План конспект уроку Всесвітня Історія 8 клас.

Особливості культури Відродження.

Близько середини XIV ст. в Італії виникла культура епохи Відродження, або Ренесансу.
Саме італійські майстри відродили мистецтво Стародавніх Греції та Риму, звідки й
походить назва епохи. Найвищого розквіту культура Відродження досягла за часів
Високого Відродження (кінець XV — перші десятиліття XVI ст.) — «золотого віку»
італійської літератури, образотворчого мистецтва, філософії та науки. Доба Відродження
започаткувала суттєві зрушення у світогляді людей, їх релігійних і політичних
переконаннях. Розпочалося формування нового типу людини, яка була більше духовно
розкріпаченою і впевненою в собі, ніж раніше.
Відродження — рух у літературі, науці та мистецтві другої половини XIV — XVI
ст., що був започаткований в Італії та ґрунтувався значною мірою на відновленні
античних традицій.
Гуманізм — світське вільнодумство епохи Відродження, що протистояло
духовному пануванню церкви в суспільстві. У широкому розумінні — визнання
цінності людини як особистості, її права на вільний розвиток і реалізацію своїх
можливостей.
Північне Відродження. Північним Відродженням називають культуру Ренесансу, яка
поширювалась у XV—XVI ст. в країнах, розташованих на північ від Італії: у Німеччині,
Нідерландах, Франції та Англії.
Наприкінці ХVІ ст. в деяких країнах Європи Культура доби Відродження стала
поступатися місцевому стилю – бароко. Він був започаткований у папському Римі й
пов'язаний із поширенням ідей Контреформації. Його видовищність і яскраві художні
засоби, на противагу скромності протестантських церков, мали підкреслювати
грандіозність і пишноту католицької церкви.
Бароко (від ітл. Примхливий, химерний) – доба в образотворчому мистецтві,
архітектурі, музиці та літературі країн Європи, колоніальної Центральної та
Південної Америки кінця ХVІ – середини ХVІІІ ст.
 Нікколо Макіавеллі
Одним із найвідоміших теоретиків політичної думки XVI ст. був Нікколо Макіавеллі
(1469—1527). Суперечки навколо поглядів Макіавеллі не припиняються від часу появи
його творів. Одні вважають його безпринципним негідником, інші — твердим реалістом,
який насмілився зобразити світ таким, яким він був насправді.
Відомою є книга «Государ» (1516 p.), присвячена правителеві Флоренції Лоренцо
Медичі. У своєму творі Макіавеллі поставив питання про те, як саме має здійснювати
правитель владу в державі та як співвідносяться мораль і влада. Він вважав, що влада
належить тому, хто зуміє її взяти. Государ, який є поєднанням таланту і хитрощів, має
постійно рахуватися з дійсністю і забути про будь-які докори сумління. Сумління може
лише заважати правителеві в його діяльності. Головна думка цієї книги полягає в тому, що
коли правитель хоче досягти успіху, він має відкинути моральні принципи та покладатися
на силу і хитрість.
Одним із перших Макіавеллі висунув ідею, що держава створюється не Богом, а
людьми. Оскільки інтереси людей є різними і дуже часто навіть протилежними, талант
правителя полягає в умінні розуміти потреби суспільства і враховувати людську
психологію.
Титани Відродження
1
 Леонардо да Вінчі
В одному зі своїх ранніх творів «Мадонна з квіткою» Леонардо відмовився від звичного
зображення сумної й задумливої Мадонни, зобразив її життєрадісною, сповненою жіночої
краси. У цій картині він уперше використав світлотінь для «оживлення» об’єкта.
У період розквіту свого таланту Леонардо створив фреску на біблійну тему «Тайна
вечеря» (1495—1497 рр.). У її основі лежить євангельський сюжет про те, як під час вечері
перед стратою Христос повідомив учнів, що один із них зрадить його. Вирази облич учнів
Христа сповнені обурення, здивування, а спотворене жахом обличчя Юди передано з
вражаючою глибиною реалізму.
Одним із найвідоміших творів Леонардо став портрет Мони Лізи, жінки купця дель
Джокондо. Цей твір уважають першим у західноєвропейському живописі психологічним
портретом. Живописець зумів зосередити увагу глядача не на зовнішній привабливості
Мони Лізи, а на її внутрішньому світі.

Мікеланджело Буонарроті. Мікеланджело зробив головним персонажем своїх творів

людину. Жоден пейзаж не цікавив майстра — тільки зображення прекрасного людського
тіла. У своєму величному мармуровому «Давиді» він, усупереч біблійному міфу, зобразив
не хлопчика, а розквітлого юнака, сповненого титанічної сили. Ця статуя стала водночас і
символом повернення античної краси до мистецтва, й ідеалом нової людини, утіленням
непохитної волі та могутності.
Працюючи над розписом плафона Сикстинської капели, Мікеланджело самостійно з
1508 до 1512 р. розписав 600 м2 стелі на висоті 18 м сюжетами з біблійних міфів. Проте
його композиції далекі від традиційного релігійного змісту, вони звеличують людські
велич та красу. Таку ж силу й натхнення вклав він у виконання фігури Мойсея для могили
Папи Юлія II
Рафаель Санті. Його називали світлим генієм італійського Відродження, який
спромігся поєднати дух античності з духом християнства. За своє коротке життя Рафаель
зумів зробити дуже багато. Декілька років він керував будівництвом собору Св. Петра в
Римі, розписав фресками стіни багатьох залів папського палацу у Ватикані, створив чудові
портрети своїх сучасників.
Вершиною творчості Рафаеля вважають створену 1513 р. «Сикстинську мадонну».
Тиціан Вечелліо був найвідомішим італійським художником венеціанської школи.
Багато уваги Тиціан приділяв біблійним сюжетам («Христос і Магдалена», «Покладення в
труну»). Його образи сповнені внутрішнього спокою, краси, випромінюють внутрішнє
світло.
Північне Відродження
Найвизначнішим мислителем Північного Відродження вважається Еразм
Роттердамський, якого називали «королем гуманістів».
У мистецтві Північного Відродження провідна роль належала живопису. Уже в другій
половині XV ст. досягає розквіту мистецтво Нідерландів, а кінець XV — перша половина
XVI ст. — це «золота доба» німецького живопису.
Серед кращих майстрів виділяються Лукас Кранах Старший (1472—1553), автор
відомого портрета М. Лютера, а також Ганс Гольбейн Молодший (1497 (1498)—1543),
який був придворним майстром англійських королів і досяг досконалості у створенні
портретів.
Дух нової і тривожної доби відчув та частково передбачив нідерландський художник
Ієронім Босх (бл. 1460—1516). У картині «Сім смертних гріхів» майстер зобразив сім
гріхів, здатних знищити душу людини і навів до кожного з них приклади з повсякденного
життя.
2
 Видатними творами Північного Відродження є картини Пітера Брейгеля Старшого
(1525(1530)—1569). На його картинах красиве існує поряд із потворним, радість — із
трагедією. Його картини відбивають реалії того часу. Одні назви говорять самі за себе:
«Тріумф смерті», «Танець під шибеницею», «Сліпі», «Каліки».
Центральне місце в німецькому мистецтві цієї доби посідає Альбрехт Дюрер
(1471—1528). У його творчості відображено драматичні події історії Німеччини того часу.
Видатним представником Північного Відродження був учений-гуманіст Еразм
Роттердамський.
У своїх сатирах «Похвала глупоті», «Розмови запросто» Еразм Роттердамський
викривав формалізм, догматизм і відсутність будь-якої розумної основи — «глупоту» в
усіх сферах життя — політичній, церковній, культурній. Найбільш різко він критикував
церковних богословів. Вчення мислителя сприяло поширенню у Європі реформаційних
ідей, хоча він сам був рішучим противником Реформації.