Сократ, безсумнівно, є одним із найвидатніших філософів у світовій історії людства.

Він жив у V столітті до нашої ери (з 469 по 399 роки до нашої ери) в Афінах, де
відомий своєю непересічною мудрістю та методом майєвтики – іронічного розкриття
істини через діалог та запитання.
Сократ є філософською фігурою, яка вплинула на всю наступну історію філософії. Він
є не лише великим мислителем, а й символом філософії як такої. Його вчення та методи
філософського діалогу залишили невимовний вплив на розвиток грецької філософії і
пізніше на європейську та світове мислення в цілому.

Філософствування як спосіб життя

Для Сократа філософство не було просто інтелектуальним заняттям, але й основним
стилем життя. Він філософствував з будь-яким, хто був готовий слухати, і його
філософія була втілена в його власному житті. Його метод був такий, що він навчався і
водночас навчав інших, за допомогою постійного діалогу та запитань.

1. Основні принципи вчення Сократа:

● "Знання про невідомість": Сократ вважав, що справжня мудрість полягає у

визнанні власного незнання чогось та готовності постійно вдосконалювати свої
знання.
● "Життя за образом": Сократ закликав до того, щоб жити за образом вищого
ідеалу чесності, справедливості та мудрості. Цікавим є те, що у мирний час
Сократ ніколи не залишав рідного міста, де вів життя жебрака, навмисно
обмежуючи себе в різних благах, хоч був доволі вмілим воїном (він не раз бився
при обороні міста) і далеко не бідною людиною. Підкреслюючи свій аскетизм,
він завжди ходив босоніж і одягався в старий, іноді рваний, одяг.
● "Майєвтика": Це метод пізнання істини через діалог та запитання, який він
застосовував у своїх бесідах з афінською молоддю. Сократ не терпів
несправедливості. Він багато разів виступав на суді на захист тих, кого, на його
думку, варто було захищати, і завдяки своєму ораторському мистецтву домагався
їх виправдання.

2. Історичне значення вчення Сократа

Історичне значення вчення Сократа полягає в його впливі на подальший розвиток

філософії та культури. Він був наставником Платона, а він, у свою чергу, великим
учителем Аристотеля. Таким чином, вчення Сократа стало основою для подальшого
розвитку давньогрецької філософії.

Крім того, Сократ відіграв значну роль у формуванні моральних та етичних цінностей
суспільства. Його вчення про справедливість, мудрість та чесність вплинули на
світогляд античних греків та збереглися в історичних та філософських текстах.

2.1 Центральна роль людини

З усіх стародавніх філософів Сократ був першим, хто почав в рамках філософії
розглядати не навколишній світ, а саму людину.
Сократ вважав, що основа будь-якого пізнання - це пізнання самого себе. Він закликав
до осмислення себе як суспільної і моральної істоти, а потім уже як особистості. Ця
концепція проливає світло на центральну роль людини у філософському дослідженні.

У вченні Сократа центральна роль людини проявляється у декількох ключових

аспектах, що змінюють наше розуміння самосвідомості та моральної самосвідомості.

● Знання самого себе

Сократ вважав, що основою будь-якого пізнання є самопізнання самого себе. Він

наголошував на необхідності самопізнання та саморефлексії, оскільки вважав, що це є
першою умовою для досягнення мудрості та справжнього щастя. Людина, яка знає
себе, здатна краще розуміти свої дії, мотивації та цінності.

● Осмислення себе як моральної істоти

Сократ вважав, що людина має зосередитися на осмисленні своїх моральних установок

та цінностей. Він використовував діалог із своїми співрозмовниками для виявлення
їхніх моральних переконань та допомагав їм розуміти основи їхніх вчинків. Це
допомагало людям краще розуміти свою внутрішню моральну природу та сприяло
їхньому особистісному розвитку.

● Визнання власного “незнання”

Сократ підкреслював важливість визнання власного “незнання”. Він вважав, що

справжня мудрість полягає у визнанні власних обмежень та невідомості, а не у
пихатості або “мудрості на показ”. Це відкривало двері для постійного пошуку знань і
розвитку, оскільки визнання власного “незнання” стимулювало людей вдосконалювати
свої знання та розуміння світу.

● Людина як активний суб'єкт філософського дослідження

У вченні Сократа людина виступає не лише як об'єкт дослідження, але й як активний

суб'єкт, який бере участь у діалозі та самопізнанні. Він надає людині можливість
самостійно досліджувати свої думки, переконання та цінності через діалог та розмову з
іншими.

Отже, центральна роль людини у вченні Сократа полягає у визнанні важливості

самопізнання, осмислення власної моральної природи та постійному пошуку знань та
розвитку. Він став першою філософською фігурою, яка звернула увагу на внутрішній
світ людини та її роль у філософському дослідженні.
3. Сократичний діалог

Одним з найважливіших елементів філософського методу Сократа був сократичний

діалог. У цих діалогах істина і цінність були нерозривними. Для нього діалог слугував
методом досягнення істини.

Сократичний діалог є ключовим елементом філософського методу, розвинутого самим

Сократом, і відіграв важливу роль у його вченні. Цей метод діалогу відрізняється від
звичайного розмовного процесу своєю специфічною структурою та цілями.

● Цілеспрямованість

Сократичний діалог спрямований на досягнення істини через обмін аргументами та

аналіз поглядів. Він не обмежується простим обговоренням, але має за мету досягнення
глибокого розуміння питання чи проблеми, що обговорюється.

● Запитання і запитування

Сократичний діалог базується на постійному запитанні та запитуванні. Саме через

запитання Сократ намагався допомогти своїм співрозмовникам розкрити їхні думки,
переконання та погляди, а також допоміг їм розуміти сутність питання, яке вони
обговорювали.

● Виявлення невідомості

Сократ не ставив перед собою завдання викладати власні погляди чи переконання, а

скоріше намагався виявити невідомість та суперечності у думках своїх
співрозмовників. Він вважав, що визнання власної невідомості є початковою точкою
для досягнення мудрості.

● Метод майєвтики

Сократ застосовував метод майєвтики, що в перекладі означає "пологи". Цей метод

полягав у тому, що Сократ за допомогою запитань допомагав співрозмовникам
"народжувати" істину у своїх власних розумах. Він вважав себе акушером думок, який
допомагав істині "народжуватися" у думках інших людей.

● Критичний аналіз

Сократичний діалог передбачає критичний аналіз думок та переконань, що

висловлюються під час обговорення. Сократ стимулював своїх співрозмовників до
аналізу їхніх думок та до розкриття можливих недоліків у їхньому мисленні.

● Доступність і участь у діалозі

Сократ вважав, що філософія повинна бути доступною для всіх і кожен може брати
участь у філософському діалозі. Він відмовився від складних філософських термінів та
формулювань, намагаючись зрозуміти прості істини через прості запитання та
обговорення.

Отже, сократичний діалог відображається як метод дослідження, який сприяє

досягненню істини через постійне запитання, аналіз та обговорення. Цей метод
залишив величезний слід у філософії та надихає на діалог і дослідження і до цього дня.

4. Діалектика як метод

Сократ використовував діалектику як мистецтво міркування і доказу. Він розділяв

поняття на роди і види, встановлюючи їхнє співвідношення. Його метод дослідження
понять став важливим елементом філософського методу, який вплинув на подальший
розвиток мислення.

Діалектика у нього виступала як ключовий метод філософського дослідження, який

полягав у мистецтві міркування та доказу. Діалектика у сократичному контексті не
лише дозволяла встановлювати точні визначення понять, але й сприяла пошуку істини
через систематичний розгляд аргументів та контраргументів. Давайте розглянемо
детальніше, як саме цей метод працював у філософській практиці Сократа:

Сократ використовував діалектику також для розчленування складних понять на їхні

складові частини, роди та види. Шляхом аналізу та систематизації понять, він
допомагав своїм співрозмовникам краще розуміти їхню сутність та встановлювати
точні визначення.

Він аналізував співвідношення між поняттями, визначаючи їхні взаємні залежності та

відмінності. Це допомагало краще розуміти сутність обговорюваних понять та
розвивати більш глибокі філософські уявлення.

Сократ використовував діалектичний метод для критичного аналізу аргументів, що

висувалися під час діалогу. Він ставив під сумнів думки своїх співрозмовників,
стимулюючи їх до уточнень та обґрунтувань.

Сократ вважав, що істина може бути досягнута через систематичний діалог, де різні
точки зору порівнюються та аналізуються. Він відмовився від авторитарного методу
передачі знань, вважаючи, що істинність повинна бути виявлена через взаємне
обговорення та обмін аргументами.

Діалектика у виконанні Сократа стимулювала співрозмовників до самостійного

міркування та пошуку істини. Вона надавала можливість визначати переваги та
недоліки різних точок зору, що сприяло народженню істини у результатах діалогу.
Отже, діалектика у виконанні Сократа виступала як метод аналізу, розчленування та
пошуку істини через систематичне обговорення та аналіз понять та аргументів. Вона
стала не лише засобом філософського дослідження, але й способом навчання та
розвитку мислення учасників діалогу.

Висновок

Сократ не лише став першою великою фігурою в історії філософії, але й змінив спосіб,
яким ми розуміємо світ та своє місце в ньому. Його філософські принципи і методи
дослідження залишили невиразний слід у світовій історії мислення і продовжують
надихати філософів до цього дня.