Реферат

На тему: Кримський С. Б. / Під сигнатурою Софії

1. Автор

1) Роки життя автора

2) Основні періоди творчості автора
3) Ключові твори автора
4) Світоглядно-філософські джерела формування поглядів автора
5) Представник (засновник) напряму, школи чи течії.
6) Опоненти, учні, послідовники автора
7) Основні події культурного та соціально-політичного життя суспільства
того періоду

2. Композиція фрагмента твору

1) Структура фрагмента твору

2) Стилістика викладу твору
3) Актуальність проблеми у сьогоденні

3. Ідейна, смислова характеристика фрагмента твору

1) Категоріально-понятійний апарат фрагмента твору

2) Ідеологеми (антропологами, соціальна онтологія) фрагмента твору
3) Суперечності фрагмента твору .
 1. Автор

1) Роки життя автора

Сергій Борисович Кримський Український філософ, культуролог. Лауреат

Шевченківської премії (2005), Премій НАН України: імені Д. З. Мануїльського
(1990), ім. М. Туган-Барановського (2000), ім. Д. Чижевського (2001). Заслужений
діяч науки і техніки України (1996), член Нью-Йоркської академії наук (1995).
Автор понад 200 наукових праць, зокрема — 9 індивідуальних і 20 колективних
монографій, присвячених проблемам логіки й методології науки, культурології,
філософської антропології.

Народився в 1930 році на Донбасі в Бахмуті. Закінчив філософський

факультет Київського університету ім. Т. Шевченка.

2) Праці автора
 «Генезис форм і законів мислення» (1962).
 «Проблемы мышления в современной науке» (співавтор; 1964).
 «Логика научного исследования» (співавтор; 1965).
 «Научное знание и принципы его трансформации» (1974).
 «Логико-философский анализ понятийного аппарата науки» (співавтор; 1977).
 «Понимание как логико-гносеологическая проблема» (співавтор; 1982).
 «Мировоззренческие категории в современном естествознании» (співавтор;
1983).
 «Пути формирования нового знания в современной науке» (співавтор; 1983).
 «Григорій Сковорода: Біографічна повість» (співавтор; 1984).
 «Методологический анализ физического познания» (співавтор; 1985).
 «Доказательство и понимание» (співавтор; 1986).
 «Філософський словник» (співавтор; 1986).
 «Рациональность в науке и культуре» (співавтор; 1989).
 «Экспертные оценки в социологических исследованиях» (співавтор; 1990).
 «Верификация социальных прогнозов» (співавтор; 1992).
 «Эпистемология культуры: Введение в обобщённую теорию познания»
(співавтор; 1993).
  «Феномен української культури: методологічні засади осмислення» (співавтор;
1996).
 «Пути и перепутья современной цивилизации» (співавтор; 1998).
 «Философия как путь человечности и надежды» (2000).
 «Філософський енциклопедичний словник» (співавтор; 2002).
 «Цивилизационные модели современности и их исторические корни»
(співавтор; 2002).
 «Запити філософських смислів» (2003).
 «Заклики духовності XXI століття» (2003).
 «Проблеми теорії ментальності» (співавтор; 2006).
 «Цивілізаційний розвиток людства» (співавтор; 2007).
 «Під сигнатурою Софії» (2008).
 «Ранкові роздуми» (2009).
 «Мудрецы всегда в меньшинстве» (2012).
 «Наш разговор длиною в жизнь» (2012).

3) Ключові висловлювання автора

Про архетипи української нації:

Коли ми говоримо про націю, то тут потрібен дуже точний науковий аналіз,
котрий має базуватися на тому, що я називаю архетипами. Архетипи — це
наскрізні символічні структури, які є на всіх етапах розвитку тієї чи іншої нації,
від початку і до нашого часу. Вони прокреслюють шлях вперед. Якщо говорити
про архетипи української нації, то це насамперед кардіоцентризм, тобто філософія
серця. Вся аргументація персонажів і героїв української історії базується на
аргументах серця. Саме серце розглядається П. Кулішем, як джерело національної
ідеї, як джерело премудрості Божої. Премудрість Божа іде тільки через серце
людини. Ця аргументація спостерігається ще в «Слові о полку Ігоревім». Князь
Ігор перед тим, як здійснити свій похід, «нагострив мужністю серце».
Аргументація філософії серця була постійною в українській літературі,
духовності, менталітеті. І це є архетип, тобто наскрізна символічна структура. Ще
однією такою структурою є ідея софійності. У греків ідея мудрості була пов’язана
з Логосом, з головою. В українській ментальності мудрість зв’язана не тільки з
головою, є ще й мудрість самих речей. Ця мудрість речей і зветься софійністю.[1]
- Сергій Кримський: “За межею щастя і нещастя”

Про мову:

Особливістю українського менталітету є розуміння слова, як духовної зброї.

В XVII столітті видатний український релігійний і громадський діяч Лазар
Баранович пише книгу «Меч духовний», де порівнює слово з козацькою шаблею.
Слово розумілося як зброя, більше того — відбувалося освячення слова, як
духовної батьківщини. Обожнення слова спостерігається на всіх етапах
української історії. Це також архетип. Шевченко їде в заслання, беручи з собою
рідну мову. Таким чином він Батьківщину з собою носить. І він створює молитву
слова:

Пошли мені святеє слово,

Святої правди голос новий!

І слово розумом святим

І оживи, і просвіти!<…>

Подай душі убогій силу,

Щоб огненно заговорила,

Щоб слово пламенем взялось,

Щоб людям серце розтопило,

І на Украйні понеслось,

І на Україні святилось

Те слово, божеє кадило,

Кадило істини. Амінь.

Це молитва слова. Мова — не лише спосіб спілкування, це, насамперед,

форма культури, якою ми живемо, це спосіб мислення. А значить — і спосіб
діяння.[1] - Сергій Кримський: “За межею щастя і нещастя”
 4) Світоглядно-філософські джерела формування поглядів автора

В університеті, вивчаючи нормативні філософські курси, Сергій Кримський

надавав перевагу вивченню історії філософії як найбільш ефективному на той час
інструменту філософської освіти. На першому місці, як і до того, була філософія
Гегеля, в яку він наполегливо продовжував заглиблюватись. Його вельми
зацікавив гегелівський метод філософського розумування, що передбачав рух від
категорії ніщо до багатоманітності якісних визначень буття, його культура
працювати з нульовими ситуаціями, евристична сила діалектики, трактування
межі як форми виходу у безмежність, проблема суперечностей як позитивної
сили, що відноситься до світу взагалі, представлення форм мислення як форм
буття, гегелівська логіка в цілому. Тому не дивно, що дипломну роботу Сергій
Кримський підготував і захистив саме про генезис форм і законів мислення. На
філософії Гегеля Сергій Борисович не тільки вчився, а й виробляв свою
філософську культуру, відточував евристичний інструментарій.

Захоплення філософією Гегеля мало для Сергія Кримського і серйозні

негативні наслідки. Справа в тому, що філософія Гегеля хоч і не знаходилась під
забороною, однак викликала велику підозру з боку марксистсько-ленінських
ідеологів. З післядеборінських часів вони вбачали в ній тільки систему
об’єктивного ідеалізму, систему метафізики, вираз ідеології буржуазії,
філософське виправдання існування бога і таке інше. Спроби звернення до неї як
історико-філософського джерела філософської думки таврували класовим
ярликом – "меньшевиствующий идеализм". Її позитивний зміст зводили лише до
так званого "раціонального зерна", тобто до діалектики в сталінському урізаному,
а тому спотвореному розумінні. Глибоке знання філософії Гегеля і його
використання в навчальному процесі не могло не привернути увагу
ортодоксально налаштованих викладачів і послужило підставою звинуватити
Сергія Кримського у “страшних гріхах” – гегельянстві. Його яскраві виступи на
семінарах з використанням гегелівської риторики подавались як намагання
виділитись із колективу, отже відірватись від нього, а це вже ні що інше, як прояв
буржуазного індивідуалізму. Зараз це може здаватися дрібницями аж до
смішного. Але в тих умовах такі звинувачення могли мати фатальні наслідки для
їх адресата. І Сергію Борисовичу довелося докласти чимало зусиль і
винахідливості, щоб не стати їх жертвою.

5) Представник (засновник) напряму, школи чи течії.

Кримський Сергій Борисович яскравий представник Київської філософської

школи. З 1957 р. працював в Інституті філософії ім. Г. С. Сковороди НАН
України, де пройшов усі посади — від молодшого лаборанта до завідувача
відділу, головного наукового співробітника інституту. Доктор філософських наук
(1976), професор (1987). Викладав у Центрі гуманітарної освіти НАН України та
Національному університеті «Києво-Могилянська академія».

6) Опоненти, учні, послідовники автора

«Сергій Кримський був великий перформер», — філософ Тарас Лютий.

Тарас лютий сказав такі слова про С. Кримського:

“Кримський був опонентом у захисті моєї кандидатської дисертації, що теж

було цікаво. Тому я розумів, з якою філософією маєш справу. Кримський міг
зацікавити навіть людину, яка не мала ніколи стосунку до філософії.”

7) Основні події культурного та соціально-політичного життя суспільства

того періоду

Сергій Борисович Кримський прийшов в науку в роки тяжких випробувань

для країни та її народу. Україна повільно загоювала глибокі рани, завдані
жахливою війною та жорстокою окупацією, репресіями тоталітарного режиму.
Українське суспільство поступово вчилося жити по-новому, долаючи страх перед
державною машиною насильства і звільняючись від стереотипів культу особи в
поведінці та мисленні. Значною мірою ослабли ідеологічні табу, розширюючи
поле інтелектуальної діяльності і відкриваючи обнадійливі перспективи для живої
думки. В середовищі української інтелігенції з’явилися постаті, що стали
виразниками вільнодумства. Вони презентували критичне ставлення до
радянської дійсності та ідеологічних догм, що її освячували, домагалися
національного, соціального та культурного відродження. Сергій Кримський
сприйняв нові явища з глибоким співчуттям і щирою симпатією.

2. Композиція фрагмента твору

1) Структура фрагмента твору

Структура твору розділяється на важливі філософські елементи що почергово

з’являються читачу по мірі того як прочитуються нові і нові розділи твору.
Першим шматком амброзії буде розмова про Цілісну космологію людини,
Софійні символи буття, ціннісний смисл та метафізику. Твір охоплює
Екзистенціали людини її пафос, шанси нашої цивілізації на буття, розкриває
можливі сторінки майбутнього. Головними мотивами твору є осягнення того, що
людина це істота що рухається навколо всесвіту шукає сенси буття. Даний витвір
приправлений багатою кількістю релігійної бакалії, це робить його непридатним
для вживання особам з вираженою атеїстичною язвою, конкретно і мене також.

2)Стилістика викладу твору

Притаманна давньоруським любомудрам антропологічно – екзистенційна

редукція знання, що надає виключного значення проблемі людини та її історії,
специфічна “етизація” знання, що вела до заломлення погляду на будь-яке явище
світу крізь призму глобального конфлікту добра і зла, становить характерну
особливість “софійного” стилю мислення, який, починаючи від доби Давньої Русі
й понині визначає специфіку розвитку філософії східнослов’янських народів.
 3)Актуальність проблеми у сьогоденні

Досить таки актуально, що книжка є результатом дослідження шляхів

самотворення людини в контекстах духу, долі, локально-національних
цивілізацій, тих можли востей, що відкриває українська культура. Орієнтиром
дослідження стала концепція софійності, що була залучена греко-слов’янською
православною цивілізацією як принцип мудрості буття, святості рідної землі,
«радісного художества», творчості, архетипу українського менталітету. У книзі
висвітлюються питання національного відродження України, особливостей
перехідних процесів, характеристик української ментальності, в тому числі
настанов кордоцентризму, персоналізму, софійності, онтологічного оптимізму,
буттєвої етики, архетипу Слова та парадигми бароко. Розкривається визначення
самого феномену національного менталітету через тлумачення символічних
формоутворень: Дім – Поле – Храм. У цьому напрямі досліджуваний матеріал
ґрунтується на питаннях екзистенції людини та цивілізаційних підстав її розвитку,
долі національних цінностей у трансформаційній схемі: історія – метаісторія-
постісторія, ейдетики української культури.

3. Ідейна, смислова характеристика фрагмента твору

1) Категоріально-понятійний апарат фрагмента твору

Понятійно-категоріальний апарат – це сукупність понять, категорій та

термінів, що дозволяють в узагальненій формі відобразити явища певної сфери
знання, а також зв'язки між ними шляхом фіксації суттєвих ознак та
закономірностей.

Сенс твору пов'язаний з метафізикою. Вона нерозривно пов'язана з долею

самої філософії, оскільки метафізика завжди була найбільш спекулятивною та
умоглядною частиною філософії, її своєрідним теоретичним осердям. В творі
вона постає як наука про надчуттєві, умоглядні принципи буття, його граничні
підстави, що одночасно відіграють роль перших начал пізнання, роль
філософських принципів, на яких грунтується теоретичне пізнання світу.

Метаісторія вживається в творі, як переважно в історії людини, релігії, що

передбачає наявність позачасової реальності і містить вищі цінності, що
проявляються в історичному часі.

Пошук Істини, розгляд одної з центральних категорій гносеології, її

правильне відображення об'єктивної дійсності у свідомості автора, її уявленнях,
поняттях, судженнях, умовиводах, теоріях об'єктивної дійсності. Знищення брехні
та неправди, головних антагоністів Істини.

2) Ідеологеми (антропологами, соціальна онтологія) фрагмента твору

Сергій Борисович Кримський пише, що “філософію варто розуміти не

більше й не менше, як спосіб виживання”. Мовляв життя, що навколо нас і є та
філософія яка пов’язує нас людей з собою, всі людські вчинки, усе наше життя
проходить доволі жорсткий іспит, і період цих іспитів то час навчання . Філософія
дає нам змогу відбирати те, що є духовно цінним, і те що є випробуванням часом,
та навпаки, випроваджувати все те, що є віджилим, мертвим, неактуальним.
Софіїзм ,як “Входження в Буття”, підрозуміваючи, що лише філософія дає людині
таку можливість.

Ретельний аналіз ключових українських архетипів, розуміючи їх як категорії,

конче важливі для майбутнього, а не спадок далекого минулого. Так, архетип
“Слова” розглядається автором у контексті відомих слів Григорія Сковороди:
“Світ розгортається як Книга. Тому треба вміти прочитати її таємничі слова”. А
архетип “Свободи” сприймає дуже цікаво: основою свободи для нього була
гідність, яку він тлумачив як неможливість ухилитись від Правди.

Досить таки вживане слово “духовність”. Автор вважає, що духовність — це

внутрішній горизонт наших дій, саме дій, а не слів, зростання над собою, чесний
погляд всередину себе. Підмічаючи що духовніть може бути ілюзорною, але для
мене як читача сучасного духовність це взагалі не пов’язане з релігією поняття.

Автор тривожно заявляє, що спостерігається дефіцит справжніх людських

якостей. Серед таких — відраза до підлості, до жорстокості, до зла. Це, на його
думку містить серйозну загрозу світові та Україні. Людська особистість тим
часом є проектом самостановлення і перебуває в “ціннісно-смисловому
універсумі”, тобто у світі, який наповнений цінностями й смислами. Так що
людина покликана розширювати межі цього універсуму знань.

Особливе місце в дослідженні Кримського посідає проблема культурних

архетипів, які він вивчає в контексті української філософської й соціально-
політичної думки. Головні постаті цих студій — Олександр Потебня, Тарас
Шевченко, Петро Могила, Григорій Сковорода, Дмитро Чижевський і багато
інших. В українській культурній історії його увага прикута до Просвітництва та
бароко. Особливе зацікавлення становить феномен Софії Київської та ширше —
українська культурна ментальність з її архетипом серця, софійності як знаку
Божої премудрості та святості буття.

3) Суперечності фрагмента твору .

Дослідження культури стає особливою сторінкою дослідження для філософа.

Тому він розглядає її в історичному ключі. Це означає, що культуру пропоновано
аналізувати на двох рівнях: фактичному та нормативному. Фактичний рівень
передбачає наявність усього того, що було створено людиною впродовж
тривалого часу і що протистоїть природному станові буття. Але тут є свої
обмеження, бо не все те, що фактично є культурою, сприймає та чи та доба. З цієї
точки зору Кримський наполягає, що нікому не спаде на думку зараховувати до
культурного осередку, приміром, газові камери, адже вони — це радше
антикультура. З іншого боку, в Стародавній Греції вважали, що скіфське
мистецтво є типовим зразком варварської творчості, хоча тепер для нас — це
золотий фонд культури. Тобто виникає певна суперечність між тим, що є
культурою за походженням, або фактично, й тим, що стає культурою відповідно
до норми. Чому це так? Справа в тому, що людство за тривалий час свого
існування опікувалося двома сферами: виробництвом матеріальних речей і
творенням самої людини. Відтак культура — це неабияка царина творення
людини. В наш прагматичний, націлений на споживання час стає дедалі непросто
пояснювати, чому культура не менш важлива, ніж показники матеріально-
технічного розвитку.

Сергій Кримський стверджує, що культура завжди була засобом виходу з

катастроф в історії людства. Якщо взяти історію XIV сторіччя — найбільш
страшний період у Європі, коли лютує чума, ця чорна смерть, а половина Європи
взагалі вимирає, шириться продовольча криза, бо немає хліба. Але чим відповідає
на це людство? Ренесансом! Подібним чином і Україна відповідає на період, який
в її історії названо Руїною. Програма Петра Могили передбачає вихід на
західноєвропейський рівень освіти, відбувається перехід на латину як мову науки
в Києво-Могилянській академії, Острозькій академії, Львівському братстві. Тобто
культуру завжди належить розглядати як вихід із кризових ситуацій.

Весь твір автора призначений розглядати багатогранність духовності,

культури, можливості філософських думок. Мета плекати те ,що маємо та
прагнути нового не забуваючи про старе. Жити з особливою обережністю,
оскільки збудований пантеон росте все життя, і руйнується одним невігласним
рішенням.
Джерела:

1.https://web.archive.org/web/20140223015550/http://gazeta.dt.ua/SOCIETY/
za_mezheyu_schastya_i_neschastya.html – Кримський С.Б. / За межею щастя і
нещастя

2.https://day.kyiv.ua/uk/article/kultura/gumanistychni-vymiry-filosofiyi-sergiya-
krymskogo - Гуманістичні виміри філософії Сергія Кримського

3.http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/handle/123456789/1846/Sigov_Sofiia
%20yak%20etos.pdf?sequence=1&isAllowed=y - Костянтин СІГОВ / СОФІЯ
ЯК ЕТОС: ГЕРМЕНЕВТИКА С.Б. КРИМСЬКОГО

4.http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/handle/123456789/5228/Hors
%27kyy_pid_sihnaturoyu_sofiyi.pdf?sequence=1&isAllowed=y – Вілен
ГОРСЬКИЙ / “ПІДСИГНАТУРОЮ СОФІЇ”

5.http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/handle/123456789/21672/
Sensozhyttievyi_universum_Serhiia_Krymskoho.pdf?sequence=1&isAllowed=y -
Тарас Лютий / “СЕНСОЖИТТЄВИЙ УНІВЕРСУМ СЕРГІЯ КРИМСЬКОГО”