Барвисті шедеври

Мозаїки прикрашали головний купол та вівтар Софійського собору. За допомогою них

зображалися основні персонажі християнського віровчення: Христос Пантократор,
Богоматір Оранта, апостоли, великомученики та інші святі.

Аби виконати мозаїчне зображення, майстер вдавлював у вогкий тиньк дрібні

різнокольорові шматочки склоподібної маси – смальти. Така робота потребувала
неабиякої точності та вправності.

Усі мозаїки Софії Київської вражають своєю осяйністю та барвистістю. За

підрахунками дослідників, мозаїчна палітра собору налічує 177 кольорів та
відтінків. Це свідчить про високий розвиток скловарної справи у часи Київської
Русі.

Незрівнянна Оранта
Справжнім шедевром мистецтва мозаїки є образ Богоматері Оранти, що знаходиться у
склепінні головного вівтаря. Заввишки він шість метрів, але видається меншого
розміру, оскільки виконаний на увігнутій поверхні. Попри це усі пропорції майстерно
розраховані, і Богоматір виглядає гармонійною та довершеною.

Цікаво, що це зображення вибудувано з урахуванням оптичних ілюзій, тому з різних

точок Оранта виглядає у різних позах: вона ніби робить крок назустріч тим, хто
заходить до храму, постає на невидимому троні для тих, хто знаходиться
безпосередньо перед вівтарем, і стоїть та дивиться прямо в очі, якщо поглянути на
неї з місця на другому поверсі, де колись усамітнювався князь і члени його родини.

Усі мозаїчні зображення у Софії Київській викладені на золотистому фоні, який

завжди виблискує, незалежно від напрямку світла. А все тому, що золотаві шматочки
смальти розміщені під різними кутами, що забезпечує ефект постійної осяйності.

Сенсаційна знахідка
Стіни Софії Київської декоровані фресками – розписом мінеральними фарбами по
вологому тиньку.

Цікаво, що кілька століть давньоруські фрески були сховані під шаром вапна та
олійних фарб і виявлені лише 50 років тому. Це стало сенсаційною знахідкою
світового рівня. Реставратори взялися відновлювати унікальні настінні малюнки, які
є справжнім посланням з далекого минулого.

На фресках змальовувалися не лише релігійні сюжети, але й світські: важливі події

часів Київської Русі, сцени візантійського придворного життя, полювання, змагання
на іподромі.

Напроти головного вівтаря на трьох стінах був зображений княжий сімейний портрет
засновника Софії Київської з моделлю собору в руках. На жаль, ця фреска повністю не
вціліла до наших днів. Збереглися лише бічні фрагменти з дітьми князя. Довгий час
вважалося, що це портретне зображення Ярослава Мудрого з його родиною. Однак
сучасні дослідники доводять, що на княжому портреті змальований Володимир Великий,
який, зрештою, і почав будівництво цього храму.

Фрески Софійського собору дають нам можливість зрозуміти, як виглядали люди в часи
Київської Русі. Адже лики святих майстри, що займалися оздобленням Софії, писали зі
своїх знайомих.

Красномовні написи
Окрему увагу дослідників та відвідувачів собору привертають графіті – написи, які
залишали священники та миряни на стінах храму. Вони зроблені не лише кирилицею, але
й глаголицею. Тематика графіті абсолютно різна: від фіксації якихось важливих подій
історичного значення, як, наприклад, запис про купівлю дружиною Всеволода Ольговича
Боянової землі – до зізнань у коханні та прокльонів.

Настінні написи Софійського собору є свідченням високого рівня писемності в часи

Київської Русі не лише серед вельмож на духовенства, а й пересічних киян. Також
вони дають уявлення про мову, якою розмовляли русичі, що дуже відрізнялася від
книжної церковнослов’янської.

Детальний аналіз графіті вже у XXI столітті дав змогу науковцям зробити велике
відкриття – встановити роки побудови собору. Виявилося, що Софія Київська
споруджена не у 1037 році, як вважалося раніше, а у 1011-1018 рр., і будівництво її
розпочав ще Володимир Великий.