Коваленко, 9-б

Шосте квітня

Розвиток зв’язного мовлення

Контрольний письмовий переказ тексту наукового стилю
Цариця чи служниця?
Колись давно німецький вчений Гаусс назвав математику «царицею наук». Адже
математика завойовувала все нові й нові території.
Гауссу не раз вдавалося демонструвати силу математики у різних розділах науки:
астрономії, теорії тяжіння отпиці. За допомогою праці «Теорія рухів небесних тіл», яка
містила в собі спосіб визначення орбіт планет і астероїдів на основі спостережень,
він відшукав Цереру — астероїд.
Основу для таких відкриттів заклав Ісаак Ньютон своєю теорією планетних орбіт, а
також розв’язав задачу про рух тіла. Це дало можливість Ньютону строго обґрунтувати
закони руху планет, сформульовані ще в 1609 році Йоганном Кеплером.
Справжнім тогочасним тріумфом стало відкриття планети Нептун.

Коротко історія цього відкриття була такою. 13 березня 1781 року астроном-
аматор Вільям Гершель відкрив планету Уран. За його спостереженнями виникла
гіпотеза про існування принаймні ще одного досить масивного тіла поза Ураном.
Незабаром у 1845 Джон Адамс та Джеймс Чалліс із Кембріджа (Англія) разом із
Урбеном Левер’є взялися за розрахунки невідомого об’єкта. Саме тоді вони й
зафіксували нову планету.
Ще з давніх часів найбільш математизованою наукою вважалася фізика. Завдяки їй
сфера математики почала розширюватися з кінця 18 ст.

Також можна згадати математичні теорії популяції. У 1798 році Мальтус

сформулював свій закон росту популяції живих організмів.
Аналогічний механізм росту популяції ще в 1202 році запропонував Леонардо
Пізанський, коли розв’язував задачу про кроликів. Відомо, що цей закон
використовував Чарльз Дарвін, розробляючи теорію боротьби за існування. Але згодом
усі зрозуміли, що цей закон потребує деяких уточнень.