Презентація

на тему:
«Радченко - цинічний егоїст чи взірець
цілеспрямованої особистості»

Виконав учень 11-А класу,

Сухонос Ярослав
 Роман Валер’яна Підмогильного «Місто»
Рік написання: 1927
Напрям – модернізм
Жанр: урбаністичний роман
«Місто» вважається першим в українській літературі урбаністичним
романом, бо він детально показує проблеми міського життя.
Тема: розповідь про підкорення міста колишнім селянином.
Психологічна трансформація вихідця з села в умовах міста,
народження письменника
Ідея: розкриття характеру людини, яка підкорює місто. Ідея твору
виражена в рядках: “Вийти в люди», опанувати недосяжну колись
науку, набути певний фах і створити повні загони свідомої
державотворчої української інтелігенції; завоювати і зробити своїм
зрусифіковане українське місто”
Місце та час подій: Київ,  1920-ті роки ,часи  «українізації». У цьому
творі автор описав селянську молодь, яка на початку 1920-х років
тисячами відправилася у міста, щоб завоювати і зробити своїм, що
влити в нього свіжу селянську кров, зліквідувати антагонізм між Валер’ян Підмогильний
українським містом і селом.
 Проблематика твору “Місто” Підмогильного:
 Проблема міста і села;
 реалізація людини у житті, у суспільстві, у роботі, у творчості, стосунки з людьми;
 підкорення людиною міста;
 кохання;
 кар’єра;
 добро і зло;
 багатство і бідність;
 село і місто

У романі дві сюжетні лінії:

 Становлення Степана Радченка як письменника;
 Стосунки Степана Радченка із жінками.
 Герої твору

• Степан Радченко — головний герой.

• Надійка — дівчина з села;
• Левко — студент;
• Ганнуся та Нюся — товаришки Надії;
• Лука Гнідий — хазяїн квартири, де жив Радченко;
• Тамара Василівна (Мусінька) —дружина крамаря у якого жив Степан, його коханка;
• Максим — син Тамари Василівни(Мусіньки) та крамаря; Борис Задорожний — студент,
товариш Степана.
• Зоська — міська дівчина, кохана Степана;
• Рита —балерина;
• Вигорський —поет, товариш Степана. Він підтримував Радченка. Прототипом героя був Євген
Плужник.
• Михайло Світозаров — літературний критик, якому Степан хотів показати своє перше
оповідання. Світозаров виявив свою зверхність та байдужість до нікому невідомого Степана,
а коли Радченко уже став популярним, критик написав про нього схвальні рецензії.
Жінки, які певний час були у стосунках зі Степаном Радченком
 Характеристика Степана та жінок

Степан Радченко. Це головний герой твору, талановитий хлопець із села, який їде до Києва, щоб
навчатися у господарському інституті. Після навчання хлопець планує повернутися до села з
новими ідеями.
Але у місті характер та погляди Степана дуже змінюються. На початку твору, це сільський
закомплексований хлопець з доволі наївними, але благородними мріями про служіння народові,
рідному селу, то в кінці твору — це доросла людина, молодий інтелектуал, письменник, але він
значно віддалився від традиційних моральних норм. Образ Степана складний, автор описує його
зовнішні та внутрішні метаморфози. Він, звикаючи до життя в місті, приймає нову систему
цінностей, часто змінює жінок. Кожна нова дівчина втілює певний душевний стан героя. Особисте
життя Степана Радченка тісно пов’язане з його письменницькою кар’єрою.
З одного боку, стосунки Радченка з жінками можна розглядати як своєрідну еволюцію хлопця:
1) залицяння до селянки Надійки, коли міські жінки видаються зовсім недосяжними; 2) інтимні
взаємини з Мусінькою, старшою від нього міщанкою, яка веде селянський спосіб життя, тримаючи
худобу; 3) знайомство з справжньою міською дівчиною Зоською; 4) флірт зі столичною балериною
Ритою. З іншого боку, відносини з жінками для Степана стають джерелом творчого натхнення й
творчих криз.
 З іншого другого боку, творча еволюція головного героя тісно пов’язана з його особистим
життям: залицяючись до Надійки, Степан захопився письменництвом і написав своє перше
оповідання; відносини з Мусінькою забезпечили йому можливість написати з півдесятка оповідань
на повстанські теми; знайомство з Зоською супроводжується переосмисленням з боку Степана
власної творчості, вибором нової теми зображуваного, а також написанням кіносценарію; флірт з
Ритою повертає Радченка до життя і надихає на творчу працю над омріяною «повістю про
людей». Але «творчий порив», поступово опановуючи Степана і стаючи головною метою його
життя, заважає розвиткові інтимних стосунків хлопця. Особливо виразно це проявилося у
відносинах з Зоською.
Позитивні риси характеру Степана: працьовитість, наполегливість, відповідальне ставлення до
роботи. Негативні риси характеру Радченка: самозакоханість, егоцентризм, кар’єризм. Негативне в
образі Степана те, що він є досить заздрісним, що він готовий пожертвувати близькими людьми
заради власних цілей.
Та він сумнівається у правильності свої вчинків та міркувань. Особливо це проявляється після
самогубства Зоськи, герой навіть думає над поверненням до рідного села. Він бачить порожнечу
життя в місті, згубний вплив на себе, але герой не може позбавитися від його чар.
1)Надійка - красива синьоока дівчина. Вона була родом з села Степана, та там вони майже не
спілкувалися. Лише дорогою до міста вони почали товаришувати, а згодом між ними
спалахнуло кохання. Надійка була лагідною, покірною, простою. Степан скористався нею, а
потім покинув. У другій частині  вона вийшла заміж за Бориса, змінилася та стала типовою
міщанкою.

2)Зоська - молода дівчина з Києва, в яку закохався Степан, а згодом навіть запропонував
одружитися. Ця дівчина жила мрями, іноді була вередливою та примхливою. Зоська дуже
любила Радченка, була прив’язана до нього, тому коли він покинув її, образив, вона не
витримала цього і покінчила життя самогубством.

3)Тамара Василівна - це господиня дому, де мешкав Степан, коли тільки приїхав до Києва.
Пізніше жінка стала його коханкою, він називав її Мусінька. Образ Тамари Василівни складний:
вона зраджує чоловікові й робить це для своєї насолоди. Вона розповідає Степану про своє
нещасливе життя, про те як вона була змушена вийти заміж, а Радченко став її єдиним
коханням у житті. Після розтавання з ним вона втратила надію на щастя.

4)Рита - молода балерина з Харковаі, в яку у 2 частині закохався Степан. Вона була гарною та
спокусливою, веселою, доволі легковажною, до кохання Рита ставилася цинічно.
 Отже, у своїй боротьбі за завоювання міста Степан втратив те краще, людяне, що в ньому
було, — природну щирість, незіпсовану мораль і світлі мрії. Він став цинічним меркантильним
кар’єристом із пустою душею, який безжально переступав через тих, хто, як йому здавалося,
виконав свою місію у його житті, — Надійка, Зоська, Мусінька. А це віддаляло його від мети. У
душі персонажа поселилася не гордість переможця, а душевна порожнеча й відчуття втрати
чогось важливого, можливо, навіть самого себе.
Дивлячись на самого себе, Радченко гадає, що він підкорив місто і є «взірцем сілеспрямованої
думки», але ми, як читачі бачимо всю повноту картини. Він зруйнував життя декільком людям,
не замислюючись над наслідками, постіно міняв свої плани на життя. Якщо на початку він хотів
повернутися до села з новими знаннями і змінити його, то поступово він взагалі забуває про
свою батьківщину і цілком занурюється у місто й у підняття по кар’єрній драбині і робить усе,
що йому для цього потрібно.
Тож ми точно можемо сказати, що Радченко – не взірець цілеспрямованої особистості, а
справжнісінький цинічний егоїст та кар’єрист.
Дякую за увагу!