Philosophy

УДК 27-249

Бардин Марія

АПОКАЛІПТИЧНІ ВІЗІЇ У ВЧЕННІ КАТОЛИЦЬКОЇ

ЦЕРКВИ
У статті розглядається вчення Католицької Церкви про кінець світу. Аналізується
розуміння апокаліптичних пророцтв, ознак наближення апокаліпсису, представлених в книзі
«Об’явлення Іоанна Богослова» та сучасних проблем Католицькою Церквою. Спираючись на
Катехізис Католицької Церкви окреслюється віра у Друге Пришестя Христа, Суд Божий, вічне
царство та воскресіння мертвих і життя майбутнього віку. Актуалізується питання
екологічних проблем, стихійних лих та катастроф як ознак наближення кінця світу.
Ключові слова: апокаліптика, глобалізація, есхатологія, католицизм, екологія,
майбутнє, катастрофи, Біблія.

This article includes the original problems. First, outline Catholic beliefs about the «last
days», relying on Scripture and the Catechism of the Catholic Church.
The understanding of apocalyptic prophecies, the signs of the apocalypse approaching in the
book Revelation of John, and the contemporary problems of the Catholic Church have been analyzed.
Based on the Catechism of the Catholic Church, faith in the Second Coming of Christ, the Court of God,
the eternal kingdom and the resurrection of the dead and the life of the age to come have been outlined.
Issues of environmental problems, natural disasters and disasters are being updated as signs of the end
of the world. It is emphasized that the apocalyptic problematic was relevant throughout the development
of Christian culture. The whole journey of human civilization is colored by the expectation of history. In
the Catholic Church doctrine’s all the sacraments are eschatological has been declared.
The apocalyptic literature of the Roman Catholic Church and the Ukrainian Greek Catholic
Church have been analyzed. Classical approaches to Bible interpretation have been demonstrated. It is
emphasized that different interpretations of the mysterious images of the book of Revelation of John lead
to a conflicting perception of the book. The Catholic Church is pushing for a systematic and meticulous
study of the Bible.
Key words: apocalyptic, globalization, eschatology, Catholicism, ecology, future,
catastrophes, Bible.

Постановка проблеми. Апокаліптичні настрої в суспільстві,

очікування кінця світу корелюють з періодами сильних соціальних
трансформацій – і можна сказати, що самі ці настрої є реакцією розуму на
занадто швидкі зміни, що не піддаються осмисленню в рамках старих
систем. Людина опанувала науку і техніку, і зміни, що вноситься нею,
виявляються настільки фундаментальними, що світ перестає укладатися в
звичні схеми.
Апокаліптична проблематика була актуальною протягом всього
розвитку християнської культури. Весь шлях людської цивілізації
забарвлений очікуванням історії.
Як відомо, апокаліптикою називається жанр давньоєврейської і
середньовічної літератури. Термін «апокаліпсис» походить з Новозавітньої
книги «Об’явлення Іоанна Богослова». Апокаліптичний жанр можна
визначити як одкровення про таємниці світобудови, недоступні звичайній
людині.

_____________________________________________________________
158 ISSN 2308-5126 Тhe Journal of Humanities. 2016. № 38
Філософія _______ ____________________________________________ __
Проблема інтерпретації «Об’явлення Іоанна Богослова» була
актуальною впродовж всієї християнської історії. Адже в залежності від
того, як тлумачити і розуміти пророчі образи книги залежить і сприйняття
християнським світом описаних подій. «Об’явлення Іоанна Богослова»
(Апокаліпсис) - одна з найвідоміших і при цьому найбільш таємничих книг
у світовій літературі. Перед очима читачів Апокаліпсису постає
калейдоскоп численних небесних видінь, розгортаються масштабні
картини битви сил добра і зла, останніх подій світової історії. Присутність
химерних образів і символів створює додаткову складність для тлумачення
Апокаліпсису.
При всій своїй складності, Апокаліпсис є органічною частиною
новозавітного канону, в ньому закладені глибокі християнські ідеї. Більш
зрозумілою може стати книга, якщо враховувати особливості жанру, в
якому написаний Апокаліпсис, специфіку його структури і композиції. У
стародавній християнської традиції до Апокаліпсису ставилися з
особливою увагою, і впродовж століть було створено безліч коментарів,
що представляють неабияку цінність. У біблійній науці Апокаліпсис
незмінно викликає інтерес. Цей накопичений в християнській традиції
досвід з тлумачення Апокаліпсису вимагає осмислення. Різноманіття
інтерпретаційних підходів, які застосовувались до книги, може бути
осмислено в світлі багатовимірності представленої в ній есхатологічної
перспективи і багатоплановості її літературної побудови.
Важливість системного тлумачення Апокаліпсису вперше відкрито
декларується контрреформаційними римо-католицькими авторами кін. XVI
- поч. XVII ст., які писали в полеміці з протестантськими тлумачами
Апокаліпсису, які відносили образи книги до тих чи інших реалій
католицького світу. Звісно, традиція тлумачення пророчих образів книги
розпочалась вже після декількох років після виникнення самого твору. Але
вже про певну традицію тлумачення Апокаліпсису можна говорити саме з
кін. XVI ст. Разом з тим докладний опис і класифікація інтерпретаційних
підходів книги «Об’явлення Іоанна Богослова» були виконані лише в XX
ст. Тому особливо актуально сьогодні окреслити католицькі вірування про
апокаліпсис, спираючись на Писання та Катехізис Католицької Церкви.
Ступінь розробленості. До недавніх пір проблема апокаліпсису не
входила в коло питань наукового дослідження. Аж до XIX століття ця
проблематика залишалася предметом християнської екзегетики або
герменевтики. Однак і в працях Отців Церкви, таких як Оріген або
Блаженний Августин, розглядалося не тільки як передвістя прийдешньої
катастрофи, але як найважливіша духовна подія в житті кожного
християнина. У працях Іоанна Златоуста з'являються спроби зіставлення
реалій сучасного автору світу і пророцтв, описуваних в священному тексті.
Особливості розуміння «Об’явлення Іоанна Богослова» в межах
християнських конфесій розглядав С. Головащенко «Біблієзнаство», А.

_______________________________________________________________________
ISSN 2308-5126 Гуманітарний вісник. 2016. № 38 159
 Philosophy

Шмеман «Вступ в богослов’я», О. Осипов «Шлях розуму в пошуках

істини».
Інтерпретацію Апокаліпсису в межах католицької конфесії
досліджували: П. Бециллі «Елементи середньовічної культури», В. Л.
Керов «Ідеї Апокаліпсису в Середні віки», Е. Гергей «Історія папства», Д.
Ролінс «Ключ Судного дня», Дж. О'Брайен «Історичний і критичний
розрахунок так званого пророцтва святого Малахії, про спадкоємність
пап».
Виклад основного матеріалу. Питання авторитету в тлумаченні
Святого Письма є важливим, тому що багато інтерпретацій «Біблійного
пророцтва», є насправді псевдобіблійними здогадками. Багато дослідників
Біблії, особливо за останні три десятиліття, брали уривки Писання та
застосували їх до поточних подій та людей, які майже не стосуються
історичного контексту чи оригінального значення текстів. Це призвело,
наприклад, до того, що як антихриста визначили Гітлера, Горбачова
Саддама Хуссейна та інших.
Багатоманіття поглядів на інтерпретацію найзагадковішої книги
Нового Завіту – «Об’явлення Іоанна Богослова» вказує на її специфічність і
складність. Інтерес до трактування апокаліптичних пророцтв з’явився ще в
стародавній християнської традиції і впродовж століть було створено
безліч коментарів. Перші тлумачення загадкових образів книги
здійснювались за двома підходами: буквальним і алегоричним. В свою
чергу, сучасна біблійна наука критично інтерпретує Апокаліпсис,
враховуючи історичний і культурний фон, в якому ця книга була написана.
Серед класичних підходів інтерпретації «Об’явлення Іоанна Богослова»
біблеїсти виділяють: претеристичний, футуристичний, ідеалістичний
(алегоричний), історичний.
Сучасний дослідник Апокаліпсису, богослов, біблеїст, доцент
кафедри Біблеїстики Православного Свято-Тихонівського гуманітарного
університету, А. С. Небольсин детально розглядає ці чотири головні
інтерпретаційні підходи до розуміння книги «Об’явлення Іоанна
Богослова»: претеристичний, футуристичний, ідеалістичний, історичний
[Небольсин, 2010: с. 58]
1. Претеристичний. Пророцтва книги «Об’явлення Іоанна
Богослова» сприймаються як такі, що вже відбулись в першому столітті
нашої ери (лат. претер означає “колись”). Тисячолітнє царство розуміється
символічно.
2. Футуристичний. Книга «Об’явлення Іоанна Богослова» -
явне передбачення майбутніх подій. Зміст розуміється буквально.
3. Ідеалістичний (алегоричний). Книга «Об’явлення Іоанна
Богослова» не має ніякого відношення до історії, але є позачасовою
алегорією про протиборство між добром і злом

_____________________________________________________________
160 ISSN 2308-5126 Тhe Journal of Humanities. 2016. № 38
Філософія _______ ____________________________________________ __
4. Історичний. Пророцтва книги Апокаліпсису знаходяться в
процесі виконання, у час між воскресінням Христа і його Другим
пришестям. В свою чергу, тисячолітнє царство розуміють буквально (воно
буде).

Різне трактування загадкових образів книги «Об’явлення Іоанна

Богослова» часто призводить до суперечливого сприйняття книги в цілому.
Наприклад, знак звіра (Об. 13: 16-18) вбачається у штрих-кодах, кредитних
картках, комп’ютерних мікросхемах та лазерних променях. Більшість
католиків, негативно відносяться до подібних суперечливих інтерпретацій.
Католицька церква наголошує на тому, що важливо вивчати все Писання,
включаючи складні книги, такі як книга Даниїл та «Об'явлення Іоанна
Богослова», тому що Бог дав ці книги Церкві з метою системного
вивчення Біблії. І лише скрупульозне вивчення текстів Біблії може дати
уявлення про майбутні події.
Інтерес до загадкового пророцтва в Апокаліпсису зростає щодня.
Католицька Церква теж має вчення про кінець світу. Війни та стихійні
лиха, голод та екологічна криза трактуються як ознаки наближення до
апокаліпсису.
Для католиків терміни «кінцевий час» та «останні дні» відносяться
як до завершення історії в якийсь майбутній момент, а також - до останніх
двох тисяч років.
Жан Даніелоу, французький кардинал, римсько-католицький
теолог, в своєму дослідженні Ісуса Христа та історії «Володар історії»
писав про те, як перше і друге Пришестя Господа тісно пов'язані.
[Danielou, 1958: c. 287].
Божа робота по спасінню та суд все ще триває, стверджує Жан
Даніелоу, Суд знищить світ корупції та встановить царство святих. Це
двояке відношення до чогось досягнутого і до чогось очікуваного вказує на
поточну фазу часу, яка є епохою Церкви.
Порівнюючи переконання певних фундаменталістських груп,
зокрема, Нью-Ейдж, екстремістських культів та радикальних екологів,
вчення Католицької Церкви може виявитися цілком звичним та
традиційним. Основою цього вчення є проголошення Ісуса, яке було
зроблене під час його служіння, що він встановлює Царство Боже (Мт.
12:28; Лк. 8, 1-10). Це вічне царство здійснене через його смерть,
воскресіння і сходження на небо.
В Догматичній Конституції ІІ Ватиканського Собору щодо Церкви
Lumen Gentium, подаються наступні міркування: «Церква - тобто Царство
Христове - вже присутнє в таємниці, помітно зростає завдяки Божій силі у
світі…Усі люди покликані до цього союзу з Христом, який є світлом світу,
від якого ми йдемо, через кого живемо і на кого спрямоване все наше
життя».

_______________________________________________________________________
ISSN 2308-5126 Гуманітарний вісник. 2016. № 38 161
 Philosophy

Католицька Церква погоджується, що обов'язково настане «кінець

часу» і що історія теж завершиться одного дня. Кожна людина зіткнеться з
кінцем свого часу на землі [Catechism, 1995: c. 1007].
В контексті нашого дослідження варто зазначити, що Католицька
Церква керується Догматами про Друге пришестя і вічне царство та
Очікування воскресіння мертвих і життя майбутнього віку.
Католицьке вчення наголошує, що Церква тісно пов'язана з
Царством Божим. Царство ще не завершене, але розпочалося з Втілення і
воно буде повністю здійснено наприкінці часу: «Царство Небесне було
відкрито на землі Христом». Це Царство сяяло перед людьми в слові, у
творах і в присутності Христа. Церква є насінням і початком цього царства.
Його ключі довірені Петру» [Catechism, 1995: c. 567]. У своїй повноті
Царство - це не земне царювання, а остаточне торжество Христа над силою
гріха та сатани, що завершиться вічністю, проведеною у спілкуванні з
Триєдиним Богом: "Царство прийшло в особі Христа і зростає в серцях до
повного його есхатологічного прояву » [Catechism, 1995: c. 865].
Інтерпретації книги «Об'явленні Іоанна Богослова», безперечно, є
одними з найбільш гарячих дискусійних аспектів Біблії. Католицька церква
офіційно не тлумачила важких уривків у «Об'явленні Іоанна Богослова».
Але католицькі дослідники коментували їх та обговорювали різні
тлумачення.8
Католицька церква допускає широкий спектр інтерпретаційних
можливостей, включаючи форми футуризму, претеризму, історизму та
ідеалізму. Наприклад, книга «Об'явлення Іоанна Богослова» описує
конфлікт добра і зла, який переживають окремі християни чи Церква
(ідеалізм), і робить пророчі висловлювання про події, які відбудуться в
майбутньому (футуризм), а також посилається на події, які вже відбулись,
або в часи ранньої Церкви, або в більш пізній період історії Церкви
(претеризм та історизм) [Біблія, 2004: с. 1380]. Католицьке вчення
ґрунтується на тому, що Писання, натхнене Богом, часто має різні, але
доповнюючі, значення.
З ранніх часів Церква, спираючись на приклади Христа і апостолів
(тобто Лк. 24: 25-27; 1 Кор. 10: 1-4), розуміла, що Писання має різні
почуття, буквальний і духовний сенс. Як пояснює Катехізис, духовний
сенс завжди корениться в прямому сенсі: «Буквальний сенс - це значення,
яке передається словами Святого Письма і відкрите за допомогою екзегези,
дотримуючись правил звукового тлумачення» [Catechism, 1995: c. 114].
Перше пришестя Христа встановило Царство Боже на землі, і
християни тепер живуть у тому Царстві – тобто в Церкві, – яке все ще
зростає силою Святого Духа у всьому світі. Під час повернення Христа, він
у славі повністю відкриє та проявить Царство Боже.
Католики вірять у Пришестя Христа. Щотижня на мессі католики
разом промовляють, сповіщаючи про Символ віри, що Ісус Христос «знову

_____________________________________________________________
162 ISSN 2308-5126 Тhe Journal of Humanities. 2016. № 38
Філософія _______ ____________________________________________ __
прийде в славі, щоб судити живих і мертвих». Церква стверджує разом із
святим Павлом, що в цей «останній день» «Сам Господь зійде з небес, з
призивом архангела та звуком сурми Божої. І мертві в Христі воскреснуть
першими» (1 Сол. 4:16).
Це не символічна мова, а реальна віра у тілесне повернення
воскреслого Спасителя. «Дивлячись на воскреслого Христа», – писав
Кардинал Джозеф Ратцінгер (Папа Бенедикт XVI) у «Есхатологія: Смерть і
вічне життя», «християнство знало, що найзначніше пришестя вже
відбулося. Він більше не проголошував чисту теологію надії, живучи від
простого очікування майбутнього, але вказував на «тепер», в якому
обіцянка вже стала теперішньою. Для католиків ця присутність найбільш
повно переживається в Євхаристії есхатологічному таїнстві». Крім того,
Кардинал Джозеф Ратцінгер розглядає концепцію чистилища, неба та
пекла [Ratzinger, 1988: c.206].
Католицька Церква переконана, що одержимі релігійній групи, які
намагаються встановити дату кінця світу призводять лише до збентеження,
розгубленості і навіть до фатального відчаю.
Встановлення дати – це не варіант для послідовників Христа, але
варто пам’ятати, що повернення Христа «буде неминучим» (Об. 22:20). Це
есхатологічне пришестя може бути здійснене в будь-який момент.
Католицька Церква переконана, що перед другим пришестям
Христа Церква повинна пройти остаточне випробування, яке похитне віру
багатьох віруючих. Цей час випробування буде ознаменовуватися
релігійним обманом, відступництвом від істинної Віри та піднесенням
антихриста. Цей час випробування наприкінці історії виявить повноту
антихриста. Історія засвідчила багато міркувань щодо антихриста,
включаючи писання отців Церкви про його передумови та методи
знищення. Коли історія наближається до появи Сатани та його
послідовників – як демонічних, так і людських – намагатиметься знищити
якомога більше душ, розв’язавши диявольське знищення та спричинивши
широке відступництво. Католики переконані, що дух антихриста вже є у
світі, як і дві тисячі років тому.
Католики не мають фаталістичного або відчайдушного погляду на
майбутнє. Як зазначив Папа Бенедикт XVI в «Енцикліці про надію»,
«навіть коли ми повністю усвідомлюємо, що Небеса набагато
перевищують те, що ми можемо заслужити, завжди буде правдою, що наша
поведінка не байдужа перед Богом і тому не байдужа до розгортання
історії. Ми можемо відкрити себе світу і дозволити Богу увійти: ми
можемо відкрити себе істині, любові, тому, що це добре».
Божий суд – це акт любові, акт трансцендентної та об'єктивної
справедливості, що спонукає людину до навернення та святості. Судження
є невід'ємною частиною кінця, бо на остаточному суді все буде виглядати
таким, яким воно є насправді, позбавленим таємниці та неясності. Коли Бог
повністю відкриє себе людині наприкінці часу, серце кожної людини буде

_______________________________________________________________________
ISSN 2308-5126 Гуманітарний вісник. 2016. № 38 163
 Philosophy

повністю оголене до нього. «Люди і речі з'являться у своєму справжньому

світлі, якими вони є, і кожен обман зникне», пише монсеньор Романо
Гуардіні у «Вічному житті», «Внутрішня і найпотаємніша природа, і добра,
і зла, з'являться наочно. Кожна істота досягне того, що є правдою».
Остаточне рішення стосується не помсти, а святості та правди, бо
вони лежать в основі стосунків кожного з Праведниками. Це призведе до
завершення спокутувальної, рятувальної роботи Бога. Католицьке вчення
підкреслює індивідуальну есхатологію – тобто пекло, чистилище і небо -
тому що ми володіємо вільною волею і підзвітні за свої дії та вибір. Ісус є
Спасителем і Суддею.
Коли Ісус заявив «про той день і годину ніхто не знає, навіть ангели
небесні, він не хотів, щоб його учні переставали очікувати його
повернення. Він також зауважив: «Тому будьте напоготові, бо не знаєте, в
який день прийде ваш Господь» (Мт. 24, 42). Очікування та готовність не
повинні перетворюватися на відчай, страх чи помилкові спроби
встановлення дати. Так, обчислення точного дня кінця світу може здатися
набагато більш емоційно стимулюючим, ніж зростання в благодаті та
святості..
«Вчення про Друге пришестя зазнало невдачі, наскільки ми
стурбовані», – пише С. Льюїс у «Останній вечір світу та інші нариси».
Кінець може наступити в будь-який момент. Це життя закінчиться так чи
інакше, після якого слід судити і відкривати, ким ми стали і ким насправді
є.
Для всіх, хто сьогодні живий, «час близький» (Об. 1: 3; 22:10).
Багато хто зневажує, навіть насміхається, з одержимості 2012 року.
Не можна заперечувати популярність явища 2012 року, яке надихнуло
близько двохсот книг, фільмів та незліченну кількість статей в інтернет
мережі.
Захоплення фільмами та телевізійними шоу з апокаліптичною
тематикою вже давно є частиною поп-культури. Але серйозний інтерес до
21 грудня 2012 року вказує на постійний і зростаючий вплив
апокаліптичних сценаріїв, заснованих на концепціях та віруваннях New
Age. Даніель Войцек відзначив цю тенденцію кілька років тому у своєму
дослідженні «Кінець світу, як ми його знаємо: віра, фаталізм та
апокаліпсис в Америці» .
У цих та інших апокаліптичних сценаріях Нового часу, як
вважається, людство перебуває на межі еволюційного стрибка та
духовного прориву - якщо лише люди звільняться від старих систем
вірування, традиційних релігій та західних способів осмислення
реальності. Ці переконання, по суті, носять неогностичний характер,
витікаючи з відмови від матеріального царства та обіцянки просвітництва
чи піднятої свідомості, для тих небагатьох, хто в змозі знайти і присвоїти
ключі до самовизначення, езотеричної мудрості.

_____________________________________________________________
164 ISSN 2308-5126 Тhe Journal of Humanities. 2016. № 38
Філософія _______ ____________________________________________ __
В останні десятиліття ці течії дедалі більше переплітаються з
прогнозами насильницьких потрясінь та глобальних катастроф. Вони часто
включають стихійні лиха, починаючи від землетрусів, глобального
потепління до перенаселення. Багато груп містять уявлення про НЛО та
прибульців; інші звертаються до окультного та паранормального. Як і
фундаменталістичні християнські групи, натхненні своєрідними
інтерпретаціями книги «Об'явлення Іоанна Богослова», прихильники
Нового часу зазвичай вважають себе агентами істини [Olson, 2001: c. 47].
Усі таїнства мають есхатологічний характер і мету, тобто вони
орієнтовані на наше вічне спілкування з Богом. Особливо це стосується
Євхаристії, оскільки це «передчуття небесної слави». Це справжнє тіло і
кров Воскреслого Господа, який перетворює людство за найсвятішим
таїнством, готуючи людину до благодатного життя та Шлюбної вечері
Агнця (Об. 19: 7-9).
Втручання людини в усі сфери призводить до загроз, а інколи і
цілих катастроф. Одним із таких прикладів стала для України подія,
пов’язана з людським недбальством по відношенню до себе, своїх ближніх
та своєї землі – Чорнобильська катастрофа. Людство настільки захопилося
розробками та випробовуваннями нових технологій, що забуло про безпеку
власного життя та чистоту природи. Якість життєвого середовища в
Україні після Чорнобильської катастрофи різко погіршилася, збільшилася
захворюваність населення.
Українська Греко-Католицька Церква, будучи в лоні Вселенської
Церкви, покликана вирішувати проблеми, які виникають унаслідок
втручання людини.
У «Моральній катехизі. Життя у Христi», яка була упорядкована
отцем Святославом Шевчуком, нині – патріархом Української Греко-
Католицької Церкви, подається визначення християнських цінностей та
екологічного гріха. Цей гріх «є надзвичайно важким, оскільки йдеться про
злочин проти життя особи, сучасної земної цивілізації та життя майбутніх
поколінь» [Шевчук, 2004: c. 367]. Кожен вчинок, що порушує Божі
Заповіді, має наслідки для цілого суспільства.
Блаженніший Любомир Гузар наголошував: «За цю гріховність вже
сьогодні платимо велику ціну, і ще невідомо, які лиха завтра спіткають
людський рід» [Блаженніший Любомир, 2010: с. 12].
Сьогодні людство стало жертвою особистої безвідповідальної
діяльності: дихає забрудненим повітрям, п’є забруднену воду, споживає
штучно виготовлені продукти харчування, які призводять до різноманітних
захворювань.
Католицька Церква розглядає природу як вияв любові Бога до
людей і як дароване людям «середовище для життя». Кожна людина у
своїй оселі не допускає розрухи й недбальства, а отже Земля як спільний
дім для усіх людей потребує їх опіки.

_______________________________________________________________________
ISSN 2308-5126 Гуманітарний вісник. 2016. № 38 165
 Philosophy

Велику увагу Католицька Церква приділяє питанням війни та миру.

Війни та стихійні лиха, голод та екологічна криза трактуються як ознаки
наближення до апокаліпсису.
Таким чином, серед головних загроз сучасності Католицька Церква
виділяє екологічну сферу. Недбале відношення до природи може призвести
до неминучої катастрофи.
Висновки. У ході нашого дослідження, у відповідності з
поставленими метою і завданнями, ми прийшли до наступних висновків:
Книга «Об’явлення Іоанна Богослова» містить глибокі християнські
ідеї, тому проблема інтерпретації її загадкових сюжетів була актуальною
протягом всієї християнської історії. Для правильного розуміння змісту
Апокаліпсису, варто враховувати особливості її жанру, специфіку
структурної побудови книги, використання мовних засобів, дату написання
і авторство. Всі ці питання є досить проблемними, але їх дослідження є
важливим.
Окреслено католицьке вірування про «останні дні», спираючись на
Писання та Катехізис Католицької Церкви. Проаналізовано апокаліптичну
літературу Римо-католицької церкви та Української греко-католицької
церкви. Відповідно до цього, католицьке вчення передбачає: Друге
пришестя, час випробування, які Церква повинна пережити, появу
Антихриста, остаточний суд усіх людей і виконання Царства Божого.
ЛІТЕРАТУРА
Біблія, 2004 – Біблія: книги Священного писання Старого та нового Завіту. К. : Видання
Київської Патріархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, 2004. 1407 с.
Блаженніший Любомир, 2010 - Звернення Блаженнішого Любомира, верховного
Архиєпископа Києво-Галицького, до вірних УГКЦ та людей доброї волі з нагоди дня Бога-
Творця // Християнин і світ. 2010. №2 (3). 40 с.
Небольсин, 2010 – Небольсин А. С. Методы интерпретации, эсхатология и структура
Откровения Иоанна Богослова. // Вестник ПСТГУ I: Богословие. Философия 2010. Выпуск 3 (31)
2010. С. 55-74.
Шевчук, 2004 – Життя у Христі: Моральна катехиза. Упорядник о. д-р Святослав
Шевчук. Львів: Видавництво Українського Католицького Університету, 2004. 180 с.
Danielou, 1958 – Danielou J. The Lord of History: Reflections on the Inner Meaning of
History / Jean Danielou. London, 1958. 375 с. (Longmans).
Catechism, 1995 – Catechism Of The Catholic Church, 1995.
Olson, 2001 – Olson. C. E. Are We Living in the Last Days? / Carl Olson. 46 с. (The Catholic
Faith).
Ratzinger, 1988 – Ratzinger J. Eschatology: Death and Eternal Life / Joseph Cardinal
Ratzinger., 1998. 307 с. (Catholic University of Amer Press).
REFERENCES
Bibliia, 2004 – Bibliia: knyhy Sviashchennoho pysannia Staroho ta novoho Zavitu. K. :
Vydannia Kyivskoi Patriarkhii Ukrainskoi Pravoslavnoi Tserkvy Kyivskoho Patriarkhatu, 2004. 1407 s.
Blazhennishyi Liubomyr, 2010 – Zvernennia Blazhennishoho Liubomyra, verkhovnoho
Arkhyiepyskopa Kyievo-Halytskoho, do virnykh UHKTs ta liudei dobroi voli z nahody dnia Boha-
Tvortsia // Khrystyianyn i svit. 2010. №2 (3). 40 s.
Nebolsin, 2010 – Nebolsin A. S. Metody interpretacii, eshatologiya i struktura Otkroveniya
Ioanna Bogoslova. // Vestnik PSTGU I: Bogoslovie. Filosofiya 2010. Vypusk 3 (31) 2010. S. 55-74.
Shevchuk, 2004 – Zhyttia u Khrysti: Moralna katekhyza. Uporiadnyk o. d-r Sviatoslav
Shevchuk. Lviv: Vydavnytstvo Ukrainskoho Katolytskoho Universytetu, 2004. 180 s.

_____________________________________________________________
166 ISSN 2308-5126 Тhe Journal of Humanities. 2016. № 38