Історичний портрет

Отто фон Бісмарка

Пустовойтенко Анна 5-М

Отто́ Едуа́рд Леопо́льд
фон Бі́смарк-Шенга́узен, з
1865 — граф, з 1871 —
князь фон Бісмарк, з 1890
— герцог— німецький
державний і політичний
діяч. Прем'єр-міністр
Пруссії (1862–1890),
бундесканцлер
Північнонімецького союзу
(1867–1871), перший
райхсканцлер Німецької
імперії (1871–1890). За
дипломатію реальної
політики та сильне
урядування отримав
прізвисько «залізний
канцлер».
Отто фон Бісмарк
народився 1 квітня 1815
року в Шенхаузені на Ельбі
(нині Саксонія-Ангальт), був
другим сином в родині, яка
належала до династії
Бісмарків. Його батько, Карл
Вільгельм Фердінанд фон
Бісмарк , був ротмістром та
походив з родини юнкерів з
Альтмарку. Мати, Луїза
Вільгельміна, народжена
Менкен (нім. Luise
Wilhelmine, geb. Mencken; Луїза Вільгельміна
1790—1839), була донькою
високопосадовця з Берліна
та мала гарну освіту.
У Прусському королівстві
Бісмарк заслужив серед
консерваторів славу
представника інтересів
юнкерів, служив дипломатом
(1851–1862 роки) в часи
реакції. 1862 року
призначений прем'єр-
міністром Пруссії. Під час
конституційної кризи
виступав проти лібералів на
захист монархії.
Бісмарк належав до лютеранської конфесії. Релігійне
виховання він отримав від Фрідріха Шлейермахера, який
конфірмував шістнадцятирічного Бісмарка в берлінській
церкві Святої Трійці. На той час Бісмарк майже не
переймався питаннями релігії, та вважав, що на його
погляди вплинув Гегель та Спіноза, а в спогадах бачив
себе швидше деїстом або пантеїстом, аніж віруючим
християнином

Фрідріх
Шлейермахер
10 травня 1832 року, після завершення навчання в гімназії,
у віці 16 років Бісмарк поступає до Геттінгенського
університету де вивчає юриспрунденцію (1832—1833). Він
послідовно уникав політичних непорозумінь через
Липневу революцію 1830, тому не випадково, що Отто
приєднався не до опозиційного на той час студентського
братства Бурш (нім. Burschenschaften), а до Керс
Гановера Гьотінген.

Геттінгенський
університет за
часів Георга Вайца
Після смерті матері в 1839 році Бісмарк переїхав до
маєтку в Ніфоф та почав займатись сільським
господарством. Разом зі старшим на п'ять років братом
Бернардом він керував батьківськими маєтками Ніфоф,
Кюльц та Ярхлін в окрузі Наугард. Після обрання
Бернарда фон Бісмарка до ради округу в 1841 році брати
поділили господарство: Бернард працював лише в
Ярхліні, Отто в Кюльце та Ніфофі. В 1845 році Отто став
вести господарство в родинному маєтку Шенхаузен
поблизу Штендаля.
Бісмарк розпочав політичну кар'єру на місцевому рівні.
Проживаючи в маєтку в Ніфоф він був обраний депутатом
від району Наугард 1845 року в раді провінції
Померанія,де в поодиноких випадках підтримував свого
брата в Земельній раді . Завдяки своїм знайомим
1843/1844 роках. Отто познайомився з впливовими
консерваторами, особливо з братами Ернстом Людвігом
та Фрідріхом Леопольдом Герлах.
У січні та липні 1849 р. Бісмарк був обраний в другу
палату прусського парламенту. Тоді він вирішив повністю
присвятити себе політиці та переїхати з родиною до
Берліна. Так він став одним з перших професійних
політиків Пруссії. В парламенті він виступав рупором
радикальних консерваторів. Питання націоналізму були
для нього на другому плані, на першому — збереження
влади Пруссії.

Засідання ерфуртського
союзного парламенту в залі
Церкви Августа 1850 р.
18 серпня 1851 року,
незважаючи на відсутність
дипломатичної освіти, за
наполяганням Леопольда фон
Герлаха Бісмарк був
відправлений Фрідріхом
Вільгельмом IV як посланець
від Пруссії до Бундестагу у
Франкфурті. Посада у
Франкфурті, за його оцінкою,
була найвагомішою серед
дипломатичних представництв
Пруссії.

Фрідріх Вільгельм IV
По звільненню Бісмарка в
Німеччині набрав обертів
процес возвеличення
Бісмарка, який після смерті
старого канцлера лише
посилився. Багато місцевих
рад надали йому звання
почесного громадянина,
наприклад, 1895 року всі
міста в герцогстві Баден.
Його бюст встановили у
меморіалі Валгалла.
У німецьких колоніях в Африці та Тихому Океані
географічні місцевості отримали ім'я канцлера (Архіпелаг
Бісмарка, Гори Бісмарка, Bismarckberge, гора Бісмарк,
льодовик Бісмарк, море Бісмарка тощо). Також в
Сполучених Штатах деякі поселення були названі на
честь Бісмарка, як, наприклад, з 1873 року столиця штату
Північна Дакота.
В художньому мистецтві
поряд із стилізованими під
старовину портретами
(наприклад, Франца фон
Ленбаха та Крістіана
Вільгельма Алерса)
з'являлись також осяяні та
возвеличенні малюнки
присвячені створенню імперії.
Також безліч патріотичних
віршів возвеличували
Рейхсканцлера
У Фрідріхсру 1927 року родиною Бісмарків був
створений музей Отто. З 1951 року він розташований в
старому будинку (нім. Alten Landhaus; з меблями,
документами, малюнком Proklamation des Deutschen
Kaiserreiches Антона фон Вернера), поблизу
відновленого родинного маєтку.
 Пам'ятник молодому
Бісмарку в Рудельзбурзі
(1896)
У приміщенні старого
вокзалу Фрідріхсру
знаходиться фонд Отто
фон Бісмарка, заснований
1996 року федеральним
урядом Німеччини.
Основним завданням
фонду є підготовка та
видання рукописів
Бісмарка. У Геттінгені
студентське житло
Бісмарка доступне для
відвідувачів як маленький
музей.
Музей Бісмарка в його рідному місті, Шенхаузені,
створений ще 1948 року був оновлений 1998 року
коштами землі Саксонія-Ангальт. Того ж року був
відкритий музей в Бад-Кіссінгені, де в проміжку між 1874
та 1893 роками Бісмарк був 15 разів на лікуванні. 1
листопада 2004 року в Євері відкрили новий музей.