Контрольні питання Софія

20. Онтологія – це філософське вчення про особливості буття та розвитку

природних об’єктів.
Так, це твердження є правильним і це можна підтвердити кількома
аргументами. Онтологія, як важливий напрямок філософського дослідження,
вивчає особливості буття та розвитку природних об'єктів. Цей філософський
напрямок вирізняється своєю спрямованістю на вивчення питань існування,
структури реальності та взаємозв'язків між об'єктами. У цьому есе ми
розглянемо основні аспекти онтології та її вплив на розуміння світу.
Онтологія визначається своєрідним набором понять, які розкривають
сутність її філософських досліджень. Першочергово, це поняття "буття" –
основи існування об'єктів та явищ. Онтологія прагне розібратися у тому, що
робить об'єкти реальними та як вони взаємодіють. Другим важливим поняттям
є "існування", яке вивчає, як об'єкти існують у світі. Основою онтології є
прагнення розібратися у структурі та природі реальності. Цей підхід ставить
питання про те, що робить об'єкти реальними, як вони існують, і як вони
взаємодіють Цей напрям розглядає питання про те, чи існує реальність
незалежно від сприйняття суб'єкта. Онтологія включає в себе розгляд різних
категорій, які визначають структуру буття. Одна з ключових категорій – це
об'єкти. Як різноманітні об'єкти взаємодіють та існують у просторі і часі, є
центральним питанням онтології. Онтологія прагне розібратися, як об'єкти
взаємодіють та відображають один одного, а також які властивості роблять
кожен об'єкт унікальним.
Онтологія, як філософський напрямок, збагачує наше розуміння світу,
дозволяючи розкрити основні аспекти буття та розвитку. Її вплив не
обмежується лише академічними дебатами, а виявляється в різноманітних
аспектах нашого повсякденного життя та наукових досліджень. Онтологія
продовжує залишати важливим інструментом для вивчення сутності світу, в
якому ми існуємо.
59. Г.Сковороду називають українським Сократом" тому, що у його
філософії відобразилися особливості світосприйняття українського народу.
Так, це правда.
Філософія Г. С. Сковороди ілюструє існування української духовної
філософії, яка є динамічною і може розвивати та постійно вдосконалювати
систему оригінальних ідей, ідеалів, вірувань, надій, любові, честі, совісті,
гідності та порядності.
Середній вік життя Григорій Сковорода провів у поневіряннях. Кілька
років блукав Австрією, Угорщиною, Польщею, Німеччиною, Італією. І на схилі
років він невимушено вставлятиме в мову та писання свої не лише латинські та
давньогрецькі слова, а й приклади лексики польської, німецької, угорської.
Повернувшись додому, Сковорода кидається між академією у Києві,
колегіумом у Харкові та садибами освічених і не дуже поміщиків, які захотіли,
щоб зачісував виховання їхніх юнаків та парубків шановна людина, яка мала
свою систему поглядів на світ, релігію, людей. Він вважає, що основна
здатність людини міркувати і мислити. Саме розум може дати вищі обов’язкові
знання, однак ці знання не можуть бути отримані в готовому вигляді. Щоб його
отримати, треба докласти чимало зусиль. Напротивагу цьому Сократ вважає,
що коли людина знає, що добре, а що погано, вона ніколи не зробить поганих
речей. Моральне зло походить від незнання. Тому знання є джерелом
морального прогресу. Тільки тоді, коли істина буде знайдена на основі чесного
та незалежного діалогу, мислителі можуть дати чітке й загальне визначення
моральних, правових чи політичних категорій. Наступна відмінність полягає у
соціалізації двох філософів та громадянській позиції. Сковорода можна сказати
був патріотом і любив свій народ. Він мав на меті передати йому свої знання та
розум. Сократ ж був прихильником рабовласницького ладу і зовсім не захищав
інтереси свого народу. Сковорода жив у XVIII столітті в Україні під час
польсько-російських конфліктів, що відобразилося у його творах та поглядах.
Він часто висловлював патріотизм у відношенні до української культури та
мови.Сократ жив у Афінах V століття до н.е., де поняття державності було
інше, і його погляди зосереджувалися на питаннях справедливості та етики в
індивідуальному та суспільному житті.
Як Сократ, так і Сковорода вважали прагнення до істини та пізнання
залишалося основою мудрості. Обидва вони прагнули розкрити глибини
людської душі та виявити сутність справжньої мудрості.
 145. Аналітична філософія вважала своїм найпершим завдання:
А) проведення аналізу вихідних понять певної теорії з метою звести їх до
атомарних суджень;
Б) аналіз мови та термінології науки;
В) здійснення процедури верифікації;
Г) виявлення архетипів колективного несвідомого.

Аналітична філософія, яка виникла у ХХ столітті як реакція на неясність

та метафізичні спекуляції, визначилася своїм найпершим завданням аналіз мови
та термінології науки. Цей підхід виник не лише як філософська дисципліна,
але й як метод дослідження, спрямований на вирішення проблем уточнення
концепцій та формулювання точних визначень. У цьому есе буде розглянуто, як
аналітична філософія взялася за аналіз мови та термінології науки, і як це
вплинуло на розвиток філософського методу.
Однією з основних особливостей аналітичної філософії є акцент на
ретельному аналізі мови як засобу вираження філософських ідей. Філософи,
такі як Людвіг Вітгенштейн та Бертран Рассел, вважали, що багато
філософських проблем виникають через непорозуміння або неоднозначне
вживання мови. Вітгенштейн в своєму творі "Філософські дослідження"
аргументував, що багато філософських труднощів виникають через неясності у
вживанні термінів та неправильні відомості про мовні правила. Він
використовував поняття "гри мови", щоб показати, як різні контексти можуть
призводити до різних значень термінів, і визнавав важливість уточнення та
узгодження мовних правил для розв'язання філософських питань. Бертран
Рассел, використовуючи логічний аналіз, намагався докладно визначити
терміни та ствердження. Він вважав, що багато філософських сперечань
виникають через неоднозначне вживання слів. Рассел пропонував
використовувати логіку для створення точних та чітких визначень, а також
виокремлював проблеми некоректного вживання мови в своїх трудах, зокрема у
"Логіці та знанні".
Аналітична філософія визначила аналіз мови та термінології науки як
своє перше завдання. Цей підхід сприяв уточненню та чіткості у вираженні
філософських концепцій, роблячи їх більш доступними для обговорення та
розвитку. Аналітична філософія, таким чином, сприяла створенню мовного
інструментарію, що дозволяє більш ефективно розглядати та розв'язувати
проблеми філософії.

164. Проблема буття у некласичні філософії передбачає його тлумачення в

якості:
А) найпершого вияву чистої свідомості;
Б) найпершої та необхідної умови відношення мислення до будь-чого;
В) емінетної причини;
Г) єдності еманації та еволюції;
Д) тривалості.

Проблема буття у некласичній філософії може тлумачитися як найперша

та необхідна умова відношення мислення до будь-чого в рамках різних
філософських підходів. Таке розуміння виокремлює проблему буття як
фундаментальну основу для будь-якого акту мислення чи рефлексії.
У некласичній філософії може визнаватися первинність буття як основи,
яка передує та умовлює будь-які форми мислення. Такий підхід підкреслює, що
перед тим, як ми можемо подумати чи розмірковувати, щось повинно існувати
або мати буття. Також Проблема буття розглядається як умова можливості
будь-якого мислення, концептуалізації чи існування ідей. Визнання існування
або буття є передумовою для подальшого розгляду будь-яких філософських
питань та концепцій. У некласичній філософії може висвітлюватися важливість
відношення мислення до буття в контексті суб'єкта. Це може включати розгляд
сутності особистості та її взаємодії з навколишнім світом.
Такий підхід підсилює ідею, що проблема буття становить основу для
будь-якого дослідження та рефлексії, визначаючи передумови для всіх форм
мислення та філософського аналізу. Це визначення робить проблему буття
ключовою у некласичній філософії та викликає обговорення про корінь та
умови можливості самого мислення.
Список використаних джерел
1. Онтологія як метод наукового реалізму в економічних дослідженнях
[Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу:
https://core.ac.uk/download/pdf/197224747.pdf
2. Сковорода Г. Повне зібрання творів в двох томах. – К.: Наукова думка,
1973. – Т. 2. – 574с.
3. Поняття самопізнання у Сковороди і Сократа: компаративне
дослідження [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу:
https://ekmair.ukma.edu.ua/items/b12895ff-26b4-49d8-867e-0c6c3fd12f58
4. Філософія науки: від нового часу до сьогодення [Електронний ресурс]
– Режим доступу до ресурсу:
http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?
C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWN
LOAD=1&Image_file_name=PDF/znpgvzdia_2012_49_17.pdf