Міністерство освіти і науки України

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара

Навчально-методичний центр заочної та вечірньої форм навчання
Кафедра англійської філології

Контрольна робота
з дисципліни: “Англомовна література ”

Виконала: Студентка гр. УА-19-1з

Лавро Тетяна

Перевірила: Вілігіна Н.Г

Дніпро

2021
 1. Прочитайте рассказ современного американского прозаика Майкла
Каннингема «Дикий лебедь». Определите его литературный источник.
2. Постмодернистское переписывание известных сюжетов – это практика
ХХ века. Становящаяся все более привычной в ХХІ-м. Этого мало:
подумайте, какие черты обновления (ідейно-тематического,
формального, стилистического) вы видите в этом рассказе?

1. Казка Ганса Крістіана Андерсона «Дикі лебеді» є літературним джерелом

розповіді Майкла Каннінгема «A wild swan». Казка була написана у 1838
році в епоху романтизму. На її створення Андерсона надихнув сюжет
середньовічної легенди, опублікованої Сабіном-Барінг Гоулдом у другій
половині ХІХ ст. Тобто, можна сказати що Андерсон так само як і Каннінгем
взяв за основу для написання свого твору середньовічну легенду, тож вона
в свою чергу виступає літературним джерелом казки «Дикі лебеді».
Тематика: історія про мужність, віру маленької принцеси і її подвиг, який
вона зробила для своїх зачарованих братів.
Ідея: перемога добра над злом. Героїня казки доводить, що Бог дає
людині здатність до терпіння і винагороджує її за це.
У казці наявні фольклорні мотиви злої відьми-мачухи, зневаженої красуні-
падчірки, юнаків, перетворених закляттям у птахів, закоханого у бідну
дівчину короля.
2. Ідейно тематичні риси
Так як в сюжеті казки звучать, сплітаються, борються і розвиваються багато
тем, і кожен персонаж по суті несе на собі певну тему (будь-який, навіть
другорядний герой, якщо він не несе самостійної теми, то обов'язково
доповнює або відтіняє якусь важливу тему) і тому першим етапом роботи
по ідейно-тематичному аналізу повинно бути визначення теми кожного
персонажа, яку задав йому автор.
Еліза: головна героїня казки, виключно позитивний персонаж, вродлива і
добра принцеса. Вона проявляє такі риси характеру, як сміливість,
відданість, готовність до самопожертви, ризик на користь доброго діла. Ій
під силу пройти вся випробовування і врятувати своїх братів і королівство.
Королева-мачуха: типовий негативний персонаж, який можна побачити в
багатьох казках і розповідях. Мачуха виступає головним злом. Вона відразу
без причини зненавиділа дітей, і зробила все, аби здихатись від них. Але її
чари слабкі, і замість звичайних птахів з’являються прекрасні лебеді, а
жаби, яких королева послала нашкодити Елізі стають квітами
Брати-лебеді: це одинадцять принців, на яких королева навела закляття.
Спочатку їх життя було прекрасним, потім як наведено в розповіді
М.Каннінгема «вони прилітали до палацу і замість звичних боїв на мечах
або застілля в мармурових стінах замку, могли лише гудіти, чистити пір’я і
клювати комашок в прекрасних садах». Виступають захисниками своєї
сестри, та за умов які склалися не можуть втрутитись. В кінці повертаються
до свого звичного образу, вся за виключенням одного, у якого замість руки
залишилось крило.
Між літературним джерелом та розповіддю можна визначити такі ідейно-
тематичні оновлення:
1) На відміну від казки брати не можуть перевтілюватись в людський облік
з настанням темряви, не можуть говорити, не підтримують таких тісних
відносин з сестрою, не борються за своє життя
2) Еліза в розповіді виступає як персонаж з яким мачуха намагалась
спочатку потоваришувати, купляла плаття, хотіла вести бесіди та разом
проводити час. Після відмови дівчини, просто відіслала її у дальню
кімнату де вона жила, але весь палац відносився до неї не надто
люб’язно «терпіли, але не любили».
3) Батько-король зберігає вся свої характеристики і майже ніяк не
змінюється, за виключенням кінцівки, де в розповіді Каннінгема він всю
вину за свої вчинки перекладає на королеву, і заявляє що був під її
чарами, а в казці щиросердно кається.

Стилістичні риси

Стилістика становить лінгвістичне вчення про найумотивованіше й

найдоцільніше послуговування мовою, її одиницями — фонемами
(звуками), морфемами, словами, словосполученнями й сполученнями слів,
членами речення, реченнями, еквівалентами (замінниками ) речень і
текстами. Кожна окрема мовна одиниця має своє нормативне або ж
діалектне буття, стилістичні можливості. Стилістика — це також учення про
стилі, жанри і форми мови, про такі якості мовлення, як логічність, точність,
образність, багатство, доречність та ін.

Можна побачити розбіжність стилістичних рис передусім у появі нових слів

(таких як бар, таксі, метро, турнікети, квартира, телевізор, диван,жалюзі)
також помітно змвну сенсу вживання таких слів як вечірка, компаньйон,
планки і т.д. Модернізовані словосполучення – подолавши п’ять прольотів
до своєї квартири, компанію складає похмілля, звернувся калачиком,
інопланетянин-резидент, відданий пришелець. Форма мови значно
змінюється в сторону сучасності, сенс казки залишається незмінним, але
опис доповнюється новими словами і словосполученнями. Жанр написання
теж змінюється, можна відмітити перехід від легенди чи казки до
перенесення ситуації в наш час. Модернізацію можна помітити як в словах,
так і в подачі автора, в перенесенні ситуації в сучасність, і розвиток ситуації
у рамках нашого часу.

Формальні риси

У розповіді можна побачити лише загальні назви і повну відсутність імен. В

той час як у казці ім’я принцеси Елізи вживається достатньо часто, в
розповіді М. Каннінгема вона постає «просто принцесою і її ім’я не фігурує
». Також багато уваги автор привернув до життя принца після
перетворення, його внутрішній ста, переживання. Детально розписано як
він боровся з самим собою, як намагався звикнути до свого положення і
переводити більшість слів у його сторону в жарт, а надмірну увагу до його
персони зменшувати за рахунок походів у бари і паби де було багато людей
які так як і він постраждали від чорної магії. На краю міста він міг відпочити
і не відчувати себе таким особливим за рахунок «трьохсотлітньої жінки, яка
недостатньо вірно сформулювала своє бажання чарівній рибці»,
«жаб’ячого принца,який не може покохати ні одну з дівчат які його цілують
для зняття чар», «принца,який більшу частину свого життя провів у пошуках
сплячої красуні, і уже здався, надаючи перевагам відпочинку у барі і
розповіданням історій про далеку принцесу». В такому середовищі, його
крило нікого не інтересувався, тому що в порівнянні ситуація одинадцятого
принца була не такою ж і скверною. Так, він не міг знайти роботу, і не
тільки через крило, а і через відсутність навиків необхідних для життя за
межами замку. В нього не було зависті до своїх братів, які були одружені
вже вдруге-втретє, до своїх племінників, які виховувались і повній
дозволеності і відсутності дисципліни. Також Каннінгем оминає увагою
Елізу і її подальше життя, якщо у казці є натяк на “happy end” – «І всі дзвони
дзвонили, і пташки зібралися великими зграями, і до королівського палацу
рушив такий весільний похід, якого ще не бачив ніхто на світі.». То у
розповіді ми можемо лише здогадуватися про подальше життя принцеси.
Не дивлячись на перенесення історію у сучасність, автор продовжує
сюжетну лінію принца з крилом замість руки, і змальовує його «довго та
щасливо» доводячи цим, що не для всіх щасливий кінець є і справді
щасливий.