, N. A., Chernetsov,
nekropol drevnerusskogo vremeni v Porose. In: International A. V. (ed.). Rus v IX—XIV vekakh. Vzaimodeistvie Severa i
scientific conference «Cultural heritage: research, valorization, Iuga. Moskva: Nauka, s. 253-268.
promotion»: through science, to cognition of national heritage: NPL. 1950. Novgorodskaia Pervaia letopis starshego i
program a. abstracts, Chisinau, May 30—31. Chişinau: Insti- mladshego izvodov. Ed. and foreword Nasonov, A. N. Moskva;
tutul patrimoniului cultural, p. 79. Leningrad: AN SSSR.
Beilekchi, Val. V. 2017. Topory muromy. Kratkie soobsh- Odintsov, G. F. 1978. K istorii drevnerusskikh nazvanii
cheniia Instituta arkheologii, 247, s. 355-371. metatelnogo kopia (lushcha i ego varianty; sulitsa, sov, kopi-
Belskii, S. V. 2018. Pogrebalnye pamiatniki Karelskogo itse). In: Etimologiia. Moskva: Nauka, s. 101-111.
peresheika i severnogo Priladozhia XI—XIII vv. Arkheolog- Orlov, R. S., Magomedov, B. V. 1985. Otchet o razvedkakh
icheskie issledovaniia 2010—2016 gg. In: Khlopachev, G. A. v Belotserkovskom i Tarashchanskom raionakh Kievskoi ob-
(ed.). Opornye arkheologicheskie pamiatniki i regionalnye lasti v 1985 godu. NA ІA NAN Ukrainy, f. 64, 1985/1a.
khronologicheskie skhemy Vostochnoi Evropy. Sankt-Peter- Petersen, Ia. 2005. Norvezhskie mechi epokhi vikingov.
burg: MAE RAN, s. 131-262. Svod arkheologicheskikh istoch- Sankt-Peterburg: Alfarat.
nikov Kunstkamery, 5. Plavinski, M. 2007. Lancetapadobnyja nakaniecniki kop-
Braichevskii, M. Iu. 1947. Dnevnik razvedki ekspeditsii jau na terytoryi Bielarusi: chranalohija i tapahrafija znach-
«Bolshoi Kiev» Sredne-Rosskii otriad. NA ІA NAN Ukrainy, odak. Materyjaly pa archiealohii Bielarusi, 14, s. 156-175.
f. 64 (fond ekspeditsіi), 1947/27. Plavinski, M. 2012. Elitnaje uzbrajennie Х—
Voznyi, I. P. 2014. Udarnoe vooruzhenie Severnoi Buko- ХIII stahoddziau na tjerytoryi Bielarusi. Bielaruski histaryc-
viny ХІІ — pervoi poloviny ХІІІ vv. Stratum plus, 6, s. 55-64. ny casopis, 4, s. 12-23.
Voznyi, I. P., Fedoruk, A. V. 2013. Udarna zbroia ХII — Plavinski, M. 2013. Uzbrajennie Bielaruskich ziemlau Х—
pershoi polovyny ХIII st. z terytorii Verkhnoho Pruta ta ХIII stahodziau. Minsk: Halijafy.
Serednoho Dnistra. Visnyk instytutu arkheolohii Lvivskoho Plavinskii, N. A. 2014a. Vooruzhenie zapadnykh zemel
universytetu, 8, s. 53-64. Rusi Х — pervoi poloviny ХІ v.: stanovlenie drevnerusskoi
Dernovich, S. D. 2007. Severoevropeiskii impuls v materi- traditsii i formirovanie regionalnykh osobennostei (po materi-
alnoi kulture naseleniia tsentralnoi Belarusi v epokhu vikin- alam s territorii Belarusi). In: Makarov, N. A., Leontev, A. E.
gov. Materyjaly pa archiealohii Bielarusi, 14, s. 118-135. (eds.). Rus v IX—XII vekakh. Obshchestvo, gosudarstvo, kul-
Ivakin, V., Ivakin, H., Baranov, V., Bibikov, D., Hnera, V. tura. Moskva; Vologda: Drevnosti Severa, s. 62-73.
2017. Novovyiavlenyi baltskyi mohylnyk ХI st. na Porossi. In: Plavinskii, N. A. 2014b. Uzkolezviinye topory s profillirov-
Mihratsii ta innovatsii: u poshukakh pervynnosti idei, rechei annym obukhom s territorii Belarusi: voprosy proiskhozhde-
i liudei. Tezy dopovidei uchasnykiv mizhnarodnoi naukovoi niia i khronologii tipa. In: Burtsev, I. G. (ed.). Voinskie tra-
konferentsii (Lviv—Vynnyky, 8—11 lystopada 2017 r.). Lviv, ditsii v arkheologicheskom kontekste: ot pozdnego latena do
s. 5-7. pozdnego srednevekovia. Tula: Kulikovo pole, s. 72-88.
Ivakin, V., Baranov, V., Bibikov, D., Zotsenko, I., Sorokun, PVL. 1950. Povest vremennykh let. Moskva; Leningrad: AN
A. 2018. Serednovichnyi baltskyi mohylnyk na Porossi (za re- SSSR, 1.
zultatamy arkheolohichnykh doslidzhen 2017—2018 rr.). In: Pokhilevich, L. I. 1864. Skazaniia o naselennykh mestnos-
I Vseukrainskyi arkheolohichnyi z’izd: Prohrama roboty ta tiakh Kievskoi gubernii. Kiev: Kievopecherskaia lavra.
anotatsii dopovidei (Nizhyn, 23—25 lystopada 2018 r.). Kyiv: Prykhodniuk, O. M. 1979. Arkheolohichni rozvidky na Po-
IA NAN Ukrainy, s. 156. rossi. Arkheolohiia, 31, s. 83-96.
Ivakin, V., Baranov, V. 2019. Arkheolohichni doslidzhen- PSRL. 1885. Polnoe sobranie russkikh letopisei. T. 10, VIII:
nia zakhidno-baltskoho mohylnyka Ostriv-1 u Porossi. In: Per Letopisnyi sbornik, imenuemyi Patriarsheiu ili Nikonovskoiu
aspera ad astra: do 100-litnoho yuvileiu vidomoho arkheoloha letopisiu. Sankt-Peterburg: Ministerstvo vnutrennikh del.
Borysa Tymoshchuka. Tezy dopovidei Mizhnarodnoi naukovoi PSRL. 1923. Polnoe sobranie russkikh letopisei. 1: Ipat-
konferentsii. Chernivtsi: Tekhnodruk, s. 54-55. evskaia letopis. Petrograd: Pervaia Petrogradskaia trudovaia
Kainov, S. Iu. 2018. Pogrebeniia s predmetami vooruzhe- artel pechatnikov.
niia Gnezdovskogo nekropolia. In: Kainov, S. Iu. (ed.). Gnez- Pushkina, T. A., Murasheva, V. V., Eniosova, N. V. 2012.
dovskii arkheologicheskii kompleks. Materialy i issledovaniia, Gnezdovskii arkheologicheskii kompleks. In: Makarov, N. A.
1. Moskva: Izd-vo GIM, s. 212—241. Trudy GIM, 210. (ed.). Rus v IX—X vekakh. Arkheologicheskaia panorama.
Kirpichnikov, A. N. 1966a. Drevnerusskoe oruzhie, 1: Mechi Moskva; Vologda: Drevnosti Severa, s. 244-273.
i sabli. Moskva, Leningrad: Nauka. Arkheologiia SSSR. Svod Syvolap, M., Borysov, A., Marchenko, O. 2017. Sokyry dav-
arkheologicheskikh istochnikov, E 1-36. noruskoho chasu z fondiv cherkaskoho miskoho arkheolohich-
Kirpichnikov, A. N. 1966b. Drevnerusskoe oruzhie, 2. Ko- noho muzeiu Serednoi Nadniprianshchyny. Pereiaslavika:
pia, sulitsy, boevye topory, bulavy, kisteni IX—XIII vv. Mosk- Naukovi zapysky NIEZ «Pereiaslav», 14 (16), s. 64-67.
va; Leningrad: Nauka. Arkheologiia SSSR. Svod arkheolog- Spitsyn, A. 1896. Kurgany S.-Peterburgskoi gubernii v
icheskikh istochnikov, E 1-36. raskopkakh L. K. Ivanovskago. Sankt-Peterburg: Glavnoe
Kuchera, M. P. 1972. Zvit pro robotu rozvidzahonu po ob- Upravlenie Udelov. Materialy po arkheologii Rossii, 20.
stezhenniu horodyshch Kyivshchyny v 1972 r. NA IA NAN Teteria, D., Yurchenko, O. 2016. Znakhidky davnoruskykh
Ukrainy, f. 64. sokyr na terytorii pivdenno-zakhidnoi Pereiaslavshchyny.
Kuchera, M. P. 1980. Otchet o rabote ekspeditsii Zmievye Naukovi zapysky z ukrainskoi istorii, 39, s. 17-25.
valy v 1980 g. NA ІA NAN Ukrainy, f. 64, 1980/34. Teteria, D., Yurchenko, O. 2017. Zbroia blyzhnoho boiu
Kuchera, M. P. 1987. Zmievy valy Srednego Podneprovia. davnoruskoi doby z terytorii pivdenno-zakhidnoi Pereiaslavsh-
Kiev: Naukova dumka. chyny. Pereiaslavika: Naukovi zapysky NIEZ «Pereiaslav», 12
Kuchera, M. P., Ivanchenko, L. I. 1987. Davnoruska obo- (14), s. 455-465.
ronna liniia v Porossi. Arkheolohiia, 59, s. 67-79. Tolochko, P. P. 1975. Kievskaia zemlia. In: Beskrovnyi,
Lesman, Iu. M. 2014. Skandinavskii komponent L. G. (ed.). Drevnerusskie kniazhestva Х—ХIII vv. Moskva:
drevnerusskoi kultury. Stratum plus, 5, s. 43-81. Nauka, s. 5-56.
Makarov, N. A., Zaitseva, I. E., Krasnikova, A. M. 2013. Funduklei, I. 1848. Obozrenie mogil, valov i gorodishch
Paradnyi toporik s kniazheskimi znakami iz Suzdalskogo opo- Kievskoi gubernii. Kiev: F. Gliksberg.
Некрополі
Shekun, O. V., Veremiichyk, O. M. 1997. Poselennia Lisk- ered during excavations — the spiral torques, cross-
ove u verkhiv’iakh r. Bilous. In: Motsia, O. P. (ed.). Pivdenno- bow ladder fibulae of type Bliujiene V, penannular
ruske selo IX—XIII st. (novi pam’iatky materialnoi kultury). brooches with rolled terminals, poppy-head terminals,
Kyiv: IZMN, s. 69-98. funnel-shaped terminals, star-shaped terminals and
Atgazis, M. 1997. Ava cirvji Latvija. Arheologija un et-
nografija, XIX, p. 53-62.
widening terminals, bracelets with zoomorphic ter-
Baranov, V., Ivakin, V. 2019. Burials with weaponry in minals, chains, temporal-rings and rings — all these
the Ostriv Baltic graveyard in the Middle Dnieper area (exca- grave goods are typical to Western Baltic tribes (Old
vated in 2017—2018). Acta Historica Universitatis Klaipeden- Prussians, Curonians, Skalvians). The burial assem-
sis, XXXVII: Medieval warriors in the Slavic and Baltic area, blages with weapons compose the notable number.
p. 99-127. Buried men were equipped with axes, spears, pila. As
Baranov, V., Ivakin, V., Shiroukhov, R. 2019. The Balts M. Plavinsky stated using of the pillum was the fea-
and Kievan Rus’. New Baltic Cemetery of the 11th Century ture of Baltic military-technic tradition. In generall the
in Ukraine. Іn: 25th Annual Meeting of the European Associa- weapons discovered in the Ostriv burial ground points
tion of Archaeologists Beyond paradigms 2019. Abstract Book,
p. 15.
to the prevalence of infantry in that community. This
Bertašius, M. 2016. Central Lithuanian Cemeteries. In: allows suggest that people buried in the Ostriv burial
Zabiela, G., Baubonis, Z., Marcinkevičiūtė, E. (eds.). A Hun- ground were the warriors of Ros defensive line.
dred Years of Archaeological Discoveries in Lithuania. Viln- From historical point of view archaeological finds
ius, p. 226-235. well illustrate and prove the chronicle evidences about
Bogucki, M. 2016. Intercultural relations of the inhab- activity of first Kyiv princes, first of all of Volodymyr the
itants of Polish territory in the 9th and 10th centuries. In: Great and Yaroslav the Wise, directed to the strength-
Urbańczyk, P. (ed.). The past societies. Polish lands from the ening of the southern borders of Kyiv Rus. The lands of
first evidence of human presence to the Early Middle ages, 5: Ros basin historically were the border with steppe and
500—1000 A. D. Warsaw, p. 224-276.
Frei, K. M., Makarov, N., Nosch, M.-L., Skals, I., Berghe,
the Ros river was a proper, natural defensive factor,
I. V., Zaytseva, I. 2016. An 11th century 2/2 Twill from a Bur- the frontier between the world of settled farmers and
ial in Shekshovo in Russia. Archaeological Textiles Review, steppe nomads. Kyiv princes traditionally placed here
58, p. 34-42. their military forces, defending the capital of Rus from
Kazakevicius, V. 1996. IX—XIII Baltu kalavijai. Vilnius: nomadic charges. We believe that the Ostriv burial
Alma littera. ground could be associated with the garrison of Stari
Kotowicz, P. N. 2011. Early Medieval Ornamented Axes Sukholisy hill-fort consisted of Western Baltic people.
from the territory of Poland. Studia Universitas Cibiniensis.
Series Historica, VIII: Supplementum, 1, p. 105-132. Keywords: Old Rus, burial ground, Western Baltic
Plavinski, M. 2011. Axes with the Narrow Blade and Pro- tribes, weapons, Porossya, fortification.
filed Butt from the Territory of Belarus. In: Kucypera, P.,
Pudło, P. (ed.). Cum Arma et Aeva. Uzbrojenie individualne Одержано 18.12.2019
na przestrzeni dziejów. Toruń: A. Marszałek, p. 91-106.
Tvauri, A. 2012. The Migration period, Pre-viking age and
БАРАНОВ В’ячеслав Ігорович, науковий спів-
Viking age in Estonia. Tartu: University of Tartu. Estonian
Archaeology, 4. робітник Інституту археології НАН України, пр. Ге-
роїв Сталінграду, 12, Київ, 04210, Україна.
BARANOV Vyacheslav, Research Officer, the
Institute of Archaeology NAS of Ukraine, Heroiv
V. I. Baranov, V. H. Ivakin Stalingrada ave., 12, Kyiv, 04210, Ukraine.
ORCID: 0000-0001-6388-4091;
e-mail: baranov.vyacheslav1983@gmail.com.
THE GRAVES WITH WEAPONS AT ІВАКІН Всеволод Глібович, кандидат історичних
THE OSTRIV BURIAL GROUND наук, завідувач відділу, Інститут археології НАН
(excavations of 2017—2019) України, пр. Героїв Сталінграду, 12, Київ, 04210,
Україна.
In 2017 the new burial ground on the right bank IVAKIN Vsevolod, Candidate of Historical Sciences,
of Ros river between Puhachivka and Ostriv villages, Head of Department, the Institute of Archaeology NAS
in Rokytne district, Kyiv region was discovered. Dur- of Ukraine, Heroiv Stalingrada ave., 12, Kyiv, 04210,
ing 2017—2019 67 burials have been excavated there. Ukraine.
Diverse and spectacular archaeological objects discov- ORCID: 0000-0002-0074-1963; e-mail: wkniaz16@ukr.net.
УДК [904.5:02.4](477.51)“9” DOI: 10.37445/adiu.2020.02.23
В. С. Жигола
ЦИФРОВА ФІКСАЦІЯ
ПОХОВАННЯ Х ст.
Публікація присвячена застосуванню новітніх майданчиків і курганних ровиків, а також за

методів польової цифрової фіксації, за допомо- поховальним інвентарем, ідентичні новим до-
гою яких вдалося перенести у віртуальний вимір слідженням (Ситий 2013). Курганні поховання
об’єкти і артефакти, що не зберіглися.
і ґрунтові кладовища тут виникали періодично
Ключові слова: Чернігів, поховання, Х ст., фо- ще з Х ст. і припиняли існування при набли-
тограмметрія, 3D-модель. женні до них міської забудови (Моця, Казаков
2011, с. 119, 203).
У 2018 р. Лівобережна експедиція Інститу- Агресивний хімічний склад місцевих ґрунтів
ту археології НАН України під керівництвом дуже негативно впливає на цілісність метале-
О. П. Моці провела наукові археологічні до- вих артефактів, вже не кажучи про стан збере-
слідження на чернігівському передгородді женості органічних матеріалів, що ускладнює
по вул. Чернишевського, 33. До найраніших їхнє дослідження та фіксацію. Інколи вдаєть-
об’єктів з території досліджень належать за- ся залишити in situ лише фрагменти кісток
лишки курганів та ґрунтові поховання кінця чи металевих речей, а то й лише їхні відбитки
Х — початку ХІ ст. На сьогодні Чернігів зай- або окислення на ґрунті. Очевидно, що подіб-
має провідне місце серед давньоруських міст за ні артефакти вже ніколи не стануть одиницею
кількістю досліджених поховань. Значний на- зберігання у колекціях фондів чи музею і по-
копичений матеріал висвітлений у низці праць дальша робота з ними неможлива (окрім фото-
ще з початку ХХ ст., коли розпочато розкопки графій і кресленика). У такій ситуації дореч-
Стриженської групи курганів та кладовище у но застосовувати польову цифрову фіксацію,
Берізках (Самоквасов 1916, с. 1—11; Ясновська а саме метод фотограмметрії, завдяки якому
2006). Дослідження ХХ ст. представлені робо- можна створити 3D-модель об’єктів і артефак-
тами Б. О. Рибакова, Д. І. Бліфельда, В. А. Бо- тів із автентичними розмірами, що дозволить
гусевича, А. А. Карнабеда та ін. (Рыбаков 1949, проводити метрологічні виміри вже у лабо-
с. 14—53; Богусевич 1951; Бліфельд 1965; Кар- раторних умовах (Жигола, Скороход 2019).
набед 1980; Моця 1993). О. П. Моця та А. Л. Ка- Один із таких об’єктів поганої збереженості
заков проводять широкомасшабні дослідження із досліджень О. П. Моці вдалося перенести
міста у новітній час (Моця, Казаков 2011). Та- у віртуальний простір для подальшої роботи
кож світ побачила монографія Ю. М. Ситого, з ним.
присвячена поховальним пам’яткам давньо- Розкопами 2018 р. досліджено поховання 3
руського Чернігова (Ситий 2013). Окрім того, розмірами 1,0 × 1,8 м, довгою віссю орієнтована
результати останніх робіт представлені у пуб- за лінією захід—схід (рис. 1: 1, 2). Навколо по-
лікації О. П. Моці та ін. (Моця, Жигола, Скоро- ховання слідів курганного ровику не виявлено.
ход 2019; Моця та ін. 2019). Могильна яма прямокутної форми, мала гли-
На прилеглій території передгороддя відо- бину 1,0 м від материка. На глибині 0,9 м уз-
ма низка курганних поховань другої полови- довж стін ями фіксується материкове дно, в яке
ни — кінця Х ст., які за формою і розмірами впущено на 0,1 м домовину, розмірами 0,55 ×
© В. С. Жигола, 2020 1,40 м. По кутах і вздовж стін могильної ями та
Некрополі
Рис. 1. Поховання 3: 1 — фото; 2 — кресленик;

3 — горщик; 4, 6 — сережки; 5 — підвіска; 7 —
ніж; 8 — фото відра і горщика in situ
домовини зафіксовано значну кількість цвяхів, ни стояло невеличке відро (рис. 1: 8) та цілий
що вказує на наявність дерев’яної конструк- кружальний горщик кінця Х ст. (рис. 1: 3), що
ції облаштування стін як могильної ями, так дало змогу датувати об’єкт.
і домовини всередині неї. У центрі домовини Цифрова фіксація поховання 3 відбувала-
досліджено залишки кістяка дитини, від якого ся за допомогою фотоапарату і серії знімків з
збереглися лише окремі кістки кінцівок, фраг- різних точок, з яких потім було створено 3D-
мент щелепи і сліди кісткового тліну в ґрунті. модель об’єкта (рис. 2). На основі маркерів і
Стан кісток унеможливлює їхнє антропологіч- вимірювальних рейок моделі були задані ав-
не визначення, проте з їх положення можна тентичні розміри і орієнтація у просторі, що
стверджувати, що вони лежали в анатомічному дозволило провадити подальші метрологічні
порядку головою на захід і являли собою інгу- виміри кісток і речей.
мацію дитини або підлітка жіночої статі. Рухома модель краще за фотографії і кресле-
Біля голови небіжчика виявлено дві сереж- ник підходить для візуалізації поховання. Це,
ки з кольорового металу, виконані у стилі при- наприклад, уможливлює і спрощує описово-
крашення пустотілих сфер зерню (рис. 1: 4, 6). статистичну роботу для антропологів, адже під
У районі грудей виявлено залишки підвіски час вилучення інгумації кістки одразу розсипа-
у вигляді кільця із металу жовтого кольору лися на порох. Таким чином, це єдиний спосіб
(рис. 1: 5). Біля ніг праворуч знайдено залізний віддаленому досліднику докладніше вивчити
ніж (рис. 1: 7). У нижньому лівому куті домови- усі дані, використовуючи ефект присутності.
Жигола, В. С. Цифрова фіксація поховання Х ст.
Рис. 2. Виміри елементів поховання на 3D-моделі
Рис. 3. Процес цифрової фотофіксації відра
битки і окислення від металевих деталей відра,

які повністю розчинилися у ґрунті, залишивши
від себе лише обриси. Ці залишки були вилу-
чені разом з піщаним материковим останцем
і розчищені за межами розкопу. Після цього
стало краще помітно обриси обручів, дужки і
вушок. Одразу було проведено фотограммет-
ричну фіксацію артефакта у польових умовах
(рис. 3). На жаль, його вдалося графічно зама-
лювати лише в одній проекції (рис. 4: 1), адже
через швидке розсихання ґрунту відро було
втрачено.
На основі 3D-моделі створено ортофотопла-
В інтерфейсі програми у нижньому лівому куті ни з різних проекцій (рис. 4: 2, 3), які цілком
показано, що розміри на моделі відповідають фі- замінюють графічні малюнки і можуть бути
зичним розмірам об’єктів, що перевірено довжи- включені у науковий звіт. На них помітно, що
ною рейки (1,0 м) та лінійки (0,5 м). Надалі за залишки відра деформовані під невеликим ку-
допомогою інструмента «лінійка» під потрібним том з одного боку, так як сам виріб у давнину
кутом проводяться будь-які виміри ситуації in «завалився» у кут домовини іншим рівним бо-
situ, що майже неможливо або дуже складно ро- ком. Крім того, чітко помітно, що дужка була
бити на фотографіях чи креслениках поховання. покладена на вінце виробу зі сторони похова-
Так, наприклад, довжина залягання збережених ної, а не від неї (рис. 5). Загалом модель дає
кісток 95 см, ширина — 25 см, вціліла довжина змогу більш чи менш уявити зовнішній виг-
правої ноги 38 см, лівої — 34 см і т. д. ляд відра і його пропорції, але з поправкою
Окрему увагу привертає дерев’яне відро у на зміну форми під впливом руйнації домо-
нижньому лівому куті домовини. Вірніше від- вини.
Некрополі
Рис. 4. Відро із поховання 3: 1 — кресленик; 2—4 — ортофото на основі 3D-моделі
Рис. 5. 3D-модель відра Рис. 6. Виміри елементів відра на 3D-моделі
За допомогою спеціалізованої програми та виробу 10—11 см. Очевидно, що відро було

можливо виміряти всі елементи виробу (рис. 6). дещо вищим. Загалом, давньоруські відра
Відро мало чотири обручі, що довкола опоясу- мали майже рівні значення висоти і діамет-
вали дерев’яну основу. Вони мали ширину зни- ра (Розенфельд 1997, с. 43), тож можна при-
зу догори відповідно 1,38, 1,37, 1,37 і 1,38 см. близно уявити розміри досліджуваного арте-
Висота вушка 3,75 см, ширина внизу 3,88 см, факта.
згори — 2,33 см. Діаметр верхнього обруча Обидві моделі представлено на інтернет-ре-
12,2 см, нижнього — 13,9 см. Збережена висо- сурсі sketchfab.com на сторінці Центру архео-
Жигола, В. С. Цифрова фіксація поховання Х ст.
логії та стародавньої історії Північного Лівобе- нігівського Подесення. В: Толочко, П. П. (ред.).
режжя ім. Д. Я. Самоквасова. Русь на перехресті світів (міжнародні впливи на
формування Давньоруської держави ІХ—ХІ ст.).
Матеріали Міжнародного польового археологіч-
Онлайн-доступ до 3D-моделей ного семінару (Чернігів—Шестовиця, 20—23 лип-
ня 2006 р.). Чернігів: Сіверянська думка, с. 232-
237.
REFERENCES
Blifeld, D. I. 1965. Drevnoruskyi mohylnyk v Chernihovi.
Arkheolohiia, XVIII, s. 105-138.
Bohusevych, V. A. 1951. Pro topohrafiiu drevnoho Cherni-
hova. Arkheolohiia, V, s. 116-126.
Zhyhola, V. S., Skorokhod, V. M. 2019. Novitni metody fik-
satsii v arkheolohii. Arkheolohiia, 1, s. 118-130.
Karnabed, A. A. 1980. Chernihiv. Arkhitekturno-istorych-
Поховання 3 (див. рис. 2) Відро (див. рис. 5) nyi narys. Kyiv.
Motsia, O. P. 1993. Naselennia pivdenno-ruskykh zemel
IX—XIII st. (za materialamy nekropoliv). Kyiv.
Таким чином, під час досліджень похован- Motsia, O. P., Zhyhola, V. S., Skorokhod, V. M. 2019. Re-
zultaty doslidzhen chernihivskoho peredhoroddia v 2018 r.
ня Х ст. експедицією О. П. Моці було виконано Arkheolohiia, 2, s. 114-123.
цифрову фіксацію як всього об’єкта, так і окре- Motsia, O. P., Zhyhola, V. S., Skorokhod, V. M., Zaiats,
мих речей із поховального інвентарю. Кістки Ye. O. 2019. Naukovyi zvit pro arkheolohichni doslidzhennia
та дерев’яне відро не підлягали музеєфікації, na posadi davnoruskoho Chernihova po vul. Chernyshevsko-
ho, 33 u 2018 r. NA IA NAN Ukrainy, f. 64.
тому лише 3D-модель зберігала їх для майбут- Motsia, O., Kazakov, A. 2011. Davnoruskyi Chernihiv.
ніх досліджень. Новітній метод дає змогу про- Kyiv: Starodavnii svit.
вести будь-які точні виміри речей та візуалізу- Rozenfeldt, R. L. 1997. Bytovye izdeliia: dereviannaia tara
вати об’єкт для загального доступу. i posuda. In: Kolchin, B. A., Makarova, T. I. (ed.). Arkheologi-
ia. Drevniaia Rus. Byt i kultura. Moskva: Nauka, s. 43-46.
Rybakov, B. A. 1949. Drevnosti Chernigova. Materialy
i issledovaniya po arkheologii SSSR, 11: Materialy i issle-
ЛІТЕРАТУРА dovaniya po arkheologii drevnerusskikh gorodov, I, s. 7-99.
Бліфельд, Д. І. 1965. Древньоруський могильник Samokvasov, D. Ya. 1916. Mogilnye drevnosti Severianskoi
в Чернігові. Археологія, XVIII, с. 105-138. Chernigovshchiny. Moskva: Sinodalnaia Tipografiia.
Sytyi, Yu. M. 2013. Khrystyianski pokhovalni pamiatky
Богусевич, В. А. 1951. Про топографію древнього davnoruskoho Chernihova. Chernihiv: Desna Polіgraf.
Чернігова. Археологія, V, с. 116-126. Yasnovska, L. V. 2006. Osnovni etapy vyvchennia pokhovan
Жигола, В. С., Скороход, В. М. 2019. Новітні мето- kamernoho typu na terytorii Chernihivskoho Podesennia. In:
ди фіксації в археології. Археологія, 1, с. 118-130. Tolochko, P. P. (ed.). Rus na perekhrestі svіtіv (mіzhnarodnі
Карнабед, А. А. 1980. Чернігів. Архітектурно-іс- vplivi na formuvannia Davnoruskoї derzhavi ІХ—ХІ st.).
торичний нарис. Київ. Materіali Mіzhnarodnogo polovogo arkheologіchnogo
Моця, О. П. 1993. Населення південно-руських semіnaru (Chernіgіv—Shestovitsia, 20—23 lipnia 2006 r.).
земель ІХ—ХІІІ ст. (за матеріалами некрополів). Chernіgіv: Sіverianska dumka, s. 232-237.
Київ.
Моця, О. П., Жигола, В. С., Скороход, В. М. 2019.
Результати досліджень чернігівського передгороддя V. S. Zhyhola
в 2018 р. Археологія, 2, с. 114-123.
Моця, О. П., Жигола, В. С., Скороход, В. М., За-
яць, Є. О. 2019. Науковий звіт про археологічні DIGITAL FIXATION OF THE
дослідження на посаді давньоруського Чернігова по 10th centURY BURIAL
вул. Чернишевського, 33 у 2018 р. НА ІА НАН Украї-
ни, ф. 64. In 2018 the expedition headed by O. P. Motsia ex-
Моця, О., Казаков, А. 2011. Давньоруський Чер- plored the territory of Chernihiv suburb. The burial
нігів. Київ: Стародавній світ. mounds and flat burial grounds appeared here periodi-
Розенфельдт, Р. Л. 1997. Бытовые изделия: дере- cally since the 10th century. The aggressive chemical
вянная тара и посуда. В: Колчин, Б. А., Макарова, composition of local soils has a very negative effect on
Т. И. (ред.). Археология. Древняя Русь. Быт и куль- the survival of metal artifacts and organic materials
тура. Москва: Наука, с. 43-46. complicating their study and fixation. In such a situa-
Рыбаков, Б. А. 1949. Древности Чернигова. Ма- tion it is appropriate to use the field digital capture the
териалы и исследования по археологии СССР, 11: photogrammetric method that allows create a 3D-mod-
Материалы и исследования по археологии древне- el of objects and artifacts with authentic size which will
русских городов, I, с. 7-99. allow the metrological measurements later in the labo-
Самоквасов, Д. Я. 1916. Могильные древности ratory. One of these poor survived objects was made
Северянской Черниговщины. Москва: Синодальная into virtual space for further elaboration.
Типография. In the grave 3 the remains of child skeleton have
Ситий, Ю. М. 2013. Християнські поховальні been discovered. Only some limb bones, the fragment
пам’ятки давньоруського Чернігова. Чернігів: Де- of the jaw and traces of bone tissue in the soil were
сна Поліграф. preserved. The grave 3 was digitally captured using a
Ясновська, Л. В. 2006. Основні етапи вивчен- camera and a series of snapshots from different points,
ня поховань камерного типу на території Чер- and then the 3D-model of the object was created. On
Некрополі
the basis of markers and measuring battens the au- The newest methods allowed to measure the item
thentic dimensions and orientation in space was given and visualize the object for public access.
the model which allowed further metrological meas-
urements of bones and artifacts. Keywords: Chernihiv, burial, 10th century, photo-
Particular attention is drawn to the wooden bucket grammetry, 3D-model.
in the lower left corner of the coffin. Rather, the prints
and oxides of the metal parts of the bucket which com- Одержано 09.07.2019
pletely have dissolved in the soil having left only the
outline. Right away the performed photogrammetric ЖИГОЛА Віталій Сергійович, молодший науко-
fixation of the artifact under field conditions has been вий співробітник, Інститут археології НАН України,
done. On the basis of the 3D-model the orthophotos пр. Героїв Сталінграда, 12, Київ, 04210, Україна.
with different projections have been created, which ZHYHOLA Vitalii, Research Assistant, the Institute
completely replace the graphic drawings and can be of Archaeology NAS of Ukraine, Heroiv Stalingrada
included to the scientific report. Using the specialized ave., 12, Kyiv, 04210, Ukraine.
program it is possible to measure all elements of the ORCID: 0000-0002-9420-4893;
object. e-mail: gvjredaktor@gmail.com.
МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА
ДОБИ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
УДК 904.2(477.85)“11/12”-035.3 DOI: 10.37445/adiu.2020.02.24
І. П. Возний
Обробіток деревини на теренах

північної Буковини в ХІІ —
першій половині ХІІІ ст.
У статті розглянуто розвиток деревообробного основним виробним матеріалом у давній Русі

ремесла на давньоруських поселеннях Північної Бу- було дерево. Житла й укріплення, майстерні
ковини. Аналізуються способи обробітку деревини, та інші господарські споруди, різні побутові та
будівельних з’єднань та подається номенклатура й
господарські предмети, знаряддя праці, меблі
типологія деревообробного інструментарію.
й домашнє начиння робилися з дерева. Майс-
Ключові слова: деревообробіток, ділова дереви- три були добре обізнані з якістю деревини, її
на, тесля, бондар, тесло. технічними властивостями і широко приміня-
ли її в залежності від технічних умов виробу і
Дослідження теренів краю дає можливість фізико-механічних властивостей породи. Для
реконструювати картину економічного життя різних потреб вони використовували у вироб-
його населення. Правда, про розвиток різних ництві всі відомі місцеві породи дерев. У порів-
галузей ремісничого виробництва частіше до- нянні з Новгородом, де застосовували 19 порід
водиться судити за знахідками готових виробів, з місцевого лісу і вісім привізних (Колчин 1968,
ніж за виявленими майстернями. Звідси міс- с. 11), на теренах Північної Буковини відомо 22
цеве виготовлення тих чи інших предметів не місцеві породи (ред. Жупанський 1993, с. 54—
завжди може бути доведене. За всі роки розко- 56). На досліджуваній території зростають дуб,
пок на Буковині тут виявлено більш чи менш ясен, граб звичайний, клен гостролистий, липа,
значні скупчення сировини, напівфабрикатів бук лісовий, черешня, яблуня, грецький горіх,
та інструментів, які дозволяють розглядати їх каштан, верба, ліщина звичайна, явір, в’яз,
як комплекс ремісничої майстерні. осика, береза бородавчаста, ялиця біла, ялина
Важливе місце в господарському житті дав- (місцева назва — смерека), ялівець сибірський,
ньоруського населення Північної Буковини сосна жереп. До рідкісних належать тис ягід-
займало деревообробне ремесло. Тривалий час ний і берека лікарська. Із архівних даних відо-
ця галузь давньоруської промисловості зали- мо, що турки охоче брали данину тисовою дере-
шалася маловивченою, оскільки археологічних виною замість золота, бо вона дуже довговічна,
матеріалів було недостатньо. У культурному не гниє (народна назва «негній-дерево»; ред.
шарі Північної Буковини органічні залишки, Жупанський 1993, с. 55). Берека лікарська має
в тому числі й дерево, у більшості випадків не надзвичайну красиву текстуру, яка часто вико-
зберігаються. Але безсумнівно, що на території ристовувалася для виготовлення меблів.
регіону було поширене деревообробне ремесло, Самими поширеними видами ділового дере-
хоча інструментів, пов’язаних з ним на відкри- ва, для зведення укріплень городищ та міст,
тих поселеннях не виявлено. В основному, вони були дуб і бук, інколи граб (Тимощук 1982, с. 59).
відомі з городищ та міст. Сосна та ялиця йшли, в основному, на споруд-
Розвитку деревообробітку сприяли значні ження житлових будівель, господарських спо-
площі лісових масивів на досліджуваних тере- руд. Завдяки смолистій деревині, стіни споруд
нах в період середньовіччя а значить наявності менше піддавалися впливу зовнішніх при-
достатньої сировинної бази. У зв’язку з цим родних умов та грибків. Вона мала малу во-
© І. П. Возний, 2020 допроникність, але добре піддавалася обробці
М а т е р і а л ь н а культура доби середньовіччя
різальним інструментом. Сосна є придатним способи виготовлення практично не відрізня-

матеріалом для виготовлення посуду для рід- лися від попередніх хронологічних періодів
ни, у тому числі й води. Із деревини листяних (рис. 1). Це засвідчує порівняння з залишками
порід (клен, ясен) виготовляли дерев’яний по- дерев’яних виробів Х—ХІV ст., виявлених на
суд. На теренах Середнього Подніпров’я посуд інших територіях Давньоруської держави (Хо-
виготовлений з клена становив 67,3 %, з ясе- рошев 1997, табл. 1: 2—4). Про побутування в
на — 25,5 % (Сергєєва 1998, с. 120). Дереви- господарстві давньоруського населення бочок
на ясена є твердою, міцною, в’язкою, вона не й інших ємностей свідчать писемні джерела.
розтріскується, добре обробляється різальним «Обреете бъчвь… пелену сущю меду» (Срезнев-
інструментом. За технічними властивостями ский 2003, с. 202), «и повеле ископати колодязъ
до неї близька деревина клена. и вставити тамо кадь, а нальяти цежа кадь»
Із бука, явора, ялівця та жерепу виготов- (Лаврентьевская… 2001, с. 128). Про це ж свід-
ляли ложки (Шухевич 1997, с. 275). Явір та чить керамічна полив’яна іграшка, виявлена в
березу використовували кориткарі. Із клена, Ізяславі, яка зображувала сидячого зверху на
який легко обробляється, дає гладку поверхню бочці чоловіка (Кучера 1986, с. 351).
й добре полірується, частіше виготовляли різ- Про наявність у господарстві місцевого насе-
ний посуд. Із ясеня, який відзначався високою лення відер можуть свідчити знахідки дужок
твердістю і в’язкістю, виточували на токарних й оковок на городищах Чорнівка, Недобоївці,
станках посуд. Бондарі та стельмахи у своєму Ленківцях на Пруті, на поселеннях Митків,
ремеслі використовували переважно породи Рашків (Тимощук 1982, с. 76; Пивоваров 2006,
дуба та бука. Обручі для бочок виготовлялися с. 130; Возний 2009, с. 212). Стержень дужки
з деревини яка добре гнеться (ліщина, верба, робився прямокутним у плані, перекрученим
липа). Із липи виробляли великі довбані по- або напівкруглим. Так, на Чорнівському го-
судини. Деревина липи м’яка, не схильна до родищі виявлено три фрагменти дужок пів-
розтріскування, добре піддається обробці, але круглої форми, кінець яких загнутий петлею
вона пориста, нестійка до грибкових уражень, (рис. 2: 1). Одна дужка зроблена з квадратного
досить добре вбирає воду. Тому місткості з липи перекрученого стержня, який теж закінчував-
найбільше використовувалися для зберігання ся петлями. Аналогії їм знаходимо на багатьох
сипучих речовин. поселеннях давньоруської держави (Беляєва,
У літописах часто вживається вираз «срубить Кубишев 1995, с. 29; Шекун, Веремейчик 1999,
город»: «того ж лета заложенъ бысть град Суж- рис. 67: 10; Винокур та ін. 2004, рис. 90: 2—4;
даль и срублены бысть того ж лета», «и по томъ Петрашенко 2005, с. 85).
сроуби на немь городъ и нарче имя емоу Каме- Місцеві теслі виготовляли з дерева домови-
нець» (Лаврентьевская летопись 2001, с. 409). ни, тип яких добре відомий у містах Русі і зга-
Однією з повинностей селян була рубка лісу, дується в літописах «да плачюся надъ гробом
який заготовлювали взимку: «Повеле древо- его и сотворю тризну мужю мвоему», «отъ
делам да приготовят дерева на сограждение всякоя вещи ягоже и гробъ его есть» (Лаврен-
церкви, бе бо уже время зимне» (Бугославсь- тьевская… 2001, с. 58, 281).
кий 1928, с. 28). У Галицько-Волинському літо- Місцеві стельмахи добре володіли прийома-
писі під 1276 р. згадано «моуж хитра именемь ми обробітку дерева. За етнографічними дже-
Алексоу», який «при отце его многы городы релами, їм були відомі різні способи з’єднання
роубя» (ред. Котляр 2002, с. 133). Про теслярів окремих деталей і елементів між собою у пев-
сказано в літописі під 1016 р. коли Святополків ному виробі або в споруді. Основним прийомом
воєвода Вовчий Хвіст говорив до новгородців було з’єднання замками. При з’єднанні стін
«что приидосте с хромьцемъ симъ а вы плот- споруд під кутом, використовували різноманіт-
ници суще а приставимо вы хоромъ рубить на- ні замки «вугли», «замки», «у каню», «у вугу», «в
шихъ» (Ипатьевская… 2001, с. 129). обло» тощо (рис. 3; Шухевич 1997, с. 116—117).
Заготівля лісу для будівництва за писемними Для міцності з’єднання 3—4 кінців між собою
та етнографічними джерелами велася взимку. просвердлювали отвори в колодах і вставляли
Із місця промислу деревину могли сплавляти чопи-тиблі. Така техніка широко представле-
по річках, як це робилося на теренах Північної на на інших теренах давньоруської держави
Буковини до середини ХХ ст. (Шухевич 1997, (Колчин 1985, с. 260). При поздовжньому го-
с. 209). Більша частина деревини йшла в спра- ризонтальному з’єднанні колод або протесів
ву у вигляді колод або жердин. Дерев’яні спо- найбільш широко використовували наступні
руди в основному зводилися з цілих колод. прийоми зрощування: прямий накладний, ко-
Із дерева могли виготовляти сільськогос- сий накладний, накладний з прямим зрубом,
подарські знаряддя праці (ціпи, граблі, вила торців з прямим зубом.
чесала, ступи), деталі станків (ткацьких, то- Деревообробний інструментарій в архе-
карних, жорнового поставу), значну частину до- ологічних матеріалах з території Північної
машнього начиння. Бондарство, кориткарство Буковини представлений цілими формами і
було широко розповсюджене на досліджуваних фрагментами лез сокир, долотами, свердлами,
теренах до середини ХХ ст. При цьому форма, теслами, а також частинами дерев’яного посу-
Возний, І. П. Обробіток деревини на теренах північної Буковини в ХІІ — першій половині ХІІІ ст.
Рис. 1. Дерев’яні вироби ХІХ — першої половини ХХ ст. з теренів Північної Буковини
ду, що виявлені на городищах Чорнівка, Не- держави (Колчин 1985, табл. 97: 12—13; Маяр-
добоївці, містах Ленківцях на Пруті, Василеві чак 2018, с. 245). У сокир цього типу коефіцієнт
(Возний 2009, с. 213). корисної дії доходив майже одиниці.
Універсальним знаряддям для роботи з де- Важливим інструментом при обробці дере-
ревом були сокири (рис. 4). Чорнівські сокири вини були тесла, якими видовбували різно-
вузьколезові з боковими щекавицями довжи- манітні отвори та пази. Відомі вони на Недо-
ною 16—18 см. Ширина леза становила 6— боївському городищі та Зеленій Липі (рис. 2: 4;
6,5 см, діаметр втулки 3,5 см (рис. 2: 2). Вони, за Пивоваров 2006, рис. 27: 7). Тесло відноситься
класифікацією А. М. Кірпічнікова, відносяться до втульчатих знарядь з колінчатим руків’ям.
до типу VIIIA і датуються XII — першою поло- Його довжина 11 см, ширина леза 5,7 см. Такий
виною XIII ст. (Кирпичников 1966, с. 26). За ти- інструмент зручний для роботи однією рукою
пологією Б. О. Колчина, вони становлять 1 і 2 при виготовленні різного посуду. Його втулка
перехідні види, які датуються початком ХІІІ ст. утворилася шляхом загинання бокових кінців і
(Колчин 1982, с. 163) Аналогічні знахідки ві- їх проковування. Аналогії йому відомі в Ігрені,
домі на багатьох поселеннях Давньоруської Олексіївні, Серенську, Автуничах, Дорогобужі
Рис. 2. Знаряддя та предмети, пов’язані з деревообробним ремеслом: 1 — дужка до відра; 2 — сокира, 3,
5 — долото; 4, 13 — тесло; 6 — кріпильний стержень; 7—8 — свердло; 9—10 — дерев’яний посуд; 11, 12 —
дерев’яні кілки; 14—33 — цвяхи; 34 — скоба (1—3, 6—12, 14—16, 34 — Чорнівка; 5, 21—27 — Ленківці на
Пруті; 4 — Недобоївці; 13, 28—33 — Зелена Липа; 17—20 — Василів)
тощо (Козловський 1990, с. 38; Шекун, Вере- валися свердла. На теренах Північної Буко-
мейчик 1999, рис. 65: 31; Прищепа 2016, с. 96). вини вони виявлені на Чорнівському городи-
Для видовбування різних пазів і виїмок в щі (рис. 2: 8; Тимощук 1982, с. 70; Пивоваров
дереві використовувалися залізні долота, які 2006, с. 132). У житлово-господарському зрубі 2
виявлені серед матеріалів Чорнівського, Недо- виявлено спіральне свердло, зроблене з квад-
боївського городищ (Возний 2009, с. 214). Чор- ратового в плані стержня довжиною 25 см, верх
нівський інструмент знайдений серед набору якого приплюснутий у вигляді прямокутника.
предметів «будівничої жертви» і тому має чіт- На знарядді права спіраль зроблена у півтора
ке датування − друга половина XII ст. — час оберта. Діаметр останнього сягав 1 см. Анало-
спорудження житла (рис. 2: 3). Подібне доло- гічні знахідки відомі в Родні, Новгороді, Се-
то виявлене також у житлово-господарському ренську, Озаричах, Шепетівці тощо (Колчин
зрубі 2. Ці інструменти характеризують ступінь 1985, с. 283; Беляева, Кубишев 1995, с. 94; Коз-
деревообробного ремесла. Долото представля- ловський 1990, с. 38).
ло собою металевий чотирьохгранний з фаска- Інше — пероподібне свердло довжиною
ми стержень з лезом на одному кінці і обухом 36,8 см, при ширині пера 2,1 см (рис. 2: 7). У
на іншому. Його розміри становили: довжина давній Русі вони були основним типом свер-
стержня 16,5, ширина — 1,2 см. Останнє витяг- дел. Аналогії такому знаряддю відомі серед
нуте, зі скошеним кутом і дещо відтягнутою рі- археологічних матеріалів ряду давньоруських
жучою гранню, було конструктивно найбільш пам’яток з інших територій (Маярчак 2018,
раціональним для довбання дерева. Кут різан- с. 244).
ня леза дорівнював 20°. До предметів пов’язаних з деревообробним
Для виготовлення круглих чистих отворів ремеслом відноситься фрагмент ложкоріза з
у деревині в давній Русі широко використову- Чорнівського городища та незначні частини
Рис. 3. Зразки дерев’яних з’єднань (за: Колчин 1985)
пили з Недобоївців (Пивоваров 2006, с. 132).

Знахідки ложкорізів відомі в Ігрені, Бересті,
Райках, Рязані тощо (Козловський 1990, с. 38).
Серед матеріалів городища в Зеленій Липі
зустрінутий скобель, який використовувався
для стругання дерева після обробки сокирою
чи теслом (Тимощук 1982, с. 90). Довжина його
прямолінійного леза становить 5 см, ширина
1 см. Від нього вбік відходять дві ручки дов-
жиною 15 см. Є згадки про знахідки скобелів
у Василеві, на поселенні ХІІІ—ХІV ст. Рашків
(Пивоваров 2006, с. 133). Аналогічні знахідки
відомі на поселеннях Автуничі, Дорогобуж,
Віта Политова тощо (Прищепа 2016, с. 96).
Необхідно згадати звичайні ножі — найпо-
ширеніші і важливі інструменти для обробки
дерева. Практично будь-яким ножем мож-
на було виготовляти різноманітні невеликі
дерев’яні вироби.
Із деревообробним ремеслом можуть бути
пов’язані знахідки цвяхів. У залежності від
призначення, вони поділяються на будівель-
но-кріпильні, обойні, шевські, підковні, а за
виглядом головки — на цвяхи і костилі. Вони Рис. 4. Робота сокирою, зображення в церкві св. Іо-
являють собою стержні квадратної форми в пе- ана Ботезата в монастирі ХV—ХVІ ст. у Гуморулуї
ретині, а в поздовжньому — клиновидні, які (Південна Буковина, Румунія) (за: Solcanu 2002)
повільно загострюються до самого кінця. Ша-
почки, в основному, круглі або овальні, розплю- ністю достатньої сировинної бази для його ви-
щені. На території Північної Буковини вони готовлення. На теренах краю є знахідки, які
відомі практично на всіх городищах і окремих свідчать про наявність точеного або видовбано-
поселеннях (Тимощук 1992, с. 76; Возний 2009, го дерев’яного посуду. Він був менш зручним
с. 216). Більшість із них складали будівельно- ніж глиняний. Такий посуд не був придатним
кріпильні. Довжина їх коливається 7—9 см, для приготування їжі й міг використовувати-
ширина сторони 0,5—0,6 см (рис. 2: 14—33). ся не для всякого господарського призначен-
Крім того, на Чорнівському городищі знайдено ня. Однак він як й інше дерев’яне начиння
три скоби, зроблені з залізного стержня, квад- також широко використовувалося на теренах
ратного в плані, зігнутого до середини (рис. 2: давньої Русі. Через погану збереженість він
34). Там само виявлено залізний стержень, дійшов до нас у незначній кількості. Це, в ос-
довжиною до 20 см, для кріплення дерев’яних новному, фрагменти дерев’яних мисок і чаш із
конструкцій в наземних житлах (рис. 2: 6). Чорнівського городища (рис. 2: 9, 10; Возний
Подібні предмети відомі серед матеріалів Пліс- 2006, с. 216). Там само знайдені фрагменти
неська (Петрашенко 2005, с. 83). дерев’яних предметів невідомого призначення.
У давньоруські часи досить поширеним був Один з них прямокутний в плані, один кінець
дерев’яний посуд, що забезпечувалося наяв- заокруглений, інший обламаний. Довжина
його 4,5 см, розміри сторін 3,2 × 2,3 см. З одного Лаврентьевская… 2001. Лаврентьевская лето-
боку є зарубка, зроблена залізним ножем. Дру- пись. Полное собрание русских летописей, 4-е изд.
гий у вигляді дерев’яної планки, загостреної з доп. Москва: Языки Русской культуры, І.
Маярчак, С. П. 2018. Історико-культурний роз-
одного боку. Її довжина 3,5, ширина 2,5, товщи-
виток Середньодністровського Лівобережжя у
на 1 см. Інший нагадує шахову фігуру пішака. ІХ—ХІІІ ст. і формування Пониззя. Хмельницький:
Висота його 1,8, діаметр низу становить 2,5, Сторожук О. В.
верху 1,6 см. На городищі виявлені дерев’яні Петрашенко, В. А. 2005. Древнерусское село (по
кілки, конусоподібні в плані, довжиною 6,4 см, материалам поселений у с. Григоровка). Киев: НА
діаметром 0,8 см. На одному кілочку є три за- ІА НАН України.
рубки, зроблені ножем (рис. 2: 11, 12). Мож- Пивоваров, С. В. 2006. Середньовічне населення
ливо вони є фрагментами дерев’яних веретен, межиріччя Верхнього Пруту та Середнього Дніст-
ра (ХІ — перша половина ХІІІ ст.). Чернівці: Зеле-
оскільки їх діаметр співпадає з внутрішнім діа-
на Буковина.
метром пряслиць Подібні знахідки відомі й на Прищепа, Б. А. 2016. Погоринські міста в Х—
інших давньоруських пам’ятках (Сергєєва 2015, ХІІІ ст. Рівне: Дятлик М.
рис. 18; 19). Сергєєва, М. С. 1998. Дерев’яний посуд з давньо-
Таким чином, матеріали, що стосуються де- руських міст Середнього Подніпров’я. Археологія, 1,
ревообробного ремесла, відкриті під час архе- с. 118-128.
ологічних досліджень даного регіону, дозволя- Сергєєва, М. С. 2015. Майстри з обробки дерева
ють судити про розвиток деревообробної справи та кістки давньоруського міста Воїня. Київ; Хар-
ків: Майдан.
як промислу, що не виходив за межі хатнього. Срезневский, И. И. 2003. Материалы для сло-
варя древнерусского языка. В трёх томах. Москва:
ЛІТЕРАТУРА Знак, 1.
Тимощук, Б. О. 1982. Давньоруська Буковина
Бєляєва, С. О., Кубишев, А. І. 1995. Поселення (Х — перша половина ХІV ст.). Київ: Наукова дум-
Дніпровського Лівобережжя Х—ХV ст. Київ: Нау- ка.
кова думка. Хорошев, А. С. 1997. Предметы жилого помеще-
Бугославський, С. А. 1928. Україно-руські ния. В: Колчин, Б. А., Макарова, Т. И. (ред.). Древ-
пам’ятки XI—XVIII вв. про князiв Бориса та Глiба няя Русь. Быт и культура. Москва: Наука, с. 8-
(розвiдка й тексти). Київ: ВУАН. 10.
Винокур, І. С., Журко, О. І., Мегей, В. П., Яку- Шекун, О. В., Веремейчик, О. М. 1999. Давнь-
бовський, В. І. 2004. Літописний Губин ХІІ—ХІІІ ст. оруське поселення Ліскове. Чернігів: Деснянська
Болохівська земля. Київ; Кам’янець-Подільський; думка.
Хмельницький; Старокостянтинів. Шухевич, В. О. 1997. Гуцульщина. Перша і друга
Возний, І. П. 2009. Історико-культурний роз- частини. Верховина: Журнал Гуцульщина.
виток населення межиріччя Верхнього Сірету та Solcanu, I. 2002. Artă şi societate Românească
Середнього Дністра в Х—ХІV ст., 2: Матеріальна, (sec. XIV—XVIII). Bucureşti: Enciclopedică.
духовна культура та соціально-історичний розви-
ток. Чернівці: Золоті литаври.
Жупанський, Я. І. (ред.). 1993. Географія Черні-
вецької області. Чернівці. REFERENSCES
Ипатьевская… 2001. Ипатьевская летопись. Bieliaieva, S. O., Kubyshev, A. I. 1995. Poselennia Dni-
Полное собрание русских летописей, 5-е изд. Моск- provskoho Livoberezhzhia Х—ХV st. Kyiv: Naukova dumka.
ва: Языки славянской культуры, ІІ. Buhoslavskyi, S. A. 1928. Ukraino-ruski pam’iatky XI—
Кирпичников, А. Н. 1966. Древнерусское оружие, XVIII vv. pro kniaziv Borysa ta Hliba: (Rozvidka y teksty).
2: Копья, сулицы, боевые топоры, булавы, кистени Kyiv: VUAN.
Vynokur, I. S., Zhurko, O. I., Mehei, V. P., Yakubovskyi,
ІХ—ХІІІ вв. Москва; Ленинград: Наука. Археология V. I. 2004. Litopysnyi Hubyn ХII—ХIII st. Bolokhivska zem-
СССР. Свод археологических источников, Е 1-36. lia. Kyiv; Kam’ianets-Podilskyi; Khmelnytskyi; Starokostian-
Козловський, А. О. 1990. Історико-культурний tyniv.
розвиток Південного Подніпров’я в IX—XIV ст. Voznyi, I. P. 2009. Istoryko-kulturnyi rozvytok naselen-
Київ: Наукова думка. nia mezhyrichchia Verkhnoho Siretu ta Serednoho Dnistra v
Колчин, Б. А. 1968. Новгородские древности. Де- Х—ХIV st. 2: Materialna, dukhovna kultura ta sotsialno-isto-
ревянные изделия. Москва; Ленинград: Наука. Ар- rychnyi rozvytok. Chernivtsi: Zoloti lytavry.
хеология СССР. Свод археологических источников, Zhupanskyi, Ya. I. (ed.). 1993. Heohrafiia Chernivetskoi
Е 1-55. oblasti. Chernivtsi.
Іpatyevskaya… 2001. Іpatyevskaya letopis. Polnoye so-
Колчин, Б. А. 1982. Хронология Новгородских braniye russkikh letopisey, 5-e izd. Moskva: Yazyki slavyan-
древностей. В: Колчин, Б. А., Янин, В. Л. (ред.). Нов- skoy kultury, ІІ.
городский сборник 50 лет раскопок Новгорода. Мос- Kirpichnikov, A. N. 1966. Drevnerusskoye oruzhiye, 2:
ква: Наука, с. 156-177. Kopia, sulitsy, boyevyye topory, bulavy, kisteni ІХ—ХІІІ vv.
Колчин, Б. А. 1985. Ремесло. В: Рыбаков, Б. А. Moskva; Leningrad: Nauka. Arkheologiya SSSR. Svod arkhe-
(ред.). Древняя Русь. Город, замок, село. Москва: На- ologicheskikh istochnikov, E 1-36.
ука, с. 243-297. Kozlovskyi, A.O. 1990. Istoryko-kulturnyi rozvytok Pivden-
Котляр, М. Ф. (ред.). 2002. Галицько-Волинський noho Podniprov’ia v IX—XIV st. Kyiv: Naukova dumka.
Kolchin, B. A. 1968. Novgorodskiye drevnosti. Derevy-
літопис. Дослідження. Текст. Коментар. Київ: На-
annyye izdeliya. Moskva; Leningrad: Nauka. Arkheologiya
укова думка. SSSR. Svod arkheologicheskikh istochnikov, E 1-55.
Кучера, М. П. 1986. Керамика. В: Артеменко, Kolchin, B. A. 1982. Khronologiya Novgorodskikh drevnos-
И. И. (ред.). Археология Украинской ССР. Киев. На- tey. In: Kolchin, B. A., Yanin, V. L. (eds.). Novgorodskiy sbornik
укова думка, ІІІ, с. 446-455. 50 let raskopok Novgoroda. Moskva: Nauka, s. 156-177.
Kolchin, B. A. 1985. Remeslo. In: Rybakov, B. A. (ed.). significant forest areas, in which there were 22 local
Drevnyaya Rus. Gorod. zamok. selo. Moskva: Nauka, s. 243- breeds of both industrial and rare trees. Accordingly,
297. the woodworking industry here, as well as throughout
Kotliar, M. F. (ed.). 2002. Halytsko-Volynskyi litopys. the territory of Old Rus, had many branches. Being
Doslidzhennia. Tekst. Komentar. Kyiv: Naukova dumka.
Kuchera, M.P. 1986. Keramyka. In: Artemenko, Y. Y. (ed.).
well acquainted with the technical properties of wood
Arkheolohyia Ukraynskoi SSR. Kyev: Naukova dumka, III, the local masters widely used this knowledge depend-
s. 446-455. ing on the physical and mechanical properties of the
Lavrentyevskaya… 2001. Lavrentyevskaya letopis. Polnoye breed. Constructing fortifications they used mainly
sobraniye russkikh letopisey, 4-e izd. dop. Moskva: Yazyki oak and beech, for residential and commercial build-
Russkoy kultury, І. ings they used pine and fir. Hardwood (maple, ash) was
Maiarchak, S. P. 2018. Istoryko-kulturnyi rozvytok Sered- spread in manufacturing of dishes, while spoons were
nodnistrovskoho Livoberezhzhia u IХ—ХIII st. i formuvannia made from the yarrow, juniper. The remains of precise
Ponyzzia. Khmelnytskyi: Storozhuk O. V. or carved wooden dishes were discovered in the settle-
Petrashenko, V. A. 2005. Drevnerusskoye selo (po mate-
rialam poseleniy u s. Grigorovka). Kiev: NA IA NAN Uk-
ments of Northern Bukovyna. Beech and oak were used
rainy. in the craft. Containers were made from lime to store
Pyvovarov, S. V. 2006. Serednovichne naselennia mezhy- loose materials. Local carpenters were aware of various
richchia Verkhnoho Prutu ta Serednoho Dnistra (ХI — persha ways of connecting individual wooden elements to each
polovyna ХIII st.). Chernivtsi: Zelena Bukovyna. other in a particular product or construction. When
Pryshchepa, B. A. 2016. Pohorynski mista v Х—ХIII st. erecting dwellings or household structures in corners,
Rivne: Diatlyk M. the main method was to connect the locks, and when
Serhieieva, M. S. 1998. Derev’ianyi posud z davnoruskykh connected horizontally, direct, overhead, spit joints
mist Serednoho Podniprov’ia. Arkheolohiia, 1, s. 118-128. were widely used. At the archaeological sites of North-
Serhieieva, M. S. 2015. Maistry z obrobky dereva ta kistky
davnoruskoho mista Voinia. Kyiv; Kharkiv: Maidan.
ern Bukovyna, as the open settlements were almost
Sreznevskiy, I. I. 2003. Materialy dlya slovarya not explored, considerable woodworking toolkit was
drevnerusskogo yazyka. V trekh tomakh. Moskva: Znak, 1. discovered. It is represented as forms and fragments of
Tymoshchuk, B. O. 1982. Davnoruska Bukovyna (Х — per- blades, ax, bits, drill bits, knives, nail, etc. Their typol-
sha polovyna ХIV st.). Kyiv: Naukova dumka. ogy has wide analogies among archeological materials
Khoroshev, A. S. 1997. Predmety zhilogo pomeshcheniya. from other territories of the Old Rus state and is fully
In: Kolchin, B. A., Makarova, T. I. (eds.). Drevnyaya Rus. Byt integrated into the generally accepted typology. Thus,
i kultura. Moskva: Nauka, s. 8-10. materials that characterize the woodworking industry
Shekun, O. V., Veremeichyk, O. M. 1999. Davnoruske pose- of Northern Bukovyna completely allow trace the evo-
lennia Liskove. Chernihiv: Desnianska dumka.
Shukhevych, V. O. 1997. Hutsulshchyna. Persha i druha
lution of the woodworking business, which developed
chastyny. Verkhovyna: Zhurnal Hutsulshchyna. in terms of economic development of Old Rus.
Solcanu, I. 2002. Artă şi societate Românească (sec. XIV—
XVIII). Bucureşti: Enciclopedică. Keywords: woodworking, wood, carpenter, bonder,
adze.
I. P. Vozny
ВОЗНИЙ Ігор Петрович, доктор історичних наук,
професор, Чернівецький національний університет
WOODWORKING IN THE NORTHERN імені Юрія Федьковича, вул. Коцюбинського, 2, Чер-
BUKOVYNA DURING 12th — нівці, 58003, Україна.
EARLY 13th CENTURIES VOZNY Ihor Petrovych, Doctor of Historical Sci-
ences, Professor, Yuriy Fedkovych Chernivtsi National
The article deals with the development of woodwork- University, Kotsyubinskyi str., 2, Chernivtsi, 58003,
ing industry in the medieval settlements of Northern Ukraine.
Bukovyna which for a long time remained poor studied. ORCID: 0000-0001-5808-7127;
During the Middle Ages this territory was covered with e-mail: www.voznyj.igor@gmail.com.
УДК 904.3(477.411)“653” DOI: 10.37445/adiu.2020.02.25
В. О. Крижановський
Залишки виробничої будівлі

по вул. Кудрявській, 24а в м. Києві
Опубліковано результати дослідження решток

будівлі виробничого призначення ХІ—ХІІ ст., знай-
деної під час археологічних розкопок давньоруського
поселення на території Копиревого кінця у місті
Києві.
Ключові слова: стародавній Київ, Копирів кі-

нець, давньоруське поселення, виробничі будівлі, ко-
льорові метали.
Під час археологічних досліджень 2016 р. по

вул. Кудрявській, 24А у м. Києві (рис. 1), в істо-
ричній місцевості під назвою «Копирів кінець»
(Козловський, Козловська, Крижановський
2018, с. 139), було відкрито 57 археологічних
об’єктів різноманітного призначення (Коз-
ловський, Крижановський 2018, с. 67). Ділянка
розкопу знаходилася на місці знесеної будівлі
Училища радіоелектроніки, від якої залиши-
лися масивні стрічкові фундаменти, що пору-
шили частину досліджених об’єктів. Серед них
було знайдено залишки заглибленої частини
досить цікавої будівлі, імовірно, виробничого Рис. 1. Місце розташування ділянки розкопу по вул.
призначення. Кудрявській, 24А у м. Києві
Виробнича будівля (об’єкт 56) (Козловсь-
кий, Крижановський 2018, с. 70—71) знаходи- ду дану споруду перерізав фундамент будівлі
лася у східній частині, поруч зі східною межею бувшого училища радіоелектроніки. На дні
ділянки розкопу, орієнтована своїми стінками споруди — ближче до її південно-східної стін-
по осі південний захід—північний схід (рис. 2). ки у видовженому аморфному заглибленні,
Її розкрита частина мала прямокутну форму, глибиною — 0,18 м знаходилося чотири ями
розмірами 4 × 2,80 м, глибиною — 2,47 м (за- діаметрами: 0,20, 0,35, 0,90 та 0,65 м і глибина-
глиблена в материк на 1 м). Із північного захо- ми — 2,83, 2,97, 3,33 та 3,03 м відповідно. Дві
останні всередині мали ще по одній невеличкій
. Нумерація у дужках відповідає нумерації об’єктів ямці, діаметрами — 0,20 і 0,22 м: у найбільшій
у звіті. з ям друга ямка фіксувалася в заповненні не
. Глибини вказані від рівня сучасної денної повер- доходячи до її дна, а в іншій — на дні. Ще одна
хні (відмітка: 174,43 за Балтійською системою ви-
сот) (рис. 2).
аналогічна яма знаходилася на північний схід
від заглиблення і мала такі розміри: діаметр
© В. О. Крижановський, 2020 основної ями — 0,60 м, глибина — 2,64 м; ямки
Крижановський, В. О. Залишки виробничої будівлі по вул. Кудрявській, 24а в м. Києві
Рис. 2. Місце знаходження виробничої будівлі металообробної майстерні на загальному плані розкопу
Рис. 3. План і розріз виробничої будівлі ХІ—ХІІ ст. (об’єкт 56): 1 — світло-сірий середньої ґумусованості ґрунт;
2 — перевідкладений лес; 3 — світло-сірий слабоґумусований ґрунт; 4 — світлий суглинок з вугликами; 5 —
вугілля, горіле дерево й попіл; 6 — фундамент колишнього училища радіоелектроніки; 7 — материк
на її дні — 0,20 м. У двох зафіксованих кутах значити, що дана будівля майже повністю пе-
будівлі, в овальних заглибленнях глибиною — рерізала поховання 46 (рис. 3).
2,92 і 2,66 м зафіксовані стовпові ями діамет- Судячи з конструктивних особливостей, дана
рами 0,25 і 0,33 м відповідно. Біля північно- будівля була квадратної форми, розмірами: 4 ×
східної стінки будівлі знаходилась ще одна 4 м, мала каркасно-стовбову будову і була на-
аналогічна ямка, схожа на стовпову. Ближче півземлянкою.
до центру будівлі зафіксована невелика оваль- Шарувате заповнення виробничої будів-
на горіла пляма розміром 0,80 × 0,40 м, витяг- лі складалося із мішаного шару світло-сірого
нута по лінії південний захід—північний схід, ґрунту з поодинокими вкрапленнями вуглинок
вірогідно — рештки невеликого вогнища. і печини потужністю від 0,05 до 0,35 м, під яким
Із південно-західної сторони до виробничої йшов шар перевідкладеного лесу потужністю
будівлі примикало східчасте заглиблення, яке, 0,17—0,24 м. Нижче залягав шар світло-сірого
можливо, маркувало вхід до споруди. Слід за- ґрунту потужністю від 0,24 до 0,34 м, під яким
Рис. 4. Кераміка із заповнення будівлі
Зафіксовано близько 200 вінець, діаметром від

11 до 28 см. Край вінець рівний, з невеликим
потовщенням, інколи край загострений, але
більшість вінець має манжетоподібний край з
потовщенням із зовнішнього боку (рис. 4). Ін-
коли по плечиках прослідковується врізний
лінійний орнамент (рис. 4: 1, 2, 12, 31, 65).
Відрізняється вінце із сильно відігнутим краєм,
прикрашене по зовнішньому краю косими на-
знаходився шар світлого суглинку з вкраплен- січками (рис. 4: 25), а також невелике, майже
нями вуглинок (рис. 3). вертикальне вінце, діаметром 15,5 см, прикра-
У заповненні будівлі зафіксовано значну шене хвилею і лінійним орнаментом (рис. 4:
кількість різноманітних знахідок, фрагментів 115). Інколи фіксуються стінки із залишками
різних за призначенням посудин, виробів з ручки (рис. 4: 103). До кухонного посуду можна
чорного і кольорових металів, фрагментів буді- віднести і два невеликих фрагмента покришок,
вельних матеріалів, виробів з каменю, різно- діаметром 15,5 і 22 см (рис. 4: 95, 96).
манітних шлаків, кістки тварин тощо. Денця горщиків представлені 120 фрагмен-
Кераміка представлена фрагментами кухон- тами, діаметром 7,5—14 см (рис. 4: 80—94). На
ного, столового і тарного посуду. Кухонна кера- одному з денець у центрі — наскрізний отвір,
міка представлена горщиками і покришками. діаметром 0,8 см (рис. 4: 89). На частині денець
Рис. 5. Залізні вироби із заповнення будівлі
зафіксовано залишки клейм у вигляді концен- Крім того, до виробів з кераміки відносить-
тричних кіл, кола з вписаним хрестом, кола з ся конусоподібна фігурка із глухим отвором
вписаною лінією, кола з вписаною фігурою, що у нижній частині та обламаною верхівкою. Із
важко прочитується (рис. 4: 87, 88, 90—94). усіх боків фігурка вкрита темно-зеленою по-
Найбільше зафіксовано стінок горщиків — ливою (рис. 4: 118). Висота виробу, приблизно,
близько 500 фрагментів. Більшість з них глад- 2 см, діаметр основи — 2,8 см. Можливо, це
кі, але на 32 фрагментах прослідковується гральна фігурка. Зафіксовано також половин-
врізний лінійний орнамент, на одному фраг- ку пустотілої кулі, з двома отворами, діаметр
менті комбінація врізного лінійного і хвиляс- кулі — 3,8 см, товщина стінок — 0,6 см, діаметр
того орнаментів, на трьох — подвійний хвиляс- отворів — 0,6 см. Кулю виготовлено з тіста чер-
тий орнамент. Виділяються три стінки, вкриті вонуватого кольору. Із зовнішнього боку вона
поливою. Два фрагмента прикрашені спіраль- вкрита коричневою поливою, поверх якої на-
но-лінійним візерунком і вкриті із зовнішнього несено орнамент у вигляді скобок жовтого ко-
боку зеленою і жовто-коричневою поливою та льору (рис. 4: 119). Можливо, це якась зламана
сіро-зеленою із внутрішнього боку. Можливо, дитяча іграшка (брязкальце) чи писанка.
це фрагмент імпортного посуду. Ще одна стін- У заповненні було зафіксовано значну кіль-
ка горщика була вкрита темно-коричневою по- кість виробів із заліза (рис. 5). Більше всього
ливою з внутрішнього боку. було цвяхів різного розміру і ступеню збере-
Столовий посуд представлено фрагментами женості. Усі цвяхи ковані, в перерізі квадрат-
глечиків. Зафіксовано шість вінець: всі вони ної форми, довжиною від 5 до 9 см. Знайдено
майже вертикальні, край або заокруглений, або 14 майже цілих цвяхів і 30 фрагментів (рис. 5:
косо зрізаний, на деяких вінцях прослідковують- 6—11). Крім цвяхів, було знайдено два фраг-
ся залишки овальних у перерізі ручок (рис. 4: 99, ментованих ножа довжиною 7 і 8 см (рис. 5: 2),
105, 106, 108, 111, 113). Частина з них прикра- два невеликих фрагмента ножів (рис. 5: 13, 14),
шена лінійним врізним орнаментом (рис. 4: 110, залізну голку з обламаним вушком, довжиною:
112, 114, 117). Зафіксовано вісім стінок глечиків, 3,7 см, діаметром 0,25 см із загостреним кінцем.
на частині з яких також є сліди ручок. Майже всі Значну цікавість становить кінська підкова з
вони прикрашені врізним лінійним орнаментом отворами для вухналів, розміром 13,5 × 14,5 см
(рис. 4: 107, 109). Діаметри горла — 10—13,5 см. (рис. 5: 1). В одному з отворів зберігся вухналь.
Крім того, зафіксовано три фрагмента ручок різ- Знайдено було також фрагмент від циліндрич-
ного розміру (рис. 4: 100—102). Усі фрагменти ного замка із залишками пластинчастих пру-
глеків виготовлені зі світло-сірого тіста. жин, причому зафіксовано чотири пружини,
Тарна кераміка представлена 33 фрагмента- хоча, як правило, їх буває тільки дві (рис. 5: 3).
ми стінок амфор. На частині з них є рифлення Крім того, зафіксовано вигнуту у вигляді дуги
(рис. 4: 116). скобу (рис. 5: 4), а також пластину зі слідами
Рис. 6. Вироби з кольорових металів із заповнення будівлі
отвору (рис. 5: 5), фрагмент пластини невизна- лась, як сировина для відливання бронзових
ченого призначення (рис. 5: 12). виробів.
Вироби з бронзи представлені, насамперед, До цієї ж категорії знахідок або сировини міг
половинкою енколпіона із залишками петель відноситись фрагмент зігнутої бронзової плас-
для скріплювання. Енколпіон мав на кінцях тини, скріпленої заклепкою, висотою 2,5 см і
круглі медальйони з двома літерами у кож- шириною 1,5 см (рис. 6: 5). Імовірно, це фраг-
ному. Медальйони відокремлювалися двома мент вінця від котла.
виступами. Всередині в енколпіон було вріза- Сировиною, мабуть, слугував і фрагмент
но восьмикінечний хрест, поглиблення якого, бронзового виробу з фрагментом отвору (рис. 6:
можливо, було заповнено сріблом (рис. 6: 1). 7), висотою 1,7, шириною 1 см, а також фраг-
Висота енколпіона — 6,4 см, ширина — 4,5 см. ментований оплавлений бубонець з вушком
Даний хрест-енколпіон відноситься до типу (рис. 6: 9). Можливо, для переплавки була при-
ІІІ.2.4 (за класифікацією Г. Ф. Корзухіної і значена і мідна смужка, довжиною близько 10,
А. А. Пєскової) і датується ХІІ — першою по- шириною 0,5 см, зігнута вдвоє (рис. 6: 10).
ловиною ХІІІ ст. (Корзухина, Пескова 2003, Окрім того, до бронзових виробів відносила-
с. 127—132). ся загострена з однієї сторони, мідна голка без
Також, у заповненні виробничої будівлі вушка, довжиною 3,8 см (рис. 6: 6), а також фі-
знайдено три фрагмента прутків, два з яких ви- гурна прорізна бляшка, висотою 2,2 і шириною
явилися досить цікавими. Перший невеликий, 1,4 см (рис. 6: 8).
довжиною 3 см, трикутний у перерізі, один його У заповненні будівлі було знайдено фраг-
кінець мав ложкоподібне розширення (рис. 6: мент точильного бруска зі слідами тривалого
2). Ймовірно, це частина якогось виробу (?), використання і спрацьованим боком — виїм-
або незакінчена заготовка (?) до нього. Другий кою від заточування різноманітних знарядь
фрагмент зігнутий, у розрізі майже круглий, праці (залізних кіс і серпів). Знайдено також
довжиною 6,2 см, один кінець ложкоподібний невиразний фрагмент скляного виробу бурого
(розклепаний?; рис. 6: 3). Третій фрагмент у кольору.
розрізі круглий зі зрізаним сегментом, довжи- Також, тут зафіксовано 17 фрагментів заліз-
ною 5,3 см (рис. 6: 4). Можливо, другий і третій ного шлаку, 17 фрагментів склоподібного шла-
фрагменти — товарна мідь, що використовува- ку, близько 30 фрагментів печини.
Будівельні матеріали представлені вісьмо- lennia XI st. na Kopyrevomu kintsi. Arkheolohiia, 4, s. 139-
ма фрагментами плінфи, товщиною від 2,5 до 154.
Kozlovskyi, A. O., Kryzhanovskyi, V. O. 2018. Doslidzhen-
5 см, шматком цем’янкового розчину і трьома nia davnoruskoho poselennia po vul. Kudriavskii, 24a v
фрагментами підлогової плитки, товщиною від m. Kyievi. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2016 r.,
1 до 1,5 см. Знайдено також 159 кісток тварин, s. 67-71.
Korzukhina, G. F., Peskova, A. A. 2003. Drevnerusskiye
три з яких — обгорілі. enkolpiony. Kresty-relikvarii ХІ—ХІІІ vv. Sankt-Peterburg:
За керамічним комплексом і стратиграфією Peterburgskoye Vostokovedeniye.
дану виробничу будівлю можна датувати кін-
цем ХІ—ХІІ ст.
Таким чином, дослідивши конструктивні V. O. Kryzhanovskyi
особливості та заповнення будівлі, можна при-
пустити, що вона являла собою виробниче при- RESIDUES OF THE
міщення з обробки кольорових металів, на що PRODUCTION BUILDING ON
вказує ряд ознак. KUDRYAVS’KA str. 24A IN KYIV
По-перше, у заповненні будівлі виявлено
знахідки, що вказують на її виробничий харак- During the archaeological research of the Old Rus
тер: фрагменти товарної міді — сировини для site on the Kudryavska st., 24A in Kyiv, in the his-
відливання бронзових виробів у вигляді круг- torical area called «Kopyriv kinec», the remains of the
лих в перерізі прутків зі слідами відрубуван- manufactory building were discovered. The building
has a frame-and-pillar structure, 4 × 4 m square, lo-
ня та розклепування. Матеріалом для пере- cated in the eastern part of the excavation area. The
плавки з подальшою відливкою, як сировина, stepped entrance adjoined the building from the south-
використовувався кольоровий лом у вигляді west side. This building was cut in half by the modern
фрагментів різноманітних мідних / бронзових building foundation. At its bottom, in addition to pits
виробів, оплавленого і деформованого під дією of different diameters, the small hearth was located.
високої температури бубонця, обламаних сму- In the filling of the building a lot of various finds such
жок, пластин тощо. as the fragments of various vessels, the objects from
ferrous and non-ferrous metals, fragments of building
По-друге, у заповненні будівлі знайдено
materials, stone items, various slags, animal bones etc.
фрагменти залізних та склоподібних (легких were discovered. In the building filling the artifacts
мідних / бронзових) шлаків, які чітко вказують indicating its manufacture purpose have been discov-
на діяльність, пов’язану з металевим вироб- ered: the fragments of commercial copper — the raw
ництвом і металообробкою. Скоріш за все, ос- materials for casting bronze products in the form of
новна майстерня з металургійним горном зна- round rods with cross-sections with traces of chopping
ходилась неподалік. and riveting. Material for smelting followed by casting,
Отже, дана виробнича будівля, ймовірно, like raw materials, used the colored scrap in the form of
fragments of various copper or bronze products, melted
була частиною комплексу, пов’язаного з мета- and deformed under the influence of high temperature
лургією. Очевидно, тут займалася переплав- little bell, broken strips etc. Slag fragments, found in
кою металевого лому і виготовленням речей з the building, clearly indicate the activity related to
кольорових металів. metal production and metal processing. Most likely,
the main metallurgical workshop was placed nearby.
Consequently, this manufactory building was probably
ЛІТЕРАТУРА the part of metallurgical complex. Obviously, it was en-
Козловський, А. О., Козловська, Н. А., Крижанов- gaged in the smelting of metal and the manufacture of
ський, В. О. 2018. Виробничі будівлі спеціального non-ferrous metal items.
призначення з поселення XI ст. на Копиревому кін- Keywords: Old Kyiv, Kopyrev kinec’, Old Rus set-
ці. Археологія, 4, с. 139-154. tlement, industrial buildings, non-ferrous metals.
Козловський, А. О., Крижановський, В. О. 2018.
Дослідження давньоруського поселення по вул. Куд- Одержано 30.11.2019
рявській, 24а в м. Києві. Археологічні дослідження в
Україні 2016 р., с. 67-71. КРИЖАНОВСЬКИЙ В’ячеслав Олегович, мо-
Корзухина, Г. Ф., Пескова, А. А. 2003. Древнерус- лодший науковий співробітник, Інститут археоло-
ские энколпионы. Кресты-реликварии ХІ—ХІІІ вв. гії НАН України, пр. Героїв Сталінграда, 12, Київ,
Санкт-Петербург: Петербургское Востоковедение. 04210, Україна.
KRYZHANOVSKYI Viacheslav O., Research As-
sistant, the Institute of Archaeology NAS of Ukraine,
REFERENSCES Heroiv Stalingrada ave., 12, Kyiv, 04210, Ukraine.
Kozlovskyi, A. O., Kozlovska, N. A., Kryzhanovskyi, V. O. ORCID: 0000-0002-8999-7446;
2018. Vyrobnychi budivli spetsialnoho pryznachennia z pose- e-mail: viach.kryzhanovskyi@gmail.com.
УДК [904.25:069.5](477.411) DOI: 10.37445/adiu.2020.02.26
М. С. Осипенко, Ю. О. Грицик
ШИЙНІ ГРИВНИ ТИПУ «ТОТЕНКРОНЕ»

У ЗІБРАННІ НАЦІОНАЛЬНОГО
МУЗЕЮ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ
У статті опубліковано матеріали кола балт- ночі прикраси — шийні гривни типу «Тотен-
ських старожитностей: специфічні жіночі шийні кроне» .
гривни в декілька обертів відомі як «Тотенкроне». У НМІУ зберігаються дві цілих, одна полови-
Проведено їхню культурно-хронологічну атрибу-
на та шість складових елементів шийних гри-
цію.
вен вказаного типу. Усі предмети виготовлені
Ключові слова: шийні гривни, Тотенкроне, бал- з трьох витих бронзових дротів, але різняться
ти, Поросся. кількістю спіральних обертів, оформленням
закінчень (застібок) та намистин («муфт»).
Останнім часом в українському науковому Отже, переходимо до їхнього розгляду, а для
та публічному просторі, у зв’язку з відкриттям уникнення повторення інформації, всі метрич-
та дослідженням балтського могильника Ос- ні дані занесені до таблиці.
трів 1 у Пороссі експедицією Інституту архео- Перша гривна (інв. № В4452, ст. інв.
логії НАНУ під керівництвом В. Івакіна, акту- № 23617) була знайдена в околицях Кане-
алізувалося питання присутності та впливу на ва, записана до музейного зібрання у травні
етнічно-політичні процеси в регіоні вихідців з 1923 р. як така, що була виміняна у Б. Жука
Прибалтики (Івакін, Баранов 2017; Івакін та на дві скляні вази та порцелянову тарілку. Ви-
ін. 2018а; Прокопенко 2019). Згідно до літопис- ріб, на одному кінці якого розміщена застібка у
них свідчень, Ярослав Мудрий у 1032 р. почав вигляді трапецієподібної пластини з кубічним
укріплювати рубежі держави на південному уступом та отвором для кріплення, на іншо-
напрямку. Для заселення «городів по Росі», ок- му — округла петля, утворена шляхом вигину
рім місцевого слов’янського населення, могли середнього дроту та його обкручуванням (фік-
залучатися й полонені взяті з походів київсь- сації) при основі двома іншими. Куб має зрізані
кого князя на Чудь (1030 р.), Лядську землю кути, прикрашений двома рядками паралель-
(1031 р.), Ятвягів (1038 р.), Литву (1040 р.), них рифлених поясків посередині, а також чо-
Мазовію (1041, 1047 рр.) (Літопис… 1989, с. 86,
87, 92, 95). Виходячи з цього, вважаємо за не- . Як зазначає польський дослідник М. Богуцький,
обхідне розширити джерельну базу речей з термін «Tottenkrone» з’являється в першій поло-
кола балтських старожитностей, виявлених на вині XVIII ст. у німецькомовній літературі і па-
території згаданого регіону, шляхом введен- ралельно разом з терміном «Cronenringe» вико-
ристовується для атрибуції відповідних шийних
ня до наукового обігу раніше неопубліковану гривен (Bogucki 2001, p. 35).
групу матеріалів із колекції Національного . Б. К. Жук — колекціонер, консультант-експерт
музею історії України , а саме: специфічні жі- Першого державного музею, у 1921 р. за наказом
більшовиків проводив вилучення дорогоцінних
. Користуючись нагодою автори висловлюють подяку речей з церков та музеїв «на допомогу голодую-
за надані консультації та літературу дотичну темі чим». Із 1943 р. емігрував. Свою археологічну
колегам з Інституту археології НАН України І. Зо- колекцію, включаючи медальйон з карбованим
ценку, М. Беленку та Я. Володарцю-Урбановичу. зображенням святого Федора від «київського» про-
цесійного хреста продав у музей Дамбартон Оакс
© М. С. Осипенко, Ю. О. Грицик, 2020 у Вашингтоні (Пекарська, Павлова 2004, с. 9697).
Осипенко, М. С., Грицик, Ю. О. Шийні гривни типу «Тотенкроне»
Шийні гривні типу «Тотенкроне» із зібрання музею
Дріт, см Намистини Застібка 1 Застібка 2 Оберти

Інв. №
Довжина Розміри, Розміри, Кіль- Діаметр,
Діаметр Форма Розміри, см Форма Форма
полотна см см кість см
В4452 351 0,03 — — Трапеціє- 4,1 × 1,5 / Петля 1,8 4 25—31

подібна 0,05
Вд668, 669 308 0,03 Паралелепіпед 2,8 × 1,1 × 1,3 — — Круг 1,15 6 18
В4453 225 0,04—0,05 Біконічна 3,1 × 1,5 × 1,2 — — Куб 1,6 × 1,45 3 25—28
В4451/1 110 0,03—0,04 Те саме 3,6 × 1,3 × 1 — — — — 2 —
В4451/2 107 0,04 Те саме 1,6 × 1,2 × 1 — — — — 3 —
В4451/3 107 0,04 — — — — — — 3 —
В2174 30,5 + 3 0,04 — — Трапеціє- 4,3 × 1,2 / — — — —
подібна 0,03
В25/2597 — — Біконічна 2,3 × 1,4 × 1,2 — — — — — —
В25/2408 18 0,03 — — — — — — — —
тирма — на кінці пластини. Також трапеція середині довжини фрагмента гривни (В4451/1)
гравійована зигзагоподібним бортиком та де- розміщена намистина у формі біконічного опук-
кількома рядками косих насічок. Гривна нара- лого циліндра по обидва кінці якого розміщені
ховує чотири оберти, але не виключено, що їх по шість паралельних поясків, на одному боці
могло бути більше, так як помітні сліди розп- фіксується ливарний шов (рис. 2: 2а). Намисти-
рямляння полотна дроту (рис. 1: 1). на іншого фрагмента гривни (В4451/2) знахо-
Наступна гривна (інв. № Вд668, 669) неві- диться ближче до його кінця, такої ж форми,
домого походження, належить до речей, доку- але значно менша за розмірами та прикраше-
ментація з яких була втрачена в період Другої на трьома паралельними поясками на кінцях
світової війни та записана до інвентарної кни- і зигзагоподібним орнаментом по решті площі
ги допоміжного фонду музею лише в 1984 р. (рис. 2: 3а).
Виріб зберігся до нашого часу у вигляді трьох Застібка та частина витих розірваних дротів
фрагментів, які з’єднуються на кінцях розриву гривни (інв. № В2174, ст. інв. 10435, с. 57056)
між собою. Застібка представлена лише з одно- походять із колекції С. Могилевцева, записані
го боку округлим підграненим завершенням, до інвентарної книги музею в 1905 р. Знахід-
інший кінець обломлений. Всього нараховуєть- ки були виявлені під час зборів проведених
ся шість обертів гривни, по середині третього В. Хвойкою, можливо в околицях Тростянця
оберту розміщена намистина у формі парале- Канівського району. Застібка представляє со-
лепіда з чотирма паралельними гравіровани- бою трапецієподібну пластину з отвором для
ми лініями з кожного боку (рис. 1: 2). закріплення та кубічний уступ зі зрізаними ку-
Збережена половина гривни (інв. № В4453, тами. Куб на основній площині гравійований
унів. кат. № 1031) виявлена в 1855 р. на те- чотирма циркульними кружечками і по одно-
риторії колишнього маєтку Понятовського в му на зрізаній поверхні. Трапеція декорована
Канівському повіті (Таганча?) та спочатку пе- рифленими поясками на кінці і зигзагоподіб-
ребувала в музеї Університету святого Воло- ним бортиком по краях (рис. 3: 1).
димира. Застібка збереглася тільки на одному Намистина (інв. № В25/2597, ст. інв. ІІІ-
кінці, має форму куба із зрізаними кутами, з 1708) та частина витих розірваних дротів
паралельними рифленнями на зрізах, а на ос- гривни (інв. № В25/2408) походять із городи-
новних площинах — по два та по три рифлені ща Княжа гора, виявлені в ході досліджень
пояски. Намистина відлита у вигляді біконіч- М. Біляшівського у 1890-х рр. (рис. 3: 2, 3). На-
ного циліндра, з одного боку якого проходить мистина має форму роз’єднаного біконічного
п’ять, а з іншого — чотири паралельних пояс- циліндра, по краям якого розташовані по три
ки, ще два розміщені по ребру виробу. Площа уступи. Також, в колекції пам’ятки присутні
між ребром і кінцями орнаментована у вигляді інші речі, які можуть мати балтське поход-
ліній, продавлених краповими заглибленнями ження — підковоподібна фібула із загнути-
(рис. 2: 1). ми кінцями та трапецієподібна підвіска (інв.
Три фрагменти гривень мають втрачені № В25/2442, В25/2679) (рис. 3: 4, 5).
кінці, а дроти місцями розірвані, зігнуті в 2 Традиція використання шийних гривен
та 3 напівоберти (інв. № В4451/1 3, ст. інв. притаманна в цілому для жіночого вбрання
№ 189, 201) (рис. 2: 2—4). Знахідки походять балтійського регіону, а самі прикраси були
із колекції Богданова, передана до музею Ім- інвентарем як кремацій, так й інгумаційних
ператорською археологічною комісією у 1897 р. поховань (рис. 4) (Шноре 1961, рис. 61—71,
Місце знахідок речей невідоме. Приблизно по 74; Седов 1987, с. 360, 372, 383, 393, 411, 417,
Рис. 1. Цілі шийні гривні типу «Тотенкроне» із зібрання музею (фото Д. Клочко): 1 — околиці Канева
(В4452); 2 — місце знахідки невідоме (Вд668, 669)
Vilcāne 1997, att. 3: 2; Zarina 1999; Gintautaitė- p. 289—291). За завершенням закінчень (засті-
Butenienė, Butėnas 2002, pav. 155—157; Cigris, бок) гривні поділяються на п’ять типів: сплю-
Radins 2002, att. 39—49; Žeiere 2002, att. 4; 10; щені, сідло- чи костилеподібні, чотиригранні,
25; Zemītis 2006, att. 1; Karlsone, Vaska 2009, петлеподібні та конічні (Сергеева 1978, рис. 1;
Рис. 2. Складові елементи шийних гривень типу «Тотенкроне» з музейних колекцій (фото Д. Клочко): 1 —
маєток Понятовського в колишньому Канівському повіті, Таганча (?) (В4453); 2—4 — місце знахідки невідо-
ISSN
ме 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35)
(В4451/1—3) 343
Рис. 3. Фрагменти шийних гривень типу «Тотенкроне» та інші знахідки з кола старожитностей балтів: 1 —
околиці Тростянця (?) (В2174); 2—5 — Княжа гора (В25/2597, 2408, 2679, 2442)
Рис. 4. Кремаційні та інгумаційні поховання із ший-

ними гривнами: 1, 2 — могильник Дегінтіс, поховання
363—363а та 354—354а (за Є. Гінтаутайте-Бютенайне);
3 — могильник Аізкальне, поховання 17 (за А. Віл-
кане); 4 — могильник Павервітте, поховання 138 (за
І. Васкевічюте); 5, 6 — могильник Даугавас Оглінієкі,
поховання 8 та 3 (за Е. Шноре)
Рис. 5. Шийні гривні «Тотенкроне» із інших пам’яток: 1 — Рувніна Дольна, поховання 60 (за Р. Одойєм);
2 — Генчай 1, поховання 4; 3 — Київ (за В. Зоценком); 4 — Київ, Верхнє місто (за Б. Рибаковим); 5 — Вем-
паніен 2, поховання 57 (за Р. Спіргісом); 6 — Острів 1 (фото І. Зоценка, за М. Прокопенко, матеріали газети
«День»)
Radiņš 1999, p. 27; Vaškevičiūtė 2004, p. 139— Однак, не всі згадані знахідки аналогічні ре-
140). Вони з’явилися вже у VII—VIII ст., в VIII— чам з музейної колекції та подібні між собою.
IX ст. їх носили не більше двох, а в ХІ—ХІІ ст., Так, наприклад, знахідки з Рувніни Дольної,
в окремих випадках, могли розміщувати до Отмухова, Лікейма, Гердауена мають язико-
шести одиниць (Radiņš 1999, p. 27; Zarina 1999, подібну застібку з одного боку, що прикрашена
att. 14—15, 20—21, 47). Усі згадані типи закін- циркульними кружками, а з іншого — груше-
чень гривень зустрічаються і на давньоруських подібний ковпачок, в який запаяні звиті дроти
пам’ятках (Сергеева 1978, с. 35—40; Плавінскі (Gaerte 1929, abb. 268: d1; Odoj 1958, tabl. XXIII:
і інш. 2014, мал. 41: 2; мал. 106: 2; Шарковская 2; Bogucki 2001, rys. 2; Stiegemann, Kroker,
2018, с. 59—63). «Тотенкроне» окремо не виді- Walter 2013, p. 680). «Тотенкроне» з куршських
лені в цій типологічній системі, можуть мати могильників Лінкунен, Присмані 1, Генчай 1,
як одинакові, так і різні закінчення, або ж бути Паланга 1 та ін. мають петлеподібні кінці (Ши-
взагалі без них. роухов, Скворцов 2013, илл. 2; Griciuvienė 2009,
Гривни, які нараховують по декілька обер- p. 139—141, 286—287, 306—309, 333—335). Тра-
тів та звиті з двох чи трьох дротів характерні пецієподібні застібки, які є на шийних гривнах
для жіночих поховань, що виявлені на землях з НМІУ (В2174, В4452) аналогічні знахідкам
етнічних груп прусів, куршів, скальвів тощо із могильників Вампеніан 2 на острові Доле
(Гердауен, Варген, Меденау, Симонишкен, в Латвії та Острів 1 на Рокитнянщині (архео-
Шлоссберг, Рувніна Дольна, Альт-Велау, Же- логічно незафіксована, добута грабіжницьким
майчіу-Кальварія та ін.; Odoj 1958, с. 129, 133, способом), походять з території Верхнього міс-
140; Валуев 2003, с. 105—106; 2008, с. 80—81; та у Києві (Рыбаков 1948, с. 331; Зоценко 1984,
Griciuvienė 2009, p. 209—212; Stiegemann, с. 399, табл. VI: 3; Spirgis 2008, p. 277; Проко-
Kroker, Walter 2013, p. 680—681; Кулаков пенко 2019). Також, на київській та острівській
2017, s. 185—186). Поза межами історичної гривні присутня намистина-«муфта», які ана-
Прусії та куршського побережжя такі знахід- логічні музейним артефактам (рис. 5).
ки поодинокі чи депаспортизовані, знайдені в Зазначимо, що подібну до музейної гривни
Хойні, Отмухові, Сувалках, Києві (3 од.), з ок- (В4452) зображено в дисертації В. Зоценка і
руги Канева та Острові 1 (Рыбаков 1948, с. 331; локалізовано як знахідку зі складу скарбу з ок-
Antoniewicz 1958, p. 153; Зоценко 1984, с. 370, руги Канева (Зоценко 1984, с. 372, табл. VI: 5).
375—376; Bokiniec, Uziembło 1999, s. 213—223; Однак, згідно вказаних дослідником розмірів,
Spirgis 2008, p. 277—279; Bogucki 2001, s. 35; виріб не співпадає з наведеним вище, а також
Прокопенко 2019). має «гранену бусину». Також не зазначено міс-
це збереження гривні та її інвентарні номери, Калининградские архивы: Материалы и исследова-

щоб розглядати їх як одну й ту ж саму річ. ния, 8, с. 80-81.
А. Валуєв вважає, що цей тип прикрас ви- Зоценко, В. Н. 1984. Историко-экономические
связи Киева с Юго-Восточной Прибалтикой в
никає лише з приходом Тевтонського ордена в
ІХ — начале ХІІІ вв. Диссертация к. и. н. ИА УССР.
Прибалтику (ХІІІ—XIV ст.) і має ритуальний Киев.
характер — їх одягали двічі за життя: в день Івакін, В. Г., Баранов, В. І. 2017. Нововиявлений
весілля та на похоронні заходи (Валуев 2003, балтський могильник ХІ ст. на Пороссі: попередні ре-
с. 105; 2008, с. 83). Б. Рибаков датував ці вироби зультати досліджень та проблеми охорони унікальної
ХІІ ст. і розглядав їх як заготовки для майбут- пам’ятки. Інститут археології Національної ака-
ніх прикрас, пов’язуючи виключно з діяльністю демії наук України (online). Режим доступу: http://
давньоруських ювелірів (Рыбаков 1948, с. 331; iananu.org.ua/novini/rujnuvannya-pam-yatok/527-
novoviyavlenij-baltskij-mogilnik-khi-st-na-porossi-
Каргер 1958, с. 396—397). В. Зоценко допускає,
poperedni-rezultati-doslidzhen-ta-problemi-okhoroni-
що шийні гривни могли бути предметами ім- unikalnoji-pam-yatki (Дата звернення 19 грудня
порту, а пошкоджені бронзові прикраси става- 2019).
ли сировиною для місцевих ювелірів і датував Івакін, В., Івакін, Г., Баранов, В., Бібіков, Д., Гне-
їх ІХ—ХІІ ст. (Зоценко 1984, с. 51). Однак, поп- ра, В. 2017. Нововиявлений балтський могильник
ри присутність речей балтійського походження ХІ ст. на Пороссі. В: Міграції та інновації: у пошу-
серед речових скарбів зібраних Г. Корзухіною ках первинності ідей, речей і людей. Тези допові-
з території Південної Русі, цілих гривен типу дей учасників міжнародної наукової конференції
(Львів—Винники, 8—11 листопада 2017 р.). Львів,
«Тоненкроне» не виявлено (Корзухина 1954). с. 4-6.
Враховуючи, що гривни «Тотенкроне» та Івакін, В., Баранов, В., Бібіков, Д., Зоценко, І.,
їхні складові елементи з музейної колекції за Сорокун, А. 2018а. Середньовічний балтський мо-
завершенням застібок аналогічні знахідкам гильник на Пороссі (за результатами археологічних
з Вампеніан та Острова, то датувати їх варто досліджень 2017—2018 рр.). В: І Всеукраїнський ар-
за речовими комплексами цих могильників. хеологічний з’їзд: Програма роботи та анотації до-
Так, могильник з острова Доле датований Х— повідей (Ніжин, 23—25 листопада 2018 р.). Київ: ІА
XIV ст., а сама гривна походить з кремаційного НАН України, с. 156.
Івакін, В. Г., Баранов, В. І., Бібіков, Д. В., Пере-
поховання 57, яке Р. Спігірс відносить до ХІ — вєрзєв, С. В. 2018b. Балтський могильник на р. Рось:
не пізніше початку ХІІ ст. включно (Spirgis попередні результати науково-рятівних археологіч-
2008, p. 277). На могильнику Острів 1 поки ви- них досліджень 2017 р. Церква — наука — суспіль-
явлені лише інгумації, а з кожним польовим ство: питання взаємодії (присвячується пам’яті
сезоном датування уточнюється (Івакін та ін. київського митрополита Євгенія (Болховітінова).
2017, с. 4—6; 2018а, с. 156; 2018b, с. 243—245; Матеріали XVI Міжнародної наукової конференції
2019, с. 89—91). Але за попередніми результа- (29 травня — 2 червня). Київ: НКПІКЗ, с. 243-245.
Івакін, В., Івакін, Г., Баранов, В., Бібіков, Д.,
тами дослідники вже встановили, що мешкан-
Пєрєвєрзєв, С., Милашевський, О. 2019. Досліджен-
ці належали до першої хвилі переселенців, а ня балтського могильника ХІ—ХІІ ст. на Пороссі. Ар-
матеріал з поховань аналогічний колу речей хеологічні дослідження в Україні 2017 р., с. 89-91.
старожитностей прусів, куршів, земгалів та Каргер, М. К. 1958. Древний Киев. Очерки по ис-
жемайтів датований першою половиною ХІ ст. тории материальной культуры древнерусского го-
(Shiroukhov, Baranov, Ivakin 2019, p. 9). рода. Москва; Ленинград: АН СССР, 1.
Отже, можна констатувати, що розглянуті Корзухина, Г. Ф. 1954. Русские клады ІХ—ХІІІ вв.
шийні гривни з колекції НМІУ (враховуючи Москва; Ленинград: АН СССР.
Кулаков, В. И. 2017. Linkuhnen / Ржевское: рас-
спільний мікрорегіон — Поросся) синхронні копки К. Энгеля в 1929 г. Olsztyn: Polskie Towarzystwo
знахідкам Острів 1, де, очевидно, переселенці Hist. Komunikaty Mazursko-Warmińskie, 2 (296).
з Прибалтики зберігали певну культурну авто- Літопис… 1989. Літопис Руський за Іпатським
номію в, на той час вже християнському, давнь- списком.. Київ: Дніпро.
оруському суспільстві. Також, на нашу думку, Пекарська, Л. В., Павлова, В. В. 2004. Процесій-
даний тип прикрас, на відміну від інших балт- ний хрест з київського дитинця. Археологія, 4, с. 94-
ських ювелірних виробів, не був предметом ім- 100.
порту і, будучи предметом заупокійного куль- Плавінскі, М. А., Дучыц, Л. У., Плавінскі, А. М.,
Шадыра, В. І. 2014. Курганныя могыльныкы заха-
ту, потрапляв на цю територію лише з носіями ду Браслаўскага Паазер’я (матэрыялы раскопак
певного етнічного регіону Прибалтики, або, в 1978—2010 гадоў). Мінск: Галіяфы.
меншій мірі, як військова здобич. Прокопенко, М. 2019. Таємничий «Острів» балтів.
Газета День (online), 77—78. Режим доступу: https://
day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/tayemnychyy-ostriv-
ЛІТЕРАТУРА baltiv (Дата звернення 19 грудня 2019).
Рыбаков, Б. А. 1948. Ремесло Древней Руси. Мос-
Валуев, А. А. 2003. Итоги изучения грунтового ква: АН СССР.
могильника Альт-Велау. Проблемы балтийской ар- Седов, В. В. 1987. Балты. В: Рыбаков, Б. А. (ред.).
хеологии, 1, с. 105-106. Фино-угры и балты в эпоху средневековья. Москва:
Валуев, А. А. 2008. Из истории изучения памят- Наука, с. 353-456. Археология СССР.
ников археологии орденского времени на террито- Сергеева, З. М. 1978. О прибалтийских шейных
рии Восточной Пруссии и Калининградской области. гривнах в древнерусских памятниках Х—ХІІІ вв.
Краткие сообщения Института археологии, 155, REFERENSCES

с. 35-40.
Шарковская, Н. Ю. 2018. Шейные гривны довоен- Valuyev, A. A. 2003. Itogi izucheniya gruntovogo mogilni-
ного собрания Витебского областного краеведческого ka Alt-Velau. Problemy baltiyskoy arkheologii, 1, s. 105-106.
Valuyev, A. A. 2008. Iz istorii izucheniya pamyatnikov
музея. В: Корсак, А. І. (ред.). Беларускае Падзвінне: arkheologii ordenskogo vremeni na territorii Vostochnoy
вопыт, методыка і вынікі палявых даследаванняў. Prussii i Kaliningradskoy oblasti. Kaliningradskiye arkhivy:
Наваполацк: ПДУ, с. 59-63. Materialy i issledovaniya, 8, s. 80-81.
Широухов, Р., Скворцов, К. 2013. Новая пуб- Zotsenko, V. N. 1984. Istoriko-ekonomicheskiye svyazi
ликация материалов могильника Кауп-Вискяу- Kieva s Yugo-Vostochnoy Pribaltikoy v ІХ — nachale ХІІІ vv.
тен. Pruthenia: pismo posìwięcone Prusom i ludom Disertatsіya k. і. n. IA USSR. Kiev.
bałtyjskim, 8, с. 243-264. Ivakin, V. H., Baranov, V. I. 2017. Novovyiavlenyi baltskyi
Шноре, Э. Д. 1961. Асотское городище. Рига: АН mohylnyk XI st. na Porossi: poperedni rezultaty doslidzhen ta
problemy okhorony unikalnoi pam’iatky. Instytut arkheolo-
Латвийской ССР. Материалы и исследования по ар-
hii Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy (online). Available
хеологии Латвийской ССР, ІІ. at: http://iananu.org.ua/novini/rujnuvannya-pam-yatok/527-
Antoniewicz, J. 1958. Prusowie we wczesnym novoviyavlenij-baltskij-mogilnik-khi-st-na-porossi-poperedni-
średniowieczu i zarys ich kultury materialnej. Kwar- rezultati-doslidzhen-ta-problemi-okhoroni-unikalnoji-pam-
talnik Historyczny, 66, nr 3: Szkice z dziejów Pomorza, yatki (Accessed 19 December 2019).
1: Pomorze średniowieczne, s. 120-159. Ivakin, V., Ivakin, H., Baranov, V., Bibikov, D., Hnera, V.
Bogucki, M. 2001. Średniowieczne naszyjniki prusk- 2017. Novovyiavlenyi baltskyi mohylnyk XI st. na Porossi. In:
ie typu «Totenkrone». Officina archaeologica Optima. Mihratsii ta innovatsii: u poshukakh pervynnosti idei, rechei
Studia ofirowane Jerzemu Okuliczows-Kozarynowi i liudei. Tezy dopovidei uchasnykiv mizhnarodnoi naukovoi
konferentsii (Lviv—Vynnyky, 8—11 lystopada 2017 r.). Lviv,
siedemdziesiątą rocznicę urodzin, VII, s. 35-40.
s. 4-6.
Bokiniec, E., Uziembło, R. 1999. Zabytki z okresów Ivakin, V., Baranov, V., Bibikov, D., Zotsenko, I., Sorokun,
rzymskich i średniowiecza z ziem pruskich w zbiorach A. 2018a. Serednovichnyi baltskyi mohylnyk na Porossi (za
Oddzialu Archeologii Muzeum Okręgowego w Toru- rezultatamy arkheolohichnykh doslidzhen 2017—2018 rr.).
niu. In: Archeologia ziem pruskich, Nieznane zbiory i In: I Vseukrainskyi arkheolohichnyi z’izd: Prohrama roboty ta
materiały archiwalne. Międzynarodowa konferencja anotatsii dopovidei (Nizhyn, 23—25 lystopada 2018 r.). Kyiv:
(Ostróda, 15—17.X.1998). Olsztyn: SNAP, s. 213- IA NAN Ukrainy, s. 156.
223. Ivakin, V. H., Baranov, V. I., Bibikov, D. V., Perevierziev,
Cigris, J., Radiņš, A. 2002. Ludzas Odukalna kapu- S. V. 2018b. Baltskyi mohylnyk na r. Ros: poperedni rezultaty
naukovo-riativnykh arkheolohichnykh doslidzhen 2017 r.
lauka katalogs. Rīga: Latvijas Vēstures Muzejs. Tserkva — nauka — suspilstvo: pytannia vzaiemodii (prysvia-
Gaerte, W. 1929. Urgeschichte Ostpreußens. Königs- chuietsia pam’iati kyivskoho mytropolyta Yevheniia (Bolkho-
berg. vitinova). Materialy XVI Mizhnarodnoi naukovoi konferentsii
Gintautaitė-Butenienė, E., Butėnas, E. 2002. Laivių (29 travnia — 2 chervnia). Kyiv: NKPIKZ, s. 243-245.
kapinynas. Lietuvos Archeologija, 22, p. 9-198. Ivakin, V., Ivakin, H., Baranov, V., Bibikov, D., Pierievier-
Griciuvienė, E. 2009. Kuršiai. Genties kultūra laid- ziev, S., Mylashevskyi, O. 2019. Doslidzhennia baltskoho mo-
osenos duomenimis. Katalogas. Vilnius. hylnyka XI—XII st. na Porossi. Arkheolohichni doslidzhennia
Vilcāne, A. 1997. Aizkalnes kapulauks (9—11 gs.). v Ukraini 2017 r., s. 89-91.
Karger, M. K. 1958. Drevniy Kiev. Ocherki po istorii mate-
Archeogija un Etnogrāfija, 17, p. 82-96.
rialnoy kultury drevnerusskogo goroda. Moskva; Leningrad:
Karlsone, A., Vaska, B. 2009. Ancient Traditions of AN SSSR, 1.
Decoration as Reflected in Festive Dress. In: Burtimas, Korzukhina, G. F. 1954. Russkiye klady ІX—XІІІ vv.
A. (ed.). Art of the Balts. The Catalogue of exhibition. Moskva; Leningrad: AN SSSR.
Vilniaus: Leidykla, p. 283-375. Kulakov, V. I. 2017. Linkuhnen / Rzhevskoye: raskopki
Odoj, R. 1958. Sprawozdanie z prac wykopaliskowych K. Engelya v 1929 g. Olsztyn: Polskie Towarzystwo Hist.
w miejscowości Równina Dolna, pow. Kętrzyn, w 1956 i Komunikaty Mazursko-Warmińskie, 2 (296).
1957 r. Rocznik Olsztyński, I, s. 117-156. Litopys… 1989. Litopys Ruskyi za Ipatskym spyskom.
Radiņš, A. 1999. Latgaļi. Riga: Latvijas Vēstures Kyiv: Dnipro.
Pekarska, L. V., Pavlova, V. V. 2004. Protsesiinyi khrest z
musejs. kyivskoho dytyntsia. Arkheolohiia, 4, s. 94-100.
Shiroukhov, R., Baranov, V., Ivakin, V. 2019. The Płavinski, M. A., Dučyc, Ł. U., Płavinski, A. M., Šadyra,
Balts and Kievan Rus. New Baltic cemetery of the V. I. 2014. Kurhannyja mohylnyky zachadu Brasłaŭskaha
11th century in Ukraine. In: Beyond paradigms. Ab- Paazierja (materyjały raskopak 1978—2010 hadoŭ). Minsk:
stract book 25th EAA Annual Meeting (August 2019). Halijafy.
Bern, p. 16. Prokopenko, M. 2019. Taiemnychyi «Ostriv» baltiv. Hazeta
Spirgis, R. 2008. Bruņrupuču saktas ar krūšu Den (оnline), 77—78. Available at: https://day.kyiv.ua/uk/arti-
važinrotām un lībiešu kultūras attīstība Daugavas cle/cuspilstvo/tayemnychyy-ostriv-baltiv (Accessed 19 Decem-
ber 2019).
lejtece 10—13 gadsimtā. Rīga: Latvijas Vēstures
Rybakov, B. A. 1948. Remeslo Drevney Rusi. Moskva: AN
Institūta Apgāds. SSSR.
Stiegemann, C., Kroker, M., Walter, W. 2013. Cre- Sedov, V. V. 1987. Balti. In: Rybakov, B. A. (ed.). Fino-ugry
do — Christianisierung Europas im Mittelalter, II: i balty v epokhu srednevekovia. Moskva: Nauka, s. 353-456.
Katalog. Petersberg: Imhof. Arkheologiya SSSR.
Vaškevičiūtė, I. 2004. Žiemgaliai V—XII amžuje. Sergeyeva, Z. M. 1978. O pribaltiyskikh sheynykh grivna-
Vilnius: Leidykla. kh v drevnerusskikh pamyatnikakh Х—ХІІІ vv. Kratkiye soo-
Zarina, A. 1999. Apgērbs Latvijā 7—17 gs. Rīga: bshcheniya Instituta arkheologii, 155, s. 35-40.
Zinātne. Sharkovskaya, N. Yu. 2018. Sheynyye grivny dovoyennogo
sobraniya Vitebskogo oblastnogo krayevedcheskogo muzeya.
Žeiere, I. 2002. 1986—1989 gada izrakumi Kokneses In: Korsak, A. І. (ed.). Biełaruskaje Padzvinnie: vopyt, mieto-
sekapos. Latvijas Archeologija pētījumi un problēmas, dyka i vyniki palavych dasledavanniaŭ. Navapołack, PDU,
Latvijas Vēstures Muzeja Raksi, 8, s. 201-236. s. 59-63.
Zemītis, G. 2006. Pakavsaktas ar stilizētiem ažūriem Shiroukhov, R., Skvortsov, K. 2013. Novaia publikatsiia
zvērgalvu galiem Latvija, Archeogija un Etnogrāfija, materialov mogilnika Kaup-Viskiauten. Pruthenia: pismo
23, p. 338-345. posìwięcone Prusom i ludom bałtyjskim, 8, s. 243-264.
Shnore, E. D. 1961. Asotskoye gorodishche. Riga: AN Latvi- Science have discovered and began to excavate new
yskoy SSR. Materialy i issledovaniya po arkheologii Latvi- Balths necropolis Ostriv 1 in Kyiv region. This medi-
yskoy SSR, ІІ. eval burial ground extremely actualized in the Ukrain-
Antoniewicz, J. 1958. Prusowie we wczesnym średniowieczu ian scientific and public space the case on the presence
i zarys ich kultury materialnej. Kwartalnik Historyczny, 66,
nr 3: Szkice z dziejów Pomorza, 1: Pomorze średniowieczne,
of the Baltic migrants and their influence to ethnic and
s. 120-159. political processes in this region in Old Rus period. Ac-
Bogucki, M. 2001. Średniowieczne naszyjniki pruskie typu cordingly to this fact, it requires look more carefully
«Totenkrone». Officina archaeologica Optima. Studia ofirow- to the sources base of the Baltic antiquities in the
ane Jerzemu Okuliczows-Kozarynowi siedemdziesiątą rocznicę territory of Ros river basin. In the storage of the Na-
urodzin, VII, s. 35-40. tional Museum of History of Ukraine two whole items,
Bokiniec, E., Uziembło, R. 1999. Zabytki z okresów rzym- the half of third and six constituent elements of the
skich i średniowiecza z ziem pruskich w zbiorach Oddzialu torques of «Tottenkrone» type are kept. All items are
Archeologii Muzeum Okręgowego w Toruniu. In: Archeolo- made of three twisted bronze wires but differ in the
gia ziem pruskich, Nieznane zbiory i materiały archiwalne.
Międzynarodowa konferencja (Ostróda, 15—17.X.1998). Olsz-
number of spiral turns, the design of the clasps and the
tyn: SNAP, s. 213-223. bead-couplings. The finds originate from outskirts of
Cigris, J., Radiņš, A. 2002. Ludzas Odukalna kapulauka Kaniv and Trostjanets (?), the manor of Ponjatovskiy
katalogs. Rīga: Latvijas Vēstures Muzejs. in Tahancha (?), Knjazha hora and are also of unknown
Gaerte, W. 1929. Urgeschichte Ostpreußens. Königsberg. locations. The tradition of wearing of torques is inher-
Gintautaitė-Butenienė, E., Butėnas, E. 2002. Laivių kap- ent in women’s costume of Baltic region. Adornments
inynas. Lietuvos Archeologija, 22, p. 9-198. having several turns twisted from two or three wires
Griciuvienė, E. 2009. Kuršiai. Genties kultūra laidosenos have been found in cremation and inhumation burials
duomenimis. Katalogas. Vilnius. on the lands of ethnic groups of Prussians, Curonians,
Vilcāne, A. 1997. Aizkalnes kapulauks (9—11 gs.). Arche-
ogija un Etnogrāfija, 17, p. 82-96.
Semigallins, Scalvians, etc. and beyond these areas
Karlsone, A., Vaska, B. 2009. Ancient Traditions of Deco- the finds are few. The components of torques of «Tot-
ration as Reflected in Festive Dress. In: Burtimas, A. (ed.). Art tenkrone» type from the museum collection (the end of
of the Balts. The Catalogue of exhibition. Vilniaus: Leidykla, the clasps, bead-couplings) are similar to the findings
p. 283-375. from the tombs of Vampenian 2 (burial 57, XI century)
Odoj, R. 1958. Sprawozdanie z prac wykopaliskowych w and Ostriv 1 (first half of XI century), and consiquently
miejscowości Równina Dolna, pow. Kętrzyn, w 1956 i 1957 r. they ought to be dated according to the material as-
Rocznik Olsztyński, I, s. 117-156. semblages of these burial grounds. Obviously, these
Radiņš, A. 1999. Latgaļi. Riga: Latvijas Vēstures musejs. feminine ornaments were ritual and most likely worn
Shiroukhov, R., Baranov, V., Ivakin, V. 2019. The Balts
and Kievan Rus. New Baltic cemetery of the 11th century in
twice in woman lifetime: on her wedding day and at
Ukraine. In: Beyond paradigms. Abstract book 25th EAA An- funerals procession. The torques of «Tottenkrone» type
nual Meeting (August 2019). Bern, p. 16. came to other territories, outside the Baltic areas, only
Spirgis, R. 2008. Bruņrupuču saktas ar krūšu važinrotām with the bearers of traditions of a particular ethnic re-
un lībiešu kultūras attīstība Daugavas lejtece 10—13 gadsimtā. gion, or perhaps as a military prey.
Rīga: Latvijas Vēstures Institūta Apgāds.
Stiegemann, C., Kroker, M., Walter, W. 2013. Credo — Keywords: torque, ritual, decoration, Tottenkrone
Christianisierung Europas im Mittelalter, II: Katalog. Peters- type, Baltic, Ros river regions.
berg: Imhof.
Vaškevičiūtė, I. 2004. Žiemgaliai V—XII amžuje. Vilnius: Одержано 19.11.2019
Leidykla.
Zarina, A. 1999. Apgērbs Latvijā 7—17 gs. Rīga: Zinātne. ГРИЦИК Юрій Олександрович, науковий спів-
Žeiere, I. 2002. 1986—1989 gada izrakumi Kokneses seka- робітник, Національний музей історії України, вул.
pos. Latvijas Archeologija pētījumi un problēmas, Latvijas
Володимирська, 2, Київ, 01001, Україна.
Vēstures Muzeja Raksi, 8, s. 201-236.
Zemītis, G. 2006. Pakavsaktas ar stilizētiem ažūriem HRYTSYK Yurij O., Research Officer, the National
zvērgalvu galiem Latvija, Archeogija un Etnogrāfija, 23, Museum of History of Ukraine, Volodymyrska str., 2,
p. 338-345. Kyiv, 01001, Ukraine.
ORCID: 0000-0001-5023-3054,
e-mail: grytsyk001@ukr.net.
М. S. Osypenko, Yu. O. Hrytsyk
ОСИПЕНКО Максим Сергійович, науковий спів-
робітник, Національний музей історії України, вул.
THE TORQUES OF «TOTTENKRONE» Володимирська, 2, Київ, 01001, Україна.
TYPE FROM THE NATIONAL OSYPENKO Maksym S., Research Officer, the
MUSEUM OF HISTORY OF UKRAINE National Museum of History of Ukraine, Volodymyrska
str., 2, Kyiv, 01001, Ukraine.
Three years ago Ukrainian researchers from the ORCID: 0000-0002-7974-877X:
Institute of Archaeology of the National Academy of e-mail: osypenko.ms@gmail.com.
УДК 904.8(477.41)”10/12” DOI: 10.37445/adiu.2020.02.27
О. В. Колибенко, О. О. Прядко, Д. А. Тетеря
ДАВНЬОРУСЬКИЙ СКАРБ 2017 року

З ОКОЛИЦЬ ПЕРЕЯСЛАВА
Проаналізовано знахідки скарбів ХІ—ХІІІ ст. на «Під назвою скарбів здавна прийнято розумі-
території та в околицях Переяслава. До наукового ти ті предмети матеріальної цінності, що
обігу вводяться матеріали нововиявленого скарбу колись були нашвидкуруч приховані у надрах
2017 р. Скарб містить речі, що досі не траплялися
землі для збереження, з надією їх власника
на території сучасної Переяславщини.
скористатися ними як мине небезпека, і які
Ключові слова: Переяславль Руський, скарби, уціліли від розкрадання або своєчасної виїмки
жіночі прикраси, куфічні дирхеми, Національний для того, щоб скласти історичну чи археоло-
історико-етнографічний заповідник «Переяслав». гічну знахідку. Скарб завжди, але для певного
часу й місця, є свого роду дорогоцінністю у пря-
Вступ мому й переносному сенсі, але його цінність
Переяславська земля з часу свого формуван- може бути або виключно матеріальною, якщо
ня складала лівобережну частину Середньої він складається зі зливків і маси однакових
Наддніпрянщини — того регіону, який з пра- монет, або стане важливою пам’яткою дав-
давніх часів був з’єднувальною ланкою між ре- нини. У сфері руських старожитностей домо-
гіонами Балтійського та Чорного морів (Моця нгольського періоду скарби, що складаються
та ін. 2017, с. 58). Мережею річкових та сухопут- майже виключно з предметів побуту й худож-
них шляхів, що густою сіткою пронизували цю ніх уборів та різноманітних прикрас, мають
землю, упродовж багатьох століть пересували- саме таке особливо важливе значення» (Кон-
ся численні купецькі каравани, військові обози, даков 1896, с. 1—2).
дипломатичні посольства, мандрівники тощо,
часто перевозячи з собою значні матеріальні ІСТОРІЯ ВИЯВЛЕННЯ
цінності, виражені як у формі монет та злив- ДАВНЬОРУСЬКИХ СКАРБІВ
ків, так і у вигляді ювелірних прикрас та кош-
товностей. Уся еліта давньоруського суспільс- НА ПЕРЕЯСЛАВЩИНІ
тва — князі, бояри та вище духовенство — за Саме Н. П. Кондаков у цитованій вище праці
допомогою таких прикрас чітко виділяла себе «Русские клады. Исследование древностей вели-
із загалу, не втрачаючи нагоди презентувати їх кокняжеского периода», яка вийшла ще у кінці
широкій публіці на різних важливих заходах ХІХ ст., з посиланням на газету «Сын Отечест-
у житті суспільства та під час релігійних свят. ва» (1885 р., № 46) увів до наукового обігу ма-
Особливо це стосувалося жіночих прикрас. У теріали найдавнішого з відомих у науковій лі-
випадку ж небезпеки такі цінності часто пот- тературі переяславських скарбів. Він писав, що
рапляли у землю у вигляді скарбів, інколи на- у м. Переяславлі Полтавської губернії, на землі
завжди випадаючи з ужитку. єврейської лікарні, у дворі, під час копання ями
На значення таких скарбів для історичної для підвалу було знайдено скарб домонгольсь-
науки вказував ще Н. П. Кондаков, якому на- ких старожитностей. За інформацією названої
лежить один з перших зводів таких пам’яток: газети, скарб складався із сорока предметів —
© О. В. Колибенко, О. О. Прядко, Д. А. Тетеря, 2020 . Тут і далі переклад наш — авт.
переважно сережок, браслетів та медальйонів. на стулках черневі зображення розеток та

Очевидно, певна частина скарбу була розпрода- птахів, що чергуються.
на чи розійшлася по руках. Предмети, які були 4) Перстень-печатка золотий литий; на
доставлені в Археологічну комісію, виявилися шестигранному щитку зображення лева.
переважно окисленими чи пошкодженими, чому 5) Перстень золотий кручений».
й не були розпродані. На думку Н. П. Кондако- Крім того, Г. Ф. Корзухіна вказала, що скарб
ва, за своїм складом цей переяславський скарб було надіслано до Археологічної комісії, але
своєю колекцією сережок частково нагадував внаслідок розходження у ціні повернуто влас-
київський скарб у садибі Єсікорського, маючи ниці. 1901 р. скарб потрапив до Києва й, вірогід-
таку ж різноманітність варіантів сережок одно- но, був придбаний там колекціонером В. В. Ге-
го й того ж типу, з тою лише різницею, що пере- зе. 1905 р. до Археологічної комісії потрапив ще
яславські майже виключно із срібла. один кручений браслет із того ж скарбу, якого
Крім того, до складу скарбу входили: обривок було передано до Російського Археологічного
тонкого срібного ланцюжка з різаних шматків товариства (Корзухина 1954, с. 136).
тисненої стрічки, три з’єднаних між собою зо- На думку М. М. Корінного, предмети з цих
лотих дротяних кільця, уламок скляного брас- скарбів були виготовлені переяславськими
лета, колт із срібла з сильно пошкодженим майстрами: «Майстерність переяславських
черневим зображенням, дуже схожий на два ювелірів характеризують скарби золотих і
аналогічних зі скарбу в садибі Єсікорського. срібних прикрас ХІ—ХІІІ ст., випадково знай-
Автор опублікував також фотографію речей дені в дореволюційні часи у Переяславі та на
цього скарбу, що потрапили на зберігання до його околицях. Серед предметів скарбів привер-
Імператорського Ермітажу (Кондаков 1896, тають увагу майстерно виготовлені золоті й
с. 133—134, табл. ХІІ). срібні сережки, срібний колт з ажурною кай-
Г. Ф. Корзухіна, яка підготувала наступний мою, на вставних щитках якого виділяються
максимально повний звід давньоруських скар- геометричні гравійовані з черню узори» (Ко-
бів, опублікований 1954 р., так визначала речі ринный 1992, с. 160). Така точка зору не під-
з цього скарбу, виявлення якого вона датувала тверджується знахідками залишків ювелірного
1884 р.: ремесла у Переяславі. Вірогідно, такі престижні
«1) Колт срібний з ажурною каймою: на прикраси з дорогоцінних металів виготовлялися
вставних щитках геометричний гравійова- переважно у Києві й «…мали великий вплив на
ний з черню узор. розвиток ювелірної моди та художнього ремес-
2) Сережки золоті київського типу — 2. ла інших міст і князівств Русі. Крім того, вони
3) Сережки срібні київського типу у фраг- допомагають визначити рівень майстерності
ментах — більше 10. ювелірів київського княжого двору та масш-
4) Кільця височні, золоті, перснеподібні, зім таб творчої спадщини золотарської майстер-
кнуті — 3. ні княжого Києва» (Пекарська 2017, с. 206).
5) Ланцюжок срібний — фрагменти, лан- Надзвичайно плідним у плані виявлення
ки з тисненої рубчатої платівки, згорнуті в давньоруських скарбів став для Переяславщи-
трубочку. ни 1912 р., коли було випадково знайдено од-
6) Браслет скляний — фрагмент, синього разу два таких скарби. Про знахідку першого з
кольору». них (без посилань на джерело) Г. Ф. Корзухіна
Також вона вказала, що скарб потрапив в зазначила так: «У 1912 р. на Трубежі був знай-
Археологічну комісію й був переданий до Ер- дений незвичайний для давньої Русі скарб, до
мітажу, а 13 травня 1930 р. переданий звідти складу якого входили срібні позолочені речі:
у Державний Російський музей у Ленінграді срібний набивний медальйон з грецьким напи-
(Корзухина 1954, с. 136—137). сом OA NIKOLAOΣ, уламки платівок із зоб-
1898 р. біля с. Вітовці Переяславського пові- раженням звірів, навершя (?) у вигляді голови
ту (нині — с. Поділля Баришівського р-ну) дракона й оковка борту чаші з наслідуванням
було виявлено новий давньоруський скарб. куфічного напису ХІ ст. замість орнаменту.
Деякі обставини його виявлення, склад та по- Усі ці речі не руські й швидше за все можуть
дальшу долю наведено у згаданій вище праці бути пов’язані з кочовиками, котрі бували
Г. Ф. Корзухіної. Скарб мав монетно-речовий тут, в районі Зарубського броду, особливо час-
характер, оскільки до його складу входили: то» (Корзухина 1954, с. 41–42). В іншому міс-
«1) Гривни монетні срібні київського типу — ці своєї праці вона вказувала, що скарб було
29; з них 24 малої ваги (від 153,56 до 162,09 г), знайдено «близько 1912 р. на березі р. Трубіж
чотири важкі (від 197,11 до 200,92 г) й одна в коло м. Переяславля Полтавської губ. за неві-
половину ваги важкої гривни (108,64 г). На дея домих обставин», і що скарб поступив у грудні
ких тонкі нарізки-подряпини. 1912 р. до Київського музею старожитностей і
2) Браслети срібні кручені з черневими на- мистецтв (зараз — Національний музей історії
конечниками — 3. України) (Корзухина 1954, с. 93—94).
3) Браслети срібні тиснені, порожнисті, Цікаво, що у опублікованій всього лише через
на шарнірах — 2; на кінцях левові голови, два роки після знахідки цього скарбу праці, її
Колибенко, О. В., Прядко, О. О., Тетеря, Д. А. Давньоруський скарб 2017 року з околиць Переяслава
автор Л. В. Падалка дещо інакше описував об- великому Гньоздовському скарбі 1868 р. Окремі
ставини виявлення скарбу. Як член Полтавсь- екземпляри цих монет потрапляли у район
кої ученої архівної комісії 1913 р. він здійснив Гньоздова, вірогідно, тим же шляхом, що й деякі
розвідкове археологічне обстеження Переясла- східні речі (бронзова лампочка, полив’яне блюдо
ва та його околиць. Намагаючись відшукати із зображенням сенмурва та ін.). Тому індійські
свідчення існування Переяслава ще у VIII— монети Денисівського скарбу, зважаючи на низ-
ІХ ст., Л. В. Падалка вказував, що доказом цьо- ку рис, що пов’язують його з більш північними
го є «випадково знайдений два роки тому скарб територіями, слід розглядати як такі, що пот-
з арабських монет у посудині, прикрашеній рапили в Середнє Подніпров’я не безпосередньо, а
арабським же орнаментом, поблизу с. Гайши- через більш північні райони. Навіть у речовому
на, за 4—5 верст від Переяслава над р. Трубе- матеріалі скарбу, основну частину якого скла-
жем, у місцевості, де збереглися сліди давнього дають типові для Середнього Подніпров’я речі з
валу, що огороджував, за збереженою народ- зерню, є окремі фрагментовані прикраси з ха-
ною традицією, “князівське подвір’я”» (Падал- рактерним для північно-західних областей пун-
ка 1914, с. 32). Однак, можливо, Л. В. Падал- сонним орнаментом. Увесь склад скарбу вказує
ка сплутав інформацію про цей скарб з іншим на те, що його власник був тісно пов’язаний з
скарбом, також виявленим того самого року. північчю. Що це були за зв’язки — чи бував він
У тому ж 1912 р. неподалік с. Дениси було там у справах торгівлі, чи переселився з півночі
знайдено скарб, до складу якого входили в Середнє Подніпров’я — вирішити складно»
срібні прикраси (поламані), зливок у вигляді (Корзухина 1954, с. 38). Цю думку підтримали
тригранної палички (139 г) та монети: дирхе- й М. П. Сотникова та І. Г. Спаський (Сотникова,
ми — 5325 (402 цілих, 4923 уламки), імітації Спасский 1983, с. 54).
дирхемів — 5 уламків, західноєвропейські мо- Р. Р. Фасмер підготував ґрунтовну працю
нети — 41 (13 цілих, 28 уламків), імітації за- про куфічні монети цього скарбу. У ній автор
хідноєвропейських монет Х—ХІ ст. — 15 (3 ці- вказав, що 12 жовтня 1912 р. до Ермітажу з
лих, 12 уламків), візантійські — 3 уламки Археологічної комісії було передано скарб сріб-
міліарісіїв Іоанна Цимісхія (969—976), уламок них монет з с. Дениси Переяславського повіту,
мідної «варварської» імітації міліарісію Васи- загальна вага якого складала 8 фунтів 63 зо-
ля II та Костянтина VІІІ (976—1025), 2 індій- лотника (3544,791 г). Переважна більшість мо-
ські Х ст., дуже поганої збереженості римська нет — це куфічні дирхеми. Дослідник датував
монета, очевидно, Гордіана III, а також 6 сріб- скарб Х ст., оскільки так датуються його най-
ників Володимира Святославича ІІ—ІV типів пізніші монети (Фасмер 1914, с. 17).
(1 повний переламаний екземпляр та 7 фраг- На думку сучасних дослідників, його було
ментів від 5 монет), і дефектний срібник Свято- заховано у 20-х рр. XI ст. За інформацією
полка Окаянного. Наводячи обставини знахід- М. П. Сотникової та І. Г. Спаського, у 1980-
ки скарбу, Г. Ф. Корзухіна писала: «У 1912 р. х рр. у фондах Державного Ермітажу з вели-
13 вересня на землі с. Денис Переяславського п. кої колекції куфічних монет зберігалося лише
Полтавської губ. жителем села Тимофієм Фо- 8 фрагментів арабських дирхемів Х ст., що вхо-
ростовським був знайдений скарб у глиняно- дили до складу скарбу. За тодішніми визна-
му глечику…». Авторка також зазначила, що ченнями, їх проба коливається від 600 до 875°
скарб потрапив до Археологічної комісії, звідки (Сотникова, Спасский 1983, с. 54, 76).
12 жовтня 1912 р. 168 монет та речі було пере- Отже, перелік скарбів ХІ—ХІІІ ст., знайде-
дано до Ермітажу, 73 монети придбано приват- них у Переяславі та його околицях, ще доне-
ною особою (П. В. Зубовим), а інші — повернуто давна вичерпувався цими чотирма скарбами,
Т. Форостовському. Глека чи горщика, в якому виявленими у кінці ХІХ — на початку ХХ ст.:
було знайдено скарб, до Археологічної комісії Переяслав 1884 р., Вітовці (Поділля) 1898 р.,
передано не було (Корзухина 1954, с. 85—86). Переяслав (Гайшин?) 1912 р., Дениси 1912 р.
Аналізуючи Денисівський скарб у іншому міс- Упродовж більшої частини ХХ — початку
ці своєї роботи, вона відзначала, що його склад ХХІ ст. жодного випадку виявлення скарбу
багато у чому є незвичним для Середньої Над- давньоруської доби офіційно зафіксовано не
дніпрянщини. На її думку, в ньому багато таких було, хоч у цей час неодноразово здійснювали-
рис, які отримують розвиток дещо пізніше — у ся знахідки інших скарбів, наприклад різно-
ХІ ст., й характерні для скарбів значно північ- манітних монет ХVІ—ХІХ ст. (Колибенко 2010,
ніших регіонів. Перш за все привертає увагу с. 131—132). Проте, це не означає, що таких
значна кількість західноєвропейських монет, знахідок насправді не було. Наприклад, за не-
які є надзвичайно рідкісними на цій території, офіційною інформацією, наприкінці 1988 р. не-
а в скарбах їх зовсім немає. Крім того, «…у Де- подалік Переяслава було випадково виявлено
нисівському скарбі є небагато рубленого срібла, скарб куфічних дирхемів у горщику, якого було
що теж відомо в скарбах тільки північного за- розпродано київським колекціонерам. 2010 р.
ходу Русі. Нарешті, в ньому виявились 2 індій- взагалі сталася знахідка, яка дещо змінила
ські монети. Ці рідкісні монети знайдені, крім уявлення про один з давно виявлених скарбів,
Денисівського скарбу, ще тільки одного разу — у а саме — про скарб 1912 р. із с. Дениси.
Як вище зазначено, значну частину монетно- сумку майже повну монету без одного невели-
го складу Денисівського скарбу (який Р. Р. Фа- кого фрагмента, якого ще не знайдено (Рублев
смер та деякі інші дослідники називають Пере- 2016, с. 258). Які ж висновки можна зробити з
яславським) становили фрагменти монет. Серед цієї ситуації?
них були й фрагменти давньоруських монет, а По-перше, обидва скарби могли належати
точніше — 7 фрагментів срібників Володимира одній людині, яка, розділивши своє багатство
Святославича ІІ—ІV типів від 5 монет. Надзви- на дві частини, сховала їх на двох різних бере-
чайну цікавість для нас становлять 2 невеликих гах р. Супій, але в подальшому не змогла ними
обрізка срібника Володимира Святославича скористатися.
ІІІ типу. Ці монети у каталозі М. П. Сотникової По-друге, ці скарби могли бути частинами
та І. Г. Спаського мають № 131-1 і 139-1 (Сотни- розділеного між двома власниками більшого
кова, Спасский 1983, с. 167, 169). Як виявилося скарбу, які також не змогли ним скористатися.
лише тепер, ці обрізки походять з однієї монети, А можливо, десь існує й третя частина колись
розрізаної колись на 6 нерівних частин. Оскіль- великого скарбу, в якій знаходиться ще один
ки до Денисівського скарбу 1912 р. потрапили фрагмент того ж самого срібника.
лише 2 фрагменти цієї монети, які на монетно- Очевидно, близькою до реальної є визначена
му полі розташовувалися навпроти один одно- більшістю дослідників орієнтовна дата археоло-
го й не мали навіть точки дотику між собою, то гізації монетного комплексу Денисівського (а,
жоден з дослідників не міг вирахувати їх поход- отже, й Супійського) скарбу — 20-ті рр. ХI ст., яка
ження з однієї монети. визначена за найпізнішою монетою Денисівсь-
2014 р. вийшла друком невелика публікація кого скарбу — срібником із написом «ПЕТОР».
М. С. Моісеєнка «Пополнение числа кладов с Складно визначити, хто саме заховав ці скарби —
древнерусскими монетами Х—ХІ веков», у якій переяславці, зненацька застигнуті печенігами,
він вводить до наукового обігу інформацію про чи печеніги, що розділили награбоване срібло,
знахідку на території історичної Переяславщини а потім не змогли його забрати. З цього приво-
ще одного скарбу. Згідно з його даними, у лис- ду Р. К. Ковальов зазначив: «Скарб із с. Дениси
топаді 2010 р., очевидно, за допомогою незакон- (як, очевидно, і скарб з р. Супій), був класичним
ного металопошуку у басейні р. Супій на тери- зразком “скарбу-заощадження”, на відміну від
торії Яготинського району Київської області було скарбів Більярськ ІІ і Хрещений Баран, які були
виявлено ще один скарб. Місце знахідки скарбу дуже компактними в династичному й хроноло-
знаходилося на лівому березі цієї ріки, за кіль- гічному відношеннях, що наводить на думку про
ка кілометрів від місця знахідки Денисівського те, що вони були “тайниками купців”. Скарб із
скарбу 1912 р. Названий автор пише, що до скла- Денис явно збирався упродовж довгого відрізка
ду великого монетно-речового скарбу загальною часу — можливо, більш ніж століття. У ньому
вагою близько 2,5 кг входили переважно східні знаходилося 5325 монет (402 цілих і 4293 фраг-
монети, невелика кількість західноєвропейських ментів), що відносяться до 22-х категорій
та візантійських монет, а також 2 фрагментова- емісій: 16 ісламських династій — від Сирії і Ме-
них срібника: Володимира Святославича ІІІ ти- жиріччя, включно з Іраком та Іраном, до пів-
пу (3 фрагменти) та обрізок монети цього ж кня- денного Кавказу і Середньої Азії; наслідування
зя ІV типу (Моисеенко 2014, с. 91—92). ісламським монетам; північно-західні індійські
Проаналізувавши обидва скарби, названий (брамінські); західноєвропейські; наслідування
автор відзначає кілька дуже важливих фактів, західноєвропейським; візантійські й руські. Роз-
як то: наявність у їх складі жіночих прикрас із кид датувань цих монет: від 700—750-х рр. до
зерню, що, вірогідно, були деталями єдиного 1008/09 р. Цікаво, однак, що навіть у цьому ве-
жіночого костюма, та присутність в обох скар- ликому, різноманітному за складом і непросто-
бах фрагментів одного давньоруського срібни- му скарбі, не виявилося жодного мамунідського
ка. Ці два факти дозволяють йому висловити чи шарваншахського дирхема, котрі, очевидно,
здогад про те, що власником обох скарбів була були доступні у великих кількостях на сході Се-
одна й та ж людина, або добре знайомі люди реднього Поволжя у той же час, коли був зако-
(Моисеенко 2014, с. 85—87). паний цей скарб. Знову ж таки, в цьому скар-
Крім того, М. С. Моісеєнко реконструював зов- бі було тільки два північноіранських дирхема,
нішній вигляд срібника К131-1, заодно встано- випущених у 990-х рр., й жодного з випущених в
вивши його характеристики: маса — 3,46 ± 0,1 гр, 1000-х» (Ковалев 2017, с. 123).
діаметр — 29 ± 1 мм, сплав — срібло 900 ± 20°. На нашу думку, точка зору цього дослідника
Також він відзначив, що монету було спочатку про збирання Денисівського (як і Супійського)
розрізано пополам, а вже потім кожну з полови- скарбу упродовж більше ніж століття є помилко-
нок було розрізано на 3 частини, що разом дало вою. Характер Денисівського та Супійського скар-
6 фрагментів (Моисеенко 2014, с. 87—90). бів (розламані шматки різних срібних прикрас,
Таким чином, 3 фрагменти срібника Володи- порізані, поламані, браковані, старі та зовсім
мира ІІІ типу з Супійського скарбу приєднали- стерті монети, монети-підвіски з пробитими отво-
ся до двох уже давно відомих фрагментів такого рами), — на нашу думку, виказує у цих скарбах
ж срібника з Денисівського скарбу й дали у під- дві частини одного великого скарбу, зібраного ма-
лими фракціями з якогось не досить заможного цевість розташована приблизно за 3,5 км на пів-
населення. Можливо, аналогією до способу нако- нічний захід від літописного міста Переяславля
пичення такого скарбу є описані у Іпатіївському Руського. Поблизу місця знахідки вигин р. Аль-
літопису події початку квітня 1151 р., коли гали- ти утворює найвужчий перешийок між даною
цький князь Володимир Володаревич, повертаю- річкою та р. Трубіж, по якому у давньоруський
чись з невдалого походу на Ізяслава Мстиславича, час проходив шлях із Переяслава до Києва. При
під загрозою узяття на здобич змусив мешканців детальному вивченні території, де було виявлено
Мичеська та інших київських «городів», що були скарб, ніяких слідів поселень давньоруської доби
на його шляху, сплатити йому викуп сріблом. Не у даному місці не виявлено. 2019 р. В. та С. Го-
маючи коштів, ці мешканці мусили знімати із робченки передали віднайдені старожитності до
себе прикраси: «ѡнн же не имѣӕхуть дати . чего музейного зібрання Національного історико-ет-
оу нихъ хотѧше . ѡни же емлюче серебро изоу оу- нографічного заповідника «Переяслав».
шью и съ шии» (ПСРЛ, 2, стб. 417).
У 2014 р. з’явилася інформація про знахід- ОПИС та АНАЛІЗ ЗНАХІДОК
ку поблизу Переяслава скарбу монетних злив-
ків. Відомо також про неодноразові знахідки в Вивчення скарбу показало, що він складаєть-
околицях міста й на території району окремих ся із тридцяти срібних предметів, які, очевид-
срібників Володимира Святославича та Свято- но, є набором жіночих прикрас: два скроневих
полка Окаянного, здійснені за допомогою неза- кільця, чотири лунниці, шість намистин, сім
конного металопошуку. Тому знахідка 2017 р. в монет-привісок, два браслети та два перстні.
околицях міста скарбу давньоруських прикрас Також до скарбу входять три накладки та чо-
була, до певної міри, очікуваною. тири нашивки-бляшки, що могли використову-
ватися для оздоблення поясу чи поясної сумки.
МІСЦЕ І ТОПОГРАФІЧНІ Ювелірні вироби скарбу прикрашені дрібною
УМОВИ ЗНАХІДКИ СКАРБУ зерню, сканню, емаллю. Матеріал, а також май-
стерність ремісників, які виготовили артефакти,
ПОБЛИЗУ ПЕРЕЯСЛАВА дозволяють висловити припущення, що предме-
2017 р. місцеві мешканці Владислав та Софія ти скарбу належали представниці заможної бо-
Горобченки випадково виявили ще один скарб ярської родини Переяслава давньоруської доби.
давньоруської доби. За їх інформацією, його було Високий соціальний статус власниці даних ар-
знайдено на розораному полі неподалік Переяс- тефактів підтверджується високим художнім та
лава. Речі було виорано з глибини близько 0,3— естетичним рівнем виготовлення прикрас.
0,4 м й, можливо, вони знаходилися у дерев’яній Кожен виріб має своєрідний естетичний ди-
шкатулці, на що вказували незначні рештки зайн і є справжнім мистецьким витвором майс-
трухлої деревини у цьому місці. Проведеним об- трів-ювелірів періоду Давньої Русі. Прикраси
стеженням даної території встановлено, що міс- скарбу можна розділити на кілька категорій
це знахідки скарбу знаходиться на невеликому за місцем їх розміщення при використанні:
підвищенні приблизно за 40 м від лівого берега прикраси головного убору, нашийні прикраси,
р. Альта, неподалік від околиці сучасного мікро- прикраси для рук, декор поясу.
району Борисівка м. Переяслава (рис. 1). Ця міс-
ПРИКРАСИ ГОЛОВНОГО УБОРУ
Першу категорію складають речі, що вико-
ристовувалися в оздобленні головного убору.
Це пара скроневих тринамистинних кілець
(рис. 2), які в археологічній літературі знані як
сережки київського типу. Хронологічні рамки
та етнічна приналежність подібних виробів
розглядалися у цілій низці публікацій (Лева-
шова 1969; Равдина 1978; Седов 1972; Жилина
1998; Вамуш 2015).
Рис. 1. Карта-схема околиці Переяслава з позначен-

ням місця знахідки давньоруського скарбу 2017 р. Рис. 2. Скроневі кільця
Нині серед науковців немає єдності відносно ж вибитим пуансоном. Дві намистини, одна з
точної назви даних артефактів. Залежно від спосо- яких менша за розміром, різняться від інших
бу носіння їх називають скроневими кільцями або своїми розмірами та орнаментацією.
ж сережками. Вважають, що скроневі кільця — це Перша з них має чотири виступаючі грані, у
прикраси, що закріплювалися біля скронь. Такі заглибленнях між якими відтиснуті виступаю-
вироби могли впліталися у волосся або ж кріпити- чі кола-опуклості. Грані по краях та по боках, а
ся як підвіски до головного убору. Якщо ж подібні також кола в заглибленнях, декоровані зерню.
прикраси вставлялися у мочку вуха, у спеціально Краї намистини прикрашені попередньо скру-
проколотий отвір, то їх називають «сережки» або ченим та напаяним тоненьким сканним дро-
«серги». Основними критеріями для такого поділу том. Розміри намистини: 2,2 × 1,5 см, діаметр
слугують розміри і вага: до скроневих відносять отвору для підвішування — 3 мм (рис. 3: 1).
важкі, великі за розміром із товстими дужками, до Друга намистина має наступні розміри: 1,9 ×
сережок — легші, менші за розміром із тонкими 1,5 см, діаметр отвору для підвішування 2 мм.
дужками. За цими показниками та відсутністю Орнаментальну композицію складають по чотири
кріплення з однієї сторони на стержні, артефак- випуклих кола, дзеркально розміщених у двох сег-
ти зі скарбу можна віднести саме до скроневих ментах по сторонам намистини. Кола та сегменти
кілець. Вони мають вигляд незамкнутого кільця обрамлені лініями із дрібних кульок (рис. 3: 2).
із круглого дротяного стержня, на якому симет- Ще чотири намистини, розміром 1,8 × 1,3 см
рично розміщені й зафіксовані витками тонко- та діаметром отвору для підвішування 3 мм, ма-
го сканного дроту три ажурні срібні намистини, ють чотири злегка виступаючі грані, між якими
декоровані зерню. Одна сторона стержня злегка розміщуються кола-опуклості. Грані по краях,
розплескана і загорнута в трубочку, інша обріза- а також кола-опуклості декоровані зерню. Краї
на. Розмір кілець: 3,0 × 2,5 і 2,5 × 2,6 см. Подібні біля отворів для підвішування також прикра-
вироби відомі серед знахідок Х — середини ХІ ст. шені зерню (рис. 3: 3—6). Дві з розглянутих
з Києва та інших пам’яток (Рябцева 1996, с. 194). намистин збереглися фрагментарно (приблиз-
но 1/2 виробу). Подібні до описаних намистин
знахідки відомі у скарбах з Гньоздова (поблизу
НАШИЙНІ ПРИКРАСИ Смоленська), с. Доросині на Волині та ін. й да-
Наступну категорію старожитностей скарбу туються Х ст. (Седов 1982, с. 281; Гулько 2017).
складають нашийні прикраси. Головний еле- До складу намиста входили й сім монет-підві-
мент цієї категорії — намисто, яке складалося сок, що належать до скарбу. Їх виготовлено із
із срібних намистин та монет-підвісок. У складі куфічних дирхемів. Усі вони мають зверху вушко
скарбу знаходилося шість намистин бочкоподіб- для підвішування, прикріплене заклепкою, поб-
ної форми (рис. 3). Кожна намистина декорова- лизу якого у двох монетах пробито три овальні
на багатим орнаментом, нанесеним зерню або отвори, в іншій — два (рис. 4: 1—7). За місцем
карбування їх можна розподілити на дві групи.
До першої належать шість дирхемів, карбованих
у Арабському Халіфаті, до другої — один дирхем
із Волзької Булгарії . Нижче наводимо їх опис.
Дирхем куфічний. Саманіди. Мансур І бін
Нух (961—976), кратний дирхем (рис. 4: 1).
Дирхем куфічний. Саманіди. Мансур І бін Нух
(961—976), кратний дирхем (рис. 4: 2). Дирхем
куфічний. Саманіди. Нух ІІ бін Наср (943—
954), Аш-Шаш, 342 р. х. (953/954) (рис. 4: 3).
Дирхем куфічний. Саманіди. Мансур І бін Нух
(961—976), Самарканд, 35? р. х. (рис. 4: 4). Дир-
хем куфічний. Саманіди. Ісмаїл бін Ахмад, Са-
марканд, 289 р. х. (901/902); (рис. 4: 5). Дирхем
куфічний. Саманіди. Наср ІІ бін Ахмад (914—
943), Андараба (?), Хіджри? (рис. 4: 6). Дирхем
куфічний. Волзька Булгарія. Мумінбінал-Ха-
сан, Булгар, 366 р. х. (976/977); (рис. 4: 7).
До цієї категорії можна зарахувати й чотири
лунниці, що входили до складу скарбу (рис. 5:
1—4). Ці вироби належать до найпоширеніших
. Автори висловлюють вдячність за допомогу у

визначенні монет кандидату історичних наук
Д. М. Янову, молодшому науковому співробітни-
ку сектору нумізматики і торевтики Одеського
Рис. 3. Намистини археологічного музею НАН України.
Рис. 4. Монети-
підвіски
амулетів-оберегів, що упродовж багатьох епох

були частиною жіночого вбрання, зокрема могли
підвішуватися до головного убору чи носитися
як підвіски на шиї. Поширенішими були лише
натільні хрести. Символіка лунниці остаточно не
визначена. За всієї різноманітності форм і технік
виконання незмінною залишається їхня схожість
з Місяцем, що уособлює місячний культ, родю-
чість та жіночий початок (Хамайко 2008, с. 319).
Перша лунниця широкорога, виготовлена
із тонкої срібної тисненої платівки. Її розміри
складають: ширина — 2,9 см; висота — 2,0 см;
ширина вушка для підвішування — 1,1 см, висо-
та — 3 мм, діаметр отвору — 2 мм. Прикрашено
її однобічно, за технологією зерні геометричним Рис. 5. Лунниці
орнаментом (рис. 5: 1). У центрі декор складає
трикутник вершиною донизу, який заповнений 1870 р. (Корзухина 1954, табл. VІІІ: 32, 34), по-
дрібнішими трикутниками з вершинами, спря- ховальних комплексах Шестовицького могиль-
мованими доверху. По двох сторонах від нього ника (Бліфельд 1977) та ін. Датована лунниця
розмічено по шість навкісних подвійних смуг. Х — початком ХІ ст. (Седова 1981, с. 24).
Уся композиція по периметру оконтурена лінією Три наступні лунниці відлиті в одній формі
із зерні. Вушко лунниці утворено шляхом загор- (рис. 5: 2—4). За типологією вони відносяться до
нення краю у трубочку, по краях воно укріплене круторогих. Їх виготовлено зі срібла в односто-
напаяними дужками. Лицьова частина вушка ронній формі, поверхня лицьової частини вкри-
прикрашена ромбоподібними фігурами із зерні. та позолотою. Розміри лунниць становлять: ши-
Дещо подібні аналогії відомі у скарбах, виявле- рина — 2,5 см; висота — 2,2 см; ширина вушка
них поблизу с. Юрковці, Липовецького повіту для підвішування — 8 мм, висота — 4 мм, діа-
Київської губернії у 1864 р. (Корзухина 1954, метр отвору — 1,5 мм. Лицьова сторона виробів
табл. VІ: 1; VІІ: 32, 34), поблизу с. Гньоздово у орнаментована по периметру литою зерню. Де-
кор складають лінії із кружків, що оконтурюють Підвальній (Корзухина 1954, табл. V) та 1899 р.
краї лунниці. Вушко прикрашене двома круж- в садибі Л. І. Бродського по вул. Катерининсь-
ками, що розділені невисоким ребром. За ана- кій (Корзухина 1954, табл. Х: 3).
логіями подібні лунниці були поширені упро- Другий браслет — литий масивний, круглої
довж Х–ХІ ст. (Седова 1981, с. 24). Відомі подібні форми, діаметр — 7,2 см. У перетині має ромбо-
знахідки і в курганних похованнях цього ж пе- видну форму, до країв трохи завужений. Краї не-
ріоду (Равдина 1988, с. 78: 13, табл. 6: 12, 130). замкнуті, злегка заовалені. Поверхня гладка, без
декору (рис. 6: 2). Датовано за аналогіями кінцем
Х — початком ХІ ст. (Кульчицька 2013, с. 38).
ПРИКРАСИ ДЛЯ РУК Персні у княжий період були переважно жі-
Ще одну категорію речей скарбу складають ночою прикрасою, хоча носили їх також чолові-
прикраси для рук — браслети та персні. За зов- ки і діти (Зарубій 2009, с. 12). Як показали до-
нішнім виглядом браслети періоду Русі поділя- слідження поховань, носили персні на правій
ють на такі види: дротяні, кручені, пластинчасті, або лівій руці, іноді одночасно на обох. Їхня
спіральні, двостулкові, литі пустотілі й браслети- кількість у похованнях різна: від одного—двох
наручні. При їх виготовленні використовували до чотирьох—п’яти, а інколи й до десяти на
такі технічні прийоми обробки металів як лиття, обох руках (Недошивина 1967, с. 253). Персні
кування, волочіння дроту, паяння і тиснення. в той час були не лише оздобою, декоративною
Для орнаментації застосовували карбування, прикрасою, але й показником соціального ста-
гравіювання, чернь, штамп і золочення. Дуже тусу власника. На думку наших предків, персні
часто поєднували декілька технік (Зарубій 1999, мали магічні якості, що робило ці вироби аму-
с. 64). Судячи з курганних матеріалів, браслети летами. Спочатку слов’яни виготовляли персні
носили як на правій, так і на лівій руці, інколи з грубого, переважно бронзового, дроту, однак
на обох одразу і по декілька штук — від одного до вже у VIII—ІХ ст. вони використовували срібло
восьми (Левашова 1967, с. 207). До складу скар- та золото. Найпоширеніші у той час пластин-
бу, який знайдено у 2017 р. поблизу Переяслава, часті, спіральні, кручені, плетені, із вставкою,
входить два таких браслети. щитковосерединні та персні-печатки (Недоши-
Перший браслет кручений із зав’язаними кін- вина 1967, с. 256). У складі скарбу, який ми
цями (рис. 6: 1). Має округлу форму, розміром розглядаємо, є два персні.
7,8 × 5,7 см. Його виготовлено з трьох відрізків Перший перстень щитковий зі вставкою, має
дроту. Два тонких із них попередньо скручені. вузьку пластинчасту дужку, до якої припаяно
Інший масивний, скручений із ними. Кінці щиток для вставки. Дужка декорована трьо-
виробу розплескані, звужуються до країв та ма тисненими смужками. Щиток прямокутної
зв’язані між собою шляхом скручування. Брас- форми, нижній край якого по всьому перимет-
лет датовано за аналогіями Х—ХІ ст. (Седова ру прикрашений зерню (рис. 7: 1). Датовано за
1981, с. 94). Аналогії знахідці простежуються се- аналогіями першою половиною ХІ ст. (Седова
ред ювелірних виробів Х ст. Волзької Булгарії. 1981, с. 139—140).
Зокрема, схожий браслет походить із скарбу, Другий перстень належить до типу широко-
виявленого на поселенні Семенівка І, яке від- серединних із незамкнутими кінцями. Він має
носиться до одного із ранніх торгово-ремісничих завужені кінці підтрикутної кігтеподібної фор-
центрів Волзької Булгарії (Беговатов, Казанце- ми. Середня й бокові частини орнаментовані
ва 2016). Дещо подібні знахідки відомі також в рослинно-геометричним орнаментом, нанесе-
скарбах, знайдених поблизу села Хайча Овру- ним чеканом. Заглиблення заповнені черню
цького повіту Волинської губернії на початку (рис. 7: 2). За аналогіями датований серединою
1860-х рр. (Корзухина 1954, табл. ХІ: 1) й Києва Х ст. (Седова 1981, с. 129).
1913 р. в садибі І. А. Сікорського по вул. Великій
Рис. 6. Браслети Рис. 7. Персні
ДЕКОР ПОЯСУ Руські князі, як і члени їх сімей, завжди носи-

ли такі пояси, що засвідчують зображення на
Накладки та бляшки, що входять до скарбу, фресках, іконах, мініатюрах. У складі скарбів
могли використовуватися в декорі поясу чи по- накладки на пояс є досить рідкісними (Корзу-
ясної сумки. Як зазначає Г. Ф. Корзухіна, у Х— хина 1954, с. 59).
ХІ ст. шкіряні пояси, прикрашені металевими У нашому випадку до складу скарбу входить
накладками, набули досить значного поши- три накладки та чотири бляшки-нашивки.
рення. Це простежується за великою кількістю Накладки мигдалеподібної форми, вирізані із
знахідок бронзових та срібних накладок в кур- тонкого срібного листа. Їх розміри складають
ганних похованнях (Бліфельд 1977, с. 48—54). 4,3 × 3,8 см, товщина — 1—1,1 мм. На лицьовій
Рис. 8. Накладки
Рис. 9. Бляшки-нашивки
стороні у центрі вони мають витиснуту круглу ЛІТЕРАТУРА

опуклість, в якій зроблено два отвори. По краю
розміщуються випуклі кружки, а на зворотній Беговатов, Е. А., Казанцева, Л. И. 2016. Средне-
вековые ювелирные изделия Семеновского комп-
стороні вдавлення (43 шт.), що утворені пуан-
лекса 1. Поволжская археология, 4 (18), с. 37-51.
соном. На зворотній стороні у верхній частині Бліфельд, Д. І. 1977. Давньоруські пам’ятки
припаяно невеликий стержень для кріплення Шестовиці. Київ: Наукова думка.
(рис. 8: 1—3). Вамуш, А. 2015. Скроневі кільця в середньовіч-
Бляшки-нашивки розміром 4,4 × 3,5 см, них старожитностях Буковини. Наукові записки
при товщині 0,5 мм, також вирізані із срібно- Тернопільського національного педагогічного універ-
го листа й мають подібну до накладок форму. ситету імені Володимира Гнатюка. Серія історія,
На лицьовій стороні у центрі, як і в накладок, 2, 1, с. 30-36.
Гулько, Г. 2017. Скарб Х ст. з с. Доросині на Во-
витиснута кругла опуклість. Зверху пробито лині. Минуле і сучасне Волині та Полісся, 63:
один, а знизу два отвори для кріплення (рис. 9: Любомль та Любомльщина в українській та євро-
1—4). пейській історії. Матеріали Міжнародної історико-
краєзнавчої конференції, 24–25 жовтня 2017 року,
м. Любомль, с. 161-170.
ВИСНОВКИ Жилина, Н. В. 1998. Трехбусинные украшения
Таким чином розглянуті старожитності зі древнерусских кладов ХІІ—ХІІІ вв. (типология, эво-
скарбу, виявленого 2017 р. поблизу Переяс- люция, технология и орнаментика). В: Князевская,
Т. Б., Макарова, Т. И., Кукушкин, Ю. С. (ред.). Куль-
лава, датовані Х—ХІ ст. Сховано скарб було, тура славян и Русь. Москва: Наука, с. 297-315.
вірогідно, наприкінці ХІ ст., на що вказує від- Зарубій, Е. 1999. Срібні браслети княжої доби в
сутність у його складі пізніших речей. Причи- колекції Львівського історичного музею. Наукові
ною цього, очевидно, була небезпека, пов’язана записки Львівського історичного музею, 8, с. 63-
з одним із численних нападів половецьких за- 81.
гонів на Переяславську волость у цей період. Зарубій, Е. 2009. Золоті та срібні прикраси кня-
Достатньо згадати лише два епізоди: спусто- жої доби в колекції Львівського історичного музею.
Київ: Вольф.
шення центральної Переяславщини після роз-
Ковалев, Р. К. 2017. О роли русов и волжских бул-
грому 1068 р. коаліції трьох князів Ярославичів гар в импорте североиранских дирхемов в Европу
на р. Альті або напади на місто після убивства во второй половине Х — начале ХІ в. Древнейшие
1096 р. половецьких ханів Ітларя та Китана. государства Восточной Европы 2015: Экономичес-
Аналіз речей скарбу дозволяє висловити при- кие системы Евразии в раннее Средневековье, с. 95-
пущення, що він відрізняється за своїм складом 143.
від інших скарбів Переяславщини. Перш за Колибенко, О. В. 2010. Історико-археологічне вив-
все, привертає увагу наявність у скарбі лише чення Переяславля Руського та Переяславщини (се-
редньовічної Переяславської волості): сучасний стан
одного комплекту усіх видів прикрас — 2 се-
і перспективи. Археологія і давня історія України,
режки, 4 лунниці, 6 намистин, 7 монет-при- 1: Проблеми давньоруської та середньовічної архео-
вісок, 2 браслети, 2 персні, 3 поясні накладки логії, с. 130-136.
та 4 бляшки-нашивки (усього 30 срібних пред- Кондаков, Н. П. 1896. Изследование древнос-
метів). На нашу думку, цей скарб, який не тей великокняжеского периода. Санкт-Петербург:
містить жодної зайвої речі, є особистими при- ИАК, 1.
красами однієї жінки боярського походження, Корзухина, Г. Ф. 1954. Русские клады ІХ—ХІІІ ве-
схованими у момент небезпеки. Після архео- ков. Москва; Ленинград: АН СССР.
Коринный, Н. Н. 1992. Переяславская земля, Х —
логізації цей скарб не було забрано назад його первая половина ХІІІ века. Киев: Наукова думка.
власником, очевидно, через загибель чи полон Кульчицька, С. С. 2013. Жіночі прикраси рук
останнього. Скарб дозволяє визначити стан- ХІ—ХІІІ ст. за матеріалами літописного Пліснеська
дартний набір прикрас заможної жінки некня- (історія дослідження). Вісник інституту археології
жого походження. Львівського університету, 8, с. 36-52.
Це значно відрізняє скарб 2017 р. як від мо- Левашова, В. П. 1967. Браслеты. В: Рыбаков, Б. А.
нетно-речових скарбів Переяславщини з вели- (ред.). Очерки по истории русской деревни Х—
кою кількістю цілих та, особливо, фрагментова- ХІІІ вв. Москва: Советская Россия, с. 207-252. Труды
ГИМ, 43.
них монет і поламаних та нефункціональних Левашова, В. П. 1969. О сходстве височных ко-
срібних прикрас, монетних гривень, так і від лец волжских болгар с великоморавскими. В:
безмонетних скарбів. Останні містять прикра- Евтюхова, Л. А. (ред.). Древности Восточной Евро-
си, що вийшли з ужитку й були, фактично, ло- пы. К семидесятилетию Алексея Петровича Смир-
мом дорогоцінних металів. Скарб, що вводить- нова. Москва: Наука, с. 125-130. Материалы и иссле-
ся до наукового обігу, складається із прикрас, дования по археологии СССР, 169.
які у час небезпеки були тимчасово сховані під Моисеенко, Н. С. 2014. Пополнение числа кладов
с древнерусскими монетами Х—ХІ веков. В: Эпо-
землею з метою їх подальшого повернення до
ха викингов в Восточной Европе в памятниках
ужитку й використання за призначенням. На- нумизматики VIII—ХІ веков. Тезисы докладов и
явні на окремих предметах скарбу невеликі сообщений Международной нумизматической кон-
пошкодження слід пов’язувати з дією техніки ференции, Санкт-Петербург — Старая Ладога,
для обробітку землі ХХ—ХХІ ст. 18—20 апреля 2014 г. Санкт-Петербург, с. 84-95.
Моця, О., Біляєва, С., Ієвлєв, М., Чубенко, О., tekhnologiia i ornamentika). In: Kniazevskaia, T. B., Makaro-
Господаренко, О., Смірнов, О., Петраускас, А., va, T. I., Kukushkin, Iu. S. (eds.). Kultura slavian i Rus.
Воронов, С., Зоценко, І., Мазурик, Ю., Хомич, П. Moskva: Nauka, s. 297-315.
2017. Середньовічне Подніпров’я в системі між- Zarubii, E. 1999. Sribni braslety kniazhoi doby v kolektsii
Lvivskoho istorychnoho muzeiu. Naukovi zapysky Lvivskoho
цивілізаційних контактів між Балтією та istorychnoho muzeiu, 8, s. 63-81.
Чорномор’ям. Нариси. Київ: Олег Філюк. Zarubii, E. 2009. Zoloti ta sribni prykrasy kniazhoi doby v
Недошивина, Н. Г. 1967. Перстни. В: kolektsii Lvivskoho istorychnoho muzeiu. Kyiv: Volf.
Рыбаков, Б. А. (ред.). Очерки по истории русской де- Kovalev, R. K. 2017. O roli rusov i volzhskikh bulgar v im-
ревни Х—ХІІІ вв. Москва: Советская Россия, с. 253- porte severoiranskikh dirkhemov v Evropu vo vtoroi polovine
274. Труды ГИМ, 43. Х -- nachale ХІ v. Drevneishie gosudarstva Vostochnoi Evropy
Падалка, Л. В. 1914. Прошлое Полтавской тер- 2015: Ekonomicheskie sistemy Evrazii v rannee Sredneve-
ритории и её заселение. Полтава: Печатное Дело. kove, s. 95-143.
Kolybenko, O. V. 2010. Istoryko-arkheolohichne vyvchen-
Пекарська, Л. 2017. Недосліджені скарби княжо-
nia Pereiaslavlia Ruskoho ta Pereiaslavshchyny (serednovi-
го Києва 1913 та 1914 років. Opus mixtum, 5, с. 199- chnoi Pereiaslavskoi volosti): suchasnyi stan i perspektyvy.
206. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 1: Problemy dav-
ПСРЛ. 2001. Полное собрание русских летописей. noruskoi ta serednovichnoi arkheolohii, s. 130-136.
2: Ипатьевская летопись, 2-е изд. Москва: Языки Kondakov, N. P. 1896. Izsledovanie drevnostei velikokni-
славянской культуры. azheskogo perioda. Sankt-Peterburg: IAK, 1.
Равдина, Т. В. 1978. Семилопастные височные Korzukhina, G. F. 1954. Russkie klady ІХ—ХІІІ vekov.
кольца. В: Кропоткин, В. В. (ред.). Проблемы совет- Moskva; Leningrad: AN SSSR.
ской археологии. Москва: Наука, с. 181-187. Korinnyi, N. N. 1992. Pereiaslavskaia zemlia, Х — pervaia
polovina ХІІІ veka. Kiev: Naukova dumka.
Равдина, Т. В. 1988. Погребения Х—ХІ вв. с моне- Kulchytska, S. S. 2013. Zhinochi prykrasy ruk ХI—ХIII st.
тами на территории Древней Руси: Каталог. Мос- za materialamy litopysnoho Plisneska (istoriia doslidzhen-
ква: Наука. nia). Visnyk instytutu arkheolohii Lvivskoho universytetu, 8,
Рублев, А. И. 2016. Монеты древнерусской чекан- s. 36-52.
ки. Конец Х — начало ХІ вв. Период княжений Вла- Levashova, V. P. 1967. Braslety. In: Rybakov, B. A. (red.).
димира Святославича, Святополка Владимирови- Ocherki po istorii russkoi derevni Х—ХІІІ vv. Moskva: Sovet-
ча и Ярослава Владимировича. Москва. skaia Rossiia, s. 207-252. Trudy GIM, 43.
Рябцева, С. 1996. Знахідки з розкопок Десятинної Levashova, V. P. 1969. O skhodstve visochnykh kolets
volzhskikh bolgar s velikomoravskimi. In: Evtiukhova, L. A.
церкви у колекції Державного Ермітажу (Санкт-Пе-
(ed.). Drevnosti Vostochnoi Evropy. K semidesiatiletiiu Alek-
тербург). В: Толочко, П. (ред.). Церква Богородиці seia Petrovicha Smirnova. Moskva: Nauka, s. 125-130. Mate-
Десятинна в Києві. До 1000-ліття освячення. Київ: rialy i issledovaniia po arkheologii SSSR, 169.
АртЕк. Moiseenko, N. S. 2014. Popolnenie chisla kladov s
Седов, В. В. 1972. Браслетообразные височные drevnerusskimi monetami Х—ХІ vekov. In: Epokha vikingov
кольца восточных славян. В: Янин, В. Л. (ред.). Но- v Vostochnoi Evrope v pamiatnikakh numizmatiki VIII—
вое в археологии. Сборник статей, посвящённый ХІ vekov. Tezisy dokladov i soobshchenii Mezhdunarodnoi
70-летию Артемия Владимировича Арциховского. numizmaticheskoi konferentsii, Sankt-Peterburg — Staraia
Москва: МГУ, с. 130-140. Ladoga, 18—20 aprelia 2014 g. Sankt-Peterburg, s. 84-
95.
Седов, В. В. 1982. Восточные славяне в VI— Motsia, O., Biliaieva, S., Iievliev, M., Chubenko, O., Hos-
XIII вв. Москва: Наука. podarenko, O., Smirnov, O., Petrauskas, A., Voronov, S., Zo-
Седова, М. В. 1981. Ювелирные изделия древнего tsenko, I., Mazuryk, Yu., Khomych, P. 2017. Serednovichne
Новгорода. Москва: Наука. Podniprov’ia v systemi mizhtsyvilizatsiinykh kontaktiv mizh
Сотникова, М. П., Спасский, И. Г. 1983. Тыся- Baltiieiu ta Chornomor’iam. Narysy. Kyiv: Oleh Filiuk.
челетие древнейших монет России. Сводный ка- Nedoshivina, N. G. 1967. Perstni. In: Rybakov, B. A. (ed.).
талог русских монет Х—ХІ веков. Ленинград: Ис- Ocherki po istorii russkoi derevni Х—ХІІІ vv. Moskva: Sovet-
кусство. skaia Rossiia, s. 253-274. Trudy GIM, 43.
Padalka, L. V. 1914. Proshloe Poltavskoi territorii i ee zase-
Фасмер, Р. Р. 1914. Куфические монеты Переяс-
lenie. Poltava: Pechatnoe Delo.
лавского клада. Известия ИАК, 51, с. 17-66. Pekarska, L. 2017. Nedoslidzheni skarby kniazhoho Kyieva
Хамайко, Н. 2008. Древнерусские лунницы ХІ— 1913 ta 1914 rokiv. Opus mixtum, 5, s. 199-206.
ХІІІ вв.: проблема происхождения и семантики. PSRL. 2001. Polnoe sobranie russkikh letopisei. 2: Ipat-
Наукові записки з української історії, 20, с. 319- evskaia letopis, 2-e izd. Moskva: Iazyki slavianskoi kultury.
338. Ravdina, T. V. 1978. Semilopastnye visochnye koltsa. In:
Kropotkin, V. V. (ed.). Problemy sovetskoi arkheologii. Mosk-
va: Nauka, s. 181-187.
REFERENSCES Ravdina, T. V. 1988. Pogrebeniia Х—ХІ vv. s monetami na
territorii Drevnei Rusi: Katalog. Moskva: Nauka.
Begovatov, E. A., Kazantseva, L. I. 2016. Srednevekovye Rublev, A. I. 2016. Monety drevnerusskoi chekanki. Konets
iuvelirnye izdeliia Semenovskogo kompleksa 1. Povolzhskaia Х — nachalo ХІ vv. Period kniazhenii Vladimira Sviatoslavi-
arkheologiia, 4 (18), s. 37-51. cha, Sviatopolka Vladimirovicha i Iaroslava Vladimirovicha.
Blifeld, D. I. 1977. Davnoruski pam’iatky Shestovytsi. Kyiv: Moskva.
Naukova dumka. Riabtseva, S. 1996. Znakhidky z rozkopok Desiatynnoi
Vamush, A. 2015. Skronevi kiltsia v serednovichnykh tserkvy u kolektsii Derzhavnoho Ermitazhu (Sankt-Peter-
starozhytnostiakh Bukovyny. Naukovi zapysky Ternopilskoho burh). In: Tolochko, P. (ed.). Tserkva Bohorodytsi Desiatynna
natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni Volody- v Kyievi. Do 1000-littia osviachennia. Kyiv: ArtEk.
myra Hnatiuka. Seriia istoriia, 2, 1, s. 30-36. Sedov, V. V. 1972. Brasletoobraznye visochnye koltsa vos-
Hulko, H. 2017. Skarb Х st. z s. Dorosyni na Volyni. Mynule tochnykh slavian. In: Ianin, V. L. (ed.). Novoe v arkheologii.
i suchasne Volyni ta Polissia, 63: Liuboml ta Liubomlshchyna Sbornik statei, posviashchennyi 70-letiiu Artemiia Vladimi-
v ukrainskii ta yevropeiskii istorii. Materialy Mizhnarod- rovicha Artsikhovskogo. Moskva: MGU, s. 130-140.
noi istoryko-kraieznavchoi konferentsii, 24—25 zhovtnia Sedov, V. V. 1982. Vostochnye slaviane v VI—XIII vv.
2017 roku, m. Liuboml, s. 161-170. Moskva: Nauka.
Zhilina, N. V. 1998. Trekhbusinnye ukrasheniia Sedova, M. V. 1981. Iuvelirnye izdeliia drevnego Novgoro-
drevnerusskikh kladov ХІІ—ХІІІ vv. (tipologiia, evoliutsiia, da. Moskva: Nauka.
Sotnikova, M. P., Spasskii, I. G. 1983. Tysiacheletie drev- who did not belong to the princely rank. The hoard was
neishikh monet Rossii. Svodnyi katalog russkikh monet Х— hidden in the moment of danger but the owner never
ХІ vekov. Leningrad: Iskusstvo. could take it back.
Fasmer, R. R. 1914. Kuficheskie monety Pereiaslavskogo
klada. Izvestiia IAK, 51, s. 17-66. Keywords: Pereiaslav of Rus, hoards, women’s
Khamaiko, N. 2008. Drevnerusskie lunnitsy ХІ—ХІІІ vv.:
jewelry, cupic dirhams, National Historical and Ethno-
problema proiskhozhdeniia i semantiki. Naukovi zapysky z
ukrainskoi istorii, 20, s. 319-338. graphic Reserve «Pereiaslav».
O. V. Kolybenko, O. O. Pryadko, D. A. Teteria
КОЛИБЕНКО Олександр Володимирович, кан-
дидат історичних наук, професор, заступник гене-
Old Rus Hoard of 2017 рального директора, Національний історико-етног-
рафічний заповідник «Переяслав», вул. Шевченка,
from the Outskirts 8, Переяслав, 08400, Україна.
of Pereiaslav KOLYBENKO Oleksandr V., Candidate of Historical
Sciences, Professor, work Deputy of the General
The article analyses the history of the discovery of Director, National Historical and ethnographic Reserve
hoards of the 11th—13th centuries in the Pereiaslav city «Pereyaslav», Shevchenko str., 8, Pereiaslav, 08400,
and its vicinity. It is customary to consider that their Ukraine.
list has been contained until recently only four hoards ORCID: 0000-0001-8616-9074;
found in the late nineteenth and early twentieth cen- e-mail: kolybenko@gmail.com.
turies: Pereiaslav (1884), Vitovtsi (1898), Pereiaslav
(1912), Denysy (1912). For most of the twentieth — ПРЯДКО Олександр Олегович, завідувач секто-
early twenty first centuries, no case of the hoard find- ра, Національний історико-етнографічний заповід-
ing was officially recorded. But according to unofficial ник «Переяслав», вул. Шевченка, 8, м. Переяслав,
information such finds has indeed taken place. In 2017 08400, Україна.
the hoard of silver women’s adornment was acciden- PRYADKO Oleksandr O., Head of the Research
tally found on a plowed field near Pereiaslav. The lo- Section, National Historical and ethnographic Reserve
cation of the find is at the low hill 40 meters from the «Pereyaslav», Shevchenko str., 8, Pereiaslav, 08400,
left bank of the Alta river and 3.5 kilometers from the Ukraine.
Annalistic Pereiaslav. In 2019 the hoard was trans- ORCID: 0000-0002-2630-9853;
ferred to the collection of the National Historical and e-mail: oleksandr.pryadko555@gmail.com.
Ethnographic Reserve «Pereiaslav». The hoard consists ТЕТЕРЯ Дмитро Адольфович, завідувач відділу,
of 30 items: 2 temple rings, 4 lunulae, 6 beads, 7 coin Національний історико-етнографічний заповідник
pendants (cupic dirhams), 2 bracelets, 2 finger rings, «Переяслав», вул. Шевченка, 8, м. Переяслав, 08400,
3 belt plates and 4 plaques. All items of the hoard dated Україна.
to the 10th—11th centuries. The hoard was hidden, ap- TETERIA Dmytro A., Head of the Research
parently, at the end of the 11th century. It significantly Department, National Historical and ethnographic
differs from all hoards used to be found in Pereiaslav Reserve «Pereyaslav», Shevchenko str., 8, Pereiaslav,
Region. This is the set of personal adornment of one no- 08400, Ukraine.
ble woman from Pereiaslav. The items allow you to as- ORCID: 0000-0001-6741-3107;
certain the standard set of jewelry of a wealthy woman e-mail: teteria-18@ukr.net.
УДК 904.26(470.333)“653” DOI: 10.37445/adiu.2020.02.28
Є. І. Архипова
Візантійська кам’яна іконка Богоматері

Агіосорітисси з давньоруського Вщижа
Стаття присвячена атрибуції фрагмента твори західноєвропейського, візантійського

кам’яної іконки із зображенням Богоматері, знай- мистецтва і вироби місцевих майстрів. До ос-
деного в 1949 р. під час розкопок Вщижа — неве- танніх було зараховано і знайдений 1949 р. на
ликого укріпленого містечка чернігівських князів,
території княжого замку (розкоп VII, кв. ж—
зруйнованого Батиєм у 1238 р. Дослідження іконки
показало, що думка Т. В. Ніколаєвої, яка вважала ю/60, яма) уламок (3 × 1,5 × 0,4 см) маленької
іконку твором місцевого давньоруського майстра, (не більше 6 см заввишки) кам’яної іконки із
помилкова. Золочення, розпис і діпінті, тонко мо- зображенням Богоматері (рис. 1). Іконку опуб-
дельований рельєф вказують на роботу візантій- лікувала Т. В. Ніколаєва як витвір давньо-
ського майстра. Іконографія дозволяє віднести руського майстра ХІІ (?) ст., вид каменю був
зображення Богоматері до типу Агіосорітісса і да- визначений нею як «сірий сланець» , а в описі
тувати іконку другою половиною ХІІ — початком Державного історичного музею, де іконка зна-
ХІІІ ст. на підставі стилістичних особливостей і
умов знахідки. ходиться тепер, просто як «камінь» . Оскільки
іконка перебувала у пожежі, і структура каме-
Ключові слова: візантійська кам’яна ікона, зо- ню зазнала певних змін, візуальне визначен-
лочення, розпис, діпінті, Богоматір Агіосорітісса, ня його виду дійсно досить проблематичне.
давньоруське городище Вщиж. Хоча Т. В. Ніколаєва зазначала, що «іконка з
Вщижу – один з небагатьох зразків, що збе-
У ХІ — на початку ХІІ ст. Вщиж був малень-
регли розпис по каменю та виконані з ювелір-
ким містечком на правому березі Десни, з форте-
ною майстерністю» (Николаева 1983, с. 59,
цею і передмістям. Із середини ХІІ ст. — уділь-
табл. 11: 3, № 42), вона залишилася поза ува-
ним містом чернігівських князів Святославичів,
гою дослідників, а її іконографія, час виготов-
а згодом Ольговичів, з міцними укріпленнями,
лення і походження не з’ясованими. Вивчення
різноманітною забудовою, мурованою церквою,
цього твору дозволяє досить впевнено визначи-
розвиненим ремеслом. Існування цього міста
тися з атрибуцією іконки.
припинилося після руйнування і пожежі 1238 р.
Від прямокутної іконки з вузькою, скошеною
під час навали Батия. Лише значно пізніше, у
до тла рамкою збереглося близько двох третин
XVI—XVII ст., тут відродилося невеличке сели-
правої верхньої частини на половину ширини.
ще Вщиж (Рыбаков 1953, с. 108—113). 2010 р. у
Рамка майже повністю відбита, невеличка час-
ньому (Жуковський р-н Брянської обл. РФ) меш-
тина її профілю збереглася тільки згори. На не-
кало всього 26 осіб, а залишки давньоруського
великій відстані від рамки у заглибленому ков-
городища з початку 2000-х рр. почали активно
чезі невисоким, тонко модельованим рельєфом
забудовувати підприємці-вандали.
зображено Богоматір у повороті в три чверті лі-
Давнє місто Вщиж досліджував у 1840-х рр.
О. С. Уваров і майже повністю розкопав
Б. О. Рибаков у 1940, 1948—1949 рр. (Рыбаков . На час публікації Т. В. Ніколаєвою у 1983 р. ікон-
1951). Під час розкопок був отриманий різно- ка зберігалася у Інституті археології РАН.
манітний матеріал ХІ—ХІІІ ст., у тому числі . Державний історичний музей у Москві, відділ ар-
хеології пам’яток, шифр ОАП 115100129.
© Є. І. Архипова, 2020 . Переклад наш — Є. А.
Рис. 2. Богоматір Агіосорітисса (Махеріорітисса).

Кінець VIII—IX або друга половина ХІ ст. Монастир
Рис. 1. Богоматір Агіосорітисса. Стеатит (?). Друга Махерас, Кіпр (Sophocleous 2014)
половина ХІІ — початок ХІІІ ст. Давньоруське горо-
дище Вщиж, розкопки Б. О. Рибакова, 1949 р. Де-
ржавний історичний музей, Москва Зображення Богоматері на іконці відповідає
іконографічному типу Богоматір «Агіосорітис-
воруч. Фігура Богоматері, що була зображена на са» — Άγιοσοριτίσσα, за яким її зображують без
повний зріст, збереглася майже до колін. Руки Немовляти, на повний зріст або по груди, об-
(збереглася правиця з відкритою долонею) під- личчям до глядача, у повороті в три чверті або
няті на рівні грудей у молінні. Лик Богоматері з у профіль, з простягнутими у молінні до Христа
округлим підборіддям, повними губами, м’яким руками. Його зображення у вигляді напівфігу-
овалом обличчя (частково збереглося з лівого ри чи благословляючої десниці у сегменті неба
боку) зображено анфас. Рельєф обличчя силь- у верхньому куті (рис. 2; 3) не є обов’язковими,
но потертий. Німб невеликий, округлої форми, як, наприклад на камеї з геліотропу в Худож-
з рельєфним валиком по краю. Мафорій лягає ньому музеї Уолтерса у Балтіморі (Ross 1962,
вільними складками, з лівої руки його край спа- p. 101—102, nos. 122, 123; Evans, Wixom 1997,
дає вертикально, спереду провисає нижче поясу p. 165—166, 180, 332—333, nos. 112, 113, 135,
округлою чашеподібною складкою. Туніка має 226; Бельтинг 2002, илл. 188).
довгі рукави, на грудях її прикрашає сітчастий Зображення Богоматері Агіосорітисси за іко-
орнамент з тонких врізних ліній, манжета і ви- нографією сходить до деісусної композиції, що
різ під горло — рельєфний валик, складки виді- зображує Богородицю, яка звернулася до Хрис-
лені рельєфом і двома врізними лініями. Німб та з молінням за рід людській, звідси й її інша
і одяг Богоматері були пофарбовані у червоний назва Заступниця або Параклісис (від грецько-
колір (тепер вони рожеві) і золочені, але зо- го παράκλησις — прохання, моління). У літера-
лотіння обсипалося в багатьох місцях. Біля нім- турі так звичайно іменують зображення Бого-
бу праворуч збереглися мальовані букви моно- матері на іконах, де вона тримає в руках сувій
грами Богоматері — θΥ з прямим титлом, зараз з текстом молитви до Сина. Із другої половини
вони рожеві, а спочатку, ймовірно, були вкриті ХІ—ХІІ ст., коли тема моління і прохання про
золотінням. На поверхні іконки темні плями, заступництво посилюється, зображення Бого-
які залишилися після її перебування у пожежі. матері у молінні стають поширеними в усіх ви-
Зворотній бік добре відшліфований . дах християнського мистецтва (див.: Овчарова
2004, с. 30—34, илл. 6—18).
Вважають, що епітет Агіосорітисса походить
. Я вдячна доктору історичних наук Альбіні Олек-
сандрівні Мединцевій і провідному науковому від назви каплиці Агіа Сорос (Αγία ∑opόs) —
співробітнику ІА РАН, д. і. н. Наталії Вікторівні святої Раки (гробниці Богородиці, перенесеної
Жиліній за надану інформацію і якісне фото. з Єрусалиму) при Халкопратійському храмі
Архипова, Є. І. Візантійська кам’яна іконка Богоматері Агіосорітисси з давньоруського Вщижа
Рис. 3. Богоматір Агіосорітисса:

1 — ХІ ст., стеатит, Лувр, Париж;
2 — ХІІ ст., геліотроп або яшма,
колекція Дамбартон Окс у Ва-
шингтоні
Богородиці в Константинополі. Оскільки цей праворуч. Збережені поодинокі зображення Бо-

епітет пов’язаний саме з назвою капели, а не гоматері у цьому іконографічному типі, які не є
з церквою, В. Зайбт запропонував відмовити- складовою Деісусу, датують не раніше за ХІ ст.
ся від епітету «Халкопратійська» (Seibt 1987, У мистецтві цей тип набуває поширення у ХІІ—
s. 36), якій використовували для цього типу XV ст. (Nersessian 1960, p. 78—83, figs. 2, 3, 6, 13,
деякий час Н. П. Кондаков та інші (Кондаков Ross 1962, p. 101—102, nos. 122, 123; Пуцко 1975,
1915, с. 294—315). с. 345—362; Банк 1978, рис. 113, 114; Kalavrezou-
Напис Агіосорітисса, згодом виправлений на Maxeiner 1985, p. 170—171; pl. 45, no. 82; Durand
Махеріотисса (Махеріорітисса), є на іконі з мо- et al. 1992, p. 272, no. 177; Papanikola-Bakirtzi
настиря Махерас на Кипрі (рис. 2), яку датують 2002, p. 514, no. 704). На Русі йому відповідає
кінцем VIII—IX або другою половиною ХІ ст. одна з найдавніших ікон «Богоматері Боголюб-
(Sophocleus 2014, p. 140—141, fig. 9.8), та на од- ської», яку датують ХІІ—ХІІІ ст. Деякі дослідни-
ній з п’яти шанованих Богородничних ікон — ки пов’язують поширення іконографії Агіосорі-
синайській іконі кінця ХІ — початку ХІІ ст. тисси на Русі з культом Богоматері Десятинної
(Weitzmann 1976, pl. 36). На монетах і печат- та формуванням культу Покрова (Пуцко 1975,
ках візантійських імператорів, де зображення с. 345—362; 1982, с. 355—371; 1988, с. 209—225;
Богоматері у різних іконографічних типах най- літ. див.: Стерлигова 2002, с. 187).
важливіших чудотворних ікон з’являються вже Т. В. Ніколаєва попередньо датувала іконку
з VI ст. і зустрічаються найчастіше, найраніші з Вщижа ХІІ ст. (Николаева 1983, с. 59) і вважа-
зразки використання назви Агіосорітисса відо- ла, що вона є твором давньоруського майстра.
мі тільки на зображеннях Богородиці на пов- Але професійне виконання різьблення, добре
ний зріст на печатках з другої половини ХІ ст модельований м’який овал обличчя, золотіння
(Laurent 1963, no. 1431) і монетах комнінівсько- і розпис, мальований, а не вирізьблений на-
го періоду (Bertelé 1958, p. 233—234). Відомий пис, вузька, зі скосом до тла рамка і товщина
випадок, коли її зображення в цьому іконогра- пластини, менша за 1 см (Kalavrezou-Maxeiner
фічному типі на печатці ХІІ—ХІІІ ст. має назву 1985, p. 27), свідчать про візантійське поход-
Одигітрія (Schlumberger 1884, p. 546, no. 7). ження іконки.
Зображення Богоматері у позі моління у типі Сліди золотіння і розпису зустрічаються на
Агіосорітисса відомі як у повороті ліворуч, так і візантійських іконках зі стеатиту та іншого
Рис. 4. Іоанн Хреститель. Стеатит. Друга

половина — кінець ХІІ ст. Київ, розкопки
Я. Є. Боровського, 1988 р. Музей історії міста
Києва: а — загальний вигляд; б — фрагмент
зі слідами мальованого напису
каменю найрізноманітнішої якості. Як тепер іконографії, цей образок відноситься до рубе-

доведено, золотіння і поліхромний розпис на жу ХІІІ—XIV ст. (Пуцко 2003, с. 151). Після-
мініатюрних витворах зі слонової кістки та ін- монгольським часом, кінцем XIII — початком
ших мінералів, деталях архітектурного різьб- XIV ст., датують і сланцеву іконку св. Миколи
леного декору і скульптури мали багатовікову зі слідами позолоти з колекції І. С. Остроухова
традицію. Їх продовжували використовувати і у Третьяковській галереї, походження якої та-
в середньовізантійський період на предметах кож пов’язують з Новгородом (Сидоренко 1995,
особистого благочестя з кості й каменю (Connor с. 202—203, № 97). Але, окрім цих двох образ-
1998). Золото, що мало сакральне значення, ків, інших свідчень існування традиції золотін-
широко застосовувалося в оздобленні храмів ня кам’яних іконок, що походять з Новгороду,
і при виготовленні богослужбових предметів немає.
(Аверинцев 1973, с. 46; Дедюхина 2003, с. 201). Оскільки сліди розпису і золотіння на ікон-
Використання золотіння на давньоруських ках з каменю та кістки зберігаються, зазвичай,
кам’яних іконках домонгольського часу до- фрагментарно і відомі лише на небагатьох ві-
стеменно недоведене. Відома ж за фото двос- зантійських творах, припускають, що до таких
тороння іконка зі св. Іоанном і св. Захарієм із прийомів декору вдавалися лише зрідка. В
слідами золотіння, вочевидь, є візантійською, першу чергу дослідники робили акцент на ес-
зробленою зі стеатиту. До того ж, вона пізні- тетичному значенні золотіння. Вважалося, що
ша, ніж кінець ХІІ ст., яким її датує Т. В. Ні- воно повинно було приховувати неоднорідність
колаєва. Іконка походить з церкви Св. Микити кольору, вкраплення і прожилки на камені і
на Торговій стороні у Новгороді і зберігалася застосовувалося, як правило, дуже стримано на
в новгородському єпархіальному Древлєсхови- творах нижчої якості, або що його нанесли на
щі, але тепер даних про її місцезнаходження ікони зі стеатиту і слонової кістки пізніше часу
немає. За описом іконка — з зеленувато-сірого їх створення у середньовізантійській період
(«попелястого кольору») каменю із золотінням (Вейцман 1971, с. 143; Kalavrezou-Maxeiner
(Николаева 1983, с. 72, табл. 20: 1, № 103), що 1985, p. 31). Однак спеціальні дослідження
відповідає кольору стеатиту і традиції оздоб- розпису і золотіння показали, що, наслідуючи
лення золотом візантійських іконок з каменю і давню традицію, візантійці від самого почат-
кістки. В. Г. Пуцко припускає, що, як і інші нов- ку золотили і розписували вироби зі слонової
городські іконки з елементами палеологівської кістки і стеатиту, оскільки яскраві барвники та
блиск золота, що відповідали їхнім естетичним напис на стеатитовій іконі зі св. Миколою з

уявленням, підкреслювали соціальний статус монастиря св. Катерини на Синаї (Kalavrezou-
і символічне значення таких виробів (Connor Maxeiner 1985, p. 106—107, pl. 10—11, no. 14) і
1998, p. 79—81). Тому розпис і золотіння на приклади поновлення грецьких написів на ві-
іконці з Вщижа, як і на інших творах візантій- зантійських іконах місцевими майстрами (іко-
ського сакрального мистецтва з емалі, слонової на ХІІ ст. з Ермітажу «Розп’яття» і «Положення
кістки, мальованих іконах дозволяють відноси- до гробу» з латинським написом, вирізьбленим
ти її до творів елітарного мистецтва. Констан- поверх ледь помітного грецького, візантійська
тинопольською вважають і стеатитову іконку ікона з Аджарії з написом грузинською (Банк
із зображенням Богоматері Агіосорітисси сере- 1978, с. 92—93; Баддлей, Брюннер, Пятницкий
дини — другої половини ХІ ст. з Лувру (рис. 3: 2000, с. 97, В-75), свідчать, що в тих випадках,
1), на якій також збереглися сліди золотіння чи коли грецькі написи на іконах стиралися (або
розпису (Durand et al. 1992, p. 272, no. 177). були відсутні), їх поновлювали або підписува-
Іконографія та стилістичні ознаки, особли- ли, вирізаючи букви або малюючи золотом, як,
во рельєфні, дугоподібні, окреслені двома за- наприклад, на диптиху слонової кістки Х ст. з
глибленими борозенками так звані трубчасті Ермітажу, напис золотом на якому було зроб-
складки, появу яких у візантійському живо- лено у XV ст. (Вейцман 1971, с. 143).
писі датують другою половиною ХІІ ст., а в Таким чином, іконографія, витончений
різьбленні візантійських камей і стеатитових рельєф, золотіння, розпис і мальований на-
іконок вони з’являються переважно на тво- пис свідчать про візантійське (скоріш за все,
рах кінця ХІІ — початку ХІІІ ст. (Ross 1962, константинопольське) походження іконки Бо-
p. 101—102, nos. 122, 123; Kalavrezou-Maxeiner гоматері Агіосорітисси, що потрапила до неве-
1985, p. 170—171; pls. 45, 52, nos. 80, 104), а та- ликого князівського містечка Київської Русі.
кож умови виявлення дають підстави датувати Судячи з фрагментарності та слідів обпалення,
іконку з Вщижа другою половиною ХІІ — по- вона випала з вжитку під час загибелі Вщижа
чатком ХІІІ ст. у 1238 році.
У Київській Русі зображення Богоматері Переважну більшість візантійських кам’яних
Агіосорітисси відоме на кам’яних іконках кінця іконок було знайдено під час археологічних
ХІІ — першої половини ХІІІ ст. з Шепетівсько- досліджень Києва та центрів великих давньо-
го і Теліженецького городищ в Хмельницькій руських князівств, але, як свідчать знахідки з
обл. та двобічній іконці з Мінська (Николаева Княжої Гори (давньоруській Родень, с. Пекарі
1983, с. 60, 144, № 49, 357, 359, табл. 12: 3; 63: 3; Черкаської обл.), розповсюдження цих елітар-
64: 3; Корзухина, Пескова 2003, с. 97), а також них речей особистого вжитку було ширшим і не
на зворотних стулках рельєфних бронзових обмежувалося великими містами. Візантійські
хрестів-енколпіонів, датованих ХІІ—ХІІІ ст.: іконки, що мандрували зі своїми власниками,
хрести з Княжої Гори і Сахнівки Черкаської потрапляли і до невеликих князівських місте-
обл., церкви Св. Василія у Овручі, дитинця у чок (Архипова 2010, с. 289—298, іл. 4, 10—13,
Друцьку, походження яких пов’язують з Киє- 15, 18—22, 25, 26, 29, 39, 40, 43, 45). Прикладом
вом (Пуцко 1982, с. 364; Корзухина, Песко- цього є й знахідка з Вщижа.
ва 2003, с. 98—99, ІІ.4: 1, 2, 4, 8, 9). На думку
В. Г. Пуцка, виготовлення хрестів-енколпіонів
було зумовлене шануванням на Русі образу ЛІТЕРАТУРА
«Богородиці Десятинної» (Пуцко 1982, с. 363— Аверинцев, С. С. 1973. Золото в системе символов
366). Проте відсутність аналогічних зображень ранневизантийской культуры. В: Гращенков, В. Н.
раніше другої половини ХІ — першої половини (ред.). Византия. Южные славяне и древняя Русь.
ХІІ ст. і розповсюдження цього іконографічно- Западная Европа: сборник статей в честь В. Н. Ла-
го типу на Русі лише з другої половини ХІІ ст. зарева. Москва: Наука, с. 43-52.
свідчать, на думку А. О. Пескової, про тісний Архипова, Є. 2010. Культові речі з каменю та кіс-
зв’язок розвитку цього іконографічного типу тки. В: Скрипник, Г. (ред.). Історія декоративного
мистецтва України. 1: Від найдавніших часів до
саме з візантійським середовищем (Корзухина,
пізнього середньовіччя. Київ: ІМФЕ ім. М. Т. Риль-
Пескова 2003, с. 98). Підтверджує це й іконка ського, с. 287-308.
зі Вщижа. Баддлей, О., Брюннер, Э., Пятницкий, Ю. (ред.).
Треба відзначити, що, як і стеатитова ікон- 2000. Синай. Византия, Русь. Православное искус-
ка з Іоанном Хрестителем (рис. 4) із згорілого в ство с 6 до начала 20 века. Каталог выставки.
ХІІІ ст. житла в «місті Володимира» у Києві (Бо- Санкт-Петербург: Государственный Эрмитаж; Фонд
ровский, Архипова 1991, с. 119—126, фото 1), Св. Екатерины.
образок із Вщижа є одним з небагатьох, що збе- Банк, А. В. 1978. Прикладное искусство Визан-
тии IX—XII вв. Очерки. Москва: Наука.
регли також залишки мальованого напису.
Бельтинг, Х. 2002. Образ и культ. История обра-
Написи фарбою (діпінті) на візантійських за до эпохи искусства. Москва: Прогресс-Традиция.
кам’яних іконках збереглися ще гірше, ніж зо- Боровский, Я. Е., Архипова, Е. И. 1991. Новые
лотіння і розпис фарбами, до того ж це питан- произведения мелкой пластики из древнего Киева
ня спеціально не досліджувалося. Мальований (по материалам раскопок). В: Толочко, П. П. (ред.).
Южная Русь и Византия (к XVIII конгрессу визан- Laurent, V. 1963. Le Corpus Des Sceaux de L’empire
тинистов). Киев: Наукова думка, с. 119-131. Byzantin. 5, 2: L’Église. Paris: Centre national de la
Вейцман, К. 1971. Диптих слоновой кости из Эр- recherche scientifique.
митажа, относящийся к кругу императора Романа. Papanikola-Bakirtzi, D. (ed.). 2002. Everyday Life
Византийский временник, 32 (57), с. 142-156. in Byzantium. Byzantine Hours, Works and Days in
Дедюхина, В. С. 2003. Позолота в системе декора- Byzantium. Athens: Hellenic Ministry of Culture.
тивного искусства. Древнерусская скульптура. IV, Ross, M. C. 1962. Catalogue of the Byzantine and
с. 201-208. Early Mediaeval Antiquities in the Dumbarton Oaks
Кондаков, Н. П. 1915. Иконография Богоматери. Collection. I: Metalwork, Ceramics, Glass, Glyptics,
ІІ: Византийская иконография Богоматери. Петрог- Painting. Washington: Dumbarton Oaks Research
рад: ИАН. Library and Collection.
Корзухина, Г. Ф., Пескова, А. А. 2003. Древнерус- Schlumberger, G. 1884. Sigillographie de l’Empire
ские энколпионы. Нагрудные кресты-реликварии Byzantin. Paris: E. Leroux.
ХІ—ХІІІ вв. Санкт-Петербург: Петербургское Восто- Seibt, W. 1987. Die Darstellung der Theotokos
коведение. auf byzantinischen Bleisiegeln, besonders im
Николаева, Т. В. 1983. Древнерусская мелкая 11. Jahrhundert. Studies in Byzantine Sigillography,
пластика из камня. XI—XV вв. Москва: Наука. Ар- 1, S. 35-56.
хеология СССР. Свод археологических источников, Sophocleous, S. 2014. Cypriot Icons before the
Е 1-60. Twelfth Century. In: Stewart, Ch. A., Davis, T. W.,
Овчарова, О. В. 2004. Изобразительное искусство Carr, A. W. (eds.). Cyprus and the balance of empires:
и монастырское богослужение в Византии середины art and archaeology from Justinian I to the Coeur de
ХІ — начала ХІІ веков. Искусство христианского Lion. Boston: American Schools of Oriental Research,
мира, VIII, с. 26-46. p. 135-153. American Schools of Oriental Research, 20;
Пуцко, В. 1975. Икона Богоматери Агиосоритис- Cyprus American Archaeological Research Institute
сы. Зборник Народног Музеjа, VIII, с. 345-362. monograph series, 5.
Пуцко, В. Г. 1982. «Богородица Десятинная» Weitzmann, K. 1976. The Monastery of Saint
и ранняя иконография Покрова. In: Rexhauser, Catherine at Mount Sinai: the Icons. Princeton:
A., Ruffmann, K. H. (eds.) Festschrift für Fairy von Princeton University.
Lilienfeld zum 65. Geburtstag. Erlangen: Institut für
Gesellschaft und Wissenschaft, с. 355-373.
Пуцко, В. Г. 1988. Киевский крест-энколпион с REFERENCES
Княжей Горы. Slavia Antiqua, XXXI, с. 209-225. Averincev, S. S. 1973. Zoloto v sisteme simvolov rannevi-
Пуцко, В. Г. 2003. Новгородская каменная резьба zantijskoj kultury. In: Grashchenkov, V. N. (ed.). Vizantija.
на рубеже ХІІІ—XIV вв.: становление традиции. Нов- Juzhnye slavjane i drevnjaja Rus. Zapadnaja Evropa: sbornik
городский исторический сборник, 9 (19), с. 141-152. statej v chest V. N. Lazareva. Moskva: Nauka, s. 43-52.
Рыбаков, Б. А. 1951. Раскопки во Вщиже в 1948— Arkhypova, Ye. 2010. Kultovi rechi z kamenju ta kistki. In:
1949 гг. Краткие сообщения ИИМК, 38, с. 34-41. Skrypnyk, H. (ed.). Istorija dekorativnogo mistectva Ukrajiny.
Рыбаков, Б. А. 1953. Стольный город Чернигов и 1: Vid najdavnishikh chasiv do piznogo serednovichchja. Kyiv:
IMFE im. M. T. Rilskogo, s. 287-308.
удельный город Вщиж. В: Федоров, Г. Б. (ред.). По
Baddley, O., Bryunner, E., Pyatnitskiy, Yu. (ed.). 2000. Si-
следам древних культур. Древняя Русь. Москва: nay. Vizantiya, Rus. Pravoslavnoye iskusstvo s 6 do nachala
Культурно-просветительская литература, с. 75-120. 20 veka. Katalog vystavki. Sankt-Peterburg: Gosudarstven-
Сидоренко, Г. С. 1995. Прикладное искусство. В: nyy Ermitazh; Fond Sv. Ekateriny.
Брук, Я. В., Иовлева, Л. И. (ред.). Государственная Bank, A. V. 1978. Prikladnoe iskusstvo Vizantii IX—XII vv.
Третьяковская галерея. Каталог собрания. Древ- Ocherki. Moskva: Nauka.
нерусское искусство Х — начала XV века. Москва: Belting, X. 2002. Obraz i kult. Istorija obraza do epoxi
Красная площадь, I, с. 91-166. iskusstva. Moskva: Progress-Tradicija.
Стерлигова, И. А. 2002. Боголюбская икона в Borovskij, Ja. E., Arkhipova, E. I. 1991. Novye proizveden-
ija melkoj plastiki iz drevnego Kieva (po materialam rasko-
ХІІ—ХІІІ вв. В: Лифшиц, Л. И. (ред.). Древнерус- pok). In: Tolochko, P. P. (ed.). Juzhnaja Rus i Vizantija (k
ское искусство: Византия, Русь, Западная Европа: XVIII kongressa vizantinistov). Kiev: Naukova dumka, s. 119-
искусство и культура. Санкт-Петербург: Дмитрий 131.
Буланин, с. 187-204. Vejcman, K. 1971. Diptikh slonovoj kosti iz Ermitazha,
Bertelé, T. 1958. La Vergine aghiosoritissa nella otnosjaschijsja k krugu imperatora Romana. Vizantijskij vre-
numismatica bizantina. Revue des études byzantines, mennik, 32 (57), s. 142-156.
XVI, p. 233-234. Dedjukhina, V. S. 2003. Pozolota v sisteme dekorativnogo
Connor, C. L. 1998. The Color of Ivory: polychromy iskusstva. Drevnerusskaya skulptura, IV: Rossiya i vostochno-
khristianskiy mir. Srednevekovaya plastika, s. 201-208.
on Byzantine ivories. Princeton: Princeton University.
Kondakov, N. P. 1915. Ikonografiya Bogomateri. ІІ: Vizan-
Der Nersessian, S. 1960. Two Images of the Virgin tiyskaya ikonografiya Bogomateri. Petrograd: IAN.
in the Dumbarton Oaks Collection. Dumbarton Oaks Korzukhina, G. F., Peskova, A. A. 2003. Drevnerusskie
Papers, 14, p. 69, 71-86. enkolpiony. Nagrudnye kresty-relikvarii XI—XIII vv. Sankt-
Durand, J., (ed.). 1992. Byzance. L’art byzantin Peterburg: Peterburgskoe Vostokovedenie.
dans les collections publiques françaises, catalogue Nikolaeva, T. V. 1983. Drevnerusskaja melkaja plastika
d’exposition au musée du Louvre. Paris, 3 novembre iz kamnja. XI—XV vv. Moskva: Nauka. Arkheologiya SSSR.
1992 — 1er février 1993. Paris: Réunion des musées Svod arkheologicheskikh istochnikov, E 1-60.
nationaux. Ovcharova, O. V. 2004. Izobrazitelnoe iskusstvo i monasty-
rskoe bogosluzhenie v Vizantii serediny XI — nachala XII ve-
Evans, H. C., Wixom, W. D. (eds.). 1997. The Glory kov. Iskusstvo xristianskogo mira, VIII, s. 26-46.
of Byzantium. Art and Culture of the Middle Byzantine Pucko, V. 1975. Ikona Bogomateri Agiosoritissy. Zbornik
Era AD. 843—1261. New York: The Metropolitan Narodnog Muzeja, VIII, s. 345-362.
Museum of Art. Pucko V. G. 1982. «Bogorodica Desjatinnaja» i rannjaja
Kalavrezou-Maxeiner, I. 1985. Byzantine Icons in ikonografija Pokrova. In: Rexhauser, A., Ruffmann, K. H.
Steatite. Vienna: ÖAW, 1, 2. Byzantina Vindobonesia, 15. (eds.) Festschrift für Fairy von Lilienfeld zum 65. Geburtstag.
Erlangen: Institut für Gesellschaft und Wissenschaft, s. 355- Ye. I. Arkhypova

373.
Pucko, V. G. 1988. Kievskij krest-enkolpion s Knjazhej
Gory. Slavia Antiqua, XXXI, s. 209-225. BYZANTINE STONE ICON
Pucko, V. G. 2003. Novgorodskaja kamennaja rezba na
rubezhe XIII—XIV vv.: stanovlenie tradicii. Novgorodskij is- OF THE VIRGIN HAGIOSORITISSA
toricheskij sbornik, 9 (19), s. 141-152. FROM VSHCHIZH
Rybakov, B. A. 1953. Stolnyj gorod Chernigov i udelnyj
gorod Vschizh. In: Fedorov, G. B. (ed.). Po sledam drevnikh The fragment of stone icon with the image of Vir-
kultur. Drevnjaja Rus. Moskva: Kulturno-prosvetitelskaia lit- gin, outstretching her arms in prayer, has been found
eratura, s. 75-120. in 1949 during the excavations of B. A. Rybakov on
Sidorenko, G. S. 1995. Prikladnoe iskusstvo. In: Bruk,
the site of Vshchizh, the small city of Chernigov prin-
Ya. V., Iovleva, L. I. (eds.). Gosudarstvennaja Tretjakovskaja
galereja. Katalog sobranija. Drevnerusskoe iskusstvo X — cipality. After the invasion of Batu Khan in 1238 it
nachala XV veka. Moskva: Krasnaja ploschad, I, s. 91-166. was destroyed and depopulated until the 16th century.
Sterligova, I. A. 2002. Bogoljubskaja ikona v XII—XIII vv. T. V. Nikolaeva included the icon into the catalog of
In: Lifshits, L. I. (ed.). Drevnerusskoe iskusstvo: Vizantija, Rus stone icons as local craftsman’s production of 12th
Rus, Zapadnaja Evropa: iskusstvo i kultura. Sankt-Peter- (?) century, exquisitely made and preserved the paint-
burg: Dmitrij Bulanin, s. 187-204. ing. The icon has been reproduced on the poor-quality
Bertelé, T. 1958. La Vergine aghiosoritissa nella numis- black and white photography and for a long time did not
matica bizantina. Revue des études byzantines, XVI, p. 233- attract the attention of researchers. The examination
234.
of digital image of the icon showed that T. V. Nikolae-
Connor, C. L. 1998. The Color of Ivory: polychromy on Byz-
antine ivories. Princeton: Princeton University. va opinion was incorrect. The icon preserved not only
Der Nersessian, S. 1960. Two Images of the Virgin in the the painting but also the gilding and Greek letters of
Dumbarton Oaks Collection. Dumbarton Oaks Papers, 14, dipinto representing the monogram of Mother of God.
p. 69, 71-86. Usually the dipinti or their traces preserve very poor-
Durand, J., (ed.). 1992. Byzance. L’art byzantin dans les ly on a stone and bone, especially on the icons which
collections publiques françaises, catalogue d’exposition au have been worn on the breast. The painted inscriptions
musée du Louvre. Paris, 3 novembre 1992 — 1er février 1993. were wiped away and later replaced by carving or re-
Paris: Réunion des musées nationaux. painting. Gilding, painting and dipinti are known on
Evans, H. C., Wixom, W. D. (eds.). 1997. The Glory of By-
the Byzantine stone and bone icons but they have not
zantium. Art and Culture of the Middle Byzantine Era AD.
843—1261. New York: The Metropolitan Museum of Art. been found on the icons made by Rus craftsmen in pre-
Kalavrezou-Maxeiner, I. 1985. Byzantine Icons in Steatite. Mongolian time. The using of all these techniques, fine
Vienna: ÖAW, 1, 2. Byzantina Vindobonesia, 15. relief, thickness of the plate (less than 1 cm) permit to
Laurent, V. 1963. Le Corpus Des Sceaux de L’empire Byz- consider the icon from Vshchizh the work of Byzantine,
antin. 5, 2: L’Église. Paris: Centre national de la recherche probably Constantinople, craftsman. The iconography
scientifique. makes it possible to attribute the image of Virgin to the
Papanikola-Bakirtzi, D. (ed.). 2002. Everyday Life in By- type of Hagiosoritissa, and the style permits to date
zantium. Byzantine Hours, Works and Days in Byzantium. the icon to the second half of 12th — the beginning of
Athens: Hellenic Ministry of Culture.
13th century.
Ross, M. C. 1962. Catalogue of the Byzantine and Early
Mediaeval Antiquities in the Dumbarton Oaks Collection. I:
Metalwork, Ceramics, Glass, Glyptics, Painting. Washington:
Keywords: Byzantine stone icon, gilding, paint-
Dumbarton Oaks Research Library and Collection. ing, dipinto, Virgin Hagiosoritissa, Old Rus, site of
Schlumberger, G. 1884. Sigillographie de l’Empire Byzan- Vshchizh.
tin. Paris: E. Leroux. Одержано 19.08.2019
Seibt, W. 1987. Die Darstellung der Theotokos auf byzan-
tinischen Bleisiegeln, besonders im 11. Jahrhundert. Studies АРХИПОВА Єлизавета Іванівна, доктор історич-
in Byzantine Sigillography, 1, S. 35-56. них наук, заступник директора, Музей історії Деся-
Sophocleous, S. 2014. Cypriot Icons before the Twelfth
тинної церкви, вул. Обсерваторна, 21а, Київ, 04053,
Century. In: Stewart, Ch. A., Davis, T. W., Carr, A. W. (eds.).
Cyprus and the balance of empires: art and archaeology from Україна.
Justinian I to the Coeur de Lion. Boston: American Schools of АRKHYPOVA Yelizaveta I., Doctor of Historical
Oriental Research, p. 135-153. American Schools of Oriental Sciences, Research Director, Museum of the History
Research, 20; Cyprus American Archaeological Research In- of Desyatinna Church, Observatorna str., 21а, Kyiv,
stitute monograph series, 5. 04053, Ukraine.
Weitzmann, K. 1976. The Monastery of Saint Catherine at ORCID: 0000-0003-4319-0097;
Mount Sinai: the Icons. Princeton: Princeton University. e-mail: lizarhip@gmail.com.
УДК 904.23(477.75)“12” DOI: 10.37445/adiu.2020.02.29
І. А. Готун, М. О. Гунь
Скляні прикраси з поселення

Ходосівка-Рославське
(за матеріалами 2007—2011 рр.)
Опрацювання матеріалів, отриманих за перші «Археологии Украинской СССР», де йшлось не

п’ять років розкопок селища давньоруської і мон- лише про притаманність цих прикрас населен-
гольсько-литовської доби в урочищі Рославське на ню неукріплених осередків, а й, навпаки, про
околиці с. Ходосівка у південних передмістях Києва
їхню масовість на означених пунктах (Беляева
дозволяє характеризувати певні особливості ма-
теріальної та деяких елементів духовної культури 1986, с. 403). Останнім часом такі думки оди-
досліджуваного соціально-економічного феномену. ничні, прикладом чого слугують твердження
Робота присвячена зібраному за означений період про скляні браслети як типову міську прикра-
комплексу скляних прикрас населення пам’ятки. су, наявність якої у матеріальній культурі того
Основна увага зосереджена на браслетах, кількість чи іншого пункту — один із найважливіших
яких на одиницю відкритої площі перевищує показ- показників, за яким він визначається як місь-
ники низки синхронних міст. Вказана риса пунк- кий, оскільки жителі сіл, зазвичай, їх не вико-
ту на тлі загальноруських тенденцій побутування
цих предметів виступає додатковим аргументом ристовували, і в сільських похованнях ці речі
своєрідності названого осередку. трапляються як виняток (Загорульский 2004,
с. 101), або що й у Візантії, і на Русі скляні брас-
Ключові слова: скляні браслети та намисти- лети виступали предметом міської культури, а
ни, прикраси, поселення Ходосівка-Рославське, дав- найефективніше декоровані зразки могли бути
ньоруський та монгольсько-литовський періоди. пов’язаними із заможним прошарком містян
Завдяки очоленим О. П. Моцею масштабним (Лавыш 2013, с. 172). Показово, що дослідни-
розкопкам неукріплених пунктів півдня Русі, ки селищ на півночі давньоруської держави,
у результаті яких було сформульовано висно- які розпочали роботи над сільською пробле-
вок щодо високого рівня розвитку селищних матикою пізніше, ще на початку тисячоліття
структур середньовічної доби і паритетних від- щодо Суздальського Опілля наголошували,
носин між містами та селами в означений пе- що речовий матеріал з сільських осередків ре-
ріод (Моця 2003, с. 209 та ін.), міркування про гіону підтверджує попереднє спостереження
примітивність матеріальної культури мешкан- М. В. Сєдової про присутність «міських елемен-
ців давньоруських селищ, аж до відсутності в їх тів» у матеріальній культурі суздальської окру-
ньому побуті скляних браслетів, вже перейшли ги, а показником добробуту жителів сільських
до категорії надбань історіографії. Базована на поселень слугують скляні браслети на п’яти
думці Ю. Л. Щапової, яка вважала, що скляних пам’ятках (Макаров, Леонтьев, Шполянский
браслетів настільки багато у містах і так мало в 2004, с. 32). Нині вони теж констатують висо-
селі, що вони визнані специфічно міською при- кий майновий рівень мешканців неукріплених
красою (Щапова 1969, с. 102) точка зору свого пунктів та наявність на останніх речей, які до
часу була розтиражована включно з фундамен- цього вважали власністю лише заможних міс-
тальними виданнями (Кучера 1975, с. 300; Куза тян або взагалі представників суспільної вер-
1985, с. 103; Щапова 1997, с. 86 та ін.) і залиша- хівки (Макаров, Федорина 2008, с. 145; Мака-
лась панівною доволі довго, навіть попри вихід ров, Гайдуков 2013, с. 227, 228 та ін.).
Наведене спостереження викликане тим, що
© І. А. Готун, М. О. Гунь, 2020 до оприлюднення хоча б початкових резуль-
Готун, І. А., Гунь, М. О. Скляні прикраси з поселення Ходосівка-Рославське
татів широкого вивчення сільської тематики руське скловиробництво (Олейников 2001 та

панівною була вже згадана думка щодо місько- ін.), на чому вже акцентовано у фахових робо-
го характеру цих виробів. Вона формувалась за тах (Королева 2016, с. 91, 92).
матеріалами розкопок курганних некрополів Необхідно зауважити, що фрагменти брас-
та укріплених центрів — основних об’єктів летів зустрічаються на різних пам’ятках доволі
досліджень фактично до середини XX ст. Цей нерівномірно. Зокрема, дослідниками наведено
підхід базувався спочатку на фіксації різного число 200 уламків на 100 м2 площі як своєрід-
супровідного інвентарю містянок та селянок у ну «норму» для міського культурного шару,
курганах в’ятичів ХІ—ХІV ст., що навіть при- хоч відхилення від цього показника відзна-
вело до сприйняття браслетів на цвинтарях чені як в один, так і в інший бік: від не більше
сільських поселень як показника наближенос- 100 фрагментів із вивчених 1500 м2 у Пскові до
ті до сусідніх городищ та тісних зв’язків з насе- 11000 у нашаруваннях Ізяславля та більше ніж
ленням останніх (Арциховский 1930, с. 25, 26), 500 уламків із 40 м2 у Серенську (Щапова 1997,
а також на різниці у наборі прикрас небіжчиць с. 86). Останні дані в ході подальших розкопок
з міських та сільських могильників Північно- були відкориговані: 8041 фрагмент з 852 м2
Східної й Північно-Західної Русі, чим було зу- площі, що перевершує кількість зібраних там
мовлено висновок про притаманність браслетів само уламків кераміки (Равдина 1978, с. 76).
населенню міст, а намиста — жителькам се- Траплялась у літературі й інша оцінка насиче-
лищ (Фехнер 1959, с. 150), що вже відзначалось ності шару вказаними виробами: «скляні брас-
у публікаціях з означеної проблематики. лети наряду з керамікою та шиферними пряс-
Іншим аргументом міського характеру на- лицями виступають однією із самих масових
званих прикрас слугував обґрунтований вияв- категорій археологічних знахідок» (Костюке-
леними в Києві слідами виробництва висновок вич 2014, с. 38). Універсальне пояснення такої
Б. О. Рибакова про склоробну справу — репре- кількості цих прикрас в окремих пунктах поки
зентант міського ремесла найбільших князівсь- що відсутнє, та й навряд чи можливе взагалі,
ких центрів і поширення її продукції у малих оскільки наявність знахідок у шарі залежала
містечках та селах у результаті торгівельних від багатьох чинників. Неоднаково вироби по-
операцій (Рыбаков 1948, с. 400). Попри поя- ширені й хронологічно: найдавніші знахідки
ву невдовзі точки зору щодо можливості ви- відносились до другої половини X ст. і нале-
готовлення браслетів, перснів і намистин та- жали імпортним прикрасам, а верхня межа
кож у великих та середніх містах (Соловьева, існування, за найбільш масового побутування
Кропоткин 1953, с. 24), деякі дослідники, в цих речей у XII—XIII ст., засвідчує стійке ви-
числі яких і провідний фахівець з питань се- користання їх у містах, яким вдалось уникну-
редньовічного склоробства Ю. Л. Щапова, за- ти монголо-татарського руйнування і в XIV ст.
лишились прибічниками думки, що найбіль- (Щапова 1969, с. 102; 1997, с. 86), що властиве,
шим виробничим центром Русі тривалий час наприклад, Новгороду, Полоцьку, Смоленську,
був лише Київ, який своєю продукцією цілком Мстиславлю (Арциховский 1949, с. 124, 139,
забезпечував усі землі, і лише згодом, у другій 140; Щапова 1972, с. 113; Королёва 2018, с. 14
половині ХІІ ст., з’явились склоробні майстерні та ін.). Наведені спостереження щодо різно-
й поза його межами, але виключно у крупних го числа названих знахідок справедливі і для
торгівельно-ремісничих осередках (Щапова пам’яток сільського типу. Так, на одному із се-
1968, с. 106, 107; 1972, с. 190, 191). Цей підхід лищ у Дніпровському Надпоріжжі з 540 м2 вив-
мав свої, досить вагомі, причини: виготовлен- ченої площі походило 279 уламків (Козловсь-
ня скла та прикрас із нього саме для столиці кий 1980, с. 79, 88), на Григорівці у Канівському
документують численні випадки фіксації при Подніпров’ї, де розкопано 10000 м2, їх виявлено
розкопках інструментів, тиглів, горен, шмат- 144, ще 95 знайдено у розмиві берега водосхо-
ків скла, виробничого браку (Безбородов 1956а, вищем (Петрашенко 2005, с. 5, 103), на поселен-
с. 68; Богусевич 1954; Килиевич 1981; Ивакин, ні Ліскове у межиріччі Дніпра та пониззя Де-
Степаненко 1985, с. 100; Зоценко, Брайчевська сни з відкритими 13825 м2 площі число таких
1993, с. 93—95; Журухина, Храмченкова 2012, знахідок сягає 373, причому, у окремих житлах
с. 226—228; Журухіна 2015а, с. 53, 54 та ін.). зібрано до 30 уламків вказаних прикрас (Ше-
Принагідно слід згадати про існування альтер- кун, Веремейчик 1999, с. 9, 58; Веремейчик,
нативного підходу О. М. Олейнікова, який по- Шекун 2007), на селищі Кощіївка-8 у Київсь-
лягає в тому, що складність розуміння хімічних кій землі, де вивчена площа позиціонується як
процесів, які відбуваються на різних стадіях 3,2 га, кількість фрагментів скляних браслетів
отримання скла із різноманітних компонен- складає 65 (Лысенко и др. 2012, с. 74, 77; Жу-
тів разом зі стійким бажанням продемонстру- рухина 2013, с. 212—214). При дослідженні ін-
вати існування високих технологій у Давній ших регіонів Русі теж отримано важливі дані:
Русі спричинило досить міцне закріплення в такі прикраси виявлені на низці сільських
історіографії зведеної до абсолюту недостатньо пам’яток у Підмосков’ї (Столярова 2018, с. 161),
аргументованої, за твердженням дослідника, зокрема на поселенні Настасьїно другої поло-
думки про відмінне від інших власне давньо- вини XII — першої половини XV ст. з відкри-
тою площею 3634 м2 фрагментів цих предметів майстрів), як це прийнято в літературі слідом
зафіксовано 17 (Кузина 2004, с. 66). за Ю. Л. Щаповою, водночас дає змогу охарак-
Щодо окремих пунктів дослідники підкрес- теризувати цей бік побутової культури жителів
лювали, що виявлене розкопками число улам- селища.
ків браслетів перевершує відповідні міські Протягом 2007—2011 рр. на поселенні від-
показники. Вказане стосується, наприклад, крито площу 1041 м², з якої отримано 586 улам-
Вищинського замку на Дніпрі на території ків скляних браслетів і 8 намистин . Водночас,
сучасної Гомельської обл., де за приблизно за цей період фрагментів браслетів із кольоро-
150 років функціонування пам’ятки до куль- вих металів виявлено лише 5. Форми скляних
турних нашарувань на площі 2794 м2 потра- браслетів з пам’ятки відповідають виділеним
пив 831 фрагмент цих прикрас (Загорульский фахівцями загальноруським тенденціям. Так,
2004, с. 12, 101). На Малому Городському горо- 66,4 % прикрас гладкі, підокруглі у перерізі
дищі на площі 2000 м2 виявлено 1107 уламків (рис. 1; 2: 1—15, 21—30), 12 % — кручені, зов-
браслетів та 30 намистин (Капустін, Журухіна нішнім виглядом імітують виті вироби з утво-
2016, с. 105—107). Ще виразніше співвідно- ренням у перерізі чотири- або п’ятипелюсткової
шення простежене в Чорнобилі: там на пло- розетки (рис. 3: 1—6, 12—18, 29, 30), 11 % знахі-
щі 236 м2 скляні речі репрезентовані понад док підокруглого перерізу перевиті ниткою глу-
1500 фрагментами браслетів і 120 намистина- хого скла, а ще 9 % дрібно- та середньокручені з
ми (Переверзєв 2016, с. 86, 91), причому, від- тонкими стрижнями завтовшки 5—7 мм (рис. 3:
повідна статистика простежувалась впродовж 7—11, 19, 20, 27, 31, 33), хоч іноді фіксуються
всього періоду досліджень пункту: зі 188 м2 дрібнокручені з діаметром стрижня 10 мм, се-
походило 953 такі знахідки (Переверзєв 2011, ред яких 2 з ниткою, 3 без нитки (рис. 3: 21—23;
с. 480); із їх числа результати опрацювання 4: 2), але масивні браслети, як відзначалось у
394 уламків браслетів обнародувані (Журухіна літературі, були поширені у першій половині
2016). Цікаві матеріали з означеного питання ХІІ ст., тому на поселенні Ходосівка-Рославсь-
отримані і при розкопках розташованого у пів- ке вони трапляються як виняток. Порівняння
денних передмістях Києва поселення Ходосів- отриманих матеріалів з результатами розкопок
ка-Рославське, яке існувало впродовж давньо- сусідніх пунктів дозволяє констатувати, що на
руського та монгольсько-литовського періодів. селищі Софіївська Борщагівка серед знахідок
Із першого ж сезону робіт розміщений на не- першої половини ХІІ ст. кількість масивних
значних розмірів підвищенні серед широкої за- дрібнокручених браслетів відчутно переважає
плави Дніпра означений пункт привернув ува- число виробів з тонкими стрижнями. Саме
гу несподівано високим рівнем матеріальної цю тенденцію відзначили фахівці й на інших
культури мешканців (Готун 2008), що з розгор- пам’ятках Русі: у нашаруваннях, наприклад,
танням розкопок доводилось констатувати і в Новгорода, куди склоробство прийшло на кіль-
подальшому (Готун 2014; 2017; Готун, Казимір ка десятиліть пізніше, масивні дрібнокручені
2019 та ін.). У зв’язку з наведеним спостережен- браслети траплялись у ранніх шарах, звідки
ням доречно згадати цілком слушне зауважен- були витіснені середньокрученими (псевдови-
ня фахівців стосовно того, чи варто вважати тими), які, в свою чергу, поступилися масовістю
знахідки на селищах престижних речей та ім- гладким (Полубояринова 1963, с. 170—178).
портів індикаторами перебування на них пред- Спостереження за колекцією показують, що
ставників соціальної еліти та їхнього статусу, крім однорідних за складом виробів мешканці
чи розглядати як свідчення відносно високого поселення послуговувались і виготовленими
загального «стандарту споживання», властиво- із різних компонентів (рис. 4). У оздоблених
го сільському населенню в XI—XIII ст., що по ниткою іншого кольору предметів переважа-
требує окремого аналізу (Макаров, Леонтьев, ють короткі, часті витки (рис. 4: 6—11, 20, 27).
Шполянский 2004, с. 32). Та незалежно від ос- Один браслет коричневий, кручений, переви-
таточної відповіді на це питання, одним із по- тий широкою ниткою з видовженими витками,
казників означеної неординарності виступала у розрізі утворює чотирипелюсткову розетку
кількість фрагментів скляних браслетів, зібра- (рис. 4: 10). Як відзначалось, при виготовлен-
них у шарі пам’ятки, особливо у порівнянні зі ні подібних речей нитку прикладали вздовж
статистикою фіксації таких знахідок на тери- стрижня, який після цього кілька разів зви-
торії літописних Білгорода, Вишгорода, Васи- вався відносно осі. Іноді скломаса гладких пе-
лева, що вивчались експедицією впродовж тих ревитих браслетів зберігає ледь помітні сліди
же сезонів (Готун, Сухонос, Казимір 2008, с. 85; кручення. У деяких випадках жовта нитка
2010, с. 95 та ін.). Завершення опрацювання рівномірно патинована з самим браслетом,
колекції за перші п’ять років робіт не дозволяє, іноді вона добре збережена, майже без патини
передусім за браком аналізів хімічного складу, на вкритому останньою виробі. Трапляються
виділяти продукцію репрезентованих у знахід-
ках з поселення певних склоробних шкіл (хоча, . Маючи нагоду, автори висловлюють щиру вдяч-
виходячи з місця розташування пам’ятки, ність О. Журухіній за консультації, надані при
сюди мали б поширюватись вироби київських опрацюванні колекції.
Рис. 1. Фрагменти гладких браслетів з поселення Ходосівка-Рославське
Рис. 2. Браслети з селища: 1—15, 21—30 —

гладкі; 16—20 — рубчасті
Рис. 3. Уламки кручених браслетів з пам’ятки
браслети, де нитка викришена, проте на її іс- них предметів з ниткою кручені з утворенням у
нування вказує тонка борозенка, яка обвиває розрізі багатопелюсткової розетки (рис. 4: 1, 2,
стрижень. Серед знахідок лише 7 синіх та зеле- 15, 17). Пласкоопуклі (4 од.) й рубчасті (5 од.)
Рис. 4. Перевиті ниткою іншого кольору кручені браслети з пункту
складають 1,5 % знахідок. Попри незначну логія виробництва цих прикрас вимагала не-
кількість, останні досить різноманітні і відріз- абияких досвіду та майстерності. Всі браслети
няються технікою виготовлення. Один має чо- виготовлялись у техніці витягування, що вва-
тири неглибокі повздовжні боріздки, що іміту- жається найдавнішим способом обробки скла,
ють ребра (рис. 2: 20), два — по два випуклих який властивий і сучасній склоробній про-
ребра, утворюючи специфічний індивідуаль- мисловості (Энтелис 1982, с. 27). Гарячу скло-
ний переріз (рис. 2: 16, 17). Ще двом виробам масу набирали на тонкий холодний металевий
властива повздовжня ребристість, яка формує стрижень. Іншим, гарячим, стрижнем майстер
у перерізі чотирипелюсткову розетку (рис. 2: витягував джгут із набраного скла, попередньо
18, 19). Один уламок гладкого зеленого брасле- надавши йому відповідної форми. Якщо наби-
та має два сегментоподібні видовжені заглиб- ральні стрижні обертати, утворяться кручені
лення від викришених вставок (рис. 1: 18). джгути. За попередньо заданої рубчастості скло
Спеціалісти простежили, що відмінності у завдяки пластичності витягуватиметься у рів-
формах перерізу стрижня залежали від вправ- номірної товщини джгут з початковою формою
ності ремісників, адже доволі складна техно- перерізу. Відтак, закручений стрижень іміту-
ватиме витий (Энтилис 1982, с. 30, рис. 19). розігріву і витягування ювеліром Райковецько-
Джгут необхідної довжини спеціальними но- го городища паралельно його основній діяль-
жицями обрізали, завершення затискали пін- ності (Щапова 1968, с. 114, 115).
цетом зі сплощеною робочою частиною і зварю- Хімічний склад скла, який допускав виготов-
вали, утворюючи таким чином замок (Энтелис лення із пошкоджених нових прикрас разом зі
1982, с. 36, рис. 24), або защипували, формую- знахідкою тигля зі склоподібною масою та ви-
чи рубець (Журухіна 2015b, с. 227), іноді деко- несеною за межі житлової забудови спорудою з
руючи шов (Щапова 1997, с. 86). високотемпературною піччю на поселенні Ліс-
Аналіз колекції браслетів з поселення Хо- кове дали дослідникам підстави припускати
досівка-Рославське засвідчує, що близько по- можливість ремонту скляних виробів і на цьо
ловини уламків мають цілі або частково збе- му пункті (Веремейчик, Шекун 2007, с. 113).
режені замки. Речі з рубцями не зафіксовані. Але, з урахуванням необхідності оснащення
Місця з’єднання скломаси потовщені, грубі, й досвіду, трудомісткості робіт і наявності на
скло утворює складки, стрижні перед місцем Ходосівці-Рославському лише одного деформо-
спаювання сплощені. Підквадратний переріз ваного оплавленого фрагмента браслета (який,
замків вказує на практику стискання виробів найімовірніше, зазнав дії високих температур
з чотирьох боків для кращого з’єднання завер- за обставин, не пов’язаних з виробництвом) і
шень. відсутності браку, як і жодних інших перекон-
Цікаво, що спроба визначити місце ходосівсь- ливих технологічних слідів, критерії виділен-
кого поселення серед інших осередків за таким ня яких описані в літературі досить детально
критерієм, як форма поширених серед населен- (Столярова 2015), на цьому етапі досліджень
ня скляних браслетів, привела до доволі неочі- немає жодних підстав припускати розвиток на
куваних результатів. Так, порівняння Ходосів- пам’ятці цього ремесла. І хоч в розкопах зібра-
ки-Рославського з Києвом, як найімовірнішим но значну кількість свинцю — невід’ємного
місцем виготовлення вказаних прикрас, інши- компоненту склоробної справи (Готун та ін.
ми селищами середньовічної доби, а саме Ко- 2013, с. 89, 90, рис. 3; Готун 2017, с. 67), аргу-
щіївкою, Григорівкою, Лісковим, Настасьїним, менти щодо склоробства безпосередньо на пун-
а також з Чорнобилем та Городськом — осеред- кті відсутні. У цьому випадку доречною буде
ками, де число названих знахідок, як і на сели- паралель із селищем Григорівка, де шматки
щі в Ходосівці, значно перевершує показники листового свинцю у заповненні однієї з буді-
інших синхронних пунктів, яскраво продемонс- вель дослідники з місцевим виготовленням ви-
трувало, що число гладких браслетів у Ходосів- робів зі скла не пов’язували (Петрашенко 2005,
ці-Рославському помітно переважало кількість с. 106).
різних видів кручених і досягало рекордних У літературі також відзначена можливість
показників (66,4 %) з близьким співвідношен- виробництва браслетів з використанням свин-
ням у Городську та Чорнобилі (відповідно, 65,9 цево-кремнеземних і свинцево-вапняних су
і 63,2 %) і значно меншим (18,7—49 %) — на ре- мішей, які, додаючи глину до складу скла,
шті пунктів за винятком Ліскового з його міні- застосовували при виготовленні поливи (Ща-
мальним значенням у 6 %. Інші типи займають пова 1972, с. 139; Калюк 1988, с. 88—91), що
досить невисокі відсоткові показники на всіх також могло б пояснити причину не найкра-
осередках (табл. 1, 2, рис. 5). щого зовнішнього вигляду значної кількості
Встановлено, що у Київській Русі виго- предметів з Ходосівки-Рославського. Однак,
товляли свинцево-кремнеземне за хімічним за наявності в колекції несподівано високого
складом скло, що плавилося при температурі відсотка полив’яного посуду (що також висту-
600—800 °С і калієво-свинцево-кремнеземне, пає показником високого рівня добробуту меш-
температура плавлення якого 800—1000 °С канців поселення, адже навіть у 1882 р. сотня
(Галибин 2001, с. 82). Для виробництва намис- вкритих, зазвичай тільки зсередини, поливою
та і браслетів використовували обидва типи, виробів коштувала в Опішні 6—8 крб. проти
хоча трикомпонентне скло трапляється знач- 2,5—3 крб. за сотню простих горщиків (Поши-
но частіше (Щапова 1972, с. 126, 127). Фахівці вайло 1993, с. 124)) і досить відчутної кількості
акцентували, що при виготовленні браслетів фрагментів з її краплями, бризками та потьо-
важливо дотримуватись рецептури складових ками, аж до нанесення своєрідних полив’яних
компонентів та температурного режиму, інак- «латок» на місці дрібних отворів, дані щодо її
ше скло не матиме необхідної пластичності при місцевого виготовлення відсутні. Тому, знач-
витягуванні й застиганні (Безбородов 1955, не число уламків браслетів у нашаруваннях
с. 12, 13). Зважаючи на велику кількість зіпсо- ходосівського пункту, слід гадати, викликане
ваних виробів у вивчених майстернях, можна дією інших чинників.
припускати, що склороби не завжди досягали Як і на решті пам’яток доби Київської Русі,
оптимальних умов для виробництва браслетів, переважна більшість скляних виробів з дослід-
хоча брак могли переплавити і використати жуваного селища має діаметр 60 мм з діамет-
повторно. Дослідники висловили думку про ром стрижня 5—7 мм, зрідка наведені показ-
ремонт розбитих прикрас шляхом повторного ники варіюються, становлячи 50—70 мм. Речі
Таблиця 1. Кількісне співвідношення форми браслетів з деяких давньоруських пам’яток
Пункт
Форма
Ходосівка-
Київ Григорівка Ліскове Настасьїно Кощіївка Чорнобиль Городськ
Рославське
Кручені 370 188 165 291 10 46 139 347

Гладкі 396 389 59 21 6 12 249 729
Пласкоопуклі 32 4 7 19 — 3 6 19
Виті 2 — 3 3 1 2 — —
Рубчасті 8 5 3 9 — — — 12
Квадратні — — 1 — — — — —
Трикутні — — 1 7 — 1 — —
Разом 808 586 239 350 17 64 394 1107
Джерела, тут і в табл. 2, 3, на рис. 5—7: Київ — за Ю. Л. Щаповою, Кощіївка 8 і Чорнобиль — за О. Ю. Жу-

рухіною, Григорівка — за В. О. Петрашенко, Городськ — за К. М. Капустіним і О. Ю. Журухіною, Ліскове —
за О. В. Шекуном і О. М. Веремейчик, Настасьїне — за І. М. Кузіною
Таблиця 2. Відсоткове співвідношення форми браслетів з деяких давньоруських пам’яток (див. рис. 5)
Пункт (позиція на рис. 5)

Форма
Ходосівка- Григорівка Настасьїно Кощіївка Чорнобиль Городськ
Київ (1) Ліскове (4)
Рославське (2) (3) (5) (6) (7) (8)
Кручені 45,8 32,1 69,0 83,1 58,8 71,9 35,3 31,3

Гладкі 49,0 66,4 24,7 6,0 35,3 18,7 63,2 65,9
Решта 5,2 1,5 6,3 10,9 5,9 9,4 1,5 2,8
Рис. 5. Відсоткове співвідношення форми браслетів з деяких давньоруських пам’яток (див. табл. 2): 1 —
Київ; 2 — Ходосівка-Рославське; 3 — Григорівка; 4 — Ліскове; 5 — Настасьїно; 6 — Кощіївка; 7 — Чорно-
биль; 8 — Городськ
інших розмірів виготовляли у меншій кількості дитячими. Знахідки діаметром до 40 мм відомі
чи, можливо, за індивідуальним замовленням. по всій території Русі, південного Криму, Сар-
Один гладкий бірюзовий виріб має діаметр кела. Побутують різні версії щодо їхнього при-
40 мм з діаметром стрижня 3 мм (рис. 2: 7). значення: персні на великий палець, скроневі
Браслети малих розмірів прийнято вважати кільця, підвіски світильників. У кельтів скляні
Рис. 6. Кількісне спів-

відношення браслетів з
поселення Ходосівка-Рос-
лавське за забарвленням
кільця входили до складу разків намиста (Кос- кольору і практично відсутні жовті. У Києві ж
тюкевич 2014, с. 43, 44; Королева 2017, с 106). фіолетові посідають друге місце після корич-
Та у поховальних комплексах доби Київської невих, а жовті становлять 5,3 % від загальної
Русі жодного випадку використання мініатюр- кількості (Щапова 1972, с. 110—112). На селищі
них браслетів як скроневих кілець чи у намисті Григорівка відсоток фіолетових знахідок близь-
не зафіксовано. У дитячих похованнях Києва, кий до показників ходосівського поселення,
Дмитрова, Гродно, Саркела, Сугдеї з віком але наявні дані спричинюють певну умовність
померлих 1—7 років наявні скляні браслети порівняльних характеристик: на Григорівці
діаметром 40—60 мм (Столярова 2002, с. 173; не виділені коричневі предмети, у Києві та ще
Доброва 2015, с. 236). Враховуючи, що середній на деяких пунктах — оливкові. Слід гадати,
діаметр цих виробів на поселенні Ходосівка- вони увійшли до статистичних даних у складі
Рославське становив 60 мм, слід зазначити, що інших груп. Відповідно, залишається конста-
такі на дитячій руці не тримались би. тувати своєрідність Ліскового, що відзначено й
Усі браслети з Ходосівки-Рославського виго- авторами публікації матеріалів його розкопок,
товлені із прозорого скла, нитки — із глухого. які вбачали найближчі паралелі пункту серед
За кольорами скляних прикрас переважають матеріалів Любеча (Веремейчик, Шекун 2007,
вироби коричневого забарвлення, що складає с. 207). Варто також додати, що для Новгорода
40 % (234 од.). Немало браслетів жовто-зеле- велика кількість коричневих браслетів харак-
них (оливкових) — 16,2 %, зелених — 14,7 %, терна в часи розквіту ремесла, у ХІІ ст. їх мало,
синіх — 11,6 % та бірюзових — 9,5 % (рис. 6), хоча зелені, бірюзові та фіолетові вироби поши-
які, на відміну від сталого коричневого кольо рені в усіх нашаруваннях рівномірно (Полубо-
ру, включають варіанти відтінків від світлих, яринова 1963, с. 177), а загалом колір скляних
навіть майже прозорих до насичених темних. прикрас залежав від барвників, а саме спо-
Фіолетові (7,2 %) яскраві, темні відтінки від- лук заліза, марганцю, олова, міді (Безбородов
сутні, але саме ці вироби збереглись найгірше. 1956а, с. 79; 1956b, с. 196; Галибин 2001, с. 83).
Знайдено лише один предмет світло-жовтого Показово, що простежена при розкопках однієї
забарвлення, у чотирьох випадках визначити з ділянок Задніпровського посаду Смоленська
колір не вдалось. Серед перевитих жовтою нит- (правобережна територія) повна відсутність
кою — 46 коричневих, 7 зелених, 5 жовто-зе- браслетів коричневого скла, велика кількість
лених (оливкових), 3 синіх, 2 бірюзових. Один синіх, невелика — жовто-зелених та незнач-
дрібнокручений синій браслет перевитий тем- на — жовтих — явище, як відзначали дослід-
но-червоною ниткою (рис. 4: 1), а один гладкий ники, зовсім несхоже на поширення вказаних
синій містить всередині червону нитку. Такі речей у межах лівобережної частини міста, і
виготовляли шляхом послідовного опускання вкрай рідкісне в інших урбаністичних центрах
стрижня в червоне, а потім у синє скло (Полу- Русі, хоч і найближче до київської школи скло-
бояринова 1963, с. 174). робства та прикметне для матеріальної куль-
За кольоровою гамою браслети із селища Хо- тури Мінська, Новогрудка і Волковиська, дала
досівка-Рославське досить близькі до продукції підстави вбачати у вибірці єдину партію това-
київських майстерень (табл. 3, рис. 7). На пер- ру, що надійшов з одного центру, можливо — із
шому місці коричневі, їх 30,2 та 40 % від загаль- Києва (Столярова, Миненко 2014, с. 336, 337).
ної кількості, досить схожі співвідношення між Усі скляні речі патиновані по-різному: тонка
синіми, зеленими, бірюзовими речами. Водно- прозора плівка, яка дозволяє бачити колір, чи
час, на Ходосівці-Рославському майже в чоти- товстий сіро-коричневий, зрідка попелясто-бі-
ри рази рідше трапляються вироби фіолетового лий шар, який дає змогу розрізнити забарвлен-
Таблиця 3. Відсоткове співвідношення кольору браслетів з деяких давньоруських пам’яток (див. рис. 7)
Пункт (позиція на рис. 7)

Колір
Ходосівка-
Київ (1) Григорівка (3) Ліскове (4) Настасьїно (5)
Рославське (2)
Коричневі 30,2 40,0 0,0 17,1 45,5

Фіолетові 27,6 7,2 7,5 12,0 4,5
Сині 13,5 11,6 18,8 12,0 9,1
Зелені 11,9 14,7 6,7 12,3 0,0
Бірюзові 11,5 9,5 5,4 8,9 0,0
Жовто-зелені 0,0 16,2 47,7 29,4 13,7
Жовті 5,3 0,2 2,9 4,9 4,5
Невизначені 0,0 0,6 11,0 3,4 22,7
Рис. 7. Відсоткове співвідношення кольору браслетів з деяких давньоруських пам’яток (див. табл. 3): 1 —
Київ; 2 — Ходосівка-Рославське; 3 — Григорівка; 4 — Ліскове; 5 — Настасьїно
во-кальцієвого «античного» скла, а давньорусь-

кі майстри для синього кольору використовува-
ли мідь (Полубояринова 1963, с. 178).
Окрім браслетів до колекції скляних при-
крас із поселення Ходосівка-Рославське вхо-
дить 8 намистин. Використовуючи прийняті у
фаховій літературі характеристики, в них слід
вбачати 1 кубічну (рис. 8: 1), 1 трикутну у ос-
нові асиметричну скошено-призматичну, чию
форму могла змінити дія високих температур,
сліди впливу яких несе поверхня знахідки
(рис. 8: 2), 1 бочкоподібну (рис. 8: 3), 3 зонних
здвоєних (рис. 8: 4—6), 1 сплощено-підсферич-
ну та 1 підсферичну (рис. 8: 7, 8). Кольори ви-
робів — синій, коричневий, зелений, розміри
варіюються від 4 до 10 мм у діаметрі за висоти
від 3 до 22 мм. Підсферичні та зонні речі дріб-
ні, решта сягає максимальної із названих вели-
чин. Вироби крім світло-коричневої, оздобленої
Рис. 8. Намистини з поселення фестончастим орнаментом із жовтого і темно-
коричневого скла (рис. 8: 3), одноколірні. Вихо-
ня лише при відповідному освітленні. Кілька дячи з основних характеристик, а саме патино-
екземплярів іридовані, що вказує на можливе ваності скла, техніки виготовлення, кольорів та
їхнє виготовлення з імпортних матеріалів, ос- форм намиста, що репрезентує продукцію май-
кільки тонку блискучу плівку, як вважають, стерень Київської Русі (Щапова 1972, с. 88, 89;
мали вироби із забарвленого кобальтом натріє- 1997, с. 85; Журухина 2012, с. 228 та ін.), мож-
на припускати, що всі знахідки з Ходосівки- від одного до десяти браслетів, поєднуючи різ-
Рославського належать до речей вітчизняного ні відтінки та типи (Доброва 2015, с. 235, 236).
виробництва. Враховуючи асортимент виробів Щоправда, металеві прикраси були довговіч-
досліджених у Києві склоробних осередків, що ні, а скло, незважаючи на красу, залишалося
включав найрізноманітніше намисто та бісер крихким та непрактичним, особливо в умовах
(Килиевич 1981), співвідношення на пункті ведення жінкою домашнього господарства, на
кількості браслетів і намистин поки що пояс- що вказує фрагментованість знахідок. На се-
нити складно. лищі Ходосівка-Рославське у 2007—2011 рр.
Огляд матеріалів досліджень неукріплених зафіксовано лише два цілих браслети, спроба
пунктів у найближчих околицях Києва доз- поєднати решту уламків була безрезультатною:
воляє констатувати, що число виявлених при співпали, не утворивши цілої форми, фрагмен-
розкопках фрагментів скляних браслетів за- ти всього трьох виробів.
галом відображає спільні тенденції і значною За спостереженнями дослідників, розви-
мірою залежить від діяльності людей на тій чи ток склоробства фіксується в Києві з ХІ ст., а
іншій території. Так, незначну кількість на- справжньої майстерності та зростання обсягів
званих знахідок на селищі Теремки, а, особли- виробництва ремісники досягли у ХІІ ст., піс-
во — на поселенні у Наводницькій балці, де з ля чого браслети поширились і на сільські осе-
250 м2 площі походив єдиний уламок вказаного редки. Простежується тенденція, що на сели-
виробу (Івакін, Сергєєва 1993, с. 34; Сергєєва, щах ХІ — першої половини ХІІ ст. ці знахідки
Горбаненко 2004, рис. 5; Козюба 2008, с. 138, практично не зустрічаються, а в ХІІ — першій
154) завжди можна пояснити пошкодженням половині ХІІІ ст. їх кількість зростає в рази
культурних нашарувань протягом наступ- (Щапова 1972, с. 25 та ін.). Наприклад, за
них століть, особливо в умовах інтенсивного спостереженнями фахівців, у Турові й Пінсь-
використання території сучасного міста. Те ж ку на роки, які безпосередньо передували та-
саме стосується і поселення у Софіївській Бор- таро-монгольському завоюванню, приходиться
щагівці, де гумусовані шари вибрані не лише найбільша кількість браслетів — 26—30 % від
практично до материка, а й з руйнуванням за- знайдених взагалі, причому їхнє максимальне
повнення мало не всіх крупних об’єктів. Вод- число у передмонгольських шарах відзначали
ночас, інші неординарні речі що в Софіївській непоодинокі дослідники (Щапова 1969, с. 105).
Борщагівці, що на поселенні у Наводницькій Не дивно, що локальний прояв цієї загальної
балці присутні. Відтак, значну кількість улам- закономірності простежений на поселенні Гри-
ків скляних браслетів на селищі Ходосівка- горівка, де уламки браслетів виявлені у шарі та
Рославське пояснює не наближеність до Києва, об’єктах виключно XII—XIII ст. (Петрашенко
адже так було далеко не на всіх пунктах у пе- 2005, с. 100). Із житлово-господарськими комп-
редмістях столиці. лексами, датованими XII — першою половиною
Частину відповіді на означене питання XIII ст., пов’язана й більшість таких знахідок на
можна отримати, порівнюючи хронологію по- поселенні Ліскове, де в об’єктах другої полови-
бутування названих прикрас з періодом ін- ни XI — початку XII ст. зафіксовано лише кіль-
тенсивного освоєння заплавного підвищення в ка фрагментів браслетів, до того ж — візантій-
ур. Рославське у Ходосівці. Загальновідомо, що ського виробництва (Шекун, Веремейчик 1999,
спочатку жителі Русі послуговувались вишука- с. 58). Виготовлені наприкінці XII — у XIII ст.
ними й дорогими виробами візантійських скло- у Києві, на думку Ю. Л. Щапової, браслети ви-
робів, більшість із яких знаходила попит у сере- явлені під час розкопок поселення XII—XIV ст.
довищі населення міст і з об’єктивних причин Монастирщина 5 у Подонні (Гоняный, Кокори-
не потрапляла до сільських споживачів, менше на, Свирина 1993, с. 159). Схожі тенденції про-
залежних від віянь моди і більш обмежених у стежені і для міських осередків. Так, переваж-
купівельних спроможностях. Але з розвитком но на XIII ст. припадає побутування браслетів
місцевого виготовлення таких прикрас ситуа- у Козельську, хоч незначні відкрита площа та
ція зазнала суттєвих змін. Із одного боку — на число зібраних виробів зі скла — 14 уламків
ринку з’явились масові і досить недорогі, на від- браслетів з 8 намистинами і 292 екземплярами
міну від імпортних, вироби. Думка щодо при- дрібного бісеру дещо замалі для широких уза-
йнятної вартості означених предметів вислов- гальнень (Мастыкова 2005, с. 156, 169). Масове
лювалась неодноразово (Рыбаков 1948, с. 397; надходження скляних браслетів до Твері роз-
Каргер 1958, с. 406 та ін.) і обґрунтовувалась почалося з рубежу XII—XIII ст., за уточненими
вона значним числом відповідних знахідок у даними — з останньої чверті XII ст., а періодом
нашаруваннях столиці. Із іншого — сплави ме- найбільшого поширення цих прикрас у назва-
талів імітували коштовності із золота та сріб- ному місті стали, згідно різних джерел, 1311—
ла, а скло розширило кольорову гаму прикрас 1330 рр. або друга половина XIII ст. з виходом
до десятків барв і за короткий час опинилося цих речей із вжитку близько 1385 р. (Дашкова
на піку моди, зумовивши масовий попит на ці (Сафарова) 1997; Лапшин 2009, с. 111; Сафаро-
речі. При вивченні поховальних пам’яток було ва 2014). Остання чверть XII — перша чверть
зафіксовано, що жінки одночасно могли носити XIII ст. були визначені стосовно поширення
названих виробів у одному з районів Смо- чому виробництву: багато першокласних майс-
ленська (Столярова, Миненко 2014, с. 339). Пе- трів вбито, забрано до Монголії або Золотої
ріодом близько нашестя Батия, а за останніми орди, а частина врятувалась у вцілілих містах
даними — другою половиною чи навіть кінцем Галицько-Волинського князівства чи Північно-
XIII ст. дослідники вважають час випадіння Західної Русі; у значній мірі відбувся «інфор-
уламків скляних браслетів до нашарувань на маційний розрив» між генераціями ремісників,
території Московського Кремля, де верхня межа були втрачені професійні секрети, виробниц-
побутування цих прикрас, на їхню думку, не тво низки галузей припинилося, техніка ре-
виходить далі середини XIV ст. (Феребов 2018, месла стала грубішою і простою (Івакін 1996,
с. 199). Це ілюструє констатовану фахівцями с. 198 та ін.). При характеристиці художнього
необхідність серйозного коригування розпов- ремесла цього періоду відзначалось відчуття
сюджених уявлень про практично одночасне діяльності окремих острівців, що лишились від
припинення близько середини XIII ст. побуту- колись крупних виробничих центрів із вкрай
вання цілої низки категорій і типів предметів, рідкісною появою вишуканих стильних виробів
відомих у якості яскравих індикаторів давньо- серед непримітних і загалом нечисленних
руської культури (Макаров 2003, с. 9). зразків за практично повної відсутності творів
Відтак, слід врахувати факт розквіту життя і високого ювелірного мистецтва (Пуцко 2013,
господарської діяльності на поселенні Ходосів- с. 278). Разом з тим, вчені переконливо довели,
ка-Рославське у ХІІ — першій половині ХІІІ ст., що Київ у 1240 р. був знищений не повністю і
що в часі припало на пік розвитку ремесел і зміни населення та культури не відбулось. Іс-
торгівлі в Київській Русі. Відповідно, вплив на торичний розвиток не був надовго перерваний,
загальну статистику наявного на навколишніх а продовжувався на ґрунті давньоруських тра-
пунктах з ранішім датуванням «безбраслет- дицій, хоча і в нових історичних умовах (Івакін
ного» періоду тут відсутній, а наближеність 1996, с. 249). Але було завдано значного уда-
до столиці надавала жителям пам’ятки пер- ру столичному виробництву, що відобразило і
шочерговий доступ до товарів київського рин- склоробство. У нашаруваннях Києва другої по-
ку. Разом з тим, перший хронологічний етап ловини ХІІІ ст. браслети трапляються все рід-
розвитку селища відноситься до епохи, коли ше і до ХІV ст. зовсім зникають (Щапова 1997,
економічний і культурний поступ спричинив с. 88). Відсутність таких властивих давньорусь-
високі показники добробуту населення і зумо- ким осередкам виробів простежена і стосовно
вив появу у міському середовищі виконаного з селищ, зокрема Комарівки та Озаричів, хоча
дешевших матеріалів і за простішими техноло- на останньому фрагмент названої прикраси
гіями своєрідного убору, що імітував князівсь- був знайдений, щоправда, в умовах двошарової
ко-боярський (Седова 1997, с. 78, 306, табл. 60). пам’ятки поруч з об’єктами давньоруської доби
Паралельно з описаним явищем відчутних (Бєляєва, Кубишев 1995, с. 30, 58).
зрушень зазнали й сільські пам’ятки. Фіксація Але хронологія пункту має і зворотний ас-
на них непоодиноких статусних речей разом з пект: доволі тривалий, нехай і менший у порів-
простеженим при розкопках відчутним зрос- нянні з попереднім період (хоча остаточні вис-
танням загального побутового рівня привели новки стосовно часу функціонування пам’ятки
до висновку, що це відображає процес проник- будуть коректними після подальших робіт і
нення елементів міської культури в село (Ра- опрацювання отриманих матеріалів) поселен-
бинович 1988, с. 55) та перетворення певних ня Ходосівка-Рославське, очевидно не поміче-
категорій речей із елітарних у предмети масо- не серед лісів та боліт під час наступу Батия,
вого вжитку, а також становлення однорідної розвивалось і за монгольсько-литовської доби.
матеріальної культури міста й села (Сергеєва Відсутність закритих комплексів та нестра-
1993, с. 150). Вочевидь, відзначена у роботах тифікованість середньовічних нашарувань
Ю. Л. Щапової масовість скляних браслетів на на осередку не дає підстав однозначно судити
київському ринку та торгівля ними не лише в про хронологію побутування тут скляних брас-
столиці, де пропозиція перевершувала попит, а летів. Але в процесі дослідження низки об’єктів
й на пам’ятках сільської округи (Щапова 1972, з матеріалами, зокрема гончарною керамікою,
с. 25), слугує відображенням цих явищ. А зрос- як давньоруського часу, так і монгольсько-ли-
тання обсягів виробництва, можливо, пояснює і товського, стало очевидним, що нижні шари
невисоку якість багатьох знахідок з Ходосівки, споруд, які включали уламки цих прикрас, від-
хоча й фактор щорічного (до зведення захисної носяться до першої половини ХІІІ ст., а фраг-
дамби Конча-Заспа — Плюти) впливу на них менти скляних браслетів опинились поруч ке-
під час дніпровських повеней не самого спри- раміки другої половини ХІІІ ст. у результаті
ятливого середовища навколишніх боліт ігно- подальшого заповнення цих об’єктів мішаним
рувати теж не варто. культурним шаром.
Аналіз економічного й культурного розвитку Дослідники зазначали, що «індивідуальні
Київської Русі дозволив дослідникам констату- особливості… поселення… дозволяють у най-
вати, що найстрашнішого удару монгольська більш яскравій і повній формі змалювати
навала завдала високорозвиненому ремісни- картину реального життя» (Раппопорт 1967,
с. 3). Доволі значна, порівняно з іншими сели- Археологія і давня історія України, 1 (22): Архео-
щами, кількість уламків скляних браслетів на логія: дослідження, експерименти, реконструкції,
одиницю площі залишається однією із суттє- с. 61-90.
Готун, І. А., Сухонос, А. М., Казимір, О. М. 2008.
вих особливостей розташованого у південних
Нове давньоруське селище поблизу Ходосівки. Ар-
передмістях Києва середньовічного селища хеологічні дослідження в Україні 2006—2007 рр.,
Ходосівка-Рославське. І його наближеність до с. 84-86.
столиці та хронологія не можуть слугувати ви- Готун, І. А., Сухонос, А. М., Казимір, О. М. 2010.
черпними поясненнями вказаного явища. А це, Третій сезон дослідження селища Ходосівка-Рос-
в свою чергу, промовисто демонструє, що вся лавське. Археологічні дослідження в Україні 2009 р.,
багатогранність соціально-економічного фено- с. 91-95.
мену середньовічних пам’яток сільського типу Готун, І. А., Грицик, Ю. О., Казимір, О. М., Сухо-
нос, А. М. 2013. Господарство і побут мешканців се-
на нинішньому етапі досліджень все ще зали-
лища Ходосівка-Рославське. Археологія, 4, с. 81-102
шається остаточно не простеженою і означена Готун, І. А., Казимір, О. М. 2019. Середньовічні
категорія археологічної спадщини потребує по- селища київських передмість за результатами робіт
дальших фундаментальних досліджень. останніх сезонів. Археологія і давня історія Украї-
ни, 1 (30), с. 140-171.
Дашкова (Сафарова), И. А. 1997. Стеклянные
ЛІТЕРАТУРА браслеты древней Твери (вопросы хронологии и про-
исхождения). В: Хохлов, А. Н. (ред.). Тверь, Тверская
Арциховский, А. В. 1930. Курганы вятичей. Мос- земля и сопредельные территории в эпоху средневе-
ква: РАНИОН. ковья. Тверь: Старый город, 2, с. 218-225.
Арциховский, А. В. 1949. Раскопки на Славне в Доброва, О. П. 2015. К вопросу о ношении стек-
Новгороде. Материалы и исследования по археоло- лянных браслетов. В: Гайдуков, П. Г. (ред.). Стекло
гии СССР, 11: Материалы и исследования по архео- Восточной Европы с древности до начала ХХ века.
логии древнерусских городов, I, с. 119-151. Санкт-Петербург: Нестор-История, с. 235, 236.
Безбородов, М. А. 1955. Древнерусские стекла Журухина, Е. Ю. 2013. Стеклянные изделия
ХІ—ХІІІ вв., их химический состав и технология древнерусского времени из многослойного поселе-
производства. Химия и химическая технология, 47, ния Кощеевка-8. Сіверщина в історії України, 6,
с. 3-17. с. 112-115.
Безбородов, М. А. 1956a. Древнерусские стекла и Журухіна, О. 2015a. Давньоруське скло на київсь-
огнеупорные изделия (химико-технологическое изу- кому Подолі. Пам’ятки України. Історія та куль-
чение древнерусских стекол и огнеупоров из архео- тура, 5—6 (213—214), с. 50-55.
логических раскопок). Краткие сообщения ИИМК, Журухина, Е. Ю. 2015b. Украшения из стекла:
62, с. 66—83. тенденции и проблемы исследования находок ки-
Безбородов, М. А. 1956b. Стеклоделие в древней евского Подола. В: Гайдуков, П. Г. (ред.). Стекло
Руси. Минск: АН БССР. Восточной Европы с древности до начала ХХ века.
Беляева, С. А. 1986. Селища. В: Баран, В. Д. Санкт-Петербург: Нестор-История, с. 226-234.
(ред.). Археология Украинской ССР в 3-х т. 3: Ран- Журухіна, О. Ю. 2016. Вироби зі скла з розкопок
неславянский и древнерусский периоды. Киев: Нау- давнього Чорнобиля. Археологія і давня історія
кова думка, с. 396-404. України, 3 (20): Дослідження Київського Полісся,
Бєляєва, С. О., Кубишев, А. І. 1995. Поселення с. 147-151.
Дніпровського Лівобережжя X—XV ст. (за ма- Журухина, Е. Ю., Храмченкова, Р. Х. 2012. Стек-
теріалами поселень поблизу сіл Комарвка та Оза- лоделательные мастерские киевского Подола. Фило-
ричі). Київ: Наукова думка. логия и культура, 3 (29), с. 226-233.
Богусевич, В. А. 1954. Мастерские ХІ в. по изго- Загорульский, Э. М. 2004. Вищинский замок
товлению стекла и смальты в Киеве (по материалам XII—XIII вв. Минск: БГУ.
раскопок 1951 г.). Краткие сообщения ИА АН УССР, Зоценко, В. М., Брайчевська, О. А. 1993. Реміс-
3, с. 14-20. ничий осередок XI—XII ст. на Київському Подолі.
Веремейчик, Е. М., Шекун, А. В. 2007. Стеклян- В: Толочко, П. П. (ред.). Стародавній Київ. Архео-
ные браслеты поселения Лесковое. Краткие сообще- логічні дослідження 1984—1089 рр. Київ: Наукова
ния Института археологии, 221, с. 204-215. думка, с. 43-103.
Галибин, В. А. 2001. Состав стекла как археоло- Ивакин, Г. Ю., Степаненко, Л. Я. 1985. Раскопки
гический источник. Санкт-Петербург: Петербург- в северо-западной части Подола в 1980—1982 гг. В:
ское Востоковедение. Толочко, П. П. (ред.). Археологические исследования
Гоняный, М. И., Кокорина, Н. А., Свирина, А. Б. Киева 1978—1983 гг. Киев: Наукова думка, с. 77-
1993. Гончарный комплекс первой половины XIII в. 105.
на поселении Монастырщина-5. Труды ГИМ, 82: Івакін, Г. Ю., Сергєєва, М. С. 1993. Дослідження
Средневековые древности Восточной Европы, с. 143- на житловому масиві Теремки 2 (м. Київ). Археоло-
160. гічні дослідження в Україні 1991 р., с. 33, 34, 145.
Готун, І. А. 2008. Неординарність давньоруського Івакін, Г. Ю. 1996. Історичний розвиток Києва
села на прикладі селища Ходосівка-Рославське. Ар- XIII — середини XVI ст. (історико-топографічні
хеологія, 3, с. 25-34. нариси). Київ.
Готун, І. А. 2014. Виставка археологічних ма- Калюк, А. П. 1988. Об экспорте стеклоделательно-
теріалів «Поселення Ходосівка-Рославське (кінець го ремесла из Киевской земли в середине второй по-
XI—XIV ст.) як показник неординарності серед- ловины XII в. В: Толочко, П. П. (ред.). Чернигов и его
ньовічного села». Археологія, 3, с. 125-134. округа в IX—XIII вв. Киев: Наукова думка, с. 86-92.
Готун, І. А. 2017. Середньовічне селище Ходосів- Капустін, К. М., Журухіна, О. Ю. 2016. Скляні
ка-Рославське (до десятиріччя розкопок пам’ятки). вироби Городська (за матеріалами розкопок 1940—
1950 рр.). Археологія і давня історія України, 1 (18): ров, Н. А. (ред.). Археология Владимиро-Суздальской
Колекції Наукових фондів Інституту археології НАН земли: Материалы научного семинара. Москва, 2,
України. Проблеми та відкриття, с. 104-109. с. 137-146.
Каргер, М. К. 1958. Древний Киев: очерки по ис- Макаров, Н. А., Гайдуков, П. Г. 2013. Печать кня-
тории материальной культуры древнерусского го- зя Михалки Юрьевича из Суздальского Ополья.
рода. Москва; Ленинград: АН СССР, 1. Краткие сообщения Института археологии, 231,
Килиевич, С. Р. 1981. Стеклоделие. В: Толочко, с. 224-231.
П. П. (ред.). Новое в археологии Киева. Киев: Науко- Мастыкова, А. В. 2005. Стеклянные изделия из
ва думка, с. 312-318. раскопок в г. Козельске. В: Нигматуллин, Р. А.,
Козловський, А. О. 1980. Нові дослідження давнь- Прошкин, О. Л., Массалитина, Г. А., Хохлова, Т. М.
оруського поселення в Дніпровському Надпоріжжі. Древний Козельск и его округа. Москва: ИА РАН,
Археологія, 35, с. 79-92. с. 156-172. Труды отдела охранных раскопок ИА
Козюба, В. 2008. Нові археологічні пам’ятки XI— РАН, 4.
XIII ст. найближчої околиці давнього Києва. Архео- Моця, О. П. 2003. Висновки. В: Моця, О. П. (ред.).
логічні студії, 3, с. 135-157. Село Київської Русі (за матеріалами південнорусь-
Королева, Е. П. 2016. Изучение бус и браслетов ких земель). Київ: Шлях, с. 208, 209.
из стекла древнерусского периода: историография Олейников, О. М. 2001. Новгородские стеклянные
проблемы. Вестник Полоцкого государственного браслеты. Новгород и Новгородская земля, 15, с. 98-
университета, серия А, 1, с. 88-96. 117.
Королева, Е. П. 2017. Стеклянные браслеты, брас- Переверзєв, С. В. 2011. Проблеми та перспективи
летообразные височные кольца с территории детин- археологічних досліджень в зоні відчуження. Праці
ца Замковая гора в городе Мстиславль: типология и Науково-дослідного інституту пам’яткоохоронних
технология изготовления. Вестник Полоцкого госу- досліджень, 6, с. 475-482.
дарственного университета, серия А, 9, с. 100-107. Переверзєв, С. В. 2016. Дослідження літописного
Королёва, Е. П. 2018. Стеклянные украшения Чорнобиля. Археологія і давня історія України, 3
X—XIV вв. на территории Могилевского Поднепро- (20): Дослідження Київського Полісся, с. 85-92.
вья: технология изготовления, типология, хроно- Петрашенко, В. А. 2005. Древнерусское село (по
логия. Автореферат диссертации к. и. н. Институт материалам поселений у с. Григоровка). Киев.
истории НАНБ. Полубояринова, М. Д. 1963. Стеклянные брасле-
Костюкевич, А. В. 2014. Новые стеклянные брас- ты древнего Новгорода. Материалы и исследования
леты из коллекции Друцка (по материалам археоло- по археологии СССР, 117: Труды Новгородской архе-
гических раскопок детинца в 2013 г.). Матэрыялы ологической экспедиции, ІІІ: Новые методы в архео-
па археалогіі Беларусі, 25: Вынікі даследавання логии, с. 164-181.
першабытных і сярэдневяковых старажытнасцей Пошивайло, О. 1993. Етнографія українського
Беларусі ў 2011—2012 гадах, с. 38-44. гончарства. Київ: Молодь.
Куза, А. В. 1985. Неукрепленные поселения. В: Пуцко, В. Г. 2013. Русское искусство после траге-
Колчин, Б. А. (ред.). Древняя Русь. Город. Замок. дии 1238—1241 гг. В: Івакін, Г. Ю. (ред.). Слов’яни і
Село. Москва: Наука, с. 96-104. Археология СССР с Русь: археологія та історія. Збірка праць на пошану
древнейших времен до средневековья в 20 т. дійсного члена Національної академії наук України
Кузина, И. Н. 2004. Средневековые изделия из Петра Петровича Толочка з нагоди його 75-річчя.
стекла. Труды Подмосковной экспедиции ИА РАН, 2: Київ: Стародавній світ, с. 272-282.
Средневековое поселение Настасьино, с. 66-68. Рабинович, М. Г. 1988. Очерки материальной
Кучера, М. П. 1975. Селища. В: Довженок, В. Й. культуры русского феодального города. Москва: На-
(ред.). Археологія Української РСР у 3-х т. III: ука.
Ранньослов’янський та давньоруський періоди. Равдина, Т. В. 1978. Стеклянные браслеты Се-
Київ: Наукова думка, с. 295-302. ренска. Краткие сообщения Института археоло-
Лавыш, К. А. 2013. Византийские стеклянные гии, 155, с. 76-79.
браслеты в Западной Руси: отражение византий- Раппопорт, П. А. 1967. О типологии древнерус-
ской моды и прототип для местной продукции. В: ских поселений. Краткие сообщения Института
Івакін, Г. Ю. (ред.). Слов’яни і Русь: археологія та археологии, 110, с. 3-8.
історія. Збірка праць на пошану дійсного члена На- Рыбаков, Б. А. 1948. Ремесло древней Руси. Моск-
ціональної академії наук України Петра Петрови- ва: АН СССР.
ча Толочка з нагоди його 75-річчя. Київ: Стародав- Сафарова, И. А. 2014. Стеклянные изделия
ній світ, с. 164-173. из ранних комплексов раскопа № 14 в Тверском
Лапшин, В. А. 2009. Тверь в XIII—XV вв. (по ма- кремле. Сафарова Ирина Александровна (online).
териалам раскопок 1993—1997 гг.). Санкт-Петер- Режим доступу: http://irina.safarov-tver.ru/index.
бург: СПбГУ. php/stati/stati-po-srednevekovomu-steklu-333/3-
Лысенко, С. Д., Шкляревский, Е. И., Квитницкий, steklyannye-izdeliya-iz-rannikh-kompleksov-raskopa-
М. В., Черновол, Д. К. 2012. Многослойное поселение 14-v-tverskom-kremle (Дата звернення 13 листопада
Кощеевка-8. Киев; Фастов. Материалы Фастовской 2019 р.).
археологической экспедиции, 1 Седова, М. В. 1997. Украшения из меди и спла-
Макаров, Н. А. 2003. Русь в XIII веке: характер вов. В: Колчин, Б. А., Макарова, Т. И. (ред.). Древ-
культурных изменений. В: Макаров, Н. А., Черне- няя Русь. Быт и культура. Москва: Наука, с. 63-78.
цов, А. В. (ред.). Русь в XIII веке: Древности темно- Археология с древнейших времен до средневековья
го времени. Москва: Наука, с. 5-11. в 20 т.
Макаров, Н. А., Леонтьев, А. Е., Шполянский, Сергеєва, М. С. 1993. Формування специфіки по-
С. В. 2004. Средневековое расселение в Суздальском буту міського населення на Русі у IX—XIII ст. В: То-
Ополье. Российская археология, 1, с. 19-34. лочко, П. П. (ред.). Старожитності Південної Русі:
Макаров, Н. А., Федорина, А. Н. 2008. О наход- Матеріали III історико-археологічного семінару
ках энколпионов на суздальских селищах. В: Мака «Чернігів і його округа в IX—XIII ст.» (Чернігів,
15—18 травня 1990 р.). Чернігів: Сіверянська дум- Bezborodov, M. A. 1956b. Steklodeliye v drevney Rusi.
ка, с. 147-151. Minsk: AN BSSR.
Сергєєва, М. С., Горбаненко, С. А. 2004. Нова Belyayeva, S. A. 1986. Selishcha. In: Baran, V. D. (ed.).
пам’ятка давньоруського часу в околицях Києва. Arkheologiya Ukrainskoy SSR v 3-kh t. 3: Ranneslavyanskiy i
drevnerusskiy periody. Kiev: Naukova dumka, s. 396-404.
Матеріали та дослідження з археології східної Ук- Byelyayeva S. O., Kubyshev, A. I. 1995. Poselennya
раїни, 3, с. 280-291. Dniprovs’koho Livoberezhzhya X—XV st. (za materialamy
Соловьева, Г. Ф., Кропоткин, В. В. 1953. К воп- poselen’ poblyzu sil Komarvka ta Ozarychi). Kyiv: Naukova
росу о производстве, распространении и датировке dumka.
стеклянных браслетов Древней Руси. Краткие сооб- Bogusevich, V. A. 1954. Masterskiye ХІ v. po izgotovleniyu
щения ИИМК, ХLІХ, с. 21-25. stekla i smal’ty v Kieve (po materialam raskopok 1951 g.).
Столярова, Е. К. 2002. Предварительные ито- Kratkiye soobshcheniya IA AN USSR, 3, s. 14-20.
ги изучения стеклянных предметов из раскопок в Veremeychik, Ye. M., Shekun, A. V. 2007. Steklyannyye
braslety poseleniya Leskovoye. Kratkiye soobshcheniya Insti-
Дмитровском кремле. Труды Подмосковной экспеди-
tuta arkheologii, 221, s. 204-215.
ции ИА РАН, 1: Археологическое изучение Подмос- Galibin, V. A. 2001. Sostav stekla kak arkheologicheskiy is-
ковья (Дмитров, Мытищи, Тарасовка), с. 173-202. tochnik. Sankt-Peterburg: Peterburgskoye Vostokovedeniye.
Столярова, Е. К. 2015. О признаках местного Gonyanyy, M. I., Kokorina, N. A., Svirina, A. B. 1993. Gon-
производства стекла (на примере Древней Руси). В: charnyy kompleks pervoy poloviny XIII v. na poselenii Monas-
Гайдуков, П. Г. (ред.). Стекло Восточной Европы tyrshchina-5. Trudy GIM, 82: Srednevekovyye drevnosti Vos-
с древности до начала ХХ века. Санкт-Петербург: tochnoy Yevropy, s. 143-160.
Нестор-История, с. 383-390. Hotun, I. A. 2008. Neordynarnist’ davn’orus’koho sela na
Столярова, Е. К. 2018. Стеклянные украшения prykladi selyshcha Khodosivka-Roslavs’ke. Arkheolohiya, 3,
s. 25-34.
средневекового сельского населения Подмосковья Hotun, I. A. 2014. Vystavka arkheolohichnykh materialiv
(по материалам Мякининского археологического «Poselennya Khodosivka-Roslavs’ke (kinets’ XI—XIV st.) yak
комплекса). Археология Подмосковья: Материалы pokaznyk neordynarnosti seredn’ovichnoho sela». Arkheolo-
научного семинара, 14, с. 158-165. hiya, 3, s. 125-134.
Столярова, Е. К., Миненко, В. В. 2014. Стеклян- Hotun, I. A. 2017. Seredn’ovichne selyshche Khodosiv-
ные изделия из правобережной части Смоленска: ka-Roslavs’ke (do desyatyrichchya rozkopok pam’yatky).
происхождение и хронология. В: Ситдиков, А. Г., Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 1 (22): Arkheolohiya:
Макаров, Н. А., Деревянко, А. П. (ред.). Труды IV doslidzhennya, eksperymenty, rekonstruktsiyi, s. 61-90.
Hotun, I. A., Sukhonos, A. M., Kazymir, O. M. 2008. Nove
(XX) Всероссийского археологического съезда в Каза-
davn’orus’ke selyshche poblyzu Khodosivky. Arkheolohichni
ни. Казань: Отечество, III, с. 336-340. doslidzhennya v Ukrayini 2006—2007 r., s. 84-86.
Феребов, А. Н. 2018. Основания датировки стек- Hotun, I. A., Sukhonos, A. M., Kazymir, O. M. 2010. Tretiy
лянных браслетов, найденных на территории Мос- sezon doslidzhennya selyshcha Khodosivka-Roslavs’ke.
ковского Кремля. Археология Подмосковья: Мате- Arkheolohichni doslidzhennya v Ukrayini 2009 r., s. 91-95.
риалы научного семинара, 14, с. 189-200. Hotun, I. A., Hrytsyk, Yu. O., Kazymir, O. M., Sukhonos,
Фехнер, М. В. 1959. К вопросу об экономических A. M. 2013. Hospodarstvo i pobut meshkantsiv selyshcha
связях древнерусской деревни. Труды ГИМ, 33: Очер- Khodosivka-Roslavske. Arkheolohiia, 4, s. 81-102.
ки по истории русской деревни X—XIII вв., с. 149-224. Hotun, I. A., Kazymir, O. M. 2019. Seredn’ovichni selyshcha
kyyivs’kykh peredmist’ za rezul’tatamy robit ostannikh sezoniv.
Шекун, О. В., Веремейчик, О. М. 1999. Давньо Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 1 (30), s. 140-171.
руське поселення Ліскове. Чернігів: Деснянська Dashkova (Safarova), I. A. 1997. Steklyannyye braslety
правда. drevney Tveri (voprosy khronologii i proiskhozhdeniya). In:
Щапова, Ю. Л. 1968. Скляні браслети Київщини. Khokhlov, A. N. (ed.). Tver’, Tverskaya zemlya i sopredel’nyye
Археологія, ХХІ, с. 106-117. territorii v epokhu srednevekov’ya. Tver’: Staryy gorod, 2,
Щапова, Ю. Л. 1969. Стеклянные браслеты и да- s. 218-225.
тирование городского культурного слоя. Советская Dobrova, O. P. 2015. K voprosu o noshenii steklyannykh
археология, 4, с. 102-107. brasletov. In: Gaydukov, P. G. (ed.). Steklo Vostochnoy Yev-
ropy s drevnosti do nachala XX veka. Sankt-Peterburg: Nes-
Щапова, Ю. Л. 1972. Стекло Киевской Руси. Мос-
tor-Istoriya, s. 235, 236.
ква: МГУ. Zhurukhina, Ye. Yu. 2013. Steklyannyye izdeliya
Щапова, Ю. Л. 1997. Украшения из стекла. В: drevnerusskogo vremeni iz mnogosloynogo poseleniya Kosh-
Колчин, Б. А., Макарова, Т. И. (ред.). Древняя Русь. cheyevka-8. Sivershchyna v istoriyi Ukrayiny, 6, s. 112-115.
Быт и культура. Москва: Наука, с. 80-92. Археоло- Zhurukhina, O. 2015a. Davn’orus’ke sklo na kyyivs’komu
гия с древнейших времен до средневековья в 20 т. Podoli. Pam’yatky Ukrayiny. Istoriya ta kul’tura, 5—6 (213—
Энтелис, Ф. С. 1982. Формование и горячее деко- 214), s. 50-55.
рирование стекла. Учебное пособие для специаль- Zhurukhina, Ye. Yu. 2015b. Ukrasheniya iz stekla: ten-
ности 2222. Ленинград: ЛИСИ. dentsii i problemy issledovaniya nakhodok kiyevskogo
Podola. In: Gaydukov, P. G. (ed.). Steklo Vostochnoy Yevropy
s drevnosti do nachala XX veka. Sankt-Peterburg: Nestor-Is-
REFERENCES toriya, s. 226-234.
Zhurukhina, O. Yu. 2016. Vyroby zi skla z rozkopok dav-
Artsikhovskiy, A. V. 1930. Kurgany vyatichey. Moskva: noho Chornobylia. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 3
RANION. (20): Doslidzhennya Kyivs’koho Polissya, s. 147-151.
Artsikhovskiy, A. V. 1949. Raskopki na Slavne v Novgorode. Zhurukhina, Ye. Yu., Khramchenkova, R. Kh. 2012.
Materialy i issledovaniya po arkheologii SSSR, 11: Materialy Steklodelatel’nyye masterskiye kiyevskogo Podola. Filologiya
i issledovaniya po arkheologii drevnerusskikh gorodov, I, i kul’tura, 3 (29), s. 226-233.
s. 119-151. Zagorul’skiy, E. M. 2004. Vishchinskiy zamok XII—XIII vv.
Bezborodov, M. A. 1955. Drevnerusskiye stekla ХІ-ХІІІ vv., Minsk: BGU.
ikh khimicheskiy sostav i tekhnologiya proizvodstva. Khimiya Zotsenko, V. M., Braychevs’ka, O. A. 1993. Remisnychyy
i khimicheskaya tekhnologiya, 47, s. 3-17. oseredok XI—XII st. na Kyivs’komu Podoli. In: Tolochko,
Bezborodov, M. A. 1956a. Drevnerusskiye stekla i ogne- P. P. (ed.). Starodavniy Kyiv. Arkheolohichni doslidzhennya
upornyye izdeliya (khimiko-tekhnologicheskoye izucheniye 1984—1089 rr. Kyiv: Naukova dumka, s. 43-103.
drevnerusskikh stekol i ogneuporov iz arkheologicheskikh Ivakin, G. Yu., Stepanenko, L. Ya. 1985. Raskopki v severo-
raskopok). Kratkiye soobshcheniya IIMK, 62, s. 66-83. zapadnoy chasti Podola v 1980—1982 gg. In: Tolochko, P. P.
(ed.). Arkheologicheskiye issledovaniya Kieva 1978—1983 gg. (ed.). Arkheologiya Vladimiro-Suzdal’skoy zemli: Materialy
Kiev: Naukova dumka, s. 77-105. nauchnogo seminara. Moskva, 2, s. 137-146.
Ivakin, H. Yu. 1996. Istorychnyy rozvytok Kyyeva XIII — Makarov, N. A., Gaydukov, P. G. 2013. Pechat’ knyazya
seredyny XVI st. (istoryko-topohrafichni narysy). Kyiv. Mikhalki Yur’yevicha iz Suzdal’skogo opol’ya. Kratkiye soob-
Ivakin, H. Yu., Serhyeyeva, M. S. 1993. Doslidzhennya shcheniya Instituta arkheologii, 231, s. 224-231.
na zhytlovomu masyvi Teremky-2 (m. Kyiv). Arkheolohichni Mastykova, A. V. 2005. Steklyannyye izdeliya iz raskopok
doslidzhennya Ukrayini 1991 r., s. 33, 34, 145. v g. Kozel’ske. In: Nigmatullin, R. A., Proshkin, O. L., Massa
Kalyuk, A. P. 1988. Ob eksporte steklodelatel’nogo remes- litina, G. A., Khokhlova, T. M. Drevniy Kozel’sk i yego okruga.
la iz Kievskoy zemli v seredine vtoroy poloviny XII v. In: Tolo- Moskva: IA RAN, s. 156-172. Trudy otdela okhrannykh rasko-
chko, P. P. (ed.). Chernigov i yego okruga v IX—XIII vv. Kiev: pok IA RAN, 4
Naukova dumka, s. 86—92. Motsya, O. P. 2003. Vysnovky. In: Motsya, O. P. (ed.). Selo
Kapustin, K. M., Zhurukhina, O. Yu. 2016. Skliani vyroby Kyivs’koyi Rusi (za materialamy pivdennorus’kykh zemel’).
Horodska (za materialamy rozkopok 1940—1950 rr.). Arkhe- Kyiv: Shlyakh, s. 208, 209.
olohiia i davnia istoriia Ukrainy, 1 (18): Kolektsii Naukovykh Oleynikov, O. M. 2001. Novgorodskiye steklyannyye bras-
fondiv Instytutu arkheolohii NAN Ukrainy. Problemy ta vid- lety. Novgorod i Novgorodskaya zemlya, 15, s. 98-117.
kryttia, s. 104-109. Pereverzyev, S. V. 2011. Problemy ta perspektyvy arkhe-
Karger, M. K. 1958. Drevniy Kiev: ocherki po istorii olohichnykh doslidzhen’ v zoni vidchuzhennya. Pratsi Nauko
material’noy kul’tury drevnerusskogo goroda. Moskva; Lenin- vo-doslidnoho instytutu pam’yatkookhoronnykh doslidzhen’,
grad: AN SSSR, 1. 6, s. 475-482.
Kiliyevich, S. R. 1981. Steklodeliye. In: Tolochko, P. P. Pereverzyev, S. V. 2016. Doslidzhennya litopysnoho Chor
(ed.). Novoye v arkheologii Kieva. Kiev: Naukova dumka, nobylya. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 3 (20): Dosli
s. 312-318. dzhennya Kyivs’koho Polissya, s. 85-92.
Kozlovs’kyy, A. O. 1980. Novi doslidzhennya davn’orus’koho Petrashenko, V. A. 2005. Drevnerusskoye selo (po materi-
poselennya v Dniprovs’komu Nadporizhzhi. Arkheolohiya, 35, alam poseleniy u s. Grigorovka). Kiev.
s. 79-92. Poluboyarinova, M. D. 1963. Steklyannyye braslety
Kozyuba, V. 2008. Novi arkheolohichni pam’yatky XI—XI- drevnego Novgoroda. Materialy i issledovaniya po arkheologii
II st. nayblyzhchoyi okolytsi davn’oho Kyyeva. Arkheolohichni SSSR, 117: Trudy Novgorodskoy arkheologicheskoy ekspedit-
studiyi, 3, s. 135-157. sii, III: Novyye metody v arkheologii, s. 164-181.
Koroleva, Ye. P. 2016. Izucheniye bus i brasletov iz stekla Poshyvailo, O. 1993. Etnohrafiia ukrainskoho honcharst-
drevnerusskogo periola: istoriografiya problemy. Vestnik Po va. Kyiv: Molod.
lotskogo gosudarstvennogo universiteta, seriya A, 1, s. 88-96. Putsko, V. G. 2013. Russkoye iskusstvo posle tragedii
Koroleva, Ye. P. 2017. Steklyannyye braslety, brasletoo- 1238—1241 gg. In: Ivakin, H. Yu. (ed.). Slov’yany i Rus’:
braznyye visochnyye kol’tsa s territorii detintsa Zamkovaya arkheolohiya ta istoriya. Zbirka prats’ na poshanu diysnoho
gora v gorode Mstislavl’: tipologiya i tekhnologiya izgotov- chlena Natsional’noyi akademiyi nauk Ukrayiny Petra Petro-
leniya. Vestnik Polotskogo gosudarstvennogo universiteta, vycha Tolochka z nahody yoho 75-richchya. Kyiv: Starodavniy
seriya A, 9, s. 100-107. svit, s. 272-282.
Korolova, Ye. P. 2018. Steklyannyye ukrasheniya X— Rabinovich, M. G. 1988. Ocherki material’noy kul’tury
XIV vv. na territorii Mogilevskogo Podneprov’ya: tekhnologiya russkogo feodal’nogo goroda. Moskva: Nauka.
izgotovleniya, tipologiya, khronologiya. Avtoreferat dissertat- Ravdina, T. V. 1978. Steklyannyye braslety Serenska.
sii k. i. n. Institut istorii NANB. Kratkiye soobshcheniya Instituta arkheologii, 155, s. 76-79.
Kostyukevich, A. V. 2014. Novyye steklyannyye braslety iz Rappoport, P. A. 1967. O tipologii drevnerusskikh poseleniy.
kollektsii Drutska (po materialam arkheologicheskikh rasko- Kratkiye soobshcheniya Instituta arkheologii, 110, s. 3-8.
pok detintsa v 2013 g.). Materyjaly pa archiealohii Bielarusi, Rybakov, B. A. 1948. Remeslo drevney Rusi. Moskva: AN
25: Vyniki dasliedavannia pieršabytnych i siarednieviakovych SSSR.
staražytnasciej Bielarusi ŭ 2011—2012 hadach, s. 38-44. Safarova, I. A. 2014. Steklyannyye izdeliya iz rannikh
Kuza, A. V. 1985. Neukreplennyye poseleniya. In: Kolchin, kompleksov raskopa № 14 v Tverskom kremle. Safarova
B. A. (ed.). Drevnyaya Rus’. Gorod. Zamok. Selo. Moskva: Irina Aleksandrovna (online). Rezhym dostupu: http://irina.
Nauka, s. 96-104. Arkheologiya SSSR s drevneyshikh vremen safarov-tver.ru/index.php/stati/stati-po-srednevekovomu-
do srednevekov’ya v 20 t. steklu-333/3-steklyannye-izdeliya-iz-rannikh-kompleksov-
Kuzina, I. N. 2004. Srednevekovyye izdeliya iz stekla. raskopa-14-v-tverskom-kremle (Data zvernennya 13 lysto-
Trudy Podmoskovnoy ekspeditsii IA RAN, 2: Srednevekovoye pada 2019 r.).
poseleniye Nastas’ino, s. 66-68. Sedova, M. V. 1997. Ukrasheniya iz medi i splavov. In:
Kuchera, M. P. 1975. Selyshcha. In: Dovzhenok, V. Y. Kolchin, B. A., Makarova, T. I. (ed.). Drevnyaya Rus’. Byt i
(ed.). Arkheolohiya Ukrayins’koyi RSR u 3-kh t. III: kul’tura. Moskva: Nauka, s. 63-78. Arkheologiya s drevney-
Rann’oslov’yans’kyy ta davn’orus’kyy periody. Kyiv: Naukova shikh vremen do srednevekov’ya v 20 t.
dumka, s. 295-302. Serheyeva, M. S. 1993. Formuvannya spetsyfiky pobutu
Lavysh, K. A. 2013. Vizantiyskiye steklyannyye braslety v mis’koho naselennya na Rusi u IX—XIII st. In: Tolochko,
Zapadnoy Rusi: otrazheniye vizantiyskoy mody i prototip dlya P. P. (ed.). Starozhytnosti Pivdennoyi Rusi: Materialy III isto-
mestnoy produktsii. In: Ivakin, H. Yu. (ed.). Slov’yany i Rus’: ryko-arkheolohichnoho seminaru «Chernihiv i yoho okruha v
arkheolohiya ta istoriya. Zbirka prats’ na poshanu diysnoho IX—XIII st.» (Chernihiv, 15—18 travnya 1990 r.). Chernihiv:
chlena Natsional’noyi akademiyi nauk Ukrayiny Petra Petro- Siveryans’ka dumka, s. 147-151.
vycha Tolochka z nahody yoho 75-richchya. Kyiv: Starodavniy Serhieieva, M. S., Horbanenko, S. A. 2004. Nova pam’iatka
svit, s. 164-173. davnoruskoho chasu v okolytsiakh Kyieva. Materialy ta
Lapshin, V. A. 2009. Tver’ v XIII—XV vv. (po materialam doslidzhennia z arkheolohii skhidnoi Ukrainy, 3, s. 280-291.
raskopok 1993—1997 gg. ). Sankt-Peterburg: SPbGU. Solov’yeva, G. F., Kropotkin, V. V. 1953. K voprosu o proiz-
Lysenko, S. D., Shklyarevskiy Ye. I., Kvitnitskiy, M. V., vodstve, rasprostranenii i datirovke steklyannykh brasletov
Chernovol, D. K. 2012. Mnogosloynoye poseleniye Koshcheyev- Drevney Rusi. Kratkiye soobshcheniya IIMK, ХLІХ, s. 21-25.
ka-8. Kiev; Fastov. Materialy Fastovskoy arkheologicheskoy Stolyarova, Ye. K. 2002. Predvaritel’nyye itogi izucheniya
ekspeditsii, 1. steklyannykh predmetov iz raskopok v Dmitrovskom krem-
Makarov, N. A. 2003. Rus’ v XIII veke: kharakter le. Trudy Podmoskovnoy ekspeditsii IA RAN, 1: Arkheolog-
kul’turnykh izmeneniy. In: Makarov, N. A., Chernetsov, A. V. icheskoye izucheniye Podmoskov’ya (Dmitrov, Mytishchi,
(ed.). Rus’ v XIII veke: Drevnosti temnogo vremeni. Moskva: Tarasovka), s. 173-202.
Nauka, s. 5-11. Stolyarova, Ye. K. 2015. O priznakakh mestnogo proizvod-
Makarov, N. A., Leont’yev, A. Ye., Shpolyanskiy, S. V. stva stekla (na primere Drevney Rusi). In: Gaydukov, P. G.
2004. Srednevekovoye rasseleniye v Suzdal’skom Opol’ye. (ed.). Steklo Vostochnoy Yevropy s drevnosti do nachala XX ve-
Rossiyskaya arkheologiya, 1, s. 19-34. ka. Sankt-Peterburg: Nestor-Istoriya, s. 383-390.
Makarov, N. A., Fedorina, A. N. 2008. O nakhodkakh Stolyarova, Ye. K. 2018. Steklyannyye ukrasheniya sredn-
enkolpionov na suzdal’skikh selishchakh. In: Makarov, N. A. evekovogo sel’skogo naseleniya Podmoskov’ya (po materialam
Myakininskogo arkheologicheskogo kompleksa). Arkheologi- At the same time, at some points, the number of the
ya Podmoskov’ya: Materialy nauchnogo seminara, 14, s. 158- said findings per area unit exceeds even the figures
165. from capitals and it is not always possible to find an
Stolyarova, Ye. K., Minenko, V. V. 2014. Steklyannyye explanation for this phenomenon.
izdeliya iz pravoberezhnoy chasti Smolenska: proiskhozh-
deniye i khronologiya. In: Sitdikov, A. G., Makarov, N. A.,
Khodosivka-Roslavske settlement in the southern
Derevyanko, A. P. (ed.). Trudy IV (XX) Vserossiyskogo arkheo- suburbs of the capital is one of the archeological sites
logicheskogo s”yezda v Kazani. Kazan’: Otechestvo, III, s. 336- where the number of fragments of these garnishes is
340. much higher than other items. The settlement was
Ferebov, A. N. 2018. Osnovaniya datirovki steklyannykh opened by the Northern Expedition of the Institute
brasletov, naydennykh na territorii Moskovskogo Kremlya. of Archeology of the National Academy of Sciences of
Arkheologiya Podmoskov’ya: Materialy nauchnogo seminara, Ukraine in 2007 and is studied annually within the
14, s. 189-200. framework of the relevant scientific planning top-
Fekhner, M. V. 1959. K voprosu ob ekonomicheskikh ics. From the first season of excavations, the location
svyazyakh drevnerusskoy derevni. Trudy GIM, 33: Ocherki
po istorii russkoy derevni X—XIII vv., s. 149-224.
has attracted the attention with a rather high level of
Shekun, O. V., Veremeychyk, O. M. 1999. Davn’orus’ke material culture of its population (precious garnishes,
poselennya Liskove. Chernihiv: Desnyans’ka pravda. expensive tableware, weapons, items of military equip-
Shchapova, Yu. L. 1968. Sklyani braslety Kyivshchyny. ment, etc.). For five years of work on the site 1041 m2
Arkheolohiya, ХХІ, s. 106-117. area was opened, which collected 566 fragments of
Shchapova, Yu. L. 1969. Steklyannyye braslety i datirova glass bracelets, although the number of other tradi-
niye gorodskogo kul’turnogo sloya. Sovetskaya arkheologiya, tional glass garnishes, i.e. beads, reaches only 8. It
4, s. 102-107. is noticeable that the named categories of things by
Shchapova, Yu. L. 1972. Steklo Kievskoy Rusi. Moskva: MGU. characteristics correspond to the pieces of work traced
Shchapova, Yu. L. 1997. Ukrasheniya iz stekla. In: Kol
chin, B. A., Makarova, T. I. (ed.). Drevnyaya Rus’. Byt i kul’
at other points in Kyivan Rus. At the same time, the
tura. Moskva: Nauka, s. 80-92. Arkheologiya s drevneyshikh features of the bracelets from the settlement are quite
vremen do srednevekov’ya v 20 t. substantially different from those of the Kyiv pieces of
Entelis, F. S. 1982. Formovaniye i goryacheye dekorirova works, although certain aspects of the high level of de-
niye stekla. Uchebnoye posobiye dlya spetsial’nosti 2222. Le velopment of this point were explained by the inclusion
ningrad: LISI. in the structure of the capital metropolis.
As a result, neither the chronology of the point, the
prosperity of which attributes to the peak of the brace-
I. A. Gotun, M. O. Gun lets making by Old Rus and, first of all, Kyiv craftsmen
(though for quite a long time continues after the end
of glass making in Rus as a result of the Batyi inva-
GLASS ADORNMENTS sion), nor the neighborhood to the capital, nor signifi-
FROM THE HODOSIVKA- cant amount of glazed tableware (the manufacturing
ROSLAVSKE SETTLEMENT technology of which is close to the processes associated
with glass making, but the evidence of local develop-
(discoveries of 2007—2011) ment of this industry in the settlement is lacking) does
Large-scale studies of medieval non-fortified points provide an exhaustive explanation of the causes of the
of Southern Rus conducted mainly during the last said phenomenon.
quarter of XX century within the framework of the Accordingly, at this stage of research, the traced fea-
targeted program developed by O. P. Motsya, demon- ture of the point remains one of its specific features, but
strated quite convincingly the high level of develop- it testifies for the need of further research of both the
ment of Old Russian settlement structures and fully Khodosian settlement and the medieval settlements in
parity relations in the mentioned period between the general, since the excavations of the said category of
cities and their outskirts. Somewhat later, when the sites have potential of revealing so far unknown pages
respective excavations were being deployed, similar of the national Medieval studies.
conclusions were drawn by experts studying the settle-
Keywords: glass bracelets and beads, garnishes,
ments of Northern Rus. One of the components of this
Khodosivka-Roslavske settlement, old Rus and Mongo-
parity is the things in the cultural layers of the settle-
lian-Lithuanian periods.
ments which had been previously considered as the ele-
ments of urban culture, and some even as representing Одержано 17.10.2019
the feudal lifestyles. Glass bracelets were also attrib-
uted to the components of the wealthy town costume: ГОТУН Ігор Анатолійович, кандидат історичних
despite the considerable excavations there were found наук, науковий співробітник, Інститут археології
in rural cemeteries and, because of lack of wide scale НАН України, пр. Героїв Сталінграда, 12, Київ,
excavations on settlement structures, were not found 04210, Україна.
on the latter. The data obtained from the mentioned re- HOTUN Ihor, Candidate of Historical Sciences, Research
searches of the end of XX — beginning of XXI centuries Officer, the Institute of Archaeology NAS of Ukraine,
led to a decisive rejection of this approach and thinking Heroiv Stalingrada ave., 12, Kyiv, 04210, Ukraine.
of the «urban» nature of these garnishes in our time ORCID: 0000-0002-9285-5107;
publications, if at all mentioned, either due to inertia e-mail: ihor_hotun@iananu.org.ua.
or as a tribute to the historiographic tradition. ГУНЬ Мар’яна Олександрівна, старший науко-
Substantially, that before the XII century there вий співробітник, Музей історії Десятинної церкви,
were pieces of work of Byzantine craftsmen in Rus af- вул. Обсерваторна, 21а, Київ, 04053, Україна.
fordable mainly to the representatives of the wealthy GUN Maryana, Senior Research Officer, Museum of
society group. With the proliferation of mass handi- the Desyatinna Church History, Observatorna str.,
works of glass-makers in Kiev and other towns of Rus 21a, Kyiv, 04053, Ukraine.
this category of garnishes found its consumer and in ORCID: 0000-0001-9190-6139;
locations rather remote from where they were made. e-mail: gunmaryana@meta.ua.
УДК 904.25(477.411)“653” DOI: 10.37445/adiu.2020.02.30
О. М. Казимір, І. А. Готун
БУЛАВКА Із СОФІЇВСЬКОЇ
БОРЩАГІВКИ
Відкрите у 1956 р. поселення давньоруської та були здійснені у 1995 та 1997 рр. (Моця та ін.
монгольсько-литовської доби в Софіївській Борщагів- 1998; Осадчий, Філюк 1999). Останнім часом, піс-
ці у передмісті Києва, яке у 1990-х рр. кілька сезонів ля масштабних робіт на селищі у 2008—2017 рр.
вивчали під керівництвом О. П. Моці, а з 2008 р. до-
окремого загону Північної експедиції Інституту,
сліджує Північна експедиція Інституту археології
НАНУ, стало одним із найбільших середньовічних се- описаних у повідомленнях до присвячених ре-
лищ Східної Європи за розмірами розкопаної площі. зультатам відповідного сезону щорічників і у
Попри майже повністю знищені культурні нашару- низці окремих статей (Готун 2015; Готун, Ка-
вання пам’ятки, роботами на пункті зафіксовано зимір, Шахрай 2015b; Готун, Горбаненко, Сер-
високий рівень матеріальної та певних елементів гєєва 2016; Готун, Сергєєва, Гунь 2017 та ін.),
духовної культури населення, а до колекції включено обсяги відкритої на пункті площі перевершили
низку речей нечисленних або взагалі одиничних на відповідні показники таких відомих осередків,
землях півдня Русі. У публікації проаналізовано одну
із таких знахідок — виготовлену із кольорового ме- як Автуничі, Ліскове, Григорівка тощо.
талу булавку з орнітоморфним навершям. Акцен- Опрацювання результатів вказаних розко-
тується також на проблемі існування кількох ана- пок дозволяє констатувати, що означене се-
логій прикрасі, виявлених поза рамками офіційних лище репрезентує пункт з доволі високим рів-
наукових досліджень. нем розвитку матеріальної та простежених за
Ключові слова: булавка з орнітооморфним матеріальними рештками певних елементів
навершям, Софіївська Борщагівка, середньовіч- духовної культури жителів, причому прояви
на металопластика, селище, костюм, культурні названого рівня зафіксовані і в загальному
зв’язки, Київська Русь. добробуті населення, і в наявності у майже
повністю знищених вибиранням ґрунту куль-
Попри відкриття правобережної частини ба- турних шарах поселення речей, нечисленних
гатошарового селища на р. Нивка (Борщагівка) чи взагалі одиничних на півдні Русі. Прикла-
ще при будівництві Кільцевої дороги у 1956 р. дами останніх слугують піхвоподібна підвіска
(Кучера и др. 1984, с. 48; Павленко 2007, с. 313) з гостроконечником (Готун, Казимір, Шахрай
з доповненням інформації про існування право- 2015а), незначних розмірів вишуканої роботи
бережних ділянок пункту у 1983 р. (Серов 1983, кільцеподібна застібка з пастовими вставка-
с. 19), детальне вивчення пам’ятки очолюваною ми (Казимір та ін. 2013, с. 200, 202, рис. 2: 4,
О. П. Моцею Дніпровською давньоруською екс- 5), стеатитовий хрестик паломника, який відві-
педицією Інституту археології було розпочате у дав пов’язані із земним життям Спасителя
1992—1993 рр. (Моця, Козюба, Шевцова 1993; священні місця в Палестині (Готун, Казимір
Готун, Петраускас, Шевцова 1997; Готун 2008); 2019b, с. 157, рис. 8: 1), увінчана орнітоморф-
О. П. Моця, вже як науковий консультант, про- ним навершям шпилька для одягу (Казимір та
довжує брати участь у роботах на поселенні до ін. 2018, с. 87, 88, рис. 1) тощо, що в сукупності
наших днів. Із першого ж сезону розкопок пункт з матеріалами сусідніх пам’яток навіть дозво-
привернув увагу низкою цікавих даних (Готун, лило поставити питання про поняття простору
Моця 1993; Моця 1996), нові розкопки на ньому у свідомості сільського люду (Готун, Казимір
© О. М. Казимір, І. А. Готун, 2020 2019а), світосприйняття якого традиційно вва-
Казимір, О. М., Готун, І. А. Булавка із Софіївської Борщагівки
Рис. 1. Булавка з орнітоморфним навершям із роз-

копок у Софіївській Борщагівці
суттю і задумом на софіївсько-борщагівську

знахідку прикраса виявлена К. К. Косцюшко-
Валюжиничем при розкопках Херсонеса і збері-
гається у Національному заповіднику «Херсонес
Таврійський» (рис. 2) . З’єднані ланцюжком ви-
роби шестисантиметрової довжини з голівками
у вигляді пташок з отворами для підвісок та
ланцюжків у крилах і хвостах продатовані XI—
жалось обмеженим днем шляху (Рыбаков 1984, XIII ст. і віднесені до давньоруських (Колесни-
с. 317). Останній із перерахованих речей і при- кова 2006, с. 133, 147, рис. 1: 26; Яшаева и др.
свячена пропонована публікація . 2011, с. 193, 486). Щоправда, автори публікації
Предмет із кольорового металу загальною знахідки наводять надто віддалені аналогії речі,
довжиною близько 10 см репрезентує булавку та про це йтиметься нижче. Дослідники акценту-
з максимальною товщиною стрижня близь- вали на фіксації при розкопках Херсонеса знач-
ко 5 мм, у верхній частині оздоблену трьома ної кількості предметів, пов’язаних з Південною
рельєфними потовщеннями. Річ завершують Прибалтикою, Приільменням, Волго-Окським
три підокруглі пелюстки з отворами, вгорі по- басейном, Прикам’ям, Верхнім Поволжям та
міщено об’ємну фігурку качки зі спрямованою іншими районами Північно-Східної Європи і
назад головою. В отвори вставлені незамкнені пояснювали простежене явище відображенням
кільця із дроту: у верхній — масивне, що мало зв’язків з постачальниками хутра (Колесникова
слугувати тримачем ланцюжка, в бічні — мен- 2006, с. 137, 138). Виявлення описаного виробу
шого діаметру і значно тонші, вочевидь при- разом з іншими предметами з Північно-Східної
значені для кріплення привісок. На ймовірне Європи отримало високу оцінку в середовищі до-
відливання виробу у двобічній формі вказують слідників як показник впливу фінно-угорських
помітні на згаданих потовщеннях залишки народів на культуру середньовічного Херсона та
технологічних швів (рис. 1). Знахідка походи- індикатор тісних міжетнічних контактів задовго
ла із вцілілих на південно-західній периферії до переселення у результаті монголо-татарсько-
селища решток культурних нашарувань (Ка- го нашестя руського населення на Кримський
зимір та ін. 2018, с. 87, 88, рис. 1). півострів (Жилина 2006, с. 151).
За спостереженнями дослідників, булавки Спеціалісти акцентували, що булавки вва-
слугували застібками верхнього одягу, притри- жаються характерною деталлю костюма балтів
муючи краї хустки, плаща, довгої жіночої без- (Tautavičius 1996, p. 226—231), що була сприйня-
рукавки, їх розташовували в області грудей або та і західнофінськими племенами. Особливе по-
плеча, іноді на потилиці, де кріпили ланцюжки ширення цим речам властиве у естів, лівів, воді
до жіночої головної пов’язки чи головного пок- та корели. Слов’яни ними майже не користува-
ривала (Седова 1981, с. 73; 1997, с. 70). Загаль- лись і тому у межах розселення останніх подібні
ний вигляд цих скріплених ланцюжком парних знахідки трапляються вкрай рідко, переважно у
предметів, часто з додатковими привісками, не- суміжних з фінно-уграми та балтами районах. У
одноразово наводився в літературі (Седов 1987, Новгороді вони репрезентовані імпортом з При-
с. 256, 257, табл. VIII: 9, IX: 6 та ін.). Схожа за балтики XI—XII ст., хоч наприкінці XII ст. нов-
. Автори вдячні співробітникам і волонтерам експеди- . На цьому та двох наступних рисунках масштаб не
ції М. Гунь, В. Качуренку, Д. Ковкуну, М. Осипенку зазначений з огляду на його відсутність у джере-
та ін. за допомогу, надану при підготовці публікації. лах запозичення ілюстрацій.
Рис. 2. Виявлені в Херсонесі булавки з орнітоморфним навершям за Т. Ю. Яшаєвою та ін. (фото) і Л. Г. Ко
лєсніковою (прорисовка)
Рис. 3. Булавки: 1, 2 — з голівками у вигляді трьох лопатей; 3—9 — у вигляді півнячих гребінців (за
М. В. Сєдовою); 10 — із зооморфними навершями із вставленим кільцем; 11 — з навершям у вигляді драко-
на (за Л. В. Покровською)
городські майстри почали виготовляти насліду- булавок з двоспіральними голівками і виникнен-

вання прибалтійським зразкам, вочевидь для ня подібних речей з голівками у вигляді трьох
вихідців із означеного регіону. Названі речі по- лопатей, які вважають новгородськими міськи-
бутували в кінці XII ст. — на початку XIII ст. На ми прикрасами, відображало подальший розви-
зміну традиційним виробам з двоспіральною чи ток форми названих предметів. Як зазначалось,
кільцевою рухомою голівками приходять пред- розміри речей становлять 6,5—10,0 см, і серед
мети з голівками із трьох лопатей (рис. 3: 1, 2) них виділяють два варіанти. У одному бічні ло-
та у вигляді півнячого гребеня (рис. 3: 3—9), які паті спіральні, а середня — трикутна, всі вони
проіснували з кінця XII до початку XIV ст. і, як облаштовані отворами для кілець, відлиті за вос-
вважають, призначались для скріплювання час- ковою моделлю та знаходять аналогію у Старій
тин головного убору, можливо, головної хустки Ладозі. В іншому — всі лопаті кільцеподібні
або покривала. Крім Новгорода окремі екземп- зі вставленими кільцями; виготовляли такі в
ляри таких булавок знайдені ще у кількох пун- роз’ємній кам’яній формі. Сировиною для обох
ктах міського та феодально-садибного типу, що варіантів слугували олов’янисті або олов’янисто-
дозволило наполягати на належності костюма з свинцеві бронзи, а також олов’янисто-свинцевий
такими виробами у складі до елементів міської сплав (Седова 1981, с. 75, 76, рис. 26: 2, 8).
культури (Седова 1997, с. 70, 71, 301, табл. 55). Як відзначалось у літературі, подальший роз-
Фахівцями простежено, що спочатку новгород- виток цих виробів маркують булавки з голівка-
ські майстри займались копіюванням довізних ми у формі півнячих гребінців. Їхні розміри —
9—10 см, голівки позолочені, простих обрисів, з Слід гадати, іншим етапом чи іншим напрям-
отвором для кільця, або більш складної форми, ком розвитку булавок з голівкою, яка утримува-
з 3—4 отворами і з гравійованим орнаментом. ла одне чи декілька кілець для ланцюжків та
Відливались вони за восковою моделлю, із оло- привісок стало виготовлення речей, увінчаних
вянисто-свинцевої бронзи або чистої міді (Седо- фігуркою тварини. У речі з Софіївської Борща-
ва 1981, с. 76, 77, рис. 26: 3—7, 11, 12). гівки, як вказано, її репрезентує зображення
Вироби, оскільки фінно-угри протягом всього схожого на качку птаха, але аналіз фахової
середньовіччя зберігали особливості костюма, літератури дозволяє констатувати, що подібні
склали своєрідність новгородського міського фігурки могли уособлювати й інші види.
убору: у нашаруваннях міста речей з трилопа- Зокрема, у колекції старожитностей О. М. По-
тевими голівками зібрано 15 (за іншими дани- ля наявна «невелика бронзова булавка фінсь-
ми — близько 30), зі стилізованими, що нагаду- ко-мерянського типу» (рис. 4: 1). Її верхня час-
ють півнячий гребінь — 19 (Покровская 1995; тина прикрашена рядом поперечних рубчиків,
2003, с. 304, 309). а замість голівки — досить грубо виконана фі-
Варто зауважити, що виділялись також т. зв. гурка півня з розпущеним хвостом, внизу біля
булавки з зооморфними навершями із вставле- тулуба оснащена трьома маленькими вушками
ним кільцем (рис. 3: 10), яких на момент публіка- із вставленими неспаяними тонкими дротяни-
ції відповідної праці було відомо три екземпляри ми кільцями, одне із яких зламане (Мельник
у Новгороді (один — середини XII ст., два — сере- 1893, с. 96, табл. X: 277). Суттєво, що фігурку
дини XIII ст.) і ще один — у Східному Прионежжі. півника несла й аналогічна річ, випадково
Дослідниками акцентовано на наявності означе- знайдена в с. Хотянівка поблизу Вишгорода в
них виробів лише у цих пунктах та висловлено ході господарських робіт, що вже доводилось
припущення, що вони — варіант речей з кільцем відзначати (Казимір та ін. 2018, с. 88).
у кулястій голівці чи булавок з кільцеподібними Цьому ж стилю металообробки, схоже, нале-
рухомими голівками. Водночас зверталась увага жить наступна пам’ятка середньовічної метало-
на срібну булавку із зображенням дракона (рис. 3: пластики. Експонований на виставці до X Архе-
11), обособлену серед масиву описаних виробів ологічного з’їзду у Ризі предмет із Айзкраукле
(Покровская 1998, с. 176, 177, 179, рис. 1: е, 3: а). на Даугаві, що зберігався в Музеї Товариства
Наведені міркування потребують деяких ко- історії і старожитностей трьох Остзейських гу-
ментарів. Насправді такі вироби були поши- берній у Ризі (Katalog 1896, Taf. 18: 30) репре-
рені на значно більшій відносно згаданої вище зентує оздоблену фігуркою тварини вухочистку
території, стосовно чого показова річ з розкопок з кільцями у отворах під навершям (рис. 4: 2).
давньоруського городища біля с. Листвин на Рів- При відчутній різниці у передачі фігурок птахів
ненщині (Чайка 1993, с. 132, 174, рис. 32: 5), і, у попередніх випадках і ссавця у наведено-
наскільки відомо, наведеним прикладом перелік му, манера їх виконання у всіх випадках вба-
подібних знахідок не обмежений. Крім того, як і чається дуже близькою. Однотипною поперед-
у випадку з булавками з кільцеподібними рухо- ній можна вважати і річ, опубліковану в числі
мими голівками, цей вид прикрас має своєрідно- лівонських старожитностей із вказаного пункту
го «двійника», виготовленого, зазвичай, з чорного (Aspélin 1884, с. 379, № 2078). У цьому випадку
металу, що може ілюструвати знахідка зі Старо- вухочистка з одним кільцем із ланцюжком, що
київської гори . (Мовчан та ін. 2001—2002, с. 20, свідчить про її використання як привіски, увін-
48, 85, рис. 21: 2; 28). Ці уточнення дуже побіжні, чана фігуркою коня (рис. 4: 3). Схожі на попе-
як і наступне стосовно срібної булавки з пласким редні вироби з поселення на Менці у Верхньому
драконом у верхній частині. Погоджуючись з та- Подніпров’ї (Штыхов, 1978, с. 70, 71, рис. 28: 10)
ким трактуванням зображення, варто звернути та зі зламаною робочою частиною з Новогруд-
увагу на схожість знахідки з предметами, увін- ка (Гуревич 1981, с. 107, 115, рис. 84: 7; Звяру-
чаними голівками у вигляді півнячих гребенів га, Краўцевіч 1993, с. 452) теж мають отвір для
і підтримати використаний у літературі термін кільця, але оздоблені фігуркою собаки (рис. 4: 4,
щодо таких прикрас «стилізовані голівки», де ху- 5). Дещо відрізняється від попередніх предмет
дожні особливості виробу можна описати в рам- із Полоцька (Штыхов, Климов, Дук 2012, с. 460,
ках чіткого формулювання щодо їх належності 508, рис. 93: 1, фото 4). Собака з його навершя
до певного типу. Серйозніше зауваження сто- виконаний в іншій стильовій манері, а виріб не
сується терміну «булавки із зооморфними навер- має кільця для підвішування, хоча для цього
шями», застосованого до стрижнів зі своєрідним могли використати незаповнений металом про-
«дзьобом» у верхній частині. І викликає його на- стір всередині скрученого в кільце хвоста фігур-
явність знахідок, які можуть претендувати на цю ки або між власне знаряддям та ногами і живо-
назву більш обґрунтовано. том навершя (рис. 4: 6).
Стилістично близькою до предметів описаної
. Маючи нагоду, автори вважають своїм приємним групи здається ще одна виявлена при розкопках
обов’язком висловити вдячність А. О. Козловсько- Херсонеса знахідка (рис. 4: 7). Предмет охарак-
му та В. О. Крижановському за надані консульта- теризований як призначена для скріплюван-
ції щодо знахідок їхньої експедиції. ня верхнього одягу з товстої тканини або хутра
Рис. 4. Пам’ятки металопластики з орнітоморфними та зооморфними навершями: 1 — з колекції О. М. Поля

за К. М. Мельник; 2 — з Музею Товариства історії і старожитностей трьох Остзейських губерній у Ризі за Ка-
талогом виставки до X Археологічного з’їзду; 3 — з Айзкраукле за Дж. Р. Аспеліном; 4 — з поселення на Менці
за Г. В. Штиховим; 5 — з Новогрудка за Я. Г. Зверуго і О. К. Кравцевичем; 6 — з Полоцька за Г. В. Штиховим,
М. В. Климовим і Д. В. Дуком; 7 — стилістично близька до них булавка з Херсонеса за Л. Г. Колєсніковою
прикрашена кінською головою чотиригранна в Подібне шанобливе ставлення до птахів, зок-

перерізі масивна бронзова булавка, що має ана- рема до водоплавних, зрозуміле. Адже у фоль-
логії серед поширених на території Прикам’я клорі багатьох народів орнітоморфний образ
квадратного перерізу бронзових булавок та вухо- використовували божественні сили як варіант
чисток X—XIV ст. з двома кінськими головами їхнього фізичного втілення у світі людей, гуси-
(Колесникова 2006, с. 136, 148, рис. 2: 19а, б), хоч лебеді — транспорт Дажбога-Сонця, медіатор
візуально цей виріб доволі відчутно схожий на життя і смерті, гуска — втілення хаосу, але
булавки, увінчані зооморфними фігурками. водночас творець всесвіту, оскільки вона знес-
Зображення тварин, як відзначали вчені, ла золоте яйце — сонце, а грудочку землі, з якої
виступають своєрідними акумуляторами ма- потім буде створено Землю, часто за велінням
теріальної й духовної культури середньовічних Бога-творця, з дна безмежного океану дістала
племен, які найбільш повно окреслили специфі- качка. Та й загалом ці птахи — символ очисної
ку їхніх культурних особливостей (Рябинин, сили води, хоч вони водночас пов’язані з пере-
1981, с. 6). Фахівцями підкреслено, що одним із вертництвом. Висиджування ними потомства
самих відомих мотивів у давньоруському при- уособлювало продовження життя, а поява на-
кладному мистецтві виступають птахи, що та- весні — оживання природи після зими-смерті
кож властиве і мистецтву Візантії та Близького (Рябинин 1981, с. 55, 58; Рыбаков 1988, с. 587;
Сходу (Лавыш 2010, с. 171). Зображення птахів, Кузнецова 1998, с. 55 и след.; Зыков 2014).
де у багатьох випадках фігурують водоплавні, і Тому привіски-птахи були дуже популярними
найчастіше — качка, у різному стильовому ви- і у фінських племен меря, весь, марі, мурома
конанні притаманні багатьом культурам і на та спорідненого їм фінно-угорського населення
обширній території. Яскравим прикладом слу- Прикам’я і В’ятки, у названих народів качка та
гують виявлені при розкопках тілопального по- гусак і в наші дні слугують об’єктами поклонін-
ховання XI ст. Li(nkuhnen) 8 на західнобалтсь- ня (Колесникова 2006, с. 136 та ін.).
кому могильнику Linkuhnen / Ржевское у межах Наведені матеріали демонструють, що на
сучасної Калінінградської обл. булавки з навер- землях Русі та на суміжних територіях по-
шями у вигляді фігурок качок (Кулаков 2017, бутувала група створених, найімовірніше,
с. 173, рис. 3), булавки з фігурками пташок з неслов’янським населенням або під впливом
Новогрудка (Гуревич 1981, с. 108, 115, рис. 85: останнього стилістично близьких пам’яток се-
10), Поволжя (Калинин, Халиков 1954, с. 116, редньовічної металопластики. Окремі з них пот-
рис. 37), візантійських провінцій (Papanikola- рапляли і на південь Русі, відображаючи еконо-
Bakirtzi 2002, p. 399, no 497a) та ін. Показові й мічні та культурні зв’язки з жителями регіону
відливка навершя-пташки із ювелірної майс- виготовлення й поширення таких речей. Пока-
терні в Ярославлі (Сапрыкина 2014, с. 179, 185, зово, що знахідка, якій присвячено цю роботу,
рис. 3: 226) та навершя у вигляді пташечки з виявлена на сільському поселенні, а не в пункті
Любутського городища (Болдин 2007). передбачуваного перебування представників
іноетнічного населення. Привертає увагу і сам

факт наявності, попри знищення на селищі ос-
новного масиву культурних нашарувань, певної
північно-східної вуалі у матеріальній культурі
описаної пам’ятки: крім охарактеризованої бу-
лавки з нього, як згадано, походять теж одинич-
ні на південноруській території кільцеподібна
застібка і піхвовидна підвіска.
Підготовка цієї роботи крім розгляду суто
академічних питань змушує поставити ще одну
доволі болючу проблему. Пошуки аналогій ви-
явленій на селищі булавці привели до кількох
розглянутих в роботі паралелей зі стилістич-
но схожими вухочистками, і в той же час доз-
волили відзначити наявність трьох набагато
ближчих пам’яток металопластики. Ідеться
про булавки: майже повний аналог — з птахом
з обернутою назад головою, досить схожу — з
птахом (вороном?) з прямо поставленою голо-
вою і дещо більше віддалену — з хижаком, вид
якого визначити важко (рис. 5). Але вони роз-
міщені на ресурсах, пов’язаних із незаконним
обігом археологічних предметів.
І в цьому випадку постає проблема, відношен-
ня до якої в середовищі професійних археологів
сформувалось двояке. Частина фахівців ратує за Рис. 5. Булавки із зооморфними навершями з інтер-
повне ігнорування пов’язаних з цією сферою ма- нет-ресурсів, пов’язаних із обігом рухомих археоло-
теріалів. Їхні аргументи крім етичних міркувань гічних пам’яток (права знахідка у джерелі запози-
базуються на поширенні на сайтах з «викопним чення не масштабована)
антикваріатом» низки підробок, обіг яких часто
перевершує число справді знайдених археологіч- Якщо в одному випадку ми маємо справу з єди-
них артефактів, а також на відсутності гарантії ним у Середньому Подніпров’ї предметом назва-
справжності зазначеної на вказаних ресурсах ного кола старожитностей, то з використанням
хоча б загальної географічної прив’язки, оскільки вказаних матеріалів і більш правдоподібного
остання часто спотворена, у тому числі і для фор- за походженням згаданого вже предмета із Хо-
мування певної «привабливості» тих чи інших те- тянівки потрібно констатувати існування чо-
риторій неофіційного пошуку. В активі названої тирьох виробів з фігурками птахів, простежив-
групи — апелювання до відмови світової науки ши своєрідний культурний імпульс з ареалу
від результатів, отриманих шляхом практикова- побутування цих речей на територію Чернігівсь-
них у нацистських таборах смерті експериментів кого князівства: обидві знахідки із зображен-
над людьми, протести проти надання виставко- нями птахів на вказаних сайтах позиціоновані
вих площ державних музеїв для експонування як виявлені у межах Чернігівської обл., поход-
приватних археологічних зібрань тощо. ження булавки з фігуркою неідентифікованого
Водночас стосовно окресленої проблеми має хижака позначене як Брянська обл., тобто теж
місце й альтернативний підхід, який передбачає назване князівство, та й Хотянівка розташована
проведення виставок приватних колекцій архе- при завершенні шляху вздовж Десни з Черніго-
ологічних матеріалів та випуск їхніх каталогів ва до Києва. Але наскільки коректні ці виснов-
з метою обробки предметів фахівцями з введен- ки за умов відсутності гарантії точної фіксації
ням знахідок до наукового обігу, цитування від- місця походження трьох неофіційних знахідок
повідних сайтів і довідкових видань у наукових пояснювати, схоже, зайве, тим більше, що в обох
публікаціях (Рябцева, Дергачёва 2017, с. 365 та випадках цінність прикраси з софіївсько-борща-
ін.) тощо. Як приклад можна навести тверджен- гівського поселення як історичного джерела за-
ня «не брати до уваги факт існування таких лишається високою.
(виявлених з використанням металодетекторів Відтак, підсумувати викладене можна вже
без офіційних досліджень — Авт.) знахідок… сформульованими вище тезами: описана булав-
для нас є так само недопустимо, як і їх неза- ка репрезентує яскравий витвір середньовічної
конний пошук» та «їх використання допусти- металопластики, слугує показником міжетніч-
ме окремо від достовірної інформації, проте є них зв’язків на Русі, виступає новим аргумен-
обов’язковим» (Мизгін 2019, с. 32). том неординарності досліджуваного поселення
Слід зауважити, що долучення даних зі зга- та разом з іншими матеріалами північно-схід-
даних сайтів дійсно суттєво впливає на оцінку ного походження з цієї пам’ятки характеризує
ролі й місця софіївсько-борщагівської знахідки. її певні особливості.
ЛІТЕРАТУРА Калинин, Н. Ф., Халиков, А. Х. 1954. Итоги ар-

хеологических работ за 1945—1952 гг. Казань: Та-
Болдин, И. В. 2007. Археологические раскопки ткнигоиздат. Труды КФАН СССР, серия историчес-
Любутского городища. Калужский областной крае- кая.
ведческий музей (online). Режим доступу: http://www. Колесникова, Л. Г. 2006. Связи Херсона-Корсуня
kokm.ru/ru/ekspedizii/arxeo/ (Дата звернення 26 жов- с племенами Восточной Европы в домонгольский пе-
тня 2019 р.). риод. Херсонесский сборник, XV, с. 129-150.
Готун, І. 2008. Поселення на річці Борщагівка. Кузнецова, В. С. 1998. Дуалистические легенды о
В: Мазепа, В. (ред.). Про землю і про людей свято- сотворении мира в восточнославянской фольклор-
шинських: Колективне дослідження. Київ, с. 30- ной традиции. Новосибирск: СО РАН.
34. Кулаков, В. И. 2017. Linkuhnen / Ржевское: рас-
Готун, И. А. 2015. Домостроительство в неук- копки К. Энгеля в 1929 г. Komunikaty Mazursko-
реплённых пригородах Киева X—XIII вв. Гістарыч- Warmińskie, 2 (296), с. 171-187.
на-археалагічны зборнік, 30, с. 294-304. Кучера, М. П., Сухобоков, О. В., Беляева, С. А.,
Готун, І., Моця, О. 1993. З життя киян в часи Ба- Блажевич, Н. В., Горишний, П. А., Смиленко, А. Т.,
тия (новий археологічний факт). Київська старови- Орлов, Р. С., Иченская, О. В. 1984. Древнерусские
на, 5, с. 77-80. поселения Среднего Поднепровья (археологическая
Готун, І. А., Петраускас, А. В., Шевцова, Л. В. карта). Киев: Наукова думка.
1997. Другий сезон охоронних досліджень поселен- Лавыш, К. А. 2010. Мотив птиц в изделиях худо-
ня Софійська Борщагівка. Археологічні досліджен- жественного ремесла XII—XIII вв., гайденных на
ня в Україні 1993 р., с. 36-38. территории Белоруссии. Археологические вести, 16
Готун, І. А., Казимір, О. М., Шахрай, Д. О. 2015a. (2009), с. 171-178.
Пам’ятка середньовічної металопластики з околиці Мельник, К. Каталог коллекции древностей
Києва. Археологія, 2, с. 108-115. А. Н. Поль, в Екатеринославе. Киев: С. В. Кульжен-
Готун, І. А., Казимір, О. М., Шахрай, Д. О. 2015b. ко, I.
Предмети озброєння та військового призначення з Мизгін, К. В. 2019. Знахідки римських монет
середньовічного поселення Софіївська Борщагівка. на Волині: основні категорії та особливості розпов-
Наукові записки НаУКМА, 166: Теорія та історія сюдження (до проблеми регіонального вивчення).
культури, с. 44-54. Археологія і давня історія України, 1 (30), с. 30-
Готун, І. А., Горбаненко, С. А., Сергєєва, М. С. 42.
2016. Житло з Софіївської Борщагівки та прояви Мовчан, І. І., Боровський, Я. Є., Гончар, В. М.,
одного із давніх слов’янських обрядів. Materiały i Писаренко, Ю. Г., Ієвлев, М. М. 2001—2002. Звіт
Sprawozdania Rzeszówskiego Ośrodka Archeologiczne про археологічні дослідження на пр. Рильському, 5
go, XXXVII, s. 325-332. м. Києва у 2001—2002 рр. (Старокиївська експеди-
Готун, І. А., Сергєєва, М. С., Гунь, М. О. 2017. Ма- ція ІА НАН України). НА ІА НАН України, ф. 64,
ловідома сторінка давньоруського селянського побу- 2001—2002/1а.
ту (щодо дерев’яних виробів з Софіївської Борщагів- Моця, О. П. 1996. До проблеми заселення середнь-
ки). Археологія, 1, с. 34-44. одніпровського регіону в XIII—XIV ст. В: Коваленко,
Готун, І. А., Казимір, О. М. 2019a. Нові археоло- В. П. (ред.). Святий князь Михайло Чернігівський
гічні дані щодо категорії «простір» у середньовічно- та його доба: Матеріали церковно-історичної кон-
го селянства півдня Русі. В: Вовкодав, С. М. (ред.). ференції (м. Чернігів, 1—3 жовтня 1996 р.). Чер-
Фактор простору в історичних дослідженнях: нігів: Сіверянська думка, с. 96, 97.
Матеріали Всеукраїнської наукової конференції, Моця, О. П., Козюба, В. К., Шевцова, Л. В. 1993.
м. Переяслав-Хмельницький, 23 травня 2019 р. Пе- Дослідження багатошарового поселення біля с. Со-
реяслав-Хмельницький, с. 31-40. фіївська Борщагівка. Археологічні дослідження на
Готун, І. А., Казимір, О. М. 2019b. Середньовічні Україні 1992 р., с. 99-101.
селища київських передмість за результатами робіт Моця, О. П., Готун, І. А., Петраускас, А. В., Осад-
останніх сезонів. Археологія і давня історія Украї- чий, Р. М., Філюк, О. В. 1998. До вивчення старо-
ни, 1 (30), с. 140-171. житностей Софіївської Борщагівки. Археологічні
Гуревич, Ф. Д. 1981. Древний Новогрудок. По- відкриття в Україні 1997—1998 рр., с. 36, 37.
сад — окольный город. Ленинград: Наука. Осадчий, Р., Філюк, О. 1999. Поселення великок-
Жилина, Н. В. 2006. Рецензия на статью Л. Г. Ко- няжої доби XI—XIII ст. біля с. Софіївська Борщагів-
лесниковой «Связи Херсона-Корсуня с племенами ка на Київщині. Vita antiqua, 1, с. 95-98.
Восточной Европы в домонгольский период». Херсо- Павленко, Л. В. 2007. Колекції матеріалів архео-
несский сборник, XV, с. 151, 152. логічних розвідок. В: Сон, Н. О. (ред.). Колекції На-
Звяруга, Я. Г., Краўцевіч, А. К. 1993. Навагру- укових фондів Інституту археології НАН України.
дак. В: Гетаў, В. В. (рэд.). Археалогія і нумізматыка Каталог. Київ: Академперіодика, с. 287-340.
Белрусі. Мінск: БелЭн, с. 451-453. Покровская, Л. В. 1995. Булавки с головками
Зыков, С. Н. 2014. Сакральный образ птицы в сложных форм. Новгород и Новгородская земля. Ис-
предметах финно-угорской тематики. Фундамен- тория и археология, 9: Материалы научной конфе-
тальные исследования, 9, 8, с. 1876-1880. ренции, с. 181-191.
Казимір, О. М., Готун, І. А., Терещук, К. О., Гри- Покровская, Л. В. 1998. Новгородские одежные
цик, Ю. О., Синиця, Є. В., Гунь, М. О. 2013. Роботи булавки (X—XIII вв.). В: Янин, В. Л. (ред.). Исто-
Борщагівського загону Північної експедиції. Архео- рическая археология: традиции и перспективы. К
логічні дослідження в Україні 2012 р., с. 200-203. 80-летию со дня рождения Д. А. Авдусина. Москва:
Казимір, О. М., Готун, І. А., Бабенко, Р. В., Сини- Памятники исторической мысли, с. 175-181.
ця, Є. В., Шахрай, Д. О., Гунь, М. О., Лозниця, Т. В. Покровская, Л. В. 2003. Финно-угорские украше-
2018. Охоронні дослідження південно-західної час- ния в Новгороде XIII века. В: Макаров, Н. А., Черне-
тини Софіївсько-борщагівського поселення. Архео- цов, А. В. (ред.). Русь в XIII веке: Древности темно-
логічні дослідження в Україні 2016 р., с. 86-88. го времени. Москва: Наука, с. 304-314.
Рыбаков, Б. А. 1984. Мир истории. Начальные Borshchahivka. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini
века русской истории. Москва: Молодая гвардия. 1993 r., s. 36-38.
Рыбаков, Б. А. 1988. Язычество древней Руси. Hotun, I. A., Kazymir, O. M., Shakhray, D. O. 2015a.
Москва: Наука. Pam’yatka seredn’ovichnoyi metaloplastyky z okolytsi Kyye-
va. Arkheolohiya, 2, s. 108-115.
Рябинин, Е. А. 1981. Зооморфные украшения древ- Hotun, I. A., Kazymir, O. M., Shakhray, D. O. 2015b.
ней Руси X—XIV вв. Ленинград: Наука. Археология Predmety ozbroyennya ta viys’kovoho pryznachennya z
СССР. Свод археологических источников, Е 1-60. seredn’ovichnoho poselennya Sofiyivs’ka Borshchahivka.
Рябцева, С. С., Дергачёва, Л. В. 2017. Этнокуль- Naukovi zapysky NaUKMA, 166: Teoriya ta istoriya kul’tury,
турная атрибуция серии находок из цветных ме- s. 44-54.
таллов с территории Республики Молдова и из Ук- Hotun, I. A., Horbanenko, S. A., Serhyeyeva, M. S. 2016.
раины. В: Толочко, О. П. (ред.). Культурний шар. Zhytlo z Sofiyivs’koyi Borshchahivky ta proyavy odnoho iz
Статті на пошану Гліба Юрійовича Івакіна. Київ: davnikh slov’yans’kykh obryadiv. Materiały i Sprawozdania
Rzeszówskiego Ośrodka Archeologicznego, XXXVII, s. 325-
Лаурус, с. 362-376.
332.
Сапрыкина, И. А. 2014. Ювелирные изделия из Hotun, I. A., Serhyeyeva, M. S., Hun’, M. O. 2017. Malovi-
раскопок «Рубленого города» Ярославля. Краткие doma storinka davn’orus’koho selyans’koho pobutu (shchodo
сообщения Института археологии, 232, с. 170-188. derev’yanykh vyrobiv z Sofiyivs’koyi Borshchahivky). Arkhe-
Седов, В. В., 1987. Ливы. В: Седов, В. В. (ред.). olohiya, 1, s. 34-44.
Финно-угры и балты в эпоху средневековья. Моск- Hotun, I. A., Kazymir, O. M. 2019a. Novi arkheolohichni
ва: Наука, с. 23-34. Археология СССР с древнейших dani shchodo katehoriyi «prostir» u seredn’ovichnoho selyan-
времён до средневековья в 20 томах. stva pivdnya Rusi. In: Vovkodav, S. M. (ed.). Faktor prostoru
Седова, М. В. 1981. Ювелирные изделия древнего v istorychnykh doslidzhennyakh: Materialy Vseukrayins’koyi
naukovoyi konferentsiyi, m. Pereyaslav-Khmel’nyts’kyy,
Новгорода (X—XV вв.). Москва: Наука. 23 travnya 2019 r. Pereyaslav-Khmel’nyts’kyy, s. 31-40.
Седова, М. В. 1997. Украшения из меди и сплавов. Hotun, I. A., Kazymir, O. M. 2019b. Seredn’ovichni selyshcha
В: Рыбаков, Б. А. (глав. ред.). Древняя Русь. Быт и kyyivs’kykh peredmist’ za rezul’tatamy robit ostannikh sezoniv.
культура. Москва: Наука, с. 63-78. Археология с Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 1 (30), s. 140-171.
древнейших времён до средневековья в 20 томах. Gurevich, F. D. 1981. Drevniy Novogrudok. Posad —
Серов, О. В. 1983. Отчёт об археологических раз- okol’nyy gorod. Leningrad: Nauka.
ведках кружка Киевского Дворца пионеров и школь- Zhilina, N. V. 2006. Retsenziya na stat’yu L. G. Kolesnik-
ников им. Н. Островского в 1983 г. НА ІА НАН Ук- ovoy «Svyazi Khersona-Korsunya s plemenami Vostochnoy
Yevropy v domongol’skiy period». Khersonesskiy sbornik, XV,
раїни, ф. 64, 1983/41.
s. 151, 152.
Чайка, Р. М. 1993. Розкопки давньоруського горо- Zviaruha, Ja. H., Kraŭcievič, A. K. 1993. Navahrudak.
дища біля с. Листвин. Археологічні дослідження в In: Hietaŭ, V. V. (ed.). Archiealohija i numizmatyka Bielrusi.
Україні 1991 р., с. 131, 132, 174. Minsk: BielEn, s. 451-453.
Штыхов, Г. В. 1978. Города Полоцкой земли (IX— Zykov, S. N. 2014. Sakral’nyy obraz ptitsy v predmetakh
XIII вв.). Минск: Наука и техника. finno-ugorskoy tematiki. Fundamental’nyye issledovaniya, 9,
Штыхов, Г. В., Климов, М. В., Дук, Д. В. 2012. 8, s. 1876-1880.
Прикладное искусство, мелкая пластика, сфрагис- Kazymir, O. M., Hotun, I. A., Tereshchuk, K. O., Hryt-
тика в XI—XVIII вв. В: Коваленя, А. А. (ред.). По- syk, Yu. O., Synytsya, Ye. V., Hun’, M. O. 2013. Roboty
Borshchahivs’koho zahonu Pivnichnoyi ekspedytsiyi. Arkhe-
лоцк. Минск: Беларусская навука, с. 456-468. olohichni doslidzhennia v Ukraini 2012 r., s. 200-203.
Яшаева, Т., Денисова, Е., Гинькут, Н., Залесская, Kazymir, O. M., Hotun, I. A., Babenko, R. V., Synytsya,
В., Журавлев, Д. 2011. Наследие византийского Ye. V., Shakhray, D. O., Hun’, M. O., Loznytsya, T. V. 2018.
Херсона. Севастополь: Телескоп; Остин: Техасский Okhoronni doslidzhennya pivdenno-zakhidnoyi chastyny
университет. Sofiyivs’ko-borshchahivs’koho poselennya. Arkheolohichni
Aspélin, J. R. 1884. Antiquités du Nord Finno- doslidzhennia v Ukraini 2016 r., s. 86-88.
Ougrien. V: L’age du fer Antiquités des Provinces Kalinin, N. F., Khalikov, A. Kh. 1954. Itogi arkheolog-
Baltiques. Helsingfors: G. W. Edlund; St. Pétersbourg: icheskikh rabot za 1945—1952 gg. Kazan’: Tatknigoizdat.
Trudy KFAN SSSR, seriya istoricheskaya.
Eggers et Cie; Paris: C. Klincksieck.
Kolesnikova, L. G. 2006. Svyazi Khersona-Korsunya s ple-
Katalog… 1896. Katalog der Ausstellung zum menami Vostochnoy Yevropy v domongol’skiy period. Kher-
X. archäologischen Kongress in Riga 1896. Riga: von sonesskiy sbornik, XV, s. 129-150.
W. F. Häcker. Kuznetsova, V. S. 1998. Dualisticheskiye legendy o sotvore-
Papanikola-Bakirtzi, D. (ed.). 2002. Everyday life in nii mira v vostochnoslavyanskoy fol’klornoy traditsii. Novosi-
Byzantium. An exhibition catalogue. Athens: Kapon. birsk: SO RAN.
Tautavičius, А. 1996. Vidurinis geležies amžius Kulakov, V. I. 2017. Linkuhnen / Rzhevskoye: raskopki
Lietuvoje (V—IX a.). Vilnius: Lietuvus pilys, V. K. Engelya v 1929 g. Komunikaty Mazursko-Warmińskie, 2
(296), s. 171-187.
Kuchera, M. P., Sukhobokov, O. V., Belyayeva, S. A.,
REFERENSCES Blazhevich, N. V., Gorishniy, P. A., Smilenko, A. T., Orlov,
R. S., Ichenskaya, O. V. 1984. Drevnerusskiye poseleniya
Boldin, I. V. 2007. Arkheologicheskiye raskopki Lyubutsko- Srednego Podneprov’ya (arkheologicheskaya karta). Kiev:
go gorodishcha. Kaluzhskiy oblastnoy krayevedcheskiy muzey Naukova dumka.
(online). Rezhym dostupu: http://www.kokm.ru/ru/ekspedizii/ Lavysh, K. A. 2010. Motiv ptits v izdeliyakh khudozhest-
arxeo/ (Data zvernennia 31 zhovtnia 2019 р.). vennogo remesla XII—XIII vv., gaydennykh na territorii Be-
Hotun, I. 2008. Poselennya na richtsi Borshchahivka. In: lorussii. Arkheologicheskiye vesti, 16 (2009), s. 171-178.
Mazepa, V. (ed.). Pro zemlyu i pro lyudey svyatoshyns’kykh: Mel’nik, K. Katalog kollektsii drevnostey A. N. Pol’, v Yeka-
Kolektyvne doslidzhennya. Kyiv, s. 30-34. terinoslave. Kiev: S. V. Kul’zhenko, I.
Gotun, I. A. 2015. Domostroitel’stvo v neukreplennykh Myzhin, K. V. 2019. Znakhidky ryms’kykh monet na Voly-
prigorodakh Kieva X—XIII vv. Gístarychna-arkhealagíchny ni: osnovni katehoriyi ta osoblyvosti rozpovsyudzhennya (do
zborník, 30, s. 294-304. problemy rehional’noho vyvchennya). Arkheolohiia i davnia
Hotun I., Motsya, O. 1993. Z zhyttya kyyan v chasy Batyya istoriia Ukrainy, 1 (30), s. 30-42.
(novyy arkheolohichnyy fakt). Kyivs’ka starovyna, 5, s. 77-80. Movchan, I. I., Borovs’kyy, Ya. Ye., Honchar, V. M.,
Hotun, I. A., Petrauskas, A. V., Shevtsova, L. V. 1997. Pysarenko, Yu. H., Iyevlev, M. M. 2001—2002. Zvit pro
Druhyy sezon okhoronnykh doslidzhen’ poselennya Sofiys’ka arkheolohichni doslidzhennya na pr. Ryl’s’komu, 5 m. Kyye-
va u 2001—2002 rr. (Starokyyivs’ka ekspedytsiya IA NAN G. W. Edlund; St. Pétersbourg: Eggers et Cie; Paris: C. Klinck-
Ukrainy). NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 2001—2002/1a. sieck.
Motsya, O. P. 1996. Do problemy zaselennya seredn’o Katalog… 1896. Katalog der Ausstellung zum X. archäolo-
dniprovs’koho rehionu v XIII—XIV st. In: Kovalenko, V. P. gischen Kongress in Riga 1896. Riga: von W. F. Häcker.
(ed). Svyatyy knyaz’ Mykhaylo Chernihivs’kyy ta yoho doba: Papanikola-Bakirtzi, D. (ed.). 2002. Everyday life in By-
Materialy tserkovno-istorychnoyi konferentsiyi (m. Chernihiv, zantium. An exhibition catalogue. Athens: Kapon.
1—3 zhovtnya 1996 r.). Chernihiv: Siveryans’ka dumka, s. 96, Tautavičius, А. 1996. Vidurinis geležies amžius Lietuvoje
97. (V—IX a.). Vilnius: Lietuvus pilys, V.
Motsya, O. P., Kozyuba, V. K., Shevtsova, L. V.
1993. Doslidzhennya bahatosharovoho poselennya bilya
s. Sofiyivs’ka Borshchahivka. Arkheolohichni doslidzhennia O. M. Kazymir, I. A. Hotun
na Ukraini 1992 r., s. 99-101.
Motsya, O. P., Hotun, I. A., Petrauskas, A. V., Osadchyy,
R. M., Filyuk, O. V. 1998. Do vyvchennya starozhytnostey THE PIN FROM THE
Sofiyivs’koyi Borshchahivky. Arkheolohichni vidkryttia v SOFIIVSKA Borshchahivka
Ukraini 1997—1998 rr., s. 36, 37.
Osadchyy, R., Filyuk, O. 1999. Poselennya velykokn- The excavations headed by O. P. Motsa of the set-
yazhoyi doby XI—XIII st. bilya s. Sofiyivs’ka Borshchahivka tlement on the bank of the river Nyvka in Sofiivska
na Kyivshchyni. Vita antiqua, 1, s. 95-98. Borshchahivka in the western suburb of Kiev provided
Pavlenko, L. V. 2007. Kolektsiyi materialiv arkheolohich-
the representative collection, containing a number of
nykh rozvidok. In: Son, N. O. (ed.). Kolektsiyi Naukovykh
fondiv Instytutu arkheolohiyi NAN Ukrayiny. Kataloh. Kyiv: items, quite rare, and even unique in the South Rus
Akademperiodyka, s. 287-340. lands. One of them is the bronze pin with a total length
Pokrovskaia, L. V. 1995. Bulavki s golovkami slozhnykh of about 10 cm casted in two-sided form with a top in
form. Novgorod i Novgorodskaia zemlia. Istoriia i arkheologi- the form of duck. The researchers consider the pins,
ia, 9: Materialy nauchnoi konferentsii, s. 181-191. as a part of the costume, attributed to the Baltic and
Pokrovskaya, L. V. 1998. Novgorodskiye odezhnyye bu- Finnish-Ugric population, which surrounded the North
lavki (X—XIII vv.). In: Yanin, V. L. (ed.). Istoricheskaya Rus lands and partially was a part of the Old Rus state.
arkheologiya: traditsii i perspektivy. K 80-letiyu so dnya ro- Initially, through contacts with the latter, these items
zhdeniya D. A. Avdusina. Moskva: Pamyatniki istoricheskoy
got to Novgorod and other destinations (in Chersonese,
mysli, s. 175-181.
Pokrovskaya, L. V. 2003. Finno-ugorskiye ukrasheniya v for example, according to experts, such things serve as
Novgorode XIII veka. In: Makarov, N. A., Chernetsov, A. V. an indicator of ties with suppliers of northern fur). The
(ed.). Rus’ v XIII veke: Drevnosti temnogo vremeni. Moskva: pin from the Sofiyivska Borshchahivka settlement obvi-
Nauka, s. 304-314. ously represents a further development of the shape of
Rybakov, B. A. 1984. Mir istorii. Nachal’nyye veka russkoy these decorations: in its upper part above three petals
istorii. Moskva: Molodaya gvardiya. with inserted rings there is a three-dimensional figure
Rybakov, B. A. 1988. Yazychestvo drevney Rusi. Moskva: of a duck with its head pointing back. Analysis of lit-
Nauka. erature allows trace the usage of a small group of simi-
Ryabinin, Ye. A. 1981. Zoomorfnyye ukrasheniya drevney
lar ear-picks and pins with figures of a rooster, a dog
Rusi X—XIV vv. Leningrad: Nauka. Arzeologiya SSSR. Svod
arkheologicheskikh istochnikov, Ye 1-60. etc. — species that have long been valued by various
Ryabtseva, S. S., Dergachova, L. V. 2017. Etnokul’turnaya ethnic groups. The decoration from Sofiyivska Borsh-
atributsiya serii nakhodok iz tsvetnykh metallov s territorii chahivka reflects the level of development of medieval
Respubliki Moldova i iz Ukrainy. In: Tolochko, O. P. (ed.). metal-plastics, shows the cultural ties (especially along
Kul’turnyy shar. Statti na poshanu Hliba Yuriyovycha Ivaki- with other items presented on the site which tend to
na. Kyiv: Laurus, s. 362-376. the specified region), acts as an indicator of both the
Saprykina, I. A. 2014. Yuvelirnyye izdeliya iz raskopok high well-being of the population of medieval settle-
«Rublenogo goroda» Yaroslavlya. Kratkiye soobshcheniya In- ment structures and not yet exhausted information op-
stituta arkheologii, 232, s. 170-188.
portunities of the latter.
Sedov, V. V., 1987. Livy. In: Sedov, V. V. (ed.). Finno-ugry
i balty v epokhu srednevekov’ya. Moskva: Nauka, s. 23-34.
Arkheologiya SSSR s drevneyshikh vremen do srednevekov’ya
Keywords: pin with ornithomorphic top, Sofiyivska
v 20 tomakh. Borshchahivka, medieval metal-plastics, settlement,
Sedova, M. V. 1981. Yuvelirnyye izdeliya drevnego Novgoro- costume, cultural ties, Kyiv Rus.
da (X—XV vv.). Moskva: Nauka.
Sedova, M. V. 1997. Ukrasheniya iz medi i splavov. In: Одержано 29.11.2019
Rybakov, B. A. (ed.). Drevnyaya Rus’. Byt i kul’tura. Moskva:
Nauka, s. 63-78. Arkheologiya s drevneyshikh vremen do ГОТУН Ігор Анатолійович, кандидат історичних
srednevekov’ya v 20 tomakh. наук, науковий співробітник, Інститут археології
Serov, O. V. 1983. Otchet ob arkheologicheskikh razvedkakh НАН України, пр. Героїв Сталінграда, 12, Київ,
kruzhka Kievskogo Dvortsa pionerov i shkol’nikov im. N. Os- 04210, Україна.
trovskogo v 1983 g. NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 1983/41. HOTUN Ihor, Candidate of Historical Sciences, Research
Chayka, R. M. 1993. Rozkopky davn’orus’koho horodysh- Officer, the Institute of Archaeology NAS of Ukraine,
cha bilya s. Lystvyn. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini
1991 r., s. 131, 132, 174.
Heroiv Stalingrada ave., 12, Kyiv, 04210, Ukraine.
Shtykhov, G. V. 1978. Goroda Polotskoy zemli (IX—XIII vv.). ORCID: 0000-0002-9285-5107;
Minsk: Nauka i tekhnika. e-mail: ihor_hotun@iananu.org.ua.
Shtykhov, G. V., Klimov, M. V., Duk, D. V. 2012. Priklad- КАЗИМІР Олександр Миколайович, молодший
noye iskusstvo, melkaya plastika, sfragistika v XI—XVIII vv. науковий співробітник, Інститут археології НАН Ук-
In: Kovalenya, A. A. (ed.). Polotsk. Minsk: Belarusskaya na- раїни, пр. Героїв Сталінграда, 12, Київ, 04210, Ук-
vuka, s. 456-468.
Yashayeva, T., Denisova, Ye., Gin’kut, N., Zalesskaya, V.,
раїна.
Zhuravlev, D. 2011. Naslediye vizantiyskogo Khersona. Sev- KAZYMIR Alexandr, Research Assistant, the
astopol’: Teleskop; Austin: ICA of the University of Texas at Institute of Archaeology NAS of Ukraine, Heroiv
Austin. Stalingrada ave., 12, Kyiv, 04210, Ukraine.
Aspélin, J. R. 1884. Antiquités du Nord Finno-Ougrien. V: ORCID: 0000-0001-8671-7077;
L’age du fer Antiquités des Provinces Baltiques. Helsingfors: e-mail: oleksandr_kazymir@iananu.org.ua.
УДК 904.23(477.75)“12” DOI: 10.37445/adiu.2020.02.31
І. Б. Тесленко
Візантійський полив’яний
посуд XIII ст. в Криму
(короткий огляд)
У статті порушено питання ввезення полив’яної відкриваються з утворенням Монгольської ім-

кераміки з візантійських гончарних осередків до перії, а згодом — Джучидської держави, влада
Криму за часів латинського панування в Констан- якої поширювалася і на Крим. У цьому контек-
тинополі та центральновізантійських землях.
сті Крим і устя Дону набувають особливої ваги,
Також висвітлено зміни, що сталися в складі ке-
рамічного імпорту протягом кількох десятиліть як кінцеві пункти морських торгівельних мар-
після повернення ромеями столиці та надання ге- шрутів. Саме сюди, судячи з письмових джерел,
нуезцям вільного доступу в Чорне море. було спрямовано потік західних товарів, зокре-
Ключові слова: Візантія, Крим, полив’яна ке-
ма ромейських (див. напр. Karpov 2011). Проте
раміка, торгівля, XIII ст. керамічні вироби практично не згадуються в
документах. Інформацію що до обсягів та асор-
Візантійська імперія в XIII ст. переживала тименту їх постачання на півострів містять ма-
складні часи. У 1204 р. Ромейська держава теріали наземних та підводних археологічних
була роздроблена внаслідок четвертого хрес- досліджень. Насамперед — це результати роз-
тового походу, а Царьград / Константинополь копок чисельних житлово-господарських ком-
більш ніж на півстоліття потрапив до рук лати- плексів Херсонесу та низки інших населених
нян. Частина центральновізантійських земель пунктів узбережжя та гірського Криму (Судак,
перейшла у володіння венеціанців та інших Алушта, Ескі-Кермен, Бакла, Тепе-Кермен,
європейських сеньйорів, причетних до завою- Сюйрень та ін.), що значною мірою постражда-
вань. Ключові порти східного Середземномор’я ли, а то і взагалі припинили існування внаслі-
опинилися під владою венеціанців, які почали док катастрофи, що сталася не раніше 1250—
інтенсивно освоювати й чорноморські ринки. 1260-х рр. (Талис 1976; Голофаст, Рыжов 2003;
Візантія назавжди втратила контроль над тор- Майко 2013 ; Айбабин 2014; Завадская, Голо-
говельними операціями в регіоні. Реставрація фаст, 2018; Мыц 2016, інш.). Їх доповнюють ма-
імперії Ромеїв в 1261 р. не призвела до його теріали досліджень вантажу торгівельного суд-
повернення, проте сприяла вільному доступу на, що затонуло не раніше початку 1260-х рр.
в Чорноморський басейн головних конкурен- поблизу Судака, в бухті напроти сучасного
тів Республіки Святого Марка — генуезців,
що згодом заснували свої факторії в Криму та
практично витіснили звідти венеціанців. . Із приводу дати та причин цих подій дослідники
досі не дійшли єдиної думки: найраніша із запро-
Отже з початку XIII ст. за ключові позиції в понованих дат — 1220-ті рр. (напад Сельджуків;
чорноморській торгівлі ведуть боротьбу пере- Рабиновиц, Седикова, Хеннеберг 2009), найпіз-
важно італійські негоціанти Венеції, Генуї та ніша — 1299 р. (другий похід Ногая), детальніше
почасти Пізи, використовуючи пряму інтервен- див. (Мыц 2016; Тесленко 2018, с. 34). Наймолод-
цію, політичну кон’юнктуру, дипломатичні ва- ший нумізматичний матеріал з об’єктів, зруйно-
желі та збройні протистояння. ваних пожежею, відносять до 1250—1260-х рр.
Головним завдання комерсантів був вихід (Алексеенко 1996).
. Про уточнення хронологічної позиції садиби з
на багаті східні ринки, нові перспективи яких портового району середньовічного Судаку див.
© І. Б. Тесленко, 2020 (Тесленко 2018, с. 34—35).
селища Новий Світ (Зеленко 2008, с. 126—167 and Brown Painted», «Incised Sgraffito (Aegean)»,
та ін.) . Важливими є також комплекси остан- «Painted Incised Sgraffito» Wares — також при-
ньої третини XIII — початку XIV ст., terminus сутні як стабільний компонент (Якобсон 1979,
post quem яких визначається монетами другої с. 120—121, рис. 74: 1—4; 128—132, рис. 80—
половини 1260-х рр. (ями в портовому районі 82; Романчук 2003, с. 95—100, табл. 79—88; За-
Сугдеї) та 1270—1290-х рр. (культурні шари на лесская 2011, с. 142—144; 181—184; Паршина
поселенні Посідіма; Тесленко 2018, с. 34—36). 2002, рис. 12: 1; Мыц 2016, рис. 15: 1; 20, інш.).
Матеріали з них сприяють розумінню якіс- Проте в шарах пожежі з монетами 1250—1260-
них змін в керамічному комплексі наприкінці х рр. знаходять переважно «Incised Sgraffito
XIII — рубежі XIII—XIV ст. Ware» (рис. 1: 1, 3—5) . Їх загальна кількість,
Аналізуючи знахідки візантійської порівняно з іншим полив’яним керамічним
полив’яної кераміки з означених археологічних імпортом, тут не значна (див. напр. Голофаст,
об’єктів можливо прослідкувати динаміку й пе- Рыжов 2003, с. 200; Голофаст, Завадская 2018,
ріод надходження тих чи інших груп продукції с. 314—315; Седикова 2018, с. 410—411 та ін.).
візантійських гончарних осередків в Крим. Ймовірно, пік надходження цієї групи виробів
Серед найбільш типових для XIII ст. слід не збігається з часом руйнації будівель. Архео-
відзначити окремі різновиди «Middle Byzantine метричні дослідження деяких зразків «Incised
Production» (далі — MBP; рис. 1: 1—5), білогли- Sgraffito» та «Champlevé» з Херсонесу, прове-
няні вироби (Glazed White Ware, далі — GWW; дені доктором С. Й. Ваксман в керамологічній
рис. 2), «Zeuxippus Ware» (class IА&II, далі — лабораторії в Ліоні, підтверджують їх поход-
ZW; рис. 1: 6—13) та їх імітації. ження з майстерень Халкісу (Waksman et al.
MBP об’єднує кілька стилістичних 2014, p. 408, fig. 15). Зважаючи на політичні
груп виробів, широко розповсюджених в обставини, постачання MBP до Криму після
Середземномор’ї та Чорноморському регіоні 1204 р., слід пов’язувати, ймовірно, з комерцій-
(від Марселю до Левантійського узбережжя ною діяльністю венеціанців.
і від Кіпру до Криму) упродовж XII — пер- GWW разом з ZW (class IА&II) є найчисель-
шої половини XIII ст. (Waksman et. al. 2014, нішими знахідками візантійського імпорту в
p. 379—380). Їх досить детальна хронологія комплексах середини — третьої чверті XIII ст.
розроблена за матеріалами з розкопок Ко- В північному районі Херсонесу, наприклад,
ринфу (Sanders 1995; 2000; 2003 etc.) та під- вони складають відповідно близько 34 % та
тверджуються дослідженнями в Стамбулі і на 32 % полив’яного посуду (Голофаст, Рыжов
Кіпрі (огляд публікацій див. у Waksman et 2003, с. 200, 210—212). Обом групам присвяче-
al. 2014). Наразі, дякуючи археологічним та но низку досліджень (огляди див. напр. Hayes
археометричним дослідженням, найпотужні- 1992, p. 30—34, 47; Waksman, Francois 2004—
ший гончарний осередок, де різні декоративні 05; Avissar, Shtern 2005, p. 48—49; Morozova,
серії MBP виготовлялася з початку XII і до се- Zelenko, Tymoshenko 2013).
редини XIII — початку XIV ст. (тобто навіть в GWW представлена двома стилістичними
період франкського правління) локалізовано групами: з монохромною глазур’ю без додатко-
в Халкісі (Греція) (Waksman et al. 2014). Про вого декору та з розписом бурою та зеленою
інтенсивність та розмах торгівлі продукцією (зрідка — блакитною) мінеральними фарба-
цього центру свідчать як результати чисельних ми . Вироби першої з них — це різноманіт-
наземних археологічних розкопок, так і дослід- ні чаші, глеки, кумгани та невеликі глечики,
ження кількох затонулих кораблів з вантажем вкриті здебільшого зеленою, нерівномірно за-
халкідської полив’яної кераміки (Waksman et барвленою поливою (рис. 2: 15—23; Голофаст,
al., 2014; 2018). У культурних шарах Херсоне- Рижов 2003, с. 212—213, рис. 17: 3—10). Ви-
су та інших пам’яток (наприклад, в Партеніті роби другої групи, що також об’єднують низку
та Алушті) типові різновиди MBP — «Fine морфологічних типів (рис. 2: 1—9), найчастіше
Sgraffito», «Slip-Painted» , «Champlevé», «Green співвідносять з GWW IV за Дж. Хейсом (Якобсон
1979, с. 144, 146, рис. 92; Hayes 1992, p. 30—33;
Голофаст, Рижов 2003, с. 210—212, рис. 14—
. Детальніше огляд робіт по цій пам’ятці див. (Тес-
16; Седикова 2018, с. 420—423, рис. 16—17;
ленко 2018, с. 34).
. Під цією назвою об’єднують гетерогенну групу
візантійської червоноглиняної кераміки зі спе-
цифічним орнаментом в техніці сграфіто, що . Детальну характеристику цих декоративних серій
отримала свою назву за місцем знахідки при та бібліографію див. напр. (Papanikola-Bakirtzi
розкопках публічних лазень Зевксипа в Констан- 1999; Avissar, Shtern 2005, p. 40—47; Waksman et
тинополі в 1927—1928 рр. Докладніше історіогра- al. 2014).
фію та аналіз проблеми див. (Waksman, Francois . «Champlevé» (рис. 1: 2), «Green and Brown Painted
2004—2005; Avissar, Shtern 2005, p. 48—49). Ware» — поодинокі.
. У цьому випадку йдеться лише про різновид MBP. . До 14,3 % полив’яного посуду комплексів Херсоне-
Представники цієї стилістичної сім’ї є серед ін- су середини — третьої чверті XIII ст.
ших груп кераміки, наприклад, кіпріотської. Їх . Близько 20 % полив’яного посуду комплексів Хер-
детальний аналіз потребує окремої уваги. сонесу середини — третьої чверті XIII ст.
Тесленко, І. Б. Візантійський полив’яний посуд XIII ст. в Криму (короткий огляд)
Рис. 1. Червоноглиняні полив’яні вироби з археологічних комплексів Криму XIII ст.: 1—5 — Middle Byzantine
Production (Incised Sgraffito Ware, Champlevé); 6—13 — Zeuxippus Ware, class IА&II (1, 2, 3, 5—12 — Херсо-
нес,
ISSNза: Яшаева иАрхеологія
2227-4952.
автора)
др. 2011; Якобсон
і давня1979; Седикова
історія 2018;
України, 4, 13 —
2020, вип. 2середньовічне
(35) 397
городище в Алушті, малюнок
Рис. 2. Білоглиняні вироби (Glazed White Ware) з археологічних комплексів Криму: 15—23 — з монохром-
ною глазур’ю; 1—14 — з монохромною глазур’ю і розписом мінеральними фарбами (1—8, 10—22 — ХІІІ ст.;
9, 23 — початок XIV ст.; 1, 2, 6, 8, 10—22 — Херсонес, за: Голофаст, Рыжов 2003; Седикова 2018; 3—5, 7, 9,
398
23 — середньовічне городище та некропольISSN в2227-4952.
Алушті, малюнок автора)
Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35)
Morozova, Zelenko, Tymoshenko 2013 та ін.) . Zelenko 2009, p. 853). Отже, не виключено, що
Нижня дата групи визначається другою поло- масове виготовлення цієї кераміки закінчило-
виною — кінцем XII ст. (Hayes 1992, p. 30—31). ся дещо раніше ніж GWW IV, але не раніше
Верхній хронологічний рубіж на матеріалах середини — третьої чверті XIII ст., оскільки в
з Криму впевнено окреслюється щонайменше цей час вона ще залишається масовою складо-
третьою чвертю XIII ст. чи навіть дещо пізні- вою керамічних ансамблів.
ше . Окрім наземних комплексів, представ- Стиль ZW мав чисельні регіональні насліду-
ницька колекція GWW присутня серед ко- вання, які об’єднують під назвами «Zeuxippus
мерційного вантажу «новосвітського» корабля Ware Family», «Zeuxippus Derivative», «Zeu
(Waksman, Teslenko, Zelenko 2009, p. 852—853; xippus Ware Imitation», «Zeuxippus Influence
Morozova, Zelenko, Tymoshenko 2013). Тобто, Ware», інш. Серед них найбільшого поширення
очевидно, що в 1260—1270-х рр. ця кераміка набула кераміка сграфіто з концентричними
ще була масовим імпортом. На об’єктах рубе- колами і спіралями («Sgraffito with Concentric
жу XIII—XIV ст. вона вже не зустрічається. Circles», далі — SCC; рис. 3: 1—11; Waksman
Ареал розповсюдження виробів охоплює пере- et al. 2014, p. 415—417). Період її побутуван-
важно Західну Анатолію, Балкани, Північне ня визначається в межах останньої третини
Причорномор’я, окремі екземпляри потрапля- XIII — першої чверті XIV ст. У той час вона
ли вглиб Східної Європи (Böhlendorf-Arslan зустрічається навіть на сільських поселеннях.
2004, р. 102—104, taf. 49; Morozova, Zelenko, SCC вироблялася низкою великих і малих гон-
Tymoshenko 2013, p. 127; Manolova-Voykova чарень від Північної Італії і Егейського регіо-
2018, p. 95—96 та ін.). Походження групи ну до Криму, включно з Західною Анатолією,
пов’язують з Константинополем (Hayes 1992, Балканами і Центральною Грецією (літ. див.:
p. 30, 33). Waksman, Teslenko 2010; Waksman et al. 2014,
ZW (class IА&II) були поширенішими у ві- p. 415). Продукція однієї з таких майстерень,
зантійському світі, сягаючи узбережжя Фран- місцезнаходження якої ще не визначено, скла-
ції, Італії, Близького Сходу та Русі . Серед них дала головний вантаж «новосвітського» кораб-
виділяють «справжні» ZW («classical», «sensu ля, від чого отримала умовну назву «Novy Svet
stricto», «genuine» — далі ZWss) та чисель- Ware» (далі — NS; рис. 3: 1—11; Waksman,
ні імітації і деривати (похідні) (Hayes 1992, Teslenko 2010).
p. 47; Waksman, François 2004—2005; Avissar, Синхронно з SCC, але в значно меншій кіль-
Shtern 2005, p. 48—52 та ін.). Згідно лабора- кості, в Північне Причорномор’я надходили
торних досліджень, вироби цієї стилістичної червоноглиняні глеки з розписом вертикаль-
групи походять з різних гончарних осередків. ними смугами білого ангобу під жовтою чи
Деякі з них локалізують на Кіпрі, в Егейсько- зеленою глазур’ю (рис. 3: 12—19). Вони також
му регіоні і в Західній Анатолії, але місцезна- є серед вантажу згадуваного корабля та зуст-
ходження майстерень, що виготовляли ZWss, річаються на поселеннях Криму та Приазов’я
досі не відоме (Waksman, François 2004—05, 1260—1270-х рр. — початку XIV ст. (Waksman,
p. 657—660). Появу ZWss визначають кінцем Teslenko 2010, p. 360, 362, fig. 14, 15), але ще
XII — початком XIII ст., а найбільше розпов- відсутні в шарах пожежі з монетами 1250—
сюдження — першими десятиліттями — пер- 1260-х рр. Згідно результатів археометричних
шою половиною XIII ст. (Waksman, François досліджень ці посудини походять з різних осе-
2004—2005, p. 633—635; Avissar, Shtern 2005, редків. Наприклад глеки з «новосвітського» ко-
p. 48). У Криму ZWss зазвичай трапдяють- рабля за хімічним складом сировини розподі-
ся в однакових контекстах з GWW IV (Якоб- ляються на 3 групи, одна з яких має спільні
сон 1979, с. 144, 146, рис. 92; Голофаст, Рижов характеристики з продукцією гончарного цен-
2003, с. 200—205, рис. 7—8; Завадская, Голо- тру, локалізованого в районі Сіркеджі в Стам-
фаст 2018, с. 315; Седикова 2018, с. 416—420, булі (Waksman, Teslenko 2010, p. 365—368,
рис. 13—15). Проте на «новосвітському» кораблі 370—371).
ZW class II присутні лише в кількох екземпля- Загалом приблизно з кінця 1260—1270-х рр.
рах (Зеленко 2008, с. 166; Waksman, Teslenko, у складі керамічного імпорту візантійського
кола відбуваються помітні зміни. Класичні для
. Інші назви — «Green and Brown Painted Wares», першої половини століття вироби груп MBP,
«Blue Painted Wares» (Papanikola-Bakirtzi et al. GWW, ZW (class IA&II), що масово осідають в
1999, p. 15—16, 25—32 та ін.) Ця стилістична гру- культурних шарах з виразними ознаками ка-
па не є гомогенною (див. напр. Manolova-Voykova тастрофи і монетами 1250—1260-х рр., надалі
2018, p. 94—95) її детальний аналіз заслуговує ок- вже не з’являючись в матеріалах археологіч-
ремої уваги. них комплексів. На зміну прийшла масовіша
. Невеликий глек та чаша (рис. 2: 9, 23) знайдені та менш вишукана керамічна продукція, як
серед інвентарю в похованні на прихрамовому
некрополі в Алушті, що датоване першою полови- то спрощені деривати ZW та смугасті глеки, з
ною XIV ст. (Сёмин 1998). різних гончарних осередків. Приблизно з рубе-
. Що до знахідок ZW на Русі див. (Коваль 2010, жу XIII—XIV ст. і протягом ще майже століття,
с. 122—123, илл. 46: 7, 8). на теренах Криму і Північного Причорномор’я
Рис. 3. Керамічні вироби з археологічних комплексів Криму і Приазов’я: 1—11 — червоноглиняна кераміка
сграфіто з концентричними колами і спіралями (Sgraffito with Concentric Circles); 12—19 — глеки з розпи-
сом вертикальними смугами білого ангобу (12—14, 16—19 — остання третина XIII ст.; 15 — початок XIV ст.;
1—9, 12, 13, 16—19 — вантаж корабля з бухти поблизу с. Новий Світ (Судак), за: Waksman, Teslenko 2010;
10 — середньовічне городище в Алушті, за: Waksman, François, 2004—2005; 11, 15 — Херсонес, за: Waksman,
François, 2004—2005; Романчук 2003; 14 — поселення Кабарді в Приазов’ї, за: Волков 2005)
змінюють одна одну інші технологічні гру- совими труднощами з навігацією в Чорному
пи та стилістичні типи візантійського кера- морі на початку 1260-х рр. взагалі. Водночас
мічного імпорту. Серед них як монохромні криза збуту могла спричинити занепад старих
(Monochrome Sgraffito Ware), так і розписані великих гончарних осередків та появу нових,
мінеральними фарбами вироби (Manganese орієнтованих на співробітництво з більш перс-
Painted Plane or Sgraffito Ware, Green or Green пективними посередниками, якими на той час
and Brown Sgraffito Ware) (Масловский 2010), стали генуезці.
а також світлоглиняний кухонний полив’яний
посуд та яскраві «Elaborate Incised Ware» деко-
* * *
ровані в техніці сграфіто і резерважу (Бочаров,
Масловський 2012; Teslenko, Waksman, Ginkut Робота частково виконана за підтримки пос-
forthcoming). Їх детальний огляд потребує ок- тдокторської програми Фонду гуманітарних
ремої уваги. Після 1261 р. змінюються і пос- наук Франції (FMSH) ATLAS по проекту «Trade
тачальники керамічного товару, ними стають in the Northern Black Sea Region in the Late Me-
генуезці , що закріпили свої позиції на півос- dieval Period. An interdisciplinary archaeological
трові, заснувавши низку торгових факторій та and archaeometric approach through pottery»,
стоянок вздовж узбережжя Криму. 2018 р.
Висновки. Отже аналіз керамічних ма-
теріалів з археологічних об’єктів Криму свід-
чить про те, що обсяги надходжень сюди ЛІТЕРАТУРА
полив’яного посуду різного походження, включ- Айбабин, А. И. 2014. О дате разрушения городи-
но з візантійським, протягом XIII ст. були до- ща на плато Эски-Кермен. Античная древность и
волі значними . Тобто попри складні політич- средние века, 42, с. 215-227.
ні процеси в Візантійській імперії в XIII ст. Алексеенко, Н. А. 1996. К вопросу о деятельности
товарне керамічне виробництво на її землях не Херсонесского монетного двора в XIII столетии. Хер-
припинялося. Навпаки, пожвавлення торгівлі сонесский сборник, VII, с. 187-191.
Бочаров, С. Г., Масловский, А. Н. 2012. Визан-
в регіоні з початку XIII ст. і поспіль стимулю-
тийская поливная керамика в городах Северного
вало його піднесення, чому, ймовірно, значною Причерноморья золотоордынского периода (вторая
мірою сприяли й нові господарі морського рин- половина XIII — конец XIV вв.). Волжская археоло-
ку (венеціанці, генуезці, почасти пізанці), заці- гия, 1, с. 20-36.
кавлені в збільшенні обсягів товарообміну. Волков, И. В. 2005. Поливная керамика комплек-
До середини — третьої чверті XIII ст. асор- са Кабарди. В: Бочаров, С. Г., Мыц, В. Л. (ред.). По-
тимент візантійських полив’яних виробів ливная керамика Средиземноморья и Причерномо-
ймовірно залишався приблизно таким, як і рья X—XVIII вв. Киев: Стилос, I, с. 122-159.
Голофаст, Л. А., Рыжов, С. Н. 2003. Раскопки
на початку XIII cт. Однак в останній третині
квартала X в. северном районе Херсонеса. Матери-
ринки поступово заповнює менш вишукана та алы по археологии истории и этнографии Таврии,
дешевша продукція з інших майстерень (SCC, X, с. 182-260.
глеки з розписом вертикальними смугами біло- Завадская, И. А., Голофаст, Л. А. 2018. Керами-
го ангобу тощо), що в значній кількості вини- ческие комплексы хозяйственных вырубок в квар-
кають на візантійських та суміжних землях. Їх тале 1 на городище Эски-Кермен (раскопки 2006 и
діяльність заохочувалася розвитком і активіза- 2007 гг.). Материалы по археологии истории и эт-
цією морської торгівлі та зростанням попиту на нографии Таврии, XXIII, с. 305-358.
Залесская, В. Н. 2011. Памятники византийско-
дешеву полив’яну кераміку. го прикладного искусства. Византийская керами-
Припинення постачання в Крим окремих ка IX—XV веков. Каталог коллекции. Санкт-Петер-
груп виробів, а саме полив’яної продукції бург: Государственный Эрмитаж.
майстерень Халкісу та деяких інших, цілком Зеленко, С. М. 2008. Подводная археология Кры-
ймовірно може бути пов’язане з витісненням ма. Киев: Стилос.
венеціанців з кримського ринку та їх тимча- Коваль, В. Ю. 2010. Керамика Востока на Руси
IX—XVII вв. Москва: Наука.
Майко, В. В. 2013. Закрытый комплекс первой
. Джерела згадують також трапезундських куп- половины XIII в. в портовой части средневековой
ців, що кооперувалися з генуезцями (див. Карпов Сугдеи. В: Алексеенко, Н. А. (ред.). Χερσωνοσ Θεματα
2007, с. 146—147, 504—514), проте наразі складно «империя» и «полис». Севастополь: Арефьев, с. 69-
визначити ступінь їх причетності до торгівлі ке- 90.
рамікою. Масловский, А. Н. 2010. Об одной группе визан-
. Принаймні дві перші третини XIII ст. місцеве тийской поливной керамики кон. XIII — 1-й пол.
виробництво полив’яного посуду не було розви- XIV в. из раскопок золотоордынского Азака. Степи
неним в Криму. Висловлені з цього приводу при- Европы в эпоху средневековья, 8, с. 231-252.
пущення досі не отримали підтверджень. Окрім Мыц, В. Л. 2016. Завоевание поздневизантийс-
полив’яних виробів візантійського кола в Північ- кой Таврики монголами: историко-археологический
не Причорномор’я морським шляхом надходили й контекст катастрофы последней четверти XIII в.
інші групи столового посуду, наприклад з Сельд- Stratum plus, 6, с. 69-106.
жукської Анатолії, Кіпру, Близького Сходу, Італії, Паршина, Е. А. 2002. Древний Партенит (по мате-
інш., аналіз яких не є серед завдань цієї статті. риалам раскопок 1985—1988 гг.). В: Рудницкая, В. Г.,
Тесленко, И. Б. (ред.). Алушта и Алуштинский ре- Sanders, G. D. R. 2000. New Relative and Absolute
гион с древнейших времён до наших дней. Киев: Сти- Chronologies for 9th to 13th Century Glazed Wares at
лос, с. 89-109. Corinth: Methodology and Social Conclusions. In: Bel-
Рабиновиц, А., Седикова, Л. В., Хеннеберг, Р. ke, K., Hild, F. (eds.). Byzanz als Raum. Zu Methoden
2009. Повседневная жизнь провинциального города und Inhalten der historischen Geographie des östlischen
в поздневизантийский период. Материалы по архе- Mittelmeerraumes im Mittelalter. Vienna, p. 153-173.
ологии истории и этнографии Таврии, XV, с. 196- Sanders, G. D. R. 2003. Recent Developments in
274. the Chronology of Byzantine Corinth. Corinth: Results
Романчук, А. И. 2003. Глазурованная посуда поз- of Excavations Carried out by the American School of
дневизантийского Херсона. Портовый район. Ека- Classical Studies at Athens, 20, p. 385-399.
теринбург: УрГУ. Teslenko, I., Waksman, S. Y. Ginkut, N. Forthco
Седикова, Л. В. 2018. Керамический комплекс ming. Late Byzantine Imports of «Elaborate Incised
XIII в. из слоя разрушения усадеб 2 и 3 в квартале L Wares» in the Crimea and Local Counterparts: Archaeo
Херсонесского городища. Материалы по археологии logical Contexts and Archaeometric Investigations. In:
истории и этнографии Таврии, XXIII, с. 402-458. Aacts of 12th International congress on medieval and
Сёмин, С. В. 1998. Поливные белоглиняные со- modern period mediterranean ceramics, Athens, Octo-
суды второй половины XIII — первой половины ber 21—27, 2018.
XIV в. из Алустона. В: Историко-культурные связи Waksman, S. Y., François, V. 2004—2005. Vers une
Причерноморья и Средиземноморья X—XVIII вв. по redefinition typologique et analytique des céramiques
материалам поливной керамики. Тезисы докладов byzantines du type Zeuxippus Ware. Bulletin de cor-
научной конференции (Ялта, 25—29 мая 1998 г.). respondence hellénique, p. 128-129, 629-724.
Симферополь: Каламо, с. 179-181. Waksman, S. Y., Teslenko, I., Zelenko, S. 2009.
Талис, Д. Л. 1976. Поливная керамика Баклинс- Glazed Wares as Main Cargoes and Personal Belong-
кого городища. Советская археология, 4, с. 63-87. ings in the Novy Swet Shipwreck (13th c. AD, Cri-
Тесленко, І. Б. 2018. Виробництво полив’яного по- mea): a Diversity of Origins Investigated by Chemical
суду в Криму за часів Улуг Улусу. Археологія і давня Analysis. In: Actas del VIII Congreso Internacional de
історія України, 4 (29), с. 7-83. Ceramica Medieval. Ciudad Real-Almagro del 27 del
Якобсон, А. Л. 1979. Керамика и керамическое febrero al 3 de marso de 2006. Ciudad Real: Asociación
производство средневековой Таврики. Ленинград: Espaňola de Arceología Medieval, II, p. 851-856.
Наука. Waksman, S. Y., Teslenko, I. 2010. «Novy Svet
Яшаева, Т., Денисова, Е., Гинькут, Н., Залес Ware», an Exceptional Cargo of Glazed Wares in a
ская, В., Журавлев, Д. 2011. Наследие Византийс- 13th Century Shipwreck near Sudak (Crimea, Ukraine).
кого Херсона. Севастополь: Телескоп. Morphological Typology and Laboratory Investiga-
Avissar, M., Stern, E. J. 2005. Pottery of the Cru- tions. International Journal of Nautical Archaeology,
sader, Ayyubid, and Mamluk Periods in Israel. Jeru- 39, 2, p. 357-375.
salem: Israel Antiquities Authority. Israeli Antiquities Waksman, S. Y., Kontogiannis, N. D., Skartsis, S. S.,
Authority Reports, 26. Vaxevanis, G. 2014. The main «Middle Byzantine Pro-
Böhlendorf-Arslan, B. 2004. Die glasierte byzanti- duction» and pottery manufacture in Thebes and Chal-
nische Keramik aus der Türkei. Istanbul: Ege Yayin- cis. Annual of the British School at Athens, 109, p. 379-
lari. 422.
Hayes, J. W. 1992. Excavations at Sarachane in Is- Waksman, S. Y., Koutsouflakis, G., Burlot, J.,
tanbul. The pottery. Princeton: Princeton University Courbe, L. 2018. Archaeometric Investigations of the
and Dumbarton Oaks Reserch Library and Collection, Tableware Cargo of the Kavalliani Shipwreck (Greece)
2. and into the Role of the Harbour of Chalcis in the
Karpov, S. P. 2011. Main Changes in the Black Sea Byzantine and Frankish Periods. Journal of Archaeo-
Trade and Novigation, 12th—15th centuries. In: Pro- logical Science: Reports, 21, p. 1122-1129. https://doi.
ceedings of the 22nd International congress of Byzantine org/10.1016/j.jasrep.2018.06.027.
Studies, Sofia, 22—27 August 2011. Sofia, I, p. 419-
429.
Manolova-Voykova, M. 2018. Import of Middle Byz- REFERENSCES
antine Pottery to the Western Black Sea Coast: An Aybabin, A. I. 2014. O date razrusheniya gorodishcha na
Overview. In: XIth Congress AIECM3 on Medieval and plato Eski-Kermen. Antichnaya drevnost i sredniye veka, 42,
Modern Period Mediterranean Ceramics, October 19— s. 215-227.
24, 2015, Antalya. Antalya, p. 93-105. Alekseyenko, N. A. 1996. K voprosu o deyatelnosti Kher-
Morozova, Y., Zelenko, S., Tymoshenko, M. 2013. sonesskogo monetnogo dvora v XIII stoletii. Khersonesskiy
«Green and Brown» White Wares from the Collec- sbornik, VII, s. 187-191.
Bocharov, S. G., Maslovskiy, A. N. 2012. Vizantiyskaya
tion of the Archaeological Museum, National Univer- polivnaya keramika v gorodakh Severnogo Prichernomoria
sity of Kiev (Ukraine). In: SOMA 2010: Proceedings of zolotoordynskogo perioda (vtoraya polovina XIII — konets
14th Symposium on Mediterranean Archaeology, Taras XIV vv.). Volzhskaya arkheologiya, 1, s. 20-36.
Shevchenko National University of Kiev, Kiev, Ukraine, Volkov, I. V. 2005. Polivnaya keramika kompleksa Kabar-
23—25 April 2010. Oxford: Information Press, p. 127- di. In: Bocharov, S. G., Myts, V. L. (ed.). Polivnaya keramika
131. Sredizemnomoria i Prichernomoria X—XVIII vv. Kiev: Stilos,
Papanicola-Bakirtzi, D. (ed.). 1999. Byzantine Glazed I, s. 122-159.
Ceramics. Athens: Archaeological Receipts Fund. Golofast, L. A., Ryzhov, S. N. 2003. Raskopki kvartala X v
severnom rayone Khersonesa. Materialy po arkheologii istorii
Papanikola-Bakirtzi, D., Marikiou, F. N., Bakirt
i etnografii Tavrii, X, s. 182-260.
zis, Ch. 1999. Byzantine Glazed Pottery in the Benaki Zalesskaja, V. N. 2011. Pamjatniki vizantijskogo priklad-
Museum. Athens: Benaki Museum. nogo iskusstva. Vizantijskaja keramika IX—XV vekov. Kata-
Sanders, G. D. R. 1995. Byzantine Glazed Pottery at log kollekcii. Saint Petersburg: Gosudarstvennyj Jermitazh.
Corinth to c. 1125. Unpublished PhD thesis, Univer- Zavadskaya, I. A., Golofast, L. A. 2018. Keramicheskiye
sity of Birmingham. kompleksy khozyaystvennykh vyrubok v kvartale 1 na gorod-
ishche Eski-Kermen (raskopki 2006 i 2007 gg. ). Materialy po Sanders, G. D. R. 1995. Byzantine Glazed Pottery at Cor-
arkheologii istorii i etnografii Tavrii, XXIII, s. 305-358. inth to c. 1125. Unpublished PhD thesis, University of Bir-
Zelenko, S. M. 2008. Podvodnaya arkheologiya Kryma. mingham.
Kiev: Stilos. Sanders, G. D. R. 2000. New Relative and Absolute Chro-
Koval’, V. Ju. 2010. Keramika Vostoka na Rusi IX— nologies for 9th to 13th Century Glazed Wares at Corinth:
XVII vv. Moscow: Nauka. Methodology and Social Conclusions. In: Belke, K., Hild, F.
Mayko, V. V. 2013. Zakrytyy kompleks pervoy poloviny (eds.). Byzanz als Raum. Zu Methoden und Inhalten der his-
XIII v. v portovoy chasti sredenevekovoy Sugdei. Alekseyen torischen Geographie des östlischen Mittelmeerraumes im Mit-
ko, N. A. (ed.). Χερσωνοσ Θεματα «imperiya» i «polis». Sevas- telalter. Vienna, p. 153-173.
topol: Arefyev, s. 69-90. Sanders, G. D. R. 2003. Recent developments in the chro-
Maslovskiy, A. N. 2010. Ob odnoy gruppe vizantiyskoy po- nology of Byzantine Corinth. Corinth: Results of Excavations
livnoy keramiki kon. XIII — 1-y pol. XIV v. iz raskopok zolo- Carried out by the American School of Classical Studies at
toordynskogo Azaka. Stepi Evropy v epokhu srednevekovia, 8, Athens, 20, p. 385-399.
s. 231-252. Teslenko, I., Waksman, S. Y. Ginkut, N. Forthcoming.
Myts, V. L. 2016. Zavoyevaniye pozdnevizantiyskoy Tavriki Late Byzantine Imports of «Elaborate Incised Wares» in the
Mongolami: istoriko-arkheologicheskiy kontekst katastrofy Crimea and Local Counterparts: Archaeological Contexts and
posledney chetverti XIII v. Stratum plus, 6, s. 69-106. Archaeometric Investigations. In: Aacts of 12th International
Parshina, E. A. 2002. Drevniy Partenit (po materialam congress on medieval and modern period mediterranean ce-
raskopok 1985—1988 gg. ). In: Rudnitskaya, V. G., Teslen ramics, Athens, October 21—27, 2018.
ko, I. B. (eds.). Alushta i Alushtinskiy region s drevneyshikh Waksman, S. Y., François, V. 2004—2005. Vers une redefi-
vremen do nashikh dney. Kiev: Stilos, s. 89-109. nition typologique et analytique des céramiques byzantines
Rabinovits, A., Sedikova, L. V., Khenneberg, R. 2009. Povs- du type Zeuxippus Ware. Bulletin de correspondence hellé-
ednevnaya zhizn provintsialnogo goroda v pozdnevizantiyskiy nique, p. 128-129, 629-724.
period. Materialy po arkheologii istorii i etnografii Tavrii, XV, Waksman, S. Y., Teslenko, I., Zelenko, S. 2009. Glazed
s. 196-274. Wares as Main Cargoes and Personal Belongings in the Novy
Romanchuk, A. I. 2003. Glazurovannaya posuda pozd- Swet Shipwreck (13th c. AD, Crimea): a Diversity of Origins
nevizantiyskogo Khersona. Portovyy rayon. Ekaterinburg: Investigated by Chemical Analysis. In: Actas del VIII Con-
UrGU. greso Internacional de Ceramica Medieval. Ciudad Real-Al-
Sedikova, L. V. 2018. Keramicheskiy kompleks XIII v. iz magro del 27 del febrero al 3 de marso de 2006. Ciudad Real:
sloya razrusheniya usadeb 2 i 3 v kvartale L Khersonesskogo Asociación Espaňola de Arceología Medieval, II, p. 851-856.
gorodishcha. Materialy po arkheologii istorii i etnografii Ta- Waksman, S. Y., Teslenko, I. 2010. «Novy Svet Ware», an
vrii, XXIII, s. 402-458. Exceptional Cargo of Glazed Wares in a 13th Century Ship-
Semin, S. V. 1998. Polivnyye beloglinyanyye sosudy vtoroy wreck near Sudak (Crimea, Ukraine). Morphological Typol-
poloviny XIII — pervoy poloviny XIV v. iz Alustona. In: Is- ogy and Laboratory Investigations. International Journal of
toriko-kulturnyye svyazi Prichernomoria i Sredizemnomoria Nautical Archaeology, 39, 2, p. 357-375.
X—XVIII vv. po materialam polivnoy keramiki. Тezisy dok- Waksman, S. Y., Kontogiannis, N. D., Skartsis, S. S., Vax-
ladov nauchnoy konferentsii (Yalta, 25—29 maya 1998 g.). evanis, G. 2014. The Main «Middle Byzantine Production»
Simferopol: Kalamo, s. 179-181. and Pottery Manufacture in Thebes and Chalcis. Annual of
Talis, D. L. 1976. Polivnaya keramika Baklinskogo gorod- the British School at Athens, 109, p. 379-422.
ishcha. Sovetskaia arkheologia, 4, s. 63-87. Waksman, S. Y., Koutsouflakis, G., Burlot, J., Courbe, L.
Teslenko, І. B. 2018. Vyrobnytstvo polyv’yanogo posudu v 2018. Archaeometric Investigations of the Tableware Cargo
Krymu za chasіv Ulug Ulusu. Arkheolohiia i davnia istoriia of the Kavalliani Shipwreck (Greece) and into the Role of the
Ukrainy, 4 (29), s. 7-83. Harbour of Chalcis in the Byzantine and Frankish Periods.
Yakobson, A. L. 1979. Keramika i keramicheskoye proiz- Journal of Archaeological Science: Reports, 21, p. 1122-1129.
vodstvo srednevekovoy Tavriki. Leningrad: Nauka. https://doi.org/10.1016/j.jasrep.2018.06.027.
Yashayeva, T., Denisova, E., Ginkut, N., Zalesskaya, V.,
Zhuravlev, D. 2011. Naslediye Vizantiyskogo Khersona. Sev-
astopol: Teleskop.
Avissar, M., Stern, E. J. 2005. Pottery of the Crusader, I. B. Teslenko
Ayyubid, and Mamluk Periods in Israel. Jerusalem: Israel
Antiquities Authority. Israeli Antiquities Authority Reports,
26. BYZANTINE GLAZED CERAMICS OF
Böhlendorf-Arslan, B. 2004. Die glasierte byzantinische THE 13th CENTURY IN THE CRIMEA
Keramik aus der Türkei. Istanbul: Ege Yayinlari.
Hayes, J. W. 1992. Excavations at Sarachane in Istanbul. (short review)
The pottery. Princeton: Princeton University and Dumbarton
Oaks Reserch Library and Collection, 2. Despite political and military upheaval in Byzan-
Karpov, S. P. 2011. Main Changes in the Black Sea Trade tium in the 13th century, the most important of which
and Novigation, 12th—15th centuries. In: Proceedings of the were the conquest of Constantinople and the central
22nd International congress of Byzantine Studies, Sofia, 22— territories of the empire by the Latins in 1204, and
27 August 2011. Sofia, I, p. 419-429. then the restoration of the state and the return of the
Manolova-Voykova, M. 2018. Import of Middle Byzantine capital by Michael VIII Palaeologus in 1261, the manu-
Pottery to the Western Black Sea Coast: An Overview. In:
XIth Congress AIECM3 on Medieval and Modern Period Medi-
facture of marketable glazed tableware on its histori-
terranean Ceramics, October 19—24, 2015, Antalya. Antalya, cal territory had not stopped. Moreover, delivery of this
p. 93-105. ceramic into the territory of the Crimea also continued.
Morozova, Y., Zelenko, S., Tymoshenko, M. 2013. «Green This was largely due to the new owners of the maritime
and Brown» White Wares from the Collection of the Archaeo- market — Italian merchants, first Venetians, and then
logical Museum, National University of Kiev (Ukraine). In: Genoese, who were active participants of the political
SOMA 2010: Proceedings of 14th Symposium on Mediterra- and military conflicts in the Eastern Mediterranean
nean Archaeology, Taras Shevchenko National University of and Byzantium. At the same time, the composition of
Kiev, Kiev, Ukraine, 23—25 April 2010. Oxford: Information the imported ceramic was not stable. Finds from well-
Press, p. 127-131.
Papanicola-Bakirtzi, D. (ed.). 1999. Byzantine Glazed Ce-
dated archaeological deposits known from the excava-
ramics. Athens: Archaeological Receipts Fund. tions of archaeological sites in the Crimea, as well as
Papanikola-Bakirtzi, D., Marikiou, F. N., Bakirtzis, Ch. the surrounding area, provide the information as for
1999. Byzantine Glazed Pottery in the Benaki Museum. Ath- the volume of the Byzantine import and changes in the
ens: Benaki Museum. imported pottery assemblage during the 13th century.
First of all, these are the cultural remains with the lay- Crimea and Northern Black Sea Region. Their activi-
ers of fire and destruction on the territory of the medi- ties were stimulated by the intensification of maritime
eval towns in southern and south-western Crimea with trade and the growing demand for cheap glazed pot-
the coins of 1250—1260s; shipwreck near the Novy tery. 4. Cessation of some groups of import, especially
Svet village south-west to Sudak, which wrecked not MBP from Chalcis, may be due to the ousting of the
earlier than 1260—1270s; two pits in the harbor part Venetians from the Crimean market and their tempo-
of Soldaia / Sudak with coins of the 1266 and 1270s, rary difficulties with novation in the Black Sea after
which, according to stratigraphy, were filled after the 1261. At the same time, the sales crisis could lead to
mentioned catastrophe; sites in south-eastern Cri- the decline of some large pottery centers and to the
mea with coins of the last quarter of the 13th — early emergence of new focused on more promising trading
14th century, so on. Correlation of data from these con- intermediaries, which the Genoese became.
texts leads to the following conclusions. 1. Quantity of
Byzantine ceramics imported into Crimea during the Keywords: Byzantium, Crimea, glazed ceramics,
13th century was quite significant. It accounts for up trade, 13th century.
to 70 % and more of the ceramics assemblages. 2. The Одержано 19.08.2019
range of glazed ware remained approximately the same
from the beginning until the middle — third quarter of ТЕСЛЕНКО Ірина Борисівна, кандидат історич-
the 13th century. The MBP (mainly «Incised Sgraffito них наук, старший науковий співробітник, Інститут
Ware», less often «Champlevé» and others); GWW with археології НАН України, пр-т Героїв Сталінграда,
monochrome green glaze as well as green and brown 12, Київ, 04210, Україна.
painted variants; «Zeuxippus Ware» (class IА&II) pre- Teslenko Iryna, Candidate of Historical Sciences,
vailed. 3. Since the last third of the 13th century less Senior Research Officer, the Institute of Archaeology
elegant and cheaper vessels («Sgraffito with Concentric NAS of Ukraine, Heroiv Stalingrada ave., 12, Kyiv,
Circles», jugs with stripes of white engobe) from differ- 04210, Ukraine.
ent workshops, which in large quantities arise on the ORCID: 0000-0002-2356-1615;
Byzantine and surrounding lands, start to come to the e-mail: iryna_teslenko@hotmail.com.
УДК [904.2:737.1]“654” DOI: 10.37445/adiu.2020.02.32
Г. А. Козубовський
Про монети з литовськими

контрамарками «колюмнами»
Публікація присвячена проблемі золотоординсь- ХХ ст. Але найпершу спробу їх наукової інтер-
ких та татаро-генуезьких монет із литовськими претації дав польський дослідник М. Гумовсь-
контрамарками «колюмнами». Такі монети дато- кий в узагальнюючий праці з литовської нуміз-
вані XV ст. Точна дата початку контрамаркуван-
матики. Дослідник висловив припущення, що
ня невідома. Імовірно, Великий князь литовський
Вітовт (1392—1430) розпочав надкарбування у контрамарки ставили на митницях у районах
1420-х рр. у зв’язку з появою низькопробної золото- литовсько-татарських кордонів, одна з яких
ординської монети. знаходилась в районі Канева (Gumowski 1920,
s. 60). Певно, маючи на увазі скарб із с. Ключни-
Ключові слова: золотоординські монети, ли- ки на Канівщині: 100 празьких грошів і монет
товські контрамарки, «колюмни», Вітовт, XV ст., Золотої Орди, частина яких містила литовські
празькі гроші, «тамга».
контрамарки (Котляр 1971, с. 90, № 309).
В останній час значно збільшився інтерес до У наш час значно збільшено інформацію
вивчення українських старожитностей XIV— про такі знахідки. З’являються й аналітичні,
ХV ст. Українські археологи почали планомір- узагальнюючі праці та спроби наукової оцін-
не й систематичне дослідження українських ки великої кількості нових і старих знахідок
пам’яток післямонгольського часу. Різноманіт- (Борейша, Казаров 2009; Ivanauskas, Balčius
ні проблеми післямонгольської історії та архео 1994, s. 80—84; Гулецький, Зайончковський
логії України розглядає в багатьох своїх ґрун- 2014—2015).
товних працях і Олександр Петрович Моця. Нові технічні засоби значно збільшили мож-
Важливим джерелом у дослідженні склад- ливості у пошуковців, у тому числі і для знахі-
них проблем історії та археології України є док зазначених монет. Завдяки сучасним ви-
монети, знайдені при археологічних дослід- данням у багатьох пошукувачів, краєзнавців,
женнях, випадкові знахідки та скарби. Кожна дослідників минувшини з’явилась можливість
монета — вже джерело інформації, одні менше, поділитися цікавою і часто науково важливою
інші більше. Цінність такої інформації неодна- інформацією. Разом із тим, така інформація
кова для різних періодів і для різних територій, не може бути перевіреною, часто не відповідає
але завжди значна. дійсності, частково чи повністю викривлена.
Серед чисельних нумізматичних знахідок Іноді при описі таких знахідок фіксуються різні
ХІV—ХV ст. привертають увагу рідкісні золото- хронологічні та територіальні невідповідності.
ординські та кримсько-генуезькі монети з ли- Можна помітити і штучне поєднання кількох
товськими контрамарками «колюмнами». Такі скарбів чи монет в одних комплексах.
знахідки концентруються в південній частині Сучасні технічні можливості значно спро-
Київщини та на Поділлі, датовані ХV ст., і зус- стили і виробництво підробок, що в більшості
трічаються в одних комплексах із празькими випадків стосується рідкісних монет. Але ще
грошами Вацлава IV (1378—1419). Окремі мо- набагато простіше зробити новий штемпель
нети були відомі дослідникам ХІХ — початку для нанесення контрамарки, особливо, коли це
стосується простих символів чи геометричних
© Г. А. Козубовський, 2020 фігур. Слід зазначити, що виокремлення мо-
тоординських (?) монет ХV ст., знайдених у ході

розкопок ротонди по вул. Володимирський, 3 у
м. Києві (рисунок: 1; Івакін 1996, с. 112—114,
85; Івакін, Козубовський 1996, с. 293, 297).
Хоча це й не заперечує появи нових знахі-
док.
Дискусійними залишається хронологія на-
несення литовських контрамарок на золотоор-
динських диргемах та мотиви цього цікавого
історико-культурного та економічного явища.
Такі монети зафіксовані в комплексах пер-
шої — четвертої чверті XV ст.
Традиційно багато дослідників пов’язували
такі монети з літописним повідомленням Ни-
конівського літопису про події напередодні бит-
ви біля р. Ворскла 1399 р. (Ильин 1940, с. 17).
Літописець повідомляє, що крім загальних
вимог васалітету — данини й підкорення, під
час переговорів між Вітовтом і Тимур Кутлу-
ком та Едигеєм йшлося і про монетарні заходи:
«...возхоте Витовт во всей Орде быти на де-
нгахъ Ординскихъ знамение Витовтово». На-
томість Едигей висунув таку саму вимогу до
Вітовта: «…на твоихъ денгахъ Литовскихъ мо-
Золотоординські (?) монети з розкопок ротонди по ему Ординъскому знамени быти» (ПСРЛ, 11,
вул. Володимирська, 3 у м. Києві в 1975—1977 рр.: с. 173). Слід зазначити, що нищівна поразка
1 — з литовською контрамаркою «колюмни», за
литовсько-руського війська на р. Ворскла та
Івакін, 1996; 2 — з контрамаркою, за Івакін, Козу-
бовський 1996 датування зазначених контрамаркованих мо-
нет — не раніше 1420-х рр. перечать такому
ототожненню. Але в цілому літописна згадка
нет із підробними контрамарками завжди було фіксує загальний курс Вітовта в залученні ор-
досить складним завданням навіть для добре динського срібла до грошового забезпечення
вивчених монет та для досвідчених фахівців величезної держави.
(Hásková 1991, s. 73, 100—106). Таким воно за- Привертає увагу справедливе припущення,
лишається і на сучасному етапі. Тому велика що наведені у Никонівському літописі слова
кількість інформації і про нові знахідки монет про «знамении Витовтовом на денгах ордын-
із литовськими контрамарками викликає пев- ских» могли бути не наслідком фантазії літо-
ні застереження. 1830—1840-ми рр. датовані писця, а творчим відображенням колись поба-
найдавніші підробки рідкісних монет, виготов- ченого артефакту, адже такі монети ще були
лених шляхом «вирізання» нового зображення присутні в обігу України у 1480-х рр., десь за
на дуже стертих справжніх монетах (Зайцев 35—40 років до складання початкової редак-
2004, с. 92—93). ції Никонівського літопису (Борейша, Казаров
Особливо насторожує інформація про вели- 2009, с. 44).
ку кількість зазначених монет із добре прочи- Крім того, дослідники звертають увагу, що
таними легендами й зображеннями у новітніх при описі подій 1399 р. автор Никонівського
скарбових комплексах. В абсолютній більшості літопису використовував Кашинську редакцію
випадків нанесення досить великої контрамар- Тверського великокнязівського зводу, який за-
ки майже повністю забивало основну частину кінчувався 1425 р., а самі тверські повідомлен-
монети, часто вже доволі стертої. На таких мо- ня Никонівського літопису є унікальними до
нетах часто «читається» лише обідок та окремі 1414 р. (Беспалов 2013, с. 41; Клосс 1980, с. 146,
залишки літер. У відомих великих скарбах 148).
ХIX—XX ст., що складалися із сотень і тисяч Слід згадати й повідомлення договірної гра-
монет, золотоординські диргеми з литовсь- моти тверського князя Бориса Олександрови-
кими контрамарками присутні в одиничних ча з Вітовтом 1427 р. «...а пошлины имати зъ
екземплярах чи в дуже незначній кількості моихъ Тферскихъ людей въ … великого князя
(Kiersnowski 1984, s. 173; Майко 2007, с. 96; Витотовътове отчине, у Смоленъску, у Ви-
Івакін, Козубовський 1996, с. 291—293). тебъску, на Кіеве, въ Дорогобужы, у Вязме и
Дуже рідко зустрічаються такі монети і серед по всему его великому княженъю, по давному,
великої кількості знахідок ХV ст., зафіксованих а нового не примышляти…» (Акты 1846, № 33,
науковцями при археологічних дослідженнях с. 47). Зміст цієї і наступних подібних грамот
(Майко 2007, с. 96). Литовську контрамарку «ко- (1449, 1483 рр.) дозволяє говорити про сталий
люмни» містить одна з двох дуже стертих золо- розвиток торгівельних і митних відносин між
Козубовський, Г. А. Про монети з литовськими контрамарками «колюмнами»
Києвом і Твер’ю не лише в XV ст., а й у XIV ст. чить цьому. Напевно, таке співвідношення мог-
(Сидоренко 1992, с. 104—105). І дуже можли- ло затвердитися не раніше другого десятиліття
во, що саме у таких «Тферскихъ людей», що XV ст., коли вага диргема впала до 1 г чи трохи
поверталися до Твері чи Кашина, серед золо- більше (Мухамадиев 1966, с. 268). Два таких
тоординських диргемів були і монети з контра- диргема (за вмістом чистого срібла близько
марками. 0,8 г), дійсно, корелюються з празькими гроша-
Упродовж майже 40-річного правління Ві- ми Вацлава ІV (з вмістом чистого срібла 1,6 г)
товта (1392—1430) Велике князівство Литовсь- карбованими в 1407—1419 рр. (Żabiński 1981,
ке й Руське і перетворилося на одну з наймо- s. 43).
гутніших і найрозвинутіших держав Європи. У сучасних дослідженнях припускається, що
Незважаючи на нищівну поразку на р. Ворск- шляхом надкарбування «колюмн» золотоор-
ла 1399 р., Вітовт активно втручався в справи динським монетам присвоювався підвищений
степових володарів Східної Європи. Протягом до 20 % прибутку курс до половини празького
перших десятиліть ХV ст. його вплив і влада гроша, за рахунок різниці між вартістю срібла
поширилась на степові райони України аж до у монеті та призначеною вартістю (Борейша,
узбережжя Чорного моря. Казаров 2009, с. 13). Або, що шляхом надкарбу-
Саме з ім’ям Вітовта пов’язується і внутрішнє вання емітент міг надавати знеціненим (дуже
впорядкування держави. Одним із найголовні- стертим) монетам легальний статус, отримую-
ших було створення стабільної монетно-грошо- чи прибуток за рахунок різниці у вартості фак-
вої системи, спроможної забезпечити власною тично срібного брухту й обігової монети (Саввов
й іноземною монетою величезну частину Схід- 2012, с. 15).
ної Європи. Держава, яка найпізніше в Європі Дослідники давно звернули увагу на візу-
розпочала власне виробництво монет, швидко ально помітну низьку якість окремих груп
створила необхідні умови для їхньої «конверта- золотоординських монет 1420-х рр., зокрема,
ції». Невід’ємним і стабілізуючим фактором у диргемів Мухаммеда Борака (1422—1428?; Му-
розвитку монетно-грошової системи був празь- хамадиев 1966, с. 271). Дослідження якості мо-
кий гріш. нет дали можливість стверджувати, що висока
Згідно із сучасними дослідженнями, ли- проба (800—850°) ще зберігається у диргемів
товський рубль у 1393 р. дорівнював 80 гро- Шадибека (1399—1407) і Пулада (1407—1410)
шам, із кінця XIV ст. і до 1407 р. — 96 грошам, (сучасників масового надходження празьких
в 1407—1413 рр. — 100 грошам. Після 1413 р. грошів Вацлава IV), а потім різко знижується до
грошово-вагова система Великого князівства 300—350° срібла і на цьому рівні витримується
Литовського мала наступний вигляд: рубль = до 1460—1470 рр. При цьому фіксуються сліди
100 грошам = 1000 пенязям = 180 г срібла (Бек- збагачення сріблом поверхневого шару монети.
цінееў 1992, с. 63—73). Хоча й зазначається, що доступних диргемів
Саму масову появу празьких грошів на те- 1412—1427 рр. дуже мало. Але серед монет
риторії Східної Європи дослідники відносять ханів цих років присутні як високоякісні, так
до періоду правління Вацлава IV (1378—1419), і низькоякісні монети (Лебедев, Клоков 2001,
коли обсяг випуску празьких монет досяг небу- с. 30—31, 39, 46). Сучасний рентгено-флуо-
валої кількості (Рябцевич 1965, с. 127; Котляр ресцентний аналіз поверхневого шару бул-
1981, с. 67; Soboleva 1970, s. 109). У знахідках гарських диргемів показав, що різке зниження
фіксується значна перевага празьких грошів вмісту срібла (з 82—97 % до 62—87 %) зафіксо-
Вацлава IV останньої групи, карбованої після вано з 826 р. г. (1422/1423 р.; Шайхутдинова,
1405—1407 рр. (Soboleva 1970, s. 108, 110— Бугарчёв, Петров 2018, с. 107). Але, напевно,
111, 114—115). Такі монети з пробою близько що монети карбовані у різних частинах ко-
610° і масою 2, 7—2, 9 г містили до 1,6 г срібла лишньої Золотої Орди, можуть суттєво різни-
(Żabiński 1981, s. 43). На їх вагу та якість орієн- тися. Адже у різних ханів були різні можли-
тувалися всі інші групи монет, що обслугову- вості і різні джерела в отриманні монетарного
вали платіжну систему держави, в тому числі срібла.
і джучидські диргеми. Появу контрамарки Дискусійним залишається питання щодо
на таких монетах слід розглядати не тільки якості кримських монет 1420-х рр. Писемні
як знак законності їхнього обігу в литовських джерела та вибіркові аналізи кримських дир-
володіннях, а й свідчення залучення масивів гемів 1420-х рр. дають проби 500°, 800°, 900°.
джучидських монет у забезпеченні й обслуго- Разом із тим звертається увага на те, що час-
вуванні фінансової системи держави. тина монет з іменем Узбека й датою 720 р. г.
Існує версія, що празькі гроші Вацлава IV із (1320/1321 р.), часто присутніх у знахідках
масою 2,7—2,9 г корелюються із джучидськи- XV ст., виготовлені з білону (Хромов 2013,
ми диргемами Тохтамиша (1380—1399) вагою с. 454—455). Саме подібна монета з литовською
1,365 г, як 2 : 1 (Бектинеев 2004, с. 108). Але контрамаркою зафіксована в Кирк-Єрському
висока якість золотоординських монет Тохта- скарбі (Майко 2007, с. 96).
миша, як і його наступників — ханів першого Не існує одностайної думки і на зміни у
десятиліття XV ст. (800—900°), трохи супере- якості генуезько-татарських монет, серед яких
також відомі монети з литовськими контрамар- сутні монети різного часу, ваги та проби. А та-
ками. Зокрема, ще О. Ретовський полемізував з кож, що саме з подібних монет було і відлито
італійським ученим К. Десимоні, який вважав, злитки, і у таких — з пробою 650—750°, напев-
що проба монет Кафи після 1423 р. мало-пома- но, було присутнє монетарне срібло і значно
лу впала до 300°, тому що і генуезька монета в нижчої якості.
цей період постійно знижує якість. Учений пос- Повертаючись до гіпотези М. Гумовського
лався на документ 1423 р., згідно з яким проба про можливе надкарбування золотоординсь-
генуезько-татарської монети становила 610°, та ких монет на прикордонних митних пунк-
звернув увагу на монети з іменами Мухаммеда тах, варто згадати повідомлення інока Зосіми
(1420—1445) та Давлет-Берди (1421—1428) з (1419—1422 рр.) про митницю на р. Дністер.
пробою 700° (Ретовский 1906, с. 10). Але, напев- Після перебування у Києві та Брацлаві: «…по-
но, що і як серед джучидських монет першої — идохомъ въ поле татарское і идохомъ 50 миль
третьою чвертей ХV ст. повинні бути монети з дорогою татарскою, ежь зовется: на великіи
високою й низькою пробою . долъ, и обретохомъ реку велику подъ Митере-
Тож виокремлення якісних і неякісних монет выми Кышинами, ежъ зовется Нестръ; тут
у 20-х рр. ХV ст. стало нагальною потребою і у бяше перевозъ и порубежье волоское. Объ ону
сучасників їх виробництва. Видається, що саме страну Волохове перевозъ емлютъ, а о сю
з цим може бути пов’язана і поява контрамарок. страну великаго князя Витофтовы и там-
Привертає увагу й наявність контрамаркова- гу емлютъ и темъ ся обои делятъ» (Хоже-
них диргемів із вагою, характерною для ханів ние 1889, с. 2). Традиційно, тамгу пов’язують
початку ХV ст. (1,12 г — Кугурештський скарб; з одним із найприбутковіших податків, який
Маркевич, Полевой, Фин 1961, с. 75). Також як було введено з початком монгольського во-
і монет, із вагою більшою за 0,70 г, карбованих лодарювання у Східній Європі. За джерела-
у 1420—1430-х рр. (Мухамадиев 1966, с. 268). ми кінця XIV ст. тамгу вираховують у 3 % від
Це може бути свідченням необхідності у позна- суми товарів: «А тамги и осминечего от рубля
ченні монет різного часу й ваги. алтын» (Осокин 1850, с. 97). Існує версія, що
Слід зазначити, що в обігу України упро- тамгу брали тільки з товарів, на які наклада-
довж ХV ст. перебували і давніші празькі гроші лося тавро, печатка (Гагемейстер 1833, с. 78).
з більшим умістом чистого срібла. Ще М. Ще- Слід зазначити, що термін тамга в тюркських
катихін звернув увагу на наявність празьких мовах означає податок, знак-печатку, митну
грошів із різною часткою чистого срібла: 1,835, пломбу, тавро на худобі, зокрема, на конях, а
1,668, 1,645, 1,528, 1,502, 1,343 г. (Щекатихін також засічку, зарубку й пробу на сріблі та
1933—1934, с. 88—89). Переплавлення різних золоті (ред. Тенишев 2001, с. 330). Якість сріб-
груп монет відбивалося на якості злитків. Сво- ла, як і коней, була найважливішим чинником
го часу О. В. Орешніков намагався пояснити розбудови держави. І контрамарковані моне-
рідкісність золотоординських монет з різно- ти можуть бути пам’ятками колись сплачено-
манітними контрамарками, літерами для Пів- го мита від партій найважливішого товару —
нічно-Східної Русі саме тим, що переважна срібла й, одночасно, показниками його якості.
частина таких монет переливалась у злитки Тож версія М. Гумовського не втратила свого
(Лихачев 1930, с. 161). Певно, що це може бути значення.
справедливим і для України XV ст. У скарбі Щодо поширеної зараз версії про належність
XV ст. 1863 р. зі Старих Буд, Звенигородського частини монет із контрамарками «колюмнами»
повіту Київської губернії, що містив 1212 зо- до князя Свидригайла Ольгердовича (1432—
лотоординських, генуезько-татарських монет 1452) слід зазначити, що хронологія деяких
(у тому числі з контрамарками?) та одну серб- знахідок та територія розповсюдження (Київ-
ську, були присутні і 5 лодієподібних срібних щина, Східне Поділля) дійсно дають підстави
злитків із вагою 189,55, 196,44, 197,21, 197,41, для цього. Але слід згадати, що походження
198,71 г. (Беляшевский 1889, с. 80—81; Федо- знаку не є з’ясованим і існують різні версії його
ров-Давыдов 1960, с. 176, № 232). Дослідження пояснення. Важливо, що дуже освічена люди-
складу металу трьох злитків дало дуже різ- на свого часу Ян Длугош не знав, як назвати
ні показники по вмісту срібла: 74,678, 84,462, «колюмни». Розповідаючи про Грюнвальдську
97,535 %. У половинки лодієподібної грив- битву 1410 р., він зазначив, що серед чисельно-
ні невідомого походження з колекції НМІУ го русько-литовського війська 10 хоругв місти-
вміст срібла становив 67,531 % (Яушева-Оме- ли знак, яким Вітовт звичайно таврував своїх
льянчик 1999, с. 16, 20). Відсутність згадок коней (Kiersnowski 1988, s. 2; Kuczyński 1993,
про гірейські монети в скарбі зі Старих Буд s. 43). Але знак був добре відомим мешканцям
дає право датувати скарб до початку 40-х рр. Східної Європи і в першій половині XV ст.
XV ст. і стверджувати, що серед них були при- пов’язувався з Кейстутовичами, а не з
Ольгердовичами. Існують повідомлення, що
. Генуезько-татарська монета з іменем Давлет-Бер- «колюмни» були на нагробку Товтівіла Кейс-
ди у фондах НМІУ має пробу 960° (інформація тутовича, загиблого 1390 р. У найдавніших єв-
З. О. Зразюк). ропейських гербовниках «Сodex Bergshammar»
та «Armorial Lyncenich», «колюмни», напев- Івакін, Г. Ю., Козубовський, Г. А. 1996. Золото-
но, пов’язують із Сигізмундом Кейстутови- ординські монети з литовськими контрамарками.
чем (1432—1440; Kiersnowski 1988, s. 2—3; Записки НТШ, CCXXXI: Праці комісії спеціальних
(допоміжних) історичних дисциплін, с. 290-298.
Kuczyński 1993, s. 42—43, 47—56).
Клосс, Б. М. 1980. Никоновский свод и русские ле-
Нанесення литовських контрамарок було тописи XVI—XVII веков. Москва: Наука.
наслідком і потребою низки економічних та Котляр, М. Ф. 1971. Грошовий обіг на території
політичних чинників. Але одним із найперших України доби феодалізму. Київ: Наукова думка.
видається підтвердження законності вико- Лебедев, В., Клоков, В. 2001. Монеты с юго-вос-
ристання партій ординського срібла, їх якості точных окраин Сарая. Татар археологиясе, 1—2
(плати на митницях, джерела для злитків та (8—9), с. 19-46.
ін.) в умовах появи низькопробних монет. Пот- Лихачев, Н. П. 1930. Материалы для истории
русской и византийской сфрагистики. Ленинград:
реба в контрамаркуванні могла з’явитися у
АН СССР. Труды музея палеографии, ІІ.
1420-х рр., коли на південних митницях Ве- Майко, В. В. 2007. Кырк-Ерский клад городища
ликого князівства Литовського почали помі- Чуфут-Кале в Юго-Западном Крыму. Киев: Ака-
чати масиви низькопробних золотоординських демпериодика.
монет. Або коли відлиті з партій таких монет Маркевич, В. И., Полевой, Л. Л., Фин, Ш. Р. 1961.
злитки значно різнилися за своєю якістю. Кугурештский монетно-вещевой клад ХV в. Труды
Безумовно, що наведене вище не вирішує Государственного историко-краеведческого музея
проблему золотоординських монет із литовсь- Молдавской ССР (за 1960 г.), с. 75-112.
Мухамадиев, А. Г. 1966. Два клада татарских мо-
кими контрамарками, а спрямоване на долу- нет XV в. Советская археология, 2, с. 259-273.
чення лише окремих версій на її розв’язання. Осокин, Е. 1850. Внутренние таможенные пош-
Видається, що вирішення цього питання — за лины в России. Казань.
новими знахідками і якісним та кількісним ПСРЛ. 1897. Полное собрание русских летописей.
вивченням масивів золотоординських монет 11: Летописный сборник, именуемый Патриаршею
України ХV ст. или Никоновскою летописью. Санкт-Петербург:
И. П. Скороходов.
Ретовский, О. 1906. Генуэзско-татарские моне-
ЛІТЕРАТУРА ты. Санкт-Петербург. Известия ИАК, 18.
Рябцевич, В. Н. 1965. К вопросу о денежном об-
Акты… 1846. Акты, относящиеся к истории За- ращении западнорусских земель в ХIV—ХV вв. Ну-
падной России, собранные и изданные Археографи- мизматика и сфрагистика, 2, с. 121-134.
ческой комиссией. 1: 1430—1506. Санкт-Петербург: Саввов, Р. 2012. Надкарбування «Колюмни» зі
II Отделение Собственной Е. И. В. Канцелярии. скарбів XV ст. з Наддніпрянщини. Нумізматика і
Бектинеев, Ш. И. 2004. Литовско-татарская де- фалеристика, 3, с. 12-15.
нежная система 1397—1425 гг. В: Двенадцатая Сидоренко, О. Ф. 1992. Українські землі у між-
Всероссийская нумизматическая конференция. Те- народній торгівлі (ІХ — середина XVІІ ст.). Київ:
зисы докладов и сообщений. Москва, 19—24 апреля Наукова думка.
2004 г. Москва: ГИМ, с. 107-109. Тенишев, Э. Р. (ред.). 2001. Сравнительно-исто-
Бекцінееў, Ш. І. 1992. Грашовыя сістэмы Вяліка- рическая грамматика тюрских языков. Москва:
го княства Літоўскаго ў XIII—XV стст. В: Сідарцоў, Наука.
У. Н. (ред.). Актуальныя пытанні гісторыі Бела- Федоров-Давыдов, Г. А. 1960. Клады джучидских
русі ад старожытных часоў да нашых дзён. Мінск: монет. Нумизматика и эпиграфика, I, с. 94-192.
БДУ, с. 63-73. Хожение… 1989. Хожение инока Зосимы 1419—
Беляшевский, Н. 1889. Монетные клады Киевс- 1422 гг. Православный Палестинский сборник,
кой губернии. Киев: Т. Т. Корчак-Новицкий. VIII, 3 (24), с. 1-41.
Беспалов, Р. А. 2013. Литовско-ордынские отно- Хромов, К. К. 2013. К вопросу о монетном деле
шения 1419—1429 годов и первая попытка образо- «императоров Солхата» в 20-е годы XV века. Спе-
вания Крымского ханства. Материалы по археоло- ціальні історичні дисципліни: питання теорії та
гии и истории античного и средневекового Крыма, методики, 22—23, с. 443-461.
V, с. 30-52. Шайхутдинова, Е. Ф, Бугарчёв, А. И., Петров,
Борейша, Ю., Казаров, А. 2009. О надчеканках П. Н. 2018. О химическом составе поверхностного
колюмн Витовта Кейстутовича и Свидригайла слоя булгарских монет XV в. В: Захаров, Е. В. (ред.).
Ольгердовича. Минск: Тесей. Нумизматические чтения Государственного ис-
Гагемейстер, Ю. 1833. Разыскания о финансах торического музея. Материалы докладов и сообще-
Древней России. Санкт-Петербург: ИАН. ний (Москва, 27 и 28 ноября 2018 г.). Москва: ГИМ,
Гулецький, Д., Зайончковський, Ю. 2014—2015. с. 104-110.
Ранні типи «колюмн» (без крапок, з крапками зліва Щекатихин, Н. Н. 1933—1934. Топография
та справа), нанесених на двомовних аспрах Давлата кладов с литовскими слитками и монетами на
Берди). Львівські нумізматичні записки, 11—12, территории древнего Литовского государства.
с. 15-20. Государственный Эрмитаж, отдел нумизматики. Ру-
Зайцев, В. В. 2004. Очерки по русской нумизма- копись.
тике XV в. Киев: Юнона-Монета. Яушева-Омельянчик, Р. 1999. Монетні гривні
Ильин, А. А. 1940. Классификация русских удель- XI—XV ст. із зібрання Національного музею історії
ных монет. Ленинград: Государственный Эрмитаж, України. Нумізматика і фалеристика, 1, с. 14-23.
1. Hásková, J. 1991. Pražské groše (1300—1526).
Івакін, Г. Ю. 1996. Історичний розвиток Києва Praha: Národní muzeum v Praze, Česká numismatická
ХІІІ — середини XVІ ст. Київ. společnost.
Gumowski, M. 1920. Numizmatyka litewska wieków Mukhamadiev, A. G. 1966. Dva klada tatarskikh monet
średnich. Kraków: Czcionkami drukarni Literackiej w XV v. Sovetskaia arkheologiia, 2, s. 259-273.
Krakowie. Osokin, E. 1850. Vnutrennie tamozhennye poshliny v Ros-
Ivanauskas, E., Balčius, M. 1994. Lietuvos didžiosios sii. Kazan.
PSRL. 1897. Polnoe sobranie russkikh letopisei. 11: Letopis-
kunigaikštystės lydiniai ir monetos nuo 1387 iki nyi sbornik, imenuemyi Patriarsheiu ili Nikonovskoiu letopi-
1495 metų. Vilnius. siu. Sankt-Peterburg: I. P. Skorokhodov.
Kiersnowski, R. 1984. Najdawniejsze monety Retovskii, O. 1906. Genuezsko-tatarskie monety. Sankt-Pe-
litewskie. Wiadomości Numizmatyczne, XXVIII, 3—4 terburg. Izvestiia IAK, 18.
(109—110), s. 129-175. Riabtsevich, V. N. 1965. K voprosu o denezhnom obrash-
Kiersnowski, R. 1984. Godła Jagiellońskie. chenii zapadnorusskikh zemel v ХIV—ХV vv. Numizmatika i
Wiadomości Numizmatyczne, XXXII, 1—2 (123—124), sfragistika, 2, s. 121-134.
s. 1-28. Savvov, R. 2012. Nadkarbuvannia «Koliumny» zi skarbiv
XV st. z Naddniprianshchyny. Numizmatyka i falerystyka, 3,
Kuczyński, S.—K. 1993. Polskie herby ziemskie.
s. 12—15.
Geneza, treści, funkcje. Warszawa: PWN. Sydorenko, O. F. 1992. Ukrainski zemli u mizhnarodnii
Soboleva, N. A. 1970. Grosze praskie w Wielkim torhivli (IХ — seredyna XVII st.). Kyiv: Naukova dumka.
Księstwie Litewskim. Wiadomości Numizmatyczne, Tenishev, E. R. (ed.). 2001. Sravnitelno-istoricheskaia
XIV, 2, s. 107-117. grammatika tiurskikh iazykov. Moskva: Nauka.
Żabiński, Z. 1981. Systemy pieniężne na zicmiach Fedorov-Davydov, G. A. 1960. Klady dzhuchidskikh mon-
polskich. Wroclaw; Warszawa; Kraków; Lódź; Gdańsk: et. Numizmatika i epigrafika, I, s. 94-192.
Zaklad Narodowy im. Ossolińskich. Prace komisij Khozhenie inoka Zosimy 1419—1422 gg. 1889. Pravo-
archeologicznej, 20. slavnyi Palestinskii sbornik, VIII, 3 (24), s. 1-41.
Khromov, K. K. 2013. K voprosu o monetnom dele «imper-
atorov Solkhata» v 20-e gody XV veka. Spetsіalnі іstorichnі
REFERENSCES distsiplіni: pitannia teorії ta metodiki, 22—23, s. 443-461.
Shaikhutdinova, E. F, Bugarchev, A. I., Petrov, P. N. 2018.
Akty… 1846. Akty, otnosiashchiesia k istorii Zapadnoi O khimicheskom sostave poverkhnostnogo sloia bulgarskikh
Rossii, sobrannye i izdannye Arkheograficheskoi komissiei. monet XV v. In: Zakharov, E. V. (ed.). Numizmaticheskie
1: 1430—1506. Sankt-Peterburg: II Otdelenie Sobstvennoi chteniia Gosudarstvennogo istoricheskogo muzeia. Materialy
E. I. V. Kantseliarii. dokladov i soobshchenii (Moskva, 27 i 28 noiabria 2018 g.).
Bektineev, Sh. I. 2004. Litovsko-tatarskaia denezhnaia Moskva: GIM, s. 104-110.
sistema 1397—1425 gg. In: Dvenadtsataia Vserossiiskaia nu- Shchekatikhin, N. N. 1933—1934. Topografiia kladov s
mizmaticheskaia konferentsiia. Tezisy dokladov i soobshche- litovskimi slitkami i monetami na territorii drevnego Lito-
nii. Moskva, 19—24 aprelia 2004 g. Moskva: GIM, s. 107-109. vskogo gosudarstva. Gosudarstvennyi Ermitazh, otdel numiz-
Biekciniejeŭ, Š. I. 1992. Hrašovyja sistemy Vialikaho matiki. Rukopis.
kniastva Litoŭskaho ŭ XIII—XV stst. In: Sidarcoŭ, U. N. Yausheva-Omelianchyk, R. 1999. Monetni hryvni XI—
(ed.). Aktualnyja pytanni historyi Biełarusi ad starožytnych XV st. iz zibrannia Natsionalnoho muzeiu istorii Ukrainy.
časoŭ da našych dzion. Minsk: BDU, s. 63-73. Numizmatyka i falerystyka, 1, s. 14-23.
Beliashevskii, N. 1889. Monetnye klady Kievskoi gubernii. Hásková, J. 1991. Pražské groše (1300—1526). Praha:
Kiev: T. T. Korchak-Novitskij. Národní muzeum v Praze, Česká numismatická společnost.
Bespalov, R. A. 2013. Litovsko-ordynskie otnosheniia Gumowski, M. 1920. Numizmatyka litewska wieków
1419—1429 godov i pervaia popytka obrazovaniia Krymskogo średnich. Kraków: Czcionkami drukarni Literackiej w Kra-
khanstva. Materialy po arkheologii i istorii antichnogo i sred- kowie.
nevekovogo Kryma, V, s. 30-52. Ivanauskas, E., Balčius, M. 1994. Lietuvos didžiosios
Boreisha, Iu., Kazarov, A. 2009. O nadchekankakh koliumn kunigaikštystės lydiniai ir monetos nuo 1387 iki 1495 metų.
Vitovta Keistutovicha i Svidrigaila Olgerdovicha. Minsk: Tesei. Vilnius.
Gagemeister, Iu. 1833. Razyskaniia o finansakh Drevnei Kiersnowski, R. 1984. Najdawniejsze monety litewskie.
Rossii. Sankt-Peterburg: IAN. Wiadomości Numizmatyczne, XXVIII, 3—4 (109—110), s. 129-
Huletskyi, D., Zaionchkovskyi, Yu. 2014—2015. Ranni 175.
typy «koliumn» (bez krapok, z krapkamy zliva ta sprava), na- Kiersnowski, R. 1984. Godła Jagiellońskie. Wiadomości
nesenykh na dvomovnykh asprakh Davlata Berdy). Lvivski Numizmatyczne, XXXII, 1—2 (123—124), s. 1-28.
numizmatychni zapysky, 11—12, s. 15-20. Kuczyński, S.—K. 1993. Polskie herby ziemskie. Geneza,
Zaitsev, V. V. 2004. Ocherki po russkoi numizmatike XV v. treści, funkcje. Warszawa: PWN.
Kiev: Iunona-MONETA. Soboleva, N. A. 1970. Grosze praskie w Wielkim Księstwie
Ilin, A. A. 1940. Klassifikatsiia russkikh udelnykh monet. Litewskim. Wiadomości Numizmatyczne, XIV, 2, s. 107-117.
Leningrad: Gosudarstvennyi Ermitazh, 1. Żabiński, Z. 1981. Systemy pieniężne na zicmiach polskich.
Ivakin, H. Yu. 1996. Istorychnyi rozvytok Kyieva ХIII — Wroclaw; Warszawa; Kraków; Lódź; Gdańsk: Zaklad Naro-
seredyny XVI st. Kyiv. dowy im. Ossolińskich. Prace komisij archeologicznej, 20.
Ivakin, H. Yu., Kozubovskyi, H. A. 1996. Zolotoordyn-
ski monety z lytovskymy kontramarkamy. Zapysky NTSh,
CCXXXI: Pratsi komisii spetsialnykh (dopomizhnykh) isto- G. A. Kozubovskyi
rychnykh dystsyplin, s. 290-298.
Kloss, B. M. 1980. Nikonovskii svod i russkie letopisi XVI—
XVII vekov. Moskva: Nauka. ABOUT THE COINS WITH
Kotliar, M. F. 1971. Hroshovyi obih na terytorii Ukrainy
doby feodalizmu. Kyiv: Naukova dumka. LITHUANIAN COUNTERMARKS
Lebedev, V., Klokov, V. 2001. Monety s iugo-vostochnykh «COLUMNS»
okrain Saraia. Tatar arkheologiiase, 1—2 (8—9), s. 19-46.
Likhachev, N. P. 1930. Materialy dlia istorii russkoi i vi- This paper considers the problem of Golden Horde
zantiiskoi sfragistiki.. Leningrad: AN SSSR. Trudy muzeia and Tatar-Genoese coins with Lithuanian counter-
paleografii, ІІ. marks «Columns». These coins occurred in several
Maiko, V. V. 2007. Kyrk-Erskii klad gorodishcha Chufut-
Kale v Iugo-Zapadnom Krymu. Kiev: Akademperiodika.
hoards, mainly in Eastern Podillia and Southern Kyiv
Markevich, V. I., Polevoi, L. L., Fin, Sh. R. 1961. lands. The finds of these coins are dated to the 15th cen-
Kugureshtskii monetno-veshchevoi klad ХV v. Trudy Gos- tury. The exact date of beginning of countermarking
udarstvennogo istoriko-kraevedcheskogo muzeia Moldavskoi is unknown. However, they did not appear there ear-
SSR (za 1960 g.), s. 75-112. lier than in 1420s, during the reign of Vytautas as the
Grand Duke of Lithuania (1392—1430). In Ukrainian ian lands as well as silver coins with defferent alloys
finds the Golden Horde coins with Lithuanian counter- quality (800—900/1000) of Toqtamish (1380—1399),
marks «Columns» are occurred together with Prague Shadibek (1399—1407), Pulad (1407—1410) and other
groats of Wenceslaus (1378—1419). Probably, Golden Khans of 1410—1420s.
Horde coins continued to be countermarked in East-
ern Podillia and Southern Kyiv lands after the death Keywords: Golden Horde coins, Lithuanian coun-
of Vytautas in 1430. But, in the 14th — first part of termarks, «Columns», Vytautas, 15th century, Prague
the 15th century, the sign usually called «Kolumny» groats, «tamga».
(or «Gedyminas Columns») was connected with Grand Одержано 04.10.2019
Duke of Lithuania Kiejstut (1345—1382) and his sons,
especially Grand Duke Vytautas. The sign was well КОЗУБОВСЬКИЙ Георгій Анатолійович, кан-
known of the steppe peoples of Ukraine as a «tamga». дидат історичних наук, науковий співробітник, Ін-
Polish chronicler Jan Długosz testifies it’s use by the ститут археології НАН України, пр. Героїв Сталінг-
Grand Duke of Lithuania Vytautas to brand his horses рада, 12, Київ, 04210, Україна.
in 1410. In my opinion, Grand Duke of Lithuania Vy- KOZUBOVSKYI Heorhii, Candidate of Historical
tautas has begun re-struck the «Columns» (the «tamga Sciences, Research Officer, the Institute of Archaeology
of Vytautas») in the 1420s because of appearance of the NAS of Ukraine, Heroiv Stalingrada ave., 12, Kyiv,
low-grade Golden Horde coins with the content of silver 04210, Ukraine.
300–600/1000 grades. Numerous groups of silver with ORCID: 0000-0003-2633-604X;
different pyrity were used in the circulation of Ukrain- e-mail: kozubovskyi_yurii@iananu.org.ua.
СЕРЕДНЬОВІЧНА
ІСТОРІЯ ТА АРХЕОЛОГІЯ
УДК 904.4(477.51)“653” DOI: 10.37445/adiu.2020.02.33
А. Л. Казаков
ЧЕРНІГІВСЬКІ СІВЕРЯНИ
У статті йдеться про місця знаходження у Чер- фіксує термінологію, пов’язану зі статусом тих
нігові артефактів, що мають безпосереднє відно- чи інших населених пунктів.
шення до носіїв роменської археологічної культури, Так, коли йдеться про події 862 р., літопис
яку традиційно ототожнюють із літописними
згадує, що у «…[Рюрика] двоє мужів, не його
сіверянами.
племені, але бояри — Аскольд і Дір. І відпроси-
Ключові слова: сіверяни, роменська археологіч- лися вони до Цареграда з родом своїм. І пішли
на культура, Чернігів. по Дніпру, і йдучи мимо уздріли на горі горо-
док, і запитали кажучи: «Чий се городок?» І
Проблема походження ранньослов’янських відповіли вони: «Було три брати, Кий, Щек,
міських структур була і залишається однією Хорив, і поставили вони город цей, і згинули.
з дискусійних у вітчизняній історіографії. Це А ми роду їхнього, сидимо тут і платимо
однаково стосується всіх літописних слов’ян — данину козарам. І осталися Аскольд і Дір в го-
полян, сіверян, деревлян і інших. роді цьому» (Повість… 1990, с. 31).
Ряд дослідників, зокрема П. П. Толочко, Нагадаємо, що йдеться про середину IX ст.
визнає існування у східних слов’ян ранньо- Приблизно в цей час і народжується західно-
міських утворень. Інші — навпаки скептично сіверянська «формація». Сновськ, вірогідно,
ставляться до такої ідеї, помилково порівнюю- виникає раніше, як гніздо сіверянських посе-
чи ранньослов’янські гради з давньоруськими лень, котрі встигли зайняти одну з потужні-
(Ю. Ю. Моргунов). Так чи інакше ця дискусія ших водних артерій межиріччя Дніпра і Десни
триває і до сьогодні. Нас ця проблема цікавить (р. Снов) і розселитися уздовж неї. Переважно,
стосовно території межиріччя Десни—Сно- це був правий берег, оскільки географічно лі-
ва—Дніпра і, в першу чергу, відносно одного вий берег був болотистий (заплава) (сіверяни
з найбільших міст Східної Європи доби серед- освоювали, головним чином, терасу).
ньовіччя — Чернігова, в контексті його етно- Очевидно, що сухопутні і водяні шляхи сіве-
культурного походження. рянської території в цьому регіоні контролював
Як свідчать археологічні дослідження остан- Сновськ, у гирлі якого при впадінні в Десну, в
ніх років, етнічною основою Чернігова є саме сі- районі сучасного населеного пункту с. Брусилів
веряни, хоча деякі дослідники, зокрема той же було ще одне городище, яке сьогодні просте-
Ю. Ю. Моргунов, «плідно» відкидає цей факт, жується лише за окремими фрагментами ро-
натомість не висуваючи жодного аргументу менської кераміки. Але, у верхів’ях Снова і ще
(Моргунов 2014, с. 117). однієї річки — Стриженя, волоками можна було
Одразу слід відзначити, що Чернігів входив оминути і Сновськ і Брусилівське городище.
до західної групи сіверян. А, власне, ця за- Це досить швидко стає очевидним, у зв’язку
хідна група складалася з Чернігова, Любеча з чим і формується фортеця в гирлі Стриженя,
(крайній західний центр) та Сновська, який при впадінні його в р. Десну (Чернігів).
розташований на етнічному «полюсі» сіверян Таким чином, західні сіверяни отримують
у південно-західному напрямку. Літопис чітко контроль над усім басейном р. Десни. Скоріше
© А. Л. Казаков, 2020 за все, одночасно розуміючи, що Десну можна
Казаков, А. Л. Чернігівські сіверяни
обійти напряму по Дніпру, сіверяни і блокують

головну водяну артерію Східної Європи. Так
виникає Любеч. Б. О. Рибаков вважав сіверян
найбільш архаїчним племенем серед східних
слов’ян. Але саме вони першими потрапили в
зону державницьких відносин.
Під 882 р. варязький «клан» під керівниц-
твом Олофа (Олег) з роду Рюриковичів пішов
вниз по Дніпру «…І взяв город Смоленськ і
посадив у ньому мужа свого. І звідти пішов
вниз і, прийшовши, взяв Любеч, і посадив у
ньому мужа свого. І прийшов до гір Київсь-
ких» (Повість… 1990, с. 35). Взявши Київ, Олег
промовив: «…Сє буде мати городам Руським»
(Повість… 1990, с. 31).
Отже, як бачимо, Любеч згадується серед на-
селених пунктів, які літопис називає містами, і
міське походження яких не викликає сумнівів.
Таким чином, самими першими, хто був
втягнутий в систему державних відносин, були
саме західні сіверяни. Не виключено, що до се-
редини X ст. більша частина етнічної території
сіверян вже була в орбіті впливу Київської Русі.
У всякому разі, про це свідчить похід Святос-
лава на хозар, який пішов на них перетнувши
майже всю сіверянську землю, і ніде ми не зус- План давнього Чернігова із зазначенням розташуван-
трічаємо повідомлення, що сіверяни чинили ня комплексів та артефактів роменської культури
йому будь-який опір. У той же час, на відміну
від останніх, він мав такий опір від в’ятичів. «В
літо 966 Святослав переміг в’ятичів і дань на племена — деревляни, радимичі, в’ятичі. Але
них наклав» (Повість… 1990, с. 103). жодної згадки немає в писемних джерелах про
Таке було можливо лише в одному випадку, непокору сіверян після їх поразки 884 р.
якщо «сівера» вже платила данину Києву. Ок- Як уявляється, західна «гілка» сіверян нав-
рім цього, звертає увагу на себе той факт, яким паки дедалі підтримує Київську владу, оскіль-
шляхом Святослав пішов на хозар. Набагато ки отримує від неї преференції. Зокрема, Чер-
коротшим до хозар з Києва був шлях по Дніпру нігів згадується на другому місці після Києва,
через Сіверський Донець. Але Святослав ним як місто, яке отримує данину від Константи-
не скористався. Чому? Скоріше за все, тому, що нополя. Поруч із ним фігурує і Любеч. Окрім
вся ця територія не входила до зони впливу цього, ці ж міста отримують право вести вільну
Києва (проведення війська на дальні відстані, торгівлю з тим же Константинополем.
пов’язане з його утриманням — і, в першу чер- У всякому разі, маємо щонайменше два насе-
гу, з його харчуванням, яке забезпечувало саме лених пункти, що брали участь у міжнародній
місцеве населення. Тому йому довелося йти торгівлі. Проте деякі дослідники посилаються
дальнім шляхом в обхід, але по землях, які мог- на те, що всі сіверянські центри не відповідають
ли забезпечити його війську життєздатність. А стандартам ранньосередньовічних міст Київсь-
це було можливим, якщо ця територія була в кої Русі, тому і не можуть бути сіверянськими
сфері його юрисдикції). містами. Однак, структурно, багато сіверянсь-
Виключенням тут може бути лише локаль- ких центрів не відрізнялись від давньоруських
на територія, яка жодного разу не потрапила і їх соціально-топографічні компоненти вигля-
на сторінки давньоруських писемних джерел. дали однаково — дитинець + посад.
Це територія навколо сіверянського Радичева. За своєю укріпленою площею деякі з них, на-
Саме тут спостерігається найбільша концен- приклад Любеч, Сновськ, були навіть більше
трація роменських городищ і поселень (сьо- ніж окремі давньоруські міста. У Чернігові ці
годні відомо близько 25). Такої концентрації межі виявились більш «розмитими». Порівня-
сіверянських поселень невідомо навколо жод- но з давньоруськими містами, за своїм соціаль-
ного роменського городища. Вірогідно, саме но-економічним укладом, ранньослов’янські
тому Радичів і його «сателіти» і не згадуються центри сформувались на стадії розпаду первіс-
на сторінках писемних джерел, оскільки цей но-громадських стосунків, а давньоруські міста
мікрорегіон, що був густозаселений сіверя- були вже «продуктом» феодального суспільства,
нами, київські князі воліли оминати, оскіль- хоча сучасниками вони сприймались як міста,
ки ті могли дати реальну відсіч. Характерно, про що свідчать попередні літописні згадки про
що проти Києва в різні часи повставали різні події з участю Аскольда, Діра, Олега.
С е р е д н ь о в і ч на історія та археологія
На користь цього, врешті-решт, свідчить і ві- ліпний роменський і архаїчний ранньокруго-

домий договір між Візантією і Руссю (907 р.), де вий посуд. Ці житла мали характерні глибокі
Чернігів, як місто, згаданий на другому місці підклітки (близько 1,2 м), стовпову конструк-
після Києва, а серед інших міст і Любеч. Це са- цію і масивні глинобитні печі, розташовані по
мий початок X ст. Звичайно, якщо йдеться про кутах споруд.
купців, які брали участь у міжнародній торгів- Окрім згаданих об’єктів, в різних районах
лі, то цьому процесу передував певний період давнього Чернігова в культурному шарі епізо-
розвитку внутрішніх товарно-грошових відно- дично також зустрічаються фрагменти ліпного
син та накопичення додаткового продукту. роменського посуду — на подолі біля Єлецької
Як відомо, ці соціально-економічні процеси гори, по вул. Князя Чорного — південно-за-
можливі лише в умовах існування більш роз- хідніше Єлецького монастиря, на розі сучас-
винутих урбаністичних центрів, ніж в умовах них вул. Єлецька-Кирпоноса, на цитаделі ди
існування самих сільських поселень. тинця.
Чернігівські сіверяни розселялись переваж- Таким чином, як бачимо, вимальовується
но на береговій терасі майбутнього міста, зай- безперервна смуга, де зустрічаються артефак-
маючи, пануючі над іншою місцевістю, високі ти роменського походження — уздовж корінної
пагорби. тераси від Єлецької гори через Третяк, Цита-
Перший, кому вдалося виявити матеріаль- дель, до північно-східного краю Дитинця.
ні рештки сіверян, був В. А. Богусевич, який Яскраво виражені ознаки сіверянської
в ході своїх досліджень середини XX ст. на те- спільноти мають місце на території майбут-
риторії чернігівського Третяка, знайшов фраг- нього окольного міста, по вісі південний схід-
менти роменського посуду (Богусевич 1955). північний захід в межах території між ук-
У 1980-х рр. ліпний посуд роменської куль- ріпленнями дитинця і окольного міста (між
тури був виявлений на території Єлецької гори сучасними вул. Преображенською та Гетьмана
експедицією під керівництвом О. В. Шекуна. Полуботка).
На початку 1990-х рр. господарська яма, що Сьогодні ще зарано говорити, були то окремі
також містила ліпний посуд із характерним поселення чи, навпаки, єдине, що простягнулось
мотузковим орнаментом, була досліджена ав- уздовж тераси, але географічне розташування,
тором на розі сучасних вул. Гонча-Родимцева. головним чином, на окремих пагорбах, дає мож-
Наступний етап дослідження ознак сіве- ливість припустити, що це були споріднені посе-
рянської спільноти у Чернігові, пов’язаний із лення, які складали родоплемінне гніздо.
охоронними роботами початку XXI ст. Територія навколо Чернігова, як і навколо
Так, у ході охоронних досліджень в зоні Любеча, досить щільно обстежена археолога-
будівництва готелю на території чернігівського ми. Нажаль, на відміну від Сновська, пам’ятки
дитинця 2005—2007 рр. у північно-східній його роменської культури тут не виявлені.
частині знайдено фрагменти роменського посу- Можливо, з одного боку, це пояснюється тим,
ду, а у 2007 р. при завершенні робіт досліджено що і Чернігів і Любеч виникли на самому ру-
господарський об’єкт, який був інтенсивно за- бежі з племенами полян, і просування їх далі
повнений виключно роменським ліпним посу- на південний захід було ускладнено цими об-
дом (Казаков 2013). ставинами. Із іншого боку, не виключено, що і
Нагадаємо, що про ранньослов’янське посе- Чернігів і Любеч виникли незадовго до взяття
лення в цій частині дитинця писав і Б. О. Ри- їх Олегом і включенням в систему державниць-
баков, який проводив тут розкопки у 1940— ких відносин. У цьому випадку родоплемінний
1950-х рр. (Рыбаков 1949), що зникло внаслідок уклад їх був зруйнований, і ця етнічна округа
обвалу цієї частини міста в р. Стрижень. не встигла сформуватись.
У ході досліджень О. Є. Черненко, Т. Г. Но-
вик, П. В. Солобая на Єлецькій горі у 2012,
2014 рр. також було виявлено ліпний посуд ро- ЛІТЕРАТУРА
менського типу (Новик, Солобай 2013; Чернен-
Богусевич, В. А. 1955. Археологічні розкопки в
ко, Новик, Бондар 2015). Чернігові в 1949 та 1951 рр. Археологічні пам’ятки
У 2017 р. в процесі охоронних археологічних УРСР, 5, с. 5-11.
досліджень на розі сучасних вул. Шевченка- Казаков, А. 2013. Чернігів—Любеч: південно-за-
Мстиславської досліджено канаву, аморфне хідний кордон літописних сіверян. В: Івакін, Г. Ю.
заповнення якої містило ліпний посуд з мотуз- (ред.). Слов’яни і Русь: археологія та історія. Збірка
ковим орнаментом. Тут така ж само кераміка праць на пошану дійсного члена Національної ака-
зустрічається ще в одній з будівель, а також у демії наук України Петра Петровича Толочка з на-
перевідкладеному культурному шарі. годи його 75-річчя. Київ: Стародавній світ, с. 85-89.
Моргунов, Ю. Ю. 2014. Ещё раз о северянских
Археологічні дослідження 2018 р. поверта- «протогородах». Міста Давньої Русі. Збірка науко-
ють нас знову до Третяка, де, як у культурному вих праць пам’яті А. В. Кузи. Київ: Стародавній
шарі, так і в археологічних комплексах, також світ, с. 116-131.
виявлено характерний роменський посуд. Від- Новик, Т. Г., Солобай, П. В. 2013. Археологічні до-
значимо дві житлові будівлі, в яких співіснує слідження на території Єлецького монастиря в Чер-
Казаков, А. Л. Чернігівські сіверяни
нігові. Археологические исследования в Еврорегионе Drevlians, Severians and other tribes and tribal unions
Днепр в 2012 г., с. 202-203. which are mentioned in some of Kyiv Rus manuscripts.
Повість… 1990. Повість врем’яних літ: Літопис The paper deals with the description of localization
(за Іпатським списком). Переклад В. В. Яременка. and finding in Chernihiv city the artifacts defined as
Київ: Радянський письменник. the ones belonging to Romenska culture, which, in his-
Рыбаков, Б. А. 1949. Древности Чернигова. Ма- torical studies, identified as Severians (who was men-
териалы и исследования по археологии СССР, 11: tioned by Primary Chronicle).
Материалы и исследования по археологии древне- Some scholars (e. g. P. Tolochko), accept the hypoth-
русских городов, I, с. 7-99. esis of Slavs (from Primary Chronicle) having had the
Черненко, О. Є., Новик, Т. Г., Бондар, О. М. До- cities. The others (e. g. Yu. Yu. Morgunov) are skepti-
слідження на території Єлецького Свято-Успенсько- cal to this claim. Some historians (namely, A. V. Kuza)
го монастиря в Чернігові. Археологічні дослідження debate on series of material evidences — the empiri-
в Україні 2015 р., с. 303-304. cal facts referring to some of inhabited localities which
used to be Old Rus city of the period of feudal period.
However, the major part of Severian centers showed
REFERENCES no differences from other Old Rus centers, and their
Bohusevych, V. A. 1955. Arkheolohichni rozkopky v socio-topographical components looked in a similar
Chernihovi v 1949 ta 1951 rr. Arkheolohichni pam’iatky way — mainly represented by the nexus of dytynets
URSR, 5, s. 5-11. and posad. This is the core of skeptical theory, who,
Kazakov, A. 2013. Chernihiv—Liubech: pivdenno-za- however, forget about early Slavonic and Kyiv Rus cit-
khidnyi kordon litopysnykh siverian. In: Ivakin, H. Yu. ies and centers are urban organisms existed not syn-
(ed.). Slov’iany i Rus: arkheolohiia ta istoriia. Zbirka prats chronically but diachronically — in the two different
na poshanu diisnoho chlena Natsionalnoi akademii nauk epochs: the former existed in times of prehistoric so-
Ukrainy Petra Petrovycha Tolochka z nahody yoho 75-rich- cieties collapse, while the latter may be considered as
chia. Kyiv: Starodavnii svit, s. 85-89.
«epiphenomenon» of early Slavonic centers, which in-
Morgunov, Yu. Yu. 2014. Eshche raz o severyanskikh «pro-
togorodakh». Mista Davnoi Rusi. Zbirka naukovykh prats herits them culturally. Some Severians centers (such
pam’iati A. V. Kuzy. Kyiv: Starodavnii svit, s. 116-131. as Lubech, Snovsk or Radychiv) exceeded by fortifica-
Novyk, T. H., Solobai, P. V. 2013. Arkheolohichni tions area even some Old Rus cities. Severians tended
doslidzhennia na terytorii Yeletskoho monastyria v Cherni- to choose high terraces as dwelling places, which is ex-
hovi. Arkheologicheskiye issledovaniya v Evroregione Dnepr v emplified by Novgorod-Siverskiy, Snovsk, Lubech and
2012 g., s. 202-203. in Chernihiv particularly.
Povist… 1990. Povist vrem’ianykh lit: Litopys (za Ipatskym
spyskom). Translation V. V. Yaremenka. Kyiv: Radianskyi Keywords: Severians, Romenska archaeological
pysmennyk. culture, dytynets, suburban cities, early Slavonic ur-
Rybakov, B. A. 1949. Drevnosti Chernigova. Materialy ban structures, Slavs mentioned in Primary Chroni-
i issledovaniya po arkheologii SSSR, 11: Materialy i issle-
dovaniya po arkheologii drevnerusskikh gorodov, I, s. 7-99.
cle, manuscripts, literature references, Western Slavs,
Chernenko, O. Ye., Novyk, T. H., Bondar, O. M. Doslidzhen- Chernihiv.
nia na terytorii Yeletskoho Sviato-Uspenskoho monastyria v
Chernihovi. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2015 r., Одержано 04.10.2019
s. 303-304.
КАЗАКОВ Андрій Леонідович, кандидат історич-
них наук, старший науковий співробітник, Інститут
археології НАНУ, пр. Героїв Сталінграда, 12, Київ,
A. L. Kazakov
04210, Україна.
KAZAKOV Andrii L., Candidate of Historical Scienc-
The CHERNIHIV SIVERIANS es, Senior Research Officer, the Institute of Archaeol-
ogy NAS of Ukraine, Heroiv Stalingrada ave., 12, Kyiv,
Issues considers the emerging of East Slavic cities 04210, Ukraine.
is one of the main challenges for contemporary Medi- ORCID: 0000-0001-9927-3380;
eval studies. This challenge refers mainly to Polians, e-mail: andrii_kazakov@iananu.org.ua.
УДК [904.5:572](477)“653” DOI: 10.37445/adiu.2020.02.34
Т. О. Рудич
Балти на території України

за доби Київської Русі.
Антропологічний аспект
У статті на матеріалах антропології розгля- про збройні конфлікти, військові союзи, підко-
нуто питання фізичної присутності вихідців з рення територій, вивід полонених, династичні
балтських груп на землях України за доби Київсь- шлюби. Останні три позиції можуть нести ін-
кої Русі.
формацію про фізичну присутність вихідців з
Ключові слова: слов’яни, балти, антропологія, балтських популяцій на територіях, які в той
Київська Русь. час знаходилися під владою давньоруських
князів.
Вступ. Питання балто-слов’янських взає- Матеріальні свідчення балтсько-слов’янсь
мовідносин тривалий час викликали дискусії ких контактів дають археологічні дослідження
серед лінгвістів, істориків, етнографів, архео- (артефакти, фіксація специфіки поховального
логів та антропологів, а бібліографія, яка роз- обряду або його елементів, а також антрополо-
глядає різні концепції цих взаємовідносин, є гічний матеріал). На території України мають
значною. Джерельні бази перелічених наук місце археологічні знахідки речей Х—ХІІІ ст.,
неоднакові за обсягом, роздільна здатність що походять з балтських земель (Івакін та ін.
їх також відмінна для різних хронологічних 2018). Але наявність речей, навіть якщо вони
зрізів, що інколи призводить до формування є масовими, не обов’язково засвідчує іноетніч-
протилежних поглядів дослідників, які пред- ну присутність на давньоруських територіях, а
ставляють означені науки, на один і той самий цілком може ілюструвати наявність торговель-
предмет. Найоб’єктивнішу картину дає комп- них операцій або бути воєнними трофеями.
лексний аналіз інформації з низки дисциплін. Надійнішим маркером фізичної присутності
Для доби Київської Русі бази даних є більш вихідців із балтських популяцій на наших зем-
представницькими, аніж для хронологічно лях є фіксація поховальних обрядів, пошире-
ранішіх періодів. Історики можуть оперувати них в балтському середовищі, або хоча б їхніх
писемними джерелами, згадки про балтсько- елементів. До прийняття балтами християн
слов’янські контакти неодноразові на сторінках ства, їх поховальні звичаї істотно різнилися від
літописів. Давньоруські літописці періодич- традицій синхронних сусідніх етнічних груп.
но згадували назви окремих племен західних Для балтських інгумацій це наявність парних
і східних балтів: ятвяги, голядь, зимигола поховань «валетом», коли представники різної
(земгали), корсь (курши), литва (аукштайти, статі з одного поховання покладені головами
жемоїті-жмудь), пруси, летьголи. Найчастіше в діаметрально різні сторони, а також парних
мова йшла про ятвягів та литву, які в силу те- поховань з орієнтацією померлих головою на
риторіальної близькості більше контактували північ, південь, схід, за течією ріки, наявність в
з населенням західних регіонів, а тому більше могилах кісток коня або кінського черепа тощо
уваги приділяли їм творці Галицько-Волинсь- (Седов 1987, с. 353—420).
кого літопису (Літопис… 1989, с. 539—577). У За наявності елементів балтського поховаль-
літописах, у зв’язку зі специфікою жанру, тра- ного обряду на давньоруських територіях все
диційно переважала лаконічна інформація ж постає питання: чиї погляди на поховальну
© Т. О. Рудич, 2020 традицію були реалізовані — померлої люди-
Рудич, Т. О. Балти на території України за доби Київської Русі. Антропологічний аспект
ни, чи осіб, які здійснювали поховання. Хоча в культура. Тому популяція на цьому хронологіч-
обох випадках варто говорити про присутність ному зрізі може належати до одного культурно-
вихідців з балтських земель, які були носіями го кола, а в антропологічному аспекті тяжіти
цієї поховальної традиції. до населення, яке представляє іншу культур-
З’ясувати племінну приналежність людей, ну спільноту, з якою досліджувана популяція
похованих за цими звичаями, а також уточни- пов’язана генетично.
ти статево-вікову структуру популяції, інколи Балти у давньоруську добу на території
професійну діяльність померлих, достовірніше України. Антропологи у низці випадків знахо-
можна за допомогою комплексних досліджень дять аналогії морфологічному типу населення,
із залученням антропологічного матеріалу з ін- яке поховане на окремих могильниках давньо
гумацій, якщо збереженість кісткових решток є руської доби з території України у балтських по-
задовільною. пуляціях II—XIII ст. та фіксують статистичну
Антропологічні дослідження балтсь- подібність. Але антропологи не завжди можуть
ких популяцій І — початку ІІ тис. н. е. чітко відповісти на питання: чи антропологіч-
Роздільна здатність антропології є значною. ним паралелям з балтським масивом, населен-
За краніологічними (Алексеев, Дебец 1964) та ня окремих давньоруських могильників завдя-
одонтологічними (Зубов 1973) методиками ант- чує притоку груп балтів у часи Київської Русі,
ропологічний склад балтських племен вивчено а чи давньому субстратному населенню колиш-
добре, хоча здебільшого це стосується східних ніх балтських земель, котрі були колонізовані
балтів. слов’янами. У випадку з верхньодніпровськими
За результатами краніологічних досліджень, кривичами, радимичами, дреговичами, можли-
що базуються на матеріалах 64 могильників, во в’ятичами, російські дослідники схильні го-
балтські групи І — початку ІІ тис. н. е. не були ворити про балтський субстрат, який прийняв
однорідними, вони представлені п’ятьма ант- значну участь у формуванні антропологічного
ропологічними типами, серед яких чітко виді- складу цих слов’янських племен (Алексеева
ляються два домінуючі: гіперморфний доліх- 1999, с. 310—311; Ефимова 1999, с. 203).
окранний широколиций тип та гіперморфний Т. І. Алексєєва першою відзначала також
доліхокранний вузьколиций тип (Чеснис 1990a, біологічну подібність населення давньоруської
с. 18—23). Антропологічний склад представни- доби з колишніх земель волинян та древлян з
ків одних союзів племен є більш гомогенними, балтами, а точніше з людьми, що були поховані
інших, переважно на прикордонних землях — на латгальських могильниках. Таку подібність
менш. На тих територіях, де до розселення бал- продемонструвала, в першу чергу, вибірка че-
тів проживали фіни, фіксуються впливи фінсь- репів з поховань у ямах, які здійснювалися
кого антропологічного субстрату. на давньоруських курганних могильниках,
Морфологічні відмінності балтів від сусідніх переважно з земель волинян (Алексєєва 1973,
груп германців та слов’ян вперше відзначила с. 53—56).
Т. І. Алексєєва (Алексеева 1973, с. 167), потім Поява нового матеріалу з волинських земель,
це було підтверджено на репрезентативному хоча й у невеликій кількості, розширення бази
краніологічному матеріалі (Денисова 1975, антропологічних даних по слов’янам та балтам
с. 167; Чеснис 1990a, с. 26). дозволяє говорити, що доліхокранний широко-
Краніологічні відмінності між балтським, лиций морфологічний тип, найпоширеніший
германським, слов’янськими, фінськими ма- серед населення волинських земель давньо-
сивами на матеріалах І — початку ІІ тис. н. е. руської доби, не мав широкого розповсюдження
засвідчило використання різних методів бага- у слов’янському світі. Із сумарних слов’янських
товимірної статистики. В узагальнюючих ро- популяцій близькі середні характеристики ма-
ботах з європейської краніології балти чітко ють полоцькі кривичі та меншою мірою мазов-
виокремлюються в осібний кластер для першої шане, але цей гіперморфний доліхокранний
половини І тис. н. е., чи в окремий субкластер широколиций тип переважно характеризує
західного кластеру для другої половини І — по- значний балтський антропологічний масив від
чатку ІІ тис. н. е. (Rosing, Schwidetzky 1977, ІІ до ХІІІ ст. Це цілком може свідчити на ко-
s. 65—115; 1981, s. 211—251). ристь давнього антропологічного субстрату на
Типологічний і статистичний підходи під час частині земель, де у давньоруську добу трапля-
аналізу кісткового матеріалу добре диферен- ються доліхокранні широколиці типи слов’ян.
ціюють різні етнічні масиви, а також висвітлю- Наскільки давно цей тип з’явився на Во-
ють проблеми складу населення прикордонних лині, чи був він безперервно присутнім на цих
зон цих масивів, проблеми впливу фізичного землях, відповісти важко, оскільки у І тис. до
типу субстратного населення в зоні колоніза- н. е. — І тис. н. е. тут побутував звичай кре-
ції, а також проблеми формування базових ти- мації померлих, що не лишає матеріалів для
пів (Ефимова 1999, с. 279—307; Гравере 1999, краніологів. Але зовсім виключати свіжого
с. 205—214; Чеснис 1990b, с. 47—58). притоку населення із зони розповсюдження
Фізичний тип людини змінюється значно широколицих форм балтів вже за давньорусь-
повільніше ніж мова, матеріальна та духовна кої доби неможна (Рудич 2003).
При міжгруповому статистичному аналізі балтського масиву. Вибірка може належати

давньоруських груп в колі слов’янських популя- вихідцям з волинських земель, або балтських
цій, на антропологічній периферії слов’янського територій, оскільки в антропологічному плані є
світу знаходяться такі масивні групи: збірна досить далекою від сільських груп з територій,
серія Х—ХІІІ ст. з земель волинян, збірна гру- що вважаються полянськими. На могильни-
па з земель древлян, з Возвягеля, з Меджибо- ку Ягнятин у насипах трапляється каміння,
жа, з Ягнятина, невелика група кістяків з Верх дерево, кам’яні обкладки, є й парні похован-
нього Києва, Зеленого Гаю (кургани). Усі вони ня (Павленко, Павленко 2017, с. 149, прим. 2;
входять до кола груп з малим черепним покаж 156—157), тобто ознаки, характерні для балт-
чиком, високим черепом, низькими орбітами, ських груп.
вузьким носом (Рудич 2014, с. 104). Найближчі Статистично й морфологічно на кордоні
морфологічні аналогії цьому комплексу ознак слов’янського антропологічного масиву вияв-
можна знайти у колі балтів. ляється також населення, поховане на могиль-
У Східній Волині археологи фіксують у на- нику Зелений Гай, який було введено до нау-
сипах курганів каміння, дерево, інколи трап- кового обігу П. М. Покасом (1987, с. 94—98).
ляються парні поховання, хоча їхній відсоток На цьому лівобережному могильнику зафік-
невеликий. Ці риси поховального обряду при- совані поховання «валетом», характерні для
таманні балтам, що дало підставу В. В. Сєдову балтського поховального обряду. Саме з балт
говорити, що поховання, залишені дреговиць- ською присутністю на території України ок-
ко-ятвязьким населенням (Седов 1970, с. 81). ремі археологи пов’язують наявність парних
Але, з точки зору антрополога, гіперморфна поховань «валетом» на могильниках давньо-
доліхокранна широколиця складова, характер- руської доби та можливо наявність чоловічих
на для балтів (є вона і серед ятвягів), на волин- поховань зі східною орієнтацією кістяка (Моця
ських землях читається сильніше, вона, власне 1987, с. 121—122; 1993, с. 137; Приймак 2008,
кажучи, є домінуючою. Антропологічні пара- с. 62). На матеріалах Лівобережжя дослідники
лелі з популяціями власне дреговичів присут- схильні пов’язувати ці поховання зі згадками
ні, але виявляються слабкішими. про полон, виведений з «ляхської землі» князя-
Тобто, у випадку збірних груп черепів давньо ми Ярославом Мудрим та Мстиславом Володи-
руського часу з волинських земель, скоріше за мировичем.
все, маємо справу з проявом давнього антропо- У будь-якому разі, ми можемо говорити про
логічного субстрату, оскільки цей пласт є над- присутність на могильнику похованих, котрі
то великим, хоча можливо тут були присутні зберегли балтські поховальні традиції, тобто,
і люди, які належали не тільки до балтського можливо, свіжої хвилі вихідців з балтського
антропологічного, але й культурного кола (або культурного кола. Їхня фізична присутність
зберігали згадку про це) в добу Київської Русі. серед похованих на могильнику саме і відхи-
У випадку з групою кістяків ХІІІ ст. з Воз- ляє середні антропологічні характеристики
вягеля, ми маємо справу, швидше за все, з чоловічої краніологічної серії в бік балтського
людьми, які загинули під час військових дій. масиву.
Поховати їх з урахуванням певної поховальної Інформативним виявився антропологічний
традиції не виявилось можливим. Антрополо- матеріал з парних поховань давньоруської
гічний матеріал групи з Возвягеля має найб- доби з Меджибожа. Під час розкопок у смт Мед-
лижчі аналогії з групами ятвягів, але до яко- жибіж (Летичівський р-н, Хмельницька обл.)
го культурного кола ця популяція належала і Меджибізькою археологічною експедицією у
якою мовою розмовляла у давньоруську добу, 2000—2002 рр. було відкрито декілька ґрунто-
відповісти важко (Рудич 2003, с. 202—214). вих поховань, які автор розкопок датував дав-
Те саме можна сказати і про групу людей, ньоруською добою (Толкачов 2003, с. 276—278;
які загинули у Верхньому Києві під час оборо- 2010, с. 73—79). Поховання були парними, кіс-
ни міста у 1240 році. Серія черепів була введе- тяки лежали випростано на спинах головою на
на у науковий обіг О. Д. Козак (2010, с. 36—41). захід. Парні поховання відомі на могильни-
Нам достеменно невідомо, хто був у складі за- ках України доби середньовіччя, але у цьому
гонів Дмитра, представника Данила Галиць- випадку маємо справу із концентрацією таких
кого, під час оборони Києва від монголів. Мож- поховань на одному могильнику.
ливо, у складі оборонців були волиняни, які Із п’яти парних поховань у Меджибожі було
мали антропологічні аналогії з балтами, але не отримано палеоантропологічний матеріал
можна виключати і недавніх вихідців із влас- різної збереженості (Рудич, Толкачов, 2001,
не балтських територій. У військах галицького с. 211—212; 2003, с. 245—246; Рудич 2013).
князя завжди був присутній широкий спектр Внутрішньогруповий аналіз вибірки черепів
іноземних воїнів — від кападокійських вірмен показав їх морфологічну неоднорідність лю-
і до половецької кінноти. дей, хоча всі вони належали до кола північних
Невелика серія чоловічих черепів з Ягняти- європеоїдів.
на (Дебец 1948, с. 243—245) в Пороссі також Усі черепи вирізняються великою довжи-
відхиляється при міжгруповому аналізі в бік ною та висотою черепної коробки, масивністю,
рельєф на кістках черепа розвинуто сильно. Усі ки мають зріст 175,6 см за формулою Трот-
черепи потрапляють до категорії середніх та тер—Глезер. Наголосимо, що балтські попу-
великих за шириною обличчя, горизонтальне ляції здавна відзначалися вищим зростом,
профілювання якого різке, кістки носа висту- аніж слов’яни, фіни, не кажучи вже про меш-
пають сильно, перенісся високе, для усіх чере- канців степу, що добре засвідчено антрополо-
пів характерні низькі за покажчиком орбіти. гічно.
Доліхокранний масивний морфологічний Окрім високого зросту та міцної будови, на
тип, який є домінуючим серед чоловіків з Мед- кістках були зафіксовані сліди сильних фі-
жибожа (п. 3, 4 і 6), характерний для частини зичних навантажень. В окремих випадках ми
ятвягів ІІ—V ст., східних аукштайтів (східно- можемо аргументовано говорити, що ці сліди
литовські кургани), західних аукштайтів V— стали результатом довгого перебування у сідлі
VI ст., груп прикордоння аукштайтів та жемай- та можливо частих вправ зі зброєю. Людський
тів V—VIII ст., земгалів та литовських селів скелет несе інформацію про професійну діяль-
VIII—XI ст., латгалів VII—XII ст., прикордон- ність людини або про її спосіб життя. Поло-
ня земгалів, куршів та жемайтів X—XIII ст. ження тіла людини, яка проводить багато часу
(Чеснис 1990a, с. 9—27). Інформаційні лакуни верхи помітно відрізняється від нормальних
пов’язані з тим, що на окремих балтських зем- позицій людини, що пересувається пішки. Це
лях в певні хронологічні періоди населення визначило напрямок пошуку маркерів вер-
віддавало перевагу обряду кремації, який не шника дослідниками-антропологами: фіксу-
лишає матеріалів для етнічної антропології. ються специфіка розвитку кістково-м’язового
Взагалі ж масивний доліхокранний тип є од- рельєфу, певні аномалії та патології опорно-
ним з двох провідних типів балтів, про що ми рухого апарату внаслідок фізичної активності
згадували вище, та має давнє коріння у При- вершника. Антропологи опрацювали значну
балтиці, зокрема у носіїв культур шнурової ке- кількість кісткових матеріалів, які походили з
раміки та бойових сокир. різних місць земної кулі, від індійців-вершни-
На могильнику представлені також брахі ків рівнинної частини США і до поховань зо-
кранні високоголові широколиці форми, до лотоординських нукерів, скіфських та сармат-
яких належать чоловік і жінка з п. 2. (до них ських вершників (Бужилова 2000, с. 110—120).
тяжіє також жінка з п. 5, яка характеризується Найхарактернішими особливостями скелетів
масивним суббрахікранним широколицим ти- вершників є розширення розмірів вертлюжної
пом, суббрахікранія фіксується також у дитини западини на тазових кістках, голівки та ший-
із цього поховання). Ці форми мають аналогії ки стегнової кістки, посилення рельєфу в місці
серед частини ятвягів (брахікранний тип) та в прикріплення довгих м’язів, які забезпечують
тих регіонах балтійського світу, що межують з повороти стегна та фіксацію стопи, значний
прибалтійськими фінами. Присутній тип і се- розвиток цілого комплексу м’язів верхніх кін-
ред населення північних районів Волині, що цівок, які беруть участь при згинанні руки у
поховано в курганах Х—ХІІІ ст. межиріччя ліктьовому суглобі та відведені руки, особливо
Тур’ї та Горині. завищені параметри кісткового рельєфу на ді-
Місце, яке займає вибірка з Меджибожа се- лянках прикріплення м’язів.
ред серій Східної Європи, ми уточнили за до- Більшу увагу дослідники завжди надають
помогою методів багатовимірної статистики. характеру особливостей саме нижнього поясу,
Середні розміри черепів чоловічої серії з Мед- оскільки збільшення розвитку м’язів верхнього
жибожа за 13 таксономічно найважливішими поясу кінцівок є слабкішим доказом професій-
ознаками (поздовжній, поперечний, висотний ного кіннотника, об’єктивність цих маркерів
діаметри черепа, ширина та висота облич- зменшується за подібності навантажень при
чя, ширина та висота носа, ширина та висо- керуванні конем та використанні зброї типу
та орбіт, ширина лоба, кути горизонтального лука, меча або шаблі. Зрозуміло, що зброю мог-
профілювання обличчя, кут кісток носа) були ли використовувати як піші воїни, так і верш-
порівняні з широким колом груп. До міжгру- ники.
пового аналізу було залучено 23 серії балтів Практично весь цей набір ознак ми фіксу-
ІІ—ХІІІ ст., серії східних слов’ян Х—ХІІІ ст., вали у чоловіків, похованих у цих могилах з
групи кочового населення VII—XVI ст. з те- Меджибожа. Він виражений дуже яскраво, що
риторії України, Молдови та Поволжя. Аналіз свідчить про тривале та постійне перебування
проводився декількома статистичними метода- верхи.
ми при різній кількості груп, але за результа- Балти були мабуть найбільш кінним наро-
тами усіх варіантів аналізу вибірка черепів з дом лісової зони Європи. У світі середньовічних
парних поховань Меджибожа постійно входила балтів кінь займав дуже важливе місце, такий
до балтського масиву, виявляючи дещо більшу пієтет до цієї тварини був лише в окремих груп
статистичну близькість до населення жемайт- степовиків. Коні часто захоронені в балтських
ських земель. похованнях, існують і окремі пишні поховання
Популяція з Меджибожа характеризується коней. Вважалося, що навіть у потойбічний світ
високим зростом та міцною будовою. Чолові- воїни та землероби відбувають верхи (Гімбутас
2004, с. 222). Балти здавна були гарними вер- матеріалі є поодинокі випадки, коли процеси
шниками, їх кіннота стала одним з чинників, регенерації кісткової тканини проходили так
який сприяв зупиненню орденської експансії добре, що залишені у кістках наконечники за-
на схід. Символічно, що саме вершник присут- ростали та капсулювалися. Але у нашому ви-
ній на гербі Литви. падку жодних слідів загоєння ран, як і слідів
У давньоруську добу нестачу саме кінних спроб видалити наконечники, не було. Тобто,
слов’янських воїнів князі намагалися залаго- людина після отримання ран або померла, або
дити за рахунок представників інших етнічних жила дуже недовго.
груп. У Середньому Придніпров’ї на степовому Усі зафіксовані травми були отримані при
кордоні це були групи «наших поганих», а по- застосуванні супротивником дистанційної зброї
ловці могли надавати військові послуги тери- (лука). Один з кістяків людей, що постраждали
торіально більш західним галицьким князям. під час збройних дій, належав жінці. Стріла
У нашому випадку, люди з поховань у Меджи- потрапила їй в око та застрягла в задній стін-
божі цілком могли нести кінну службу в цьому ці орбіти. Кут, під яким наконечник увійшов
регіоні. у кістку, може свідчити на користь того, що
У невеликій серії з Меджибожа переважають стріла летіла знизу, тобто жінка знаходилася
чоловічі кістяки, з 10 кістяків шість належали у вищій за стрілця точці. Цією вищою точкою
саме чоловікам. Серед парних поховань ми має- могли бути укріплення або пагорб.
мо випадок поховання (п. 5) жінки разом з ма- Люди, похованні в парних похованнях Мед-
ленькою дитиною 1—2 років. Ще один скелет з жибожа, належали до балтського антрополо-
парних поховань могильника належав молодій гічного кола, та, скоріше за все, і до балтського
людині у віці 12—15 років (п. 6). У цьому ви- культурного кола. Цим можна пояснити і зви-
падку для нас важлива не кількість жінок та чай парних поховань, який був, як уже зазна-
дітей у похованнях, а те, що вони присутні на чено, найпоширенішим саме серед балтського
цьому своєрідному могильнику взагалі. Це доз- антропологічного масиву. У І — на початку
воляє розглядати похованих за таким обрядом, ІІ тис. його, правда, на різних хронологічних
як людей, що проживали тут родинами. зрізах та іноді з перервами, практикували пле-
Про присутність у похованнях родичів ми мо- мена латгалів, земгалів, жемайтів, аукштайтів,
жемо говорити на матеріалах одного з парних литви, куршів та селів. Комбінації померлих у
поховань (п. 4), де знайдені кістяки двох дорос- похованні могли бути різні: жінка та чоловік,
лих чоловіків, що характеризуються своєрід- жінка та жінка, чоловік та чоловік, дорослий та
ними набором дискретно-варіюючих ознак. дитина. Чоловічі та жіночі кістяки орієнтували
Наявність метопічних швів та дуже своєрід- у більшості випадків головами у протилежні
ний шовний малюнок на кістках носа вказує сторони світу (це добре вирізняє саме балтсь-
на близькі родинні зв’язки померлих, скоріше ку поховальну традицію), у парних похованнях
за все вони були братами (або племінником та орієнтація кістяків за сторонами світу істотно
дядьком), бо вік одного становив 30—40, а дру- варіювала в різний час і в різних племінних
гого 35—45 років. групах (Седов 1987, с. 353—457).
Жінки, що були поховані на цьому могиль- Парні поховання, де обидва померлі, не за-
нику, теж належали до масивних форм північ- лежно від статі, розміщувалися у могилі го-
них європеоїдів, тобто до того самого кола, що і ловами на захід, концентруються в могильни-
чоловіки. Можливо ми маємо справу з пересе- ках куршів ХІІІ ст. Дослідниками висувалася
ленням до Меджибожа групи людей, що були версія, що це є наслідком бажання пов’язати
пов’язані між собою родинними та сімейними нові християнські та старі язичницькі тради-
зв’язками, а не тільки професійними. ції (Седов 1987, с. 404). Частина куршів в цей
Практично усі померлі з парних могил були час прийняла хрещення. Не виключено, що в
молодими або у розквіті сил (від 25 до 50 років), інших балтських групах, а не тільки у куршів,
але з десяти похованих принаймні двоє (троє?) могла виникнути ідея парних поховань з захід-
загинули під час військових сутичок. ною орієнтацією кістяків, як спроба поєднати
У похованнях з Меджибожа є знахідки трьох нові та старі поховальні традиції.
наконечників стріл. Самі по собі наконечники Можливо вихідці з балтських територій
можуть бути і частиною поховального інвента- опинилися у Меджибожі та стали на службу.
рю, принаймні в окремих групах балтів такий Воїни, а особливо кінні, завжди могли знайти
звичай існував, наконечники інколи клали собі місце на службі, наприклад, у того ж таки
біля обличчя. Але у цій ситуації, у двох випад- Данила Галицького, якому для укріплення
ках із трьох, вони стирчать у кістках черепа, кордонів та ведення постійних військових дій
а в одному випадку наконечник лежав серед були потрібні досвідчені люди. Частково це
ребер. Те, що наконечники стріл не були ви- пов’язано з тим, що чисто слов’янського ресурсу
далені з кісткових тканин, не завжди свідчить не завжди вистачало для вирішення амбітних
про смерть людини саме від цього поранення, планів, а і частково тим, що галицькі князі не
бо інколи їх вирішували не чіпати, щоб не за- завжди знаходили спільну мову з місцевим бо-
подіяти більшу шкоду. На антропологічному ярством.
Представники різних племен середньовіч- Висновки. Фізична присутність груп вихід-

них балтів були гарними воїнами, причому ців з балтських популяцій на землях України в
представники різних племен. Курші зажили добу Київської Русі фіксується антропологічно.
собі славу балтійських «вікінгів», згадані вони і Частині антропологічних паралелей між людь-
в руських літописах, як учасники спільних по- ми з давньоруських могильників та балтських
ходів окремих руських князів. Чудовими воїна- популяцій ми можемо завдячувати давньому
ми були пруси та литовці. У «Лівонських хроні- субстратному населенню земель, на які пря-
ках» Генріха Латвійського та в повідомленнях мувала слов’янська колонізація, та яке було
християнських місіонерів є згадки про їх від- слов’янізоване. Але у низці випадків можна
чайдушну сміливість та презирство до смерті говорити про переселенців з балтських земель
(Гімбутас 2004). саме в давньоруську добу. Найчіткіше може-
Войовничими були також ятвяги, які постій- мо стверджувати саме це, коли антропологіч-
но перебували то у стані конфліктів з руськи- ні аналогії похованих у могильниках України
ми князями, то платили їм данину, а то брали давньоруської доби корелюються з балтським
участь у спільних військових походах. поховальним обрядом (або його специфічними
ХІІІ ст. виявилося дуже складним для балт- елементами) чи типовими для балтських груп
ських племен. Частина їх земель була зайнята речами. Групи переселенців давньоруської
тевтонцями, окремі племена практично зник- доби не можуть бути зведені виключно до за-
ли з карти Європи, землі ятвягів були розчле- лежних полонених, хоча про вивід полону з ко-
новані між сусідами. Багато вихідців з різних лишніх балтських земель є згадки у літописах.
балтійських племен змушені були зніматися Скоріше за все, серед переселенців з балтських
з рідних земель, виникли міграції у середині земель були представлені і люди, військовий
балтійського масиву, а частина населення досвід яких міг бути використаний давньорусь-
виплеснулася на віддаленіші території. Як кими князями.
правило, спираючись на літописні згадки, по-
яву більшості представників західнобалтських
груп на сучасних східнослов’янських землях ЛІТЕРАТУРА
датували другою половиною ХІІІ—ХІV ст. Так, Алексеев, В. П., Дебец, Г. Ф. 1964. Краниомет-
саме цим часом датують появу п’яти населених рия. Методика антропологических исследований.
пунктів з коренем «пруси» на землях сучасної Москва: Наука.
Білорусії (Охманьский 1980, с. 122). Але, скорі- Алексеева, Т. И. 1973. Этногенез восточных сла-
ше за все, мало місце і раніше їхнє проникнен- вян. Москва: МГУ.
ня на східнослов’янські території. Про це свід- Бужилова, А. П. 2000. К вопросу о распростране-
нии традиции верховой езды: анализ антропологи-
чать нові археологічні знахідки.
ческих источников. Оpus: Междисциплинарные ис-
Нову інформацію щодо балто-слов’янських следования в археологии, 6, с. 110-120.
контактів можуть дати матеріали з розкопок Гимбутас, М. 2004. Балты. Москва: Центрполи-
могильника біля с. Острів Рокитнянського р- граф.
ну, Київської обл. (Івакін та ін. 2018, с. 156). Гравере, У. Р. 1999. Одонтологический аспект эт-
На могильнику, який попередньо датують ногенеза и этнической истории восточнославянских
ХІ ст., більшість трупопокладень мають північ- народов. В: Алексеева, Т. И. (ред.). Восточные сла-
ну орієнтацію, а чотири — південно-східну. У вяне. Антропологическая и этническая история.
Москва: Научный мир, с. 205-214.
чоловічих похованнях багато зброї, в жіночих
Дебец, Г. Ф. 1948. Палеоантропология СССР..
похованнях зафіксовано велику кількість при- Москва-Ленинград: Изд-во АН СССР. Труды Инсти-
крас, які автори пов’язують із західнобалтськи- тута этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая, IV
ми групами. Денисова, Р. Я. 1975. Антропология древних бал-
Нині антропологічний матеріал із цього тов. Рига: Знание.
напрочуд цікавого могильника тільки дослід- Ефимова, С. Г. 1999. Восточнославянский ареал
жується спеціалістами за різними антропо- на антропологической карте средневековой Европы.
логічними програмами. Стан збереженості В: Алексеева, Т. И. (ред.). Восточные славяне. Ан-
тропологическая и этническая история. Москва:
кісткових решток незадовільний, тому поки Научный мир, с. 185-204.
можна вказати лише, що антропологічний Зубов, А. А. 1973. Этническая одонтология. Мос-
склад похованих там людей був неоднорідний. ква: Наука.
Для нас цікавим є те, що принаймні частина Івакін, В., Баранов, В., Бібіков, Д., Зоценко, І.,
жінок, похованих на цьому могильнику, мала, Сорокун, А. 2018. Середньовічний балтський мо-
за краніологічними даними, скоріше за все, гильник на Пороссі (за результатами археологічних
місцеве походження. Така ситуація цілком досліджень 2017—2018 рр.). В: І Всеукраїнський ар-
очікувана, оскільки при переселенні груп на хеологічний з’їзд: Програма роботи та анотації до-
повідей (Ніжин, 23—25 листопад 2018 р.). Київ: ІА
далекі відстані серед переселенців частіше за НАН України, с. 156.
все домінують молоді чоловіки. Вирівнювання Козак, О. Д. 2010. Кияни княжої доби. Київ: Ака-
статево-вікової структури популяції проходить демперіодика.
інколи пізніше за рахунок жінок з інших, часто Літопис… 1989. Літопис Руський за Іпатським
місцевих популяцій. списком. Переклав Махновець, Л. Київ: Дніпро.
Моця, А. П. 1987. Население Среднего Поднепро- REFERENSCES

вья ІХ—ХІІІ вв. (по данным погребальных памятни-
ков). Киев: Наукова думка. Alekseev, V. P., Debets, G. F. 1964. Kraniometriia. Meto-
Моця, О. П. 1993. Населення Південно-руських dika antropologicheskikh issledovanii. Moskva: Nauka.
Alekseeva, T. I. 1973. Etnogenez vostochnykh slavian.
земель ІХ—ХІІІ ст. (за матеріалами некрополів). Moskva: MGU.
Київ: ІА НАН України. Buzhilova, A. P. 2000. K voprosu o rasprostranenii tradit-
Охманьский, Е. 1980. Иноземные поселения в sii verkhovoi ezdy: analiz antropologicheskikh istochnikov.
Литве ХІІІ—ХІV вв. в свете этнонимических мест- Opus: Mezhdistsiplinarnye issledovaniia v arkheologii, 6,
ных названий. В: Иванов, В. В. (ред.). Балто-сла- s. 110-120.
вянские исследования. Москва: Наука, с. 112-131. Gimbutas, M. 2004. Balty. Moskva: Tsentrpoligraf.
Павленко, Л. В., Павленко, С. В. 2017. Берди- Gravere, U. R. 1999. Odontologicheskii aspekt etnogeneza
чівський державний історико-культурний заповід- i etnicheskoi istorii vostochnoslavianskikh narodov. In: Ale-
kseeva, T. I. (ed.). Vostochnye slaviane. Antropologicheskaia i
ник у другій половині 20-х — на початку 30-х рр.
etnicheskaia istoriia. Moskva: Nauchnyi mir, s. 205-214.
ХХ ст.: археологічний аспект діяльності. Архео- Debets, G. F. 1948. Paleoantropologiia SSSR. Mosk-
логія і давня історія України, 4 (25): Досліджен- va; Leningrad: AN SSSR. Trudy Instituta etnografii im.
ня археологічної спадщини Східної Волині (до N. N. Miklukho-Maklaia. Novaia seriia, IV.
120-річчя з дня народження Ф. А. Козубовського), Denisova, R. Ia. 1975. Antropologiia drevnikh baltov. Riga:
с. 136-182. Znanie.
Покас, П. М. 1987. К антропологи средневекового Efimova, S. G. 1999. Vostochnoslavianskii areal na antro-
населения басейна р. Псел. Археологія, 58, с. 94-99. pologicheskoi karte srednevekovoi Evropy. In: Alekseeva, T. I.
Приймак, В. В. 2008. Балтські поховання з дав- (ed.). Vostochnye slaviane. Antropologicheskaia i etnicheskaia
istoriia. Moskva: Nauchnyi mir, s. 185-204.
ньоруських пам’яток Дніпровського Лісостепового
Zubov, A. A. 1973. Etnicheskaia odontologiia. Moskva:
Лівобережжя. Археологічний літопис Лівобережної Nauka.
України, 1—2, с. 62-69. Ivakin, V., Baranov, V., Bibikov, D., Zotsenko, I., Sorokun,
Рудич, Т. О. 2003. Антропологічний склад насе- A. 2018. Serednovichnyi baltskyi mohylnyk na Porossi (za re-
лення північних районів України Х—ХІІІ ст. (пра- zultatamy arkheolohichnykh doslidzhen 2017—2018 rr.). In:
вий берег Дніпра). Vita antiqa, 5—6, с. 202-214. I Vseukrainskyi arkheolohichnyi z’izd: Prohrama roboty ta
Рудич, Т. О. 2013. Парні поховання давньоруської anotatsii dopovidei (Nizhyn, 23—25 lystopad 2018 r.). Kyiv:
доби з Меджибожа. Антропологічний аспект. Архео- IA NAN Ukrainy, s. 156.
логічні студії «Межибіж»: науковий щорічник 2012, Kozak, O. D. 2010. Kyiany kniazhoi doby. Kyiv: Akadem-
periodyka.
1, с. 117-126. Litopys… 1989. Litopys Ruskyi za Ipatskym spyskom.
Рудич, Т. О. 2014. Населення Середнього Translation Makhnovets, L. Kyiv: Dnipro.
Подніпров’я І—ІІ тисячоліття за матеріалами Motsia, A. P. 1987. Naselenie Srednego Podneprovia IХ—
антропології. Київ: ІА НАН України. ХІІІ vv. (po dannym pogrebalnykh pamiatnikov). Kiev: Nau-
Рудич, Т. О., Толкачов, Ю. І. 2001. Антропологіч- kova dumka.
ні матеріали з Меджибожа. Археологічні відкриття Motsia, O. P. 1993. Naselennia Pivdenno-ruskykh zemel IХ—
в Україні 1999—2000 рр., с. 211-212. ХIII st. (za materialamy nekropoliv). Kyiv: IA NAN Ukrainy.
Рудич, Т. О., Толкачов, Ю. І. 2003. Антропологіч- Okhmanskii, E. 1980. Inozemnye poseleniia v Litve ХІІІ—
ХІV vv. v svete etnonimicheskikh mestnykh nazvanii. In:
ні матеріали з розкопок у Меджибожі. Археологічні
Ivanov, V. V. (ed.). Balto-slavianskie issledovaniia. Moskva:
відкриття в Україні. 2001—2002 рр., с. 245-246. Nauka, s. 112-131.
Седов, В. В. 1987. Балты. В: Седов, В. В. (ред.). Pavlenko, L. V., Pavlenko, S. V. 2017. erdychivskyi
Финно-угры и балты в эпоху средневековья. Москва: derzhavnyi istoryko-kulturnyi zapovidnyk u druhii polovyni
Наука, с. 353-457. Археология СССР. 20-kh — na pochatku 30-kh rr. ХХ st.: arkheolohichnyi as-
Седов, В. В. 1970. Славяне Верхнего Поднепровья pekt diialnosti. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 4 (25):
и Подвинья. Москва: Наука. Материалы и исследо- Doslidzhennia arkheolohichnoi spadshchyny Skhidnoi Volyni
вания по археологии СССР, 163. (do 120-richchia z dnia narodzhennia F. A. Kozubovskoho),
Толкачов, Ю. І., Моця, Б. О., Радченко, Р. І., Чакір, s. 136-182.
Pokas, P. M. 1987. K antropologi srednevekovogo nasele-
С. В., Пінчак, М. В. 2003. Археологічні дослідження niia baseina r. Psel. Arkheologіia, 58, s. 94-99.
в Меджибожі 2000—2002 рр. Археологічні відкрит- Pryimak, V. V. 2008. Baltski pokhovannia z davnoruskykh
тя в Україні. 2001—2002 рр., с. 276-278. pam’iatok Dniprovskoho Lisostepovoho Livoberezhzhia. Arkhe-
Толкачов, Ю. 2010. Меджибізька фортеця. Київ: olohichnyi litopys Livoberezhnoi Ukrainy, 1—2, s. 62-69.
О. Філюк. Rudych, T. O. 2003. Antropolohichnyi sklad naselennia
Чеснис, Г. А. 1990а. Многомерный анализ антро- pivnichnykh raioniv Ukrainy Х—ХIII st. (pravyi bereh Dni-
пологических данных как средство решения пробле- pra). Vita antiqa, 5—6, s. 202-214.
мы выделения балтских племенных союзов в эпоху Rudych, T. O. 2013. Parni pokhovannia davnoruskoi doby
z Medzhybozha. Antropolohichnyi aspekt. Arkheolohichni stu-
железа (преимущественно на территории Литвы). В:
dii «Mezhybizh»: naukovyi shchorichnyk 2012, 1, s. 117-126.
Денисова, Р. Я. (ред.). Балты, славяне, прибалтий- Rudych, T. O. 2014. Naselennia Serednoho Podniprov’ia
ские финны. Этногенетические процессы. Рига: Зи- I—II tysiacholittia za materialamy antropolohii. Kyiv: IA
натне, с. 9-27. NAN Ukrainy.
Чеснис, Г. А. 1990b. Фенетические взаимоотно- Rudych, T. O., Tolkachov, Yu. I. 2001. Antropolohichni ma-
шения средневековых восточных славян по дискрет- terialy z Medzhybozha. Arkheolohichni vidkryttia v Ukraini.
ным признакам черепа. Вопросы антропологи, 84, 1999—2000 rr., s. 211-212.
с. 47-58. Rudych, T. O., Tolkachov, Yu. I. 2003. Antropolohichni
Rosing, F., Schwidetzky, I. 1977. Vergleichend — materialy z rozkopok u Medzhybozhi. Arkheolohichni vidkryt-
tia v Ukraini. 2001—2002 rr., s. 245-246.
statistische Untersuchugen zur Antropologie der Sedov, V. V. 1987. Balty. In: Sedov, V. V. (ed.). Finno-ugry
Fruchen Mittelalters (500—1000 n.d. z.). Homo, 28, i balty v epokhu srednevekovia. Moskva: Nauka, s. 353-457.
s. 65-115. Arkheologiia SSSR.
Rosing, F., Schwidetzky, I. 1981. Vergleichend — Sedov, V. V. 1970. Slaviane Verkhnego Podneprovia i Pod-
statistische Untersuchugen zur Antropologie des Hoch- vinia. Moskva: Nauka. Materialy i issledovaniia po arkhe-
mittelalters (1000—1500 AD.). Homo, 32, s. 211-251. ologii SSSR, 163.
Tolkachоv, Yu. I., Motsia, B. O., Radchenko, R. I., Chakir, region has been seen also during the Old Rus period.
S. V., Pinchak, M. V. 2003. Arkheolohichni doslidzhennia The traces of migrations of the 10th—13th centuries can
v Medzhybozhi 2000—2002 rr. Arkheolohichni vidkryttia v be observed by the typical Baltic elements in the burial
Ukraini. 2001—2002 rr., s. 276-278. rites of the local cemeteries.
Tolkachov, Yu. 2010. Medzhybizka fortetsia. Kyiv: O. Fil-
iuk.
The Medzybizh osteological sample turned out to be
Chesnis, G. A. 1990a. Mnogomernyi analiz antropolog- the most informative for anthropologists. Despite of
icheskikh dannykh kak sredstvo resheniia problemy vyde- the fact that all of the individuals belong to the circle
leniia baltskikh plemennykh soiuzov v epokhu zheleza (pre- of northern European people, the craniological analy-
imushchestvenno na territorii Litvy). In: Denisova, R. Ia. sis revealed some morphological heterogeneity of the
(ed.). Balty, slaviane, pribaltiiskie finny. Etnogeneticheskie people originating from paired burials. This concerned
protsessy. Riga: Zinatne, s. 9-27. both male and female groups. For this population is
Chesnis, G. A. 1990b. Feneticheskie vzaimootnosh- characterized by the strong body structure and the
eniia srednevekovykh vostochnykh slavian po diskretnym high intravital body stature — 175.6 cm for male.
priznakam cherepa. Voprosy antropologi, 84, s. 47-58.
Rosing, F., Schwidetzky, I. 1977. Vergleichend — statis-
The intergroup analysis was performed by several
tische Untersuchugen zur Antropologie der Fruchen Mittelal- statistical methods for different numbers of groups
ters (500—1000 n.d. z.). Homo, 28, s. 65-115. (Systat software package). In course of this the skulls
Rosing, F., Schwidetzky, I. 1981. Vergleichend — statis- sample of Medzybizh paired burials was included to
tische Untersuchugen zur Antropologie des Hochmittelalters the Baltic massif. It reveals slightly greater statistical
(1000—1500 AD.). Homo, 32, s. 211-251. closeness to the population from the Zamait lands.
The anthropological study showed that in the paired
burials of the Medzybizh burial ground the people
Т. O. Rudych which had morphological similarity to the populations
of the anthropological type spread in the Baltic re-
gion were buried. Some male possibly died during the
BALTS ON THE TERRITORY armed conflict. The osteological features posed them
as the probable cavalrymen. Presents of the females,
OF UKRAINE IN THE OLD RUS PERIOD. who had similar morphological characteristics, in their
ANTROPOLOGICAL ASPECT graves, allows assuming that the wives came with war-
riors from the Baltic territories.
The morphological similarities between the peo-
ple buried in the cemeteries of Old Rus period from Keywords: Slavs, Balts, anthropology, Old Rus,
the territory of Ukraine and Balts population of the Medzybizh, burial ground.
12th—13th centuries were found. The samples used in
this research are combined series of sculls from Volyn Одержано 04.09.2019
and drevlian’s fields, the group from Vozviagel, the lit-
tle series from Jagniatyn, the group from Zelenyi Gai РУДИЧ Тетяна Олександрівна, доктор історич-
(barrows), and the group from Medzybizh. них наук, старший науковий співробітник, Інститут
In the population buried in several cemeteries of the археології НАН України, пр. Героїв Сталінграда, 12,
period of Old Rus the morphological complex charac- Київ, 04210, Україна.
teristic for Baltic populations could be seen due to the RUDYCH Tetyana, Doctor of Historical Sciences,
ancient anthropological substrate. At the territory of Senior Research Officer, the Institute of Archaeology
Ukraine the areas of the big ethnic massifs were over- NAS of Ukraine, Heroiv Stalingrada ave., 12, Kyiv,
lapped. North regions bordered with Baltic ethnic space 04210, Ukraine.
or belonged to its periphery in different chronological ORCID: 0000-0000-0000-0000;
periods. The inflow of some groups from the Baltic Sea e-mail: rudich@iananu.org.ua.
УДК [94:572.028](477) DOI: 10.37445/adiu.2020.02.35
Ю. Г. Писаренко
БІЛЯ ВИТОКІВ ВЛАСНОСТІ

(історико-антропологічний начерк)
Проаналізовано сприйняття володіння у вар- легітимізуючись в якості їхнього різновиду .

варському суспільстві за умов несформованого уяв- Очевидно, з позиції історичної антропології,
лення про особистість. можна було б сказати, що становлення во-
Ключові слова: власність, зір, суб’єкт, об’єкт, лодіння та володарювання йшло паралельно
дарунки, соціовітальність. із тим, як людська особистість виокремлювала-
ся із доти нерозчленованого середовища роду
У своїй науковій роботі Олександр Петрович та навколишньої природи. Принаймні, щодо
Моця повсякчас виявляє зацікавлення про- власності в докласовому суспільстві, А. Я. Гу-
блемами архаїчного світогляду (Моця, Ричка ревич зазначав, що її специфіка полягала в
1996, с. 11—34; Моця 2003, с. 35—48), а також тому, що «право власності тут — не юридич-
звертає увагу на процеси витіснення родових ний титул, а вираз тісного зв’язку власника
звичаїв новими відносинами володарювання з предметом володіння. У речі, що належить
та підкорення, пов’язаними із приватною влас- людині або групі людей, міститься, за тодіш-
ністю та феодальним способом виробництва німи уявленнями, якась частка самих цих
(Моця 2000, с. 280—281; 2002, с. 18). людей. У подібному відношенні відбивається
Із одного боку, як неодноразово зазначало- загальне усвідомлення нероздільності світу
ся, світогляд, хоча й зазнавав змін залежно людей і світу природи» (Гуревич 1970, с. 64).
від зрушень соціальних, але залишався доволі Ґрунтовно проаналізувавши питання власності
консервативним , що раз у раз давалося взна- у варварському суспільстві, втім А. Я. Гуревич
ки у ненавмисних виявах архаїчного менталі- деякі феномени лишає без пояснення, хоча й
тету зазвичай «мовчазною» більшістю (Гуревич відзначає їхню своєрідність: «Багатство вико-
2003a, с. 221—241). З іншого боку, влада, як нувало специфічну соціальну функцію. Поля-
вивищення одних над іншими, та власність, як гає вона в тому, що відчуження майна сприяє
мета і один із засобів такого вивищення, мали набуттю та підвищенню суспільного прести-
дуже боляче вдарити по учорашньому родово- жу та поваги, та часом передача власності
му суспільству, якби насправді не виникали могла дати більше впливу, ніж її збереження
якось непомітно і несуперечливо, виростаючи або накопичення. В цьому відношенні вкрай
з інституцій традиційних, маскуючись під них, показовий запис бесіди європейця з оленярем-
юраком. Іноземець пропонує йому продати оле-
ня. Юрак відмовляться. Іноземець говорить:
. Зокрема, О. М. Фрейденберг у праці, на яку “Але ж у тебе три тисячі оленів, навіщо тобі
вперше звернув мою увагу саме О. П. Моця, під- стільки?”. Юрак: “Олені гуляють, і я дивлюся
креслює, що характерною рисою архаїчної куль-
тури є те, що вона не заперечує й не відкидає
стадійно більш давні образи, а лише вдається . Взяти хоча б архаїчні традиції влаштування пиру
до симбіозу старих і нових (Фрейденберг 1998, на честь почесного гостя та добровільного прине-
с. 29). сення сільським населенням дарів вождям і ко-
ролям, які поступово переросли в обов’язкові фео-
© Ю. Г. Писаренко, 2020 дальні податі (Гуревич 2003b, с. 359).
Писаренко, Г. О. Біля витоків власності (iсторико-антропологічний начерк)
на них. А гроші мені прийдеться заховати, я володіння в сучасному сенсі; 3) Якщо «мій» зір
не зможу ними милуватися”» (Гуревич 1970, (бачення) не утверджує мене як Я, то мій зір ще
с. 65). Цілком очевидно, що помічений ученим не розуміється як однобічна зрячість суб’єкта
оригінальний приклад розуміння «власності» (якого ще не було), але — як неодмінне бачен-
оленярем кінця ХІХ — початку ХХ ст. гідно- ня чогось, тобто «я» нібито причаствую бачен-
го пояснення не отримав, хоча це було б цін- ню, як деякій зовнішній видимій картині; мій
ним для осягнення того, що приховує поняття зір — ніби суб’єктно-об’єктний , «я» — «суб’єкт»
«власність» на ранньому етапі розвитку . і «об’єкт» водночас; 4) це «причастя баченню» і
Поставимо питання, на що може вказувати становить «володіння» в архаїчному розумінні;
розуміння «володіння» як «бачення»? Невипад- 5) Причастя цій видимій картині, можливість
ковість цього співвідношення підтверджується бачити, зокрема, худобу, визначає належність
відомим давньоруським прикладом із осліп- людини до певного суспільства.
ленням Василька Теребовльського (1097), який У випадку із незрячим Васильком сліпота
також засвідчує, що володіти міг лише зрячий, позбавляє його самостійної частки кормлін-
адже князівський з’їзд в Увітичах 1100 р. вва- ня — права на родове причастя . Отже, «ба-
жав логічним позбавити члена князівського чення» людини (її зір) є причастям роду і корм-
роду — осліпленого Василька — самостійної лінням . Рід = родове благо = соціовітальність,
земельної частки (кормління) (Писаренко де причастя благу і є належністю до роду, де
2009, с. 307—308). Отже, знову ж таки, чому бути членом роду = причаствувати = корми-
рід гадав, що право володіння зумовлювалося тися = бачити. Сенсом належності до роду і є
зором? долученість до життєвого блага. Як це не див-
Відносини володіння передбачають наяв- но, але якщо, втрачаючи очі, людина втрачає
ність суб’єкта і об’єкта власності, а існування зв’язок із родом = кормління, то вона не мис-
суб’єкта вказує на світоглядну виділеність Я (Я литься ще в якості Я, суб’єкта (хоча йдеться
володію) (Фромм 2000, с. 280—281). Я виступає про кінець ХІ ст.), а худоба та інші статки не
суб’єктом по відношенню до оточуючого світу є об’єктом власності. «Моє» причастя-володіння
загалом. Як Я конституюється? Напевно, — че- є «моїм» причастям зору, який розуміється як
рез бачення (зір). Саме завдяки зору, я пози- родовий. Зір — ознака колективу, він — те, що
ціоную себе щодо оточуючого світу як суб’єкт. колектив єднає.
За умов, коли Я вже є цілком усвідомлене, во- Чи якось розділялося «зорове доєднання»
лодіти можна, як будучи зрячим, так і — ні. людини до колективу родичів та — до родо-
Якщо ж володіння без бачення не мислиться вих статків? Очевидно, на цьому етапі худоба
(оленяр, Василько), то це означає що: 1) Я ще і майно (згідно ідеальній точці зору) не вва-
немає = моє бачення не допомагає моєму вио-
кремленню в якості суб’єкта ; 2) Якщо Я ще не
існує, то «володіння-бачення» також не є «моїм» . У цьому сенсі термін «суб’єктно-об’єктний» запо-
зичуємо у О. М. Фрейденберг (Фрейденберг 1998,
володінням, отже загалом є чимось іншим, ніж с. 30—31).
. Нерозривність князівського роду Рюриковичів і
. Цей фрагмент було взято А. Я. Гуревичем із праці родової, «Руської землі», як це випливає з визна-
Ф. Стайнера 1954 р. Першоджерелом, очевидно, є чення літопису, мала своєю моделлю «причастье».
повідомлення Б. М. Житкова про його мандрівку За визначенням О. П. Толочка, «“причастя” — це
півостровом Ямал 1908 р. Наведений приклад, долучення князя до “землі”, отже, до спільного
поряд із численними аналогіями сприйняття тіла шляхом виділення йому “части”» (Толочко
своїх тварин — оленів, коней, великої рогатої ху- 1994, с. 39). Мірою розростання князівського роду,
доби — народами Азії та Африки увійшов до ґрун- правила виділення князям часті у межах єдиної
товної статті О. М. Максимова «Скотоводство ма- отчини нащадків Ярослава Мудрого (що поши-
локультурных народов» 1927 р. (Максимов 1997, рювалося лише на братів, без урахування їхніх
с. 255—278). синів), стало дотримуватися усе важче. Тому, по-
. Це засвідчує звернення князів до Василькового чинаючи з Любецького з’їзду князів 1097 р., який,
брата, Володаря: «Поими брата своего Василка фактично, затверджував розпад загальнородового
к собе, и буди вама едина власть, Перемышль. Да володіння, саме ці снеми, регулюючи реальні зе-
аще вам любо, да седита, аще ли ни, — да пус- мельні стосунки, з іншого боку, немовби, ідеально
ти Василка семо, да его кормим сде» (ПВЛ 1950, передають ту саму ідею любові, єдності — причас-
с. 181). тя (Толочко 1994, с. 26). Тому гадаємо, літописний
. Зокрема, М. Мосс зазначав, що ідея «особис- термін «причастье», хоча і дещо ретроспективно,
тості», ідея «я» — одна з тих, «які ми вважаємо може бути застосований до ситуації Василька.
вродженими, — народжувалася дуже повільно і . Що таке «кормління», якщо воно однозначне «при-
зростала впродовж століть, зазнаючи багато частю зору»: зір лише посвідчує потенційне право
мінливостей…» (Мосс 1996a, с. 264). «Первісна на їжу, або він «дорівнює» процесу їди (її механіз-
людина ще не відрізняла повністю суб’єкта від му), як під час пиру або Євхаристії? Схиляюся до
об’єкта, — зазначав М. І. Шахнович, — особисте думки, що зір і кормління збігаються якось сут-
“я” і світ були для нього однією нерозчленованою нісно. Щось спільне їх об’єднує. Напевно, йдеться
єдністю. Він не мислив себе поза колективом, про нерозривність у архаїчному осмисленні дії
усвідомлюючи себе як невід’ємну його частину» зору суб’єкта і об’єкта, і це взаємопроникнення є
(Шахнович 1971, с. 32). ніби віртуальним «поїданням».
жаються об’єктами індивідуальної і навіть У відчутті ще невиділеним суб’єктом себе в

колективної власності, але також — ніби рід- якості зовнішнього йому «об’єкта» головна роль
нею. Зокрема, як зазначає А. Я. Гуревич, «у ні- належить очам, які за своєю суттю схильні до
мецькій мові слово “eigen” (власний. — Ю. П.) такого змішання . Мейстер Екхарт (ХІІІ—
спочатку стосувалося, очевидно, лише осіб ХІV cт.) у проповіді «Єдність речей», на при-
(«свій», «власний», тобто той, що належить кладі бачення людиною дерева, зазначав, що
до сім’ї, роду…» (Гуревич 1970, с. 47). Родичів, в дії зору доти незалежні око і дерево «стають
тварин та іншу маєтність на ранньому етапі, настільки одне, що можна було б сказати: око
очевидно, можна об’єднати під терміном «свої». є дерево, а дерево — око» (Мейстер Экхарт 1912,
«Свій» — це той, до якого я належу, і який на- с. 37). Тут хотілося б підкреслити два нюан-
лежить мені. Причому, це не якесь однобічне, си: 1) око для архаїчної людини є чимось ніби
зверхнє володіння суб’єкта (як у терміні мій)
або, навпаки, підкорення об’єкта (моєму гос- . Серед дослідників поширена думка, що у тому, як
давні люди себе уявляли, провідну роль відігра-
подарю), а, наче, взаємна приязнь, симпатія:
вало колективне поїдання ними плоті тотемної
«я твій — ти мій», «ти в мені — я в тобі», що тварини, з якою, вони себе і асоціювали (Фрейд
іноді уподібнюється шлюбу (Гришина, Махов 1991, с. 327; Фрейденберг 1998, с. 89, 92; Семенов
1987). Враховуючи висновок М. І. Калачова, 1966, с. 332). Згідно із зафіксованими традицій-
що кожен рід, передусім, характеризує окрема ними уявленнями, саме шляхом поїдання, інкор-
обмежена територія, яку вкрай небажано по- порування часток тіла вбитого ворога (очевидно,
кидати (Калачов 1876, с. 53—56), то цих «своїх» так само — впольованої тварини), переможець
ніби єднає якийсь спільний зір — видима кар- успадковував бажані якості загиблого, зокрема,
його хоробрість (Фрейд 1991, с. 274; Фромм 2000,
тина родової території — котрому окремий еле- с. 218—219). Отже, ніби відбувалося своєрідне пе-
мент може лише причаствувати, адже він не є ретворення «мисливця» на його жертву. Умовно
Я, суб’єкт, який бачить. кажучи, «суб’єкт» ставав «об’єктом». Звісно, кінце-
Згідно із зазначеними ідеальними уявлення- вий інтерес у здобутті мисливського виду тварин,
ми, кожен рід мав виступати окремим світом, зі як певна ідея фікс, мав першорядне значення у
своїм особливим зором. Напевно, саме це вияв- формуванні картини світу первісності. Однак,
ляється у казках, коли, як писав В. Я. Пропп, виходячи з вищезазначеного уявлення, що вго-
довування-причастя, дивним чином, визначалося
при зіткненні представників різних світів, саме зором (що уявлявся родовим), можна гадати,
вони спочатку не здатні одне одного побачити що в ототожненні людини із твариною саме зір
(Пропп 1986, с. 72). Насправді, якщо зір є зо- випереджав поїдання. Адже «зір» — це «поїдан-
ром у звичайному розумінні, та якщо існує Я ня» без знищення суб’єктом об’єкта (яких ще не
(що бачить), то так не має бути. Але, як вище було), це перетікання одного в іншого — причас-
зазначалося, для архаїки властиво, що Я ще тя. Очевидно, саме внаслідок того, що до тварини
не виокремилось, та індивідуальний зір розчи- продовжували ставитися як до члена своєї сім’ї,
нявся у зорі «колективному», відповідно ніби у середовищі кочовиків-скотарів етнографи спос-
терігали небажання продавати, віддавати іншим
стикалися не два чужих одне для одного Я, а або заколювати на м’ясо задля власного вжитку
два колективи, два способи бачення. Людина саме свою худобу. Виняток становили суспіль-
виступала лише носієм родового зору, частин- но важливі події (Максимов 1997, с. 256—261;
кою, яка вміщувала в собі ціле. 271—272), у яких, як гадаємо, замість зорового
Якщо, за відсутності поділу на суб’єкт і зв’язку «хазяїн-тварина», підтримувався устале-
об’єкт, Я не усвідомлювалося, і по суті, «суб’єкт» ний або вибудовувався новий суспільно-зоровий
мав зливатися з видимим ним «об’єктом», то як зв’язок — із сусідом, володарем, гостем-чужин-
цем тощо. Коли ж ідеться про поїдання жертви
усе ж людина себе уявляла? Відомо, що карти- тварини великим колективом, що наслідує саме
на світу давньої людини формувалася навколо первісне причастя тотемічній трапезі, то у низ-
їстівних видів тварин і рослин (Малиновский ці матеріалів різних частин світу підкреслюєть-
1998, с. 46—47), що вело до їх ідеалізації та ся необхідність саме миттєвого поїдання жерт-
проектування їхніх якостей на самих людей ви — тут і зараз (Фрейд 1991, с. 328; Барсов 1878,
(тотемізм). Це почасти збереглося у народній с. 229). Напевно, цей хронотопічний принцип
поезії більш пізнього часу. Так казахська дів- (що заперечує минуле і майбутнє), який власти-
вий насамперед зору (мить, рос. миг), найбільше
чина співає: «Я була мов ряба кобила серед ти-
віртуалізує (наближає до причастя-зору) кон-
сячного табуна, я була мов темно-сіре ягня, кретне причастя-поїдання, намагаючись його
що ним милувалися батьки» (Толыбеков 1971, зробити якомога непомітним і непам’ятним. Не-
с. 202). Або: «Вона рухається, наче скакун, її обхідність «зорового» збігу місця і часу поїдання
хода сповнена гідності, ніби хода трирічного жертви влучно відзначає Р. Кіплінг, проектуючи
барана» (Толыбеков 1971, с. 209). Певна асо- на мисливську зграю тварин відносини людей:
ціація людини із навколишньою худобою про- «Добыча Стаи — для Стаи; ты волен на месте
стежується і у сюжеті з оленярем, згаданому поесть. / Смертная казнь нечестивцу, кто кро-
ху поcмел унесть!» (Цит. за: Семенов 1974, с. 38,
А. Я. Гуревичем, а також — у аналогічних при- 109—110). Приховування будь-чого від колективу
кладах сприйняття худоби народами Азії та (відтягування-відкладання у просторі й часі) є
Африки (Максимов 1997; Эванс-Причард 1985, «невидимістю-цілим», несумісним із суспільним
с. 26—51, 220 та ін.). «причастям-видимістю».
зовнішнім, що у її розпорядженні опинилося подолати існуючу відчуженість, та побудувати

лише тимчасово. Зокрема, згідно із прислів’ям новий соціально-зоровий зв’язок, мало б сенс
адигів, «і око, і душа взяті в борг» (Шенкао обмінятися такими «речами-очами» . Гадає-
2003, с. 53). Це відповідає вищезазначеній мо, це й могло складати зміст неекономічного
колективній, родовій природі ока. Очевидно, архаїчного обміну дарунками, над яким замис-
«персональне» око є «частиною», що, водночас, лювалися М. Мосс, К. Леві-Строс та багато ін-
репрезентує «ціле» — «родовий зір»; 2) увага, а ших соціальних антропологів і філософів (Мосс
отже очі людини, та очі всіх членів колективу, 1996b, с. 83—222, Леви-Стросс 2000, с. 417—
що складали ніби один спільний зір, концен- 433; Энафф 2015).
трувалися та зливалися, насамперед, із реча- Те, що дарування (так само, як і причастя)
ми суспільно-значущими, виключно цінними дорівнювалося зору, а недарування — сліпоті,
(наприклад, худобою), які, втім, також ще не на нашу думку, засвідчує наведений С. С. Су-
втратили статусу рідні, а отже так само ніби разаковим сюжет алтайського епосу. Старі, не-
причаствували цьому «спільному зору роду- мічні каани під час ворожого нападу ховають
території» . Це уявне злиття людських очей із людей, худобу і добро у печерах , за що вороги
речами дорогими спостерігаємо фрагментарні- виколюють їм очі. Герой, перемагаючи загар-
ше — без прив’язки до всього роду — у різних бників, повертає зір старим (Суразаков 1985,
джерелах. Так, згідно із «Сонником» Артемі- с. 72), а добро, очевидно, повертається з печер.
дора Далдіанського (ІІ ст.), якщо для кожної Ховання каанами своїх статків від ворога є про-
матері дорогі, передусім, її діти, то очі матері тилежним ситуації, коли захожого приймають
символічно ототожнювалися з дітьми, і навпа- як гостя, насамперед, ділячи із ним трапезу.
ки, діти могли символізувати материнські очі . Тому відповідь ворога осліпленням може розці-
У «Бріхадараньяка Упанішаді» (VIII—VI cт. нюватись, як помста відторгнутого гостя (хоча
до н. е.?) щодо повноправного чоловіка за- вороги, звісно, сподівалися не на частування, а
значається: «Око — його мирське багатство, на суцільний грабунок).
адже оком він здобуває його» (Мадху, І. 4: 17) Завдяки отриманню або неотриманню по-
(Брихадараньяка… 1964, с. 77). Згідно твору дарунку-зору партнера, чужий-гість визначає
«Токсарид, або Дружба» Лукіана Самосатсько- зрячий його візаві або ні, тобто, чи став він йому
го (ІІ ст.), у скіфа, котрий прийшов до табору своїм. Зір господаря оселі (а зір є «причастям-
савроматів, заради викупу свого полоненого володінням-спорідненістю») залишається зо-
побратима, за відсутності будь-яких статків, ром (а не перетворюється на сліпоту), завдяки
взяли його очі (Tоxaris. 39—41) (Лукиан 1935, поділеності між ним і гостем через пригощан-
с. 310—312), тож очі у цьому суспільстві сим- ня м’ясом, підношення дару — «свого», який
волічно могли прирівнюватися «матеріальним причаствував одному зору зі своїм господарем.
цінностям» і, водночас, — «другу» (Писаренко По ідеї, чужий-гість мав відповісти симет-
2004). Отже, апріорі колективне людське око рично — дарунком (очима), інакше так само
зливається з видимим ним кимось або чимось виступав недаруючим-сліпим по відношенню
найціннішим у плані соціальному . до хазяїна. В принципі, ворог (а не гість) таким
Здається, що такі речі, які несли на собі і залишався.
печатку «родового зору», перебуваючи у при- Особлива роль дарувань також вбачається
часті-зорі зі своїми «власниками-ріднею», мали нам у ролі первісного правителя, адже багатс-
відігравати особливу роль у ситуаціях налагод- тва та їжа, які ним періодично дарувалися
ження зв’язків між «своїм» і «чужим» колекти- підданим, напевно, відігравали таку саме роль
вами. Оскільки кожен із них ніби відрізнявся у підтриманні вітальності, яка характеризу-
своїм особливим зором (В. Я. Пропп), то, аби
. Цьому суголосне зауваження З. К. Сураганової:
. Сучаснішу паралель уявленню, що речі також див- «В архаїчну епоху представники різних родів,
ляться на людину, дає творчість М. В. Гоголя: «За- що знаходилися під покровительством різних
чем и почему ему кажется, что будто все, что тотемів, не могли стати друзями, попередньо
ни есть в ней (Русі — Ю. П.), от предмета оду- не убезпечивши одне одного шляхом виконання
шевленного до бездушного, вперило на него глаза обряду укладення дружби та піднесення дарів.
свои и чего-то ждет от него» (Гоголь 1847, с. 135). Казахське прислів’я Берген перде бұзар “Той, хто
Порівняймо відому з дитинства пропозицію скушт- підносить дари, зриває завісу відчуження”, дуже
увати якісь ласощі: «Бери, що на тебе дивиться», точно передає смисл дарування у казахів» (Сура-
яка передбачає не одностороннє вподобання, а ганова 2007, с. 21).
взаємну симпатію через гаданий зоровий контакт. . Ситуація із приховуванням, невидимістю худо-
. «…Одній жінці наснилося, що у неї болять очі. би — явно протилежна, тій, що її описав А. Я. Гу-
Захворіли її діти. А іншій наснилося, що її діти ревич стосовно оленяра-юрака, для якого важливо
хворіють. У неї почалася хвороба очей» (ІV, 24) бачити своїх оленів, а ховання грошей — неба
(Артемидор 1991, с. 249—250). жане.
. Очевидно, аспект економічний знаходився у під- . Можливо також, що, як і у випадку, наведеному
порядкуванні соціальному, адже йшлося про при- Лукіаном, очі, викрадені у каанів, компенсували
частя худоби, інших багатств загальному суспіль- загарбникові — незваному гостю — неотримані
но-зоровому (родовому) зв’язку. «подарунки».
вала попереднє причастя своїх. Причому, ці і, завдяки зору, причаствувати родовим стат-
статки володаря також асоціювалися з його очи- кам, які також ніби є ріднею — «своїми».
ма. Про це свідчить опубліковане Л. М. Май- 3. Усіх «своїх» — людей, тварин, маєт-
ковим «Замовляння на царські очі» (кінець ність — об’єднує спільний зір. В особливу ка-
XIX ст., Архангельска губ.): «Вы же, кормили- тегорію виділяються соціально-значущі речі, до
цы, царские очи, как служили царям-цареви- яких найбільше прикута увага всього суспільс-
чам, королям-королевичам, так послужите тва, вони ніби зливаються з очима колективу.
рабу Божию (имя рек)…» (Майков 1869, с. 562; 4. Оскільки соціальний зв’язок є, насам-
Писаренко 2009, с. 302—303). Отже очі царя перед, зоровим і кожен рід-територія має
нібито годують, а також можуть переходити «свій зір», то, завдяки взаємному даруванню
до його підданого, що нагадує нам про колек- таких «речей-очей», напевно, встановлюється
тивну природу очей, пов’язаних із причастям- зв’язок — «спільний зір» між різними родами-
кормлінням (наприклад, Василько). Додамо територіями.
уявлення про особливу благодать від «бачення 5. Сліпота а) позбавляє родового причастя,
світлих очей володаря», а також «необхідність» б) дорівнюється цілому-неділенню-недаруван-
його миттєвого всенародного пограбування (т. з. ню (= відсутності причастя).
споліювання) у випадку смерті-«осліплення» 6. Влада підлаштовується під родове при-
(Писаренко 2018, с. 211—220). В останньому частя-зір-розподіл (соціовітальність). Во-
випадку сліпота-цілісність-смерть царя , як лодар — початково чужий — налагоджує
деяка «річ у собі», піддавалася розбиттю-роз- соціально-зоровий зв’язок із підвладним насе-
ділу на користь зору-вітальності-причастя ленням: він обдаровує, а йому платять данину.
соціума. Влада, яка для родового середовища Його «світлі очі» вважаються «кормильцями» і
братської рівності, безумовно, була чужою, оче- потенційно належать суспільству.
видно, легітимізувалася за моделлю усталено- 7. Смерть «світлого володаря», який раптом
го для колективу своїх причастя-бачення, яке став темним-сліпим, суперечила суспільному
наслідувалося даруванням. Щоправда, можли- принципові причастя-видимості (соціовіталь-
во, більш вірним буде говорити про обмін між ності), тому вимагала негайного пограбування
народом і правителем, оскільки народ, своєю і розділення його статків-очей (завідомо на-
чергою, приносив йому данину. Очевидно, у родних) — розбивання антивітального «ціло-
пограбуванні померлого зверхника прихову- го-сліпоти».
валося повернення «очей-кормилиць», ніби по-
зичених ним у народу. Певною альтернативою ЛІТЕРАТУРА
грабункам було традиційне роздавання статків
покійного володаря його спадкоємцем. Аристофан. 1983. Комедии. Перевод. В. Ярхо.
Москва: Искусство, 2.
Отже, із всього сказаного можна зробити такі Артемидор. 1991. Сонник. Перевод Я. М. Боровс-
висновки. кий. IV. Вестник древней истории, 1, с. 241-251.
1. Те, що первісний «об’єкт володіння» (пе- Барсов, Е. В. 1878. Об олонецких древностях.
реважно худоба) повсякчас має знаходитися у Древности. Труды Московского Археологического
полі зору свого господаря, говорить про невиді- Общества, 7, 3, с. 213-233.
леність Я, про відсутність розрізнення суб’єкта Брихадараньяка… 1964. Брихадараньяка Упани-
і об’єкта. Між умовними суб’єктом і об’єктом шада. Москва: Наука. Памятники литературы наро-
існує постійний цілісний зоровий зв’язок-при- дов Востока. Переводы, V.
Гоголь, Н. В. 1847. Четыре письма к разным ли-
частя (зорове поле), який не бажано порушу- цам по поводу «Мёртвых душ». В: Гоголь, Н. В. Вы-
вати, скажімо, вбивством, продажем тварини бранные места из переписки с друзьями. Санкт-Пе-
(аналогічно, не бажано покидати видиму ро- тербург: Департамент внешней торговли, с. 130-154.
дову територію людині). Непорушність цього Гришина, Е. А. Махов, А. Е. 1987. Формулы в
зорового зв’язку — важлива ознака належності составе текста (к анализу новгородской берестяной
до певного суспільства. грамоты № 605). Балто-славянские исследования.
2. Бачення (зір) ще не конституює давню лю- 1985, с. 209-221.
Гуревич, А. Я. 1970. Проблемы генезиса феода-
дину як Я (суб’єкт). Людина ніби причаствує
лизма в Западной Европе. Москва: Высшая школа.
зовнішній видимій картині окремого роду-те- Гуревич, А. Я. 2003a. «Время вывихнулось»: пору-
риторії. Бути членом роду — це бути зрячим гание умершего правителя. Одиссей. Человек в ис-
тории 2003: Язык Библии в нарративе, с. 230-243.
. Миттєвість роздягання й грабування мертвого во- Гуревич, А. Я. 2003b. Пир. В: Гуревич, А. Я. (ред.).
лодаря, що підкреслюється джерелами (Гуревич Словарь средневековой культуры. Москва: РОС-
2003a, с. 221), нагадує миттєвість розривання та СПЭН, с. 359-360.
поїдання тотемної тварини (див. примітку 1 на Калачов, Н. В. 1876. О значении изгоев и состоя-
с. 418). нии изгойства в Древней Руси. В: Калачов, Н. В. Ар-
. Ця «сліпота-цілісність» подібна до «приховування хив историко-юридических сведений, относящихся
статків-сліпоті» алтайських каанів або скнарос- до России. Санкт-Петербург, 1, с. 53-68.
ті сліпого бога багатства Плутоса в однойменній Леви-Стросс, К. 2000. Предисловие к трудам Мар-
комедії Арістофана (388 р. до н. е.) (Аристофан селя Мосса. В: Мосс, М. Социальные функции свя-
1983). щенного. Санкт-Петербург: Евразия, с. 409-434.
Лукиан. 1935. Собрание сочинений. Москва; Ле- литература древности. Москва: Восточная литера-
нинград: Academia, 1. тура, с. 7-222.
Майков, Л. Н. 1869. Великорусские заклинания. Фромм, Э. 2000. Иметь или быть? В: Фромм, Э.
Записки императорского Русского географического Величие и ограниченность теории Фрейда. Москва:
общества по отделению этнографии, 2, с. 419-580. АСТ, с. 185-437.
Максимов, А. Н. 1997. Скотоводство малокультур- Шахнович, М. И. 1971. Первобытная мифология
ных народов. В: Максимов, А. Н. Избранные труды. и философия (предыстория философии). Ленинг-
Москва: Восточная литература, с. 255-278. рад: Наука.
Малиновский, Б. 1998. Магия, наука, религия. Шенкао, М. А. 2003. Смерть как социокультур-
В: Малиновский, Б. Магия, наука, религия. Москва: ный феномен. Киев: Ника-центр, Эльга; Москва:
Рефл-бук, с. 19-91. Старклайт.
Мейстер Экхарт. 1912. Проповеди и рассуждения. Эванс-Причард, Э. Э. 1985. Нуэры. Москва: На-
Перевод М. В. Сабашникова. Москва: Мусагет. ука.
Мосс, М. 1996a. Об одной категории человечес- Энафф, М. 2015. Дар философов. Переосмысление
кого духа: понятие личности, понятие «я». В: Мосс, взаимности. Москва: Гуманитарная литература.
М. Общества. Обмен. Личность. Труды по социаль-
ной антропологии. Москва: Восточная литература,
с. 264-292. REFERENSCES
Мосс, М. 1996b. Очерк о даре. Форма и основание
обмена в архаических обществах. В: Мосс, М. Обще- Aristofan. 1983. Komedii. Translation V. Iarkho. Moskva:
ства. Обмен. Личность. Труды по социальной ант- Iskusstvo, 2.
ропологии. Москва: Восточная литература, с. 83-222. Artemidor. 1991. Sonnik. Translation Ia. M. Borovskij.
KIV. Vestnik drevnei istorii, 1, s. 241-251.
Моця, О. П. 2000. Князювання Володимира Свя- Barsov, E. V. 1878. Ob olonetskikh drevnostiakh. Drevnos-
тославича. В: Толочко, П. П. (ред.). Давня історія ti. Trudy Moskovskogo Arkheologicheskogo Obshchestva, 7, 3,
України. 3: Слов’яно-Руська доба. Київ: ІА НАН Ук- s. 213-233.
раїни, с. 274-287. Brikhadaraniaka… 1964. Brikhadaraniaka Upanishada.
Моця, О. 2002. Поляни-руси та інші літописні пле- Moskva: Nauka. Pamiatniki literatury narodov Vostoka. Per-
мена півдня Східної Європи. В: Смолій, В. А. (ред.). evody, V.
А сє єго срєбро. Збірник на пошану чл.-кор. НАН Ук- Gogol, N. V. 1847. Chetyre pisma k raznym litsam po pov-
раїни М. Ф. Котляра з нагоди його 70-річчя. Київ: odu «Mertvykh dush». In: Gogol, N. V. Vybrannye mesta iz
perepiski s druziami. Sankt-Peterburg: Departament vnesh-
Інститут історії України НАН України, с. 17-24.
nei torgovli, s. 130-154.
Моця, О. 2003. Культура «мовчазної більшості» Grishina, E. A. Makhov, A. E. 1987. Formuly v sostave
епохи Київської Русі. Україна в Центрально-Східній teksta (k analizu novgorodskoi berestianoi gramoty N 605).
Європі, 3: З найдавніших часів до кінця ХVІІІ ст., Balto-slavianskie issledovaniia. 1985, s. 209-221.
с. 35-48. Gurevich, A. Ia. 1970. Problemy genezisa feodalizma v Za-
Моця, О., Ричка, В. 1996. Київська Русь: від язич- padnoi Evrope. Moskva: Vysshaia shkola.
ництва до християнства. Київ: Глобус. Gurevich, A. Ia. 2003a. «Vremia vyvikhnulos»: poruganie
Писаренко, Ю. Г. 2004. Договір «зірін» у Лукіана umershego pravitelia. Odissei. Chelovek v istorii 2003: Iazyk
Самосатського. Семіотичний аналіз. Східний світ, Biblii v narrative, s. 230-243.
Gurevich, A. Ia. 2003b. Pir. In: Gurevich, A. Ia. (ed.). Slo-
2, с. 68-77. var srednevekovoi kultury. Moskva: ROSSPEN, s. 359-360.
Писаренко, Ю. Г. 2009. Социальный аспект сим- Kalachov, N. V. 1876. O znachenii izgoev i sostoianii iz-
вола зрения в архаической культуре. В: Шрамко, goistva v Drevnei Rusi. In: Kalachov, N. V. Arkhiv istoriko-
Я. В. (ред.). Актуальні проблеми духовності, 10, iuridicheskikh svedenii, otnosiashchikhsia do Rossii. Sankt-
с. 302-312. Peterburg, 1, s. 53-68.
Писаренко, Ю. 2018. Архаїчне сприйняття влади: Levi-Stross, K. 2000. Predislovie k trudam Marselia Mos-
зорова семіотика. Філософські діалоги, 15—16: Бути sa. In: Moss, M. Sotsialnye funktsii sviashchennogo. Sankt-
людиною. Пам’яті Мирослава Поповича, с. 211-223. Peterburg: Evraziia, s. 409-434.
Lukian. 1935. Sobranie sochinenii. Moskva; Leningrad:
ПВЛ. 1950. Повесть временных лет. Москва; Ле-
Academia, 1.
нинград: АН СССР, 1. Maikov, L. N. 1869. Velikorusskie zaklinaniia. Zapiski im-
Пропп, В. Я. 1986. Исторические корни волшеб- peratorskogo Russkogo geograficheskogo obshchestva po otde-
ной сказки. 2-е изд. Ленинград: ЛГУ. leniiu etnografii, 2, s. 419-580.
Семенов, Ю. И. 1966. Как возникло человечество. Maksimov, A. N. 1997. Skotovodstvo malokulturnykh
Москва: Наука. narodov. In: Maksimov, A. N. Izbrannye trudy. Moskva: Vos-
Семенов, Ю. И. 1974. Происхождение брака и се- tochnaia literatura, s. 255-278.
мьи. Москва: Мысль. Malinovskii, B. 1998. Magiia, nauka, religiia. In: Malinovskii,
Сураганова, З. К. 2007. Традиционный обмен да- B. Magiia, nauka, religiia. Moskva: Refl-buk, s. 19-91.
Meister Ekkhart. 1912. Propovedi i rassuzhdeniia. Trans-
рами у казахов. Автореферат к. и. н. Томск. lation M. V. Sabashnikova. Moskva: Musaget.
Cуразаков, С. С. 1985. Алтайский героический Moss, M. 1996a. Ob odnoi kategorii chelovecheskogo
эпос. Москва: Наука. dukha: poniatie lichnosti, poniatie «ia». In: Moss, M. Obsh-
Толочко, О. 1994. Образ держави і культ володаря chestva. Obmen. Lichnost. Trudy po sotsialnoi antropologii.
в давній Русі. Mediaevalia Ucrainica: ментальність Moskva: Vostochnaia literatura, s. 264-292.
та історія ідей, 3, с. 17-46. Moss, M. 1996b. Ocherk o dare. Forma i osnovanie obmena
Толыбеков, С. Е. 1971. Кочевое общество казахов v arkhaicheskikh obshchestvakh. In: Moss, M. Obshchestva.
в ХVІІ — начале ХХ века. Алма-Ата: Наука. Obmen. Lichnost. Trudy po sotsialnoi antropologii. Moskva:
Vostochnaia literatura, s. 83-222.
Фрейд, З. 1991. Тотем и табу. Массовая психоло-
Motsia, O. P. 2000. Kniaziuvannia Volodymyra Sviato-
гия и анализ человеческого «Я». В: Фрейд, З. «Я» и slavycha. In: Tolochko, P. P. (ed.). Davnia istoriia Ukrainy. 3:
«Оно». Труды разных лет. Тбилиси: Мерани, Веста, Slov’iano-Ruska doba. Kyiv: IA NAN Ukrainy, s. 274-287.
1, с. 193-350. Motsia, O. 2002. Poliany-rusy ta inshi litopysni plemena
Фрейденберг, О. М. 1998. Введение в теорию ан- pivdnia Skhidnoi Yevropy. In: Smolij, V. A. (ed.). A sie yeho
тичного фольклора. В: Фрейденберг, О. М. Миф и sriebro. Zbirnyk na poshanu chl.-kor. NAN Ukrainy M. F. Kot-
liara z nahody yoho 70-richchia. Kyiv: Instytut istorii Ukrainy dicates the indivisibility of I, the lack of distinction
NAN Ukrainy, s. 17-24. between subject and object. There is a permanent co-
Motsia, O. 2003. Kultura «movchaznoi bilshosti» epokhy herent visual-communion relationship (visual field)
Kyivskoi Rusi. Ukraina v Tsentralno-Skhidnii Yevropi, 3: Z between the conditional subject and the object, which
naidavnishykh chasiv do kintsia ХVIII st., s. 35-48.
Motsia, O., Rychka, V. 1996. Kyivska Rus: vid yazychnyt-
is not desirable to disrupt, say, the killing of an ani-
stva do khrystyianstva. Kyiv: Hlobus. mal (similarly, it is not desirable to leave the visible
Pysarenko, Yu. H. 2004. Dohovir «zirin» u Lukiana Samo- ancestral territory of a person). The continuity of this
satskoho. Semiotychnyi analiz. Skhidnyi svit, 2, s. 68-77. visual connection is an important sign of belonging to
Pysarenko, Yu. H. 2009. Sotsyalnыi aspekt symvola a particular society.
zrenyia v arkhaycheskoi kulture. In: Shramko, Ya. V. (ed.). 2) Since the vision (vision) does not yet constitute
Aktualni problemy dukhovnosti, 10, s. 302-312. the ancient person as I (the subject), then the person
Pysarenko, Yu. 2018. Arkhaichne spryiniattia vlady: zo- seems to partake of the external visible picture of a
rova semiotyka. Filosofski dialohy, 15—16: Buty liudynoiu. particular kind of territory. To be a member of the line-
Pam’iati Myroslava Popovycha, s. 211-223.
PVL. 1950. Povest vremennykh let. Moskva; Leningrad: AN
age is to be sighted and, by virtue of sight, to partake of
SSSR, 1. the flock, which is also native — «one’s own».
Propp, V. Ia. 1986. Istoricheskie korni volshebnoi skazki. 3) All «theirs» — people, animals, possessions — are
2-e izd. Leningrad: LGU. united by common vision. In a special category are the
Semenov, Iu. I. 1966. Kak vozniklo chelovechestvo. Mosk- socially significant things, which are most attracted
va: Nauka. the attention of the whole society, they seem to blend
Semenov, Iu. I. 1974. Proiskhozhdenie braka i semi. Mosk- with the eyes of the collective.
va: Mysl. 4) Since social connection is first and foremost visu-
Suraganova, Z. K. 2007. Traditsionnyi obmen darami u ka- al, and each genus-territory seems to have a «vision»,
zakhov. Avtoreferat k. i. n. Tomsk.
Curazakov, S. S. 1985. Altaiskii geroicheskii epos. Moskva:
due to the mutual gifting of such «things-eyes», prob-
Nauka. ably a connection is established — a «common vision»
Tolochko, O. 1994. Obraz derzhavy i kult volodaria v dav- between different genera-territories. Obviously, this
nii Rusi. Mediaevalia Ucrainica: mentalnist ta istoriia idei, was the true meaning of the archaic doormat of M.
3, s. 17-46. Moss and K. Levy-Strauss.
Tolybekov, S. E. 1971. Kochevoe obshchestvo kazakhov v 5) Blindness (a) deprives communion, b) equals
ХVІІ — nachale ХХ veka. Alma-Ata: Nauka. whole-non-divisiveness (= no communion).
Freid, Z. 1991. Totem i tabu. Massovaia psikhologiia i 6) Obviously, the authorities are adjusting to the ge-
analiz chelovecheskogo «Ia». In: Freid, Z. «Ia» i «Ono». Trudy neric communion — vision — distribution (sociovital-
raznykh let. Tbilisi: Merani, Vesta, 1, s. 193-350.
Freidenberg, O. M. 1998. Vvedenie v teoriiu antichnogo
ity). The lord, originally a stranger, establishes a social
folklora. In: Freidenberg, O. M. Mif i literatura drevnosti. and visual connection with the subjugated population:
Moskva: Vostochnaia literatura, s. 7-222. he gives away gifts and is paid tribute. His «bright
Fromm, E. 2000. Imet ili byt? In: Fromm, E. Velichie i eyes» are considered «breadwinners» and potentially
ogranichennost teorii Freida. Moskva: AST, s. 185-437. belong to society.
Shakhnovich, M. I. 1971. Pervobytnaia mifologiia i filos- 7) The death of the «light lord», who suddenly be-
ofiia (predystoriia filosofii). Leningrad: Nauka. came dark-blind, contradicted the social principle of
Shenkao, M. A. 2003. Smert kak sotsiokulturnyi fenomen. communion-visibility (sociovitality), and therefore re-
Kiev: Nika-tsentr, Elga; Moskva: Starklait. quired the immediate robbery and distribution of his
Evans-Prichard, E. E. 1985. Nuery. Moskva: Nauka.
Enaff, M. 2015. Dar filosofov. Pereosmyslenie vzaimnosti.
fortune-eyes (obviously folk) — the breaking of the
Moskva: Gumanitarnaia literatura. whole-blindness.
Keywords: property, vision, subject, object, gifts,

Yu. G. Pysarenko sociovitality.
AT THE SOURCEs OF Ownership
(Historical and Anthropological Study) ПИСАРЕНКО Юрій Георгійович, кандидат істо-
ричних наук, старший науковий співробітник, Інс-
The advantage that the traditional cattle owner (at титут філософії імені Г. С. Сковороди НАН України,
the beginning of the ХХ century) gave to watching his вул. Трьохсвятительська, 4, Київ, 01001, Україна.
animals over money that «can only be hidden in a crate» PYSARENKO Yuriy G., Candidate of Historical Sci-
allows us to reach the following conclusions regarding ences, Senior Research Officer, H. S. Skovoroda Insti-
the archaic perception of ownership. tute of Philosophy NAS of Ukraine, Tryokhsviatitelska
1) The fact that the original «object of possession» str., 4, Кyiv, 01001, Ukraine.
must always be in the field of view of his master, in- ORCID: 0000-0003-3247-1176; e-mail: zirin@ukr.net.

Археологія і давня історія України. Київ. 2020. Вип. 2

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Археологія і давня історія України. Київ. 2020. Вип. 2

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ Члени редколегії

У журналі публікуються результати досліджень з археології та давньої історії України. Ви-

Свідоцтво про реєстрацію ЗМІ:

Офіційний сайт журналу:

Затверджено до друку Вченою радою Рисунки авторські

Усі права застережено. Передрук можливий

Видання здійснене за кошти

ISSN 2227-4952 Усі матеріали рецензовано

© Інститут археології НАН України, 2020

Передмова (від редакції) 7 Introduction (from editors)

НАШ ЮВІЛЕЙ OUR JUBILEE

Біляєва, С. О. Здобутки ювіляра 8 Biliaieva, S. О. Achievements of the Scholar

РЕГІОНИ І СИСТЕМИ THE REGIONS

Манігда, О. В. Моделювання населених пунктів 33 Manigda, O. V. The Modelling of the Settlements of

СЕРЕДНЬОВІЧНІ THE MEDIEVAL

© ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ НАН УКРАЇНИ, 2020

СЕРЕДНЬОВІЧНІ THE MEDIEVAL

Плавінскі, М. А. Шматкультурнае паселішча 201 Plavinski, М. А. Multicultural Settlement Kastyki II

МАТЕРІАЛЬНА THE MEDIEVAL

 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35)

СЕРЕДНЬОВІЧНА THE MEDIEVAL

Казаков, А. Л. Чернігівські сіверяни 412 Kazakov, A. L. Chernihiv Siverians

ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) 

ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) 

ли спочатку побудову концепції, а потім підбір

 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35)

Перший Всеукраїнський археологічний з’їзд. Разом із директором ІА НАН України В. П. Ча-

го до Галицько-Волинського князівства, горо- шому випуску нового видання «Археологія і

ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) 

Разом з чернігівськими та англійськими науковцями. Виповзів, 2019 р.

10 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35)

Робочий виїзд. Заповідник Чигирин

набуло й такої гостроти у практиці української

ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) 11

імперському контексту відносно захоплених

12 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35)

на основа ранньоукраїнської цивілізації: архео­ суворими викликами: з’явилися наполегливі

ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) 13

14 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35)

ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) 15

16 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35)

Чернігово-Сіверська земля відіграла визнач- спадщину регіону і своєю працею безпосеред-

ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) 17

та УРСР спільно з Чернігівським історичним Десни та Дніпра, звернувшись до вивчення

18 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35)

курганах: срібний браслет-наруч та фрагменти контролю за територією між Черніговом та Лю-

Дослідження поселення Автуничі, 1990 р.

ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) 19

бути поховано 90 небіжчиків. Ними ж обчис-

20 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35)

ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) 21

О. П. Моця (в центрі) з ко-

22 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35)

О. П. Моця (другий ліворуч) — голова державної комісії. Чернігів, червень 1987 р.

Виступ на конференції «Чернігівська земля у давнину і середньовіччя». Чорнобильська

На його думку, дуже важливо правильно захисту 1993 р.), О. М. Веремейчик (1994 р.),

ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) 23

ЛІТЕРАТУРА музейных фондов). В: Тезисы Черниговской област-

24 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35)

ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) 25

2009 340. Липове // Енциклопедія історії Украї-

26 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35)

ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35)

ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35)

ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35)

ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35)

ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35)

на основа ранньоукраїнської цивілізації: архео суворими викликами: з’явилися наполегливі

політична наука та суспільна практика в Ук- 363. «Русь» на півдні східнослов’янського

Сели- Mісцезнахо Горо Могиль- Кількість Кіль-