План:

1. Обставини та причини появи перекладної літератури, її основні жанри.

Перший південнослов’янський вплив.
З прийняттям християнства в Київській Русі виникає перекладне письменство
візантійського та південнослов'янського, або болгарського, походження. Язичницька
Русь, як і інші країни, що прилучилися до християнства, повинна була насамперед
скористатися давно виробленими видами церковно-християнської літератури, без якої
неможлива була пропаганда нового віровчення і нового світогляду. Такими були
біблійні книги «Ветхого» (старого) і «Нового завіту» та прилучені до них апокрифічні
сказання, твори житійної, або агіографічної, літератури, релігійно забарвлені
історичні хроніки, що викладали історичні факти в світлі церковно-християнської
ідеології, твори з питань утворення світу і будови всесвіту, що трактувалися з позицій
того самого світогляду, твори «отців церкви», присвячені питанням християнської
догматики і моралі, тощо.
Давньоруська література не могла не скористатися досвідом старшої за віком
християнської літератури, і сама собою здібність новонаверненої Русі до широкого і
дуже швидкого засвоєння візантійської книжності, а також живе зацікавлення нею —
беззаперечне свідоцтво висоти культурного рівня Давньої Русі.
Давнім посередником при переході до нас візантійської літератури була Болгарія, що в
X ст. за часів царя Симеона переживала «золотий вік» своєї писемності. Деякі твори
візантійської літератури перекладалися в Київській Русі безпосередньо з грецької
мови під час пожвавлення в нас перекладної діяльності за Ярослава Мудрого.
Склад перекладного візантійського матеріалу, засвоєного Давньою Руссю, визначався,
з одного боку, тим, що саме Візантія через свою церковну агентуру поставляла на
Русь, з другого — приналежністю давньоруських літературних діячів здебільшого до
церковного кола: специфічно світська література з романтичними сюжетами, вільна
від морально-релігійного забарвлення, яка побутувала у Візантії, зовсім була невідома
на Русі. Слід підкреслити при цьому, що проникнення на Давню Русь пам'яток
візантійської літератури в самій суті не заважало самостійному розвиткові
давньоруської літератури. Це пов'язано насамперед з вимогами реальної історичної
дійсності. Навіть у тих випадках, коли оригінальна література щось переймала в
перекладної, вона при цьому не втрачала ознак самобутності.
Як і оригінальна, перекладна література на давньоруському грунті протягом свого
побутування піддавалася найчастіше процесові редакційних переробок і разом з тим
органічно включалася в загальний літературний потік, що стирав грані між чужим і
своїм. Між іншим, деякі літературознавці перебільшували значення перекладної
літератури, чим знецінювали оригінальну літературу Київської Русі. Основою, на якій
виникла і розвивалася оригінальна література східних слов'ян часів Київської Русі,
була не перекладна література, а тогочасне реальне життя, високий рівень
матеріальної і духовної культури, народна поетична творчість та народна мова наших
предків.
Перший вплив: спільність віри, кордонів і мови.

2. Біблія як літературний твір:

 •композиція;

•тематичні групи біблійних книг;

•характеристика окремих книг Старого Заповіту («Буття», «Вихід», «Книга

Екклезіаста», «Пісня над Піснями», «Псалтир», «Книга притч
Соломонових»).
3. Євангеліє як основна складова частина Нового Заповіту:

•синоптичні євангелія:
- особливості оповіді;
- образ Ісуса Христа — людини, Месії, друга бідних;
- образ Божої Матері;

•євангеліє від Івана як богословсько-філософський твір.

4. Доведіть або спростуйте тезу Г.Грілі: «Неможливо поневолити духовно чи
соціально народ, призвичаєний читати Біблію. Принципи Біблії — це основа
людської свободи».
Завдання:
З’ясувати терміни та поняття
агіографія,
Апокаліпсис (Одкровення Івана Богослова),
апокрифічна література,
апокрифічні євангелія,
Апостол,
апостол,
апракосне євангеліє,
Біблія,
богослужбова література,
Богомильна єресь,
Буття,
візантійська культура,
Візантійський вплив,
Вихід,
Волхлвник,
Діяння Апостолів,
Екклезіаст,
есхатологічні апокрифи,
євангеліє,
євангеліст,
Єзекиїль,
Єремія,
житіє святого,
Заповіт,
Законоустановчі книги (П’ятикнижжя Мойсеєве), Ізмарагд, індекси, Ісайя, канон,
канонізація, канонічні книги, Левіт, Лука, Марко (Марк), мартирій, Матвій
(Матфей), мінейне житіє, Мойсей, Новий Заповіт, новозаповітні апокрифи,
палея, паремійник, патерик, патристика, Перший південнослов’янський вплив,
Пісня над Піснями, послання, притча, Пролог (Синаксар, Мінологій), проложне
житіє, пророчі книги, псалми, Псалтир, Пчола (Бджола), сапієнціальні книги
(книги мудрості), синоптичні євангелія, Старий Заповіт, старозаповітні
євангелія, тетраєвангеліє, тлумачні євангелія, Тора, учительні євангелія, Фізіолог,
християнство, хроніка, хронограф, Четьї Мінеї,Числа, Шестодневи, язичництво
(поганство).
2. Визначити особливості опрацювання біблійних сюжетів та образів у одному з
творів Тараса Шевченка або Лесі Українки (за вибором).
3. Вивчити напам’ять уривки з Біблії: Новий Заповіт, Євангеліє від Матвія, 5, 3-
10; 6, 9-13.
Тексти:
Біблійні книги: Буття, Вихід, Псалтир, Пісня над Піснями, Євангелія від Матвія,
Марка, Луки, Івана.
Література:
Антофійчук В. Євангельські образи в українській літературі ХХ ст. — Чернівці, 2001.
Білецький О. Перекладна література візантійсько-болгарського походження //
Білецький О. Зібр. праць: В 5-и т. — К., 1965. — Т. 1. — С.128-187.
Білоус П. «Перекладне» й «оригінальне» письменство доби Київської Русі: одна чи дві
літератури? // Там само. — С.224-227.
Білоус П. «Перший Південнослов’янський вплив» і зародження української
літератури // Білоус П. Актуальні питання… — С.47-74.
Булашов Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. —
К., 1992. — С.24-38.
Возняк М. Історія... — Кн.І. — С.59-131.
Головащенко С. Історія християнства: Курс лекцій. — К., 1999. — С.96-111.
Грушевський М. Історія... — Т.2. — С.5-50.
Єфремов С. Історія... — С.68-82.
Жукалюк М., Степовик Д. Коротка історія перекладів Біблії української мови. — К.,
2003.
Косідовський З. Біблійні оповіді. — К., 1978.
Косідовський З. Оповіді євангелістів. — К., 1985.
Куценко Л. Час вчитися любити: Біблія на уроках літератури. — Кіровоград, 1999.
Мишанич О. Біблія і давня українська література // Мишанич О. На переломі: Літерат.
статті й дослідження. — К., 2002. — С.7-17.
Мишанич О. Прийняння християнства і давнє українське письменство // Рад.
літературознавство. — 1988. — №6. — С.32-40.
Москаленко М. Тисячоліття: переклад у державі слова // Сучасність. — 1993. — №3.
— С.148-168.
Рожко В. Митрополит Іларіон як перекладач Біблії // Визвольний шлях. — 2000. —
№10. — С.20-23.
Рокіцький О. Перший повний український переклад Біблії (П.Куліш, І.Пулюй,
І.Нечуй-Левицький) // Пам’ять століть. — 2002. — №4. — С.59-67.
Савельєва М. Біблія: Спроба прочитання. — К., 1998.
Сулима В. Біблія і українська література: Навч. посібник. — К., 1998.
Тимошик М. Книга серед книг: Історія перекладів Святого Письма українською
мовою // Берегиня. — 2000. — №4. — С.6-19.
Цибенко О. До питання про візантійські впливи у культурі Київської Русі // Київська
Русь: культура, традиції: Зб. наук. праць. — К., 1982. — С.46-51.
Шевченко В. Словник-довідник з релігієзнавства. — К., 2004.
Шевчук В. Муза Роксоланська: Українська література ХVІ-ХVІІІ століть: У 2 кн. —
Кн. І: Ренесанс. Раннє бароко. — К., 2004. — С.22- 41.
Шевчук В. Як би я викладав уроки Біблії в середній школі // Слово і час. — 1991. —
№1. — С.72-79.