Томілович І. О.

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

Науковий керівник – ст. викладач Бєляков О.О.
Біблійні алюзії в новелі О.Генрі «Дари волхвів»
Упродовж віків Біблія сприймається не лише як священна книга
християн, але і як одна з найдавніших пам’яток культури, що
викликає зацікавлення науковців різних царин. Вона здебільшого
визначила шляхи розвитку багатьох європейських літератур [4].
Найбільш відомими є твори Д. Мільтона «Втрачений рай» та
«Повернений рай», Д. Байрона «Каїн», Л. Андреєва «Іуда Іскаріот» та
інші. Пряме цитування Святого Письма, біблійні алюзії та
ремінісценції часто використовуються письменниками різних епох і
літературних напрямів.
Новелістика О. Генрі стала якісно-новим явищем в літературі
Америки. Він зумів розкрити серйозні проблеми суспільства, дати
критичну оцінку дійсності, зберігши при цьому легкість,
витонченість, цікавість, ефектний фінал своїх оповідань.
Дослідження біблійних алюзій у новелі американського
письменника О. Генрі «Дари волхвів» неможливе без визначення
поняття інтертекстуальності. Канонічне визначення
інтертекстуальності дав французький письменник і літературознавець
Ролан Барт: «Кожний текст є інтертекстом : інші тексти присутні в
ньому на різних рівнях у більш чи менш упізнаваних формах: тексти
попередньої культури і тексти оточуючої культури…» [1, c. 226].
Дослідниками літератури інтертекстуальність розглядається як
факт співіснування в одному тексті двох або більше текстів, які
втілюються в таких прийомах як цитата, алюзія, ремінісценція.
В єдиному культурному просторі знаходяться зокрема тексти,
які в конкретному культурному середовищі сприймаються як
джерело безумовних аксіом. Таким текстом є Біблія, цитати, алюзії із
текстів якої пронизують майже всі твори європейської та
американської літератури.
Алюзія, за визначенням літературознавчої енциклопедії,  – «це
художньо-стилістичний прийом використання автором у тексті
лаконічного натяку, відсилання до певного літературознавчого
джерела, явища, культурно-історичної події. Часто джерелом алюзії є
Святе Письмо» [2, с. 57].
О.Генрі дав назву новелі «Дари волхвів» та порівняв двох
молодих людей з волхвами, адже за євангельською легендою, коли
народився Ісус, на сході спалахнула зірка і мудреці принесли дари та
поклонилися немовляті Христу. Напередодні Різдва, у Святвечір
герої пожертвували своїми найбільшими скарбами, яким могли б
позаздрити, за іронічним зауваженням автора, біблійні цариця
Савська і цар Соломон. Різдвяними подарунками вони довели
коханій людині свою любов і відданість. У героїв є молодість, любов,
віра. Яким би не було життя попереду, справжні мудреці, волхви –
Джим і Делла – у своїй непрактичності, безкорисливій
великодушності вони виявляються мудрішими за біблійних волхвів,
які колись принесли багаті дари й «завели моду робити різдвяні
подарунки» [3, c. 184].
Біблійні алюзії в новелі американського письменника можна
класифікувати за принципом доступності/недоступності для
розуміння читачем. Можна виділити такі типи алюзій:
- алюзії, які є очевидними, зрозумілими, доступними завдяки
наявності в тексті власних імен (цариця Савська, цар Соломон),
загальновідомих назв ( волхви, Різдво, Святвечір);
- алюзії, розуміння яких погіршене через нечітку виразність,
або обмеженість фонових знань читача (волосся Делли «укутувало
майже всю її фігуру» - біблійний образ св. Агнеси, жертва,
очікування чуда, молитовне звертання до Бога).
Н. А. Фатеєва пропонує типологізацію алюзій з урахуванням
атрибутивності, уточнюючи характер атрибуції: пряма та
зашифрована [5, c. 29].
О. Генрі використовує біблійні алюзії для створення
стилістичних засобів: метафори, гіперболи, порівняння, іронії.
Новела американського письменника О. Генрі «Дари волхвів»,
таким чином є потужним джерелом людяності та добра, важливих
життєвих цінностей, які співвідносяться із основоположними
християнськими принципами.
Список використаної літератури
1. Исаев И. П. Постструктурализм. Деконструктивизм. Постмодернизм./ И. П.
Исаев. – М.: Интрада. 1996. – 236 с.
2. Літературна енциклопедія : У двох томах. Т.1 / Авт.-уклад. Ковалів. Ю. І. —
К. : ВЦ «Академія», 2007. — с.57
3. О. Генрі. Королі та капуста : Роман. Новели : Пер. З англ. – К. : БМП
«Борисфен». 1995. – с.179-184
4. Святе Письмо в європейській культурі. Біблійний словник / Пер. з фр. – К. :
Дух і літера. 2004. – 320с.
5. Фатеева Н. А. типология интертекстуальних елементов и связей в
художественой речи/ Н. А. Фатеева// Известия Академии наук. Серия А литературы и языка.
– Т.57, №5 1998. – с. 25-38.