СВІТОГЛЯДНІ УЯВЛЕННЯ І ВЧЕННЯ

СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ
1. Проблематика давньокитайських вчень.
3. Основні школи та ідеї осмислення світу й людини у Стародавній Індії.

Філософія як певна цілісність – це витвір грецького генія, проте східні народи, з

якими контактували елліни, володіли високою мудрістю, яка сформувалась з релігійних
переконань і космологічних міфів. Для людини Сходу більш цікавим був її внутрішній
світ, її думки, переживання, вчинки, самовдосконалення, зрештою – її спасіння. Тому нині
світогляд східних народів окреслюють як інтравертний. Натомість світогляд греків був
спрямований на зовнішній світ, природу, космос, тому називають його нині
екстравертним. Ця відмінність пояснює сферу питань, які піднімалися у даньокитайських
та давньоіндійських вченнях.

Питання 1. Засвоюємо головні засади даосизму та конфуціанства, основою для

яких стали уявлення давніх китайців, що дійшли до нас у «Книзі перемін». Зокрема, це
уявлення про те, що гармонія у Всесвіті базується на взаємодоповненні двох вічних
першопочатків світу – чоловічого (активного) і жіночого (пасивного). Вони поєднуються і
дають природі життя.
Лао-Цзи (Старий вчитель), засновник даосизму і автор трактату «Про Дао і
чесноти», розвинув спекулятивне (тобто абстрактне, відірване від досвіду) вчення про Дао
як безіменне божество, яке не можна ані окреслити ані пояснити. Дао – це Шлях, Вчення,
Істина, Порожнеча, Абсолют, Закон еволюції Всесвіту, Все і Ніщо. Воно є початком неба і
землі, усе бере початок з Дао. Ідеал людини – це святість, заснована на такому наповненні
себе Дао, щоб стати найдосконалішим його образом.
Конфуціанство (яке називають іще“етика ритуалу”): для Конфуція (551-479 р.р. до
н.е.) ідеал людини – це ідеал благородної людини, яка керується у поведінці правилом
«золотої середини»: слід уникати крайнощів в усьому. Мета життя – самовдосконалення.
Усі повинні дотримуватися традицій, які передаються від предків, тоді збережеться лад у
державі. Щоб бути мудрим, китаєць має оволодіти 6 мистецтвами: 1) музика; 2) духовні та
громадські звичаї та обряди; 3) математика; 4) каліграфія; 5) володіння зброєю; 6)
управління колісницею. Вчення Конфуція можна зосередити у 3-х відношеннях:
керуючий-піддані, батьки-діти, чоловіки-жінки. Мислитель визначив 5 верховних
обов’язків: 1) людинолюбство; 2) правосуддя (кожному - належне); 3) підпорядкування
кожного діючим законам і виконанню обрядів пануючої релігії; 4) правдолюбство; 5)
вірність і чесність в усьому і завжди. Конфуцій закликав не робити іншим того, чого не
бажаєш собі.

Питання 2. Веди (у перекладі зі санскриту «знання») – це найдавніші письмові

пам’ятки давньої Індії, які містять уявлення про богів, Всесвіт, а також пісні, гімни та
різні звичаї індусів. В усіх ведах зустрічається поняття Тримурті – одне божество в трьох
іпостасях/образах – Брахма, Вішну, Шіва. Брахма – творець світу; Вішну – Охоронець,
Всеогортаючий, Вишній; Шіва – уособлює руйнівні сили універсуму.
Усі давні системи Індії поділяються на ортодоксальні і неортодоксальні залежно від
того, приймають чи відкидають авторитет Вед.
Карма - закон Всесвіту, згідно з яким кожний вчинок людини тягне за собою
наслідок і відповідно впливає на подальше перевтілення (сансару). Сансара – коло
перевтілень душі з однієї оболонки в іншу – реінкарнація Мета карми – провести людину
через випробування, щоб її душа вдосконалювалась і досягла вищого морального
розвитку – мокші. Для цього душа може пройти через сотні земних життів.
 Система Йога (VII ст. до н.е.)
За суттю – теїстична система, в якій Бог ототожнюється з «космічною душею».
Йога – певне «напруження», піднесення – такий стан, що дає можливість з’єднатися з
Богом. Людина сама має «настроїтись» на зустріч з Богом.
Систематизував вчення Патанджалі (ІІ ст. до н.е.). Головні особливості системи: 1)
аскетизм (мінімальне вживання їжі); 2) медитація – внутрішнє самозаглиблення.
Центральні поняття йоги:
Асани (пози) - допомагають зберегти тіло здоровим, красивим, гнучким;
Пранаями (дихальні вправи) - регулюють дихання і контролюють емоції;
Медитація (самозаглиблення) - дає можливість почути себе і пізнати своє «Я».
Духовне життя згідно цієї системи має 5 рівнів:
1. Розсіяний
2. Притуплений
3. Відносної рівнваги
4. Концентрація уваги лише на 1 об’єкті
5. Зупинка будь-якої діяльності розуму
Три шляхи звільнення душі: знання; емоційне поєднання з Богом; активна дія

Найбільш знаним вченням Індії є буддизм, заснований принцом Сідхартхою

Гаутамою (563-483 рр. до н.е.), котрий після просвітлення став Буддою (Просвітленим) і
проповідував чотири святі істини: 1) життя – це страждання; 2) причиною страждань є
наші бажання, жадоба до життя; 3) щоб позбутися страждань, слід позбутися бажань; 4)
шлях до визволення складається з восьми кроків і завершується нірваною. Ці вісім кроків
такі: - правильне бачення – розуміння основ буддизму і свого шляху в житті;
- правильна думка – життя людини залежить від її думок;
- правильна мова – слова людини, її мова впливає на її душу і характер;
- правильна дія – жити у згоді з собою, з іншими, не чинити нікому зла;
- правильний спосіб життя – дотримання буддистських заповідей;
- правильне вміння - старанність і працелюбність;
- правильна увага – контроль над думками;
- правильне зосередження – регулярні медитації, що забезпечують зв’язок з
космосом.
Мета життя буддиста – вирватися з кола перевтілень (сансара) і перейти в нірвану –
стан абсолютної відсутності бажань; перехід в небуття. Дорога до мети - «серединний
шлях» життя між двома крайнощами: шляхом задоволень і розваг та шляхом аскези,
відмови від матеріальних благ.
Дорога до спасіння складається з 2 етапів:
1. Етика, яка властиво готує до дороги спасіння;
2. Медитаціне містичне занурення, яке дарує ту мудрість, якої прагнемо.

Будда також надав людям п’ять моральних заповідей, які сприяють праведному
життю й досягненню нірвани: 1)не убий; 2) не вкради; 3) не перелюбствуй; 4) не обманюй;
5) не вживай речовин, які п’янять і одурманюють.
З часом буддизм розпався на кілька течій, найголовніші з них – Хінаяна і Махаяна.
Хінаяна (Мала Колісниця) – вузький шлях до нірвани, яким йдуть лише монахи.
Махаяна (Велика Колісниця) – широкий шлях до нірвани, яким йдуть світські
люди.
Священна книга буддизму – «Тіпітака»(або Трипітака) - в перекладі «Три кошики».