Головні східнослов'янські боги(червоне-знайдено, зелене- нічого не

знайдено):

★ Сварог — давньослов'янський бог вогню та ковальства.За

Іпатіївським літописом, навчив людей шлюбу, хліборобства і
подарував їм плуг.
★ Див — був ще стародавнішим богом ніж Сварог, він втілював
яскраве блакитне небесне склепіння. Див — чоловічий початок
Всесвіту, світло.
★ Лада — одна з найстародавніших язичницьких богинь, богиня
гармонії в природі, любові в шлюбі, мати-годувальниця Миру. Лада
— мати близнят Лелі (Дани) — втіленої води, і Полеля — втіленого
світла.
★ Перун — згадується у текстах договорів з Візантією, де йде мова
про клятву воїнів Русі іменами Перуна і Волоса. В перекладі
означає блискавка, був богом князівської дружини, всі міфи про
Перуна, що збереглися на Україні, змальовують його стрільцем.
★ Дажбог — назва бога Сонця на Русі.
★ Волос (Велес) — один з найстародавніших богів, покровитель
скотарства, що був грізним владикою інших богів і на Русі
поступався лише Перунові.
★ Мокоша — богиня річок і родючості.
★ Стрибог — бог вітру.
★ Рожаниці — дарувальниці життя.
★ Род — батько всього живого.
★ Сварожич — бог вогню.
★ Лела — богиня любові./богиня весни.
★ Попель — бог подружнього життя.
★ Триглава (Тригла) — богиня землі.
★ Ярило — бог весняної родючості.

Ярило, у міфології східних слов'ян бог сонця, кохання та весняної

плодючості, сліди якого збереглися зокрема в народній традиції.
Заступник сівачів і всіх, хто встає рано, до схід сонця. Місяць Ярила -
ярець (травень). Зображувався молодим, у білій полотняній одежі, на
білому коні, босим. На голові - вінок квітів як символ вічності й неба. У
лівій руці - пучечок житніх колосочків - знак життя і щастя, доброго
врожаю і благополучності, у правиці - мертва чоловіча голова -
нагадування про те, що кожного чекає смерть, а тому треба жити яро. На
грудях Ярило носив, згідно з повір'ям, зображення бика - символ дужої
ярості й пристрасті.

Дажбог вважався родоначальником руського народу, у Слові о Полку

Ігоревім русичі звуться його внуками: "Погибашеть жизнь Даждьбожного
внука". В Іпатіївському списку зазначено: "Сонце цар, син Сварога, він же
Даждьбог". Дажбог вважався подателем благ, насамперед достатку та
врожаю. Деяку дослідники навіть вважали його на цій підставі божеством
дощу, проте сонячна символіка Дажбога є незаперечною.

Велес — бог торгівлі, музики, мистецтва, поезії та підземного світу. Він є

опікуном худоби, та асоціюється із багатством та магічними силами світу
духів. На думку академіка Б. Рибакова, культ походить з палеолітичних
часів, коли це божество ототожнювали з ведмедем, якому поклонялися
"хоробрі мисливці, одягнуті в шкури тих звірів, на яких полювали". Лише в
бронзовому віці, як довів Б. Рибаков, Волос-Ведмідь стає богом
худоби.Зображався Велес з сопілкою в руках (сопілка миру).За легендою,
коли між полянами і древлянами зчинилася кривава січа "за межу"
(побоїще не міг зупинити навіть Перун зі своїми блискавками), з'явився В.
і заграв на сопілці. Гра була такою чарівною, що воїни обох сторін
опустили мечі й побраталися. Про те, що Велес опікувався мистецтвом,
свідчить також і те, що у "Слові о полку Ігоревім" співець Боян названий
"Велесовим внуком". Із культом Велеса пов'язаний ритуал, коли на
останні колоски залишали на полі, та звивали їх у "велесову" бороду.

Перун — в старослов'янській міфології бог грому і блискавки, повелитель

дощу, творець земних урожаїв та покровитель хліборобства. Також він
бог-воїн, справедливий і суворий месник, покровитель війська та коваль
багатства. Імовірно син Сварога. Культ Перуна дуже давній. Вважають,
що за Володимира Перун був головним божеством Київської держави й
символом державного єднання. Ідол Перуна стояв на одному із київських
пагорбів, був він дерев'яний, мав залізні ноги, срібну голову та золоті
вуса.Густинський літопис згадує, що в руках він тримав коштовний камінь:
рубін або карбункул.За легендами, в ніч на Івана Купала на кущ папороті
міг упасти вогонь Перуна й спалахнути яскравим сяйвом. Якщо сміливець
зуміє оволодіти жар-квіткою, то знатиме усі таємниці світу, володітиме
чарами і буде вічно молодим. Тварина Перуна — вепр. Їх приносили йому
в жертву. Археологи часами знаходять шматки закам'янілого дуба із
втесаними в них кабанячими щелепами.Давні слов'яни вірили, що грім —
то його мова, а блискавка — погляд, також вони сприймали грім і
блискавку як небесне орання та сівбу.Деревом, присвяченим Перунові,
був дуб.

Рукопис спростовує думка язичників, що виникнення життя на землі

виробляється Родом, що зрошує Землю небесними краплями, унаслідок
чого народжуються діти. Тут Рід виглядає Зевсом, що зійшов до Данаї
золотим дощем. Далі Рід представляється не тільки продовжувачем
життя, але і творцем світу. Рід з'являється перед нами всеосяжним
божеством Всесвіту з усіма його світами: верхнім, небесним, відкіля йде
дощ і летять блискавки; середнім світом — природи і народження; і
нижнім — з його "вогненним спорідненням". Гельмольд повідомляв:
"Серед різноманітних божеств, яким вони присвячують полючи, лісу,
прикрості і радості вони (слов'яни) визнають і єдиного бога, що панує над
ними в небесах, визнають, що він усемогутній, піклується лише про
справи небесних, інші боги коряться йому, виконують покладені на них
обов'язку, і що вони від крові його відбуваються і кожний з них тим
важливіше, ніж ближче він коштує до цього бога богів". Таким "Богом
богів" у західних слов'ян іменують Свентовита, швидше за все, це одна з
головних іпостасей Роду.

Див - одне з багатьох втілень верховного бога Сварога (можливо, те ж

саме, що Дим). У деяких старовинних переказах йдеться про поклоніння
Богу Диву. Пам'ять про цю казкову, неймовірну істоту зберегли до нашого
часу слова «диво», «подив»: тобто щось, що викликає подив. Зовнішність
Дива ніхто не міг утримати в пам'яті, різні люди навіть бачили його
по-різному! Сходяться відгуки про нього в одному: це вихор-людина,
блискучий, точно блискавка, який раптово з'являвся на шляху війська, що
йде в похід, на бій, і кличе пророцтва: то страшні, то сприятливі.

Лада — давньослов'янська богиня любові, злагоди, гармонії, світового

порядку і благополуччя. Вона також є богинею весни, кохання і шлюбу,
покровителька жіночої вроди і краси, щасливого подружнього життя.
Верховна Рожаниця і Берегиня. Архетип Великої Богині-Матері.У
слов'янській міфології Лада виступає в образі красивої жінки, уквітчаної
квітами і колосками, променями сонця. Дружина верховного бога Сварога
і мати близнюків Лелі та Полеля (боги юності, любові та
побрання).Божество Лада має і протилежну іпостась - чоловіка Ладо.

Ладо - бог сватання і заміжжя, весілля, доброприносець, посередник між

Сонцем і людьми. Разом Лада і Ладо утворюють Небесний Шлюб й
символізують єднання Жіночого та Чоловічого начал. Символіка Лади - це
символ засіяного поля у вигляді ромба, який також поєднювався з
мотивами сонця, дерева життя, антропоморфним зображенням жінки з
піднятими до неба руками - образ Берегині-Оранти. Цей символ був
оберегом, його зображали на вишивках і предметах побуту, а також
використовували в народному мистецтві.

Мокоша: ЄДИНЕ, ЩО МИ ЗНАЄМО З ІСТОРИЧНИХ ДЖЕРЕЛ ПРО

МОКОШ, – ЦЕ ЛИШЕ ЇЇ ІМ’Я. ІНФОРМАЦІЯ ПРО ВЛАСНЕ ОБРАЗ,
ФУНКЦІЇ ТА МІСЦЕ ПЕРЕБУВАННЯ БОГИНІ ВІДСУТНЯ.
Стрибог ― бог вітрів і неба. Один із богів Володимирового пантеону.
Стрибог котить воду в річках і морях, спрямовує стріли, надимає вітрила.
Його шанували як винищувача усіляких злодіянь, руйнівника злих намірів.
Особливо його поважали землероби, воїни та моряки. Стрибог має 12
дітей та безліч онуків. То все вітри, якими він керує. Вони допомагають
йому відводити і скеровувати стріли у битвах. Також у Стрибога є 4
брати-велетні, які за його розпорядженням дмуть із чотирьох сторін світу.
За таку родину Стрибога називали батьком вітрів, а його днем вважалася
субота ― батьківський день. Тож у Чарівному світі він уособлює архетип
Великого Батька – мудрого порадника та наставника.

В українських язичницьких віруваннях Рожаниці — це богині

родючості (господині світу, як їх ще називали), мати й дочка.
Виглядають ці божества як наполовину жінки, а на половину лосиці, що
часто зустрічається у міфології (людина-вовк, людина-бик, людина-кінь,
тобто кентавр, тощо). Вважалось, що живуть вони на зоряному небі,
богинь часто асоціювали саме з Великою та Малою Ведмедицею (які
раніше звались Великою та Малою лосицею).

Рожаницю також вважали Богинею доброї волі. Вона мала

інформацію про майбутню долю закоханої пари: чи будуть вони разом і як
довго, чи одружаться, чи будуть у них діти та скільки.У різні часи їм
приписували різні сили: спочатку вірили, ніби богині народжують усіх
тварин, риб і птахів. Згодом, що вони відповідають за плодючість урожаю.
Згодом відлуння цих уявлень переросло у вже ширше відомих нам богинь
Лади та її доньки Лялі. Лада — як уособлення матері, господині, мудрості
та турботи. Ляля — як уособлення любові, краси, молодості та весни.

Сварог посідав одне з головних місць у слов'янському пантеоні. В

полабських слов'ян рівнозначний зі Святовитом і Триглавом. Ім'я бога
війни Сварожича вказує на його підлеглість або походження від Сварога.
Тому нерідко вважається, що Сварог — це батько Сварожича, хоча
Сварожич може розглядатися і як «малий Сварог». Адже, на відміну від
античної міфології, слов'янській невластиві розлогі описи сімейних
стосунків богів.
Глоса до хроніки Йоанна Малали, вміщена в «Повісті минулих літ» під
1114 р., прирівняла Сварога до грецького Гефеста, бога вогню й
ковальства, а його сина Дажбога — до бога сонця Геліоса. Там міститься
пояснення, що Сварог — це обожений цар, у правління якого з неба
впали ковальські кліщі і тоді почалося кування зброї; Сварог запровадив
моногамію[7]. Втім, такі аналогії могли виникнути як пряме наслідування
грецької міфології без знання слов'янської. Водночас у балтійській
міфології є переказ про коваля, що викував сонце та закинув його на
небо, і в ньому можна вбачати Сварога. Також у скандинавській та
балтійській міфології є мотив бога-коваля, котрий кує зброю для
бога-громовержця, а як і у фінській міфології, де бог-коваль Ілмарінен є
творцем Сонця, неба та багатьох чудесних предметів. Бог-коваль також
бореться з силами хаосу, захищаючи свої творіння
Сварожич — син бога вогню Сварога. Повелитель вогненної стихії на
землі. Бог світового добра. Своїм праведним вогнем очищає душу
людини і є карою Божою для грішних.
Незмірне щедрий на добро син великого бога вогню Сварога —
Сварожич. Сварожич народився і прийшов у світ з тих чистих джерельних
вод, які омивають Священну гору, небесну оселю богів. У предковічні часи
в битві з гидкими силами мороку Сварожич славою освятив свій
божественний вогонь і з тих незабутніх часів залишився у віках богом
світового добра. З початку світу люди були беззахисні перед могутньою
стихією бога вогню Сварога. І тоді Сварожич узяв вогонь в свого батька і
приніс його до людей.
Леля — богиня весни, донька богині краси, любові і родючості Лади.
Згідно з міфами, вона була нерозривно пов’язана з весняним
відродженням природи, початком польових робіт. Богиню уявляли собі
юною, красивою, стрункою і високою дівчиною. У фольклорі Лада часто
згадується поряд з Лелею. Двох вершниць на російських вишивках, за
спиною яких іноді зображена соха, розташованих по обидві сторони від
Макоші, співвідносять з Ладою і Лелею (Лялею).
Цикл весняних обрядів починався днем прильоту жайворонків — 9
березня (22 березня за новим стилем).
Люди зустрічали птахів, виходячи на вершини пагорбів, розпалювали
вогнища, хлопці з дівчатами водили хороводи. Існувало і особливе дівоче
свято — ляльник — 22 квітня (5 травня). Найкрасивіша дівчина, увінчана
вінком, сідала на дернову лаву і грала роль Лелі. По обидві сторони від
неї ставилися приношення (хліб, молоко, сир, олія, сметана). Дівчата
водили хоровод навкруги урочисто сидячої Лелі.
Її день — понеділок. Швидше за все донька Лада (Боди) і Лади. Її дерево
— горобина, але частіше береза («У полі береза стояла — Ляля, Ляля
стояла»), метал — срібло.
Триглава (Тригла). Ця богиня не мала храму в містах і селищах, а
знаходився він на полях київських, а істукан її був жінкою в три голови.
Слов’яни, здається, розсудливо поступали, не розміщуючи храму
богині, яка зображувала землю, серед житла. Три її голови означають
три начала, що становлять земну кулю, тобто землю, воду і повітря: бо
існування вогню вважалося поза землею. Цьому доказом служить
Прометей, який викрав вогонь з неба. Немає нічого кращого за цю
здогадку, як поставити храм землі просто неба, оскільки саме
зображення цього храму і богині означало землю. Понад це три її
голови можуть представляти собою гори, долини і ліси. У сенсі ж
абстрактному, богиня ця, здається, зображувала продовження часу,
сьогодення, минуле і майбутнє.

Створіння з української демонології

● Баба ● Мавки
● Болотяник ● Мара
● Блуд ● Нічниця
● Вирлоок ● Одмінник
● Вихор ● Перелесник
● Відьма ● Песиголовці
● Відьмак ● Повітруля
● Вій ● Польовик
● Вовкулака ● Полоз
● Водяник ● Попелюха
● Гук ● Потерча
● Домовик ● Полудниця
● Заложні мерці ● Русалки
● Земляний дух ● Скарбник
● Злидні ● Упир
● Змій ● Дідько
● Лісовик ● Чугайстер
● Лісниці ● Щезник