Письмові завдання з курсу методики навчання перекладу

2023/2024 н.р.
Завдання 4. Психологічні основи методики навчання перекладу.
1. Чи є переклад видом мовленнєвої діяльності?
Переклад є особливим розумовим процесом, який лише ґрунтується на мовленнєвій
діяльності, але не утворює її особливого виду [6, с. 152].
Така позиція видається достатньо обґрунтованою, оскільки в жодному з видів
мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання чи письмо) не спостерігається
одночасного застосування інших її видів, так само як і в усіх з них відсутня
спрямованість у двох протилежних напрямах. Тобто кожен її вид є або рецептивним
(аудіювання та читання), або продуктивним (говоріння та письмо), тоді як переклад
ґрунтується на одночасному застосуванні двох видах мовленнєвої діяльності, один з
яких є рецептивним, а інший продуктивним. З цієї точки зору переклад більше схожий
на переказ, 3 анотування або реферування (навіть одномовні), ніж на будь-який вид
мовленнєвої діяльності, а отже, його доцільніше розглядати не як вид мовленнєвої
діяльності, а як вид медіації (мовного посередництва).
2. Проаналізуйте психологічний зміст процесу перекладу.
Дві складові: розуміння думок, виражених засобами мови оригіналу (МО), і передача
згаданих думок засобами мови перекладу (МП). Доцільно зауважити, що розуміння
стосується не мовлення, а дійсності [31, с. 92], а його забезпечення можливе лише
завдяки внутрішньому мовленню, головному механізму мовленнєвої і розумової
діяльності, завдяки якому здійснюються інтеріоризовані розумові операції.
3. Розкрийте роль внутрішнього мовлення як загального механізму
перекладності.
Внутрішнє мовлення забезпечує розуміння й реалізується через універсальний
предметний код (УПК). Цей процес призначений для обробки не лише словесної, але і
іншої інформації, яка надходить у свідомість через різні органи чуття. Розуміння
виникає внаслідок перетворення сприйнятої інформації в модель певного фрагмента
реальності за допомогою універсального перцептивно-когнітивного механізму. Цей
механізм допомагає створити модель, яка відображає індивідуальне сприйняття
інформації та включає широкий спектр перцептивно-когнітивних та емоційно-
оцінювальних характеристик, утворюючи таким чином денотат. Внутрішнє мовлення
виконує логічну обробку даних від органів чуття, їх усвідомлення та розуміння для
підготовки до практичного використання. Важливо зауважити, що основний механізм
цього процесу, а саме універсальний перцептивно-когнітивний механізм, може
залишатися непрямо усвідомленим для самої особи.
4. Розкрийте зміст поняття «патерни переносу».
Останній етап перекладу включає передачу думок та концепцій з ТО у МП за
допомогою патернів переносу (transfer patterns). Це поняття впроваджене Д.
Робінсоном та визначає конфігурації нервових зв'язків, які дозволяють розв'язати нові
перекладацькі задачі.
Патерни переносу можуть бути результатом аналітичних процедур або накопиченого
досвіду перекладу, і їх можна використовувати для вирішення різних мовних,
стилістичних, прагматичних та інших аспектів перекладу. Ці патерни можуть бути
усвідомленими або невідомими для перекладача.
Отже, патерни переносу представляють собою психофізіологічні структури, які
можуть бути автоматизовані для підвищення ефективності перекладу, а їх розвиток
важливий для навчання перекладачів.
5. Перелічіть механізми й процедури у засвоєнні мовленнєвої та перекладацької
діяльності й охарактеризуйте кожен з них.
Ними є нарощування, розщеплення і додавання.
У нарощуванні до наступного елементу додається ще один, таким чином ми будуємо
такий собі ланцюг. Після кожного додавання спостерігається пауза, після чого
повторюється усе речення.
Розщеплення є аналітичною процедурою розщеплення словосполучення на складові
елементи.
Додавання є доповненням нових елементів до попередніх для утворення закінченого
речення.
6. Перелічіть етапи розвитку природженої здатності до перекладу у ранньому
білінгвізмі та охарактеризуйте кожен з них.
Процес становлення здатності до природного перекладу проходить кілька
етапів. На допереклалацькому етапі спостерігається породження вербальних
реалізацій одного и того ж поняття на обох мовах, тобто дитина тренується у
продукуванні пар слів, граючись з ними і одержуючи від цього задоволення,
однак це ще не можна назвати перекладом. Наступним є етап
міжособистісного автоперекладу, тобто перекладу власних висловлювань для
інших, що зафіксований, починаючи з віку 21 місяця, хоча тут важко
говорити про надійне визначення вікових меж, зважаючи на обмежений
характер наявного матеріалу. Приблизно у віці 39 місяців наступає етап
трансдукції, що визначається як"комунікація, в якій перекладач виконує роль
посередника між двома особами". Серед можливих факторів, які, з одного
боку, зумовлюють схильність до природного перекладу, а з іншого - виходять
за межі чинників, необхідних для засвоєння мов самих по собі, потенційно
можливими називають такі : задоволення, яке отримують діти від перекладу;
2) двомовний ментальний лексикон; 3) спільна для всіх мов семантична база;
4) здатність зберігати значення, переходячи від однієї мови до іншої.
7. Наведіть аргументи, що свідчать на користь існування природної здатності до
перекладу.
 Мовна чутливість:
Багато осіб, які виявляють високу мовну чутливість, мають природну здатність до
власного та інших мовних виразів, що є важливим фактором в перекладацькій
діяльності.
 Мовний інстинкт:
Деякі люди виявляють невідомий їм самим мовний інстинкт, що полягає в їхній
природній здатності легко сприймати, аналізувати та відтворювати мову.
 Вивчення рідної мови:
Здатність навчатися рідної мови в період раннього дитинства демонструє природню
схильність людей до опанування мовних структур та виразів.
 Культурний контекст:

Особи, які зростають в мовному та культурному середовищі, мають вбудовані знання

та розуміння культурних виразів, що полегшує їх перекладацьку здатність.
  Мовна креативність:
Індивіди, які можуть легко творчо використовувати мову та знаходити альтернативні
вирази, можуть мати природні таланти в галузі перекладу.
 Інтеркультурні навички:
Здатність до інтеркультурного сприйняття та розуміння дозволяє ефективно
передавати значення та контекст мови.

8. Охарактеризуйте стратегії та прийоми перекладу, що застосовуються

природними білінгвами при перекладі. Порівняйте їх із стратегіями та
прийомами, описаними у перекладознавстві. Сформулюйте висновок.
Спостерігається вживання як дослівного, так і смислового перекладу, що є
характерним для перекладачів.
Спостерігається також достатньо широке застосовування транс кодування,
граматичних та лексичних трансформацій, зокрема, розбивання складних речень на
прості та об'єднання кількох речень в одне; конкретизація і генералізація значень слів;
їх додавання, вилучення і перестановка; заміна слів однієї частини мови на слова
іншої. Наявні свідчення того, що на інтуїтивному рівні, навіть на цьому етапі
розвитку, враховуються можливі проблеми сприйняття смислу ТП адресатом і
відповідно переклад доповнюється поясненнями.
9. Порівняйте стратегії та прийоми перекладу, що застосовуються природними
білінгвами при перекладі менш вживаною мовою з частіше вживаної і навпаки.
Сформулюйте висновок.
При перекладі з частіше вживаної мови на менш уживану спостерігається тенденція до
більшої питомої ваги дослівного перекладу, що вірогідно пов'язано з меншою
структурованістю відповідних лексичних та граматичних механізмів, яка спричинює
ширшу опори на структуру ТО. При перекладі ж із менш уживаної мови на більш
уживану вплив ТО на структуру ТП помітно падає й домінуючою стратегією стає
смисловий переклад із ширшим застосуванням лексичних та граматичних
трансформацій.
Природні білінгви виявляють різницю в стратегіях та прийомах перекладу залежно від
відносної вживаності мов.
10. Назвіть фактори, які, з одного боку, обумовлюють схильність до розвитку
здатності природного перекладу, а з іншого – виходять за межі умов, необхідних
для засвоєння мов самих по собі.
 Здатність зберігати значення, переходячи від однієї мови до іншої;
 Наявність незалежної від мов семантичної бази та двомовного ментального
лексикону;
 Зафіксоване й незаперечне задоволення, яке досліджуваний білінгв отримував
від перекладу. Якщо на початку експерименту він швидко втомлювався й
відмовлявся перекладати, то наприкінці значно зросли як час тривалості сеансів,
так і обсяг перекладеного мовного матеріалу.
11. Назвіть гіпотетичні фактори, які забезпечують відносну незалежність
функціонування двох мов у свідомості білінгва під час перекладу.
Дослідження свідчать, що білінгв має два набори нервових звʼязків, по одному на
кожну мову, в межах спільної для усіх мов когнітивної системи, а визначення мовної
приналежності мовних одиниць є так само неусвідомленим, як і процес, що дозволяє
монолінгву розуміти (або вибирати) слово у даному контексті. Планування перекладу
потребує вибору з двох лексиконів, що інтеріоризовані у свідомості білінгва. Процес
концептуалізації включає визначення комунікативного наміру автора ТО і його
накладання на висловлювання, а також визначення, яку концептуальну інформацію
слід включити до ТП, щоб досягти мети висловлювання. Далі відбувається активація
та вибір статей і елементів лексикона, а також вибір синтаксичного, морфологічного
та фонетичного аспектів висловлювання. Незалежність функціонування двох мов у
свідомості білінгва, як припускають , забезпечується так званим принципом порогу
активації. Для активації конкретної мови або лінгвістичної одиниці, що зберігається у
свідомості білінгва, необхідно, аби сила позитивного нервового імпульсу перевишила
значення порогу активації. Коли активується одна мова чи конкретна лінгвістична
одиниця, пороги активації інших мов чи альтернативних одиниць піднімаються, аби
запобігти інтерференції.
12. Проаналізуйте зміст понять «інтерлінгвальна компетенція» і «потенціал
інтерлінгвальної вправності» та їх гіпотетичне значення для методики
викладання перекладу як спеціальності.
Вважається, що для підготовки майбутнього перекладача потрібно, аби він мав
уроджені здатності засвоювати більше однієї мови і мав "інтерлінгвальну
компетенцію", тобто міг встановлювати різнорівневі збіги та розбіжності між
одиницями і структурами (або й цілими висловлюваннями), притаманними мовам, які
він засвоїв. Деякі автори пропонують називати інтерлінгвальну компетенцію
"потенціалом інтерлінгвальної вправності" (Interlingual Proficiency Potential). До
згаданих вище здатностей інші дослідники пропонують додатково включити
"трансферну компетенцію", або "потенціал трансферної вправності" (Transfer
Proficiency Potential), тобто здатність переносити значення з однієї мови до іншої.
Наявність згаданих потенціалів зумовлюється, зокрема, накопиченим досвідом
індивіда, тому що вхідна інформація адаптується до наявних у свідомості структур
знань (схем --schemas), які репрезентують, поміж іншого, принципи здійснення різних
видів діяльності, і за рахунок яких відбувається розуміння згаданоїінформації. Точніші
рівні когнітивної обробки інформації враховують контекстуальні фактори.
13. Охарактеризуйте вплив афективних факторів на ефективність розвитку
формування перекладацької компетенції.
Афективні фактори виявляються надзвичайно важливими для процесу навчання,
зокрема для навчання перекладу. Ці фактори пов'язані з поняттям афективного
фільтру, який може впливати на сприйняття та обробку інформації під час навчання.

Важливими афективними факторами є:

 Мотивація:
Ступінь зацікавленості та мотивації студента впливає на його здатність ефективно
сприймати та обробляти інформацію під час навчання перекладу.
 Відношення до навчання:
Позитивне відношення до процесу навчання та навчальної діяльності може зменшити
афективний фільтр та полегшити сприйняття матеріалу.
 Відношення до викладача та інших студентів:
Якщо студент відчуває підтримку та позитивне ставлення від викладача та
співстудентів, це може знизити рівень стресу та тривожності під час вивчення.
  Рівень тривожності:
Високий рівень тривожності може викликати перешкоди в сприйнятті та обробці
інформації, що може впливати на ефективність навчання.
 Естетичний аспект та творчість:
Врахування аспектів творчості та естетичної цінності перекладацької діяльності може
стимулювати зацікавленість та задоволення від навчання.
 Прагнення до творчості:
Бажання студента відчувати творчість та насолоду від перекладу може впливати на
його відношення до навчання та ефективність засвоєння навичок.
Зазначається, що врахування афективних факторів є критично важливим для
підвищення мотивації та покращення якості навчання, зокрема в галузі перекладу.
14. Прокоментуйте цитату подану далі: «У перекладі питома вага навичок є
мінімальною, якщо не нульовою, а забезпечення мовного боку перекладу слід
покласти на тих, хто відповідає за формування білінгвальної компетенції
(володіння обома мовами)».
Особисто я не погоджуюсь з цією цитатою, оскільки є багато прикладів відомих
перекладачів, які набули уі навички. Для перекладу, на мою думку, треба стільки ж
навичок, скільки і для будь-якої іншої діяльності. Це є повноцінним вмінням.
Потрібно мати здатність ефективно володіти обома мовами, розуміти їхні культурні та
соціальні відтінки, а також здатність виражати думки в обох мовах з врахуванням
їхніх особливостей, володіти стресостійкістю, практикувати два види діяльності:
рецептивну та продуктивну (що є дуже складним завданням).
15. Прокоментуйте цитату подану далі: «Уміння та навички будь-якого виду
перекладу можна розкласти на уміння та навички двох видів мовленнєвої
діяльності (аудіювання – усне мовлення, аудіювання – письмове мовлення,
читання про себе – усне мовлення, читання про себе – письмове мовлення) та
навичку переключення з однієї мови на іншу.
Якщо ми говоримо про усний послідовний переклад, то там одразу працює рецептивне
(слухання) і репродуктивну (переклад через озвучення).
16. Охарактеризуйте зміст поняття «переклад» як вид діяльності та систему
навичок і умінь, на якій вона ґрунтується.
Переклад – це процес перенесення змісту тексту з однієї мови на іншу, зі збереженням
його сенсу та виразності. Це складний вид діяльності, що вимагає від перекладача
широкого спектру навичок і умінь. Нижче наведено ключові аспекти, які
характеризують зміст поняття "переклад":

 Знання мови:
Розуміння не лише словникового запасу, а й граматики, стилістики та культурних
особливостей обох мов.
 Розуміння контексту:
Вміння враховувати ситуаційний, культурний, історичний та соціальний контекст
тексту для точного передавання сенсу.
 Виразність та стиль:
Здатність відтворити авторський стиль та виразно передати ідеї, враховуючи
особливості мов.
 Технічні навички:
Знання різних перекладацьких стратегій, включаючи лексичні, граматичні, синтаксичні
та стилістичні аспекти.
 Культурна компетентність:
Здатність уникати культурних непорозумінь та адаптувати текст до менталітету
цільового аудиторії.
 Дослідницькі навички:
Здатність ефективно використовувати джерела, включаючи словники, енциклопедії та
інші ресурси для довідок.
 Етика та відповідальність:
Розуміння етичних аспектів перекладу, таких як збереження конфіденційності та
вірність оригіналу.
 Вміння працювати з інструментами:
Використання комп'ютерних програм та перекладацьких інструментів для поліпшення
ефективності та якості перекладу.

Загальний успіх у сфері перекладу залежить від поєднання цих навичок та умінь, а
також від постійного вдосконалення і розвитку в процесі професійної діяльності.
17. Проаналізуйте підходи до вирішення проблеми співвідношення теорії та
практики у процесі формування перекладацької компетенції.
Проблема співвідношення теорії та практики у формуванні перекладацької компетенції є важливою в
контексті підготовки перекладачів. Різні підходи і методики вирішення цієї проблеми можуть бути
використані в навчанні. Ось кілька типових підходів:

 Інтегрований підхід:

Опис: Цей підхід передбачає взаємодію теоретичних знань із практичним досвідом на кожному етапі
навчання. Заняття можуть включати аналіз текстів, вивчення теорії перекладу, а також виконання
практичних завдань.
Переваги: Забезпечує студентам зрозуміння теоретичних концепцій і їхнє негайне застосування у
практичних завданнях.
 Ступінчастий підхід:

Опис: Навчання розділяється на етапи, починаючи від основних теоретичних концепцій і закінчуючи
більш складними завданнями перекладу. Практичний досвід накопичується поступово.
Переваги: Студенти можуть більше концентруватися на одній аспекті перекладу, поки не засвоять
основи, а потім переходять до складніших завдань.
 Професійна практика:

Опис: Студенти вступають у реальне перекладацьке середовище або залучаються до професійної

практики вже на ранніх етапах навчання.
Переваги: Надає можливість студентам отримати практичний досвід та навички під керівництвом
досвідчених професіоналів.
 Подвійна система (теорія + практика):

Опис: Теоретичні заняття тісно пов'язані з практичними завданнями, причому обидві компоненти
вважаються рівно важливими.
Переваги: Забезпечує глибоке розуміння теоретичних аспектів перекладу і їх практичне
використання в реальних ситуаціях.
 Електронні та технологічні засоби:
Опис: Використання спеціалізованих програм і інших технологій для навчання, що може включати в
себе вправи з машинного перекладу, використання онлайн-ресурсів тощо.
Переваги: Допомагає студентам ознайомитися з сучасними інструментами та підготувати їх до
реальних викликів перекладацької професії.

Вирішення проблеми співвідношення теорії та практики вимагає збалансованого підходу, який

враховує індивідуальні особливості студентів та вимоги сучасного перекладацького середовища.