1. У чому полягає причина кризи ідеалістичної філософії в 19 столітті?

Криза ідеалістичної філософії в 19 столітті може бути пояснена кількома

факторами. Основні причини цієї кризи включають наступне:
-Вплив наукового революціонного прогресу: У 19 столітті відбувалися значні
наукові відкриття та розвиток фізики, хімії та інших наук. Цей прогрес спонукав
багатьох філософів до пошуку нових методів дослідження та пояснення світу.
Традиційні ідеалістичні погляди, які стверджували переважне значення розуму і
свідомості, втратили свою актуальність у світлі наукового прогресу та
матеріалістичного підходу до пояснення явищ.
-Політичні та соціальні перетворення: 19 століття було періодом значних
політичних та соціальних змін. Французька революція та інші рухи за національну
свободу та соціальну справедливість поклали початок новій епосі в історії
людства. Ці зміни зумовили зростання інтересу до матеріальних умов життя та
соціальних структур, викликаючи кризу ідеалістичних поглядів, які
зосереджувалися на свідомості та духовних аспектах людського буття.
-Поступове занепадання релігії: З прогресом науки та розумінням природи, деякі
ідеї релігії стали менш актуальними для інтелектуалів. Релігійні уявлення, які були
основою ідеалістичної філософії, поступово втрачали свою силу. Це спричинилося
до появи альтернативних філософських підходів
-Матеріалістична філософія: У 19 столітті матеріалістична філософія, зокрема
розвиток наукового матеріалізму, набула значного впливу. Матеріалістичні
філософи, такі як Карл Маркс та Фрідріх Енгельс, розвинули теорії, які висунули
матеріальні умови життя, економіку та соціальні структури як основні фактори,
що визначають світовоззрення та історичний розвиток людини. Це ставило під
сумнів ідеалістичні погляди, які надавали перевагу свідомості та ідеям.
-Критика ідеалізму: У 19 столітті ідеалістична філософія поступово стала
предметом критики. Філософи, такі як Шарль Луї Монтеск'є, Іммануїл Кант та
Фрідріх Ніцше, висловлювали свої зауваження та критикували основні принципи
ідеалізму. Вони підкреслювали необхідність повернення до дослідження природи,
дослідження суб'єкта, а також роль чуттєвого досвіду та емпіричних доказів у
філософському аналізі.
-Екзистенціалізм та інші альтернативи: У другій половині 19 століття та на
початку 20 століття з'явилися нові філософські школи, які представляли
альтернативу ідеалізму. Наприклад, екзистенціалізм, представлений філософами,
такими як Жан-Поль Сартр та Мартін Гайдеггер, покладав акцент на індивідуальне
існування та особисту свободу, виходячи з припущення, що існування переважає
сутність.

2. У чому суть критики Шопенгауером раціоналістичної філософії?

Основна суть Шопенгауерової критики раціоналістичної філософії може бути
узагальнена таким чином:
-Зосередження на розумі: Шопенгауер відкидав перевагу, яку раціоналізм надавав
розумовим факторам і пізнанню. Він стверджував, що розум обмежений і не може
повністю охопити істину про світ. За Шопенгауером, розумова активність не
дозволяє отримати істинне розуміння сутності світу та людського буття.
-Роль волі та інстинктів: Шопенгауер відводив велике значення волі та інстинктам
у своїй філософії. Він вважав, що воля є основним джерелом рушійної сили всього
існуючого. Розум, за Шопенгауером, підпорядкований волі, і лише розуміння волі
може призвести до розуміння сутності світу та істини.
-Поняття волі як недосяжного: Шопенгауер стверджував, що воля є загадковою та
недосяжною силою, і ми не можемо цілком розуміти її природу. Воля лежить за
межами розуму та логічного мислення і не може бути повністю виражена або
осмислена.
-Порушення позитивних наукових досліджень: Шопенгауер критикував позитивні
науки, які, на його думку, обмежені лише описом явищ і не дозволяють досягти
справжньої істини. Він вважав, що наука має обмежені можливості в поясненні
глибинних аспектів людського буття, емоцій та сенсу життя.
-Метафізичне розуміння світу: Шопенгауер переконував, що істинне розуміння
світу можливе лише через метафізику, а не розумовий аналіз чи наукові відкриття.
Він підкреслював важливість інтуїції та внутрішнього досвіду, які дають
можливість пізнати сутність реальності.
Шопенгауер вважав, що раціоналістична філософія занадто обмежена і
неспроможна пояснити сутність людського буття та природи світу. Він намагався
замінити раціоналізм ідеєю волі, що стояла в центрі його філософської системи.
Шопенгауер вважав, що лише шляхом вивчення та розуміння волі людина може
досягти справжнього самовідчуття та звільнення від страждань.

3. У чому суть негативного розуміння К'єркегором людської свободи?

-Абсурдність свободи: К'єркегор вважав, що існує фундаментальна абсурдність у
самій природі свободи людини. Вона полягає у тому, що людина має можливість
обирати, але не може повністю передбачити наслідки своїх виборів. Це створює
постійну тривогу та невизначеність в житті людини.
-Відповідальність та вибір: К'єркегор підкреслював, що людина несе особисту
відповідальність за свої вчинки та вибори. Індивідуальний вибір вимагає від
людини відповідальності перед Богом, іншими людьми та самою собою.
-Ангажованість та віра: К'єркегор підкреслював, що свобода пов'язана з
ангажованістю та зобов'язаннями. Він підтримував, що справжня свобода полягає
не у безтурботному самовираженні, а у виборі віри та відданості вищім цінностям
і ідеалам.
-Вибір як постійний процес: За К'єркегором, свобода - це постійний процес
вибору, а не стан, який можна досягнути і затвердити.

4. У чому полягає сенс Ніцше висловлювання Ніцше «Бог помер»?

-Смерть Бога як криза релігії: Висловлювання "Бог помер" відображає
Ніцшеївську критику і деконструкцію традиційної релігії, зокрема християнства.
Він стверджував, що в сучасному світі релігійні переконання та моральні цінності
втратили свою силу та значення, і людство вже не може покладатися на існування
Бога для здобуття сенсу та орієнтації у світі.
-Криза метафізики та абсолютних цінностей: Висловлювання Ніцше також
покликане викликати у свідомості людей усвідомлення кризи метафізики,
абсолютних цінностей та об'єктивних істин. Він стверджував, що ідея Бога
існувала як верховна норма, яка визначала цінності та моральні принципи, але ця
ідея втратила свою силу і відбулася дезактивація метафізичних концепцій.
-Звернення до індивідуальної відповідальності: Висловлювання "Бог помер"
закликає людину прийняти відповідальність за своє життя та визначення власних
цінностей і моральних принципів. Ніцше пропонував замінити релігійні та
метафізичні основи моралі на ідею "вищої людини"
5. Яке знання, з погляду позитивізму, є науковим?
Згідно з позитивізмом, наукове знання повинно ґрунтуватися на емпіричних
фактах, спостереженнях та експериментах. Позитивізм розглядає науку як єдиний
достовірний спосіб отримання знань про світ. Знання вважаються науковими,
якщо вони відповідають наступним критеріям:
-Емпірична перевірка: Наукове знання повинно бути підтверджене або
спростоване на основі емпіричних фактів та спостережень. Воно повинно бути
основане на спостереженні реальних явищ, даних чуттєвого досвіду та досліджень.
-Об'єктивність: Наукове знання має бути об'єктивним, тобто незалежним від
індивідуальних уподобань, впливу суб'єктивного досвіду чи особистих
переконань. Воно має бути загальноприйнятним та повторно перевіряемим
незалежно від контексту чи індивідуальних особливостей дослідника.
-Закономірність та прогностичність: Наукове знання має зумовлювати
встановлення закономірностей та дозволяти здійснювати прогнози. Воно повинно
пояснювати причинно-наслідкові зв'язки та дозволяти передбачати результати
подій і явищ.
-Систематичність: Наукове знання має бути систематичним, організованим у
логічну та структуровану форму. Воно має базуватися на теоріях, концепціях та
моделях, які забезпечують зрозумілість, узгодженість та узагальнення отриманих
даних.
-Строгість методології: Наукове знання повинно ґрунтуватися на строгій
методології

6. Чим, на думку неокантіанців, відрізняються науки про природу та науки

про культуру?
Неокантіанці вважали, що науки про природу (натурнауки) та науки про культуру
(гуманітарні науки) відрізняються за природою своїх об'єктів, методологією
дослідження та цілями, які вони переслідують. Ось деякі ключові розрізнення, які
неокантіанці встановлювали між цими двома типами наук:
-Об'єкти дослідження: Натурнауки вивчають природу, фізичні та біологічні явища,
які підпорядковані загальним законам природи. Вони орієнтовані на об'єктивність
та вимірювання. З іншого боку, гуманітарні науки зосереджуються на культурних,
соціальних та історичних явищах, таких як мова, мистецтво, література, соціальні
структури тощо. Вони вивчають суб'єктивність та індивідуальність людського
досвіду.
-Методи дослідження: Натурнауки застосовують експериментальний підхід та
математичну моделювання для отримання об'єктивних даних та перевірки гіпотез.
Вони базуються на спостереженні, вимірюваннях та узагальненні отриманих
результатів. Гуманітарні науки використовують інтерпретацію, аналіз текстів,
філологічні методи та історичну реконструкцію, щоб отримати розуміння
культурних явищ і їх значення.
-Цілі дослідження: Натурнауки прагнуть досягти законів та загальних
закономірностей, які пояснюють фізичний світ та дають змогу прогнозувати події.
7. Як, на думку Маркса, співвідносяться суспільне буття та суспільна
свідомість?
Згідно з Карлом Марксом, суспільне буття (суспільна матеріальна основа) та
суспільна свідомість є двома взаємозалежними, але роздільними сферами. Він
розглядав суспільне буття як матеріальну базу суспільства, яка включає
економічні відносини, продуктивні сили та спосіб виробництва. Суспільна
свідомість, з свого боку, охоплює ідеологію, цінності, релігію, політичні погляди
та інші форми свідомості, які існують у суспільстві.
Маркс вважав, що суспільне буття визначає суспільну свідомість, а не навпаки.
Він стверджував, що матеріальні умови і відносини виробництва формують основу
суспільства і впливають на свідомість людей. Економічна структура суспільства,
зокрема спосіб виробництва та власність, визначає соціальні, політичні та
ідеологічні відношення, що існують у суспільстві.
У своїх працях Маркс звертав увагу на те, що існує взаємодія між суспільним
буттям і суспільною свідомістю. Він вважав, що суспільна свідомість може бути
вплинута та змінена шляхом зміни суспільного буття. Класова боротьба та
перетворення економічних умов, на його думку, мають потенціал змінити
ідеологію та свідомість, що панує в суспільстві.