ВСТУП

Німецька література XX століття знало двох братів Маннів - Генріха і

Томаса. Проте більшої популярності в галузі літератури здобув саме Томас
Манн, який став лауреатом Нобелівської премії з літератури 1929 року Карел
Чапек залишив доволі емоційний портрет письменника: жорстокі риси,
кощавий, до суворості прямий і щось по-хлоп'ячому відкрите в обличчі. Стиль
творчості Томаса Манна - аналітико-інтелектуальний. В. Днєпров зауважив:
"У його творах напружувалася загальна думка, образ переходив у думку, а
думка - в образ. Опис, діалог, стиль, композиція розкривали у нього
інтелектуальну тезу...".
Томас Манн - це найскладніший письменник XX століття. Складність
його творчості викликана кризою буржуазної думки. Він був досить
суперечливою постаттю: як представник критичного реалізму, з одного боку,
критикував буржуазну дійсність, а з другого, - шукав у ній елементи
позитивного. Доба, у яку жив митець, ставила складні запитання: що коїться з
людяністю; чи справді розум не всевладний.
Концепція людини Томаса Манна досить складна. Його завжди цікавили
ірраціональні і навіть патологічні сторони людського "я". Саме тому герої його
творів дещо незвичайні.
Художній образ у творах Томаса Манна виникає як узагальнення
пережитого. Він уміє тонко передати деталі події, психічні переживання людей,
характеристику предмета. Невелика й незначна для усього людства подія
виростає до масштабів вселюдської проблеми, а потворний образ дешевого
чарівника розкриває і розвінчує образи національних героїв.
Творчість Томаса Манна відбиває увесь духовний досвід XX століття.
Ліризм його прози, відтворення духовного колориту, художня іронія — усе це
становить особливість художньої прози Томаса Манна, який гостро відчував
проблеми XX століття. Кожен його твір гнівно засуджує будь-які прояви
антилюдяності. намагання знеособити людську особистість. Письменник
виступає палким захисником людського життя як найбільшої у світі цінності.
 1. Біографія
Томас Манн (6 червня 1875 - 12 серпня 1955) був німецьким
письменником, який визнаний світовою літературою як один з найвидатніших
письменників XX століття. Його твори характеризуються філософською
глибиною, високим рівнем майстерності та майстерністю у створенні
комплексних і детальних персонажів.
Народився він в місті Любек на півночі Німеччини. Батько Томаса був
купцем і забезпечив родину достатком, що дозволило синові отримати хороше
освіту. Він навчався в гімназії, а потім в Берлінському університеті, де вивчав
історію, літературу та мистецтво.
Його письменницька кар'єра почалася у 1896 році, коли йому було всього
21 рік. Він почав писати оповідання та романи, що стали досить популярними в
Європі. Протягом наступних десятиліть Манн писав різноманітні твори,
зокрема романи, оповідання, есе, драми та інші літературні жанри.
Один з найвідоміших творів Манна - це роман "Будинок Будди", який він
написав у 1901 році. Цей роман досить точно відображає соціальну, політичну
та економічну ситуацію в Німеччині на початку XX століття.
У 1929 році Манн отримав Нобелівську премію з літератури за
"рослинність, інтелектуальну близькість та стиль, які були властиві його
творам". Під час нацистського режиму Манн, який був знаменитим лівим
інтелектуалом, втратив німецьке громадянство в 1936 році через свою критику
режиму. Після цього він переїхав до Швейцарії, а потім до США, де прожив до
кінця свого життя. В США він став відомим як письменник, політичний діяч та
активіст.
У 1947 році Манн вибухнув зі своїм твором "Доктор Фаустус", який став
одним з його найбільш видатних творів. Цей роман був інтерпретацією легенди
про Фауста, проте Манн вніс в неї свої власні філософські та соціальні роздуми.
У творі Манн розглядав питання мистецтва, науки, моралі, політики та
людської природи в умовах тоталітарного режиму.
Також Манн є автором багатьох інших видатних творів, серед яких
"Тоніо Крегер", "Людина та світ", "Смерть у Венеції" та інші. Він також
активно займався соціальними питаннями, політикою та культурним життям
Німеччини та Європи в цілому.
Томас Манн помер у Санта-Моніці, Каліфорнія, США 12 серпня 1955
року від серцевого нападу. Його поховали на кладовищі в місті Кільхберг, в
Німеччині. Його твори продовжують впливати на літературу та культуру світу
до сьогодні.
Також варто зазначити, що Томас Манн був не тільки талановитим
письменником, але і інтелектуалом з великою кількістю інтересів. Він був
зацікавлений у філософії, мистецтві, музиці, політиці та історії. Він також був
досить активним в своїй громадській діяльності, брав участь у публічних
дебатах та виступав проти нацистського режиму.
У 1929 році Томас Манн був удостоєний Нобелівської премії з літератури
за свої твори, включаючи "Будденброків", "Людина та світ" та "Смерть у
Венеції". Його твори перекладені на багато мов і продовжують викликати
інтерес та захоплення читачів по всьому світу.
У Німеччині Томас Манн вважається одним з найвидатніших літераторів
XX століття. Він став символом культурного ренесансу Німеччини після
Першої світової війни, а його твори стали протестом проти тоталітарних
режимів, які з'явилися в Німеччині та Європі в XX столітті.
Таким чином, Томас Манн - це видатний німецький письменник, який не
тільки відтворював світ через свої твори, але й використовував їх для
висвітлення соціальних та політичних проблем свого часу. Його твори
продовжують залишати великий вплив на культуру та літературу світу, а його
ім'я стало символом німецької літератури XX століття.
У 1933 році, коли націонал-соціалісти прийшли до влади в Німеччині,
Манн емігрував в Швейцарію, а пізніше в США. В екзилі він продовжував
писати і діяти проти нацистського режиму. В 1944 році він став громадянином
США.
У 1947 році Манн повернувся до Європи та поселився в Швейцарії. Він
продовжував активно писати та діяти в громадських справах. Його твори з
цього періоду, включаючи романи "Доктор Фаустус", "Йосиф та його брати" та
"Лотте у Ваймарі", стали ще більш складними та філософськими.
У своїх творах Томас Манн висвітлював складність людської природи та
її суперечливість. Він поєднував філософські теми з елементами соціальної
критики та релігійного відчуття. Його твори продовжують залишатися
актуальними в наш час, а його внесок у світову літературу та культуру взагалі є
величезним.
Творчість Томаса Манна визнана світовою класикою. Його найбільш
відомі романи, такі як "Буденброкі", "Чарівний гірський пейзаж" та "Доктор
Фаустус", відображають складність людської природи та взаємозв'язки між
культурою, мистецтвом та політикою. У своїх творах Манн розглядав такі
важливі теми, як мораль, етика, релігія, політика та національна ідентичність.
Один з найвідоміших романів Манна - "Буденброкі" - описує життя
родини заможних німецьких купців у період від 1835 до 1877 року. Цей роман є
детальним портретом німецької буржуазії того часу та відображає її соціальні
та культурні традиції.
У "Докторі Фаустусі" Манн змальовує життя та творчість композитора
Адріана Леверкуна, який продав свою душу дияволу, щоб отримати музичну
талановитість. Цей роман відображає стосунки між мистецтвом, наукою та
релігією, а також відображає нацистський режим та його вплив на німецьку
культуру.
Ще один відомий роман Манна - "Лотте у Ваймарі" - описує зустріч між
німецьким поетом Йоганном Вольфгангом фон Гете та молодою жінкою на ім'я
Лотте. Цей роман є варіацією на тему бурхливого розвитку національної
ідентичності та політичних перетворень в Німеччині на початку 20-го століття.
Томас Манн також був активістом громадського руху. Він виступав проти
війних дій німецького нацистського режиму, засуджував анти-Semitizm та
створив ряд публікацій, які допомагали в боротьбі з цим явищем. У 1936 році,
після приходу на владу нацистів в Німеччині, Манн переїхав до Швейцарії, а
пізніше до США. У 1944 році він став громадянином Сполучених Штатів
Америки.
 Після закінчення Другої світової війни Манн повернувся до Європи, де
жив до кінця свого життя. У 1949 році він був удостоєний Нобелівської премії з
літератури за свою "неймовірну майстерність у письменництві", а також за його
"людяність, толерантність та інтелектуальну незалежність". У 1952 році Манн
отримав німецький орден "Pour le Mérite".
Настанова митця на «наслідування* життя інколи призводила до
курйозів, ба й навіть скандалів. Неодноразово знаходилися люди, які,
«впізнавши» себе у маннівських творах, обурювалися чи ображалися. Один із
найяскравіших випадків трапився зі знаменитим австрійським композитором А.
Шенберґом. Довідавшись, що описані у романі «Доктор Фаустус» новації у
музичній творчості головного героя надто прозоро перегукуються із його
власним мистецтвом, Шенберґ був розлючений.
Однак з боку Т. Манна такі художні «вправи» у жодному разі не були
продиктовані бажанням фотографічно копіювати дійсність. Під поверхневу
«реалістичність» подій та образів у його творах здебільшого підводився
символічний підтекст, збагачений тонко розробленою системою лейтмотивів.
На рівні художньої форми це відрізняло його твори від спадщини відомих
реалістів XIX ст. Відрізняла їх і зовсім інша проблематика, що концентрувалася
навколо питань мистецтва, культури, духовного життя європейця за умов кризи
гуманізму, тобто відповідала духові модерністської доби.
Були у внутрішньому житті Т. Манна й проводирі нового
світосприймання. Це три його великих співвітчизники - філософи А.
Шопенгауер і Ф. Ніцше та композитор Р. Ваґнер. Твори цих уславлених синів
Німеччини доносили до свідомості молодого письменника найважливіші
питання життя й мистецтва на межі століть. Це і популярна за декадентської
доби ідея «занепаду» життя (особистості, європейської культури), під якою
розуміли складне поєднання «послаблення» життєвої енергії та зростання
духовної витонченості, а також хворобливий потяг до смерті. Це і поривання
людини до досконалого. Це і концепція протистояння «етики» та «естетики» у
мистецтві, а також спроба замінити релігію мистецтвом... Багато з ідей, що його
зачаровували у юнацтві, Манн згодом критично переосмислив. Утім,
світлоносний слід сузір'я Шопенгауер -Ваґнер-Ніцше проходив через усю його
творчість.
Томас Манн помер у Цюриху, Швейцарія, 12 серпня 1955 року від
тромбозу коронарної артерії. Його тіло було погребено на кладовищі
Фельдкірхен у Цюриху. Його літературна спадщина залишається важливим
джерелом досліджень німецької літератури та культури періоду міжвоєнного
часу.

2. Творчі методи
Творчість Томаса Манна відзначається високим рівнем літературної
майстерності та глибоким аналізом суспільних та культурних проблем. У своїх
творах він ставить запитання про моральні та етичні цінності, про взаємини між
людьми та суспільством, про роль культури в сучасному світі.
Один з головних принципів творчого методу Томаса Манна - це підхід до
літератури як до мистецтва, яке має відображати всі аспекти життя, від
моральних проблем до політики. Його підхід до написання літературних творів
був оснований на детальному аналізі суспільства та його проблем.
Манн, по-перше, був тонким і чутливим спостерігачем реального життя.
Він завжди звертав увагу на дрібниці, деталі та нюанси, які складали загальний
образ. По-друге, Манн використовував в своїх творах глибокий аналіз
психології персонажів. Його герої часто були складними та багатогранними, з
різними протиріччями в своїй душі.
Такий підхід до написання літературних творів вимагає від автора багато
часу, терпіння та розуміння того, про що він пише. Манн не боявся висувати
складні ідеї та концепції, використовуючи при цьому різноманітні літературні
техніки, такі як символізм, психологічний роман, іронію тощо.
Одним з ключових аспектів творчого методу Томаса Манна є його
зацікавленість у мистецтві та культурі взагалі. Він використовував свої знання
та інтереси в цій сфері, щоб змоделювати свої героїв та створити атмосферу
своїх творів. Це проявляється, наприклад, у романі "Доктор Фаустус", який був
відданий музиці. Манн вивчив історію музики, віртуозно описавши життя
головного героя - композитора, змістовно пов'язавши його творчість з його
особистим життям та епохою, в якій він жив.
Інший аспект творчого методу Манна полягає у використанні гумору та
іронії, щоб зміцнити позиції своїх героїв. Це можна побачити у його романах
"Західній експрес" та "Тоніо Крегер", де іронічне відношення до світу, який
вони описують, робить героїв ще більш вразливими та виразними.
Манн був переконаний у важливості використання формальної структури,
щоб донести свої ідеї. Він часто використовував складні форми, такі як роман-
роздум, діалог, монолог, щоб створити унікальну композицію своїх творів.
Наприклад, у "Чарівній горі" він використовував довгі, складні монологи для
розкриття ідеї смислу життя.
Також важливим аспектом творчого методу Манна була його глибока
інтелектуальна та культурна освіта. Він був знайомий з філософією, історією,
мистецтвом та літературою, що дозволило йому створювати глибокі та
дослідницькі твори. Він також був відомий своєю тонкою лінгвістичною
чутливістю, що проявлялась у виборі слів та фраз, що надає його творам
особливу мелодійність та гармонію.
Одним із основних принципів творчого методу Манна є його
дослідницький підхід до творення. Він ставив перед собою завдання
досліджувати світ та аналізувати його, щоб розкрити його суть та зміст. Це стає
очевидним у його романах, які висвітлюють важливі теми та ідеї, такі як сенс
життя, мораль, соціальні проблеми та багато інших. Він намагався створювати
твори, які б не тільки розважали, а й спонукали б до думок та роздумів.
Ще один важливий аспект творчого методу Манна полягає у його бажанні
дотримуватися принципів реалізму та натуралізму. Він вірив у те, що творчість
має бути заснована на реалістичних та натуралістичних принципах, щоб твори
відображали світ в його реальному вигляді. Це проявляється у його точному та
детальному опису світу та його героїв, що дозволяє читачеві відчувати, що вони
частини цього світу.
У цілому, творчий метод Томаса Манна характеризується дослідницьким
підходом до творення, використанням музичних, гумористичних та іронічних
елементів, використанням складних форм та принципів реалізму та
натуралізму. Ці елементи взаємодіють у творчості Манна та дозволяють йому
створювати глибокі, дослідницькі та виразні твори, які залишаються
актуальними й діалогічними до цього дня. Такий підхід дозволяє читачам
поглиблювати своє розуміння світу та сутності людського буття через творчість
Манна.
Також, слід зазначити, що творчий метод Томаса Манна мав великий
вплив на подальших письменників та літературні напрямки. Його підхід до
творення та естетика вплинули на розвиток модернізму, експресіонізму,
магічного реалізму та багатьох інших напрямків у літературі.
Отже, можна стверджувати, що творчий метод Томаса Манна є
комплексним та дослідницьким підходом до творення, який базується на
використанні різноманітних елементів та принципів, таких як музичність,
гумор, іронія, складні форми та реалістичність. Його творчий метод мав
великий вплив на подальших письменників та літературні напрямки, і до цього
дня його твори залишаються актуальними й високо цінними для літературного
світу.
Хоча метод Томаса Манна був складним та досить вимогливим, він
дозволяв письменникові досягати високої якості своєї творчості. Наприклад,
роман "Чарівній гора" став свідченням успішного застосування цього методу.
Одним з головних елементів творчого методу Томаса Манна була
музичність. Він вважав, що музика може допомогти письменникові створити
гармонійну та виразну композицію. Це відображалось у творах Манна, в яких
дуже часто зустрічається музичний сюжет, а також описи музики та її впливу
на персонажів.
Ще одним важливим елементом методу Манна була гумор та іронія.
Письменник вірив, що гумор може допомогти згладити різницю між ідеалами
та реальністю, тоді як іронія може допомогти показати суперечності та
протиріччя в житті та людських відносинах. Ці елементи відображалися у
творах Манна через використання сатиричних сцен та діалогів, а також через
складні та протирічливі характери його персонажів.
 Також важливим елементом методу Манна було використання складних
форм та експериментування з жанрами. Він вірив, що творення нових та
нетрадиційних форм може допомогти письменникові висловлювати складні та
глибокі ідеї. Наприклад, у романі " Чарівна гора" Манн використовує елементи
містики, фантазії та алегорії, що дозволяє показати складність людської душі та
її взаємозв'язок зі світом.
Наступним важливим елементом творчого методу Манна було його
вивчення культури та історії. Він відчував, що знання різних аспектів культури
та історії може допомогти письменникові створити більш реалістичний та
глибший опис світу та персонажів. Це відображалось у творах Манна, в яких
часто зустрічаються відсилання до культурних та історичних подій,
філософських та літературних творів.
Останнім важливим елементом творчого методу Манна було
використання техніки автобіографізації. Він вірив, що засоби автобіографії
можуть допомогти письменникові зобразити своє бачення світу та життя. Це
відображалось у творах Манна, в яких часто зустрічаються автобіографічні
елементи, такі як описи дитинства, дорослого життя та письменницької
діяльності.
Узагальнюючи, можна сказати, що творчий метод Томаса Манна був
складним та вимогливим, але він дозволяв письменникові створювати твори
високої якості, які здатні досягати глибинних міркувань та відображати
складність людської душі та життя. Метод Манна базувався на музичності,
гуморі та іронії, використанні складних форм та експериментуванні з жанрами,
вивченні культури та історії, а також використанні техніки автобіографізації.
Для подальшого вивчення творчого методу Томаса Манна можна
порекомендувати вивчити його твори, спробувати застосувати деякі елементи
його методу у власних творах та порівняти результати. Також важливо вивчати
його листування з іншими письменниками та досліджувати його біографію та
контекст того часу, в якому він жив та творив.
Крім того, можна проаналізувати вплив творчого методу Томаса Манна
на сучасну літературу та на сучасну культуру загалом. Його техніки та підходи
до творчості залишаються актуальними й досі, тому їх можна використовувати
в сучасній літературі та мистецтві.
Наскрізні теми творчості Т. Манна - це «взаємини художника і бюргера»
(тобто проблема протистояння мистецтва та світу банального життя);
осмислення кризи гуманістичної культури й напружений пошук засобів її
подолання та ін.
Провідні жанри художньої творчості - роман і новела. Ці класичні для
західної літератури жанри зазнали під пером Т. Манна суттєвого оновлення.
Зокрема, у новелах наголос був перенесений зі змалювання зовнішніх подій на
внутрішнє життя, з характеру героя - на уособлену в ньому духовну проблему;
великого значення набули інакомовний план сюжету, підтекст, символічні
деталі й лейтмотиви, оповідний ритм. Те ж саме здебільшого стосувалося й
романів письменника, в яких, окрім того, значно збільшилося інтелектуально-
філософське навантаження.
Вершинними досягненнями художньої творчості письменника
вважаються новели «Тоніо Креґер» і «Смерть у Венеції», а також п'ять романів:
«Будденброки», «Чарівна гора», «Йо-сиф та його брати», «Лотта у Ваймарі»,
«Доктор Фаустус».
Узагальнюючи, можна сказати, що творчий метод Томаса Манна був
унікальним та складним, але він дозволяв письменникові створювати твори, які
здатні вражати та змушувати читачів думати. Його підхід до творчості
відображався у його творах та залишається актуальним до сьогодні. Вивчення
творчого методу Томаса Манна може бути корисним для всіх, хто має бажання
розвивати своє письменницьке мистецтво та розуміння сучасної культури.

3. Характеристика роману «Доктор Фаустус»

Письменницька спадщина Манна залишається в центрі світового
літературного життя. Він класик роману XX століття, який зумів розширити
рамки жанру й наситити його новим соціально-філософським змістом.
Використовуючи традиційні форми роману, Томас Манн поглиблював і
перетворював їх. Він надав оповіданню особливої гармонійної поліфонічності,
синтезуючи авторську мову та мову персонажів, сучасність і минуле, різні шари
дійсності, різні форми її сприйняття, нарешті, конкретність зображення і
філософську глибину проблематики. Саме його твори були сприйняті багатьма
німецькими письменниками XX століття і навіть цілими поколіннями
письменників за деяку точку відліку, за приклад. Ідо визнавався чи
заперечувався, за основну даність, у порівнянні з якою яснішою ставала мета і
напрямок власної творчості.
«Доктор Фаустус» — інтелектуальний, філософський, музичний роман
німецького письменника Томаса Манна. У ньому присутні розлогі міркування
про музику — музичні інструменти, композиторів, старовинну й сучасну
техніку створення музичних творів. Манн розкриває перед читачем історію
музики, природу творчості, проблему геніальності. Остання розглядається в
романі двояко — те, що володіє Адріаном Леверкюн можна назвати і
божевільною геніальністю, і геніальним божевіллям одночасно.
Дія відбувається переважно в першій половині ХХ століття. Леверкюн -
талановитий композитор. Він намагається побудувати своє життя відповідно до
середньовічних легенд про Фауста, який продав себе Мефістофелю. Біографія
вигаданого Адріана Леверкюна перегукується з біографіями багатьох видатних
особистостей, що реально існували в ту чи іншу епоху.
Розповідь у романі ведеться від імені Серенуса Цейтблома, доктора
філософії. Серенус повідомляє, що головний герой народився в 1883 році.
Дитинство Леверкюна пройшло в батьківському маєтку недалеко від міста
Кайзерсашерн. Адріан закінчив гімназію та університет, став викладачем
класичних мов, однак головну роль у його житті з часом починає грати музика.
Інтерес до музики в обдарованого юнака вперше проявився у віці 14 років. У
цьому ж віці він починає брати приватні уроки. Про присутність у житті
людини демонізму й магії Адріан дізнався в університеті. Саме в студентські
роки в Леверкюні по-справжньому проявляється його непересічність. Молода
людина різко відрізнявся від своїх однолітків.
Перша фізична близькість з жінкою зробила Адріана сифілітиком. Зі
своєю першою жінкою композитор познайомився в борделі. Юнак зважується
на близькість, попри те, що знає про хворобу дівчини. Адріан звертався до
лікаря, однак лікар не довів курс лікування до кінця і помер. Юнак вирішив
більше не лікуватися.
Поступово музика стає головним заняттям Леверкюна. Одного разу
композитору з'явився диявол. Сатана повідомляє Адріану, що заразившись
сифілісом, юнак уклав з ним угоду. Диявол обіцяє Адріану славу й значну роль
в культурному житті нації. Через 24 роки композитор повинен буде
повернутися до сатани, оскільки тепер належить тільки йому. Сатана забороняє
Адріану любити.
Все, що передбачив диявол, збувається. Леверкюн дійсно стає відомим
композитором, чиї твори викликають захват публіки. Однак він порушує
накладену сатаною заборону. Композитор або закохується, або відчуває до
кого-небудь симпатію і прихильність. Люди, до яких розташований Леверкюн,
трагічно гинуть.
Останнім твором Адріана Леверкюна стає кантата, написання якої він
закінчив до 1930 року. Перше виконання кантати на публіці композитор
вирішив організувати у себе вдома. Коли запрошені друзі і знайомі збираються
у Леверкюна, композитор виголошує промову. Він зізнається в тому, що своєю
славою зобов'язаний сатані. Леверкюн вважає себе вбивцею. Порушуючи
заборону диявола і відчуваючи прихильність до тієї чи іншої людини,
композитор викликав тим самим загибель цієї людини. Гості настільки вражені
почутим, що багато з них встає й іде.
Зробивши визнання, Леверкюн сідає грати свою кантату, але несподівано
падає на підлогу і непритомніє. Прийшовши до тями, він починає проявляти
ознаки божевілля. Кілька місяців його лікували в клініці. Потім Леверкюна
забирає мати. Літня жінка доглядає за сином до кінця його днів. Через 5 років
композитора відвідує Цейтблом. Але Леверкюн не впізнав друга. Ще через 5
років Леверкюн помер.
Тема кохання в романі відображає розпад культури Німеччини, яка
поступово скачується в безодню нацизму. Племінник Адріана Леверкюн —
п’ятирічний Непомук Шнейдевейн являє собою символічний образ старої,
вмираючої Німеччини — гарної й чистої серцем. Сам композитор стає
символічним виразом Німеччини справжньої — гордої, без любові до будь-
кого, таку, що ставить власну деструктивну геніальність понад усе.
Неспроможність внутрішнього індивідуалізму й зовнішнього відчуження
доводиться божевіллям Адріана Леверкюн і крахом нацистських ідей Гітлера.
Смерть композитора і знищення Німеччини як культурної країни ставлять
фінальні точки в двох часових пластах оповідання — 1940-му і 1945-му,
відповідно.
Зародження фашизму в Німеччині Серенус Цейтблом пов’язує з одвічним
прагненням німецької нації заявити про себе. Вже Перша світова війна була
сприйнята німцями як «звільнення від світового застою». Друга Світова стала
новою спробою висунутися на політичній арені. Буржуазна інтелігенція
негативно поставилася до нацистських ідей, але спробувала побачити в них
реальний шанс для відродження країни. Серенус Цейтблом, який бере участь у
дискусіях гуртка Сикста Крідвіса, сторониться співчутливих розмов про нову
політику німецьких властей, але безпосередньо свого неприйняття також не
висловлює.
Геніальний композитор Адріан Леверкюн — вигаданий герой. У його
художньому образі набагато більше від гетівського Фауста, ніж від будь-кого
історичних музикантів. Присутня в симфоніях «доктора Фаустуса» дисгармонія
до кінця життя перетворюється на справжній «Плач», що є антиподом дев’ятої
симфонії Бетховена і вираженням внутрішнього розпаду особистості
композитора.
Домінантна риса характеру головного героя — гордість — є основою як
його божевільної геніальності, так і його духовного падіння. Неймовірний
індивідуалізм, властивий Адріану Леверкюну, робить його недоступним для
простих людських почуттів, позбавляючи на початку любові жінки, потім —
друга і, в кінці життя, — названого сина, племінника Непомука. Свої невдачі
Адріан пояснює угодою з дияволом, яка відбулася в силу початкової
зіпсованості його душі.
 ВИСНОВКИ
Отже, Томас Манн багато писав про велику бюргерську культуру,
говорив, що тепер вона профанується, особливо згубно на неї впливає масова
культура Америки. Епоху імперіалізму він називав епохою кризи бюргерства. У
контексті добутків письменника слово "бюргерство" дуже близьке за значенням
словам "шляхетність" і "інтелігентність". Письменник вважав, що російська
література уважно аналізує внутрішню інтелігентність, людську шляхетність,
що більш високої людяності, чим у російській літературі, "не було ніде і
ніколи".
Найяскравішим представником бюргерської культури Манн вважав
великого Ґете.
Стихія бюргерства була всепоглинаючою людською і письменницькою
пристрастю Т. Манна. Його інтереси до психоаналізу, романтизму, навіть до
мистецтва і музики були частками моментами на тлі його служіння бюргерству.
Бюргерство — основна тема його творчості. І якщо часом у його творчості
бюргер і художник вступали між собою в конфлікт, остання правда для Т.
Манна була на боці бюргера, справжньої інтелігентності.
Томас Манн ввійшов у літературу в ті часи, коли в ній переважав
декадентський вплив, коли значне місце посіла антигуманістична проповідь
Ніцше, коли оспівували смерть, тримали орієнтацію на реалізм і висівали на
перший план «чисте мистецтво». Найбільш модним словом було «модерн»,
тобто — сучасний, новий. Багато художників ішли від життя в цей світ нібито
передового мистецтва і гинули назавжди для мистецтва щирого, глибокого й
вічного. Треба було мати талант досить мужній, щоб не спокуситися, не
втратити з свого пильного художницького зору реальну дійсність. Томас Манн
таким талантом володів.
 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Bertschik J. Mode und Moderne / J. Bertschik. – Köln : by Böhlau:
Verlag CmbH&Cie, 2005. – 415 S.
2. Mann Thomas. Bekenntnisse des Hochstaplers Felix Krull. Der
Memoiren erster Teil [Електронний ресурс] / Режим доступу до тексту: http://lrc-
web.modlang.ohiou.edu/lrc/poetry/KATZ/Hilfen/Formen_des_Erzahlens/
Romananfange/Romananfange_des_20__Jahrhunde/Thomas_Mann__Die_Bekenntni
sse_/thomas_mann__ die_bekenntnisse_.html.
3. Mann Thomas. Briefe an Paul Amann, 1915-1952 / Hrsg. von Herbert
Wegener, Reihe: Veröffentlichungen der Stadtbibliothek Lübeck. – Verlag Max
Schmidt-Römbild, 1959. – 134 S.
4. Бондаренко Г. Своєрідність стилю Томаса Манна в новелі «Смерть
у Венеції» / Г. Бондаренко // Вивчення зарубіжної літератури в 11 класі. –
Житомир : Полісся, 2003. – С. 43–52.
5. Дихнич Л. Феномен моди в соціокультурних процесах ХХ століття:
Автореф. дис... канд. філ. наук: 17.00.01 / Л. Дихнич. – К., 2002. – 20 с.
6. Манн Т. Будденброки. [роман] / Tомас Манн. – Київ: Дніпро, 1973.
– 593 с. – (Серія „Вершини світового письменства“).
7. Томас Манн. Доктор Фаустус // Пер. з нім. Євгена Поповича. — К.:
Дніпро, 1990. — 574 с.
8. Томас Манн. Доктор Фаустус. // Пер. з нім. Євгена Поповича.
Бібліотека світової літератури. — Харків: Фоліо 2011, 575 ст.
9. Філософське підґрунтя творчості Томаса Манна. [Електронний
ресурс] /http:// pidruchniki.ws/18060203/literatura/fi
losofske_pidgruntya_tvorchosti_tomasa_manna
10. Цяпа А. Г. Термінологічна парадигма автобіографічного жанру / А.
Г. Цяпа // Вісн. Житомир. держ. ун-ту ім. І. Франка. – 2006. – № 26 – С. 129-132.