ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Презентація на тему «Д.Чижевський в контексті

української та світової філософії ХХ століття»

Підготували
студентки 2 медичного факультету
101 групи
Єлизавета Шуцька
та
Дарʼя Музиченко
студентка 102 групи
Кандера Тетяна
Викладач :Ігнатєв Віталій Аркадійович
 4 квітня цьогоріч виповнюється 129 років з дня народження Дмитра
Чижевського (1894-1977) — відомого українського славіста й
філософа. Зокрема, він відомий як історик філософської думки
України. І справді, він є автором першої синтетичної праці з історії
філософії на українських землях. Саме вона протягом тривалого часу
визначала і продовжує визначати основні підходи до вивчення
проблем розвитку української філософії.
Чижевський належить до видатних славістів ХХ ст., твори якого
публікувалися як слов’янськими, так і німецькою, англійською та
французькою мовами. Учений поєднував славістичні студії зі студіями
філософськими. Частина робіт Чижевського присвячена історії
філософської думки слов’янських народів. Такі його інтереси
переважно обумовлювалися обставинами життя вченого, яке мало
стосунок до України, Росії, Німеччини й Чехії.

Д.Чижевский
Майбутній вчений та філософ народився в
місті Олександрія Херсонської губернії
(зараз Кіровоградська область України) у
дворянській родині. З автентичною
українською культурою йому вдалося
познайомитися в сільській місцевості.
Щороку Чижевські проводили літні місяці
у своєму невеликому маєтку в селі
Секретарівка біля Олександрії, де хлопець
із захопленням слухав народні оповіді про
нечисту силу. Звідси його посилений
інтерес до містики.

Будинок, у якому мешкала родина Дмитра

Чижевського в місті Олександрія. Нині —
районна бібліотека.

Важливим етапом у житті Чижевського став празький період (1924-

1932 рр.). У Празі він працював в Українському вільному
педагогічному інституті ім. М. Драгоманова, читаючи там
філософські дисципліни.
захистив дисертацію «Гегель і французька революція»
Спілкуючись з українськими культурними й громадськими
діячами, що перебували на еміграції, а також українськими
студентами, Чижевський зацікавився українською проблематикою.
1926 р. видав у Празі роботу «Філософія на Україні. Спроба
історіографії питання»
Як бачимо, Чижевський дистанціювався від «української справи».
У цьому він помітно відрізнявся від Щурата. З одного боку, це ніби
було добре. Дослідник міг уникнути непотрібної національної
заангажованості, більш об’єктивно глянути на філософські процеси
в Україні. Але, з іншого, таке дистанціювання, підсилене
проросійськими та пронімецькими симпатіями, вело до недооцінки
деяких явищ української культури, а то й до тенденційного їх
осмислення.

 Отже, незважаючи на загалом негативну оцінку філософської

думки слов`янських народів, Чижевський вважав, що вона має
майбутнє і настане час, коли в слов’ян з’являться свої «великі
філософи», а лінія філософського розвитку буде проходити через
ці народи.

Щодо схеми розвитку української філософії Чижевського, то вона,

якщо відкинути деякі нюанси, зводиться до такого. Початком
філософствування в Україні вчений вважає часи Київської Русі, коли
було прийнято християнство. Тепер ця думка стала майже
«аксіомою» і практично не піддається сумніву. Після прийняття
християнства русичі мали змогу ознайомитися з філософськими
творами, котрі переважно приходили з Візантії й були
неоплатонівськими за своїм характером. Чижевський навіть
присвятив окремі студії цьому питанню.
 Разом з тим Чижевський приділяв велику увагу
адептам німецької класичної філософії, які або
діяли в Україні, або походили звідси.
Розглядаючи впливи німецької класичної
філософії в Україні, Чижевський переважно
акцентував увагу на тих професійних філософах,
які працювали у вищих навчальних закладах
Російської імперії. І водночас ігнорував
філософську думку в Львівському й
Чернівецькому університетах. Винятком був хіба
що Петро Лодій, та й то, певно, через те, що в
другій половині свого життя цей філософ
опинився в Росії і видав тут деякі твори
філософського характеру. Таке ігнорування
Чижевським філософії в західноукраїнських
університетах видається дивним і нелогічним.
Адже ця філософія дуже добре вписувалася в
контекст «германославістичних» студій вченого.
Очевидно, в цьому ігноруванні спрацювали
великоросійські імперські стереотипи, згідно з
якими Галичина, Буковина й Закарпаття
трактувалися як «чужі».
Схема історії філософії на українських землях,
запропонована Чижевським, мала низку «білих плям».
Поза полем його зору опинилася філософська думка в
Києво-Могилянській академії. У той час зберігався
стереотип, відповідно до якого філософія києво-
могилянців є схоластичною, «мертвою» і не
заслуговує на увагу. Варто мати на увазі й те, що
симпатії вченого були не на боці релігійного
«раціоналізму», а містики.
Ще одним «вузьким місцем» схеми Чижевського було
те, що він вів мову переважно про процеси, що
відбувалися на землях «російської» України.
Галичина, Буковина, Закарпаття, як зазначалося,
випали з його поля зору. Читаючи «Нариси...»,
переконуємося, що філософської думки на цих землях
майже не було.
Дякуємо за
увагу!