Передромантизм (преромантизм)

– сукупність ідейно-стильових тенденцій у європейській літературі другої половини

ХVІІІ – початку ХІХ ст., які, не пориваючи із сентименталізмом, передбачали появу
романтизму, поривали із культом розуму, притаманним класицизму та Просвітництву.
Найповніше преромантизм проявився в Англії та Шотландії, зумовивши так званий
«осіанізм», готичний роман тощо.

Це перехідний етап між Просвітництвом і романтизмом. Відрізняється критикою розуму

і почуттів класичного Просвітництва і сентименталізму.

Висунувши ідею народного суверенітету, таких форм суспільного життя, які б

відповідали «духові народу», культ «природної людини» та художника як «природного
генія», виступивши проти позачасових «вічних» естетичних норм і правил, традиційних
форм і моделей об’єктивізувального мислення, утвердивши на противагу
просвітницькому раціоналізму цінність незайманої цивілізацією природи й «природної»
народної поезії, що проявилося в літературі, фольклористиці й історіографії,
преромантизм, однак, не став цілісною ідейно-художньою системою. Він був не так
першим етапом романтизму, як його підготовчою стадією. У цілісне світобачення, яке
дістало художньо адекватне стильове обличчя, його течії інтегрував романтизм.

Розвиток романтичного типу творчості, що почався у преромантизмі, як

загальноєвропейське явище був пов’язаний з глибоким світоглядним зламом наприкінці
ХVІІІ – на початку ХІХ ст., із спростуванням принципів механістичного матеріалізму.

Спільне з сентименталізмом: культ почуттів, техніка написання прозових творів,

цвинтарна поезія. Відмінність: звернення до доби Середньовіччя і до доби Відродження,
до лицарських романів, звернення до Шекспіра, починає використовувати фольклор.
Значний вплив кельтської, скандинавської міфології, містифікація, жанр балади.
Передромантизм надає перевагу таїнству та загадковості пристрастей, ніж чуттєвості
сентименталістів. Переміщення в чужі країни чи далеке минуле, в середньовіччя,
живописні форми, незвичайні готичні обриси. Пригоди героїв розгортаються на фоні
розвалин середньовічного замку.

Novel і romance – різні терміни:

Novel – соціально-побутовий і соціально-політичний роман (якобінський роман)

Romance – лицарський роман (готичний роман).

Перший етап передромантизму – розвиток поетичного мистецтва. Наслідує

сентиментальну (цвинтарну поезію). Звертається до того ж самого пейзажу, описує
природу, але кельтського відродження. Початок кельтського відродження: Едвард Джонс
– англійський антрополог, знайшов пам’ятки уельських віршів (написані валійською
мовою - кельтською).

Представники: 1761 – Томас Грей поема «Сходження Одіна»

1765 – збірка поетичних балад, поетичних сказань «Пам’ятники старовинної англійської

поезії» Томас Персі.
1765 - «Поеми Осіана» містифікація Джеймса Макферсона.

«Цикл Роулі» – містифікація під впливом Чосера, Шекспіра, лицарських романів Томаса
Чаттертона.

Другий етап - готичний роман

Передромантизм створив «готичний роман», його ще називають «чорним романом» або

«романом жахів». Автори: Горас Волпол, К. Рів, Анна Радкліф, Вільям Бекфорд,
Метью Грегорі Льюїс.

Для готичного роману характерні: середньовічна тема, атмосфера жахів і таємниць,

мелодраматичний сюжет, фантастичні мотиви, екзотичний пейзаж. Героями стають
потворні злодії та благородні лицарі. Події здійснюються по волі фатальних,
надприродніх сил. Людина стає жертвою підступних інтриг і злочинних дій, всюди її
підстерігає смерть.

Перший готичний роман в англійській л-рі – «Замок Отранто» (1764) Гораса Волпола.

Роман Анни Редкліф «Удольфські таємниці» (1794) виділяється через з готичних романів
тим, що конфлікт вирішується перемогою доброчесності.

Вільям Бекфорд повість «Ватек» (1786). Східна екзотика, епікурейство, гротескно-

трагічний колорит – всі ці риси матимуть вплив на творчість письменників-романтиків.

Метью Грегорі Льюїс «Монах» (1795-1796).

Готичний роман підготував розвиток романтичного філософського роману Вільяма

Годвіна «Сент-Леон», «Мандевіль», Мері Шеллі «Франкенштейн, або Сучасний
Прометей», Чарльза Метьюріна «Мельмот-мандрівник». Для романтичного роману
характерний трагічний конфлікт самотньої особистості з суспільством.