Філосо́фія,[1] (дав.-гр.

φιλοσοφία, дослівно: любов до мудрості) або любому́дрість,[2] —

дисципліна, що вивчає найбільш загальні суттєві характеристики та фундаментальні принципи
реальності й пізнання, буття людини, відносини людини й світу, про найзагальніші суттєві
характеристики людського ставлення до природи, суспільства та духовного життя у всіх його
основних проявах.[3] Також під філософією розуміють форму людського мислення, теоретичну
форму світогляду.

Філософія - це наука, що досліджує загальні принципи, сутність, цінності та проблеми буття,

знання, моралі, існування, мистецтва тощо. Її особливості включають:Широкий спектр предметів
дослідження: Філософія охоплює різноманітні аспекти людської дійсності, включаючи мораль,
метафізику, логіку, етику, епістемологію, естетику, політику, філософію науки тощо.

Фундаментальні питання: Філософія ставить загальні та глибокі питання про сутність існування,
природу знання, мораль, світ, час, простір, та інші аспекти, які стосуються людського буття.

Методи дослідження: Філософія використовує різноманітні методи, такі як логічний аналіз,

аргументація, рефлексія, теоретичне мислення та аналогічне мислення для розв'язання
філософських проблем.

Спірність і суб’єктивність: Багато філософських питань не мають однозначних відповідей, іноді

вони стають предметом суперечок та різних інтерпретацій.

Спрямованість на узагальнення та абстракції: Філософія спрямована на розуміння універсальних

принципів і висновків, які можуть застосовуватися до різних сфер життя та пізнання.

Концептуальна розвідка: Вона спрямована на розвиток концепцій, теорій та філософських систем

для розуміння світу навколо нас.

Предмет філософії - це широкий спектр фундаментальних проблем, питань і концепцій, які

стосуються основних аспектів буття, знання, моралі, існування, метафізики, логіки та інших аспектів
людського життя.Основні аспекти предмету філософії включають:

Метафізика: Вивчення сутності реальності, понять про існування, природу буття, часу, простору та
істинності.

Епістемологія: Дослідження природи та обмежень знання, питання про те, як ми отримуємо

знання, як воно обґрунтоване і яким чином можна впевнено йому довіряти.

Етика та мораль: Аналіз принципів моралі, визначення та розвиток моральних цінностей, питання
про правильність і неправильність дій.

Логіка: Вивчення принципів правильного мислення та аргументації, дослідження структури

аргументів та висновків.

Естетика: Аналіз краси, мистецтва та способів, якими люди сприймають і оцінюють естетичні
явища.

Політика та соціальна філософія: Дослідження соціальних структур, системи правління, суспільних

цінностей і норм.
Українська філософія має багату історію, протягом якої сформувалося багато течій, ідей та
концепцій. Проте періодизація української філософії є складною через вплив змін у політичній та
культурній сферах, а також через довгу періодизацію в історії України. Основні етапи української
філософської думки включають:

Середньовіччя: Включає розвиток філософських ідей у Київській Русі та пізніше під впливом
католицтва та православ'я.Ранньомодерна доба (16-18 століття): Період, коли виникали
ранньомодерні ідеї української філософії в контексті великого культурного розмаїття релігійних
впливів та політичних турбулентностей.

Філософія у 19 столітті: В цей період філософія в Україні переживала розвиток із заохоченням

української національної ідентичності та дослідженням соціальних та політичних питань.

Радянський період: Філософія перебувала під сильним впливом радянської ідеології та імперативів
комуністичного режиму, що обмежувало розвиток та вільне висловлювання ідей.

Сучасність: Після отримання незалежності Україною у 1991 році відбувається новий розвиток
філософської думки, включаючи різноманітні підходи до проблем національної ідентичності,
глобалізації, трансформації суспільства тощо.

Загальні особливості української філософської думки полягають у змішанні впливів

східноєвропейської та західноєвропейської філософських традицій, впливі релігійної та
етнокультурної спадщини, а також актуальності політичних та соціальних питань для філософії в
українському контексті.

Григорій Сковорода: Український філософ та поет XVIII століття, відомий своїми роздумами про
життя, мудрість та мораль. Його ідеї були спрямовані на пізнання себе через філософське
самовдосконалення.

Пантелеймон Куліш: Український письменник і філософ XIX століття. Він активно пропагував
українську культуру та освіту. Його філософські погляди базувались на національних ідеях та
духовності.

Михайло Грушевський: Історик, публіцист і філософ, який вніс значний внесок у розвиток
української історії. Його філософські ідеї спрямовані на вивчення української історії та формування
національної свідомості.

Лев Шестов: Український філософ російського походження, представник екзистенціалізму. Його

праці акцентували на проблемах віри, сумніву, внутрішнього конфлікту між відчуттям обмеженості
людини та її прагненням до свободи.

Сергій Булгаков: Філософ, теолог та представник релігійного філософського напряму. Він вивчав
проблеми взаємодії релігії та філософії, сутність людської душі та соціальні проблеми.