1 Поліс 

— самостійна одиниця розселення з управлінням в центрі цього поселення. Поняття

включало навколишні «села».

2 Пектораль із Товстої могили — пектораль (нагрудна прикраса) скіфського царя IV століття

до н. е.

3 Піктографія — одна з найбільш ранніх форм писемності через зображення предметів, подій

тощо спрощеними умовними знаками, схемами, малюнками; у деяких народів збереглася до
новітніх часів.

4 Звіри́ний стиль — назва художнього стилю, поширеного в мистецтві кількох

стародавніх культур. Основною тематикою зображень були тварини або ж частини їх тіла,
та складних композицій з них, звідки й назва.
5 Ві́че (давньорус. вѣче, стцерк.-слов. вѣште) — загальні збори громадян міст Київської Русі
для розгляду громадських справ.

6 Ранньофеодальна монархія — форма правління, хронологічно перша з форм феодальної

монархії.

7 У сучасному ж розумінні «язичництво» — це будь-яка (не обов'язково

політеїстична) традиційна релігія певного народу, що відмінна від сучасних авраамічних
релігій. 

8 Христия́нство (від грец. Χριστός — «помазанник», «Месія») — один із

напрямів єдинобожжя.

9 Іко́на (грец. εἰκόνα — малюнок, образ,

зображення) — живописне, мозаїчне або рельєфне зображення Ісуса Христа, Богородиці,
святих і подій Святого Письма.

10 Кири́лиця — алфавітна система письма в країнах Східної Європи, Північної і Центральної

Азії.

11 Кресто́во-ку́польный храм (в литературе также встречается вариант написания

«крестовокупольный») — архитектурный тип христианского храма, сформировавшийся
в Византии и в странах христианского Востока в V—VIII веках.

12 Лю́блінська у́нія 1569 (від лат. unia — союз) (пол. Unia lubelska; лит. Liublino

unija; біл. Лю́блінская у́нія) — угода про об'єднання Королівства Польського та Великого
князівства Литовського в єдину федеративну державу — Річ Посполиту, що була затверджена
у місті Любліні 1 липня 1569 року.

13 УНІАТИ, -ів, мн. Прибічники, послідовники унії.

14 Бересте́йська у́нія (пол. Unia brzeska, біл. Берасьцейская унія) — церковна угода,

підписана у 1596 р, згідно з якою більшість ієрархів Київської метрополії вийшли з-під
канонічної підлеглості Константинопольському патріархату та приєднались до Римо-
католицької церкви. 

15 Маґдебу́рзьке пра́во (також німе́цьке або тевтонське міське́ пра́во; лат. theuthunico iure,

id est iure magdeburgensi[1]) — одна з найпоширеніших правових систем
міського самоврядування в Центральній Європі у часи Середньовіччя.

16 Коза́цька ра́да, військова рада — загальні козацькі збори, орган козацького управління в
Україні в 16 — 18 століттях.

17Реєстро́ві козаки́ — частина українського козацтва, прийнята на військову службу владою

Речі Посполитої і записана в окремий список — реєстр, з цього й назва — реєстрові козаки.
18 Козак — вільний воїн, східноєвропейський найманець, представник військового стану
15 — 20 століття.
19Українське Відродження — культурно-філософський рух Відродження на теренах України.

20Полемі́чна літерату́ра (від грец. πολεμιχός — войовничий) — добірка текстів різних

авторів, у яких обговорюються проблемні питання релігійної дискусії між католицькою та
православною церквами з метою їх об'єднання

21«Братства» — релігійно-національні організації українських і білоруських міщан у 16-18 ст.

22 Острозька академія — перший вищий навчальний заклад у Східній Європі, найстарша

українська науково-освітня установа, заснована у 1578 році князем Василем-Костянтином
Острозьким.
23 Березне́ві статті́ 8 сiчня 1654 року (інші назви — «Статті Богдана Хмельницького»,
«Березневі статті Богдана Хмельницького», «Статті війська Запорозького») — угода між
московським урядом і українською козацькою старшиною, комплекс документів, які
регламентували політичне, правове, фінансове і військове
становище України після Переяславської ради.

24 Збо́рівський до́говір (18 серпня[1] 1649) — угода, укладена після Зборівської битви між

королем Речі Посполитої Яном ІІ Казимиром з одного боку і Військом Запорозьким на чолі
з гетьманом Богданом Хмельницьким з іншого поблизу м. Зборова.

25Украї́нське баро́ко або Коза́цьке баро́ко — мистецький стиль, що був поширений на

українських землях Війська Запорозького у XVII–XVIII століттях.
26Коза́цькі літо́писи — історико-літературні твори 2-ї половини XVII — середини XVIII
століття, присвячені козацьким війнам. Цінні джерела для дослідження вітчизняної історії і
важливі пам'ятки літератури. Мова більшості літописів —літературна, близька до
народнорозмовної.

27Сино́псис (від дав.-гр. σύνοψις < συν — «с», со + όπτω — «огляд»,

«дивлюсь»; грец. sunoptikos — «бачений разом»[1]) — виклад в одному загальному огляді, у
стислій формі, без докладної аргументації та без детальних теоретичних міркувань, одного
цілого предмету або однієї галузі знань. Синопсис пишеться від третьої особи в теперішньому
часі, про те, що та як буде відбуватися у творі[2].

28Грома́да — група людей, об'єднаних спільністю становища, інтересів, що ставить перед

собою певні спільні завдання. 

29Кирило-Мефодіївське братство (товариство) – українська таємна політична організація, яка

існувала в Києві протягом грудня 1845 –  березня 1847 рр.

30«Руська трійця» — галицьке літературне угруповання, очолюване Маркіяном

Шашкевичем, Яковом Головацьким та Іваном Вагилевичем, що з кінця 1820-х років розпочало
на західних українських землях національно-культурне відродження[1][2][3].(1833—1837 роки)

31 Українські меценати — особи, українського походження або ті, що безкорисливо

матеріально підтримували (підтримують) розвиток української культури, освіти, охорони
здоров'я та незахищені категорії населення. 

32Товариство «Просвіта» (1868—1939) — громадська організація, утворена 1868 у Львові з

метою культурного розвитку, консолідації народної спільноти та піднесення національної
свідомості українського народу.

33 Моде́рн (від фр. moderne — новітній, сучасний) або а́р-нуво́ (від фр. L'Art Nouveau — нове

мистецтво) — стиль у мистецтві кінця XIX — початку XX століття, переважно в архітектурі,
образотворчому й декоративно-ужитковому мистецтві.
34Класици́зм (англ. classicism, від лат. classicus — зразковий) — напрям в
європейському мистецтві, який уперше заявив про себе в культурі XVI ст. Найбільшого
розквіту досягає у Франції (XVII ст.). Певною мірою притаманний мистецтву усіх країн Європи,
у деяких зберігав свої позиції аж до першої чверті XIX ст. Для класицизму важливим був
принцип свободи вибору — необмеженість власного, суб'єктивного трактування історичних
форм[1].

35Теа́тр корифе́їв — перший професійний український театр. Його було відкрито 1882 року в
Єлисаветграді (тепер м. Кропивницький), і в цей рік український театр відокремився від
польського та російського. Засновником театру був Марко Лукич Кропивницький, що володів
усіма театральними професіями. Після нього найдіяльнішим був Микола Карпович
Садовський, що боровся за українське слово та український театр за часів їх заборони.

36Садо́во-па́ркове мисте́цтво (або садо́во-па́ркова архітекту́ра) — мистецтво створення

декоративних садів, парків, ділянок зелених насаджень, призначених для естетичного
поліпшення краєвиду і для відпочинку населення.[1]

37 Голодомо́р 1932—1933 років — акт геноциду українського народу, організований

керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР у 1932–1933 роках шляхом створення
штучного масового голоду. 

38Голоко́ст (від англ. the Holocaust, з дав.-гр. ὁλοκαύστος — «всеспалення») —

переслідування і масове знищення євреїв і ромів у Німеччині під час Друго

39 «Остарба́йтер» (нем. Ostarbeiter — работник с Востока) — определение, принятое

в Третьем рейхе для обозначения людей, вывезенных из Восточной Европы с целью
использования в качестве бесплатной или низкооплачиваемой рабочей силы [1]

40План «Ост», Генеральний план «Ост» (нім. Ost, Generalplan Ost) — таємний план

уряду Третього Рейху з проведення освоєння земель Східної Європи і її німецької колонізації
після перемоги над СРСР. Не був затверджений остаточно, від 1943 року його розробку було
припинено[1].

41Україніза́ція або зукраї́нщення — політичне просування та впровадження

елементів української мови та української культури в різних сферах суспільного життя.

42Футуризм (від італ. futurismo та лат. futurum — майбутнє) — авангардний напрям
у мистецтві, що розвинувся на початку XX століття здебільшого в Італії й відстоював крайній
формалізм, пропагував культ індивідуалізму, відкидав загальноприйняті мовні та поетично-
мистецькі норми.

43Лікнеп — ліквідація неписьменності

44«Розстріляне відродження» — літературно-мистецьке покоління 20 - початку 30-х рр.

в Україні, яке дало високохудожні твори у галузі літератури, живопису, музики, театру і яке
було знищене тоталітарним сталінським режимом.
45Соціалісти́чний реалі́зм (скорочено соцреалі́зм, рос. Социалистический реализм) —
термін, що закріпився у радянському мистецтвознавстві для позначення художнього методу та
стилю, що панував у СРСР з 1930-х.

46Тарасівці, Братство (Братерство) тарасівців — таємна політична організація, створена

в Полтаві 1891 р. Її учасники дали клятву на могилі Кобзаря, де присяглися всіма засобами
поширювати серед українців його безсмертні ідеї.

47 Брошу́ра «Самості́йна Україна» — публіцистичний твір авторства Миколи Міхновського,

написаний у 1900 році. Деякий час виконував роль політичної програми РУП, в основу якої
покладено його промови 19 лютого 1900 в Полтаві, а також 26 лютого 1900 в Харкові[1].
Вперше видано у Львові в 1900 році в друкарні Уділовій[2]. Твір
торкається політичних, правових та філософських аспектів буття української нації і держави.
 48енера́льний секретаріа́т — виконавчий орган Української Центральної Ради, що діяв
з 15 (28) червня 1917 до 9 (22) січня 1918 року. За визначенням УЦР, «вищий революційний
орган українського народу»[1].

49Ра́да Наро́дних Коміса́рів (скор. раднарком; абр. РНК; рос. Совет Народных

Комиссаров) — назва ряду урядів визнаних, частково визнаних та невизнаних держав у 1917–
1946 роках. 

50Диктатýра пролетаріáту — відповідно до теоретичної доктрини та пропагандиських

настанов марксизму-ленінізму це означення форми політичної влади, яка тимчасово у
формі диктатури встановлюється внаслідок революції й здійснюється робітничим класом на
чолі зі своєю партією для придушення опору колишніх панівних класів — до
утворення безкласового суспільства.

51Петрикі́вський ро́зпис, або «петрикі́вка» — українське декоративно-орнаментальне

народне малярство, яке сформувалося на Дніпровщині в селищі Петриківка, звідки й походить
назва цього виду мистецтва.

52Лисенківщина — політична кампанія з переслідування і шельмування групи генетиків,

заперечення генетики (вейсманізму-морганізму[ru]) і тимчасової заборони генетичних
досліджень в СРСР (при тому, що Інститут генетики продовжував існувати). 

53Держа́вний сувереніте́т — верховенство держави на

своїй території і незалежність у міжнародних відносинах.

 54Атрибути держави є її ідентифікаційними національними символами, пов’язаними з розвитком титульної

нації та її роллю у становленні державності на певній території. Герб
 Прапор
 Гімн
 Документи
 Бібліографія

55Громадя́нське суспі́льство — це сукупність недержавних організацій, які

представляють волю та інтереси громадян. Воно включає в себе сім'ю і приватну сферу,
тобто «третій сектор» суспільства паралельно з державою та бізнесом.
56Правова́ держа́ва — форма організації державної влади, за якої верховенство в усіх
сферах життя належить правовому закону. У правовій державі всі — і державні органи,
і громадяни — однаковою мірою відповідальні перед законом. В ній реалізуються всі права
людини; здійснюється розподіл влади на законодавчу, виконавчу, судову.

57Помара́нчева револю́ція (Майда́н) — кампанія протестів, мітингів, пікетів, страйків та

інших актів громадянської непокори в Україні, організована і проведена прихильниками Віктора
Ющенка, основного кандидата від опозиції на президентських виборах у листопаді — грудні
2004 року, після оголошення Центральною виборчою комісією попередніх результатів, згідно з
якими нібито переміг його суперник — Віктор Янукович. 

58ШІСТДЕСЯТНИЦТВО — літературно-мистецька та суспільно-політ. течія серед укр.

інтелектуальної еліти наприкінці 1950-х — на поч. 1970-х рр. 

59Дисидентство — це опозиційний рух проти панівного державного ладу, протистояння

офіційній ідеологи та політиці. Середина 50-х років — зародження дисидентського руху в
СРСР, зокрема в УРСР.
60Доктрина Жданова (рос. доктрина Жданова, також знана як рос. ждановизм,
ждановщина) — радянське культурне вчення, запроваджене секретарем ЦК КПРС Андрієм
Ждановим у 1946.