1.Предмет та завдання історичної географії.

Історична географія – це спеціальна історична дисципліна, комплексна

історико-географічна галузь знання, що вивчає просторові аспекти
історичного процесу, а також історичний розвиток окремих країн, народів,
регіонів.

Історична географія як наука, що вивчає економічну географію минулих

історичних періодів. В цьому напрямку вона включає в себе історичну
географію населення та історичну демографію.

Становлення її відбулося у звязку і під впливом розвитку історичної

науки. Окремі її елементи присутні в історичній географії досліджень 14–15
ст., а початок формування як окремої дисципліни датується 15–16 ст. Однією
з перших праць у галузі історичної географії був атлас стародавнього світу
«Parergon», складений у 16 ст. фламандським географом і картографом А.
Ортелієм (як додаток до його атласу «Theatrum Orbis Terrarum»). У
Російській імперії розвиток історичної географії припадає на 17 ст. і
пов'язаний . з дослідженнями. В. Татищева. У працях цього періоду
висвітлюється питання, що складали політичну географію минулого. Цей
напрям домінував і у дослідженнях. 18–19 ст. Від кінця. 19 ст. тематика
публікацій з історичної географії розширена за рахунок вивчення факторів
соціально-економічної історії. Деякі питання історичної географії України
висвітлені у працях М. Надєждіна, М. Барсова, В. Бартольда, М.
Максимовича, В. Антоновича, Л. Падалки, М. Грушевського, А.
Яблонського. Розпочато викладання І. г. у С.-Петербур. археол. ін-ті (С.
Середонін та О. Спицин) і Моск. ун-ті (М. Любавський)

Предмет історичної географії неодноразово зясовувався під час наукових

дискусій, у підтримку чого в 1932 році в Лондонській школі економіки було
встановлено чотири складових частини предмету, а саме: історична географія
політичних кордонів, вплив природи на хід історичного процесу, вплив подій
на географічні явища,історія географічних відкриттів.

Отже, підтверджуючи вузлову роль проблематики взаємин і

взаємовпливів природи і суспільства в історичній географії та підсумовуючи
і конкретизуючи різні підходи наявних наукових шкіл, зазначимо, що
історична географія – це дисципліна, що сформувалася на стику географії з
історичними науками, яка вивчає особливості географічної ситуації на різних
історичних зрізах, а також закономірності й наслідки розвитку географічного
середовища та взаємовпливів природи й суспільства впродовж історичного
часу. Об'єктом дослідження історичної географії є елементи як природно-
географічного, так і суспільно-географічного середовищ, а також їхні
поєднання, а предметом – параметри, співвідношення, розміщення та
тенденції і закономірності змін упродовж історичного часу.

2. «Путівник в Сірію» Ф.Петрарки.

Франческо Петрарка – італійський поет та літописець, ранній гуманіст,

його до речі так і називають «батько гуманізму». Народився він в 1304 році в
Ареццо, що поблизу Флоренції. За бажанням батька Петрарка вивчав право в
університетах Монпельє та Болоньї. Проте більше, все ж таки цікавився
літературою та мистецтвом. Саме літературній творчості він приділяв багато
часу, вже після смерті свого батька, хоча і працював водночас клерком в
Авеньйоні. Не дивлячись на те, що він захоплювався літературою йог нерідко
називають ще і засновником альпінізму, адже 26 квітня 1336 року він разом з
братом відправився на гору Венту, про що і написав у листі до свого друга
Франческо Діоніджі, оскільки це був перший на той час письмовий документ
про гірську експедицію, Петрарка і отримав звання «батька альпінізму».

Це і не дивно, адже хоча він і був письменником, на одному місці він

довго не затримувався, про що свідчать його чисельні праці про подорожі і
одні з перших путівників. Саме тому для історичної географії, як для науки
така особистість як Франческо Петрарка є особливою, оскільки він являє
собою цінне джерело для вивчення тогочасної історичної географії.

І одним із таких джерел був так званий «Путівник в Сірію», який в основі
своїй був присвячений паломникам до святої землі, написаний латинською
мовою. «Путівник» написаний у дусі дружнього послання, адже
присвячений його другу Джованні Манделлі, в ньому досить часто
зустрічаються відсилки до певних адресатів. І те, що автор часто опирається
на античні і більш сучасні джерела по історії, літературі та географії, іноді
навіть без згадки праці чи імені автора, говорить про те, що він ніби говорить
з людиною свого кола, вельми розумною і начитаною.

Цікавим фактом також є те, що більшість з описаних ним місць він сам
ніколи не бачив. Не дивлячись на назву, цей путівник не описую саму лише
Сирію, так більшість із згаданих місць знаходиться в Італії, з якої автор ніби
веде читача до самої святої землі. При детальному описі італійської частини
подорожі, автор спирається на відомих йому античних авторів. Так згадує
«Описову географію» Помпонія Мели, «Натуральну історію» Плинія
Старшого, «Історію» Тита Лівія і багато інших. І якщо брати загалом, то
Петрарка в своїй праці описав місця, які знаходяться в таких країнах як
Італія, Греція, Туреччина, Сирія, Палестина і Єгипет.

Отже, беручи за озброєння таку людину як Франческо Петрарка, для

вивчення історичної географії, ми отримуємо один із найцінніших кладців
джерел з географії, історії та літератури. Важливим він є, тому що не тільки
детально описує подорожі, міста, країни, а й тим, що у своїх роботах
використовує, окрім робіт сучасників, роботи і античних авторів, надаючи
тим самим різного роду порівняння тогочасних і сучасних йому уявлень.

3. Основний зміст додатків до атласу А.Ортелія

У 16 столітті на розвиток історичної географії значною мірою впливали

нескінченні так звані Великі географічні відкриття, такі як відкриття
Америки Колумбом, різні експедиції до Африки, подорожі Магелана тощо.

Так у 16 столітті, як додаток до усіх відкриттів і досліджень, побачила світ

і праця А.Ортелія . Він жив у Антверпені, що було важливим містом у
міжнародній політиці. Тут існувала типографія Латена. У цій типографії
працювало 160 працівників. І саме тут було видано географічний атлас, який
було названо «Theatrum Orbis Terrarum». Це був географічний атлас
присвячений іспанському королю Філіпу Четвертому. Атлас побачив світ20
травня 1570 року і складався він з двох частин. Перша була присвячена
тогочасній географії, крім того у другу частину «Додатки» було включено
географічні історичні карти. Цей атлас користувався великою популярністю.
Написаний спочатку латинською мово.ю, згодом перекладений на інші і
перевидавався 41 раз. У першому виданні було включено 70 карт,
надрукованих на 53 листах. У виданні 1603 року містилося 103 карти, на 118
аркушах.

Додатки складалися з двох частин: біблійна історія та антична історія. У

біблійній(священній) знаходилося 5 карт. Перша карта – священна історія –
зображено Південну Африку ,Південно-східну Європу і Північну Африку.
Велика увага приділяється Єгипту і особливо Палестині. Друга карта – новий
опис Палестини, тут зображено Палестину, синайський перешийок,частину
Єгипту. Третя карта – географічний огляд відомих місць у царстві іудейськім.
Четверта карта – подорожі святого Павла. Вказано Північну Африку,
Південну частину Балкан, Південь і центр Італії, тобто ті місця на яких
побував святий Павло при подорожі. Пята карта – подорож і життя патріарха
Авраама, де пунктиром позначено його дорогу подорожі.
 На початку Античної історії Ортелій помістив наступну карту: «Оглядова
карта старого світу». На цій карті зображено Європу і Азію , завданням такої
карти було показати відомі давні місця і частини світу. Наступна карта
зображає Римську імперію, включно з Британськими островами і також атлас
півдня(сучасна Мавританія). Далі на слідуючій карті – Європа, зображено
Грецію, Рим, Галлію, Німеччину, Дакію. Скіфів та ін. Четверта карта – це
зображення Британських островів. Пята карта – це опис старої Іспанії, далі
дві карти старої Галлії і т.д.

Отже. Судячи з усього, Ортелій був визначною людиною свого часу, на

фоні Великих географічних відкриттів він був не менш важливим за усіх
інших тогочасних діячів. Його карти, атласи і описи до них дають змогу
досліджувати у широкому спектрі географію і історію різних куточків світу.
Причому географію не лише сучасну для автора, а й географію античності,
що дає чудову можливість для усебічного і порівняльного дослідження.

4. «Італія антична» Ф.Клювера та її значення.

У 17 столітті найбільший вплив на розвиток історичної географії

справляли історіографія та географія. Найбільший інтерес до історичної
географії проявляли історики-ерудити, це були представники чернечих
орденів,світські вчені тощо. Вони готували нових вчених на заміну старим. І
одним із таких істориків-ерудитів і був Філіп Клювер.

Він був професором Лейденського університету, за національністю був

німцем, а народився у Гданську. Вчився в тому ж Лейденському університеті.
Він написав три праці: Німеччина антична, Італія антична, Сицилія
Стародавня.

Що стосується «Італії античної», то відомо, що видана вона була у 1624

році і складалася з двох томів. При написанні цієї праці вів і використовував
праці Страбона, Лівія, Плінія тощо. Ця праця складається з 1383 сторінок у
тому числі загальна характеристика Апеннінського півострова він присвятив
45 сторінок, а 1338 сторінок присвячено порайонним описам.. У загальній
характеристиці він говорить про географічне розташування півострова,
кордони, дає з характеристику Апеннін, пише про військову справу Риму,
суспільний лад. Описує окремі народності, території на яких вони
проживали, зміни кордонів. Спочатку північну Італію, Етрурію, Імбрію,
Лаціум, Велику Грецію.

Етрурія колись була великою державою, було розвинуте господарство,

ремесло, високий рівень театрального мистецтва. Римляни запозичили від
них пурпурову плюгу. Головну увагу Клювер приділив розміщенню храмів
та їхньому історичному розташуванню. Цей твір має 14 карт і план старого
Риму, на картах нанесені гори, річки, озера, міста , храми тощо, кордни
показано пунктиром, Якщо порівнювати карти Орте6лія і Клювера, то карти
першого довершені.

Отже, щодо діяльності Клювера, то наприклад голландський історик Гуго

Гроцій так оцінював його праці: «Розглянувши Німеччину Клювера, я не
можу не схвалити його старанності, яка породжує щось визначне, коли всі
сили потрачено на одну справу». А Йосиф Ф. сказав, що він був першим
серед географів свого часу. Таким чином можна зрозуміти, що Клювер був
справді талановитою людиною, його внесок у розвиток історичної географіі
дійсно достойний. Це і недивно, адже він цілком і повністю присвятив своє
життя цій справі.