Англійський реалізм

Реалі́зм — стиль і напрям у мистецтві, які ставили метою правдиве

відтворення дійсності в її типових рисах. 
Нова́торство — вияв ініціативи, творення нового у науці, мистецтві,
виробництві, управлінні тощо.
Це сукупність принципів ідейно-художнього пізнання та образного
відтворення світу, спосіб осягнення дійсності засобами мистецтва. В історії
літератури виділяють такі художні методи: бароко, класицизм,
сентименталізм, романтизм, реалізм, натуралізм, модернізм.
Психологі́зм — передача художніми засобами внутрішнього стану
персонажа, його думок, переживань, зумовлених внутрішніми й зовнішніми
чинниками.
Рома́н — літературний формат, найпоширеніший у XVIII–XX століттях;
великий за обсягом, складний за будовою епічний твір, у якому широко
охоплені життєві події, глибоко розкривається історія формування
характерів багатьох персонажів.
Типізація — втілення засобами мистецтва, літератури загального, типового
в частковому, індивідуальному, у конкретних художніх образах, формах.
Композиція — побудова твору, доцільне поєднання всіх його компонентів у
художньо-естетичну цілісність, зумовлену логікою зображеного,
представленого читачеві світу, світоглядною позицією, естетичним ідеалом,
задумом письменника, каноном, нормами обраного жанру, орієнтацією на
адресата.
Сатира — гостра критика чогось, окремих осіб, людських груп чи
суспільства з висміюванням, а то й гнівним засудженням вад і негативних
явищ у різних ділянках індивідуального, суспільного й політичного життя,
суперечних із загальнообов'язковими принципами чи встановленими
ідеалами. 
Гумор — різновид комічного, відображення смішного в життєвих явищах і
людських характерах.
 Періодизація англ літ доби реалізму
В історико-літературному процесі Англії XIX ст. можна виділити три основні
періоди:

o 30-ті роки;

+o 40-ві, або "голодні сорокові";

o 50-60-ті роки.

Основними питаннями, що піднімалися у кінці 20-х - на початку 30-х років,

- були питання, пов'язані з романтизмом і долею романтичного героя.
Письменники і філософи на перший план висунули сильну енергійну
особистість, поетизуючи її і розглядаючи поза суспільними зв'язками.

+У 30-ті роки у літературу вступили молоді Діккенс і Теккерей.

40-ві роки відкрили другий етап у розвитку англійської літератури. Це

період суспільного підйому, розмаху чартистського руху. Основні події цього
історичного періоду - з'їзд чартистів, всезагальний страйк, економічна
скрута, і, нарешті, революція 1848 року на континенті. Зміна ідеологічного
клімату позначилося і на літературному процесі, передусім, на романі як
найбільш принциповому жанрі, який мав виховне значення. У соціальних
романах Дізраелі, Кінгаелі, Діккенса, Теккерея, сестер Бронте знайшли
відображення й ідеї епохи, і стан суспільного руху, і моральні принципи
доби. Письменники цього періоду внесли у реалістичну структуру розповіді
символіку і метафору, елементи театру, пародії, бурлеску і пантоміми.

+Наступний етап - 50-60-ті роки. Це був час "втрачених ілюзій". Характер

роману істотно змінив разом із змінами у суспільній і духовній атмосфері
життя. Період кінця 50-60-ті років пов'язаний із загальним придушенням
робітничого руху, з економічним підйомом, тимчасовою економічною
стабілізацією. Тепер письменники все частіше спиралися на традиції
сентиментального побутового роману із суттєвим акцентом на буденному,
прозаїчному. Посилилася увага до епічного роману.
 Творчість Джейн Остін
Творчість Джейн Остін стала певною сполучною ланкою між двома
літературними епохами Просвітництвом та Класичним реалізмом ХІХ ст.

Новаторство та майстерність письменниці проявились не стільки в сюжеті

романів, скільки в її підході до проблеми характеру, в тому як вона розуміє і
показує тонкий та інколи суперечливий внутрішній світ своїх персонажів. 

«Змішані характери» – основний творчий принцип письменниці. Вона

не просто показує різні пропорції суміші, а й прослідковує, як зароджується
певне почуття, як воно переростає в інше, як в упередженість поволі
проникає зацікавленість, як починає працювати серце у пошуках спільного
почуття, яке згодом перетворюється на кохання.
Сюжети романів Джейн Остін нескладні. Центральна тема – шлюб. Як
правило, в творах відбувається декілька шлюбів, наприклад, в романі
«Гордість та упередження» – чотири одруження.

Письменниця не висвітлює визначальні події європейської історії,

сучасницею яких вона була: Французьку революцію, Наполеонівські війни,
зростання політичної активності народу в Європі та Англії. Вона
наполегливо та плідно працює в жанрі психологічного роману, де одне з
чільних місць посідають описи характерів персонажів.
Творчість та естетичні погляди групи «Молода Англія».
Творчість Б. Дізраелі.

«Молода Англія» («Young England»), кружок консервативних літераторів і

політичних діячів Великобританії, що склали в 1841—45 політичне
угрупування в палаті общин. У числі найбільш видних представників «М-
коду. А.» був Би. Дізраелі . «М-код. А.» вимагала повного відновлення
привілеїв земельної аристократії і відмови від яких би то не було поступок
промислової буржуазії. Виступаючи в демагогічних цілях за проведення
половинчастих заходів щодо полегшення положення робітників, члени «М-
коду. А.» в той же час бувальщини ярими противниками самостійного
пролетарського руху. К. Маркс і Ф. Енгельс характеризували погляди
представників «М-коду. А.» як «феодальний соціалізм» (див. Соч., 2
видавництва, т. 4, с. 448—49). Як літературний кружок існував до 1848.

Бенджамі́н Дізрае́лі, граф Біконсфілд (21 грудня 1804 — 19 квітня 1881) —

визначний британський державний та політичний діяч, консерватор, прем'єр-
міністр уряду в 1868 та 1874—1880 роках; успішний письменник—романіст;
граф Беконсфілд (з 1876), кавалер Ордену підв'язки.

Літературна кар'єра. Його популярні політичні романи розбудили інтерес

до соціальних реформ («Конінгсбі», 1844 і «Сібіл», 1845). Літературний успіх
відкрив перед Дізраелі двері великосвітських салонів, де він навчався
політичної інтриги й знаходив матеріал для романів.
У своїх літературних творах, зазначених байронізмом, він розвинув теорію
«героя», якому «все дозволено». Невипадковим є збіг імен персонажів у
Дізраелі і Оскара Уайльда (пор. «Вівіан Грей» та «Доріан Грей» тощо). Часто
романи Дізраелі портретні: він зображував в них самого себе та інших
політичних діячів, що викликало сенсацію.
Свою літературну роботу в її найкращій частині Дізраелі зробив засобом
пропаганди своїх соціально-політичних поглядів. Перший його соціальний
роман «Coningsby or the New Generations» (1844) проголошує ідеали
«Молодої Англії» — об'єднання всіх соціальних верств нації в лоні
естетизованої державної церкви під батьківським піклуванням земельної
аристократії, омолодженої злиттям з новим класом промисловців, і під
вищим протекторатом природного батька нації — монарха. Другий
соціальний роман Дізраелі — «Sybil, or the two Nations» (1845) —
намагається вирішити проблеми, загострені чартистським рухом. Автор
пропонує релігійно-моральний і соціально-політичний союз між «двома
націями» — між класами — правлячими і виробниками.
Творчість сестер Бронте.
Творчість кожної з них – по-своєму значне і яскраве явище в розвитку
англійської романістики в перехідний період з кінця 40-х років XIX ст. до
наступних десятиліть. У добутках сестер Бронте відобразилися характерні
риси часу: у них органічно зливаються й легко простежуються лінії, які
поєднують романтичне мистецтво початку XIX ст. (Байрон, Шеллі) з
реалізмом 1840-х років (Ч. Диккенс, В. Теккерей), у них формуються
тенденції нових художніх відкриттів у жанрі роману другої половини
сторіччя (Дж. елиот, Д. Мередит).
Особливу популярність одержали романи Шарлотти Бронте «Джейн ейр» і
емили Бронте «Грозовий перевал». Нове життя в цей час одержали й створені
енн Бронте «Агнес Грій» і «Незнайомка з Вайльдфелл-Холу». Всі три сестри
Бронте народилися в містечку Торнтон в одному із глухих районів
Йоркширу. Тут їхній батько – священик Патрик Бронте – мав прихід в 1815-
1820 роках. Незабаром після народження молодшої дочки енн (вона була
останньою, шостою дитиною в сім’ї) пастор Бронте переселився в Торнтон,
розташований у тім же самому Йоркширі, за кілька миль від Бредфорда й
неподалік від відомих своїми ткацькими фабриками Галифакса й Лидса. Під
час, коли сім’я парафіяльного священика Патрика Бронте оселилася в
будинку при церкві, побудованої ще в XV ст., Торнтон був тихим і спокійним
містечком. Його населення не перевищувало п’яти тисяч чоловік

«Джейн Ейр» аналіз твору.

Автор — Шарлотта Бронте
Дата написання — 1847
Жанр — соціально-психологічний роман виховання
Художній метод – класичний реалізм
Тема «Джейн Ейр» – життя та поневіряння бідної дівчини Джен Ейр, історія
її боротьби за свою гідність на тлі зображення різних прошарків суспільства.
Ідея «Джейн Ейр» — Ідея рівності людей, право жінки на власний життєвий
вибір (емансипація)
Мета «Джейн Ейр» – зобразити пагубність та жорстокість методів виховання
англійського суспільства; положення жінки у суспільстві Ідейно-художній
центр роману – образ Джейн Ейр
Конфлікти роману — моральний — між різними методами виховання;
етичний – тема кохання; соціальний – бідність і багатство
Проблематика «Джейн Ейр» – проблема виховання; проблема вибору
життєвого шляху; проблема кохання і пристрасті; проблема щастя; проблема
гуманістичного служіння людям
Засіб художнього зображення – елементи романтизму, готичного роману
Принцип побудови оповіді – історія життєвого шляху Джейн у: 1) місіс Рід;
2) ловудській школі: 3) замку Рочестера 4) родині Риверсів та повернення до
Рочестера Композиція «Джейн Ейр»
Кожна частина має свою композицію
У місіс Рід експозиція – сирота Джейн в сім’ї місіс Рід зав’язка – суперечка з
Джоном Рід кульмінація – у червоній кімнаті та хвороба Джейн розв’язка –
прощання з тіткою Рід
У ловудській школі експозиція – опис ловудської школи, її звичаїв зав’язка –
покарання Джейн за «брехню» розвиток дії – дружба з Елен Бернс та міс
Темпл кульмінація – смерть Елен Бернс розв’язка – робота учителькою в
школі
У замку Рочестера експозиція – знайомство з міс Ферфакс та Аделією
зав’язка – знайомство з Рочестером розвиток подій – пробудження почуттів
Джейн — бал у замку Рочестера — смерть місіс Рід — таємниця замку
Рочестера — освідчення Рочестера кульмінація – відкриття таємниці
Рочестера розв’язка – втеча Джейн
У родині Ріверсів експозиція — поневіряння Джейн зав’язка – притулок у
сім’ї Ріверсів розвиток дій – робота у сільській школі — пропозиція Сен-
Джона — спадок Джейн кульмінація – голос Рочестера розв’язка –
повернення до Рочестера. Щасливий шлюб
 Е. Троллоп
Троллоп, як і всі реалісти, вважає найважливішим принципом художньої
творчості слідування природі, простота і чесність розповіді - похідні цього
принципу. Романіст, на переконання Троллопа, повинен відмовитися від
будь-якого згущення фарб, від створення образів «лиходіїв і героїв», він
повинен мати справу зі справжньою людською природою.
Троллоп своєрідно трактує центральні проблеми реалістичного мистецтва
відтворення «типових характерів у типових обставинах», «типових фаз» в
життя мистецтва. Для письменника ці проблеми постають як проблеми
життєвості зображених картин. «У романі слід показувати картину
звичайному житті, жваву гумором і приправлену пафосом. Ця картина буде
вражати тільки тоді, коли вона буде населена живими, правдоподібними
характерами, в яких читач зміг би дізнатися або себе, або своїх сусідів, або
просто знайомих ». Мабуть, тому Троллоп значно менше уваги приділяв у
своїх романах сюжету, вважаючи його лише «засобом пересування» своїх
персонажів. Таке ставлення до сюжету пояснюється і особливостями підходу
письменника до завдань художнього зображення, до завдань романіста його
пори.

Предметом зображення в літературі другої половини XIX ст. стає життя в

процесі руху. Своєю творчістю, зокрема, Барсетшірскім циклом, Троллоп
стверджує форму «роман-потік». В даному циклі немає єдиної сюжетної
лінії, що дає можливість створити яскраві, вражаючі картини, Сюжети в
романах і циклі часто перехрещуються, від них відходить чимало побічних
ліній (так званий плутаний сюжет).
 Джордж Еліот

В творчості Еліот можна виділити два періоди.

Перший — 1858-186 рр., коли були створені романи: "Сцени
провінційного життя" (1858), "Адале Бід" (1859), "Млин на Флоксі"
(1860), "Саймс Марнер" (1861).
На два періоди її творчу діяльність розділяє історичний роман
"Романа" (1863), дія якого відбувається в часи Савонероли.
Другий етап творчості Д. Еліот відкривається романом "Фелікс
Халт, родикал" (1866). До цього періоду відносяться романи "Мідяморч
(1871-1872), "даніель Дернда" (1876).
Твори першого періоду присвячені в основному життю провінції, в
них відобразились дитячі і юнацькі враження Еліот, яка провела 1819-
1835 рр. у Варвікширі.
Перший твір Еліот "Сцени провінційного життя" був високо
оцінений Діккенсом, який писав автору: "Я ніколи не зустрічав такої
правди і такої визначеності, якими дихають гумористичні і патетичні
сцени цих повістей" В "Сцени провінційного життя" входили три повсті:
"Амос Бартон, "Любовна історія Гіфіла" і "Каяття Дженет". Еліот за
відомо вибирає зарядних персонажів. Але основних героїв Еліот
виражено саме в їх простоті, навіть в заурядності, що є свідченням їх
моральної чистоти і порядності. Іронічні і сатиричні сторінки цієї повісті
зв'язані з головним її персонажем — графинею Чарлацькою.
Невипадково Еліот знайомить нас спочатку не з самою графинею, а з
її собакою. Туалети, особливо модні, — слабкість графині, а у кого не
має слабкостей, відмічає автор. Читач вірить в це, так як і сприймає
відмінність від скромним життям сім'ї священика Бартона і світською
левицею.
В повісті досконало і любовно виписаний побут провінції, її
поміркований спосіб життя, неспішні розмови жителів. Часто
використовує автор прийом не особисто прямої мови, і цим чудово
хааркт5ризує персонаж, збагачує наше уявлення про його характер і
місці в суспільстві. Так, графиня Чарлацька постійно вихваляється
своєю перевагою над всіма іншими, але разом з тим, вона лицемірно
виправдовує всі свої вчинки, турбуючись про потрібне життя.
Роман "Адам Бід" за правом можна рахувати програмним твором
письменниці, оскільки тут реалізуються основні художні принципи,
висок оцінені сучасниками письменниці. Еліот показує звичайне і
прозаїчне як гідне найвшуканішого художнього втілення. Вона з
великою майстерністю описує столярну майстерню Адама і змушує
читача фізично відчути ритм роботи, запах соснових опилок. Тут
використовуються також протокольні записки судового засідання, що
свідчить про увагу автора до документу, факту, який стає об'єктом
художнього витвору. В основі сюжету роману "Адам Бід" —
суперництво столяра Біда і дворянина Артура Донніторна із-за
робітниці з ферми Хетті Сорел. Але письменницю більше цікавлять
моральні проблеми, які вони і ставить в цьому романі, зіткуючи дві
моралі — мораль ремісника і мораль дворянина.