Чорна Юлія , 1 курс, 2 анг.

Аналіз твору Галини Пагутяк

« Зачаровані музиканти»

Професор Ярослав Голобородько написав, що Галина Пагутяк «входить

до числа найсамобутніших і найутаємниченіших мислителів новітньої
літературної доби». От тільки пояснив цей гаданий ексклюзив вельми
туманно. А тут саме вийшла остання книжка письменниці — «Зачаровані
музиканти» де в анотації сказано, що це вищий творчий злет нашої авторки.
Письменниця дала жанр цьому твору роман-феєрія. Основні події
відбуваються в XVI столітті в містечку Журавні, що поблизу Дністра;
правдоподібну щоденність давніх часів тісно переплетено з
фантастикою.Щоб передати це письменниця використала
фольклор,міфологію, підкреслела казковий характер, тому і візначила твір як
роман-феєрія. Коли читаєш твір ,здаєтсья , що Галина використала лише
вигаданих персонажів, але для авторки це не так . Вона наголосила основу
твору покладено справжній родинний переказ: «Мій дідо ще перед війною,
пасучи коней за рікою, бачив зачарованих музикантів і панну з жовтим
волоссям. Я назвала їх — Ті, що літають у повітрі».
Пагутяк виписує образи „зачарованих” людей, для яких одного разу
відкрилась краса та досконалість навколишнього світу, вони „пізнали щось
таке, що можна лише рівняти з гармонією світил, стигматами та
одержимістю”. Якщо ці люди долають свій шлях до високого, як Матвій
Домницький, вони переходять „мертвий Дунай” і опиняються в кращому
світі, правда втрачають серце, а дехто розум і розуміння. Хто ж занедбує цей
поклик до кохання і краси, або ховається з ним від усього світу, як дід
Матеуша — Григорій та батько — Олександер, то прирікають себе і свій рід
на вічні страждання.
Ці образи актуалізують свободу і неволю, в тексті свобода — передусім
свобода духовна, тому втративши усе, Матвій не відчував втрати , навпаки
позбувшись пут, здобув собі життя.
Пошуки Матвієм недосяжної жаданої Панни не мають нічого спільного
із фізичним бажанням. Тема кохання, невластива для художньої прози
Пагутяк, обіграна в „Зачарованих музикантах” у містичному ключі,
переводить план розповіді в позачасовий вимір — йдеться про любов
позаземну(небесну), яку потрібно шукати насамперед у своєму серці.
Інтертекстом актуалізовано у твердженні, що найвищою в людському бутті є
любов до Бога, як диво,котре змінює чоловіка і робить усе потрібне
непотрібним.
Особлива фольклорно-міфологічна образна та символічна система
підкреслює ігровий характер часу в романі. Світ українського минулого, де
відбуваються події, казковий, феєричний і загадковий, але там не
виправдовується комплекс страхів сьогодення та спровоковане ним бажання
за допомогою умовних реалій позбутися духовної кризи і дискримінацій
сучасності. Подібне надихається подібним: страх породжує страх, то ж буття
людини в тексті перетворюється на співіснування зі лиховісним
Надприродним, що набуває ворожого статусу для людини, яка не усвідомлює
цього. Світ постає багатозначним хаосом, в якому співіснують різнорідні
світогляди й боги: Зевс вживається з Перуном, святий Йоанн з Іваном
Купайло, Велика Богиня з Матір’ю Божою; люди з Тими, що живуть під
землею та літають в небі, утворюючи водночас паралельні, але
взаємопронизані реальності. Самі люди у світі роману заблукали в людській
суєті, в якій неможливо намацати істину. Добро і зло переплітаються між
собою і людина бориться з ними , але ж вони є і опора.
Останнім часом усе більш популярним стає таке явище, як фентезі.
Кожна п'ята прочитана сучасними підлітками книга написана в цьому жанрі.
Фентезі має дуже багато спільного з літературною казкою: використовує
міфологічні мотиви й образи, однак творить на цій основі зовсім нову
авторську міфологію. «Зачаровані музиканти» немов перебувають на межі
історичного роману й фентезі: побутові реалії минулого поєднують з
авторським магічним перетворенням світу.