Тема

«Основи типографіки»
План
1. Типографіка, шрифти і шрифтові пари.
Особливості поєднання шрифтів.
2. Прийоми каліграфії та леттерингу.
3. Коротка історія дизайну і типографіки. 
4. Електронні та друковані портфоліо.
 Шрифти. Напевно одна з найбільш невід'ємних частин
графічного дизайну. Вони всюди: на вивісках, афішах, банерах,
пакуванні, буклетах, листівках, етикетки…
За допомогою шрифтів ми спілкуємося з людьми, які будуть
читати інформацію на нашому дизайні. Важливим завданням
дизайнера є правильне розміщення шрифтів на нашому
дизайн полотні.
Уміння дизайнера працювати зі шрифтами є показником його
класу і професіоналізму.
1. Типографіка, шрифти і шрифтові пари.
Особливості поєднання шрифтів
Типографіка – сукупність законів, правил і норм
оформлення тексту, заснованих на вивченні сприйняття набору
читачем.

Знання і розуміння типо-

графіки перетворюють текст в
інструмент побудови композиції,
роблять його живим, надають
характер і здатність передати ідею
не тільки за допомогою змісту, а й
графічно.
Характеристики тексту:

• Шрифт (гарнітура)
• Розмір шрифту
• Колір
• Накреслення
• Кегль
• Інтерліньяж
• Кернінг
 Гарнітура
Гарнітура – шрифт або кілька
шрифтів, що мають стилістичну
єдність накреслення; це
сімейство однотипних шрифтів.

Дві основні
категорії гарнітури Часто це поняття плутають з
поняттям «шрифт», хоча шрифт –
це певне накреслення знаків, в той
Антиква ̶ шрифт Гротеск ̶ шрифт час як гарнітура визначає загальне
із зарубками без зарубок
«сімейство» шрифтів.
Шрифти із зарубками
Шрифти без зарубок
Інші типи шрифтів

Декоративні шрифти використовують,

щоб підкреслити новизну, яскравість,
індивідуальність. Але ніколи не слід
використовувати їх як основний текст.
Вони незручні для читання, до того ж
зникає ефект. Ці шрифти
використовують у заголовках і для
виділень
Інші типи шрифтів
Рукописні шрифти (скрипти).
Рукописні шрифти (script) нагадують
ручне письмо. Традиційно до них
належать каліграфічні шрифти.
Скриптові гарнітури поділяються на:
формальні і казуальні. Офіційні часто
нагадують рукописні букви з
сімнадцятого чи вісімнадцятого століття,
і вони використовуються для елегантних
дизайнів, наприклад, на запрошеннях чи
дипломах.
Інші типи шрифтів
Формальні часто нагадують
Види рукописних рукописні букви з сімнадцятого чи
шрифтів вісімнадцятого століття, і вони
використовуються для елегантних
дизайнів, наприклад, на запрошеннях
чи дипломах.
Формальні Казуальні
Казуальні скрипти, або
неформальні скрипти, тільки більше
нагадують звичайний почерк.
Альтернативні шрифти. До цієї групи входять
шрифти, створені у влас­ному ні нащо не схожому
стилі. Це нові види шрифтових форм, створені
виробниками зовсім недавно, їх основу не
становлять інші шрифти. Ці шриф­ти застосовують
як заголовки, так і декоративні шрифти
Кегль  Кегль вимірюється в друкарських
Кегль – висота букви, що пунктах (позначається як pt).
включає в себе нижні і Наприклад, текст набраний 14
верхні виносні елементи.
кеглем, буде дорівнює 14 pt по висоті.
 Інтерліньяж
Інтерліньяж – міжрядковий
інтервал. Відстань між базовими
лініями сусідніх рядків.
Інтерліньяж має відповідати
розміру шрифту.

Відстань між рядками практично завжди має бути більше розміру шрифту. За винятком заголовків. Щоб
досягти балансу між текстом і «повітрям», зробіть міжрядкову відстань приблизно в півтора рази більше висоти
малих літер.
Або встановлюємо інтерліньяж, рівний 150% розміру шрифту. Наприклад розмір тексту 14 px, тоді
інтрерліньяж – 21 px. 14/2 = 7 + 14 = 21.

• Додатковий матеріал про те, як розраховувати інтерліньяж

• http://makepage.ru/wordpress/archives/56
Кернинг 
Основна суть кернинга
Кернинг – відстань між буквами. 
– підбір різних інтервалів
між різними парами
конкретних букв для
збільшення зручності
читання.
Яку кількість накреслень шрифтів використовувати?  
Бажано використовувати не більше 3-х накреслень.
Це можуть бути шрифти як однієї гарнітури, так і різних.
Наприклад, гарнітура Roboto містить досить велику кількість різних накреслень.
З них легко можна вибрати три. Припустимо, це будуть Light, Regular і Bold.
Для заголовків можна використовувати шрифт Bold або Light, для кнопок Bold,
для основного тексту Regular.
Таким чином, використовуючи одну гарнітуру, ми забезпечимо правильну
типографіку.
Природно, все залежить від тематики продукту: сайту, блогу, реклами тощо і ідеї,
яку заплановано закласти в дизайн. 
Якого розміру повинен бути шрифт?

Розмір тексту не повинен бути менше 12 пікселів. Наприклад,

для сайту кращий вибір – в межах 14-18 px для основного тексту.
Якщо вже ми вибрали розмір 14 px, він повинен залишатися
14 px на всіх сторінках і не скакати плюс-мінус 1 px від блоку до
блоку. Стосується це і інтерліньяжу, він всюди має бути
однаковий.
Розмір шрифтів треба вказувати цілими числами, не
використовуючи десяткових дробів, наприклад 16,25 px.
Довжина рядка

Довжина рядка не повинна перевищувати 600 px. Це оптимальний розмір для

комфортного переміщення погляду з одного рядка на інший. Якщо все-таки
необхідно розтягнути текстовий блок на 1000 px і більше по ширині, можна
спробувати розбити текст на дві або більше колонок. Інший варіант – зробити
міжрядкову відстань трохи більше звичайного, щоб візуально сильніше
відокремити рядки один від одного.
Не забувайте розділяти текст абзацами, це також допоможе зробити його легко
читаним.
Вирівнювання

Є текстові блоки, які дуже часто вирівнюються неправильно – це

вирівнювання по ширині, вирівнювання посередині і вирівнювання по
правому краю. У всіх цих випадках читати текст незручно, і візуально він
виглядає непривабливо.
Вирівнювання ЗАВЖДИ має бути по лівому краю. Навіть якщо дуже
хочеться зробити його по правому краю (просто тому що вам здається –
композиційно має бути саме так) – це неправильно.
 Винятком може бути одна або дві короткі пропозиції, які, швидше за все,
є підзаголовками для основного тексту.
Контраст

Контраст – це одне з основних засобів виразності в дизайні. Не потрібно боятися

великих форм і порожніх просторів!
Нарочито велика типографіка стає самостійним елементом, що не вимагає
додаткових графічних засобів оформлення.
Хороший приклад контрасту в кольорах, формах і розмірах всіх об'єктів.
 Стиль шрифту

Потрібно завжди думати про те, яку інформацію ви намагаєтеся

донести читачеві. Вибираючи шрифт, слід пам'ятати, що щасливі
повідомлення повинні супроводжуватися легкими, повітряними і
м'якими формами шрифтів, в той час як повідомлення якихось більш
похмурих тем краще було б супроводжувати шрифтами з більш
жорстким шрифтом.
За допомогою типографіки веб-дизайнери підкреслюють атмосферу і
стиль сторінки, а також створюють поживний ґрунт для емоційного
відгуку.
Шрифтові пари

Вміння підбирати і використовувати шрифти –

це найважливіший навик для дизайнера.
Документ може містити величезну кількість
поєднань тексту: заголовки, основний текст,
підписи, примітки та ін. І як це все правильно
поєднувати – питання.
Головне правило – це достатній контраст.
Існує 4 інструменти, якими ми можемо впливати на контраст.
1. По-перше, це шрифт. Це Антиква і Гротеск, наприклад. Тому що
між ними максимальний контраст. Антиква – це шрифт із
зарубками, Гротеск – це шрифт без зарубок.
2. Так само ми можемо використовувати накреслення як в рамках
одного шрифту, так в рамках і різних шрифтів. Наприклад, це
звичайне написання, жирне і курсив.
3. Також важливо сказати про розмір. Бажано, щоб різниця між
рядками і шрифтом була більше, ніж 1,6. 1,6 – це цифра з
пропорції золотого перетину. Використовуйте її як просто
коефіцієнт. Тобто, якщо у вас є якийсь текст, і ви хочете зробити
якийсь заголовок до нього – помножте розмір цього тексту на 1,6 і
у вас вийде розмір заголовка.
4. І, зрозуміло, колір.
 Є, в принципі, усталені пари шрифтів, які можна брати
і використовувати.
Наприклад, Baskerville і Gill Sans. Бачимо жирне
накреслення в заголовку, шрифт із зарубками, текст
написаний шрифтом Sans Serif. Також достатній контраст
– ми бачимо різницю між цими двома шрифтами.
Також Garamond і Verdana. При підборі шрифтової
пари можна скористатися такими усталеними парами,
наприклад, Garamond для заголовків, Verdana дуже
хороший шрифт для набору основного тексту – його
комфортно читати. У той же час Garamond – він досить
виразний для заголовків.
Proxima Nova і Palatino – тут навпаки, ми
використовуємо Proxima Nova заголовки – це шрифт без
зарубок. Palatino + Proxima Nova.
 Ще один приклад PT Sans і PT Serif. Це шрифти, які знаходяться в складі
однієї гарнітури, тобто, так звані шрифти однієї природи. Тобто, Sans в заголовку,
Serif в основному тексті.
У чому краса використання гарнітури в складі шрифтової пари? У тому, що
шрифти – вони схожі за своєю природою: їх робив один автор, у них одна єдина
концепція. У них є, зрозуміло, відмінності в зображенні – тут є зарубки, тут
немає, але вони дуже гармонійно один з одним поєднуються. Helvetica + Times.

Головне правило 
 Перед тим, як розпочати працювати над дизайном, підберіть шрифтову пару. 
Де брати шрифти?
• google.com/fonts/ – це каталог безкоштовних шрифтів від Google.
• typekit.com – схожий по моделі, за концепцією. Ми можемо звідти брати
шрифти і використовувати їх в web, наприклад, відразу ж.
• myfonts.com – величезна база шрифтів. Там дуже багато англійських
шрифтів, латиниці і, насправді, також є і кирилиця.
• paratype.ru – величезна кількість російських шрифтів. Вони не
найдешевші, але на сайті Paratype (у них в групі) часто бувають акції. Коли
запускається якийсь черговий новий шрифт, він продається дуже дешево.
Тому має сенс підписатися на їх групу в Facebook.
Сервіси та інструменти для пошуку і
користування шрифтами:
https://www.myfonts.com/WhatTheFont/ - знайти шрифт по картинці

https://wordmark.it - показує усі шрифти з комп’ютера

https://www.1001fonts.com - безкоштовні шрифти

https://www.fontsquirrel.com - безкоштовні шрифти

https://www.typewolf.com/ - безкоштовні шрифти

https://www.fonts-online.ru - Кириличні шрифти

http://ukrfonts.com - українські шрифти

ПРАВИЛА ВИКОРИСТАННЯ
ШРИФТІВ + (як правильно розміщувати
текст на дизайнерському полотні)
Як розміщувати текст по відношеню до
форми дизайну?

прямокутна
форма,
наприклад, A4
Квадратна форма альбомна
орієнтація
прямокутна форма,
наприклад, A4 книжна
орієнтація
Як розміщувати текст по відношеню до
форми дизайну?
Не забуваємо про рамку (уявну рамку), обов'язково
повинен бути вільний простір по краям (відступи
по краям)
 Л О ІЄ РАРХІЇ
ПРАВИ
№2
 О ІЄРАРХІ Ї
ПРАВИЛ
 Л О ІЄ РАРХІ Ї
ПРАВИ
Правильно відформатований Не правильно відформатований
текст текст
 К ОН Т РАСТ У
ПРАВИЛО
№3
Картинка дуже гарна, але текст зливається з
нею і геть втрачається читабельність тексту
Віддзеркалимо фото
Стандартна
пропорція
50%Х50%
Не розміщуйте значок по відношенню до шрифту в якихось не
зрозумілих місцях
2. Прийоми каліграфії та леттерингу 

Каліграфія (грец. «Гарний почерк») – одна з галузей

образотворчого мистецтва. Ще каліграфію часто називають
мистецтвом красивого письма. Сучасне визначення каліграфії
звучить наступним чином: «мистецтво оформлення знаків в
експресивній, гармонійній і майстерній манері».
 Історія писемності – це історія еволюції естетичних
понять, що розвиваються в рамках технічних навичок,
швидкості передачі інформації і матеріальних обмежень
людини, часу і простору.
Сучасна каліграфія досить різноманітна – від побутових
рукописних написів на листівках до високого мистецтва, в
якому експресія написаного рукою знака не завжди народжує
чіткі літерні форми. Класична каліграфія значно
відрізняється від шрифтових робіт і нестандартних
рукописних форм, хоча каліграф повинен вміти робити і те, і
інше; літери склалися в такі форми історично, але при цьому
вони текучі і спонтанні і завжди народжуються в момент
написання.
Леттерінг 
Леттерінг – єдині в своєму роді кілька букв, виготовлених (намальованих,
вирізаних і ін.) для однієї конкретної ситуації.

Його відмінність полягає у тому, що в каліграфії

дизайнер букви пише, а в леттерінгу малює їх.
Шрифт – це не леттерінг. Шрифт – добірка букв,
призначених для повторного використання багато раз і
в будь-якому порядку. У шрифті одні і ті ж букви
мають однакове накреслення.
У леттерінгу літери, як правило, намальовані або
написані тільки один раз і для конкретного контексту.
3. Коротка історія дизайну і типографіки
Історія становлення дизайну як професії мала свій початок
в другій половині XIX ст. Саме в той час в Англії виник рух
«за зв’язок мистецтва і ремесел», який очолив Вільям Морріс.
Згодом цей рух знайшов своє відображення в художній
культурі США, Фінляндії та Швеції. Саме тоді були
сформовані основні положення теорії та принципи дизайну,
які вплинули на напрямки дизайну наступних років.
Вільям
Морріс
У відповідності з іншою точкою зору виникнення дизайну
відносять до початку XX ст., коли художники зайняли
ведуче місце в ряді галузей промисловості і отримали
можливість формувати фірмовий стиль підприємств і
впливати на товарну політику випуску товарів. Початком
історії дизайну вважається 1907 рік, коли художник,
архітектор, дизайнер Петер Беренс почав роботу в компанії
«Аllgemeine Еlektrizital Gesellschaft». Попередні ж Дизайнер
десятиліття були лише періодом теоретичної підготовки Петер
майбутнього практичного дизайну. Беренс
 Відповідно до третьої точки зору щодо історії виникнення дизайну про професію дизайнера
можна казати тільки після появи перших дипломованих спеціалістів. Це відбулося в 1920 році, коли
у деяких країнах світу були створені перші учбові заклади, які готували художників – майстрів
вищої кваліфікації для промисловості, а також інструкторів і керівників для професійно-технічної
освіти. Цей напрямок дизайну вважається європейським «академічним». Поступово в Англії,
Німеччині, Австро-Угорщині, Скандинавських та деяких інших європейських країнах почали
формуватися такі художньо-промислові школи, де перейшли від малювання античних голів та
копіювання орнаментів до нових засад навчання: роботі з формою і кольором на ґрунті загальних
закономірностей, що зустрічаються в природі.

У м. Веймар (Німеччина) у 1919 році була

заснована Вища школа будівництва і художнього
конструювання – Баухаус – від німецького «Дім
будівництва». Її педагоги розробляли естетику
функціоналізму, принципи сучасного
формоутворення в архітектурі і дизайні, займались
формуванням матеріально-побутового середовища
засобами пластичного мистецтва.
 Існує ще одна версія виникнення дизайну, коли його відносять до періоду кризи
1929 року, і він описується як американський феномен. З початком кризи 1929 року
американський дизайн стає реальною комерційною силою, набуваючи, в повному
значенні цього слова, масового характеру. Поступово виникає професійна «індустрія
дизайну», яка була фактично імпортована з Європи після другої світової війни.

Дві найважливіші характеристики дизайну в загальному сучасному уявленні –

масовий характер і реальна комерційна значимість – дійсно з'являються вперше в
США в епоху великої кризи. Це вже комерційний дизайн, що, насамперед, є способом
збільшення попиту на промислову продукцію та засобом завоювання споживача. Ці
його якості відмічались і підкреслювались піонерами американського дизайну
Уолтером Тігом, Реймондом Лоуном та іншими, що зробили значний внесок у
формування такого характерного для американського дизайну явища, як стайлінг –
дизайнерське розробляння зовнішнього вигляду виробу, яке не пов'язане із зміною його
функцій і не стосується його технічних або експлуатаційних характеристик.

Таким чином, в 1930-ті роки дизайн реально входить у життя – торгівлю,

виробництво, побут. Цей період приходиться на той час, коли Західні країни виходять з
Великої економічної депресії, і дизайн стає дієвим фактором збуту промислових товарів.
 В другій половині XX століття дизайн перетворився на глобальне явище
постіндустріального суспільства, котре охоплює нові сфери проектної практики. У 50-ті
роки, після другої світової війни почалася масова підготовка дипломованих дизайнерів.
Окрім Німеччини, де наступницею Баугаузу була Ульмська школа, викладанню дизайну
стали надавати все більшої уваги у Великій Британії, США, Франції, країнах Північної
Європи.

Найяскравішим явищем 50-60-х років у галузі дизайнерської педагогіки було Вище

училище дизайну в Ульмі. Воно було стоворене в 1953 році за програмою, яку запропонував
учень Баугауза Макс Білль. «Ми дивимось на мистецтво як на найвищу форму прояву
життя, – писав він, – і прагнемо надати життю вишуканості твору мистецтва. Ми хочемо
поборювати огидне за допомогою красивого, доброго, практичного».

Після того, як Макс Білль залишив посаду керівника училища в 1957 році, на передній Ульмська школа дизайну
край освіти вийшло знауковлення дизайну, з’явилися такі предмети, як методологія,
теорія науки та операційний аналіз, був узятий твердий курс на оцінку творчої
оформлювальної діяльності згідно з раціоналізованими критеріями науковості. Крім того,
вдалося чіткіше сформулювати завдання та окреслити сферу застосування корпоративного
дизайну і підтвердити його важливість для сучасного суспільства.
 В 1957 році була створена Міжнародна рада організацій індустріального
дизайну, яка сприяла розвитку художнього конструювання у всьому світі,
розумінню соціальних цілей і задач дизайну, підвищенню професійного рівня
художників-конструкторів. В 1969 році на Генеральній асамблеї цієї ради в
Лондоні було визначено поняття «дизайну» як творчої діяльності, метою якої
є формування гармонійного предметного середовища, яке найбільш повно
задовольняє матеріальні і духовні потреби людини.
Для 70-х – початку 80-х років характерною була нова концепція
американського дизайну. Її основна сутність полягала в проектуванні не об'єкту
як такого, а ефекту, який може бути досягнутий з його допомогою. Особлива
увага приділяється використанню ергономічних параметрів, за допомогою яких
досягається достатня безпека та оптимальний комфорт.
У 90-ті роки XX століття перед дизайнерами стала задача залучити
споживачів до товару, змотивувати їх покупку, покращити емоційний стан
споживача, що можна було зробити за рахунок оригінального дизайну як самого
товару, так і упаковки. Така сама задача є основною і для дизайнерів сьогодення.
Історія типографіки
Історія типографіки як науки починається з винаходу
друкарства.
Перші складальні форми були винайдені в Китаї в 1040-х
роках людиною на ім'я Бі Шен. Вони були зроблені з фаянсу,
тому були неміцними і служили недовго.
Йоганн Гутенберг
Родоначальником друкарства називають Йоганна
Гутенберга. Його найбільша заслуга полягала в тому, що в
середині 1440 року він розробив металеву складальну форму і
друкарський верстат. Головне ─ з'явилася можливість
багаторазово використовувати окремі буквені літери, відлиті з
розплавленого свинцю. Така технологія отримала назву
розбірного (набірного) шрифту. Кожна літера, вирізана в
зворотному вигляді, виготовлялася окремо. Потім з них
набиралися рядки і за допомогою преса робилися відбитки на
папері.
Історія типографіки
Для перших виливків літер Гутенберг вибрав
готичний шрифт, тому що в той час це була панівна
форма рукописного шрифту. Цей шрифт розробив
Петер Шеффер під наглядом самого Гутенберга. Він
містив близько 300 знаків.
Згодом в Європі стали віддавати перевагу більш
простим, тонким і вишуканим формам антикви
(Roman). Характерною рисою антиквенної групи
шрифтів служить наявність зарубок. До сих пір
шрифти цього виду є найчисленнішими. Вони
діляться на три групи: старовинна антиква (Old
Style), перехідна антиква (Transitional) і нова
антиква (Modern).
 Перші шрифти старовинної антикви були
створені Ніколасом Йенсеном (Nicholas Jenson).
Вони були навіяні давньоримськими символами,
знайденими на пам'ятках. Прикладами шрифтів
старовинної антикви є такі сучасні шрифти, як
Garamond, Minion, Palatino, Century Schoolbook.
З середини XV століття друкована книга має
специфічний вигляд: для текстового шрифту
використовується антиква, чітко витримується
принцип форматування рядків, рівномірність
інтерліньяжу, абзацний відступ як засіб поділу
тексту. У 1494 році Альд Мануций (Aldus Manutius),
італійський друкар і видавець з Венеції, видав першу
книгу із зразками шрифтів.
Ніколас Альд
Йенсен Мануцій
На початку XVI століття типографіка
розвивалася в стилі французького ренесансу.
З'являється титульний лист. У книгах
широко застосовуються орнаментальні
бордюри, стає витонченим шрифтове
оформлення. Шрифт продовжує втрачати
схожість з рукописним. Шрифтова палітра
збагачується курсивом, вперше застосованим
Франческо де Болонья.
В XVII столітті найбільш примітним
явищем в історії типографіки стає видавнича
діяльність голландського будинку
Ельзевірів, спрямована головним чином на
створення книг широкого попиту. В їх
виданнях переважають невеликі, зручні для
користування формати. Шрифти
ельзевірівських видань мають більш важкий
малюнок, що дозволяє їм зберігати чіткість
відбитка навіть при великих тиражах.
 В середині XVIII століття яскравою подією в
типографіці стала діяльність француза П'єра
Фурньє (Pierre Fournier), видання якого
відрізнялися вишуканістю витягнутих пропорцій і
щільністю набору рядки. У 1773 році він видав
книгу «Типографське управління», яка пропонувала
єдину систему визначення розмірів шрифтів
(кеглів). В сучасних комп'ютерних видавничих
системах досі використовується система Фурньє: Франсуа Амбруазо Дідо
пункти (points) і піки (picas). Пізніше вона була
доопрацьована Франсуа Амбруазом Дідо (Francois
Ambroise Didot), який ввів систему пунктів для
визначення розміру шрифтів: 72 пункти приблизно
були прирівняні до одного дюйму.
 Найбільшою фігурою в історії типографіки
перехідного стилю був Джон Баскервіллі
(John Baskerville), який працював в Англії в
1750-70 рр. Відмовившись від застосування
книжкового орнаменту, Баскервіллі став
основоположником «чистої» типографіки,
заснованої тільки на шрифтовому оформленні.
Винайдена ним гарнітура Baskerville є Джон Баскервіллі
чудовим прикладом перехідного стилю. До
цього стилю належать також шрифти Gaslon,
Time New Roman, Bookman.
 Не можна не відзначити безсумнівні заслуги в
області типографіки італійця Джамбаттіста Бодоні
(Giambattista Bodoni), який працював в 1760-1800
рр. в Пармі. Його твори відрізняються
геометричною строгістю шрифтового малюнка. У
1773 році Бодоні ввів так звану нову антикву
(Modern). Вона володіла достатньою елегантністю,
Джамбаттіст Бодоні
але більш жорстким характером в порівнянні із
старовинною антиквою. Найбільш відомим
шрифтом цього періоду був шрифт Bodoni.
 У першій половині XIX століття зусиллями англійських
розробників вводяться в обіг шрифти жирних накреслень,
єгипетські шрифти, гротески і ін. Активно розвивається
книжковий орнамент, помітно зростає значення ілюстрації. Разом з
тим книга все більше втрачає типографічну строгість і цілісність, її
характерними рисами стають перевантаженість декором з
елементами різних історичних стилів.
В умовах швидкого зростання виробництва основним способом
маркетингу та продажу стає реклама. І в ній особливе місце зайняв
шрифт без зарубок (Sans Serif). Його численні варіанти стали
широко застосовуватися для написання заголовків. Шрифт вийшов
за межі книг, і типографіка включилася в сферу комерції як нова
форма комунікації, яка охопила весь світ. Приклади шрифту без
зарубок: Arial, Helvetica, Futura.
 1930 рік поклав початок розвитку типографіки неокласичного стилю. Тут
віддавалася перевага читаємості знаків і тексту в цілому, простоті і звичності
шрифтового малюнка, врівноваженості пропорцій шрифту і складальної смуги,
відсутності друкарською пафосу й екстравагантності. Лідерами неокласичної
типографіки були: Я.Чіхольд, який працював в Швейцарії і Великобританії;
С.Морісон (Англія); Г.Цапф (Німеччина).

У 1944 році у Франції з'явилися перші пристрої для фотокомпоновки тексту, і

вже до 1960-х років весь шрифтової набір перейшов від гарячого свинцевого
лиття до холодного фотоспособом. Така технологія була названа фотонабором.
Не можна не відзначити розквіт американського експресіонізму в 1970-80 рр.
X.Любалін, Е.Пеколік, М.Віньеллі і інші внесли в графічну структуру видань
свого роду ігровий початок, дали імпульс розвитку фігуративної типографіки, в
якій буква може виявитися зображенням предмета, а зображення ─ буквою.
Величезну роль в розробці шрифтів зіграла Міжнародна шрифтова корпорація
(ITC), заснована в 1970 в Нью-Йорку X.Любаліном і А.Бернсом.
 З появою комп'ютерів широко використовувані шрифти
були комп'ютеризовані. У порівнянні з латинськими
шрифтами асортимент кириличних був досить бідний.
Радянська поліграфія страждала від їх нестачі. В кінці 90-х
років з'явилися компанії, що виробляють кириличні
комп'ютерні шрифти. Найбільшими серед них були
«Параграф» і «Софт Юніон». І хоча розробки кириличних
шрифтів тривають, до сих пір ще відчувається їх недолік для
реалізації різноманітних графічних проектів.
4. Електронні та друковані портфоліо

Портфо́ліо (від італ. portafoglio – «портфель») – збірка (широке

портфоліо) виконаних робіт та напрацювань певної особи (компанії).

Портфоліо може бути як на папері, так і в електронному

вигляді.
Електронне портфоліо, в свою чергу, може зберігатись
локально (бути доступним лише визначеному колу людей) та
глобально (бути доступним для всього світу — для користувачів
Інтернету). Глобально доступне портфоліо інакше називається
веб-портфоліо.
Портфоліо — це спосіб фіксування, накопичення, оцінки і
самооцінки особистих досягнень за певний проміжок часу.
Мета та завдання портфоліо

Мета портфоліо: Завдання портфоліо

накопичення досягнень,
відслідковування професійного
Проаналізувати та
прогресу, представлення діяльності і узагальнити свою роботу
професійного розвитку за окремий
проміжок часу.
Відобразити динаміку
свого професійного росту

Представити досвід своєї

роботи найбільш повно і
ефективно
 Функції портфоліо

Функції
портфоліо:

рейтингова
діагностична змістовна розвиваюча — дозволяє
мотиваційна
— розкриває — забезпечує виявити
— фіксує зміни — відзначає
спектр безперервний кількісні і
за певний результати
виконуваних процес освіти і якісні
проміжок часу діяльності
робіт самоосвіти індивідуальні
досягнення
 Практичне значення і моделі Моделі
портфоліо
портфоліо
Портфель
Портфель-
досягнень Портфель-звіт
самооцінка (для інших)
(для себе і для
(для себе)
інших)
Практичне значення
портфоліо:
Мета створення:
 атестація в майбутньому; Мета створення: Мета створення:
показати успішність
оцінити прогрес в показати прогрес чи
і доказати прогрес
 систематизація діяльності дослідницькій, регрес в якихось видах
дослідницької,
професійній і чи окремих аспектах
власника портфоліо; творчій діяльності професійної діяльності
професійної і
творчої діяльності
 фактор, який стимулює
професійний розвиток.
 Типи портфоліо

Портфоліо документів Портфоліо робіт Портфоліо відгуків

характеристики ставлення
дипломи конкурсні роботи
особи до різних видів
діяльності
грамоти проекти розвитку відділу

тексти виступів на семінарах,

посвідчення
методичних радах

сценарії різних масових

свідоцтва заходів

відеозаписи, фотоальбоми
довідки різних заходів

друковані роботи

авторські освітні програми

 Особистий можна назвати професійним портретом.
Види портфоліо Портрет розповідає про особистість працівника. Його
Види портфоліо пропонується виконувати у формі резюме.
Акцент необхідно зробити на досвіді роботи:
Особистий самоосвіті, використання в своїй практиці сучасних
інформаційних технологій, проектній діяльності.
Можна включити в особистий портфоліо свої роздуми у
Тематичний формі ессе, а також результати професійного
тестування.

Тематичний портфоліо має зміст робити,

якщо ви постійно і цілеспрямовано займаєтесь
певною темою.
 Тематичний портфоліо
може включати:

план (структуру, схему) проекту чи програму курсу майстер-класу,

розробку його теми конференції

пояснювальну записку з
власні роботи особи (анкети, тести,
інформацією про автора, про
твори, презентації, сайти, малюнки)
форму представлення матеріалів

обґрунтування теми, своє бачення

даної теми, яких результатів самоаналіз проведеної роботи
очікуєте

підведення підсумків, визначення

перспектив
Методика формування та оформлення
портфоліо
Різні проекти, дослідження, папки з грамотами, дипломами та багато інших матеріалів — це і є складова
вашого портфоліо. Потрібно тільки відібрати головне і систематизувати.
Для чого я хочу створити портфоліо? В залежності від відповіді визначте тип і вид вашого портфеля
досягнень;
Що я хочу включити в портфоліо? Професійний портфоліо бажано робити за останні 3-5 років. Ви самі
повинні вирішити, які матеріали відібрати у портфель.
Як буде організований портфоліо? Що це буде — файлова папка, чи електронний варіант? Чи і те і
інше? Як будуть розміщені матеріали? В прямій чи зворотній хронології, чи за видами матеріалів.
Обов'язково складається перелік матеріалів і розміщується з самого початку як друкованого так і
електронного варіанту.
Де буде зберігатися портфоліо і хто до нього буде мати доступ? Якщо в бібліотеці, то можна
представити орігінали, якщо в іншому місці, то краще представити копії.
Найкращий варіант представлення – захист чи презентація перед колективом.
Оформлення портфоліо
Стандартів не існує.
Декілька рекомендацій:
Головне — логічна
послідовність.  Можна оформити у вигляді файлової папки з заголовками
розділів.
 Кожну роботу, документ, підбірку кладіть в окремий файл.
 На кожному елементі портфоліо бажано ставити дату, щоб
прослідкувати динаміку.
 В друкованому варіанті обовязково робіть посилання на
документи чи їх копії, вказавши номер додатку.
 В електронному варіанті треба оформити гіперпосилання на
документи та інші матеріали з презентації портфоліо.
 Приклади портфоліо
https://dribbble.com/NatashaGol

(https://www.youtube.com/c/designschooln/videos)

https://dribbble.com/ElenaBaryshkina

https://freelancehunt.com/freelancer/Valuuuk.html#portfolio

https://www.instagram.com/creo.study/
Додатковий матеріал про те, як
розраховувати інтерліньяж
http://makepage.ru/wordpress/archives/56

Myfonts (https://www.myfonts.com/WhatTheFont/)
WhatTheFont! « MyFonts
Seen a font in use and want to know what it is? Upload an image to WhatTheFont to find
the closest matches in our database.
Самостійна робота • Вдома опрацювати історію
• Опрацювати історію дизайну (5 хв.) типографіки

• Дослідити історію ландшафтного

дизайну (результати дослідження
представити в відео та надіслати на
поштову адресу вчителя)
Домашнє завдання

• Опрацювати опорний конспект з

теми уроку (сторінка сайту
вчителя)
• Виконати тестові завдання з теми
уроку