Київська Русь 

та ранньомодерна
доба
Філософська думка
Підготував
Студент ІІІ курсу, группи 6.0337
Остапенко В.В. 1
Київська Русь

2
 Міфологічні уявлення давніх українців

• Існує єдиний, природний космос, що протиставляється як світ порядку —

хаосу, світові безпорядку;
• Виокремлення «світу», «верху», «праворучі», «сходу», що протистоять
символам «темряви», «низу», «лівостороннього», «заходу»;
• Космос утворений з чотирьох первісних «стихій»: вітер, вода, вогонь і земля;
• Ототожнення людського і природного Космосу;
• Відсутність чіткої антитези — «дух — тіло»;
• Людина має декілька душ: «розумну», «чуттєву», «вегетативну» та інші після
смерті;
• Завдяки силі, властивій людині, вона здатна переносити свою сутність на
предмети, яких вона торкається (навіть поглядом чи тільки думкою);
• Акт творіння є актом впорядкування, під час якого людині відводилась роль
активного співучасника світових подій.
3
Християнство та Київська Русь
Завдяки християнству Київська Русь одержує можливість
прилучитися до досягнень світової культури.

Твори візантійської, болгарської, чеської, сирійської та

грузинської літератури засвоювались у процесі становлення й
розвитку філософської думки Київської Русі.

Але роль християнства не обмежується функцією

простого ретранслятора на вітчизняний ґрунт здобутків
світової культури.

Християнство є релігією Писання з властивим

йому шанобливим ставленням до Слова, що передавалося у
культуру Київської Русі, яка поступово набувала «книжного» 4
характеру.
 Традиційно-духовне мислення України

• Несхильний до абстрактного, відірваного від життя

філософського теоретизування;
• Вирізняється не об'єктом, а суб'єктом пізнання;
• Філософія це пізнання сутнього та його природи, «речей
божиїх та людських», це любов до мудрості(тобто Бога),
роздуми про смерть, це мистецтво мистецтв та наука наук,
уподібнення богові, вона навчає людину «як своїми ділами»
наблизитись до Бога.
• Філософ мислить себе як факт всередині буття. До
філософських висновків він приходить через пошук
особистого сенсу життя;

5
 Культ слова та гносеологічні питання

«Книжність» осмислюється як одна з найвищих чеснот

людини, як запорука мудрості.

Слову відводиться роль відшукати ту опосередковуючу

сутність, що забезпечувала б комунікацію між Божественим і
земним, Божественим і людським.

Пошук істини — у витлумаченні тексту з тим, щоб пробитись

крізь товщу таємниць, загадок, символів до прихованого за
ними істинного смислу.

6
 Значення серця та мовчання

Серце — орган віри.

Завдяки серцю стає можливим залучення людини до Божої істини.

Йому відводиться роль ланки, що зводить воєдино розум, чуття й волю людини.

Мовчання мислиться як засіб відтінити

глибинну, принципово «непроголошену» сутність буття, сокровенну в слові.

Культ мовчання у києво-руській культурі не протиставляється притаманній їй глибокій

пошані до слова, він органічно поєднується із підкресленим логоцентризмом
давньоруської думки.

7
 Проблематики Київської думки

• Опозиція духу і тіла;

• Поєднання індивідуально-особистісного і
колективного, «соборного» начал;
• Поняття «честі» і «слави» як найвищі
ціннісні характеристики людини;
• Розробка образу святого;
• Історіософська проблематика. 8
Ранньомодерна доба

9
 Виклики Нової доби

Кінець XV — початок XVI ст. позначає межу, що знаменує початок

нової доби в історії філософії України:

• Тип візантійсько-слав'янської християнської філософії вичерпав

себе.

• У соціальному плані ситуація визначалась остаточною втратою

решток державності Київської Русі та самоуправління. Включення
України до складу Польського королівства зумовило істотні зміни в
організації соціально-господарського життя.

• Український народ змушений вести тяжку боротьбу за політичне

самовизначення й власне існування. 10
 «Ренесанс» та українська філософія

У класичній формі філософія Ренесансу сформувалась в Італії на основі

ідеології гуманізму. Певний ґрунт для сприйняття ідей гуманізму в українській
філософській думці було закладено здійснення синтезу аристотелізму і
платонізму:
• твори Псевдо-Діонісія Ареопагіта;
• переклади гуртки київських книжників книги науково-енциклопедичного
характеру «Арістотелеві врата, або Тайная Тайних», логічних трактатів книг
з астрономії: «Шестокрил», «Космографія», астрології («Лунники» та ін.);
• переклад викладових знань з логіки, наприклад, «Логіка Авіасафа», або
«Київська логіка»;
• Також переклади книг з медицини, математики й астрономії. 11
 Гуманістична культура України

Фундаторами гуманістичної культури вважаються:

• Юрій Котермак-Дрогобич (близько 1450 — 1494 pp.);
• Павло Русин із Кросна (рік народження невідомий — помер 1517 p.);
• Лукаш з Нового Міста (помер близько 1542 p.);
• Станіслав Оріховський Роксолан (1513 —-1566 pp.);
• Туробінський-Рутенець Іван (1511 — 1575 pp.);
• Григорій Чуй Русин (бл. 1523 — 1573 pp.);
• Тичинський-Рутенець Юрій.
Ними здійснено певний внесок до підвалин величної будови польського і
західноєвропейського гуманізму доби Відродження.
12
 Основні ідеї українських гуманістів

• Ствердження гідності особи, її свободи, ідеалів соціальної справедливості;

• Історія для них — це людська драма у дії;
• «Розум повинен дружити з силою, оскільки від природи кожна з цих гідностей
відчуває потребу в іншому, вони навіть ходять і живуть разом. Бо сила без розуму сама
по собі хиріє, і розум, пануючи над речами, не буває міцним без сили»;
• Справжня мудрість і правдива наука щільно пов'язані з освітою та вихованням;
• Ідеї теорії «природного права» та «суспільної угоди». Принцип спільного блага,
патріотизму. Безумовне право на власність, свобода совісті, слова, право жити
відповідно до вказівок власного розуму;
• Ідеальний монарх, за Оріховським, є «філософ на троні», що вирізняється своєю
мудрістю, справедливістю, мужністю та милосердям.

13
 Початок доби «Реформації»

Реформація була рухом народних мас, віками вихованих

на образах і поняттях Біблії, і це зумовило реалізацію
потягу до секуляризації через релігійні форми.

Ідеологи реформації прагнуть підносити людину з землі

до неба.

Ренесансний гуманізм та реформаційна ідеологія

розвиваються на українському грунті у складному
синтезі та взаемопереплетенні.
14
 Віросповідні конфлікти в Україні

Різке загострення у XVI ст. віросповідних конфліктів в Україні, пов'язаних зі спробами

покатоличити українське населення, що входить до складу Речі Посполитої, надає релігійній
проблематиці особливої актуальності.

Процес знаходження відповідей відбувався у двох напрямках:

1. Систематизація і перегляд власного розуміння релігійних питань з погляду історії східної

церкви і українського народу, а також оновлення православного релігійного вчення через
засвоєння на вітчизняному грунті деяких вихідних положень учень представників західної
реформації;
2. Обстоювання ідеї максимальної замкнутості української культури, акцентування уваги на
протиставленні візантійсько-києво-руської культури та західноєвропейської, бачення буття
людини, як таке, що здійснюється через самозаглиблення, споглядання, аскетизм і
самовдосконалення. 15
 Діяльність Острозького центру

У діяльності Острозького культурно-освітнього осередку

вирізняються три головні етапи:
1. Припадає на час підготовки до Брестської унії (1596 p.).
Створюється велика полемічна література;
2. Припадає на початок XVII ст. Відрізняється книжково-
науковою діяльністю, спрямованою на поширення
комплексу ідей, сформульованих у попередній період;
3. Припадає на друге десятиліття XVII ст. Засвідчує
поступовий спад діяльності, що привело до припинення
існування Острозького центру 1636 р.
16
 Філософія Івана Вишенського

• Підґрунтям поглядів Вишенського на проблеми пізнання, моралі, права,

мови, освіти стала загально-філософська концепція співвідношення Бога,
світу і людини.
• Сенс людського життя він полягав у набутті людиною найвищого рівня
внутрішньої духовності.
• Наявність у творах ідеї спасіння особистою вірою, нищівної критика
світської і церковної феодальної верхівки, прихильництво плекання
старослов’янської мови як мови православної релігії, що найбільш
адекватно виражає суть здобутих через "внутрішній" духовний розум
божественних істин, як книжної мови предків;
• Шлях до істини є шлях боротьби, яку людина найчастіше веде з мінливим,
примарним знанням.
17
Дякую за увагу!

18