Історичний портрет Івана Скоропадського

Іва́н Скоропа́дський (1646 — 14 липня 1722) — український військовий, політичний і

державний діяч, гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави в Лівобережній
Україні (1708-1722). Представник козацького роду Скоропадських. Старший син Іллі
Скоропадського. Генеральний бунчужний (1698-1699), генеральний осавул (1701-
1706), стародубський полковник (1706-1708). Гетьман Глухівського періоду в історії України.
Після переходу Мазепи на бік шведів, призначений головою Гетьманщини з
волі московського царя Петра І. Безуспішно намагався протистояти московським планам
ліквідації козацької автономії.
I. Рід Скоропадських був чесний, добропорядний, обережний, який українізувався за
часів Хмельницького, до того були прихильні до Польщі. Вони належали до
православного шляхетського роду, що вийшов з Підляшшя й у ХVII ст. осів на
Брацлавщині. За деякими відомостями, матір’ю майбутнього гетьмана була одна з
представниць княжого дому Чарторийських. Численна родина Скоропадських у
1674 р. майже в повному складі перейшла на службу до лівобережного гетьмана
Самойловича. Іван починав свою кар’єру в Генеральній військовій канцелярії
канцеляристом (1675), старшим військовим канцеляристом (1676), згодом став
чернігівським полковим писарем (1681), генеральним бунчужним (1698) і, нарешті,
генеральним осавулом (1701). Брав участь практично у всіх виправах гетьманського
війська, починаючи від Чигиринських походів 1677—1678 рр., проте не виявив
особливих військових талантів, більшою мірою тяжіючи до виконання
дипломатичних доручень Івана Мазепи, який ставився до нього з довірою і
симпатією. У 1706 р. був призначений стародубським полковником і, за свідченням
сучасників, розглядався Мазепою як один з імовірних наступників на гетьманстві.
Восени 1708 р., не дочекавшись підходу шведського війська, Скоропадський був
змушений здати Стародуб корпусу Меншикова, який випередив шведів і прибув до
міста раніше. На раді в Глухові в листопаді 1708 р. поряд з Павлом Полуботком був
одним із кандидатів на булаву. Справу «обрання» Скоропадського гетьманом
вирішила особиста приязнь до нього Петра І. 
Серед історичних умов, на тлі яких І. Скоропадський розгортав свою діяльність
можна виділити такі :
1) Виступ Івана Мазепи проти Росії;
2) Ослаблення українського народу;
3) Північна війна;
4) Поступове закріпачення українського народу, його підпорядкування Росії.
II. Характер Івана Скоропадського
Скоропадський був чесний і безкорисливий. Скоропадський понад усе любив природу,
музику, українську народну пісню. Із спогадів онука Івана Михайловича, Павла Петровича
Скоропадського, майбутнього гетьмана України (1918):

У Івана Михайловича була одна пристрасть: це любов до природи. »

Живучи, як я вже говорив вище, постійно у Тростянці та маючи великі
кошти, він створив Тростянецький парк, який під кінець його життя
являв собою визначну пам'ятку України. Не говорячи про художню
сторону останнього, що дивувала усіх, хто мав можливість побувати в
ньому, парк цій за кільлкістю рідкісних екземплярів дерев, зібраних в
ньому, міг конкурювати з першокласними ботанічними садами
Європи. В цьому парку ми звичайно проводили літні місяці, а нерідко
 й осінь, перші роки просто віддаючись всіляким дитячим іграм...
Іван Михайлович славився гостинністю й добротою, гарною
господарською жилкою. За спогадами його онука — останнього гетьмана
України Павла Петровича Скоропадського, у величезному
тростянецькому маєтку, який сторожував усього лише один чоловік,
ніколи не було крадіжок. Це красномовно характеризує стосунки Івана
Михайловича з підлеглими селянами і загалом з усіма людьми, що його
оточували.
Іван Михайлович дуже любив, щоб у його маєтку було багато гостей, і тому вся садиба,
усі великі й малі флігелі, постійно заселялися приїжджими. Тут місяцями жили
письменники, художники, артисти. 
На мою думку, на формування його особистості вплинуло :
1) Його оточення (батьки, друзі)
2) Становище України за правління гетьманів, які дуже часто змінювались
Серед вчинків, які варто наслідувати є те, що  Скоропадський протестував проти
московських утисків, загарбань і здирств (навіть всесильного Олександра Меншикова), був
проти утворення Малоросійської колегії. Звичайно, всі ці заходи Скоропадського не могли
вплинути на Петра І, який, всупереч своїм урочистим обіцянкам зберігати автономні права
України, у критичний момент переходу Мазепи на бік Швеції вирішив ліквідувати
гетьманський устрій.
III. Іван Скоропадський виражав інтереси всіх верств населення у ті важкі часи, він
відстоював права українців.
IV. Основні наслідки його діяльності :
1) Підписання Решетилівських статей
2) Створення Першої Малоросійської колегії
3) Посилення впливу Росії
Іван Скоропадський надавав перевагу дипломатичним засобам, якими він прагнув досягти
мети і я це схвалюю.