Основні поняття про шрифти у середовищі Windows.

При збереженні текстової інформації на комп’ютері у внутрішньому

відображенні кожному символу тексту відповідає одно- або двобайтовий
двійковий код. При виводі інформації на пристрої виводу операційна система
ОС Windows кожному коду символа ставить у відповідність його графічний
образ. Інформація про відповідність кодів графічним образам та самі графічні
образи символів безпосередньо зберігаються у спеціальних файлах, що
називаються шрифтами (Fonts). Таким чином ОС Windows обов’язково
здійснює вивід текстової інформації за допомогою шрифтів, які визначають її
візуальний вигляд на дисплеях, при виведенні на друк та визначають
кодування текстової інформації при її передачі.
Зауваження. За рахунок того, що образи символів зберігаються
безпосередньо у шрифті, у різних шрифтах одним і тим самим кодам можуть
відповідати образи різних символів. Тому, коли раптом на екрані Ви бачите
текст з неочікуваними символами, обов’язково перевірте, яким шрифтом
виведена інформація. Можливо, помилка саме в цьому.
Кожен шрифт (Font) має такі характеристики:
1 Гарнітура (Type family) — сукупність шрифтів, об’єднаних одним
художнім рішенням, що відрізняє їх від інших шрифтів. Гарнітура
відображена назвою шрифту. За способом художнього вирішення всі
шрифти можна віднести до трьох основних груп: шрифти з засічками
(serif) (антиква), що мають найрізноманітнішої форми горизонтальні
елементи закінчення основних, інколи з’єднувальних, штрихів; шрифти
без засічок (гротески або рубані) та шрифти вільного стилю —
декоративні, рукописні, рекламні тощо.
2 Начерк (Type face) — один варіант шрифту з гарнітури, що має
характерну товщину та нахил ліній в межах однієї гарнітури. Начерк
однозначно визначає вигляд шрифту.
3 Насиченість — визначається зміною товщини основних та з’єднувальних
штрихів однойменних знаків у різних начерках.
Начерк та насиченість в сукупності утворюють стиль шрифту в
межах гарнітури. Найрозповсюдженіші з них:
 нормальний (regular, normal) — основний вид гарнітури;
 курсив (italic) — букви у межах гарнітури мають похилий вигляд,
моделюючи написання від руки;
 напівжирний (bold) — букви за обрисами відповідають
нормальному, але мають потовщені лінії;
  напівжирний курсив (bold italic) — за обрисами букви
відповідають курсиву з потовщеними лініями.
4 Пропорційність — показник зміни ширини однойменних знаків у
начерках однієї гарнітури. Звичайно для точного визначення вибирають
знак М і визначають відношення його ширини і висоти. Розрізняють
гарнітури:
надвузькі (Very Condensed),
вузькі (Condensed),
нормальні (Normal),
широкі (Expanded)
надширокі (Very Expanded).
Крім звичайних існує клас моноширинних шрифтів, де ширина всіх
символів є постійною. Їхнє застосування полегшує форматування матеріалу,
але зменшує художню цінність і утруднює читання.
5 Контрастність —одна з основних ознак шрифту, що є відношенням
товщини з’єднувальних штрихів до товщини основних штрихів знаку.
6 Художні спецефекти — призначені для створення додаткових візуальних
ефектів і не завжди підтримуються всіма текстовими процесорами. До
найрозповсюдженіших належать: підкреслення символів, контурне,
рельєфне та відтінене зображення букв.
7 Комплектність — сукупність всіх, необхідних для набору тексту на одній
або декількох мовах, символів: великих і малих букв, цифр, розділових
знаків та знаків пунктуації, спецзнаків та символів.
8 Кегль (розмір) — визначає геометричні розміри букв. В основі вимірів
типографських шрифтів лежать система Дідо, що розповсюджена в
Європі і була прийнята в Радянському Союзі, і англо-американська
система, або система Піка. В обох випадках основною одиницею виміру
є типографський пункт (point), що в системі Дідо рівний 0.376 мм, а в
системі Піка — 0.353 мм. Для системи Піка справедливі такі
співвідношення:
1 пункт (point, pt) = 1/12 піки = 1/72 дюйма = 0.353 мм.
1 піка (pica, pi) = 1/6 дюйма = 4.23 мм.
1 дюйм (inch) = 25.4 мм рівно.
Кегль шрифту — це відстань у пунктах між вершиною найвищого
символу і нижньою точкою найнижчого плюс невеликі відступи згори та
знизу. Шрифт стандартної вітчизняної друкарської машинки відповідає
приблизно кеглю у 13-14 пунктів залежно від гарнітури.
9 Читабельність — визначається легкістю сприйняття тексту при
 тривалому читанні і залежить від графіки шрифту, а також від
оформлення тексту, довжини рядка та верстки видання.
10 Сфера застосування — залежно від способу застосування шрифту при
наборі розрізняють текстові, виділяючі, титульні, акцидентні
(декоративні) шрифти та шрифти для набору спеціальних знаків.
11 Спосіб внутрішнього відображення у комп’ютері. Розрізняють
масштабовані і немасштабовані шрифти. Немасштабовані шрифти
(Bitmap) зберігаються у вигляді набору крапок, з яких будується обрис
знаків. Такі шрифти мають обмежене число розмірів, позаяк на кожен
розмір необхідно створювати (і зберігати) окремий графічний образ. На
даний час використовують для відображення інформації на екрані. При
виводі інформації на друк вигляд тексту може не відповідати вигляду його
на екрані. Масштабовані (True Type) шрифти зберігаються у вигляді
опису за допомогою математичних формул. За рахунок цього вони мають
довільну кількість розмірів і виглядають завжди однаково. При виводі на
друк інформація виглядає так, як на екрані.