Міфологічний світ

“Лісової пісні” Лесі

Українки
Підготувала Юрченко Дарина
 Історія написання
У чорновому варіанті драма була написана влітку 1911 року впродовж 10–12 днів..
Леся Українка в листі до сестри Ольги так згадувала про напружену роботу над
«Лісовою піснею»: «Писала я її дуже недовго, 10–12 днів, і не писати ніяк не могла,
бо такий уже був непереможний настрій, але після неї я була хвора і досить довго
«приходила до пам'яті»… Далі я заходилася її переписувати, ніяк не сподіваючись,
що се забере далеко більше часу, ніж саме писання, – от тільки вчора скінчила сю
мороку, і тепер чогось мені шия і плечі болять, наче я мішки носила.»
У листуванні письменниці є згадки про те, що стало поштовхом до написання
твору. У листі до матері від 2 січня 1912 року Леся Українка писала: «Мені
здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними. А то ще я й здавна
тую Мавку «в умі держала», ще аж із того часу, як ти в Жабориці мені щось про
мавок розказувала, як ми йшли якимсь лісом з маленькими, але дуже рясними
деревами. Потім я в Колодяжному в місячну ніч бігала самотою в ліс (ви того ніхто
не знали) і там ждала, щоб мені привиділась Мавка. І над Нечімним вона мені
мріла, як ми там ночували – пам'ятаєш – у дядька Лева Скулинського. Видно, вже
треба було мені її колись написати, а тепер чомусь прийшов «слушний час» – я й
сама не збагну чому. Зачарував мене сей образ на весь вік.»
 Образ мавки в драмі-феєріїї
та в міфології
Леся Українка наділяє цей образ особливим соціально-
філософським змістом. Мавка - це безсмертна, як сама природа,
прекрасна мрія народу про щастя, про вільне творче життя. Велич
Мавки-мрії в її дійсності, в нерозривному зв’язку з людьми.
В українському фольклорі мавки - це недобрі звабниці, які
показуються людям в образі гарних дівчат, і як тільки хто з молодих
хлопців або чоловіків вподобає їх, то вони зараз залоскочуть того на
смерть або стинають голову. Але в драмі Лесі Українки Мавка сама
зваблена Лукашем, голосом його чарівної сопілки. У творі Мавка –
це символ гармонії та безсмертної краси, сили духу та відданого
кохання.
“В ясно-зеленій одежі, з розпущеними чорними, з зеленим полиском,
косами…”, “Як дівчина… ба ні, хутчій як панна, бо й руки білі, і сама
тоненька, і якось так убрана не по-наськи”.
 Образ лісовика в драмі-феєрії та в міфології
Лісовик - це також міфічна істота, яка, за уявленнями багатьох народів, жила в лісі. Різні
народи уявляли лісовика по-різному. Наприклад, слов'яни вірили, що в кожному лісі був
свій лісовик, від якого залежала вдача чи невдача на полюванні. Іноді Лісовик виступає в
образі дідуся не з сивою, а із зеленою бородою. У “Лісовій пісні” Лісовик — це “…малий
бородатий дідок, меткий рухами, поважний обличчям; у брунатному вбранні барвів кори, у
волохатій шапці з куниці. “
У драмі Лісовик є символом мудрості та справедливості.
 Перелесник в драмі-феєрії та в міфології
Перелесник — демонічна істота, персонаж
української міфології, який відвідує жінок у
вигляді зірки, що падає. Втілюється в образ
померлих близьких та коханих. У драмі-феєрії
це “гарний хлопець у червоній одежі, з
червонястим, буйно розвіяним волоссям, з
чорними бровами і блискучими очима.” Він
надзвичайно енергійний, жвавий, веселий
лісовий хлопець, закоханий у Мавку. Також він
вірний своєму коханню, адже рятує Мавку-
вербу від сокири, незважаючи на те, що дівчина
відхилила його почуття.
 Образ водяника в драмі-
феєрії та в міфології
Водяник – за народними переказами, це злий дух
(зображуваний у фольклорі як дід із сивою
бородою), що живе в річках, озерах і болотах і
приносить людям нещастя, злидні тощо. У “Лісовій
пісні” Леся Українка змальовує цей образ так: “…
виринає посеред озера. Він древній, сивий дід, довге
волосся і довга біла борода всуміш з баговинням
звисають аж по пояс. Шати на ньому — барви мулу,
на голові корона із стойок. Голос глухий, але
дужий”. У “Лісовій пісні” він добрий. Русалка
називає, його татом, татусем.
Водяна русалка в драмі-феєрії та в міфології
Водяна русалка - за народними повір’ями, це
казкова водяна істота в образі гарної вродливої
дівчини, з довгими розпущеними косами й
риб’ячим хвостом; водяна німфа. Лісова
русалка – те саме, що мавка. У творі вона
виступає в ролі підступної й лихої подруги
Мавки. Вона, легковажна й грайлива, заздрить
щастю Мавки й бажає смерті Лукашу.
“На ній два вінки – один більший, зелений,
другий маленький, як коронка, перловий, з-під
нього спадає серпанок”. Водяна русалка –
уособлення небезпечної водяної стихії.
Русалка польова в драмі-феєрії та в міфології
Русалка польова – демон, що уособлює мрії про волю, незалежність, гордість.
На вигляд це дівчина у вінку та одязі із зелені: “…зелена одіж на їй просвічує
де-не-де крізь плащ золотого волосся, що вкриває всю її невеличку постать; на
голові синій вінок з волошок, у волоссі заплутались рожеві квітки, ромен,
березка”. У творі це подруга Мавки, яка має ніжний та лагідний характер.
Вона благає Мавку зупинити Лукаша, коли той починає жати пшеницю в
полі, бо це завдає їй болю. У драмі Лесі ця міфічна істота символізує
ніжність.
“Той, що греблі рве” в драмі-феєрії та в
міфології
“Той, що греблі рве” — у слов’янській міфології
це істота подібна до біса чи чорта, що сколочує
ріки. У творі це підступний юнак. Він – хлопець
з непередбачуваною та бурхливою поведінкою,
справжній нероба, приносить шкоду, “зрадлива
і лукава в нього вдача”. Ось як Леся Українка
зображує його: “… молодий, дуже білявий,
синьоокий, з буйними і разом плавкими
рухами; одежа на йому міниться барвами, від
каламутно-жовтої до ясно-блакитної, і
поблискує гострими золотистими іскрами”.
“Той, що греблі рве” – символізує весняну
бурхливу воду
“Той, що в скалі сидить” у драмі-феєрії та в міфології
“Той, що в скалі сидить” – це дух підземелля та
різновид чорта. У драмі зображений як “страшне
Марище”, “твердиня тьми”. Він карає неслухняних
лісових істот за зраду місцевих законів (так, він
ув’язнює Мавку за те, що вона кохалася з людським
хлопцем). У драмі“Той, що в скалі сидить” виступає
символом зла та тьми.

Доля в драмі-феєрії та в міфології

Доля - у слов'янській міфології цей термін уособлював
щасливий життєвий шлях, вдачу. Вважалося, що Доля
була даром богів, силою, даною ними людині для
подолання життєвих труднощів. У творі Доля – це
алегоричний образ Лукаша та його совісті.
Потерчата в драмі-феєрії та в міфології
Потерчата - За народними уявленнями
це душі потоплених нехрещених дітей,
байстрята. Лесині Потерчата - “двоє
маленьких, біленьких діток у біленьких
сорочечках…”, які виринають з-поміж
латаття.

Пропасниця у драмі-феєрії та міфології

Пропасниця (також відома як Трясовиця) - міфічна потвора, що несла
людям гарячку, смерть. За повір’ям — одна з тринадцяти доньок Мари. У
драмі так само символізує людські хвороби та недуги.
 Куць і Злидні в драмі-феєрії та в міфології
Злидні - у східнослов'янській міфології, зокрема українців,
— злі духи, які приносять у дім нещастя. У драмі-феєрії
Злидні зображені як “малi, заморенi iстоти, в лахмiттi, з
вiчним гризьким голодом на обличчi”, що символізують
людську бідність. Шкодять вони лише лихим людям. Злидні
тільки й ждуть, щоб їх покликали. Підкоряються вони Куцю.

Куць – біс, чорт (у міфології

уявна надприродна істота, яка
втілює в собі зло). У творі цю
істоту письменниця зображує
як “молоденький чортик-
паничик”.
Твори української літератури, в яких
зустрічаються ці персонажі
У повісті Михайла Коцюбинського
“Тіні забутих предків” присутня нявка
(мавка), а також у оповіданні Івана
Франка “Мавка”.
Ще з однією міфологічною істотою ми
зустрічаємося у вірші Тараса Шевченка
“Русалка”, де розповідається про те, як
мати втопила свою дочку та
перетворилася на Русалку.
Дякую за увагу!
 Джерела:
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%96%D1%81%D0%BE
%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%96%D1%81%D0%BD%D1%8F
https://naurok.com.ua/prezentaciyniy-material-sistema-obraziv-drami-feeri-
lisova-pisnya-mifologichni-obrazi-simvolichnist-obrazu-dyadka-leva-obrazi-mati-
lukasha-y-kilini-179706.html
https://www.ukrlib.com.ua/review/printit.php?tid=18151
https://dovidka.biz.ua/lisova-pisnya-obrazi/
https://navsi200.com/lisova-pisnya/
https://osvita.ua/test/training/skorocheni-tvory/82509/