Змістовний модуль № 4

Самостійна робота студентів №9 (№ 29-30)

Тема: Особливості збірки казок І. Франка «Коли ще звірі говорили».
Кількість годин: 2 год.
Студенти повинні знати:
 історію створення збірки;
 в чому полягає фольклорна основа казок;
 твори,які ввійшли до збірки;
 ідейний зміст казок.
Студенти повинні вміти:
 робити художній аналіз казок;
 визначати головну думку творів;
 використовувати здобуті знання на практиці..
Література:
1. Кіліченко, Л.Н. Українська дитяча література [Текст]:навч. посіб./Л.Н.Кіліченко.-
К.: Вища школа. Головне вид-во, 1984. – С. 52-54.
2. Рідне слово, Укр. Дит. Літер. [Текст]: Хрестоматія: у 2-х кн.. Кн. 1 /упоряд.
З.В.Варавкіна, А.І.Мовчун, М.Ф. Черній. - К.: Либідь, 1999. – с. 260-280
3. Франко, І. Коли ще звірі говорили. Казки [Текст] / І. Франко. – Львів: Аверс, 2000.
– 88 с.: іл.
Додаткова література
1. Савченко, О. Літературне читання [Текст]: підручник для 2 кл. загальноосв.
навч.закл. / О. Савченко. - К. : Освіта, 2012. – 159, [1] с.
2. Савченко, О.Я. Читанка. Ч.І [Текст]: підручник для 3 кл. / О. Я. Савченко. - К.:
Освіта, 2003.
3. Савченко, О.Я. Читанка. Ч.ІІ [Текст]: підручник для 3кл. / О. Я. Савченко. - К.:
Освіта, 2002.
4. Савченко, О.Я. Читанка. Ч.І [Текст]: підручник для 4 кл. / О. Я. Савченко. - К.:
Освіта, 2007.
5. Савченко, О.Я. Читанка Ч.ІІ [Текст]: підручник для 4 кл. / О. Я. Савченко. - К.:
Освіта, 2007.
План
1. Історія створення збірки
2. Фольклорна основа казок
3. Гумор і сатира у казках
4. Виховний момент у казках І.Франка
Методичні рекомендації для студентів
1. Для засвоєння теми необхідно опрацювати критичний матеріал підручник
Кіліченко, Л.Н. Українська дитяча література [Текст]:навч. посіб./Л.Н.Кіліченко.-К.: Вища
школа. Головне вид-во, 1984. – С. 52-54.
2. Прочитати казки збірки «Коли ще звірі говорили», відмітити, що І.Франко надавав
казковому жанру особливого значення. Він вважав, що спочатку доцільно знайомити
дітей з людськими взаєминами через казкові форми.
3. Читаючи казки, відмічати сатиричні та гумористичні моменти.
Питання до самоперевірки
1. Що зацікавлює дітей у казках І.Франка?
2. В якому році вийшла збірка казок?
3. Твори яких народів використав І.Франко під час роботи над збіркою?
Форми контролю
1. Прочитати казки із збірки (не менше п’яти).
2. Скласти план до однієї.
Навчально – методичний матеріал для самостійного опрацювання з теми
1.Історія створення збірки
За основу казок цієї збірки Франко використав сюжети із збірника російських
народних казок Афанасьева, німецьких казок братів Грімм, ряд сербських, грецьких та
індійських казок, а також одну перську казку «Як звірі правувалися з людьми». Значну
частину збірки становлять «переспіви» казок різних народів і часів. «...Але кожну казку,—
підкреслює він,— я перероблював основно, прибиваючи її до смаку, розуміння й
окруження наших дітей і нашого народа» . Франко вибрав казки про звірів, бо вони
найбільше відповідають смакам дітей, «не розбуркують молоду фантазію дивоглядними
образами заклятих замків, царів, розбійників, драконів та демонів, не тривожать молодого
чуття страшними, трагічними пригодами та незрозумілими для дітей відносинами обох
полів» .
Розважально-дидактичні казки з'явилися у творчості І.Франка переважно у 90-ті
рр.. – саме тоді, коли письменник став батьком. Однак, писані первісно для власних дітей
– Андрія,Тараса, Петра , Анни . Збірка казок Івана Франка «Коли ще звірі говорили»
вперше вийшла ще у 1899 р., друге видання з'явилось у 1903 році. До цієї збірки Франко
додав передмову: «Оці байки, що зібрані в тій книжечці, то старе народне добро... Вони
найбільше відповідають смакові дітей від 6 до 12 літ, заставляють їх сміятися і думати,
розбуджують їх цікавість та увагу до явищ природи».
2 Фольклорна основа казок
В своїй збірці «Коли ще звірі говорили» Іван Франко вдало використовує художні
засоби вживані в народних казках про тварин, зокрема традиційне змалювання рис
тварин: зажерливості вовка, хитрості лиса, незграбності ведмедя, упертості осла тощо.
Письменник ще більше підкреслив ці характерні особливості тварин, майстерно
розкриваючи їх через вчинки або розмови персонажів.
Казкові прийоми, елементи фантастики й вигадки в цій збірці не приховують
життєвих взаємин людей, явищ реальної дійсності. Твори спрямовані проти різних
моральних пороків, проти негативного в людській поведінці.
Казка «Заєць і їжак» малює два цілком різні характери: скромний і розумний їжак
та хвалькуватий і самозакоханий Заєць. Цей Заєць з погордою дивиться на їжака, не
відповідає на його добрі привітання, глузує з його кривих ніг. Їжак знайшов спосіб
провчити цього хвалька. Казка закінчується мораллю: «А для вас, небожата, відси така
наука: ніколи не піднімайте на сміх бідного чоловіка, хоч би се був простий, нерепаний
їжак».
Художня майстерність казки виявляється в умінні виразно окреслити характер
персонажа, у використанні багатої палітри прийомів і засобів зображення. Заєць запитує
їжака: «Ти чого так рано в полі волочишся?» Вже це «волочишся» розкриває перед нами
його прагнення показати свою зверхність. В казці цікавий зачин, який часто зустрічається
у фольклорних творах, є яскраві деталі пейзажу, іронія («мої буряки» у їжака, «своя
капуста» у Зайця). Використовує письменник внутрішній монолог, що поглиблює
розуміння характеру, народні прислів'я («Про мене, Семене...»). Жваво й дотепно
будується діалог.
У казці «Королик і Ведмідь» показано, що Ведмідь, вважаючи себе дуже могутнім і
безкарним, ображав і принижував дітей маленької пташки Королика. Однак Королик,
зібравши пташок і комах, забезпечивши єдність і добру військову тактику, перемагає
хижаків, примушує Ведмедя вибачатися перед тими, над ким він знущався.
Казка «Фарбований Лис» - одна з кращих у збірці. В ній показаний хитрий і
нахабний Лис, який вважав, що «нема нічого неможливого для нього». Одного разу,
ховаючись від псів, він вскочив у діжку з фарбою. Лис використовує свій зовнішній
вигляд для того, щоб здобути царську владу. А ставши царем, зберігає звичайні царські
порядки: «Та й справедливість його була така, як звичайно у звірів: хто був дужчий, той
ліпший, а хто слабший, той ніколи не виграв справи. Жили собі звірі під новим царем
зовсім так, як і без нього: хто що зловив або знайшов, той їв, а хто не зловив, той був
голоден. Кого вбили стрільці, той мусив загинути, а хто втік, той богу дякував, що жиє».
Зрештою тварини позбулися цього ошуканця й крутія. І нічого не втратили. Казка зривала
ореол вищості з монархів, показувала їх як хижаків і злочинців, байдужих до чужого горя.
Франко уникає використання в казках складних метафор, малодоступних дітям
молодшого віку. Він вживає переважно епітети й порівняння, зокрема такі, які образно
розкривають психологічний стан персонажів: «Наш Микита скрутився, мов муха в
окропі», «Лев став, мов чолом о стіну стукнувся», «Лев пішов, похнюпившись та
підібравши хвіст, немовби хто вилляв на нього бочку зимної-презимної води»
3.Гумор і сатира у казках
В казках маємо безліч веселих, комічних сцен і ситуацій, сповнених щирого й
доброзичливого сміху, почуття гумору.
Оригінальний підхід до літературної казки, який виявився насамперед у
максимальному наближенні соціальних і моральних проблем до розуміння психологічних
особливостей сприймання дітей, характеризує збірку І. Франка «Коли ще звірі говорили».
Сатиричною є казка «Осел і Лев». Осел здебільшого виступає в народних казках
втіленням впертості і дурості. Але у казці Франка цей недоумкуватий «добродій» легко
обдурює Лева — «над усіма звірами царя» і знаходить вихід із скрутного становища.
Виходить, що цар Лев дурніший за Осла. Портрет Лева змальовано у гіперболічних, мова
його груба, некультурна, він кричить до Осла: — «Ей, ти, хто ти там? Як ти смієш лежати?
Чому не встанеш і не поклонишся мені?». Це, так би мовити, його зовнішні ознаки, які
рельєфніше підкреслюють внутрішню суть, обмеженість і пустоту. У змаганнях з Ослом
(поширений прийом народних казок) Лев зазнає поразки, і тут Франко показує його в
зневажливому плані, користуючись засобами народного гумору. Осел легко переконує
Лева, що він не цар, а самозванець, пред'явивши йому замість царської печаті
звичайнісіньку підкову. «Бачиш? — звертається він до Лева.— Се моя царська печать.
Якби ти був царем, то й ти б мав таку». Сцену посоромлення колишнього володаря, його
внутрішній стан після невдалого поєдинку на спритність влучно передають народні
порівняння: «І лев пішов, похнюпившись та підібравши хвіст, немов хто вилляв на нього
бочку зимної-презимної води». Засобами народного гумору відзначається сцена, в якій
Лев з Вовком, зв'язані хвостами, шукають нового царя. На запитання Вовка, який він, Лев
говорить:— «Одно слово — страшний! Вуха отакі, голова, як коновка, а на задній нозі
царська печать». Казка закінчується смертю хижого Вовка, який, за словами Лева, «з
самого страху помер». Так Франко в алегоричних образах тварин критикує суспільні
відносини, змальовує в сатиричному плані владу, зриває ореол величності з монархів.
Діти сприймають посоромлення Лева і смерть Вовка як справедливе покарання: такі
сильні звірі виявились боягузами, а цар звірів — ще й дурнем.
У казці «Вовк війтом» Франко їдко висміяв тупих і обмежених чиновників.
Звичайно, діти не могли схопити всієї суті Франкової критики, але вони розпізнавали в
образі Вовка хижака, що прагне до влади. Майстерно побудована розповідь про зустріч
Вовка з Ослом. Як і в попередній казці, Осел перемагає ворога, на цей раз зігравши на
його владолюбних почуттях. Вовкові припала до серця пропозиція стати сільським
старостою, і це для нього погано кінчилось. Вдалою є сатирична кінцівка казки. Побитий
селянами, ледве живий, Вовк добрався до стіжка сіна і став нарікати на свою долю •—
«Мій тато війтом не був, мій дід війтом не був, і чого ж то мені, дурному, раптом
забажалося війтом бути? Ех, шкода, що нема тут якого порядного хлопа, щоби мене
здоровенним буком потрепав та розуму навчив». Почув це селянин, що сидів з вилами під
копицею, і розправився з Вовком.
 4. Виховний момент у казках І.Франка
Кожна казка Франка із збірки «Коли ще. звірі говорили» — це урок виховання,
розвиває почуття власної гідності, закликає не миритися з неправдою, виробляє
оптимістичний характер, вселяє віру в перемогу добра і справедливості. Уже сама назва
збірки переносила юних читачів у казковий світ, коли ще звірі розмовляли, як люди. То ж
цілком природно було, що звірі і вели себе, як люди.
Взагалі всі казки збірки «Коли ще звірі говорили» в алегоричній формі показують
пороки класового суспільства з його визиском, кар'єризмом, зловживанням владою й
силою. В казках прославляється честь і дружба, взаємопідтримка в обороні скривджених і
слабих. Характерно, що казки показують перемогу тих, хто обстоює справедливу справу.
Це відповідає народним переконанням.
У казці «Королик і Ведмідь» - спрямована на захист гідності, вона таврує тих, хто,
будучи впевненим у своїй силі, пригноблює й ображає інших, зневажає рівність і чулість.
В казці «Старе добро забувається» засуджується невдячність, брутальність. Казка
«Лисичка й Журавель» спрямована проти хитрощів, егоїзму й нещирості. Дружба може
ґрунтуватися лише на щирості, доброті. Високий художній рівень казок Франка полягає в
майстерному доборі алегорій, що відповідають народному розумінню вдачі тварин (вовча
зажерливість, лисяча хитрість, ведмежа незграбність, осляча впертість і т. д.). Перенесені
на людей, ці якості влучно характеризують представників різних соціальних прошарків
серед панівних і привілейованих кіл класового суспільства. Франко майстерно розкриває
характери у вчинках або через розмови, твори відзначаються лаконізмом, увагою і до
психологічних, і побутових деталей.