ТЕМА: МІФОЛОГІЧНІ ІСТОТИ

ГУЦУЛІВ,ВАТРА

Студент групи 1-А м/с

Фриз Василь
Ватра як вогнище
Одне з найпоширеніших визначень слова
Ватра
«ватра» — «вогнище», «багаття». Цим словом наші
пращури називали місце, де розпалювали вогонь
для готування їжі, зігріву, освітлення, сповіщення
тощо. Також це слово було символом
домашнього вогнища, родини, спільноти, тепла і
затишку.
Ватра має важливе значення у багатьох
традиціях і обрядах різних народів. Наприклад, у
гуцулів існує звичай добувати живу ватру тертям
двох шматків дерева.
Цей вогонь підтримують ціле літо на полонині й
використовують для розведення вогню в житлі
пастухів і для обрядових дій над худобою. У
давнину люди вважали, що жива ватра має
магічну силу й охороняє від лиха.
До того ж вогонь є атрибутом багатьох свят і
фестивалів у різних народів світу. Наприклад, в
Україні проти ночі на Івана Купала (7 липня) є
звичай розпалювати великі багаття й стрибати
через них, щоб очиститися від поганого й мати
здоров’я увесь рік. У Польщі та на Закарпатті
існує традиція запалювати ватри — костри з
колод або соломи на горах або на полях.
 Містичні істоти Карпат | Гуцульська міфологія

Звісно гуцули прийняли християнство і зараз йому доволі віддані,

проте старих-добрих автентичних духів вони не забувають та
завзято оберігають від вимирання. Як і в древній демонології
народів. Близьких до природи, їх потойбічний світ базується на
різноманітних інтерпретаціях духів цієї природи (лісу, води, вітру,
грому ітд), та двох начал – добра і зла.
 ЧОРТИ КАРПАТ
Найпопулярнішим з усього “пантеону” є чорт, що уособлює злу
силу. Гуцульські “чорти” підпорядковані чіткій ієрархії.
Найстаршим та найголовнішим серед злих духів
вважається арідник, або “триюда”, “сатана” (новіші
назви). Саме йому підпорядковуються всі решту чортів —
дідьки, біси, юдники та щезники. Арідника в різних
куточках гуцульщини знають як Пекун, Осинівець,
Скусник, Клопотник. Стільки імен з”явилось тому, що
місцеві не люблять вживати слово “чорт”. Вважається, що
воно приваблює злого духа. “Не клич біду — не прийде”
Цікавим є вірування, що біса можна виховати. Його
купували у мольфара, він допомагав по господарці,
відганяв “чужих” бісів. Такого добродушного слугу звали
“хованцем” і чимось він нагадує відомого домовика. Був
образливим і зі злості робив дрібну шкоду.
 Без сумніву, найвідоміша потойбічна істота
Карпат — Лісова Людина, на Закарпатті Нічник.
Він є виключно гуцульським і ніхто із братів- ЧУГАЙСТЕР
слов”ян не має аналога Чугайстру. Високий на
зріст, одягнутий у все біле (або не одягнутий…).
Він любить танцювати, а його танок схожий на
вихор. Скоріш за все, цей міф породжений
наспівами вітру у горах. Хто був — той знає, які
дивні звуки вчуваються порою в Карпатах. То і є
Чугайстер.

Гуцули кажуть, що колись Чугайстра прокляв

сусід і з тих пір він мандрує лісами. Деколи
залазить у димар і сумно завиває там. Зустрівши
людину, він запрошує її до танцю, а вмілим
танцюристам дарує нагороду. Наглядає та
захищає пастухів та лісорубів, котрі йому по
традиції залишають їжу. Вчить ремеслам,
допомагає пасти отару. Кажуть, і зараз він гуляє
в диких хащах…
 КАРПАТСЬКІ МАВКИ

Популярний образ в слов”янскій міфологій, котрий не

обминув і гуцульщину. Мавки — красиві молоді дівчата,
добрі духи-помічники. Інтерпретація сил лісу, флори.
Вважалося, що мавки — це душі мертвонароджених (а
пізніше і нехрещених) діточок. Люблять гратися,
танцювати, багато сміються, а за собою залишають сліди
босих дитячих ніг. Їх називали “майки”, “нявки”, “мелфи”,
“лісові”.
Небезпеку вони становили для чоловіків, особливо
молодих хлопців, зачаровували співом та заводили у хащі.
В деяких селах нявка була злим створінням, навіть
вважалося, що її нутрощі тягнуться за нею по землі.
Але у більшості гуцулів красуні-майки пасли худобу,
відганяли диких тварин, засівали квіти на полонинах,
садили та ростили сади, були символом добра та
процвітання. Знайомство з ними вважали чудовим знаком,
ДЯКУЮ ЗА
УВАГУ!