Professional Documents
Culture Documents
Семінар 1 (2023)
Семінар 1 (2023)
(семінар № 1)
І. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ
Шаповалова М., Рубанова Г., Моторний В. Історія зарубіжної літератури:
Вища школа, 1982. С.16-36.
ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ
Міф, епос, сага, скела, драпа, бард, скоп, скальд, аси, альби, гіперболізація,
есхатологічні мотиви, хейті, кеннінг, алітерація.
Кухулін Фердіад
- зовнішність - зовнішність (“прекрасный,
(“кривоглазый”, “чудесное совершенный образ”, “очи синие,
искажение его: весь он ясные”)
вздулся и расширился, как
раздутый пузырь; он стал
подобен страшному,
грозному, многоцветному,
чудесному луку, и рост
храброго бойца стал велик”);
- сила (“древний вепрь, все - сила (“вепрь народов,
крушащий кругом”) неистовый вепрь”, “пламенный и
свирепый лев, буйная волна,
грозная, как страшный суд”, “как
гора велик”)
- майстерність у бою (“в - майстерність у бою (“не ходил
приемах искусный”, “метнулся… еще в бой … тебе подобный”)
со скоростью ветра, с быстротой
2
ласточки, с порывом заоблачного
дракона”)
- мудрість (“мудрость и речь
сладкая”)
3
Цей твір увібрав у себе джерела і поетичні традиції ще
загальногерманських часів і, головне, відбив особливості матеріального і
духовного життя англосаксів у період розкладу родового ладу і
поглиблення процесу феодалізації.
Спроби встановити історичний прототип Беовульфа виявилися
безрезультатними. Це збірний образ, який синтезує в собі типові риси
раннього середньовічного епосу. В ньому є багато казкового. Так, герой
поеми мужньо протистоїть могутнім і злим чудовиськам, відзначається
надприродною силою. В “Беовульфі” підкреслені ті якості, які за
моральними нормами родового суспільства вважались ідеальними:
вірність роду, інтересам племені тощо. Фантастичний фон на цій стадії
розвитку сприймається як розповідь про дійсне минуле.
Слід звернути увагу і на етимологію імені головного героя, яка теж
трактується по-різному. За однією з версій “Беовульф” – це “білий вовк”,
за іншою – “вовк бджіл” (тобто ведмідь).
Щодо авторства поеми, то і у цьому питанні поки що вчені не
дійшли згоди: чи це був один автор – скоп, чи поема стала результатом
колективної творчості. Втім, достеменно відомо, що літературна обробка
цього твору була здійснена якимось християнським кліриком,
англосаксом, який жив за часів Беди Достоповажного. Будучи людиною
глибоко релігійною, анонімний записувач “Беовульфа” не міг не внести
зміни у фабулу поганської легенди. Зберігши основу сюжету, він викинув
імена язичницьких богів і натомість вніс елементи християнських
уявлень. Автор “Беовульфа” був, крім того, і високоосвіченою особою,
добре розумівся на античній культурі. Зокрема, розповідаючи про
Гренделя він згадує про велетнів-гігантів. У цьому моменті вчені
вбачають алюзії до античного міфу про титанів, що повстали проти
олімпійців. Крім того, у поемі відчутно проступає вплив “Енеїди”
Вергілія.
Таким чином, поема “Беовульф” є твором перехідного характеру:
від епосу докласового, родового суспільства до класичного героїчного
епосу доби розквіту феодалізму, від пам’яток усної народної творчості до
книжної літератури. І хоча цей твір є доволі глибоко вивченим у
сучасному літературознавстві, втім, він все ще залишає багато перспектив
для подальшого наукового пошуку.