Історичний портрет Миколи Міхновського

1. Микола Міхновський народився в 1873 році на Полтавщині, в сім'ї

селянського священика, був нащадком старовинного козацького роду. Його
батько знав багато українських пісень та дум, чому навчив і сина, тож у
вихованого на добрій українській традиції, в українському селі, вже змалку в
Миколи починала формуватися національна свідомість. Освіту Міхновський
здобув у Прилуцькій гімназії, а після неї вступив на юридичний факультет
Київського університету. Його формування як особистості відбувалося в
умовах складного суспільного періоду для України, в часи коли ідеї
національного відродження та боротьби за незалежність ставали все більш
актуальними.
2. Міхновського характеризували по різному, але його товариші та однодумці
казали лише позитивні речі. Один з них, Варфоломій Євтимович, казав:
«Микола Міхновський — це українська стихія, лише опанована сильним та
благородним інтелектом. Він був високоосвічений і досвідчений правник,
тонкий психолог, щасливий ініціатор, видатний організатор, блискучий
промовець, талановитий публіцист, розумний і тактовний керманич,
мілітарист з інтуїції, добрий знавець нашої минувшини, історичної та
побутової, революціонер, як тип людини, здатної на рішучий чин.»
Його називали «прекрасним взірцем української расової культури» та
«українським аристократом у властивому значенні цього поняття».
3. Міхновський виступав з закликами до збройної боротьби за права
українського народу. Свою ціль він вбачав у створенні української
національної ідеології для боротьби за визволення нації і для створення своєї
держави, та вважав, що це під силу саме його поколінню. Міхновський
підтримував ідею єдиної, вільної та нероздільної України «від гір карпатських
аж по кавказькі». Він одним з перших почав відстоювати ідею формування
власних українських збройних сил.
4. Навчаючись на юридичному факультеті Київського університету Микола
увійшов до таємної політичної організаціїї «Братство тарасівців», проте
реалізувати свої ідеї з членами Братства він не зміг, натомість практично усі
його члени опинилися за гратами. 1899-го року переїхав до Харкова, де
займався адвокатською практикою. 1900-го організував концерт 100-річчю
«Енеїди» Котляревського, та на Шевченківські свята в Полтаві та Харкові
виступав зі своїми ідеями та закликав до боротьби за права свого народу. На
початку Української революції 1917-1921 років він заснував другий
український полк імені Павла Полуботка. На чолі з ним Микола виступив з
невдоволенням про відмову від автономії у липні 1917 р., проте виступ був
придушений військами УЦР. Після встановлення гетьманату Павлові
Скоропадському він запропонував Миколі пост «бунчужного товариша», від
якого Міхновський відмовився.
5. Міхновський написав для Революційної української партії програму
«Самостійна Україна». 1902-го, після розриву з РУП, заснував Українську
народну партію, та написав для неї маніфест «10 заповідей УНП». А також
заснував україномовний журнал, друкував свої дописи у пресі, видавав
книжки, в судах захищав українських активістів та проводив всіляку діяльність
з метою просування своїх ідей в народ. Він заснував другий український полк
імені Павла Полуботка, став одним з організаторів 1-го Українського полку ім.
Хмельницького.
6. Міхновський відіграв значущу роль у формуванні ідеології та духу
українського націоналізму на початку ХХ століття. Його зусилля вплинули на
формування та зміцнення української національної самосвідомості. Ідеї
Міхновського спонукали народ до змін та залишили відбиток в подальшій
історії України.
7. Моє ставлення до Миколи Міхновського звісно ж позитивне, єдине що
мені в ньому не подобається, це його вуса. Хоча деякі українські діячі
критикували його та звинувачували у «обмеженості і вузькості», мені
здається ці звинувачення не мають сенсу. Він просто мав свої власні ідеї та
переконання, які намагався просувати в народ і робив для цього те, що міг.
Тому я вважаю, що його зусилля на користь українського народу
заслуговують на шану та визнання.